Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
|
31. Сутність та склад основних засобів Основні засоби — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства більше одного календарного року с початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю більше 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Основні виробничі засоби — це частина основних засобів, що безпосередньо приймають участь у виробничому процесі та зберігають свою натуральну форму. До невиробничіх основних засобів відносяться житлові будинки, об'єкти соціально-культурного і побутового обслуговування, що знаходяться на балансі підприємства. Склад основних засобів: Група А — будинки і споруди; група Б — передавальні пристрої; група В — машини та обладнання: а)робочі машини і обладнання, б)вимірювальні і регулювальні пристрої, в)лабораторне обладнання, г)обчислювальна техніка, д)транспортні засоби; група Г — виробничий і господарський інвентар; група Д — інші основні засоби (в тому числі матеріальні необоротні малоцінні активи). 34. Капітальні вкладення, їх види та форми здійснення Капітальні вкладення — це витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів. До капітальних вкладень на підприємствах належать витрати на будівництво будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентарю, які входять у кошториси будівництва; витрати на придбання машин та обладнання, які не входять у кошториси будівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки тощо; витрати на будівництво та обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та ін. Крім того, до складу капітальних витрат належать такі: проектно-пошукові; на відведення земельних ділянок та переселення у зв'язку з будівництвом; на технічний нагляд за будівництвом; на науково-дослідницькі роботи, передбачені в кошторисах на будівництво; на утримання керівництва підприємств, які будуються; інші витрати, які не належать до монтажних та будівельних робіт, але передбачені зведеним кошторисом на будівництво. Поняття "капітальні вкладення" тотожне поняттю "інвестиції". У цьому зв'язку поняття "капітальні вкладення" розглядається як інвестиції, спрямовані на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів. В умовах ринкової економіки розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Реальні (прямі) інвестиції — це вкладення капіталу у створення засобів виробництва. Фінансові інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери, а також його розміщення в банках або це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, вартості капіталу або інших вигод для інвестора. 35. Ремонт основних засобів і його види У процесі експлуатації основні засоби втрачають свої технічні властивості і якості - зношуються. Будь-які об'єкти, що входять до складу основних засобів, крім землі, піддані фізичному і моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої властивості і робляться непридатними. Це означає, що вони не можуть виконувати свої функції через технічні причини чи економічної невигідності. Фізичний знос можна частково відновити, зробивши ремонт, реконструюючи і модернізуючи основні засоби. Залежно від періодичності і складності ремонт буває поточним, середнім і капітальним 2. Поточний ремонт полягає у щоденному технічному обслуговуванні машин і обладнання з метою підтримання їх в працездатному стані. Обсяг робіт по поточному ремонту незначний. Поточний ремонт слід розглядати з двох позицій:
За періодичністю поточний ремонт окремих об'єктів проводиться в межах одного року. Характер робіт передбачає поточну профілактику об'єкта, пов'язану зі зміною окремих вузлів без розбирання агрегату, регулювання механізмів, їх мастило, що забезпечує постійну готовність об'єкта до експлуатації. Середній ремонт за складністю та періодичності проведення знаходиться між поточним і капітальним. Його призначення - продовжити міжремонтний період до чергового капітального ремонту. Капітальний ремонт передбачає заміну основних вузлів і агрегатів, несучих конструкцій тощо Коли термін проведення ремонту об'єкта основних засобів перевищує 12 місяців, нарахування амортизаційних відрахувань по даному об'єкту в бухгалтерському обліку призупиняється. Для цілей оподаткування амортизація в цьому випадку проходить нараховуватися в колишньому порядку. |
32. Амортизація і знос основних фондів Розрізняють два види зносу ОФ: • фізичний знос — це поступова втрата ОФ споживної вартості у процесі експлуатації. Розрізняють повний і частковий знос ОФ. Повний знос передбачає повну заміну зношених ОФ через нове будівництво або придбання нових ОФ; частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту ОФ; • моральний знос — це знос ОФ внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Амортизація — це процес поступового перенесення вартості ОФ і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат виробництва й обігу, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: 1. Прямолінійного у за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. 2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. 3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється. 4. Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. 5. Виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. 36. Сутність фінансового стану підприємства Під фінансовим станом підприємства розуміють також рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Фінансовий стан — одна з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств. Він може бути стійким або нестійким. Кожне підприємство намагається досягти стабільного фінансового стану, тобто створити достатній обсяг фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості, рентабельності та платоспроможності. Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансове становище суб'єктів господарювання. До основних показників, що, характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі: • прибутковість (рентабельність); • оптимальний розподіл прибутку; • оптимальні розміри власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції; • наявність власних джерел формування оборотних активів в обсязі, достатньому для їх покриття; • платоспроможність підприємства. Якщо підприємство досягає у вказаних напрямках необхідних оптимальних параметрів, його фінансовий стан є стійким. Якщо ж воно не отримує, скажімо, прибутку, який би забезпечував необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозв'язку і впливу на фінансовий стан дуже важливий для підприємства.
