Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 13. Відтворення і економічне зростання на макрорівні
1. Сутність і багатогранність процесу суспільного відтворення. Відтворення національного продукту і національного багатства.
2. Економічне зростання: сутність, типи і фактори.
1. Сутність і багатогранність процесу суспільного відтворення. Відтворення національного продукту і національного багатства
Процес виробництва як основа забезпечення існування людини має постійно відновлюватися. Процес суспільного відтворення — це постійне й безперервне відновлення результату суспільного виробництва — продукту, а також робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці.
Найважливішим у відтворенні всіх елементів економічної системи є постійне відтворення робочої сили з високим рівнем освіти, кваліфікації, інтелекту і культур и. Відтворення робочої сили полягає в безперервному відновленні та підтриманні фізичних сил і розумових здібностей людини, підвищенні кваліфікації працівників. На процес відтворення робочої сили впливає низка чинників, серед них рівень економічного розвитку країни, культурні традиції, тривалість життя тощо.
Відтворення виробничих відносин полягає в їхньому вдосконаленні, що проявляється як:
розширення товарно-грошових відносин на основі розвитку різноманітних форм власності;
удосконалення економічних методів управління;
розвиток кооперації в усіх галузях економіки.
Удосконалення виробничих відносин сприяє прискоренню процесу відтворення елементів усієї економічної системи.
Важливою складовою процесу відтворення є відтворення природних ресурсів та навколишнього середовища.
Відтворення природних ресурсів передбачає відновлення природних умов економічного зростання, збереження довкілля тощо. Актуальність цієї проблеми посилюється з огляду на різке зростання обсягів споживання сировини та природних ресурсів суб'єктами господарювання.
Особлива роль в умовах постіндустріального суспільства належить відтворенню інформації на основі використання найновіших досягнень НТП, серед яких особлива місце займає всесвітня мережа Інтернет.
Процес відтворення потребує дотримування певних кількісних та якісних співвідношень між усіма елементами економічної системи.
Просте, розширене і звужене відтворення
Залежно від результатів процесу відтворення розрізняють просте, розширене і звужене відтворення).
При простому відтворенні в кожному наступному циклі відбувається відновлення суспільного продукту в незмінних обсягах і такої самої якості.
Розширене відтворення передбачає, що виробництво відновлюється у зростаючих масштабах.
Звужене відтворення характеризується зменшенням обсягів національного виробництва з кожним наступним періодом.
Відтворення національного продукту і національного багатства
Марксистська економічна школа обґрунтовувала необхідність обчислення сукупного суспільного продукту (ССП) як основного показника розвитку національної економіки Протягом кількох десятиліть у нашій країні домінувало марксистське уявлення, що продуктивною є тільки праця зайнятих у сфері матеріального виробництва і що тільки така праця створює ССП. Інші ж сфери економіки - сфера по слуг, духовне виробництво, управління - були віднесені до невиробничої сфери, а праця в них визначалася як непродуктивна, котра не створює ССП. Вважалося також, що працівники невиробничої сфери тільки споживають ССП
Такі якісні характеристики продуктивної та непродуктивної пращ були природними для економіки XVII-ХПХ ст. оскільки сфера послуг перебувала в зародковому стані. Однак таке трактування не відповідає реаліям сучасною економіки з розвинутою сферою послуг.
Догмат радянської економічної теорії про обов'язковість речового змісту продуктивної праці суперечить економічній логіці. Наслідки праці в так званій невиробничій сфері економіки також мають речовий зміст.
Переважна більшість сучасних економістів відстоюють позицію, що будь-яка суспільно корисна праця є продуктивною працею, оскільки створює національне багатство безпосередньо або опосередковано, а також сприяє підвищенню добробуту людей. Отже, національний продукт створюється в усіх галузях та сферах економічної діяльності.
Результати суспільного відтворення відображає ціла низка показників. Розглянемо окремі з них.
Валовий внутрішній продукт — загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених на території певної країни протягом визначеного періоду (найчастіше одного року).
Проаналізувати результати суспільного відтворення дає змогу система національних рахунків (СНР), створена за такими методологічними принципами.
1. Концепція господарського кругообороту, за якою в економічній системі відбувається постійний рух потоків ресурсів і товарів, що обслуговуються потоками витрат і доходів.
2. Розширене трактування продуктивності праці, коли продуктивною вважається будь-яка діяльність, визнана суспільством як необхідна, що приносить дохід.
3. Використання поняття "додана вартість".
Для реального обчислення загального обсягу виробництва необхідно, щоб усі товари та послуги, вироблені протя гом певного року, були враховані тільки один раз, оскільки значна кількість їх проходять декілька виробничих стадій. З метою уникнення багаторазового врахування одного й того самого продукту при обчисленні ВВП враховується тільки кінцевий продукт. Кінцевий продукт — це товари та послуги, куплені для споживання, а не з метою подальшої обробки, переробки чи продажу.
Методи обчислення ВВП. Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:
виробничим;
методом обчислення витрат;
методом обчислення доходів.
При виробничому методі підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. Для кожної галузі спочатку розраховується обсяг валового випуску, зменшуваний на величину проміжного споживання. Отримані показники додаються. Однак через складність підрахунків цей метод практично не використовується.
Метод обчислення витрат полягає в додаванні витрат усіх економічних суб'єктів: домашніх господарств, підприємств, держави, а також іноземних підприємств та громадян, які здійснюють експортно-імпортні операції. Отриманий показник матиме такий вигляд:
ВВП = С + І + G + NЕ,
де С — витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів; I — валові приватні інвестиції (витрати підприємств на придбання сировини, матеріалів, обладнання, технологій тощо); G — витрати держави на утримання державного апарату (армії, правоохоронних органів та ін.); NЕ — чистий експорт, розрахова ний як різниця між вартістю вивезених із країни і ввезених у країну товарів.
Метод обчислення доходів передбачає додавання всіх доходів економічних суб'єктів країни:
ВВП = А + W + Р + і + r + Тн,
де А — амортизаційні відрахування; W — заробітна плата з усіма додатковими виплатами до неї; Р — прибуток підприємств усіх форм власності та господарювання (до вирахування податків); і — процент, що його отримують домашні господарства від розміщення заощаджень у фінансових установах; r — рентні доходи власників різноманітного майна від передачі його в оренду; Тн — непрямі податки (на додану вартість, акцизи, мито), що входять у ціну товару. Використання того чи іншого методу розрахунку ВВП залежить від чинної інформаційно-статистичної бази.
Зміст окремих показників у системі національних рахунків
На основі валового внутрішнього продукту можна розрахувати й інші показники системи національних рахунків. Показник чистого внутрішнього продукту (ЧВП) розраховується шляхом віднімання від вартості ВВП аморти заційних відрахувань. ЧВП є досконалішим індикатором обсягу виробництва конкретного року.
Особливе місце в системі економічних показників займає національний дохід (НД). Це фактично зароблений дохід усіх економічних суб'єктів країни. НД можна розрахувати двома способами:
як різницю між ЧВП і непрямими податками;
як суму доходів домашніх господарств, підприємств (окрім амортизаційних відрахувань) і держави (окрім непрямих податків).
Отже, НД характеризує результат діяльності всіх економічних суб'єктів суспільства. Цей показник не враховує затрати минулої праці й частину вартості, створену за рахунок непрямих податків.
У національних рахунках використовується показник особистого доходу (ОД), що визначається шляхом відрахування з суми національного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибуток підприємств та їхніх нерозподілених прибутків, а також додаванням трансфертних платежів (допомоги з безробіття, пенсій, інших соціальних виплат).
Після сплати відповідних податків із суми особистого доходу залишається дохід, що йде на придбання споживчих товарів та утворення заощаджень, який прийнято називати доходом кінцевого використання. Відтворення національного багатства Про результати розширеного відтворення економічний потенціал певної країни найповніше уявлення дає національне багатство.
Національне багатство — це сукупність створених та нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, досягнутого рівня освіти людей, їхнього досвіду, майстерності, творчих здібностей, які призначені для розширеного відтворення з метою підвищення добробуту нації.
Найважливішими складовими національного багатства є:
– створений і накопичений країною виробничий (основний і оборотний) капітал: основний капітал – це засоби праці (будівлі, споруди, машини, обладнання тощо); оборотний – предмети праці (матеріали, паливо, сировина та ін.);
– невиробничий капітал – (житлові будинки, культурно-оcвітні та спортивні заклади тощо);
– майно населення — будинки, автомобілі тощо;
– різноманітні запаси — готова продукція, страхові й резерівні запаси;
– залучені в процес виробництва природні ресурси — земля, ліси, розвідані корисні копалини;
– але матеріальні складові — накопичений досвід людей, їхні здібності, культурні цінності тощо.
Від ефективного використання національного багатства залежить економічний і соціальний прогрес суспільства.
2. Економічне зростання; сутність, типи і фактори
Під економічним зростанням розуміють розвиток на ціональної економіки протягом певного періоду, котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового національного продукту, валового національного продукту й національного доходу в цілому або темпами при росту цих показників у розрахунку на душу населення.
Показники абсолютного приросту використовуються в більшості випадків для оцінювання темпів зростання економічного потенціалу країни; приріст на душу населення — для аналізу динаміки добробуту населення країни та по рівняння рівнів життя в різних країнах.
Типи економічного зростання.
Екстенсивний тип економічного зростання досягаєть ся завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня. У таких умовах обсяг національного продукту зростає за рахунок кількісного збільшення обсягів праці (чисельності праців ників, збільшення тривалості робочого часу), залучення у виробництво нових джерел сировини, палива, енергії, вико ристання додаткових земельних площ (при незмінній віддачі природних ресурсів), а також на основі незмінної ефектив ності використання засобів праці (капіталовіддача може бути навіть спадною).
Інтенсивний тип економічного зростання характери зується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективного використання їх. За значений тип економічного зростання здійснюється на базі технічного й технологічного вдосконалення виробництва, якісних змін у кваліфікації робочої сили, економії природ них ресурсів тощо. Виділяють також третій тип економічного зростання — реальний, або змішаний. Йому притаманне збільшення обсягу ВВП як завдяки залученню більшої кількості фак торів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки, технології, організації виробництва.
Однак економічна практика не знає екстенсивного чи інтенсивного типів економічного зростання в чистому ви гляді. Як правило, вони співіснують, утворюючи змішаний, або реальний, тип економічного зростання. Зазвичай це або переважно екстенсивний, або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Належність до того чи іншого типу зростання визначається за питомою часткою приросту ВВП, отриманого за рахунок кількісної чи якісної зміни вироб ничих факторів.
Вважається, якщо частка реального ВВП, отриманого за рахунок інтенсивних факторів, перевищує 50 %, то тип зро стання характеризується як переважно інтенсивний, а якщо вона нижча від цього рівня, — то як переважно екстенсивний.
Для характеристики економічного зростання, окрім на ведених показників, використовують показники темпів при росту ВВП та НД, а також їхні обсяги в розрахунку на душу населення. Це дає змогу глибше проаналізувати рівень еко номічного розвитку країни і порівнювати його з економіч ними показниками інших країн. Окремими показниками, що характеризують економічне зростання, є коефіцієнти зростання продуктивності праці, капіталовіддачі тощо. За допомогою цих параметрів виявляються кількісні і якісні зміни в економіці.
Фактори економічного зростання
Факторами економічного зростання називають яви ща та процеси, які впливають на обсяги реального вироб ництва і якість продукції.
