Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Чому і коли в еволюції нашої планети життя вийшло на сушу?
Однією з головних подій в еволюції живих організмів був вихід на суходіл (435 мільйонів років тому). Першими здійснили цей "десант" рослини. Вихід на сушу був підготовлений попередньою еволюцією органічної і неорганічної природи. У результаті взаємодії бактерій і синьо-зелених з мінеральними речовинами на суші утворився біогенний шар - ґрунт, з якого рослини одержували воду з розчиненими в ній неорганічними речовинами. Необхідною умовою розвитку життя на суходолі було формування озонового екрана, що захищає все живе від згубного короткохвильового ультрафіолетового випромінювання, а також збільшення концентрації вільного кисню до 10 % від його концентрації в сучасній атмосфері. Крім того, інтенсивні процеси горотворення привели до скорочення морських басейнів й утворення великих площ заболочених територій. Одними з перших рослин, які вийшли на сушу, були раніо-фіти, що ведуть свій родовід від зелених водоростей. У зв'язку з необхідністю піднімання води від коренів до листя виникає судинна (провідна) тканина. Раніофіти ще не мали справжнього листя. Не мали вони і справжніх коренів. Поряд з утворенням подоби коренів, стебел і примітивної провідної системи в раніофітів розвинулася покривна тканина, яка захищала їх від висихання.
Подальша еволюція рослин на суходолі була спрямована на диференціацію організму на вегетативні органи й тканини, удосконалення судинної системи, що забезпечувало швидке піднімання води на потрібну висоту. Це забезпечувало їх виживання в нових і непостійних умовах сухості.
Завдяки значним запасам біомаси рослин з'явилася можливість виходу на суходіл і тварин. Першими вийшли на сушу павукоподібні (435 млн років тому). Вони вже мали органи для дихання повітрям. Це сприяло виживанню в нових умовах — у сухому й мінливому наземному середовищі.
2.Чому коли варять яйця додається сіль?
Сіль додають для того, щоб запобігти витіканню яйця при наявності тріщин на шкаралупі.
3. Чому сіль варто додавати в кінці приготування їжі?
Коли ми солимо, ми орієнтуємося на обсяг страви: чим більший об'єм – тим більше солі ми беремо. Але в процесі приготування зайва рідина википає, і обсяг страви стає менше, ніж ми розраховували – в результаті маємо пересіл. А в кінці приготування таких «сюрпризів» не буде. Крім цього, продукти в кінці приготування більш рівномірно вбирають сіль.
4. Вміст вуглекислого газу в атмосфері
Вуглекислий газ - найважливіший з газів, що викликають парниковий ефект, результат спалювання вуглеводнів на зразок вугілля, нафти і газу.
Зазвичай у зимові місяці вміст CO2 в атмосфері зростає, однак з приходом весни в північну півкулю він зменшується, бо його всмоктує молода рослинність. CO2 — тривка хімічна сполука, поширена в природних газах, що містять його в кількості від декількох відсотків до практично чистого вуглекислого газу. Згідно зі звітом ВМО, в 2012 році рівень вуглекислого газу становив 393,1 мільйонних часток, виросши за попередній рік на 2,2 мільйонні частки. У сучасну епоху відносний вміст СО2 в земній атмосфері піднявся до ~365 млн-1
5. Які гази найбільш розчинні у воді і чому?
Розчинення газів у рідині – процес проникання молекул газів з навколишнього середовищавсерединурідини через вільну поверхню. Незважаючи на те, що частина молекул повертається до навколишньогосередовища за деякий час рідинанабуває стану насиченості (кількістьрозчиненого газу дорівнюєкількостівиділеного).Різні гази у водірозчиняютьсятакожпо-різному, причомурозчинністьгазоподібнихречовинвиражаютьзвичайно не в грамах, а в кубічних сантиметрах (перерахованих на нормальніумови) і тежвідносять до 100 г води (іноді до 1 дм3). Добрерозчинними у воді є тількидеякі гази, наприкладаміакNH3 і хлороводеньHCl. Розчинністьаміаку при звичайнихумовах становить 71 000 см3 у 100 г води, а хлороводню — 45 000 см3. Добрерозчинними є такожсірководеньH2S і діоксидвуглецюCO2, розчинністьяких при звичайнихумовах становить відповідно 204 см3 і 66 см3. Більшістьгазів погано розчиняються у воді. Так, розчинністькисню при звичайнихумовах у 100 г становить лише 3,1 см3, водню — 1,8 см3, а азоту — 1,5 см3.При нагріваннірозчинністьгазів у водірізкозменшується, а при збільшеннітиску, навпаки, збільшується.
6.Який газ найважливіший для життя?
Ізсталихскладовихатмосферинайважливішуроль у життєвихпроцесах, щовідбуваються в географічнійоболонці, відіграєкисень. Він прямо впливає на життялюдини. Збільшенняабозменшеннякисню в природіпризвело б до згубних для організмівнаслідків. Кисеньвитрачається на окисленнябагатьохелементівземної кори тощо.Протекількістьйоголишаєтьсянезмінною. Кисень у повітрябезперервнопостачаютьрослини. Майже весь вільнийкисеньатмосфери — продукт життєдіяльностізеленихрослин. У процесіжиттєдіяльностівонирозкладаютьвуглекислий газ на вуглець і кисень. Азот засвоюютьрослини, йоговдихаютьтварини і люди.Згрупинесталихскладовихатмосфери на особливуувагузаслуговуютьвуглекислий газ і водяна пара. Вуглекислого газу в повітрінебагато —0,03 %, але вінвідіграєважливу роль у географічнійоболонці. В атмосферу віннадходить з вулканів, мінеральнихджерел, ґрунтів, організмів, промисловихпідприємств.Нерівномірнорозподіляєтьсявуглекислий газ і поземнійповерхні. Над океаном, у полярнихкраїнах, сільськіймісцевостійогоменше, ніж у містах (особливо у промислових), у вулканічних областях.Роль вуглекислого газу не вичерпуєтьсятим, щовіносновнийматеріал для побудовиорганічноїречовинирослин. Вінмаєвеликезначення як отеплювачЗемлі. Вуглекислий газ легко пропускає до ЗемлікороткохвильовепромінняСонця, але затримуєдовгохвильове.
7. Температурні шкали
Температурна шкала - система порівнянних чисельних значень температури. Кожна температурна шкала містить дві або декілька крапок реперів, що позначають температуру якого-небудь відтворного процесу. Загальновизнаними крапками реперів є точки танення льоду і кипіння води. У практичній метеорології користуються стоградусною шкалою, або шкалою Цельсія (0С), і шкалою Фаренгейта (0F). На першій з них вказані крапки реперів позначені 0 і +1000, на другій +32 і +2120. У обох шкалах, таким чином, існують температури нижче за нуль, тобто негативні. У апроксимованій абсолютній температурній шкалі вказані крапки реперів позначаються 273 К і 373 К.
Температура по шкалі Фаренгейта (t °F) зв'язана с температурою по шкалі Цельсія (t °С) співвідношеннями:
t °С = 5/9 (t °F - 32), t °F = 9/5 * t °С + 32. Запропонована Г. Фаренгейтом в 1724.
8. Метановий цикл в атмосфері
В даний час концентрація атмосферного метану становить 1,8 ppm . Загальна кількість метану в атмосфері оцінюють у межах 4600-5000 Тг ( Тг = 1012 г). У південній півкулі концентрація метану трохи нижче, ніж в північній півкулі. Така відмінність зазвичай пов'язують з меншою потужністю джерел метану в південній півкулі : вважається , що основні джерела метану розташовані на континентах , а океани не вносять помітного внеску в глобальний потік метану. Час життя метану в атмосфері 8-12 років [ 1 ] .Метан знаходиться в атмосфері в основному в приземному шарі , який називається тропосферою і товщина якого становить 11-15 км . Концентрація метану мало залежить від висоти в інтервалі від поверхні Землі до тропопаузи , що обумовлено великою швидкістю перемішування по висоті в межах 0-12 км ( 1 місяць) у порівнянні з часом життя метану в атмосфері.
9.Чому циклони і антициклони закручуються за і проти год. Стрілки
Циклони й антициклони є замкнутими областями відповідно низького і високого тиску — своєріднимиатмосфернимивихорамивисхідного і низхідногопотоківповітря.
Циклон — великомасштабнийатмосферний вихор зізниженимтиском у центрі і висхідними потоками повітря. У Північнійпівкулі циклон маєзагальнеобертанняпротигодинниковоїстрілки. Циклон помірних широт досягає вдіаметрі 1000-3000 км. З циклоном пов'язанівеликіобластіхмар і опадів. Взимку з приходом циклону наступаєпотепління, влітку — зниженнятемпературиповітря.
Антициклон — область підвищеного атмосферного тиску з максимальнимтиском у центрі і низхідними потоками повітря. Розтікаючисьбіляповерхніземлі, повітрянадає антициклону в Північнійпівкуліобертання за годинниковоюстрілкою. Антициклонидосягають у діаметрітисячкілометрів. Для антициклону характерніясні погоди, відсутністьхмарності й опадів. У центрі антициклону — штиль. Взимку з антициклоном у помірних широтах пов'язанерізкезниженнятемператури (унаслідокнічноговихолоджуванняземноїповерхні). Влітку, навпаки, з антициклоном пов'язанепідвищення температур (завдякинадходженнюпрямоїсонячноїрадіаціїпротягомдовгого дня).
10.Чому пасати дмуть по-різному біля екватора
Пасати — цепостійнівітри, якідмуть з діляноквисокоготиску в напряміекватора.
Повітря, нагріте над екватором, піднімається і рухається до полюсів. Та оскільки земна куля обертається, на повітрянутечіюпочинаєдіяти сила обертанняЗемлі. Чим далівідекватора, тимвідхиляюча сила обертанняЗемлістаєбільшою, і повітряпочинаєрухатись у Північнійпівкулі не на північ, а на північнийсхід. І коло 30° північної і південноїширотиповітря у верхнійчастинітропосферивжейде з заходу на схід. Скупченняповітря у верхніх шарах тропосфери на 30° північної і південноїшироти та йогоопусканняприводять тут до зростання атмосферного тискубіляповерхніЗемлі та утвореннявеличезнихантициклонів. На південьвідсмугинайвищоготиску, тобто на південьвід 30° широти у Північнійпівкулі, повітряпереміщується в південномунапрямі, тобто до екватора, де атмосфернийтискнижчий. У Південнійпівкулітакожвиникаютьаналогічнітечіїповітря в нижніх шарах атмосферивід пояса високоготиску (30° пд. ш.) в бікекватора і до помірних широт.
ПіддієювідхиляючоїсилиобертанняЗемліпасатидмуть не точно з півночі на південь, а з північного сходу на південнийзахід у Північнійпівкулі і з південного сходу на північнийзахід у Південнійпівкулі. Отже, пасати — цепостійнівітрибіляповерхніЗемлівід 30° північної і південноїшироти в напрямі до екватора. Вітри у верхніх шарах атмосферивідекватора до 30° північної і південноїширотиназиваютьсяантипасатами. Пасати і антипасатиутворюютьповітряне колесо, по якомупідтримуєтьсябезперервнийкругообігповітряміжекватором і тропіками.
11.Чому річки у Пн. і Пд. півкулі по-різному розмивають береги
Асиметрі́ясхи́лівдоли́н — неоднакова крутість і висота схилів річкових долин. Праві схили долин Північної півкулі здебільшого корінні, високі й круті, а ліві — пологі, знижені, нерідко терасовані і утворені з алювіальних відкладів. Долини з такими схилами наз. асиметричними. Асиметрія схилів долин добре виявлена в ріках Північної і Південної півкуль, особливо тих, які мають меридіональний напрям течії.
Існують такі основні теорії, які пояснюють причини асиметрії:
1) Теорія Славцова — Бера — Бабіне пояснює асиметрію схилів долин тим, що всякий річковий потік внаслідок обертання Землі відхиляється від свого напряму праворуч в Північній півкулі і ліворуч — в Південній. Це відхилення спричиняє розмивання відповідного берега, отже, зумовлює його крутість і викликає асиметрію схилів долин. В основі цього явища лежить прискорення Коріоліса (див. Коріоліса закон).
2) Кліматичні теорії пояснюють асиметрію схилів долин переважанням пануючих вітрів певного напряму інсоляцією та ін. Одні теорії надають значення при формуванні асиметрії схилів долин лише вітрам, що приносять опади; другі припускають, що в цьому процесі можуть відігравати роль взагалі будь-які вітри, стійкі за напрямом, які, наганяючи воду до навітряного схилу, викликають посилений підмив цього берега і обвалювання його; треті вбачають вплив вітрів у тому, що вони, висушуючи на певному схилі ґрунтовий покрив, зменшують в'язкість його частинок, полегшують змивання і посилюють крутість схилу. Інсоляція теж відіграє важливу роль у формуванні асиметрії схилів долин річок широтного напряму: пн. схил таких долин завжди крутий, пд. — пологий. Це явище пов'язане з різною енергією розмивання порід в залежності від неоднакових умов нагрівання.
3) Теорія О. П. Павлова пояснює асиметрію схилів долин нахилом верств порід, що прорізуються долиною (крутий схил той, в якому верстви похилені до долини і на якому розвинені зсуви, а другий — пологий схил, покритий плащем делювію).
4) Теорія О. О. Борзова вбачає причину асиметрію схилів долин деяких рівнинних місцевостей в первісному одноманітному нахилі топографічної поверхні землі (круті береги, що підмиваються рікою, протистоять загальному похилу місцевості).
12.Розподіл тепла в атмосфері
Розподіл тепла в атмосфері відбувається шляхом конвекції, теплопровідності і випромінювання. Теплова конвекція проявляється скрізь на планеті, бо вітри, висхідні і низхідні повітряні потоки мають повсюдне поширення. Особливо сильно конвекція виражена в тропіках.
Теплопровідність, тобто передача тепла при безпосередньому контакті атмосфери з теплою або холодною поверхнею землі, має порівняно невелике значення, бо повітря — поганий провідник тепла. Саме ця властивість знайшла широке використання при виготовленні віконних рам з подвійними склом.
Надходження і витрати тепла в нижній атмосфері на різних широтах неоднакові. Північніше 38° пн. ш. випромінюється тепла більше, ніж поглинається. Ця втрата компенсується теплими океанічними і повітряними течіями, направленими у помірні широти.
13.)Визначення температури парникового ефекту
Температура Землі підтримується завдяки балансу між нагріванням землі сонячним промінням та охолодженням після повернення енергії в космос. Такий баланс між енергією, що надходить і випромінюється, потрібен для підтримання життя на землі. В сонячний день основна частина енергії, що потрапляє на поверхню землі, є короткохвильовим випромінюванням, яке проникає крізь атмосферні шари, нагріваючи Землю. Задля підтримання енергетичного балансу Землі частина енергії повинна залишати землю. Це є довгохвильове інфрачервоне випромінення. Але якби такі промені могли легко відображатися в космос, температура Землі була б нижчою на 30 градусів. Життя на Землі не могло б існувати. На щастя, значна кількість інфрачервоних променів утримується в атмосфері, завдяки так званим парниковим газам. Тому і температура Землі підвищується. Ці гази функціонують, як скло в теплицях, що дозволяє сонцю потрапляти всередину, і затримує інфрачервоні промені, забезпечуючи належну температуру.Таким чином парниковий ефект є не результатом діяльності людини, а природним явищем. Він позитивно впливає на всі екосистеми, стабілізує температуру атмосферного повітря, і є нормальним для рослинного, тваринного світу та життя людей. Для підтримання життя на Землі необхідний правильний баланс між поглинанням та випроміненням енергії.
14.)Що таке ядерна зима?
Ядерна зима - гіпотетичне глобальний стан клімату Землі в результаті широкомасштабної ядерної війни. Передбачається, що в результаті винесення в стратосферу великої кількості диму і сажі, викликаного великими пожежами при вибуху 30-40% накопичених у світі ядерних боєзарядів, температура на планеті повсюдно знизиться до арктичної в результаті істотного підвищення кількості відбитих сонячних променів.
15. Трикутник води
Зовнішня сторона: Кристалізація – сублімація - конденсація
Внутрішня сторона: Плавлення – випаровування – кристалізація
16. … СО2
17. Що таке міраж?
Міраж (Фр. mirage) – оптичне явище в атмосфері: віддзеркалення світла кордоном між різко різними по щільності шарами повітря. Для спостерігача таке відображення полягає в тому, що разом з віддаленим об'єктом (або ділянкою неба) видно його уявне зображення, зміщене щодо предмета.
18. Що таке гало?
Гало - (франц. halo, від грец. άλως – світлове коло навкруги Сонця або Місяця)
група оптичних явищ в атмосфері, що виникають внаслідок заломлення світла у кристаликах льоду, з яких складаються перисті хмари, тумани.
№19: Скільки води є в атмосфері в мокрому стані?
Вода в атмосфері в мокрому стані представлена опадами. Вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети, називається атмосферними опадами. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ. З повітря виділяються: роса, рідкий наліт, іній, твердий наліт, паморозь. Випадання атмосферних опадів із хмар відбувається в результаті укрупнення частинок вже існуючих хмарних елементів (крапель або кристалів) до розмірів, при яких вони здобувають помітну швидкість падіння. Найбільші кристалічні елементи, випадаючи з хмари, зіштовхуються з переохолодженими краплями, приморожуючи їх до себе, або змерзаються між собою, утворюючи пластівці. Перейшовши в атмосферні шари з температурами вище 0 °C, тверді частки тануть, утворюючи краплі дощу. При низьких температурах повітря (близько 0 °C і нижче) тверді частки досягають земної поверхні не розтанувши (сніг, крупа й ін.). У теплу пору року можливе випадіння граду. У краплинно-рідких хмарах при позитивних або негативних, але близьких до 0 °C температурах атмосферні опади можуть виникати внаслідок злиття, або коалесценції хмарних елементів. В результаті цього може випадати дрібний дощ або мряка.
Атмосферні опади — одна з ланок кругообігу води на Землі. Кількість атмосферних опадів, багаторічний, середньомісячний, сезонний, річний, їхній розподіл по земній поверхні, річний і добовий хід, повторюваність, інтенсивність тощо є визначальними характеристиками клімату, що мають істотне значення для сільського господарства й багатьох інших галузей народного господарства. Все більшого значення набуває штучне викликання атмосферних опадів, що полягає в тому, що в хмару вводять реагенти, які сприяють утворенню крижаних кристалів у водяних хмарах, а в змішаних хмарах прискорене їхнє укрупнення.
№20: Теорія Міланковича про періоди зледеніння
Цикли Міланковича — це циклічні коливання інсоляції земної поверхні, спричинені коливаннями параметрів обертання Землі навколо Сонця та навколо власної вісі. Відповідно, відбуваються циклічні зміни клімату. Тривалість цих циклів — десятки і сотні тисяч років.
Теорію цих циклів побудував сербський геофізик та астроном МілутинМіланкович. Він розрахував, як змінюється інсоляція земної поверхні на різних широтах через спільну дію трьох факторів — прецесії, періодичних змін ексцентриситету земної орбіти та періодичних змін нахилу вісі обертання Землі. Це пояснило, серед іншого, періодичні зледеніння, що мають місце в історії Землі (льодовикові періоди).Розрахунки цих процесів потребують величезної обчислювальної роботи. Міланкович робив іх вручну; після появи електронної обчислювальної техніки стало можливим вдосконалити теорію циклів Міланковича, врахувавши додаткові астрономічні фактори — зміну нахилу орбіти Землі, поворот лінії апсид та інші.
Прецесія — це процес повороту земної осі, який повторюється приблизно кожні 25765 років, в результаті чого відбувається зміна кількості сонячного випромінювання, що потрапляє на планету у північній та південній півкулях впродовж року.
21. Схема кругообігу води…
22. Клімат місцевості Львова
Львівський клімат — помірно континентальний з м'якою зимою і теплим літом. Середньомісячна температура повітря складає −4 °C у січні і +18 °C у липні. Абсолютний максимум температури повітря (+37,0 °C) зафіксований у серпні 1921 року, абсолютний мінімум — (−33,6 °C)10 лютого 1929 року; максимальна кількість опадів (1 422 мм) випала у 1893 році. Загалом, за останні 100–120 років температура повітря у Львові має тенденцію до підвищення. Так, протягом цього періоду середньорічна температура підвищилася, принаймні, на 1 °C[12]. Вологість повітря в середньому за рік становить 79 %. Найчастіше дують західні вітри, найрідше — північно-східні.
23. Які є типи хмар
В даний час по зовнішньому вигляді виділяють наступні типи хмар:
пір'ясті (cirrus),
купчасті(cumulus),
шаруваті (stratus),
дощові (nimbus).
Крім цього перші три групи розрізняються по висоті розташування над землею. Тут можна виділити хмари верхнього, середнього, нижнього ярусу і хмари вертикального розвитку, що відносяться в четвертій групі.
високі (altus)
низькі (humilis)
і додатково містять у собі цілий ряд змішаних типів хмар.
