Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
18
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ
Лобода Григорій Петрович
УДК:617.52-002-085.33
РЕГІОНАРНА ЛІМФОТРОПНА АНТИБІОТИКОТЕРАПІЯ ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ
НА ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЬОВОЇ ДІЛЯНКИ
14.01.22 –Стоматологія
Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Полтава –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України (ректор заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, академік А.Я.Циганенко).
Науковий керівник –доктор медичних наук, професор Григорчук Юрій Федорович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри хірургічної стоматології.
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Малєвич Олег Євгенович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології;
доктор медичних наук, доцент Митченок Віктор Іванович, Українська медична стоматологічна академія, завідувач кафедри пропедевтики хірургічної стоматології і пластичної хірургії.
Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.
Захист відбудеться “”березня 2001 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській медичній стоматологічній академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23.
Автореферат розісланий “”лютого 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради, к. мед. н., доцент Петрушанко Т.О.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Хворі на гнійно-запальні процеси складають значну частину від загальної кількості хірургічних стоматологічних хворих і останнім часом спостерігається тенденція до збільшення їхньої кількості (Козлов В.А., 1995; Тимофеев А.А., 1997).
В комплексному лікуванні хворих на гнійно-запальні захворювання одне з важливих місць займає антибактеріальна терапія. Загальновизнано, що ефективність антибактеріальної терапії залежить не тільки від різновиду антибіотика, а і від способу його введення.
Дослідження показали, що ефективність дії антибіотиків підвищується при їх введенні спрямованому в лімфатичну систему (Панченков Р.Т., 1986; Комский М.П., 1998). Особливо перспективним уявляється лімфотропне введення антибіотиків, яке, на відміну від прямого ендолімфатичного введення, не потребує оперативного втручання на лімфатичних судинах (Левин Ю.М., 1983; Буянов В.М., 1991).
В доступній нам літературі практично відсутні дані про результати застосування лімфотропного введення антибіотиків у хворих на запальні захворювання щелепно-лицьової ділянки, немає чітких рекомендацій щодо застосування цього методу.
Таким чином виникає необхідність вивчення можливості лімфотропного введення антибіотиків у клініці щелепно-лицьової хірургії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом науково-дослідної роботи стоматологічного факультету ХДМУ “Профілактика, діагностика та лікування основних стоматологічних захворювань”(№ державної реєстрації 0198U002619). Автором виконаний фрагмент науково-дослідної роботи з вивчення нових методів лікування хворих на запальні процеси щелепно-лицьової ділянки.
Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих на запальні процеси щелепно-лицьової ділянки за рахунок включення в комплекс лікування регіонарного лімфотропного введення антибіотиків.
Задачі дослідження.
1. Вивчити в експерименті на щурах порівняльне надходження антибіотика (гентаміцину) і визначити термін збереження концентрацій в сироватці крові, м’яких тканинах і органах верхнього відділу шиї щурів при внутрішньом’язовому та регіонарному лімфотропному шляхах введення.
. Обгрунтувати доцільність клінічного застосування регіонарного лімфотропного введення антибіотиків і встановити показання до застосування методу в клініці щелепно-лицьової хірургії.
. Розробити методику комплексного лікування хворих на гострі серозні лімфаденіти, абсцеси і флегмони щелепно-лицьової ділянки, яка включає регіонарне лімфотропне введення антибіотиків.
. Дати порівняльну характеристику лікування хворих на запальні захворювання м’яких тканин щелепно-лицьової ділянки внутрішньом’язовим і розробленим регіонарним лімфотропним методами введення антибіотиків.
Об’єкт дослідження –перебіг захворювання та лікування хворих на запальні процеси щелепно-лицьової ділянки.
Предмет дослідження –способи введення антибіотиків хворим на запальні процеси щелепно-лицьової ділянки.
Методи дослідження –клінічні застосовано для оцінки стану хворих, яких лікували різними способами, лабораторні та імунологічні методи –для оцінки стану захисних сил організму хворого. З метою оцінки достовірності одержаних результатів лікування застосовано статистичні методи.
Наукова новизна одержаних результатів.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені методики регіонарного лімфотропного введення антибіотиків при лікуванні хворих на гострі запальні процеси щелепно-лицьової ділянки є загальнодоступними, можуть бути застосовані в умовах практичної охорони здоров’я, покращують результати лікування хворих. Визначені показання до регіонарного лімфотропного введення антибіотиків при лікуванні хворих на гострі серозні лімфаденіти, абсцеси і флегмони щелепно-лицьової ділянки.
