лабораторні етапи виготовлення

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Показання до відновлення дефектів коронкової частини зуба штифтовими зубами. Конструкції штифтових зубів. Литі куксові контрукції, розбірні литі кукси. Клініко- лабораторні етапи виготовлення.

Найчастіше причинами, що зумовлюють повне руйнування коронки зуба, є ускладнення каріозної хвороби, підвищена стертість твердих тканин зубів, травми, клиноподібні дефекти, вроджені дефекти тощо. Ортопедичне лікування у разі даної патології штифтовими конструкціями набуло значного поширення у 50-60 р. XX ст. і дозволило відновити перерваність зубних рядів, повернути їм втрачену єдність та одночасно використати збережений пародонт зубів.

Виготовлення литих штифтових зубів

1. Підготування кореня.

2. Припасування штифта.

3. Одержання відтиску.

4. Перевірка і фіксація штифтового зуба.

У залежності від плану протезування і конструкції штифтового зуба ці етапи можуть бути виконані в один або декілька прийомів. У один прийом можна зробити штифтовий зуб із самотвердіючої пластмаси, або із використанням готових фабричних зубів. При виготовленні штифтових зубів лабораторними методами клінічні етапи розділяють на 2-3 відвідування.

Підготування кукси і каналу кореня визначається конструкцією штифтового зуба. Якщо конструкція передбачає зберігання надясенної частини кукси кореня, то підготування буде заключатися насамперед у наданні їй такої форми, що з одного боку, не перешкоджала б накладенню штифтового зуба, а з іншого боку - забезпечувала виготовлення високо-естетичної облицювальної частини штучної коронки.

При виготовленні штифтових зубів, конструкція яких потребує сточування надясенної частини кореня до клінічної шийки, підходять таким чином. Губний край кореня сточують до рівня ясен або навіть ледве нижче, розраховуючи на маскування краю коронки або ковпачка ясенним краєм. З піднебінного боку кукса кореня повинна виступати над яснами мінімум 1-1,5 мм, що сприяє кращійфіксації коронкової частини.

Перед підготуванням кореня варто старанно оцінити якість пломбування і стан периапекальних тканин за даними рентгенографії, яка дає уявлення про топографію і ширину кореневого каналу.

Починають видаляти пломбувальний матеріал з устя каналу шароподібним бором. В міру проходження каналу підбирають бори меншого діаметра. Щоб уникнути перфорації кореня, розширення каналу закінчують конусоподібним фіссурним бором. Ширину, глибину і профіль поперечного перетину підготовленої частини каналу визначають виходячи з товщини стінок кореня, загальної його довжини й обраної форми штифта (частіше конусоподібної).

Штифт повинен заходити в кореневий канал на 2/3 його довжини. Укорочений штифт, утворення порожнин, розширення приверхівкової третини каналу може бути причиною розколювання кореня. При вузьких кореневих каналах розширення проводять спочатку дриль-борами, а потім фісурними.

Нині відомо декілька конструкцій штифтових зубів: із зовнішнім кільцем, півкільцем, із вкладкою, із надкорневою захисною пластинкою, стандартний і штифтовий зуб із штучною куксою.

Виготовлення штифтового зуба з кільцем за Річмондом.

Особливістю цієї конструкції є застосування ковпачка, що закриває куксу кореня, який і спаяний зі штифтом.

Кільце, що охоплює корінь, запобігає його розколювання при навантаженні. До іншого боку кільця, зверненого до коронкової частини зуба, припаюють захисну пластинку для кореня. Через пластинку пропускають штифт, який повинний входити в канал кореня. Кільце, надкореневу пластинку і штифт спаюють, у результаті чого утворюється капа зі штифтом, до якої надалі припаюють зуб.

Клінічні етапи:

а) підготування кореня;

б) одержання розмірів окружності кореня;

в) припасування кільця і штифта;

г) одержання відтиску з кільцем і штифтом;

д) припасування капи зі штифтом;

е) одержання робочого і допоміжного відтисків;

ж) фіксація готового зуба.

До підготовленого каналу кореня припасовують штифт, що може бути виготовлений індивідуально або узятий із набору стандартних заготівель. Кінець штифта повинний виступати над ковпачком не менше чим на 5-6 мм.

Ковпачок перевіряють на куксі кореня. Для цього необхідно переконатися в рівномірному зануренні края ковпачка в ясеневу борозенку - не менше 0,5 мм - і щільному охопленні шийки зуба. Крім того, варто перевірити збіг отвору в ковпачку з устям кореневого каналу, а також оцінити положення губної поверхні ковпачка. Вона повинна бути закрита яснами або знаходиться в ній на однім рівні.

Через ковпачок кореня вводять штифт, знімають відтиск, відливають модель. Штифт спаюють із ковпачком на робочій моделі. Точність з'єднання штифта з ковпачком перевіряють у порожнині рота, необхідно переконатися в щільності приляганняковпачка і поверхні кукси кореня й оцінити положення краю ковпачка в ясеневій борозенці. Знову знімають відтиски з верхньої і нижньої щелеп, відливають гіпсові моделі, на одну з яких перейдуть спаяні штифт і ковпачок.

Ковпачок може бути паяним із золота, як робили раніше, або штампованим. Штучну коронку штифтового зуба Річмонда, як правило, роблять комбінованою, застосовуючи для облицювання губної поверхні фарфор або пластмасу. Металеве кріплення для фасетки моделюють із воску, відливають із металу і спаюють із ковпачком, а потім укріпляють у ложе фасетку.

Після оцінки якості виготовлення штифтового зуба приступають до укріплення його на корені. З цією метою корінь ізолюється від попадання на нього слини ватним тампоном, канал кореня, кукса і штифтовий зуб дезінфікується спиртом, знежирюється і висушується ефіром або теплим повітрям. Цемент замішується такої ж консистенції, як для пломбування каналу, і вноситься невеличкими порціями, в канал тонким прошарком. Частину цементу, що залишилася, використовують для обмазування штифта і ковпачка. Штифт вводять у канал кореня, перевіряють точність установлення ковпачка й утримують протез до затвердіння цементу. При видаленні залишків цементу варто дотримуватися обережності, інструмент (гачок, екскаватор) повинні бути спрямовані від ріжучого краю до ясен. Зусилля, прикладені в оберненому напрямку, можуть призвести до зсуву штифтового зуба.

Клінічні етапи виготовлення паяного штифтового зуба за

А.Я. Катцем (із півкільцем).

А.Я. Катц запропонував більш просту систему виготовлення штифтового зуба. Корінь підготовляється точно так як і для штифтового зуба за Ричмондом. Після відповідної обробки кореня в канал уводять штифт. Зовнішній край штифта повинний бути вигнутим, розпластаним і виступати на 5-6 мм із каналу. Потім знімають робочий і допоміжний відтиски. У лабораторії відливають моделі, виготовляють штифтовий зуб, який складається зі штифта, надкореневої пластинки з півкільцем в ділянці язичної поверхні кореня і коронки.

Штифтовий зуб здають хворому в друге відвідування. Порядок здачі такий же, як і при здачі штифтового зуба за Річмондом.

Призначення надкореневої пластинки паяного-штифтового зуба за Катцем, є закриття входу в канал і оберігання його від проникнення слини, а півкільце з язичного боку повинно протистояти тиску, виробовуваному штифтовим зубом із боку антагоніста в язичному напрямку. Цей вид штифтового зуба також має недоліки. Робота з виготовлення паяного штифтового зуба трудомістка, до того ж надкоренева пластинка не завжди надійно охороняє корінь від слини.

Спроби усунути недоліки штифтового зуба Річмонда, зберігши одночасно його переваги, призвели до створення Л.В. Ільїною-Маркосян конструкції, у якій автор замінила надкореневу захисну пластинку литою вкладкою кубічної форми з литою захисною пластинкою. Це пристосування назване «амортизатором» або «фіксатором», тому що фіксує штифт у каналі й амортизує бічні навантаження при жуванні. Крім того, вкладка охороняє штифтовий зуб від обертання і захищає цемент кореня від контакту зі слиною. Куксу зішліфовують до рівня ясен.

Розширюють канал кореня і біля устя формують порожнину для вкладки кубічної форми. З спеціального воску (наприклад «Лавакс») моделюють вкладку і надкореневу захисну пластинку безпосередньо в порожнині рота (прямой спосіб). Обрізують надлишки воску, беруть раніше припасований штифт і, утримуючи його крампонними щипцями, підігрівають. Вводять його через віск у кореневий канал. Віск охолоджують водою, штифт витягають із каналу. Воскову модель надкореневої захисної пластинки зі штифтом передають у ливарну лабораторію. Відлиту вкладку з захисною пластинкою перевіряють у порожнині рота і знімають відтиск.

Штучна коронка моделюється і виготовляється традиційним способом. Спочатку з воску моделюється піднебінна частина коронки у вигляді захисної пластинки для фарфорового або пластмасового облицювання і заміняється на метал. Защисна пластинка спаюється з надкореневою пластинкою і покривається облицювальним матеріалом.

Штифтовий зуб із надкореневою защисною пластинкою може бути виготовлений і більш простим способом. Після припасування штифта, воском моделюють надкореневу пластинку і через неї вводять у кореневий канал підігрітий штифт. Штифт установлюють так, щоб зовнішній кінець його виступав над захисною пластинкою, не заважаючи змиканню зубів-антагоністів, і служив кріпленням для пластмаси. Для більш надійного кріплення пластмасового зуба на штифті роблять насічки або згинають його вільний кінець у вивляді петлі. Після відливання перевіряють точність прилягання захисної пластинки до кореня і знімають відтиски. На робочій моделі з урахуванням співвідношення з антагоністами з воску моделюють штучну коронку і заміняють його на пластмасу. Цей спосіб не відрізняється надійністю кріплення пластмаси.

Комбінована коронка зі штифтом за Ахмедовим

При достатньо вираженій куксі, частина зруйнованої коронки складає не менше 1/3 її початкової висоти, застосовують комбіновану штучну коронку з облицюванням із пластмаси і штифтом. Куксу препарують як для коронки і знімають відтиск, виготовляють штамповану коронку. Перевіряють у порожнині рота, підготовляють штифт значно (у 2-3 рази більше ніж звичайно, припасовують у каналі. Після цього допрепаровують куксу як при виготовленні коронки з облицюванням по Бєлкіну. Потім у коронці просвердлюють отвори з вестибулярного боку і з орального в ділянці горбика. Коронку заповнюють воском і знімають відтиск кукси (коронка індивідуальна ложка, віск - відтискний матеріал) і через оральний отвір у коронці вводять штифт в канал кореня. Знімають відтиск разом із коронкою і штифтом, а також допоміжний відтиск. Штифт припаюють до коронки біля отвору. Інші технологічні заходи істотно не відрізняються від тих, що використовують при виготовленні коронки з облицюванням по Бєлкіну.

В даний час використовують стандартні заготівлі фарфорових коронок із штифтом різноманітних розмірів і кольорів і коронки з набором штифтів до них. Після підготування кукси і каналу кореня підбирають штифтовий зуб або штифт і потрібну коронку, і старанно припасовують їх до кореня, сусідніх зубів і антагоністів. При виконанні усіх вимог деталей штифтового зуба або всієї конструкції (коронки Логана) укріпляються на корені цементом.

Після ондодонтичного лікування (пульпи зуба) часто зберігається незначна кількість твердих субстанцій зуба, недостатніх для фіксації ортопедичної коронки, при цьому тверді тканини зуба тендітні і легко руйнуються. У такий спосіб після лікування каналів необхідно зміцнити коронки зубів, особливо передніх. З цією метою можна використовувати штифти заводського виготовлення (анкери), що виконують функцію опор для пломб із пластмасових матеріалів. Як допоміжні засоби для стабілізації зубів іпісля лікування каналів використовують гвинтові (для вгвинчування) або цементовані цільові вкладки (штифти, стержні).

Всі системи, у яких використовуються готові вкладки заводського виготовлення, передбачають препарування запломбованого каналу стандартними борами. У підготовлену в такий спосіб порожнину вводять кореневу вкладку, ретенція якої залежить від довжини. Обов'язкова умова: довжина вкладки не повинна перевищувати 2/3 глибини каналу. Тобто, вкладка повинна по довжині відповідати висоті клінічної коронки зуба. Оптимальна відстань від верхівки вкладки до верхівки кореня складає 4 мм. У залежності від довжини кореня ця відстань може збільшуватися, так при введенні вкладки в канал необхідно уникнути просування пломбубальногого матеріалу за верхівку кореня.

Використовувані в даний час коронки без кореневого кільця потребують відновлення кукси на штифті і покриття ковпачковою коронкою. Штифтові коронки складаються з литої частини зі штифтом, яка покривається ковпачковою коронкою. Таке рішення прийнятне для окремих зубів. Але якщо штифтову коронку необхідно застосовувати в якості основи мостоподібної конструкції, то від неї варто відмовитися. Недолік цих коронок полягає в тому, що вони можуть розпирати корінь або зламати його.

Штифтові коронки з кореневим кільцем відрізняються тим, що кукса зуба, охоплена металевим кільцем. Коронки цього типу придатні для покриття окремих зубів, а також можуть служити опорою для мостоподібних конструкцій. Після вкорочення клінічної коронки зуба до ясенного краю, а також препарування каналу і порожнини в каналі проводять пришийкове препарування кукси. І в цьому випадку мінімальна відстань між стінкою кореневої порожнини і поверхнею кореня повинно бути не менше 1 мм. Сучасну штифтову-кільцеву коронку можна порівнювати з облицьованою коронкою з кореневим штифтом. Облицювання виготовляють із пластмаси або керамічної маси.

Штифтово-кілъцевий ковпачок (капа) із жакет-коронкою складається зі штифта з пршийковим кореневим кільцем. Як і в штифтова коронка без кореневого кільця, жакет-коронка з пластмаси або керамічної маси фіксується на капі. Штифтову-кільцеву капу з жакет-коронкою можна порівнювати з ковпачковою коронкою. Класична форма штифтової-кільцевої коронки, покрита жакет-коронкою, у даний час замінена цілком облицьованою штифтовою-кільцевою капою.

При штифтовій реставрації повною металопластмасовою коронкою, коронка охоплює і корінь. Форма, яка відновлюється куксою і штифтом залежить від виду і призначення повної коронки. Цей вид коронок придатний, як опора мостоподібної конструкції, зокрема тоді, коли кореневі канали опорних зубів не паралельні. У такому випадку, спочатку, здійснюють штифтову реставрацію, а потім її препарування паралельно другому опорному зубу. Таке рішення оптимально для повторного встановлення мостоподібної конструкції

Штифтовий зуб - вид незнімних протезів, який повністю замінює коронку природного зуба і укріплюється в його корені за допомогою штифта.

Види штифтових зубів. Штифтові зуби, як і штучні коронки, поділяються залежно від їх функцій, конфігурації, методу виготовлення і матеріалу, з якого вони зроблені.

Штифтові зуби, які тільки замінюють коронки природних зубів, належать за функцією до відновних, а зуби, за допомогою яких укріплюються інші конструкції незнімних протезів, виконують опорну функцію. Штифтові зуби часто поєднують відновну та опорну функції.

За конструкцією штифтові зуби можуть бути монолітними і складеними; за методом виготовлення - литі і паяні; за матеріалом - металеві і комбіновані, що складаються з металевих (штифт) і неметалевих частин. Сполучення металевих і неметалевих частин може бути здійснено за допомогою цементу, припою або безпосередньо, як у пластмасових штифтових зубах.

Штифтові зуби показані для замінення передніх зубів, коронки яких зруйновані так, що не можуть бути відновлені пломбами і вкладками. Тому штифтові зуби найчастіше показані для замінення коронок зубів з мертвою пульпою.

У всіх випадках при протезуванні штифтовими зубами обов'язкові такі умови:

1. Корінь зуба має бути стійким, мати досить міцні стінки і височіти над рівнем ясен, або бути не рівні їх. Канал кореня має бути вилікуваний і запломбований на одну третину його довжини у верхівковій частині.

2. У ділянці верхівки кореня тканини періодонту повинні бути здоровими. при наявності різних форм хронічного періодонтиту протезування штифтовим зубом може здійснюватись паралельно з лікуванням періодонтиту, але укріплення зуба дозволяється лише по завершенні лікування або в день операції (резекції верхівки кореня). Штифтовий зуб повинен відповідати таким вимогам.

1) відновлювати коронку штучного зуба, не травмуючи тканини, які оточують корінь;

2) щільно прилягати до поверхні кореня своєю прикореневою частиною і тим самим добре ізолювати канал від потрапляння в нього вмісту ротової порожнини;

3) щільно з'єднувати зо допомогою штифта зі стінками каналу не менше ніж на 2/3 його довжини;

4) мати гарний вигляд;

5) не підвищувати прикус і не перешкоджати рухам нижньої щелепи.

Куксова вкладка. Методи виготовлення.

У разі зруйнованої оклюзійної поверхні згідно з індексом ІРОПЗ на 0,8, або 80 % показано виготовлення куксових вкладок. Куксова вкладка складається із суцільнолитої штучної культі коронкової частини та кореневої. Зверху її покривають коронкою будь-якого виду.

Переваги куксової вкладки над штифтовими конструкціями:.

— рівномірно розподіляє навантаження на корінь зуба;.

— згідно з показаннями можлива заміна покривної конструкції без порушення фіксації та цілісності литої куксової вкладки;.

— може бути опорним елементом незнімних та знімних протезів;.

— дозволяє зберегти і відновити більшість коренів зубів, як однокореневих, так і багатокореневих.

Підготовка кореня зуба до моделювання. Придатність кореня зуба для виготовлення куксової конструкції визначають, грунтуючись на клінічній картині, рентгенограмах та діагностичних моделях. Корінь повинен випинатися над яснами на 1—2 мм. Після видалення розм"якшеного дентину корінь проходять на 2/3 його довжини, розширюють від 1 до 3 мм залежно від групи зубів і рівня розміщення.

Коронкову частину кукси формують відповідно до виду покривної конструкції. Під час підготовки конструкції під металопластмасову чи металокерамічну коронку на штучній куксі зуба формують уступ. Співвідношення кореневої частини куксової вкладки до коронкової як 3:1. Відхилення коронкової частини кукси зуба по відношенню до осі зуба не повинно перевищувати 15°.

Моделювання куксових вкладок. Як і в разі моделювання звичайних вкладок, моделюючи куксові вкладки, використовують два методи: прямий і непрямий. Найпоширенішим є прямий метод виготовлення.

Розігрівають віск "Лавакс", надаючи йому форми списа. Підготовлену таким чином паличку воску вводять у канал зуба. За необхідності у товщу воску до упору вводять розігрітий дріт завтовшки 0,2—0,3 мм. Виводять композицію разом із дротом. Дріт сприятиме максимальному проходженню воску по каналу та уникненню деформації під час виведення з каналу. Наступним етапом є моделювання коронкової частини куксової вкладки. Формують її контактну, вестибулярну, оральну поверхні та оклюзійну поверхню чи різальний край згідно зі співвідношенням з антагоністами. Змодельовану куксову вкладку віддають у лабораторію для відливання з металу.

Крім воску "Лавакс" для моделювання використовують самотвердіючу пластмасу.

ОРТОПЕДИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ СУЦІЛЬНОЛИТОЇ КУКСОВОЇ ВКЛАДКИ

Дана конструкція складається із штучної кукси коронкової частини зуба, яка фіксується у корені зуба за допомогою штифтів, відлитих одночасно з куксою, та штучної коронки, виготовленої окремо. Нині цей вид протеза справедливо вважається одним із найефективніших. Переваги даної конструкції перед штифтовими зубами такі. Штучну коронку, яка покриває куксу зуба, якщо необхідно, можна легко зняти і замінити, що неможливо зробити у разі штифтових зубів. У разі заміни коронки хворому тут же можна виготовити тимчасову (провізорну) коронку. За умови видалення поруч розміщеного зуба куксова вкладка стає опорою під мостоподібний протез. Відкривається можливість накладання мостоподібного протеза за наявності непаралельних каналів коренів. Можливе використання коренів, що частково покриті яснами. Можливе моделювання внутрішньотканинної частини куксової вкладки, яка повторює форму підготовленого каналу. Куксова вкладка надає унікальні можливості щодо вибору конструкціїтштучної коронки.

Штучну куксу зуба зі штифтом найчастіше виготовляють із сплавів КХС, СПС, нержавіючої сталі марок 1Х18М9Т, 2Х18Н9, золотих сплавів тощо. Підготовка кореневого каналу полягає у його розширенні на 2/3 довжини

бором або спеціальними розширювачами для уведення штифта в канал. Під час підготовки кореня необхідно забезпечити можливість використання штифта достатньої міцності, а також запобігти виникненню обертального моменту.

Нині найбільшого поширення набув метод моделювання куксової вкладки за допомогою воску "Лавакс". Спочатку із воску готують штифт. Для цього розм'ягшують палочку воску "Лавакс", надають їй циліндричної форми (діаметр заготовки має бути меншим, ніж діаметр кореневого каналу) і вводять у канал. Для впевненості, що віск контактує на всьому протязі зі стінками кореневого каналу, в товщу воску до упору вводять розігрітий дріт товщиною 0,2-0,3 мм. Охолоджений струменем води штифт виводять із кореневого каналу разом із дротом. Відповідність розташування кінчиків дроту та воскового штифта означає, що кореневий канал є добре прохідним і отримано його обернене зображення на всю довжину. Потім розпочинають моделювання кукси зуба. Створюють куксу зуба, яка має відповідати його коронковій частині після її препарування під одну із конструкцій штучної коронки. Змодельовану куксо-ву вкладку виводять із каналу, детально оглядають і передають у ливарну лабораторію для заміни воску на

пластмасу.

Крім описаного способу для моделювання куксових вкладок можна використовувати капрон, дріт, які спочатку припасовують у кореневому каналі, а потім здійснюють моделювання безпосередньо кукси зуба. Відомий

також спосіб виготовлення куксових вкладок із пластмаси.

Припасовуючи відлиту куксову вкладку, добиваються щільного прилягання всієї литої частини кореневої та коронкової поверхонь зуба, після чого її фіксують на цемент. Наступного відвідування розпочинають виготовлення вибраної штучної коронки Ортопедичне лікування штифтовими зубами призводить до низки серйозних ускладнень. Найхарактернішою помилкою є неправильний підхід до застосування штифтових зубів, а саме: у разі неспокійного кореня, тонких стінок, неповноцінних твердих тканин кореня, викривленого короткого кореня з важкопрохідним каналом, недостатньо підготовленого до протезування кореня, наявності вогнищ запалення у приверхівкових тканинах, руйнування кореня нижче ясен тощо. Перфорація стінки кореня — дуже серйозне ускладнення, яке може виникнути

на етапі його підготовки. Для запобігання цьому ускладненню необхідно контролювати напрямок інструмента за допомогою рентгенограми. Перфорований корінь необхідно видаляти. У процесі підготовки кореня

можуть виникати явища гострого періодонтиту.

Допускають помилки також під час фіксації штифтових зубів. Це недостатнє висушування кореневого каналу, застосування надто густого або надто рідкого цементу, наявність повітряних бульбашок, недостатнє знежирення

мікропротеза, введення штифта в кореневий канал не до кінця, поворот зуба навколо своєї осі, підвищення прикусу в окремих точках. Усі ці помилки призводять до розцементування протеза, розвитку вторинного карієсу, перевантаження зуба, перелому кореня або штифта, загострення хронічних запальних процесів у тканинах пародонта. У більшості випадків зберегти корінь зуба немає можливості і його змушені видаляти разом зі штифтом.

Коронка жакетна.

Такий вид коронок використовується для відновлення форми природного зуба та як опорний елемент у складі мостоподібного протеза. Матеріалами для жакетних коронок служать фарфор, пластмаса. Жакетними коронками відновлюють форму коронок зубів, у яких збережена пульпа. Протипоказаннями до використання жакетних коронок є наявність широкої порожнини зуба з тонкими стінками, що несе небезпеку термічного ураження пульпи під час препарування. Препарування під жакетну коронку має низку особливостей: зпрепаровують значний шар твердих тканин зуба в пришийковій ділянці, створюючи уступ так, щоб край коронки точно прилягав до тканин зуба у названій ділянці. Уступ створюють навколо зуба. Він може бути прямим, прямим зі скошеним краєм, заокругленим у вигляді виїмки, скату.

У результаті препарування коронка зуба повинна мати рівні поверхні, які дещо сходяться у вертикальній площині в напрямку до різального краю зуба. Відбитки знімають подвійні. Жакетні коронки фіксують за допомогою цементів.

Коронка на штучній куксовій вкладці.

Даний вид протеза застосовується у разі значного або повного зруйнування клінічної коронки зуба. Проводиться підготовка кореня зуба під куксову вкладку. Моделювання може бути проведено в ротовій порожнині (прямий метод) та в умовах зуботехнічної лабораторії (непрямий метод). Використовується моделювальний віск "Лавакс". Воскову композицію замінюють на метал, приміряють і фіксують у каналі зуба. На штучну куксу можна виготовити будь-яку конструкцію штучних коронок відповідно до клінічних умов та можливостей зуботехнічної лабораторії.

Штифтовий зуб за Доганом.

Дана конструкція належить до стандартних штифтових зубів і виготовлялась промисловим шляхом. Являє собою готову фарфорову коронку зі вмонтованим у неї штифтом. Різноманітність подібних штифтових зубів у комплекті дозволяла підібрати необхідний типорозмір, припасувати штифт у каналі кореня і провести фіксацію на цемент.

Штифтовий зуб за Девісом.

Це — готова фарфорова коронка з отвором для штифта. Готові фарфорові коронки мали стандартні сліпі отвори, які відповідали діаметрам штифтів. Це дозволяло лікарю не витрачати робочий час на припасовку штифта в коронці, а тільки провести її в каналі кореня. У набори входила достатня кількість різних типорозмірів готових фарфорових зубів різних шкал, що дозволяло вибрати необхідний зуб для кожного конкретного клінічного випадку.

Штифтовий зуб спрощений.

Конструкція спрощеного штифтового зуба складається з кореневого штифта, зовнішня частина якого випинається на поверхні кореня і служить для фіксації пластмасового зуба. Надкореневий захист у даній конструкції відсутній. Незважаючи на простоту у використанні, він має серйозні недоліки. Це, зокрема, відсутність надкореневого захисту, недостатня та слабка фіксація штифта у пластмасовому зубі.

Штифтові Зуби 3 фасетками.

Виготовляються із фарфору або пластмаси з надкореневим захистом. Особливістю даної конструкції є наявність кореневого штифта разом з надкореневим захистом та спаяного з ним ложа для фасетки з пластмаси або фарфору. У даній конструкції штифт може бути виготовлений із дроту або шляхом лиття.

Штифтовий зуб — це незнімний протез коронкової частини зуба, що складається із штучної коронкової частини та штифта, який уводиться у канал зуба, що зберігся. Застосування штифтових конструкцій можна розцінювати як міру профілактики порушення цілісності зубних рядів.

Показаннями до застосування штифтових конструкцій є

— необхідність відновлення коронкової частини зуба за наявності дефек

ту у фронтальній ділянці;

— необхідність використання штифтового зуба як опори мостоподібного

протеза;

—шинування зубів у разі захворюваннь тканин пародонта (штифтові кон

струкції у комбінації з іншими елементами);

—необхідність фіксації внутрішньокоміркових переломів кореня зуба

(штифтова конструкція);

—реплантація зубів.

Перед протезуванням необхідно проводити клінічне й рентгенологічне обстеження хворих і керуватись наступними показаннями до застосування коронково-кореневих вкладок:

1) відсутність або дефекти коронок зубів різної етіології (руйнування каріозним процесом, травми, патологічне стирання), при яких не можна відновити форму зуба пломбою, вкладкою або штучною коронкою;

2) аномалії положення окремих зубів.

До кореня пред'являються звичайні вимоги, як при підготовці його до протезування штифтовими зубами. Однак слід зазначити, що застосування культьовых вкладок можливо в тих випадках, коли корінь прикритий яснами, тому що за рахунок піддатливості слизової оболонки її легко вдається віддалити механічним способом.

Протипоказаннями до протезування культьовою вкладкою слід вважати:

1) викривлення або непрохідність кореня;

2) невелику його величину (довжина, товщина);

3) патологічну рухливість ІІ-ІІІ ступенів;

4) неповне пломбування кореня;

5) зміни тканин пародонта при неможливості купірування патологічного процесу.

Існує велика кількість модифікацій штифтових зубів, але всі вони можуть бути згруповані в три групи:

1. Штифтові конструкції, у яких надкоренева частина тільки контактує з

куксою зуба:

1) стандартні штифтові конструкції за Логаном, Девісом, Дювалем, Бон-

вілем, Форстером, Стилем;

2)штифтовий пластмасовий зуб;

3)паяний штифтовий зуб;

4)литий штифтовий зуб.

Недоліками цих конструкцій є можливість доступу ротової рідини в кореневий канал за відсутності герметизму.

2. Штифтові конструкції, які дозволяють герметично закривати вхід у ко

реневий канал:

1) за Ільїною-Маркосян;

2) за Цитріним;

3)штифтова куксова вкладка;

4)за Штейнбергом;

5)за Константиновим.

Усі штифтові конструкції залежно від функції, яку вони будуть виконувати, поділяють на відновні та опорні.

Для того щоб корінь зуба можна було використати як опору під штифтову конструкцію, останній має відповідати таким клінічним вимогам:

а) знаходитися над рівнем ясен або бути на одному рівні з ними;

б) бути стійким у лунці;

в) не мати патологічних змін у періапікальних тканинах;

г) кореневий канал повинен бути прохідним на довжину не меншу ніж ви

сота коронки;

д) мати неушкоджену циркулярну зв'язку;

ж) обов'язково бути запломбованим біля верхівкового отвору.

Існують вимоги і до штифтів. Так, штифт повинен відповідати формі кореневого каналу. Мінімальна товщина штифта повинна бути не меншою ніж 0,8 мм. Як штифт може бути використаний нержавіючий кламерний або орто-донтичний дріт товщиною 1 -1,8 мм.

Послідовність клініко-лабораторних етапів під час лікування штифтовими зубами:

—підготовка кореня зуба;

—припасування штифта, якщо він дротяний;

—отримання відбитка;

—відливка моделі, моделювання кукси зуба або зуба та заміна воску на

обраний метал чи поєднання з пластмасою, фарфором; наступне шліфування і

полірування;

—припасування та фіксація зуба.

Необхідно зазначити, що в останні роки перевага надається суцільноли-тим куксовим вкладкам, на які можна виготовляти будь-які конструкції коронок, перед штифтовими конструкціями.

Куксова вкладка. Методи виготовлення.

Переваги куксової вкладки над штифтовими конструкціями:.

— рівномірно розподіляє навантаження на корінь зуба;.

— може бути опорним елементом незнімних та знімних протезів;.

— дозволяє зберегти і відновити більшість коренів зубів, як однокореневих, так і багатокореневих.

Коронкову частину кукси формують відповідно до виду покривної конструкції. Під час підготовки конструкції під металопластмасову чи металокерамічну коронки на штучній куксі зуба формують уступ. Співвідношення кореневої частини куксової вкладки до коронкової як 3:1. Відхилення коронкової частини кукси зуба по відношенню до осі зуба не повинно перевищувати 15°.

Крім воску "Лавакс" для моделювання використовують самотвердіючу пластмасу.

У випадку застосування непрямого методу етап моделювання вкладки заміняється етапом одержання відбитків із зуба й зубних рядів, після чого виготовляють комбіновану модель, на якій технік власне і проводить моделювання вкладки з воску, і тільки після цього переводить її в метал, для чого можна використовувати різні сплави: хром-нікелевий, КХС, золото-платиновий і срібно-паладієвий. Культьова штифтова вкладка, виготовлена з швидкотвердіючої пластмаси, також має перераховані вище переваги. Виготовлення вкладок із пластмаси протипоказане для коренів, що мають підясенні та приясенні руйнування, оскільки пластмаса, доторкаючись до ясен, може викликати крайовий пародонтит.

Для одержання відбитків з підготовленої кукси зуба й зубних рядів використовують практично безусадкові еластичні матеріали (силіконові, тіоколові), використовуючи при цьому методику одно - або двох моментного зняття відбитку.

Припасування відлитої вкладки не складає труднощів і не займає багато часу, що забезпечується усадкою металу, об'ємним вкороченням вкладки, точністю лиття. Після фіксації вкладки на уніфас, вісфат або склоіономерний цемент у це ж відвідування, одержують відбитки для виготовлення покривної конструкції: пластмасової, комбінованої, порцелянової, металокерамічної або металевої коронки.

Резюмуючи вище викладене, можна заключити, що суцільнолита коронково-коренева вкладка є абсолютною альтернативою штифтовим конструкціям так, як:

-рівномірно розподіляє навантаження на корінь зуба;

-культьовая вкладка - єдина блокова конструкція, що відновлює;

-надійно армує корінь зуба й відновлює культьовую частину зуба при повному руйнуванні його коронкової частини;

-забезпечується максимальна ретенція за рахунок повторення внутрішнкореневою частиною вкладки анатомії кореневого каналу;

-мінімальне розклинююче навантаження на корінь;

- відповідно до показань можлива заміна покривної конструкції без порушення фіксації й цілісності литої куксовой вкладки;

-може бути опорним елементом незнімних і знімних протезів;

-можливість застосування як із круглим діаметром кореневого каналу, так і з овальною формою;

-дозволяє зберегти й відновити більшість коренів зубів, як одно-,так і багатокореневих.

Коронкова частка зуба може бути значно зруйнована або ослаблена каріозним процесом, депульпуванням, травмою зуба. У сучасній стоматології вважається, що реставрація (відновлення) коронкової частки має бути укріплена попереднім встановленням одного або декількох штифтів.

-Штифти з вуглецевих волокон (угльоволоконниє), пучком зв'язаних в композитній матриці. Еластичні конструкції, прогинаються разом з коренем зуба при жувальних навантаженнях. Не викликають алергію і не піддаються корозії.

-Стекловолоконні штифти. Плетене скловолокно спеціальної впорядкованості і в з'єднанні з композитом. Мають високу міцність на вигин і скручування. Чудова сумісність з фіксуючим цементом і дентином, естетичність (завдяки прозорості).

-Стандартні штифти з металу (наприклад, титану).

Штифти розрізняються формою (циліндрові, конічні), видом поверхні (гладкі, рифлені, з гвинтовим різьбленням, анкерні – гвинтове різьблення тільки на верхній частці) і іншим характеристикам. Необхідно відзначити, що в специфічних випадках (дуже розширений канал, аномалія положення або нахилу зуба) застосовують литі штифтові вкладки, що виготовляються індивідуально.

Штифти, які на всьому протязі оточені шаром цементу і не мають інших способів фіксації, називають пасивними. Штифти, які стримуються в каналі не лише за рахунок цементу, але і за рахунок гвинтової нарізки, прийнято називати активними. Вирішальний вплив на термін служби штифта як елемент відновлення (реставрації) коронкової частки зуба надають геометрична форма його поверхні, довжина, діаметр, матеріал штифта. Циліндрові штифти мають кращу стійкість, чим конічні, проте конічні штифти мають більш анатомічну форму (чим знижується ризик перфорації кореня під час підготовки каналу). Будь-які гвинтові штифти значно збільшують навантаження на кореневий дентин.

В результаті зміцнення в кореневому дентині кореневого штифта на корінь зуба зачинає діяти незвичайна для нього по напряму і величині навантаження. З цієї точки зору найкращими є скловолоконні штифти, які мають еластичність, близьку до еластичності дентину.

Мікропротезування - сучасний і перспективний метод відновлення зубів. Суть методу полягає у відтворенні відсутньої частини зуба з керамічного матеріалу, що дозволяє відновити колір, форму, прозорість, блиск, стійкість до стирання.

До мікропротезів належать: «in-lay» (вкладка), «on-lay» (накладка), «veneer» (вінір) - накладка на передню поверхню зуба.

Керамічні вкладки

У минулому естетика і функціональність конкурували між собою, і при виготовленні реставрацій зубів доводилось жертвувати однією з складових.

Зуб на штифті встановлюється, якщо коронкової область зуба деструктуріровать більше ніж на половину і не підлягає відновленню.

Зуб на штифті дозволяє сотням тисяч пацієнтів привести в норму стан зубів і порожнини рота навіть при значних руйнуваннях, відновити нормальне жування.

Адже всі знають, наскільки для людини важливі здорові зуби - це і запорука безперешкодного спілкування з людьми, і здоров'я всього організму.

Штифт, який використовується для фіксації зуба, може бути анкерним і скловолоконним, парапульпарних або углеродоволокністим.

Штифти анкерної різновиди виконують зі сплаву таких металів, як золото, паладій і платина, а також використовуються титанові, латунні і сталеві сплави.

Особливість штифтів анкерного типу полягає в тому, що вони можуть носити активний або пасивний характер. Активні анкерні штифти не просто зміцнюються в зубній канал за допомогою стоматологічного цементу, а й додатково вкручуються в лунку, так як оснащені різьбленням. Пасивні анкерні штифти фіксуються лише стоматологічним складом. Однак анкерні штифти є відносно застарілими, і на зміну їм приходять сучасні зуби на штифтах зі скловолокна.

По суті, скловолоконні штифти - це нащадки звичайних штифтів з металу, які теж були активними і пасивними. Але в стоматологічній практиці в процесі використання останніх виявилися їхні недоліки - реакції тканин порожнини рота на метал. В результаті цього метал піддавався корозії. Крім того, на кордоні з'єднань різних матеріалів часто виникали тріщини. Металеві штифти не відрізнялися особливою естетичністю, тому негарно виглядали при реставрації передніх зубів.

Більш сучасні штифти виробляють із спеціального скловолокна. В процесі обробки скловолокно занурюється в матрицю з пластмаси, яка буде також входити до складу зуба на штифті. Самі склоподібні волокна становлять в процентному співвідношенні не більше шістдесяти п'яти відсотків від усього штифта. Горизонтальне розташування скляних волокон дає можливість забезпечити твердим тканинам зуба рівномірний розподіл напруги, наприклад, при жуванні. Такі штифти безбарвні, тому активно застосовуються для протезування передніх зубів.

Штифти з вуглецевого волокна вважаються найсучаснішими штифтами, у виготовленні яких не використовується метал. Углеродоволокністие штифти відрізняються високою міцністю і еластичністю практично такий же, який володіє природний дентин. Іншими словами, при роботі з углеродоволокністимі штифтами лікар може здійснювати комплексний підхід до протезування зубів. Особливі характеристики углеродоволокністих штифтів дозволяють рівномірно розподіляти напругу в канальної структурі зуба. Саме ця особливість робить дану різновид штифтів найоптимальнішими для фіксації каналів пролікованих зубів і для попередження перелому зубного кореня.

парапульпарних зубні штифти представляють собою особливі конструкції зі стрижнем, виготовлені з металевого сплаву. Для їх виробництва можуть використовуватися сталь і золото, полімерні сполуки і титан. Такі штифти можуть встановлюватися поза порожнини зуба, а за допомогою проникнення штучного матеріалу в тверді зубні тканини. Застосування в сучасній стоматології даного різновиду штифтів з метою реставрації коронки зуба поширене дуже широко, однак обмежується через близькість зубної порожнини до порожнини карієсу. Парапульпарних зубні штифти застосовуються, як правило, з метою додаткового відновлення і підтримки фортеці матеріалу для пломбування зуба.

Анкерні штифти - (словосполучення анкерні штифти походить від двох німецьких слів Anker - якір, і Stift-штифт, шпенек, є ще англійський аналог Post - стовп, щогла, підпора, стійка) - роблять з золото-платино-паладієвих сплавів, титану та його сплавів, нержавіючої сталі і латуні.

Анкерні штифти бувають активними і пасивними. Активні - це ті, які крім того що фіксуються всередині каналу цементом, вкручуються в нього, так як мають різьблення. Пасивні тримаються тільки за рахунок цементу.

Одним з видів мікропротезування є вінірінг. Вініри мають прекрасний зовнішній вигляд і, в той же час, прекрасні робочі якості. Слово вінір (veneer) в буквальному перекладі - облицьовування, маскування, захисне покриття. У стоматології вініри є тонкими керамічними пластинками або ковпачками, що щільно прилягають до зубів.

Фарфорова накладка на зуб сама по собі має прекрасну твердість, тому можна не побоюватися того, що при звичайних жувальних навантаженнях тонкий матеріал вініра виявиться дуже крихким і недовговічним. До переваг вінірів відносять стійкість до фізичної, хімічної і біологічної дії. Це означає, що вони міцні на злам, не псуються при дії агресивних середовищ і не схильні до карієсу. Вони значно менше бояться чаю, кави, сигарет і інших чинників, здатних змінити колір і зовнішній вигляд зубів.

Важливою функцією вінірів є захист зубів від руйнівних чинників навколишнього середовища. І найголовніше - вініри мають прекрасний зовнішній вигляд. Це саме той матеріал з якого складається "голлівудська посмішка".

Існує два типи вінірів - повні й неповні:

Неповні (голлівудські) вініри з'явилися першими. Вони являли собою тонкі фарфорові пластинки, які кріпилися цементом на передню (видиму) поверхню зуба. Якщо необхідне тільки видиме поліпшення зубів, то голлівудський тип вінірів найбільш виправданий.

Повні вініри з'явилися пізніше. Вони створюють чарівний зовнішній вигляд і захищають зуб від руйнування, що починається. Представляють собою фарфоровий ковпачок, що надягає на зуб.

Сучасні вініри мають товщину не більше 0,5 мм і тому вимагають мінімальної обробки зуба перед установкою.

Також, як і для установки класичних вкладишів, для установки класичних вінірів досить три візити до стоматолога протягом 2 тижнів. Носіння вінірів не спричиняє незручностей їх власникові, що також працює на їх популярність.

· Зубні вкладки - це протези для відновлення форми зуба, ураженої карієсом, гіпоплазією (недорозвиненням) зубних тканин, травмою зуба, клиновидним дефектом і іншою патологією зуба.

· Зубні вкладки є найкращим способом пломбування великої порожнини.

· Вкладки використовуються при установці коронок.

· Зубні вкладки можуть застосовуватися як елемент опори для мостоподібного протезу.

· Зустрічні вкладки (на зубах, що протиставлені) застосовуються для запобігання подальшому стиранню тканин чутливих зубів.

Вкладки можуть комбінуватися з кореневими штифтами (кореневими протезами) для відновлення сильно зруйнованого зуба.

Зубні вкладки використовуються людством вже досить давно і вельми ефективно. Як матеріали для вкладок найчастіше використовуються метали і їх сплави (золото 916 проби, сплави платини, срібно-паладієві сплави), а також кераміка, пластмаси (композитні матеріали), матеріали на основі скла (ситали) і деякі інші. Деякі матеріали поступово відходять в минуле, а деякі продовжують використовуватися і навіть розвиваються. Так, найбільш близькими за фізичними і естетичними властивостями раніше були вкладки з кераміки і ця технологія продовжує розвиватися.

Але сьогодні з'явилася реальна конкуренція у вигляді композитних матеріалів, які є полімерною основою, заповненою речовинами, що додають зубу задані властивості. Але перш ніж встановити вкладку, необхідно зробити точну копію (зліпок) зубної порожнини. Для моделювання зубних вкладок використовують спеціальний моделюючий віск. Природно, перед моделюванням порожнина зуба має бути оброблена бормашиною.

Вкладки мають такі відчутні переваги, як міцність (витримують жувальне навантаження), резистентність до фарбувальних і агресивних речовин, стійкість до карієсу, що збільшує довіру до них.

Зубні вкладки фіксуються в порожнині зуба за допомогою цементу або спеціального матеріалу подвійного затвердіння.

Вкладки можуть використовуватися як самостійно, так і у поєднанні з іншими технологіями. Все це зайвий раз доводить, що такий метод, як мікропротезування вкладками не лише користується попитом, але і продовжує розвиватися - як самостійно, так і у поєднанні з іншими технологіями.

Виготовлення штифтового зуба з кільцем за Річмондом.

Особливістю цієї конструкції є застосування ковпачка, що закриває куксу кореня, який і спаяний зі штифтом.

Клінічні етапи:

а) підготування кореня;

б) одержання розмірів окружності кореня;

в) припасування кільця і штифта;

г) одержання відтиску з кільцем і штифтом;

д) припасування капи зі штифтом;

е) одержання робочого і допоміжного відтисків;

ж) фіксація готового зуба.

Клінічні етапи виготовлення паяного штифтового зуба за

А.Я. Катцем (із півкільцем).

Комбінована коронка зі штифтом за Ахмедовим

ПРОТЕЗУВАННЯ ШТУЧНИМИ КОРОНКАМИ

Штучна коронка — різновид незнімних протезів із сплавів металів, кераміки, полімерних, композитних матеріалів або їх комбінацій, призначена для покриття клінічної коронки природного зуба при протезуванні.

Показами до протезування штучними коронками є:

-обширні дефекти коронок зубів травматичного і каріозного походження при неможливості пломбування і протезування вкладками, обличкуваннями;

-підвищене стирання і клиновидні дефекти (для відновлення анатомічної форми зуба, міжкоміркової відстані і профілактики подальшого стирання);

-аномалії форми зубів (зуби Гетчинсона, Фурньє, шилоподібні);

-гіпоплазія і аплазія емалі;

-зміна кольору зубів після депульпування і застосувань лікарських препаратів;

-покращення фіксації знімних протезів (створення вираженого екватора, телескопічна коронка, коронка із замковим кріпленням).

Крім того, коронки використовуються як опорні елементи мостоподібних, знімних протезів, ортодонтичних і щелепно-лицевих апаратів.

Штучні коронки по призначенню можуть бути:

відновними — для відтворення анатомічної форми зуба, його кольору і функції;

опорними — при використанні в якості опори мостоподібних, знімних протезів, ортодонтичних, щелепно-лицевих апаратів, а також під кламери знімних протезів;

шинуючими, коли коронки, об'єднані в групи, служать для іммобілізації рухомих зубів;

профілактичними, наприклад зустрічні коронки на зуби-антагоністи для попередження прогресування підвищеної стертості твердих тканин зубів.

За технологією штучні коронки можуть бути литими, штампованими, отриманими шляхом випалення керамічних мас або полімеризацією полімерних і композитних матеріалів.

за матеріалом вони є суцільнометалевими (із сплавів благородних і неблагородних металів), керамічними, полімерними, композитними, комбінованими (металополімерними, металокерамічними, композитно-скловолоконними).

Штучні коронки можуть бути повними, екваторними, тричетвертними (напівкоронка).

Препарування (підготовка) зубів під штучні коронки означає зішліфовування твердих тканин (емалі і дентину).Воно має на меті:

-створення такої форми кукси зуба, яка забезпечить штучній коронці можливість накладення і одночасно умови для її фіксації на опорному зубі;

-створення протезного простору для коронок;

♦ Протезний простір — частина ротової порожнини, яка зайнята зубним або щелепним протезом. Його поява обумовлена дефектом емалі і дентину, втратою зубів, атрофією м’яких тканин, резорбцією коміркових частин і тіл щелеп, а також зміною функціонування ротової порожнини.

-забезпечення правильних взаємовідношень краю штучної коронки і маргінального пародонту (рис.15).

рис .15 Взаємовідношення штучної коронки із сусідніми зубами і антагоністами

Препарування карборундовими або алмазними кругами можна почати з жувальної поверхні або ріжучого краю для роз’єднання антагоністів. Після цього проводять сепарацію мезіальної і дистальної поверхні зуба спеціальними сепараційними алмазними дисками (рис.16 ), полум’євидними фасонними головками. Поверхня диска повинна бути паралельна до осі зуба (рис .16, 2). Розбіжність контактних поверхонь робить неможливим накладання коронки, а сильне сходження (конусність) погіршує фіксацію і як наслідок можлива травма пульпи (рис .16, 3).

Карборундовими або алмазними кругами зішліфовують екватор, фасонними головками закінчують підготовку вказаних поверхонь і згладжують грані між поверхнями, зішліфовують приясенний валик. Зрештою збирають стільки твердих тканин, скільки потрібно, щоб максимальний діаметр кукси зуба не перевищував діаметру в області його шийки.

рис .16 Сепарація контактних поверхонь зубів під штучні коронки (1—3).

Протезування порцеляновими і пластмасовими коронками показане при зміні кольору, порушенні форми передніх зубів. Відносними протипоказами є глибокий прикус, глибоке різцеве перекриття, невисокі клінічні коронки. У молодих пацієнтів з широкою порожниною зуба існує небезпека її розкриття або опіку пульпи, якщо не була проведена спеціальна терапевтична підготовка (депульпування). Доцільність цього можна визначити, розрахувавши товщину стінок зубів (на внутрішньоротовій рентгенограмі).

Міцність пластмаси і кераміки нижча, ніж у сплавів металів, тому їх стінки повинні бути набагато товстіші. З урахуванням цієї умови при препаруванні необхідно зішліфовувати значний шар твердих тканин.

Препарування зубів проводять з циркулярним або вестибулярним уступом. Уступ дозволяє створити достатньо масивний край коронки, що важливо для крихких полімерів і порцеляни. Крім того, завдяки уступу край коронки не травмує ясна. Вибір способу залежить від клінічної картини, ступеня руйнування зуба, локалізації порожнини, висоти коронки, її форми, віку пацієнта.

Для контролю за товщиною зішліфованого шару твердих тканин необхідно колесовидною або сочевицеподібною фасонною головкою на вестибулярній або оральній поверхні зуба і на рівні ясенного краю створити борозенки заданої глибини.

Потім обережно зішліфовують тверді тканини. Коли дно борозенки опиниться на рівні раневої поверхні зуба, це означатиме, що зішліфований необхідний шар твердих тканин. Препарування починають з укорочення ріжучого краю або жувальної поверхні на 1,5—2мм. Потім знімають шар емалі і дентину з вестибулярного і орального боку на 1—1,5мм так, щоб на рівні ясенного краю утворився уступ. Після цього голчатою алмазною головкою сепарують контактні поверхні, після чого утворюють уступ такої ж ширини. Його сполучають з уступом на оральній і вестибулярній поверхні.

Для уникнення травми ясенного краю за допомогою торцевого бору обережно опускають уступ до рівня клінічної шийки (рис .17) або опускають його під ясенний край (за наявності зубоясенної кишені).

Ширина уступу забезпечує естетичні властивості, міцність коронки і варіює від 0,5 до 1,5мм. Форма уступу може бути різною (рис .18).

Після проведення цих етапів злегка згладжують гострі кути, і кукса набуває майже циліндричної, слабо конічної форми.

При протезуванні керамічною або пластмасовою коронкою отримують подвійний і допоміжний відбиток щелеп.

Протезування порцеляновою коронкою включає створення розбірної моделі і платинового ковпачка, пошарове нанесення

Рис .17 Схема розташування наконечника з ріжучим інструментом при створенні уступу в області ясенного краю

Рис .18 Форма уступу в ділянці шийки зуба: а - з прямим кутом; б- без уступу; у - з виємкою; г-прямий кут із скошеним краєм; д- з вершиною; е - скошений

і випалення керамічної маси, перевірку в порожнині рота, глазурування, зміцнення цементом.

Для протезування пластмасовою коронкою після отримання відбитків на гіпсовій моделі щелеп з воску моделюють коронку, вирізають з моделі блок з нею і сусудніми зубами і відомим способом проводять заміну воску на пластмасу. Після полімеризації коронка підлягає механічній обробці,і лікар фіксує її на зубі цементом.

Протезування металокерамічними і металопластмасовими коронками. Металокерамічні коронки складаються з литого каркаса і керамічного облицювального шару. Як облицювальний шар використовуються керамічні маси або пластмаси.

Показання до їх застосування такі ж, як і у керамічних, але вони можуть бути розширені при глибокому різцевому перекритті і за рахунок використання їх як опорних елементів мостоподібного протеза.

Препарування під металокерамічні і металопластмасові коронки проводиться так, як і під керамічні. При підготовці зуба необхідно враховувати товщину фіксуючого цементу, литого каркаса і обличкування, особливо з вестибулярної поверхні. При недостатній товщині облицювального шару через нього буде просвічуватися литий каркас або грунтовий шар, що різко змінить його колір і зменшить естетичні якості.

Протезування металокерамічною коронкою (рис.1) полягає в отриманні розбірної моделі за подвійним відбитком, моделюванні і відливанні металевого каркасу, перевірці його в порожнині рота, нанесенні і випаленні керамічної маси, перевірці оклюзійних співвідношень, глазуруванні, фіксуванні коронки цементом.

рис . 1 Металокерамічна коронка

рис . 20 металопластмасова коронка

Протезування металопластмасовими коронками (рис .20) проводять в тій же послідовності, тільки при моделюванні каркаса наносять на поверхню воску найдрібніші пластмасові кульки для забезпечення механічної фіксації обличкування. Після литва і перевірки каркаса в порожнині рота на його поверхню наноситься пластмаса, яка полімеризується, обробляється і полірується.

Протезування повними металевими коронками.

Повні литі металеві коронки показані:

-при необхідності відновлення анатомічної форми бічних зубів;

-при протезуванні мостоподібними протезами як опорні елементи в бічних відділах зубних рядів;

-для профілактики підвищеного стирання зубів (зустрічні коронки);

-для фіксації знімних протезів, щелепно-лицевих і ортодонтичних апаратів.

рис .21 Суцільнолиті коронки, виготовлені з металу поодинокі.

Препарування під повну литу коронку(рис .21) може починатися із зішліфовування жувальної поверхні на товщину металевої коронки (0,3-0,5мм). При цьому потрібно пам'ятати про збереження анатомічної форми поверхні зуба, зменшуючи висоту горбка, одночасно заглиблюючи фісури. Величину розмежування можна перевірити смужкою розігрітого воску або копіювальним папером (рис.22).

Потім проводять сепарацію зуба алмазним диском або фасонними головками полум’євидної або голчатої форми, зменшуючи максимальний діаметр зуба до діаметру шийки. Зішліфовують вестибулярну і язикову поверхні, не забуваючи при цьому приясенний валик. Гострі кути між всіма поверхнями згладжують. Така форма зуба забезпечує можливість накладання коронки і щільне прилягання її до шийки.

Після препарування зуба отримують основний (робочий) відбиток зубного ряду, використовуючи для цього еластичні маси. З протилежної щелепи знімають допоміжний відбиток. В зуботехнічній лабораторії отримують вогнетривку модель, на якій створюється воскова репродукція коронки. Потім створюється литникова форма, з якої виплавляється віск, а вона заповнюється металом. Після цього коронка обробляється, полірується, перевіряється в порожнині рота і фіксується цементом.

рис . 22Артикуляційний папір (а) і його призначення (б, в)

Всі штучні коронки повинні відповідати певним вимогам:

-відповідати анатомічній формі зуба, забезпечуючи оклюзійні взаємовідношення з антагоністами і міжзубні контакти з сусідніми зубами. Виражений екватор дозволить захистити крайовий пародонт, міжзубний сосочок і, за рахунок створення контактних пунктів, розподілити жувальне навантаження по всьому зубному ряду;

-при відновленні оклюзійних взаємовідношень не можна збільшувати міжкоміркову відстань. При передчасних оклюзійних контактах відбуватиметься концентрація жувального тиску на зубі, покритому штучною коронкою, і його антагоністах, що викличе функціональне перевантаження пародонту по величині. Моделювання дуже виражених горбків без урахування рухів нижньої щелепи можуть викликати блокаду останніх і функціональне перевантаження пародонту по напряму;

-щільно охоплювати шийку зуба, мінімально занурюючись в зубоясенну борозну. При неправильному препаруванні або порушенні технології між краєм коронки і зубом утворюється щілина. Після фіксації такої неповноцінної коронки цей простір заповнюється цементом, який згодом вимивається, а в пришийковій ділянці виникає карієс.

Тиснення довгого краю коронки на ясна викликає її запалення (набряк, гіперемію, ціаноз, біль, кровоточивість) з подальшим розвитком проліферації або атрофії ясенного краю (оголення шийки зуба).

Протезування напівкоронками (тричетвертними коронками). Для фіксації мостоподібних протезів, шинування рухомих зубів, профілактики підвищеної стертості можуть застосовуватися напівкоронки, які є незнімними конструкціями, які покривають оральну і контактні поверхні зуба(рис.23-.24). Вестибулярна поверхня зуба при цьому залишається відкритою. Напівкоронка, що використовується на премолярах, може називатися тричетвертною коронкою. Вона закриває оральну, жувальну і контактні поверхні зуба

рис . 23 Зуби, препаровані під напівкоронку

рис .24 Напівкоронка (зображена окремо і на моделі).

Враховуючи особливості конструкції і пов'язані з цим недоліки у фіксації, напівкоронки можуть застосовуватися тільки при високих клінічних коронках і стійкості зубів до карієсу.

Препарування зубів під напівкоронки починають з сепарації контактних поверхонь, яким додають паралельність у вертикальній площині, потім зішліфовують оральну і оклюзійну поверхні. На ріжучому краю роблять скіс в оральну сторону. Форму піднебінного горбка необхідно зберегти для поліпшення фіксації напівкоронок. На контактних поверхнях фісурним бором створюються паралельні пази, на іклах і премолярах вони з'єднуються між собою поперечним пазом.

Після препарування отримують подвійний відбиток силіконовими матеріалами і допоміжний відбиток.

Напівкоронки відливаються на вогнетривких моделях, обробляються, поліруються і зміцнюються композитними або склоіономерними цементами. Вони, як правило, не є самостійними протезами, а служать опорними елементами для мостоподібних конструкцій.

Екваторні коронки доходять до екватора зуба. Вони застосовуються для фіксації мостоподібних протезів (рис .2 а) і при шинуванні зубів (рис.25 б).

Для протезування такими конструкціями препаруються всі поверхні зуба до екватора із створенням уступу (рис .25 в) на цьому рівні або без нього (рис .25 г) За технологією екваторні коронки можуть бути штампованими або литими.

рис .25 Екваторні коронки (а - г)

Протезування при повній відсутності коронки зуба.

Карієс, підвищена стертість або травма часто приводять до повного руйнування коронки зуба із збереженням його кореня. Відновлення коронки зуба при його відсутності здійснюється за допомогою штифтових зубів і коронок на штучних куксах.

До коренів, що плануються як опора штифтової конструкції, пред'являються наступні вимоги:

-кореневий канал повинен бути добре прохідним;

-верхівкова третина каналу повинна бути пломбована, а периапікальні тканини - не мати ознак хронічного запалення. Якщо зміни не носять обширного характеру (кіста, кістогранульома), відсутній норицевий хід і в анамнезі немає відомостей про часті загострення, то допустиме протезування штифтовою конструкцією. У решті випадків необхідно провести резекцію верхівки кореня. Протезування буде доцільним, якщо залишається достатня для опори довжина кореня;

-довжина кореня повинна бути більшою, ніж висота майбутньої штучної коронки;

-стінки кореня повинні мати достатню товщину, щоб протистояти жувальному тиску, що передається через штифт;

-тканини кукси кореня повинні бути твердими, не мати уражень карієсом і ознак демінералізації;

-корінь повинен бути стійким;його поверхня повинна виступати над яснами або знаходитися на одному рівні з ними.

Штифтові зуби можуть бути стандартними (Дейвіс - рис.26) , Дювель, Бонвілль, Логан) і індивідуальними.

рис .26 Порцелянові коронки и штифти по Дейвісу.

В даний час найчастіше використовуються конструкції штифтових зубів, включаючи ковпачок або вкладку (Річмонда, Ільїної-Маркосян), штифтовий зуб із пластмаси, коронки на штучній куксі.

Штифтовий зуб з ковпачком був запропонований Річмондом і тому носить його ім'я.

Особливістю цієї конструкції є ковпачок, який покриває культю кореня і з’єднаний зі штифтом. Ця конструкція особливо показана при стоншених стінках культі, оскільки запобігає розколюванню кореня і руйнуванню цемента в каналі (рис .27 г).

В даний час як тимчасові протези використовуються пластмасові коронки з штифтом. Решта штифтових конструкцій застосовується рідко, оскільки їм на зміну прийшли штучні коронки на штучних куксах.

рис .27 Різні види штифтових зубів: а- штифтовий зуб за Ільїною-Маркосян; б-звичайний шифтовий зуб з пластмаси; в- штифтовий зуб як опора консольного протеза; г –штифтовий зуб за Рігмондом; д –штифтовий зуб як опора мостоподібного протеза.

Переваги такої конструкції очевидні:

-коронку при зміні її кольору, пошкодженнях облицювання легко зняти і замінити без необхідності видалення штифта;

можливе використання коренів, які знаходяться нижче рівня ясен, без гінгівектомії;

-при видаленні поряд стоячого зуба, зовнішню коронку можна зняти, а куксу використовувати для опори мостоподібних протезів;

-стає можливим протезування мостоподібними протезами дефектів, обмежених коренями, оскільки при непаралельності кореневих каналів і штифтів можна забезпечити можливість накладення мостоподібного протеза за рахунок паралельності стінок кукси (рис . г).

Підготовка кореня (рис.28 ) залежить від ступеня руйнування коронки зуба: крихкі, стоншені, розм'якшені стінки коронки зішліфовують до рівня ясен. Якщо стінки кукси досить масивні, міцні і можуть протистояти

рис . 28 Контакт литої культі з тканинами зуба до (а) і після(б) припасування

жувальному тиску, то їх можна не піддавати значному зішліфовуванню . Якщо слизова оболонка прикриває поверхню кореня, то її, як правило, можна відтіснити воском, а потім — штучною куксою. Якщо цього не відбулося, накладається пов'язка з дентину на добу. При недостатньому ефекті проводиться гінгівектомія, але тоді рівень шийки протезованого зуба не співпадатиме з сусідніми.

Потім обережно розширюють канал кореня на глибину, рівну або таку, що перевищує висоту коронки зуба. Кут конвергенції стінок каналу повинен бути мінімальним, тобто стінки штифта повинні бути майже паралельними. При зменшенні діаметру штифта у напрямку до верхівки кореня він набуває ступінчастої форми. Доцільно, щоб поперечний перетин його був овальним або ограненим.

Штучні кукси створюють із сплавів золота, срібла з паладієм, КХС, полімерів, скловолоконних і композиційних матеріалів.

Використовують чотири способи створення штучної кукси з штифтом:

-безпосереднє створення її в порожнині рота з композиційного полімеру на штифті з металу або скловолокна;

-прямий спосіб моделювання з воску в порожнині рота з подальшою заміною металом;

-зворотний (непрямий) спосіб створення кукси зі штифтом на робочій моделі щелепи, в лабораторії;

-застосування стандартних заготовок металевої кукси зі штифтом .

Після створення штучної культі зі штифтом і фіксації її в каналі кореня звичайним способом проводять весь комплекс маніпуляцій в строгій відповідності із протезуванням штучною коронкою з того чи іншого матеріалу.

Найважливіші методики зняття відбитків

Неможливо точно сказати які відбиткові методики, для яких конкретних випадків застосовуються. Навпаки, можна використовувати будь-яку методику в кожному конкретному випадку під час зняття відбитків. Так, при виготовленні коронок, мостів, вкладок різними способами, можна застосовувати

методику подвійного відбитка або сендвіч-техніку. Методика подвійного відбитка відповідає принципу зняття менш точних попередніх зліпків, а потім ведення робіт з особливою точністю по корегуючому зліпку.Відзначено, що при корегуючому відбитку, за допомогою сильного тиску відбувається переміщення корегуючого матеріалу, завдяки чому видаляються повітряні бульбашки.Методика допускає дрібні похибки при аплікації. Для цього обчислюються певні сили пружності у відбитку, тому корегуючий шар можна нанести широко на попередній відбиток. При акуратному виконанні ця потенційна пружність є дуже незначною і можна нею знехтувати.Ще не знайдено дійсно справжніх хімічних сполук, що дозволяють міцно з'єднати корегуючий матеріал і матеріал попереднього відбитка. З'єднання обмежується частиною незакінченого молекулярного ланцюга матеріалу попереднього відбитка і підтримується адгезією і механічною стримуючою здатністю.Негативними чинниками для з'єднання можуть бути залишки миючих та дезинфікуючих засобів, а також контактування з латексними рукавичками та різного роду жировмісними субстанціями. Найважливішим аргументом проти техніки подвійного відбитка є відносно висока затрата часу. Загальна затрата часу від початку робіт формування попереднього відбитка та підготовчої роботи з корекції до вилучення корегуючого відбитка з порожнини рота пацієнта становить щонайменше 15 хвилин. У порівнянні з сендвіч-технікою час робіт більше в 3 рази! Співвідношення кількості відбитків в порівнянні однієї техніки до іншої змінювалося протягом приблизно 20 років, безперервно збільшуючись у бік сендвіч-техніки і є головним чином обгрунтуванням того, що переважно застаріле використання техніки подвійного відбитка пережило себе і прийшов час використання нового методу: сендвіч-техніки."Сендвіч-техніка" - це техніка, що досягає найвищої точності, що вимагає великої уваги і ретельного нанесення корегуючого матеріалу. Тут відсутній рух матеріалу, що видаляє повітряні бульбашки, але кожна ознака дефекту в порожнині рота і будь-яка її особливість залишаються на відбитку. Немає пружності при знятті відбитка, яка може виникнути в результаті нанесення товстого шару корегуючої на попередній відбиток. До того ж, знайдено покращена хімічна сполука між корегуючими матеріалами та матеріалами для попереднього відбитка. Нарешті встановлено, що витрати часу при використанні сендвіч-техніки не перевищують приблизно 5 хвилин від початку змішування до вилучення відбитка з порожнини рота. Техніка подвійного відбитка. Попередній відбиток Використання ретракційної нитки для запобігання кровотечі ясен і для кондиціонування відокремлюваного ясеневого краю є відомим у багатьох випадках. Тут свою особливу дію робить бавовняна ретракційна нитка "Ультрапак", яка існує з різним ступенем поглинання вологи. Разом з тим, можливе застосування різного виду вологовідштовхуючих засобів. Є також серія вологовідштовхуючих ретракційних ниток, які застосовуються в кожному конкретному випадку кровоточивості ясен. Для техніки подвійного відбитка потрібний попередній зліпок. Якщо ми доповнимо його корегуючою, то вона залишить після себе тонку плівку, яка володіє певною силою, щоб попередній відбиток був деформований під час корегуючої формовки. Це може призвести до неточностей у відбитку, тому що після вилучення його з порожнини рота він повертається у свій первинний стан. Тому в техніці подвійного відбитка застосовують матеріал, що має кінцеву твердість 60 shore A і розвиваючий зворотню силу, яка могла б по можливості витісняти багато корегуючого матеріалу. Elite HD+ Putty Soft завдяки своїм видатним характеристикам відповідає цим особливостям, тому що консистенція сприяє нормальному перемішування матеріалу і при кінцевій твердості 60 shore А матеріал розвиває зворотню силу для оптимального корегуючого відбитка.Необхідна кількість Elite HD+ Putty Soft дозується рівними частинами для обох компонентів. При цьому, потрібно взяти до уваги те, що кришки і ложки для матеріалів ні в якому разі не можна плутати. Матеріал розминається руками до утворення однорідної консистенції і гомогенного кольору. Загальна тривалість процесу не повинна перевищувати 30 сек. Перфорована відбиткова ложка наповнюється змішаним матеріалом Elite HD+ Putty Soft , після цього нитка видаляється, і в порожнину рота пацієнта розміщується повна ложка, яка центрується і встановлюється лікарем в необхідне положення, після цього матеріал продавлюється до наміченої глибини. Ні в якому разі не можна допускати прокусування матеріалу до основи ложки, тому що це призведе до неточного зняття відбитку. Якщо для утримання матеріалу перфорацій ложки недостатньо, то можна поліпшити його фіксацію авдяки нанесенню Zhermack Adhesiv. Одноразові ложки із пластику придатні для роботи, однак, у багатьох випадках не дуже міцні. Ми рекомендуємо для зняття попереднього відбитка використовувати металеву ложку з ручкою. Після затвердіння (максимум 3 хвилини) попередній відбиток виймається з порожнини рота пацієнта і ополіскується чистою водою, потім висушується потоком повітря. Промивання різного роду миючими засобами або засобами для дезінфекції може глибоко зволожити поверхню і далі перешкоджати процесу затвердіння корегуючого відбитка. Дуже важлива вирізка попереднього відбитка.Оскільки корегуючий матеріал, все одно, який з адитивних силіконів Zhermack, має малу усадку (менше 0,2%), то не має значення, багато чи мало Ви вирізуєте. Вирізані з попереднього відбитка частини замінюються корегуючим матеріалом, який має меншу усадку, ніж раніше вирізаний матеріал. Інакше поводяться при застосуванні конденсаційні силікони. Тут вирізається матеріал для попередніх зліпків з великою усадкою і замінюється корегуючим матеріалом з ще більшою усадкою. Як результат, неточність, яка обгрунтована кількістю вирізаного матеріалу попереднього відбитка.Вирізка потрібна, в першу чергу, для того, щоб запобігти відламуванню заважаючих частин при повторному внесенні відбитка в рот пацієнта, по-друге, знизити основу відбитка і зробити можливим більш точним його позиціонування. Тому видаляються міжзубні області, піднутрення і область навколо препарацій. При цьому додатково згладжуються виниклі неточності. Звільнений таким чином простір служить для того, щоб без проблем здійснити повторне внесення відбитка. Це з одного боку, а з іншого - тут створюється резервуар. Він буде вміщувати в себе частину зайвого матеріалу. Велика вирізка вимагає меншого, менша - більшого компресійного тиску. В особливо важких випадках можна вирізати ще й додаткові канали, які потрібні для вільного витоку корегуючого силікону.При вирізці треба дуже ясно представляти первинну структуру попереднього відбитка, таким чином, щоб чітко проводити роботи з корекції. Втім, тут не має ніякого значення ні усадка силіконів, ні кількість вирізаного матеріалу з попереднього відбитка, тому, як матеріал попереднього відбитка, так само як і корегуючий матеріал мають приблизно однаковий фактор усадки (справедливо, тільки для адитивних силіконів). Треба взяти до уваги, що всі не повністю вирізані частини силікону повинні бути вилучені. Це легко зробити, якщо спрямувати струмінь стиснутого повітря на відбиток. Частинки видаляються повітряним потоком. Потім відбиток прополіскують ще раз чистою водою, але для корегуючого відбитка заготовка все-таки повинна бути сухою.Тепер попередній відбиток готовий для корегуючого відбитка. Корегуючий відбиток можна виготовити різними способами в залежності від виду упаковки корегуючого матеріалу. Матеріали постачаються в тубах, які потім змішуються в змішувачі або, як в останні роки, в картриджах.Техніка подвійного відбитка. Корегуючий відбиток Картридж з Elite HD+ Light Body (Super Light Body, Regular Body) вставляється в "пістолет",заглушка або використана змішуюча насадка видаляються і вставляється нова змішуюча насадка.Додатково на змішуючу насадку встановлюється інтраоральна канюля, яка використовується для нанесення матеріалу прямо на препаровану область.Нанесення матеріалу відбувається миттєво, приводячи в рух ручку пістолета. Якщо матеріал все ж таки важко видавлюється, рекомендується трохи зрізати кінець конічної канюлі. Це робиться з метою деякого збільшення вихідного отвору і зниження зусиль.Спочатку наносять матеріал на препаровані зуби, починаючи з дистальних. Гостроверхою канюлею, повільними рухами наносять матеріал навколо препарованої області, покриваючи всю її поверхню повністю слідкуючи за тим, щоб матеріал лягав безперервно, без включень повітря.Після цього попередній відбиток також наповнюється матеріалом. Канюля знаходиться глибоко в контурі попереднього відбитка, щоб не допустити утворення повітряних бульбашок. Для гарного корегуючого відбитка необхідно наповнити всю зубну дугу корегуючим матеріалом, щоб запобігти неточності при жорсткій установці в прикусі і при артикуляції.Підготовлена і наповнена ложка вводиться в порожнину рота пацієнта і з сильним тиском тривалістю близько 15 секунд роблять корекцію позиції. Потім тиск послаблюють і відбиток твердне при слабкій фіксації в правильному положенні.Максимальне перебування відбитка в роті 3.5 хвилини.Техніка подвійного відбитка вимагає виготовлення попереднього і корегуючого зліпків.Проходять дві розрізнені формовки. Затрата часу відносно висока! Перевага полягає в тому, що при виникненні аплікаційних помилок, наприклад, включення повітря, залишок слини або крові, їх можна частково компенсувати за рахунок того, що при видавлюванні надлишкового матеріалу виникає його динамічне виділення і, таким чином, ліквідуються включення повітря або рідини. Це означає, що техніка подвійного відбитка допускає наявність невеликих помилок і може сама ці помилки компенсувати. Техніка подвійного змішування (сендвіч-техніка) Сендвіч-техніка надає лікарям можливість вирішити найскладніші проблеми відбиткової техніки,особливо у сфері, в якій ризик отримати відбиток з дефектами можна звести до мінімуму.Спеціально для проведення складних комбінованих робіт за допомогою застосування жорсткого кріплення у поєднанні з відливанням металевої моделі, потрібні відбитки найвищої точності і вільні від внутрішньої напруги. Одинична вкладка або коронка висувають високі вимоги до якості відбитків, що в техніці подвійного відбитка не досягається.Крім того, сендвіч-техніка пропонує лікарям значну економію часу, тому що виключається окремий корегуючий відбиток і вирізка попереднього.Ми категорично стверджуємо, що перевага за часом сендвіч-техніки в кожному випадку пов'язана з підвищеною ретельністю при аплікації корегуючого матеріалу, тобто, якщо останній нанесений на препаровану поверхню без помилок, то Ви отримуєте незаперечну перевагу за часом перед подвійним відбитком. Адже асистент заповнює ложку базовим матеріалом у той час, коли Ви наносите корегуючий матеріал. При цьому потрібно звернути увагу на те, що як тільки корегуючий матеріал з’являється в роті пацієнта, то тут вже починає робити свій вплив температура тіла і відбувається полімеризація. Має пройти не надто багато часу (не більше 2-х хвилин) до того, як наповнена ложка буде внесена в рот пацієнта.ELITE HD+ TRAY MATERIAL з цілого ряду причин добре підходить як ложковий матеріал: по- перше, матеріал володіє особливою пружністю, яка дозволяє використовувати індивідуальні ложки, які не дуже сильно витісняють аплікований на зуби матеріал. По-друге, в'язкість встановлена так, що при застосуванні ложок зліпок не буде прокусуватись до її основи. По-третє, кінцева твердість у 60 shore А утворює прийнятний компроміс, тому що вилучення відбитка з рота відбувається дуже легко.На практиці ця техніка є легко застосовувана, що підтверджує наступний опис.Роботу з обома матеріалами, в даному випадку ELITE HD+ Tray для наповнення ложки і ELITE HD+ Light Normal, для нанесення на препаровану область, потрібно починати одночасно.Пластичний матеріал для наповнення ложки дозується асистентом в рівних пропорціях, що додаються дозувальними ложками для кожного компонента в однаковому співвідношенні. У той час, коли асистент змішує ці компоненти, лікар наносить корегуючий матеріал ELITE HD+ Light Normal безпосередньо в порожнину рота на препаровані зуби, починаючи з дистальних.Гостроверхою канюлею повільними рухами наносять матеріал навколо препарованої області,покриваючи повністю всю її поверхню, слідкуючи за тим, щоб матеріал лягав безперервно, без включень повітря.Нанесення корегуючого матеріалу при сендвіч-техніці треба проводити з особливою ретельністю,тому що в порівнянні з технікою подвійного відбитка роботи проводяться без компресії і невідбувається динамічного розтікання матеріалу, який витісняє зайве.Наповнена ложка відразу після закінчення нанесення корегуючого матеріалу вводиться в порожнину рота без додаткових зусиль. При цьому потрібно взяти до уваги, що базовий матеріал не слід продавлювати до основи ложки, тому що можуть виникнути проблеми з точністю посадки і надалі при виготовленні моделі.Результати можна поліпшити, якщо під час затвердіння (максимум 3 хвилини) ложку з матеріалом утримувати у правильному положенні з зовнішнього боку (з боку щік, а не порожнини рота),причому робити це може сам пацієнт.Ложка в роті займає конкретну позицію без застосування сили і під час затвердіння вона повинна по можливості бути нерухомою. Не потрібно ніякого тиску, тільки одна формовка!Тому, торкаючись техніки подвійного відбитка, ми говоримо про відбиток, у той час як у випадку сендвіч-техніки ми говоримо про формовку.Затвердіння обох матеріалів в порожнині рота відбувається одночасно. Хімічна сполука обох силіконів абсолютно однорідна і вільна від напруг і здійснюється на хімічній основі. Тільки область препарацій позначена корегуючим матеріалом. Цього абсолютно достатньо, тому що при даній методиці не варто очікувати будь-якого роду іритації висоти прикусу.Техніка подвійного перемішування не вимагає окремих відбитків. Базовий матеріал поміщається асистентом в ложку в той час, коли лікар наносить корегуючий матеріал на препаровану область.Ложка поміщається в рот пацієнта і базовий матеріал, що знаходиться на ній, з'єднується з корегуючою. Формування відбувається за 1 фазу, і немає необхідності в окремому корегуючому відбитку і проміжної препарації попереднього відбитка. Ця техніка вважається особливо точною і не вимагає значних витрат часу. У той же час усі маленькі помилки, які виникають при нанесенні матеріалу, залишаються. А це вимагає підвищеної уваги і ретельності при аплікації матеріалу з картриджа.Після вилучення з порожнини рота затверділих відбитків, отриманих тією чи іншою описанною вище методикою, можна виготовляти модель. Вид моделі орієнтується на поставлене завдання і вид зубопротезних робіт.Перед виготовленням моделі відбиток знежирюється. Це робиться вручну за допомогою засобу по знежиренню, проте достатньо вже того, що відбиток кладеться на короткий час (кілька хвилин) в готовий розчин для промивання. Залишки розчину для промивання ретельно видаляються.Якість поверхні моделі, в тому числі і структури гіпсу, можна значно поліпшити, якщо з одного боку точно дотримуватися інструкції по дозуванні гіпсу, а з іншого боку піддати його вакуумній обробці. Виготовлення моделі краще відкласти на 2-4 години, тим самим досягається висока якість поверхні моделі. Це втім, не пов'язане з проблемами усадки адитивних силіконів, яка не перевищує 0,2%.Відлита модель відрізняється гладкою, без повітряних включень поверхнею, що гарантує ідеальні умови для подальших зубопротезних робіт.

Підготовлений зуб під вкладку

Металева лита куксова вкладка

Куксова вкладка, зафіксована на цемент

Штифтовим зубом називають незнімний протез, що цілком заміщає коронку природного зуба і укріплюється в каналі його кореня за допомогою штифта.

Класифікація штифтових зубів.

1. За призначенням: відновлювальні, опорні, опорно-відновлювальні.

2. За конструкцією: монолітні, складові.

3. За методом виготовлення: литі і паяні.

4. За матеріалом: металеві й облицьовані.

Л.В. Ільїна-Маркосян розділяє штифтові зуби за принципом укріплення на зуби.

1. Штифтовий зуб кореневою частиною або кореневою захисною платівкою прилягає до зовнішньої поверхні підготовленого зуба.

2. Виступаюча над яснами частина кореня покривається каблучкою.

3. Фіксуюча частина штифтового зуба прилягає не тільки до зовнішньої поверхні, але і до внутрішніх стінок устя каналу.

Штифтові коронки діляться на:

1) Коронки без кореневого кільця:

- коронка Логана;

- штифтова реставрація з ковпачковою коронкою;

2) Коронки з кореневим кільцем:

- штифтові-кільцеві коронки;

- штифтова-кільцева капа з ковпачковою коронкою;

- штифтова реставрація з металопластмасовою коронкою.

Показання до застосування.Для відновлення депульпорованих зубів з великими дефектами. Для заміщення некрасивих або розташованих поза дугою здорових зубів. Для фіксації (у виді опори) мостоподібних протезів. Частіше усього їх застосовують для верхніх передніх зубів і перших премолярів.

Протипоказання.

До протипоказань для протезування штифтовими зубами можуть бути віднесені неповне пломбування каналу, короткі або криві корені, глибока руйнація кореня під яснами, поява патологічної рухливості коренів після резекції верхівки кореня або при захворюванні пародонта. У останньому випадку штифтові зуби можуть використовуватися лише як складовий елемент шинуючої конструкції.

Вимоги до кореня:

- корінь зуба повинний бути стійкий, мати міцні стінки, бути над рівнем ясен або принаймні бути на рівні ясна;

- канал кореня повинен бути запломбований до верхівкової частини; відношення довжини кореня до коронки повинно бути 2:1;

- у ділянціі верхівки кореня не повинно бути запальних явищ.

Штифтові зуби повинні відповідати таким вимогам:

- не повинні травмувати тканини навколо кореня;

- повинні щільно прилягати до поверхні кореня і тим самим добре ізолювати його канал від проникнення вологи з порожнини рота;

- повинні добре фіксуватися на корені за допомогою штифта, що входить у канал на 2/3 його довжини і відповідати естетичним вимогам;

- не повинні підвищувати прикус і перешкоджати жувальним рухам нижньої щелепи.

Виготовлення литих штифтових зубів

1. Підготування кореня.

2. Припасування штифта.

3. Одержання відтиску.

4. Перевірка і фіксація штифтового зуба.

Виготовлення штифтового зуба з кільцем за Річмондом.

Особливістю цієї конструкції є застосування ковпачка, що закриває куксу кореня, який і спаяний зі штифтом.

Клінічні етапи:

а) підготування кореня;

б) одержання розмірів окружності кореня;

в) припасування кільця і штифта;

г) одержання відтиску з кільцем і штифтом;

д) припасування капи зі штифтом;

е) одержання робочого і допоміжного відтисків;

ж) фіксація готового зуба.

Клінічні етапи виготовлення паяного штифтового зуба за

А.Я. Катцем (із півкільцем).

Комбінована коронка зі штифтом за Ахмедовим

Виготовлення литих штифтових зубів

1. Підготування кореня.

2. Припасування штифта.

3. Одержання відтиску.

4. Перевірка і фіксація штифтового зуба.

Виготовлення штифтового зуба з кільцем за Річмондом.

Особливістю цієї конструкції є застосування ковпачка, що закриває куксу кореня, який і спаяний зі штифтом.

Клінічні етапи:

а) підготування кореня;

б) одержання розмірів окружності кореня;

в) припасування кільця і штифта;

г) одержання відтиску з кільцем і штифтом;

д) припасування капи зі штифтом;

е) одержання робочого і допоміжного відтисків;

ж) фіксація готового зуба.

Після оцінки якості виготовлення штифтового зуба приступають до укріплення його на корені. З цією метою корінь ізолюється від попадання на нього слини ватним тампоном, канал кореня, кукса і штифтовий зуб дезінфікується спиртом, знежирюється і висушується ефіром або теплим повітрям. Цементзамішується такої ж консистенції, як для пломбування каналу, і вноситься невеличкими порціями, в канал тонким прошарком. Частину цементу, що залишилася, використовують для обмазування штифта і ковпачка. Штифт вводять у канал кореня, перевіряють точність установлення ковпачка й утримують протез до затвердіння цементу. При видаленні залишків цементу варто дотримуватися обережності, інструмент (гачок, екскаватор) повинні бути спрямовані від ріжучого краю до ясен. Зусилля, прикладені в оберненому напрямку, можуть призвести до зсуву штифтового зуба.

Клінічні етапи виготовлення паяного штифтового зуба за

А.Я. Катцем (із півкільцем).

Розширюють канал кореня і біля устя формують порожнину для вкладки кубічної форми. З спеціального воску (наприклад «Лавакс») моделюють вкладку і надкореневу захисну пластинку безпосередньо в порожнині рота (прямой спосіб). Обрізують надлишки воску, беруть раніше припасований штифт і, утримуючи його крампонними щипцями, підігрівають. Вводять його через віск у кореневий канал. Віск охолоджують водою, штифт витягають із каналу. Воскову модель надкореневої захисної пластинки зі штифтом передають у ливарну лабораторію. Відлиту вкладку з захисною пластинкоюперевіряють у порожнині рота і знімають відтиск.

Комбінована коронка зі штифтом за Ахмедовим

Використовувані в даний час коронки без кореневого кільця потребують відновлення кукси на штифті і покриття ковпачковою коронкою. Штифтові коронки складаються з литої частини зі штифтом, яка покривається ковпачковою коронкою. Таке рішення прийнятне для окремих зубів. Але якщо штифтову коронку необхідно застосовувати в якості основи мостоподібної конструкції, то від неї варто відмовитися. Недолік цих коронок полягає втому, що вони можуть розпирати корінь або зламати його.

При штифтовій реставрації повною металопластмасовою коронкою, коронка охоплює і корінь. Форма, яка відновлюється куксою і штифтом залежить від виду і призначення повної коронки. Цей вид коронок придатний, як опора мостоподібної конструкції, зокрема тоді, коли кореневі канали опорних зубів не паралельні. У такому випадку, спочатку, здійснюють штифтову реставрацію, а потім її препарування паралельно другому опорному зубу. Такерішення оптимально для повторного встановлення мостоподібної конструкції

У всіх випадках при протезуванні штифтовими зубами обов'язкові такі умови:

1) відновлювати коронку штучного зуба, не травмуючи тканини, які оточують корінь;

3) щільно з'єднувати зо допомогою штифта зі стінками каналу не менше ніж на 2/3 його довжини;

4) мати гарний вигляд;

5) не підвищувати прикус і не перешкоджати рухам нижньої щелепи.

Куксова вкладка. Методи виготовлення.

Переваги куксової вкладки над штифтовими конструкціями:.

— рівномірно розподіляє навантаження на корінь зуба;.

— може бути опорним елементом незнімних та знімних протезів;.

— дозволяє зберегти і відновити більшість коренів зубів, як однокореневих, так і багатокореневих.

Крім воску "Лавакс" для моделювання використовують самотвердіючу пластмасу.

1. Адвокат и его защитная речь
2. 30 балів отримує студент який повністю розкрив зміст питанняправильно розуміє його сутність демонструє вмі
3. Д учет Группа здоровья
4. .1 Сущность значение и проблемы антикризисного управления 7 1
5. А класс 25052000 г
6. Средства достижения выразительности в интерьере
7. административные наказания назначаются должностными лицами значительного числа государственных органов.html
8. Методические рекомендации по написанию рефератов и подготовке презентаций ПО ДИСЦИПЛИНЕ ФИНАНСЫ Д
9. ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ АНАЛИЗА ФИНАНСОВОХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ [2
10. реферату- Цивільне право в Україні за радянських часів.html
11. тематичному циклі та типу уроку
12. ЛЕКЦИЯ 12ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ВЗГЛЯДЫ ДЖ
13. тема связывает в организме рецепторы ткани и органы в рефлекторные дуги
14. ПредисловиеАвтор- Веденьев Василий Олегович
15. з курсу ldquo;Економічна інформатикаrdquo; за темою Робота в СУБД ccess для студентів денної форм.
16. Модуль Понятие профессиональной этики Соотнесите разделы философского знания в соответствии с философ
17. по теме- Обзор операционной системы Apple MacOS Содержание Введение
18. ИстраДодзе Заявка на участие в Первенстве Московской Федерации Киокусинкай
19. Jhrhunderts Die B~rsen hben sich us fr~heren Messen und M~rkten entwickelt
20. Тема - Травматизм і професійні захворювання

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе