Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
«ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО»
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до практичних занять
для студентів третього курсу бакалаврату
напряму підготовки 6.030401 «Правознавство»
Затверджено
на засіданні кафедри
цивільного права та процесу
Протокол № 11 від 25 березня 2012 року
Львів 2013
Екологічне право: Методичні вказівки до практичних занять для студентів третього курсу бакалаврату напряму підготовки 6.030401 «Правознавство» /Укл. Г. О. Попадинець. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. – 18 с.
Укладач: доц. Попадинець Г. О.
Відповідальний за випуск: доц. Паньонко І. М.
Рецензенти: доц. Долинська М. С.
доц. Ільків Н. В.
I. ВСТУП
Екологічне право регулює широке коло суспільних відносин, які виникають в процесі взаємодії природи і суспільства, та служить забезпеченню найбільш ефективного, раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища як умови життєдіяльності людини.
Формування екологічного права України, національного законодавства у галузі охорони навколишнього середовища завершується, проте воно постійно вдосконалюється. На базі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», який є основним законодавчим актом в цій галузі, розроблені Земельний, Лісовий, Водний кодекси, Кодекс про надра, Закони «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про екологічну експертизу» та ряд інших законів і підзаконних актів.
Методичні вказівки включають плани практичних занять, теми реферативних робіт, методичні поради, питання для підсумкового контролю та рекомендовану літературу і нормативний матеріал.
При викладанні курсу «Екологічне право» спрямовуючу роль відіграють лекції, у яких відображено зміст, обсяг та спосіб подачі навчального матеріалу. Під час лекцій у студентів виробляються вміння слухати та конспектувати, відокремлювати основні факти від другорядних. Практичні заняття покликані закріпити та поглибити отримані студентами знання. На практичні заняття виносяться проблемні теми курсу. Шляхом підготовки відповідей на питання та написання рефератів, обміну думками, товариської дискусії студенти поглиблюють і узагальнюють знання, набуті на лекціях і в процесі самостійної роботи.
Центральне місце в опануванні навчальним матеріалом посідає самопідготовка, яка передбачає роботу з джерелами права та спеціальною літературою. При цьому студенти ознайомлюються з специфікою роботи в бібліотеці, вчаться користуватися каталогами та опрацьовувати вибрану літературу. Студент повинен підготуватися до кожного питання плану практичного заняття.
Упродовж вивчення курсу студенти заохочуються до виконання індивідуальної дослідницької роботи, результати якої можуть бути оформлені як реферат чи стаття науково-популярного характеру. При цьому тему і план дослідження потрібно узгоджувати з викладачем, який готовий порекомендувати літературу, допомогти при виборі прийомів і методів роботи над темою. Результати індивідуального дослідження студент зможе оприлюднити під час підсумкової науково-практичної конференції чи круглого столу за участю студентів та викладачів.
Під час щотижневих консультацій студенти можуть отримати рекомендації викладача з приводу тем, які вивчалися раніше, чи тих, які виносяться на наступне практичне заняття. Під час консультацій студентам також надається можливість відпрацювати заняття, яке вони пропустили або до якого не були належним чином підготовані. Консультативні заняття покликані також допомогти студентам зі слабшою базовою підготовкою зорієнтуватися у навчальному матеріалі.
Комплексне поєднання різноманітних форм навчання під час вивчення курсу «Екологічне право» покликане сприяти ефективному засвоєнню матеріалу, формуванню навичок самостійної роботи з джерелами та літературою, розвивати мислення та розширювати базові знання з юридичних дисциплін.
Готуючись до практичних занять, студентам необхідно ознайомитись з теоретичними питаннями, винесеними для вивчення і обговорення згідно з планом, вивчити рекомендовану літературу і законодавство. Студент повинен вчитися творчо мислити, тому вважається непродуктивним повторення матеріалу, викладеного в лекції або підручнику. Необхідно вивчати додаткову літературу, формуючи свою власну позицію, особливо зі спірних, дискусійних питань, яких є досить багато в екологічному праві.
II. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна частина
Практичне заняття № 1
1. Предмет екологічного права та методи правового регулювання екологічних правовідносин.
2. Система екологічного права, основні принципи та джерела.
3. Поняття та види екологічних прав громадян.
4. Обов’язки громадян в галузі охорони довкілля.
Теми рефератів:
1. Поняття екології та екологічна обстановка в Україні.
2. Поняття екологічного права і етапи його становлення.
3. Право на безпечне навколишнє середовище.
4. Право на екологічну інформацію.
Методичні поради:
У процесі підготовки до практичного заняття слід спочатку вивчити особливості і характер екологічних суспільних відносин, їх склад (земельні, водні, лісові та інші), етапи поступового формування екологічного права, дискусію з приводу предмету і методу, поняття та системи джерел екологічного права, основних положень Конституції України, які стосуються регулювання екологічних відносин; ретельно ознайомитись із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки це основне джерело екологічного права; дати загальну характеристику інших законів і підзаконних актів, що регулюють екологічні відносини; назвати декілька міжнародно-правових норм (конвенцій, декларацій), які регулюють охорону навколишнього середовища.
Вивчаючи 2 і 3 питання практичного заняття слід зазначити, що у сучасному законодавстві екологічні права і обов’язки громадян закріплені досить повно і чітко у відповідності з міжнародно-правовими актами та світовим досвідом. Проте, механізми їх реалізації на практиці потребують вдосконалення. Використовуючи рекомендовану літературу, Конституцію України та екологічне законодавство, слід звернути увагу на такі права громадян як: право на екологічно безпечне навколишнє середовище, право на участь у прийнятті екологічно значущих рішень, право на інформацію, право на судовий захист та гарантії реалізації цих прав.
1. Поняття та зміст права власності на природні ресурси, форми власності, суб’єкти і об’єкти.
2. Підстави виникнення і порядок припинення права власності на природні ресурси.
3. Поняття та види права природокористування, їх суб’єкти і об’єкти.
4. Підстави виникнення і припинення права природокористування.
Теми рефератів:
1. Природні ресурси – надбання українського народу.
2. Принципи права природокористування.
3. Права і обов’язки природокористувачів.
Методичні поради:
Вивчення даної теми практичного заняття слід розпочати з етапів розвитку інституту власності на природні ресурси, від виключно державної до виникнення комунальної і приватної власності на деякі природні об’єкти за сучасним законодавством. Слід з’ясувати, що суб’єктами права власності на природні ресурси є: народ України, держава в особі органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Вивчаючи питання про об’єкти права власності, треба мати на увазі, що об’єктами виключно публічної власності є деякі категорії земель, надра, води, повітряний простір, ліси, тваринний світ, природні ресурси континентального шельфу і виключно морської економічної зони, і є природні ресурси, що надаються у комунальну і приватну власність.
Розкриваючи питання про зміст права власності на природні ресурси слід виходити з повноважень власника: володіння, користування і розпорядження, із врахуванням специфіки правового режиму об’єктів природи.
Аналізуючи питання про право природокористування, необхідно з’ясувати загальне поняття і суть природокористування як одного з основних інститутів екологічного права, його зміст і види. Слід акцентувати увагу на праві аграрного природокористування громадян, правах і обов’язках природокористувачів, з’ясувати відмінність між загальним та спеціальним природокористуванням, а також проаналізувати підстави виникниння і припинення права природокористування.
1. Поняття екологічної безпеки та її ознаки.
2. Правові засади забезпечення екологічної безпеки.
3. Правове регулювання поводження з відходами.
4. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій.
Теми рефератів:
1. Правове забезпечення екологічної безпеки при поводженні з небезпечними хімічними речовинами.
2. Правове забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.
3. Правові засади забезпечення біологічної та генетичної безпеки.
4. Еколого- правове забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.
Методичні поради:
Вивчати дану тему слід з розуміння самого поняття «екологічна безпека», яке відрізняється від поняття «національна безпека», проаналізувати закони в яких дається визначення цих понять та чим вони відрізняються. Необхідно з’ясувати таке поняття як «екологічний ризик», його джерела та застосування правових заходів управління екологічними ризиками, визначити суб’єктів та об’єкти правовідносин у галузі екологічної безпеки, виділити суттєві ознаки екологічної безпеки.
У питанні про правові засади забезпечення екологічної безпеки слід проаналізувати законодавчо-нормативну базу, яка забезпечує екологічну безпеку в країні. Необхідно наголосити, що норми, які регулюють питання екологічної безпеки, містяться не лише в законодавчих актах власне екологічного спрямування, а й актах іншого законодавства, спрямованого на регулювання різних видів діяльності.
Третє питання практичного заняття слід ропочинати з аналізу поняття «відходи», характеристики видів відходів, а саме: небезпечних, токсичних, вибухових, вогненебезпечних, радіоактивних, відходів виробництва, споживання, відходів як вторинної сировини, довгоіснуючих та короткоіснуючих, їх правовий режим та юридичну відповідальність у сфері поводження з відходами.
1. Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
2. Органи державного управління загальної та спеціальної компетенції.
3. Інші органи державного управління.
4. Основні функції управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Теми рефератів:
1. Екологічне програмування і прогнозування та державний моніторинг довкілля.
2. Державний облік, екологічна паспортизація та державна реєстрація, ведення державних кадастрів природних ресурсів.
3. Стандартизація та нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.
4. Екологічне ліцензування та екологічний аудит.
5. Інформування в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Методичні поради:
Приступаючи до вивчення даної теми слід зазначити, що поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є похідним від поняття державного управління в цілому. Обов’язково визначити мету державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та засади на яких воно здійснюється.
У другому і третьому питанні потрібно зосередити увагу на характеристиці органів державного управління, які вирізняються масштабом, напрямами, характером діяльності з урахуванням чого здійснюється розмежування їх повноважень, зазначити нормативні акти, які регламентують ці повноваження. Особливу увагу звернути на органи державного управління спеціальної компетенції та їх основні завдання.
Розкриваючи питання основних функцій управління в галузі охорони навколишнього природного середовища слід проаналізувати такі з них, як екологічне програмування та прогнозування, державний моніторинг довкілля, державний облік, екологічна паспортизація та державна реєстрація, ведення державних кадастрів природних ресурсів, стандартизація та нормування, ліцензування та аудит, інформування в галузі охорони навколишнього природного середовища, визначити їх мету, завдання та правові форми проведення.
1. Поняття, завдання та види екологічної експертизи, суб’єкти та об’єкти.
2. Державна та громадська екологічні експертизи: правове значення, порядок проведення і правові наслідки.
3. Поняття та види екологічного контролю.
4. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення
Теми рефератів:
1. Поняття відповідальності в екологічному праві.
2. Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи.
3. Громадський контроль за дотриманням екологічного законодавства.
4. Екологічні правопорушення,як підствава відповідальності.
5. Види відповідальності за екологічні правопорушення.
Методичні поради:
Для розуміння суті екологічної експертизи необхідно розглянути її мету, завдання та правові форми проведення. Головною формою проведення є державна екологічна екпертиза, її здійснення врегульовано Законом України «Про екологічну експертизу».
Важливим її елементом є можливість впливу громадськості на прийняття кінцевого рішення, оскільки головним принципом екологічної експертизи є гарантування безпечного для життя і здоров’я людей навколишнього середовища.
Аналізуючи поняття та види екологічного контролю слід зазначити, що завдання екологічного контролю сформульовані у ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Визначити мету, завдання, суб’єктів державного, відомчого і виробничого екологічного контролю, їх правову основу. Особливу увагу слід звернути на громадський контроль за дотриманням екологічного законодавства, участь громадян у реалізації їхнього конституційного права на безпечне для життя і здоровя довкілля (ст. 50 Конституції України), основні повноваження громадських інспекторів, які визначені у ст. 36 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища».
Тему відповідальності треба вивчати із з’ясування поняття відповідальності. Слід виходити з переліку правопорушень, даного у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», санкції які встановлені у Кримінальному кодексі України та Кодексі про адміністративні правопорушення.
Особлива частина
1. Виникнення і види права землекористування.
2. Управління та контроль у сфері охорони та використання земель.
3. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства.
Теми рефератів:
1. Земля як об’єкт охорони та використання.
2. Використання земель сільськогосподарського призначення.
3. Використання земель не сільськогосподарського призначення.
Методичні поради:
У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля є основним засобом виробництва для країни, одним з основних стабільних і прибуткових об’єктів власності держави, а також важливим екологічним фактором.
Вивчаючи дану тему, слід зробити аналіз складу земель України та дати характеристику окремих категорій, розглянути землю, як об’єкт охорони, визначити поняття правового режиму використання, відновлення і охорони земель.
Важливим є визначення прав та обов’язків власників землі і землекористувачів, змісту, форми та видів права землекористування, розгляд підстав виникнення, зміни і припинення права землекористування.
Особливу увагу слід приділити питанню режиму використання, відновлення та охорони земель сільськогосподарського призначення.
1. Правове регулювання охорони та використання вод.
2. Управління і контроль у сфері охорони та використання вод.
3. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства.
Теми рефератів:
1. Води як об’єкт правової охорони та використання.
2. Підстави виникнення права водокористування.
3. Права і обов’язки водокористувачів.
4. Підстави припинення спеціального права водокористування.
Методичні поради:
Вивчаючи дану тему, необхідно звернути увагу на те, що в екологічному праві під поняттям «води» охоплюються води, що входять до складу лише природних ланок кругообігу води. Використання води, яка вже добута з природних водних об'єктів, не є предметом даної галузі права.
