Циклічність як форма руху ринкової економіки

Работа добавлена на сайт samzan.net:

60•Валовий внутрішній (національний) продукт та інші макроекономічні показники.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — ринкова вартість усього обсягу кінцевих продуктів і послуг, вироблених протягом року на території певної країни господарюючими суб'єктами всіх форм власності незалежно від їх національної приналежності.

Основні макроекономічні показники: інвестиційні видатки, ВВП, зайнятість, рівень інфляції.

?61.Циклічність як форма руху ринкової економіки.

ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ (ЦИКЛ ДІЛОВОЇ активності) — періодичне чергування піднесеньі спадів у економіці.

Економічне зростання, що є довготривалою тенденцією економічного розвитку, здійснюється нерівномірно. Економічна активність зазнає періодів спадів та підйомів, тобто розвивається циклічно. Про це свідчать результати економічних спостережень на протязі майже двох століть. Але причини та природа економічної циклічності до цього часу остаточно не визначені.

62 Безробіття, його рівень та наслідки.

Безробіття — соціально-економічне явище, за якого певна кількість працездатного населення хоче працювати, але не може знайти роботу.

Для визначення рівня безробіття необхідно мати інформацію

про кількість працездатних (економічно активне населення), зайнятих

і безробітних. Працездатні (робоча сила) — сумарна кількість

зайнятих і безробітних. Зайняті — особи, які виконують оплачувану

роботу або мають роботу, але тимчасово її не виконують

через хворобу, відпустку чи страйк. Безробітні — ті, хто не має

роботи, але активно її шукає і готовий працювати.

Природний рівень безробіття становить 5—7 %.

U’=U/L

де U' — рівень безробіття; U — кількість безробітних; L — кількість

працездатних.

Визначення рівня безробіття має практичне значення, оскільки

на основі розрахунків можна оцінити ступінь відхилення фактичного

(дійсного, того, що справді існує) рівня безробіття від

природного (існує тому, що в економіці не може бути стовідсоткової

зайнятості).

Наслідки:

— недовиробництво частини продукту (це спричинене зменшенням

кількості зайнятих у національній економіці);

— втрата працівниками рівня кваліфікації і відповідно зниження

рівня продуктивності праці

— скорочення податкових надходжень

?63 Види і причини безробіття. Засоби держави по обмеженню безробіття. Стан ринку праці і безробіття в Україні.

Природний рівень безробіття становить 5—7 %.

Державної влади постійно контролюють:

— забезпечення ефективного (достатнього для повної зайнятості)

попиту;

— стимулювання створення нових робочих місць;

— дослідження тенденцій на ринку праці та завчасна перекваліфікація

працівників, зорієнтована на нові потреби ринку;

— оперативне інформ

ування населення про ситуацію на ринку

праці;

— спрощення процедури звільнення і прийняття на роботу.

Виды и причины:

Безробіття, яке виникає у зв'язку з пошуком кращої роботи,

називають фрикційним;

Структурне - втрата певною кількістю людей роботи у зв'язку зі змінами

у техніці і технології виробництва, під час яких виникає попит на

нові професії й види діяльності, знижується на існуючі.

Фрикційне і структурне безробіття- природні й сукупно формують природне безробіття(5-7%)

Циклічне безробіття пов'язане з такими змінами: які спричиняють економічний спад, скорочення обсягів виробництва, отже, скорочення попиту на робочу силу. Саме циклічне безробіття є основним об'єктом державного

регулювання в період економічного спаду.

64Інфляція: суть, причини, рівень.

Інфляція — переповнення паперовими грішми каналів грошового обігу,

що зумовлює відрив грошової маси від реальної пропозиції товарів.

Причини:

-Дефіцит державного бюджету, що означає перевищення видатків державного бюджету над його доходами.

-Фінансування інвестицій в галузі народного господарства, якщо вони здійснюються знову ж за рахунок „друкарського верстату”

-фінансування мілітаризації економіки, тобто збільшення маси грошей в обігу задля розвитку воєнної промисловості

-Зміни структури ринку в сучасних умовах(Олігополістичний та монополістичний характер економіки)

-Посилення міжнародних економічних відносин, „відкритість” економік збільшує небезпеку „імпортованої” інфляції, особливо за рахунок зростання цін на такі природні ресурси, як нафта, газ тощо.

Рівень інфляції характеризує зміну цін на товари та послуги і вимірюється за допомогою індексу цін. Окрім рівня інфляції існує ще показник темпів інфляції, який показує зміну рівня цін за певний проміжок часу.

Темпи інфляції =,

де І1 – індекс цін поточного періоду; І0 – індекс цін базового періоду.

65 Антиінфляційне регулювання економіки в розвинутих країнах. Інфляція в Україні в 90-х роках ХХ ст. та на початку ХХІ ст.

У міжнародній практиці з метою боротьби з інфляцією поширені такі класичні напрями антиінфляційної політики:

o дефляційна політика (регулювання попиту);

o політика доходів (регулювання витрат);

o адаптаційна політика.

Найтиповішими антиінфляційними заходами в країнах з розвинутою економікою є:

1. Регулювання попиту, яке базується на рекомендаціях кейнсіанської теорії, а саме: збільшення податків, зменшення державних витрат та збільшення відсоткової ставки за кредит. Такі заходи, без сумніву,обмежують сукупний попит, але водночас ведуть до згортання виробництва та збільшення безробіття;

2. Контроль за зарплатою та цінами покликаний змінити очікування: якщо наймані працівники повірять у результативність обмежувальних дій уряду, то вони припинять подальші вимоги підвищення зарплати; відповідно, якщо підприємці, покладаючись на дії уряду, повірять у те, що припиниться підвищення цін на ресурси, то вони припинять скорочення обсягів виробництва;

3. Індексація доходів робить їх менш чутливими до підвищення цін. Індексація певним чином обмежує стихійне зростання доходів, тому вона може сповільнити інфляцію попиту. Але при інфляції витрат індексація може навіть погіршити ситуацію.

За данними Кабінету Міністрів України у 1994- 1995 рр. інфляція в Україні приблизно на 86% визначалась збільшенням обсягів грошової маси і швидкістю її обігу та на 14 % - зниженням обсягів виробництва. Насправді цей вплив є більш багатобічним і глибоким. Він діє також через співвідношення попиту і пропозиції, експорту й імпорту, валютний курс тощо.

Серед чинників та факторів інфляції в українській економіці слід назвати наступні:

· невиважена первинна емісія;

· структурні перекоси у матеріальному виробництві та ціновій політиці;

· затратність економіки та непродуктивні витрати окремих виробництв;

· значна руйнація товаропродукуючої сфери та неефективність безготівкової системи розрахунків;

· від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольований експорт;

· доларизація економіки.

Швидке поглиблення інфляції від прихованої до гіперінфляції протягом 1991-1993рр, було зумовлено, з одного боку, вкрай незадовільною структурою виробництва, його низькою ефективністю, падінням темпів росту, а потім і абсолютних обсягів виробництва, а з іншого - нарощуванням дефіциту державного бюджету із зменшенням надходження доходів та збереженням на попередньому рівні або зростанні державних витрат.

?66. Податки: сутність, види, роль в макроекономічному регулюванні.

Головним і наймасштабнішим джерелом мобілізації коштів до державного бюджету є податки, сукупність яких, а також принципи, суб'єкти, об'єкти оподаткування утворюють податкову систему.

Податки - це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.
Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції - фіскальна і регулююча

В усіх державах на різних етапах їхнього історичного розвитку податки виконували передусім фіскальну функцію, тобто забезпе-чували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат.
Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб'єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяль-ність у відповідних напрямах, а отже, регулювати соціально-еконо-мічні процеси в країні. Використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику.

67 Оподаткування в Україні.

Система оподаткування в Україні визначається Законом України "Про систему оподаткування" в якому дано перелік податків, зборів, внесків, обов'язкових платежів (далі податки). Розмір, порядок обчислення та сплати податків встановлюється окремими нормативно-правовими актам.

Крім вище перерахованих податків, в залежності від виду діяльності, сплачуються ще наступні податки:

акцизний збір (від 5% до 300%, митної вартості товару);

митні збори (від 0% до 70%);

державне мито;

рентні платежі;

податок з власників транспортних засобів;

місцеві податки (готельний збір, збір за право паркування, податок на рекламу, тощо).

68 Державний бюджет. Структура надходжень та видатків.

державний бюджет – це сукупність грошових відносин, які складаються поміж державою і юридичними та фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу в зв’язку з утворенням і використанням коштів для фінансування господарства, здійснення соціальної політики, розвитку науки, культури, освіти, забезпечення оборони країни і управління суспільством. Таким чином, бюджет пов’язаний з відокремленням частини національного доходу у вигляді податків і платежів в руках держави і використанням її в суспільних цілях, тобто є засобом реалізації фінансових функцій держави.

Проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом – парламентом країни. На протязі і по завершенні фінансового року представники виконавчої влади звітують про свою діяльність по мобілізації доходів і здійсненні витрат у відповідності до прийнятого Закону про бюджет

Основними доходами державного бюджету є податки та неподаткові платежі юридичних осіб та населення. До податкових доходів держбюджету відносяться: податок на додану вартість, податок на прибуток юридичних осіб, мито, штрафи…

Неподатковими доходами є як обов’язкові платежі – доходи від використання майна, яке знаходиться в державній власності, доходи від приватизації об’єктів власності…

З державного бюджету здійснюються основні національні витрати: на фінансування галузей народного господарства; фінансування соціально-культурного розвитку і науки; на утримання органів державної влади, правоохоронних органів; на національну оборону; зовнішньоекономічну діяльність; видатки, пов’язані з обслуговуванням державного боргу; фінансування цільових програм та інше.

Загальна сума доходів державного бюджету повинна покривати заплановані видаткові статті.

?69 Державний бюджет України на поточний рік.

Загальна сума доходів державного бюджету повинна покривати заплановані видаткові статті.

Відповідно до неоліберальної і неокласичної теорії ідеальне виконання державного бюджету – це повне покриття витрат доходами і створення залишку коштів, тобто перевищення доходів над видатками. Створений залишок уряд може використовувати за непередбачених ситуацій на непередбачені витрати, для дострокових виплат заборгованості або перевести його в доход бюджету наступного року.

70 Кредитно-грошове регулювання та кредитно-грошова політика держави.

Сукупність заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на стан кредиту і грошового обігу з метою регулювання господарської кон'юнктури, дістала назву кредитно-грошової політики.
В практичній діяльності кредитно-грошова політика може бути спрямована або на стимулювання грошової емісії та кредиту (кре-дитна експансія), або на стримування і обмеження їх (кредитна рестрикція). В умовах падіння виробництва та зайнятості прова-диться політика кредитної експансії, спрямована на пожвавлення економічної кон'юнктури. В умовах економічного піднесення з метою запобігання надвиробництву застосовують політику кредит-ної рестрикції.
Основним чинником, що впливає на обсяг реалізованого про-дукту (РQ), є кількість грошей, тому що швидкість їх обігу відносно стабільна. Відповідно до теорії монетаристів пропозиція грошей впливає на всі складові сукупного попиту, а не лише на інвести-ційні витрати. Для того щоб підтримати макроекономічну рівнова-гу, запобігти інфляції, регулювання грошової пропозиції має забез-печити таке зростання сукупного попиту, яке відповідає темпам зростання ВНП. Оскільки середні темпи економічного зростання в розвинених країнах становлять оптимально 3-4 відсотки на рік, такими самими темпами повинна зростати і щорічна грошова емісія.

Кредитно-грошове регулювання — діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки. (емісія грошей, контроль за грошовим обігом та інфл., операції на відкритому ринку, валютне регулювання).

71. Макроекономічне регулювання в Україні.

У вузькому розумінні макроекономічне регулювання - механізм, за допомогою якого досягається збалансованість національної економіки.

Сучасна національна економіка України - це економіка перехідного періоду. Україна здійснює перехід до ринкової економіки. У товарній формі господарства узгодження господарської діяльності здійснюється у вигляді макроекономічного регулювання (координації). Макроекономічне регулювання - це складне, багатопланове поняття, - це механізм, за допомогою якого досягається збалансованість в економіці. Одне з основних макроекономічних завдань України є вибір моделі макроекономічної координації.

Розрізняють такі три ринкові підсистеми макроекономічного регулювання: ринкову, підсистему регулювання з боку фірм, державне регулювання. Ринкова підсистема механізму макрорегулювання координує господарську діяльність стихійно через систему цін та конкуренції. Держава поліпшує функціонування ринкової системи шляхом: створення незалежного правового і суспільного середовища, і поглиблення конкуренції. У перехідний період держава повинна координувати економічні процеси на макрорівні, підтримувати оптимальні пропорції суспільного виробництва та безперервність процесу відтворення.

В сучасній макроекономіці відбувається гостра полеміка з приводу на скільки ефективним є державне втручання в економіку. Прихильники класичної моделі вважають, що державне регулювання є неефективним, прихильники нової кейнсіанської моделі - ефективним. Командно-адміністративна економіка - це такий тип господарства, при якому основні проблеми економічної організації розв'язують державні органи. В основі макрокоординації - директивне планування.

Однією з причин глибокої кризи української економіки є небувала її розбалансованість. Яка і є однією з причин краху командної економіки.

72 Міжнародний поділ праці та фактори, що його визначають. Світове господарство.

Міжнародний поділ праці — вищий ступінь суспільного поділу праці, що

грунтується на спеціалізації національних економік з виробництва товарів

і послуг відповідно до особливостей природних, соціально-економічних та

інших умов у різних країнах та відповідний йому міжнародний розподіл виробництва, що зумовлює необхідність обміну результатами діяльності.

Розрізняють такі види міжнародного поділу праці загальний (між великими сферами економіки різних країн – промисловістю, сільським господарством, транспортом тощо), частковий (між галузями та всередині галузей великих сфер економіки) і одиничний (в окремих підприємствах, фірмах).

Фактори:

- Обсяг внутрішнього ринку країни.

- Рівень економічного розвитку країни.

- Забезпеченість країни природними ресурсами

Світове́ господа́рство — глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах. Особливістю світового господарства є його цілісність, яка забезпечується механізмом міжнародних відносин. Цілісність склалася завдяки взаємозв'язаним процесам — утворенню нових незалежних держав та інтеграції їх економік, під впливом яких формувалася сучасна політична карта світу.

73 Форми міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

Основними формами міжнародних економічних відносин, через які здійснюється функціонування системи світового господарства, є:

-міжнародна торгівля товарами,

-міжнародна торгівля послугами,

-міжнародна міграція робочої сили,

-міжнародна міграція капіталу,

-міжнародні валютно-фінансові відносини,

-міжнародні кредитні відносини,

-міжнародні науково-технічні відносини,

-міжнародні інтеграційні процеси та інші.

74 Міжнародна торгівля. Світова ціна. Протекціонізм і лібералізм у міжнародній торгівлі. Світова організація торгівлі (СОТ). Україна як член СОТ.

Міжнародна торгівля, як відомо, є наслідком МПП(Міжнародний поділ праці)- товарів і послуг між усіма країнами світу і базується на міжнародному поділі праці і спеціалізації(Експорт/Імпорт).

Світова ціна — грошове вираження інтернаціональної вартості реалізованого

на світовому ринку товару відповідної якості.

Протекціонізм (лат. protectio — прикриття) — економічна політика держави,

яка полягає у цілеспрямованому захисті внутрішнього ринку від роникнення

на нього іноземних товарів.

Лібералізм — державна політика, спрямована на зниження митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі.

Світова організація торгівлі (СОТ) (англ. World Trade Organization, WTO) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 156 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.

Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації.

75 Платіжний баланс країни: сутність, структура. Платіжний баланс України

Баланс платіжний — співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць).

Платіжний баланс - це один з головних документів будь-якої країни, оскільки в ньому знаходять своє узагальнююче вираження економічні зв'язки даної країни з іншими державами; на основі платіжного балансу проводиться аналіз зовнішньоекономічної діяльності, дається оцінка валютно-фінансовому стану окремо взятої країни.

Структура платіжного балансу:

Перший розділ платіжного балансу - рахунок поточних операцій - фіксує процес обміну товарами та послугами, а також односторонні разові платежі.

Другий розділ платіжного балансу - баланс руху капіталів. Він відбиває купівлю та продаж активів, надання й одержання довго- та короткотермінових позик і позичок.

76 Міжнародна валютна система.

Міжнародна валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Міжнародна валютна система містить ряд конструктивних елементів: світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки й міжнародні валютно-фінансові організації.

Світовий грошовий товар є носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства.

77. Форми міжнародного підприємництва.

До першої і найнижчої за рівнем інтернаціоналізації форми підприємницької діяльності належить виконання окремих зовнішньоекономічних операцій — експортно-імпортних, лізингових, посередницьких, а також консультаційних і маркетингових послуг.

Друга форма підприємницької діяльності міжнародного характеру охоплює різноманітну промислову кооперацію — науково-технічну (науково-дослідні, проектно-конструкторські й випробувальні роботи), виробничу, збутову, сервісну (післяпродажне технічне обслуговування і ремонт виробів тривалого користування). Вона також характеризується порівняно невисоким рівнем інтернаціоналізації підприємств та організацій. Четвертою формою міжнародної підприємницької діяльності з найвищим

рівнем інтернаціоналізації суб’єктів господарювання є комплекси

територіально-виробничих і багатосторонніх економічних зв’язків (прикордонна та прибережна торгівля, формування консорціумів, реалізація концесійних договорів тощо).

78 Міжнародні фінансово-кредитні установи.

Розвиток економічного співробітництва, валютних та фінансових відносин між державами зумовив появу міжнародних фінансово-кредитних організацій, які здійснюють регулювання цих відносин і сприяють стабілізації світової економіки. Міжнародні фінансово-кредитні організації створені на основі міжнародних угод. Провідне місце серед них належить Міжнародному валютному фонду (МВФ), Світовому банку, Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та ін.

Міжнародний валютний фонд – наднаціональна валютно-кредитна установа як спеціалізовану представницьку організацію ООН.

79 Місце та економічні зв’язки України у сучасному світовому господарстві.

Світове господарство - це сукупність взаємодіючих національних господарств країн світу, яка функціонує на основі міжнародного поділу праці.

У міжнародному поділі праці Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітале- та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх базі), а тому структура її експорту недосконала — понад 4/5 в ній складають сировинні товари та продукція первинної переробки.

Основу експорту складають чорні метали та вироби з них (прокат, труби), на які припадає понад 44% валютних надходжень від експорту, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (азотні добрива, продукти неорганічної хімії), мінеральні продукти (залізна і марганцева руда, концентрати, вугілля, цемент і будівельні матеріали, сіль та ін.), сільськогосподарські та продовольчі товари (цукор і вироби з нього, зерно, олія, м'ясо, молоко і молокопродукти та ін.). Експорт машин, устаткування і транспортних засобів складає менше 13% від загального його обсягу.

Основу імпортних надходжень становлять мінеральні продукти (майже 47%), насамперед паливо (природний газ, вугілля, нафта та продукти її перегонки), машини, устаткування і транспортні засоби. В Україну завозиться також продукція хімічної, фармацевтичної, харчової і легкої, деревообробної і целюлозно-паперової галузей.

Зовнішньоторговельними партнерами України є приблизно 190 країн і територій. Майже половина всього обсягу експортно-імпортних операцій припадає на країни колишнього СРСР, насамперед Росію, яка є основним партнером у зовнішній торгівлі, а також Туркменистан, Білорусь, Молдову і Казахстан. Серед інших країн найбільше операцій здійснюється з Німеччиною, США, Туреччиною, Італією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною.

1. тема 3 3
2. адрес иначе ответы к нам бы не поступали
3. Роль зелёных насаждений в городе
4. Тема- Маркетингова товарно політика підприємтсва
5. Тема- ЭМОЦИИ Выполнила- гр.html
6. Тема Сроки Итоговая оценка Ф
7. тема финансовых вложений и платежей предприятия
8. Понимание герменевтики различными философами
9. Введение2 Общая характеристика организации
10. Яковлев Юрий Васильевич
11. задание Общий балл Оценка 1 Лебедева А.
12. Школа оптимизма
13. по теме- ldquo;Методика обследования органов пищеварения
14. Первая мировая война
15. тема менеджмента качества Руководство по качеству Сибирского профессиональнопедагогического кол
16. Очки или контактные линзы
17. Новый год 20132014 Выход Зимушки Видео
18. Лабораторная работа по Delphi Работа с меню главное меню Лабораторная работа Работа с меню гл
19. Медицинские учреждения 269 8
20. I. Постановка проблемы

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе