Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
СТАДНИК МИРОСЛАВА ЄВГЕНІВНА
УДК 331.6:631 (477.83)
ЗАЙНЯТІСТЬ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ ТА
ОСНОВНІ ШЛЯХИ ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ У
ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Спеціальність 08.07.02-
економіка сільського господарства і АПК
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
ЛЬВІВ – 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі статистики та аналізу Львівського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України впродовж 1994-2000 рр.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН
Тринько Роман Іванович,
Львівський державний аграрний університет,
завідувач кафедри статистики та аналізу
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Дудар Тарас Григорович,
Тернопільська академія народного господарства,
завідувач кафедри аграрного менеджменту і права;
кандидат економічних наук
Котько Наталія Михайлівна,
Інститут землеробства і тваринництва Західного
регіону УААН (с.Оброшино),
провідний науковий співробітник відділу економіки АПК
Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ
регіональної соціально-економічної політики та територіального
управління, м. Львів
Захист відбудеться “_27_” __вересня___ 2000 р. о _12_ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради К 36.814.02 у Львівському державному
аграрному університеті за адресою: 80381, м. Дубляни Жовківського району
Львівської області.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного
аграрного університету.
Автореферат розісланий “_23_” ___серпня__ 2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент Прокопишак К.В.
Загальна характеристика роботи
Раціональне поєднання повноти й ефективності зайнятості трудових ресурсів, зниження безробіття - питання надзвичайно важливі. Перехід до ринкової економіки породив масу проблем на сільському ринку праці загалом і в аграрній сфері зокрема. Постає проблема обгрунтування шляхів раціонального використання трудових ресурсів відповідно до вимог ринку.
Актуальність теми. Одним з найважливіших напрямів соціального розвитку села є формування повноціннного ринку праці. На селі немає достатньої кількості різноманітних робочих місць. Основні покупці робочої сили - колективні сільськогосподарські підприємства - часто втрачають робочу силу через незадовільні умови праці, низьку оплату і значну заборгованість з оплати праці, недосконалу організацію і недостатню механізацію виробничих процесів, ненормовану працю тощо. Низьким є соціальний розвиток села. Через ріст безробіття у містах скорочується маятникова міграція, а також міграція з села в місто. За таких умов у сільській місцевості виник парадокс: сільськогосподарсь-ким підприємствам потрібна робоча сила, існує значна армія безробітних, а бажаючих працювати в сільському господарстві немає.
Намагаючись забезпечити повну зайнятість, керівники колективних сільськогосподарських підприємств підтримують приховане безробіття. Працівники є формально зайняті, але реально не працюють і не отримують зарплату. Продуктивність праці низька, а робоча сила використовується неефективно. Існуванню прихованого безробіття сприяє також сезонність сільськогосподарського виробництва.
Проблема зайнятості і працевлаштування селян загострюється також у зв'язку з приватизацією землі і реорганізацією сільськогосподарських підприємств, внаслідок чого можливе значне вивільнення робітників.
Будучи більш економічно незалежними, селяни стають менш мобільні, вони слабше впливають на кон'юнктуру ринку праці, який має через це в основному місцевий характер. У той же час існує велика неоднорідність, несхожість сільських ринків праці різних регіонів, а також природно-економічних зон. Кожна територія (район) має свою специфіку, яка визначає оптимальний варіант її розвитку. Так, окремі райони області суттєво відрізняються природно-кліматичними умовами, спеціалізацією сільськогосподарського виробництва, рівнем розвитку промисловості, демографічними показниками тощо. Більше того, ці характеристики можуть бути різними і в межах одного району.
Ускладнюють ситуацію на селі ще й демографічні чинники. Зниження народжуваності, підвищення смертності є причиною депопуляції, “старіння” трудових ресурсів і скорочення чисельності економічно активного населення.
Ринкова економіка не відкидає необхідності державного регулювання зайнятості. Державна регіональна програма зайнятості повинна сприяти успішному працевлаштуванню кожного бажаючого і забезпеченню робочих місць необхідною робочою силою за чисельністю й якістю.
Отже, необхідність вивчення в сьогоднішніх умовах формування і визначення способів успішного регулювання зайнятості в аграрному секторі в зональному розрізі є особливо актуальною, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Питання зайнятості, ринку праці, використання трудових ресурсів знайшли широке відображення у працях Н.А. Басалаєвої, Д.П. Богині, Є.Б. Брєєвої, О.А.Бугуцького, М.І. Долішнього, С.М. Злупка, А.Є. Котляра, Г.І. Купалової, В.І.Лишиленка, В.Ф. Машенкова, А.А. Нікіфорової, В.П. Онищенка, В.В.Онікієнка, В.Я. Чуракова, М.В. Шаленка та інших.
Однак формування і регулювання зайнятості в сільській місцевості, зокрема в аграрному секторі, у природно-економічних зонах мало вивчається. Немає необхідних напрацювань щодо методики прогнозування зайнятості. Недосконалою є обліково-статистична звітність. Тому виникає потреба в додаткових дослідженнях.
Зв'язок роботи з науковими темати. Робота виконана згідно з тематикою наукових досліджень кафедри статистики та аналізу Львівського державного аграрного університету “Аналіз та прогнозування тенденції соціально-економічного розвитку в умовах багатоукладності аграрної економіки” (номер державної реєстрації 0193U023621). Зокрема автором обгрунтовано методичні основи комплексного вивчення формування і регулювання зайнятості в сільському господарстві, розроблено типові районні прогнози сільської зайнятості для природно-економічних зон Львівської області.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обгрунтування науково-методологічних основ формування зайнятості в сільському господарстві та основних шляхів її регулювання, визначення напрямів політики оптимальної зайнятості в аграрному секторі.
Реалізація мети передбачала розв'язання наступних завдань: дати визначення “сільської” і “сільськогосподарської” зайнятості, категорій повної, ефективної і оптимальної зайнятості, безробітного, незайнятого і зайнятого населення відповідно до вимог міжнародної класифікації; оцінити стан зайнятості в сільському господарстві, встановити і вивчити основні фактори, які формують її рівень; з'ясувати, як впливає на сільськогосподарську зайнятість реструктуризація і приватизація аграрної сфери; вивчити можливості поєднання державного і ринкового регулювання сільського ринку праці та соціального захисту населення; на основі виявлених тенденцій кількісних і якісних змін наявної робочої сили і робочих місць розробити типові районні прогнози зайнятості сільських трудових ресурсів для кожної природно-економічної зони Львівщини.
Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є регіональні особливості формування і регулювання сільськогосподарської зайнятості трудових ресурсів села під впливом демографічних, психологічних, соціально-економічних та інших факторів. Об'єктом дослідження є населення і трудові ресурси села, в тому числі зайняті в сільському господарстві, сільські населені пункти і агроформування природно-економічних зон Львівської області. Поглиблені дослідження велися на матеріалах Жовківського району. Регіональні особливості зайнятості досліджувалися на матеріалах типових районів, окремих природно-економічних зон Львівщини.
Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених. Вивчались також конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці, законодавчі та нормативні акти України з питань зайнятості, безробіття, становлення ринкових відносин.
У процесі дослідження застосовувались методи статистико-економічного аналізу, зокрема: спосіб аналізу і синтезу для деталізації об'єкта дослідження внаслідок розчленування його на окремі складові частини; порівняння - для зіставлення фактичних даних звітного року з даними за попередні роки; середніх і відносних величин - для визначення коефіцієнтів сезонності використання трудових ресурсів, вікової структури населення, природного руху, рівня розвитку соціальної інфраструктури села, показників сільського розселення, ефективності роботи служби зайнятості, структури сільської зайнятості, мігрантів, чисельності населення, сільськогосподарських угідь; графічний - для наочного зображення динаміки і структури трудових ресурсів, зайнятості, низки демографічних показників; монографічний - було детально вивчено стан зайнятості в типових районах окремих природно-економічних зон Львівської області; соціологічних методів - для вивчення впливу суб'єктивних чинників на формування сільської зайнятості; рядів динаміки - для характеристики зміни у часі показників досліджуваного питання; групування - для встановлення залежності рівня сільської і сільськогосподарської зайнятості від ряду показників та ефективності використання трудових ресурсів; кореляційно-регресійний аналіз - з метою визначення і кількісної оцінки зв'язку між досліджуваними показниками; розрахунково-конструктивний - при визначенні окремих складових прогнозу попиту і пропозиції на сільському ринку праці окремих природно-економічних зон Львівської області; балансовий - при встановленні прогнозної рівноваги на сільському ринку праці; метод вікового пересування – для прогнозу чисельності сільського населення і окремих статево-вікових груп.
Інформаційною базою дослідження послужила облікова і статистична звітність Львівського обласного управління статистики, дані річних звітів і статистична звітність сільськогосподарських підприємств Жовківського районного управління статистики, одноразових обстежень сільської місцевості за формою “1-село”, наукові праці вчених-економістів, результати соціологічного обстеження тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- обгрунтовано необхідність застосування й уточнено визначення “сільської” зайнятості, зокрема, зроблено уточнення: при визначенні “сільської” чи “міської” зайнятості типи сільських поселень мають розглядатись як зона розміщення робочих місць, а не місце проживання сільського населення;
- розроблено і обгрунтовано порядок обчислення інтегрального показника сільськогосподарської зайнятості. Це добуток рівня сільської трудової активності і частки сільськогосподарських працівників у структурі зайнятих. Визначити його можна також як процентне відношення чисельності зайнятих в сільському господарстві до трудових ресурсів сільської місцевості;
- розроблено методику обчислення коефіцієнта сезонності використання робочої сили в сільському господарстві. Він визначається в такій послідовності. Спочатку розраховують так звані невикористані резерви трудових ресурсів, зумовлені сезонністю, діленням суми різниць між чисельністю працюючих в місяць максимальної зайнятості та фактичним числом працюючих за кожний місяць на 12. Тоді визначають коефіцієнт сезонності як процентне відношення невикористаного резерву трудових ресурсів до середньомісячної їх чисельності в господарстві;
- розроблено типові прогнози зайнятості для сільської місцевості окремих природно-економічних зон Львівської області, що можуть стати основою для складання державних районних програм зайнятості, сприяючи тим самим вирішенню проблеми сільської зайнятості в регіонах.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження є науковою основою для розв'язання проблем формування і регулювання сільськогосподарської зайнятості в межах сільської та соціального захисту селян.
Отримані результати знайшли практичне застосування в роботі філії Жовківського районного центру зайнятості, Городоцького та Жовківського районних управлінь сільського господарства і продовольства Львівської області щодо підвищення зайнятості, планування роботи центру зайнятості, а також соціально-економічного розвитку сільської місцевості зазначених районів.
Результати роботи також можуть бути використані фахівцями, що займаються проблемами сільської зайнятості; державною службою зайнятості – при складанні відповідних програм, в тому числі професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки кадрів; іншими державними службами – при прийнятті рішень щодо соціально-економічного розвитку і покращання демографічної ситуації в сільській місцевості; науковцями при проведенні досліджень з питань сільського ринку робочої сили, зайнятості, ефективності використання трудових ресурсів у сільському господарстві тощо.
Теоретична цінність роботи полягає в поглибленні системи знань з питань зайнятості, безробіття, ринку праці, використання робочої сили та прогнозних розрахунків зайнятості в сільському господарстві. Дрібномасштабність дослідження дозволила врахувати особливості формування сільськогосподарської зайнятості в окремих природно-економічних зонах.
Особистий внесок здобувача. Уточнено такі категоріальні питання, як “зайнятість”, “трудовий потенціал”, “трудові ресурси”, “робоча сила”, “робоче місце”; запропоновано і вдосконалено методику обчислення інтегрального показника рівня сільськогосподарської зайнятості та коефіцієнта сезонності використання робочої сили в галузі; проведено аналіз стану зайнятості в сільській місцевості і сільському господарстві окремих природно-економічних зон Львівської області, залежності її від основних демографічних і соціально-економічних факторів, а також суб'єктивних - за результатами соціологічного опитування. Крім того, в роботі визначено основні напрями формування та регулювання сільськогосподарської зайнятості в умовах багатоукладності, розроблено прогноз зайнятості для сільської місцевості типових районів окремих природно-економічних зон Львівської області. Всі наукові положення, які виносяться на захист, обгрунтовані автором самостійно. В опублікованій у співавторстві науковій праці особистий внесок автора складає 0,09 друк.арк. і полягає у детальному аналізі показників стану та динаміки сільського ринку праці.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались на звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського державного аграрного університету (1994 р., 2000 р.), на науковій конференції, присвяченій 140-річчю заснування ЛДСГІ (Львів, 1996 р.), на міжнародних науково-практичних конференціях у Тернополі (1997 р.), Чернівцях (1998 р.), на науково-практичному семінарі молодих вчених та спеціалістів (Київ-Чабани, 1999 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 10 наукових працях, загальним обсягом 1,39 друк.арк., в тому числі особисто автору належить - 1.32 друк. арк.
Структура та обсяг дисертації.
Вступ
Розділ 1. Науково-методологічні основи формування зайнятості на селі. 1.1.Еволюція економічної думки щодо природи зайнятості. 1.2.Понятійно-категорійний апарат зайнятості. 1.3.Особливості зайнятості в аграрному секторі. 1.4.Методологія і методика оцінки зайнятості.
Розділ 2. Формування зайнятості на сільському ринку праці окремих природно-економічних зон. 2.1.Демографічні передумови формування зайнятості. 2.2.Стан зайнятості в аграрному секторі економіки. 2.3.Оцінка основних соціально-економічних факторів формування сільськогосподарської зайнятості.
Розділ 3. Основні шляхи регулювання та прогнозування зайнятості в галузі. 3.1.Ринок праці та формування багатоукладності на селі. 3.2. Регулювання ринку праці та соціальний захист населення. 3.3. Прогноз територіально-галузевої зайнятості сільських трудових ресурсів в розрізі природно-економічних зон.
Висновки. Пропозиції. Список використаних джерел. Додатки.
Дисертаційна робота викладена на 178 сторінках машинописного тексту, містить 20 таблиць - 12 сторінок, 18 рисунків – 15 сторінок, 24 додатки - 45 сторінок, бібліографічний список (187 найменувань) – 16 сторінок.
Основний зміст роботи
У вступі обгрунтовано актуальність теми, ступінь вивченості проблеми, визначено зв'язок роботи з науковими темами, мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, його методологію і методику, висвітлено наукову новизну, практичне і теоретичне значення одержаних результатів.
У першому розділі - “Науково-методологічні основи формування зайнятості на селі” - розглядаються теоретичні аспекти соціально-економічної суті зайнятості, її форми і види, в тому числі сільська і сільськогосподарська, способи визначення ряду показників, вдосконалено методику їх обчислення, розроблено класифікацію факторів, які є визначальними при формуванні зайнятості, визначено типові райони для окремих природно-економічних зон Львівської області.
Враховуючи всю палітру поглядів економістів на таку складну соціально-економічну категорію, якою є зайнятість, сформульовано авторське бачення даної проблеми. Під зайнятістю слід розуміти процес залучення робочої сили у виробництво матеріальних благ з метою задоволення особистих та суспільних потреб й одержання доходу у грошовій чи іншій формі на основі попиту та пропозиції, а також конкуренції на ринку праці. Проблема зайнятості має різні аспекти: економічні, соціальні, демографічні, правові, психофізіологічні, регіональні та інші, а основний економічний зміст визначається законом народонаселення. Зайнятість є елементом ринку праці, ним опосередковується її формування і функціонування. На основі глибокого вивчення теоретичних положень в роботі уточнено визначення ринку праці, а також охарактеризовано його суб'єкти та елементи інфраструктури.
Відповідно до ситуації на ринку, співвідношення попиту і пропозиції виділяють три види кон'юнктури ринку праці: рівноважну, трудодефіцитну і трудонадлишкову. В ідеальному варіанті, якщо попит на робочу силу дорівнює її пропозиції, то на ринку праці існує рівновага, повна зайнятість. За умов перевищення попиту над пропозицією робочої сили формується трудодефіцитна ринкова кон'юнктура, а якщо вищою є пропозиція, то виникає трудонадлишкова кон'юнктура ринку праці і безробіття. Отже, зайнятість залежить від співвідношення попиту і пропозиції робочої сили, які у свою чергу зазнають впливу досить великої кількості чинників. На основі детального аналізу останніх в роботі виділено сім груп факторів, які впливають на зайнятість: демографічні, природно-кліматичні, соціально-економічні, психологічні, організаційно-технічні, політичні, соціокультурні.
