Сатира ~ різке глузливе висміювання вад у вдачі персонажа у подіях і явищах громадського й побутового ж
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ВИДИ КОМІЧНОГО
- Гумор – співчутливе, доброзичливе зображення смішних вад у вдачі героя чи недоліків громадського й побутового життя з метою їх виправлення.
- Сатира – різке, глузливе висміювання вад у вдачі персонажа, у подіях і явищах громадського й побутового життя з метою їх викриття.
- Сарказм – уїдливе висміювання глибоких вад у вдачі персонажа подіях і явищах громадського й побутового життя з тим, щоб викрити їх потворну суть і викоренити, знищити (виправити їх неможливо).
ЗАСОБИ ЗОБРАЖЕННЯ КОМІЧНОГО
- прагнення персонажа показати себе не тим, чим він/вона є насправді;
- неправильне розуміння персонажем якогось предмета чи явища;
- надання предмету зображення невластивих йому рис і якостей («Дощ, як хотів, прав і виполіскував нас» (М. Стельмах);
- сполучення в реченні слів, що означають різнорідні поняття («Почав я вилежуватися, як пан або гнилиця» (М. Стельмах);
- неправильне розуміння міжмовних омонімів («… За коляской бежала и лаялася собачка из панской породы» (О. Вишня);
- використання чи розуміння метафоричних фразеологізмів у прямому значенні («Що ж, дівко, підгодовуй, підгодовуй злидні медом, а вони твого дядька візьмуть за жабри…» «А… в твого дядька справді є жабри?»);
- каламбур – гра звуків або слів («До Віри нема довіри»);
- використання пестливих слів із метою висміювання («Білі ручки чорної роботи не люблять»);
- уживання гіперболи й/чи літоти з метою висміювання зображеного («З’їсть за вола, а зробить за комара»);
- уживання займенників середнього роду і дієслів у третій особі однини з метою висміювання (Данило про товстого пана: «…Бачу, що воно сердите, та вже й мовчу собі. І воно замовкло й пішло до вікна» (Б. Грінченко);
- уживання слів у протилежному значенні з метою іронізування («Він ходив в походи дальні – від порога аж до печі» (Л. Українка);
- парадокс – сполучення несумісних, взаємозаперечних понять («Так смішно, що аж на сльози бере»);
- використання вульгаризмів («Уже і панотець, прилізши із хрестин, до утрені попхався» (П. Гулак-Артемовський);
- прийом очуднення – пояснення персонажем нових для нього предметів і явищ на основі своїх знань про навколишній світ (бакенбарди товстого пана Данило називає «такою бородою, що з щік теліпається, а посередині голе» (Б. Грінченко);
- макаронічна мова – змішування й перекручення слів різних мов («Енеус ностер магнус панус І славний троянорум князь…» І. Котляревський);
- народна етимологія – перекручування персонажем слів, вимова яких для нього є складною («патрет» - портрет, «хвалітон» - фейлетон);
- дитяче мовлення – шепелявість, картавість й ін. дефекти в мові дітей («Насцо ти микаєс? – Буду дома з бовщем їсти…» (І. Франко);
- жартівливі народні прислів’я та приказки в художньому творі («Поживився, як пес макогоном» (Б. Грінченко);
- урочистий тон і використання відповідних засобів при зображенні буденних подій, описі звичайних предметів («Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину…» (І. Нечуй-Левицький);
- використання політичних або наукових термінів для зображення побутової події чи щоденної роботи;
- бурлеск;
- травестія;
- пародія (на підготовку до війни – виготовлення зброї латинцями (І. Котляревський);
- комічна ситуація («Лаврін прийняв драбину. Мотря повисла на стіні. Половина Мотрі теліпалась на стіні, а друга половина вчепилася в бантину… Мотря держала в руці курку… а в пазусі у неї були яйця, дуже делікатний крам» (І. Нечуй-Левицький);
- комічна подія (постійні сутички в родині Кайдашів);
- комічний герой (возний, Фінтик у п’єсах Котляревського);
- комічний діалог (розмова між Карпом і Лавріном про дівчат (І. Нечуй-Левицький);
- комічна деталь (кожух Пузиря в комедії І. Карпенка-Карого «Хазяїн»);
- змішання різних стилів літературної мови (слів канцелярської та розмовно-побутової мови в освідченні возного Наталці (І. Котляревський);
- характеристичні прізвища (Калитка, Фінтик, Макогоненко тощо).