Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ГЕМАТОЛОГІЇ ТА ТРАНСФУЗІОЛОГІЇ
ПАТОКА ВЛАДИСЛАВА ВАЛЕНТИНІВНА
УДК 615.38+615.373.3+576.8.097.3
ГРУПИ КРОВІ ЯК МАРКЕРИ АКТИВНОСТІ
АНТИТІЛОПРОДУКЦІЇ В ОРГАНІЗМІ ДОНОРІВ, ІМУНІЗОВАНИХ
СТАФІЛОКОКОВИМ АНАТОКСИНОМ
14.01.31 - гематологія та трансфузіологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Київ – 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті гематології та трансфузіології АМН України, м. Київ.
Науковий керівник: доктор медичних наук
ДИЗИК Галина Михайлівна,
Інституті гематології та трансфузіології АМН України,
завідувач лабораторії імунологічного типування
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук
МІНЧЕНКО Жанна Миколаївна,
Інститут клінічної радіології Наукового центру
радіаційної Медицини АМН України,
завідувач лабораторії імуногенетики
доктор медичних наук
Борисов Вадим Анатолійович,
Київський національний університет ім. Т.Шевченка,
професор кафедри мікробіології та загальної імунології
Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л.Шупика, кафедра гематології
та трансфузіології
Захист дисертації відбудеться “_19_” грудня 2001 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.612.01 в Інституті гематології та трансфузіології
АМН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 12.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту гематології та трансфузіології АМН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 12.
Автореферат розісланий “__16___” __листопада___2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Комісаренко В.Г.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Потреби практичної медицини в забезпеченні імунними препаратами крові високої специфічності і у великих об'ємах постійно зростають, а заготівля крові на 1 жителя України становить 9 мл, що за даними ВООЗ, недостатньо, оскільки потрібно від 12 до 15 мл крові на рік. Недостатньо також виробляється імунних препаратів крові – заклади служби крові задовольняють потреби країни тільки на 3,4 % від норми ВООЗ (Перехрестенко П.М. та співавт., 1999; Служба крові України в 1999 р., 2000; Вахненко Л.М., 2000).
У віддалений період після Чорнобильскої катастрофи відбуваються негативні зміни стану здоров'я населення України, що призводить до зменшення чисельності контингенту донорів (Гриза П.В., 2001; Перехрестенко П.М., Назарчук Л.В., 2001). Крім того, внаслідок пригнічення імунної системи змінюється характер реагування на антигенний стимул, що прослідковується у донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином. Так, в період 1986-1994 рр. зареєстровано зменшення числа донорів з високим вмістом протистафілококових антитіл в порівнянні з 1984-1985 рр. Поряд з цим в післячорнобильський період збільшилось число донорів з мінімальним вмістом антитіл та рефрактерних до анатоксину. І найбільш серйозний феномен – зникнення протистафілококових антитіл після імунізації – спостерігається у 7-8 % донорів (Шумега І.С., 1999). Поряд з цим, через поширення трансмісійних інфекцій, важкі соціальні умови та неадекватну оплату кроводачі число донорів різко зменшилось.
Зазначені особливості післячорнобильського періоду вимагають розробки критеріїв цілеспрямованого відбору активних донорів для задоволення потреб клінічної медицини в імунних препаратах крові.
Відомо, що активність антитілопродукції у донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином, залежить як від генетичних, так і від набутих факторів (Greenwell P., 1997; Ходаковський О.В. та співавт., 2001; Федоровська О.О. та співавт., 2001).
В роботі враховано унікальні властивості ізосерологічної системи АВО(Н), а саме: 1. наявність передіснуючих природних антитіл (? і ?-ізогемаглютинінів). 2. існування речовин груп крові у двох формах - фіксованої на еритроцитах і розчинної в біологічних секретах. Остання форма визначає групу крові Sе-sе (секреторство). Ця система обумовлює виділення в слину та в інші біологічні секрети антигенів системи АВО. Механізм впливу генів секреторства на характер продукції антитіл у імунізованих донорів ще остаточно не з'ясований. Не виключено, що виділительство АВО(Н) антигенів в біологічні секрети сприяє підвищенню титру імунних антитіл, які виробляються проти мікроорганізмів, що мають подібність до антигенної структури речовин груп крові. Така робоча гіпотеза до цього часу не знайшла розвитку в літературі, і вивчення даних аспектів важливе в науковому відношенні, може водночас сприяти практичному скринінгу активних імунних донорів. Ще однією важливою ознакою ізосерологічної системи груп крові АВО(Н) є поширення подібних речовин в біологічному оточенні людини, зокрема у складі мікроорганізмів, яке розвивається внаслідок коеволюції. Через це людина з певним фенотипом не розпізнає їх як “чуже” і не розвиває достатньої сили імунну реакцію (E.B.Zhiburt et al., 1999; Дизик Г.М., 2001). Роль наявності стафілококів на слизових оболонках ротової порожнини, як ініціаторів специфічного імунного реагування, повністю не вивчено, і врахування бактеріоносійства при прогнозуванні і відборі активних донорів може стати додатковим показником.
Особливо актуальним на сьогодні є пошук нових, неінвазивних і безпечних методів діагностики і контролю стану пацієнтів через ріст випадків інфікування трансфузійним шляхом (Григорьев И.В., Чиркин А.А., 1998; Гірчак Г.В., 2000; Сторожук П.Г. і співавт., 2000). Тому вивчення такого об'єкту як слина, що може являти значну альтернативу аналізам крові, стало одним із важливих напрямків даного дослідження і одночасно – внеском в проблему імунодіагностики за слинним секретом.
Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота пов'язана з плановою науковою роботою Інституту гематології та трансфузіології АМН України і є результатом НДР “Вивчення можливості послідовного щеплення донорів антигенними препаратами для одержання імунної плазми” (№держреєстрації 0199u004295; шифр ВФ. 99.01). Особистий фрагмент – 2.5. “Вивчення динаміки гуморальних факторів імунітету на етапах реімунізації”. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Київського НДІ гематології та переливання крові (протокол №3 від 20 березня 1997 р.).
Мета роботи. Оптимізація системи залучення та відбору активних респондерів імунної плазми на основі визначення взаємозв'язку груп крові АВО та Se-se з активністю антитілопродукції при імунізації стафілококовим анатоксином.
Задачі дослідження. 1. Вивчити вміст специфічних антитіл у донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином, у залежності від АВО-фенотипу та бактеріоносійства стафілокока.
2. Встановити кореляцію величин вмісту специфічного анти-a-стафілолізину та природних антитіл - ізогемаглютинінів як показників інтенсивності імунного реагування.
3. Визначити вміст сироваткових імуноглобулінів та циркулюючих імунних комплексів в сироватці крові і слині як альтернативному об'єкті в організмі імунних донорів плазми та осіб з обмеженими показаннями до венепункції.
4. Вивчити вплив феномену секреторства (групи крові Se-se) на характер продукції антитіл у імунізованих донорів.
Об'єкт дослідження – стан антитілопродукції в імунізованому організмі в залежності від генетичних та набутих факторів.
Предмет дослідження – фактори регулювання специфічної антитілопродукції у донорів, імунізованих антигенами стафілокока.
Наукова новизна. 1. Вперше продемонстровано вплив всіх складових частин ізосерологічної системи АВО(Н): антигенів, фіксованих на еритроцитах і розчинних в біологічних секретах, а також ізогемаглютинінів на рівень антистафілококових антитіл, густину стафілококового обсіменіння і в цілому на збереження імунного гомеостазу людини.
2. На основі вивчення еритроцитарної ізосерологічної системи секреторства Se-se, вперше показано її вплив на характер антитілоутворення у донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином. Даний тест охарактеризовано як критерій прогностичної оцінки імунного відгуку.
3. Вперше на матеріалі імунізованих донорів встановлено вплив стафілококів, які колонізують слизові оболонки носової порожнини на продукцію антистафілококових антитіл, і залежність вмісту останніх від густини обсіменіння та групи крові.
4. Показано ефект неспецифічного реагування у імунізованих донорів: зростання титру неспецифічних антитіл – природних ?-ізогемаглютинінів як відображення парціальної подібності стафілококових та групових субстанцій еритроцитів, що корелює із вмістом специфічних антистафілококових антитіл.
5. Проведено кореляційний зв'язок рівня основних ізотипів сироваткових імуноглобулінів i циркулюючих імунних комплексів в слинному секреті та сироватці крові донорів та хворих на гемофілію (вперше), що дає змогу обмежити або виключити необхідність венепункцій, а також використовувати слину як альтернативний об'єкт імунологічних досліджень. Ці дані лягли в основу досліджень, на які подано заявку на розроблений винахід “Спосіб індивідуальної оцінки ефективності сорбенту” №2000105770 від 12.10.2000 р і отримано позитивне рішення на видачу Патенту України.
6. Продемонстровано на реакції ізогемаглютинації та вперше на моделі реакції абсорбції подібність антигенів груп крові і мікроорганізмів, що є додатковим теоретичним підгрунтям для перспективної оцінки активності імунного реагування на конкретний препарат при штучній імунізації донорів мікробними антигенами.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані дані можуть бути використані при відборі активних респондерів імунної плазми. Введення в практику станцій переливання крові тесту визначення статусу секреторства (група крові Se-sе) як генетичної ознаки активності антитілопродукції, може стати ще одним прогностичним критерієм для відбору активних респондерів імунної плазми. Цей метод дозволяє проводити визначення АВО фенотипу як у донорів, так і у хворих на лейкемію (при втраті антигенів на еритроцитах) з використанням слини як альтернативного об'єкту. Дослідження імуноглобулінів та циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в слинному секреті дає змогу вивчати основні компоненти імунного відгуку на імунізацію значно частіше, ніж при донаціях крові, а у хворих – проводити постійний імуномоніторинг, що є внеском в проблему імунодіагностики за слинним секретом.
Практична розробка моделі вивчення подібності антигенної структури мікроорганізмів до речовини груп крові створює можливості раціонального підходу до залучення для імунізації та скринінгу активних донорів імунної плазми будь-якої специфічної спрямованості.
Встановлено, що підвищення вмісту iзогемаглютинiнів може бути iндикатором антигенного подразнення i враховуватись при оцiнцi iмунного статусу. Поряд з цим, суттєве пiдвищення концентрацiї iзогемаглютининiв в сироватцi (плазмi) iмунних донорiв, розширює арсенал дiагностичних реагентiв для iдентифiкацiї груп кровi. Особливe значення це може мати при визначеннi рiдкicних груп, а також в гематологічній патологiї при маскуваннi антигенiв еритроцитів.
За матеріалами дисертації оформлено інформаційний лист та нововведення “Метод визначення груп крові за системою АВО(Н) в слині при гематологічній патології”, яке ввійшло до Реєстру галузевих нововведень МОЗ України за 1998 р. і впроваджено в практичну діяльність лабораторії імунологічного типування Інституту гематології та трансфузіології АМН України і міської клінічної лікарні №9, дитячої клінічної лікарні “Охмадит” та ввійшло в програму-мінімум для складання кандидатського іспиту за фахом “Гематологія та трансфузіологія” 14.01.31 (біологія). Дослідження вмісту сироваткових імуноглобулінів в сироватці крові і паралельно - слинному секреті запроваджено у відділенні гемофілії та інших коагулопатій Інституту гематології та трансфузіології АМН України.
Декларація особистого внеску у розробку наукових результатів. Автором особисто розроблено методику забору матеріалу для визначенння секреторства антигенів АВН в слину, проведено лабораторні дослідження (встановлення АВО-фенотипу, статусу секреторства за допомогою лектинів та ізогемаглютинуючих сироваток, визначення вмісту анти-?-стафілолізину, ізогемаглютинінів, імуноглобулінів, імунних комплексів), а також вперше застосовано метод визначення груп крові за системою АВО(Н) в слині при гематологічній патології; аналіз і статистичну обробку цифрових матеріалів. Бактеріологічне обстеження імунних донорів плазми проведено сумісно з співробітниками лабораторії мікробіології та проблем антиінфекційного імунітету Інституту гематології та трансфузіології АМН України (зав. лаб. проф. О.О.Федоровська), за що автор висловлює щиру подяку.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень викладені і обговорені на 1 Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених, 17-19 травня 1997 р. (Тернопіль); конференції молодих вчених та фахівців “Сучасні проблеми гематології та трансфузіології, 30-31 березня 1998 р. (Київ); 1 Національному конгресі України з імунології та імунореабілітації, 17 травня 1998 р. (Крим, Алушта); науковій конференції студентів та молодих вчених з актуальних питань молекулярної біології, біохімії та генетики в Києво-Могилянській Академії, 5 березня 1999 р.; ІV Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених 11-13 травня 2000 р. (м. Тернопіль); 2-й Российской научно-практической конференции “Гематология и трансфузиология на пороге ХХІ века”, 6-8 июня 2000 г. (Санкт-Петербург); International Society of Blood Transfusion 26 th Congress, July 9-14 2000 (Austria, Viena), ІІ Українській конференції молодих вчених, присвяченій пам'яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькіса (Київ, 13 квітня 2001 р.), ІV з'їзді гематологів і трансфузіологів (Київ, 16-18 травня 2001 р.); науково-практичній конференції "Медикаментозна та немедикаментозна профілактика та відновне лікування в клінічній практиці" (Київ, 14-15 червня 2001 р., КМАПО).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових статей, 7 тезисних доповідей, інформаційний лист та нововведення.
Об'єм і структура дисертації. Дисертацію викладено на 141 сторінці комп'ютерного тексту, що містить 30 таблиць, 5 ілюстрацій. Робота включає вступ, огляд літератури, 7 розділів власних досліджень, висновки, практичні рекомендації, список літератури, що містить 225 першоджерел.
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Нами було обстежено 125 донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином (дослідна група) та 208 донорів крові (контрольна група) віком 20-45 років. На прикладі 18 хворих на гемофілію вивчали можливість проведення імуномоніторингу в слинному секреті. Аналізували архівний матеріал – 576 донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином, Київської міської станції переливання крові за період 1984-1994 рр.
У обстежуваних осіб вивчали групову АВО(Н)-належність (генотип та фенотип), групу секреторства (Se-se), титр антистафілококових антитіл та природних ізогемаглютинінів, вміст основних ізотипів імуноглобулінів A, M, G, рівень циркулюючих імунних комплексів в сироватці крові та слинному секреті, бактеріоносійство стафілокока на слизових оболонках носової порожнини.
Визначення АВО(Н)-належності крові проводили прямим та зворотним методом аглютинації, який є основним принципом реакцій ідентифікації цих антигенів: 1) за допомогою моноклональних антитіл виробництва АО “Ридан”(Київ) та панелі стандартних тест-еритроцитів Центру переливання крові (м. Київ).
Імунізація донорів здійснювалась в Центрі переливання крові (м. Київ) за допомогою адсорбованого стафілококового анатоксину виробництва Московського НДІЕМ ім. М.Ф.Гамалеї, який вводили триразово підшкірно за схемою: 1,0 мл, 1,0 мл, 2,0 мл з інтервалами між введеннями 7 днів.
Вміст анти-?-стафілолізину визначали реакцією титрування стафілококового токсину виробництва Московського НДІЕМ ім. М.Ф.Гамалеї за В.В.Вигодчиковим (1953) в модифікації Київського НДІ гематології та переливання крові МОЗ України.
Титр iзогемаглютининiв встановлювали реакцією ізогемаглютинації шляхом подвiйного розведення сироватки iзотонiчним розчином NaCl. В кожне розведення додавали 0,01 мл тричi вiдмитих NaCl стандартних еритроцитiв протилежної групи кровi.
Вміст імуноглобулінів в сироватці крові проводили методом радіальної імунної дифузії за Manchini G. et al. (1965) з використанням стандартних антиімуноглобулінових сироваток виробництва Нижньоновгородської фірми “ИмБио” (Росія). Циркулюючі імунні комплекси визначали методом преципітації з 3,5 % розчином поліетиленгліколю з м.м. 6000 та обліком на СФ-46 при довжині хвилі 450 нм.
Групу крові Se-se (секреторство антигенів АВН в слину) визначали реакцією абсорбції з використанням ізогемаглютинуючих сироваток та лектинів виробництва фірми “Fresenius”.
Подібність речовин груп крові і стафілокока вивчали за допомогою реакції аглютинації та реакції абсорбції.
Бактеріоносійство стафілокока встановлювали за допомогою мазків зі слизової оболонки носової порожнини та посівів на тверді живильні середовища з наступною їх ідентифікацією.
Одержані цифрові показники по всіх методах обстеження обробляли методом варіаційної статистики за допогою комп'ютерної програми “Exsel”.
РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Дослідження показало, що імунізація закономірно стимулює продукцію протистафілококових антитіл, вміст яких становить в середньому (4,93 ±0,44)?103 MO/л, в той час як у неімунізованих (1,91±0,01)?103 MO/л. Останній можна вважати базовим рівнем протистафілококового імунітету у здорових людей.
При аналізі результатів імунної відповіді на стафілококовий анатоксин встановлено, що імунізовані донори за вмістом антитіл можуть бути поділені на такі категорії: сильні респондери із вмістом антитіл (5-9)?103 MO/л і більше; середні респондери із вмістом антитіл у межах (3-4)?103 MO/л; рефрактерні, які не відповідають на антигенний стимул підвищенням рівня антитіл - (1-2)?103 MO/л.
Особливості характеру імунного відгуку на стафілококовий антиген вивчались як з боку загальної закономірності асоційованості з АВО-фенотипом, так і в зв'язку із статусом секреторства, тобто групи крові Se-se.
Встановлено, що найбільш високий вміст анти-?-стафілолізину спостерігається у імунних донорів з групами крові Аb(ІІ) (5,16±0,302)?103 MO/л. Можна припустити, що наявні в сироватці крові осіб з Оab(І) та Вa(ІІІ) групами крові ?-ізогемаглютиніни почасти нейтралізують стафілококовий антиген, і через це антитілопродукція зменшується на стадії індукції імунної відповіді. В цілому ж спостерігається достовірне закономірне зростання анти-?-стафілолізину в дослідній групі в порівнянні з контрольною.
Найбільший відсоток сильних респондентів (56,25 %) концентрується серед осіб з групою крові Аb(ІІ). Рефрактерних осіб не виявлено в групах крові Аb(ІІ) та АВо(ІV). Відсоток осіб із задовільним вмістом антитіл (3-4)?103 MO/л майже однаковий по всіх групах крові (51,14 %; 43,75 %; 60,6 %; 62,5 %) (табл. 1).
Однозначно показано, що імунізовані донори по-різному реагують на імунізацію: 4,0 % осіб виявилися рефрактерними, у 53,6 % - антитіла в задовільному титрі, сильними респондерами є лише 42,4 % імунізованих донорів. Осіб з показниками вмісту анти-?-стафілолізину 12?103 MO/л і більше не виявлено зовсім серед усіх обстежених донорів. За архівними матеріалами Київської міської станції переливання крові за період 1984-1986 рр. таких донорів нараховувалось до 17,12 %, що свідчить про зниження активності реагування серед імунізованих донорів в останнє десятиріччя, табл. 2 демонструє цю негативну тенденцію.
Таблиця 1
Взаємозв'язок групової АВО-належності імунізованих донорів з
iнтенсивністю продукції анти-?-стафілолізину
Характеристика респондерів за вмістом анти-?-стафілолізину, ?103 MO/л Кількість осіб
Оab(І) Аb(ІІ) Вa(ІІІ) АВо(ІV)
абсол. % абсол. % абсол. % абсол. %
сильні (5-9) 10 35,71 27 56,25 10 30,3 6 37,5
середні (3-4) 16 51,14 21 43,75 20 60,6 10 62,5
рефрактерні (=1Ј2) 2 7,14 - - 3 9,09 - -
всього осіб 28 100 48 100 33 100 16 100
В своїй роботі ми вперше продемонстрували вплив генетичної системи секреторства Se-se на активність антитілоутворення у імунних донорів плазми. Дослідженнями встановлено, що частка осіб виділителів групоспецифічних речовин в слину становить 77,78 %, а невиділителів – 22,22 % (в популяційних дослідженнях по європейському регіону 75-78 % і 22-25 %) (Прокоп О., Гёлер В., 1991). У виділителів, які мають групу крові А(II), визначена статистично значима кореляція між належністю до секреторів та величиною вмісту анти-?-стафілолізину. Так, у секреторів групової субстанції А (гаплотип АSe) спостерігається достовірно вищий вміст анти-?-стафілолізину в сироватці крові (5,84 ± 0,55)·103 МО/л, ніж у осіб-невиділителів з
Таблиця 2
Порівняльні показники вмісту анти-?-стафілолізину в крові донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином в різні проміжки часу
Вміст анти-?-стафілолізину, ?103 МО/л Період, осіб %
1997 – 1998 рр., n=125 1984 – 1986 pp., n=292 1987 – 1994 pp., n=284
1 – 2 3,2 11,32* (t=3,2) 14,47** (t=4,3)
3 – 4 50,4 18,83** (t=6,2) 24,29** (t=4,49)
5 – 8 44,0 52,73 (t=1,63) 55,28 (t=1,88)
9 – 12, 16 2,4 17,12** (t=5,65) 5,98 (t=1,88)
* p < 0,01
** p < 0,001
фенотипом Аse (4,05 ± 0,22)·103 МО/л ( р < 0,05). Таким чином встановлено, що виділення в слину групоспецифічної речовини А сприяє утворенню антитіл проти стафілокока (табл. 3).
Таблиця 3
Взаємозв'язок групи крові секреторства Se-se з рівнем
анти-?-стафілолізину в сироватці крові імунізованих донорів
n= Група крові АВО Вміст анти-?-стафілолізину, (M±m)?103 MO /л p
Se (секретори) se (несекретори)
19 Оab(І) 3,89±0,75 4,11±2,35 >0,05
40 Аb(ІІ) 5,84±0,55 4,05±0,22 <0,01
32 Вa(ІІІ) 4,85±0,63 6,5±1,7 >0,05
7 АВо(ІV) 5,23±1,472 4,0 >0,05
Очевидно, що активне антитілоутворення анти-?-стафілолізину асоціюється з наявністю у
фенотипі донора фактора А, який, можливо, має однаковий із стафілококовим антигеном структурний компонент, здатний стимулювати перебіг імунної реакції. З метою перевірки даного припущення нами проведено модельний експеримент, що базується на загальноприйнятій реакції ізогемаглютинації, в якій відомі всі реагенти і результат їх взаємодії.
Введення в реагуючу суміш мікробного фактора, в наших дослідженнях – стафілококового антигена, може загальмувати аглютинацію еритроцитів лише у випадку сполучення ізогемаглютинінів з мікробним, а не з відповідним фактором на еритроцитах, як результат комплементарної подібності мікробного антигена і антигена групи крові (конкурентне сполучення).
При спостереженні за перебігом реакції аглютинації еритроцитів всіх груп крові в присутності антигенів гемолітичного стафілокока, гемолітичного стрептокока, кишкової палички та протею Моргані встановлено затримку аглютинації на 3 ступені лише в реагуючій системі “А-анти-А” в присутності антигена стафілокока. Ці дані вказують на те, що антигени стафілокока конкурують із природними антитілами анти-А за сполучення з речовиною А.
Щоб виключити пряму, можливо, агресивну дію стафілококового антигена на еритроцити крові, ми провели аналогічний модельний експеримент в реакції абсорбції. На стандартних наважках стерильної марлі абсорбували мікробні антигени, занурювали їх у сироватки і після 18-годинної експозиції проводили визначення титру анти-А і анти-В сироваток крові за допомогою тест-еритроцитів відповідних груп крові.
Результати реакції абсорбції повністю співпадали з такими, отриманими при врахуванні реакції ізогемаглютинації. Природні антитіла анти-А (?-ізогемаглютиніни) проявляли здатність сполучатись із стафілококовим антигеном, адсорбованим наважками марлі, внаслідок чого їх титр зменшувався на 3 ступеня поглинання. Таким чином, показана можливість застосування методу абсорбції для встановлення антигенної подібності речовини крові ізосерологічної системи АВО(Н) та мікроорганізмів на рівні з методом аглютинації.
Природні антитіла людини – ізогемаглютиніни використовуються на практиці як реагенти для ідентифікації груп крові. Статистичні показники (Служба крові України в 1999 р., 2000) свідчать про те, що потреби в них не зменшуються, незважаючи на сучасні новітні технології застосування моноклональних антитіл. Спостереження за зміною їх титру показало, що у осіб, імунізованих стафілококовим анатоксином, титр ізогемаглютинінів підвищується на 1-2 log2, і це розширює джерела для отримання реагентів. Крім того, встановлення кореляції ізогемаглютинінів із вмістом анти-?-стафілолізину (р<0,05) може бути використано в якості показника напруженості процесу антитілоутворення.
Характерно, що під час спрямованої імунізації стафілококовим анатоксином демонстративно зростає частка осіб з максимальним значенням ?-ізогемаглютинінів в порівнянні з такими осіб з a-ізогемаглютинінами (рис. 1 та рис. 2). Це підтверджує той факт, що наявні в сироватці крові осіб з Оab(І) та Вa(ІІІ) групами крові ?-ізогемаглютиніни, витрачаються на сполучення із стафілококовим антигеном, який має подібні до речовини А антигенні детермінанти.
На протилежність їм, ізогемаглютиніни b не проявляють до антигенів стафілокока комплементарності, отже, це не перешкоджає зростанню їх титру в імунізованому стафілококовим анатоксином організмі.
Таким чином, групи крові АВО і Se-se виступають в ролі факторів, асоційованих з індивідуальними особливостями імунного відгуку на стафілококовий анатоксин. Слід зазначити, що за 2-3 останні роки різко змінилась концентрація природних антитіл анти-А і анти-В у сироватці крові здорових осіб, особливо це стосується антитіл анти-А, титр яких завжди був вищий за титр анти-В у осіб Оab(І) групи крові. Найчастіше титр природних антитіл в сироватці крові не перевищує (1:2 – 1:8). Оскільки цей феномен властивий тією чи іншою мірою усім АВО-
фенотипам, він, очевидно, є виявом загальної тенденції до імунодефіциту в українській змішаній популяції.
Аналізуючи результати дослідження гуморального імунітету, потрібно відмітити, що спостерігається закономірне збільшення рівня імуноглобулінів ізотипів А, М і G (особливо останнього на 15,83 %) в сироватці крові донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином (табл. 4).
Одночасно, прослідковується також тенденція до збільшення вмісту циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові. Так, у неімунізованих осіб середньостатистичні показники ЦІК становлять 64,73±13,98 %, а у імунних донорів плазми – 85,42±7,79 %.
У 87 зразках слини і сироватки крові імунізованих та інтактних донорів і у 18 зразках від хворих на гемофілію провели кореляційний аналіз рівня імуноглобулінів основних ізотипів та вміст циркулюючих імунних комплексів. Встановлено, що з крові в слину дифундує 56,59 % IgA, 58,88 % IgM, 39,93 % IgG, а вміст ЦІК слинному секреті становить 40,1 % від вмісту у сироватці крові. Таким чином, слина може розширювати арсенал для неінвазивних, нешкідливих для організму і необмежених кількісно методів не тільки для ідентифікації груп крові АВО, але й для імунологічних досліджень при вивченні імунного статусу організму.
Таблиця 4
Середньостатистичні значення вмісту імуноглобулінів в сироватці крові імунізованих і неімунізованих донорів
Ізотип Концентрація імуноглобулінів г/л, (М±m) P
імунізовані донори, n=125 неімунізовані донори, n=90
A 1,83±0,071 1,52 ± 0,048 < 0,001
М 1,44 ± 0,024 1,27 ± 0,036 < 0,001
G 14,91 ± 0,36 12,55 ± 0,41 < 0,001
Асоційована з групами крові індивідуальна реакція на стафілококовий анатоксин і достовірно більший рівень специфічних і неспецифічних антитіл у представників групи крові Аb(ІІ)Se+ створюють в організмі цих осіб збільшену опірність до стафілококового бактеріоносійства. Так, серед донорів із вмістом антистафілококових антитіл в межах (5-8)?103 MO/л щільність обсіменіння слизових оболонок носової порожнини в межах 103і105 колонієутворюючих одиниць (КУО) спостерігається лише у 18,18 % осіб. При зниженні вмісту анти-б-стафілолізину до (3-4)?103 MO/л частка осіб з такою ж самою густиною обсіменіння достовірно вища і становить 27,27 %. Низький вміст протистафілококових антитіл не забезпечує елімінації стафілококів на слизових оболонках носової порожнини, і для її досягнення доцільно проводити імунізацію. В практичній медицині такий метод має своє застосування.
Взаємодія трьох складових імунного гомеостазу людини - антигенів груп крові системи АВО, специфічного антистафілококового імунітету та антигенів стафілококів впливають на феномен бактеріоносійства серед імунізованих донорів протистафілококової плазми. Відзначено той факт, що обсіменіння стафілококами залежить від рівня специфічних і наявності природних антитіл та від умови співпадання антигенної структури стафілококів з речовиною групових факторів крові. Частота бактеріоносійства і рівень обсіменіння серед імунізованих осіб корелює з груповою належністю та наявністю ?-ізогемаглютининів у сироватці крові, тобто, більш чутливими до антигенів стафілококів є особи Ав(ІІ) та АВо(ІV) груп крові, а більш стійкими - Вб(ІІІ) та 0бв(І). При цьому, за умови наростання титру специфічних антитіл зменшується частота і рівень обсіменіння стафілококами осіб усіх груп крові, але дія специфічного імунітету має певний індивідуальний поріг захисту.
Таким чином, залучення і відбір активних респондерів за загальноприйнятими та розробленими нами імуногенетичними критеріями (визначення фенотипу АВО(Н), Sе-sе груп крові за слиною) на фоні загального скорочення кількості імунних донорів буде сприяти збільшенню джерел отримання лікувального препарату антистафілококового імуноглобуліну.
ВИСНОВКИ
1. Відбір за імуногенетичними критеріями активних донорів імунної плазми, як джерела алогенного антистафілококового імуноглобуліну, розширює об'єми препаратів крові для клінічного застосування і цим сприяє подальшому розвитку актуальної проблеми імунного донорства.
2. Серед активних донорів з високим вмістом антистафілококових антитіл в межах (5-9)·103 МО/л 56,25 % осіб мають групу крові Ав(ІІ), 37,5 % - групу крові АВо(ІV), 35,71 % групу крові Обв(І), 30,3 % - групу Вб(ІІІ), що свідчить про асоціативний зв'язок активного антитілоутворення з речовиною А груп крові ізосерологічної системи АВО(Н).
3. На моделі реакції ізогемаглютинації та реакції абсорбції встановлено здатність ?-ізогемаглютинінів сироватки крові поєднуватись не тільки з відповідним А-антигеном еритроцитів, але й з антигенними субстанціями стафілокока, що вказує на подібність останнього до речовини А і пояснює вищий рівень антистафілококових антитіл у імунізованих донорів з групою крові Ав(ІІ).
4. Виділення групових субстанцій АВН в слину, яке визначає групу крові Se-se, створює в організмі секреторів їх подвійну концентрацію і в разі належності донора до групи крові Ав(ІІ) підсилює продукцію антистафілококових антитіл, в результаті чого імунізовані донори з гаплотипом АSe мають на 30,65 % вищий вміст анти-?-стафілолізину, ніж донори-несекретори з гаплотипом Аse.
5. Імунізація стафілококовим анатоксином викликає в організмі 96,0 % донорів достовірне підвищення вмісту антистафілококових антитіл з паралельним зростанням концентрації IgM, IgA, IgG, серед яких рівень IgG, що визначає перспективність препаратів крові, зростає на 15,83 %.
6. Серед імунізованих донорів спостерігається достовірне збільшення частки осіб з максимальним (6-8) log2 титром б-?зогемаглютинінів у порівнянні з інтактними донорами, що свідчить про загальну, а не тільки специфічну активацію антитілопродукції під впливом імунізації стафілококовим анатоксином.
7. Серед імунізованих донорів з групою крові Вб(ІІІ) найменша частка бактеріоносіїв з густиною обсіменіння стафілококів і103і104 КУО, що свідчить про участь ?-ізогемаглютинінів в елімінації стафілококів і в збереженні гомеостазу.
8. Маркерами активної антитілопродукції при імунізації донорів стафілококовим анатоксином є група крові Аb(ІІ), Se+ у осіб з невеликою густиною стафілококового носійства, що можна вважати критеріями вибору донорського контингенту для отримання плазми з високим вмістом антистафілококових антитіл.
9. Встановлена позитивна кореляція вмісту IgA, IgM, IgG (rS = 0,84-0,96-0,94) та ЦІК (r=0,62) в слині та сироватці крові імунізованих та інтактних осіб створює можливості моніторингу в слинному секреті, що виключає необхідність венепункції як у донорів, так і у гематологічних хворих.
10. Регуляція продукції антистафілококових антитіл в імунізованому організмі здійснюється за участю всіх складових елементів АВО(Н) системи – як антигенів у фіксованій на еритроцитах та розчинній в біологічних секретах формі, так і за участю природних антитіл – ізогемаглютинінів.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Сироватка крові, отримана від донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином, має підвищений титр б ? в ?зогемаглютинінів, і використання її розширює джерела реагентів для лабораторної ідентифікації груп крові ізосерологічної системи АВО(Н).
2. Визначення груп крові АВО(Н) і Se (секреторства) за слиною дає змогу запровадити в практику застосування неінвазивних, нешкідливих для організму і необмежених кількісно методів діагностики і контролю стану пацієнтів. Дослідження системи секреторства Se-se варто використовувати для визначення групової належності за системою АВО в тих випадках, коли спостерігається втрата еритроцитарних антигенів, що не дозволяє встановити групову належність загальноприйнятими методами за еритроцитами у хворих з гематологічною патологією (при деяких злоякісних новоутвореннях, в тому числі при лейкемії).
3. Вміст сироваткових імуноглобулінів A, M, G та ЦІК у сироватці крові корелює із вмістом їх в слинному секреті людини, що створює можливість проводити імуномоніторинг за слиною у тих випадках, коли є показання до обмеження венепункцій, наприклад, у хворих на гемофілію та порушення гемостазу.
СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Дизик Г.М., Шумега І.С., Тарасенко А.О., Патока В.В. Стан антитілоутворення у крові донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином //Лік. справа.- 1998. - №1. - С.109-112.
Дисертантом проведено порівняльний аналіз даних про рівень анти-?-стафілолізину в організмі імунізованих донорів з різними групами крові на протязі до- і післячорнобильського періоду.
2. Патока В.В., Тарасенко А.О., Шумега І.С. Динаміка змін вмісту природних аглютинінів у імунізованих донорів плазми як відображення специфічності імунної реакції //Гематологія і переливання крові. - Вип.29.- К.: Нора-прінт, 1998. – С.108-113.
Дисертантом вивчено ефект неспецифічного реагування у імунізованих донорів: зростання неспецифічних антитіл – природних ізогемаглютинінів поряд із зростанням специфічних - анти-?-стафілолізину.
3. Дизик Г.М., Лавровська Л.Н., Тарасенко А.О., Патока В.В. Лектини - альтернативні реагенти в лабораторній практиці імунологічного типування тканин // Гематологія і переливання крові. - Вип.29.- К.: Нора-прінт, 1998. - С.237-241.
Дисертантом вивчена можливість застосування лектинів для встановлення статусу секреторства (Se-se) в ізосерологічних дослідженнях.
4. Группы крови АВО и продолжительность жизни / Г.М.Дизик, И.И.Дмитриева, Л.Н. Лавровская, Л.В.Назарчук, И.И.Незгода, В.В.Патока, И.С.Шумега // Пробл. старения и долголетия. - 1999. - Т.8, №2. - С.113-115.
Дисертантом вивчена частота АВО-фено-генотипів донорів різного віку.
5. Патока В.В. Біологічне значення генетично детермінованої групи крові Se-se людини та її вплив на процес антитілоутворення у донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином // Фізіол. журн. – 1999. – Т.45, №5. – С.76-79.
6. Перехрестенко А.П., Патока В.В. Порівняльна характеристика вмісту ІgA, IgM, IgG в крові хворих на псоріаз з прогресуючим перебігом і імунних донорів // Журн. дерматологии и венерологии.- 2000. – №1, (9). – С.24-26.
Дисертантом проведено визначення вмісту сироваткових імуноглобулінів та циркулюючих імунних комплексів.
7. Патока В.В. Фактори крові як маркери індивідуальної реакції організму на введення стафілококового анатоксину // Зб. наук. праць спів. КМАПО ім. П.Л.Шупика. – 2001. - Вип. 10, кн. 1. – С.967-972.
8. Патока В.В. Визначення імуногенетичних факторів людини у слинному секреті // Гематологія і переливання крові. - 2001. - Вип.30. - С.171.
9. Метод визначення груп крові за системою АВО(Н) в слині при гематологічній патології / Г.М.Дизик, В.В.Патока, А.О.Тарасенко // Реєстр галузевих нововведень МОЗ України. - 1998. - Вип. 8/9. - №146. - С.84-85.
Дисертантом запропоновано проводити методику визначення групової належності за системою АВО(Н) у хворих з гематологічною патологією в слинному секреті (в тих випадках, коли це неможливо за еритроцитами).
10. Патока В.В. Специфічні і неспецифічні ефекти антитілоутворення як результат імунізації бактеріальними антигенами // 1 Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: Тез. доп.- Тернопіль,1997.- С.348.
11. Патока В.В. Залежність титру антистафілококових антитіл у імунізованих донорів плазми від виділительства антигенів АВО в слину // Наук.-прак. кон. молодих вчених та фахівців “Сучасні проблеми гематології та трансфузіології “: Тез. доп. - К.: Нора- прінт, 1998.- С.48.
12. Немировская Л.Н., Патока В.В. Метод оценки специфического иммунитета доноров плазмы в альтернативном объекте //2-я Российская науч.-прак.конф. “Гематология и трансфузиология на пороге ХХI века”: Тез. докл., 6-8 июня 2000 г., Санкт-Петербург. – 2000. – С.231.
Дисертантом досліджено вміст сироваткових імуноглобулінів в сироватці крові і паралельно - слинному секреті.
13. Перехрестенко Т.П, Патока В.В., Завтур І.С. Використання слини в якості об'єкта імуногенетичних досліджень у гематологічних хворих //4-й Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених, Тернопіль, 11-12 травня 2000. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С.135-136.
Дисертантом проведено і проаналізовано можливість використання слинного секрету для імуногенетичних досліджень (групи крові АВО, рівень імуноглобулінів, вміст ЦІК).
14. Disik G.M., Patoka V.V., Savtur I.S., Khodakovsky A. The Estimation of the Haemocomponent Immunotherapia Effect on the Level of Ig in Saliva // International Sosiety of Blood Transfusion (ISBT), 26 th Congress, Viena (Austria), July 9-14, 2000. - P.2146.
Дисертантом проведено визначення рівня сироваткових імуноглобулінів основних ізотипів IgA, Ig M, IgG в слинному секреті.
15. Патока В.В. Вплив групоспецифічних факторів крові системи АВО(Н) на тривалість життя людини та їх зв'язок з хворобами //ІІ Українська конференція молодих вчених присвячена пам'яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькіса, 13 квітня 2001 р.: Мат. конф. - К.: Ін-т геролонтології АМНУ. - 2001. - С. 87-88.
16. Дизик Г.М., Патока В.В., Тарасенко А.О. Метод визначення груп крові за системою АВО(Н) в слині при гематологічній патології // Інформаційний лист. - №121. – 97. - 3 с.
Дисертантом запропоновано проводити методику визначення групової належності за системою АВО(Н) у хворих з гематологічною патологією (наприклад, при гемобластозах) за слиною, в тих випадкох коли це не вдається загальноприйнятими методами за еритроцитами.
Анотацiї
Патока В.В. Групи крові як маркери активності антитілопродукції в організмі донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.01.31 – гематологія та трансфузіологія. – Інститут гематології та трансфузіології АМН України, Київ, 2001 р.
У дисертації представлено результати вивчення впливу генетично успадковуваних груп крові АВО, Se-se та бактеріоносійства стафілококів на регуляцію антитілоутворення у донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином. Виявлено, що не всі імунізовані особи реагують активним антитілоутворенням специфічних антитіл: рефрактерних респондерів - 4,0 % осіб; середніх - 53,6 % осіб; сильних - 42,4% осіб. Встановлена позитивна кореляція вмісту IgA, IgM, IgG та ЦІК у слинному секреті і сироватці крові, що створює можливість проводити імуномоніторинг за слиною у тих випадках, коли є показання до обмеження венепункцій.
Аналіз антитілопродукції у донорів з різними групами крові АВО та Se - se показав, що найбільш сильними антитілопродуцентами є особи з групами крові Ав(ІІ) – секретори (Se), з невеликою густиною стафілококового носійства. Враховуючи, що частота групи крові Ав(ІІ) в українській змішаній популяції складає біля 40 %, а частота виділительства – 78,88 %, відбір донорів за цими генетичними маркерами буде сприяти збільшенню джерел отримання лікувального препарату антистафілококового іммуноглобуліну.
Ключові слова: іммунні донори плазми, стафілококовий антиген, антитілоутворення, анти-?-стафілолізин, група крові АВО, групи крові системи Se-se.
Патока В.В. Группы крови как маркеры активности антителообразования в организме доноров, иммунизированных стафилококковым анатоксином. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 14.01.31 – гематология и трансфузиология. – Институт гематологии и трансфузиологии АМН Украины, Киев, 2001.
В диссертации представлены результаты изучения влияния генетически наследуемых групп крови АВО, Se–se и носительства стафилококка на регуляцию антителеобразования у доноров, иммунизированных стафилококковым анатоксином. Выявлено, что не все иммунизированные лица реагируют активным антителообразованием cпецифических антител: рефрактерных респондеров - 4,0 % лиц; средних - 53,6 % лиц; сильных - 42,4 % лиц.
Среди активных доноров с высоким содержанием антистафилококковых антител (5-9)·103 МО/л 56,25 % лиц имеют группу крови Ав(ІІ), 37,5 % группу крови АВо(ІV), 35,71 % группу крови Обв(І), 30,3 % - группу Вa(ІІІ), что свидетельствует об ассоциативной связи активного антителообразования с веществом А групп крови изосерологической системы АВО(Н). Секреция групповых субстанций АВН в слюну образует в организме двойную их концентрацию, в результате чего у иммунных доноров плазмы с гаплотипом АSe выше титр анти-a-стафилолизинов на 30,65 %, чем у доноров-несекреторов. На модели реакции изогемагглютинации и абсорбции установлено подобие антигенных детерминант стафилококка и группоспецифического фактора А и этим обьясняется более высокий уровень антистафилококковых антител у иммунизированных доноров с группой крови Ав(ІІ). Поэтому маркерами активной антителопродукции при иммунизации доноров стафилококковым анатоксином является группа крови Аb(ІІ), Se+ у лиц с небольшой плотностью стафилококкового обсеменения, что можно считать критерием выбора донорского контингента для получения плазмы с высоким содержанием антистафилококковых антител.
Иммунизация стафилококковым анатоксином стимулирует достоверное увеличение содержания антистафилококковых антител с параллельным повышением концентрации IgA, IgM, IgG, среди них уровень IgG, который определяет перспективность препаратов крови, увеличивается на 15,83 %. Кроме того, среди иммунизированных доноров наблюдается достоверное увеличение доли лиц с максимальными (6-8) log2 титром a-изогемагглютининов, что свидетельствует об общей, а не только специфической активации антителообразования под влиянием целенаправленной иммунизации. Выявленную положительную корреляцию между содержанием естественных изогемагглютининов и антистафилококковых антител (р<0,05), можно использовать в качестве показателя напряжения процесса антителообразования. Следует отметить, что за последних 2-3 года резко изменилась концентрация естественных антител анти-А и анти-В в сыворотке крови у здоровых лиц, особенно это касается антител анти-А, титр которых всегда был больше от титра антител анти-В у лиц Обв(І) группы крови. Поскольку этот феномен свойственный в той или иной степени всем АВО-фенотипам, он, очевидно, является проявлением общей тенденции к иммунодефициту в украинской смешанной популяции.
Установлена положительная корреляция содержания IgA, IgM, IgG (rS = 0,84-0,96-0,94) и ЦИК (r=0,62) в слюне и сыворотке иммунных, неиммунных доноров и больных гемофилией, что создает возможность мониторинга в слюнном секрете, исключая необходимость венепункций (например, у больных с гемофилией и нарушением гемостаза). На основе определения иммуноглобулинов в смешанном слюнном секрете разработан новый метод выбора сорбента: к слюне прибавляется сорбент (или в ротовой полости, или в пробирке), до и после контакта с которым за изменением содержания иммуноглобулинов устанавливается индивидуальная чувствительность и перспективная эффективность выбора сорбента. На предложенный метод подана заявка на изобретение №2000105770 от 12.10.2000 г. и получено положительное решение на выдачу Патента Украины.
Кроме того, установлена возможность использования слюны для идентификации групповой принадлежности по системе АВО в тех случаях, когда наблюдается потеря и экспрессия эритроцитарных антигенов на эритроцитах у больных с гематологической патологией (при некоторых злокачественных новообразованиях, в том числе и при лейкемии).
Таким образом, наиболее сильными антителопродуцентами являются лица с группой крови Ав(ІІ) – секреторы (Se), с небольшой плотностью стафилококкового носительства. Учитывая, что частота группы крови Ав(ІІ) в украинской смешанной популяции составляет около 40 %, а частота выделительства – 78,88 %, отбор доноров по этим генетическим маркерам будет способствовать увеличению источников получения лечебного препарата антистафилококкового иммуноглобулина.
Регуляция продукции антистафилококковых антител в иммунизированном организме осуществляется при участии всех составляющих элементов АВО(Н) системы – как антигенов в фиксированной на эритроцитах и растворимой в биологических жидкостях формах, так и при помощи естественных антител – изогемагглютининов.
Ключевые слова: иммунные доноры плазмы, стафилококковый антиген, антителообразование, анти-?-стафилолизин, группы крови АВО, группы крови системы Se-se.
Patoka V.V. Blood Group as Markers of Activity of Antibody-producing in the Donors' Orgarnism Immunized by Staphylococcus Anatoxin. – Manuscript.
The thesis is presented for a candidate's degree in biologycal sciens, specialization 14.01.31 – hematology and transfusiology. – Institute Неmatology and Transfusiology AMS Ukraine, Kyiv, 2001.
There are the research of the influence of the the genetically inherited ABO and Se-se blood groups and the staphylococc carriage on the regulation the antibody-producing in the thesis. It is detected that not all immunized persons react by the active specific antibody formation: refractory responders (4,0 %) persons; average – 53,6 % persons; active – 42,4 % persons. It is determined that the positive correlation of IgA, IgM, IgG and CIC contens in saliva and blood serum lets to work aut the immunomonitiring limiting the venepunction.
The analysis of the antibody-producing in the donors of the differrent the blood groups АВО and Se have shown, that the active antibody-productors are the persons with the blood group Ав(ІІ) – secretors (Se) with low the nasal carriage of Staphylococc. Taking into account that the frequency of the blood group Ав(ІІ) in the Ukrainian mixed population makes about 40 % and the secretoring frequency - 76 %, the selection of the donors on these genetic markers will promote to increase the sources of obtaining the medical preparation of the antistaphylococcus immunoglobulin.
Key words: immune plasma donors, staphylococcus antigen, antibody formation, anti-б-staphylolysin, АВО blood groups, Se-se system of blood groups.