При несприятливій кон'юнктурі на ринку праці виникає безробіття, яке може бути фрикційним, структурним, циклічним, інституціональним, а також викликане стихійними лихами, війнами тощо. Певна частка безробіття є неминучою в економіці, тому її часто називають природним рівнем безробіття. В умовах збалансованості попиту і пропозиції на ринку праці природний рівень безробіття співіснує з повною зайнятістю, тобто при залученні усіх бажаючих у процес виробництва. Крім повної, виділяють ще ефективну й оптимальну зайнятість. Якщо забезпечується максимум кінцевого результату при мінімальних затратах за рахунок росту продуктивності праці, то формується ефективна зайнятість. Раціональне поєднання двох попередніх сприяє утворенню оптимальної зайнятості.
Виділяють ще наступні види зайнятості: за тривалістю робочого часу - повну і часткову; за тривалістю праці протягом року – постійну, сезонну і тимчасову; за періодичністю виходу на роботу - позмінну і поденну; за черговістю виходу на ринок праці - первинну і повторну; за територіально-галузевим принципом - галузеву і територіальну. Крім видів зайнятості, можна виділити ще і форми прояву зайнятості за сферами прикладання праці та організаційно-правовими умовами працевикористання.
На основі глибокого аналізу в роботі уточнено визначення таких категорій, як “трудовий потенціал”, “трудові ресурси”, “робоча сила”, “робочі місця”, “економічно активне” і “економічно неактивне населення”, а також розмежовано форми зайнятості, незайнятості і безробіття (рис).
Рис. Схема класифікації трудових ресурсів стосовно залученості у процес виробництва.
У роботі вивчались конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці, а також законодавчі та нормативні акти України, зокрема Закон України “Про зайнятість населення”, які стосуються ринку праці, зайнятості, безробіття, використання трудових ресурсів, соціального захисту населення тощо.
Серед усіх різновидів зайнятості окремо слід виділити зайнятість в сільському господарстві, яка має свій власний характер, свої особливості. Найповніше зайнятість в сільському господарстві характеризують рівень зайнятості сільських трудових ресурсів і частка працюючих у сільському господарстві в загальній чисельності зайнятих. У зв'язку з цим для характеристики даного явища найдоцільніше взяти інтегральний показник - рівень сільськогосподарської зайнятості. Він визначається як процентне відношення чисельності зайнятих у сільському господарстві до трудових ресурсів сільської місцевості. Між даними показниками існує функціональний зв'язок, який описується наступним чином:
, (1)
де З - всього зайнято сільських жителів, чол.;
Т - чисельність сільських трудових ресурсів, чол.;
Зс - чисельність зайнятих в сільському господарстві, чол.
Однією з характерних рис сільськогосподарської зайнятості є сезонність використання робочої сили. На даний час існує багаточисельна система показників сезонності. Враховуючи їх переваги і недоліки, запропоновано визначати коефіцієнт сезонних коливань:
, (2)
де Чмах - чисельність працюючих в місяці максимальної зайнятості;
Чм - фактична кількість працюючих за кожен місяць;
- середньомісячна чисельність працюючих у господарстві.
Сільськогосподарська зайнятість розвивається і функціонує в межах сільської місцевості, тому в роботі зроблено наголос на необхідності застосування й уточнено визначення категорії “сільська” зайнятість.
Вивчаючи ситуацію в різних за рівнем розвитку сільських районах, було встановлено, що рівень сільськогосподарської зайнятості, а також соціально-економічного розвитку районів загально залежить від належності їх до природно-економічних зон. Тому об'єктом дослідження вибрано типові райони для кожної природно-економічної зони Львівщини. Зокрема, у Поліссі вибрано Буський район, Лісостепу - Городоцький, у Передкарпатті - Стрийський, у Карпатах - Турківський.
З урахуванням переходу до ринкових умов господарювання визначено методологію і методику дослідження.
У другому розділі - “Формування зайнятості на сільському ринку праці окремих природно-економічних зон” - аналізується стан сільського ринку праці, структура сільської зайнятості, формування сільськогосподарської зайнятості, а також її залежність від впливу низки демографічних, соціально-економічних та суб'єктивних факторів.
Проведене дослідження підтверджує попередню гіпотезу про те, що внаслідок зростання міського безробіття впродовж 1992-1998 рр. відбувся перерозподіл трудових ресурсів між містом і селом на користь останнього, де значна частка зайнятих зосереджена в особистому підсобному господарстві. За досліджуваний період частка села у структурі трудових ресурсів області зросла на 7,7 пункта, а в структурі зайнятих - на 6,5 пункта. У 1998 р. в особистому підсобному господарстві було зосереджено 43,3% загальної чисельності зайнятих на селі, що на 24,1 пункта вище, ніж у 1992 р.
На основі детального аналізу показників зайнятості та безробіття в роботі оцінено ситуацію на зональних сільських ринках праці.
Методом аналітичних групувань було встановлено прямий зв'язок рівня сільської зайнятості з рівнем зайнятості в сільському господарстві, яке майже монопольно володіє робочими місцями в сільській місцевості.
Глибока криза в сільському господарстві призвела до зменшення ресурсного потенціалу галузі, у тому числі трудових ресурсів. У результаті зменшилась питома вага сільськогосподарських працівників у середньорічній чисельності працюючих в усіх галузях економіки та трудозабезпеченість господарств (3,3 пункта і 31,5% відповідно за 1996-1998 рр.). Такі зміни можуть бути виправдані лише підвищенням, причому швидшими темпами, продуктивності праці, яка за цей період знизилась на 9,9% (табл.). Тому на основі аналітичного групування було виявлено прямо пропорційний зв'язок рівня сільськогосподарської зайнятості із збільшенням обсягів виробництва, площі сільськогосподарських угідь і поголів'я тварин, що припадають на 100 чол. трудових ресурсів, продуктивності та оплати праці, та при зменшенні трудомісткості виробництва, фондоозброєності, економічного навантаження на одного працівника сільського господарства, частки міського населення від загальної його кількості.
Ще одним фактором, що значно впливає на рівень зайнятості в сільському господарстві, є сезонність використання трудових ресурсів. Вона є причиною значних втрат робочого часу, непродуктивних затрат господарств, неповної зайнятості робочої сили протягом року.
Зональні чинники відіграють важливу роль у формуванні зайнятості. Під впливом великої кількості чинників рівень сільськогосподарської зайнятості в окремих природно-економічних зонах сформувався різний (табл.). Тому при складанні прогнозів і програм регулювання зайнятості цей факт слід обов'язково врахувати.
Таблиця – Регіональні особливості сільськогосподарського виробництва і формування зайнятості на селі, 1998 р.*
Показник Зона
Полісся Лісостеп Передкарпаття Карпати
Рівень с.-г. зайнятості населення, % 24,2 23,5 17,9 34,7
Частка зайнятих в особистому підсобному господарстві в структурі зайнятих в с.г., % 53,7 68,0 78,7 98,0
Частка ріллі в структурі с.-г. угідь, % 66,9 69,7 71,0 42,1
Частка тваринництва в структурі валової с.-г. продукції, % 45,0 49,5 46,5 23,6
Виробництво валової с.-г. продукції на 1 га с.-г. угідь, грн. 987 899 1025 1142
На 1 середньорічного працівника припадає: вартості валової с.-г. продукції, грн. 6325 4051 4223 2276
оплати праці, грн. 1045 944 826 666
площі с.-г. угідь, га 6,41 4,50 4,12 1,99
Частка міського населення в структурі населення району, % 33,7 34,7 57,1 17,6
* За матеріалами Львівського обласного управління статистики
Проведений аналіз підтверджує, що демографічні фактори справляють значний вплив як на пропозицію робочої сили на селі, так і на рівень сільськогосподарської зайнятості. Серед них виділяється міграція населення, і особливо маятникова. Через напруженість на міському ринку праці негативне у 1994р. сальдо міграції змінилось у 1998р. міграційним приростом, але біда в тому, що найбільшою активністю серед сільських емігрантів виділяється молодь, а це впливає на зниження народжуваності на селі, “старіння” населення, в тому числі трудових ресурсів. Молоді люди емігрують з села з метою продовження навчання або на роботу. Серед них переважають особи із неповною середньою, середньою загальною і середньою спеціальною освітою. Це об'єктивний процес, який не можна стримувати. Важливіше створити належні умови праці і проживання на селі, щоб після закінчення навчання молодь поверталась на село.
Зниження смертності і народжуваності спричинюють “старіння” сільського населення, зростання демографічного навантаження особами старшого віку, а також їх частки в структурі трудових ресурсів. Попри збільшення рівня економічної активності населення і сільськогосподарської зайнятості все-таки “старіння” населення - явище негативне, воно змінює структуру населення, сім'ї, трудових ресурсів, веде до зростання витрат на утримання більшої чисельності пенсіонерів.
Відтворення населення і формування зайнятості відбувається в межах населених пунктів. Розселення служить основою для визначення характеру розміщення виробництва і закладів з обслуговування населення.
Достатня кількість робочих місць, розвинута транспортна мережа, рівень життя (прожитковий мінімум, рівень доходів), професійної підготовки, стан здоров'я населення, розвиненість соціальної інфраструктури села, як показали результати численних досліджень, мають вирішальний вплив на зайнятість. Залежність сільськогосподарської зайнятості від впливу усіх перелічених чинників була підтверджена результатами кореляційно-регресійного аналізу.
Кон'юнктуру ринку праці разом з демографічними і соціально-економічними факторами визначають також психологічні чинники. В результаті проведеного соціологічного опитування 300 сільських жителів було з'ясовано їх ставлення до праці, в тому числі в сільському господарстві, до культурно-побутових умов проживання на селі, безробіття і можливі варіанти поведінки при втраті роботи.
У третьому розділі - “Основні шляхи регулювання та прогнозування зайнятості в галузі” - визначено напрями формування сільського ринку праці, реформування аграрної сфери і приватизації землі, основи ринкового і державного регулювання зайнятості, зроблено прогноз зайнятості для окремих природно-економічних зон Львівської області.
Узагальнення результатів проведеного дослідження і виявлення характерних рис сільського ринку праці дало підстави виділити його в особливу підсистему. Результати проведеного дослідження показали, що формування сільського ринку праці відбувається під пливом реструктуризації та приватизації.
На жаль, сьогодні в умовах нестабільності економічної ситуації селяни самі не можуть визначити, які форми господарювання мають розвиватись в сільському господарстві. Неоднозначним є їхнє ставлення до фермерства. Близько 1/3 опитаних селян відповіли, що в сьогоднішніх умовах не хочуть займатися фермерством. Серед причин, які стримують їх від такого кроку, вони виділяли: відсутність коштів (39,4% опитаних), нестабільність економічної і політичної ситуації в країні (22,4%), відсутність належної системи правового захисту селян (15,2%).
На основі аналізу результатів господарювання колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) та особистих підсобних господарств, процесу приватизації землі, вивчення нормативних і законодавчих актів, що стосуються аграрної реформи, в тому числі Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрної сфери економіки” від 3 грудня 1999 року, було визначено перспективи формування сільського ринку праці.
Акцентується увага на тому, що в усіх природно-економічних зонах слід законодавчо і економічно підтримати реорганізацію колективних сільсько-господарських підприємств, крім економічно міцних, а також формування і збільшення розмірів селянських (фермерських) господарств. У Карпатах з їх унікальними природно-кліматичними умовами і низькою розораністю угідь на даному етапі доцільно забезпечити створення високотоварних особистих підсобних господарств.
Такі процеси, згідно з результатами проведеного дослідження, сприятимуть зменшенню рівня сільськогосподарської зайнятості, але розширення сфери діяльності агроформувань, поєднання його з промисловим виробництвом, постачанням, збутом, зберіганням, реалізацією продукції допоможе створити нові робочі місця, усуне сезонність використання праці в сільському господарстві, збільшить оплату праці тощо.
У роботі зроблено висновок про необхідність поєднання державного і ринкового регулювання ринку праці та виділено основні його елементи, вказано на необхідність соціального захисту населення на ринку праці, а також підтримки сільськогосподарського виробництва з боку державних органів, що включає надання субсидій, пільгових кредитів, інвестицій, зниження податкового тиску, сприятливу цінову політику тощо.
Аналізуючи в динаміці показники ефективності роботи служби зайнятості, зроблено наголос на тому, що сільський ринок праці фактично випав з її поля зору, тому немає достатньої інформації для його аналізу.
Враховуючи тенденції, виявлені на основі проведеного аналізу, а також окремі нормативи, за допомогою методу пересування віку, розрахунково-конструктивного та балансового прийому було розроблено прогноз зайнятості для природно-економічних зон Львівської області, який за умов стабільної економіки і нарощення обсягів виробництва хоч би до рівня 1989-1990 рр. забезпечував би повну зайнятість сільського населення при наявності певної норми природного безробіття.
Висновки
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обгрунтуванні основ формування зайнятості в аграрному секторі та основних шляхів її регулювання в окремих природно-економічних зонах, визначенні напрямів політики оптимальної зайнятості в аграрному секторі. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки наукового і практичного характеру:
1. Зниження сільськогосподарської зайнятості за період 1996-1998 рр. на 8,3% відбулось не за рахунок підвищення продуктивності праці, а через збитковість галузі, звуження місткості ринку вітчизняної продукції.
2. Внаслідок незадовільних умов і оплати праці, її організації в сільському господарстві тощо на селі виник парадокс, коли при наявності безробітних колективні сільськогосподарські підприємства відчувають потребу в робочій силі. У той же час колективні сільськогосподарські підприємства, прагнучи уникнути соціального “вибуху” на селі, нагромаджують у себе зайву робочу силу, збільшуючи тим самим потенційне безробіття.
3. Через зростання безробіття у містах негативне у 1994 р. сальдо міграції у сільській місцевості змінилось еміграційним приростом, що створює напруження на сільському ринку праці. На даний час зайву робочу силу (вивільнених з господарств суспільного сектора, колишніх маятникових мігрантів, переселенців і т.д.) поглинають особисті підсобні господарства (зайнятість у них зросла за період 1996-1998 рр. на 10,5%), але сільськогосподарські угіддя не безмежні, і з розвитком нових форм господарювання питання сільської, а в тому числі сільсько-господарської зайнятості, загостриться.
4. Через диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, відсутність пільгових кредитів, значний податковий тиск відбувається зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, гальмуються реструкту-ризаційні і приватизаційні процеси на селі, стримується розвиток нових форм господарювання. Зайнятість у селянських (фермерських) господарствах за період 1996 - 1998 рр. знизилась на 29,5 відсотка.
5. Зниження сезонності використання трудових ресурсів у сільському господарстві підвищує і забезпечує стабільнішу зайнятість протягом року, сприяючи також підвищенню рівня віддачі сільськогосподарських угідь і продуктивності праці. Згладженню сезонності сприяє підвищення фондоозброєності та розвиток галузі тваринництва.
6. Однією з основних умов високоефективної зайнятості є заробітна плата, яка значно занижена в сільському господарстві і часто прострочується її виплата. З 17 галузей, за даними Львівського статистичного управління, заробітна плата в сільському господарстві займає 16 місце. Це знижує рівень життя селян, стимули до підвищення продуктивності праці в сільському господарстві і взагалі бажання працювати в галузі. За рекомендаціями МОП, працівники, яким вчасно не виплачується заробітна плата, можуть вважатися безробітними. Тому така ситуація сприяє зростанню потенційного безробіття.
7. Результати проведених досліджень підтвердили залежність сільсько-господарської зайнятості від таких основних чинників: демографічних (механічного і природного руху населення, “старіння” його, розселення і т.д.); соціально-економічних (структури виробництва, умов і оплати праці, її продуктивності і фондоозброєності, організації виробництва, сезонності використання трудових ресурсів, приватизаційних та реструктуризаційних процесів тощо).
8. Внаслідок економічної кризи в сільській місцевості знизилась також зайнятість в інших, крім сільського господарства, галузях економіки (за період 1996-1998 рр. - на 35,1%), сприяючи зростанню “човникової” торгівлі, закордонній трудовій еміграції. Тому є потреба у створенні в сільській місцевості невеликих переробних підприємств на базі місцевої сировини, а також розвитку закладів соціальної сфери, що забезпечить формування нових робочих місць, підвищення сільської зайнятості і покращання умов проживання на селі.
9. На основі проведеного соціологічного дослідження встановлено, що 52,2% опитаних оцінили умови праці в сільському господарстві як переважно і зовсім незадовільні, а розмір заробітної плати в галузі 57,8% опитаних вважали зовсім незадовільним. Не задовольняють селян також умови проживання. Це одна з причин, чому ріст безробіття у сільській місцевості поєднується із наявністю вільних робочих місць. Звичайно селяни бояться втратити роботу (39,1% опитаних), але через низьку ефективність роботи служби зайнятості на сільському ринку праці на допомогу від держави в такому випадку сподіваються лише 13,1% опитаних.
