Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.3. Особливості реагування юнаків та дівчат на виникнення стресових ситуацій та наслідки стресу
У певних стресових ситуаціях кожна людина реагує по-різному. Якщо виникають важкі ситуації, проблеми, то реакція на стрес буде гострою з проявами порушення адаптації. У міжнародній класифікації хвороб виділяють кілька адаптивних реакцій на важкий стрес:
Гостра реакція на стрес.
Посттравматичний стресовий розлад.
Розлад адаптації [21, с.20].
Для гострої реакції на стрес характерний вплив медичного чи фізичного стресора. Симптоми виникають відразу після дії стресора (впродовж однієї години). Реакція на гострий стрес поділяється на легку, помірну та важку.
Гострий стрес характеризується відмовою від майбутніх соціальних взаємодій, звуженням уваги, проявами дезорієнтації, виникненням гніву чи словесної агресії, розпачу чи безнадійності, неадекватної чи безцільної гіперактивності, неконтрольованим і надмірним переживанням горя.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає в результаті інтенсивної чи тривалої дії загрозливого чи катастрофічного стресора, що викликає загальний дистрес в будь-якої людини. Для ПТСР властиві:
Стійкі спогади чи “пожвавлення” стресора в нав’язливих ремінісценціях, яскравих спогадах чи частих снах, або повторне переживання горя при впливі обставин, що нагадують чи асоціюються зі стресором.
Людина виявляє фактичне уникнення чи прагнення уникнути обставин, що нагадують або асоціюють зі стресором.
Психогенна амнезія, часткова чи повна щодо важливих аспектів періоду впливу стресора.
Стійкі симптоми підвищення психологічної чутливості чи збудження, представлені наступними ознаками:
а). порушення сну;
б). дратівливість чи вибухи гніву;
в). важкість концентрації уваги;
г). підвищення рівня спостережливості, недовіри;
д). посилення рефлексу чотирихолмія [21].
Зазначені симптоми виникають протягом шести місяців стресогенної ситуації чи наприкінці періоду дії стресу.
Розлад адаптації – це реакція на ідентифікований чинник чи сукупність стрес-чинників. Розвиток симптомів відбувається впродовж тримісячного періоду від початку впливу стресора, що є звичайним типом для людини.
Дезадаптивні прояви можуть містити порушення професійного функціонування чи стосунків з іншими людьми, почуття нездатності виконувати власну роботу, планувати і продовжувати залишатися в стресовій ситуації, депресивний настрій, тривога, занепокоєння, іноді гнів та агресія.
Тип адаптаційного розладу залежить від домінуючих симптомів. До типів адаптаційних розладів належать:
Адаптаційний розлад із тривогою має наступні симптоми: тривога, нервозність, лякливість.
Адаптаційний розлад із депресією містить такі симптоми: депресивний настрій, почуття безнадійності.
Адаптаційний розлад із порушенням поведінки: прогули, вандалізм, легковажна поведінка, невиконання юридичних зобов’язань, протиправна поведінка.
Адаптаційний розлад зі змішаним порушенням емоцій і поведінки: депресія, тривога і порушення поведінки.
Адаптаційний розлад зі змішаними емоційними рисами: різні комбінації емоцій, наприклад, депресії і тривоги.
Адаптаційний розлад із соматичними скаргами: стомлюваність, головний та спинний біль.
Адаптаційний розлад з аутизмом: соціальний аутизм без вираженої депресії чи тривоги.
Адаптаційний розлад із порушенням професійної або навчальної діяльності: змішані тривога і депресія, порушення професійної або навчальної діяльності.
Адаптаційний розлад без додаткових уточнень: повна незгода з діагнозом, негайна дезадаптивна реакція на діагноз [21, с.22].
Симптоми, як правило, не тривають більше шести місяців після припинення дії стресу чи його наслідків, за винятком пролонгованої депресивної реакції. У виникненні реакції на стрес, а також адаптаційних розладів, відіграють велику роль індивідуальна вразливість або стійкість до дії стресу, адаптивні здібності. Про це свідчить той факт, що ці розлади розвиваються не у всіх людей, на яких впливає сильний стрес.
Часто важкі стресові ситуації призводять до негативних наслідків та порушення нормального стану людини, що деструктивно впливає на подальший її розвиток. Розрізняють соматичні, психофізіологічні та особистісні наслідки стресу.
Соматичні й психофізіологічні наслідки стресу. Стресові стани супроводжуються визначеними змінами в організмі. Вплив стресу на організм є індивідуальним. Встановлено, що під час стресу, як правило, виникає напруга в шлунку, ускладнюється дихання, частішають серцеві скорочення, спостерігаються вегетосудинні реакції (почервоніння або збліднення шкіри), розширюються зіниці, напружуються м’язи, підвищується ртеріальний тиск, посилюється кровообіг у м’язах, підвищується кількість адреналіну в крові тощо. Позитивний адаптивний зміст цього полягає в тому, що організм готується до стресової ситуації, одержує додаткові сили для її подолання. Відомо, що в стресовій ситуації у людини можуть проявитися нереалізовані адаптивні резервні можливості. Наприклад, одна особа піднімає автомобіль заради порятунку близької людини, інша – не вміючи плавати, рятує дитину, яка тоне тощо.
Сукупність негативних емоцій викликає більш сильні фізіологічні реакції. Тобто вплив стресу на організм може бути і негативним, дезадаптивним. У результаті тривалого стресу підвищується ймовірність виникнення дезадаптивних психосоматичних хвороб, які називають психогенними, тобто «хворобами стресу»: виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, гіпертонічна хвороба, інсульт, інфаркт міокарда, бронхіальна астма, підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомність, афекти, досить часто з’являються болі (головні, спинні, шлункові), безсоння.
Стрес нерідко стає причиною діабету, глаукоми, пародонтозу. Під час стресу знижується здатність організму людини боротися із захворюваннями. В наш час існує думка, що до 90% усіх захворювань пов’язані зі стресом [21].
Таким чином, під впливом стресу в організмі людини відбуваються зміни, що можуть бути дуже небезпечними для здоров’я. “Хвороби стресу” виникають через невідповідність адаптивних здібностей людини вимогам навколишнього середовища і діяльності.
Особистісні наслідки стресу. У процесі адаптації в умовах стресу формуються нові адаптивні механізми, що регулюють взаємини людини із зовнішніми умовами і формують діапазон стійкості до дії стресорів. Однак доведено, що тривалий чи інтенсивний вплив стресорів може включати декілька форм особистісних змін. Перша форма особистісних змін під час стресу пов’язана з замкнутістю, відособленістю, відчуженням, відчуттям неадекватності, невпевненістю, поганою соціальною пристосованістю, психастенічністю та шизоїдністю. Друга форма характеризує афективні реакції, підвищену чутливість, незадоволеність сформованими взаєминами. Третя форма особистісних змін містить тенденцію до заперечення психологічних конфліктів, оптимізм, товариськість та інші адаптивні властивості. Четверта форма належить до явищ невротичної декомпенсації [21].
Таким чином, наслідки стресових станів можуть бути як позитивними (стрес мобілізує творчу діяльність особистості, дає можливість зреалізовувати адаптивні резервні можливості тощо), так і негативними (виникнення різних захворювань, тривожність, замкнутість тощо). Важкий стрес може бути причиною розладів адаптації. Тому одним із актуальних завдань профілактики стресу є розвиток адаптивності та стресостійкості.
Психологічні ознаки стресу.
Для дітей середнього та старшого шкільного віку:
- зміни в шкільній успішності;
- вживання алкоголю або наркотиків;
- зміни в режимі сну або харчування;
- часті скарги на фізичний стан;
- одержимість питанням своєї ваги:невиправданий страх ожиріння;
- протипоставлення себе правам та владі іньших людей виражене в актах крадіжки або вандалізму;
- затяжна дипресія, зниження апетиту, песимізм, меланхолія, думки про смерть.
- часті прояви агресії або жорстокості;
Злість
Втрата ілюзій
Недовіра до всього світу
Низька самооцінка
Головні болі та болі в шлунку
Бунтарська поведінка