Тема 1. Поняття інженерної діяльності.html
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Тема 1. Поняття інженерної діяльності.
- Головні критерії та ознаки інженерної діяльності.
Інженерами зазвичай називають людей, що пов’язані з технікою, її розробкою та експлуатацією, тобто фахівців, що мають спеціальні технічні знання. Термін “інженер” походить від французького “здатність до винахідництва”. Словник Даля тлумачить це поняття як “вчений, будівельник, але не архітектор”. Отже, приступаючи до вивчення історії інженерної справи, спочатку необхідно з’ясувати, що саме входить до поняття “інженерна справа”, які критерії та суттєві ознаки характеризують саме цей вид діяльності?
Ознаки інженерної діяльності:
- Постановка цілі у практичній сфері створення техніки. Важлива саме технічна спрямованість.
- Належність до матеріального виробництва, практичної дяльності.
- Наукова обґрунтованість – свідоме використання науки для пришвидшення розвитку техніки.
- Технологічна та науково-технічна творчість.
- Опосередкований вплив на техніку – інженер не реалізує свій проект сам, він створює техніку та керує технікою опосередковано, через робочих.
Особливість інженерної діяльності – подвійний підхід до кожного об’єкту. З одного боку, будь-який об’єкт – це частина природи, що має підкорюватись природним законам, а з іншої – знаряддя, механізм, машина, які необхідно створити штучним шляхом. Таке поєднання “природного” та “штучного” змушує інженера спиратися як на науку, що подає знання про природні процеси, так і на вже існуючу техніку, від якої інженер отримує відомості про матеріали, конструкції, їх технічні ознаки та методи виготовлення. Поєднуючи ці два роди знань, інженер знаходить “місці перетину” природи та практики, виокремлює ланцюжок процесів природи, що буде працювати так, як необхідно для функціонування майбутнього об’єкту, та досягає своєї мети.
Таким чином, найбільш специфічними ознаками праці інженера є наукова обґрунтованість та практичне відношення до техніки. Поєднання цих двох ознак призводить до парадоксального висновку: інженерна діяльність – це головним чином духовна діяльність у сфері матеріального виробництва. Лише інженерній діяльності властиво таке поєднання на відміну від суто практичної діяльності робітників або переважно теоретичної роботи науковців.
Інженерна діяльність – свідоме використання досягнень науки, спрямоване на виробництво техніки та задоволення суспільних технічних потреб.
В центрі уваги історії інженерної справи знаходиться фактична історія техніки та людей, що її створюють, а головним завданням є аналіз закономірностей виникнення та розвитку інженерної діяльності, а також визначення її місця та ролі на різних етапах розвитку людства.
- Періодизація історії інженерної справи.
Постає питання: звідки і яким чином виникла інженерна діяльність, які етапи вона пройшла у своєму розвитку?
Інженерна діяльність відокремилась від технічної діяльності, що є притаманною людству від самих ранніх стадій його розвитку та пов’язана із виготовленням знарядь праці. Для того, щоб вижити, здобути їжу, захистити себе від інших тварин, первісні люди змушені були користатися допомогою знарядь. Перехід до виготовлення знарядь був тим самим якісним стрибком, що дозволив людині здолати прірву, яка відділяє тваринний світ від цивілізації. Весь розвиток людства представлено чередою “епох”, що відрізняються в першу чергу саме за технологічним характером: кам’яний вік, мідно-кам’яний вік, доба бронзи, доба заліза і так до нашого машинного часу.
Історичні періоди інженерної діяльності в цілому співпадають з основними етапами розвитку людства. Проте, цивілізації в різних частинах світу виникли неодночасно й розвивались нерівномірно, тому хронологія періодів є доволі умовною та відноситься в основному до західної цивілізації.
Перший період – праінжерений. Він охоплює величезний час від неоліту до античності, приблизно від VІІІ тис. до н.е. до ІІІ ст. н.е.
Все, що нам відомо про техніку давніх народів, починаючи від першої дубинки й до першої залізної відливки, було винайдено багато разів найрізноманітнішими суспільствами у різні часи та у різних місцях.
На первісному етапі існування людина навчилась виготовляти більш ніж двадцять видів різних кам’яних та кістяних знарядь. Вершиною інженерної думки кам’яної доби став лук зі стрілами.
Перехід від збиральництва та мисливства до землеробства й скотарства, заміна привласнюючої економіки на відтворюючу отримали назву неолітична революція. Це дійсно був революційний переворот у способі життя. Саме до періоду неоліту відноситься перший суспільний розподіл праці – поява окремих осілих землеробських та кочових скотарських племен.
Другий великий суспільний розподіл праці – зародження ремісництва. Виникають ремісники – люди, які не присвячують більшу частину свого часу добуванню харчів, а займаються в основному технічною діяльністю. Їх праця дала поштовх початку використання кольорових металів, винаходженню колісного транспорту та гончарного круга, розвитку склоробства та виготовлення тканин.
Однак осередком технічної та інженерної діяльності на цьому етапі була будівельна справа. Поява давніх міст, що перетворювались на осередки ремісничого виробництва, будівництво культових та іригаційних споруд, мостів, гребель, доріг потребувало концентрації праці великої кількості людей. Пам’ятками цих титанічних зусиль досі залишаються єгипетські піраміди, що їх будували тисячі людей протягом десятиліть.
Отже, саме через зв’язок інженерної діяльності та архітектури перший етап її розвитку називають “праінжереним”. Проте кожна будівля потребувала попередньої розробки проекту, тобто цілеспрямованого технічного замислу, що потім буде втілений колективною працею рабів. Рабовласництво вперше запропонувало розподіл інженерної праці: простий фізичний труд – для безправної маси людей, привілейована розумова праця – для небагатьох керівників процесу. Ці спеціалісти, що були здатні керувати технічною діяльністю мас, і були “праінженерами” рабовласницького світу. Джерела зберегли імена єгипетського жерця Імхотепа (2700 р. до н.е.), китайського гідротехніка Великого Юя (2300 р. до н.е.), грецького зодчого Евіаліпія з Мегари (ІV ст. до н.е.), геніального вченого Архімеда (287-212 р. до н.е.) та інших. Але чи були вони насправді інженерами?
Безперечно, вони виконували інженерні функції, однак ці функції не можна звести лише до технічної та керівної діяльності. Праця перших праінженерів спиралась в основному на практичні знання, що було набуто досвідом, а не на наукову теорію. До того ж, хоча розумова праця й відокремилась від фізичної, вона залишалась неподільною, природничі та точні науки ще не встигли стати самостійною галуззю знань. Всі вони складали єдину загальнофілософську систему. Кожного інженера давнини можна було з повним правом називати вченим, філософом, письменником. Адже кожен інженер того часу апріорі мав бути мудрецем, а кожен мудрець одночасно володів часткою знань з інженерної справи.
Другий період – передінженерний. Це часи загибелі рабовласницького суспільства, виникнення, розвитку та занепаду феодалізму та початок переходу до капіталістичної економіки, часи розвитку техніки та становлення наукових знань. Хронологічні межі періоду від ІV ст. н.е. до ХVІІ ст.
Поневолена праця селян та ремісників, як і раніше, забезпечувала фізичне втілення великих технічних проектів, насамперед у містобудуванні та військовій справі. Нововведення, в тому числі й технічні, оцінюються вкрай насторожено та негативно. Кардинальні зміни з’являться лише в епоху Відродження, коли видатні діячі починають займатися наукою в сучасному її розумінні. Найпомітніша фігура цього етапу – Леонардо да Вінчі.
Соціально-технічним джерелом інженерної діяльності стає мануфактурне виробництво. Проте, досить довгий час характер праці залишався ремісничим, ручним. Лише з появою машин реміснича праця починає зникати, поступаючись місцем масовому виробництву, що є одією з основ інженерної діяльності.