Пропозиції
Виходячи з результатів дослідження, виносимо наступні пропозиції:
1. Реалізуючи принципи реформування аграрного виробництва, економічні, адміністративні і соціально-правові важелі повинні бути спрямовані в першу чергу на припинення спаду виробництва, його відродження до рівня 1989 - 1990рр. з подальшим нарощуванням темпів виробництва. Це створить передумови для відтворення робочих місць, а тим самим і підвищення зайнятості сільського населення.
2. У системі оцінки роботи аграрних підприємств слід передбачити показник створення (відкриття) робочих місць поряд з системою економічних показників (прибуток, рентабельність тощо).
3. При обгрунтуванні потреби в трудових ресурсах належить строго дотримуватися норм трудомісткості, продуктивності праці та фактичного і перспективного рівня механізації виробничих процесів.
4. З метою попередження зниження обсягів виробництва основних продовольчих культур і збереження відповідної природно-кліматичним умовам зони структури землеробства необхідно доводити до виробників сільськогосподарської продукції норми виробництва конкретних видів продукції і забезпечити їх правову і економічну відповідальність за взяті на себе зобов'язання.
5. З метою створення нових робочих місць слід передбачити:
- зниження податкового тиску на новостворені агроформування за рахунок звільнення їх від оподаткування протягом 5 років з дня реєстрації;
- першочергове кредитування тих аграрних підприємств, які за попередній період мали позитивну тенденцію нарощування виробництва продукції та створення нових робочих місць;
- створення підприємств з глибокої переробки сільськогосподарської продукції та державна підтримка їх у формі кредитів з процентною ставкою не вище 10 відсотків;
- створення в сільській місцевості міжгосподарських кредитних спілок, грошові ресурси яких належить в першу чергу спрямовувати на розвиток соціальної сфери.
Служба зайнятості, державні адміністрації різних рівнів та інші управлінські структури мають сприяти формуванню наступної структури сільської зайнятості: у Поліссі - 48,0; 28,8; 23,2; у Лісостепу - 57,6; 22,8; 19,6; у Передкарпатті - 42,3; 27,5; 30,2; у Карпатах - 26,2; 32,0; 41,8 (сільське господарство, інші галузі матеріального виробництва, соціальна сфера відповідно).
Враховуючи неминучість фрикційного і структурного безробіття трудових ресурсів, необхідно взяти за основу таку його природну норму: для Полісся - 1,8, Лісостепу - 1,3, Передкарпаття - 0,9, Карпат - 1,9 відсотка.
6. З метою налагодження регулювання сільського ринку праці і покращання роботи служби зайнятості доцільно розширити поле її діяльності і доручити збір та аналіз необхідної інформації стосовно сільського ринку праці, створення банку даних щодо наявності робочої сили і робочих місць на селі, їх кількісних та якісних характеристик, а також організацію широкої реклами наявності робочих місць. Потрібно також доручити сільським радам збір первинної статистичної інформації стосовно сільського ринку праці і створити на селі багатопрофільні кущові центри перекваліфікації працівників.
7. У сфері соціального захисту населення необхідно гарантувати:
- виплату заробітної плати вище мінімального рівня 350 гривень (з урахуванням вартості набору з основних продуктів харчування, обов'язкових платежів і внесків та витрат на утримання непрацездатних членів сім'ї);
- встановлення розміру пенсії не нижче прожиткового мінімуму 176 гривень;
- створення міжгосподарських фондів для страхування працівників у разі втрати ними роботи.
8. Прийняти Закон України “Про трудову зовнішню міграцію”, який захищав би інтереси наших громадян, які виїжджають працювати за кордон, оскільки, будучи дешевою робочою силою (рівень оплати їхньої праці, порівняно з місцевими трудовими ресурсами, набагато нижчий), вони не мають гарантій оплати та охорони праці, а також інших гарантій у правовому полі тих держав, де вони працюють.
З теми дисертації опубліковано роботи:
1. Стадник М.Є. Ситуація зайнятості населення в сільському господарстві та тенденції її розвитку //Тези звітної конференції викладачів та аспірантів за наслідками науково-дослідної роботи 1993 р., Львів, 13 - 20 квітня 1994 р. - Львів. - 1994. - С.111-112. - 0,07 друк.арк.
2. Стадник М.Є. Проблеми зайнятості в умовах переходу до ринкової економіки // Економічний вісник. – Львів: ЛДСГІ. - 1995. - №1. - С. 76-77. - 0,07 друк.арк.
3. Стадник М.Є. Становлення аграрного ринку праці // Економічний вісник. – Львів: ЛДСГІ. - 1996. - №2. - С. 15-18. - 0,15 друк.арк.
4. Стадник М.Є. Міграційні процеси на селі // Проблеми агропромислового комплексу України: стан і перспективи: Тези наукової конференції, присвяченої 140 -річчю заснування ЛДСГІ, Львів, 4-5 вересня 1996р. - Львів. - 1996. - С. 172-173. - 0,06 друк.арк.
5. Стадник М.Є. Економічна оцінка різних форм господарювання Львівщини // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК.-Львів.-1997.- №3.- С.86-88. - 0,09 друк.арк.
6. Стадник М.Є. Регіональні ринки праці: сегментація та управління // Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів: Наукова доповідь на міжнародній наук.-практ. конференції, Тернопіль, 17-18 квітня 1997р.-Львів.-1997.-Ч.ІІІ.-С.91-95. - 0,31 друк.арк.
7. Стадник М.Є. Зональні особливості формування сільської зайнятості // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК.-Львів.-1998.-№4.-С.91-95. - 0,26 друк.арк.
8. Стадник М.Є. Структурне безробіття: причини виникнення і способи регулювання // Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні: Тези міжнародної наук.-практ. конф., Чернівці, 7-9 квітня 1998р.-Чернівці.-1998.-С.136-139. - 0,11 друк.арк.
9. Стадник М.Є., Завальницька Н.Б. Стан зайнятості в сільській місцевості Львівської області // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК.-Львів.-1999.-№6.-С.144-147. - 0,16 друк.арк., в т.ч. автора 0, 09 друк.арк.
10. Стадник М.Є. Зайнятість і сезонність сільськогосподарського виробництва // Вчимося господарювати: Тези наук.-практ. семінару молодих вчених та спеціалістів, Київ-Чабани, 22-23 листопада 1999р.-Київ.-Чабани.- 1999.-С.258-259. - 0,11друк.арк.
АНОТАЦІЇ
Стадник М.Є. Зайнятість в аграрному секторі економіки та основні шляхи її регулювання у Львівській області. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Львівський державний аграрний університет, Львівська область, Жовківський район, м.Дубляни, 2000.
Викладено науково-методологічні основи формування зайнятості на селі і її особливості в аграрному секторі, в тому числі залежно від природно-економічних зон. Здійснено аналіз сільськогосподарської зайнятості і основних факторів, які впливають на її рівень. Обгрунтовані шляхи державного і ринкового регулювання зайнятості, напрями формування її у сільському господарстві в умовах реструктуризації і приватизації на селі і зроблено прогноз сільської, в тому числі сільськогосподарської зайнятості, для окремих природно-економічних зон Львівської області.
Ключові слова: зайнятість, безробіття, ринок праці, трудові ресурси, робоча сила.
Стадник М.Е. Занятость в аграрном секторе экономики и основные пути ее регулирования во Львовской области. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Львовский государственный аграрный университет, Львов, 2000.
Изложены научно-методологические основы формирования занятости на селе и ее особенности в аграрном секторе, в том числе в зависимости от природно-экономических зон. Проведен анализ сельскохозяйственной занятости, основных факторов, влияющих на ее уровень. Обоснованы пути государственного и рынкового регулирования занятости, направления ее формирования в сельском хозяйстве в условиях реструктуризации и приватизации на селе, проведен прогноз сельской, в том числе сельскохозяйственной занятости для отдельных природно-экономических зон Львовской области.
В работе усовершенствованы определения “сельской” и “сельско-хозяйственной” занятости, категории полной, эффективной и оптимальной занятости, безработного, незанятого и занятого населения в соответствии с требованиями международной классификации. Занятость есть элемент рынка труда, именно в его границах происходит процесс ее формирования и регулирования. На основе глубокого изучения теоретических положений в работе детализировано определение рынка труда, а также его субъектов и элементов инфраструктуры, выделены виды безработицы.
Под влиянием потребности и предложения на рынке труда формируется занятость. Отталкиваясь от этого, выделены семь групп факторов, которые влияют на ее уровень: демографические, природно-климатические, социально-экономические, психологические, организационно-технические, политические, социокультурные.
На рынке труда может существовать полная, еффективная и оптимальная занятость, а также множество ее видов в зависимости от факторов, ее формирующих. Выделяют различные формы занятости в зависимости от сфер приложения труда и организационно-правовых условий трудоиспользования.
В работе обоснован порядок исчисления интегрального показателя сельскохозяйственной занятости, усовершенствована методика исчисления коеффициента сезонности использования рабочей силы, учитывая необходимость перехода к рыночным условиям хозяйствования, определена методология и методика исследования, а также выделены типовые районы для каждой природно-экономической зоны.
При помощи различных статистико-экономических приемов (рядов динамики, сравнения, средних и относительных величин, аналитических группировок, кореляционно-регрессионного анализа, балансового приема, графического и т.д.), проанализированы сельскохозяйственная занятость и влияние на ее уровень различных факторов, в том числе механического и природного движения населения, его “старения”, расселения, транспортной доступности сельских населенных пунктов, объемов производства, площади сельскохозяйственных угодий и поголовья скота в расчете на 100 человек трудовых ресурсов, продуктивности и оплаты труда, трудоемкости производства, фондооснащенности, сезонности использования труда, уровня урбанизации, количества рабочих мест, уровня жизни и развития социальной инфраструктуры и т.д.
В результате проведенного социологического опроса 300 сельских жителей определено их отношение к труду, в том числе в сельском хозяйстве, культурно-бытовым условиям проживания на селе, к безработице и возможные варианты их поведения при потере работы.
Изучено влияние реструктуризации и приватизации аграрной сферы на формирование сельскохозяйственной занятости; изучены возможности совмещения государственного и рыночного регулирования сельской занятости, а также социальной защиты населения; исходя из тенденций, полученных в ходе предварительного анализа, сделаны типовые прогнозы занятости сельских трудовых ресурсов для отдельных природно-экономических зон Львовской области.
Исходя из результатов проведенного анализа, в работе подведены итоги и внесен ряд предложений прикладного и практического характера.
Ключевые слова: занятость, безработица, рынок труда, трудовые ресурсы, рабочая сила.
M.E. Stadnyk. The employment in the Agrarian economical Sectors and the main ways of its regulation in Lviv region. – Manuscript.
Thesis for the Scientific Degree of Candidate of economics. Speciality 08.07.02. – Economics of Agriculture and Agro-Industrial Complex. –Lviv State Agrarian University Lviv region, Zhovkva district, Dublyany, 2000.
The scientific-systematic basis of employment forming in village and its peculiarities in the agrarian sector, including the dependence on nature-economical zone are defended. The analysis of farm employment and main factors, which influence on its level is done. The ways of state market employment regulation, the directions of forming in agriculture under conditions of restructurization and privatazation in village are grounded. The forecast of village and farm employment for separate nature and economical zones of Lviv region is done.
Key words: employment, unemployment, job market, labour resources, labour force.
Відповідальний за випуск
доктор економічних наук, професор М.М.Павлишенко