Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
У XX ст. склалося дві основні системи конституційного контролю: американська і європейська. Для американської моделі характерно, по-перше, здійснення конституційного контролю всіма судами загальної юрисдикції і застосування переважно конкретного конституційного контролю, по-друге, можливість оскарження рішення суду до вищестоящої інстанції (воно не має ознаки остаточності), по-третє - поширення юрисдикційного рішення тільки на сторони судового розгляду (відсутність ознаки загальнообов’язковості). У європейській моделі використовуються спеціалізовані органи конституційного контролю, чиї рішення є загальнообов’язковими, остаточними і більш характерним є абстрактний контроль. Проте на сьогодні можна констатувати наявність, принаймні, ще двох моделей конституційного контролю – змішаної та ісламської, котрі вирізняються як за організацією конституційного контролю, так і за його предметом. Існують й унікальні моделі, наприклад та, що склалася в теперішній час в Ізраїлі.
У межах американської моделі конституційної юстиції вирізняються два різновиди: децентралізований і централізований. Децентралізований різновид американської моделі конституційного передбачає, що конституційний контроль здійснюють всі суди загальної юрисдикції, тоді як централізований передбачає здійснення конституційного контролю, як правило, верховним судом, який очолює всю інстанційну систему національних судів.
Європейська модель конституційної юстиції також має два різновиди: австрійську і французьку. В основу австрійської моделі покладено механізм здійснення конституційного контролю спеціальними конституційними судами, що входять до системи вищих органів судової влади держави. Обсяг повноважень органів конституційної юстиції в різних країнах неоднаковий і залежить від низки факторів, у т.ч. не тільки від моделі конституційного контролю, але й особливостей національної правової системи, характеру виконуваних цими органами функцій тощо. При цьому на сьогодні чітко позначилося два головних напрямки в еволюції світових моделей конституційного контролю: перший - збільшення обсягу норм права, що перевіряються на предмет конституційності, другий - розширення кола суб’єктів і можливостей звернення до органів конституційної юстиції.
У теперішній час основними функціями органів конституційної юстиції у більшості країн є: а) забезпечення верховенства і прямої дії конституції, її неухильного виконання усіма суб’єктами права на всій території держави; б) контроль за дотриманням дії принципу поділу влади, підтримання їхнього балансу і попередження можливості узурпації державної влади якимось державним органом; в) захист конституційних прав і свобод людини і громадянина; г) вирішення виникаючих конституційно-правових питань і спорів на основі підпорядкування політики праву, панування правових принципів і норм над ідеологічними догмами та адміністративним розсудом.
Вплив тих чи інших моделей конституційного контролю на зміст та обсяг юрисдикції органів конституційної юстиції є перспективним напрямком подальших досліджень у даній сфері.
Актуальність удосконалення механізмів конституційного контролю як однієї з умов розбудови правової держави та успішного проведення процесів демократичної модернізації держави і суспільства є прямим наслідком дедалі більшого ускладнення системи сучасних політичних, економічних та соціальних відносин. Тобто із зростанням кількості нормативно-правових актів, які регулюють ті чи інші суспільні відносини, об’єктивно збільшується й вірогідність появи таких з них, які, дбаючи про тимчасові поточні цілі, звужують чи взагалі заперечують основоположні конституційні принципи.
Здійснення органами державної влади функцій конституційного контролю, як і наявність ефективних механізмів реалізації зазначених повноважень, дає змогу дати об’єктивну політико-правову оцінку як рівня забезпечення принципу верховенства конституції та захищеності прав людини і громадянина, так і міру наближення державної влади до моделі правової державності.