Слід розрізняти загальне і спеціальне водокористування. Необхідно ознайомитися із порядком надання дозволу на спеціальне водокористування.
Основні права, обов’язки та обмеження прав водокористувачів викладені у главі 9 Водного кодексу України. Необхідно звернути увагу на заходи щодо охорони вод від забруднення, засмічення та виснаження та юридичну відповідальність за порушення водного законодавства.
1. Правове регулювання охорони та використання надр.
2. Управління і контроль у сфері вивчення, охорони та використання надр.
3. Юридична відповідальність за порушення законодавства про надра.
Теми рефератів:
1. Надра як об’єкт правової охорони та використання.
2. Підстави та порядок виникнення права користування надрами.
3. Права та обов’язки користувачів.
4. Підстави та порядок припинення права користування надрами.
Методичні поради:
При опрацюванні даної теми необхідно звернути увагу на визначення поняття «надр» та його відмінність від поняття «корисні копалини». Об’єктами правової охорони виступає частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Дана тема є особливо актуальною в сучасних умовах коли користувачами надр є не тільки державні, але й приватні підприємства. Експлуатація надр є одним з основних джерел отримання сировини, тому, за рахунок видобування та експлуатації їх, можна отримувати величезні прибутки. Основним завданням є раціональне, комплексне використаня надр, їх охорона, забезпечення безпеки людей та навколишнього природного середовища.
Особливим предметом розгляду в межах цієї теми є гірничі правовідносини, поняття та види, визначення поняття гірничого права як галузі права.
Важливим є вивчення права власності на надра, права користування надрами.
Обов’язковою частиною даної теми є питання правових форм контролю за дотриманням законодавства у галузі використання і охорони надр.
1. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони та використання.
2. Правове ругулювання охорони та використання атмосферного повітря.
3. Управління і контроль у сфері охорони та використання атмосферного повітря.
4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про атмосферне повітря.
Теми рефератів:
1. Поняття права користування атмосферним повітрям.
2. Види користування атмосферним повітрям.
3. Правове регулювання стандартизації і нормування в галузі використання та охорони атмосферного повітря.
4. Правові заходи охорони атмосферного повітря.
Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на те, що Закон України "Про охорону атмосферного повітря" встановлює в якості об’єкта правової охорони тільки зовнішнє повітряне середовище, а не повітря виробничих, житлових приміщень, або таке, що знаходиться в балонах та ін., яке виключено з колообігу природи.
Основним змістом названого закону є правові заходи охорони атмосферного повітря, спрямовані на забезпечення якості повітря, встановлення нормативів гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин у повітрі і гранично допустимих викидів (ГДВ) стаціонарних і пересувних джерел забруднення, планування охорони повітря від забруднення, державний облік об’єктів і шкідливих впливів на повітря.
Обов’язковим є знання студентом системи органів державного контролю за охороною атмосферного повітря та їх компетенції. Слід мати на увазі, що функції спеціального контролю за охороною атмосферного повітря покладені на органи Міністерства екології та природних ресурсів України та органи Міністерства охорони здоров’я України.
1. Правове регулювання охорони та використання лісів.
2. Управління та контроль у сфері охорони та використання лісів.
3. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
Теми рефератів:
1. Ліси як об’єкт правової охорони та використання.
2. Права та обов’язки лісокористувачів.
3. Заходи щодо охорони і захисту лісів.
Методичні поради:
Перш за все треба з’ясувати поняття «ліс», державного лісового фонду, яке визначене в ст. 1 Лісового кодексу України.
Необхідно знати поділ лісів на категорії (ст. 39 Лісового кодексу України), оскільки від цього залежить правовий режим лісів. Важливе значення має вивчення поняття і видів використання лісових ресурсів, серед яких основним є заготівля деревини.
Важливим питанням вивчення є правова охорона лісів, яка забезпечується сукупністю організаційно-правових заходів, які визначають порядок їх раціонального використання, відтворення, захисту і охорони.
Вивчаючи види юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства, необхідно звернути увагу на особливості майнової (таксової) відповідальності, її суть.
1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони та використання.
2. Правове регулювання охорони та використання тваринного світу.
3. Управління і контроль у сфері охорони та використання тваринного світу.
4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.
Теми рефератів:
1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони та використання.
2. Права та обов’язки користувачів тваринного світу.
3. Правове регулювання ведення мисливського господарства та полювання.
4. Правове регулювання ведення рибного господарства та рибальства.
5. Види тварин, занесені до Червоної книги України.
Методичні поради:
Вивчаючи тему охорони тваринного світу, слід перш за все визначити поняття тваринного світу як об’єкта правової охорони і використання, під яким в законодавстві розуміють всю різноманітність диких наземних і водних тварин, які знаходяться у стані природної волі.
Значне місце в законодавстві відводиться правовому регулюванню користування тваринним світом. Треба знати, які види та умови використання тваринного світу встановлені законодавством, що розуміється під мисливством і рибальством. Необхідно ознайомитися з Положенням про мисливське господарство та порядок здійснення полювання та Правилами спортивного та любительського рибальства у внутрішніх водоймах України.
Необхідно розкрити правові заходи охорони тваринного світу, роль Червоної книги України.
1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання.
2. Правове регулювання охорони та використання рослинного світу.
3. Управління і контроль у сфері охорони та використання рослинного світу.
4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ.
Теми рефератів:
1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання.
2. Правове регулювання охорони та використання рослинного світу.
3. Особливості регулювання охорони та використання зелених насаджень у населених пунктах.
4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ.
Методичні поради:
Вивчаючи тему правової охорони і використання рослинного світу, слід перш за все визначити поняття рослинного світу під яким в законодавстві розуміють усі види рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території, що міститься в ст. 3 Закону України «Про рослинний світ», що до рослинного світу слід відносити лише дикорослі рослини. Визначити, які природні рослинні ресурси є загальнодержавного значення, а які місцевого.
Важливим є з’ясування забезпечення правового регулювання охорони рослинного світу, правове регулювання проведення екологічної експертизи, охорона рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин та типових природних рослинних угруповань. Поза увагою не можна залишити проблему експлуатації об’єктів рослинного світу на праві власності та природних рослинних ресурсів в порядку загального і спеціального використання.
У четвертому питанні необхідно зазначити, що юридична відповідальність становить собою примусове (каральне) забезпечення правовими засобами виконання спеціальних вимог законодавства про рослинний світ або застосування до винних осіб компенсаційних заходів, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» порушення законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність.
Тема: Правовий режим природно-заповідного фонду.
1. Поняття і правова класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
2. Правовий режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
3. Державне управління природно-заповідним фондом в Україні.
4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд.
Теми рефератів:
1. Землі територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
2. Резервування територій природно-заповідного фонду для подальшого заповідання.
3. Право власності на території та об’єкти природно-заповідного фонду.
4. Особливості охорони природно-заповідного фонду.
5. Державне управління заповідною справою в Україні.
Методичні поради:
Вивчаючи питання про природно-заповідний фонд України, спочатку слід вияснити поняття та загальні риси правового режиму природно-заповідного фонду України, після чого перейти до класифікації територій та об’єктів природно-заповідного фонду та їх особливостей, дати характеристику правового режиму заповідників, національних природних парків, заказників і пам’яток природи та інших об’єктів природно-заповідного фонду.
Необхідно ознайомитися із Законом України «Про природно-заповідний фонд України», прийнятий Парламентом 16 червня 1992 р., звернувши увагу на мету та порядок утворення цих об’єктів, на заборону або обмеження певної діяльності, права і обов’язки природокористувачів, компетенцію адміністрації та служби охорони вказаних об’єктів.
Перелік правопорушень, за які наступає дисциплінарна, адміністративна, цивільна або кримінальна відповідальність, встановлений ст. 64 Закону «Про природно-заповідний фонд України». Санкції за скоєні на території природно-заповідного фонду екологічні правопорушення передбачені Кримінальним кодексом, Кодексом про адміністративні правопорушення або спеціальними таксами.
Тема: Правовий режим курортних, лікувально-оздоровчих та рекреаційних зон.
1. Поняття та правовий режим курортних та лікувально-оздоровчих зон.
2. Юридична відповідальність за порушення правового режиму курортних та лікувально-оздоровчих зон.
3. Поняття та правовий режим рекреаційних зон.
4. Державне управління рекреаційно-туристичною галуззю.
Теми рефератів:
1. Правовий режим курортних зон.
2. Державне управління курортною справою.
3. Правовий режим лікувально-оздоровчих зон.
4. Правовий режим рекреаційних зон.
Методичні поради:
Вивчаючи питання правового режиму курортних та лікувально-оздоровчих зон, слід зосередити увагу на Законі України «Про курорти», який регламентує правову основу даної гадузі, визначити поняття «курорт» та «лікувально-оздоровча місцевість», охарактеризувати курорти державного та місцевого значення, з’ясувати суть поняття «округ санітарної охорони» та поділ його на зони суворого режиму, обмежень та спостережень.
