Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Поняття
Націоналізм — це ідеологія, яка ставить у центрі своїх інтересів націю і прагне сприяти її розквіту. Але це доволі невиразно. Слід рухатися далі й виокремити ті головні завдання, ставлячи які, націоналізм прагне сприяти національному розквіту. Усього таких завдань три: національна автономія, національне об’єднання й національна ідентичність; на думку націоналістів, нація не спроможна вижити без достатнього прояву всіх трьох завдань. А це, своєю чергою, наводить на таке робоче означення націоналізму: "ідеологічний рух за здобуття й збереження автономії, єдності та ідентичності населення, представники якого вважають, що вони становлять реальну або потенційну "націю".
2. Історія виникнення
Якщо між науковцями і є згода, то тільки в тому, що термін "націоналізм" цілком новий. Найперше його вжив у розумінні певного соціального й політичного поняття німецький філософ Йоганн Ґотфрід Гердер та французький церковник-контрреволюціонер абат Оґюстен де Барюель наприкінці XVIII ст. На початку XIX ст. слово траплялося зрідка; в англійській мові його вперше вжили 1836 р. у теологічному розумінні в доктрині про богообрані нації. Відтоді термін ототожнювали з національним себелюбством, але зазвичай перевагу надавали іншим термінам, таким як "національність" і "національна належність", зі значеннями палкого національного прагнення чи національної самобутності 1.
3.Види
розглянемо класифікацію Снайдера і Хейса. Снайдер розрізняє чотири типи націоналізму:
1. Інтегруючий націоналізм (1845 - 1871). У цей період, за Скайдером, націоналізм являв собою об'єднуючу силу, яка сприяла консолідації феодально-роздроблених народів (Італія, Німеччина).
2. Роз'єднуючий націоналізм (1871 - 1890). Успіхи націоналізму у справі об'єднання Італії та Німеччини стимулювали боротьбу за національну незалежність народів, що входять до Османської, Австро-Угорську та інших імперій, що призвело до їх розпаду.
3. Агресивний націоналізм (1900 - 1945). Перша половина 20 століття стала свідком гострого конфлікту протилежних національних інтересів, що вилився в дві світові війни. У цей період націоналізм стає ідентичним імперіалізму.
4. Сучасний націоналізм (1945 - т.ч.). Новий націоналізм заявив про себе головним чином шляхом антиколоніальних революцій. Цей період відзначений поширенням націоналізму в глобальному масштабі.
Хейс наступні типи націоналізму:
1. Якобинський.
2. Традиційний.
3. Либеральний.
4. Інтегральний.
5. Економічний.
Обидві класифікації нічого не пояснюють і тільки служать підтвердженням тому, що націоналізм є політика та ідеологія, що використовують національні почуття для досягнення своїх цілей. Е. А. Поздняков пропонує більш розширену класифікацію і виділяє такі види:
1. Націоналізм етнічний - це націоналізм пригнобленого або поневоленого народу, який бореться за своє національне визволення, це націоналізм народу, що прагне до знаходження власної державності. Йому відповідають свої політика та ідеологія.
2. Націоналізм державно-державний - це націоналізм державно оформлених народів (націй), що прагнуть до проведення в життя своїх національно-державних інтересів перед обличчям таких же інших націй. Нерідкі випадки, коли великі нації відіграють роль гнобителів малих народів всередині і зовні. Політика та ідеологія таких націй отримала в політичній літературі назву великодержавної. У цьому випадку державно-державний націоналізм входить звичайно в конфлікт з націоналізмом етнічним.
4. Вплив на етнополітичні…
Вчені, які досліджують націоналізм у рамках політичної географії, цікавляться, передусім, такими аспектами: територіальні питання, як складова націоналістичного світогляду і політики, проблеми нерівномірного розвитку та їх вплив на еволюцію націоналізму, структурні передумови виникнення націоналізму, екологічні проблеми розвитку націй тощо.
Зрозуміло, що будь-які типології націоналізму так чи інакше пов’язані з питанням території, яка є однією з суттєвих ознак нації, тому географи не можуть уникнути повторень інших типологій. Наприклад, Е. Орідж та К. Вільямс запропонували поділ націоналізмів на державний, уніфікаційний, іредентистський, автономістський та сепаратистський 105". Така типологія загалом уже відома з праць представників інших дисциплін.
Джеймс Андерсон, повторюючи аргументацію своїх колег, деталізує підхід до проблеми і класифікує націоналізм, виходячи з наявності двох ситуацій:
1 — коли національну територію (кордони) делімітовано. У цьому випадку існують націоналізми автохтонів (Англія, Франція, Іспанія); європейських переселенців (Канада, бури, Венесуела); позаєвропейські реформаторські (Японія, Туреччина, Китай); фашистські (міжвоєнна Німеччина, Італія, Румунія); анти- чи постколоніальні (Лівія, В’єтнам, Замбія);
2 — коли потрібна чи бажана територіальна реорганізація. У цій ситуації націоналізми можна поділити на історично сепаратистські (Ірландія, Бельгія, Норвегія у XIX —XX ст.); уніфікаційні (Італія, Німеччина, Польща у XIX — XX ст.); постколоніальні сепаратистські та уніфікаційні (Бангладеш, Сомалі у XX ст.); старі державно-сепаратистські (Шотландія, Каталонія, Квебек — XIX — XX ст.) 106.
Лит-ра
ТЕОРІЇ НАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛІЗМУ
НАЦІОНАЛІЗМ
Теорія, ідеологія, історія