Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний технічний
університет імені Юрія Кондратюка
кафедра Українознавства культури
та документознавства
Тема №1
Народний музей історії університету
як джерело знань про його традиції
Есе написала студентка
группи 101ГД Ковальова А.С.
Перевірила Кочерга Н.К.
Полтава 2013
Історія відіграє особливо важливу роль у навчально-виховному процесі кожного учбового закладу. Закономірно,що роль у вивчені історії постійно зростає. Знаючи яку величезну історію приховують стіни в яких навчаєшся,збільшує світосприйняття та надихає. ПолтНТУ це,половина історії самого міста в якому воно знаходиться. І най важливіше завдання студента цього університету не тільки знати, а й поважати історію закладу.
Звичайно не можливо перенести те відчуття ,яке притаманне величезній споруді та дивовижній місцевості ,в якій розташована будівля. Та розповідаючи про неї ,не можливо ,про це не відокремити.
У чудовому місті Полтава,в 1818році 12грудня заснований інститут шляхетних панн. Саме таким реченням і починається історія. Дружина генерал-губернатора Полтавської і Чернігівської губерній М.Г. Рєпніна Варвара Олексіївна була ініціатором забудови. Вже у 1828-1832 роках за проектом петербурзького архітектора Людвіга Шарлеманя був збудований Центральний корпус університету - пам'ятник архітектури першої половини XIX ст. Місія цього інституту полягала в тому що,збіднілі дворянські дівчатка, які не мали коштів на навчання ,не мали змоги отримувати освіту. Таким чином вони буди не виховані,та і взагалі не придатні до життя, в якому потрібно було заробляти гроші своєю працею. Адже, робити нічого вони власне, не вміли. А саме цей заклад давав змогу якось влаштуватися далі по життю. Наприклад ,дівчина яка закінчила інститут мала змогу піти робити хатньою працівницею,у заможних людей. Що дуже цікаво,вони все ж мали бути обізнаними .Хоча б з того приводу,що хатня працівниця,працювала ще й як няня. Тобто навчала дітей того чого знала. А знала вона достатньо багато. Так як,вивчали вони крім того,що просто писати й читати ,а й французьку чи то грати на піаніно. Взагалі ,всіх дівчат перш за все готували бути гарними дружинами, та господинями. Навчали бути вихованими,завжди тримати свої бурні емоції при собі,та в усьому коритися чоловіку.З цих стін вийшло багато видатних жінок такі як, відома українська письменниця-демократка Любов Яновська,яка потім посвятили оповідання цьому закладу. Дівочий інститут закінчили талановиті сестри Псьол - Глафіра й Олександра: одна - художниця, друга - поетеса.Що ж тут вже й казати про викладачів. Тут працювали викладачами художники Іван Зайцев, Катерина Рощина, Василь Волков, гравер Сплітстессер, викладав словесність зачинатель українського романтизму Левко Боровиковський. Також цей заклад навідували такі відатні особи як І.П. Котляревський, Т.Г. Шевченко, М.В. Гоголь, В.А. Жуковський, декабристи - брати Сергій та Матвій Муравйови-Апостоли. На жаль,у січні 1918році інститут евакуювали до Владикавказа, де поклав початок заснуванню i розвитку міської жіночої гімназії. Потім будівлю віддавали до користування для багатьох установ.
У 30-х роках стала гостра потреба у високо кваліфікованих інженерно-будівельних кадрах. СРСР стрімко розширювало міста, поширюючи процес урбанізації. Полтава стала допоміжним осередком випуску здібних ,та потрібних кадрів підготовки інженерів сільськогосподарського будівництва.
19 серпня 1930 року наркомат земельних справ українського уряду видав наказ про утворення Полтавського інституту сільськогосподарського будівництва. Полтава завжди виділялася своїми будівельними здобутками.
Якщо,згадати видатну Полтавську круглу площу (стара назва — Олександрівська) –історичний майдан ,композиційний центр і символ міста.
Пам'ятка містобудування і архітектури національного значення. Основа класичного архітектурного ансамблю площі закладена в 1805–1841 роках. У 1840–1842 роках центральна частина площі, засаджена деревами, перетворилася на парк з кільцевою магістраллю та радіальними алеями - Корпусний сад. Композиційне завершення площа отримала в 1945–1969 роках після відбудови. Ансамбль Круглої площі є одним з найвизначніших архітектурних комплексів України в стилі російського класицизму і єдиним на пострадянському просторі композиційно завершеним архітектурним ансамблем доби губернського класицизму. Саме Центральний корпус-є складовою частиною ампірного ансамблю Полтави.І в 1920 році в сільськогосподарському інституті (з факультетом сільськогосподарського будівництва) кадри для села, знов почалось навчання. Одні з перших викладачів інституту - випускник київської політехніки, дипломник видатного вченого-інженера Є.О. Патона - М.С. Торяник, котрий заснував наукову школу залізобетону в інституті, Є.В. Платонов - випускник інституту інженерів шляхів сполучення в Петрограді заснував наукову школу з основ i фундаментів; колишній губернський архітектор міста Полтави , Т.Я. Гардасевич - засновник наукової школи архітектурного проектування; суспільні дисципліни в інституті викладали О.К. Касименко, С.Ю. Данішев - у подальшому відомі вітчизняні історики. У 1933-1934 роках до складу нашого навчального закладу приєднано факультет сільськогосподарського будівництва саратовського інституту сільського будівництва разом із 200 студентами. Від 1934 р. бібліотеку інституту очолив Ю. Жилко - педагог за освітою, поет за покликанням. Ці люди дали міцний фундамент ,як знання десяткам студентам. І стали залізною опорою з історії,якою ми маємо пишатися. Адже такі видатні люди були безпосередньо причетні до викладання та створення іміджу нашого університету. Переживши дуже скрутні часи і події такі як, втрати в часи голодомору та репресій. Все ж продовжує своє існування і навчання повним чередою. Впевнено крокуючи до сорокових років. До цих років кількість студентів зростає до 500чоловік. За перші десять довоєнних років навчально-виховної діяльності колектив інституту підготував понад 800 дипломованих спеціалістів - інженерів-будівельників для села. Та нажаль, тяжку для усього народу велику вітчизняну війну пересидіти ,просто не вдалося. І як блискавка серед ясного неба ,на плечі ректора інституту впала не, аби яка,відповідальність. А саме ,транспортування колективу в далекий Уральськ. Випускники-інженери, викладачі-чоловіки були мобілізовані для участі у боях із фашистами. Студенти, продовжуючи навчатись, доглядали поранених, заготовляли паливо. На величезну радість ,у 1943році інститут повернувся до Полтави.Та будівля була настільки зруйнована після фашиських бомбардувань що, перші післявоєнні десять років навчання викладачі i студенти працювали у пристосованих приміщеннях за адресою вул. Шевченка, 8. У 1961році на заміну інституту інженерів сільськогосподарського будівництва пере найменували на Полтавсько інженерно-будівельний інститут. Тим часом університет зростає,колектив стає більш освіченим. В результаті чого протягом 1954-1971 років відкриваються нові факультети; промислового та будівництва, архітектурний, санітарно-технічний, загальнотехнічний, заочний із вечірнім відділенням, підвищення кваліфікації, зусиллями ректорату в цей час організовується будівництво лабораторного, правого i лівого корпусів, нових гуртожитків для студентів. Що найголовніше , перейменування його згідно з рішенням Кабінету Міністрів України від 29 серпня 1994 року на Полтавський технічний університет, а згiдно з Указом Президента України № 302/2002 вiд 27 березня 2002 року надання йому статусу Нацiонального.
Червня 21 році 1997 закладу присвоєно ім'я видатного теоретика космонавтики Юрія Кондратюка. Про цю Людину,саме з великої літери ,не можливо оминути розповідь. Справжнє ім'я Шаргей Олександр Гнатович народився 9 червня (21 червня за новим стилем) 1897 року в Полтаві. Виховувала маленького Сашка тільки мати. батько незабаром після народження сина залишив родину і продовжив навчання у Німеччині. Олександр навчався у Другій полтавській чоловічій гімназії і закінчив її зі срібною медаллю. 1916 року вступив до механічного відділення політехнічного інституту у Петрограді, але в листопаді того ж року був призваний в армію і зарахований до школи прапорщиків. До демобілізації в березні 1918 року воював на турецькому фронті. Після жовтневого перевороту, як офіцер царської армії, був мобілізований в Білу армію, але дезертирував з неї. Побоюючись репресій за своє офіцерське минуле, за допомогою своєї мачухи Олени Петрівни Карєєвої роздобув документи на ім'я Ю. В. Кондратюка — і під цим іменем прожив до кінця життя. Багато ідей Юрія Кондратюка (про створення космічних систем, про розрахунки траєкторій польотів для висадки на місячну поверхню) використано у практичній космонавтиці. Зокрема, результати його наукової праці «Про завоювання міжпланетних просторів» були використані при плануванні висадки американських астронавтів на Місяць (1969 рік), на зворотному боці якого іменем Кондратюка названо кратер. З початком Другої світової війни вступив добровольцем до народного ополчення. Загинув 25 лютого 1942 року під містом Кіров Калузької області. Похований у братській могилі, що розташована в кінці вулиці Красний Бор що у місті Кіров Калузької області, в 20 метрах від дороги Кіров - Верхня Пісочня у сосновому ліс. Звичайно в нього було дуже тернисте життя. Але він жив так як хотілося йому. Займався тим,чим хотів,і що дуже добре виходило. Звичайно ,ще маленьким Сашко дуже багато мріяв. Мабуть,трішки більше ,а ніж звичайна дитина. Так ось коли одного разу він замислився про те що,чи можливо провести велику трубу до земного ядра. Для того що б ,людина мала чи то вічний двигун,чи то велетенську силу за для подолання гравітації,мабуть,ще не розумів ,що саме, це дало поштовх до великих розрахунків. У Головному управлінні пілотованих польотів при Національному управлінні з аеронавтики та дослідження космосу (NASA) під час обговорення варіантів польоту на Місяць виникла суперечка між групою Вернера фон Брауна і групою Джона Хуболта, яка пропонувала вивести корабель на навколомісячну орбіту, потім відокремити й спустити на Місяць спеціальну кабіну. Цю ідею, з котрою пізніше погодилися всі керівники американської програми, взяли з книги Юрія Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів». «Коли березневого світанку 1968 року я схвильовано спостерігав на мисі Кеннеді за стартом ракети, що мала понести корабель „Аполлон-9“ у напрямку до Місяця, — згадував Д.Хуболт, — я думав про українця Юрія Кондратюка, що розрахував трасу, по якій повинні були летіти троє наших астронавтів». Астронавт Ніл Армстронг через 45 років здійснив мрію Кондратюка («Лунар-орбіт-рандеву»).
Дізнавшись про всю цю величезну історію ,неможливо залишитися байдужим. Адже скільки людей поклали життя для існування цього навчального закладу. Яка кількість видатних особистостей була зацікавленою цією будівлею. Навіть,здається, що все навкруги просто просякнуте цією загадковістю та чарівністю. На зараз близько 10тисяч студентів навчаться на більше ніж 30 спеціальностях. Університет володіє сучасними матеріально-технічними ресурсами. 9 навчальних корпусів с загальною площею 87000 м², безпечні сприятливі умови для високоякісного навчання. А сама серцевина університету це ,як на мою думку музей. Адже саме там, найбільше речей які дивовижним чином ілюстровані. Дуже приємне освітлення,та гарно змальовані декорації. Саме завдяки цій маленькій кімнатці,можна дізнатися абсолютно все про цю територію. Все ж саме таке збереження спадщини, говорить про шанування традицій .