Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
18
ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ІМЕНІ С.З. ҐЖИЦЬКОГО
Півторак
Ярослав Іванович
УДК: 636.2:636.084.52
ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ЯЛОВИЧИНИ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ СУМІШОК КОРМОВИХ КУЛЬТУР ПРИ ВІДГОДІВЛІ ХУДОБИ
06.02.02 - годівля тварин і технологія кормів
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора сільськогосподарських наук
Львів - 2003
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Львівській державній академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького Міністерства аграрної політики України.
Науковий консультант:
доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Столярчук Панас Зиновійович -
кафедра годівлі тварин ЛДАВМ ім. С.З. Ґжицького, завідувач
Офіційні опоненти:
доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Богданов Григорій Олександрович, відділення зоотехнії Української академії аграрних наук, заступник академіка-секретаря;
доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН Кулик Михайло Федорович, Інститут кормів УААН, заступник директора з наукової роботи;
доктор сільськогосподарських наук, професор Вудмаска Василь Юрійович, Інститут землеробства і тваринництва західного регіону УААН, лабораторія годівлі тварин і технології кормів, головний науковий співробітник.
Провідна установа: Вінницький державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра годівлі сільськогосподарських тварин.
Захист відбудеться “17” липня 2003 року о 10 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.826.02 у Львівській державній академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького за адресою: 79010, вул. Пекарська, 50, аудиторія № 1.
З дисертаційною роботою можна ознайомитися у бібліотеці Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького, за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50.
Автореферат розісланий “11” червня 2003 р.
|
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук |
О.М. Слобода |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Наукові розробки відомих учених М.В. Зубця, О.В. Тимченка, В.С. Козиря, М.Ф. Кулика, Д.Т. Віннічука, М.Т. Ноздріна, А.І. Свєженцова, А.Т. Цвігуна та інших покладені в основу технологій, які впроваджені у виробництво високоякісної яловичини у відгодівельних господарствах України. Цінні рекомендації із підвищення трансформації поживних речовин кормів у м’ясну продукцію худоби наведені в наукових роботах С.З. Гжицького, Ф.Ю. Палфія, Г.О. Богданова, Є.М. Доротюка, Р.Й. Кравціва, П.З. Столярчука, Л.І. Подобєда, В.Г. Яновича, В.Ю. Вудмаски та інших. У всебічних дослідженнях учених особливе значення надається організації раціональної годівлі тварин за деталізованими нормами. Важливу роль при цьому відіграють спеціальні комбікорми - необхідна складова частина повноцінних раціонів.
Проте, у сучасний перехідний період через зростання цін на енергоносії, припинила власне виробництво більшість комбікормових заводів. У державі виникла проблема —відшукування альтернативних шляхів повноцінної годівлі худоби в умовах, які склалися у сільському господарстві. Особливе значення при цьому надається заготівлі кормових сумішок із декількох видів рослин, які б забезпечували раціони тварин перетравним протеїном та іншими поживними речовинами, а також вітамінами і мінеральними елементами, а ще до того ж були екологічно чистими та дешевими. Такі сумішки повинні компенсувати нестачу комбікормів у раціонах та полегшити процеси кормоприготування і кормороздавання, оскільки різнорідний набір кормів утруднює механізацію виробничих процесів і здорожує собівартість продукції.
Основою сучасних технологій виробництва яловичини у західному регіоні України є інтенсивна відгодівля надремонтного молодняка неспеціалізованих за м’ясною продуктивністю порід худоби та реалізація його у віці до 18 місяців, живою масою понад 400 кг.
Слід також наголосити, що єдиної системи виробництва яловичини для всіх зон України бути не може. В південних регіонах України одержують вищі врожаї зернових, особливо кукурудзи, а також соняшника. Дерть із кукурудзи і зерна інших культур з добавкою соняшникової макухи є цінною сировиною при виробництві концентратних сумішок.
У західних областях України кукурудзу майже не вирощують на зерно, а соняшника не висівають зовсім. Дощова погода в цьому регіоні сприяє одержанню високого врожаю трав. Із багатих білком культур тут вирощують вико-злакові, горохово-злакові сумішки, амарант та на супіщаних землях -кормовий люпин, які використовують для виготовлення комбінованих силосів і різних видів сінажу та зерносінажу.
Поживна цінність названих кормів, особливо при виробництві яловичини, вивчена недостатньо. З метою вирішення даної проблеми нами проведено багаторічні дослідження з розробки найбільш оптимального складу багатокомпонентних кормових сумішок для інтенсивної відгодівлі худоби. Використання раціонів з однорідним набором кормів при відгодівлі худоби значно підвищує засвоєння поживних речовин організмом тварин і полегшує процеси кормороздавання. Такий технологічний підхід стосується енергоощадних виробництв.
На основі одержаних нами результатів запропоновано у виробництво найбільш оптимальні типи відгодівлі худоби, які забезпечують нормовану їх годівлю, значно підвищують інтенсивність росту і м’ясну продуктивність тварин, дозволяють скоротити у раціонах кількість дорогих зернових компонентів і знизити собівартість продукції.
Розробка таких прогресивних технологій була метою наших досліджень. В цьому є актуальність даної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. При написанні дисертації використано дані, одержані в результаті наукових досліджень, які проводились нами на кафедрі годівлі сільськогосподарських тварин Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжиць-кого у 19902002 рр. згідно з темою науково-дослідної роботи: “Ефективність використання злаково-бобових сумішок з добавкою ерготропіків при відгодівлі великої рогатої худоби та свиней”, розділом якої були дослідження автора даної дисертації.
Дисертаційна робота виконувалася відповідно до державних планів науково-дослідних робіт в 19852002 роках, які виходили із замовлення Головного управління координації освоєння НТП та інформатики України: “Організація в зоні Прикарпаття нормованої годівлі худоби спеціальними кормосумішками для підвищення виробництва молока та яловичини”, державна реєстрація № 0102U001337.
Мета і задачі досліджень. Головною метою наших наукових і науково-виробничих досліджень було:
При проведенні досліджень ставилися такі завдання:
Об’єкт досліджень. Об’єктом досліджень був надремонтний молодняк української чорно-рябої молочної породи, поставлений на інтенсивну заключну відгодівлю на дешевих кормах власного виробництва при обмеженій кількості зернових компонентів. Розроблено технологію такої відгодівлі та розраховано економічну її доцільність. Дослідження проводились при утриманні тварин в спеціалізованих відгодівельних господарствах з механізацією більшості виробничих процесів.
Предметом досліджень був надремонтний відгодівельний молодняк української чорно-рябої молочної породи. Тривалість інтенсивної заключної відгодівлі на багатокомпонентних кормових сумішках складала 120 днів і завершувалась при досягненні бугайцями живої маси понад 400 кг. Вивчено урожайність сумішок, втрати поживних речовин у процесі заготівлі і зберігання, кормову їх цінність при згодовуванні бугайцям на відгодівлі. На основі багаторічних досліджень розроблено оптимальні технології виробництва високоякісної яловичини в умовах дефіциту комбікормів.
Наукова новизна одержаних результатів. Проведено системне дослідження трансформації поживних речовин із кормових сумішок у продукцію відгодівельних бугайців. Вперше здійснено вивчення динаміки поживних речовин по окремих відділах травного тракту відгодівельних бугайців залежно від їх розчинності з наступним перерахунком одержаних у дослідах даних на первинну кормову масу за показниками змінних величин інертних речовин (лігнін-кремнієвого комплексу). Запропонована методика дозволяє визначити оптимальні тести для компонентів кормових сумішок, а також дати теоретичне обґрунтування можливості підвищення засвоєння поживних речовин в організмі відгодівельної худоби.
Виходячи з науково обґрунтованих критеріїв, розроблено і впроваджено у виробництво найбільш раціональні способи вирощування і заготівлі спеціальних кормових сумішок, згодовування яких відгодівельним бугайцям підвищувало інтенсивність їх росту, а також позитивно вплинуло на якісні показники яловичини.
Усі вищезгадані питання наукових досліджень, які виносяться на захист, проводилися в комплексі з урахуванням фізіолого-біохімічних перетворень поживних речовин в організмі тварин. Виходячи з цих досліджень, вперше розроблена досконала система відгодівлі худоби і більш раціональні типи годівлі тварин у виробничих умовах, які склались, а також впроваджено в практику кормовиробництва нові технології заготівлі багатокомпонентних кормосумішок;
Практичне значення одержаних результатів. Результати тривалих і різнобічних досліджень дозволили впровадити у виробництво розроблену нами технологію виготовлення нових видів кормосумішок для інтенсивної відгодівлі худоби, що забезпечує понад 900 г середньодобового приросту живої маси на раціонах, які містять обмежену кількість зернових компонентів. Видані Методичні рекомендації, які затверджені НТР Мінагрополітики України 8 квітня 2003 р.
При цьому вдається одержувати 9,111,1 ц приросту живої маси бугайців з гектара кормової площі. Рентабельність виробництва яловичини на розроблених і впроваджених у виробництво технологіях є високою і складає 32,840,6 %, що має велике практичне значення.
Особистий внесок здобувача. Автор особисто обгрунтував наукову концепцію, яка покладена в основу дисертаційної роботи, сформулював мету і основні етапи досліджень. Проводив усі роботи, пов’язані з її виконанням, а саме: організацію науково-господарських дослідів, підбір тварин, їх зважування, годівлю та утримання. Брав участь в організаційних процесах заготівлі кормів, складання раціонів і проводив контроль за годівлею тварин. Виконував спільно з допоміжним персоналом обмінні досліди, контрольний забій тварин та лабораторні дослідження хімічного аналізу кормів, крові, сечі, вмісту рубця, продуктів забою тварин тощо. Дисертант провів аналіз, інтерпретацію та описав одержані дані, є автором викладених у дисертації ідей, гіпотез, наукових висновків і положень. Окремі біохімічні дослідження дисертант проводив разом із співробітниками кафедри годівлі Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького, які були виконавцями розділів теми і є співавторами окремих спільних публікацій (довідка додається).
В ході виконання роботи дисертант постійно спілкувався із вченими Польщі, з якими укладено відповідні договори, і де є подібні кліматичні умови, на які слід зважати при вирощуванні кормових культур. Неодноразово виступав із науковими повідомленнями в сільськогосподарських закладах Щеціна, Кракова і Варшави та має опубліковані статті в збірниках їх праць.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертації були висвітлені в доповідях наукових конференцій і симпозіумів в Україні та за її межами.
Звіти за науково-дослідну роботу щорічно заслуховувалися на Вченій раді Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького (19852002). Основні результати одержаних досліджень доповідалися, обговорювалися та були схвалені на таких наукових конференціях: “Молоді вчені - Продовольчій програмі” (Львів, 1985); Науково-практична конференція молодих вчених (Львів, 1986); Рекомендації науково-виробничої конференції для зооветспеціалістів при складанні раціонів за деталізованими нормами (Львів, 1987); Науково-виробнича конференція “Актуальні напрямки наукового забезпечення агропромислового комплексу західного регіону УРСР” (Львів, 1990); Республіканська координаційна нарада “Інтенсивні технології виробництва кормів” (Львів, 1990); Науково-виробнича конференція молодих вчених (Кам’янець-Подільський, 1990); Рекомендації Всесоюзної конференції з інтенсифікації виробництва яловичини в молочному скотарстві (Львів, 1990); Тези доповідей 47-ї науково-виробничої конференції з науково-дослідної роботи інституту (Львів, 1990); Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 110-м роковинам від дня заснування інституту (Львів, 1991); Тези доповідей 43-ї науково-виробничої конференції (Львів, 1992); Науково-практична конференція ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького (Львів, 1995); Науково-практична конференція, присвячена 50-річчю створення НДІ землеробства і тваринництва західного регіону України (Оброшино, 1996); Матеріали ІІ Міжнародного міжкафедрального симпозіуму з питань гігієни тварин (Львів, 1996); Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми зооінженерії, ветеринарії та технології продуктів тваринництва” (Львів, 1997); Міжнародна науково-практична конференція аграрного університету (Варшава, 1998); Міжнародна науково-практична конференція “Вплив годівлі на якість продукції” (Варшава, 1999); Західноморська наукова конференція “45-а сесія біотехнології і годівлі тварин” (Щецін-Мендиздруй, 2000); Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми екології та гігієни виробництва продукції тваринництва” (Вінниця, 2000); ІІІ Міжнародний симпозіум “Україна-Австрія. Сільське господарство: наука і практика” (Чернівці, 2000); І Польсько-Українська наукова конференція “Наука про тварин у 21-му столітті” (Краків, 2001); Міжнародна студентська конференція “Молодь за вирішення аграрних проблем ХХІ століття” (Львів, 2001); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми удосконалення управління АПК в умовах його реформування” (Львів, 2002).
Публікації. За матеріалами наукових досліджень опубліковано 49 наукових робіт, у т. ч. 29 робіт без співавторів. Всі роботи опубліковані у визнаних ВАК України: журналах - 8 та “Наукових вісниках академії” і збірни-ках наукових праць - 35.
У виданнях польських вищих навчальних закладів видано 6 статей і тез. Одержано деклараційний патент на винахід (№ 55104А, від 17 березня 2003 р. Бюл. № 3).
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 264 сторінках комп’ютерного тексту і включає: вступ, огляд літератури, матеріали і методику досліджень, результати досліджень, економічну оцінку результатів дослідів, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки і пропозиції виробництву. Список літератури налічує 511 джерел, з них 189 іноземними мовами. Додатки - 32 стор. В роботі 48 таблиць і 16 рисунків.
МЕТОДИКА І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі годівлі сільськогосподарських тварин Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжиць-кого у період з 1985 по 2002 роки. Експериментальна частина роботи виконана в умовах дослідного господарства “Комарнівське” і у відгодівельних господарствах Львівської, Тернопільської та Волинської областей. Досліди проводились на надремонтних бугайцях української чорно-рябої молочної породи. Спочатку проводились пошуки кращих варіантів складу сухих і напівсухих сумішок. Одержані в дослідах дані за останні 10 років покладені в основу дисертації.
Проведення кожного досліду двічі (перший дослід і повторний) відповідає методиці зоотехнічних досліджень та передбачає одержання більш об’єктивних висновків і рекомендацій.
При вивченні поживної цінності (вміст кормових одиниць і перетравного протеїну) кормових сумішок, виготовлених за розробленими нами технологіями, проводились також додаткові балансові досліди на відгодівельних тваринах.
У всіх дослідах на відгодівлю ставили бугайців віком 1214 місяців і відгодовували їх до живої маси 400450 кг. Після завершення відгодівлі молодняк у віці 1718 місяців відправляли на забій. Всі досліди проводились методом груп-аналогів. Зрівняльні періоди тривали 30 днів.
При закінченні відгодівлі, по чотири тварини-аналоги з групи відправляли на м’ясопереробні підприємства з обов’язковою 24-годинною голодною витримкою перед контрольним забоєм.
Всі одержані в дослідах результати були оброблені статистично за методикою Н.А. Плохінського (1970). Результатам дослідів дана економічна оцінка. На основі одержаних даних зроблені відповідні висновки і рекомендації виробництву.
При складанні раціонів користувалися нормами, рекомендованими Г.А. Богдановим (1990), П.З. Столярчуком та ін. (1989), М. Ноздріним (1993). При цьому використовували фактичну поживність кормів, яка визначалась нами при проведенні повного зоотехнічного аналізу за встановленими методиками (Н.А. Лукашик та ін., 1965).
Вміст у кормах макроелементів визначали у водному розчині золи на полум’яному фотометрі (модель ІІІ, тип “А” фірми “Цейс”) і амінокислот на автоматичному аналізаторі чеського виробництва, типу ААА-881. Вміст у кормах мікроелементів визначали у золі на атомно-абсорбційному спектрофо-тометрі типу AAS-30.
При розробленні деталізованих норм годівлі бугайців та відповідних раціонів, коли необхідно було вибирати оптимальний варіант із великої кількості чисел, ми користувалися комп’ютером Pentium, за програмою, яка розроблена в середовищі електронних таблиць МS Exсel, пакету MS Office 98.
Кров для досліджень брали з яремної вени через дві години після вранішньої годівлі від чотирьох голів у кожній групі. В крові визначали кількість еритроцитів і гемоглобіну на фотоелектроколориметрі ФЕК-М, амінний азот - за Мютінг Діктер, азот сечовини —уреазним методом, альбуміни і глобуліни сироватки —рефрактометрично. Нами проводилися також аналізи сечі піддослідних тварин під час проведення обмінних дослідів. У пробах вранішньої сечі визначали рН, загальний азот за К’єльдалем та азот сечовини уреазним методом.
В середніх пробах м’ясного фаршу визначали вміст води, жиру, золи і білка згідно з описаними методиками, які використовувалися при аналізі кормів.
Перед обваловуванням робили зарисовку на восковому папері контурів м’язового вічка на рівні між 1011 ребром для визначення його площі. З цього ж місця брали проби м’яса для визначення товщини м’язових волокон.
Дегустацію бульйону, смаженого і вареного м’яса проводили за п’ятибальною системою, враховуючи при цьому смак, колір, ніжність, запах і наваристість.
Слід, звернути увагу, що часті дощі в період косовиці трав, які спосте-рігаються в західному регіоні України, не дозволяють швидко прив’ялювати скошені трави до вологи - 50 %. Це призводить до закладки більш вологої маси, що знижує якість корму. Вичікування кращої погоди спричинює старіння трав і зниження якості одержаного корму.
Крім описаного вище сінажного корму нас особливо зацікавило вирощування спеціальних багатокомпонентних сумішок, в яких обов’язковими складниками були би багаті на цукор злакові, а також багаті перетравним протеїном бобові рослини, зібрані із зерном при загальній вологості маси біля 50 %. Збирають такі напівсухі сумішки у фазі воскової стиглості зерна злаків і проводять природне консервування подрібненої маси за технологією сінажу. Одержуємо так званий зерносінаж.
У восковій стадії вегетації накопичення в рослинах поживних речовин в основному завершується, а більшість вегетативної маси ще не перетворилась повністю на солому і тому добре перетравлюється і засвоюється худобою.
Крім того, в цій фазі досягається найвищий вихід поживних речовин з 1 га.
У зерносінажах міститься більша кількість кислотно-детергентної фракції клітковини (АДФК). Кислотно-детергентна фракція клітковини перетравлюється в організмі жуйних і є важливим джерелом синтезу коротколанцюгових жирних кислот –пропіонової і масляної. Відомо, що пропіонова кислота сприяє підвищенню рівня цукру в крові. Це позитивно впливає на засвоєння білків кормів і синтез м’язової тканини. Крім того, АДФК продовжує термін дії вуглеводів на синтетичні процеси в рубці. Першим у цих процесах використовується цукор, потім крохмаль і вкінці - АДФК.
Нами розроблено склад та вивчена кормова цінність таких зерносінажів, які використовувались у дослідах:
№ 1. Ярі сумішки: ячмінно-вівсяно-горохові. Весною висівають з розрахунку на 1 кг/ га: ячмінь - 75, овес - 75, горох - 120. Сумішку збирають при восковій стиглості зерна злаків. Середня вологість маси (стебла і зерно) в цій фазі складає близько 50 %.
№ 2. Ярі сумішки більш широкого складу. Весною висівають в 1 кг/ га: овес - 50, ячмінь - 50, горох (пелюшка) —, кормові боби —, кукурудза і соняшник - по 40 кг кожного. Така сумішка дає зеленої маси у фазі цвітіння пелюшки - 450 ц/га і є дуже хорошим кормом у літній період (кінець червня - липень). Для заготівлі зерносінажу на зимовий період збирання проводять у пізніші стадії дозрівання рослин (кінець липня) при середній вологості маси 50 %.
В останні роки набуває розповсюдження відносно нова в західній зоні злакова культура, гібрид озимих пшениці та жита —озиме тритікале. Цей злак на легких нечорноземних грунтах західного регіону України дає значно вищий урожай зерна, ніж пшениця чи жито.
В проведених нами пошуках вдалося заготовляти найвищої якості і поживності високоврожайний корм - зерносінаж № 3. При вирощуванні озимих тритікале-викових сумішок весною ми підсівали до них ярий ріпак. Співвідношення зерна при висіві складало кг/га: тритікале - 200, озима вика - 80 і ярий ріпак (суріпиця) - 20. Кормова цінність такого корму ніким ще не вивчалась.
Схема дослідів приведена у таблиці 1.
1. Схема проведення дослідів
|
Серія досліду, рік прове-дення |
№ дос-ліду |
Гру-па |
Основний корм в раціоні |
Трива-лість досліду |
Місце проведення досліду |
|
І 1992… 1994 |
, 2 |
Силос кукурудзяний |
120 |
Спілка “Прогрес” Ратнівського району, Волинської обл. |
|
|
2 |
Комбінований силос № 1, кукурудзяно-люпиновий |
||||
|
Зерносінаж № 1 |
|||||
|
Суха повнораціонна сумішка |
|||||
|
ІІ 1995 |
Корми зеленого конвейєру |
145 |
Навчально-дослідне господарство “Комарнівське” |
||
|
Зелена маса злаково-бобових сумішок і амаранту |
|||||
|
ІІІ 1996… 1998 |
, 5 |
Силос кукурудзяний |
120 |
Навчально-дослідне господарство “Комарнівське |
|
|
Комбінований силос № 2, кукурудза із січкою соломи конюшини |
|||||
|
Зерносінаж № 1 |
|||||
|
IV … 2000 |
, 7 |
10 |
Силос кукурудзяний |
120 |
Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. І.Франка, Бродівського району Львівської обл. |
|
Комбінований силос № 3, кукурудзяно-амарантовий |
|||||
|
12 |
Зерносінаж № 2 |
||||
|
13 |
Сінаж бобово-злакових трав |
||||
|
V … 2002 |
, 9 |
14 |
Силос кукурудзяний |
120 |
Відгодівельний комплекс спілки ім. Шевченка, Зборівського р-ну, Тернопільської обл. |
|
15 |
Зерносінаж № 2 |
||||
|
Зерносінаж № 3 |
|||||
|
Сінаж бобово-злакових трав |
Íà êàôåäð³ ãîä³âë³ òâàðèí áóâ ðîçðîáëåíèé ñêëàä ñóõèõ ïîâíîðàö³îííèõ êîðìîâèõ ñóì³øîê ³ âèâ÷åíà ¿õ êîðìîâà ö³íí³ñòü. Ñóì³øêè çãîäîâóâàëè â áðèêåòîâàíîìó âèãëÿä³ äëÿ ³íòåíñèâíî¿ â³äãîä³âë³ õóäîáè.
У наших дослідах найвищий вихід поживних речовин (в кормових одиницях) з 1 га кормової площі вдалося одержати при вирощуванні амаранту і закладанні на стійловий період комбінованого кукурудзяно-амарантового силосу та при заготівлі зерносінажів (табл. 2). Саме з цими кормами вдається також одержати й найбільшу кількість перетравного протеїну.
При розробці раціонів нормованої годівлі бугайців піддослідних груп ми враховували не лише наявність необхідних елементів повноцінної годівлі, але й їх оптимальну концентрацію в сухій речовині та співвідношення між собою.
2. Надходження поживних речовин із заготовленими в господарствах кормами (в середньому з 1 га площі, ц)
|
Корми |
Кормова маса |
Суха речовина |
Кормові одиниці |
Обмінна енергія, МДж |
Перетравний протеїн |
|
Дерть ячмінна |
30 |
,5 |
,0 |
500 |
2,24 |
|
Макуха ріпакова |
15 |
,5 |
,6 |
550 |
,19 |
|
Зелена маса амаранту |
720 |
,2 |
000 |
,3 |
|
|
Кукурудзяно-амарантовий силос (4:1) |
360 |
,5 |
,8 |
200 |
,3 |
|
Кукурудзяно-люпиновий силос (3:1) |
270 |
,4 |
,9 |
100 |
,8 |
|
Кукурудзяний силос |
280 |
64 400 |
,7 |
||
|
Силос кукурудзи з олійною редькою (4:1) |
310 |
,8 |
64 200 |
,9 |
|
|
Силос кукурудзи з січкою соломи конюшини (6:1) |
276 |
,8 |
,4 |
63 240 |
,8 |
|
Дерть кормових бобів |
32 |
,1 |
560 |
,4 |
|
|
Зерносінаж № 1 |
126 |
,7 |
,1 |
93 240 |
,1 |
|
Зерносінаж № 2 |
136 |
,5 |
,4 |
800 |
,4 |
|
Зерносінаж № 3 |
158 |
,3 |
,8 |
123 240 |
,9 |
|
Суха кормова сумішка |
95 |
,4 |
,6 |
100 |
,0 |
|
Сінаж із конюшини і злаків |
82 |
,5 |
,2 |
30 080 |
,4 |
|
Зелена маса сіяних трав |
190 |
,2 |
900 |
,2 |
3. Зведені раціони годівлі бугайців піддослідних груп.
Середня жива маса тварин 400 кг, приріст 800—г на добу
|
Корми, кг |
І серія, групи |
ІІ серія, групи |
ІІІ серія, групи |
IV серія, групи |
V серія, групи |
|
Сіно конюшини |
1,5 |
- |
- |
- |
- |
- |
,5 |
- |
- |
,5 |
- |
- |
- |
,5 |
- |
- |
- |
|
Січка соломи |
2 |
,5 |
- |
- |
- |
,5 |
,5 |
,5 |
|||||||||
|
Сінаж сіяних трав |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
||
|
Зерносінаж № 2 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
||
|
Зерносінаж № 3 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
Силос кукурудзи |
20 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|||
|
Меляса |
0,5 |
,5 |
,5 |
- |
- |
- |
,5 |
,5 |
,5 |
,5 |
,5 |
,5 |
,5 |
,5 |
,5 |
,5 |
,5 |
|
Дерть ячмінно-горохова (1:1) з добавкою 15 % макухи ріпаку в окремі періоди |
2,8 |
- |
- |
- |
- |
- |
,8 |
- |
- |
,8 |
- |
- |
- |
,8 |
- |
- |
,5 |
|
Дерть ячмінна |
- |
,8 |
,5 |
- |
,5 |
,5 |
- |
,5 |
,5 |
- |
,5 |
,5 |
,5 |
- |
,5 |
,5 |
- |
|
Силос курудзяно-люпиновий |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
Зерносінаж № 1 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
Суха сумішка |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
Зелені корми з конвейєра |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
Зелені корми з добавкою амаранту |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
Силос із кукурудзи із січкою конюшини |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
Силос кукурудзяно-амарантовий |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
Сіль кухонна з мікроелементами, г |
75 |
- |
75 |
||||||||||||||
|
Динатрійфосфат, г |
50 |
- |
- |
- |
- |
4. Поживність раціонів бугайців піддослідних груп
|
Показники |
Піддослідні групи бугайців |
|
, 7, 10, 14 |
,9 |
,15 |
,17 |
||||||||
|
Кормові одиниці |
8,3 |
,34 |
,58 |
,2 |
,4 |
,5 |
,3 |
,38 |
,58 |
,48 |
,68 |
|
Обмінна енергія, МДж |
88 |
,9 |
,6 |
,3 |
,3 |
,2 |
,3 |
,9 |
,9 |
,9 |
|
|
Суха речовина, кг |
10,8 |
,8 |
,4 |
,9 |
,2 |
,0 |
,8 |
,9 |
,4 |
,0 |
,6 |
|
Сирий протеїн, г |
1283 |
1276 |
|||||||||
|
в т. ч. білок, г |
692 |
||||||||||
|
в т. ч. легкорозчинні фракції протеїну, г |
525 |
||||||||||
|
Перетравний протеїн, г |
856 |
||||||||||
|
Сира клітковина, г |
2408 |
||||||||||
|
АДФК, г |
1031 |
||||||||||
|
Цукор, г |
674 |
||||||||||
|
Каротин, мг |
337 |
300 |
Ряд вчених рекомендують дотримуватись при цьому таких показників: цукрово-протеїнове співвідношення (відношення цукру до перетравного протеїну) як 0,81,2 : 1; кислотно-лужне співвідношення (відношення кислих елементів (P, S, Cl) до лужних (Сa, Mg, Na, K) у грам-еквівалентах) як 0,8 : 1; відношення S : N як 1 : 610; Mg : N як 1 : 1718; Ca : P як 1,5 1,7 : 1.
Нормою вважається також вміст у кожній кормовій одиниці 100120 г перетравного протеїну, або 1314 % сирого протеїну у сухій речовині раціону. Легкоперетравні фракції протеїну в загальній його кількості не повинні перевищувати 30 %, а вміст у ньому білка не повинен бути нижчим 70 %.
Енергетична цінність кожних 100 г сухих речовин у раціоні повинна складати 0,851,0 МДж.
На основі цих даних були розроблені раціони годівлі піддослідних бугайців (табл. 3 і 4).
Як видно із даних, наведених у таблицях 3 і 4, найбільш повно відповідали вимогам нормованої годівлі раціони тих піддослідних груп бугайців, які включали як основний корм комбінований кукурудзяно-амарантовий силос, зерносінажі, особливо зерносінаж № 3, та сухі повно-раціонні сумішки.
Включення до раціонів меляси дозволило збалансувати раціони за цукро-во-протеїновим відношенням як 0,8 : 1. Мінеральна підкормка забезпечувала раціони необхідними макро- і мікроелементами.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Інтенсивність росту відгодівельного молодняка. Одним із основних показників при розробці перспективних технологій виробництва яловичини є показник інтенсивності росту відгодівельного молодняка великої рогатої худоби.
Як вже було сказано, для одержання більш об’єктивних даних ми проводили кожен дослід з повторністю. При цьому були одержані близькі дані в обох дослідах. В авторефераті наводимо інтенсивність росту бугайців за перший дослід у кожній серії (табл. 5).
Інтенсивність росту надремонтних бугайців не спеціалізованих у м’ясному відношенні порід в окремих групах виявилася високою, що говорить про значну поживну цінність кормів, які споживали тварини цієї групи.
Раціони у всіх групах були збалансовані за необхідними показниками нормованої годівлі. Проте в дослідних групах середньодобові прирости живої маси бугайців були значно вищими. Це означає, що балансування раціонів за кількістю поживних, біологічно активних та мінеральних речовин, які рекомендовані у довідниках, ще не гарантує одержання планової інтенсивності росту тварин, яка передбачена нормами. Слід при цьому визнати також і вплив інших факторів, зокрема співвідношення окремих елементів та насичення ними сухої речовини раціонів.
5. Інтенсивність росту піддослідних бугайців.
(Mm, n=15)
|
Се- рія |
Дос- лід |
Гру- па |
Основний корм у раціоні |
Середня жива маса, кг |
Приріст живої маси |
||
|
початок досліду |
кінець досліду |
всього, кг |
середньо-добовий, г |
||||
|
1 |
Силос кукурудзяний |
318,04,02 |
,33,88 |
,32,02 |
10,10 |
||
|
Комбінований силос № 1 |
320.23.60 |
417,1*)4,12 |
96,9*)3,40 |
808*)12,06 |
|||
|
Зерносінаж № 1 |
322,02,56 |
431,0**)5,62 |
109,0**)4,02 |
908**)12,08 |
|||
|
Суха повнораціонна сумішка |
317,14,04 |
441,3**)4,96 |
124,3**) 4,16 |
1036**) 11,40 |
|||
|
3 |
Силос кукурудзяний |
320,32,20 |
,83,08 |
,53,80 |
13,08 |
||
|
Комбінований силос № 2 |
319,23,76 |
,2*)3,11 |
,0*)2,82 |
*)12,10 |
|||
|
Зерносінаж № 1 |
321,13,80 |
,2**)4,00 |
100,1**) 3,40 |
**) 14,40 |
|||
|
4 |
Силос кукурудзяний |
320,34,16 |
404,92,60 |
84,68,00 |
70510,20 |
||
|
Комбінований силос № 3 |
320,03,16 |
422,0*)4.,12 |
102,0*) 6,02 |
850**) 8,40 |
|||
|
Зерносінаж № 2 |
319,23,02 |
,8**)4,00 |
108,6**) 6,04 |
**) 9,12 |
|||
|
Сінаж бобово-злаковий |
322,64,02 |
,4*)3,20 |
,8*)3,06 |
*)6,06 |
|||
|
5 |
Силос кукурудзяний |
326,64,00 |
,23,10 |
,64,08 |
6,18 |
||
|
Зерносінаж № 2 |
321,23,20 |
,8**)3,02 |
104,6**) 4,16 |
**) 8,00 |
|||
|
Зерносінаж № 3 |
322,04,22 |
,4**)4,46 |
114,4**) 4,22 |
**) 8,10 |
|||
|
Сінаж бобово-злаковий |
322,22,86 |
,0*)2,00 |
,8*)2,60 |
*)8,02 |
*) Примітка: різниця до показників контрольної групи статистично вірогідна (*) p<0,05, **) р<0,01).
Значно вищі прирости живої маси бугайців одержані при відгодівлі їх складними (комбінованими) силосами. Зокрема на кукурудзяно-амарантовому комбінованому силосі (№ 3) прирости були вищими від контрольної групи на 150180 г, що складає 21,425,7 %. Кукурудзяно-амарантовий силос розроб-леного нами складу виявився найкраще збалансованим за поживними речовинами, особливо за вмістом фракцій сирого і перетравного протеїну та білка, а також за вуглеводами, особливо АДФК.
У комбінованих силосах міститься більша, ніж у кукурудзяному, кількість нерозщеплених білків і дещо менше легкорозчинних фракцій протеїну.
Зерносінажні корми дозволили краще забезпечити раціони протеїном (сирий, перетравний, білок) при оптимальному вмісті легкорозчинних азотистих фракцій та різного виду вуглеводів. У зерносінажних раціонах відзначається також краще насичення обмінною енергією сухої речовини раціонів та більш оптимальним співвідношенням окремих елементів повноцінної годівлі. Все це позитивно вплинуло на використання тваринами поживних речовин із даних кормів, що підвищило інтенсивність росту відгодівельного молодняка великої рогатої худоби.
При заготівлі сухих сумішок корми зазнавали термічної обробки, від чого значно зменшилась розчинність білкових сполук у кормах (денатурація). Розчинні фракції протеїну поповнювали в цих сумішках за рахунок карбаміду. Співвідношення компонентів у даних групах повністю відповідало вимогам нормованої годівлі. Саме дією цих факторів, а не простим набором необхідних компонентів у раціоні, досягнуто найвищих показників інтенсивності росту бугайців на сухому типі відгодівлі - 1036 1037 г на добу.
Показники обміну речовин та їх влив на продуктивність тварин. З метою більш повної оцінки поживної якості вирощених і заготовлених для відгодівлі худоби кормосумішок необхідно вивчати не лише їх врожайність та хімічний склад, але й ступінь поїдання тваринами, перебіг у них процесів травлення (аналіз вмісту рубця та коефіцієнти перетравності поживних речовин), засвоєння окремих елементів для утворення продукції (баланс азоту), а також стан здоров’я молодняка (дослідження крові, сечі тощо), який споживає дані кормосумішки.
Травлення у жуйних тварин має ту особливість, що в його перебігу бере участь численна мікрофлора, яка заселяє передшлунки. Завдяки ферментам мікроорганізмів рубця розщеплюють поживні речовини кормової маси до простіших сполук, які в подальшому використовуються для проміжного обміну речовин в організмі. Одночасно мікрофлора передшлунків синтезує необхідні для організму тварин речовини: мікробіальні білки, вітаміни, амінокислоти тощо.
Як видно з даних таблиці 6, згодовування бугайцям контрольних груп тривалий час кукурудзяного силосу в наших дослідах знижувало рН в рубці до 7,0, в той час як у дослідних групах цей показник був значно вищим і становив 7,47,7, що є бажаним явищем.
Зниження величини рН у вмісті рубця сповільнювало ріст мікрофлори, що уповільнює синтез мікробного білка. У вмісті рубця молодняка контрольних груп спостерігалася менша кількість загального і білкового азоту, а зростала кількість аміачного до 7,2 мг %.
На це вказує також дещо нижчий, ніж в інших піддослідних групах, рівень амінного азоту, який використовується для синтезу нових амінокислот, а разом з тим і нових білків (табл. 6).
Найбільша різниця цих показників до даних контрольної групи виявлена при згодовуванні бугайцям бобово-злакового сінажу (групи 13 і 17), і особливо зерносінажу (групи 3, 9, 12, 15 та 16), що сприяло оптимальному перебігу обмінних процесів у передшлунках. В рідині рубця молодняка цих груп найвищий вміст загального і білкового азоту (100,4 100,8 мг %) та (81,390,2 мг %), а також найменша кількість азоту аміаку (4,75,3 мг%).
6. Деякі показники вмісту рубця піддослідних бугайців.
(Mm, n=24)
|
Показники |
Піддослідні групи бугайців |
|
конт-роль |
2 |
, 9 |
11 |
, 15 |
, 17 |
||||||
|
рН |
7,0 0,16 |
,4 0,12 |
,3 0,20 |
,6*) 0,14 |
,4*) 0,11 |
,4*) 0,12 |
,3 0,10 |
,4 0,10 |
,4*) 0,08 |
,4 0,28 |
,4*) 0,06 |
|
Загальний азот, мг % |
89,1 2,88 |
,2 2,40 |
,4**) 2,08 |
,8**) 3,00 |
,2 3,16 |
,8 3,22 |
,4 3,09 |
,8 2,88 |
,6**) 2,18 |
,2**) 3,00 |
,4**) 3,02 |
|
Білковий азот, мг % |
68,0 1,26 |
,0 3,10 |
,8*) 2,68 |
,8**) 3,00 |
,6 3,16 |
,0 3,18 |
,4 3,28 |
,6 3,30 |
,6*) 3,02 |
,3*) 3,00 |
,2*) 3,11 |
|
Залишковий азот, мг % |
21,1 1,11 |
,2 1,28 |
,6 2,04 |
,0 2,00 |
,6 1,88 |
,8 2,78 |
,0 2,16 |
,2 2,02 |
,0 2,22 |
,9 2,20 |
,2 1,90 |
|
Азот аміаку, мг % |
7,2 0,10 |
,0 0,10 |
,7*) 0,08 |
,0 0,11 |
,3*) 0,12 |
,2*) 0,12 |
,0 0,10 |
,8 0,14 |
,7*) 0,11 |
,8*) 0,12 |
,8*) 0,12 |
|
Амінний азот, мг % |
7,4 0,60 |
,5 0,66 |
,2*) 0,52 |
,6**) 0,68 |
,6 0,70 |
,8 0,76 |
,6 0,78 |
,6 0,64 |
,0**) 0,58 |
,2*) 0,56 |
,8**) 0,60 |
*) Примітка: різниця до показників контрольної групи статистично вірогідна, (*)p<0,05, **)p<0,01).
Це обумовлено тим, що в раціонах дослідних груп тварин, основу яких складали зерносінажні корми, містилася менша кількість легкорозчинних фракцій протеїну, ніж при згодовуванні кукурудзяного силосу. Легкорозчинні фракції в передшлунках зазнають швидкого розщеплення до аміаку, рівень якого зростає у вмісті рубця. Якщо ж утворений аміак інтенсивно використовується на синтез білка мікрофлори, то при цьому спостерігається зростання кількості білкового азоту у передшлунках. Оскільки у тварин контрольної групи такого не спостерігалося, то, очевидно, проходили втрати азоту через надлишок аміаку.
Нестача цукрів сповільнює розвиток мікрофлори передшлунків, що спричинює зниження перетравності клітковини. Надлишки цукрів також зменшують перетравність клітковини. Цей факт деякі вчені пояснюють тим, що мікроорганізми “дають перевагу” легкодоступним вуглеводам замість важкодоступної клітковини.
Найвищі коефіцієнти перетравності органічних речовин виявилися у групах бугайців, основу раціонів яких складав зерносінаж, особливо № 3. У 16-й групі коефіцієнт перетравності органічної речовини досягав 78,0 %. В інших “зерносінажних” групах ці коефіцієнти були в межах 76—,8 %. (табл. 7).
7. Коефіцієнт перетравності поживних речовин.
Тривалість обмінних дослідів - кожного - 8 діб
(Mm, n=4)
|
Дослід, групи |
Суха речовина |
Органічні речовини |
Сирий протеїн |
Сирий жир |
Сира клітковина |
БЕР |
|
Дослід 2-й |
||||||
|
1 |
,40,86 |
,81,08 |
,8 1,00 |
,41,02 |
,41,11 |
,61,20 |
|
2 |
,40,90 |
,2*)0,90 |
,4*)0,84 |
,21,36 |
,2*)1,02 |
,91,20 |
|
3 |
,2*)0,88 |
,0*)1,10 |
,6*)1,02 |
,8*)1,02 |
,8*)1,34 |
,4*)1,02 |
|
4 |
,6**)0,90 |
,8**)1,20 |
,0*)1,18 |
,8*)1,12 |
,4*)1,02 |
,2*)0,92 |
|
Дослід 8-й |
||||||
|
14 |
70,81,02 |
,00,80 |
,01,20 |
,20,90 |
,00,90 |
,01,08 |
|
15 |
,6*)1,00 |
,8*)1,12 |
,2*)0,80 |
,0*)0,92 |
,9*)1,10 |
,1*)0,80 |
|
16 |
,0**)0,98 |
,0**)1,22 |
,0**)1,00 |
,0**)1,02 |
,6**)1,20 |
,0**)0,80 |
|
17 |
74,41,22 |
,0*)1,10 |
,81,34 |
,41,30 |
,2*)0,80 |
,21,28 |
*) Примітка: різниця до показників контрольної групи статистично вірогідна, (*) p<0,05, **) p<0,01).
Цікавим є те, що у групах бугайців, які відгодовувались зерносінажем, були найвищі коефіцієнти перетравності вуглеводів: БЕР і клітковини. Як видно з даних хімічного складу цих кормів, у зерносінажах найвищий вміст у сирій клітковині АДФК. Така клітковина, яка ще не огрубіла (нетривкий зв’язок із лігніном), значно легше перетравлюється ферментами бактерій. У кормах з високим коефіцієнтом перетравності клітковини є кращою перетравність усіх поживних речовин.
Безазотисті екстрактивні речовини (БЕР) у сінажних кормах зберігаються значно краще, ніж у силосах. Тому коефіцієнти перетравності БЕР при згодовуванні бугайцям зерносінажу є вищими, ніж у силосованих кормах.
Найвища перетравність азотистих речовин буває завжди у тих випадках, коли в рубець з кормами надходять в оптимальних співвідношеннях легкорозчинні білки та аміди, потім гірше розчинні білки і, нарешті, менш розчинні протеїни. При цьому процес перетравлювання проходить довше і коефіцієнти перетравності при цьому зростають. Подібний перебіг процесів перетравності протеїнів у передшлунках спостерігали при згодовуванні бугайцям зерносінажних кормів. Саме у цих групах спостерігалася найвища перетравність протеїну. Це позитивно вплинуло і на баланс азоту (табл. 8).
8. Баланс азоту.
Mm, n=4
|
Дослід, група |
Спо- жито, г |
Виділено з калом, г |
Перетра-вилось, г |
Виділено з сечею, г |
Відкла- лось в організмі, г |
Відклалось в % |
|
|
від спожитого |
від перетрав-леного |
||||||
|
Дослід 2-й |
|||||||
|
1 |
10,2 |
,01,82 |
,01,02 |
,91,02 |
,11,12 |
,71,04 |
,00,80 |
|
2 |
8,8 |
,2*)1,64 |
,81,12 |
,82,16 |
,0*)0,88 |
,22,02 |
,90,94 |
|
3 |
8,6 |
,0**)1,88 |
,0*)1,08 |
,12,04 |
,9**)1,10 |
,3*)1,20 |
,0**)0,90 |
|
4 |
9,0 |
,4*)1,46 |
,6**)1,86 |
,5*)0,90 |
,1**)1,38 |
,0**)2,00 |
,1**)1,02 |
|
Дослід 8-й |
|||||||
|
14 |
8,6 |
,41,02 |
,61,20 |
,81,00 |
,21,10 |
,30,84 |
,30,92 |
|
15 |
4,8 |
,0*)1,02 |
,0*1,04 |
,61,20 |
,0**)1,11 |
,7**) 1,00 |
,4**)0,82 |
|
16 |
5,2 |
,0**)1,10 |
,0**)1,02 |
,9*)1,02 |
,2**)2,08 |
,1**)0,90 |
23,8**)0,88 |
|
17 |
6,0 |
,0*)1,12 |
,01,96 |
,31,16 |
,7*)0,90 |
,30,88 |
20,50,98 |
*) Примітка: різниця до показників контрольної групи статистично вірогідна (*) p<0,05, **)p<0,01).
Нами було розроблено новий метод вивчення фактичної динаміки поживних речовин по відділах травного тракту з перерахунком за інертними речовинами (лігнін і пісок) на первинну масу. Дана розробка визнана як відкриття.
Вищеназвані доповнення з вивчення перетравності поживних речовин дозволяє більш об’єктивно оцінити динаміку цих перетворень у відділах травного тракту і шляхи правильної організації годівлі, сприяти підвищенню загальної перетравності поживних речовин у раціоні.
Чим вищий баланс азоту, тим інтенсивніше в організмі тварин проходить синтез білкових речовин, а, отже, зростають прирости живої маси молодняка на відгодівлі.
Як видно з даних таблиці 8, вище виділення азоту із калом і сечею було у контрольних групах бугайців, відгодовуваних кукурудзяним силосом. В кукурудзяному силосі азотисті речовини значною мірою представлені легкорозчинними сполуками: амідами, вільними амінокислотами тощо. Вони, розщеплюючись у передшлунках, дають значну кількість аміаку, який не може в такій кількості швидко перетворитися на амінокислоти та пептиди, а потрапляє у кров і, перетворившись у печінці на сечовину, покидає організм із сечею. Отже, біологічна цінність протеїну в кукурудзяному силосі є невисокою.
Íàéâèù³ ïîêàçíèêè â³äêëàäàííÿ àçîòó â îðãàí³çì³ òâàðèí ñïîñòåð³ãàëèñÿ ïðè â³äãîä³âë³ áóãàéö³â çåðíîñ³íàæåì ¹ 3, çàãîòîâëåíèì ³ç ñóì³ø³ òðèò³êàëå ç îçèìîþ âèêîþ ïðè ï³äñ³â³ âåñíîþ ÿðîãî ð³ïàêó. Ó òàêîãî âèäó çåðíîñ³íàæó á³îëîã³÷íà ö³íí³ñòü ïðîòå¿íó âèÿâèëàñü íàéâèùîþ, îñê³ëüêè â öèõ êîðìàõ êðàùå çáåðåãëèñÿ âñ³ àçîòèñò³ ôðàêö³¿. Á³îëîã³÷íà ö³íí³ñòü ïðîòå¿íó - öå ê³ëüê³ñòü â³äêëàäåíîãî â îðãàí³çì³ àçîòó ç êîæíèõ 100 ã ïåðåòðàâíîãî. ³äïîâ³äíî äî öüîãî, áàæàíî, ùîá â ðàö³îíàõ äàíèõ ãðóï ì³ñòèëèñÿ âóãëåâîäè ð³çíîãî ñòóïåíÿ ðîç÷èííîñò³.
Всі ці сполуки в оптимальній кількості містяться у зерносінажних кормах, особливо у зерносінажі № 3 із тритікале та озимої вики. Саме в цих групах отримано найвищий баланс азоту. Біологічна цінність протеїну при згодовуванні зерносінажів у наших дослідах складала - 22,423,8 %. Це на 12,413,0 % перевищує біологічну цінність протеїну в контрольних групах.
Морфологічний та хімічний склад крові змінюється залежно від зовнішніх факторів впливу, і в першу чергу від годівлі тварин. За складом крові ставлять діагноз про порушення обміну речовин (здоров’я тварин), а також роблять висновки про використання тваринами поживних речовин кормів на утворення продукції.
У сироватці крові бугайців, які в наших дослідах відгодовувалися трьома видами зерносінажу, сухими сумішками, а також високоякісним сінажем, спостерігалося зростання вмісту загального білка, і в т. ч. альбумінів, а також амінного азоту (табл. 9). Такий стан обміну речовин є характерним для тварин, що інтенсивно ростуть. Альбумінна фракція сироватки крові, від вмісту якої зростає і загальний білок, активно використовується для синтезу білків тіла у молодняка, що росте, а амінний азот (азот амінокислот) безпосередньо надходить з кров’ю до тканин, де використовується клітинами для синтезу власних білків.
При незбалансованості раціонів настає дисфункція печінки та нирок. При цьому посилюється дезамінування амінокислот, внаслідок чого в передшлунках зростає рівень аміаку, а в сироватці крові спостерігається збільшення кількості сечовини. Це в свою чергу призводить до зменшення вмісту альбумінів у сироватці крові. При цьому посилюється виділення надлишку азотних сполук із організму тварин.
9. Деякі показники крові піддослідних бугайців,
(Mm; n=24)
|
Показники |
Піддослідні групи бугайців |
|
конт-роль |
2 |
, 9 |
, 15 |
, 17 |
|||||||
|
Гемоглобін ммоль/ л |
1,52 0,09 |
,55 0,10 |
,69 0,07 |
,80 0,09 |
,52 0,10 |
,61 0,11 |
,58 0,07 |
,52 0,16 |
,67 0,12 |
,61 0,08 |
,67 0,11 |
|
Еритроцити, 10/л |
5,9 0,12 |
,2 0,10 |
,0*) 0,14 |
,8**) 0,09 |
,0 0,18 |
,2*) 0,12 |
,2 0,12 |
,6**) 0,10 |
,2**) 0,16 |
,0*) 0,18 |
,6**) 0,14 |
|
Лейкоцити, 10/л |
8,2 0,21 |
,1 0,11 |
,8 0,14 |
,0 0,11 |
,1 0,11 |
,2 0,12 |
,0 0,13 |
,8 0,14 |
,0 0,15 |
,9 0,17 |
,8 0,18 |
|
Загальний білок, г/л |
54 1,02 |
*) 0,81 |
*) 0,84 |
**) 0,92 |
1,40 |
*) 1,22 |
1,58 |
*) 0,94 |
**) 1,06 |
**) 1,78 |
**) 1,10 |
|
Альбуміни. г/л |
26 1,06 |
*) 0,88 |
**) 0,92 |
**) 1,10 |
1,58 |
*) 1,20 |
1,57 |
*) 1,00 |
**) 0,64 |
**) 1,04 |
**) 0,74 |
|
Глобуліни, г/ л |
27 0,65 |
0,42 |
0,58 |
0,78 |
0,44 |
1,02 |
1,04 |
1,18 |
0,83 |
0,44 |
0,42 |
|
Сечовина, ммоль/ л |
3,50 0,01 |
,78 0,02 |
,38 0,01 |
,69 0,01 |
,41 0,02 |
,35 0,02 |
,24 0,01 |
,11 0,01 |
,89 0,02 |
,16 0,01 |
,02 0,02 |
|
Амінний азот, ммоль/л |
3,28 0,02 |
,43 0,01 |
,57 0,01 |
,71 0,01 |
,21 0,02 |
,50 0,02 |
,36 0,02 |
,57 0,03 |
,64 0,01 |
,57 0,01 |
,71 0,01 |
*) Примітка: різниця до показників контрольної групи статистично вірогідна: (*) p<0,05, **) p<0,01).
Годівля худоби бобово-злаковими сумішками в наших дослідах сприяла зростанню у сироватці крові рівня білка, амінного азоту та альбумінів та призводило до зниження вмісту сечовини. Прирости живої маси відгодівельних бугайців при цьому помітно зростали.
Показники сечі, які вивчалися, були в межах фізіологічної норми. Найбільший вміст азоту сечовини встановлено в сечі бугайців контрольної групи. Він становив 718 мг %, в той час як у сечі тварин дослідних груп цей показник складав 615640 мг %. Відповідно із зростанням вмісту сечовини в сечі збільшується і загальна кількість азоту в ній.
Вміст ацетонових (кетонових) тіл у крові і сечі тварин залежить від повноцінності їх годівлі, і в першу чергу від забезпечення раціонів вуглеводами. При гіпоглікемії зменшується утворення щавлевооцтової кислоти, яка служить необхідним метаболітом для введення ацетил-коензиму А в цикл трикарбонових кислот, що є основним шляхом окислення ацетату. При нестачі щавлевооцтової кислоти ацетил-коензим А конденсується попарно, а із новоутвореної сполуки в печінці синтезуються кетонові тіла. Подібні порушення викликані незбалансованою годівлею і проявляються, як правило, зростанням ацетонових тіл у сечі. При тривалому згодовуванні надремонтному молодняку великої рогатої худоби кукурудзяного силосу (контрольні групи) вміст ацетонових тіл у сечі тварин був найвищим - 22,0 мг %, у молодняка відгодованого зерносінажем - 17,517,8 мг % (різниця статистично вірогідна, p<0,01). Проте ці показники не виходили за межі фізіологічних норм.
М’ясна продуктивність відгодівельного молодняка. У наших дослідах найвищу передзабійну живу масу ––кг мав надремонтний молодняк, відгодований зерносінажними кормами, а також сухими повнораціонними кормовими сумішками ––кг.
Хоча поживність раціонів у всіх групах була однаковою, забійна ж маса тварин виявилася різною. Найвищі показники при цьому одержані від бугайців, відгодованих зерносінажними кормами –,4–,4 кг, у той час як у бугайців контрольних груп показник забійної маси був у межах ––кг (табл. 10).
При обваловуванні напівтуш замірявся також поперечний переріз найдовшого мускула спини (площа “м’язового вічка”). У законсервованій формаліном пробі “вічка” вимірювали товщину м’язових волокон.
За виходом м’яса та жиру (забійна маса) всі туші в дослідах були віднесені до першої категорії і відповідали вимогам для тварин вищої вгодованості. Оскільки відгодовані бугайці були української чорно-рябої молочної породи, то жировий полив туш був виражений недостатньо.
Встановлено, що молодняк, який при відгодівлі показав вищу інтенсивність росту, мав також кращі показники м’ясної продуктивності.
Меншу кількість води і вищий вміст білка встановлено нами при аналізі м’ясного фаршу із туш бугайців дослідних груп.
Високі оцінки одержала якість бульйону, вареного та смаженого м’яса піддослідних бугайців усіх груп, проте найвищими балами оцінено м’ясо (варене і смажене) від бугайців, відгодованих зерносінажними кормами.
Туші бугайців, які проявили вищу інтенсивність росту (відгодівля сухими повнораціонними сумішками, зерносінажем), при огляді мали краще розвинуті такі відруби: спина, поперек та задня частина, де містяться найбільш цінні сорти яловичини. Саме із таких туш одержано більшу кількість яловичини вищого та першого сорту.
10. М’ясна продуктивність деяких груп піддослідних тварин
(Mm, n=4)
|
Се-рія |
Дос-лід |
Гру-па |
Середня жива маса бугайців після голодної витримки, кг |
Маса туші, кг |
Маса внутріш-нього жиру, кг |
Забійна маса, кг |
Забійний вихід, % |
|
1 |
,6 |
,71,18 |
,90,82 |
211,6 1,20 |
,8 0,90 |
||
|
,0 |
,8*)1,02 |
10,41,03 |
216,2*) 1,02 |
,1 0,82 |
|||
|
,8 |
208,6**) 1,02 |
,8**) 0,90 |
,4**) 2,06 |
,9 0,66 |
|||
|
,0 |
219,9**) 2,42 |
,1**) 1,16 |
,0**) 2,60 |
,2 0,72 |
|||
|
4 |
,0 |
,61,06 |
,00,82 |
211,6 0,68 |
,9 0,68 |
||
|
,1 |
207,2**) 1,20 |
,6*) 0,90 |
,8**) 1,06 |
,1 0,72 |
|||
|
,0 |
215,3**) 1,46 |
,4**) 0,92 |
,7**) 2,04 |
,6 0,72 |
|||
|
,2 |
205,8*)1,10 |
12,0*) 0,76 |
,8*) 1,00 |
,4 0,70 |
|||
|
5 |
,0 |
,42,11 |
,80,06 |
211,2 2,20 |
,8 0,72 |
||
|
,0 |
218,8**) 2,80 |
12,6*)0,04 |
231,4**) 2,11 |
,4*) 0,76 |
|||
|
,2 |
228,1**) 3,11 |
12,8*)0,05 |
240,9**) 2,44 |
,8*) 0,60 |
|||
|
,8 |
,9*) 2,08 |
,4*)0,05 |
220,3*) 2,60 |
,2 0,82 |
*) Примітка: різниця до показників контрольної групи статистично вірогідна (**)p<0,01, *)p<0,05).
При хімічному аналізі середніх проб м’ясного фаршу нами встановлено, що особливої різниці між показниками різних груп не виявлено. Статистично вірогідну різницю до показників контрольних груп дають лише такі дані: більша кількість білка (21,4–,1 %) містилася у м’ясі тварин, відгодованих зерносінажами № 2 та № 3, що вказує на перспективу такого типу відгодівлі, особливо при використанні нового виду зерносінажу із тритікале з озимою викою при добавці ярого ріпаку.
У фарші з туш бугайців піддослідних груп № 15 та 16, в яких здійснювалася інтенсивна відгодівля молодняка худоби на зерносінажах № 2 та № 3, спостерігався також вищий вміст жиру (5,25,4 %), що становить статистично вірогідну різницю до контрольної групи (табл. 11).
11. Аналіз м’яса піддослідних бугайців другого та восьмого дослідів (Mm, n=4)
|
Група |
Площа м’язового вічка, см |
Діаметр м’язових волокон, |
В середній пробі фаршу міститься, % |
|
Вода |
Білок |
Жир |
Зола |
|||
|
1 |
56,00,82 |
38,00,70 |
72,80,11 |
,80,03 |
,50,04 |
,900,06 |
|
2 |
57,80,94 |
,00,94 |
,40,12 |
,40,02 |
,30,04 |
,920,08 |
|
3 |
59,0*)0,72 |
,1*)0,82 |
,10,12 |
,8*)0,02 |
,50,02 |
,960,08 |
|
4 |
61,9**)0,88 |
,1**)0,84 |
,60,14 |
,1**)0,02 |
,30,03 |
,020,07 |
|
14 |
55,80,90 |
,20,72 |
73,00,22 |
,90,03 |
,70,03 |
,880,02 |
|
15 |
,8**)0,94 |
,2*)0,82 |
,40,22 |
,4*)0,02 |
,2*)0,03 |
,88 0,02 |
|
16 |
,0**)1,02 |
,0**)0,84 |
,00,18 |
,0*)0,02 |
,4**)0,06 |
,920,02 |
|
17 |
,2*)0,77 |
,4*)0,66 |
,80,31 |
,00,03 |
,80,04 |
,100,03 |
*) Примітка: різниця до показників контрольної групи статистично вірогідна (*) p<0,05, **) p<0,01).
Економічна оцінка результатів дослідів
За час проведення дослідів (120 днів) на кожного піддослідного бугайця в середньому було витрачено 9961000 корм. од. Різниця між окремими піддослідними групами за цими показниками не вірогідна. Середня реалізаційна ціна –грн. за 1 ц живої маси.
Виходячи з різних приростів живої маси бугайців, затрати корму на 1 кг їх приросту в піддослідних групах виявилися різними. Найменші затрати були при відгодівлі сухими сумішками (8,9 корм. од.) та зерносінажем - 9,0–,2 корм. од. Ці величини є нижчими від показників, розроблених економістами для заключної відгодівлі молодянка великої рогатої худоби неспеціалізованих у м’ясному напрямку порід, які складають - 9,5–,0 кормових одиниць. Це вказує на належне використання тваринами поживних речовин таких кормосумішок (сухих і напівсухих) для власного росту (табл. 12).
Відгодівля бугайців на зерносінажних кормах дозволяє з 1 га кормової площі одержувати 8,5811,08 ц приросту живої маси, використання для цього сухих сумішок - 7,37 ц, а комбінованого кукурудзяно-амарантового силосу - 6,61 ц. Це є високі показники, властиві інтенсивному веденню тваринництва.
При грошовій оцінці способів відгодівлі встановлено, що сухий тип є найдорожчим, і в даний час при високих цінах на пальне він є невигідним для господарств. Найвищий чистий прибуток та рентабельність виробництва яловичини одержано нами при відгодівлі худоби зерносінажними кормами. При реалізації кожного центнера живої маси бугайців з цих груп одержано 93,0109,7 грн. прибутку. Рентабельність виробництва яловичини в цих групах відповідно складала 32,440,6 %.
12. Економічна оцінка результатів дослідів.
|
Показники |
Піддослідні групи бугайців |
|
1 |
||||||||
|
Затрата корму на 1 кг приросту живої маси, корм. од. |
11,8 |
,2 |
,1 |
,9 |
,5 |
,8 |
,2 |
,0 |
|
Вихід поживних речовин з 1 га пло-щі основного корму, ц. корм. од. |
56 |
,9 |
,1 |
,6 |
,4 |
,8 |
,4 |
,8 |
|
Можна одержати приросту живої маси з 1 га основної культури, ц |
4,74 |
,50 |
,58 |
,37 |
,00 |
,61 |
,17 |
,08 |
|
Собівартість 1 ц приросту живої маси, грн. |
345,1 |
,3 |
,0 |
356,8 |
,9 |
,5 |
,1 |
,3 |
|
Чистий прибуток від реалізації 1 ц живої маси, грн. |
34,9 |
,7 |
,0 |
,2 |
,1 |
,5 |
,9 |
,7 |
|
Рентабельність виробництва яловичини, % |
10,1 |
,0 |
,4 |
,5 |
,0 |
,8 |
,8 |
,6 |
Хороші показники економічної ефективності відгодівлі худоби одержані і при використанні для відгодівлі худоби комбінованих силосів. Чистий прибуток при реалізації 1 ц живої маси бугайців при цьому склав 83,189,5 грн., а рентабельність відповідно 2830,8 %, що є бажаним показником, оскільки у більшості господарств виробництво яловичини є збитковим або його рентабельність є низькою і не виходить за межі 10 %.
ВИСНОВКИ
Постало питання: відшукати альтернативні шляхи повного забезпечення тварин високопоживними кормами для організації нормованої годівлі молодняка худоби з метою підвищення його м’ясної продуктивності. В наших дослідах, у господарствах західного регіону України найвищий вихід пожив-них речовин з 1 га вдалося одержати при заготівлі зерносінажних кормів та комбінованих силосів із кукурудзи з добавкою амаранту або кормового люпину.
Проте у зеленій масі, а отже й у силосі з кукурудзи, міститься невелика кількість перетравного протеїну, що значно знижує кормову цінність такого силосу.
Добавка до кукурудзи в процесі силосування багатих протеїном кормів (кормовий люпин, амарант, січка соломи конюшини тощо) і заготівля при цьому комбінованих силосів не лише збільшує загальну кількість соковитого корму в господарстві, але й значно підвищує його поживну цінність.
В умовах супіщаних грунтів західних областей України цінною і високопоживною культурою є кормовий люпин, який дає в цих грунтово-кліматичних умовах багату протеїном зелену масу, урожай якої за ряд років становив 320 ц/ га, що містить 57,6 ц кормових одиниць та 6,4 ц перетравного протеїну.
Використання цих багатих протеїном кормів у зимово-стійловий період можливе лише при заготівлі комбінованого силосу спільно із зеленою масою кукурудзи, оскільки через високу буферність білків, якими багаті названі корми, вони не силосуються в чистому вигляді.
Такого складу комбіновані силоси були високої якості і охоче поїдалися відгодівельним молодняком худоби. Вміст перетравного протеїну в кормовій одиниці комбінованих силосів відповідно складав : 112 г, 122 г і 110 г, що відповідає нормі. У кукурудзяному силосі кожна кормова одиниця містила лише 65 г перетравного протеїну.
Вміст інших поживних і мінеральних речовин та їх співвідношення були також кращими у комбінованих силосах. Заготівля їх у господарствах дозволяє одержувати достатній вихід поживних речовин, і в т. ч. перетравного протеїну, з 1 га площі, що відповідно складає:
|
кормові одиниці (ц/ га) |
— 45,9; 64,8; 52,4; |
|
перетравний протеїн (ц/ га) |
—,8; 11,3; 5,8. |
Це обумовлено наявністю у зерносінажних кормах більшої кількості азотистих речовин з різним ступенем розчинності та, відповідно до цього, вуглеводів: цукрів, крохмалю, АДФК. Наявність в раціонах протеїнів та вуглеводів з різним ступенем розчинності їх фракції сприяє більш тривалому перебігу у передшлунках процесів мікробного синтезу. Крім того, раціони бугайців дослідних груп були повністю забезпечені необхідними мінеральними сполуками: фосфором, сіркою та мікроелементами при оптимальному їх співвідношенні.
Все це позитивно вплинуло на інтенсивність росту бугайців даних груп і їх м’ясну продуктивність.
При дегустації продукції (бульйон, м’ясо варене і смажене) за ніжністю, смаком, запахом, кольором та наваристістю різниця між групами була невеликою. Проте м’ясо, одержане від бугайців, відгодованих зерносінажними кормами, особливо зерносінажем № 3 із тритікале та озимої вики, отримало найвищі оцінки.
Це вказує на високу цінність такого типу відгодівлі молодняка великої рогатої худоби, який забезпечує належну інтенсивність росту тварин та одержання необхідної кількості та якості продукції.
13. Відгодівля худоби різними видами комбінованого силосу та зерносінажу виявилася економічно вигідною технологією виробництва яловичини.
Затрати корму на 1 кг приросту живої маси тварин при використанні комбінованих силосів становили 9,19,8 кормових одиниць, а зерносінажних кормів відповідно —,09,2 корм. од. При відгодівлі бугайців кукурудзяним силосом цей показник був значно вищим —,8 корм. од.
Чистий прибуток при реалізації 1 ц живої маси відгодованих комбінова-ними силосами тварин становив 87,789,5 грн., зерносінажними кормами —,0109,7 грн.
Рентабельність виробництва яловичини при цьому складала відповідно: при відгодівлі комбінованими силосами - 3031 %, а при використанні зерносінажних кормів - 32,440,6 %. Отже, застосування даної технології при виробництві яловичини в умовах західного регіону України є перспективним заходом.
Використання сухих повнораціонних кормових сумішок для відгодівлі надремонтного молодняка великої рогатої худоби забезпечує найвищі середньодобові прирости живої маси (1036 г), однак великі затрати дорогого пального не дозволяють одержати належні прибутки. Рентабельність виробництва яловичини при сухому типі відгодівлі бугайців виявилась найнижчою - 6,5 %, що робить дану технологію в сучасних умовах неперспективною.
. Впровадження запропонованої нами технології заготівлі кормів робить можливим у теперішніх умовах при різкому зменшенні виробництва комбікормів та преміксів організувати інтенсивну відгодівлю молодняка великої рогатої худоби, використавши для цього як альтернативні кормові засоби напівсухі сумішки у вигляді різних видів зерносінажу.
При виробництві таких бобово-злакових зерносінажних сумішок вдається одержувати високий вихід поживних речовин з 1 га кормової площі (78,1—,8 ц корм. од.) та заготовити багатий поживними і мінеральними речовинами збалансований корм, який за своєю дією на організм тварин наближається до високоефективних сухих повнораціонних сумішок і підвищує трансформацію поживних речовин корму у тваринницьку продукцію та дозволяє при відгодівлі бугайців неспеціалізованих за м’ясністю порід худоби одержувати високі середньодобові прирости - 903—г. Це складає 8,58—,08 ц приросту живої маси з 1 га кормової площі, або 5,3 ц м’ясної продукції (забійна маса). Виробництво яловичини при цьому є високорентабельним, що робить дану технологію в сучасних умовах перспективною.
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
1. В сучасних умовах виробництва яловичини найбільш перспективними кормами є комбіновані (складні) силоси та зерносінажні корми запропоно-ваного нами складу.
. Для заготівлі високоякісних комбінованих силосів доцільно проводити сумісне силосування зеленої маси кукурудзи із багатими протеїном кормовими культурами.
Найкращим їх поєднанням в розрахунку на загальну масу є:
|
кукурудза з кормовим люпином |
—: 1; |
|
кукурудза з амарантом багряним |
—: 1; |
|
кукурудза із січкою соломи конюшини |
—: 1. |
При заготівлі комбінованих силосів наведеного складу з 1 га кормової площі одержують відповідно (ц/ корм. од.): 45,9, 64,8 та 52,4; перетравного протеїну (ц/ га): 3,8, 11,3 та 5,8.
|
зерносінаж № 1 |
ячмінь - 75, овес - 75, горох - 120; |
|
зерносінаж № 2 |
овес - 50, ячмінь - 50, пелюшка - 70, кормові боби - 50, соняшник - 40, кукурудза - 40; |
|
зерносінаж № 3 |
озиме тритікале - 200, озима вика - 80 і підсіяний весною ярий ріпак (суріпиця) - 20. |
Виробництво зерносінажних кормів дозволяє з 1 га кормової площі виробляти відповідно 78,1—,8 ц кормових одиниць та 6,1—,9 ц перетравного протеїну.
Для заготівлі зерносінажу травосуміш скошують у фазі воскової спілості зерна злаків (50 % вологості маси) з одночасним подрібненням і закладають в облицьовані траншеї як звичайний сінаж.
На кожного бугайця живою масою 250400 кг на відгодівлі, слід згодовувати по 15—кг комбінованого силосу або по 7—кг зерносінажу. За рахунок добавки невеликої кількості інших кормів та преміксів раціони відгодівельних бугайців вдається збалансувати за всіма вимогами нормованої годівлі.
Це гарантує одержання понад 800 г середньодобового приросту тварин при відгодівлі їх комбінованими силосами та 903985 г —при відгодівлі бугайців зерносінажами.
Дана технологія виробництва яловичини є економічно вигідною і перспективною в сучасних умовах ведення тваринництва при відсутності необхідних комбікормів та преміксів.
СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Статті у фахових журналах і збірниках
Матеріали наукових конференцій
Півторак Я.І. Інтенсифікація виробництва яловичини в умовах західного регіону України шляхом використання багатокомпонентних сумішок кормових культур при відгодівлі худоби. —Рукопис.
Äèñåðòàö³ÿ íà çäîáóòòÿ íàóêîâîãî ñòóïåíÿ äîêòîðà ñ³ëüñüêîãîñïîäàð-ñüêèõ íàóê çà ñïåö³àëüí³ñòþ 06.02.02 –ãîä³âëÿ òâàðèí ³ òåõíîëîã³ÿ êîðì³â. –Ëüâ³âñüêà äåðæàâíà àêàäåì³ÿ âåòåðèíàðíî¿ ìåäèöèíè ³ì. Ñ.Ç. ¥æèöüêîãî. –Ëüâ³â, 2003.
Òåîðåòè÷íî îáãðóíòîâàíî ³ ïðàêòè÷íî ï³äòâåðäæåíî äîö³ëüí³ñòü âèêîðèñòàííÿ íàï³âñóõèõ ñóì³øîê òèïó çåðíîñ³íàæó äëÿ ³íòåíñèâíî¿ â³äãîä³âë³ íàäðåìîíòíîãî ìîëîäíÿêà óêðà¿íñüêî¿ ÷îðíî-ðÿáî¿ ìîëî÷íî¿ ïîðîäè.  óìîâàõ íàñòà÷³ íåîáõ³äíèõ êîìá³êîðì³â ðîçðîáëåí³ ³ ðåêîìåíäîâàí³ êîðìîñóì³øêè º íàä³éíèì ³ äåøåâèì àëüòåðíàòèâíèì äæåðåëîì êîðìîâèõ çàñîá³â äëÿ îðãàí³çàö³¿ íîðìîâàíî¿ ãîä³âë³ õóäîáè. Êð³ì òîãî, ïðè ¿õ çàãîò³âë³ âèêîðèñòîâóþòüñÿ åíåðãîîùàäí³ òåõíîëî㳿.
Âèâ÷åíî õ³ì³÷íèé ñêëàä ³ ïîæèâíó ö³íí³ñòü äàíèõ íàï³âñóõèõ (50 % âîëîãè) ñóì³øîê ³ç êóëüòóð, ÿê³ âèðîùóþòüñÿ â ãîñïîäàðñòâàõ çàõ³äíîãî ðåã³îíó Óêðà¿íè. Âèêîðèñòàííÿ ñóì³øîê â ðàö³îíàõ â³äãîä³âåëüíèõ áóãàéö³â ÿê îñíîâíîãî êîðìó, çàáåçïå÷óº ¿õ íåîáõ³äíèìè êîìïîíåíòàìè ïîâíîö³ííî¿ ãîä³âë³. Âîíè º åêîëîã³÷íî ÷èñòèì òà äåøåâèì ïðîäóêòîì, ùî ðîáèòü çàïðîïîíîâàíó òåõíîëîã³þ âèðîáíèöòâà ÿëîâè÷èíè âèñîêîðåíòàáåëüíîþ –,4—,6 %.
Çà ñâîºþ ïîæèâí³ñòþ òà âïëèâîì íà îðãàí³çì ìîëîäíÿêà õóäîáè äî çåðíîñ³íàæíèõ êîðì³â íàáëèæàþòüñÿ êîìá³íîâàí³ ñèëîñè, îñîáëèâî êóêóðó-äçÿíî-àìàðàíòîâèé òà êóêóðóäçÿíî-ëþïèíîâèé. Ñóõ³ æ ïîâíîðàö³îíí³ ñóì³øêè, ÷åðåç âèñîêó âàðò³ñòü ïàëüíîãî, â äàíèé ÷àñ º åêîíîì³÷íî ìàëîâèã³äíèìè, íåçâàæàþ÷è íà âèñîêó ³íòåíñèâí³ñòü ðîñòó áóãàéö³â (1036 ã íà äîáó) ïðè ¿õ çãîäîâóâàíí³. ¯õ ç óñï³õîì çàì³íþþòü äåøåâ³ íàï³âñóõ³ çåðíîñ³íàæ³.
Äîâåäåíî, ùî íàéâèùå çàñâîºííÿ ïîæèâíèõ ðå÷îâèí (ïåðåòðàâí³ñòü, áàëàíñ àçîòó, ïîêàçíèêè êðîâ³ òà ñå÷³) ïðè ãîä³âë³ æóéíèõ òâàðèí âäàºòüñÿ îäåðæóâàòè ïðè äîòðèìàíí³ â ðàö³îíàõ îïòèìàëüíîãî ñï³ââ³äíîøåííÿ ð³çíîãî ñòóïåíÿ ðîç÷èííîñò³ ôðàêö³é ïðîòå¿íó òà âóãëåâîä³â: öóêð³â, êðîõìàëþ, ãåì³öåëþëîçè ³ êèñëîòíî-äåòåðãåíòíî¿ êë³òêîâèíè (ÀÄÔÊ).
Ç’ÿñîâàíî ä³þ ôàêòîð³â, âèêîðèñòàííÿ ÿêèõ äîçâîëÿº â óìîâàõ ãîñïîäàðñòâ çàõ³äíèõ ðåã³îí³â Óêðà¿íè îäåðæóâàòè äîñòàòíþ ê³ëüê³ñòü (78—,8 ö. êîðì. îä./ ãà) âèñîêîïîæèâíèõ êîðìîñóì³øîê, íà ÿêèõ âäàºòüñÿ âïðîâà-äæóâàòè ³íòåíñèâí³ òåõíîëî㳿 âèðîáíèöòâà ÿëîâè÷èíè.
Êëþ÷îâ³ ñëîâà: çåðíîñ³íàæ, ðîç÷èíí³ñòü ïðîòå¿íó, êèñëîòíî-äåòåðãåíò-íà ôðàêö³ÿ êë³òêîâèíè, ì’ÿñíà ïðîäóêòèâí³ñòü áóãàéö³â.
Пивторак Я.И. Интенсификация производства говядины в условиях западного региона Украины, путем использования многокомпонентных смесей кормовых культур при откорме скота. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.02. - кормление животных и технология кормов. - Львовская государственная академия ветеринарной медицины им. С.З. Гжицкого. - Львов, 2003.
Теоретически обосновано и практически подтверждено многими исследованиями, проведенными в зонах западного региона: (Полесье, Лесостепи и Подкарпатье) в 1985—годах, а также результатами внедрения научных разработок в производство целесообразность использования полусухих смесей типа зерносенажа для интенсивного откорма сверхремонтного молодняка украинской черно-пестрой молочной породы скота. В условиях недостатка необходимых комбикормов нами разработаны и рекомендованы для производства специальные кормосмеси, которые служат надежными и дешевыми альтернативными кормовыми средствами для организации нормированного кормления молодняка крупного рогатого скота.
При заготовке рекомендуемых кормосмесей применяются энергосбере-гающие технологии, что имеет в современных условиях особое значение.
Изучен химический состав и установлена питательная ценность данных полусухих (влажностью 50 %) и экологически чистых смесей, заготовляемых из кормовых культур, дающих самый высокий урожай массы в условиях западного региона Украины.
Включение данных кормосмесей в рационы откармливаемых бычков в качестве основного корма обеспечивает их необходимыми компонентами полноценного кормления. Смеси, корме того, являются дешевым продуктом кормления молодняка крупного рогатого скота при его заключительном откорме. Использование выращиваемых в хозяйствах высокопитательных и дешевых кормов, повышающих интенсивность роста откармливаемого скота, делает данную технологию производства говядины в специализированных хозяйствах рентабельной.
Среднесуточные приросты живой массы сверхремонтных бычков неспециализированных по мясности пород скота в наших опытах составили - 834—г. Особенно высокую интенсивность роста показали бычки, откармливаемые сухими полнорационными кормовыми брикетами - 1036 г в сутки. Однако высокая стоимость горючего в настоящее время делает такой тип откорма скота малоперспективным. Рентабельность производства говядины при этом составила всего 6,5 %. Поэтому сухие полнорационные брикеты в хозяйствах, специализирующихся по откорму скота, заменяют в настоящее время полусухими смесями типа зерносенажа.
Äîêàçàíî, ÷òî ñàìûå âûñîêèå ïîêàçàòåëè óñâîåíèÿ ïèòàòåëüíûõ âåùåñòâ ïðè êîðìëåíèè æâà÷íûõ æèâîòíûõ ìîæíî ïîëó÷èòü íå òîëüêî îáåñïå÷èâ èõ íåîáõîäèìûìè ïèòàòåëüíûìè è áèîëîãè÷åñêè àêòèâíûìè âåùåñòâàìè, íî è ïðè íàëè÷èè â ðàöèîíàõ îïòèìàëüíîãî ñîîòíîøåíèÿ ðàçíîé ñòåïåíè ðàñòâîðèìîñòè ôðàêöèé ïðîòåèíà è óãëåâîäîâ: ñàõàðà, êðàõìàëà, ãåìèöå-ëþëîçû è êèñëîòíî-äåòåðãåíòíîé ôðàêöèè êëåò÷àòêè (ÀÄÔÊ). Ïðè ýòîì ïðîöåññû ïðåîáðàçîâàíèÿ ïèòàòåëüíûõ âåùåñòâ â ïðåäæåëóäêàõ ïðîõîäÿò â æåëàòåëüíîì íàïðàâëåíèè è áîëåå ïðîäîëæèòåëüíîå âðåìÿ, ÷òî ïîâûøàåò èñïîëüçîâàíèå ïèòàòåëüíûõ âåùåñòâ íà îáðàçîâàíèå ïðîäóêöèè. Ýòî ïîäòâåðæäàþò òàêæå ïîêàçàòåëè ñîäåðæèìîãî ðóáöà, êðîâè è ìî÷è, êîëè÷åñòâî è êà÷åñòâî ìÿñíîé ïðîäóêöèè.
Установлено, что данная технология позволяет в условиях западных областей Украины получать высокий выход питательных веществ с 1 га площади кормовых культур 78,1—,8 ц кормовых единиц и производить при этом с 1 га 8,57—,1 ц прироста живой массы откармливаемого молодняка.
Рентабельность производства говядины при использовании рекомен-дуемой технологии составляет 32,4—,1 %, что является высоким показа-телем интенсификации отрасли.
Ключевые слова: зерносенаж, растворимость протеина, кислотно-детергентная фракция клетчатки, мясная продуктивность бычков.
Pivtorak J.I. The intensification of beef production in conditions of Western regions of Ukraine of by means of using the multicomponents mixtures of fodder culture at cattle feeding. –Manuscript.
Thesis presented for the scientific degree of doctor of agricultural sciences on speciality 06.02.02 animalfeeding and technology of feeds. –Lviv State Academy of Veterinary Medicine named after S.Z. Gzhytskyj. –Lviv, 2003.
It was subitantiated and practically confirmed the reason of using the half-dried mixtures of grain silage for intensive fattening of young Ukrainian Black-Spotted Dairy breed. In the conditions of sufficient necessary combined feeds it was carried out and recommended feedmixtures, they are reliable and cheap alternative source of feed measures for organization the fixed cattle feeding. Furthermore, energy-saving technology is used at their stocking up.
The chemical content and nutritive valuation of half-dry (50 per cent of moisture) mixture from cultures, which are grown in economies of the Western region of Ukraine, were studied. Using mixtures in rations of fattening bulls as main feeds, ensure them with necessary components of feed of full value. It is ecologically clean and cheap product, which makes the proposed technology of beef production high profitable –.4–.6 per cent.
Combined silage approximates to grain silage feeds by its nutrition and influence on the organism of young cattle, especially corn-amaranths and corn-lupine. Dry mixtures of full ration by their high valuation, are economically little profitable now, in spite of high intensity of bulls growth (1036 gr. per day) at their fattening. Cheap half-dried grainsilage substitutes them.
It was proved, that the highest assimilation of nutrients (digestion, nitrogen balance, indices of blood and urine) at fattening of ruminants, they could get following an optimal correlation of protein and carbohydrates fraction solubility of different level: sugars, starch, hemicelluloses and acid-detergent cellulose.
Action factors, and their using make the possibility to get enough quantity (78–99.8 per cent of feed units/ he) of high nutritive feedmixture, on which can be introduced the intensive technology of beef production.
Key words: grainsilage, solubility of protein, acide-detergent fraction of cell meat productivity of bulls.