Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Причини вступу СРСР у війну з Японією:
- Японія була союзником Німеччини і заздалегідь готувалася до війни з СРСР на боці Німеччини. Лише перемоги ЧА під Москвою та Сталінградом відсунули термін нападу Японії на СРСР;
- Японія постійно провокувала прикордонні війська на Далекому Сході, в результаті чого СРСР повинен був тримати на кордоні 40 дивізій;
- СРСР дав зобов’язання союзникам про вступ у війну з Японією після розгрому Німеччини;
- СРСР був зацікавлений у війні з Японією, сподіваючись на військове захоплення територій та встановлення свого впливу.
Після капітуляції Німеччини війна в Європі закінчилась. Значних успіхів союзниками було досягнуто у війні з Японією. Ще в жовтні 1944 року біля о. Лейте сталась найбільша морська битва ІІ світової війни між японським та союзницьким флотами. Втрати Японії складали 4 авіоносці, 3 лінкори, 10 крейсерів та 9 есмінців. Після такої поразки Японія втратила свої позиції. Захопивши о. Іводзіма, американці приступили в квітні до операції “Айсберг”, що передбача висадку десанту на Окінаву. Водночас йшло бомбардування японських міст. Так, в Токіо загинуло біля 80 тис. людей. Але Японія продовжувала точити опір. Японська авіація застосувала масові дії льотчиків камікадзе (камікадзе – вітер богів). Внаслідок їхніх дій було потоплено 45 американських кораблів, біля 300 зазнали важких ушкоджень.
Американське командування розуміло усю складність ситуації. Передбачалося, що воєнні дії проти Японії можуть затягнутися до кінця 1946 року і обійдуться для американців в 1 млн. загиблих. Це була одна з причин застосування США атомної зброї, хоча ця акція носила більш політичний характер. Між союзниками та Японією велися переговори про підписання останньою капітуляції. Але Японія не погоджувалась на вимогу беззастережної капітуляції. Крім того союзники не погоджувались на збереження трону імператорові Хірохіто і навіть розглядалось питання про притягнення його до міжнародного воєнного трибуналу. Щоб вплинути на перебіг переговорів, Японія звертається до Сталіна з пропозицією стати посередником. Але Сталін відкинув її, прагнучи взяти участь у розгромі Японії з метою захоплення нових територій і встановлення економічного та політичного впливу СРСР. Після того як переговори зайшли в кут 26 липня 1945 року США і Англія прийняли в Потсдамі декларацію з вимогою беззастережної капітуляції, японський уряд відхилив цю пропозицію. В той час активізується робота по створенню атомної бомби в США – 1942 рік. На початку липня 1945 року США та Великобританія домовляються про використання на території Японії атомної зброї. 6-9 серпня американці скинули дві атомні бомби на Хіросіму і Нагасакі. У результаті ядерного бомбардування загинуло більше 100 тисяч чоловік 400 тис. отримали смертельні поранення. Значна територія стала зоною радіоактивного забруднення. Для посилення психологічного тиску з американських літаків на Японію скидались мільйони листівок з погрозою повторного використання атомної зброї.
5 квітня 1945 року радянський уряд денонсував пакт про ненапад з Японією, а вночі з 8 на 9 серпня 1945 року радянські війська під керівництвом маршала Василевського нанесли удар по Квантунській армії, яка налічувала 1 млн. солдат та офіцерів. Початок воєнних дій проти Японії і загроза нових атомних бомбардувань, політичний пресинг змусили Японію вдатись до беззастережної капітуляції. Японський уряд прийняв це рішення 10 серпня 1945 року, але шлях до прийняття цього рішення був дуже важкий, бо японська військова еліта самураї стала проти стала проти свого імператора Хірохіто і бажала продовжувати війну до кінця. В результаті Японія погодилась на капітуляцію, прийняту 26 липня 1945 року. Отримавши позитивну відповідь від урядів США та Англії, 14 серпня 1945 року японський уряд віддав наказ припинити опір. Однак радянські війська продовжують дії в Маньчжурії, намагаючись захопити якомога більшу територію. Планувалась навіть повно масштабна операція з висадкою десанту на острові Хоккайдо. Після згоди Японії на капітуляцію військові дії поступово припиняються. Не дивлячись на те, що Японія склала зброю, 1 вересня 1945 року радянський десант висаджується на півострови Курильської гряди. 2 вересня 1945 року в Токійські затоці на борту американського лінкора “Міссурі” був підписаний акт про капітуляцію. І хоча воєнні дії ще тривали 2 місяці, офіційне закінчення війни сталося того дня. Таким чином закінчилась ІІ світова війна.
26 листопада 1941 року ударне з'єднання японського імператорського флоту під командуванням віце-адмірала Тюїті Нагумо за наказом командувача флоту Ямамото Ісороку покинуло базу в затоці Хітокаппу на Курильських островах і попрямувало до Перл-Харбору. Японське з'єднання включало шість авіаносців: «Акагі», «Хірю», «Кага», «Сьокаку», «Сорю» і «Дзуйкаку», на яких було розміщено 441 літак, у тому числі винищувачі, торпедоносці, пікіруючі бомбардувальники і винищувачі-бомбардувальники. Ескорт авіаносців становили 2 лінкори, 2 важких і 1 легкий крейсер і 9 есмінців (ще 2 есмінці відокремилися раніше для проведення окремої операції по обстрілу атола Мідуей). В операції проти Оаху також брали участь 20 підводних човнів, що доставили до місця атаки 5 карликових підводних човнів.
Метою нападу на Перл-Харбор була нейтралізація тихоокеанського флоту США для того, щоб забезпечити свободу дій японській армії і флоту в південно-східній Азії.
Вранці 7 грудня літаки з японських авіаносців нанесли удари по аеродромах на острові Оаху та по кораблях, що стояли на якорі в гавані Перл-Харбор. Було потоплено 4 лінкори, 2 есмінці, 1 мінного загороджувача. Ще 4 лінкори, 3 легких крейсери і 1 есмінець отримали значні пошкодження. Втрати американської авіації склали: 188 літаків знищено, ще 159 були важко пошкоджені. Американці втратили 2403 людини вбитими (з них 1102 на борту підірваного лінкора «Аризона») і 1178 пораненими[1]. Японці втратили 29 літаків, ще 74 було пошкоджено[1]. Були потоплені 4 малих підводних човнів, та один малий підводний човен некеровано викинувся на берег (чотири з п'яти підводних човнів було знайдено)[1]. Людські втрати склали 64 людини загиблими (55 льотчиків, 9 підводників)[2]. Одна людина потрапила у полон (лейтенант Сакамакі). Він доплив до берега після того, як його малий підводний човен наскочив на риф.
Перша шпальта газети "СВОБОДА" про напад японців на Перл-Харбор
З точки зору швидкого ефекту, напад на Перл-Харбор обернувся успіхом для Японії, який перевершив усі очікування тих, хто планував операцію. Нейтралізація тихоокеанського флоту США на 6 місяців дозволила Японії захопити більшу частину Південно-Східної Азії, включаючи Гонконг, Бірму, Голландську Ост-Індію, Сингапур та Філіппіни. Однак відмова США від перемир'я і неможливість отримати допомогу від союзників призвели до поразки Японії. З усіх потоплених американських кораблів не вдалося відновити тільки 4 — лінкори «Аризона» (підірвано) і «Оклахома» (перевернувся) та 2 есмінці. Були відремонтовані наступні лінкори: "Каліфорнія" (потоплений), "Теннессі", "Західна Вірджинія" (потоплений), "Меріленд", "Невада" й "Пенсильванія". Жоден з трьох авіаносців США не був пошкоджений — на той час їх не було у Перл-Харборі. З 22 японських кораблів, які брали участь у нападі на Перл-Харбор, до кінця війни залишився тільки один.
О 06:20, японська авіація (108 машин) завдала бомбового удару і серйозно пошкодила споруди бази на Мідвеї. Пілоти-винищувачі морської піхоти на «Грумман Ф4Ф Вайлдкет», (під командуванням майора Паркса) які виходили з ужитку і застарілих "«Брюстер Ф2А» (капітана Армстейда)зустріли японські літаки і зазнали катастрофічних втрат. Вони змогли знищити декілька бомбардувальників і щонайменше три «Зеро». Більшість американських машин було збито винищувачами Мінору. Повернулося на базу Мідвей 10 літаків з 25,причому 4 розбилися при посадці. 221-авіагрупа була знищена. Проте, американський протиповітряний вогонь був точний і інтенсивний, і пошкодив кілька японських літаків. Японці усвідомили, що острівна ударна авіація вже злетіла для завдання протикорабельного удару. Лейтенант Томонага доповів, що американські бомбардувальники встигли покинути базу до нальоту і наземна оборона не подавлена, тому перед висадкою десанту буде потрібно ще один удар з повітря.
Втрата Японією чотирьох з шести авіаносців, а також багатьох екіпажів літаків, зупинило розширення Японської Імперії в Тихому океані. Тільки «Дзуйкаку» і «Шокаку» залишилися доступними для ведення наступальних дій. Інші японські авіаносці, «Рюдзе», «Дзуньє» і «Хійо», були легкими авіаносцями. Ця велика поразка для Японії сталась через шість місяців після початку бойових дій проти Сполучених Штатів. Ці шість місяців — той час, у який, за передбаченням адмірала Ісороку Ямамото, Японія повинна була мати перевагу над ворогом перед тим, як перевага зникне. Втрати японців склали 4 важких авіаносця, 1 важкий крейсер, 228 літаків і близько 2500 чоловік, в числі яких опинилися найдосвідченіші пілоти японської палубної авіації. Американці втратили 1 важкий авіаносець, 1 есмінець, 150 літаків, 307 чоловік. Японія втратила ініціативу до кінця війни і була вимушена взятися до оборонних дій.
Битва за Мідвей показала, що авіаносець став головним кораблем на Тихому океані. Втративши 4 важких авіаносця, головнокомандувач об'єднаним флотом Японії адмірал Ямамото був вимушений відступити, хоча в його розпорядженні все ще залишалося близько 100 кораблів, зокрема 11 лінкорів.