Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Це або
Форфейтинг — це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання відмовитися — форфейтинге — від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.
Основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі. Однак об’єктом форфейтингу можуть бути інші види цінних паперів (але вони обов’язково повинні містити абстрактне зобов’язання) або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання векселів пов’язане з простотою їх оформлення, а також із давнім використанням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі.
Або
Поступка права вимоги (цесія) – це один зі способів заміни кредитора в зобов'язанні. Можливість такої заміни передбачена ст. 512 ГКУ. Її суть полягає в тому, що первинний кредитор передає (поступається) свої права в зобов'язанні іншій особі – новому кредиторові (цесіонарію).
До нового кредитора переходять всі права первинного кредитора. Причому первинний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги, але не відповідає за її виконання боржником (крім випадків, коли первинний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором). Право вимоги може передаватися на будь-якому етапі дії договору, тобто як до настання терміну виконання зобов'язань за основним договором, так і після.
Так, поступка права вимоги лежить в основі договору факторингу, а операція з факторингу, як випливає із ст. 4 Закону про фінансові послуги, вважається фінансовою послугою, правом надання якої володіють виключно фінансові установи.
Факторинг. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога.
Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути конвенційним (відкритим) та конфіденційним (закритим). При відкритому факторингу дебіторам клієнта повідомляється про укладення договору факторингу і пропонується здійснювати платежі безпосередньо фактору. Закритий факторинг не передбачає повідомлення дебіторів, ніхто з них не знає про перевідступлення постачальником прав вимоги боргу, і тому кошти переказуються постачальнику, який розраховується з фактором самостійно.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
В цивільному праві існує кілька форм відплатності:
- грошова;
- речова (матеріальна);
- відробіткова.
У ч.5 ст. 626 ЦКУ закріплено презумпцію «відплатності цивільно-правових договорів».
Надає можливість кредиторам оскаржувати штучно створені боржником зобов'язання з "дружніми кредиторами", які створюються недобросовісними боржниками з метою отримання більшої кількості голосів у комітеті кредиторів для подальшого вчинення повного контролю процедури банкрутства боржника.
У кредиторів є можливість більш спрощеного порядку здійснення контролю факту відкриття відповідним господарським судом України провадження про банкрутство боржника.
Надає право заставним кредиторам увійти до складу комітету кредиторів і, отже , здійснювати контроль процедури розпорядження майном боржника, в тому числі і заставного майна, як в частині вчинення його об'єктивної оцінки, так і в частині дотримання порядку його реалізації.
Одним з ряду нововведень, спрямованих на захист прав кредиторів, є покладання на арбітражного керуючого додаткового зобов'язання , а саме повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Це передбачає захист прав кредиторів, чиї вимоги забезпечені заставою від зловживання арбітражним керуючим ( ліквідатором ) як в цілому в процедурі банкрутства , так і, зокрема , в ліквідаційній процедурі, наданими йому законом повноваженнями.
Пеня - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Особливістю пені як штрафної економічної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення.
Пеня стягується за кожний день прострочення боржника за грошовим зобов'язанням аж до повного погашення ним боргу (до повного виконання грошового зобов'язання). Це безперервно наростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу.
Нарахування пені може бути обмежене певним терміном або розміром. Наприклад, ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ЦКУ передбачено 1 рік строк позовної давності.