Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Макроекономіка. Предмет особливості методології макроекономічної теорії. Об’єкт та суб’єкти макроекономічного аналізу.
Макроекономіка –це теоретична наука, що вивчає функціонування великих груп господарюючих суб’єктів і національної економіки в цілому з погляду ринкового механізму та державного регулювання.
Предметом макроекономіки, що обумовлений її об’єктом , є ефективність функціонування національної економіки, або, кажучи точніше, ефективність функціонування механізмів економічної системи.
Вивчаючи ефективність функціонування національної економіки, макроекономіка приділяє особливу увагу поведінці основних економічних суб’єктів –домогосподарств, фірм та держави. При цьому макроекономіка розглядає поведінку не конкретних господарських одиниць, а їх сукупності, яку вона отримує через агрегування (поєднання окремих одиниць або даних в одну одиницю).
Макроекономіка не може користуватися тими самими пізнаннями, що й природничі науки. Аналізуючи явища й процеси в національній економіці, не можна вживати ні мікроскоп, ні телескоп. Макроекономісти позбавлені також можливості проводити контрольований експеримент, як фізики чи хіміки. У макроекономіці дослідники широко застосовують метод наукової абстракції з його двома основними прийомами –індукцією та дедукцією. Суть цього методу полягає в тому. Що досліджуючи певний економічний факт або процес, відділяють його випадкові, швидкоплинні чи другорядні ознаки від усталених і типових.
Важливим напрямком наукового абстрагування є модель. Макроекономічна модель –це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне узагальнення відповідних фактичних данних. Макроекономічні моделі представляють у математичній, табличній і графічній формах. При цьому не так важливо, що саме використано: рівняння, графік чи таблицю. Найголовніше –схопити й відобразити реальний зв’язок між фактами.
Об’єктом макроекономічного аналізу є національна економіка. Національна економіка –це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій і установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної території.
Суб’єктами макроекономічного аналізу є:
)Споживчий сектор (домогосподарства);
)Підприємницький сектор (фірми);
)Державний сектор (сукупність державних організацій і установ);
)Закордон –це сукупність економічних суб’єктів світу.
3.Система національних рахунків;порівняння з системою балансів народного господарства.
Система балансів народного господарства базувалася на марксистській теорії підрахування показників. Ця теорія витратна. Має місце поділ суспільного виробництва на 2 нерівнозначні сфери: матеріальне виробництво і нематеріальне. Такі основні показники, як Внутрішній суспільний продукт, Чистий Суспільний продукт, кінцевий національний дохід створюються лише виробничою сферою, тобто результати діяльності сфери послуг до підрахунку не брали.
Що стосується системи національних рахунків, то вона розпочалась з розпорядження президента з травня 1992 р.
Система національних рахунків –система взаємопов’язаних показників і класифікацій, що використовується для опису і аналізу узагальнюючих результатів і аспектів економічного розвитку на макрорівні. Система національних рахунків сформувалася вктаегоріях і термінах ринкової економіки, тобто всі її концепції, визначники і показники передбачають, що економіка, в якій вони використовуються або в економіці, описанійв СНР функціонує в дії ринкових механізмів і інститутів.
4.Особливості обчислення ВВП як показника системи національних рахунків. Показник валового національного продукту(ВНП). Показник валового національного використовуваного доходу(ВНВД).
Згідно СНР основним показником обсягу виробництва є ВВП. Для США та Японії є ВНП. ВВП –сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг, вироблених за певний період, частіше за рік на економічній території країни(гр.од./рік)
Економічна територія –це територія адміністративно формується урядом країни і у межах якої особи, товари і гроші можуть вільно пересуватися. Не охоплює посольства, військові бази.
Фізичні або юридичні особи вважаються резидентами тієї економіки, з якою вона пов’язана тісніше, яка містить осередок її інтересів. Для підприємств, фірм цей осередок знаходиться на території, де вони здійснюють свою діяльність. Для фізичних осіб резидентом вважаються всі ті, хто працює або проживає на території протягом року або більше незалежно від громадянства.
Органи держуправління є резидентами своєї країни, навіть у тих випадках, коли розглядувана ними діяльність здійснена за кордоном.
В процесі виробництва частина виробленого країною ВВП потрібно бути передане нерезидентам, як компенсацію за надані ресурси або трудову участь у ВВП даної країни.
ВВП+ (1) –(2) = ВНП(ВНД)
(1) –(2) –сальдо
(1) –доходи, отримані резидентами закордоном, в зв’язку з їхньою участю у виробництві ВВП інших країн (абсолютно конкретні доходи: проценти, дивіденди)
(2) –аналогічні доходи сплачені інших країн резидентами (неризедентами) за участь виробництва ВВП даної країни. Оплата праці : проценти, дивіденди.
Сальдо –різниця між вивезенням і ввозом первиних доходів.
Отже, ВНП відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів.
Зауваження: первинні доходи не містять доходу отриманих із-за кордону в порядку перерозподілу( подарунки, гуманітарна допомога)
ВНВД (валовий національний використовуваний дохід)
ВНВД = ВНП + трансферті, отримані із-за кордону –трансферти, сплачені закордон.
Особливості обчислення ВВП:
) ВВП =
Pі –ціна і-го товару чи послуги
Qі –відповідно фізичний обсяг
і –умовно порядковий номер
)При розрахунках ВВП розраховується вартість кінцевих продуктів і ігнорується вартість проміжних товарів і послуг
)Враховується вартість продуктів, виготовлених в поточному році.
)В розрахунках ВВП ігноруються невиробничі операції( переропродаж товарів і чисті фінансові операції)
Чисто-фінансові операції: державні трансфертні виплати, приватні трансфертні платежі, (допомога батьків дітям, студентам), операції з цінними паперами(купівля, продаж акцій, облігацій)
5.Методи обчислення ВВП
розрізняють 3-методи:
)виробничий:
сутність: підсумовується додана вартість створена всіма галузями економіки.
Сума валових виплат –сума проміжного споживання=сумі дод.вартості ВВП
) за витратами на придбання тов. і послуг(кінцевого споживання)
ВВПвитр.=С+І+G+Хn, де
С- споживчі витрати (домогоспод. На придбання тов.повсякденного, тривалого спож. І на оплату послуг)
І- валові приватні внутрішні інвестиції. Валові приватні інв. включ. –чисті інв. та амортизовані відрахування.
Чисті інвестиції –кошти на придбання додаткових елементів основного капіталу.
Чисті інвестиції включають:
- кошти на придбання додаткових засобів праці, для відновлення і модернізації виробництва
- кошти на житлове будівництво
- кошти, що йдуть на забезпечення приросту запасів сировини напівфабрикати готової продукції, що викликані розширеним виробництвом
G- витрати держави на придбання товарів і послуг, придбання орган.держ.влади і бюдж.організацій факторних послуг в тому числі.
Хn=Х-М(-різниця експорту і і мпорту в грош.вимірюванні
) за доходами (розподільчий)
ВВП= сумі факторних доходів + 2-а компоненти, які не входять до ф.д. –амортизаційні оподаткування і непрямі податки.
Факторні доходи: зар.плата+процент+рента+прибуток
6.Показники системи національних рахунків, що розраховуються на основі ВВП:
1) валовий випуск ВВ=ВВП+ проміжний продукт
) чистий внутр.продукт ЧВП=ВВП-амортизаційні відрахування
) національний доход НД=ЧВП-непрямі податки+субсидії
) особистий доход ОД=НД-відрах. на соц.страхування-податки на прибутки корпорації-нерозподіл.приб.корпорації+трансферні платежі
) наявний(використаний) доход
наявний доход= ОД-прибутковий податок громадян-податкові платежі
7.Загальний рівень цін.Номінальний та реальний обсяг виробництва.Використання індексів для аналізу динаміки загального рівня цін.Порівняльний аналіз індексів.
Розрізняють номінальний та реальний обсяг виробництва.
Номінальний ВВП-Це обсяг виробництва,обчислений в поточних або фактичних цінах,тобто цінах,що діють на момент виробництва.
ВВПном.=Yном=ΣP№іQі№
Реальний ВВП-це обсяг виробництва,що обчислюється в незмінних базисних цінах,або цінах базисного періоду.
ВВПреал.=Yреал.=ΣPєіQі№
Тобто реальний ВВП завжди скорегований на рівень інфляції.
Для ном.ВВП змінюються як фізичні обсяги так і ціни,а для ВВП реал. Необхідно змінювати лише фізичні обсяги.
Ступінь зміни загального рівня цін виражається за допомогою індекса цін.
Ір-індекс цін.
Ір=Уном
Уреал
Індекс цін показує у скільки разів ВВПном>ВВПреал.Якщо Ір>1,то має місце інфляція реального обсягу виробництва.
ВВПреал. Можна вирахувати шляхом корегування ВВПном. На індекс цін.
Уреал.=Уном.
Ір
Індекс Пааше:
Ір= ∑Pi№Qi№
∑PiєQi№
Індекс Лас-Переса:
Ір= ∑Pi№Qiє
∑PiєQiє
Індекс Фішера:
8.Рівень зайнятості населення і його показники.Потенційний і фактичний обсяг виробництва.
Зайнятість-характеристика ринку праці,що вимірюється такими показниками:
Зайняті-чисельність населення,що має роботу.
Безробітні-частина населення в працездатному віці,що знаходиться у пошуках роботи і зарегістровані у службі зайнятості.
Робоча сила-сума зайнятого населення і безробітних.
Рівень безробіття-кількість безробітних поділена на робочу силу і помножена на 100%.
Повна зайнятість-Це стан ринкупраці,коли існує лише природнє безробіття.До природного безробіття відносять фрекційне та структурне Б.
Фрекційне Б.-породжується зміною місця роботи або помешкання.
Структурне Б.-викликане масштабними змінами в структурі економіки.
Циклічне Б.-аномальне явище при якому повна зайнятість не може бути досягнена.Пов'язане з циклічним розвитком економіки.
Розрізняють потенційний та фактичний ВВП.
Потенційний ВВП-обсяг виробництва,вироблений за умов повної зайнятості.
Фактичний ВВП- обсяг виробництва,вироблений за умов циклічного безробіття.
9. Ринок праці та його моделі
Зайнятість та її рівень - характеристики ринку праці. Показники: 1.зайняті –та чисельність населення, що має роботу. Критерії: де знах. труд.книжка. 2.безробіття –частина населення працездатного віку в пошуках роботи і зареєстрована в службі зайнятості. Тут беруться дані офіц.. статистики. 3. робоча сила - це сума зайнятого населення і безробітних. 4.рівень безробіття - Рб =В/РС *100%–кількість безробітних / зайнятість населення * 100%. 5. Повна зайнятість - це стан ринку праці, коли існує тільки природне безробіття. Природне б. - відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці. Отже, це особи, відрізані від ринку праці.
До природного б: фрикційне (виникає, коли робочі тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці. Цей вид виникає в короткостроковому вимірі) та структурне (виникає в результаті зміни структури економіки ). Сезонне безробіття —результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту.
Циклічне б. виникає внаслідок коливань економіки. Результат циклічних спадів - зменшення нац.. обсягу виробництва. Потенційний обсяг виробн.. –це обсяг виробн.. вироблений за умов повної зайнятості ( за умов прир. б.). Фактичний –це обсяг виробн.., вироблений за умов циклічного безробіття. Основні компоненти ринку праці: пропозиція праці, попит на працю, ціна праці ( зарплата), чисельність зайнятих. Пропозиція праці –це чисельність населення, що бажає працювати при різних ставках зарплати. Залежить від: чисельності населення, чисельності труд. Ресурсів країни, частки працездатного насел. Та загальній чисельності жителів., середньої кількості годин, відпрацьованих одним робітником за рік, еміграційні процеси. Попит на працю –це потреба підприємців у цьому ресурсі при різних ставках зарплати. Залежить від: масштабів нац.. економіки; структури нац.. економіки; ринкової коньюктури.
Моделі: 1.класична модель ринку праці: При зміні ставки зарплати зміна кількості зайнятих не відбувається 9 кількість зайнятих –фіксована величина, чого не може бути, а ось з ринку праці можна сказати, що результатом цього є потенц. обсяг виробництва). Графік: (Вісь х- L, у –W; LS –лінія, паралельна осі ОУ; дві лінії попиту LD1 I LD2 ; точки перетину цих кривих з прямою LS: Е1 і Е2 відповідно). На перетині Е1 визнач. Рівноважна ставка зарплати і рівнов. Кількість зайнятих. При зменшенні попиту на працю від LD1 до LD2 з’являється безробіття. Це прояв добровільного б. Отже, для регулювання ринку праці немає необх. в спец. Регулюючих заходах з боку держави. Тобто, повна зайнятість не порушується і результатом цтого є потенційний обсяг виробництва і проблем в економіці немає. 2. Кейнсіанська модель: (Графік: лінії такі ж, як і на першому графіку, але т. Е2 знаход. на лінії, яка паралельна ОХ, що перетинається з лінією LD2 ). При скороченні сук. Попиту на тов.. ринку скорочується попит на працю від LD1 до LD2. Скорочення попиту на працю призводить до безробіття в циклічній формі. Горизонтальна частина LS –зарплата є негнучкою, тобто зміни в попиті не призводять дозміни зарплати. Негнучкість зарплати визнач. Такими чинниками: 1. мінімальний рівень встановлений державою, 2. діяльність профспілок, 3. контрактна система наймання робочої сили. Для скорочення б. необхідно втручання держави, тобто проведення стимулюючої ( експансіоністської фіскальної ) політики –зменшення порадків і збільшення держ. витрат. 3. Модель нерівноваги: ринок праці глибоко структурований і склад. з окремих сегментів по галузях і регіонах; попит на працю у вигляді різних робочих місць і пропозиція у вигляді певних професійне збалансовані за структурою; зміни в складі робочої сили відстають і відставатимуть від змін у структурі робочих місць. Отже, переважає і переважатиме структурне б., для скорочення якого необх. диференціація в зарплаті, державна система підготовки і перепідготовки фахівців налагоджений потік інформації про вільні робочі місця, а також розвиток ринку житла.
10. Наслідки безробіття. Закон Оукена.
Безробіття та інфляція –це є дві форми макроекономічної нестабільності, які тягнуть за собою негативні ек, соц.. і теоретично –психологічні наслідки.
Ек. наслідки б:
-недоотримання нац.. продукту в результаті зростання безробіття. Це зв’язок Оукена ( закон Оукена). Сутність: підвищення б. на 1% понад природній рівень призводить до скорочення потенційного ВВП приблизно на 2, 5%. Y-Y*/ Y*помножити на 100% =L(V-V*), де Y-Y* - втрати ВВП від циклічного б.- розрив ВВП. Y- фактичний обсяг виробн;Y*- потенційний обсяг виробництва; V- фактичний рівень б.; V* - природній рівень б; L- коеф. пропорційності. (2<L<3 зі знаком «-« ). Формула показує, що % зростання б. понад природній рівень пропорційний реальному обсягу виробн.. з коеф L.
- держ. бюджет терпить збитки від зменшення податкових надходжень і виплати допомоги по безробіттю.
- за період незайнятості робітник втрачає навички і на його перенавчання необх. додаткові кошти ( кошти з держ бюджету).
- особливу небезпеку для економіки представляє зростання безробіття, що супроводжується стагфляцією.
Соц. наслідки:
- питання розподілу і перерозподілі нац. Доходу суспільства.. Створений нац. Дохід розподіляється у формі двох розподілів: 1. функціональний розподіл – в наслідок якого кожен із власників факт виробництва отримує свій первинний дохід, тобто наймані робітники отримують зарплату. 2.особистий розподіл –нац. Дохід досягає окремих домогосподарств у вигляді використовуваного чи наявного доходу. В результаті особл розподілу виникає нерівність у доходах між різними верствами населення ( відмінність в освіті, статеві і вікові відмінності, міжрегіональні та міждержавні відмінності, відмінність в схильності до накопичення багатства). Для вимірювання розподілу доходу використовуються показники: 1. порівняння децильних груп; 2. крива Лоренца; 3. коеф Джині.
11. Товарний ринок. Модель сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту.
Товарний ринок –це агрегат, що означає суму мікроекономічних ринків усіх кінцевих товарів та послуг (ринок благ).
Суб’єкти товарного ринку:
1. Домогосподарства
. Фірми
. Держава
. Нерезиденти
Інфраструктура: товарні біржі, оптові і торгівельні організації, ярмарки, магазини роздрібної торгівлі.
Компоненти товарного ринку:
1. Рівень цін (дефлятор ВВП); відносна величина, цінова
2. Кількісний компонент –реальний ВВП
. Сукупний попит (AD)
. Сукупна пропозиція (AS)
Сукупний попит –це реальний обсяг виробництва у вітчизняних товарах і послугах, що споживачі, готові придбати при різних рівнях цін р.
Структура сукупного попиту:
AD=C+I+G+Xn , де
C –споживчий попит
I –інвестиційний попит
G –державний попит
Xn - попит на обсяг чистого експорту, як різниця між попитом іноземних споживачів вітчизняної продукції і попитом вітчизняних споживачів імпортної продукції.
Аналітична модель сукупного попиту:
Yd=a-bp ,де а і b –коефіцієнти лінійного рівняння
В –чутливість, еластичність зміни обсягу попиту до загального рівня цін.
Yd - обсяг сукупного попиту
P –загальний рівень цін
Графік сукупного попиту: по гориз. У=ВВПреал, по вертик. Р, компонент: крива попиту АД, показати зміну ціни від р1 до р2, від У2 до У1.
Пояснення до графіка:
Якщо змінюється рівень цін від р1 до р2, то обсяг сукупного попиту теж змінюється, зменшується (ефект заміщення, доходу).
Зворотню залежність між зміною р і У пояснюють:
1. Ефект багатства (касових залишків) –домогосподарства тримають певну частину своїх активів у вигляді поточних рахунках, фінансових активів (для спрощення - облігації).
Величина багатства залежить від кількості грошей та від цін, і вимірюються величиною реальних касових залишків: М/р , де М –обсяг грошової маси.
Якщо рівень цін ↑ від р1 до р2 споживачі починають відчувати себе біднішими і скорочують свої закупівлі, бо купівельна спроможність запасу грошей зменшується.
Крім того, збільшення р призводить до збільшення процентних ставок, внаслідок чого вартість облігацій падає:
BP=BY/r*100%, де
BУ –доход від облігації,сонстанта
BP –ціна облігації,
графік:
по гориз. М, по вертик. r,компоненти: вертикальна пряма MS, MD перетинає MS, і MD, перетинає MS, процентна ставка змінюється у цих випадках.
Усвідомивши, що багатство зменшилось, люди починають менше зберігати і менше витрачати, як наслідок, обсяг сукупного попиту скорочується від У1 до У2
2. Ефект % ставки.
Якщо Ip збільшиться від р1 до р2, то продаж і купівля попередньої кількості товарів, вимагає більшої кількості грошей, попит на гроші збільшується, що призводить до збільшення % ставки. Підвищення процентних ставок спрощує інвестиції і споживання за рахунок кредиту. Як наслідок, обсяг сукупного попиту скорочується від У1 до У2.
3. Ефект імпортних закупівель.
Зростання цін на вітчизняну продукцію від р1 до р2 призводить до підвищення попиту на імпортні товари, отже чистий експорт Xn зменшується, і як результат обсяг сукупного попиту скорочується від У1 до У2.
Зміну сукупного попиту викликають такі детермінанти:
Групи нецінових чинників:
1. Зміна в сукупному попиті
Зміну в сукупному попиті можуть викликати такі процеси:
а) зміна в добробуті споживачів
б) інфляційні очікування споживачів
в) рівень споживчої заборгованості
г) рівень особистого оподаткування
2. Зміна в інвестиційному попиті, яку в свою чергу викликають такі зміни:
а) рівень % ставки
б) зміна чистого прибутку від інвестиц
в) зміна рівня оподаткування підприємств
г) зміна в технологіях
д) зміни в обсягах надлишкових виробничих потужностях
3. Зміна в державному попиті, що залежить від особливості економічної політики в той, або інший момент часу.
. Зміна в попиті на обсяг чистого експорту, яка залежить від національного доходу в країнах торгівельних –партнерах, від валютних курсів та від іншого, що впливає на потоки експорту і імпорту.
Графік:
По гориз. У, по вертик. р, наповнення: три лінії сукупного попиту, показують зміну від АД до АД1 і від АД до АД2, АД посередині.
Шоки –це випадкові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, які викликані неспроможністю економ політики незалежними діями економ агентів (суб’єкти макроекономіки), зовнішньоекономічними, політичними і природними чинниками, що впливають на обсяг споживання (С), інвестицій (І), держ витрат і (або) на обсяг чистого експорту, що дорівнює різниці Х-М
12. модель сукупної пропозиції. Цінові та нецінові чинники сукупної пропозиції. Рівновага на товарному ринку. Механізм дії ефекта храповика.
Сукупна пропозиція
AS –це реальний обсяг вир-ва У, що може бути, при різних рівнях внутрішніх цін р.
Функція сукупної пропозиції:
Ys=c+dp
Два графіка:
1й- по гориз: У, по вертик. р, наповнення лінія AS
й- по гориз. У, по вертик. р, наповнення: крива AS розділена на три відрізки.
1й –Кейнсіанський відрізок позначає, що зміна обсягу пропозиції Ys відбувається при фіксованому рівні цін. Є можливість збільшення обсягів без збільшення цін, бо є вільні ресурси. Ціни є жорсткими, або нечутливі до змін. (короткостроковий період)
2й - від G до F похилий, проміжний, висхідний. Характеризує для пожвавлення в економіці, коли обсяг сукупної пропозиції збільшується при деякому зростанні загального рівня цін.
3й –Вертикальний (неокласичний) відрізок від точи F
Точка F –точка повної зайнятості.
Подальше нарощування обсягів вир-ва У у короткостроковому періоді може бути досягнуто тільки за рахунок зростання загального рівня цін.
Причина: повна зайнятість ресурсів, тобто роб сила і повне завантаження виробничих потужностей.
Таким чином, крива сукупної пропозиції синтезує точки зору кейнсіанської і неокласичної шкіл макроекономічного аналізу.
Для зміни ВВПр потрібно зростання загального рівня цін.
Нецінові чинники:
1. Зміна цін на ресурси:
а) наявність внутрішніх ресурсів, або їх дефіцит
б) ціни на імпортні ресурси (якщо внутр. ресурсів не вистачає)
в) ступінь монополізації ринків ресурсів
2. Зміни в правових нормах
а) зміни в податках і субсидіях
б) зміни характеру держ регулювання економіки
графік:
по горизонт. У, по вертик. р, наповнення три криві сукупної пропозиції, показати зміни
Рівновага товарного ринку –це стан економіки, коли сукупний попит і сукупна пропозиція збалансовані.
Графік взаємодії попиту і пропозиції
В момент рівноваги на товарному ринку може виникнути ефект храповика
У реальній економіці діє ще один надзвичайно важливий чинник, який ускладнює ситуацію на класичному і проміжному відрізках. Річ утім, що багато цін на товари й ресурси є негнучкими щодо зниження. Деякі економісти вбачають у такій властивості ефект храповика (храповик —механізм, який дає змогу крутити колесо тільки вперед). Дію ефекту такого механізму показано на 1му малюнку.
Коли сукупний попит розширюється з AD1 до AD2 то рівновага переміщується з точки Е] до Е2. Проте ціни не знижуються з такою легкістю, як підвищуються. Тому якщо сукупний попит зменшиться з AD2 до AD1 то економіка не повернеться до свого первинного рівноважного стану в точці E1 Скоріше збережеться новий, вищий рівень цін Р2, і скорочення сукупного попиту перемістить економіку рівноваги в точці Е3. Вищий рівень цін найімовірніше збережеться —ціни «заклинило» на рівні Р2, а реальний обсяг національного продукту зменшиться до У3 (крива АS переміститься вліво).
У довгостроковому періоді рівновага сукупних попиту й пропозиції досягається в точці перетину вертикальної кривої АS і спадної кривої AD, мал. 2.
За Кейнсом рівновага на товарному ринку визначається таким чином:
14.За Кейнсом ціни в коротко строк періоді є не чутливими до змін, тому крива сукупної пропозиції горизонтальна до точки повної зайнятості, а далі перетвор в вертикаль. Нееластичність цін породжена мінімал витрат вир-ва, тому подальше зниження цін не дозволяє автоматично вивести економіку зі спаду. Мінім витрат вир-ва, обмежені з\п, не гнучкою до пониження з таких причин:
1. Діяльність профспілок
. Контрактна система наймання робочої сили
. Держ обмеження
Негнучкість з\п, відповідно негнучкість цін не дає економіці вийти зі спаду автоматично. Отже для регулювання товарного ринку необхідне втручання держави, через збільшення держ витрат.
15. гр.ринок. ставка процента.
Гр.ринок- елемент фінансового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких становить не більше 1 року. Компоненти=пр.ставка, гр..маса, попит і пропозиція. Пр.ставка-плата за право користуватися гр.коштами. Номінальна пр.ставка-не скорегована на рівень інфляції. Альтернативна вартість нагромадження грошей тобто того від чого відмовилися володіючи грошима, а не облігаціями. R = I - П ;П=(P1-P0)/P0 ;i=r+П. Реальна пр.ставка –х-є зміну купівельної спроможності певної суми грошей, враховує певний темп інфляції.
Графік гор.BQ (BS; BS1 перетин в т.Е) вер. ВР. ВР=ВУ/r. МД зб.=диф. Гр.. ринку= BSзб.= ВР змен.= r Е2 зб. Проанал.встановлення рівноваги для випадку зб.грошей. гор.М/Р (МS1; МS2; МД)вер. R. Перетин в т. Е1 і Е2
16.Розмір, структура і регулювання гр.пропозиції. агрегати гр.маси
Пропозиція гр..- наявність всіх грошей в економіці. Для вимірювання і ха-ки гр..маси застосовують узагальнюючі показники –гр..агрегати. в залежності від гр..си-ми грошових агрегатів в кожній країні різна кі-ть. Компоненти гр.. агрегатів- готівкові і безготівкі гр., гроші і квазі гр.. М1=М0(готівка)+депозити. MS=C+D. Пропозиція грошей визначається економічною поведінкою центрального банку, який забезпечує і контролює готівку C; поведінкою комерційних банків, які зберігають кошти на рахунках D;поведінкою населення. Готівка, що випускається цн.банком розподіляється між касами домогосподарств і фірм і надходить до комерційних банків. Сума коштів внесених як депозити і не видані як кредити є доступними для вкладників в даний момент часу це сукупні резерви ком.банку. си-ма за якою банк володіє резервами що=його депозитам наз.си-ю 100% банківського резервування. За умов такої си-ми банки не впливають на АS, але змінюють її структуру приймаючи вклади. TR(сукупні резерви)=RR(обов’язкові) +ER(надлишкові).rr=RR/D. Величина обернена до норми резервування наз.кредитно-депозитним мультиплікатором. MULTd=1/rrпоказує у скільки разів зросте грошова пропозиція в результаті початкового зб.депозитів і сукупних резервів на 1000 одиниць.МВ=С+ TR. Грошовий мультиплікатор MULT=дельта М1/дельтаМВ. ПОКАЗУЄ НА СКІЛЬКИ ОДИНИЦЬ ЗМІН.ПРОПОЗ.ГРОШЕЙ ПРИ ЗМІНІ ГР.БАЗИ НА 1.Обсяг пропозиції грошей МV=РУ.
М0=готівка-найнеконтрольованіша частина і найліквідніша. Гроші поза банками.