Результати досліджень застосовуються в практичній роботі клініки хірургічної стоматології Харківського державного медичного університету, а також щелепно-лицьового відділення Харківської обласної клінічної лікарні, що підтверджено актами впровадження.
Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно проведені експериментальні та клінічні дослідження, здійснені аналіз і інтерпритація даних експериментально-клінічних досліджень, обгрунтована лікувальна тактика.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи викладені на засіданні регіональної науково-практичної конференції вчених стоматологів медичних вузів і практичних лікарів в рамках національної виставки з міжнародною участю “Стоматологія в Україні-97” (Харків, 1997), висвітлені в матеріалах I республіканської стоматологічної конференції (Київ, 1998), викладені та обговорені на засіданнях кафедри хірургічної стоматології ХДМУ, Харківської асоціації стоматологів (Харків, 2000).
Матеріали дисертації обговорені на міжкафедральному засіданні кафедр стоматологічного профілю ХДМУ і ХМАПО, на засіданні апробаційної ради “Стоматологія” при УМСА.
Публікації. Результати дисертації знайшли відображення у 7 наукових публікаціях, із них –статті в журналах, ліцензованих ВАК України. За розробленою темою одержано Патент України на винахід.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 146 сторінках принтерного тексту і складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалу та методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, узагальнення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури.
Робота проілюстрована 9 рисунками і 14 таблицями. До бібліографії занесено 294 джерел, 66 з яких іноземних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал і методи дослідження. Для вивчення можливості застосування регіонарного лімфотропного введення антибіотиків з метою підвищення ефективності лікування гнійно-запальних процесів м'яких тканин щелепно-лицьової ділянки були проведені експериментальні дослідження на 72 щурах лінії Вістар обох статей віком від 1 до 1,5 року (маса 321±8,5 г).
Головною задачею експериментальних досліджень було порівняльне вивчення вмісту антибіотика в сироватці крові, органах і тканинах верхнього відділу шиї щурів через різні проміжки часу після введення його внутрішньом'язовим і регіонарним лімфотропним способами.
При виборі антибіотика нами враховувалась органотропність препаратів, вибіркова можливість підвищення його концентрації в органах і м'яких тканинах верхнього відділу шиї експериментальної тварини. Ми виходили з того, що високі концентрації антибіотика в м'яких тканинах забезпечуються сучасними аміноглікозидами, з яких широке клінічне застосування має гентаміцин. Нами вивчалась можливість одержання цілеспрямованої високої концентрації антибіотика в вищевказаних об'єктах експерименту з наступним клінічним застосуванням у комплексному лікуванні хворих.
Попередньо були проведені лабораторні дослідження по визначенню оптимальної дози та концентрації антибіотика (гентаміцину) на одиницю маси тварини (мг/кг) при внутрішньом'язовому введенні, а також розчину лідази і гентаміцину при ін'єкції в м'які тканини (клітковину) в зоні соскоподібного відростка, що забезпечує лімфотропність введення.
Всі тварини були розділені на дві групи, знаходились у віварії в одному режимі утримання і годівлі. Першій групі щурів (36 тварин) під інгаляційним ефірним наркозом (для забезпечення одних умов із щурами другої групи) в ділянці стегна внутрішньом'язово вводили 4 % розчин гентаміцину з розрахунку 40 мг/кг маси тварини.
В другій групі щурів (36 тварин) введення гентаміцину проводили регіонарним лімфотропним способом. З цією метою тваринам під інгаляційним наркозом, підшкірно, позаду соскоподібного відростка голови вводилась лідаза на 0,5 % розчині новокаїну (16 одиниць в 1 мл розчину) з розрахунку 15 одиниць на 1 кг маси тварини. Через 5 хвилин в цю ж точку вводили 4 % розчин гентаміцину в кількості 40 мг на 1 кг маси тварини.
Таким чином, в другій групі тварин надходження антибіотика в лімфатичні капіляри забезпечувалось попередньою ін'єкцією лідази. Лімфотропна дія цього препарата полягала в розщепленні гіалуронової кислоти в тканинах, підвищенні в них гідростатичного тиску, покращенні проникності стінок лімфатичних капілярів для низькомолекулярних речовин і до збільшення лімфоутворення. Отже, створюються умови для збільшення в зоні ін'єкції кількості лімфи, яка відтікає і накопичується в регіонарних лімфатичних вузлах, з яких разом з антибіотиком поступово надходить в кровоносну систему.
В подальшому щурів обох груп виводили з досліду через певні проміжки часу (1, 2, 4, 6, 8, 24 години) способом декапітації згідно правил Європейської конференції захисту хребетних тварин, які використовуються для експериментальних і інших наукових цілей.