Щодо юридичної відповідальності за порушення правового режиму курортних та лікувально-оздоровчих зон, то тут необхідно звернути увагу на юридичну відповідальність за використання не за цільовим призначенням земель оздоровчого призначення, за самовільну забудову площ залягання мінеральних чи термальних вод, за введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню.
Поняття рекреаційної зони визначає ст. 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Необхідно зауважити, що рекреаційні зони можуть мати свого відокремленого землекористувача або входоти до складу інших категорій земель. Особливу увагу слід приділити питанню державного управління рекреаційно-туристичною галуззю, завдяки якому забезпечується планування, програмування розвитку туристичної інфраструктури та раціонального використання туристичних ресурсів.
1. Континентальний шельф та виключна (морська) економічна зона України як об’єкт правової охорони та використання.
2. Правове регулювання охорони та використання природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України.
3. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України.
Теми рефератів:
1. Поняття континентального шельфу та виключної (морська) економічна зона України.
2. Правове регулювання охорони та використання природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України.
3. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України.
Методичні поради:
За Законом України «Про державний кордон України»на морі державний кордон пролягає по зовнішній межі територіального моря України (ст. 3).
Вивчаючи тему практичного заняття, необхідно з’ясувати, які території належать до тнриторіального моря України, що таке внутрішні води і які води до них належать, у межах яких просторів вітчизняним та міжнародним правом визнається повний суверенітет України, а в межах яких морських просторів суверенітет України не є повним.
У другому питанні слід визначити законодавчу базу на основі якої здійснюється правове регулювання охорони та використання природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, суверенні права та юрисдикцію України щодо морського дна і його надр, встановлення правил лову, порядок і умови використання рибних та інших водних живих ресурсів. Особливу увагу звернути на питання, пов’язані зі створенням та використанням штучних островів, установок і споруд, на правові засади проведення морських наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні України.
Щодо юридичної відповідальності слід зазначити, що громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства за порушення законодавства про континентальний шельф та виключну (морську) економічну зону України несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність, встановлену законодавчими актами України.
Спеціальна частина
Тема: Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів.
1. Поняття та джерела міжнародного права навколишнього середовища.
2. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об’єктів навколишнього середовиша.
3. Міжнародно-правова відповідальність за правопорушення у сфері охорони навколишнього середовища.
Теми рефератів:
1. Становлення та розвиток європейської еколого-правової політики.
2. Закономірності побудови права Європейського Союзу.
3. Основні напрями та інструменти правового регулювання охорони навколишнього середовища в Європейському Союзі.
4. Адаптація законодавства України до європейського права навколишнього середовища.
Методичні поради:
Аналізуючи перше питання практичного заняття слід зазначити, що розв’язання екологічних проблем у сучасний період не може бути забезпечене тільки націанальними заходами, що перевіреним засобом є міжнародне співробітництво держав у галузі охорони навколишнього середовища, а нормативною базою такого співробітництва є міжнародне право навколишнього середовища. Бажано зосередити увагу на історичних аспектах і джерелах міжнародного права навколишнього середовища та їх класифікації.
Розглядаючи друге питання необхідно охарактеризувати навколишнє середовище як цілісну систему, зазначити, що міжнародне право навколишнього середовища формувалося під впливом реальних економічних потреб, які виникали перед людством. Охарактеризувати об’єкти екосистеми такі як світовий океан, міжнародний район морського дна, виключна економічна зона, міжнародні ріки та інші транскордонні водотоки, атмосфера, космічний простір та їх правовий статус.
Вивчаючи питання міжнародно-правової відповідальності за правопорушення у сфері охорони навколишнього середовища, зверніть увагу на те, що сутність міжнародного екологічного правопорушення полягає в порушенні державою своїх міжнародних зобов’язань екологічного характеру, що міжнародні екологічні правопорушення поділяються на відповідні міжнародні злочини і міжнародні делікти, що відповідальність за скоєння екологічного злочину несуть як винні у цьому держави, так і посадові особи цієї держави, що частина правопорушень належить до військових злочинів, кримінальна відповідальність за які може застосовуватися спеціальними міжнародними судами – трибуналами.
III. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ.
1. Концепція розвитку екологічного права України.
2. Принципи екологічного права.
3 Поняття та види джерел екологічного права.
4. Закони України в системі джерел екологічного права.
5 Право громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
6. Поняття та види екологічних прав громадян України.
7. Гарантії реалізації екологічних прав громадян та форми їх захисту.
8. Обов’язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища.
9. Загальна характеристика права власності на природні ресурси.
10. Зміст права власності на природні ресурси.
11. Форми власності на природні ресурси. Суб’єкти права власності.
12. Поняття і особливості права власності на об’єкти природи.
.13. Підстави та порядок виникнення права власності на природні ресурси.
14. Підстави та порядок припинення права власності на природні ресурси.
15. Реалізація права власності на природні ресурси.
16. Підстави і порядок виникнення права природокористування.
17. Система органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
18. Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України.
19. Організайно-правові форми участі громадян в охороні навколишнього природного середовища.
20. Місцеве самоврядування та громадське управління в галузі охорони довкілля.
21. Основні функції управління в галузі охорони навколишнього природногосередовища.
22. Органи державного управління природокористування та охорони довкілля спеціальної компетенції.
23. Контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.
24. Поняття, мета та види екологічної експертизи.
25. Ознаки безпечного навколишнього природного середовища.
26. Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища.
27. Види екологічних правопорушень та відповідальність за них.
28. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення.
29. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.
30. Правові форми відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу.
31. Право користування земельними ділянками.
32. Правова класифікація видів права землекористування.
33. Передача земельних ділянок у власність і надання у користування.
34. Правове забезпечення раціонального використання земель.
35. Особливості управління в галузі використання, відновлення та охорони земель.
36. Поняття надр, як об’єкта використання і правової охорони.
37. Право користування надрами та його види.
38. Органи, які здійснюються державне управління в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.
39. Правові заходи, що забезпечують охорону надр.
40. Права і обов’язки користувачів надр.
41. Правові форми контролю за додержанням законодавства в галузі з охорони і використання надр.
42. Води, як об’єкт використання і охорони. Поняття та склад державного водного фонду.
43. Поняття водокористування. Права та обов’язки водокористувачів.
44. Право власності на води.
45. Поняття спеціального водокористування. Підстави для його здійснення.
46. Підстави для припинення права спеціального водокористування.
47. Правова охорона вод від забруднення, засмічення, виснаження.
48. Ліс як об’єкт правової охорони і використання.
49. Право спеціального використання лісових ресурсів.
50. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
51.Відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам від втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.
52. Тваринний світ, як об’єкт правової охорони і використання.
53. Поняття, види користування тваринним світом.
54. Загальні засади правового регулюваня ведення мисливського господарства та полюваня.
55. Види використання природних рослинних ресурсів.
56.Правова охорона рослинного світу. Заходи щодо відтворення, підвищення продуктивності, охорони та захисту лісів.
57. Правове регулювання рибальства і рибного господарства.
58. Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму природно-заповідного фонду.
59. Право користування територіями та об’єктами природно-заповідного фонду.
60. Особливості природокористування в охоронних зонах природно-заповідного фонду.
61. Особливості охорони природно-заповідного фонду.
62. Правові форми використання курортних, лікувально-оздоровчих та рекреаційних зон.
63. Законодавство про охорону і використання рекреаційних, курортних, лікувально-оздоровчих зон.
64. Правовий режим природних і біосферних заповідників.
65. Правовий режим національних природних парків.
66. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони і використання.
67. Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.
68. Правове регулювання стандартизації і нормування в галузі охорони атмосферного повітря.
69. Система організаційно-правових заходів охорони атмосферного повітря в процесі реалізації різних видів діяльності.
70. Підстави та порядок оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації та її правовий режим.
71. Законодавство про зони надзвичайних екологічних ситуацій.
72. Правовий захист екологічних та інших соціальних прав громадян, потерпілих від надзвичайних ситуацій.
73. Правові заходи охорони сільськогосподарського виробництва від шкідливого впливу промисловості, транспорту, хімізації, меліорації і ін.
74. Правове регулювання використання ядерної енергії та радіаційної безпеки.
75. Правове регулювання національної екологічної безпеки.
76. Поняття і предмет міжнародного права навколишнього природного середовища.
77. Міжнародно-правові норми в системі джерел екологічного права.
78. Міжнародні організації в галузі охорони навколишнього середовища.
79. Організаційно-правові засади міжнародного співробітництва в галузі охорони довкілля в європейському регіоні.
80. Принципи міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища та їх закріплення в міжнародно-правових документах.
1. Андрейцев B.I. Екологічне право.-К.:Вентурі, 1996.
2. Андрейцев В.І. Екологічне право України. Особлива частина. За ред. В.І. Андрейцева К.: Істина, 2001.
3. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посібник. К.: Знання-Прес. 2002. – 332 с.
4. Андрейцев В.И. Правовое обеспечение экологической экспертизы проектов. К.: Будівельник, 1990.
5. Баб’як О.С. та ін. Екологічне право України. - К. Атіка, 2000.