щільний (opakus)
просвітчастий (translucidus)
розірваний (fractus)
24. Глобальні процеси, задіяні у формуванні клімату планети
Фактори, які формують клімат, називаються кліматоутворюючими чинниками або «зовнішніми механізмами». Вони включають в себе такі процеси, як: коливання у сонячному випромінюванні, відхилення орбіти Землі, утворення гір та рух материків, та зміни концентрації парникових газів. Існує, також, велика кількість різноманітних зворотних реакцій на зміну клімату, які можуть як збільшувати так і зменшувати первісний вплив. Деякі частини кліматичної системи, такі як океани та льодовикові шапки, повільно реагують на кліматичні зміни, коли інші реагують значно швидше. Механізми також можуть бути внутрішніми або зовнішніми. Внутрішні чинники - це природні процеси, які виникають усередині самої кліматичної системи (наприклад термогалійна циркуляція). Зовнішні чинники можуть бути як природними (наприклад, зміни у сонячному випромінюванні), так і антропогенними (наприклад, збільшення викидів парникових газів). Неважливо, чи первісні кліматоутворюючі чинники є внутрішніми або зовнішніми, реакція кліматичної системи може бути швидкою (наприклад, раптове охолодження через розсіяний у повітрі вулканічний попіл, який відбиває сонячне світло), повільною (наприклад, теплове розширення води океану через потепління) або комбінованою (наприклад, раптова втрата здатності поверхні Північно-Льодовитого океану відбивати світло, тобто втрата альбедо, через танення морського льоду внаслідок поступового потепління води). Таким чином, кліматична система може одразу зреагувати, але повна відповідь на дії чинників може бути сформована протягом століть, і навіть довше.
25. «Ревучі 40»?
Ревучі сорокові - назва, дана моряками океанічним просторам між 40 ° і 50 ° широти в Південній півкулі Землі, де дмуть сильні і стійкі західні вітри, що викликають часті шторми. Ці вітри відіграють важливу роль в утворенні океанських течій, що переносять теплі екваторіальні води до західних берегів континентів, особливо у Південній півкулі.
26)Кінські широти
Області Південної і Північної півкуль Землі (між 30—35° с. ш.(північна широта) і ю. ш.(південна широта)) у внутрішніх частинах субтропічних океанічних антициклонів із слабкими вітрами і частими штилями. Назва «До. ш.» пов'язане з тим, що за часів парусного мореплавання штилі в Атлантичному океані обумовлювали тривалі зупинки судів, під час яких через нестачу прісної води доводилося викидати за борт коней що перевозилися з Європи до Америки.
27) Формування фену
Фен — теплий сильний вітер, що дме з високих гір у долини. Він часто утворюється на Кавказі і в горах Середньої Азії. Сухе повітря спрямовується в долину, і при опусканні його температура підвищується в результаті адіабатичного нагрівання — на один градус на кожні 100 м спуску. Чим більше висота, з якої спускається фен, тим вище піднімається температура принесеного їм повітря. Швидкість фена може досягати 20-25 м / с. Взимку і навесні він викликає бурхливе танення снігів, підвищення рівня гірських річок. Влітку його висушуючу подих згубно для рослин; іноді в Закавказзі річний фен призводить до того, що листя на деревах висихає і опадає.
28. Місцеві вітри України?
Місцеві вітри ́ ́ — вітри, що утворюють характерний для даного регіону режим погоди і мають велику повторюваність (фен, сироко, самум, хамсин, чинук, баргузин, бора тощо). Напрямок та швидкість вітрів залежать від сезонного розподілу багаторічних систем і їх взаємодії. Протягом більшої частини року (вересень — квітень) в Україні дмуть головним чином західні, південно-західні та північно-західні вітри. Лише в східних районах та Криму переважають вітри східних або північно-східних напрямків. Влітку напрями вітрів нестійкі. Значну роль в цей час відіграють вітри західного, а в деяких районах — північного напряму. В Україні спостерігаються місцеві вітри. На узбережжях Чорного та Азовського морів улітку формуються бризи, що вдень дмуть з моря, вночі з суходолу. В гірських районах формуються фени, що вдень дмуть з долини в гору, а вночі з гір в долину. Максимальна швидкість вітру для більшої частини території України буває взимку, мінімальна — влітку. Найбільша швидкість вітру спостерігається в Карпатах та Кримських горах (до 35— 50 м). Найменша у північних та північно-західних районах України (в середньому 3,5 м/с). Напрям та швидкість вітрів слід враховувати під час озеленення ділянки, загущуючи зелені насадження з боку сильних пануючих взимку вітрів і створюючи таким чином більш сприятливі умови для проведення прогулянок у холодну пору року. Під час сильноговітру слід підвищувати рухову активність дітей, використовуючи ігри з вітром тощо. На території країни використовується енергія вітру. В тих місцевостях, де є вітряні двигуни, що починають працювати вже при швидкості вітру 3—4 м/с, доцільно проводити цільові прогулянки з метою ознайомлення старших дошкільників з використанням вітру.
