Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Теорія соціальної стратифікації
Розділ: Соціологія
Теорія соціальної стратифікації
Розглядаючи соціальну структуру як сукупність соціальних груп, що різняться своїм становищем у суспільстві, соціологія має відповісти на питання: як відрізняти ці групи одну від одної?
Інструментом у досягненні цього є теорія соціальної стра тифікації, її було створено на початку 40-х років XX ст. американськими соціологами Т. Парсонсом, Р. Мертоном, К.Девісом, У. Муром та іншими, які вважали, що соціальну стратифікацію спричинив розподіл функцій у суспільстві.
На їх думку» соціальна стратифікація забезпечує виокрем лення впорядкованої сукупності соціальних верств, що відрізняються одна від одної певними важливими для дано го суспільства ознаками (критеріями): характером власності, розміром прибутку, обсягом влади, престижем, національ ними чи іншими рисами. При цьому соціально стратифіка ційний підхід є одночасно методологією і теорією розгляду соціальної структури суспільства. Цей підхід сповідує такі
основні принципи:
а) обов'язковість вивчення всіх без винятку соціальних
верств суспільства;
б) необхідність застосування при порівнянні їх одних і
тих самих критеріїв;
в) достатність критеріїв для повного і глибокого аналізу кожної з досліджуваних соціальних верств.
Очевидно, що за такого методологічного підходу згадува на вище сталінська модель «2+1» (два класи й прошарок) не має ніяких шансів на наукове обґрунтування.
Соціальна стратифікація означає процес, який безпе рервно триває у суспільстві і результат цього процесу. Вона є не лише методом виявлення верств даного суспільства, але й «портретом» цього суспільства. Простратифікувавши все населення країни за тими чи іншими критеріями, мож на виділити страти (верстви), з яких це населення скла дається. Тому стратифікація — риса будь-якого суспільства: рабовласницького, феодального, капіталістичного, соціаліс тичного. Вона наявна в усіх державах, тому що ті чи інші верстви наявні в будь-якому суспільстві, у будь-якій країні. Вони були в минулому, є нині, залишаться в майбутньому. Соціальна стратифікація — процес соціального відтворення, внаслідок якого верстви (страти), групи, класи виявляються нерівними між собою і групуються в ієрархічно розміщені страти з різним престижем, власністю та владою. Соціальна стратифікація означає не просто різне ста новище у суспільстві окремих індивідів, родин чи цілих країн, а саме нерівне їх становище. При цьому дуже важливим є вирішення теорією соціальної стратифікації проблеми соціаль ної мобільності, зокрема методів зміни особистістю, групою свого соціального становища. Виділяють два основні шляхи здобуття ними певного рангу: аскрипція і досягнення.
Аскрипція — просування соціальними «сходинками» завдяки зовнішнім, незалежним від індивіда, групи, властивостям (со ціальному становищу, фізичним даним та ін.).
Досягнення—здобуття індивідом, групою певного статусу завдяки безпосередньо власним успіхам.
Класова й стратифікаційна моделі соціальної структури не заперечують одна одну, а навпаки — на основі вичленування у науковому аналізі реально існуючих класів, верств, інших соціальних груп може бути збудована «об'ємна», а не однолінійна модель соціальної структури, що має міцну емпі ричну соціологічну базу. В останні роки у світовій соціо логічній літературі поняття «класи» посідає таке ж визначене місце, як і поняття «страти», й обидва вони використову ються як у національних, так і в міжнародних порівняльних дослідженнях.
У деяких трактуваннях соціальної стратифікації наявні й егалітаристські (зрівняльні) тенденції. Вони особливо помітні у концепціях «середнього» чи «нового середнього класу», який трактується як більшість населення, що має власність і дос татні можливості для заможного життя; він працьовитий, наполегливий у досягненні мети, вміє розпорядитися доступ ними благами й цінує надані суспільством можливості для соціальної мобільності. Зростання чисельності «середнього класу» фактично означає ліквідацію протистояння багатства й бідності. Ідея «середнього класу» є альтернативою поперед ньому поділу, відображає зрівняльні тенденції у соціологіч них поглядах.
За деякими даними, у нашому суспільстві наприкінці XX ст. «середній клас» становив лише 15%, а в США — приблизно 80%. Зростання його ролі у співвідношенні со ціальних і політичних сил визначає стабільність соціальної системи, забезпечує її динамізм.
Про те, наскільки складно стратифікувати суспільство радянського взірця, свідчать перші спроби соціологів, їх кла сифікація далеко не повна, оскільки до неї не потрапили деякі соціальні групи суспільства (представники приватного капі талу, студенти, учні тощо); очевидно, потребують уточнення й самі ознаки, за якими здійснюється соціальна стратифіка ція. Але навіть у такому вигляді ця класифікація значно реальніше відображає справжню соціальну структуру сучас ного суспільства.
Дезінформація, викривлення реальної структури суспіль ства — це шлях не до його зміцнення, а, навпаки, до розме жування інтересів, до соціальної дезінтеграції. Замовчуван ня реальної картини соціальної стратифікації суспільства відповідає інтересам лише того, хто концентрує у своїх ру ках політичну Й економічну -владу.
Наприкінці XX ст. загострилася потреба в ефективній методиці виявлення соціальних груп, що розрізняються за їх місцем у системі власності, влади, прибутку й престижу (ста тусу). Володіючи такою методикою, можна провести глибокі дослідження соціальної структури, виявити основні соціальні верстви сучасного суспільства.
Вітчизняна соціологічна наука опинилася перед необхід ністю відповісти на такі запитання:
1. З яких класів, верств, груп складається наше суспіль ство?
2. Які основні критерії диференціації населення в ньому?
3. Які соціальні відстані (дистанції) відокремлюють у нашому суспільстві одні соціальні групи від інших?
4. Якими соціальними взаємовідносинами пов'язані со ціальні групи (конфліктними чи дружніми, узгодженими)?
5. Яка соціальна мобільність у нашому суспільстві: хто, з яких і в які групи переміщується, наскільки інтенсивні ці
переміщення?
6. Як і завдяки чому відтворюється ця соціальна струк тура?
Очевидно, що, не відповівши на ці та інші важливі питан ня, суспільство приречене жити «наосліп». Окремі спроби ви ділити групи, які рухають суспільство, відроджують його, і ті, що протистоять цьому, особливим успіхом не увінчалися.
Конкретні широкомасштабні дослідження з метою ство рення «соціального портрета» сучасного суспільства — одне з найактуальніших завдань вітчизняної соціології.
Значення цієї роботи зумовлюється тим, що соціальна структура надзвичайно важливий соціальний регулятор ево люції суспільства. Вона визначає шляхи розвитку й ефек тивність економіки, оскільки різні соціальні групи посіда ють у ній цілком визначене становище й прагнуть до реалі зації своїх інтересів. Соціальна структура має вирішальний вплив і на політичні відносини в суспільстві, які е відносина ми між різними групами щодо використання (утримання, захоплення) державної влади. Нарешті, саме специфіка со ціальної структури суспільства визначає суть і основні на прями соціальної політики в ньому.