За способом впливу на економічне зростання всі фак тори можна поділити на прямі й непрямі.
Прямі фактори безпосередньо впливають на економічне зростання:
— удосконалення технології та організації виробництва; 378
збільшення кількості та поліпшення якості природних ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму трудових ресурсів;
збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу;
розвиток підприємництва.
Непрямі фактори — впливають на можливість реалізації потенціалу прямих факторів:
рівень цін на виробничі ресурси;
рівень податків;
норма позичкового процента;
ступінь монополізації ринку.
Збільшення валового доходу безпосередньо впливає на поліпшення матеріального добробуту працівників села і темпи розширеного відтворення в сільськогосподарському виробництві. Валовий дохід складається із двох частин: необхідного продукту (V), який формує фонд оплати праці трудівників, і додаткового продукту, або чисто го доходу (т). Як новостворена вартість він є основою утворення фондів споживання і нагромадження.
Фонд споживання — це частина створеного в сільсько му господарстві валового доходу, який використовується для особистого і суспільного (невиробничого) спожи вання. За натурально-речовою формою він включає предмети споживання, що задовольняють певні потреби сільських працівників. Фонд споживання — матеріальна основа розширеного відтворення трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств. Він включає фонд оплати праці трудівників сільського господарства, суспільні фонди споживання, які створюються сільсько господарськими підприємствами, а також відрахування у фонди соціального страхування. Фонд споживання фор мується як у грошовій, так і в натуральній формах, ос новну частину фонду споживання становить оплата праці. Розширене відтворення у сільському господарстві характеризується постійним зростанням фонду спожи вання, в тому числі оплати праці його трудівників.
Фонд суспільного споживання сільськогосподарських підприємств включає частину фонду соціального розвитку трудових колективів, що використовується на проведення культурно-масових і оздоровчих заходів та задоволення інших соціальних потреб. Ця частина споживання в сільському господарстві утворюється за рахунок чистого доходу. Чистий дохід являє собою вартість продукції, ство реної додатковою працею. Оскільки матеріальні витрати і оплата праці становлять собівартість продукції, чистий до хід визначається як різниця між вартістю валової продукції і витратами на її виробництво. Його величина залежить від кількості виробленої продукції і галузі, рівня поточних цін і витрат на виробництво. Тому збільшення виробництва ва лової продукції, поліпшення її якості і зниження собівар тості сприяють зростанню обсягу чистого доходу. На спо живання використовується лише частина чистого доходу, а переважна його маса відраховується у фонд нагромаджен ня, який є основним джерелом розширеного відтворення в підприємствах, якщо розміри фонду споживання залежать в основному від величини валового доходу, то фонд нагро мадження формується лише за рахунок чистого доходу.
Фонд нагромадження — це частина чистого доходу, яка використовується для розширеного відтворення сільсько господарського виробництва.
Валова продукція як кінцевий результат господарської діяльності сільськогосподарських підприємств є основою розширеного відтворення і нагромадження в сільському господарстві. Тому ця продукція, оцінена в поточних цінах, поділяється на фонди відшкодування, споживання і нагромадження:
ВП = ФВ + ФС + ФН,
де ВП — валова продукція сільського господарства, грн; ФВ — фонд
Збільшення валового доходу безпосередньо впливає на поліпшення матеріального добробуту працівників села і темпи розширеного відтворення в сільськогосподарсько му виробництві. Валовий дохід складається із двох час тин: необхідного продукту (V), який формує фонд опла ти праці трудівників, і додаткового продукту, або чисто го доходу (т). Як новостворена вартість він є основою утворення фондів споживання і нагромадження.
Фонд споживання — це частина створеного в сільсько му господарстві валового доходу, який використовується для особистого і суспільного (невиробничого) спожи вання. За натурально-речовою формою він включає предмети споживання, що задовольняють певні потреби сільських працівників.
Фонд споживання — матеріальна основа розширеного відтворення трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств. Він включає фонд оплати праці трудівників сільського господарства, суспільні фонди споживання, які створюються сільсько господарськими підприємствами, а також відрахування у фонди соціального страхування. Фонд споживання фор мується як у грошовій, так і в натуральній формах, ос новну частину фонду споживання становить оплата праці. Розширене відтворення у сільському господарстві характеризується постійним зростанням фонду спожи вання, в тому числі оплати праці його трудівників.
Фонд суспільного споживання сільськогосподарських підприємств включає частину фонду соціального розвитку трудових колективів, що використовується на проведення культурно-масових і оздоровчих заходів та задоволення інших соціальних потреб. Ця частина споживання в сільському господарстві утворюється за рахунок чистого доходу. Чистий дохід являє собою вартість продукції, ство реної додатковою працею. Оскільки матеріальні витрати і оплата праці становлять собівартість продукції, чистий до хід визначається як різниця між вартістю валової продукції і витратами на її виробництво. Його величина залежить від кількості виробленої продукції і галузі, рівня поточних цін і витрат на виробництво. Тому збільшення виробництва ва лової продукції, поліпшення її якості і зниження собівар тості сприяють зростанню обсягу чистого доходу. На спо живання використовується лише частина чистого доходу, а переважна його маса відраховується у фонд нагромаджен ня, який є основним джерелом розширеного відтворення в підприємствах, якщо розміри фонду споживання залежать в основному від величини валового доходу, то фонд нагро мадження формується лише за рахунок чистого доходу.
Фонд нагромадження — це частина чистого доходу, яка використовується для розширеного відтворення сільсько господарського виробництва.
Валова продукція як кінцевий результат господарської діяльності сільськогосподарських підприємств є основою розширеного відтворення і нагромадження в сільському господарстві. Тому ця продукція, оцінена в поточних цінах, поділяється на фонди відшкодування, споживання і нагромадження:
ВП = ФВ + ФС + ФН,
де ВП — валова продукція сільського господарства, грн; ФВ — фонд відшкодування, грн; ФС — фонд споживання, грн; ФН — фонд нагромадження, грн. При цьому важливо, щоб у процесі розподілу валового продукту на виробництво і споживання був забезпечений подальший розвиток агропромислового комплексу, поліпшення умов і підвищення добробуту працівників, а також досягнута головна мета розширеного відтворення у сільському господарстві — забезпечення сталого і повно го задоволення потреб населення України у продуктах харчування і промисловості — у сировині.
Надлишковий чистий дохід, одержа ний внаслідок вищого рівня інтенсивності виробництва і ефективності додаткових витрат, майже повністю зали шається у господарстві і є джерелом нагромадження та важливим фактором прискорення розширеного відтворен ня в агропромисловому комплексі.
Амортизаційний фонд — це джерело формування основ них засобів. Власні нагромадження використовують на капітальний ремонт і відновлення повністю зношених ос новних засобів. При цьому темпи реального нагромад ження у сільському господарстві залежать від рівня цін на основні засоби досягнень сільськогосподарської науки, можливостей впровадження інтенсивних технологій.
У формуванні фонду нагромадження значну роль відіграє кредит.
Співвідношення між нагромадженням і споживанням має бути оптимальним і забезпечувати розширене відтворення засобів виробництва та підвищення життєвого рівня сільських працівників.
Темпи розширеного відтворення у сільському госпо дарстві залежать від абсолютних і відносних розмірів на громадження. Для характеристики темпів розширеного відтворення використовують такі показники: норму на громадження, норму розширеного відтворення фондів, норму прибутку, рівень рентабельності сільськогоспо дарського виробництва.
Норма нагромадження визначається відношенням фон ду нагромадження до чистого доходу і виражається в про центах.
Норма розширеного відтворення фондів визначається відношенням фонду нагромадження до середньорічної вартості основних фондів і запасів і виражається в про центах.
PAGE \* MERGEFORMAT 8