29. Кліматотворні чинники.
Клімат — це багаторічний режим погоди, властивий певній місцевості. Клімат формується під впливом трьох найважливіших чинників:
1)надходження на Землю сонячної радіації, кількість якої визначається кутом падіння сонячних променів, що залежить від широти місця;
2)атмосферної циркуляції — закономірного переміщення повітря-них мас, в процесі якого здійснюється перенос тепла і вологи;
3)характеру підступаючої земної поверхні — рельєфу.
30. Чи є на Львівщині підтвердження існування льодовика в останній період зледеніння?
Періоди наступання холодів супроводжувались зледеніннями: на північній частині Руської рівнини формувався льодовиковий покрив з кількакілометровою товщиною в центрі зледеніння (Скандинавія) і поступовим потоншанням до периферії. Льодовиковий покрив повільно просувався до півдня і у фазу максимального свого розвитку досягав Львівської області.
Ще одним наслідком зледенінь і процесів, що з ними пов'язані, є поширення лесовидних суглинків, які ніби «плащем» вкривають вододіли і схили до долин. Їх формування пов'язане з діяльністю вітрів, які перевіювали піски, що виносились водними потоками з льодовикового щита. Пісок, як важчий матеріал, переносився на малі віддалі, а пил розносився на десятки і сотні кілометрів, осідав і формував товщі пилуватих суглинків (лесів і лесовидних суглинків). Такі відклади поширені на Львівщині на всіх височинах — аж до Карпат.
31. Що таке синоптичні карти?
Карти синоптичні — карти, на яких цифрами та символами нанесені результати метеорологічних спостережень на мережі станції в певний момент. Карти складаються для прогнозування погоди. На картах в пунктах спостереження (на метеостанціях) відзначають атмосферний тиск, температуру і вологість повітря, вітер, хмарність, кількість і вид випадаючих опадів, видимість, тумани, завірюхи, грози та інші метеорологічні елементи. Ізолініями (ізобарами) показують поле атмосферного тиску, виділяють області циклонів, антициклонів, теплі і холодні атмосферні фронти. За змістом розрізняють приземні і висотні синоптичні карти. У свою чергу, приземні карти ділять на основні, одержані в основному синоптичні терміни для великих територій або півкуль, і кільцеві, які складають через короткі інтервали часу на обмежені райони, головним чином для обслуговування авіації. Масштаби карт варіюють від 1:30 000 000 для всього земної кулі до 1:2 500 000 – для окремих районів.
32.Холодні і теплі течії?
Морські течії — поступальні рухи водних мас в певному напрямку на великі відстані в океанах і морях, обумовлені вітром, гравітаційними причинами, різною щільністю води.За температурними умовами розрізняють:теплі течії мають температуру води вищу за температуру навколишніх вод, здебільшого мають напрям від екватора до полюсів. Значно пом'якшують клімат прилеглої акваторії. Наприклад, Північно-Атлантична течія суттєво підвищує середні температури та зменшує їхні амплітуди на узбережжі Скандинавського півострову. холодні течії мають температуру води нижчу за температуру навколишніх вод, здебільшого мають напрям від вищих широт до нижчих. Значно погіршують клімат навколишніх акваторій, знижуючи середньорічні температури повітря, підвищуючи посушливість. Холодні течії поблизу західних узбереж материків у тропічній зоні утворюють пустелі: Бенгельська течія і пустеляНаміб, Перуанська течія та пустеля Атакама.
33.Чи може випаровуватись тверде тіло?
Субліма́ція (лат. sublimo) — перехід речовини із твердого стану в газоподібний, оминаючи рідку фазу. Як і у рідинах, у твердих тілах завжди присутня деяка кількість молекул, енергія яких достатня для подолання притягання до інших молекул, і які здатні відірватись від поверхні тіла і перейти в навколишній простір. Для твердих тіл цей процес називається сублімацією. Для більшості твердих тіл процес сублімації при нормальних температурах є незначним, і тиск пари над поверхнею твердого тіла малий; цей тиск підвищується із підвищенням температури. Відомий приклад сублімації — перетворення льоду в пару — мокра білизна висихає на морозі.