Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція
Розвиток європейської прози на межі ХІХ – ХХ ст. ( 4год.)
Наприкінці ХІХ столітті у світовій літературі настає криза реалізму. Натуралізм – літературний напрям, що виник у Франції в 70-ті роки ХІХ століття і характеризувався об’єктивістським, фактографічним зображенням дійсності, трактуванням детермінованості людського характеру біологічними, спадковими чинниками та соціально-матеріальним становищем.
Програму натуралізму виклав Е.Золя. у книгах циклу „Ругон-Маккари” письменник доводив її доцільність. Перед собою автор ставив два завдання:
Автор йде за своїми героями до робітничих околиць Парижу(«Пастка»), у шахтарські селища( «Жерміналь»), на ферму французького селянина(«Земля»), у заможний дім буржуа(«Накип»), до «чрева Парижа» - торгівельні ряди центрального столичного ринку і на біржу, де відбувається велика гра («Гроші») тощо.
Гі де Мопассан(1850-1893) був пов’язаний із натуралістами, творча близькість простежується в деталях і чітких описах творів. Так в новелі «Пампушка» письменник докладно описує десятьох попутчиків, щоб згодом засудити лицемірство французьких буржуа і дворян, засудити війну й показати, що часто прості людини виявляються більш патріотами й моральнішими за «найкращих» представників свого суспільства.
Основна вимога, яку О.Уайльд(1854-1900) висував до мистецтва – не копіювати природу, а відтворювати її за законами краси, недоступної для повсякденного життя. Не мистецтво відображає дійсність, а життя наслідує мистецтво. Неправда – форма вияву краси, а тому вона важливіша за голий практицизм повсякденності. Роман „Портрет Доріана Грея” став художньою ілюстрацією до програми естетизму, проголошеної письменником. У цьому творі він широко використав парадокс, який був для письменника і літературним прийомом, і способом мислення. Доктрина естетизму являє собою, за задумом Уайльда, суму обов`язкових правил. Двадцять п`ять витончених, дотепних афоризмів, уміщених у передмові до роману, можуть сприйматися як тезовий виклад авторського кредо. Передмова і роман ніби ведуть діалог – афористично подані положення естетичної програми проходять випробування на міцність у фабульній частині книги. Доріан вродливий, і краса виправдовує негативні вияви його натури. Герой карається лише тоді, коли підіймає руку на втілення прекрасного – вічний витвір мистецтва. Тому гине герой, а лишається жити прекрасний портрет. Проте фінал роману може мати й інше тлумачення. Краса в «Портреті Доріана Грея» знищує особистість, тому що це не справжня краса, а диявольська, і це доводять жахливі метаморфози портрета. Мертвий Доріан стає таким потворним, яким і повинен бути, а портрет знову перетворюється на прекрасний витвір мистецтва.
Одним із кращих творів американського письменника Джека Лондона(1876-1919) вважається роман „Мартін Іден”, присвячений долі талановито особистості в буржуазному суспільстві. Дія твору розвивається у двох взаємозалежних планах: особистому( любов Мартіна до Руфі, їх стосунки, завзяті заняття Мартіна самоосвітою) і соціальному ( боротьба Мартіна Ідена за місце у буржуазному суспільстві, за те, щоб це суспільство визнало його талант письменника). Слід зазначити, що спочатку боротьба ця велася заради особистої мети – бути гідним коханої. Кохання змінює героя і внутрішньо, і духовно. Щоб стати врівень з коханою, він починає активно працювати і за дуже короткий термін стає не тільки на рівень самої Руфі та людей її кола, але й перевищує їх. Йому стають явними лицемірство й брехня Морзів, їх пихатість, самовпевненість. Через деякий час кохана зраджує Мартіна в найскрутніший період його життя. А він, поставивши мету стати відомим письменником, попри всілякі труднощі, досягає своєї мети, але втрачає сенс буття і кінчає життя самогубством.
Критика американського суспільства лунає зі сторінок роману „Американська трагедія” Т.Драйзера (1871-1945). В основу сюжету твору покладений дійсний випадок, про який автор дізнався зі сторінок газет. Спочатку автор хотів назвати свою книгу «Марево» і таким чином підкреслити примарність навіюваних пересічному американцю життєвих цінностей. Кінцева назва роману сприймається як незаперечний вирок тому світу, у якому, за словами письменника, «гроші… встановили свою диктатуру».
Контрольні питання