Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Поняття про кров
Кров, лімфа, тканинна рідина складають внутрішнє середовище організму, в якому функціонують клітини і тканини. Внутрішнє середовище має відносну постійність і тим самим створює найсприятливіші умови для життєдіяльності організму як єдиного цілого. Кров, циркулюючи в замкнутій системі кровоносних судин. Кров – це рідка, сполучна тканина організму.
2. Внутр. середовище організму
Кров, лімфа і тканинна рідина складають внутрішнє середовище організму. Внутрішнє середовище здійснює зв’язок між усіма органами й клітинами організму, між організмом і навколишнім середовищем. Здатність зберігати постійність внутрішнього середовища шляхом саморегуляції називається гомеостазом. Тканинна рідина заповнює простір між клітинами, тканинами й органами. Вона утворюється з плазми та є посередником між кров’ю і клітинами. З кровоносних капілярів поживні речовини надходять у тканинну рідину, а потім по градієнту концентрації — у клітини. Продукти життєдіяльності клітин через тканинну рідину потрапляють у кров, яка доставляє їх до органів виділення.
3. Ф-ції крові
Кров — вид сполучної тканини. В організмі людини вона виконує такі функції: 1) транспортна — переносить кисень, вуглекислий газ, поживні речовини, гормони, вітаміни, продукти метаболізму клітин; 2) захисна: а) здатна до зсідання при пораненнях, пошкодженнях судин; б) містить речовини й клітини, які знищують хвороботворні мікроорганізми, токсини, віруси; 3) регуляторна (гомеостатична) — бере участь у підтримці біологічних констант — температури, осмотичного тиску, рН, сольового складу. Загальна кількість крові різних тварин (у % до маси тіла) неоднакова: у коня — 9,8, корови — 8, вівці — 8,1, свині — 4,6, собаки — 6,4, кішки — 5,7, кроля — 5,4, курки — 8,5, костистих риб — 0,9-3,7.
4. Власт. крові
Реакція крові слаболужна, рН артеріальної крові 7,4, венозної, яка містить більше вуглекислоти, — 7,35. Реакція крові відносно стала. Тривала зміна концентрації іонів на 0,1-0,2 може викликати тяжкі наслідки, а то й смерть. Сталість рН крові пояснюється буфер-_ ними властивостями плазми крові та еритроцитів, а також функцією легень, нирок, потових залоз та інших органів виділення, завдяки яким з організму виділяється СО2, кислоти, луги.
5. Буферні с-ми
1. Бікарбонатна буферна система, яка становить 7-9% буферної здатності крові. 2. Фосфатна буферна система — дегідрофосфат (NaH2PO4) та гідро фосфат. 3. Буферна система білків плазми крові. 4. Буферна система гемоглобіну. Серед буферних систем крові гемоглобіну належить перше місце.
6. Плазма крові
Плазма складається з води (90-92%) і сухих речовин (8-10%), переважно білків і мінеральних речовин. Основні білки плазми — це альбуміни, глобуліни і фібриноген. Загальна кількість їх 6-8%. Місце утворення білків крові — печінка, кістковий мозок, селезінка. Кров містить продукти розщеплення білків — амінокислоти, сечовину, сечову кислоту, аміак. Азот цих речовин називається залишковим. У плазмі крові є глюкоза, ліпіди, фосфатиди, холестерин, а також У незначній кількості продукти обміну — ацетонові тіла, молочна й піровиноградна кислоти.
7. Білки плазми крові
Основні білки плазми — це альбуміни, глобуліни і фібриноген. Загальна кількість їх 6-8%. Альбуміни — водорозчинні білки, глобуліни розчиняються в сольових розчинах. Значення білків плазми важко переоцінити: вони підтримують рН крові; є пластичним матеріалом для тканинних білків; обумовлюють осмотичний тиск, тобто здатність притягувати воду; забезпечують в'язкість крові, а також транспортування гормонів, мінеральних речовин, ліпідів, холестерину; беруть участь у зсіданні крові і утворенні імунних тіл; перешкоджають осіданню еритроцитів.
8. Тиск крові
Сумарна концентрація солей, білків, глюкози, сечовини та інших речовин, розчинених у плазмі, створює осмотичний тиск. Осмотичний тиск плазми в основному створюється неорганічними солями, бо концентрація цукру, білків, сечовини та інших органічних речовин у плазмі невелика. Він забезпечує в організмі обмін води між кров'ю і тканинами. Сталість осмотичного тиску крові має важливе значення для життєдіяльності організму. Онкотичний тиск – частина осмотичного тиску, що створюється білками. В утворенні онкотичного тиску найбільшу роль відіграють низькомолекулярні білки альбуміни. Його нормальна величина складає 25-30 мм рт.ст.
9. Еритроцити
Еритроцити, або червоні кров'яні тільця, становлять основну масу формених елементів крові. У ссавців вони округлої форми, двоякоувігнуті, без'ядерні. Еритроцити птахів, амфібій, рептилій і риб мають ядра. Основна функція еритроцитів транспортна. Вони поставляють клітинам кисень, поживні речовини, а від клітин забирають вуглекислий газ. Крім того, еритроцити беруть участь у регуляції рН крові, адсорбують на своїй поверхні деякі отрути. Кількість їх у різних тварин різна. Еритроцити утворюються в червоному кістковому мозку плоских кісток, руйнуються в селезінці, печінці та нирках.
10. Гемоліз
Гемоліз — процес ушкодження еритроцитів, при якому гемоглобін виходить у навколишнє середовище. Після Г. кров являє прозору рідину, забарвлену в червоний колір. Г. може виникнути як у кров’яному руслі, так і в пробірці під впливом найрізноманітніших агентів. Відбувається гемоліз частіше вже поза організмом - під час взяття крові або при транспортуванні, він може бути наслідком проблемного взяття проби крові, інтенсивного збовтування проби, випадкового заморожування цільної нецентрифугованого крові. Осмотична резистентність еритроцитів (ОРЕ) – безпосередній показник стабільності еритроїдної клітини та один із маркерів багатьох патологічних станів організму в цілому.
11. Швидкість осідання еритроцитів(ШОЕ)
Якщо взяти пробірку з кров'ю і запобігти її зсіданню, то через деякий час можна спостерігати осідання еритроцитів. Швидкість цієї реакції неоднакова у різних тварин і навіть у осіб одного і того ж виду. Швидкість осідання еритроцитів залежить від багатьох причин — кількості еритроцитів, їх електричного заряду та питомої маси, кількості альбумінів, глобулінів, фібриногену в плазмі крові. Швидкість осідання еритроцитів використовують у ветеринарії та медицині з метою діагностики захворювань.
12. Гемоглобін
З'єднання гемоглобіну з киснем залежить від концентрації цього газу в навколишньому середовищі. Якщо в легенях найбільше кисню, то гемоглобін, згідно з законом дифузії газів, майже повністю перетворюється в оксигемоглобін. У капілярах тканин напруження кисню дуже низьке, внаслідок чого він відділяється під гемоглобіну і використовується клітинами в процесі обміну речовин. Оксигемоглобін, віддавши кисень, називається відновленим, або редукованим, гемоглобіном. Гемоглобін також легко з'єднується з окисом вуглецю, або чадним газом, утворюючи стійку сполуку — карбоксигемоглобін. Це отруйна речовина, нездатна приєднувати кисень. Гемоглобін має одну широку смугу поглинання в жовто-зеленій частині спектра. Вміст гемоглобіну в крові сільськогосподарських тварин коливається у межах 11-15 г на 100 мл крові. Кольоровий показник здорових тварин дорівнює одиниці. При деяких хворобах, особливо анеміях, він може бути вищим або нижчим одиниці.
13. Лейкоцити
Лейкоцити — це білі кров'яні тільця, які мають ядро і протоплазму. На відміну від еритроцитів, їх приблизно в тисячу раз менше. Розрізняють зернисті (гранулоцити) та незернисті (агранулоцити) лейкоцити. У протоплазмі зернистих лейкоцитів є зернята, а у незернистих вони відсутні. До зернистих лейкоцитів належать базофіли, еозинофіли, нейтрофіли, до незернистих — лімфоцити, моноцити.
14. Лейкоцитарна формула
Співвідношення різних форм лейкоцитів (%) називається лейкоцитарною формулою, або лейкограмою. У ветеринарії цю формулу широко використовують з діагностичною метою. Так, при рожі свиней має місце збільшення еозинофілів, при інфекційній анемії коней — лімфоцитів. Дослідження лейкоцитарної формули має велике значення в діагностиці більшості гематологічних, інфекційних захворювань, а також для оцінки тяжкості стану і ефективності терапії.
15. Поняття про імунітет
Гуморальні фактори протиінфекційного захисту людини являють собою різні білки, розчинні в крові і рідинах організму. Вони можуть самі мати антимікробні властивості чи здатні активувати інші гуморальні і клітинні механізми проти інфекційного імунітету. Цілком розділити клітинний імунітет і гуморальний неможливо: в ініціації утворення антител беруть участь клітки, а в деяких реакціях клітинного імунітету важливу сполучну функцію виконують антитіла. Гуморальна імунна відповідь являє собою кульмінацію ряду клітинних і молекулярних взаємодій.
16. Зсідання крові
Фізіологічна суть цього явища полягає в тому, що розчинний білок крові — фібриноген, під впливом ферменту тромбіну, перетворюється в нерозчинений фібрин, нитки якого утворюють основу згустка, що припиняє кровотечу. Основними компонентами зсідання крові є: тромбопластин, протромбін, фібриноген, іони кальцію, вітамін К. Процес зсідання крові відбувається у три фази: I фаза — утворення тромбопластину. II фаза — утворення тромбіну. III фаза — утворення нерозчинного фібрину, в густу сітку якого осідають формені елементи крові.
17. Швидкість зсідання крові
Швидкість зсідання крові у різних тварин різна. Найшвидше зсідається кров у риб — протягом кількох секунд. Прискорити зсідання крові можна нагріванням, витяжками з внутрішніх органів, у яких багато тромбопластину, жовчними кислотами та іншими речовинами. При нестачі у плазмі антигемофільних факторів, фібриноген не перетворюється в фібрин, внаслідок чого виникає гемофілія. Виявляється ця хвороба у тривалих кровотечах з пошкоджених судин, схильності до утворення гематом при травмах.
18. Історія про групи крові
Вперше переливання крові провів у 1666 р. англійський анатом Р. Лоуер одного собаки іншому. Перше переливання крові однієї людини іншій зробив англійський акушер Бландель (1819). У Росії таке переливання провів петербурзький акушер Г. Вольф у 1832 р. Однак подібні маніпуляції нерідко закінчувались смертю хворих. Так тривало до 1901 p., коли австрійський учений Карл Ланд-Щтейнер установив три групи крові, а його учні де Кастелло і Стурлі (1902) відкрили четверту групу. Остаточна класифікація основних груп крові у людини була оформлена чеським ученим Я. Янським (1907).
19. Групи антигенів
В основі розподілу крові на групи лежить наявність в еритроцитах аглютиногенів (антигенів), позначених латинськими буквами А і В, а в плазмі або сироватці аглютинінів (антитіл), позначених грецькими буквами а і р. Еритроцити IV (АВ) групи, в яких є аглютиногени А і В, склеюються сироватками всіх груп, а сироватка цієї групи не склеює еритроцити жодної групи. Особи IV групи є універсальними реципієнтами, їм можна переливати кров людей усіх чотирьох груп. Групи II і III займають проміжне положення. Еритроцити II групи склеюються сироваткою І і III груп, а еритроцити III групи — групами І і II.
20. Резус-фактор
Даний фактор відкрито у 1940 р. К. Ландштейнером та І. Віннером у еритроцитах мавп макак-резус. 85% людей цей фактор мають — вони резус-позитивні (Rh+), a 15% — не мають — вони резус-негативні (Rh-). Якщо кров донора з Rh+ перелити реципієнту Rh-, то у такого реципієнта утворюються ангирезус-аглютиніни. Повторне переливання такій людині резус-позитивної крові може викликати аглютинацію еритроцитів донора з дальшим їх гемолізом.
21. Кровотворення
Основним органом кровотворення є червоний кістковий мозок. Тут утворюються еритроцити, зернисті лейкоцити та тромбоцити. Лімфоцити, крім кісткового мозку, утворюються в лімфатичних вузлах, селезінці, лімфоїдній тканині кишок і мигдаликах, моноцити—в мононуклеарній фагоцитарній системі. Згідно з існуючою теорією, усі формені елементи крові походять з єдиної материнської клітини під назвою стовбурової. У регуляції кровотворення значне місце займає нервова система.
22. Особливості с-ми крові
В ембріональному періоді перші кровотворні осередки з'являються в жовтковому міхурі, потім у міру закладання і розвитку вн. орг., кровотворення відбувається в печінці, селезінці, тимусі, лімф. вузлах, кістковому мозку. Після народження всі клітини крові утворюються тільки в червоному кістковому мозку. Всі клітини крові походять від стовбурової клітини.
PAGE 3