Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 10. Облік грошових коштів і дебіторської заборгованості
10.1. Облік грошових коштів на рахунках у банку
Для зберігання вільних грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків кожному підприємству під час його організації відкривається в банку поточний (розрахунковий) рахунок. Для його відкриття банку надаються такі документи: заява банківської форми, посвідчення про реєстрацію підприємства, статут, затверджений нотаріально і з відмітками податкової адміністрації і соціальних фондів (пенсійного, страхового, фонду зайнятості та фонду страхування від нещасних випадків), посвідчення про реєстрацію в статистичному органі; картка зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера, якщо він передбачений штатним розкладом. У разі відсутності призначеного головного бухгалтера підпис залишає лише керівник і ставиться на картці кругла печатка підприємства.
Поточному рахунку кожного підприємства банком присвоюється номер (код), який потім проставляється на всіх документах, якими оформлюються господарські операції за цим рахунком. Може бути відкрито два і більше поточних рахунків, кожному з них присвоюється окремий номер, а один з них є основним. У разі наявності двох і більше поточних рахунків в національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів повинен визначити один основний.
Безготівкові розрахунки оформляються такими бухгалтерськими документами банківської форми: платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями, платіжними вимогами, заявами на акредитив, розрахунковими чеками, векселями. Для одержання готівки з поточного рахунка оформлюється грошовий чек, а для внеску готівки — об’ява на внесок готівки.
Після відкриття поточного рахунка банк видає (продає) підприємству чекову книжку, яка являє собою бланки суворої звітності і зберігається в сейфі як і готівкові гроші. Чек являє собою розпорядчий документ банку на виплату готівки. Виплата здійснюється суворо за цільовим призначенням коштів: на виплату заробітної плати, витрати з відрядження, на господарські потреби. До чека виписується корінець, який лишається при чековій книжці. Кожний бланк чека контролюється банком. Виправлення в ньому не допускаються, в разі допущення помилки зіпсований чек залишається при чековій книжці.
Об’ява на внесок готівки виписується в банку касиром чи іншою особою, що вносить готівку. Цей документ являє собою три частини однакової форми: одна повертається представнику підприємства як квитанція, що підтверджує одержання суми банком, друга частина залишається банку, а третя — повертається підприємству разом із випискою.
Виписка банку з поточного рахунка — це зведений документ грошових операцій. У ній зареєстровані всі операції, як безготівкові так і готівкові. Виписка надається підприємству щоденно або в інші терміни залежно від кількості операцій. В ній зазначаються дати на початок виписки і кінець, сальдо — також на початок і кінець виписки та всі операції за дебетом і кредитом.
Кожна одержана виписка повинна бути оброблена: перевірено сальдо початкове даної виписки з кінцевим попередньої, з’ясовано зміст кожної операції і проставлено кореспондуючі рахунки, проведено арифметичну перевірку правильності оборотів і визначення кінцевого сальдо. При визначенні кореспондуючих рахунків слід мати на увазі, що суми проставлені у виписці за дебетом, означають кредит і навпаки. Це пояснюється тим, що банк дає виписку з свого рахунка, який для банку є пасивним.
Виписка банку служить основою для бухгалтерського обліку грошових коштів на поточному рахунку.
Для бухгалтерського обліку наявності та руху грошових коштів на поточному рахунку в національній валюті призначений рахунок 31 «Поточний рахунок в національній валюті». Він активний, призначений для обліку засобів господарства, основний, грошовий. За дебетом цього рахунка ведеться облік надходження грошових коштів на поточний рахунок у національній валюті, а за кредитом — списання перерахованих та виданих грошових коштів із поточного рахунка.
Найбільш розповсюдженими типовими записами за рахунком 31 є:
Дебет 31 за кредитом рахунків:
36 — зарахування виручки від покупців за реалізовану продукцію і виконані роботи,
50 — зарахування довгострокової позики,
60 — зарахування короткострокової позики,
67 — надходження в сплату дебіторської заборгованості (наприклад, орендної плати та інше),
30 — надходження готівки з каси
та деякі інші.
Кредит рахунка 31 у дебет рахунків:
63 — оплата заборгованості постачальників за одержані матеріали та підрядчиків за виконані роботи,
64— погашення заборгованості перед бюджетом за податками,
65 — погашення заборгованості перед соціальними фондами,
685 — погашення кредиторської заборгованості,
30 — надходження готівки в касу
та інші.
При комп’ютерній формі обліку згідно з первинним документами видаються відомості за дебетом і кредитом рахунка 31 у розрізі кореспондуючих рахунків. В умовах ручної обробки інформації операції за дебетом рахунка 31 нагромаджуються у відомості № 2, а за кредитом рахунка 31 — в журналі № 2. В ці регістри операції записуються з виписок банку. Кожна виписка окремим рядком, при цьому операції з однаковою кореспонденцією рахунків підсумовуються.
Підприємствам, які мають у своєму грошовому обігу іноземну валюту, відкривається в банку поточний рахунок в іноземній валюті. Може бути відкритий для зберігання коштів в одній валюті (наприклад, доларовий рахунок, для зберігання франків, марок і т. д.) або ж у різних валютах.
Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкритий і основний поточний рахунок у національній валюті, для його відкриття потрібні тільки заява банківської форми і картка зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера. Якщо ж поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в іншому банку, для його відкриття потрібні всі ті документи, що й для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Застосовуються й типові банківські документи для оформлення руху грошових коштів на поточному рахунку в іноземній валюті. Лише у виписці банку з поточного рахунка надходження і списання коштів відображається в національній та іноземній валютах за курсом Національного банку на день виписки. Оскільки курс валют змінюється, виникає необхідність відображення в обліку курсових різниць, що виникають з моменту здійснення господарської операції та її оплати, а також на звітні дати.
Для бухгалтерського обліку наявності та руху грошових коштів в іноземній валюті передбачений рахунок 32 «Поточний рахунок в іноземній валюті». Кореспонденція рахунків з руху грошових коштів в іноземній валюті аналогічна тій, що й за поточним рахунком у національній валюті. Курсові різниці, які виникають, обліковуються на рахунках:
— в разі зростання курсу гривні: кредит рахунка 714 «Дохід від операційної курсової різниці» (з операцій зв’язаних із операційною діяльністю) або кредит рахунка 744 «Дохід від поопераційної курсової різниці» (операцій, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю);
— в разі спаду курсу гривні: дебет рахунка 945 «Втрати від операційної курсової різниці» (з операцій пов’язаних із операційною діяльністю) або дебет рахунка 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць (з операцій, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю).
Якщо 50 процентів грошової виручки, що надійшла від іноземного покупця, замінюється Національним банком на гривні (покупка валюти за курсом Нацбанку), то на рахунку 312 відкривається окремий аналітичний рахунок «Розподільчий валютний рахунок», на дебет якого зараховується вся виручка, а за кредитом по 50 процентів перераховується на дебет рахунка 311 і 312 . При цьому «Розподільчий валютний рахунок» закривається.
Для зберігання грошових коштів спеціального призначення можуть відкриватись в банку й інші поточні рахунки в національній або іноземній валюті. На цих рахунках обліковуються кошти, одержані на наукові дослідження, на сумісну діяльність.
Облік грошових коштів на інших рахунках ведеться на рахунку 313 і 314.
10.2. Облік безготівкових розрахунків при різних їх формах
У процесі господарської діяльності підприємство веде розрахунки з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками, соціальними фондами, бюджетом, банком та іншими дебіторами і кредиторами. Якщо розрахунки основані на русі запасів і робіт, вони називаються товарними, а розрахунки з бюджетом, соціальними фондами, банком та іншими підприємствами і організаціями — нетоварними.
Порядок здійснення безготівкових розрахунків визначається інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яка затверджена постановою Правління Національного банку України № 135 від 29 березня 2001 року. Інструкцією встановлені загальні правила, форми і стандарти безготівкових розрахунків для підприємств усіх форм власності, які проходять через банки.
Безготівкові розрахунки здійснюються за типовими банківськими документами на паперових носіях або в електронному вигляді. Передбачені наступні банківські документи, які визначають форму безготівкових розрахунків: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, акредитиви, розрахункові чеки, а також меморіальні ордери.
Платіжне доручення — це банківський документ, який виписується власником рахунка платника і містить розпорядження обслуговуючому банку про перерахування зазначеної суми на рахунок одержувача. У документі зазначаються реквізити платника: назва, ідентифікаційний номер, номер поточного рахунка, код (МФО) банку, а також аналогічні реквізити одержувача, сума (числом і буквами) та код і призначення платежу. Платіжними дорученнями оформлюються всі розрахунки з нетоварних операціях і більшості товарних.
Платіжне доручення приймається банком для виконання протягом десяти календарних днів із дня оформлення. Банк приймає до виконання платіжне доручення тільки в разі наявності коштів на поточному рахунку (якщо інше не передбачено договором із банком). Виняток становлять платежі, пов’язані з оплатою праці. Коли заробітна плата виплачується частково, то податки до бюджету та збори до державних цільових фондів перераховуються пропорційно виплаченій зарплаті.
Умовами договору з банком може передбачатись оформлення платіжного доручення в довільній формі. В цьому випадку банком складається меморіальний ордер у двох примірниках.
Платіжні вимоги-доручення застосовуються в разі оплати підрядчикам виконаних будівельних і ремонтних робіт, а також і деяких поставках. Включає цей документ дві частини: платіжну вимогу, яка заповнюється одержувачем коштів, потім платіжне доручення, яке заповнюється платником. Це комбінований документ, який передається платнику під час відвантаження продукції або виконанні роботи, послуги. Потім платник заповнює доручення на списання вказаної суми з його поточного рахунка. Якщо для повної сплати не вистачає коштів на поточному рахунку, в міру їх надходження виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги.
Платіжні вимоги, як банківський документ, застосовуються в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів. Цим документом оформлюються примусові стягнення боргу на користь казначейства на підставі виконавчого документа, на підставі рішення податкового органу або арбітражного суду. До платіжної вимоги при цьому додається відповідне рішення, а банк приймає вимогу незалежно від наявності залишку для сплати на поточному рахунку. Часткова оплата оформлюється меморіальним ордером.
Акредитивна форма розрахунків передбачається окремим договором. Вона забезпечує безперечну оплату шляхом бронювання суми на окремому акредитивному рахунку. Такий вид акредитиву називається покритим. Його сума перераховується з поточного рахунка. Непокритий акредитив — це акредитив, оплата за який, при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника, гарантується за рахунок банківського кредиту.
Для оформлення акредитиву виписується і направляється банку заява на акредитив. Кошти заявника при цьому бронюються на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» балансового рахунка № 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті». На суму виставленого (оформленого) акредитиву:
Д-т рахунка 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»
(аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами»),
К-т рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»
(при оформленні акредитиву за рахунок власних коштів),
К-т рахунка 60 «Короткострокові позики»
(при оформленні акредитиву за рахунок короткострокової позики).
Умовами акредитиву передбачається строк його дії і документи, за якими здійснюється оплата заборгованості з акредитивного рахунка. При поданні цих документів банк списує суму платежу одержувачу. В бухгалтерському обліку ця операція відображається:
Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»,
К-т 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».
Після закінчення строку дії, передбаченого умовами акредитиву, невикористана його сума повертається, оформляється меморіальним ордером і зараховується на той рахунок, з якого був виставлений (оформлений):
Д-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті»,
Д-т 60 «Короткострокові позики»,
К-т 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»
(аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами»).
Аналітичний облік організується за кожним акредитивом окремо.
Розрахунки зі застосуванням розрахункових чеків використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб тільки з товарних операцій з метою скорочення розрахунків готівкою.
Для здійснення розрахунків платник одержує в банку чекову книжку, сума по якій бронюється на окремому рахунку. Сума зазначається в чековій книжці. Для проведення платежу виписується чек і передається одержувачу коштів, який пред’являє чек своєму обслуговуючому банку для зарахування на поточний рахунок. Термін дії чекової книжки — до одного року.
Розрахунки з застосуванням розрахункових чеків обліковуються на синтетичних рахунках аналогічно акредитивам, але із застосуванням окремого аналітичного рахунка «Розрахунки з застосуванням розрахункових чеків».
10.3. Облік касових операцій
Підприємства, які здійснюють розрахунки в готівковій формі, мають касу і організують облік наявності та руху грошових коштів. Організація та облік готівкового обороту регламентується «Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», яке затверджене постановою правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року за № 72 і набрало чинності з 17 квітня 2001 року.
Каса підприємства — приміщення або місце, призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга.
До початку записів касова книга оформляється: сторінки нумеруються, аркуші прошнуровуються і скріплюються печаткою підприємства. На останній сторінці касову книгу підписує керівник й головний бухгалтер.
Касові операції оформляються прибутковими і видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15 лютого 1996 року № 51 «Про затвердження типових форм обліку касових операцій».
Для заприбуткування готівки в касу оформляється прибутковий касовий ордер. До нього заповнюється квитанція, яка завіряється печаткою підприємства і вручається особі, що внесла готівку. Якщо готівка надійшла з банку, квитанція не заповнюється, або ж заповнюється і без печатки прикріплюється до виписки банку.
Для видачі готівки з каси оформляється видатковий касовий ордер.
Касові документи складаються в одному примірнику. Дійсні лише в день виписки. Виписуються в бухгалтерії, реєструються в спеціальній книзі і передаються касиру для виконання.
Кожний касовий ордер записується касиром у касову книгу під копірку в двох примірниках. Другий примірник касової книги служить звітом касира, який разом із касовими ордерами здається в бухгалтерію.
Для каси кожного підприємства встановлюється банком ліміт. Це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня. Для контролю за дотриманням ліміту залишок готівки визначається в касовій книзі щоденно.
Звіт касира з доданими касовими документами ретельно перевіряється в бухгалтерії і служить основою для бухгалтерського обліку касових операцій на рахунку 301 «Каса в національній валюті».
Якщо на підприємстві є в наявності готівка в іноземній валюті, відкривається окрема касова книга. А бухгалтерський облік готівки в іноземній валюті ведеться на рахунку 302 «Каса в іноземній валюті».
За дебетом рахунка 30(301 і 302) відображаються операції з надходження готівки в касу. Найбільш типовими операціями за дебетом рахунка 30 є:
Д-т 30 «Каса» — кредит рахунків
31 «Рахунки в банках» — надходження в касу готівки з поточного рахунка в банку
37 «Розрахунки з різними дебіторами» — повернення в касу невикористаних авансів підзвітних осіб та повернення працівниками оформленої через підприємство безпроцентної позики
42 «Додатковий капітал» — отримання готівкою безповоротної фінансової допомоги та деякі інші.
За кредитом рахунка 30 (301, 302) відображаються операції з виплати готівкою з каси. Найбільш типовими операціями за кредитом рахунка 30 є:
Д-т 31 «Рахунки в банках» — передача готівки з каси на поточний рахунок
Д-т 66 «Розрахунки по оплаті праці» — виплачено заробітну плату та допомогу по тимчасовій непрацездатності працюючим
Д-т 65 «Розрахунки зі страхування» — виплата разової допомоги працюючим за рахунок страхового фонду
Д-т 68 «Розрахунки за іншими операціями» — погашено готівкою заборгованість перед іншими кредиторами та деякі інші.
10.4. Дебіторська заборгованість,критерії її визнання та види
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237.
Дебіторською вважається заборгованість підприємству різних інших підприємств та осіб, що виникла на певну дату, а дебітори — це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквівалентів або інших активів.
За строками погашення дебіторська заборгованість може бути короткострокова і довгострокова.
Короткострокова заборгованість погашається в період до одного року: заборгованість покупців і замовників за відвантажену продукцію або виконані роботи, заборгованість підзвітних осіб.
Довгострокова дебіторська заборгованість не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. До такої дебіторської заборгованості відноситься заборгованість орендаря за фінансовою орендою, за довгостроковими позиками, наданими юридичним та фізичним особам.
Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод, а її сума може бути достовірно визначена.
Поточна дебіторська заборгованість за одержані виробничі запаси, виконані роботи та послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, робіт і послуг.
10.5. Облік розрахунків з покупцями і замовниками
Форми та порядок розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену їм продукцію та виконані роботи визначаються заздалегідь укладеними договорами. Договір — це юридичний і економічний документ, що визначає номенклатуру і обсяг поставки чи роботи, строки, ціни, вид транспортування, форму розрахунків, а також санкції за невиконання умов договору.
Оформляється виникнення дебіторської заборгованості транспортними документами на відвантаження продукції, актами виконаних робіт і платіжними документами.
Для обліку розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію і замовниками за виконані роботи (послуги) передбачений рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Рахунок має субрахунки:
361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»
362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
На дебет рахунка 36 відноситься відпускна договірна ціна реалізованої продукції чи виконаних робіт, включаючи податок на додану вартість і акцизний збір:
Д-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
К-т 70 «Дохід від реалізації».
Сума податків, що виникають у процесі реалізації, зменшує дохід підприємства і відображається на рахунках:
Д-т 70 «Дохід від реалізації».
К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».
За кредитом рахунка 36 обліковується оплата покупцями і замовниками заборгованості за продукцію чи роботи. Згідно з виписки банку з поточного рахунка в національній чи іноземній валюті:
Д-т 31 «Рахунки в банках»
К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».
Дебетове сальдо за рахунком 36 показує дебіторську заборгованість покупців і підрядчиків за відвантажену їм продукцію і виконані роботи.
Аналітичний облік розрахунків за рахунком 36 організується окремо щодо кожної юридичної чи фізичної особи, якій відвантажено продукцію чи виконано роботи.
10.6. Облік розрахунків з підзвітними особами
Підзвітні особи — це працівники, які одержали грошовий аванс для оплати витрат, доручених підприємством.
Розрахунки з підзвітними особами виникають в основному при оплаті дрібних господарських витрат і витрат у відрядженнях. Перелік осіб, яким видається аванс під звіт, встановлюється наказом керівника, що служить документом на видачу авансу на господарські потреби, а в разі видачі авансу на відрядження оформлюється, крім того, і посвідчення про відрядження.
Фактичні витрати, оплачені підзвітними особами, підтверджуються товарними і фіскальними чеками магазинів, квитанціями відділень зв’язку, актами куплі-продажу — на підтвердження господарських витрат; проїзними документами, квитанціями готелів тощо — на підтвердження витрат на відрядження. Зведеним документом витрат, оплачених підзвітними особами, є авансовий звіт, який складається не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження і на наступну добу після одержання авансу на господарські потреби.
Облік розрахунків із підзвітними особами ведеться на рахунку № 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На дебет цього рахунка відноситься сума виданого авансу:
Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»
К-т 30 «Каса».
За кредитом рахунка 372 обліковуються витрачені суми:
а) на відрядження:
Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» — за відрядження цехового персоналу,
Д-т 92 «Адміністративні витратами» — за відрядження загальногосподарського персоналу.
б) на господарські витрати:
Д-т 20 «Виробничі запаси»
Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — на вартість придбаних запасів або оплачених витратах на їх перевезення, зберігання
Д-т 15 «Капітальні інвестиції» — при оплаті витрат на капітальне будівництво, придбання основних засобів та нематеріальних активів
К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».
Щодо кожного авансового звіту визначається результат використання авансу. Якщо сума авансу перевищує витрати, невикористана сума повертається у касу:
Д-т 30 «Каса»
К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».
Якщо ж сума фактичних витрат перевищує суму авансу, перевитрата повертається підзвітній особі з каси:
Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»
К-т 30 «Каса».
Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами організується у розрізі особових рахунків і щодо кожної авансової суми окремо.
10.7. Облік резерву сумнівних боргів
Наприкінці звітного періоду дебіторська заборгованість аналізується і групується за даними аналітичного обліку на звичайну, сумнівну і безнадійну.
Нормальна дебіторська заборгованість повинна бути сплачена в строк, передбачений договором.
Сумнівна — це прострочена дебіторська заборгованість, щодо якої існує ймовірність непогашення боржником. На фактичну суму цієї заборгованості пропонується в бухгалтерському обліку створювати резерв сумнівних боргів. Створення та використання цього резерву ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Цей рахунок використовується для корегування оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників за товарних операціями та інших дебіторів за нетоварними операціями.
За кредитом рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» обліковується створення резерву:
Д-т 944 «Сумнівні та безнадійні борги»
К-т 38 «Резерв сумнівних боргів».
Сума резерву, що створюється визначається одним з двох методів: прямим або за коефіцієнтом сумнівності. Перший метод застосовується на невеликих підприємствах, де можна з даних аналітичного обліку визначити тих дебіторів, відносно яких існує ймовірність непогашення. На підприємствах з великою кількістю дебіторів резерв сумнівних боргів визначається на основі класифікації заборгованості за товари і послуги за строками її непогашення. Коефіцієнт сумнівності встановлюється за даними попереднього періоду.
Якщо резерв створено, прострочена сумнівна дебіторська заборгованість списується на дебет рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів»:
Д-т 38 «Резерв сумнівних боргів»
К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
К-т 37 «Розрахунки з різними дебіторами».
Безнадійна дебіторська заборгованість в кінці звітного періоду відноситься на дебет рахунка 944 «Сумнівні та безнадійні борги» і врешті-решт впливає на зменшення доходів.
Контрольні запитання:
1. Порядок формування в обліку інформації щодо руху готівки.
2. У чому полягає касова дисципліна?
3. Якими бухгалтерськими записами відображають рух готівки у касі?
4. Якими первинними документами оформляють безготівкові розрахунки?
5. Призначення виписок банків.
6. Назвіть кореспонденцію рахунків типових операцій із руху безготівкових коштів.
7. Якими бухгалтерськими записами відображається отримання та погашення кредитів?
8. Порядок розрахунків із дебіторами та кредиторами.
Тема 11. Облік праці ,її оплати та соціального страхування персоналу
11.1. Облік праці і розрахунків з оплати праці
Одним із важливих поточних зобов’язань, що систематично виникають у процесі господарської діяльності, є зобов’язання перед працюючими по заробітній платі.
Заробітна плата — це винагорода в грошовій формі працівнику за затрачену працю. Вимірюються затрати праці відпрацьованим часом (у разі погодинної оплати) або обсягом виконаної роботи чи виготовленої продукції (в разі відрядної оплати).
Основу організації оплати праці становлять: тарифні системи, системи преміювання, контрактна система, система трудових договорів і державні нормативні акти.
Тарифною системою встановлюється рівень оплати праці за одиницю робочого часу залежно від кваліфікації (розряду робітника і розряду роботи) і умов праці.
Преміальними системами встановлюються показники і рівень премій. Контракти — це письмові договори підприємства з працюючим, яким також встановлюється обсяг, якість роботи, строк виконання та рівень оплати. Укладаються контракти, як правило, на тривалий час. Трудовий договір — це теж письмова угода підприємства з працюючим, що носить разовий характер.
Державними нормативними актами встановлюється мінімальний рівень зарплати, оплату за невідпрацьований час, а також види та розміри утримань із заробітної плати.
Господарський облік (фінансовий і управлінський) повинен забезпечити такий комплекс даних трудових факторів про:
а) чисельність і склад працюючих,
б) відпрацьований час кожним і усім колективом разом,
в) виробіток у кількості виготовленої продукції або обсязі виконаної роботи,
г) нараховану заробітну плату кожному працівнику і по підприємству в цілому,
д) стан розрахунків з оплати праці.
Функції з обліку чисельності і складу працюючих на великих підприємствах виконує відділ кадрів або інспектор по кадрах, а в разі відсутності їх на малих підприємствах — будь-який працівник, призначений наказом керівника. Функціями по обліку кадрів є: документальне оформлення зарахування на роботу, переміщення, надання відпустки та звільнення, а також облік наявності і руху працюючих та надання відповідних даних для звітності.
Підставою для зарахування на роботу служить наказ керівника або записка про прийом на роботу, що оформляються на підставі заяви, поданої бажаючим працювати на вакантній посаді чи вільному робочому місці.
Для зарахованого на роботу заводиться особова картка з обліку кадрів і оформляється трудова книжка (виписується нова, якщо робітник чи службовець розпочинає трудову діяльність, або ж робиться запис про зарахування в подану трудову книжку). Трудові книжки зберігаються на підприємстві. Чисті бланки трудових книжок є документами суворої звітності та зберігаються в сейфі разом із грошовими документами. За цінами придбання бланки трудових книжок як об’єкт бухгалтерського обліку відображаються на рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті». Під час видачі трудової книжки працівнику, що тільки розпочинає трудову діяльність, вартість бланку відшкодовується надходженням готівки до каси.
Переміщенням вважається переведення на іншу роботу або присвоєння вищого кваліфікаційного розряду. Оформляється наказом керівника, а при присвоєнні вищого кваліфікаційного розряду до наказу додається рішення кваліфікаційної комісії. Дані про переміщення записуються до трудової книжки із затвердженням круглою печаткою підприємства.
Наказом керівника оформляється також надання відпустки і звільнення. Протягом однієї доби після оформлення наказу на звільнення трудова книжка повертається працівникові, а бухгалтерія здійснює повний розрахунок заробітної плати.
Чисельність працюючих працівником, що виконує функції з обліку кадрів, групується за категоріями, професіями, посадами, фаховим рівнем, стажем роботи, місцями роботи (цехами, відділами), а також за часом роботи (постійні, сезонні, тимчасові працівники).
Залежно від системи оплати праці (погодинна, відрядна, індивідуальна, бригадна) та врегульованих взаємовідносин підприємства з працюючими застосовуються різні первинні документи, якими оформляються затрати праці і згідно з якими нараховується заробітна плата працюючим.
Підставою для нарахування заробітної плати при погодинній оплаті служить табель обліку робочого часу, який є іменним списком працюючих, до якого щоденно записуються дані про відпрацьований час у годинах, а при неявках — причини. Табельного обліку достатньо для нарахування зарплати в разі погодинної оплати.
Підставою для нарахування заробітної плати робітникам у разі відрядної оплати служать різні документи: наряди, маршрутні листи, рапорти (відомості) виробітку та деякі інші.
Наряди використовуються в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, будівництві, на ремонтному та інших виробництвах із нестабільним характером праці. Бувають вони індивідуальні і бригадні, разові і нагромаджуючі.
Маршрутні листи використовуються для оформлення затрат праці на поточних виробництвах.
Рапорти або відомості виробітку використовуються в масових виробництвах з одноманітним характером праці.
У разі відхилень від нормальних умов праці (заміні матеріалів, що обробляються, робота на іншому, ніж передбачене технологією, устаткуванні тощо) складаються доплатні листки або відомості на доплату.
Наприкінці місяця дані про виробіток і заробітну плату групуються і нагромаджуються: за особовими рахунками працюючих, видами продукції, що вироблялася чи робіт, що виконувалися, видами оплат. На підставі цих даних складаються розрахунково-платіжні або розрахункові і платіжні відомості, які виступають первинними документами для обліку розрахунків по оплаті праці, а часто і як регістри аналітичного обліку розрахунків по оплаті праці.
Синтетичний облік використання фонду оплати праці і розрахунків з працюючими ведеться на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці», який має два субрахунки:
661 «Розрахунки за заробітною платою»
662 «Розрахунки з депонентами».
Нарахована заробітна плата, яка належить працюючим, обліковується на рахунках:
Д-т 23 «Виробництво» (робітників основного і допоміжного виробництва за виготовлену продукцію або виконані роботи)
Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» (цеховому персоналу і робітникам по догляду за обладнанням)
Д-т 92 «Адміністративні витрати» (адміністративному і обслуговуючому персоналу підприємства в цілому)
Д-т 93 «Витрати на збут» (робітникам за пакування, навантаження готової продукції при відправці покупцям після здачі її на склад)
Д-т 15 «Капітальні інвестиції» (робітникам за роботи по капітальному будівництву і капітальному ремонту основних засобів та інших роботах по створенню основних засобів, необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів)
Д-т інших рахунків залежно від характеру затрат праці,
К-т 661 «Розрахунки за заробітною платою».
За дебетом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» обліковуються операції: за утриманнями із заробітної плати, виплаті готівкою і депонуванні.
Із нарахованих зарплат проводяться обов’язкові утримання, утримання для відшкодування заподіяних підприємству збитків з вини працюючих і добровільні утримання.
До обов’язкових відносяться:
а) утримання прибуткового податку:
Д-т 661 «Розрахунки за заробітною платою»
К-т 64 «Розрахунки з бюджетом»
б) утримання до пенсійного фонду:
Д-т 661 «Розрахунки за заробітною платою»
К-т 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням»
в) утримання до страхового фонду:
К-т 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням»
г) утримання до страхування на випадок безробіття:
К-т 653 «Розрахунки по страхуванню на випадок безробіття»
д) утримання по виконавчих документах:
685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
З дозволу працюючих з заробітної плати можуть бути утримані нестачі і втрати від псування цінностей (К-т 375), за допущений брак виробництва з вини працівників (К-т 24).
За письмовими заявами із заробітної плати бухгалтерія може здійснити вирахування на оплату індивідуальних позик, оформлених через підприємство, по добровільному страхуванню, за товари, продані в кредит.
Різниця в сумі нарахованої зарплати і утриманнями всіх видів належить виплаті готівкою з каси або через банкомат або платіжні картки.
Для одержання готівки на зарплату до банку подаються такі документи: грошовий чек і платіжні доручення на перерахування: утримань і нарахувань на зарплату (прибуткового податку, до пенсійного фонду, страхового, фонду страхування на випадок безробіття та фонду страхування від нещасних випадків).
Одержана сума прибуткується касою:
Д-т 30 «Каса»
К-т 31 «Рахунки у банках».
Протягом трьох повних робочих днів здійснюється виплата зарплати готівкою з каси (Д-т 66, К-т 30). Після цього платіжні відомості закриваються. Проти прізвищ працюючих, котрі не одержали зарплату, ставиться штамп або пишеться від руки «депоновано». Прізвища і суми депонентів переносяться до окремої відомості або книги, а загальна сума відображається на рахунках:
Д-т 661 «Розрахунки за заробітної платою»
К-т 662 «Розрахунки з депонентами».
Сума депонованої зарплати наступного дня здається в банк на поточний рахунок.
Аналітичний облік розрахунків з працюючими з заробітної плати організується за особовими рахунками працюючих, видами оплат і утримань.
11.2. Облік розрахунків зі страхування
Для соціального забезпечення працюючих створюються на підприємствах соціальні фонди: пенсійний, страховий, фонд страхування по безробіттю та страхування від нещасних випадків.
Пенсійний фонд створюється за рахунок двох джерел:
а) за рахунок підприємства шляхом відрахувань, встановлених у процентах до нарахованої зарплати;
б) утримань з індивідуально нарахованої зарплати.
Державний страховий фонд також створюється за рахунок аналогічних джерел.
Фонд страхування на випадок безробіття (аналогічно) і фонд страхування від нещасних випадків.
Облік зобов’язань за страховими соціальними фондами ведеться на рахунку 65 «Розрахунки по страхуванню». На кожний фонд соціального призначення відкривається окремий субрахунок.
При відрахуваннях до соціальних фондів за рахунок підприємства розраховані суми відображаються за дебетом тих рахунків, на які була віднесена нарахована зарплата, і кредитується рахунок 65 відповідного субрахунка. При утриманні з заробітної плати — як уже зазначалось:
Д-т 661 «Розрахунки за заробітною платою»
К-т 65 «Розрахунки за страхуванням» відповідного субрахунка.
При одержанні готівки з поточного рахунка в касу на виплату зарплати або перерахуванню до банкомату або на платіжні картки з поточного рахунка перераховуються платежі до соціальних фондів і тим самим погашаються зобов’язання за соціальними фондами.
11.4. Облік забезпечень
Забезпечення виступають спеціальним джерелом покриття майбутніх витрат. Вони створюються для відшкодування наступних витрат на:
— виплату відпусток працівникам;
— додаткове пенсійне забезпечення;
— виконання гарантійних зобов’язань;
— реструктуризацію;
— виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.
Забезпечення створюються в разі виникнення зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів.
Величина зобов’язання визначається розрахунковим методом за визначеною розрахунковою ставкою для відшкодування відповідних зобов’язань.
Синтетичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів ведеться на пасивному рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», який має субрахунки:
471 «Забезпечення виплат відпусток»
472 «Додаткове пенсійне забезпечення»
473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»
474 «Забезпечення інших витрат і платежів».
Найбільш розповсюдженим на практиці є резерв на оплату відпусток працюючим. Він забезпечує наявність джерела виплат відпускних сум та рівномірне включення їх до собівартості продукції, що особливо необхідно в сезонних галузях та на підприємствах з тривалим циклом виробництва.
Резерв на оплату відпусток працюючим створюється у процентах до нарахованої зарплати і залежить від тривалості відпускного періоду. Суми нарахованого резерву відображаються на рахунках:
Д-т 23 «Виробництво»
Д-т 91 «Загальновиробничі витрати»
Д-т 92 «Адміністративні витрати»
Д-т 93 «Витрати на збут»
та інші рахунки, на які була віднесена нарахована зарплата
К-т 471 «Забезпечення виплат відпусток».
У даному разі заробітна плата, нарахована за час відпусток, списується за рахунок резерву і відображається на рахунках:
Д-т 471 Забезпечення виплат відпусток»
К-т «Розрахунки за заробітною платою».
На дебет рахунка 471 «Забезпечення виплат відпусток» відносяться і всі відрахування до соціальних фондів.
Кредитове сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток» означає суму створеного забезпечення, що не використано для нарахування відпускних сум до кінця року.
По закінченні року здійснюється уточнення невикористаного забезпечення. При цьому розраховується фактична заборгованість підприємства перед працюючими за невикористану відпустку і сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток» корегується до рівня фактичної заборгованості шляхом донарахування або сторнування. Таким чином, сальдо зазначеному рахунку відображається в балансі сумою фактичної заборгованості за невикористану відпустку станом на початок року.
На рахунку 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» обліковуються суми забезпечення на оплату додаткових виплат коштів для реалізації програми соціального забезпечення.
Резерв на гарантійне забезпечення, що обліковується на рахунку «Забезпечення гарантійних зобов’язань», створюється на виробничих підприємствах, які реалізують продукцію з гарантією.
Величина забезпечення визначається розрахунковим методом і відображається на рахунках:
Д-т 93 «Витрати на збут»
К-т 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань».
На дебет рахунка 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань» відносяться фактичні затрати на ремонт готової продукції, реалізованої з гарантією.
Можуть створюватися резерви для забезпечення затрат з ре-
структуризації, виконанні зобов’язань щодо обтяжливих контр-
актів та деяких інших витрат. Ці резерви обліковуються на рахунку 474 «Забезпечення інших витрат і платежів».
Створені забезпечення шляхом включення їх до затрат, використовуються лише для відшкодування тих затрат, для покриття яких воно було створено.
Аналітичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів організується за їх видами, направленнями формування і використання.
Контрольні запитання:
1. Розкрийте сутність поняття "заробітна плата".
2. Охарактеризуйте форми й системи оплати праці.
3. З яких виплат складається сукупний місячний дохід?
4. Яким чином визначається середньоденна заробітна плата при нарахуванні щорічної чергової відпустки, допомоги за дні тимчасової витрати працездатності?
5. Якими бухгалтерськими проводками відображаються операції по розрахунках із заробітної плати?
6. Порядок обліку розрахунків за страхуванням.
Тема 12. Облік витрат діяльності підприємства
12.1. Витрати підприємства,критерії визнання, класифікація
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Витратами не визнаються:
— платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь клієнта, принципала, тощо;
— попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
— погашення одержаних позик;
— зменшення власного капіталу підприємства в результаті його вилучення або розподілу власниками.
Бухгалтерський облік витрат підприємства здійснюється у двох напрямках: за видами діяльності та за елементами.
Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені.
Класифікація видів діяльності, яка використовується для обліку витрат, наведена на рис. 13.1.
Рис. 13.1. Класифікація видів діяльності
Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здій-снення такої діяльності.
Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.
Основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу.
Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів грошових коштів.
Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Надзвичайна діяльність — операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно.
Витрати, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності (операційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
Елемент витрат представляє собою сукупність економічно однорідних витрат.
За елементами операційні витрати поділяються на матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.
На рис. 13.2 представлений взаємозв’язок розглянутих класифікацій витрат операційної діяльності.
Рис. 13.2. Структура операційних витрат і їх склад за елементами
12.2. Облік витрат за елементами
Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно цілі витрати здійснені.
Так, елемент «Матеріальні витрати» включає: сировину й основні матеріали; купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби; паливо і енергію; будівельні матеріали; запасні частини; тару і тарні матеріали; допоміжні та інші матеріали.
До елементу «Витрати на оплату праці» відносяться: заробітна плата за окладами й тарифами; премії та заохочення; компенсаційні виплати; оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
Елемент «Відрахування на соціальні заходи» охоплює такі витрати: відрахування на пенсійне забезпечення; відрахування на соціальне страхування; страхові внески на випадок безробіття; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; відрахування на інші соціальні заходи.
Елемент «Амортизація» включає: амортизацію основних засобів; амортизацію нематеріальних активів; амортизацію інших необоротних активів.
Елемент «Інші операційні витрати» включає: витрати на відрядження; послуги зв’язку; матеріальну допомогу; плату за розрахунково-касове обслуговування тощо.
Для обліку витрат за елементами у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки класу 8 «Витрати за елементами». За дебетом цих рахунків протягом звітного періоду здійснюється відображення витрат по мірі їх виникнення, а за кредитом списання у кінці звітного періоду на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», або на дебет рахунків класу 9 «Витрати діяльності», якщо облік витрат на підприємстві ведеться за схемою розгорнутого обліку. Рахунки класу 8 залишків не мають.
На рис. 13.3—13.8 наведений зміст записів за дебетом і кредитом рахунків класу 8 «Витрати за елементами».
|
Дебет |
Рахунок 80 «Матеріальні витрати» |
Кредит |
|
Матеріальні витрати, здійснені протягом звітного періоду |
Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг |
Рис. 13.3. Зміст записів за рахунком 80 «Матеріальні витрати»
|
Дебет |
Рахунок 81 «Витрати на оплату праці» |
Кредит |
|
Витрати на оплату праці, здійснені протягом звітного періоду |
Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг |
Рис. 13.4. Зміст записів за рахунком 81 «Витрати на оплату праці»
|
Дебет |
Рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи» |
Кредит |
|
Відрахування на соціальні заходи за їх видами, здійснені протягом звітного періоду |
Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг |
Рис. 13.5. Зміст записів за рахунком 82 «Відрахування на соціальні заходи»
|
Дебет |
Рахунок 83 «Амортизація» |
Кредит |
|
Сума амортизації, нарахована протягом звітного періоду |
Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг |
Рис. 13.6. Зміст записів за рахунком 83 «Амортизація»
|
Дебет |
Рахунок 84 «Інші операційні витрати» |
Кредит |
|
Накопичення понесених витрат протягом звітного періоду |
Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг |
Рис. 13.7. Зміст записів за рахунком 84 «Інші операційні витрати»
|
Дебет |
Рахунок 85 «Інші затрати» |
Кредит |
|
Накопичення витрат, які виникають в процесі інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, від надзвичайних подій та пов’язаних із нарахуванням податків на прибуток |
Списання на рахунки класу 9 Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться |
Рис. 13.8. Зміст записів за рахунком 85 «Інші витрати»
Облік витрат лише на рахунках класу 8 без використання рахунків класу 9, тобто облік витрат за елементами без групування їх за видами діяльності, широко застосовується на підприємствах малого бізнесу, що оподатковуються єдиним податком. На рис. 13.9 наведена схема кореспонденції рахунків з обліку витрат і доходів без використання рахунків класу 9.
Рис. 13.9. Спрощена схема обліку витрат і доходів
12.3. Облік витрат за видами діяльності
Облік витрат за видами діяльності передбачає групування втрат за їх призначенням на рахунках класу 9 «Витрати діяльності».
Витрати операційної діяльності поділяються на такі, що безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції, наданням послуг чи виконанням робіт, і витрати, що пов’язані з організацією, управлінням, обслуговуванням і забезпеченням основної діяльності. Перша група витрат включається до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), а друга обліковується відокремлено. До неї відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Розглянемо кожний з названих видів витрат.
Структура собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) відображена на рис. 13.10.
Рис. 13.10
Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) — основна складова собівартості реалізованої продукції, яка формується протягом звітного періоду на рахунку 23 «Виробництво».
Структура виробничої собівартості представлена на рис. 13.11.
Рис. 13.11
До прямих матеріальних витрат відносяться вартість сировини та основних матеріалів вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів вартість допоміжних та інших матеріалів.
Прямі витрати на оплату праці включають заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг інші виплати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
Інші прямі витрати — інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо).
Прямі витрати включаються до виробничої собівартості окремих видів продукцій (робіт, послуг) на підставі первинних документів про витрати матеріалів, сировини та інших виробничих запасів, документів про виробітку робітників, розрахунків бухгалтера про відрахування на соціальні заходи та інші. Особливістю прямих витрат є те, що вони включаються у собівартість окремих видів продукції, робіт та послуг без попереднього розподілу.
Загальновиробничі витрати, як частина виробничої собівартості, мають непрямий характер, оскільки пов’язані з виготовленням групи або всієї продукції, виконанням усіх послуг чи робіт.
Загальновиробничі витрати включають: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями, тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо); витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього природного середовища; інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).
Загальновиробничі витрати поділяються на змінні і постійні.
Змінні загальновиробничі витрати — витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.
Постійні загальновиробничі витрати — витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.
Змінні та постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат (вид продукції, робіт, послуг) із використанням бази розподілу.
Базою для розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці; заробітна плата; обсяг діяльності; прямі витрати.
Під час розподілу загальновиробничих витрат необхідно враховувати фактичний рівень потужності діяльності підприємства у співставленні його з нормальним.
Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат, виходячи з фактичної потужності звітного періоду, постійні — виходячи з нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).
Реалізована протягом звітного періоду продукція, надані послуги, виконані роботи накопичуються на рахунку 90 «Собівартість реалізованої продукції»
Як було зазначено вище, до собівартості реалізованої продукції не включаються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
До адміністративних витрат відносяться:
загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємства та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); винагороди за зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші, передбачені законодавством, обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.
Витрати на збут включають:
витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
Інші операційні витрати включають:
-витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;
-собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;
-собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;
-сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
-втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);
-втрати від знецінення запасів;
-нестачі й витрати від псування цінностей;
-визнані штрафи, пеня, неустойка;
-витрати на виплату матеріальної допомоги на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;
-інші витрати операційної діяльності.
Для обліку вказаних витрат у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші операційні витрати». Зміст записів за цими рахунками наведено на рис. 13.14.
Рис. 13.14
На рис. 13.15 наведена схема обліку витрат і доходів операційної діяльності підприємств виробничої сфери.
Рис. 13.15
До витрат фінансової діяльності відносяться витрати на проценти за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою, а також витрати, пов’язані із залученням позикового капіталу. Для обліку цих витрат у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 95 «Фінансові витрати». Зміст записів за дебетом і кредитом рахунка 95 наведений на рис. 13.16.
Рис. 13..16. Зміст е операці рахунком 95 «Фінансові витрати»
Витрати інвестиційної діяльності включаються в себе витрати на капітальне будівництво, придбання та виготовлення основних засобів, нематеріальних активів, придбання довгострокових та поточних фінансових інвестицій, а також витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів і фінансових інвестицій.
Облік витрат на капітальні та фінансові інвестиції ведеться на рахунках класів 1 і 3, а саме на рахунках 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 15 «Капітальні інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції». Зміст та порядок обліку на цих рахунках розглянуто у попередніх розділах.
На рахунках класу 9 ведеться облік лише втрат від участі в капіталі і витрат від реалізації необоротних активів і фінансових інвестицій.
Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.
Приклад розрахунку втрат від участі в капіталі наведено в е оп. 13.2.
Облік втрат від участі в капіталі ведеться на рахунку 96 «Втрати від участі в капіталі». Зміст записів за дебетом і кредитом цього рахунка наведено на рис. 13.17.
Таблиця 13.2
Розрахунок втрат від участі в капіталі2
|
Назва асоційованого чи дочірнього підприємства |
Частка в капіталі (відсоток голосів) асоційованого чи дочірнього підприємства, що належить підприємству (%) |
Сума зменшення власного капіталу асоційованого чи дочірнього підприємства у звітному періоді (тис. е о) |
Втрати від участі в капіталі (тис. е о) |
|
Підприємство 1 |
26 |
10 000 |
2 600* |
|
Підприємство 2 |
44 |
3 000 |
1 320* |
|
Разом |
13 000 |
3 920 |
Рис. 13.17. Зміст записів за рахунком 96 «Втрати від участі в капіталі»
Облік витрат, пов’язаних з реалізацією необоротних активів і фінансових інвестицій, ведеться на рахунку 97 «Інші витрати». Цей же рахунок призначений для обліку витрат звичайної діяльності, що не знайшли відображення на інших рахунках класу 9. До таких витрат, зокрема, відносяться: втрати від е операційних курсових різниць, уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій, списання необоротних активів тощо.
Зміст записів за дебетом і кредитом рахунка 97 «Інші витрати», як і інших рахунків класу 9: за дебетом здійснюється накопичення витрат за рік, а за кредитом — їх списання у кінці звітного періоду на рахунок 79 «Фінансові результати».
Сучасна система бухгалтерського обліку розглядає витрати підприємства на сплату податку на прибуток як витрати діяльності. Для обліку податку на прибуток, нарахованого протягом року, використовується рахунок 98 «Податки на прибуток».
Витрати від надзвичайних подій включають втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф і аварій та інші. Їх облік ведеться за рахунком 99 «Надзвичайні витрати».
Контрольні запитання:
1. Назвіть основні принципи відображення витрат діяльності підприємства обліку.
2. За якими ознаками класифікують витрати діяльності підприємства?
3. Які витрати вважають витратами періоду?
4. Чи відносяться витрати на виробництво продукції до витрат періоду?
5. З яких витрат формується виробнича собівартість продукції?
6. Які витрати називаються основними, прямими й непрямими?
7. Які витрати відносяться до накладних?
8. Поняття браку у виробництві та його види.
9. Які методи обліку витрат Ви знаєте і яка між ними різниця?
10. Розкрийте сутність витрат допоміжних виробництв.
11. Що таке калькулювання собівартості продукції?
12. Охарактеризуйте послідовність калькулювання виробничої собівартості
13. Які витрати відносяться до витрат операційної діяльності?
14. Охарактеризуйте витрати іншої операційної діяльності.
Тема 13. Облік доходів і фінансових результатів.
13.1. Доходи від діяльності підприємства, критерії їх визнання і класифікація
У бухгалтерському обліку доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників).
Для того, щоб відображати в бухгалтерському обліку і складанні фінансової звітності зокрема, Звіту про фінансові результати, події, пов’язані з отриманням доходів, вони поділяються за видами діяльності.
Дохід визнається в разі додержання таких умов:
при збільшенні активу або погашенні зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників підприємства);
оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає принципу обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов’язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Цей принцип передбачає вибір методу оцінки.
Можливість достовірної оцінки — основна умова визнання доходів. У бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають одержанню.
Не визнаються доходами, оскільки не є економічними вигодами, які надходять на підприємство і не приводять до збільшення власного капіталу, суми, одержані від імені третіх осіб, такі як:
— податок на додану вартість, акцизи, інші податки і обов’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;
— надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
— попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);
— завдаток під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
— надходження, що належать іншим особам.
Разом із тим вищеназвані суми не включаються тільки до суми чистого доходу підприємства.
У бухгалтерському обліку для обліку доходів Планом рахунків передбачено 7 клас рахунків — «Доходи і результати діяльності». Цей клас рахунків можна вважати тимчасовим, оскільки він закривається в кінці кожного звітного періоду. Ці рахунки відображають стан доходів за певний звітний період. Тимчасові рахунки починають новий звітний період із нульового сальдо, на яких накопичується інформація про доходи за даний період, що дає змогу використовувати накопичену інформацію при складанні проміжної звітності (квартальної, за півроку, за дев’ять місяців).У кінці періоду рахунки доходів (як, до речі і рахунки витрат) закриваються через списання їх сальдо на рахунок 79 «Фінансові результати». Інструкція до нового Плану рахунків дозволяє закривати рахунки доходів та витрат щомісяця або по закінчені звітного року.
Схематично взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат має наступний вигляд:
Рис. 14.1. Взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат
Рахунки 7 класу «Доходи і результати діяльності» застосовуються для обліку доходів наступним чином:
За кредитом рахунків 7 класу — валовий дохід.
За дебетом рахунків 7 класу (крім рахунка 76 «Страхові платежі»):
ПДВ;
акцизний збір;
інші непрямі платежі, включені до ціни продажу.
Після чого на фінансовий результат діяльності підприємства відноситься сума чистого доходу.
У бухгалтерському обліку і фінансовій звітності доходи відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів — це означає, що облік доходів і складання звітності здійснюється на підставі облікового принципу нарахування. Складена згідно з принципом нарахування фінансова звітність інформує користувача не лише про проведені операції, які супроводжувались виплатою або одержанням грошових коштів, але й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому, та про ресурси, наведені у грошовому вираженні, які будуть отриманні у майбутньому. Визнані в бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такою схемою:
Рис. 10.2. Класифікація доходів підприємства
Планом рахунків для відображення доходів у бухгалтерському обліку передбачені рахунки
|
70 |
«Дохід від реалізації» |
|
71 |
«Інший операційний дохід» |
|
72 |
«Дохід від участі в капіталі» |
|
73 |
«Інші фінансові доходи» |
|
74 |
«Інші доходи» |
|
75 |
«Надзвичайні доходи» |
|
76 |
«Страхові платежі» |
|
79 |
«Фінансові результати» |
Закінчується 7 клас рахунків рахунком 79 «Фінансові результати». Цей рахунок призначений для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.
Фінансовий результат визначається за кожним видом діяльності шляхом зіставлення доходів і витрат звітного періоду.
За кредитом рахунка 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом — суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.
Сальдо рахунка при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» і потрапляє до бухгалтерського балансу.
Рахунок 79 «Фінансові результати» має такі субрахунки:
791 «Результат основної діяльності»
792 «Результат фінансових операцій»
793 «Результат іншої звичайної діяльності»
794 «Результат надзвичайних подій».
Закриття рахунка 79 «Фінансові результати» здійснюється по закінченні звітного періоду (місяця чи календарного року).
Планом рахунків співвідношення доходів і витрат діяльності підприємства визначено спеціальними рахунками, класифікація яких за групами наведена у таблиці 14.1.
Таблиця 13.1
СПІВВІДНОШЕННЯ РАХУНКІВ ДОХОДІВ І ВИТРАТ
|
№ |
Найменування рахунків витрат |
№ |
Найменування рахунків доходів |
|
90 |
Собівартість реалізації |
70 |
Доходи від реалізації |
|
91 |
Загальновиробничі витрати |
||
|
92 |
Адміністративні витрати |
||
|
93 |
Витрати на збут |
||
|
94 |
Інші витрати операційної діяльності |
71 |
Інший операційний дохід |
|
95 |
Фінансові витрати |
73 |
Інші фінансові доходи |
|
96 |
Втрати від участі в капіталі |
72 |
Дохід від участі в капіталі |
|
97 |
Інші витрати |
74 |
Інші доходи |
|
98 |
Податок на прибуток |
||
|
99 |
Надзвичайні витрати |
75 |
Надзвичайні доходи |
|
76 |
Страхові платежі |
||
|
79 |
Фінансові результати |
13.2. Облік доходів від основної та іншої операційної діяльності
Фінансовий результат від операційної діяльності включає в себе фінансовий результат від реалізації, а також інші операційні доходи і витрати.
Для обліку операцій, пов’язаних з реалізацією, використовуються рахунки:
70 «Доходи від реалізації»
90 «Собівартість реалізації».
Для обліку операцій з реалізації готової продукції використовуються такі субрахунки:
701 «Дохід від реалізації готової продукції»
901 «Собівартість реалізованої готової продукції».
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
1. Покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
2. Підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
3. Сума доходу може бути достовірно визначена;
4. Є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Бухгалтерські записи відображення операцій з реалізації готової продукції:
1. Відображено виручку від реалізації готової продукції:
Д-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
К-т 701 «Дохід від реалізації готової продукції».
2. Відображено нарахування ПДВ:
Д-т 701 «Дохід від реалізації готової продукції»
К-т 641 «Розрахунки за податками»
2а. відображення ПДВ у разі отримання попередньої оплати:
Д-т 643 «Податкові зобов’язання»
К-т 641 «Розрахунки за податками»
2б. Відображення ПДВ у разі відвантаження попередньо оплаченої продукції:
Д-т 701 «Дохід від реалізації»
К-т 643 «Податкові зобов’язання»
3. Списання виробничої собівартості готової продукції (за обліковими цінами):
Д-т 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»
К-т 26 «Готова продукція».
В кінці звітного періоду сальдо рахунків 70 і 90 списується на субрахунок 791 «Результат основної діяльності» записами:
а) Списання чистого доходу:
Д-т 701 «Дохід від реалізації»
К-т 791 «Результат основної діяльності»
б) Списання собівартості реалізації:
Д-т 791 «Результат основної діяльності»
К-т 901 «Собівартість реалізованої готової продукції».
Для відображення всіх інших доходів від основної діяльності (крім доходів від реалізації) використовуються такі рахунки:
Рахунки 71 «Іншій операційний дохід» та 94 «Інші витрати операційної діяльності».
Інший операційний дохід включає: дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій); дохід від реалізації основних засобів і нематеріальних активів; дохід від реалізації іноземної валюти; дохід від операційної оренди активів; дохід від операційної курсової різниці; отримані економічні санкції (пені, штрафи, неустойки); відшкодування раніше списаних активів; дохід від списання кредиторської заборгованості; субсидії, фінансова допомога (гранти, цільове фінансування, — крім фінансування капітальних інвестицій); інші доходи від операційної діяльності.
У кінці звітного періоду (місяця, року) сальдо рахунків 71 і 94 списуються на субрахунок 791 «Результат основної діяльності».
Бухгалтерські записи за відображення операцій, пов’язаних із одержанням доходів від іншої операційної діяльності, відображаються наступними проводками:
1. Відображено дохід від реалізації оборотних активів:
Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
К-т 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів».
1а. Нараховане ПДВ від вартості реалізації оборотних активів:
Д-т 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів»
К-т 641 «Розрахунки за податками».
1б. Списано реалізовані оборотні активи:
Д-т 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів»
К-т рахунків запасів (20, 22 та інші).
2. Відображено реалізацію іноземної валюти:
Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
К-т 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти».
2а. Списано реалізовану іноземну валюту:
Д-т 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»
К-т 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» або 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті»
3. Одержано дохід від операційної оренди:
Д-т 37 «Розрахунки з іншими дебіторами»
К-т 713 «Дохід від операційної оренди активів».
4. Одержано дохід від операційних курсових різниць:
Д-т 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті»
К-т 714 «Дохід від операційної курсової різниці».
5. Одержані економічні санкції (штрафи, пені, неустойки):
Д-т 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з іншими дебіторами»
К-т 715 «Одержані штраф, пені, неустойки».
6. Списано кредиторську заборгованість по закінченні строку позовної давності:
Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками та відрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями»:
К-т 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості».
7. Одержання коштів цільового фінансування:
Д-т 48 «Цільове фінансування та цільові надходження»
К-т 718 «Одержані гранти та субсидії».
8. Віднесення іншого операційного доходу на фінансові результати:
Д-т 71 «Інший операційний дохід»
К-т 791 «Результат основної діяльності».
9. Списання інших витрат операційної діяльності на фінансові результати:
Д-т 791 «Результат основної діяльності»
К-т 94 «Інші витрати операційної діяльності».
13.3. Облік доходів від іншої звичайної діяльності
Для відображення операцій від іншої звичайної діяльності використовуються такі рахунки:
Рахунок 74 «Інші доходи»
Рахунок 97 «Інші витрати»,
які відображають відповідно доходи та витрати від інших операцій підприємства, які виникли у процесі його звичайної діяльності. До таких операцій належать: реалізація фінансових інвестицій; реалізація необоротних активів; доходи від неопераційних курсових різниць; дохід від безоплатно отриманих оборотних активів; інші доходи.
Сальдо рахунків 74 і 97 списуються на субрахунок 793 «Результат іншої звичайної діяльності», що дає змогу визначити фінансовий результат від іншої звичайної діяльності.
Бухгалтерські записи з відображення операцій від іншої звичайної діяльності мають вигляд:
1. Реалізація фінансових інвестицій:
1а. Відображено реалізацію фінансових інвестицій:
Д-т 37 «Розрахунки з іншими дебіторами»
К-т 741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій».
1б. Списано реалізовані фінансові інвестиції:
Д-т 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій»
К-т 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»
К-т 35 «Поточні фінансові інвестиції».
2. Реалізація необоротних активів:
2а. Відображено реалізацію:
Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
К-т 742 «Дохід від реалізації необоротних активів».
2б. Нараховано ПДВ з продажної вартості необоротних активів:
Д-т 742 «Дохід від реалізації необоротних активів»
К-т 641 «Розрахунки за податками».
2в. Списано балансову вартість реалізованих необоротних активів:
Д-т 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів»
К-т 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи».
2г. Списання зносу реалізованих необоротних активів:
Д-т 13 «Знос необоротних активів»
К-т 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів».
3. Одержання доходу від неопераційних курсових різниць:
Д-т 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти», 36 «Розрахунки з покупцями»
К-т 744 «Дохід від курсових різниць».
4. Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів:
Д-т 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»
К-т 745 «Дохід від безоплатного отриманих активів».
5. Віднесено суму до оцінки об’єкта, які раніше були уцінені до складу доходу:
Д-т 10 «Основні засоби»
К-т 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».
6. Дохід від фінансової оренди активів:
Д-т 37 «Розрахунки з іншими дебіторами»
К-т 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».
6а. В кінці звітного періоду віднесення сум інших доходів на фінансові результати від іншої звичайної діяльності:
Д-т 74 «Інші доходи»
К-т 793 «Результат іншої звичайної діяльності».
6б. Списання інших витрат від іншої звичайної діяльності на фінансові результати:
Д-т 793 «Результат іншої звичайної діяльності»
К-т 97 «Інші витрати».
13.4. Облік доходу від надзвичайних подій
Для обліку операцій, які виникають внаслідок надзвичайних подій призначені рахунки:
75 «Надзвичайні доходи»
99 «Надзвичайні витрати»,
які відображають відповідно доходи і витрати, що виникають внаслідок аварій, стихійного лиха та інших подій, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства та не виникають часто або регулярно.
Порівняння залишків сум рахунків 75 і 99 здійснюється на субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій», що дає змогу визначити фінансовий результат від надзвичайних подій.
Бухгалтерські записи щодо відображення в обліку надзвичайних подій мають вигляд:
1. Відображення в обліку списання майна в результаті стихійного лиха:
Д-т 99 «Надзвичайні витрати»
К-т 10 «Основні засоби», 20 «Основні засоби», 26 «Готова продукція», 30 «Каса».
2. Відшкодування вартості майна страховою організацією (якщо майно було застраховано):
Д-т 31 «Рахунки в банках», 65 «Розрахунки за страхуванням»
К-т 75 «Надзвичайні доходи».
3. Віднесено суму надзвичайних доходів на рахунок фінансових результатів:
Д-т 75 «Надзвичайні доходи»
К-т 794 «Результат надзвичайних подій».
4. Списано суму надзвичайних витрат для визначення фінансового результату від надзвичайних подій:
Д-т 794 «Результат надзвичайних подій»
К-т 99 «Надзвичайні витрати».
Не визнаються доходами такі надходження: за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала, тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку: під заставу, якщо договором передбачена передача заставленого майна заставоодержувачу; одержана позикодавцем від постачальника в погашення позики; надходження, що належать іншим особам.
Подібні надходження у бухгалтерському обліку відображаються як зобов’язання і на рахунках доходів ці суми не відображаються.
13.5. Облік доходів від фінансових операцій
Для обліку доходів від фінансових інвестицій в інші підприємства планом рахунків призначено рахунки: Рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі», Рахунок 73 «Інші фінансові доходи», Рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» використовується для відображення прибутку, одержаного від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється за методом участі в капіталі. Метод участі в капіталі передбачає збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на суму відповідно збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.
У цьому випадку рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» буде кореспондувати безпосередньо з дебетом рахунка 14 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі».
Записи щодо відображення в обліку інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, наведено в табл. 14.2.
Рахунок 73 «Інші фінансові доходи» використовується для відображення дивідендів, процентів та інших доходів, одержаних від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
Облік операцій, пов’язаних із отриманням інших фінансових доходів, і здійснення інших фінансових витрат наведено в табл. 14.3.
Наприкінці звітного періоду сальдо рахунків 72 «Дохід від участі в капіталі», 73 «Інші фінансові доходи», 95 «Фінансові витрати», 96 «Втрати від участі в капіталі» списуються на субрахунок 792 «Результат фінансових операцій», що дає змогу визначити результат від фінансової діяльності підприємства.
Таблиця 14.2
Записи щодо відображення в обліку інвестицій,облік яких ведеться за методом участі в капіталі
|
Найменування операції |
Бухгалтерський запис |
|
|
Д-т рахунка або субрахунка |
К-т рахунка або субрахунка |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
Здійснено інвестиції в асоційовані або спільні підприємства |
141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» |
Рахунки обліку грошових коштів, оборотних, необоротних активів |
|
Відображено інвестором прибуток, одержаний (належний) від участі в капіталі |
141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» |
72 «Дохід від участі в капіталі» |
|
Нараховані підприємством дивіденди від інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі |
373 «Розрахунки за нарахованими доходами» |
141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» |
|
Відображено інвестором частини збитку в складі втрат від участі в капіталі (якщо результатом діяльності підприємства, інвестиції в яке обліковуються за методом обліку участі в капіталі, є збиток) |
96 «Втрати від участі в капіталі» |
141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» |
|
Віднесено доходи від участі в капіталі, отримані за звітний рік, до складу фінансового результату від фінансових операцій |
72 «Дохід від участі в капіталі» |
792 «Результат фінансових операцій» |
|
Списано втрати від участі в капіталі, одержані за рік, для визначення фінансового результату від фінансових операцій |
792 «Результат фінансових операцій» |
96 «Втрати від участі в капі- |
Таблиця 14.3
Облік операцій, пов’язаних 3 отриманням інших фінансових доходів і здійсненням інших фінансових витрат
|
Найменування операції |
Бухгалтерський запис |
|
|
Д-т рахунка або субрахунка |
К-т рахунка або субрахунка |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
Нараховану суму дивідендів, процентів, роялті, що підлягають отриманню |
373 «Розрахунки за нарахованими доходами» |
73 «Інші фінансові доходи» |
|
У разі здійснення фінансових інвестицій у цінні папери, що передбачають нарахування (отримання) за ними процентів (крім інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі) щомісяця або не рідше як один раз на квартал сума процентів, яка припадає на даний місяць (квартал), відноситься до складу доходів звітного періоду |
373 «Розрахунки за нарахованими доходами» |
73 «Інші фінансові доходи» |
|
Витрати на фінансову оренду активів |
95 «Фінансові витрати» |
685 «Розрахунки з іншими кредиторами» |
|
Нараховані витрати, пов’язані із залученням позичкового капіталу |
95 «Фінансові витрати» |
684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» |
|
Відображено дисконт за операціями з векселями |
95 «Фінансові витрати» |
34 «Короткострокові векселі одержані» |
|
Віднесено інші фінансові доходи, отримані за звітний рік, до складу фінансового результату від фінансових операцій |
73 «Інші фінансові доходи» |
792 «Результат фінансових операцій» |
|
Списано фінансові витрати за рік для визначення фінансового результату від фінансових операцій |
792 «Результат фінансових операцій» |
95 «Фінансові витрати» |
1.6. Порядок визначення фінансових результатів підприємства за видами діяльності
Схематично порядок визначення фінансових результатів за кожним видом діяльності має такий вигляд: 1. Для субрахунка 791 «Результат від основної діяльності»
Рис. 14.3. Визначення фінансового результату від операційної діяльності
2. Для субрахунка 792 «Результат фінансових операцій»
Рис. 14.4. Визначення результату фінансових операцій
3. Для субрахунка 793 «Результат іншої звичайної діяльності»
212
Рис. 14.5. Визначення результату від іншої звичайної діяльності
4. Для субрахунка 794 «Результат надзвичайних подій»
Рис. 14.6. Визначення результату від надзвичайних подій
Контрольні запитання:
1. Яким чином класифікуються доходи діяльності підприємства для визначення фінансових результатів?
2. На якому синтетичному рахунку визначається фінансовий результат діяльності підприємства?
3. Які субрахунки відкривають до рахунка 79 "Фінансовий результат" для формування результатів?
4. Яким бухгалтерським записом відображається списання сум перевищення:
- доходів над витратами;
- витрат над доходами?
2