Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Крива виробничих можливостей – це сукупність всіх комбінацій двох товарів, що відповідає максимальній їх кількості при ефективному використанні фіксованої кількості ресурсів та при певній незмінній технології.
Умови її побудови:
1. Наявні фактори виробництва постійні як кількісно, так і якісно;
2. Технологія виробництва не змінюється.
На рисунку показана крива, що зображує всі можливі комбінації двох товарів К і П, які можна виробити при ефективному виробництві та наявності певної кількості ресурсів і даної технології. Точки А і D показують комбінації товарів К і П при ефективному виробництві, точка С показує неефективне виробництво, а точка В не може бути досягнутою при даній обмеженій кількості ресурсів та за даної технології.
Збільшення виробництва товару К неодмінно вимагає зменшення виробництва товару П, тобто мають місце альтернативні витрати.
Альтернативні витрати визначають цінність найкращого варіанту, від якого відмовилися в процесі економічного вибору. Вони характеризуються цінністю втрачених можливостей: витрати на виробництво будь-якого блага, що виражені через інше, яким жертвують.
Риси кривої виробничих можливостей:
1. вигнута форма (означає, що кожна додаткова кількість товару К потребує все більшого скорочення виробництва товару П);
2. точка, що знаходиться нижче кривої виробничих можливостей являє собою неефективне використання ресурсів;
3. точка поза межами кривої виробничих можливостей недосяжна, ілюструє обмеженість ресурсів.
Крива виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення:
1. рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщених поза кривою виробничих можливостей, нездійсненні;
2. необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій товарів;
3. існування витрат втрачених можливостей - на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей;
4. опуклість кривої виробничих можливостей свідчить про існування проблеми зростання альтернативних витрат.
2) Бюджетна лінія: визначення, графік, формула, чинники впливу та їх графічне зображення. Криві байдужості: визначення, графік, властивості. Карта кривих байдужості
Бюджетна лінія — це множина точок, що показує різні комбінації двох товарів чи послуг (споживацьких наборів), які може придбати споживач за даними цінами у межах свого доходу (графік 1.4).
Рівняння бюджетного обмеження:
,
де I - доход споживача; Px- ціна товару х; Py - ціна товару у; Qx - кількість товару х; Qy - кількість товару у.
Графік 1.4. Бюджетне обмеження. (Бюджетна лінія.)
Фактори, які впливають на бюджетну лінію:
1) зміна доходу споживача;
2) зміна цін на товари.
Графік 1.5. Вплив зміни доходу на бюджетну лінію (а);
вплив зміни ціни товару на бюджетну лінію (б).
При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно до його збільшення І1→ І2 (графік 1.5.а) (або зменшення І2→ І1) і займає паралельне попередньому положення. Зміна цін на товар х приводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії (графік 1.5.б).
Крива байдужості - це крива, що показує різноманітні комбінації двох товарів (послуг), цінність яких для споживача однакова, тобто вони мають однакову корисність.
Графік 1.6. Крива байдужості.
U - крива байдужості; Qx- обсяг споживання товару x, Qy- обсяг споживання товару у.
Карта кривих байдужості – це множина кривих байдужості, що показують різні рівні корисності (графік 1.7).
Графік 1.7. Карта кривих байдужості.
Qx - обсяг товару х, Qy - обсяг товару у, U1, U2, U3 - криві байдужості.
Властивості кривих байдужості:
1. Віддається перевага наборам товарів на тих кривих байдужості, які найбільш віддалені від початку координат.
2. Криві байдужості не перетинаються
3. Мають від'ємний нахил.
3) Рівновага споживача: визначення, графік, формула.
Рівновага споживача – це комбінація товарів, яка максимізує сукупну корисність при даних бюджетних обмеженнях. Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримує даний набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший.
у
На графіку точка D дотику найвищої кривої байдужості U2 бюджетною лінією I відповідає стану рівноваги споживача (згідно з ординалістською теорією корисності).
Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій доход на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю (гривню, долар тощо), яка витрачається на кожний товар.
Концепція рівноваги споживача в термінах граничної корисності (MU) і цін товарів (P) може бути описана рівнянням:
Другий закон Госсена: індивід досягає максимуму корисності, якщо співвідношення граничних корисностей будь-яких двох благ дорівнює співвідношенню їхніх цін, тобто mu/ mu = P/Р.
4) Криві Енгеля: визначення, види кривих.
Криві Енгеля – це графічне зображення функціональної залежності між обсягом попиту на благо та доходом за даних цін, яка виводиться через криві “доход-споживання”. Для нормальних благ характерна зміна обсягу попиту в одному напрямку із зміною доходу, при цьому криві Енгеля мають додатний нахил (рис.1.10, 1.11). Для нижчих благ характерна зміна обсягу попиту в протилежному напрямку до зміни доходу, крива Енгеля має від’ємний нахил.
В залежності від реакції споживача на зміну доходу при купівлі товару розрізняють три категорії товарів: цінні, звичайні та малоцінні товари.
5) Лінії «ціна-споживання» та «дохід-споживання»: визначення, графік та побудова кривої індивідуального попиту на їх основі.
Лінія “ціна - споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з товарів. Лінія «ціна - споживання» лежить в основі побудови кривої попиту (рис. 1.9).
Рис. 1.9. Лінія «ціна - споживання» та побудова кривої індивідуального попиту
U1, U2, U3 - криві байдужості;
P1, P2, P3 - ціни на товар х;
I, І1, І2 - бюджетні лінії, що змінюються при зміні ціни на товар х;
А, В, С – точки споживчої рівноваги
D – крива індивідуального попиту споживача на товар х.
Лінія “доход – споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, що відповідають різним рівням його доходу (рис. 1.10.). Крива “доход-споживання” має також назву кривої рівня життя .
6) Суб’єкти мікроекономіки, їх визначення та способи координації.
Суб’єкти мікроекономіки:
Домогосподарство - самостійна економічна одиниця, до складу якої входить одна чи декілька осіб. На ринку товарів та послуг воно виступає як покупець, на ринку ресурсів - як продавець власних факторів виробництва.
Фірма - економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо використання факторів виробництва з метою виготовлення продукції, її продажу і отримання прибутку. На ринку товарів та послуг фірма виступає як продавець; на ринку ресурсів - як покупець факторів виробництва.
Держава - самостійний суб’єкт ринку, до складу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господарювання усім суб’єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснюють контроль господарюючих суб’єктів та ринку заради досягнення суспільних цілей.
Традиції
та звички
Ринкова
взаємодія
Ієрархія
(влада)
Організована стихія
Організована стихія - це спосіб координації, за якого індивіди приймають та реалізують рішення, керуючись власним інтересом і використовуючи інформацію та стимули свого безпосереднього оточення.
Ієрархія - спосіб досягнення координації, при якому дії індивідів підпорядковані центральній владі.
7) Корисність: визначення, види з визначенням та графіками. Нетрадиційні криві корисності
Корисність U (Utіlіtу) — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг. Для вимірювання корисності використовують умовні одиниці – ютілі.
Функція корисності — це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач.
Функція корисності може бути представлена як
,
де U - корисність; - кількість товару х, що споживається, за певний період; - кількість товару у, що споживається, за певний період.
Ступінь корисності певної кількості блага (або певного набору благ) оцінюється величиною іншого блага (еталонного), якою особа здатна пожертвувати заради отримання заданої кількості блага (або набору благ), корисність якого оцінюється. (Отже, чим більша жертва, на яку здатний індивід заради отримання певного набору благ, тим більша корисність цього набору).
Види корисності:
Загальна (сукупна) корисність tu (Тоtаl Utіlіtу) - це задоволення, що пов’язане з споживанням набору даного виду.
Гранична корисність mu (Маrgіпаі Utіlіtу) - це приріст корисності від споживання додаткової одиниці товару чи послуги у даний момент часу.
Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається (графік 1.2).
Сукупна корисність tu, яка визначається як сума граничних корисностей, зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає, що гранична корисність (mu) — додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару - знижується.
Перший закон Госсена: із збільшенням обсягу споживання певного блага загальна корисність індивіда зростає, а гранична зменшується.
U
tu
mu
0 Q
Графік 1.2. Графічне зображення першого закону Госсену
Антиблага – це блага, що мають від’ємну сукупну корисність (наприклад, забруднення повітря).
Існують нетрадиційні випадки корисності (графік 1.3):
а) функція сукупної корисності антиблага (максимальна корисність спостерігається при його відсутності);
б) функція зростаючої граничної корисності (наприклад, колекціонування);
в) функція граничної корисності, яка спочатку зростає, а потім знижується (наприклад, ліки).
Графік 1.3 Нетрадиційні випадки функції корисності
8) Попит: визначення, функція, графік, цінові та нецінові чинники попиту, зміна обсягу попиту та попиту в цілому. Індивідуальний та ринковий попит
Попит — це потреба в товарах, яка забезпечена грошовими коштами покупця, тобто платоспроможна потреба в товарі.
Крива попиту (D) — це крива, яка при інших незмінних умовах показує взаємозв'язок між ціною і кількістю купленого товару. Вона показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різними цінами в даний час. Крива попиту має від'ємний нахил. Це означає, що чим нижча ціна товару, тим більша його кількість може бути куплена покупцями, і навпаки.
2.1. Крива попиту.
D - попит, Р - ціна, Q - обсяг попиту.
Закон попиту — це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується, кількість товару, на який пред'явлено попит, зменшується і навпаки (при інших незмінних умовах).
Функція попиту — функція, що визначає величину попиту в залежності від факторів, що впливають на нього.
Найважливіший фактор впливу на попит — ціна на одиницю товару.
Функція попиту може бути виражена рівнянням:
,
де - обсяг попиту, або кількість одиниць товару, яка може бути придбана покупцем.
Р - ціна одиниці товару.
Але крім цінового, на попит впливають й інші, нецінові фактори.
Нецінові фактори, які впливають на попит:
Існує принципова різниця між зміною величини попиту (обсягу попиту) і зміною попиту (попиту в цілому).
Якщо при зменшенні ціни від P1 до P2 обсяг попиту збільшується від Q1 до Q2 (графік 2.1), ми говоримо про зміну величини попиту, яка може бути показана динамікою попиту вздовж кривої попиту D від точки а до точки b (а → b). Тобто дія цінових факторів приводить до зміни величини попиту, що спостерігається в процесі його переміщення від однієї до іншої точки кривої попиту (D), яка залишається незмінною. На зміну обсягу попиту впливають цінові фактори попиту: ефект доходу та ефект заміщення.
Якщо на попит впливають нецінові фактори, то відбувається зміна попиту в цілому, тобто попит на певний товар змінюється (збільшується чи зменшується) при кожному значенні ціни (). Геометрично зміна попиту (його збільшення чи зменшення) відображається переміщенням кривої попиту D праворуч (D1↑) чи ліворуч (D2↓) (графік 2.2).
Графік 2.2. Зміна попиту
9) Пропозиція: визначення, функція, графік, цінові та нецінові чинники пропозиції, зміна обсягу пропозиції та зміна пропозиції в цілому. Індивідуальна та ринкова пропозиція
Пропозиція S (Suррlу) — це обсяг товарів, який виробники можуть і бажають виготовляти і продавати на ринку.
Графік 2.3. Крива пропозиції (S)
Пропозиція певного товару визначає прямий взаємозв'язок між ринковою ціною і кількістю товару, що продається. Це демонструє закон пропозиції: чим вища ціна товару, тим більший обсяг товару, який буде виготовлений і запропонований до продажу, і навпаки.
Крива пропозиції (S) — це крива, що показує, який обсяг товару можуть та бажають виготовити й продати виробники за різними цінами в даний час. (графік 2.4) Крива пропозиції має додатний нахил. Це означає, що чим вища ціна товару, тим більший його обсяг буде запропонований до продажу, і навпаки.
Індивідуальна пропозиція – це пропозиція товару одного окремого виробника. Ринкова пропозиція — це пропозиція, що визначається як загальна сума всіх індивідуальних пропозицій, вона складається з сукупності обсягів товару, які виробляються і пропонуються до продажу всіма продавцями товару за відповідною ціною. (графік 2.4).
Графік 2.4. Крива ринкової пропозиції.
Функція пропозиції може бути виражена рівнянням:
,
де - обсяг пропозиції, Р - ціна одиниці товару.
Нецінові фактори, що впливають на пропозицію:
Зміна пропозиції в цілому, тобто переміщення кривої пропозиції (S) праворуч означає збільшення пропозиції (), переміщення кривої пропозиції ліворуч означає її зменшення () (графік 2.5). На цей процес впливають тільки нецінові фактори.
Графік 2.5. Зміна пропозиції в цілому. Графік 2.6. Зміна обсягу пропозиції.
Якщо ж жоден з нецінових факторів, що впливають на пропозицію, не змінюється, а ціна товару змінюється, то відбувається переміщення по кривій пропозиції (S) вгору чи вниз (при цьому пропозиція товару в цілому не змінюється, а змінюється її обсяг) ( графік 2.6).
10) Надлишки виробника та споживача: визначення, графік з поясненням. Вплив податкового тягаря на надлишки виробника і споживача: графік з поясненням
Споживчий надлишок (виграш споживача, рента споживача) - це різниця між ціною, яку споживач готовий заплатити за дану одиницю товару, та ціною, яку він реально платить за цей товар. На графіку 2.11 він зображений площиною фігури PmaxEPE.
Якщо Е – точка рівноваги, то ціна, за якою продаються та купуються товари, - РЕ, а обсяг проданого товару дорівнює QЕ. Відповідно, сукупний дохід (виторг) дорівнює TR = PE × QE. Сукупні витрати виробника дорівнюють площині фігури 0PminEQE.
Графік 2.11. Надлишок споживача та надлишок виробника
Надлишок виробника (виграш виробника, рента виробника) – це різниця між ринковою ціною і ціною, за якою виробник готовий був продати дану одиницю товару. Тобто це різниця між сукупним доходом (0PЕEQE) та сукупними витратами (0PminEQE). На графіку 2.11 надлишок виробника зображений площиною фігури РЕЕРmin.
Держава може регулювати ціни, вводити податки і таким чином змінювати в той чи інший бік надлишок виробника.
Взаємна вигода від торгівлі ( загальний виграш суспільства) – це сума надлишків споживача та виробника.
11) Моделі ринкової рівноваги Л.Вальраса і А.Маршалла: графіки з поясненням.
Умови сталої рівноваги на ринку розглядалися такими відомими вченими-економістами, як А.Маршалл і Л.Вальрас.
Графік 2.9. Механізм формування рівноважної ціни:
а - за Л.Вальрасом (модель Л.Вальраса);
б - за А.Маршаллом (модель А.Маршалла).
Загальновизнаний на сьогодні метод Л.Вальраса розглядає криві попиту та пропозиції як кінцеві точки горизонтальних прямих, які відповідають обсягам попиту чи пропозиції при даній ціні (тобто ціна розглядається як незалежна змінна, а кількість товару – як залежна). А.Маршалл розглядав їх як кінцеві точки ряду вертикальних ліній, кожна з яких відповідає ціні, за якою дана кількість товару виробляється і споживається (тобто А.Маршалл розглядає кількість товару як незалежну змінну, а ціну - як залежну змінну) ( графік 2.9).