6. Басай В.Д. Відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями. Ів.-Франківськ, 1995.
7. Беженарь Б., Бердников В. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. - X., 2001.
8. Бобылев А.И., Балашенко С.А. Вопросы общей теории экологического права. - Минск, 1991.
9. Гетьман А.П. Процесуальні форми і відносини в екологічному праві. X.: Основа, 1994.
10. Голиченко А.К. Экологический контроль: теория, практика правового регулирования. - М.: Изд-во МГУ, 1991.
11. Екологічне право України./за ред. В.К. Попова та А.П. Гетьмана. - Х: Право, 2001.
12. Екологічне право України (загальна частина). Навчальний посібник/ Попов В.К., Гетьман П., Чуйков В.П. та ін. - Х., 1996.
13. Екологічне законодавство України у двох книгах /за ред. Погрібного О.О. Одеса: Латсар, 2001.
14. Екологічне право України (загальна частина). Навчальний посібник/ Попов В.К., Шульга М.В., Размстаєв С.В. та ін. - X., 1995.
15. Екологічне право України. За редакцією А.П. Гетьмана і М.В. Шульги. - Харків «Право»-2005. - С. 196-216.
16. Екологічне право України. Підручник. За редакцією Ю.С. Шемшученка. - Київ «Юридична думка». - 2005. - С. 428-459.
17. Костицкий В.В. Лесное право. Кратное учебное пособие. - Львов - 1991.
18. Кравченко С.М., Костицький В.В. Правова охорона тваринного світу. - Львів: Вища школа, 1992.
19. Малишко М.І. Екологічне право України. - К.: Дім "Юр. книги", 2001.
20 Конституція України прийнята 28.06.1996.
21. Водний Кодекс України від 06.06.1995 із змінами від 21.09.2000, 7.12.2000, 12.12.2001.
22. Земельний кодекс України від 25.10.2001 в редакції від 05.01.2013.
23. Кодекс України про надра від 27.07.94 в редакції від 18.11.2012.
24. Лісовий Кодекс України від 21.01.1994 в редакції від 18.11.2012.
25. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984.
26. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 в редакції від 05.12.2012.
27. Про охорону навколишнього природного середовища. ЗУ від 25. 06. 1991 р. в редакції від 18.11.2012.
28. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року ЗУ від 21.12.2010.
29. Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки ЗУ від 21.09.2000.
30. Про екологічну експертизу ЗУ від 09.02.1995.
31. Про рослинний світ: ЗУ від 9.04.1999. в редакції від 18.11.2012.
32. Про захист рослин: ЗУ від 14.10.1998.
33. Про тваринний світ ЗУ від 13.12.2001 в редакції від 18.11.2012.
34. Про захист тварин від жорстокого поводження. ЗУ від 21.02.2006
35. Про мисливське господарство і полювання. ЗУ від 22.02.2000.
36. Про Червону книгу України: ЗУ від 07.02.2002 в редакції від 18.11.2012.
37. Про охорону атмосферного повітря: ЗУ від 21.06.2001.
38. Про природно-заповідний фонд України: 3У від 16.06.1992 в редакції від 14.07.2011.
39. Про курорти: 3У від 5.10.200.
40. Про питну воду і питне водопостачання ЗУ від 10.01.2002.
41. Про об'єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18.01.2001.
42. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: ЗУ від 13.07.2000.
43. Про енергозбереження ЗУ від 01.07.1994.
44. Про відходи ЗУ від 05.03.1998.
45. Про поводження з радіоактивними відходами ЗУ від 30.06.1995.
46. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку ЗУ від 08.02.1995.
47. Про правовий режим території, що зазнала радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи ЗУ від 27.02.1991.
48. Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ЗУ від 25.02.1991.
49. Про зону надзвичайної екологічної ситуації ЗУ від 13.07.2000.
50. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру ЗУ від 08.06.2000.
51. Про біосферні заповідники в Україні: указ Президента України від 26.11.1993.
52. Про державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Указ Президента України від 5 грудня 2000 року № 1303.
53. Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні: постанова ВРУ від 22.09.1994.
54. Про затвердження Санітарних правил в лісах України: постанова КМУ від 27.07.1995.
55. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки" № 577-р. від 25.05.2011.
56. Ядерне законодавство: збірник нормативно-правових актів / Під заг. ред. Шемчушенка Ю.М. - К.: Ін Юре, 1998.
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
«ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО»
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до практичних занять
для студентів третього курсу бакалаврату
напряму підготовки 6.030401 «Правознавство»
Укладач Попадинець Галина Олександрівна
Редактор
Комп’ютерне верстання