Третій період – становлення інженерної професії в професійному плані, ХVІІ – початок ХХ ст. (до першої світової війни).
Промисловий переворот підштовхує розповсюдження робочих машин на базі парового двигуна. Зміні у структурі виробництва призводять, з одного боку, до формування прошарку робітників як головної продуктивної сили капіталістичного способу виробництва, а з іншого – до оформлення інженерної професії та соціального статусу інженерів як необхідного елемента виробничих сил. Це стало початком власне інженерної діяльності.
Почався бурхливий розвиток науково-технічної думки, різко збільшилась кількість відкриттів, винаходів та зросло їх практичне застосування в країнах Європи та Північної Америки. Збільшився й вплив техніки на суспільний розвиток. Одночасно у гонитві за надприбутком капіталістичний спосіб виробництва перетворює робітника на придаток машини, позбавляє його функцій раціоналізації технічної діяльності. Ці функції остаточно переходять до окремої соціальної групи науково освічених фахівців – інженерів.
Розпочався процес перетворення науки на безпосередню виробничу силу. Інженерна діяльність та професія в цей період вже існують як соціальний інститут.
Четвертий період охоплює час від початку ХХ ст. до сучасності. Його характеризують розвиток найбільш показових галузей техніки та передової науково-технічної думки, відкриття та технологічні рушення, що здійснили революційний переворот в техніці та забезпечили прогрес людства. В цей період технічні науки остаточно сформувались внаслідок взаємодії природознавства та інженерної діяльності. Основною функцією інженерів стає прогрес техніки. Остаточно формується система інженерної освіти. Інженери стають однією з наймасовіших професій.
Таким чином, хоча остаточне формування інженерної професії припадає на ХVІІ – ХVІІІ ст.ст., зародки інженерної діяльності в шир опоку сенсі слова виникли одночасно з виникненням людства та пройшли разом з ним довгий шлях розвитку. Інженерна справа стала окремим видом діяльності в період зародження в нетрях феодального суспільства елементів капіталістичного ладу. Поступово інженерна справа ставала особливою професією з чіткою орієнтацією на наукове сприйняття світу та регулярне застосування знань у практиці. Наука створювала нову техніку, а прогрес технічних засобів викликав розгалуження та спеціалізацію технічних наук. Цей взаємопов’язаний процес продовжується й зараз.
2. Организация компьютерного центра Ультра Стар
3. Реферат по дисциплине Алгебра и геометрия Выполнил студент группы ИВТ11 -Пентин М
4. тема профилактических программ
5. Отчет по практике- Профессиональная деятельность медицинской сестры
6. Экономическое содержание и значение внебюджетных фондов 1
7. Notes refers to the pst present or future it shows only whether the ction is simultneous with the ction expressed by the min verb or prior to it
8. На тему- Зaкoннocть и прaвoпoрядoк Руководитель- Сапожников Александр Иванович Студе.
9. тема в которой тысячелетия народного опыта отобрали самые естественные и самые необходимые формы развития р
10. 13 декабря 2013 г. Место Национальная библиотека Чувашской Республики ПРОГРАММА пров
11. Основні поняття та категорії фольклористики як науки
12. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук ІваноФранківськ ~ 2007
13. Крымский университет культуры искусств и туризма приглашает будущих абитуриентов и их родителей на День о.html
14. КОНСПЕКТ ЛЕКЦИЙ ПО ИСТОРИИ
15. Предмет, задачи и методы теории перевода
16. Реферат- Технология ламинирования изделий
17. политической мысли России в XIX~начале ХХвв
18. тема Суть фінансового посередництва Еволюція банківництва Розвиток банківської справи в Украї
19. Пояснительная записка 3 2 Объектная смена на общестроительные
20. Тема уроку Кiлть годин Дата Скориг