Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Психологія натовпу
Науці давно відомо, що психологічні закономірності поведінки натовпу дуже мало залежить або й зовсім не залежать від освітнього чи культурного рівня людей, що утворюють натовп. «Хоч якими були б індивіди, хоч якими були б їх спосіб життя, заняття, характер чи розум, одного їх перетворення у натовп досить аби сформувалася свого роду колективна душа, що змушує їх відчувати, думати і діяти зовсім інакше, ніж думав би, діяв і відчував кожен з них окремо», - писав свого часу Г. Лебон, визначний французький соціолог і психолог XIX ст.
Отже, натовп - це і є народ, що вийшов на вулиці, якщо, звичайно, дотримуватися не довільних, а науково обґрунтованих уявлень про натовп як особливу спільність людей.
У межах однієї з найпоширеніших класифікацій, якими користуються соціологи і психологи, прийнято розрізняти чотири основні різновиди натовпу: випадковий, експресивний, конвенційний і діючий.
Випадковий натовп - це чималий гурт людей, чию увагу, наприклад, привернула якась надзвичайна подія, скажімо, дорожньо-транспортна пригода.
Експресивний натовп утворюється з людей, згуртованих прагненням спільно висловити свої почуття-радість, горе, протест, солідарність тощо. Експресивний натовп можна побачити на багатолюдному весіллі чи похороні, на мітингах і маніфестаціях.
Під конвенційним натовпом розуміють найчастіше учасників масових розваг, наприклад, глядачів на стадіоні чи в концертному залі. Їх об'єднує не тільки цікавість до масового дійства, але й готовність реагувати на нього згідно з певними ритуалами чи нормами, що не мають офіційного характеру, а виникають ніби за домовленістю - конвенцією.(від лат. сonventio – договір, угода).
Діючий натовп поділяється на агресивний, панічний, скажімо, самосуд розгніваної юрби над спійманим на гарячому - масова втеча людей від несподіваної небезпеки. Дії натовпу завжди спрямовані на оволодіння якимись цінностями чи благами. Це може бути штовханина за дефіцитними товарами чи просто сутичка за місце у транспорті.
Спільні риси натовпу
По-перше, натовп - це завжди досить велика група людей. По-друге, на відміну під інших соціальних утворень, таких, скажімо, як трудовий колектив, ця група існує протягом досить короткого часу і тому не встигає розмежуватися за певними симпатіями. інтересами та виконуваними, функціями. По-третє, люди в натовпі розміщуються дуже щільно на невеликій площі, тобто перебувають безпосередній близькості, що діє їм змогу підтримувати між собою зоровий і слуховий контакти, постійно одержуючи інформацію про реакції одне одного на зовнішні стимули, на слова оратора, який виступає на мітингу.
Ці риси й зумовлюють появу «колективної душі», про яку писав Г. Лебон і яка притаманна більшою або меншою мірою всім різновидам натовпу. Мабуть, найпереконливішим свідченням їх родової спільності є дивовижна на перший погляд, легкість) з якою один різновид переходить в інший. Переймаючись єдиним настроєм і відчуваючи свою силу, натовп швидко радикалізується, змінює характер і спрямованість дій. Щоб передбачити «поворот» подій, заздалегідь вжити необхідних заходів, запобігти можливим трагічним наслідкам, треба мати чітке уявлення про ті зміни, яких неминуче зазнає людська психіка в натовпі.
Людська психіка в натовпі.
У натовпі особистість «розчиняється» чи принаймні помітно нівелюється. Те особливе й неповторне, що є в кожному з нас, відходить на задній план. Натовп здатний бути найчутливішим барометром корінних інтересів багатотисячних колективів, цілих класів і націй, водночас залишаючись глухим до інтересів окремої особистості.
Втрачаючи індивідуальність, люди в натовпі починають однаково думати й відчувати, схильні до однакових рішень і вчинків, стають ніби однією істотою з надіндивідуальними психічними процесами та властивостями. Ця істота доволі владна, авторитарна. Щоб відчути, як вона «тисне» на особистість, радимо вдатися до експерименту. Спробуйте не підвестися, коли весь зал стоячи вітає популярного актора-кумира публіки, і простежте, як ви при цьому себе почуватимете. Ви почуватимете себе безнадійно самотнім - так, ніби повстали. проти всього світу.
Чому люди так легко позбуваються в натовпі того, що за інших обставин ретельно плекають, тобто своєї самобутності, незалежності? Насамперед тому, що цей процес розгортається на підсвідомому рівні. Незважаючи на злиття з «колективною душею» натовпу, людина про довжує бути суверенною особистістю. Втім, є ще одна причина, через яку люди зливаються з натовпом без особливого внутрішнього спротиву. Поступаючись індивідуальністю, вони дістають натомість ту психологічну захищеність, якої так бракує у звичайному житті. Натовп створює враження не тільки нездоланної сили, але й надійного захисту. Людина почуває себе у цілковитій безпеці, що часто поєднується з почуттями безвідповідальності, безкарності, вседозволеності.
Мислення натовпу.
Обов'язковою умовою утворення «колективної душі» натовпу є одержання людьми інформації про реакції одне одного на певні події чи явища. Але .ж йдеться не про двоє і не про троє людей, а про сотні й тисячі. Відтак зрозуміло, що в цій величезній інформаційній системі виникає безліч збоїв, перешкод, найрізноманітніших «шумових ефектів». Як їх може подолати система? Єдиний вихід - спрощення всього, що здатне спрощуватися, І посилення всього, що здатне посилюватися. Інакше ніяка «колективна душа» взагалі б не утворилася.
Ось цими двома взаємопов'язаними тенденціями - спрощенням і посиленням - значною мірою й визначається психологічний профіль натовпу. Певного спрощення зазнає передовсім інтелект, а посилюються головним чином почуття, емоції, переживання. І вони, в свою чергу, забарвлюють увесь процес мислення, надають йому специфічного характеру, навіть відтінків ефекту.
Натовп мислить не логічними категоріями, а цілісними образами, що вільно асоціюються між собою. Саме тому на масових мітингах здебільшого зазнають поразки оратори, які насамперед дбають, щоб виступ був бездоганний з огляду на формальну логіку. І навпаки, найбільший успіх має той, кому вдається не особливо її дотримуючись, побудувати виступ так, щоб мало не кожне твердження викликало в уяві натовпу яскравий образ, який збуджує нові емоції, пов'язані з наступними, ще не виголошеними твердженнями. Тоді ці твердження, ніби нашаровуючись одне на одне, уже не потребують суто логічного зв'язку. Як відомо, такий спосіб організації мовлення найбільш характерний для творчої інтелігенції.
Особливості мислення натовпу вимагають також простоти, лаконічності й завершеності висловлювань. А ще вони мають бути якомога категоричнішими, бо натовп не визнає напівтонів, двозначності, не вибачає промовцям найменшої непевності щодо висловлюваних позицій. У таких випадках людям здається, що їх намагаються ошукати, ввести в оману, щось від них приховати.
Г. Лебон радив, звертаючись до натовпу, обмежуватися твердженнями, не вдаючись до їх аргументації, а також не зловживати фактами. Адже зрозуміло, що величезній масі людей нелегко узгодити свої пізнавальні зусилля бодай для того, щоб зосередити їх на головних ідеях промовця. Тому надлишок аргументів і фактів тут лише заважав Сприймаються звичайно лише ті факти, що відтворюють цілісний образ якоїсь події.
Отже, спілкування з натовпом - неабияке мистецтво. І якщо хтось прагне опанувати ним, то не повинен «вчити натовп мислити». Натовп мислить, як може, як дозволяють конкретні умови його існування, і ні в кого не питає на це дозволу або поради.
Щодо рівня інтелекту натовп, можливо, й програє порівняно з окремими індивідами, але це ніяк не означає, що він гірший за всіма своїми психологічними та моральними якостями. Об'єднані в натовп люди нерідко здатні на такі самопожертву і героїзм, яких вони поодинці не виявляють ніколи. І чи не в цьому й полягає історичний сенс феномена «колективної душі»?
Навіювання і зараження.
Натовп схильний піддатися навіюванню. Під навіюванням психологи розуміють спосіб впливу на людину, який, на відміну від переконання, згодиться до засвоєння нею певної інформації на віру, без розгорнутого критичного аналізу. Одні люди піддаються навіюванню легше, інші-нижче. Ця здатність є суто психологічною характеристикою і в жодному разі не підлягає моральній чи, тим більше, політичній оцінці.
На думку 3.Фрейда, як історичний феномен натовп завжди утворювався з появою ватажка. Він мав над натовпом нічим не обмежену владу, секрет якої полягав у тому, що оточуючі бачили у ньому всі найкращі риси, якими б хотіли володіти самі: мужність, силу, стійкість, волю до боротьби і перемоги. Він був дня них їхнім власним «Я», ідеалом, отже, усе, що б він не говорив і не робив, викликало довіру. У цьому, вчасне, й полягає механізм навіювання. З ускладненням суспільних відносин і внутрішнього світу людей на місці ватажків поставили знеособлені абстрактні ідеї. І сьогодні натовп нерідко об'єднується саме довкола них.
Натовп легко піддається навіюванню з боку тих людей, у яких свідомо чи підсвідоме вбачає втілення свого ідеального і нереалізованого „Я”. Він наділяє їх усіма можливими чеснотами і готовий іти за ними беззастережно. Таких людей називають героями нашого часу.
Навіювання звичайно супроводиться процесом зараження. Якщо перше являє собою цілеспрямований вплив, то зараження – це мимовільна, спонтанна передача емоційного стану однієї людини іншій. Як і навіювання, зараження тією чи іншою мірою є атрибутом повсякденного людського спілкування, однак у натовпі для нього створюються особливо сприятливі умови. Адже тут люди почуваються як ніколи близькими. Цього відчуття їм надає однакове ставлення чи то до ідеалу, чи то до певної ідеї (наприклад, до провідної теми мітингу). Тому тут люди впливають одне на одного значно дужче. З'являється так звана циркулярна реакція - зростаюче, обопільне спрямоване емоційне зараження, яке значно посилює і вплив навіювання.
Відомо, що до найбільш «заразливих» психічних станів належать бажання і прагнення, почуття любові та ненависті, довіри й недовіри, надії і страху. Але. мабуть, найдужче заражають натовп переконаність і сміливість.
Досі йшлося про зміни, яких зазнає людська психіка у натовпі. А якщо людина опиняється поза ним? Наприклад, після мітингу чи після того, як виборсалася з черги за дефіцитом. Залишаються тоді набуті властивості чи зникають? Іноді систематичне «розчинення» в натовпі. за браком власних глибоких переконань і достатнього рівня самосвідомості, може надовго або назавжди деформувати психіку особистості.