Матеріалом для дослідження були біоптати тканин і органів –м'язи супрагіоідної групи, підшкірна жирова клітковина підщелепної ділянки, підщелепні слинні залози, підщелепні лімфатичні вузли, а також сироватка крові тварин.
Досліджувані органи і тканини ретельно розтиралися в ступці, центрифугувались, а потім визначалась концентрація в них гентаміцину методом дифузії в агарі за методикою Драбкіної Р.О. і Синельникова Е.П. (1951). Тест-мікробом для визначення гентаміцину був Bacіllus subtіlіs NCTC N8241. Вміст антибіотика визначався за діаметром зони затримки росту тест-культури в порівнянні з контролем.
Матеріалом для вирішення поставлених задач в клініці були результати обстеження і лікування 48 хворих на гострі серозні лімфаденіти та 124 хворих на абсцеси і флегмони щелепно-лицьової ділянки віком від 15 до 75 років. Хворі були поділені на основні та контрольні групи. Лікування хворих основних груп відрізнялось тим, що їм у комплексне лікування було включене регіонарне лімфотропне введення антибіотиків. Основні і контрольні групи хворих були приблизно рівними за кількістю, а також порівняно за віком і статю.
Хворі були обстежені клінічно і лабораторно. З клінічних показників для оцінки ефективності лікування хворих використані: строки лікування, строки нормалізації температури тіла, а у хворих на абсцеси і флегмони також строки припинення дренування і строки накладання вторинних швів на операційні рани. Мікробіологічні дослідження у хворих на абсцеси і флегмони включали ідентифікацію збудника та визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків. Останнє здійснювалось методом стандартних дисків.
Для порівняння ефективності лікування вивчались в динамиці такі показники клінічного аналізу крові (вміст лейкоцитів, лейкоцитарна формула, ШОЕ), біохімічні показники крові (загальний білок, відносний вміст альбумінів та глобулінів).
З метою вивчення реакції імунної системи на проведення лікування в динаміці визначили:
Результати клінічних і лабораторних досліджень були оброблені статистичним методом Стьюдента і використані для порівняння ефективності лікування хворих на гнійно-запальні захворювання, лікованих традиційним методом і методом лікування з включенням регіонарного лімфотропного введення антибіотиків.
Результати досліджень. Експериментальні дослідження показали, що через 1 годину після введення гентаміцину в дозі 50 мг на 1 кг маси тварини вміст антибіотика при регіонарному лімфотропному введенні порівняно з внутрішньом'язовим був вищим в підщелепних лімфатичних вузлах в 35,4 рази, підшкірній жировій клітковині підщелепної ділянки в 6,3 рази, в м’язах супрагіодної групи в 2 рази, в підщелепних слинних залозах в 7,4 рази. Вищим був вміст гентаміцину в інші проміжки часу –, 4, 6, 8 годин після введення препарату. Регіонарно лімфотропно введений гентаміцин в органах і тканинах верхнього відділу шиї щурів визначався через 24 години після ін’єкції, а введений внутрішньом'язово через 8 годин вже не визначався (табл. 1).
Набагато вище накопичення антибіотиків в лімфатичних вузлах при регіонарному лімфотропному введенні, встановлене в результаті експериментальних досліджень, стало передумовою до включення регіонарної лімфотропної антибіотикотерапії в комплексне лікування хворих на гострі серозні лімфаденіти. Всього нами з застосуванням регіонарного лімфотропного введення антибіотиків проліковано 23 хворих на гострі серозні лімфаденіти. При розробці методик введення ми врахували анатомічну будову лімфатичної системи щелепно-лицьової ділянки та характер лімфотоку (Сапин М.Р., Борзяк Э.И., 1982), а також результати розробок радіологів по введенню радіоізотопів і візуалізації методом сканування лімфатичних вузлів (Бехине М., 1983). У випадку підщелепних, привушних, шийних лімфаденітів регіонарне лімфотропне введення здійснювали в зоні соскоподібного відростка 1 раз на добу в дозі, що дорівнювала 0,5 дози для внутрішньом’язового введення. Техніка введення: на боці ураження після обробки шкіри в точку, розташовану на 1 см нижче та позаду соскоподібного відростка підшкірно вводиться 16 Од лідази, розчиненої в 1 мл 0,5 % новокаїну. Через 5 хвилин в це ж місце підшкірно вводиться розчин антибіотика широкого спектру дії в об'ємі 1 мл. Для попередження ускладнень антибіотик слід вводити повільно: 1 мл протягом 5 хвилин.
У випадку гострого лімфаденіту підпідборідної ділянки антибіотик широкого спектру дії регіонарно лімфотропно вводили в підслизову клітковину з вестибулярного боку альвеолярного відростка нижньої щелепи 1 раз на добу.
Техніка введення: вкол голки після антисептичної обробки слизівки робиться по перехідній складці з вестибулярного боку альвеолярного відростка нижньої щелепи на рівні центральних різців. Вводиться 16 Од лідази в 1 мл 2 % розчину новокаїну. Через 5 хвилин в це ж місце вводиться повільно (протягом 5 хвилин) розчин антибіотика в об'ємі 1 мл.
У випадку гострого запалення лімфатичних вузлів щоки крім введення антибіотика в зоні соскоподібного відростка ми вважаємо можливим введення його (після попередньої інєкції лідази) в перехідну складку на рівні I-го верхнього моляра.
Для лікування хворих на абсцеси і флегмони щелепно-лицьової ділянки нами запропонований метод комбінованої антибіотикотерапії (Патент України № 29107А). Сутність методу така: один антибіотик широкого спектру дії вводиться регіонарно лімфотропно на боці ураження в зоні соскоподібного відростка (у випадку флегмони дна ротової порожнини доцільне введення з двох боків) 1 раз на добу. Паралельно хворому призначали на фоні визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків інший препарат, який вводиться традиційним способом за схемою, розробленою для кожного конкретного антибіотика.
Всього нами із застосуванням регіонарного лімфотропного введення антибіотиків проліковано 23-х хворих на гострі серозні лімфаденіти і 61 хворого на абсцеси і флегмони. Результати лікування хворих основних груп порівнювали з результатами лікування хворих, яким антибіотики вводили традиційним способом (табл. 2).
З даних таблиці випливає, що у хворих, на гострі серозні лімфаденіти, а також флегмони та абсцеси показали, що в основних групах хворих, які одержували в комплексі лікування регіонарне лімфотропне введення антибіотиків, статистично достовірно раніше нормалізовувалися окремі показники клінічного та біохімічного аналізів крові. Вивчення стану клітинного і гуморального імунітету також показало, що у хворих основних груп відбувались більш суттєві зміни, які характерні для періоду завершення гострого запалення і переходу його в одужання: більш помітне підвищення індекса завершеності фагоцитозу, відносного вмісту Т-супресорів, зниження співвідношення Т-хелперів до
Т-супресорів. Це говорить про більш швидку ліквідацію гострого запального процесу захисними силами організму і їхнє більш швидке відновлення у хворих основних груп. Пов'язане це, очевидно, з більш ефективною дією антибіотиків на мікроорганізми при регіонарному лімфотропному способі введення, а також із зменшенням загальної введеної дози антибіотиків в організм хворого (регіонарний лімфотропний метод передбачає введення препарату 1 раз на добу) і, відповідно, зі зменшенням пригнічуючої дії антибіотиків на імунну систему.
Клінічні показники також говорять на користь регіонарного лімфотропного введення антибіотиків: в основних групах хворих статистично достовірно раніше нормалізувалась температура тіла, швидше очищались гнійні рани, що дозволило в більш ранні строки накладати вторинні шви на післяопераційні рани у хворих на абсцеси і флегмони. Швидше зникали місцеві прояви гострого запального процесу у хворих на гострі серозні лімфаденіти щелепно-лицьової ділянки.
Помітне скорочення середніх строків лікування хворих основних груп порівняно з контрольними: 7,3±0,4 дня проти 10,1±0,5 дня (р<0,001) у хворих на гострі серозні лімфаденіти і 11,90±0,37 дня проти 13,37±0,34 дня (р<0,001) на абсцеси і флегмони.
Ускладнень при застосуванні регіонарного лімфотропного введення антибіотиків не спостерігали.
Клінічні дослідження показали, що регіонарна лімфотропна антибіотикотерапія мала позитивний економічний ефект як за рахунок скорочення строків лікування у хворих на гострі серозні лімфаденіти в середньому на 2,8 дня і у хворих на абсцеси та флегмони на 1,5 дня, а також за рахунок економії антибіотиків завдяки зменшенню кількості ін'єкцій.
Регіонарне лімфотропне введення антибіотиків показане при таких гострих серозних лімфаденітах: одонтогенних та неодонтогенних. Комбінована антибіотикотерапія, що включає регіонарне лімфотропне введення антибіотиків, показана при одонтогенних флегмонах, аденофлегмонах і остеофлегмонах щелепно-лицьової ділянки.
Регіонарне лімфотропне введення антибіотиків є порівняно простим методом, не потребує спеціального устаткування і при лікуванні хворих на гострі серозні лімфаденіти може бути застосованим як в умовах стаціонару, так і поліклініки.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в покращенні результатів лікування хворих на запальні процеси щелепно-лицьової ділянки завдяки включенню в комплекс лікування регіонарної лімфотропної антибіотикотерапії.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
АНОТАЦІЯ
Лобода Г.П. Регіонарна лімфотропна антибіотикотерапія при лікуванні хворих на запальні захворювання щелепно-лицьової ділянки. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.22 –стоматологія. –Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава, 2001.
Автором в експерименті на щурах вивчено порівняльне накопичення антибіотика гентаміцину в тканинах і органах верхнього відділу шиї при введенні препарата регіонарним і внутрішньом’язовим способами.
Проведені клінічні дослідження результатів лікування хворих на гострі серозні лімфаденіти, абсцеси і флегмони щелепно-лицьової ділянки з застосуванням регіонарного лімфотропного введення антибіотиків.
Розроблено методики регіонарного лімфотропного введення антибіотиків у щелепно-лицьовій ділянці та показання до застосування.
Ключові слова: абсцес, лімфаденіт, регіонарна лімфотропна антибіотикотерапія, флегмона, щелепно-лицьова ділянка.
АННОТАЦИЯ
Лобода Г.П. Регионарная лимфотропная антибиотикотерапия при лечении больных на воспалительные заболевания челюстно-лицевой области. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 –стоматология. –Украинская медицинская стоматологическая академия МОЗ Украины, г. Полтава, 2001.
Автором в эксперименте на белых крысах изучено сравнительное накопление антибиотика гентамицина в тканях и органах верхнего отдела шеи при введении препарата регионарным лимфотропным и внутримышечным способами.
Установлено, что регионарное лимфотропное введение гентамицина обеспечивает более высокое накопление препарата в органах и тканях верхнего отдела шеи подопытных животных и более длительное сохранение высоких концентраций антибиотика (до 24 часов после однократного введения).
Основываясь на результатах эксперимента, были проведены клинические исследования. Метод регионарного лимфотропного введения антибиотиков был применен при лечении 23 больных с острыми серозными лимфаденитами и 61 больного с абсцессами и флегмонами челюстно-лицевой области. Результаты лечения сравнивали с результатами лечения больных контрольных груп, которым антибиотики вводились традиционным —внутримышечным способом. Исследования показали, что у больных, которым антибиотики вводились регионарным лимфотропным способом, сокращались строки лечения, быстрее нормализовались показатели клинического, биохимического анализов крови, иммунограммы.
Автором разработаны методики регионарного лимфотропного введения антибиотиков в челюстно-лицевой хирургии. В частности, при лечении больных с острыми подчелюстными, шейными, околоушными лимфаденитами регионарные лимфотропные введения антибиотиков производились на стороне поражения в зоне сосцевидного отростка 1 раз в сутки. При лечении больных с острыми подподбородочными лимфаденитами лимфотропные введения антибиотиков производились в подслизистый слой с вестибулярной стороны альвеолярного отростка нижней челюсти в области центральных резцов.
Автором предложено для профилактики осложнений медленное введение препарата —мл раствора в течении 5 минут. Разработана методика комбинированной антибиотикотерапии для больных с флегмонами челюстно-лицевой области при которой один антибиотик вводится регионарно лимфотропно 1 раз в сутки, а другой —внутримышечно согласно схеме, рекомендованой для конкретного препарата.
Установлены показания к применению регионарной лимфотропной антибиотикотерапии в челюстно-лицевой хирургии.
Ключевые слова: абсцесс, лимфаденит, регионарная лимфотропная антибиотикотерапия, флегмона, челюстно-лицевая область.
SUMMARY
Loboda G.P. Regionaly lymphotropic antibiotic therapy in treatment of patients with inflammatory maxillofacial region illnesses. –Manuscript.
Manuscript to obtain a Candidate's Degree in medicine specialiti 14.01.22 –dentistry –Ukrainian medical stomatological academy. MPH of Ukraine, Poltava, 2001.
In the course of experiments on white rats the author has studied compared degree of accumulation of the antibiotic of gentamycin in tissues and organs of the upper cervical spine when intraducing the medicine by means of regional lymphotropic and intramuscular ways of introduction.
Clinical investigation of the result of treating patients with sharp serous lymphadenitis, abscesses and phlegmons of maxillofacial region using regional lymphotropic introduction of antibiotics were held out.
Methods of regional lymphotropic introduction of antibiotics in maxillofacial region and usage indication have been worked out.
Key words: abscess, lymphadenitis, regional lymphotropic antibiotic therapy, phlegmon, maxillofacial region.