Метод Л.Вальраса засновується на зміні динаміки ціни в напрямку досягнення стану рівноваги, тоді як підхід А.Маршалла базується на зміні динаміки обсягів товару; тобто Л.Вальрас розробив «модель коригування ринкових цін», тоді як А.Маршалл - «модель коригування випуску».
12) Еластичність попиту та пропозиції за ціною: визначення, формула, види та їх визначення. Чинники, що впливають на еластичність попиту та пропозиції за ціною.
Еластичність - це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної змінної, її здатність реагувати на цю зміну.
Еластичність попиту відносно ціни (цінова еластичність попиту) показує, наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни.
При визначенні рівня еластичності попиту практичне значення мають не абсолютні величини, а відносні. Тому:
де EDP - цінова еластичність попиту;
ΔQ - зміна обсягу попиту;
ΔР — зміна ціни.
Якщо зміна ціни на 1% викликає зміну обсягу попиту більшу, ніж 1%, — маємо еластичний попит. (EDP > 1).
Якщо зміна в ціні на 1% приводить до зміни в обсязі попиту меншої, ніж 1%, — маємо нееластичний попит. (EDP < 1, гр).
Якщо зміна в ціні на 1% приводить до зміни в обсязі попиту теж на 1%, — маємо попит одинично-еластичний, коли EDP =1 (це означає, що попит зростає (або падає) відповідно до зміни ціни) .
Якщо зміна цін не викликає ніякої зміни попиту (тобто EDP=0), тоді ми маємо досконало нееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала зміна цін викликає нескінченне розширення попиту (тобто = ∞), тоді ми маємо досконало еластичний попит ( графік 2.14).
Р
P1
0 Q1 Q
Графік 2.14. Полярні випадки еластичності.
- досконало нееластичний попит;
- досконало еластичний попит;
- коефіцієнт еластичності попиту за ціною.
Фактори цінової еластичності попиту:
1) Важливість товару для споживача (попит на предмети розкошу – еластичний, на предмети першої необхідності – нееластичний ).
2) Рівень замінюваності товару (чим більше товарів-замінників, тим еластичніший попит на даний товар).
3) Питома вага товару в доході споживача (чим вона більша в бюджеті споживача, тим більша буде еластичність попиту на товар).
4) Фактор часу (попит на товар більш еластичний у довгостроковому періоді).
Цінова еластичність впливає на обсяг загальної виручки від продажу даної кількості товару. Якщо попит нееластичний, загальна виручка продавця змінюється у тому ж напрямку, що і ціна товару. Якщо попит еластичний, зміни загальної виручки продавця і ціни товару мають протилежну спрямованість. Якщо попит характеризується як одинично-еластичний, тоді загальна виручка залишається такою ж, як і була до зміни ціни товару.
В умовах ринкової економіки існує тісний зв’язок між еластичністю попиту, змінами цін і витратами покупця, які в свою чергу, формують виручку (доход) продавця. Доход визначається як: TR = P × Q, де Р – ринкова ціна, Q – обсяг попиту.
На основі коефіцієнта еластичності попиту за ціною можна визначити динаміку загальних витрат споживача та загальної виручки (доходу) виробника при зміні ціни. Наприклад, як зміниться виручка виробника і витрати споживача при збільшенні ціни, якщо попит на даний товар еластичний. Розмірковуємо так: еластичність попиту означає, що при зміні ціни, величина обсягу попиту змінюється вищими темпами порівняно з ціною, тобто при зростанні ціни обсяг попиту скорочуватиметься вищими темпами, ніж відбувається її зростання. Отже, загальна виручка виробника та загальні витрати споживача будуть скорочуватися.
Продавець зацікавлений підвищувати ціну, якщо попит нееластичний, і знижувати, якщо попит еластичний. Знаючи величину коефіцієнта еластичності, можна таким чином визначити необхідний розмір зміни ціни з метою підвищення доходів продавця або економії витрат споживача (табл. 2.1).
|
Таблиця 2.1. Взаємозв’язок зміни ціни, прямої еластичності попиту, загального доходу продавця і загальних витрат споживача |
|||
|
Зміна ціни |
ED > |1| |
ED = |1| |
ED < |1| |
|
Зростає |
Доход зменшується |
Доход незмінний |
Доход зростає |
|
Знижується |
Доход зростає |
Доход незмінний |
Доход зменшується |
|
Зростає |
Витрати скорочуються |
Витрати незмінні |
Витрати зростають |
|
Знижується |
Витрати зростають |
Витрати незмінні |
Витрати скорочуються |
13) Перехресна еластичність попиту та еластичність попиту за доходом: визначення, формула, для яких товарів розраховуються та який показник мають.
Перехресна еластичність попиту визначає ступінь чутливості споживчого попиту на один товар (х) залежно від ціни на інший товар (у).
або
де - перехресна еластичність попиту; - зміна обсягу попиту товару х;
- зміна ціни товару у.
Якщо > 0, - це означає, що обсяг попиту на товар х змінюється в прямій залежності від ціни на товар у, і товари х і у можуть бути взаємозамінні у вжитку, тобто є товарами-субститутами.
Якщо < 0, - це означає, що обсяг попиту на товар х змінюється у від'ємній залежності від ціни на товар у, тобто коефіцієнт перехресної еластичності має від'ємне значення, а товари х і у є товарами-комплементами, тобто доповнюють один одного.
Якщо коефіцієнт перехресної еластичності дорівнюватиме 0 (= 0), тоді товар х і товар у виступають на ринку як незалежні, невзаємопов'язані товари.
Еластичність попиту за доходом показує рівень зміни обсягу попиту на товар, що досягається внаслідок зміни величини доходу споживача. Цей показник визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни доходу споживача.
або
де - еластичність попиту за доходом; - зміна доходу (Іncomе);
I - доход; - зміна обсягу попиту.
Для нормальних товарів
Коефіцієнт еластичності попиту за доходом > 0.
Коефіцієнт еластичності попиту за доходом < 0.
Для нижчих товарів
Еластичність пропозиції показує зв’язок між зміною ціни товару і обсягом його пропозиції.
14) Зміна рівноважних цін та обсягу виробництва в миттєвому, короткостроковому і довгостроковому періодах: графіки з поясненням. Визначення часових періодів.
Для функції пропозиції важливе значення має фактор часу. Звичайно розрізняють найкоротший, короткостроковий (короткий) і довгостроковий (тривалий) періоди. У найкоротшому періоді всі фактори виробництва постійні, у короткостроковому деякі фактори (сировина, робоча сила й ін.) є змінними, у довгостроковому - усі фактори змінні (включаючи виробничі потужності, число фірм у галузі тощо).
В умовах найкоротшого ринкового періоду підвищення (зниження) попиту призводить до підвищення (зниженню) цін, але не відбивається на розмірі пропозиції (рис.2.10, а). В умовах короткострокового періоду підвищення попиту обумовлює не тільки ріст цін, але і збільшення обсягу виробництва, тому що фірми встигають змінити деякі фактори виробництва у відповідності з попитом (рис.2.10, б). В умовах довгострокового періоду збільшення попиту призводить до значного росту пропозиції при постійних цінах або несуттєвому підвищенні цін (мал.2.10, в).
а) б) в)
Рис. 2.10. Зміна цін і обсягу пропозиції в найкоротшому (а),
короткостроковому (б) і довгостроковому періодах
15) Рівновага фірми, що мінімізує витрати: графік з поясненням, формула
Виробнича функція - це співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції.
Виробнича функція будується для певної технології і може бути використана для визначення мінімальної кількості витрат для виробництва будь якої кількості товарів.
Якщо весь спектр комбінацій виробництва уявити як витрати: праці (L); капіталу (K); матеріалів (M), то виробнича функція може бути визначена таким чином
Q=f (L,K,M),
де Q - максимальний обсяг продукції, що виробляється при даній технології і даному співвідношенні праці (L), капіталу (K), матеріалів (M).
Властивості виробничої функції:
а) Існує границя для збільшення обсягу виробництва, що може бути досягнуто шляхом збільшення витрат одного ресурсу при незмінності інших.
б) Існує певна компліментарність факторів виробництва, але без скорочення обсягів виробництва можлива і певна взаємозамінність цих факторів.
в) Зміни у використанні факторів виробництва більш еластичні у довгостроковому періоді, ніж у короткостроковому.
16) Витрати у довгостроковому періоді: графік з поясненням
Мінімізація витрат у довгостроковому періоді - основне завдання, яке реалізується шляхом зміни всіх факторів з урахуванням кон’юнктури ринку. Криві витрат у довгостроковому періоді показують мінімальні витрати виробництва будь-якого обсягу продукції, коли всі фактори виробництва є змінними.
В межах довгострокового періоду постійні витрати не мають місця!
Крива довгострокових середніх витрат складається з частин кривих короткострокових витрат стосовно підприємств різного розміру, між якими фірма могла б робити свій вибір. Кожна точка кривої вибору показує величину найменших витрат виробництва одиниці продукції для кожного даного обсягу виробництва з умовою, що фірма мала досить часу, щоб зробити всі необхідні зміни в розмірах підприємства.
Спочатку певний час розширення виробничих потужностей буде супроводжуватися зниженням середніх сукупних витрат. Але в кінці кінців введення все більших і більших потужностей призведе до зростання АТС. Перпендикулярні лінії до горизонтальної осі показують ті обсяги виробництва (Q1, Q2, Q3, Q4), при яких фірмі слід змінювати розмір підприємства, щоб забезпечити собі найнижчі витрати виробництва на одиницю продукції. Крива довгострокових витрат проходить по дотичній до безмежної кількості короткострокових АТС.
ATC
ATC1 АTC5
АTC2 ATC3 ATC4
0 Q1 Q2 Q3 Q4 Q
Крива середніх витрат в довгостроковому періоді
У довгостроковому періоді закон спадної віддачі не діє, тому що умовою його дії є незмінність кількості одного з ресурсів, тоді як у довгостроковому періоді допускається зміна кількості всіх ресурсів.
17) Ізокванта та ізокоста: визначення, графік, властивості.
Виробничу функцію з двома змінними факторами представляє ізокванта.
Ізокванта – це крива, на якій показані всі комбінації виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.
Ізокванта є графічним відображенням виробничої функції.
Карта ізоквант - це множина ізоквант, що характеризують максимально можливий випуск продукції при будь-якому наборі виробничих факторів.
добриво
Q3=90 ц
Q2=75 ц
Q1=50 ц
0 земля
Карта ізоквант
Властивості ізоквант:
Кут нахилу ізокванти, або кутовий коефіцієнт ізокванти дозволяє визначити можливість заміни одного виробничого фактора іншим у процесі їх використання.
Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом MRTSLK визначається величиною капіталу, яка може бути заміщена кожною додатковою одиницею праці при незмінному обсязі виробництва.
MRTSLK дорівнює відємному значенню відношення зміни величини використаного капіталу до зміни витрат праці
Від’ємний нахил ізокванти показує, що скорочення кількості робочого часу (L) для незмінності обсягу випуску, вимагає збільшення витрат капіталу (К).
Ізокоста – це бюджетна лінія фірми, яка показує різноманітні комбінації двох ресурсів, які фірма може придбати на свій доход за певних цін на ресурси.
К
0 L
Ізокоста
При виборі комбінації виробничих факторів за критерієм мінімізації витрат фірма прагне купити таку комбінацію двох ресурсів, яка б лежала на найдальшій ізокванті, таким чином дотична ізокости з ізоквантою показують комбінацію двох ресурсів, використовуючи яку фірма буде виробляти найбільшу кількість продукції за найменших витрат.
Мінімізація витрат в довгостроковому періоді
18) Сукупний, середній і граничний продукт змінного ресурсу: зміст, формула, графіки
Короткостроковий період - це період виробництва, протягом якого деякі фактори не можуть бути змінені.
Довгостроковий період - це період виробництва, протягом якого виробники мають можливість і час для зміни всіх факторів виробництва продукції.
Довгостроковий і короткостроковий періоди - категорії економічні, а не часові.
Постійний фактор – це економічний ресурс, який є фіксованим і не може бути змінений протягом короткострокового періоду, навіть коли змінюється його вартість.
Змінний фактор – це економічний ресурс, який може бути змінним у короткостроковому періоді.
Розглянемо випадок, при якому один із факторів є фіксованим, а інший - змінним. K - постійний фактор; L - змінний фактор.
Сукупний продукт (ТРL) змінного фактора виробництва - це кількість продукції, що виробляється при певній кількості фактора і при незмінності інших факторів.
Середній продукт (APL) змінного фактора виробництва - це співвідношення обсягу сукупного продукту змінного фактора (L) і використаної кількості цього фактора
Граничний продукт (МРL) змінного фактора виробництва - це зміна (при інших рівних умовах) (TPL) сукупного продукту цього фактора (L) у відповідності зі зміною його кількості (), що використовується.
Методи розрахунку МРL:
MP(L) = TP(L + 1) – TP (L) або MP(L) = TP(L) – TP (L-1);
Закон спадної дохідності (граничної продуктивності) від використання фактора виробництва
Графік кривої сукупного продукту (ТРL). Крива сукупного продукту певного фактора виробництва показує зміну випуску продукції при зміні одного з факторів (L), коли інші залишаються незмінними. При русі по кривій сукупного продукту виробництво може бути збільшене, якщо збільшується співвідношення між змінними і постійними факторами (L/K) (тобто до L3).
Графік кривої середнього продукту (APL). Середній продукт праці (APL) досягає максимуму у точці K, коли кількість годин праці, що відповідає дотику кривої сукупного продукту (TPL) і прямій, що виходить з початку координат дорівнюють (L2).
Графік кривої граничного продукту (MPL). Точка С - це точка перегину кривої сукупного продукту, їй відповідає максимальне значення граничного продукту в точці W. Граничний продукт досягає максимуму раніше, ніж середній продукт праці. Граничний продукт зменшується до нуля в точці L3 і в подальшому має від’ємне значення.
19) Витрати у короткостроковому періоді: види, визначення, формули, графіки, взаємозв’язок.
Постійні витрати - ТFC (Fixed Cost) - це витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від випуску продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукція зовсім не випускається.
С
ТFC
С1
0 Q
Графік постійних витрат
Середні постійні витрати AFC (Average Fixed Cost) - це кількість постійних витрат виробництва (ТFC), що припадає в середньому на одиницю випуску продукції (Q)
AFC=ТFC/Q.
При збільшенні обсягів продукції з Q1 до Q2 середні постійні витрати зменшуються.
C
C1
C2
AFC
0 Q1 Q2 Q
Крива середніх постійних витрат
Змінні витрати ТVC (Variable Cost) - це витрати виробництва, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва.
С
ТVC
0 Q1 Q
Крива сукупних змінних витрат
При досягненні оптимального випуску продукції (в точці Q1) спостерігається відносна економія змінних витрат. Але при подальшому розширенні виробництва відбувається нове зростання змінних витрат, тому що збільшення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно із зростанням виробництва. Це виходить з закону спадної граничної дохідності.
Середні змінні витрати AVC (Average Variable Cost) - це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції:
AVC=ТVC/Q
Середні змінні витрати виробництва сягають мінімального значення у випадку досягнення оптимального випуску продукції.
C
AVC
0 Q1 Q
Крива середніх змінних витрат
Сукупні витрати TC (Total Cost) - це витрати, які характеризують сукупність постійних і змінних витрат виробництва фірмою у короткостроковому періоді при виробництві продукції.
Сукупні витрати (TC) є функцією від випуску продукції (Q): TC=f(Q)
Сукупні витрати являють собою суму постійних і змінних витрат:
TC=ТFC+ТVC,
Для того щоб побудувати графік сукупних витрат, необхідно побудувати лінію, яка буде сумою кривих сукупних постійних та сукупних змінних витрат.
C TC
ТVC
ТFC
0 Q
Криві сукупних витрат
C ATC
AVC
AFC
0 Q
Криві середніх витрат
Середні сукупні витрати ATC (Average Total Cost) - це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.
ATC=TC/Q, або ATC = AFC+AVC = (ТFC+ТVC)/Q
Граничні витрати MC (Marginal Cost) - це приріст сукупних витрат фірми, пов’язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції.
, де MC - граничні витрати; ΔТС - приріст сукупних витрат; ΔQ - приріст випуску продукції. .
Із цього рівняння видно, що постійні витрати не впливають на величину граничних витрат. Граничні витрати є похідною функцією в короткостроковому періоді тільки від змінних витрат: .
Методи розрахунку МС:
1) при зміні обсягу залученого ресурсу на «1»:
MС(Q) = TC(Q + 1) – TC(Q) або MC(Q) = TC(Q) – TC(Q-1);
2) при зміні обсягу залученого ресурсу на «Δ»: ;
3) для неперервних функцій:
С МС
0 Q
Крива граничних витрат
Граничні витрати показують: на яку величину зростуть витрати фірми у зв’язку зі збільшенням виробництва на одну одиницю продукції.
Крива граничних витрат у короткостроковому періоді має U-подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат, необхідних для випуску додаткової одиниці продукції. Форма кривої граничних витрат обумовлена законом спадної дохідності.
C ТС
a
ТVC
ТFC
0 Q
MC
AC
ATC
А
AVC
AFC
а
0 Q
Взаємозв’язок кривих витрат в короткостроковому періоді
У короткостроковому періоді всі витрати діляться на постійні та змінні.
В точці а, де крива граничних витрат (MC) має мінімальне значення, крива сукупних витрат (TC) має перегин, тобто вона з випуклої стає опуклою. Після точки а при кожному значенні ΔQ величина ΔTC буде зростати.
Крива граничних витрат (МС) перетинає криві середніх сукупних (АТС) і середніх змінних витрат (AVC) в точці їх найменших значень.
Крива середніх сукупних витрат (АТС) - опукла: при малих обсягах виробництва АТС зменшується в точці А, де АТС = МС, значення АТС мінімальне і фірма оптимізує виробництво з огляду на мінімізацію витрат.
20) Явні та неявні витрати. Прибуток та його види
Економічні витрати - це ті виплати, що фірма зобов'язана зробити, або ті прибутки, що фірма повинна забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.
З погляду економіки, усі витрати можна розділити на дві групи: явні і неявні.
Явні (зовнішні) витрати - це альтернативні витрати, що приймають форму прямих (грошових) платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів.
Неявні (імпліцитні, внутрішні) витрати - це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми (або знаходяться у власності фірми як юридичної особи). Ці витрати не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів, і тому залишаються недоотриманими (у грошовій формі). Фірми не відбивають імпліцитні витрати у своїй бухгалтерській звітності.
Неявні витрати включають:
Нормальний прибуток - це мінімальна плата, необхідна, щоб утримати підприємницький талант у межах даного підприємства.
Економісти і бухгалтери по-різному розуміють значення терміна "прибуток".
Бухгалтерський підхід базується на аналізі фінансового балансу фірми. Цей ретроспективний погляд на фінанси фірми з точки зору оцінки активу і пасиву дозволяє оцінювати ефективність діяльності фірми лише за минулий час. У свої розрахунки бухгалтери включають явні витрати у вигляді грошових витрат, які пов’язані з прямими виплатами фірмою іншим фізичним та юридичним особам, з якими вона має економічні відносини. Якщо у фірми є прибуток після відрахування від виручки прямих грошових витрат, то вважається, що фірма працювала добре.
Економічний підхід базується на визначенні господарської перспективи фірми, а саме: на майбутніх витратах та заходах щодо їх зниження; на зростанні рентабельності шляхом найкращого і найефективнішого використання наявних ресурсів. В аналізі економісти беруть до уваги не тільки явні, а й неявні витрати порівнюючи прибуток, який фірма отримала та прибуток, який вона могла б отримати, якщо б використала свої ресурси в альтернативному напрямку.
Бухгалтерський прибуток являє собою сукупний доход (виручку) фірми за відрахуванням зовнішніх витрат.
Економічний прибуток - це сукупний доход (виручка) за відрахуванням усіх витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця). Економічний прибуток не входить у витрати, тому що, по визначенню, це прибуток, отриманий понад нормальний прибуток, необхідного для зберігання зацікавленості підприємця в даному напрямку діяльності. Економічний прибуток, пов'язаний з прийняттям на себе ризику і з володінням монопольною владою. Розкриття сутності економічного прибутку сприяє виявленню відмінності між бухгалтерським і економічним підходами при оцінці діяльності фірми.
Неповернені витрати – це витрати, які не будуть фірмою повернені ніколи, навіть при її закритті.
21) Сукупний та граничний підходи до визначення оптимального обсягу виробництва фірми в умовах досконалої конкуренції
Основні підходи до визначення обсягу виробництва продукції:
а) Сукупний аналіз базується на порівнянні сукупних витрат та сукупного доходу фірми;
б) Граничний аналіз базується на порівнянні граничних витрат та граничного доходу.
Сукупний аналіз
Максимізація прибутку досягається, коли відстань між TR і ТС найбільша.
Коли підприємство бере кредит у банку, то його цікавить і обсяг продукції, при якому всі витрати воно зможе повернути, тобто точка беззбитковості.
Мета діяльності фірми як в короткостроковому так і в довгостроковому періодах - максимізація прибутку (TR-TC = max прибутку).
Рис. 4.4. Ситуація максимізації прибутку фірмою.
Точки С і D (рис. 4.4) - точки критичного обсягу випуску продукції (точки беззбитковості), коли TC=TR, тоді фірма отримує тільки нормальний прибуток. Обсяг продукції точки беззбитковості визначається рівнянням:
Q = TFC / (P – AVC).
Коли обсяги виробництва менші, ніж Q1, або більші ніж Q, виробництво стає збитковим (TC>TR). При обсязі Q0 фірма максимізує прибуток. Умовою максимізації прибутку є TR>TC.
Рис. 4.5. Ситуація мінімізації збитку фірмою.
Умовою мінімізації збитків є ТVС<TR<ТС
Рис. 4.6. Ситуація закриття фірми.
Фірма повинна закритися, якщо TR ≤ ТVС.
Граничний аналіз
Обсяг виробництва, який максимізує прибуток, визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу (MR) MR=MC
На ринку досконалої конкуренції фірма максимізує прибуток, коли Р = MR = МС і Р > ATC . Фірма мінімізує збитки, коли випускає продукцію при Р = MR = МС і ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливі середні витрати (АТС) при обсязі випуску продукції (Q1) (P<ATC), але перевищує мінімум середніх змінних витрат (AVC), тобто AVC<P<ATC. Мінімізуючи збитки, фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановлений відповідно до точки, де Р=МС, що забезпечить їй покриття змінних витрат (VC) і частково постійних витрат (FC). Фірма припинить виробництво, якщо ціна буде дорівнювати мінімальним середнім змінним витратам, або буде менше них:
Р ≤ min AVC.
Рис. 4.7 Ситуація максимізації прибутку конкурентної фірми
Рис. 4.8. Ситуація мінімізації збитків конкурентної фірма
Рис. 4.9. Ситуація закриття конкурентної фірми
22) Короткострокова рівновага фірми в умовах досконалої конкуренції
У процесі свого функціонування конкурентна фірма має прийняти рішення:
1) Фірма буде здійснювати виробництво, якщо ринкова ціна буде більше ціни, що відповідає точці закриття фірми (коли Р min AVC). З моменту, коли ринкова ціна перевищить цю ціну, фірма готова прийняти рішення щодо здійснення виробничої діяльності.
2) Фірма буде розширювати випуск продукції до точки, в якій її граничні витрати (МС) будуть дорівнювати граничному доходу (MR). Якщо граничні витрати (МС) менші, ніж ціна (Р), продаж додаткової одиниці товару збільшує дохід. Тому прибуток збільшується (або збитки зменшуються) з розширенням виробництва товару до того моменту, поки граничний дохід (MR) не стане дорівнювати граничним витратами (МС) MR=MC.
Для конкурентної фірми стан, в якому кількість товарів та послуг, що нею виробляється, визначається рівнем Р=МС=MR, називається рівноважним. Саме в цій точці конкурентна фірма досягає стану короткострокової рівноваги.
В короткостроковому періоді фірма не може змінити свої виробничі потужності і може опинитися в наступних ситуаціях:
Крива пропозиції конкурентної фірми показує, який обсяг випуску продукції буде виробляти та пропонувати фірма, щоб максимізувати прибуток. Вона буде співпадати з тією частиною кривої граничних витрат фірми, яка розташована вище кривої її середніх змінних витрат.
Крива пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді - це частина кривої її граничних витрат МС, що розташована вище кривої AVC (рис.4.10).
Там, де МС=АТС, визначається точка окупності (точка В).
Там, де МС=AVC, визначається точка закриття фірми (точка С).
Для визначення обсягу випуску при будь якій ціні (Р1, Р2), вищій за мінімальні середні змінні витрати (AVC), проводиться горизонтальна лінія до кривої граничних витрат (МС). Якщо із точки її перетину з кривою граничних витрат (МС) провести вертикальну лінію до осі абсцис, отримаємо точку, яка визначить той обсяг випуску продукції (q1,q2), який фірма по відповідній ціні пропонує до продажу.
Р
Р2
Р1
Р0
0
МС АТС
А
АVC
B
C
q1 q2 Q
Рис. 4.10. Крива пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді.