Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
9
Херсонський державний університет
Капелюк Володимир Володимирович
УДК 37.032:316.356.2
Формування особистості підлітка
в однодітних сім’ях
13.00.07 –теорія та методика виховання
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Херсон - 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник –доктор педагогічних наук, професор
Дубасенюк Олександра Антонівна,
Житомирський державний університет
імені Івана Франка,
проректор з наукової роботи,
міжнародних та міжрегіональних зв’язків.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Міщик Людмила Іванівна,
Запорізький національний університет;
кандидат педагогічних наук, професор
Федяєва Валентина Леонідівна,
Херсонський державний університет,
проректор з наукової роботи.
Захист відбудеться "12" жовтня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, ауд. 256 (зал засідань).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету (73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27).
Автореферат розісланий "9" вересня 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради М.В. Бухтій
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Розвиток української держави характеризується глибокими соціально-економічними і політичними змінами в освітньому і культурному житті суспільства, що зумовлює його духовне оновлення та нову парадигму педагогічного мислення і діяльності педагога, відродження країни.
Законодавством України про сім'ю і шлюб, Законом України „Про освіту”, Державною Національною програмою „Освіта” (Україна XXI ст.)”, Національною програмою „Планування сім'ї”, Національною програмою „Діти України”, Національною доктриною розвитку освіти в Україні визначено, що особливого значення набувають питання виховання підростаючих поколінь у нових соціальних умовах діяльності школи, її взаємодії з іншими соціальними інститутами та сім'єю, яка є однією з головних і водночас складних, динамічних, автономних систем і невід'ємним елементом соціальної структури суспільства.
Сім'я визначається як мала соціальна група, яка утворюється на основі моральних та юридично-правових законів суспільства: довір'ям між подружжям, батьками і дітьми, і має великий виховний потенціал всебічної підготовки дітей і молоді до життя.
Виховання дітей починається в сім'ї. Усі інші соціальні інститути включаються у виховний процес значно пізніше, коли формування основних рис характеру дитини вже започатковані. У сім'ї закладаються основи фізичного, інтелектуального й морального розвитку дитини, формуються громадянські почуття, світогляд, естетичні смаки. Особистий приклад батьків, їх ставлення до праці, громадського життя, принциповість, чесність, доброта і чуйність, бережливість, простота і скромність є для дитини прикладом для наслідування. Тому в сучасних умовах України саме сім'ї надається пріоритетне значення.
Важливим чинником впливу сім'ї на формування особистості дитини є довір'я між батьками і дітьми.
Соціально-економічна криза, що охопила Україну, має численні негативні соціально-демографічні наслідки. Зниження рівня життя населення пов'язане, перш за все, зі збільшенням безробітних і зниженням заробітної плати, зростанням цін на найбільш життєво необхідні товари. У зв'язку з вимогами про поліпшення матеріального добробуту сім'ї проблеми духовного розвитку дитини все частіше залишаються поза увагою значної частини сімей.
Незважаючи на деякі успіхи у здійсненні національної політики освіти і виховання дітей і молоді, взаємовплив родини та школи на дитину з однодітної сім'ї не може вважатися достатнім. Головними причинами цього становища є такі:
1. Зовнішні причини: незадовільне соціально-економічне становище та морально-правовий статус сім'ї в суспільстві, безробіття і низький життєвий рівень сім'ї та нерозробленість проблеми взаємодії школи з сім'єю; специфіка особистості дитини з однодітної сім'ї загалом та підлітка –зокрема.
2. Внутрішні причини: низька психолого-педагогічна культура й підготовка батьків до виховання дітей у сім'ї; втрата кращих традицій, ціннісних орієнтацій і мотивів виховання дітей-одинаків у сім'ї та погіршення соціально-педагогічних умов їх виховання.
Усе це спричинює значні труднощі щодо розв’язання проблем сімейного виховання. Таке становище вимагає подальшого вивчення проблем сучасної сім'ї та дослідження покладених на неї соціалізаційних завдань.
Адже погіршення соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, побутових, психолого-педагогічних умов життя сім'ї, відсутність високих ціннісних орієнтацій, зниження морально-етичної відповідальності батьків зумовлює зростання кількості однодітних сімей, діти в яких –не завжди доглянуті й виховані. Особливо це стосується підлітків.
Основні теоретичні і методологічні, наукові напрями проблеми виховання дитини в сім'ї відображені в працях класиків педагогіки та психології, зокрема Л. Виготського, Я. Коменського, Г. Костюка, П. Лесгафта, Д. Локка, А. Макаренка, І. Песталоцці, М. Пирогова, В. Сухомлинського, К. Ушинського, С. Шацького та інших.
Висвітленню теоретичних і практичних аспектів виховання дітей у різних типах сімей присвячено багато вітчизняних (Л. Алексєєва, І. Бех, В. Білоусова, О. Богданова, М. Болдирева, В. Бондаревська, З. Зайцева, О. Киричук, В. Коротова, С. Максименко, О.Максимович, Л.Міщик, В.Постового, О.Савченко, І. Синиця, Р. Скульський, Н. Соловйова, М. Стельмахович, Б. Ступарик, Т. Федорченко, В.Федяєва, М. Фіцула, М. Шилова, Н. Яніна та ін.) і зарубіжних (А. Адлер, К. Аронс, Б. Бьокер, О. Кауз, Д. Кліїз, К. Кьоніг, Р. Ноттебаум, Є. Россберг, Б. Салліван, І. Сімсон, Р. Скіннер, Д. Таннен, Г. Філіпчук та ін.) досліджень.
Проблеми оптимізації й гуманізації взаємовідносин між батьками, батьками і дитиною (у тому числі в однодітних сім'ях) розглянуто в дослідженнях Т. Алексєєнко, М. Боришевського, Н. Ватутіної, А. Дьяконової, Б. Кобзаря, В. Кравця, О. Савченко, В. Сенько, Н. Шевченко та ін.; взаємодію школи, сім'ї і громадськості в системі педагогічної освіти батьків –у працях А. Бадаляна, В. Бочарової, І. Гребенникова, С. Гончаренка, В. Кіма, Т. Кравченко, В. Панка, В. Постового, Н. Стрельникової, О. Хромової та ін.
Вплив батьків на становлення молодої сім'ї досліджено в працях А. Захарова, А. Ковальова, О. Кунца, Л. Новикової, Г. Сутріної, Е. Тійта, Ю. Феоктістової.
Зміст, форми організації і методи діяльності класних керівників і вчителів-предметників із сім'єю розглянуто в працях О. Богданової, М. Болдирева, Т. Гаврилової, Л. Гордіна, І. Демакової, Н. Кузьміної, В. Лебединського, В. Петрової, Н. Шуркової.
Однак цілісного наукового аналізу проблеми формування особистості в однодітній сім'ї на етапі дорослішання дитини із залученням виховного потенціалу родини та школи в їх взаємозв'язку поки що немає. Тому, виходячи з актуальності та суспільного значення проблеми і враховуючи її недостатню дослідженість та потреби практики виховання дітей з однодітних сімей у взаємодії сім'ї і школи, визначено тему дослідження „Формування особистості підлітка в однодітних сім'ях”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної наукової теми кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка „Морально-етичні засади формування зростаючої особистості” (державний реєстраційний № 0106V005410). Тема дослідження затверджена рішенням ученої ради Житомирського державного університету (протокол № 3 від 30.10.2000 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 19.06. 2001 р.).
Об’єктом дослідження є процес сімейного виховання.
Предметом дослідження є педагогічні умови, зміст, форми та методи взаємодії вчителя-вихователя і батьків у формуванні особистості підлітка з однодітної сім'ї в системі сімейного та шкільного виховання.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель та технологію педагогічної взаємодії вчителя-вихователя і батьків у формуванні особистості підлітка з однодітної сім'ї.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що процес формування особистості дитини підліткового віку з однодітної сім'ї оптимізується за умов: вивчення особливостей особистісних якостей підлітка з однодітної сім'ї; організації цілеспрямованої взаємодії вчителя-вихователя і батьків у системі сімейного та шкільного виховання; розробки та запровадження технології взаємодії класного керівника з батьками дітей з однодітних сімей з метою формування педагогічної культури батьків, гуманізації взаємовідносин у різних типах однодітних сімей.
Завдання дослідження:
Теоретичною та методологічною основою дослідження є філософські праці про взаємозумовленість явищ, міжособистісних стосунків і взаємодії всіх соціальних інститутів та особистості в досягненні позитивних результатів виховання, визнані педагогічною наукою програми “Освіта”(Україна XXI століття), “Діти України”, Концепції національного виховання та “Сім'я і родинне виховання”; положення про вплив різних типів сімейного виховання на формування особистості підлітка і роль педагога в системі взаємодії сім'ї та школи; наукові положення теорії та практики виховання й розвитку особистості залежно від соціально-педагогічних умов життя, навчання й виховання дитини та особистісно зорієнтований підхід до організації навчання й виховання підлітків з однодітних сімей.
Для досягнення мети дослідження і вирішення поставлених завдань на різних етапах дослідної роботи використано комплекс взаємодоповнюючих методів, а саме:
теоретичного пошуку –аналіз філософської, соціологічної, психологічної і педагогічної літератури з досліджуваної проблеми; абстрагування, класифікація, систематизація теоретичних й експериментальних даних, методи узагальнення;
емпіричного характеру – історико-логічний аналіз наукових джерел; експертна оцінка; цілеспрямовані спостереження за учнями, вчителями та однодітними сім'ями; опитування (анкетування, глибинне інтерв'ю, бесіди з учнями, батьками, вчителями, керівниками шкіл); психолого-педагогічні консультації (як метод корекції виховного процесу); аналіз продуктів творчої діяльності учнів; аналіз педагогічних ситуацій;
педагогічний експеримент (діагностичний та формувальний етапи), статистична обробка результатів дослідження;
прогностичні (моделювання, метод незалежних експертних оцінок) з метою впровадження й апробації розроблених навчально-методичних матеріалів;
статистичні - кількісний та якісний аналіз експериментальних даних із застосуванням методів математичної статистики.
Результати дослідження були піддані якісному та кількісному аналізу із застосуванням методів математичної статистики.
Дослідження проводилося на базі Житомирської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 21, Житомирської гуманітарної гімназії № 23, Усолусівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ємільчинського району Житомирської області, Летичівського НВК № 1 смт Летичів Хмельницької області. Усього експериментальною роботою охоплено 458 учнів, 36 учителів, 137 однодітних сімей.
Дослідження в теоретичному і експериментальному аспектах здійснювалось у три етапи впродовж 1998-2006 років.
На першому етапі (1998-2000 рр.) проведено теоретичну роботу: обґрунтовано актуальність теми, вивчено стан дослідження проблеми, визначено типи однодітних сімей, проведено спостереження за дітьми з цих сімей, за роботою педагогів з однодітними сім'ями, проведення експерименту, вибрано об'єкт, предмет, постановку мети, здійснено підготовку до визначення завдань і методики дослідження.
На другому етапі (2001-2003 рр.) У процесі констатувального експерименту вивчено типи однодітних сімей, їх вплив на формування особистості дитини; визначено напрями роботи педагога щодо формування особистості підлітків в однодітних сім'ях; обґрунтовано методику формувального експерименту. У ході формувального експерименту перевірено основні положення робочої гіпотези, визначено структуру та зміст технологічної моделі формування особистості підлітка з однодітної сім'ї засобами родинного та шкільного виховання.
На третьому, завершальному, етапі (2004-2007 рр.) дослідження здійснено кількісний і якісний аналіз отриманих даних, їх теоретичне осмислення; узагальнено й оформлено результати проведеного дослідження, обґрунтовано висновки.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
Теоретичне значення дослідження полягає в здійсненні теоретичного аналізу процесу формування особистості підлітка з однодітної сім'ї та цілісного категорійно-поняттєвого апарату; ґрунтується на принципах єдності основ спільної діяльності школи і родини у формуванні особистості підлітка з однодітної сім'ї; з’ясуванні критеріїв, показників і рівнів сформованості особистості підлітка засобами родинного та шкільного виховання й їх дослідно-експериментальній перевірці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці технології педагогічної взаємодії вчителя-вихователя і батьків у формуванні особистості підлітка з однодітної сім'ї засобами родинного та шкільного виховання; формуванні педагогічної культури батьків, гуманізації взаємовідносин у різних типах однодітних сімей. Результати дослідження можуть бути використані в роботі класних керівників, практичних психологів, соціальних педагогів шкіл, у розробці спецкурсів з теорії і методики виховання в системі підвищення кваліфікації вчителів тощо.
Вірогідність отриманих даних і висновків дослідження забезпечена методологією його вихідних позицій, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, кількісним і якісним аналізом значного обсягу теоретичного та емпіричного матеріалу, репрезентативністю вибірки, повнотою і статистичною значущістю результатів дослідження.
Апробація і упровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження повідомлялися та обговорювалися на засіданнях і методологічних семінарах кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка, доповідалися та отримали схвалення на міжнародних, всеукраїнських, міжрегіональних та обласних науково-практичних конференціях з проблем виховання, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції “Духовність і проблеми розвитку особистості” (Житомир, 17-18 листопада 1999 р.); Міжнародній студентській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” (Київ, 25-27 квітня 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовне зростання нації в сучасних умовах становлення української державності” (Донецьк, 21-22 квітня 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Чорнобильська катастрофа: 20 року потому (інтердисциплінарні аспекти)” (Житомир, 26-27 квітня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 30 листопада –грудня 2005 р.); Науково-практичній конференції “Соціально-економічний, науково-технічний та інвестиційній розвиток області з погляду молодих науковців” (Житомир, 17 травня 2002 р.); а також на науково-методичних семінарах кафедри соціальної педагогіки та педагогічної майстерності Житомирського державного університету імені Івана Франка.
Основні положення дослідження і методичні рекомендації щодо застосування розробленої автором технології впроваджувались у навчальний процес Житомирської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 21 (акт № 80 від 23.03.2007 р.), Житомирської гуманітарної гімназії № 23 (акт № 163 від 16.01.2007 р.), Усолусівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ємільчинського району Житомирської області (акт № 10 від 13. 03. 2007 р.), Летичівського НВК № 1 смт Летичів Хмельницької області (акт № 69 від 5.02.2007 р.).
Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення у 10 одноосібних публікаціях автора, в тому числі 3 надруковано у виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, коротких висновків з кожного розділу, загальних висновків, списку 308 використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок, 181 –основного тексту. Робота містить 6 таблиць, 20 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет та мету дослідження, його гіпотезу та головні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментальної роботи, сформульовано положення, що винесені на захист.
У першому розділі –„Теоретичні засади формування особистості однієї дитини в сім’ї” –викладено результати вивчення історичного аспекту проблеми становлення сім’ї як соціального та виховного інституту; уточнено поняття „однодітна сім’я”; проаналізовано різні підходи до створення типології сімей, запропоновано власну типологію однодітних сімей; охарактеризовано особливості розвитку підлітка з однодітної сім’ї.
Сім’я є складним феноменом, унікальним інститутом соціального виховання, який пройшов тривалий шлях історичного розвитку. Зміни в суспільному житті сприяли створенню функцій сім’ї щодо особистості та суспільства. Однак, сім’я і сьогодні залишається одним з найважливіших соціальних інститутів, провідною функцією якого є виховання підростаючого покоління, передача дітям суспільно-історичного досвіду людства, підготовка їх до свідомого дорослого життя.
На сучасному етапі розвитку суспільства в сім’ї виникає низка багатопланових проблем, серед яких можна виокремити такі: зміни та порушення у функціях сім’ї, пов’язані з соціальними та економічними негараздами; зменшення кількості дітей у сім’ї труднощі в їх вихованні, пов’язані з позицією школи, незадовільним станом педагогічної просвіти батьків, результатом чого стають недоліки в організації сімейного виховання; неоптимальний стиль спілкування й взаємодії між батьками і дітьми, виникнення конфліктів, негативні тенденції в розвитку дітей.
Особливе місце в проблемі сімейного виховання займає однодітна сім'я, оскільки її функціональні параметри на сучасному етапі розвитку суспільства суттєво змінені.
На основі комплексу критеріїв (соціальний статус, матеріальне становище, рівень конфліктності, вік батьків, наявність близьких родичів, здоров’я дитини тощо) нами розроблено типологію однодітних сімей (рис 1).
Рис 1. Типологія однодітних сімей
Отже, за пропонованою типологію можна виділити такі типи однодітних сімей, як-от: за матеріальним становищем: (забезпечена, малозабезпечена); за характером психологічного клімату та соціальним статусом (благополучна, неблагополучна (конфліктна, кризова, проблемна); за характером родинних зв’язків (з рідною дитиною, із всиновленою дитиною); за структурою родинних зв’язків (проста –нуклеарна, складна –трипоколіннєва); за наявністю батьків (повна –наявні обидва батьки та неповна –розлучена, осиротіла, мати-одиначка); за віком батьків (з ранньою дитиною, із вчасно народженою дитиною, із пізньою дитиною); за станом здоров’я дитини (сім’я із здоровою та сім’я з хворою дитиною).
На основі аналізу наукових підходів ряду вітчизняних та зарубіжних дослідників (зокрема, А. Адлера, О. Бойко, С. Єпіфанцева, Т. Карацуби, А. Маркуші, В. Мерліна, В. Постового, К. Хорні та ін.) до визначення змістової сутності однодітних сімей та з урахуванням розробленої типології, уточнено поняття „однодітна сім’я”, що являє собою малу соціальну групу, члени якої пов’язані кровно-родинними зв’язками, ведуть спільний спосіб життя, виховують одну здорову рідну дитину, проживають окремо від старшого покоління.
Важливе місце в нашому дослідженні посідають типологічні, психологічні характеристики єдиної дитини в сім'ї, до яких можна перш за все віднести такі, як обмежені можливості в спілкуванні з однолітками, перевага сфери спілкування з дорослими членами сім’ї, підвищений рівень егоцентризму, достатньо високий рівень розвитку творчих здібностей тощо.
Окрім того, дітям підліткового віку характерні особливості психологічного та фізіологічного розвитку, які вимагають певної педагогічної корекції їх поведінки. Дитина-одинак підліткового віку в цьому питанні мало відрізняється від дитини із неоднодітної сім’ї. Однак батьки, які мають кілька дітей, психологічно готові до тих змін, що відбуваються з їх дитиною. Батьки ж, що мають одну дитину, часто не готові до перебудови в стосунках зі своєю „зміненою” дитиною, результатом чого виникають сімейні конфлікти, непорозуміння між батьками і дитиною, виникнення дистанції й напруги в стосунках. Саме в ці моменти однодітна сім’я потребує особливої уваги і допомоги з боку вчителів та школи, зокрема класного керівника. При цьому, залучаючи батьків до справи виховання підлітка, школа має одночасно надавати їм необхідну психолого-педагогічну допомогу.
Саме тому подальший етап нашого дослідження спрямовано на виявлення особливостей розвитку, специфічної поведінки підлітка з однодітної сім’ї та побудову цілісної технології взаємодії школи і сім’ї у формуванні особистості дитини-одинака.
У другому розділі –„Технологія педагогічної взаємодії школи та однодітної сім’ї у формуванні особистості підлітка” – здійснено діагностику особливостей дитини-одинака підліткового віку; обґрунтовано експериментальну модель педагогічної взаємодії школи та однодітної сім’ї у формуванні особистості підлітка; викладено результати експериментальної роботи; представлено технологію педагогічної взаємодії школи та однодітної сім’ї у формуванні особистості підлітка.
Організація експериментальної роботи щодо педагогічної діяльності вчителя-вихователя з однодітними сім'ями здійснювалася нами в кілька етапів, а саме:
З метою вивчення особливостей виховання єдиної дитини в сім’ї та обробки одержаних результатів застосовано комплекс взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих методик. На основі узагальнення вихідних даних зроблено висновок, що провідними чинниками зниження дітності сім'ї в сучасному українському суспільстві є як традиційні (фізіологічна нездатність сім'ї до продовження роду та розлучення до народження другої дитини), так і соціально-психологічні, зокрема бажання батьків зробити успішну кар’єру, наявність матеріальних труднощів, принципова позиція, сімейна традиція, підвищення самостійності жінки тощо.
Згідно проведеному вивченню ставлення батьків з однодітних сімей до своєї дитини виявлено такі тенденції: емоційно батьки недостатньо близькі до своїх дітей, вони відчувають труднощі в розумінні запитів дитини, її прагнень; часто і діти відповідають їм емоційною холодністю. Дітям-одинакам не вистачає не лише спілкування з однолітками, але й з батьками, які часто зайняті собою та своєю кар’єрою. Нестачу такого спілкування діти-одинаки компенсують глибокою прив'язаністю до однолітків, конфлікт з якими сприймається більш емоційно, ніж непорозуміння з батьками. При цьому сім'я займає головне місце в житті дитини, що підтверджено відповідями 93% респондентів. Окрім того, діти-одинаки більше прив’язані до своїх сімей, ніж діти з неоднодітних сімей.
Отже, серед особистісних характеристик дітей з однодітних сімей характерними рисами, що вирізняють дітей-одинаків, нами визначено: ознаки егоцентризму; зосередженість на собі (інтровертність); підвищену чутливість до сторонньої думки, хворобливу вразливість; можливо, пов’язаний саме з цим високий рівень тривожності; труднощі в спілкуванні з однолітками та нестачу авторитету в товаришів; надмірну раціональність у судженнях та прийнятті рішень; достатньо високий рівень ерудованості та мрійливість, яка часто вводить дитину до вигаданого, такого зручного, але такого далекого від реальності світу.
На основі здійсненої діагностики щодо виявлення особливостей формування особистості підлітка в однолітній сім’ї нами створено технологічну модель педагогічної взаємодії вчителя-вихователя з однодітною сім'єю.
Основними завданнями відповідної діяльності стали розробка та впровадження основних принципів процесу формування особистості підлітка в однодітній сім’ї; видiлення основних етапiв такої взаємодії; характеристика кiлькiсних та якiсних показникiв (критерiїв) та рiвнiв сформованостi в підлітків з однодітної сім’ї визначених якостей; вiдбiр методiв, форм, засобів педагогічної взаємодії вчителя-вихователя та батьків, якi будуть забезпечувати ефективнiсть застосування запропонованої технологiї.
Для реалізації експериментальної роботи визначено такі принципи, як гуманізація та демократизація; комплексність та міждисциплінарна узгодженість; системність; самоактивність та самовиховання; наступність та безперервність; культуровідповідність та інтеркультурність.
На нашу думку, формування особистості підлітка в однодітній сім’ї може відбуватися в трьох площинах, серед яких виділяються такі:
Технологія роботи педагога-вихователя з однодітною сім'єю вибудовувалася на кількох рівнях:
пропедевтичному (діяльність педагога-вихователя зосереджувалася в наданні батькам доцільної своєчасної інформації про особливості соціалізації дитини в умовах однодітної сім'ї);
діагностичному (концентрація педагогічних зусиль вихователя (класного керівника) на основі зібраної інформації про особливості однодітної сім’ї);
корекційному (трансформація негативних виявів у поведінці дитини з однодітної сім'ї в площині індивідуального розвитку через бесіди, включене спостереження, переконання, схвалення чи засудження, активне слухання, парафразування, використання ключових фраз, конфронтація, Я-посилання, створення легенди тощо та в площині групової педагогічної консультативної діяльності з групою дітей чи окремою сім'єю через бесіди (діалог між двома-трьома сторонами); лекції (надання інформації для підвищення рівня ознайомленості з проблемою); дискусії (підготовлене обговорення проблеми, що є суперечливою); збори (планове обговорення проблем однодітних родин); тренінги.
У процесі реалізації програми педагогічного просвітництва батьків реалізовано ряд важливих умов, зокрема запрошення батьків до співробітництва; добровільність участі батьків у прийнятті педагогічної освіти; дотримання позиції рівноправності; визнання важливості батьків у відповідній співпраці; вияв з боку вчителя щирої зацікавленості долею дитини; пошук нових форм співпраці; створення груп підтримки; організація взаємодії батьків з однодітних сімей тощо.
Процес налагодження взаємодії з батьками відбувався за умов дотримання педагогом певних психолого-педагогічних правил, зокрема використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків; дотримання педагогічного такту, неприпустимості необережного втручання в життя сім’ї; створення життєстверджуючого, мажорного настрою при розв’язанні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості.
У програмі формувального етапу експерименту було реалізовано три аспекти педагогічної взаємодії з батьками: психологічний, педагогічний, соціально-педагогічний.
Психологічний аспект передбачав розгляд основних етапів і закономірностей розвитку однієї дитини в сім'ї; аналіз вікових психолого-педагогічних чинників становлення особистості підлітка в однодітній сім’ї; реалізацію програми вивчення сім’ї; озброєння батьків методикою вивчення дитини.
Педагогічний аспект охоплював процес підвищення рівня педагогічної освіти батьків, зокрема оволодіння ними основними знаннями щодо форм, методів, засобів, прийомів виховання; вибору оптимальних педагогічних засобів; оволодіння елементами педагогічної техніки; уміннями аналізувати педагогічні ситуації тощо).
Соціально-педагогічний аспект вміщував організацію допомоги батькам у розв'язанні різноманітних проблем сімейного виховання, розпізнаванні типових кризових ситуацій з однією дитиною в сім'ї; виробленні рекомендацій щодо розв'язання конфліктних ситуацій в однодітній сім'ї; за необхідністю здійснення сімейної психотерапії (рис. 2).
Рис.2. Технологічна модель взаємодії вчителя-вихователя з батьками підлітка з однодітної сім'ї
Особливим етапом педагогічної діяльності з однодітною сім'єю стала оцінка ефективності застосованої технології.
Для узагальнення результатів формувального етапу експерименту нами застосовано комплекс методик та психологічних тестів (зокрема, методика САМОАЛ, адаптована Ю. Альошиною, Л. Гофманом, М. Кроз), призначених для вивчення самоактуалізаційного потенціалу особистості (в нашому випадку –особистості дитини-одинака), які дозволили зіставити рівень сформованості кожного з досліджуваних чинників, а також лонгітюдного методу, який допоміг простежити динаміку змін у досліджуваних сферах особистості підлітків з однодітних сімей.
Психодіагностичне обстеження учнів експериментальних груп здійснено у 2 етапи: на початку і в кінці формувального етапу експерименту. Це дало змогу дослідити структуру та динаміку розвитку визначених особливостей підлітків з однодітних сімей на різних етапах експерименту.
Оскільки під час вивчення стану сформованості особистості підлітка систематично порівнювалися показники дітей з однодітних та неоднодітних сімей, це дозволило представити основні проблеми виховання дитини з однодітної сім'ї, зокрема підвищений рівень егоцентризму, зосередженість на собі, труднощі в спілкуванні, тривожність, агресивність.
Вивчення особливостей сформованості особистості підлітка з однодітної сім'ї дало нам можливість дійти висновку про ефективність застосованої нами технологічної моделі. Значні зміни сталися за результатами цього дослідження щодо таких показників, як цінності, автономність, аутосимпатія, контактність, адекватне самовираження в розмові. Зміни за вказаними вище визначальними показниками представлені на рис.3.
Рис.3. Зміни в головних показниках за шкалою САМОАЛ у результаті застосування технології формування особистості підлітка з однодітної сім'ї в системі „школа-родина”
Так, певного розвитку набула система цінностей підлітка (від 10,0 до 12,6), яка проявляється у тому, що дитина розділяє вищі цінності самоактуалізованої особистості (добро, краса, справедливість і т.д.). Підвищився рівень автономності дитини-одинака (від 10,1 до 12,8), що проявляється в незалежності суджень особистості від сторонньої думки, певній свободі для реалізації власних цілей і потреб тощо. Динаміка розвитку аутосимпатії (від 9,95 до 11,4) засвідчує про те, що особистість дитини-однинака з експериментальних груп набуває позитивної "Я - концепції", яка є джерелом стійкої адекватної самооцінки. Крім того, знизився рівень тривожності, невпевненості в собі, у своїх власних можливостях. У цих дітей підвищився рівень контактності (від 7,8 до 9,4), вони набули більшої здатності до належних стосунків з оточуючими. При цьому вони не схильні до маніпуляцій у розмові, оскільки впевнені, що їх вважають гарними співрозмовниками (від 7,6 до 8,7).
Ці показники підтверджують, що спрямований педагогічний вплив має бути зосереджений саме на таких характерних особливостях особистості підлітка з однодітної сім'ї, які виявлено за допомогою методик „ДДЛ” та „Неіснуюча тварина”, а саме егоцентризм, переживання страхів, неконтактність у спілкуванні тощо.
Для порівняння наводимо показники в контрольних групах.
Рис.4. Зміни у головних показниках за шкалою САМОАЛ у контрольних групах
Як видно із діаграми, у контрольних групах, де не застосовувалася експериментальна технологія, зрушень у контрольних показниках майже не відбулося (рис.4)
ВИСНОВКИ
Визначено, що серед основних сімейних проблем сьогодення значущими є такі: зміни та порушення у функціях сім’ї, пов’язані з соціальними та економічними негараздами; зменшення кількості дітей у сім’ї, труднощі в їх вихованні, пов’язані з позицією школи, незадовільним станом педагогічної просвіти батьків, результатом чого стають хибні стилі в організації сімейного виховання; неоптимальний стиль спілкування і взаємодії між батьками і дітьми, виникнення конфліктів, негативні тенденції в розвитку дітей. Провідними чинниками, що впливають на демографічну ситуацію в сучасному українському суспільстві, нами визначено: традиційні (фізіологічна нездатність сім'ї до продовження роду та розлучення до народження другої дитини), а також соціально-психологічні (бажання зробити кар’єру, матеріальні труднощі, принципова позиція, сімейна традиція, підвищення самостійності жінки тощо).
2. Особливе місце в проблемі сімейного виховання на сучасному етапі розвитку суспільства займає однодітна сім'я, оскільки її функціональні параметри суттєво змінені. На основі аналізу наукових підходів до розуміння сутності однодітної сім’ї уточнено робоче поняття „однодітна сім’я”. Оскільки спектр однодітних сімей досить різноманітний, для дослідження обрано повну благополучну однодітну сім’ю, під якою розуміємо малу соціальну групу, члени якої пов’язані кровно-родинними зв’язками, ведуть спільний спосіб життя, виховують одну здорову рідну дитину, проживають окремо від старшого покоління.
У результаті узагальнення наукової літератури з проблеми розроблено власний підхід до створення типології однодітної сім’ї. Для цього використано ряд критеріїв, зокрема соціальний статус сім’ї, її матеріальне становище, рівень конфліктності, вік батьків, наявність близьких родичів, здоров’я дитини тощо. Виокремлено такі типи однодітних сімей: за матеріальним становищем (забезпечена, малозабезпечена); за характером психологічного клімату та соціальним статусом (благополучна, неблагополучна (конфліктна, кризова, проблемна); за характером родинних зв’язків (з рідною дитиною, із всиновленою дитиною); за структурою родинних зв’язків (проста –нуклеарна, складна –трипоколіннєва); за наявністю батьків (повна –наявні обоє батьків та неповна –розлучена, осиротіла, мати-одиначка); за віком батьків (з ранньою дитиною, із вчасно народженою дитиною, із пізньою дитиною); за станом здоров’я дитини (сім’я із здоровою та сім’я з хворою дитиною). Однією з найбільш складних проблем однодітної сім’ї є недостатність досвіду у вихованні дитини, оскільки батькам немає з чим порівнювати проблеми, які виникають при спілкуванні з єдиною дитиною.
3. Аналіз результатів дослідження дозволяє стверджувати, що діти, які виховуються в однодітних сім’ях, мають ряд спільних рис, серед яких найбільш суттєвими можна визначити такі: обмеженість у спілкуванні з однолітками; збільшення сфери спілкування з дорослими; ознаки егоцентризму; зосередженість на собі (інтровертність); підвищену чутливість до сторонньої думки, хворобливу вразливість; можливо пов’язаний саме з цим високий рівень тривожності; труднощі в спілкуванні з однолітками та нестачу авторитету в товаришів; надмірну раціональність у судженнях та прийнятті рішень; достатньо високий рівень ерудованості та мрійливість.
. За результатами експериментальної роботи виокремлено низку педагогічних умов, що сприяють підвищенню ефективності педагогічної взаємодії школи з батьками підлітків, які виховуються в однодітних сім’ях. До найбільш значущих віднесено: добровільність участі батьків в оволодінні педагогічною освітою; запрошення батьків до співробітництва; дотримання позиції рівноправності; визнання важливості батьків у співпраці; вияв з боку вчителя щирої зацікавленості долею дитини; різноманіття форм співпраці; створення груп підтримки; організацію взаємозв’язку батьків з однодітних сімей тощо.
. На основі результатів діагностичного експерименту нами розроблено та впроваджено експериментальну технологію педагогічної взаємодії вчителя-вихователя з батьками підлітків з однодітної сім'ї, що передбачає допомогу школи (класного керівника, шкільного психолога, соціального педагога) не тільки дитині з однодітної сім’ї, яка відчуває необхідність у відповідній допомозі, а й її батькам.
Експериментальною технологією охоплено психологічний, педагогічний, соціально-педагогічний аспекти, побудованою на тренінгових технологіях, що передбачає застосування цілого комплексу форм та методів, (зокрема лекції, бесіди, аналіз педагогічної літератури, розв’язування педагогічних задач, педагогічні бліц-турніри, дискусійні клуби), організацією допомоги батькам у розв'язанні різноманітних проблем сімейного виховання, розпізнавання типових кризових ситуацій з однією дитиною в сім'ї; вироблення рекомендацій щодо розв'язання конфліктних ситуацій в однодітній сім'ї; за необхідністю, здійснення сімейної психотерапії тощо.
Аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив позитивну динаміку у виділених нами у ході дослідження проблемних ситуаціях особистості підлітків з однодітних сімей, що підтверджує ефективність запропонованої технологічної моделі.
Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора:
1. Капелюк В.В. Технологія педагогічної взаємодії школи і батьків у вихованні підлітка в однодітних сім'ях: Методичний посібник. –Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. –с.
. Козел В.В. Однодітна сім'я: аспекти гармонізації, взаємодії школи і родини // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі: Зб. наук. праць. –Рівне, 2002. –С. 264-266.
. Козел В.В. Однодітна сім'я як середовище соціального виховання // Вісник Житомирського педагогічного університету. –Житомир, 2003. –№ 13. –С. 227-230.
. Капелюк В.В. Технологія педагогічної взаємодії вчителя вихователя та однодітної сім'ї у формуванні особистості підлітка // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць: У двох книгах. –К., 2005. –Книга І. –С. 305-310.
5. Козел В.В. Неврози єдиної дитини в сім'ї як наслідок неправильного виховання // Духовність і художньо-естетична культура: Зб. наук. праць. –К., 2000. –Том 17. –С. 276-282.
6. Козел В.В. Одна дитина у сім'ї як психолого-педагогічна проблема // Наукова школа: центр професійної підготовки педагогічних кадрів: Зб. наук. праць. –Житомир, 2005. –С. 394-402.
7. Козел В.В. Формування особистості підлітка в однодітних сім'ях засобами родинного та шкільного виховання // Соціально-економічний, науково-технічний та інвестиційний розвиток області з погляду молодих учених: Зб. наук. праць. –Житомир, 2002. –С. 35-38.
8. Козел В.В. Особливості виховання дитини в однодітних сім'ях // Національна освіта: традиції і новації у контексті ідей Івана Огієнка: Зб. наук. праць. –Київ-Житомир, 2002. –С. 169-172.
9. Козел В.В. Інфантилізм як психолого-педагогічна проблема індивідуальності підлітків // Педагогічна творчість молодих дослідників: Зб. наук. праць. –Житомир, 2001. –С. 80-83.
10. Козел В.В. Роль дитячих громадських організацій у формуванні особистості однієї дитини в сім'ї // Педагогічні основи виховної діяльності в дитячих громадських організаціях України: Зб. наук. праць. –Житомир, 1998. –С. 57-58.
Анотації
Капелюк В.В. Формування особистості підлітка в однодітних сім’ях. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 –теорія та методика виховання. –Херсонський державний університет. –Херсон, 2007.
У дисертаційному дослідженні вперше здійснено цілісний аналіз особливостей виховання підлітка з однодітної сім’ї у вітчизняній та зарубіжній теорії й практиці. Автором відповідно до комплексу критеріїв (соціальний статус, матеріальне становище, рівень конфліктності, вік батьків, наявність близьких родичів, здоров’я дитини тощо) визначено та науково обґрунтовано типологію однодітних сімей.
На основі аналізу наукових підходів вітчизняних та зарубіжних дослідників до визначення змістової сутності однодітних сімей та враховуючи розроблену типологію, у дисертації уточнено поняття „однодітна сім’я”. Для дослыдження автором обрано повну благополучну однодітну сім’ю, під якою розуміємо малу соціальну групу, члени якої пов’язані кровно-родинними зв’язками, ведуть спільний спосіб життя, виховують одну здорову рідну дитину, проживають окремо від старшого покоління.
Автором розроблено педагогічно зорієнтовану модель та обґрунтовано зміст, форм і методи формування особистості підлітка з однодітної сім'ї засобами родинного та шкільного виховання. У дослідженні розроблено та експериментально перевірено технологію педагогічної взаємодії вчителя-вихователя і батьків у формуванні особистості підлітка з однодітної сім'ї; розвитку педагогічної культури батьків, гуманізації взаємовідносин у різних типах однодітних сімей.
У дисертації обґрунтувано критерії, показники і рівні сформованості особистості підлітка засобами родинного та шкільного виховання, здійснено їх дослідно-експериментальну перевірку.
Ключові слова: сімейне виховання, однодітна сім'я, типологія однодітних сімей, дитина підліткового віку з однодітної сім'ї, технологія взаємодії вчителя-вихователя і батьків у формуванні особистості підлітка з однодітної сім'ї.
Капелюк В.В. Формирование личности подростка в однодетных семьях. –Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 –теория и методика воспитания. –Херсонский государственный университет. –Херсон, 2007.
В диссертационном исследовании впервые произведён целостный анализ особенностей воспитания подростка в однодетной семье. При этом изучено решение данной проблемы в истории становления и развития традиций семейного воспитания в Украине, в отечественной и зарубежной научной литературе, а также в практике семейного воспитания.
В процессе научного поиска автором проанализированы различные подходы к систематизации разных типов семей, выделен комплекс критериев, на основании которых предложена авторская типология однодетных семей. Среди основных критериев выделены: социальный статус и возраст родителей, материальное состояние семьи, уровень конфликтности её членов, наличие близких родственников, состояние здоровья ребёнка и другие.
На основе проведённого анализа научных подходов отечественных и зарубежных исследователей к пониманию сущности однодетной семьи, а также опираясь на разработанную типологию однодетных семей, автором уточнено понятие "однодетная семья". В качестве однодетной семьи в исследовании принято малую социальную группу, члены которой связаны кровным родством, ведут общий образ жизни, воспитывают одного здорового ребёнка, проживают отдельно от старшего поколения.
В диссертации, на основе глубокой диагностики с использованием валидных психологических методик, выявлены характерологические особенности ребёнка подросткового возраста, который является единственным ребёнком в семье. Среди основных качеств, которые отличают единственного ребёнка в семье, выделены: признаки эгоцентризма, сосредоточенность на себе (интровертность), повышенная чувствительность к мнению окружающих, болезненная чувствительность, высокий уровень тревожности, трудности в общении со сверстниками, отсутствие авторитета у товарищей, чрезмерный рационализм в суждениях и принятии решений, достаточно высокий уровень эрудиции, мечтательность, уводящая от реального мира.
Автором разработана педагогически ориентированная модель формирования личности подростка в однодетной семье, а также предложено технологию реализации этого процесса в системе семейного и школьного воспитания (содержание, формы и методы). В диссертации предложена технология педагогического взаимодействия учителя-воспитателя и родителей в формировании личности подростка в однодетной семье. Предложенная автором технология направлена на повышение педагогической культуры родителей, а также гуманизацию отношений в разных типах однодетных семей. Работа педагога-воспитателя с однодетной семьёй происходит на нескольких уровнях. Так, на пропедевтическом уровне происходит своевременная передача родителям необходимой информации об особенностях воспитания ребёнка в однодетной семье. На диагностическом уровне педагогические усилия воспитателя концентрируются на сборе информации об особенностях конкретной однодетной семьи. На коррекционном уровне происходит трансформация негативных проявлений в поведении ребёнка из однодетной семьи в сфере его индивидуального развития.
В программе формирующего этапа эксперимента было реализовано три аспекта педагогического взаимодействия учителя-воспитателя с родителями: психологический, педагогический, социально-педагогический. Психологический аспект заключался в овладении родителями основными знаниями об объективных закономерностях развития ребёнка, специфике их проявлений в подростковом возрасте, анализе ошибок и трудностей в воспитании, построении программы изучения ребёнка и т.д. Педагогический аспект технологии предполагал овладение родителями теоретическими знаниями о формах, методах, средствах воспитания, ознакомление с правилами оптимального выбора педагогических средств, овладение элементами педагогической техники (анализ педагогических ситуаций, самоанализ, умение владеть собой) и т.д. Социально-педагогический аспект заключался в организации помощи родителям в решении разнообразных проблем семейного воспитания, распознавании типичных кризисных ситуаций, разработке рекомендаций относительно решения конфликтных ситуаций в однодетной семье, а также в организации семейной психотерапии.
Среди форм и методов реализации предложенной автором технологии используются лекции, беседы, семинары, анализ педагогической литературы, решение педагогических задач, педагогические блиц-турниры, дискуссионный клуб, индивидуальные консультации, тренинговые методики, конференции, „круглые столы”, психодрама, кинолектории и другие.
В диссертации определены критерии, показатели и уровни развития личности подростка в однодетной семье средствами семейного и школьного воспитания, осуществлена экспериментальная проверка их эффективности.
Ключевые слова: семейное воспитание, однодетная семья, типология однодетных семей, ребёнок подросткового возраста в однодетной семье, технология взаимодействия учителя-воспитателя и родителей в формировании личности подростка в однодетной семье.
Kapeljuk V.V. The Formation of the Personality of the teenager in one - child families. - the Manuscript.
The dissertation on receiving of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on a speciality 13.00.07 - the theory and methods of education. The Kherson state university. - Kherson, 2007.
In the dissertational research а complete analysis of the features of education of the teenager in the only - child family is made for the first time. The practice of family education is investigated both in the native and in the foreign scientific literature. In the scientific research the author offers the complex of criteria on the basis of which the typology of only - child families is allocated. The author specifies the meaning of such phrases as "the only – child family "in the analysis of scientific approaches in both native and foreign research in order to define the substantial essence of only- child families, and its basic on the developed typology.
The author develops a pedagogically focused model of a teenagers’ formation of the personality in the only - child family. Also the author offers contents, forms and methods for realizing this process in the system of family and school education. In this research the author develops and experimentally examines the efficiency of the technology of the pedagogical interaction of the teacher - tutor and parents in the formation of the teenagers’ personality in only - child families, which is directed to increase the pedagogical culture of parents and the humanization of the relations in different types of only - child families.
Within the dissertation criteria, the parameters and levels of development of the teenagers’personality in only - child families are determined by means of family and school education and an experimental check of their effectiveness.
Key words: family education, only - child family, typology of only - child families, the child of teenage in only - child family, technology of interaction of the teacher - tutor and parents in formation of the personality of the teenager in only- child family.