Організація самостійної роботи при вивченні економічних дисциплін.html
Работа добавлена на сайт samzan.net:
|
Розділ 7 |
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ПРИ ВИВЧЕННІ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН
7.1. САМОСТІЙНА РОБОТА
ЯК МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА
Організація самостійної роботи, а тим більше контроль якості знань і навичок потребує чіткого узгодження з цілями навчання, виховання і самоосвіти. Історія педагогічної думки свідчить, що ця проблема хвилювала педагогів усіх часів. Вона по-різному вирі шується в країнах з різним рівнем економічного розвитку та з різни ми етнопсихологічними особливостями.
Не заглиблюючись у це кардинальне питання, вважаємо за необхідне підкреслити, що кожний викладач має виробити власний погляд на проблему. Ми нагадаємо тільки дві аксіоми.
Проблеми цілей життя, виховання й освіти людей залежать від соціальних і економічних проблем, що постають перед кожним поколінням. Освіта й виховання вдосконалюються у необхідному напрямку та обсязі з тим, аби нове покоління було в змозі не тільки замінити старе, а й просунутися далі.
Чим більше у вихованні самовиховання, а в освіті самоосвіти, тим досконалішою є особистість.
Майже без перебільшення можна стверджувати, що навчання — це самоосвіта, яка грунтується на самостійній роботі уч нів. Уся педагогічна і методична майстерність полягає в створенні оптимальних умов для такої роботи. Це особливо актуально для економічних знань, оскільки вони (на відміну від деяких інших шкільних дисциплін) мають стати складовою життєвої практики людини.
Творча актуалізована особистість як мета освіти і виховання. Досліджуючи макроструктуру мозку, лікарі виявили наявність 10–14 млрд нервових клітин 150 типів. На думку філософів, системна побудова та функціональні зв’язки цих елементів є основою творчих здібностей людини. Проте реалізація цих здібностей лишається божественною таємницею. Недаремно Нобель встановив спеціальну премію не тільки для того, хто відкриє таємницю лікування раку, а й для того, хто відкриє таємницю раннього розпіз навання здібностей та схильностей людини (на Сході, наприклад, вибір професії покладено на самого малюка: до якої характерної іграшки він потягнеться, тим йому й бути).
Зараз дуже модними стали методи визначення рівня інтеле ктуального розвитку дитини з допомогою тестування. Однак вони не дуже надійні. Шкільні вчителі часто з розчаруванням дізнаються, що ті, хто вчився в них на «відмінно», у житті не змогли зробити кар’єру, а ті, хто ходив у «трієчниках», домоглися більшого.
Як би то не було, а вчитель повинен зробити все, щоб не знищити, а розвинути здібності дитини. Як це зробити — проблема змісту і методики викладання. Адже не таємниця, що домогтися дисципліни серед «посередностей» вчителю легше, ніж створити атмосферу для розвитку творчих здібностей.
Психологи звертають увагу на деякі особливості творчої особистості [67, с.146], які має знати викладач для правильного психологічного спілкування (рис. 36).
Чим вищий творчий потенціал, тим гірша службова характеристика, тим гірше людина «вписується» в колектив.
Рис. 36. Деякі особливості творчих особистостей
В економіці творчий підхід означає:
Відчуття проблеми як здатність її бачити і кваліфікувати.
Самобутність (своєрідність) мислення.
Здатність до ризику.
Здатність бачити загальну користь і відрізняти суттєве від несуттєвого.
Здатність здобувати відомості й підтримувати зв’язки з іншими.
Воля.
Особливості творчо обдарованих особистостей (ТОО) створюють труднощі в спілкуванні. Як правило, в них погані службові характеристики, від них «стогнуть» колеги, близькі, а викладачі тим більше. Вони часто бувають єгоїстичними, заздрісними, погано «вписуються» в колектив, не визнають традицій і загальновідомих істин. А втім саме вони — це сіль землі, рушії прогресу і цивілізації.
На думку А. Маршалла, економіст має володіти трьома важливими інтелектуальними якостями:
сприйняттям,
уявою,
здоровим глуздом.
Однак найбільше йому потрібна уява, щоб «він міг встановити ті причини побачених явищ, котрі віддалені або приховані від очей, і збагнути наслідки побачених причин, котрі віддалені аби не лежать на поверхні».
Вчитель веде школяра в економіку через знання основних категорій і концепцій, які формують економічний спосіб мислення. Однак вчитель несе відповідальність і за виховання морально-етичних принципів економічної поведінки.
Великий психоаналітик Карен Хорні писала з цього приводу: «Суперечність в тому, що, з одного боку, ми цінуємо та підносимо концепцію конкуренції як рушія прогресу, а з іншого — невтомно пропагуємо братерську любов і смирення». Еверетт Л. Шостром так відповів Карен Хорні: «Шукайте і знайдете актуалізуючий творчий синтез і спробуйте зробити так, аби ваші бажання і ваша етика могли б стати придатними як норма для кожної людини на землі. Головне: не зраджуйте себе! Будьте патріотами своєї власної особи! Станьте кращими — це можливо».
Звичайно, ця проблема існує дуже давно, і в українській системі економічного навчання вона є не менш важливою, ніж в американській, європейській, японській тощо. Якщо на неї заплющити очі, вона від того не зникне.
?
Отже, лишається відкритим питання, як в економічному на вчанні пройти між Сціллою та Харібдою, між матеріальним багатством і бездуховністю? А кожне конкретне методичне рі шення є прикладом діалектичного закону єдності та боротьби протилежностей. Відступ людини від морально-етичних норм призводить до її внутрішнього спустошення й деградації, підтверджуючи іншу діалектичну закономірність — перехід кількості в якість. Відтак вся система навчання, завдання із самостійної праці особливо, мають бути побудовані так, щоб особистість учня актуалізувалась.
Мета викладача — дати настанову та визначити
напрямки самостійної
діяльності:
Вчити так, щоб навчити діяти!
Незважаючи на варіації кількісних співвідношень, ми вважаємо, що мета викладання основ початкової економіки зводиться до того, щоб на меншому обсязі теоретичних знань дати більше можливості самостійно працювати для засвоєння цього матеріалу. При цьому, чим вища якість (а не кількість) самостійної праці учня, тим ефективніше засвоєння. Тому майбутньому педагогу слід зважити на ряд психологічних особливостей учня як у виборі форми самостійної праці, так і у способах оцінки його знань.
У завдання виховання творчої особистості важливою складовою входить розробка таких форм навчання, самостійної праці і контролю знань, котрі б створювали умови для навчання, що розвиває особистість.
У відборі методики організації самостійної праці радимо майбутньому вчителю зважити на такі обставини.
Самостійна праця — це не тільки домашнє завдання. Це ще у значній мірі організація самостійної праці в навчальній аудиторії під керівництвом викладача.
Вибираючи форми організації самостійної праці, викладач економіки повинен розуміти, що, так би мовити, житейські погляди на те, ЯК отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.
Завдання майбутнього педагога — усвідомити та допомогти зрозуміти своїм учням, що вчитись — означає вчити себе, а вміння самостійно вчитись — це справжнє мистецтво та важлива характеристика розвиненості особистості. Тому, готуючи матеріали з економіки, вчитель повинен продумати, як він допоможе учневі вчитися самостійно.
Дуже корисним елементом є право учня на вільний вибір завдання. Важливою умовою ефективності організації самостійної праці є надання спеціального часу для її виконання. У Києво-Могилянській академії, наприклад, два рази на рік, у середині 2-го та 1-го триместрів проводиться «тиждень самостійної праці».
Детально плануючи самостійну працю, вчитель зобов’язаний створити відповідні умови для її виконання.
Для цього потрібен підвищений рівень мотивації виконання тієї чи іншої діяльності; чітке визначення зв’язку цих робіт з майбутньою практичною діяльністю, бо учні засвоюють тільки те, чому бажають навчитися. Справжнє виховання полягає в тому, щоб учень добре засвоїв, що будь-яка творчість невіддільна від його власної праці.
2. Методичне мистецтво вихователя полягає в умінні правильно ставити запитання, проводити опитування та дискусії, точно пояснити, чому так, а не інакше; вміти «перефо рмулювати задачу», щоб зробити її зрозумілішою, вміти відірвати факт спостереження від звичних асоціацій; вміти поєднувати обсяг нової інформації зі старими вже засвоєними поняттями та загальним рівнем підготовки учнів. Самостійність дій учня залежить передовсім від довіри до нього.
Відомо, що навчання здійснюється поетапно: І етап — засвоєння поняття, ІІ етап — застосування на практиці, ІІІ етап — творче застосування набутих знань. Ясна річ, що викладач має брати до уваги всі ці обставини.
Коли викладач готує систему самостійних завдань для своїх учнів, йому корисно згадати про особливості карася. Ця рибка в маленькому водоймищі виростає маленькою, а у великому значно більшою. Так само і у вихованні людей: чим вищі вимоги до дитини та кращі умови її виховання, тим більша ймовірність того, що здібності та характер дитини розвиватимуться краще. Отже, дуже важливо правильно визначити масштаб навчальних завдань і не боятися завищувати рівень його складності. Бо, як любив говорити Й.С. Бах: «Ніхто не знає сили свого розуму, доки його не перевірить».
Не можна, проте, допускати звикання до методики викладення матеріалу та самих форм самостійної праці. Поняття вибору форм самостійної праці передусім (і це очевидно) залежить від предмета та рівня його вивчення у конкретних навчальних об ставинах. Ми поділяємо висловлену проф. В.А. Козаковим ще у 1990 р. думку про бажану заміну терміну «самостійна праця» на термін «самостійна діяльність» [57, с.15], що кардинально змінює суть проблеми. СП ми пропонуємо розглядати як особливий вид діяльного навчання — самостійну діяльність з учіння.
Вирішальною ознакою прийняття тієї чи іншої організаційної форми навчального процесу може стати наявність чи відсутність в них самостійних дій студента. Прикладами реалізації такого підходу можуть бути: забезпечення варіантності змісту навчання вибором дисциплін із запропонованого переліку; модульна організація вивчення дисциплін з можливістю компенсації успішності засвоєння окремих обов’язкових модулів або додаткових тем у межах зазначеного часу; рейтингова система оцінки успішності навчання з можливістю поліпшення підсумку за рахунок виконання студентом вибіркових завдань на межі його можливостей.
Як писав В.А. Козаков [57, с. 54], організаційна система планування та організації СП має два рівні — кафедральний та факультативний. Але існує ще два важливих рівні: той, що пропонує викладач, і той, що виконує учень.
Зміст, умови, форми та методи організації самостійної праці. Проблеми інформаційно-методичного забезпечення самостійної праці грунтовно розглянуті у книжці В.А. Козакова «Самостійна праця студентів та її інформаційно-методичне забезпечення». Автор, зокрема, спиняється на діяльнісному підході до СП та загальній структурі навчальної діяльності; на визначенні мети навчання в умовах СП, розкритті методики розробки професійних завдань для СП, організації СП та її інформаційно-методичному забезпеченні. Насамперед В.А. Козаков радить послідовно відповісти на такі запитання [57, с. 31]:
Які умови необхідні для формування вміння самостійно розв’язувати задачі?
Як забезпечити засвоєння необхідних знань?
Як забезпечити контроль за діями учня?
Що для цього необхідно?
Що необхідно зробити практично?
Як інформувати студента (учня) про його досягнення у навчанні?
Які зовнішні умови необхідно створити для успішної самостійної праці?
Як урахувати індивідуальні здібності студентів?
Як надати учневі можливість самому планувати свої дії?
Як студент зможе коригувати свої дії?
Як створити ефект «позитивного посилення діяльності»?
Чи всі елементи організаційно-психологічної структури діяльності охоплені?
Відповідно програма дій викладача складатиметься з таких етапів:
Вивчення посадових обов’язків вчителя економіки.
Аналіз навчального плану.
Визначення можливого обсягу СП.
Підготовка переліку вмінь та знань, необхідних учневі в галузі основ економіки.
Підготовка письмових контрольних завдань для «вхідного контролю».
Розробка банку професійно орієнтованих задач для СП.
Групування задач у блоки-завдання.
Визначення критеріїв оцінки виконання завдань.
Розробка системи заохочування.
У бібліотеках нині вже можна знайти значну кількість завдань і практикумів з економіки, які молодий вчитель матиме змогу адаптувати до своєї методики навчання.
7.2. ФОРМИ АКТИВІЗАЦІЇ
САМОСТІЙНОЇ ПРАЦІ
Форми активізації самостійної праці різноманітні, майже невичерпні. Для прикладу можемо навести такі: задачі та вправи; тренінги; спеціально розвиваючі нестандартні запитання; рольові ігри і вправи; тести на поглиблене розуміння матеріалу; написання рефератів; програмоване навчання та контроль; комп’ютерні ігри тощо.
Крім того, широко застосовуються завдання для самостійного вивчення певної частини навчальної інформації:
– слухання лекцій-уроків за заздалегідь розробленими викладачем конспектами-схемами, що в них учень вносить доповнення, почуті від учителя;
– проведення занять за заздалегідь визначеною темою з використанням спеціальних навчально-методичних розробок.
У цих формах самостійної діяльності дуже важливе значення має вільний вибір теми, форми і часу виконання праці. Не треба забувати відомого висловлювання Галілея, що не можна примусити людину вчитися, можна тільки допомогти їй відкрити у собі здібності до навчання.
Як вважають спеціалісти, в американських школах поряд із системою відбору та відсіву тих, хто не хоче або не може вчитись, існує ефективна система перевірки знань.
Замість малопродуктивного опитування або стандартизованих контрольних робіт — широкий комплекс творчих завдань (доповідь, проект, есе, огляд). Ці завдання ставлять учня в роль дослідника, оскільки охоплюють широкий діапазон — від огляду преси до власних роздумів на політичні й моральні теми (я б додала ще економічні та мистецтвознавчі).
У практиці викладання економічних дисциплін авторка поcібника застосовувала такі форми самостійної діяльності студентів: робота з матеріалом підручника; реферування проб лемних ситуацій; робота з конспектом-схемою, розробленим викладачем, розробленим учнями (групою); аналіз виробничих ситуацій; виконання індивідуальних завдань; побудова «дерева проблем» та «дерева цілей»; самоперевірка з програмованого контролю; розв’я зування задач; складання завдань за темами; колоквіум; виступ з рефератом на лекції або семінарі; проведення проблемних семіна рів; заняття у виробничих умовах; робота з ЕОМ; участь у навчально-виробничій грі.
Для самостійної праці використовується така методична література: робоча програма, методичні вказівки, конспекти-схеми лекцій, розроблені викладачем; методичні вказівки до навчально-методичної гри. При підготовці до семінарів і практичних занять студенту необхідно, крім рекомендованої (або замість неї), використовувати іншу літературу за власним бажанням або за порадами викладачів. Дуже корисно систематично читати спеціальні журнали. Всі зміни і доповнення до питань, які вивчаються, їхню послідовність, порядок і форми контролю самостійної праці студентів викладач повідомляє у процесі читання лекцій, практичних та семінарських занять з курсу.
Традиційні форми самостійної праці також можуть бути об’єктом модернізації. Так, робота з підручником і конспектом лекції доповнюється аналізом конспекту-схеми викладача або підготовкою такого конспекту учнями. Під час роботи з розрахунковими формулами учні отримують завдання на складання схеми взаємозв’язків основних показників тощо. В цьому плані дуже важливо визначити співвідношення між аудиторною та позааудиторною самостійною працею, розробити відповідні методичні рекомендації, що потребує і спеціального методичного забезпечення навчального процесу.
Активізації пізнавальної діяльності сприятиме також розробка системи навчальних тестів, багатоваріантних завдань, використання кросвордів, коміксів, економічних загадок, вправ з «ключами для самоконтролю», вікторин та диспутів. Дуже велику роль відіграє використання комп’ютерів.
Нині в усьому світі загальновизнаною стає тенденція до скорочення традиційних лекцій та уроків і збільшення практикумів, тренінгів, колективних консультацій тощо. І, ясна річ, до послуг кожного викладача економіки в школі має бути комплекс ігрових занять. Ефективність проведення таких занять багато в чому визначається рівнем організації та самостійної підго товки учнів до них.
З порівняно нових форм організації самостійної праці учнів і контролю за якістю їхніх знань потрібно виділити модульно-рейтингову систему, хоч це не така вже новина в українській дидактиці [57, с. 17].
Вважаємо доцільним звернути Вашу увагу і на так звану адаптивну систему навчання, що базується на оптимальній моделі уроку і на безперервному управлінні навчальним процесом за допомогою сіткового плану і графіка самообліку. Ця методична технологія базується на теорії поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна і діяльнісному підході до навчання О.М. Леонтьєва.
В адаптивній системі навчання сітковий план є моделлю навчального процесу, яка дозволяє кожному учневі бачити наочно все, що він має виконати за тиждень, місяць, чверть. адаптивна система дає можливість звільнити вчителя від виснажливого контролю всіх робіт учнів. Якщо розглядати досвід В.Ф. Шаталова як різновид адаптивної системи навчання, то треба виділити такі її елементи:
– укрупнення блоків у вигляді опорних сигналів, що дозволяє значно скоротити час на вивчення теоретичного матеріалу і значно збільшити — для самостійної праці учнів;
– самостійна робота учнів на уроці і вдома полегшується за допомогою випереджаючих укрупнених блоків завдань у поєднанні з аркушами відкритого обліку знань (екран успішності);
– можливе використання взаємоконтролю і самоконтролю;
– можлива індивідуальна робота вчителя з учнями на фоні класу, що самостійно працює (тихе опитування біля столу, контроль відповіді, записаної на магнітофон).
Нетрадиційні форми домашніх завдань. Ми вже говорили про ефективність використання опорних схем у практиці навчання економіці. Великі можливості для запам’ятовування, зрозуміння та оптимізації навчального матеріалу дають також асоціативні малюнки.
Перший в історії ілюстрований підручник «Світ почуттєвих речей в малюнках» був надрукований у 1658 р. Автор — чех Ян Амос Коменський. Цим підручником користувалися в Європі понад 200 років. Мова асоціативних малюнків полегшує сприйняття та запам’ятовування навчальних текстів. Крім того, самі учні (за незначними винятками), виконуючи такі схеми і малюнки, самовиявляються. Можна робити конспекти-схеми кольоровими, вводити жартівливі гумористичні малюнки тощо.
Проте учні і студенти виконують такі завдання тільки за умови, коли вчитель сам володіє цим мистецтвом, коли він весело і невимушено це робить, а надто, коли такі зусилля добре стимулюються балами.
Серед інших нетрадиційних форм самостійної праці учнів можна виділити реферат як форму викладення змісту однієї проблеми (однієї книги) або аналізу змісту кількох досліджень з однієї проблеми. учень має навчитись викладати стисло, точно і зрозуміло суть проблеми та підходи до її вирішення.
Деякі школи використовують навіть форму курсових робіт. Оцінка за курсову включається згодом як складова до загальної екзаменаційної оцінки.
Технічні засоби та комп’ютеризація навчання. У раціона лізації самостійної праці учнів велику роль грає використання ком п’ютерів та інших технічних засобів навчання (навчальне телебачення, відеофільми, слайди тощо).
За ставленням до технічних засобів навчання (ТЗН) всіх викладачів можна розділити на три типи:
Ті, хто легко засвоює ТЗН, тим самим вдосконалюючи свою діяльність.
Ті, хто досягнув високого рівня викладацької майстерності, але все ж таки не відмовляються від ТЗН.
Ті, хто активно відмовляються від ТЗН.
Комп’ютеризація навчання як технологія ще в нас не розвинена. Але гальмом тут є не стільки брак самих комп’ютерів, скільки психологія несприйняття необхідності неперервного контролю за навчальним процесом, необізнаність основної маси педагогів з сучасною технологією навчання. А проте тільки комп’ютерна технологія дає можливість перейти від «натаскування середнячків» до індивідуалізації процесу навчання, об’єктивного вимірювання результатів і складності виконаної учнем праці тощо.
Питання комп’ютерних технологій виходять, на жаль, за межі нашої книжки. Тому обмежимось тільки кількома побіжними зауваженнями.
Для розвитку сучасних технологій навчання необхідно налагодити виробництво достатньо дешевих, надійних і доступних персональних комп’ютерів.
Методик навчання може бути безліч — стільки ж, скільки є педагогів, а можливість легкого впровадження будь-яких ігрових елементів у навчання на сучасних ЕОМ ще збільшує цю різно манітність. Тільки комп’ютерні програми здатні вповні реалізувати принципи проблемного навчання. Одно слово, персональним ком п’ютерам належить майбутнє.
Треба наголосити, що можливості комп’ютерів давно зрозуміли (на відміну від деяких педагогів) самі діти та їхні батьки. Тому кожний, хто має фінансові можливості, купує дітям персональний комп’ютер. Тим більше, що вже існує широкий асортимент комп’ютерних ігор різного профілю, зокрема й економічних (ігри «геніїв», з сімейної економіки тощо).
Ось як закінчується книжка з методики навчання економіці «Капіталізм для дітей» [127, с. 269]: «Скоро персональний ком п’ютер увійде в кожен дім і це знову дасть можливість самому вибирати модель освіти. Освіта буде мати особистісний характер, і людина з неординарними ідеями не буде стояти перед вибором: продавати свою ідею консервативній бюрократії або покласти її на поличку. Дякуючи ринкові ідей, вони будуть мати прямий вихід на споживача. Відкриються нові можливості для творчості. Можливо, станеться відродження методики освіти».
Підручник як форма організації самостійної праці учня. Для викладання економіки дуже велике значення має правильний вибір підручників, у яких запроваджено діяльнісний підхід до навчальних завдань.
Розглянемо класичний, на наш погляд, приклад того, як текст підручника (Дж.Ф. Стенлейк «Економіка для початківців») «орга нізує» розумову роботу учня за допомогою такого важливого щодо форм економічного мислення поняття, як «вимушені витрати». У водія достатньо грошей, щоб придбати бензин або пообідати у ресторані. Він вибирає придбання бензину. Отже, це вимушена витрата, бо водій має відмовитись від обіду в ресторані.
Взагалі підручник Дж.Ф. Стенлейка [119] має такі переваги над іншими:
– текст подано так, що складні економічні категорії та поняття сприймаються досить легко;
– бездоганна логіка і лаконізм викладу;
– жива розмовна мова;
– яскравий показ реальних економічних процесів, що відбу ваються в будь-якому суспільстві;
– майстерно розроблені приклади з повсякденного життя, контрольні вправи і розрахунки, завдання й тести, які привчають школяра до критичного мислення;
– актуальні й бездоганні допоміжні матеріали (графіки, діаграми, таблиці, вправи);
– наявність рекомендацій щодо курсових робіт;
– особлива увага до програмних вимог екзаменаційних комісій.
І головне: підручник дає не тільки знання, а й формує економічний спосіб мислення.
7.3. ПРИНЦИПОВІ НАСТАНОВИ
Усе викладене вище визначило нашу позицію у виборі методики організації самостійної праці учнів та форм контролю їх успішності у процесі викладання курсу «Методика викладання економіки».
В організації навчання важливо надихнути учня на те, щоб сприймати знання, закріпити ці знання, перевірити їх і розвинути. Головне — це створити передумови для потреби в отриманні та створенні нового знання. При цьому, навчаючи економіці, важливо пам’ятати відомий японський принцип навчання «Роби правильно з першого разу».
Для викладання дуже важливе також поняття «поля сприйняття інформації». Так, якщо у викладача вузу це поле сприйняття становить 60–70 % наявної інформації, а у шкільного вчителя — 30–40 %, то в учня цей показник не перевищує 10–20 %.
Ми глибоко впевнені у тому, що основною метою викладача економіки є створення умов (навчальних і творчих) для розвитку економічного способу мислення й поведінки школярів.
Що для цього потрібно?
Вчитель сам повинен володіти цим мисленням.
Вчитель повинен бажати навчити і допомогти у цій галузі своїм учням.
Вчитель повинен знати, що (стратегія) і як (тактика) треба зробити, тобто володіти методикою викладання.
І якщо навчання є найважливішою базою розвитку економічної культури, то чим більше в цьому навчанні буде самостійної діяль ності учня, тим більша вірогідність перетворити знання і вміння на основи раціональної економічної поведінки школяра у реальному житті.
Розробляючи різні види навчальних завдань, треба вміти звертатись до особистості та самостійності учня, дати відповідну мотивацію та стимул до виконання завдання.
При цьому пам’ятайте правило:
слухаючи — забуваю,
записуючи — запам’ятовую,
діючи — розумію.
Дуже корисні такі завдання, початок яких легкий і цікавий, а потім, поступово ускладнюючись, вони «витягають» з учня все біль ше і більше знань. Крім того, важливо, щоб у процесі виконання завдань в учня була можливість порівняти проміжні результати своєї праці з результатами такої самої праці інших, тобто здійснити процес внутрішньої самооцінки.
Дуже велике значення для правильної організації самостійної праці має діяльнісний підхід до навчальних завдань. Наприклад, для молодших школярів — казки, притчі, байки, які в цікавій для дітей формі примушуватимуть їх замислитися над значенням економіки в нашому житті.
Для того, щоб людина засвоїла якесь поняття, вона повинна натрапити на нього не менше 7 разів, у різних видах та на різних рівнях засвоєння.
Так, наприклад, загальна схема з методики викладання була дана на другій лекції. Потім ми повертались до цієї схеми, вивчаючи уроки, семінари, конспекти-схеми тощо. При цьому ця схема ніби поглиблювалась та розширювалась. Наприкінці вивчення курсу ця схема має стати абсолютно зрозумілою студенту.
Для кожного розділу курсу «Методика викладання економіки» розроблені навчальні завдання, згруповані за трьома рівнями засвоєння матеріалу. Студенту дається можливість самому вибрати набір питань та завдань, до відповідей на які він готовий. При цьому на рівні А одне питання оцінюється в 1 бал, на рівні В — 2 бали, на рівні С — 7–10 балів.
Концептуальна схема організації самостійної праці з курсу. Курс «Методика викладання економіки» має на меті дати студентам з економічною підготовкою концептуальну схему, що дозволить їм виробити особисте розуміння методики викладання економіки. Цьому присвячена практично вся система завдань з самостійної праці.
Покажемо це докладніше на рис. 37:
Рис. 37. Організація самостійної праці студентів з курсу
«Методика викладання економіки»
Готуючи ці завдання, ми з Вами проходили через такі стадії:
Визначення нашої власної позиції щодо методики викладання економіки.
Виконання завдань для навчання економіці школярів різного віку — молодший шкільний вік — казки, притчі, байки тощо; середній шкільний вік — уроки «Економіка — це...» та «Еко номічний словник»; старший шкільний вік — тематичні уроки, практикуми, ситуації, ігри.
Завершенням цього «теоретичного» процесу стала також участь у «Ярмарку педагогічних ідей та методичних розробок з викладання економіки у школі» та оцінка цієї праці методистами і вчителями — практиками м. Києва. після цього почався складний процес «вхо дження» у практичну педагогіку, який для багатьох став навіть непоганою можливістю заробити гроші за викладання економіки у школі.
7.4. АНАЛІЗ
МЕТОДИЧНИХ ЦІЛЕЙ ВИКЛАДАЧА
ЩОДО ОКРЕМИХ ВИДІВ САМОСТІЙНОЇ ПРАЦІ
Згадаймо тест П. Хейне, що до нього ми звертались тричі: перший раз — для спроби зрозуміти механізм суспільної координації на прикладах, що часто виникають у реальному житті; вдруге, коли ми розглянули принципи дії механізму економічного мислення, ми змогли порівняти свої відповіді з новим підходом; утретє ми обговорили ці відповіді на диспуті. Запитання П. Хейне, з погляду автора посібника, можна використати як приклад навчального тесту особливого типу.
Якими ж були наші цілі при розробці завдань з курсу. Так, сут тєве значення для осмислення багатьох проблем сучасної школи має перша анкета-тест. Відповідаючи на неї, студент:
замислюється над вічним питанням про співвідношення природних даних, освіти, виховання і самоосвіти;
вчиться вмінню формулювати поняття, тобто розвиває одну з важливих рис творчого мислення;
вчиться оцінювати самого себе, а також формулювати ви моги до школи і вчителя.
хотілося б вірити, що майбутні вчителі зрозуміють, чому я так довго (і неодноразово) протягом усього курсу, і особливо на початку його вивчення (коли студенти більш уважні та ретельні), звертала увагу на економічну культуру, етику бізнесу, характеристику підприємця, а також формування економічного способу мислення. Це сталося, по-перше, тому, що я вважаю це стратегічною метою економічної підготовки у школі; по-друге, тому, що я сподіваюсь показати приклад проблемного вивчення цієї центральної проблеми; і, нарешті, тому, що я намагалась створити базу для розуміння прикладів з методичної розробки теми.
Можливо, найбільше здивування в багатьох читачів цієї книжки викликатиме вимога створювати економічні казки. Що ж, знову згадаємо Пушкіна: «Сказка ложь, да в ней намек! Добрым молодцам урок».
Коли студенти отримали завдання розробити перший урок з використанням казки, вони мали дати свій варіант поєднання викладання економічних знань і пояснення дітям базових етичних норм у бізнесі. Що це дає дітям — зрозуміло без зайвих пояснень.
А що це дає студентам? Ясна річ, фантазуючи, вони виявляють свій рівень економічного мислення, творчі здібності та етичні установки, вчаться працювати у колективі, формують у собі «педаго гічне око», набувають педагогічного досвіду.
Система навчальних завдань з курсу «Методика викладання економіки» орієнтована також і на те, щоб студент сам вчився оцінювати та порівнювати різні методики викладання економічних знань, виходячи з таких важливих для нас принципів:
– вчи менше;
– вчись на меншому більшому;
– спирайся на самостійність студентів, співпрацюй з ними;
– розвивай вміння застосовувати різні форми унаочнення;
– свідомо користуючись «поворотними повторами» у матеріалі, використовуй їх для більш глибокого запам’ятовування та засвоєння;
Тільки творча методика дала змогу студентам виявити такі творчі здібності, яких вони самі від себе не чекали. І я сподіваюсь, що це дозволило їм повірити, що такими ж здібними можуть бути їхні учні, якщо будуть створені методичні умови для творчого навчання!
Далі наводимо приклад методичного забезпечення до казки «Біз нес на Місяці», підготовленої студентами факультету ФЕУ Н. Горш ковою, А. Погодіним, А. Малаховцем та П. Горбенко в 1996 р.
Економічний зміст казки «Бізнес на Місяці»
Мораль казки така — не знаючи броду, не лізь у воду, тобто раніше ніж займатися підприємництвом, необхідно вивчити основні закони економіки, особливості підприємницької діяльності в конкретній країні. В казці втілено авторську ідею, яку допомогли розкрити герої твору Носова «Пригоди Незнайка».
Метою авторського колективу було формування економічного мислення й економічної культури в дітей. Казку «Бізнес на Місяці» розраховано на учнів 2–4 класів шкіл з викладанням економіки.
Оскільки вибрана тема досить складна і використовує важливі економічні категорії, то роботу з казкою бажано провести у два етапи:
– пророблення казки дітьми вдома, спільно з батьками;
– перевірка того, як діти засвоїли основні економічні поняття й категорії, викладені в казці, а саме: прибуток, гроші, первісний капітал, маркетингове дослідження, податки, перспективна сфера діяльності, комерційна таємниця, штраф.
Наша казка відбиває такі етичні норми поведінки, як дружба, взаємовиручка, вдячність.
Ми пропонуємо такі форми закріплення навчального матеріалу.
Учитель, розділивши клас на групи, просить представника від кожної групи вийти до дошки, написати одне з економічних понять, розглянутих у казці, і пояснити його зміст. Далі відбувається колективне обговорення в контексті названого поняття.
Учні переказують казку, а вчитель написані на дошці поняття розміщає в логічній послідовності, ще раз привертаючи увагу до логіки створення підприємства.
Учитель, як домашнє завдання, пропонує групам створити підприємство за запропонованою схемою й охарактеризувати особливості його функціонування.
Наступним завданням для студентів є підготовка вступного або оглядового уроку під умовною назвою: «Економіка — це ...» Складність цього завдання полягає в умінні виділити головне в змісті курсу початкової економіки для школярів і в нескладній, змістовній та привабливій формі розтлумачити це учням. Для цього уроку студенти також готують методичне забезпечення. Наводимо приклад такої розробки студентів КНЕУ А.С. Скитевої, В.І. Мак сименко, Я.Б. Нидельської (рис. 38).
Блок-схему (таблицю опорних сигналів) «Око» призначено для роботи зі старшокласниками в класі.
Рис. 38. Блок-схема «Око»
Обгрунтування форми блок-схеми. Метою проведення уроку є не «завантаження» учнів економічним понятійно-категоріальним апаратом, а формування в них економічного способу бачення світу й зацікавленості у вивченні економіки.
Форму ока було вибрано саме через її простоту, «наочність» й доступність для розуміння учнями.
Очі — дзеркало душі, яке відбиває внутрішній світ людини, а також її ставлення до оточення. Психологи також помітили, що вираз обличчя багато в чому визначає форма і позиція брів. Відтак головну проблему економіки ми розмістили в центрі «ока» («зіниця»), а головне завдання зобразили в формі «брови». «Повіки» в нас — це теоретичні й практичні складові економіки, оскільки без будь-якої з них обійтися неможливо.
Обгрунтування змісту блок-схеми. Існує багато різних визначень економіки. Але, мабуть, усі погодяться, що економіка — це все наше життя, зіткане із суперечностей. Тому головною проблемою економіки є суперечність («зіниця») між потребами — безмежними, такими, що не можуть бути задоволені й постійно примножуються, та ресурсами — обмеженими, такими, що вичерпуються й рідкісними («рогівка»). На розв’язання цієї суперечності і спрямовано економіку — оптимальне задоволення потреб за обмежених ресурсів («брова»).
Отже, як саме ми вивчатимемо економіку й навіщо її взагалі вивчати? Чи потрібно це?
Економічна наука грунтується на різних теоріях, концепціях, поглядах, напрямках тощо. Проте вона не існує окремо від інших наук. Економіка тісно зв’язана з суспільними науками (політологія, право, соціологія), з науками про людину й довкілля (психологія, географія, біологія), з використанням математичних методів («вії» й «нижня повіка»).
Однак самого тільки знання теорії ще недостатньо. Необхідно перетворити знання на вміння й навички для використання їх у реальному житті. Тому розглянемо практичне застосування (значення) економіки в нашому житті («верхня повіка»). Значення економіки можна розглядати на двох рівнях: на рівні суспільства («довгі вії») й на рівні індивіда («короткі вії»).
Хоч це іноді й не сприймається як звичайна річ, але всі кричущі проблеми сьогодення — інфляція, безробіття, військові витрати, бюджетний дефіцит, бідність и нерівність, забруднення довкілля, урядове регулювання бізнесу та ін. — сягають своїм корінням проблем ефективного використання ресурсів для задоволення потреб суспільства. Тому, вирішуючи основні суперечності економіки, ми знаходимо відповіді на сьогоденні суспільні проблеми.
Економіка — це життя, й знання економіки необхідне кожній людині для раціональної поведінки й уміння приймати ефективні рішення. По суті, людям властиві як біологічні, так і соціально зумовлені потреби. Ми прагнемо придбати їжу, одяг, притулок, безліч товарів і послуг, що асоціюються з пристойним і високим рівнем життя. Ми також сподіваємось оптимально використати ті здібності і ті матеріальні блага, які в нас є. Напевно, прийшовши на цей урок, Ви вже задавали собі запитання: чому іноді жалкуєш, що зробив нібито необхідну покупку? чому влітку школярам важче знайти роботу? чому люди накопичують гроші або в щось вкладають, а не витрачають усе зразу? як взагалі можна зберегти гроші й накопичити певну їх суму? яку професію вибрати? як спланувати сімейний бюджет? Усі ці питання допоможе вирішити використання економіки на рівні індивіда.
Організація уроку. Схема «Око» (форматом А1) прикрі пляється до дошки, основні контури «ока» діти замальовують у своїх зошитах. Учитель пояснює схему, деякі поняття записує на дошці й диктує визначення учням, а в кінці уроку задає домашнє завдання — питання для обговорення в малих групах, наприклад: взаємозв’язок економіки з іншими науками, для чого людині, зокрема конкретно Вам, потрібна економіка, якою є ваша економічна роль у суспільстві та ін.
У процесі вивчення методики викладання економічних дисциплін ми навчаємо наших студентів принципам укладання опорних структурно-логічних схем, якими (в різних формах) можуть користуватися і викладачі, й учні (рис. 39).
Рис. 39. Що таке конспект-схема та форми її використання в навчальному процесі
Крім того, ми навчаємо студентів складати методичну «карту закріплення знань» за матеріалами підготовленого студентами уроку. У ній мають бути представлені:
основні терміни й поняття, які учень повинен знати й пригадати з попереднього матеріалу;
модель бази знань даного уроку;
план уроку;
резюме уроку;
література (для учня й учителя);
ілюстративний блок уроку;
мета уроку;
що повинен уміти учень за темою уроку;
труднощі, що на них може натрапити учень, вивчаючи тему;
форми закріплення матеріалу (тести, ігрові ситуації, задачі, завдання та ін.).
Запитання та завдання
Рівень А
Ваші пропозиції щодо співвідношення урочної та самостійної праці школяра з курсу шкільної економіки.
Види та форми самостійної праці (СП).
Які Ви знаєте технічні засоби навчання?
Якими ТЗН Ви вмієте користуватись?
Які переваги щодо методики навчання дає персональний комп’ютер?
Що таке діяльнісний підхід до організації СП?
Назвіть умови організації СП.
Назвіть форми організації СП.
Що входить у програму дій викладача з організації СП?
Які елементи передового досвіду в організації СП Ви знаєте?
Умови ефективного читання?
Як зробити конспект-схему?
Що таке розуміння навчального тесту?
Назвіть основні навички СП, котрим потрібно навчити учня?
Як Ви вважаєте, чи зможуть студенти-економісти підготувати навчальний посібник з економіки для школярів?
Чи можуть бути критеріями оцінки на іспитах рівні розуміння досліджуваного навчального тесту?
Назвіть форми організації самостійної роботи з економічних дисциплін.
У чому полягають переваги колективних методів виконання самостійних робіт і в чому їх недоліки?
Чи згодні Ви з твердженням: «Студент вчиться стільки, скільки вчить сам себе і на скільки викладачі зуміли навчити його організувати самостійну працю» А.М.Алексюк [9, c.121].
Рівень В
У чому різниця між поняттями «самостійна праця» та «самостійна діяльність»? Наведіть приклади.
Як Ви гадаєте, чому перші завдання з курсу «Методика викладання економіки» були колективними, а наступні — індивідуальними?
Як можна використати асоціативний малюнок у практиці організації самостійної праці? Наведіть приклади.
Чи можна вважати тест формою зворотного зв’язку з конспектом-схемою уроку? Покажіть це на прикладі Вашого уроку.
Чи можете Ви показати схематично, як у підручнику Дж.Ф. Стенлейка «Економіка для початківців» поняття «Вимушені витрати» закріплюється у різній формі та на різному рівні. Спробуйте намалювати схему-шлях.
Обгрунтуйте вибір тих чи інших форм самостійної праці учнів, які Ви запропонували на своєму тематичному уроці.
Заповніть таблицю основних видів самостійної праці, передбачених курсом «Основи економіки».
|
Номер |
Номер |
Питання |
Заняття |
Використ. |
СП |
Форма |
|
|
тижня |
теми |
теми |
практ.,сем. |
навч. посібника та допоміжних матеріалів |
завдання |
години |
контролю |
Проведіть обговорення цих видів СП і конкурс на найкращу методичну розробку.
Як Ви вважаєте, чи домігся Ваш викладач своєї мети, розробляючи навчальні завдання з курсу «Методика викладання економіки»? Чому «так»? Чому «ні»? Ваші пропозиції.
Рівень С
Проведіть зі школярами бесіду про навички «творчого слухання», користуючись такими рекомендаціями:
а) слухаючи, намагайтесь зосередитись на основній думці промовця,
б) подумки підсумовуйте сказане та запам’ятовуйте основні моменти, намагайтесь зрозуміти план промови, складений виступаючим,
в) намагайтесь одразу виявити та виокремити зі сказаного елементи нового, раніше невідомого Вам,
г) боріться зі звичкою намагатись заперечувати, коли промовець не закінчив говорити,
д) оцінюйте емоційний стан промовця виходячи не з того, як він виявляє емоції, а з того, що за ними криється,
е) не поспішайте давати поради до того, як Вас про це попросили.
Підготуйте навчальні завдання з початкової економіки за темою, вибраною учнями.
Підготуйте форми навчальних завдань та їх контролю за методом В.Ф. Шаталова.
Складіть анкету з методики викладання економіки (не більше 10 запитань).
Спробуйте розробити тест для оцінювання економічного способу мислення.
Дайте логічну схему опорних понять з вибраної Вами економічної проблеми.
Як Ви використаєте на уроці для молодших школярів матеріали розробленої Вашою групою економічної казки? Чому Ви їх бажаєте навчити?
Наведіть приклад економічної ситуації та обговоріть її зі школярами.
Намалюйте асоціативний малюнок до будь-якого економічного поняття.
Навчальна ситуація — «Рецензування тематичних уроків з економіки».
Заняття проводиться у студентській групі. Студенти на вибір викладача або самостійно обмінюються методичними розробками тематичних уроків з метою рецензування.
Учасники заняття можуть скористатись такими порадами:
а) стежте за своєю мовою, будьте чемними, уникайте надто негативних висловлювань;
б) намагайтесь знайти проблеми, але не вирішити їх;
в) уникайте дискусій з питань стилю;
г) дотримуйтесь стандартів програмування;
д) протоколюйте всі зауваження учасників обговорення;
е) пам’ятайте, що метою рецензування є навчання;
є) оцінюйте не людей, а тільки їхню працю.
2. Доклад- Существование
3. тематичних обчислень MthCd
4. тема керування технікоекономічний аналіз охорона праці
5. 1 Основные группы промышленных зданий Промышленное строительство это область строительства занимающаяс
6. Гр ЦПМ нуклеоид рибосома жгутик Прокариотическая клетка имеет цитоплазму которая окружена цитоп
7. Принципы организации и задачи службы медицины катастроф
8. Введение [3] Сущность бухгалтерского баланса
9. Воспитание детей с отклонениями в поведении
10. I Понятие конституционных прав и свобод и их роль в системе правового статуса личности1
11. ПЛАНИРОВАНИЕ КАК ИНСТРУМЕНТ ЭФФЕКТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТА ПРОЕКТОВ
12. Межвидовая гибридизация у птиц
13. Организационно-экономические основы многоукладности сельского хозяйства
14. Вариант I 1. Основоположником даосизма является А МоЦзы; Б СуньЦзы; В ЛаоЦзы; Г Сыма Цянь
15. когда по образцам утвержденным Петром I были построены серии судов с одинаковыми размерами якорями воору
16. Дэвид Бекхэм
17. Свободная мысльXXI бывшим зам
18. Тема розрахунковографічної роботи- Розрахунок імпульсних пристроїв та побудова лічильників імпульсів
19. є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу під час якого розв~язуються певні навально в
20. Вступ 2Організація робочого місця