М1=Мо+кошти на поточних рахунках. Гарячі гроші.
М2=М1+ валютні кошти+ кошти у нац.валюті на строкових рахунках.
М3=М2+кошти в трастових операціях і цінні папери банку. Найб.частина
17. Попит на гроші –це запаси грошових активів, якими бажають володіти економічні суб’єкти в кожний даний період часу. Попит на гроші проявляють всі 4 суб’єкти грошового ринку. Попит на гроші величина складна. Розрізняють сукупний попит і його складові. Види попиту на гроші обумовлені 2 функціями грошей: засіб обігу і засіб збереження вартості. Перша функція обумовлює трансакційний попит на гроші, тобто це ті гроші, які виступають посередником операцій купівлі-продажу. Ця частина залежить: виходячи з рівняння MV=PY, , де - реальні касові залишки, слідує, що чинником реального попиту на гроші є величина реального доходу Y. Аналогічного висновку доходять із кембриджського рівняння, формулюючи яке Маршал припустив, що якщо людина отримує номінальний дохід, то деяку частку k - цього доходу вона зберігає у вигляді готівки. Для макроекономіки номінальний дохід дорівнює добутку рівня цін на реальний дохід. Звідси, маємо: M=kPY, де k –коефіцієнт ліквідності, який показує яка частка доходу зберігається економічними агентами у вигляді готівки. Якщо цей вираз перетворити у реальну величину, то: , . Реальний трансакційний попит на гроші прямо залежить від рівня сукупного доходу . MDt –номінальний попит на гроші. MDt=kPY(графік). Обсяг трансакційного попиту не залежить від процентної ставки(графік). З появою праці Кейнса « Загальна теорія зайнятості, процента і грошей », в якій Кейнс до трансакційного попиту на гроші додав ще 2 різновиди, виходячи з мотивів: спекулятивний та обережності(передбачливості) –попит на «чорний день». Передбачливий попит дає інформацію, що можуть трапитися непередбачливі витрати. Передбачливий попит не залежить від процентної ставки, а залежить від доходу. Він включається в трансакційний. Спекулятивний попит зумовлюється функцією як засобу збереження вартості, але як фінансовий актив –лише зберігають цінність, але не збільшують її. Готівка має абсолютну 100% ліквідність, але нульову дохідність. При цьому існують інші види фінансових активів(облігації), які приносять дохід у вигляді процента. Тому чим вищою буде процентна ставка, тим більше втрачає людина, тримаючи готівку не купуючи облігації. Отже, визначним чинником попиту на гроші як на фінансовий актив є процентна ставка. Процентна ставка в цьому випадку стає альтернативним вимірником витрат. Висока процентна ставка означає високу прибутковість облігацій і високі альтернативні витрати утримання грошей на руках, що зменшує попит на готівку. При низькій процентній ставці попит на гроші збільшується, бо віддадуть їм перевагу у зв’язку з вищою ліквідністю. В цьому полягає сутність теорії переваг ліквідності. Таким чином спекулятивний попит на гроші залежить від процентної ставки(залежність обернена). , h–коефіцієнт чутливості, еластичності зміни обсягу попиту на гроші до зміни процентної ставки. . Графік сукупного попиту. Сучасна економічна теорія свідчить, що існує єдиний трансакційний попит, який залежить від процентної ставки. Нехай попит на гроші нескінченно чутливий до рівня процентної ставки, тобто h прямує до нескінченності. За цих умов крива LM стає горизонтальною.
У цьому випадку процентна ставка знаходиться на такому низькому рівні, за якого гроші практично втрачають альтернативну вартість. Тому за збільшення пропозиції грошей економічні суб’єкти не виявляють бажання вкладати гроші в альтернативні активи(акції, облігації тощо), а віддають перевагу ліквідності, тобто зберіганню свого багатства у формі готівкових грошей. Таку ситуацію називають пасткою ліквідності. На графіку показано криву LM з двома відрізками: один із додатним нахилом, що відповідає нормальним умовам, інший –горизонтальна лінія, що відповідає пастці ліквідності. Незважаючи на переміщення кривої LM вправо від положення LM1 до положення LM2, точка її перетину з кривою IS не змінює місце свого розташування, оскільки знаходиться на горизонтальному відрізку кривої LM. Отже, коли виникає пастка ліквідності, монетарна експансія є неефективною, оскільки вона не здатна вплинути ні на процентну ставку, ні на дохід. Натомість фіскальна експансія справляє великий вплив на дохід. Про це свідчить переміщення кривої IS від положення IS1 у положення IS2, що збільшує дохід від Y1 до Y2 за незмінної процентної ставки.
18. Основа сучасної грошової теорії –так званий портфельний підхід(теорія портфельного вибору). Власники фінансових активів мають у своїх портфелях кілька видів фінансових активів, які різняться за ліквідністю, ризиком, прибутковістю. При цьому відбувається оптимізація структури портфеля відповідно до уподобань ліквідності суб’єкта. Переваги та недоліки фінансових активів:
|
Актив |
Перевага |
Недолік |
|
Готівка |
Абсолютна ліквідність |
Втрата вартості |
|
Акції |
Мають високу прибутк. |
Низ. ліквід., ризик фін. втрат |
|
Державні облігації |
Прибутк, надійність |
Нижча ліквід., ніж у готівки |
Для цілей аналізу спекулятивного попиту ми розглянемо портфель, що складається з 2 частин: готівки, як об’єкта грошового ринку; держ. облігацій, як об’єкта фондового ринку. Вибір між ними здійснюється залежно від процентної ставки на грошовому ринку та внутрішньої дохідності облігацій на фондовому ринкуBP=100%. BP –ринкова ціна облігацій, яка встан. під дією і на фондовому ринку. BY –доход з облігацій, який розрах. у даному випадку як фіксований. r –внутрішня дохідність облігацій, яка змінюється внаслідок коливань BP.
19.Теорія переваг ліквідності.
У своїй книзі «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей» Кейнс відкинув класичну кількісну теорію попиту на гроші, віддавши перевагу власним теоретичним побудовам, в яких головну роль відіграє поняття норми процента. Він розглядав гроші як один з типів багатства і стверджував, що та частина портфелів активів, яку економічні агенти бажають зберігати у вигляді грошей, залежить від того, наскільки високо вони оцінюють вищезгадану властивість ліквідності. Тому й кейнсіанську теорію попиту на гроші називають теорією «переваги ліквідності». Ліквідність у Кейнса—це можливість продати за одиницю часу за максимальною ціною будь-яке майно. Економічні агенти, купуючи активи, віддають перевагу більш ліквідним, тому що побоюються значних фінансових втрат за зниження ділової активності.
20.Рівновага грошового ринку та чинники, що її визначають.
Попит і пропозицію грошей пов'язує модель грошового ринку. Згідно з короткостроковою моделлю грошового ринку, пропозиція грошей, доход і рівень цін є екзогенними змінними. Пропозиція грошей контролюється центральним банком і фіксована на рівні Мs . У короткостроковому періоді рівень цін не змінюється, тому номінальні та реальні змінні моделі збігаються: М=(М/Р); r=і. Таким чином, реальна пропозиція грошей фіксована на рівні (М/Р)s і на графіку показана вертикальною лінією. Альтернативну вартість грошей вимірює ставка процента по такому фінансовому активу, як облігації. Попит на гроші L(r) є спадною функцією процентної ставки (r) для даного рівня доходу (Y).
Рівновага грошового ринку досягається в точці, де попит на гроші дорівнює їхній пропозиції. Умова рівноваги має вигляд: (М/Р)s = L(r,Y). Точці рівноваги грошового ринку відповідає рівноважна процентна ставка r*. Модель грошового ринку показує, що існує лише єдина ставка, за якої попит на гроші і пропозиція грошей збігаються (рис.).
На практиці на грошовому ринку постійно виникають коливання. Вони бувають двох типів:
•коливання, пов'язані з початковою нерівновагою грошового ринку;
•коливання, пов'язані зі зміною рівноваги.
Розглянемо механізми, які врівноважують грошовий ринок в одному й другому випадках.
Якщо процентна ставка не відповідає рівноважному рівневі, корекція ситуації на грошовому ринку з метою досягнення рівноваги відбувається за допомогою процентної ставки, зміна рівня якої змушує економічних аґентів змінювати структуру портфеля своїх активів.
При низькому рівні процентної виникає надлишковий попит на гроші, який усувається економічними агентами за допомогою продажу облігацій. Колективний продаж облігацій спричиняє збільшення пропозиції облігацій на ринку і, таким чином, падіння їхньої ринкової ціни. Оскільки зниження ринкової ціни облігацій супроводжується зростанням процентної ставки, то зміна структури портфеля триватиме доти, поки бажаний рівень зберігання грошей не відповідатиме пропозиції грошей при рівноважній процентній ставці.
При зависокому рівні процентної ставки висока альтернативна вартість зберігання грошей зменшує попит на гроші, і тому, навпаки, виникає надлишкова пропозиція грошей, яка використовується економічними агентами на купівлю облігацій. Підвищений попит на облігації веде до зростання їхньої ринкової ціни. Спричинене зростанням ринкової ціни облігацій зниження процентної ставки триватиме доти, доки при рівноважній процентній ставці попит на гроші не відповідатиме кількості грошей, що пропонується банківською системою.
Коливання рівноважних значень процентної ставки пов'язані зі змінами екзогених змінних грошового ринку: рівня доходу та пропозиції грошей. Зростання рівня доходу підвищує попит на гроші та рівноважну процентну ставку. Підвищення пропозиції грошей, навпаки, спричиняє її зниження. При зміні рівноважної процентної ставки процес урівноваження грошового ринку відбувається таким чином.
Підвищення пропозиції грошей приводить до того, що в початковому положенні рівноваги виникає надлишкова пропозиція грошей. Цей тимчасовий надлишок грошей усувається економічними агентами за рахунок підвищення попиту на облігації. Купівля облігацій, що супроводжується зростанням їхньої ринкової ціни, триває до тих пір, поки процентна ставка не відповідатиме новій, нижчій рівноважній ставці процента. Підвищення пропозиції грошей, яке відбувається в ситуації “частки ліквідності”, не спричиняє зниження процентної ставки внаслідок мінімальної альтернативної вартості зберігання грошей.
Зростання доходу в умовах незмінної пропозиції грошей підвищує попит на гроші і, таким чином, спричиняє появу надлишкового попиту на гроші в початковому положенні рівноваги. Надлишковий попит на гроші задовольняється економічними агентами за допомогою продажу облігацій або позичок у комерційних банків. Збільшення попиту на позики сприяє зростанню процентної ставки.
Аналогічно і продаж облігацій триватиме доти, доки процентна ставка не зросте до рівня, що відповідає новій рівновазі.
21.Інфляція: умови винекнення. Типологія інфляції.Вимірювання інфляції.
Інфляція-є стійкою тенденцією зростання загального рівня цін.
Типи інфляції:
-помірна інфляція відображує відносно не високі темпи приросту цін, щорічні темпи інфл знах в межах до 10%.За помірної інфляції зростання цін сприймається економ суб”єктами нормальним явищем, яке не справляє істотного впливуна їх поведінку.
-галопуюча інфляція-від 10 до 200% за рік.Переростання помірної інфляції в галопуючу суттєво впливає на поведінку економ суб”єктів. У разі галопуючої інфл гроші помітно втрачають купівельну спроможність. Такий рівень інфл є ознакою економ нестабільності і свідчить про те, що держ контроль за інфл є неефективним.
-гіперінфляція200% за рік або 50% за місяць протягом 3-х місяців. Гіперінфл виникає, під впливом надзвичайних подій, зокрема таких як війна, політичний переворот, революційна зміна економічної системи, тощо.Гіперінфл є ознакою того, що держава втратила контроль за фінансовими процесами в країні.
Сучасна макроекономіка та економічна практика переконують, що інфляцію не можна пояснити лише надмірним сукупним попитом в умовах повної зайнятості або надмірною грошовою масою. Вона є наслідком великої к-ті різноманітних чинників, які можуть бути поділені на такі види.
Чинники інфляції попиту.Виникає за умов винекнення надмірного сукупного попиту. Сукупний попит є агрегатною величиною і включає:урядовий попит(емісійне фінансування бюджетного дифіциту), попит приватної економіки(надмірне емісійне фінансування приватної економіки, випереджальне зростання доходів населення порівняно із обсягами вир-ва та ін), іноземний попит(випереджальне зростання експорту порівняно з імпортом).
Чинники інфляції витрат.
До внутрішніх належить: зростання цін на проміжну продукцію, Зменшення продуктивності ресурсів, випереджальне зростання номінальної зарплати порівняно з продуктивністю праці, підвищення податків на продукти.
Зовнішні реалізуються через імпорт тов і послуг.
Інфляційні очікування. Економ суб”єкти, фіксуючи заг зрост цін у минулому періоді в майб впливають на динаміку цін.
Інструментом вимірювання інфляції є індекси цін.За їх допомогою визначаються темп зростання цін і темп приросту цін.Показником темпу приросту цін є темп інфляції, який можна обчислити за двома методами.
Перший метод-на основі індексу цін базового періоду. За цим методом індекс цін базового періоду приймається за 100% а темп інфляції в даному періоді обчислюється як різниця між індексом цін поточного періоду та індексом цін базового періоду: П=P-100(%)
Другий метод-на основі індексів цін попереднього періоду, який не є базовим. За цим методом інфляція показує процент приросту цін у даному періоді порівняно з попереднім. П=(P-P)/ P*100%
22. Інфляція попиту.
Інфл попиту- це таке зростання цін, яке спричинюється надмірним попитом, тобто виникає внаслідок випереджального зростання сукупного попитупорівняно із сукупною пропозицією.
Найважливішою реакцією вважається зб держ витра і зменшення податків (важелі фіскальної політики), друге- зб пропоз грошей- важель монетарної політики.
Зменшення податків впливає на споживача (споживач є компонентом викор доходу, який утв з особистого доходу за мінусом прибуткового податку громадян).
Графік(горизонт Y вертик P лінії AS1<-AS AD->AD1 (Pa Pb Pc))
Перехід від т А до В ще не інфл , тому що: 1. ці підвищення цін відбуваються на короткостроковому проміжку часу. 2. таке зрост цін від Pa до Pb супроводжується зб обсягів вир-ва від Yl до Yb може розглядатися як наслідок зростання загального рівня цін. Тобто зростання цін на продукти стимулює виробників зб обсяг продукції. З часом зростання цін на засоби вир-ва починає наздоганяти зрост цін на продукцію кінцевого вир-ва, як наслідок лінія сукупн пропоз переміщюється ліворуч і у довгостроковому періоді вир-во зупиниться на своєму природньому рівні, але при більшому значенні рівня цін.
Зрост цін починає призводити до змін в сукупній пропоз+> Pc-> інфляція.
25. Стагфляція. Аналіз кривої Філіпа
Стагфляція –процес зростання цін, що супроводжується скороченням зайнятості і реального обсягу ви-цтва.
В економ теорії, що виходить з циклічного розвитку економіки простежується зв'язок між інфляцією та безробіттям. Інфляція і безробіття –альтернативні форми макроекономічної нестабільності. Безробіття характерне для спаду в економіці, інфляція –для підйому. Отже оптимальним станом є стан економіки на прир рівні безробіття і незначному рівні інфляції. Ілюстрацією цього стану є крива Філіпса, яка показує зворотну залежність між І та Б. Графік: оу –темп інфляції p, ох –рівень безробіття U. F –крива Філіпса. т. N (pn;Un) –ідеальний бажаний стан, де pn –незначний темп інфляції, un - прир рівень безробіття. Відрізок вище т.N (б-тя менше природнього) характерний економ бум, але перегрів економіки призводить до і-ції. Відрізок від т.N до нуля –економ спад –зростає б-тя і зменшується і-ція. Відрізок нижче осі ох (p<0) –дефляція, що супроводжується високим рівнем б-тя –характерно для глибокої депресії.
23.Інфляція витрат.
У міру того як економічна система рухається від точки Ег до точки Ез, крива сукупної пропозиції рухається за незмінного положення кривої сукупного попиту. Тепер хоча рівень цін продовжує зростати, реальний обсяг виробництва знижується. Такий варіант називається інфляцією, спричиненою витратами, оскільки у цьому випадку рівень цін піднімається вгору за рахунок очікування збільшення майбутніх витрат. Спочатку цей термін застосовувався у тих випадках, коли вимоги підвищення заробітної плати об'єднаннями професійних спілок приводили до зростання затрат на випуск продукції того чи іншого підприємства. Тепер цей термін застосовується набагато ширше —практично в будь-якому випадку, коли крива сукупної пропозиції рухається вздовж нерухомої кривої сукупного попиту.
24.Інфляційна спіраль.
Інфляцію затрат з певною мірою наближення можна назвати спіраллю "зарплата —ціни". Коли, припустимо, в економіці відбувається загальне підвищення цін, то стає неминучим падіння реальних доходів зайнятих. Для того щоб принаймні зберегти незмінним їхній добробут, потрібно підвищити їм грошові доходи, однак при цьому збільшити витрати виробництва, які чинять зростаючий тиск на ціни. Подорожчання товарів і послуг зумовлює черговий перегляд ставок заробітної плати і т. п. Розкручується інфляційна спіраль, до того ж з кожним новим витком зупинити її все важче.
Отже, з одного боку, населення, зовсім не причетне до виникнення інфляції, має право розраховувати на максимальне відшкодування нанесених нею збитків; з іншого боку, повна компенсація, очевидно, призведе до того, що на повну потужність запрацює механізм інфляції витрат, а це викличе новий скачок цін і відповідно зниження добробуту. Іншими словами, якщо сьогодні підприємці і держава підвищать грошові доходи населенню, то завтра, ймовірно, воно відчує ще сильніший інфляційний удар.
Йдеться про одну із найскладніших проблем сучасної економіки, для розв'язання якої досі не знайдено найкращого рішення. Якщо в економіці розгортається відкритий інфляційний процес, то поява спіралі "зарплата —ціни" неминуча. Врятувати свої доходи від інфляції затрат вже не можна, так само як і знайти винного, точно встановити, хто саме (профспілки чи підприємці) розкрутили інфляційну спіраль. Проте інтенсивність інфляційного процесу, темпи зростання цін і доходів можуть бути різними. У цій ситуації головне —не допустити неконтрольованого, стрибкоподібного прискорення інфляції витрат, здатного зруйнувати економіку й одночасно звести до мінімуму неминучі втрати споживачів.
26. Стагфляція в теоріях сучасних шкіл макроекон
Стагфляція –процес зростання цін, що супроводжується скороченням зайнятості і реального обсягу ви-цтва. Причини С. по різному трактують кейнсіанці, монетаристи і прихильники школи раціональних очікувань.
Кейнсіанці: крива Філіпса правильно відбиває співвідношення і-ції та б-тя протягом ділового циклу, а порушення цієї закономірності –результат збігу несприятливих обставин. Так стагфляцію 70-х рр. спровокували такі шоки: 1)підвищення цін на нафту в 4 рази на світовому ринку; 2) подорожчання зерна та іншої сг продукції на світовому ринку в результаті неврожаїв і великих закупівель Радянським союзом; 3) девальвація долара і ін світових валют, а також перехід від фіксованого до гнучкого валютного курсу; 4) перехід на початку 70-х рр. від політики «заморожування» цін і з/п до їхньої лібералізації; 5) інфляційні очікування.
Монетаристи: альтернативний зв'язок між і-цією та б-тям існує лише в короткостроковому періоді. В довгостроковому залежності немає –крива вироджується в вертикальну лінію. Якщо в короткостр періоді економіка функціонує на прир рівні б-тя і при низькій і-ції, то спроби уряду зменшити б-тя нижче прир шляхом стимулювання сукупного попиту (G↑) і внаслідок цього зростає рівень інфляції. Як наслідок у робітників-споживачів і підприємців з’являються інфляційні очікування. Граф(p,U: F1,F2,F3 –короткострокові, нахилені, F –довгострокова, вертикальна) (Нехай держава ставить за мету скоротити рівень безробіття понад прир, але в короткостр періоді згідно Філіпса це призведе до збільшення рівня і-ції Ю зменшення реальних доходів.
Т. рац очікувань: згідно цієї теорії крива Філіпса –вертикальна за будь-яких умов –залежності між рівнями і-ції та б-тя немає. Домогос-ва і фірми прогнозують заходи уряду регулювання економіки і протидіють їм (інфл очікування).
27. Соціально-економічні наслідки інфляції
Інфляція, особливо коли вона досягає рівня галопуючої або гіперінфляції, негативно відбивається на всіх сторонах суспільного життя країни. її першими жертвами стають споживачі, яким доводиться страждати від неминучого падіння якості життя. Це виявляється в найрізноманітніших формах.
Знецінення заощаджень. Якщо інфляція виявляється у безперервному загальному підвищенні цін, то найбільшу втрату мають ті, хто тримає заощадження у вигляді готівки, зберігає їх на банківських рахунках або вкладає в облігації. Кожен новий виток зростання цін невблаганно скорочує масу товарів, яку вони здатні придбати. У дещо кращому становищі перебувають власники акцій, які сподіваються нехай і на інфляційне, але все ж підвищення доходів. Найменших збитків зазнають ті, хто встиг помістити заощадження в нерухомість і матеріальні цінності —будинок, машину, земельну ділянку, золото тощо.
За умов інфляції банки можуть зберегти заощадження тільки в тому випадку, коли встановлений ними процент за вкладами дещо перевищує поточний темп зростання цін. Ця різниця має бути не меншою від рівня адаптивних інфляційних очікувань.
Зменшення купівельної спроможності - На зниження життєвого рівня населення країни особливо негативно впливає на поєднання інфляції з різким спадом обсягу виробництва
Через падіння реальної заробітної плати значно звузився платоспроможний попит населення. Це і є важливою причиною зупинення виробництва продуктів найпершої необхідності, дитячого харчування тощо. Якщо й надалі триватиме політика звуження попиту, зниження реальної заробітної плати, то згортання виробництва не зупинити.
Зниження мотивації до трудової та підприємницької діяльності. Організуючи регулювання ринкової економіки, держава покладається в основному на економічні методи (податок
на прибуток, бюджетні субсидії, процент за кредит центрального банку тощо). Об'єктами впливу стають грошові параметри економічної діяльності фірми, споживача, банку —дохід, прибуток, заощадження тощо. Зрозуміло, що таке управління може принести бажані результати тільки в тому випадку, коли грошова система достатньо стійка. Дестабілізуючи її, інфляція автоматично знижує ефективність економічних регуляторів, іноді навіть робить недоцільним саме їх застосування, підштовхує державу до використання інших, адміністративних способів впливу. Іншими словами, інфляція знецінює не тільки гроші, а й всю систему регулювання ринкового господарства, призводить до зниження мотивації підприємницької діяльності.
28. Основні шляхи подолання інфляції
Світова практика знає цілий арсенал боротьби з інфляцією. Справа полягає лише в тому, щоб уміло його використати. Цей арсенал з певною умовністю можна поділити на дві частини. Відома антиінфляційна стратегія, що об'єднує цілі і методи тривалого характеру. Існує антиінфляційна тактика, від якої можна чекати результатів у межах порівняно невеликого відрізку часу.
Гасіння інфляційних очікувань Одним із найважливіших завдань антиінфляційної стратегії є гасіння інфляційних очікувань, насамперед адаптивних цінових. Для подолання психології суб'єктів економічної системи, позбавлення їх страху перед знеціненням заощаджень, відвернення нагнітання поточного попиту, який зумовлений безперервним подорожчанням товарів і ми слуг, необхідно зупинити інфляцію
Ефективна монетарна політика- Другим невід'ємним компонентом антиінфляційної стратегії є тривала грошова політика. її відмінна
особливість —введення жорстких лімітів на щорічні прирости грошової маси.
Скорочення бюджетного дефіциту- Важливим заходом антиінфляційної політики є скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації.
Раціоналізація зовнішньоекономічної політики Ефективна антиінфляційна стратегія має бути побудована так, щоб звести до мінімуму вплив на національну економіку зовнішніх інфляційних імпульсів, особливо тих, що пов'язані з переміщеннями через кордони спекулятивних капіталів. Оскільки рух капіталів отримує концентроване вираження в сальдо платіжного балансу, необхідно зняти його інфляційний ефект.
Тактичні антиінфляційні заходи - При виникненні нестерпної ситуації, коли одними тривалими механізмами не обійтися, необхідно мобілізувати тактичний, швидкодіючий потенціал антиінфляційного регулювання. Таким першим шляхом антиінфляційної тактики необхідно виділити державну підтримку підвищення ступеня товарності народного господарства. Мається на увазі, зокрема, пільгове оподаткування підприємств» що організують вільний продаж побічних продуктів виробництва і послуг, або таке ж доброзичливе ставлення до банків, які зайнялися обробкою наявних у них запасів комерційної інформації і торгівлею товарними банками даних.
29.Формування доходів домогомподарств.
За суб’єктами привласнення доходи поділяють на :
-доходи домогосподарств;
-доходи фірм;
-доходи держави;
-доходи нації.
Доходи домогосподарств визначають споживчі витрати. На макрорівні індивідуальний або особистий розподіл означає розподіл НД серед веред окремих осіб, що розмежовує джерела особистих доходів окремих осіб чи домогосподарств. Економічною та статистичною одиницею формування і розподілу доходів у суспільстві є домашні господарства, бюджет яких показує рівень добробуту в суспільстві. Доход домашнього господарства слід розуміти як суму товарів та послуг, яку отримує господарююча одиниця за певний час на основі трудової діяльності чи власності на майно. Домашні господарства, виконуючи функції споживача, активно беруть участь також у сфері виробництва, праці, капіталу, землі. Валовий дохід домогосподарств включає:
)Чисту з/п;
)підприємницький дохід;
)доходи від особистого підсобного гос-ва чи оренди житла;
)компенсації і страхові відшкодування збитків.
Крім цих постійних доходів домашні господарства отримують так звані трансферти:
-державні(пенсії);
-соціальні(виплата соц..страх, допомоги дітям);
-міжфірмові;
-некомерційні(спонсор допом).
Всі ці доходи становлять бюджет домашнього господарства, який можна використовувати:
-для придбання товарів та послуг;
-для нагромадження (у формі майна або грошових вкладів).
Споживання домогосподарств —це їхні витрати на споживчі товари та послуги, які залежать від їхніх доходів. Тому виникає питання: як формуються доходи домогосподарств, і зокрема та їх частина, що спрямовується на споживання? Розкриттю цього питання сприятиме розгляд моделі економічного кругообігу. В умовах приватної закритої економіки вона пояснює взаємодію лише двох суб'єктів економічної системи: домогосподарств і підприємств, а отже, не відображує державного втручання в економіку та будь-яких зв'язків із зовнішнім світом. Домогосподарства взаємодіють з підприємствами через ринок ресурсів і ринок продуктів. У процесі цієї взаємодії домогосподарства формують свої доходи і здійснюють витрати на споживання.
У верхній частині розміщується ринок ресурсів. Домогосподарства, які володіють усіма економічними ресурсами безпосередньо або опосередковано (через власність на капітал), виходять на цей ринок із своїми ресурсами. Підприємства для здійснення виробництва купують ці ресурси у домогосподарств. У результаті купівлі-продажу виробничі витрати підприємств, що пов'язані з купівлею ресурсів, водночас формують грошові доходи домогосподарств. Сума цих доходів є доходом домогосподарств, або особистим доходом.
Якщо особистий дохід пов'язувати з джерелами формування, то його величину можна визначити за такою формулою:
ОД= з/п+ Змішаний дохід + дохід від активів+соціальні трансферти
Перші два елементи особистого доходу називаються доходами від трудової діяльності, або трудовими доходами. Доходи від активів —це дохід від власності. До таких доходів можна віднести дивіденди, проценти, ренту. Соціальні трансферти охоплюють доходи не зароблені, а отримані внаслідок перерозподілу сукупного доходу. До них належать пенсії, стипендії, виплати по безробіттю, субсидії тощо. Здебільшого вони надаються державою, а також рештою світу, що виходить за межі спрощеної економіки,
Діяльність домогосподарств спрямована на задоволення особистих потреб. Тому свої доходи вони спрямовують переважно на купівлю споживчих товарів і послуг. У нижній частині рис. 7.1 показаний ринок продуктів, на якому підприємства продають споживчі товари і послуги, а домогосподарства купують їх за рахунок своїх доходів. Сума витрат домогосподарств на цьому ринку визначає величину їхнього споживання, яке можна назвати приватним споживанням.
У наведеній моделі економічного кругообігу величина приватного споживання дорівнює сумі доходів домогосподарств. Проте реально витрати на приватне споживання менші за дохід домогосподарств. Це пояснюється перш за все тим, що не весь дохід домогосподарств надходить в їхнє розпорядження. Тому крім особистого доходу слід розрізняти особистий наявний дохід (дохід у розпорядженні).
У загальному контексті наявний дохід —це та частина сукупного доходу, яка залишається у розпорядженні суб'єктів приватної економіки після сплати податків і може бути використана для приватного споживання і заощадження. Оскільки у приватній закритій економіці, що розглядається, немає держави та відсутні податки, увесь дохід залишається в її розпорядженні. Таким доходом є ВВП. Це означає, що наявний дохід приватної закритої економіки дорівнює ВВП.
Отже, особистий наявний дохід можна визначити як різницю між наявним доходом приватної економіки і наявним доходом підприємств:
Особистий
наявний = ВВП - Амортизація –нерозподілений прибуток
Особистий наявний дохід є безпосереднім джерелом споживання домогосподарств. Але в кожному поточному періоді домогосподарства спрямовують на споживання не весь свій наявний дохід. Це пояснюється бажанням людей заощаджувати певну частку свого наявного доходу. Оскільки споживання є пріоритетним напрямом використання особистого наявного доходу, то заощадження є тією частиною цього доходу, яка не витрачається на споживання. Іншими словами, особистий наявний дохід розподіляється на дві частини: споживання та заощадження домогосподарств.
30.Розподіл сукупного доходу суспільства.
Di=C+S.
Величина споживання та інвестицій відносно стабільна за умови, якщо держава не приймає спеціальних дій для їхньої зміни.
Фактори, які визначають динаміку споживання та інвестицій:
)дохід домогосподарств;
)накопичене багатство домогосподарства;
)рівень цін;
)економічні сподівання;
)величина споживчої заборгованості;
)рівень оподаткування;
Нерівність доходів –це нерівний розподіл сукупного виробленого в країні доходу між окремими особами чи сім’ями. Ринкова система спричиняє значну нерівність у розподілі грошового доходу, отже, і в розподілі національного продукту між індивідуальними домогосподарствами. Цю нерівність можна побачити на кривій Лоренца, суть якої полягає в тому, що сумарний відсоток сімей (отримувачів доходу) вимірюється по вісі Х, а сумарний процент доходів –по вісі Y; і чим більше ця крива відхиляється від бісектриси (рівня абсолютної рівності), тим більша нерівність у доходах. Сам коефіцієнт нерівності доходів розраховується за формулою Джимі, суть якого полягає у відношенні рівня нерівності до всього можливого доходу. Він є дуже зручним у порівнянні нерівності між країнами чи регіонами.
Рішення домогосподарств про необхідність заощаджувати частину свого наявного доходу зумовлюється передусім бажанням захистити себе від непередбачуваних обставин (хвороби, нещасного випадку, безробіття тощо) або для фінансування запланованих майбутніх витрат, які потребують значних коштів. Крім того, окремі домогосподарства мають бажання спрямовувати частину свого поточного доходу на здійснення інвестиційних операцій (купівля акцій, облігацій тощо).
Але схильність домогосподарств до заощаджування залежить не лише від їхнього бажання, а й від їхніх можливостей, які визначаються рівнем їхнього доходу. Якщо особистий дохід невеликий, то схильність до заощаджування є невисокою і тому весь або майже весь наявний дохід спрямовується на споживання У разі високого рівня доходу схильність до заощаджування зростає. Це означає, що на макрорівні та частка наявного доходу домогосподарств, яка спрямовується на споживання, залежить від рівня диференціації особистих доходів.
Для аналізу рівня диференціації доходів домогосподарств застосовують різні методи та показники, але найчастіше —криву Лоренца. Для характеристики розподілу доходу між групами населення існує коефіцієнт концентрації доходів населення, або коефіцієнт Джині. Його нерідко обчислюють на підставі кривої Лоренца як відношення площі фігури, яку утворюють бісектриса та крива Лоренца, до площі трикутника, утвореного бісектрисою, горизонтальною віссю та правою ординатою. Величина коефіцієнта Джині коливається від нуля до одиниці. Чим вищий ступінь поляризації суспільства за рівнем доходів, тим коефіцієнт Джині ближчий до одиниці. Із вирівнюванням доходів у суспільстві цей показник прямує до нуля (нульове значення показника досягається за абсолютно рівномірного розподілу доходів). Оскільки на нерівномірності розподілу доходів істотно позначаються процеси оподаткування і виплати трансферів, то цей коефіцієнт часто обчислюють на підставі і особистих, і використовуваних доходів.
33. Інвестиційна ф-ія: кейнсіанський підхід
В основі т-ії приватних інвестіцій лежить проблема визначення чинників, що впливають на обсяг І. Інструмент розв’язання цієї проблеми є інвест. ф-ія. Чинником, що визначають обсяг І. є % ставка, згідно ф-ії І: I=f(r). Існують класичний та кенсіанський підхід її аналізу. Розглянемо кенсіанський.
На думку Кейнса, % ставка форм не на ринку позичкових коштів в рез становлення інвест і заощ, а на грошовому ринку через взаємодію пропоз грошей і попиту на гроші. Тому гр. ринок є повноцінним макроекономі ринком, зміна ситуації на якому, дає зміни ситуац на тов ринку. Обгрунтування за Кейнсом таке: при одному й тому ж значенні % ставки фактично інвест і заощ можуть бути не однаковими, бо заощадження здійснюють одні ек агенти, а інвест інші. Ці ек агенти мають різні цілі і мотиви ек поведінки. Основним чинником що визначають велич інвест витрат є не велич % ставки, а очікувана внутрішня норма віддачі від І., яку кейнс назвав граничною ефективністю капіталу. Інвестор приймає інвест рішення приймаючи вел гран корисностікапіталу, яка на думку Кейнса є суб’єктивною оцінкою івестора % ставки. Якщо гран ефект капіталу перевищує % ставку, то нвестор буде вкладати кошти у виробництво, незалежно від абсол. велечини % ставки. Тому за Кейнсом заощ не залежать від % ставки. Кейнсіанська ф-ія інвест. Мають такий вигляд: 2 граф: 1(r, I,S: I-нахилена,S,S1- вертикальні, перетинаються I і S), 2(r,M/P: MS-верт,MD - перетин). Нехай заощадження зростають, тоді лінія заощаджень переміщаютья праворуч.
34. Інвестиційна ф-ія: класичний підхід
В основі т-ії приватних інвестіцій лежить проблема визначення чинників, що впливають на обсяг І. Інструмент розв’язання цієї проблеми є інвест. ф-ія. Чинником, що визначають обсяг І. є % ставка, згідно ф-ії І: I=f(r). Існують класичний та кенсіанський підхід її аналізу. Розглянемо класичний.
Ринок позичкових коштів –це ринок на якому зустрічаються інвестиції (І) та заощадження (S) і наслідок встановлення рівноважної % ставки. Попит на поз кошти викор для придбання інвест товарів. Пропозицію кред ресурсів здійснюють домогосподарства, надаючи у позики свої заощадження. Інвест. обернено залежать від % ставки, бо чим вища ціна позичкових коштів, тим менша величина інвестиц. витрат фірми. Отже, крива І. буде несхідною лінією. Залежність заощ. Від % ставки є прямою, бо чим вищою буде % ставка, тим вищий дохід отримають окремі домогосподарства. Від надання в кредит заощаджень. Граф.( r; I, S: Io,So,S1 –вигнуті, Io перет So = Е0 і на рівні Е0 т.А на кривій S1, Io перет S1=Е1, ),. Якщо заощ. Збільшуються, то в такому випадку при попер збільш re0 частина заощ не приносить дохід у вигл %, що неможливо за умови, що всі ек агенти поводять себе рац. Домогосподарства вважатимуть за краще одержати свій дохід, тобто винагороду, на всі свої заощ, нехай навіть при нижцій % ставці. Найвадливіші макроек пропорції, що відбивають взаємодію інвест, заощадж і доходу можна представити таким чином (G=0, Xn=0): нац дохід при його використанні буде дор сумі витрат на спож і івест вистрати Y=C+I. При цьому обсяг спож є ф=єю від доходу C=f(Y). Обсяг інвест заощаджень залеж від % ставки I=f(r). З іншого боку виробл нац дохід можна представити у вигляді Y=C+S. C+I=C+S а I=S, f(r)=f(Y)
Остання рівність демонструє важливість рівність певних пропорцій в ек. між сукупним попитом і сук пропоз.
35. Макроекономічна рівновага в моделі «доходи-витрати».Кенсіанський хрест. Сутність інфляційного та дефляційного розривів. Мультиплікатор інвестицій.
ВВП за витратами –С+І+G+Xn
ВВП за доходами = сумі факторних доходів + 2 компоненти
Кенсіанський хрест;
Сукупний попит АD представлений плановими витратами –сумою, яку домогосподарства, фірми і держава мають намір потрапити на купівлю товарів та оплату послуг;Е=С+І+G
Сукурна пропозиція АS представлена фактичними витратами, У.
Фактичні витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснбвати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси.
Фактичні і планові витрати є функцією від доходу і не залежать від рівня цін.
Функція планових витрат,Е= С+І+G,графічно зображується як функція споживання, С=а+b*(Y-T), зміщена вгору на величину І+G. На лінії У=У завжди дотримується рівність фактичних інвестицій і заощаджень.У точці А встановлюється макроекономічна рівновага. Якщо фактичний обсяг вироб.У1 перевищує рівноважний У,це означ.,що покупці купують товарів менше, ніж фірми виробляють,тобто АD<АS. Поступово У1 зменшується до рівня У, тобто доход і планові витрати вирівнюються. Таким чіном, досягається рівновага між сукупним попитом і сукупн. пропозицією (АD=АS)
Навпвки, коли фактичн.випускУ2 менший за рівноважний рівень У, то це озн.,що фірми виробляють менше, ніж покупці готові придбати,тобто АD>АS.В ркзультаті ВВП поступово зростає від рувня У2до рівняУ,і знову досяг.рівновага; АD=АS.
Сутність інфляційного та дефляційного розривів;
Інфляційний розрив - величина , на яку повинен скоротитися сукуприй попит для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.Надлишок сукупного попиту призвод.до ;рівень цін зростає.Подолання інф.розр.можливе за рахунок стримування сукупн.поп.і перевищув.рівноваги.При цьому⌂У= - величина інф.розриву*величину мультиплікатора автономних витрат.
Дефляційний розрив –величина на яку повинен зрости сук.поп.для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.Якщо факт.рівноважний рівень менший за потенц.,то це озн.,що сук.поп.неефективний.Для того щоб подолати рец.розр.потрібно простимулювати сук попит.Тоді⌂У= величина інф.розриву*величину мультиплікатора автономних витрат.
Мультиплікатор інвестицій;
Приріст інвест.викликає більший приріст доходу –прояв мультиплікат. інвестицій.
MULT(i)= ⌂У/⌂I - показує ск.разів приріст доходу виявиться більш.за інстумент інвестицій.За Кейнсом MULT(i)=К=1/1-МРС=1/МРS.
36.Подвійна рівновага товарного і грошового ринку.
IS –сукупність точок кожна з яких показує рівнав.значення доходу на товарному ринку при відповідному значенні % ставки на грош.ринку.
Із збільшенням проц.ставки знач доходу буде збільшуватися.Таким чином утвор.лінія LM
LM - сукупність точок кожна з яких показує рівнав.значення на грош ринку при певному значенні доходу на товарному.
Рівняння моделі IS ; У=C(Y-T)+I(r)+G
Модель LM ; M/P=L(r,Y)
Точка перетину кривих IS, LM - точка рівноваги –визначає доход і проц.ставку, які забезпечують рівновагу як товарного так і грошового ринків.
МодельIS ,LM використ.для аналізу впливу короткострокових змін макроеконом.політики на рівноважний рівень доходу в економ.
№37Роль держави в економічному кругообігу
До основних функцій держави відносять політичну, соціальну,
економічну та міжнародну функції.
Економічна функція держави полягає в регулюванні кількості грошей в економіці; формуванні правових основ функціонування економіки; усуненні вад ринкового саморегулювання; перерозподілі доходів.
Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізми бюджетно-податкової, грошово-кредитної, соціальної, зовнішньоекономічної політики тощо.
Методи державного регулювання економіки —це способи впливу
держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування.
За формами впливу методи державного регулювання економіки
поділяються на прямі та непрямі. Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку за допомогою знарядь адміністративно-правового характеру: нормативно-правових актів, цільових комплексних програм, державних замовлень, ліцензій, квот.
Методи непрямого регулювання діють опосередковано. Держава спонукає суб’єктів ринку до діяльності у напрямку державних пріоритетів. Для цього застосовуються знаряддя фіскальної, грошово-кредитної, інвестиційної та інших напрямів економічної політики, а
також методи морального переконування.
Фіскальна, або бюджетно-податкова, політика держави —це політика використання державних податків та витрат (видатків) з метою впливу на соціально-економічний розвиток країни. Засоби фіскальної політики —державні витрати та податки —використовуються для забезпечення повної зайнятості і стримування темпів
інфляції. Податки є основним джерелом доходів держави.
Державні видатки за напрямом використання поділяються на
чотири види: 1) споживчі витрати держави, пов’язані з національною обороною, енергетикою, освітою, медичним обслуговуванням,
науково-технічними розробками; 2) державні інвестиції: капітальні
витрати на будівництво доріг, портів, житла; 3) соціальні трансферти приватним особам, що являють собою допомогу пенсіонерам,
безробітним, непрацездатним та малозабезпеченим; 4) відсотки за
державними боргами, пов’язані з позичками (боргом) держави у
зв’язку з перевищенням у попередньому періоді витрат над надходженнями.
№38
За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів.
За механізмом формування податки поділяють на прямі та непрямі. Прямі податки вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. Непрямі податки вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг, тобто перекладаються на споживача продукції. Прямі податки можуть через зростання цін також
перекладатися на споживача.
Податкова ставка —це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Гранична податкова ставка —це відношення приросту виплачуваних податків до приросту доходу. Середня податкова ставка —це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується.
За ознакою співвідношення між ставкою податку та доходом розрізняють податки прогресивні, регресивні та пропорційні. Прогресивний податок —це середня ставка, яка підвищується із зростанням доходу. Регресивний податок —середня ставка, яка знижується із зростанням доходу. Пропорційний податок —середня ставка, що залишається незмінною незалежно від зміни доходу.
Податкова система є прогресивною, якщо після виплати податків майнова нерівність у суспільстві зменшується або якщо багатий платить податками більшу частку своїх доходів, ніж це робить бідний.
Прогресивні податки зменшують нерівність у доходах
Податкова система є регресивною, якщо після виплати податків
нерівність зростає.
Чим бідніша країна, тим більше вона покладається на непрямі податки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі.
Крива Лаффера показує зв’язок між податковими ставками та
обсягом податкових надходжень і виявляє таку податкову ставку
(від 0 до 100 %), за якої податкові надходження досягають максимуму (рис. 1).
Крива Лафера
З подальшим підвищенням ставки мотивація підприємницької діяльності послаблюється, скорочуються обсяги виробництва і зменшуються податкові відрахування. За кривою Лаффера, зниження податкової ставки до оптимального рівня сприятиме економічному
зростанню.
39. Види бюджетно-податкової політики .Вплив податків на доходи бюджету .
1. Фіскальна політика , що охоплює збільшення державних видатків та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в період циклічного спаду –це стимулююча бюджетно- податкова політика або експансіоністська фіскальна політика 2. Стабілізація економіки в умовах інфляційного надлишкового сукупного попиту ,який виникає внаслідок циклічного підйому забезпечується за допомогою обмежувальної дії або ристрикційної фіскальної політики (стримуюча) , тобто скорочення державних видатків і збільшення податків . Застосування різних інструмнтів фіскальної політики має різний вплив на сукупний попит .
Ф.п. може бути дискриційною і недискриійна . Дискриційна –си-ма заходів , яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі держ. витрат видатків і сальдо держ. бюджету.
Недискриційна п. –бюджетний дефіцит та бюджет надлишок виникає автоматично внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки ( вбудовані стабілізатори - це механізми , які дозволяють зменшити циклічні коливання в економ . без проведення спеціал. економічної політики До ряду вбудованих стабілізаторів належать :
-податкові надходження
- трансфертні платежі –система страхування по безробіттю
Зміна цих величин внаслідок циклічних коливань сукупного доходу призводить до збільшення чистих податкових надходжень в періоди зростання ВВП і до їх зменшення на фазі економічного спаду . При фазі спаду :
) зменшуються надходження в буджет від податків тому , що :
а)зменшуються доходи підприємств, зменшуються суми податків
б)зменшується зайнятість-з числа платників податків викидають безробітні
в) зменшуються доходи населення –змен. суми прибуткових податків
г) зменшуються обсяги ви-ва –змін. суми надходжень з податку на додану вартість , акцизний збіз
) автоматично зростають трансфертні платежі :
а) зростає допомога по безробіттю
б) зростають субсидії на комунальні послуги
в) зростає допомога малозабезпеченому населенню .
На фазі циклічного підйому вбудовані стабілізатори діють в протилежному напрямі .
40. Проблеми практичної реалізації фіскальної політики .Сутність ефекту витіснення.
Проведення активної фіскальної політики ускладнюється труднощами макроекономічного прогнозування , які виникають внаслідок недосконалості економічної інформації , мінливості економічних очікувань.
. Лаг ф.п. –це проміжок часу між зміною інструмента і зміна G і зміна T і зміною цін(стабілізація економіки –вирівнювання реал. ВВП до потенційного ВВП ) . Лаг ф.п. займає 1,5-2 роки . Достатньо тривалий проміжок часу ,бо передбачає досить тривале обговорення на законодавчому рівні , і виходячи з цього висновок –для подалання довгострокової спадів ф.п. викор. недоцільно .
Y
2. Для дискриційної ф. політики перешкодою є ефект хроповика .
. Складності політичного характеру
а) стабілізаційна ф-я держ. Не завжди є першочерговою для політики .
б) політично більш вигідною є стимулююча ф.п . , тому стримуюча проводиться дуже рідко .
в) правлячі кола держ. використ. ф.п. в своїх інтересах
)може проявляти себе ефект витіснення –це скорочення приватних інвестицій , при збільшенні держ. витрат і скорочення податків :
а) зростання держ. витрат і скорочення податків призводить до держ . дефіциту
б) для покриття бюджет. дефіциту уряд вдається до внутрішніх позик на фінансовому ринку .
в) через проблеми держ. дефіциту виникає додатковий попит на гр. ринку , як наслідок процентна ставка . підвищується.
д) підвищення процентної ставки робить невигідними частину інвестиційних процесів , бо зменшується очікуваний прибуток від інвестицій і ресурси економ. переключаються і витісняються з інвестиційного ринку на ринок держ . запозичень
) Можлива інфляційна раекція сукуп. пропозиції у відповідь на стимул. ф.п.
) негативний ефект чистого експорту
а) зростає бюджет. дефіцит , зростає процентна ставка
б)висока процентна ставка є привабливою для іноземного капіталу
в) притік іноземного капіталу сприяє зростанню курсу нац. валюти симулює M , скорочує X
д) Як наслідок скорочення чистого експорту викликає скорочення сукупного попиту ( ВВП зменшується)
Щоб забезпечити певну стабільність фіскальної політики і зменшити вплив політичного бізнес-циклу та некомпетентних рішень на її проведення економісти пропонують дотримуватись так званого “ твердого ” курсу фіскальної політики відповідно до правила збалансованого бюджету , тобто державний бюджет може збалансовуватися щорічно або в довгостроковий перспективі , але і це має свої нюанси:
щорічне балансування державного бюджету зменшує можливість автотичної стабілізації економіки і призводить до частих коливань податкових ставок , які зменшують інвестиційну активність , тому ефективнішим вважається балансування на циклічний або на функціональній основі , тобто економічна стабільність підтримується завдяки дій автоматичних стабілізаторів , а також за допомогою так званого “зглажування податків “- утримання податків на постійному рівні.
41.
Mодель IS-LM
Зростання державних витрат і зниження податків приведе до ефекту витіснення, який знчно знижує результативність стимулюючої фіскальної політики.
Якщо державні витрати G збільшуються, то сукупні витрати і дохід збільшуються,що приводить до збільшення споживчих витрат С. Збільшення споживаня, в свою чергу, збільшує сукупні втират і дохід Y, та ще й з ефектом мультиплікатора. Збільшення Y сприяє зростанню попиту на гроші МD. Збільшення попиту на гроші при їх фіксованій пропозиції призводить до росту процентної ставки R. Зростання процентних ставок знижує рівень інвестицій І і чистого експорту Хn . Спад чистого експорту повязаний також із ростом сукупного доходу Y, який супроводжується збільшенням імпорта. Як наслідок ріст зайнятості і випуску, визваний стимулюючою фіск. політикою, являється частково елімінованим за рахунок витіснення приватних інвестицій і чистого експорту.
Якщо б не було витісненя інвестицій і чистого експорту, то зростання Y із-за приросту держ.витрат (або зниження податків) було б рівне (Y0Y2). Але за рахунок ефікту витіснення реальне витіснення Y складає лише (Y0Y).
Модель “доходи-витрати”
AE=Y
AE2=C’+MPC*Y+I+G
AE1= C+I=MPC+C’*Y+I
AE
Y
E2
Е3
E1
Y3
Y2
AE3=C’+MPC(Y-T)*I+Q
Y1
Відсутні державні витрати. Оскільки економіка замкнена , то Хn = 0. По мірі розгортання моделі вводяться чисті податки, причому враховуються тільки індивідуальні податки, тобто ті , що впливають на використовуваний дохід. ( Di = Y –T). В даній моделі фіскальна політика впливає лише на сукупний попит і на сукупні витрати. Отже, на початковому етапі моделі сукупні витрати становлять AE1. При введенні в модель кейнсіанського хреста лінія AE1 переміщується вгору в стан AE2. Реальний обсяг виробництва зростає від Y1 доY2 ( ефект мультиплікації). Ця відстань ∆Y = Y2 - Y1. Зміну державних витрат викликає значно більший приріст реального доходу –спрацьовує ефект мультиплікатора державних витрат.
MULT G = ∆Y / ∆ G = k.
MULT G показує у скільки разів приріст випуску буде більшим приросту державних витрат на одиницю.
При введені податків лінія AE2 переміщується в стан AE3., рівноважний обсяг вир-ва зменшиться від Y2 доY3 . При цьому AE2 зменшується до AE3 і навіть при рівності
∆ G = ∆ T за абсолютними значеннями лінія AE2 не повертається в стан AE1, бо мультиплікатор податків є меншим замультиплікатор державних витра
Модель AD-AS
P
Для аналізу фіскальної політики припустімо, що вона впливає лише на сукупний попит і не впливає на сукупну пропозицію.Нехай унаслідок різкого зменшення інвестиційних видатків національна економіка увійшла у фазу спаду. Крива сукупного попиту перемістилася вліво з АD1 до АD2. Це падіння сукупного попиту супроводжуватиметься згортанням обсягу національного виробництва і виникненням циклічного безробіття.
Під час спаду бюджет стає дефіцитним, бо доходи фізичних і юридичних осіб зменшуються і відповідно скорочуються податкові надходження, а видатки з державного бюджету, наприклад виплати з безробіття, зростають. Для подолання спаду уряд може використати один із трьох основних варіантів фіскальних заходів: 1) збільшити державні видатки; 2) знизити податки або 3) застосувати певну комбінацію першого та другого. Зрозуміло, що стимулювальна фіскальна політика веде до виникнення дефіциту державного бюджету.
Припустімо, що для подолання спаду уряд збільшує сукупні видатки. Якщо гранична схильність до заощадження становить 0,25, то простий мультиплікатор видатків дорівнює 4. Крива сукупного попиту переміститься вправо на віддаль учетверо більшу, ніж та, що відповідає приростові сукупних видатків. Реальний обсяг виробництва зросте, а рівень безробіття знизиться. Щоб подолати спад, уряд може також знизити податки. Припустімо, що уряд зменшує особисті прибуткові податки. Розмір мультиплікатора податків менший, ніж мультиплікатора видатків. Мультиплікатор податків, як нам відомо, дорівнює мультиплікаторові видатків, помноженому на граничну схильність до споживання. Для збільшення видатків на споживання на величину ∆AE уряд має зменшити податки на величину (∆АЕ/МРС), де МРС < 1. Що вища у країні гранична схильність до заощадження, то більше зниження податків потрібне для підвищення особистого споживання на певну величину і для переміщення кривої сукупного попиту вправо.
Для подолання спаду уряд може також поєднувати збільшення видатків і зниження податків, щоб досягти бажаного початку зростання споживання та збільшення сукупного попиту і реального ВВП.
Вплив стимулювальної фіскальної політики на національну економіку залежить від обраного способу фінансування дефіциту бюджету. Уряд може фінансувати цей дефіцит створенням грошей та отриманням позик (випуск державних цінних паперів). Якщо уряд фінансує дефіцит бюджету через випуск державних цінних паперів, то збільшення попиту на гроші може призвести до підвищення процентних ставок. Вищі процентні ставки витісняють, тобто зменшують, інвестиційні видатки ділових підприємств та чутливі до процентної ставки споживчі видатки. Це знижує стимулювальний потенціал фіскальної політики.
Фінансування дефіциту бюджету за рахунок створення нових грошей дає змогу уникнути витіснення приватних видатків. Інакше кажучи, створення нових грошей є сильнішим стимулювальним знаряддям порівняно з отриманням позик. Проте створення нових грошей індукує сильніші інфляційні імпульси порівняно з отриманням позик.
Нехай унаслідок певних обставин національна економіка вийшла за межі природного обсягу виробництва і розвинулась інфляція попиту. У цьому разі макроекономічна рівновага досягається на майже вертикальному відрізкові кривої сукупної пропозиції —у точці перетину кривої АS і кривої АD2. На цьому відрізкові, як відомо, збільшення сукупного попиту головно індукує зростання цін, а обсяг національного виробництва зростає дуже повільно. Аби знизити темпи інфляції, уряд удається до стримувальної фіскальної політики.
Для її проведення він може: 1) зменшити власні видатки; 2) підвищити податки або 3) поєднати певним чином обидва заходи. У разі інфляції попиту стримувальна фіскальна політика діятиме в напрямі створення надлишку державного бюджету — перевищення податкових надходжень над державними видатками.
Припустімо, що для уповільнення темпів інфляції уряд зменшив свої. Унаслідок того, що мультиплікатор видатків діє в обох напрямах, сукупний попит, а отже й обсяг національного виробництва, зменшиться на величину (∆АЕ* к), де к —мультиплікатор видатків. Сукупний попит повернеться до рівня АD1. У другій половині XX ст. ціни втратили гнучкість у напрямі зниження, їх не можна повернути до попереднього рівня, але можна пригальмувати темпи їхнього зростання. У нашому прикладі темп зростання цін знизиться з Р2 до Р1. Отже, інфляцію попиту приборкано.
Для проведення стримувальної фіскальної політики уряд може підвищити податки, наприклад особистий прибутковий податок. Оскільки мультиплікатор податків менший за мультиплікатор видатків, уряд мусить збільшити податки на більшу величину порівняно зі зменшенням видатків. Крім того, проводячи стримувальну фіскальну політику, уряд може поєднувати зменшення державних видатків із підвищенням податків.
Обмеження сукупного попиту в періоди інфляції варто досягати через підвищення податків. В обох випадках втручання уряду в національну економіку або зростає, або зберігається на певному рівні.Прихильники класичної філософії економіки, які вважають державний сектор неефективним, рекомендують збільшувати сукупний попит у період спаду через зниження податків і зменшувати сукупний попит у роки інфляції через зменшення державних видатків.
42. Державний бюджет може бути профіцитним або дефіцитним, коли розмір державних прибутків, відповідно, більше або менше його витрат. Збалансований бюджет практично неможливий через циклічний розвиток економіки. При спаді бюджет дефіцитний, при підйомі –надлишковий.
Важливим елементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетного дефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему.
Фактичний дефіцит державного бюджету складається під впливом дискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається як бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску. Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним, навпаки, циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам рівня реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу.
Концепції бюджетного дефіциту такі:
•зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;
•внутрішній дефіцит –це загальний дефіцит “мінус” зовнішній дефіцит;
•операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;
•первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;
•поточний бюджетний дефіцит /надлишок/ утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків. Для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела.
Бюджетний дефіцит зменшується при:
•збільшенні реального національного продукту –підвищуються податкові надходження, а соціальні виплати зменшуються;
•зниженні податків –використовуваний доход домашніх господарств збільшується, отже, збільшуються заощадження, що йдуть на інвестиції.
Заходи держави з покриттю бюджетного дефіциту:
•запозичення в центрального банку (додаткова емісія грошей), наслідком чого буде інфляція;
•збільшення внутрішнього боргу (випуск державних цінних паперів);
•збільшення зовнішнього боргу (міжнародний кредит).
Бюджетний надлишок направляється на погашення цих заборгованостей.
Існує три джерела дефіцитного фінансування:
•внутрішні позички.
•зовнішні позички.
• грошово-кредитна емісія. Неінфляційні джерела містять в собі:
•внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземних урядів та міжнародних організацій; продаж державних цінних паперів комерційним банкам, фірмам та домогосподарствам;
•трансферти –фінансування у вигляді безоплатної допомоги.
Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості –прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.
В аналітичному вигляді фінансування бюджетного дефіциту (ВD –Budget deficit) можна показати таким чином:
ВD = МВ + D + е•D*,
де: ВD –показник дефіциту бюджету; МВ –грошова база; D –внутрішній борг; D* –зовнішній борг в іноземній валюті; е –валютний курс.
43. Державний борг: причини виникнення та збільшення; обслуговування; вплив на економіку.
Державний борг –це загальна сума нагромадженої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, яка дорівнює сумі всіх дефіцитів за вирахуванням надлишків бютжету. Абсолютний розмір державного боргу не є показовим макроекономічним показником.Тому для оцінки величини боргу найчастіше використовують : держвний борг як відсоток ВВП;віношення суми обслуговування боргу до ВВП.Державний борг складається з 2 частин: внутрішнього боргу і зовнішнього боргу.Внутрішній борг –цезаборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної крани. Зовнішній борг –заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам, урядам та міжнародним фінансовим організаціям.Вінвиникає внаслідок того що для покриття дефіциту поточного рахунку платіжного країна змушена брати позики за кордоном. Цей дефіцит найчастіше спричиняєтся тим, що експорт країною товарів і послуг є меншим за імпорт. Дефіцит поточного рахунку фінансують чистим припливом капіталу країни:
.У формі міжнародних позик- у МВФ, Світового банку. Іноземних урядів чи комерційних банків. Збільшується розмір зовнішнішнього боргу країни;2.Фінансування прямими іноземними інвестиціями.Розмір державного боргу країни не збільшується;3.Фінансування продажем активів країни іноземним інвесторам, теж не збільшує державний борг країни.
Доважливих показників заборгованості країни країни належать:- зовнішній борг як відсоток ВВП та відсоток експорту;- сума платежів з обслуговування боргу як відсоток експорту; - коефіціент обслуговування боргу, тобто відношення суми виплат з обслуговування боргу до величиниекспорту товарів і послуг;- реальний борг на душу населення тощо.Якщо рівень зовнішньої заборгованостідуже великий,інколи виникає криза зовніньої торгівлі –неспроможність країни-боржника в повному обсязі обслуговувати свої зовнішні борги, зокрема здійснювати чергові виплати з боргу.Основними причинами кризи зовнішньої заборгованості є такі:- неправильна макроекономічна політика країн –боржників;-різка зміна конюктури на світових ринках, що супроводжується погіршенням умов торгівлі країн-боржників і зростання реальних процетних ставок;- наявність стимулів до відмови від платежів за борг країнами –боржниками. За сучасних умов країни-боржники прагнуть полегшити тягар своєї заборгованості через зміну графіка сплати боргу, його реструктуризацію чи полегшення сплати. Новітнім методом є конверсія боргу. Усі ці методи дають змогузменшити зовнішню заборгованість країни, але водночас скорочуються її валютні резерви та індукуються інфляційні імпульси.Упродовжповоєнного періоду державний борг у багатьох країнах світу зростав. Однією з причин цього було зниження податків задля стимулюванняекономіки без відповідного зниження державних видатків. Ще одна причина це відсутність політичної волі та рішучості державних мужів. Утримання великого бютжетного сектора економіки сприяє дефіцитам і зростанню державного боргу. Важливою причиною зростання дефіцитів і державного боргу у країнах з розвинутою економікою є циклічні спади а в України –трансформаційний спад. Державний борг безперечно впливає впливає на функціонування національної економіки. Наслідки цього впливу поділяють на короткострокові (наслідки бюджетного дефіциту)і довгострокові(наслідки державного боргу). Вони повязані з його впливом на економічне зростання у тривалому періоді, а отже і на рівень життя майбутніх поколінь.Зростання державного боргу зменшує виробничі потужності, які використовуватимуть майбутні покоління, а отже вони матимуть нижчий рівень доходу. Наявність великого державного боргу сповільнює економічні зростання. Однією з умов розвою національної економіки є динаміка тягара боргу –відношення державного боргу до ВВП. Зниження одатків, яке фінансують зростання державного боргу, не зменшує тягара оподаткування –він просто переміщюється в часі. Фінансування державних видатків рвнозначне їх фінансуванню за рахунок податків. З рівності Рікардо випливає що зниження податків, яке фінансують за рахунок боргу, не змінює обсягу споживання.
44. Монетарна політика: цілі, види. Монетарна політика –це інструмент екон.політики, який виконує регулювання макроекономічної політики за допомогою кредитно-грошових інструментів, тобто впливає на обсяг і структуру виробництва, заг.рівень цін, рівень зайнятості, інвестицій, на стан зовнішньоекон.рівноваги через зміну пропоз.грошей. Цілі монетарної політики: 1.Кінцеві: 1) економічне зростання; 2) високий рівень зайнятості; 3) стабільний рівень цін. 2. Проміжні: 1) встановлення певного обсягу грош.маси; 2) стабільність процентних ставок; 3) стабільний курс національної валюти. Багато із цілей збігаються, але окремі суперечать одні одним. Центральний банк має три основні знаряддя, використання яких може відчутно вплинути на національну економіку: їх називають проміжними змінними(завданнями): грошові агрегати (М] чи М2) та короткострокові та довгострокові процентні ставки, які прямо пов'язані з рівнем зайнятості та цін. та поточні змінні (завдання): грошові агрегати (грошова база) і агрегати резервів, а також процентні ставки. Проведення монетарної політики ускладнюється тим, що центральний банк не може одночасно стабілізувати і процентні ставки, і пропозицію грошей, при дотриманні першого завдання спричиняється коливання пропозиції грошей. І навпаки —стабілізація пропозиції грошей означає коливання процентних ставок. Тому центральний банк мусить вибрати одну з поточних змінних (наприклад, грошову базу чи процентні ставки на державні облігації), проводячи монетарну політику. У зв'язку з цим можливі три основні варіанти такої політики: 1)монетарна політика, поточним завданням якої є підтримання певного рівня процентних ставок. Зі збільшенням попиту на гроші їхня пропозиція зростатиме; і навпаки, зі зменшенням попиту —звужуватиметься. У моделі грошового ринку цей напрям монетарної політики графічно можна зобразити у вигляді горизонтальної кривої пропозиції. Цю монетарну політику можна назвати гнучкою. Графік в зош.:
2)монетарна політика, метою якої є підтримання в національній економіці стабільної величини пропозиції грошей. У цьому разі пропозиція грошей у моделі грошового ринку зображується у вигляді вертикальної кривої. Зі збільшенням попиту на гроші процентна ставка у цьому варіанті зростатиме. І навпаки, зі зменшенням цього попиту вона знижуватиметься. Таку монетарну політику можна назвати жорсткою. Графік в зош.:
. 3) існує проміжний варіант монетарної політики. Цьому варіантові відповідає висхідна крива пропозиції грошей. У цьому разі зі зміною попиту на гроші змінюється і їхня пропозиція. Графік в зош.:
Залежно від характеру впливу на основні макроекономічні змінні розрізняють два види монетарної політики —стимулювальну і стримувальну.Політику, що спрямована на обмеження зростання цін у національній економіці, називають стримувальною монетарною політикою, або політикою "дорогих грошей". Цю політику центральний банк може проводити, продаючи державні цінні папери на відкритому ринку, збільшуючи норму резервування та підвищуючи облікову ставку. За стримувальної монетарної політики крива пропозиції грошей вертикальна або дуже крута. Політику, що спрямована на підвищення рівня зайнятості, і, відповідно, на прискорення економічного зростання, називають стимулювальною монетарною політикою, або політикою "дешевих грошей". Для збільшення сукупних видатків, щоб залучити незайняті ресурси, центральний банк повинен збільшити пропозицію грошей. Цього він може досягти через купівлю цінних паперів на відкритому ринку, зниження облікової ставки або зменшення норми резервування. За стимулювальної монетарної політики крива пропозиції грошей є положистою, або висхідною.
45.Інструменти монетарної політики
В світовій економічній практиці використовуються наступні інструменти монетарної політики:
1) операції на відкритому ринку, тобто на вторинному ринку казначейських цінних паперів;
2) політика облікової ставки, тобто регулювання проценту по позиках комерційних банків у центрального банка;
3) зміна норми обов'язкових резервів.
4) операції на валютному ринку –купівля і продаж іноземної валюти
5) переоблік векселів комерційного банку –скуповуючи або продаючи векселі ЦБ змінює структуру грошової пропозиції
Операції на відкритому ринку
В цей час в світовій економічній практиці основним інструментом регулювання грошової маси є операції на відкритому ринку. Шляхом покупки чи продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів центральний банк може здійснити або уливання резервів в кредитну систему держави, або вилучити їх звідтіля. Операції на відкритому ринку проводяться центральним банком звичайно спільно з групою дорідних банків і інших фінансово-кредитних закладів.
Банківська облікова ставка
Банки і ощадні інститути, що потребують додаткових резервів для задоволення вимогам Федеральної резервної системи (ФРС) або для поширення обсягу своїх позичок, мають 2 варіанти поводження: одержання резервів шляхом займу та притягнення додаткових вкладів.
Для одержання резервів шляхом займу є можливість в притягненні резервів шляхом займу у іншого банку. Ринок, на якому банки надають свої резерви в формі короткострокових позичок іншим банкам, відомий як ринок федеральних фондів. Ставка позикового проценту, що стягає по цим позичкам, називає ставкою проценту по федеральним фондам. Щоденний обсяг операцій на даному ринку, де надаються "24-годинні" позички, досягають мільярдів доларів.
Крім того, банки можуть одержувати резерви шляхом займу у ФРС крізь так зване "облікове вікно". Банки звертаються до ФРС позиками в двох різноманітних ситуаціях. Найбільш часто вони одержують короткострокові позички, щоб привести в порядок свої резерви, якщо неждані вилучання депозитів привели до падіння резервів нижче встановленого обов'язкового рівня. Подібного роду адаптаційні позики, як їх прийнято називати, підлягають адміністративним обмеженням. ФРС не заохочує практику надання позик тим банкам, частота і розміри використання позичок якими надмірно великі. Що частіше деякий інститут звертається за позиками крізь облікове вікно, тим більш жорстким стає тиск адміністративних обмежень, що перешкоджають наданню позички.
Окрім надання короткострокових адаптаційних позик крізь облікове вікно, ФРС інколи здійснює довгострокове кредитування на особливих умовах. Це можуть бути, наприклад, позички дрібним банкам для задоволення їх додаткових сезонних потреб в грошових засобах. Інколи позички також надаються банкам, які опинилися в складному фінансовому положенні і що потребують допомоги для приведення в порядок свого балансу.
Ставка позикового проценту, яку ФРС назначає по позичкам, що надає крізь облікове вікно, називається банківською обліковою ставкою. Вона становить другий інструмент політики, що використається для здійснення контролю за пропозицією грошей. Якщо ФРС вважає необхідним створити сприятливі умови для збільшення обсягу позик крізь облікове вікно ("дисконтних позик"), вона знижує рівень банківської облікової ставки. Як тільки рівень облікової ставки падає нижче ставки проценту по позиках на ринку федеральних фондів, грошові витрати, які спряжені з притягненням коштів шляхом позик крізь облікове вікно, зменшуються у порівнянні з відповідними витратами одержання позичок у інших банків. Звісно, обсяг дисконтних позик при цьому збільшується.
Зміна норми обов'язкових резервів
Зміна норми обов'язкових резервів становить третій інструмент монетарної політики, що може використати ФРС для контролю за пропозицією грошей. Сумарна величина депозитів до затребування визначається по наступній формулі:
Сумарна величина депозитів до затребування = (1\гг) х Загальна величина резервів,
де гг означає норму обов'язкових резервів. Таким чином, пониження норми обов'язкових резервів збільшить обсяг тієї грошової маси, яку може підтримувати деяка кількість резервів, а підвищення цієї норми скоротить кількість доларів грошової маси, що приходиться на деяку надану кількість резервів.
Хоч зміна норми обов'язкових резервів ніколи не використалася для цілей поточного контролю за пропозицією грошей, ФРС інколи змінювала цю норму.
46. Об’єкти регулювання монетарної політики.
Об’єктами регулювання монетарної політики є:
1. грошова база МВ (“power money”) MB=C+TR (готівка + сукупні резерви). Це первинна емісія грошей, що складається з готівки поза банками та банківських резервів і слугує базою для мультиплікативного збільшення грошової маси. До готівки не входить готівка, яку тримають банки в своїй касі –це гроші на руках у населення. До сукупних банківських резервів відноситься та частина банківських грошей, яка не використовується для здійснення активних операцій (надання позик, інвестування). Вони включають депозити, розміщувані на рахунках ЦБу, та готівку, яку кожний банк може тримати в своїй касі.
2. грошовий агрегат М1=С+D (готівка + депозити). Грошові агрегати –це окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності. За рівнем спроможності виконувати функцію платіжного засобу всі грошові активи поділяються на 2 види: власне гроші (гроші у вузькому розумінні) і майже гроші (у широкому). До власне грошей відносять ті активи, що охоплюються агрегатом М1 і можуть безпосередньо використовуватись як платіжний засіб. До них належать готівка, що є зобов’язанням ЦБ, і кошти на поточних рахунках, які є зобов’язаннями комерційних банків.
. грошовий мультиплікатор MULT=DМ1/DМВ. Це величина, яка показує, на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей за зміни грошової бази на одну одиницю.
47. Монетарна політика в основних макроекономічних моделях.
1. Моедль AS-AD тов рину. Граф(P,Y:AD1,AD2 вище,AS, Е1,Е2 -перетин). MS↑аr↓. AD=C+I+G+Xn. I↑аAD↑. Збільшення сукупного попиту –AD переноситься вправо.
. Кенсіанський хрест.Граф(AE,Y:бісектриса AE=Y, AE1=C+I, AE2=C+I+∆I). Інвестиц залежать від % ставки. r↓аI↑- збільшення реального доходу.
. Модель IS-LM. Граф (r,Y:IS,LM1, LM2). Стимульована ГКП: MS↑аM/P↑аr↓аLM переміщ праворучаY↑ - кенсыанський податковий механызм ГКП. Обмежувальна ГКП: MS↓аM/P↓аr↑аLM ліворучаY↓.
48.Переваги та недоліки монетарной політики.
Переваги
+ .1)Оперативність(томущо лаг становить 3-6 місяців)
+. 2) Автономність Центрального банку ( незначній тиск на прийнятя рішень)
Недоліки
-.1)В умовах глибокого спаду і соц. Незадоволення зменшення норм резервування може не призвести до розширення пропозиції грошей.Для ситуації глубокого спаду повинно було б зменшення норм резервування і збільшення грошей, але це невідбуваеться томущо комерційні банки намагаються підвищити ліквідність непідвищюючи обсяги кредитування таким чином підвищення норм норм резервування призведе до зменшення пропозиції грошей а зворотня залежність спрацьовуе незавжди в цьому и проявляеться циклічна асиметрія.
-.2)Збільшення пропозиції грошей призводить до уповільненя швидкості іх обігу і тим самим ослабиться єфект від дії стимулюючої політики. Залежність між % ставкою на інвестиц витрати , як правило не е лінійною тому що на цю залежність діловий оптимізм підприемців, технічний прогрес, інфляційні очікування. Тому % ставка повинна змінюватись в широком діапазоні щоб в результаті отримати значний вплив на сукупний попит.
49. Відкритою називається ек-ка,що експотує більше ніж 1\5 частину свого національного продукту і залежить від рівноваги на світовоу ринку.
Взаємозвязок внутрішньої і світової ек-ки простежують за такими аспектами:
.на рівновагу товарного ринку впливають світові ціни
.на грошовому ринку %-на ставка перебуває під впливом %-их ставок великих світовихфінансових центрів
.Має місце використання іноземної валюти в міжнародних розрахунках, що позначається на рівновазі.
Таким чином параметри світового ринку впливають на параметри внутр. ринку на національному ринку.
Розрізняють 2 види відкритої ек-ки:
-мала, де зміни цін і %-ї ставки не впливають на їх світовий рівень, але відповідні параметри малої відкритої економіки перебувають під впливом цих параметрів світового ринку.
-велика.Для неї характерно:ціниі %-на ставка змінюючись впливають на їх світовий рівень.
Платіжний баланс( дальше -ПБ)-це систематизований запис міжрезедентами і нерезидентами даної країни протягом певного періоду.
В ньому відбиваються реальні та фінансові потоки.
Рухтоварів, послуг, матеріальних або інших не фінансових активів називається реальними потоками, а рух вимог та зобовязань, що виникають у звязку з рухом реальних цінностей називається фінансовими потоками.
Вартісні обсяги реальних потоків відображаються на рахунку поточних операцій, а обсяги фінансових рахунків на рахуну операцій з капіталом та фінансами.
Одиниці вимірювання-або національна валюта, або іноз.валюта.
Більшість операцій між ек-ними агентами повязані з еквівалентним обміном цінностей, тобто із зустрічними ек-ими потоками.
Тому кожна операція фіксується в рахунку ПБ. Подвійним записом.
Операції наёлежать до кредиту або дебиту за такими критеріями:
-Кредит:відтік за межі країни цінностей, які повинні бути зкомпенсовані надходженями цінностей або платежів в країну.
-Дебит:надходження цінностей в країну від нерезидентів які повинні бути скомпенсовані відтоком за межі країни.
Сальдо ПБ-це різниця між кредитом і дебитом.
Сукупність доходів відкритої ек-ки= витратам її агентів на відчизняні та імпортні товари і чистому експорту.Y=C+I+G+XN
Можуть як перевищувати доходи так і бути меншими за доход.Якщо країна виробляє більше ніж споживає, а експорт більше імпорта,а сукупний доход більший за сукупні витрати.При цьому ХN>0.І навпаки сальдо поточного рахунку врівноважуеться фінансовими потоками тобто національними заощадженнями та інвестиціями в економіку країни.
Якщо відняти з обох сторін рівняння C і G, то отримаємо
Y-C-G=C-C+I+G-G+XN =>Y-C-G=S→SP=Y-T-C
→SG=T-G
Отже залишок правоїчастини відповідає заощадженням країни.
Таким чином маємо S=I+XN=> (I-S)+XN=0-основне рівняння платіжного балансу
Рівняння визначає макроекономічний звязок між заощадженнями, інвестиціями і сальдо основних рахунків ПБ країни, тобто рахунку з поточними операціями.А фактично це тотожність зовнішніх і реальних капіталів на рахунках ПБ.
Коли виникає дефіцит ПБ(пасивне сальдо), то дефіцит покривається ЦБ за рахунок золотовалютних резервів.При надлишку-ЦБ поповнює золотовалютні резерви.(I-S)+XN+ΔR=0
50. Валютний курс: сутність та типологія
Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за 1 одиницю іноземної валюти і визначається співвідношенням між національними грошовими одиницями і відповідною іноземною валютою, виходячи насамперед з їхньої купівельної спроможності. Курс валюти складається на валютному ринку.
Пропозиція валюти формується активними операціями платіжного балансу, тобто операціями по кредиту.
Пропорція обміну двох валют називається двохстороннім валютним курсом.
Усереднене значення індексів двохсторонніх валютних курсів називається багатостороннім або ефективним валютним курсом.
Визначення валютного курсу називається котируванням. Розрізняють:
- пряма, оцінює одиницю іноземної валюти певною кількістю національної.
- Обернена котировка оцінює одиницю національної валюти певною кількістю іноземної.
Попит на валюту формують суб’єкти, що займаються пасивними операціями платіжного балансу (по дебету). Суб’єктами валютного ринку є усі 4 суб’єкти макроекономічного аналізу.
В залежності від різних критеріїв розрізняють види валютного курсу.
) а) номінальний
б) реальний курс валюти
Номінальний курс валюти (е) –відносна ціна 2-х валют, пропорція обміну однієї валюти на іншу показує скільки номінальних грошових одиниць однієї країни можна купити за номінальну грошову одиницю іншої країни.
Реальний валютний курс (Е) –визначається з урахуванням купівельної спроможності.
Е=
Р –ціна товару або кошика товарів на внутрішньому ринку у національний валюті.
Р* - ціна товару або кошика тих же товарів на світовому ринку в іноземній валюті.
Якщо Е=е існує паритет купівельної спроможності.
) прямий та обернений курс
) залежно від ступеня втручання держави:
а) гнучкі
б) фіксовані
Гнучкі складаються на валютних ринках під впливом курсової політики з боку держави.
Фіксований куср –курс національної валюти, за яким уряд зобов’язаний вільно обмінювати національну валюту на іноземну і навпаки без обмеження кількості.
Валютний коридор –це синтез гнучкого і фіксованого валютного курсу.
Переваги гнучкого полягають у тому, що при ньому автоматично регулюється сальдо платіжного балансу і зберігаються резерви центрального банку.
Перевагою фіксованого курсу є передбачуваність у зовнішній торгівлі.
Недоліки –в умовах дефіциту платіжного балансу виснажуються резерви центрального банку, бо для підтримки курсу на певному рівні центральний банк повинен проводити валютну інтервенцію –збільшувати пропозицію валюти через продаж валютних резервів.
При надлишкові валюти Центральний банк проводить стерилізацію валютного ринку.
51. Модель Мандела-Флемінґа, пояснює основні макроекономічні взаємозв’язки у малій відкритій економіці у короткостроковому періоді за умови незмінного рівня цін. На відміну від моделі IS-LM, дана модель враховує вплив на стан національної економіки іноземного сектора (наприклад, міжнародної торгівлі та фінансів). У моделі Мандела-Флемінґа робляться додаткові припущення:
) ціни незмінні
)має місце абсолютна мобільність капіталу
) головна причина міжнародної мобільності капіталів –це відмінність в доходності активів різних країн, тобто відмінність між внутрішньої(і) і світовою процентними ставками(і*), тобто перевищення і* над і і буде стимулювати процес відтоку капіталу і навпаки
) невеликий масштаб економіки означає не здатність країни впливати на рівень світової процентної ставки. Не залежно від обсягів кредитів та позик, але вона значною мірою залежить від економічного розвитку інших країн. Це означає, що рівень внутрішньої процентної ставки (r) врешті-решт вирівнюється на показник світової процентної ставки (r*)
У моделі Мандела-Флемінґа, як і в моделі IS-LM, розглядається ринок товарів та послуг і фінансовий ринок, стан рівноваги на яких можна описати за допомогою системи рівнянь:
. лінія IS: Y=C(Y-T)+I(r)+G+Xn(e)
. лінія LM: M/P=f(r;Y)
. r = r*
У даній моделі екзогенними вважають такі змінні: податки (T) і державні видатки (G), пропозицію грошей (М), рівень цін (Р) та світову процентну ставку (r*). Ендогенними ж є такі змінні, як дохід Y і обмінний курс е.
Графіки (2 штуки)
Нехай світова процентна ставка не дорівнює внутрішній, а перевищує її. Коли r<r*, то внутрішні потенційні інвестори намагатимуться вивезти капітал в інші країни, де забезпечується вища норма прибутковості. Для цього їм необхідно конвертувати національну валюту в іноземну, тобто на валютному ринку зростає пропозиція національної валюти і попит на іноземну. Ціна на національну валюту зменшиться, що в свою чергу підвищує конкурентоспроможність експортних товарів на світових товарних ринках, звідси експорт зростає і це веде до зростання чистого експорту.
52.Макроекономічна політика у відкритій економіці за умов гнучкого валютного курсу.
Зменшення норми резервування призводить до збільшення пропозиції грошей.
Зменшення процентної ставки у внутрішньої економіці стимулює притік іноземного капіталу (збільшення пропозиції іноземної валюти і збільшення попиту на нац. Валюту на валютному ринку). Як наслідок ціни національної валюти зростають, що скорочує експорт, чистий експорт зменшується, що компенсує стимулюючий вплив збільшення державних видатків і державних податків.
Наслідок: не відбувається збільшення сукупного доходу, а змінюється структура його.
Монетарна політика
Інструментом монетарної політики може бути норма резервування.
Зменшення норми резервування як наслідок призводить до збільшення пропозиції грошей.
(G збільш. + Xn зменш.)
Зменшення r внутрішньої економіки стимулює внутрішні інвестиції, що й призводить до збільшення доходу. І=f(r).
Для ситуації відкритої економіки за умови абсолютної відкритості капіталу зменшення процентної ставки як наслідок призводить в більшій мірі до відтоку капіталу, а не до збільшення І,.
Включається валютний ринок, ціни нац. Валюти зменшуються, що стимулює розширення експорту, а відповідно збільшується чистий експорт. Наслідок: збільшується сукупний попит і доход.