Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Вчені виділяють три моделі переходу від недемократичних режимів до демократії.
Класична лінійна модель (Англія, Швеція) їй властиве поступове обмеження абсолютної монархії та розширення прав громадян і парламенту.
Циклічна модель (країни Латинської Америки). Демократичні та авторитарні режими по черзі змінюють один одного.
Діалектична модель (Іспанія, Португалія, Греція). Вона передбачає стрімке падіння авторитарних режимів і встановлення життєздатної демократії.
Усі ці моделі переходу до демократії передбачають певні зміни, без яких демократизація взагалі неможлива. Універсальними вимогами успішного переходу до демократії є:
- утвердження та розширення сфери приватної власності та формування ринкових відносин;
— створення середнього класу й умов для соціальної мобільності;
— широкі інвестиції в освіту й розвиток науки;
— формування громадянського суспільства;
— гарантії прав людини і створення механізму їх захисту;
— політичний плюралізм;
— розгалужена система вільної політичної комунікації та інші вимоги.
Фази переходу: лібералізації, демократизації, ресоціалізації. Фаза лібералізації розпочинається кризою авторитарних чи тоталітарних режимів та кризою ідентичності еліт, яка закінчується їх розколом. Фаза демократизації відрізняється, інституціональними змінами в політичній системі. На цьому етапі з'являються такі політичні інститути, як політичні партії, виборча система, які дають змогу формувати органи влади демократичним шляхом. Під час ресоціалізації відбувається освоєння громадянами демократичних цінностей і правил гри та поступове включення їх до нової політичної системи, тобто формується громадянське суспільство.Автори називають дану стадію стадією консолідації. Консолідація демократії — це процес перетворення випадкових домовленостей та умовних рішень, що виникають між політичними елітами у період демократичного переходу, у стійкі норми відносин суперництва і співробітництва між головними дійовими особами політичного процесу.