39. Показники фінансового стану Показники фінансового стану підприємства — система показників що використовується для аналізу фінансового стану підприємства. Дані показники це розрахунки, засновані на звітах компанії та іншій інформації, що використовуються для характеристики фінансової структури компанії. Фінансові коефіцієнти можна розділити на чотири групи:
40. Ознаки фінансової стабільності організацій і підприємств З погляду короткострокової перспективи стабільність фінансового стану забезпечується постійною платоспроможністю підприємства за рахунок підтримки достатнього рівня ліквідності активів (готової продукції, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень і ін).
Фінансова рівновага — характеристика стану фінансової діяльності підприємства, при якім потреба в приросту основного обсягу активів балансується з можливостями формування їм фінансових ресурсів за рахунок власних джерел. Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність перетворення його в кошти без значних втрат у ціні, а ступінь ліквідності визначаємося тривалістю тимчасового періоду, протягом якого це перетворення може бути здійснене. Чим коротше період, тем повинна бути вище ліквідність даного виду активу.
Під ліквідністю підприємства мають на увазі його здатність погашати свої боргові зобов'язання хоча б і з порушенням строків погашення, передбачених контрактами.
Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.
Таким чином, основними ознаками платоспроможності є: а) наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Однак слід ураховувати, що керування залишками коштів повинне бути оптимізоване, тому що зайво сформовані грошові активи, забезпечуючи високий рівень платоспроможності підприємства, втрачають свою вартість під впливом факторів часу й інфляції.
У ході аналізу платоспроможності для виявлення фінансової стабільності підприємства використовують ряд фінансових коефіцієнтів ліквідності: абсолютної; критичної (термінової, проміжної); поточної. |
33. Показники забезпеченості, стану й ефективності використання основних засобів Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства. У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах: По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів. По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби. По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва. Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів (рис.1.). До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства. 37. Значення та завдання аналізу фінансового стану Фінансовий стан підприємства - це складне комплексне поняття, яке потребує науково-обґрунтованих підходів та спеціальних методів вивчення з метою об'єктивної оцінки та можливістю його подальшого вдосконалення. Незважаючи на простоту та розповсюдженість терміна "фінансовий аналіз", його тлумачення суттєво різняться: - в якості пояснення цього терміну описують напрямки аналізу фінансового стану; - має місце ототожнення понять "аналіз фінансового стану" та "фінансовий аналіз"; - в структурі фінансового аналізу відокремлюють і аналіз фінансового стану, і його окремі напрями: ліквідність балансу, платоспроможність організації тощо Тоді фінансовий аналіз являє собою систему спеціальних знань, спрямованих на вивчення причинно-наслідкових зв'язків у фінансових взаємовідносинах, фінансових ресурсах і їх потоках для оцінки стану і перспектив життєдіяльності суб'єкта господарювання. Фінансовий аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній. Для здійснення першого залучається вся циркулююча в системі управління інформація, а для проведення другого - офіційні форми фінансової звітності, що публікуються. Внутрішній фінансовий аналіз проводиться з метою вироблення управлінських рішень для формування адекватної вимогам ринку системи управління фінансами підприємства. Він має більш ємні джерела фінансової і нефінансової інформації порівняно з зовнішнім: дані системи бухгалтерського обліку, контролю, технічну, нормативну і планову інформацію тощо. Ціль аналізу фінансового стану полягає у своєчасному виявленні та усуненні недоліків у звичайній діяльності і виробітки заходів щодо поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Реалізація поставлених цілей припускає рішення таких задач: - оперативне виявлення й усунення проблем, пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності; - прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов звичайної діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, - розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів; - розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. 38. Джерела інформації для аналізу Серед найважливіших джерел інформації для підприємства за напрямами надходження можна виділити такі види: внутрішні – всередині самого підприємства (внутрішньогосподарські) та зовнішні – ті, що публікуються, а також, які надходять з інших підприємств, інформаційної індустрії (рис. 8.1). Внутрішньогосподарські джерела інформації представляють спеціалізовані інформаційно-аналітичні групи працівників з їх діяльністю, періодичною звітністю, всілякими інформаційними зв'язками. У більшості сучасних великих компаній, наприклад торговельних, переважну частину інформації, яку використовують менеджери, забезпечують внутрішні джерела. Інформаційним забезпеченням тут повністю або частково зайнята спеціалізована група працівників. До її складу можуть входити такі відділи: маркетингових досліджень, аналізу продажу, планування, економічного аналізу, досліджень операцій та системного аналізу. Крім цього, в кожній компанії запроваджено регулярні звіти лінійних керівників і службовців, однією з форм яких є доповіді продавців по телефону, що дає змогу отримувати поточну ринкову інформацію. Для проведення економічного аналізу джерела інформації можна поділити детальніше, а саме на облікові, планові та позаоблікові (рис. 8.2). Облікові джерела інформації включають документи бухгалтерського, статистичного обліку та звітності. Як відомо, бухгалтерський облік включає аналітичний, оперативний і статистичний облік. Позаоблікові джерела становлять документи, які регулюють господарську діяльність: регламентовані – законодавчо-регулюючі документи (нормативно-правові акти, стандарти) та розпорядчі документи (розпорядження, накази, вказівки, рекомендації, пропозиції), а також нерегламентовані – матеріали засобів масової інформації, наукових конференцій, прес-конференцій, нарад, виступів, матеріали спеціальних обстежень тощо |