Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема: Мислення
План
1. Поняття про мислення. Функції мислення.
2. Змістовний бік мислення.
3. Мислення як процес
4. Логічні форми мислення.
5. Мислення як діяльність.
6. Види мислення
7. Індивідуальні відмінності в мисленні людини
8. Поняття про інтелект
1. Поняття про мислення. Функції мислення.
Мислення – це вища форма психічного відображення. Шляхом мислення індивід виявляє взаємозв’язки між предметами, подіями і явищами, з’ясовує причини та наслідки цієї взаємодії.
Мислення дає знання про істотні властивості, зв’язки та відношення об’єктивної реальності, здійснює у процесі пізнання перехід від явища до його сутності.
Мислення є узагальненим відображенням дійсності. Вирізнені найістотніші ознаки лежать в основі узагальнення, розкривають певну закономірність або тенденцію.
Мислення має активний, дійовий і цілеспрямований характер. Воно актуалізується і спрямовується сутністю та значущістю для суб’єкта проблеми.
Мислення нерозривно пов’язане з мовою та мовленням. Мовлення є способом, а мова – засобом вираження думки і формою її існування.
Мислення має соціальну природу. Виникнення та розвиток його зумовлені суспільними потребами.
Мислення – це психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення істотних елементів, властивостей і зв’язків між ними у предметах і явищах об’єктивної дійсності.
Функції мислення
Розуміння. Зрозуміти явище означає з’ясувати спосіб його виникнення, проаналізувати самі умови виникнення явища, що спричинює утворення та розуміння.
Розв’язання проблем і задач. Мислення виникає тоді, коли суб’єктивного досвіду для досягнення мети не вистачає, тобто в проблемній ситуації ( постановка задачі). Уміння знайти зв'язок відомого і невідомого в задачі означає знайти спосіб її розв’язання.
Цілеутворення. Постановка загальної, проміжної та кінцевої мети і є ціле утворюючим процесом, що відбувається у мисленні.
Рефлексія. Розглядається як діяльність суб’єкта, спрямована на усвідомлення способів і дій свого пізнання.
2. Змістовний бік мислення.
Мислення завжди має певний зміст, до якого входять емпіричні знання, що існують у свідомості у вигляді образів уявлень (уяви), емпіричних понять.
Логічним шляхом людина збагачує свій досвід теоретичними знаннями, що виступають у формі наукових понять, символів, схем.
Емпіричні поняття – це донаукові поняття, бо вони відображають чуттєві ознаки, властивості.
Наукове поняття – це форма мислення, яка відображає об’єктивно істинне в об’єктах або явищах.
Образ – суб’єктивне цілісне відображення дійсності, в якому виявляються форми існування матерії, виражені в категоріях простору, часу і руху.
Уявлення – це завжди образ, що охоплює істотні і неістотні ознаки.
Відображення у формі понять має узагальнений характер. Отже, знання, які людина отримує через органи чуття та логічним шляхом, становлять змістовий бік її мислення.
Розуміння – це продуктивний процес, він завжди пов'язаний з пізнанням нового, залученням невідомого до системи раніше набутого досвіду. А тому фізіологічною основою розуміння є активізація утворених раніше тимчасових нервових зв’язків, їх застосування в нових умовах і формування нових зв’язків.
3. Мислення як процес
Для глибшого розуміння своєрідності мислення розглянемо його як процес, як безперервну операційну взаємодію суб’єкта з об’єктами пізнання.
Операційний компонент мислення, що забезпечує його процесуальність, становлять операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування, класифікації, систематизації, конкретизації.
Аналіз – поділ цілого на частини, елементи, у вирізненні окремих його ознак і аспектів.
Синтез – пошук цілого через утворення істотних зв’язків між елементами цілого.
Порівняння – у відображенні елементів пошук ознак схожості і подібності та ознак відмінності.
Абстрагування – мисленнєва операція, яка вирізняє окремі ознаки, елементи і відділяє їх від інших і від самих об’єктів.
Узагальнення – вирізнення груп предметів та явищ за істотними ознаками, спільними для цих груп. Операція узагальнення необхідна тоді, коли треба зробити висновок, визначення, вивести правило.
Конкретизація – здійснення переходу від загального до часткового з метою встановлення їх відповідності істотному.
Класифікація – пошук істотних і спільних ознак, елементів, зв’язків для певної групи об’єктів, що створює основи для поділу об’єктів на групи, підгрупи, класи.
Систематизація – виділення істотних і загальних ознак та подальше об’єднання за ними груп та класів об’єктів.
4. Логічні форми мислення.
Логіка - це наука про форми та закони мислення. З погляду логіки правильним є таке мислення, яке вирізняється чіткістю, послідовністю, несуперечливістю і доказовістю, тобто думка правильна, якщо вона відповідає законам логіки.
Поняття – це форма мислення, в якій відображається суть предметів і явищ реального світу в їх істотних ознаках і відношеннях.
Судження – відображає окремі відношення між предметами і їх ознаками, причому шляхом ствердження або заперечення.
Умовивід – це форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження.
5. Мислення як діяльність.
Мисленнєва діяльність особистості:
Мотиви – це те, що спонукає до діяльності. Розрізняють внутрішні та зовнішні мотиви.
6. Види мислення
За змістом:
Наочно-дійове (розв’язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та виконання рухового акту).
Наочно-образне (ґрунтується на образах уявлень, перетворенні ситуації в план образів).
Абстрактне (відбувається з опорою на поняття, судження).
За характером задач:
Теоретичне мислення полягає у пізнанні законів, правил.
Практичне мислення – фізичне перетворення дійсності.
За ступенем новизни й оригінальності:
Репродуктивне (відтворювальне) – розв’язання задачі, спираючись на відтворення вже відомих людині способів.
Творче (продуктивне) спрямоване на здобуття нових знань.
7. Індивідуальні відмінності в мисленні людини
Глибина і поверховість розуму, Гнучкість та інертність, Стійкість та нестійкість, Усвідомленість і неусвідомленість, Самостійність, Наслідувальність, Навіюваність, Критичність (розписати).
8. Поняття про інтелект ( самостійне опрацювання)