Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
88. СТАН ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ ПІСЛЯ РОЗПАДУ СРСР. СПРОБИ ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ. ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ.
Зміни умов розвитку економіки після розпаду СРСР
1. Підприємства України не мали закінченого технологічного циклу.
2. Одержавлення економіки було тотальним.
3. Народне господарство розвивалося екстенсивно.
4. Після розпаду СРСР Україна втратила ринки збуту.
5. Українська продукція була неконкурентоспроможною внаслідок великої енергомісткості виробництва, панування застарілих технологій.
6. Не було розроблено програми переходу до ринку.
7. Державне господарство стало некерованим, ринкові реформи неприпустимо затримувалися.
8. Катастрофічно падали основні економічні показники. Найбільших втрат зазнала економіка у 1991-1994 pp., коли національний дохід знизився на 39%.
9. До кінця 1995 р. спад матеріального виробництва становив 50%.
10. Поглиблювалося структурне розбалансування економіки, бо переважав паливно-енергетичний та металургійний комплекс (до 45%).
11. Була відсутньою внутрішня платіжна дисципліна, що призвело до зростання боргів комунальним господарствам, бюджетним організаціям та установам, підприємствам тощо.
12. Безтямно велась емісійна політика, тобто випуск в обіг паперових грошей, що спричинило жахливу інфляцію. За даними Світового банку, рівень інфляції в Україні в другій половині 1993 р. був найвищим у світі.
13. Не було нормативно-правової бази у фінансовій, податковій, банківській, митній сферах.
14. Несприятливий інвестиційний клімат і недостатня привабливість української економіки для іноземного приватного капіталу.
15. 87% колективних сільськогосподарських господарств були збитковими.
Проблеми, що їх необхідно було вирішити Україні.
1. Державну монополію на засоби виробництва мають заступити різноманітні форми власності, щоби зробити людей господарями засобів виробництва і власниками вироблюваної продукції, а тому слід роздержавити промисловість, провести приватизацію, сформувати багатоукладну економіку, забезпечити рівноправні умови для розвитку всіх її форм власності — державної, приватної, колективної.
2. Замість адміністративно-командного регулювання належить упровадити товарно-грошові відносини, здійснити перехід до ринку.
Економічний розвиток України у 1994-2004 pp.
— Оприлюднення у жовтні 1994 р. антикризової соціально-економічної програми Л. Кучми (стабілізація фінансово-грошової системи, зменшення податкового тиску, розширення приватного сектора економіки, децентралізація управління економікою, вирішення питань земельної власності, входження України у світовий економічний простір, реформування соціальної сфери тощо).
— Прийняття у лютому 2000 р. програми «Україна: поступ у XXI ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 pp.».
— Розробка урядом В. Ющенка у квітні 2000 р. програми «Реформи заради добробуту».
— Позитивні зрушення в економіці: стабілізація економіки; зниження інфляція; введення гривні; подолання кризи неплатежів (зменшення заборгованості по зарплатні, виплата пенсій, стипендій тощо); проведення приватизації, утвердження різних форм власності; роздержавлення землі, отримання земельних паїв, завершення приватизації присадибних ділянок; поліпшення умов зовнішньоекономічної діяльності («Закон про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні»); становлення фондового, товарного, грошового та валютного ринків тощо.
У результаті цих перетворень з 2000 р. розпочалося зростання майже всіх економічних показників упродовж 2000-2003 pp. середньорічні темпи зростання складали 7,2 %).
— Негативні тенденції в економіці: корупція; тінізація економіки; несправедлива приватизація; вивезення капіталу за кордон; недостатній рівень іноземних інвестицій; збереження структурних деформацій; штучне заниження вартості робочої сили,
Соціальна сфера
Здобутки. Зростання життєвого рівня населення у зв'язку з позитивними зрушеннями в економіці. Зростання купівельної спроможності населення. Забезпечення ринку споживчими товарами, зникнення черг, дефіциту товарів. Надання кредитів, субсидій, допомога малозабезпеченим сім'ям. Виплата боргів по заробітній платні та пенсіям. Збільшення з 2000 р. зарплатні, пенсій, стипендій, соціальних виплат тощо.
Проблеми. Складна демографічна ситуація (низька народжуваність, висока смертність). Безробіття, заробітчанство. Невідповідність зростання заробітної плати до потреб населення. Поглиблення соціального розшарування. Повільне формування середнього класу — гаранту стабільності у суспільстві. Невирішена житлова проблема. Низький рівень комунальних послуг тощо.
Економічний розвиток України після 2004 pp.
Після «Помаранчевої революції» 2004 р. 13-м прем’єр-міністром стала Юлія Тимошенко. Період її прем’єрства став найкоротшим в історії незалежної України — трохи більше 8 місяців. Її змінив представник НСНУ — Юрій Єхануров (57 років). У цей час спостерігається падіння темпів роз витку української економіки: 2005 р. він був ре кордно низьким — 2,7 %. Макроекономічна ситуація в українській еконо міці змінилась після приходу до керівництва уряду лідера Партії регіонів Віктора Януковича.
8 серпня 2006 року Віктор Янукович вдруге очолив уряд. Він перебував на цій посаді найдовше в історії України — 898 днів.
2006 р. почалося зростання ВВП, яке склало 7,3 %. Роком пізніше (2007) зростання було ще більшим — 7,9 відсотка. Проте це стало останнім роком стабільного зростання економіки України.
Після дострокових парламентських виборів 2007 року Юлія Тимошенко вдруге була обрана прем’єр-міністром. Результати розвитку економіки 2008 р. були найгіршими від початку XXI ст. Зростання ВВП зменшилось до 2,1 %. Усе пояснювалось впливом світової економічної кризи. Ю. Тимошенко постійно обіцяла, що вона омине Україну і громадяни не від чують її негативних наслідків. Але сталося навпаки. Зростання цін прискорилось, знецінювались гроші, і зменшувались доходи громадян. 2009 р. взагалі став провальним в економіці. Уперше після 1999 р. стався спад ВВП на 12 відсо тків. На сьогодні за обсягом ВВП наша країна так і не досягла рівня 1990 р. За даними Міжнародного валютного фонду в 2009 р., ВВП України на душу населення відкинув країну на 113 місце серед 181 держави світу.
Другий президент України Леонід Кучма у червні 2010 р. презентував свою книгу про ці часи, яку назвав «Зламане десятиліття». Автор, пояснюючи назву, сказав, що економічна динаміка 2000—2009 pp. нагадує зламане десятиліття: перша п’ятирічка (2000—2004 pp.) дали приріст ВВП 45,9 %, тоді як друга (2005—2009 pp.) — лише 3,2 %.
В березні 2010 року новим прем’єр-міністром став Микола Азаров. До цього він мав до свід керування урядом в ранзі виконуючого обов’язки протягом грудня 2004 — січня 2005 років. Економіка поступово почала одужувати. За ре зультатами 1 кварталу 2010 р. ВВП зріс на 4,8 % про ти відповідного показника попереднього року, а про мисловий розвиток за січень-травень 2010 року проти відповідного періоду минулого року — на 12,6 %.
«Ми маємо перші позитивні тенденції в націо нальній економіці, — сказав у щорічному посланні до українського народу 3 червня 2010 року В. Яну кович. — Поступово зростає ділова активність та промислове виробництво, спадає напруженість у фінансовому секторі, відновлюється ринок праці, збільшується кількість робочих місць.
За короткий час нам вдалося стабілізувати від носини з ключовими партнерами України — Євро пейським Союзом, США та Російською Федерацією, вийти на якісно новий рівень діалогу та співпраці з міжнародними організаціями та установами».
Перспективи української економіки
Україна за обсягами зростання ВВП у 2009 р. перебувала на 40-му місці у світі. 2009 р. ВВП країни склав 294,3 мільярда доларів. У перерахунку ВВП на душу населення в 2009 р. цей показник знизився до 6 400 дол. США, тоді як у 2008 р. він складав 6,9 тис. дол. США (в 2007 р. — 7,1 тис. дол. США). За рівнем видатків на ведення домашнього господарства Україна посідає сьогодні останнє місце серед країн Східної Європи.
Основа української економіки — це сформо ваний ще за часів СРСР капітал, отриманий при ватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації. Економіка України сильно потерпає від світової економічної кризи. За результатами 2009 р. ВВП України зменшилось на 12 %, а інфляція сягнула 16,4 %.
У той же час українська економіка має пев ні перспективи розвитку. Народногосподарський комплекс країни включає такі види промисловості, як важке машинобудування, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобу сів, легкових та вантажних автомобілів, тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, тепловозів, верстатів, турбін, авіаційних двигунів та літаків, обладнання для електростанцій, нафтогазової та хімічної промисловості тощо. До того ж, Україна є потужним виробником електроенергії.
В Україні налагоджено виробництво ракетоносі їв, супутників та обладнання для дослідження космо су. Україна є значним виробником військової техніки — танків, військово-транспортних літаків, зенітно- ракетних комплексів, оптичного обладнання.
Літаки типу «АН», ліхтеровози, крокуючі екскаватори, точні верстати, електрозварювальні прилади виготовляються за новітніми техноло гіями й відповідають найвищим світовим стан дартам.
Президент України Віктор Янукович у посланні до українського народу 3 червня 2010 р. проголосив курс глибоких реформ та системної модернізації країни, що охопить усі сфери суспільного життя і завершить «нову хвилю» необхідних соціально- економічних перетворень.
«У фокусі цього курсу — людина як унікальна особистість і як громадянин, патріот своєї Батьків щини, — заявив Віктор Федорович. — Наше гасло: не люди для реформ, а реформи для людей».
Для цього Президент визначив такі пріоритетні завдання: забезпечити високий рівень і якість життя українського суспільства, як «суспільства се реднього класу»; реалізувати мрію українців про сильну, спра ведливу і консолідовану демократичну респу бліку; увійти до числа провідної «двадцятки» світу як сучасної держави з конкурентною економікою XXI ст.; реалізувати європейський вибір.
За словами Президента, «такою я бачу інтеграль ну національну мету, що здатна об’єднати усіх моїх співвітчизників». Ключовими умовами успіху проголошених Пре зидентом В. Януковичем реформ є: забезпечення високих темпів економічного зростання — на рівні 6-7 % на рік. Попри усе інше, це повинно забезпечити зростання кіль кості робочих місць в усіх регіонах; посилена увага до розвитку сільськогосподар ського сектору: Україна повинна стати житни цею Європи; розвиток енергетики і серед іншого — пошук нових родовищ у західних областях України; неухильне підвищення рівня добробуту людей, серйозне покращення функціонування системи охорони здоров’я; макроекономічна стабільність.
Основними рисами сучасного економічного становища України є: