Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Білет № 1
При виконанні трудових обов'язків працівник Ше ремет створив винахід «Пристрій для виміру електроструму». Вважаючи, що йому належать особисті немайнові і майнові права інтелектуальної власності, він подав заявку з метою отримання охоронного документа на зазначений об'єкт. Довідавшись про це, роботодавець, оскільки в трудовому договорі не було вирішено питання розподілу прав на створені винахо ди, звернувся до юриста з проханням дати роз'яснення, які права він має на цей об'єкт і яким чином він може їх реалізувати та захистити.
Дайте аргументовану відповідь. Який винахід визна ється службовим? Як розподіляються права між працівни ком і роботодавцем на об 'єкт, створений у зв 'язку з виконан ням трудового договору?
Приблизна відповідь на питання № 2: Отже, розглянувши надану фабулу задачі, можна дати наступну аргументовану відповідь: У ст.1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» також передбачається визначення службового винаходу (корисної моделі).Це винахід (корисна модель), створений працівником:
- у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням
роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не
передбачене інше;
- з використанням досвіду, виробничих знань, секретів
виробництва і обладнання роботодавця.
В нашому випадку працівник Шеремет створив винахід при виконанні трудових обов’язків. В ст.429 ч.1 Цивільного кодексу України зазначено, що особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт,тобто Шеремету, оскільки в трудовому договорі не було вирішено питання розподілу прав на створені винахо ди.
У ст.9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» ч.1,ч.3-4 зазначено, що право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника. Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. У фабулі задачі про виконання зазначених дій з боку роботодавця зазначено не було.
В ч.4 цієї статті йдеться про те, що якщо роботодавець не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії.
Білет № 2
2. У 2004 р. було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Арктика». Основною діяльністю товариства була торгівля продуктами харчування дитячого асортименту. Через рік один із колишніх працівників товариства заснував ЗАТ «Арктика», яке також займалося торгівлею продуктами харчування для дітей. Місцеве відділення Антимонопольного комітету України, до якого звернулося ТОВ «Арктика» із відповідною заявою, зобов'язало ЗАТ «Арктика» припинити дії, спрямовані на неправомірне використання комерційного найменування ТзОВ «Арктика» та сплатити штраф. Не погодившись із цим , ЗАТ «Арктика» звернулося до суду.
Що входить в поняття «комерційне найменування» ? Чи можна вважати, що комерційне найменування «Товариство з обмеженою відповідальністю «Арктика» ідентичне комерційному найменуванню «Закрите акціонерне товариство «Арктика»? Яке рішення має прийняти суд ?
Приблизна відповідь на питання № 2: Згідно зі ст. 489 ЦК України правова охорона надається комерційному (фірмовому) найменуванню (далі — комерційне найменування), якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
Діюче законодавство не допускає використання тотожних комерційних найменувань різними суб'єктами підприємницької діяльності. Однак, якщо юридичні особи мають різну організаційно-правову форму, відображену в комерційному найменуванні, та діють у зовсім різних сферах, вони можуть виступати в цивільному обороті під аналогічним комерційним найменуванням.
У даному випадку зазначені юридичні особи діють і в однакових сферах і під аналогічною назвою, що може ввести в оману споживачів, тож суд має задовольнити вимоги ТзОВ «Арктика».
Білет № 3
2.Винахідник Соболєв О. подав до Укрпатенту заявку, необхідну для видачі цією установою патенту на промисловий зразок. Заявка містила заяву про видачу патенту і опис промислового зразка. Укрпатент не прийняв документи, мотивуючи, що вони неналежне оформлені. Проаналізуйте ситуацію.
Які документи повинна містити заявка на промисловий зразок? Якими є загальні вимоги до змісту документів заявки? Як здійснюється подання заявки до Укрпатенту?
Приблизна відповідь на питання № 2: Особа, яка бажає одержати патент і має на це право, подає до Установи заявку.
За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.
Заявка повинна стосуватися одного промислового зразка і може містити його варіанти (вимога єдності).
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» заявка складається українською мовою і повинна містити:
-заяву про видачу патенту;
-комплект зображень виробу (власне виробу чи у вигляді його макета, або малюнка), що дають повне уявлення про його зовнішній вигляд;
-опис промислового зразка;
-креслення, схему, карту (якщо необхідно).
Відповідно, перелік документів, який був поданий до Установи, слід вважати неповним, через що винахіднику було відмовлено.
Білет №4
2. Протягом декількох років власник патенту К. відмовлявся від неодноразових пропозицій надати дозвіл на використання винаходу. Зацікавлений у використанні винаходу автомобільний завод звернувся в суд з позовом про надання йому примусової ліцензії (дозволу) на використання винаходу.
Який строк дії патенту на винахід встановлює законодавство України? Чи вправі власник патенту заборонити іншим особам використовувати винахід? Які правові наслідки спливу строку дії патенту? Яке рішення повинен прийняти суд?
Приблизна відповідь на питання № 2: Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Згідно з ч.2 ст.28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Але, згідно зі ст.. 30 цього Закону якщо якщо винахід (корисна модель), крім секретного винаходу (корисної моделі), не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід (корисну модель), у разі відмови власника прав від укладання
ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу.
При цьому якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання винаходу зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту. При цьому право власника патенту надавати дозволи на використання винаходу (корисної моделі) не обмежується.
Білет № 5
2. На підставі договору франчайзинга фірма Lее надала право торгувати її товаром і під її торговою маркою товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта». Договором було обумовлено використання торгової марки лише територією реєстрації ТОВ.
Представником фірми Lее в Україні було встановлено, що ТОВ створило ряд філій в інших обласних центрах України, де користувалось торговою маркою. Крім цього, під цією маркою продавалась власна продукція ТОВ, що не була визначена договором. Зазначеною торговою маркою користувалось і ТОВ «Дельта-Світ», що виділилось із ТОВ «Дельта» в результаті реорганізації.
Які істотні умови договору комерційної концесії? Що становить предмет договору? Які порушення допустило ТОВ «Дельта»?
Приблизна відповідь на питання № 2: Згідно зі ст. 1115 ЦК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.
Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць, тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Відповідним договором може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.
Оскільки договором було обумовлено використання торгової марки лише територією реєстрації товариства, має наявність порушення прав фірми Lее.
А з ТОВ «Дельта-Світ» внаслідок реорганізації не було укладено відповідної угоди, тож воно не мало права користуватися торговельною маркою фірми Lее.
Білет № 6
2. У 2010 р. було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Вогник». Основною діяльністю товариства була торгівля продуктами харчування дитячого асортименту. Через рік один із колишніх працівників товариства заснував ПАТ «Вогник», яке також займалося торгівлею продуктами харчування для дітей. Місцеве відділення Антимонопольного комітету України, до якого звернулося ТОВ «Вогник» із відповідною заявою, зобов'язало ПАТ «Вогник» припинити дії, спрямовані на неправомірне використання комерційого найменування ТОВ «Вогник» та сплатити штраф. Не погодившись із цим , ПАТ «Вогник» звернулося до суду.
Що входить в поняття «комерційне найменування» ? Чи можна вважати, що комерційне найменування «Товариство з обмеженою відповідальністю «Вогник» ідентичне комерційному найменуванню «Приватне акціонерне товариство «Вогник»? Яке рішення має прийняти суд ?
Приблизна відповідь на питання № 2: Згідно зі ст. 489 ЦК України правова охорона надається комерційному (фірмовому) найменуванню (далі — комерційне найменування), якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
Діюче законодавство не допускає використання тотожних комерційних найменувань різними суб'єктами підприємницької діяльності. Однак, якщо юридичні особи мають різну організаційно-правову форму, відображену в комерційному найменуванні, та діють у зовсім різних сферах, вони можуть виступати в цивільному обороті під аналогічним комерційним найменуванням.
У даному випадку відповідні юридичні особи діють і в однакових сферах і під аналогічною назвою, що може ввести в оману споживачів, тож суд має задовольнити вимоги ТОВ «Вогник».
Білет № 7
2. Професор Л. Любченко написав і опублікував підручник «Макроекономіка». Після смерті професора його дружина і син вирішили здійснити друге видання цього підручника під своїми іменами. Працівникам видавництва вони пояснили, що права автора перейшли до них у спадщину. Проаналізуйте ситуацію.
Чи є підручник об'єктом авторського права? Чи мають право дружина і син померлого автора опублікувати підручник «Макроекономіка»? Які права авторів переходять у спадщину? Які встановлені терміни охорони прав авторів?
Приблизна відповідь на питання № 2: Згідно з п. 2 ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам, тобто дружина і син померлого не можуть здійснити друге видання під власними іменами. Відповідно до ст.. 29 майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину, тобто здійснення другого видання вони можуть зробити, не порушуючи відповідних немайнових прав померлого.
Згідно з ч.2. ст. 28 авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.
Білет № 8
2. Програміст за фахом Мороз розробив комп’ютерну програму для ведення автоматизованого бухгалтерського обліку на підприємствах. Програма була створена за трудовим договором, укладеним гр. Морозом (автором) з АТ «Альтаїр». Після закінчення роботи над програмою автор передав її роботодавцю, за що той сплатив йому обумовлену договором грошову винагороду. Через деякий час (приблизно півроку) автору програми стало відомо, що приватне підприємство «Алтаїр» уклало декілька авторських договорів, згідно з якими право на використання вищевказаної програми було передано іншим підприємствам. Гр. Мороз, вважаючи себе автором програми, звернувся до суду з позовом на АТ «Алтаїр», в якому прохав суд винести рішення про припинення розповсюдження програми і відшкодування йому завданих збитків. Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно з чинним законодавством саме йому, а не відповідачу, належить авторське право на створену програму та що умовами не передбачено право відповідача на розповсюдження програми.
Яке рішення повинен прийняти суд? Що таке комп’ютерна програма і які особливості регулювання відносин по їх створенню та використанню? Які особливості правового режиму службових комп’ютерних програм?
Приблизна відповідь на питання № 2: Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).
Згідно з п. 1 ст. 16 Закону авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.
За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.
Мороз працював за трудовим договором і отримав за створену програму грошову винагороду.
Отже, за Морозом зберігаються особисті немайнові права на програму, у той час як майновими правами на зазначену програму роботодавець може розпоряджатися на власний розсуд.
Білет № 9
2. Спадкоємці художника П., який помер у 1947 р., дізналися, що одна з його картин була у 1998 р. продана приватним колекціонером Г. художньому музею. Спад коємці художника у березні 2003 р. на праві слідування вимагали сплатити їм 5% від вартості, за якою картина була продана музею. Позов було заявлено до гр. Г. і ху дожнього музею як співвідповідача. Громадянин Г. проти позову заперечував, посилаючись на те, що картина була йому подарована автором — художником П., а право на проценти від продажу виникає лише від кожного наступ ного (після першого) продажу картини. Картина ж прода валася вперше і, нарешті, термін дії авторського права минув у 1997 р. Спадкоємці наполягали на тому, що кар тина вперше була виставлена в музеї лише після її при дбання, тобто у 1998 р., і термін дії їх права на одержання 5% ще не минув.
Як слід вирішити цей спір? Приблизна відповідь на питання № 2: Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає право слідування. Відповідно до ст. 27 цього Закону та ст. 448 ЦК автор протягом життя, а після його смерті спадкоємці протягом строку чинності авторського права щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору. Це право виникає за умови, що твір продавався через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування).
Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюється особисто автором, через його повіреного або через організації, які управляють майновими правами авторів на колективній основі.
Право слідування характеризується такими ознаками. Передусім цим правом відповідно до Закону наділяються автори тільки творів образотворчого мистецтва. При цьому право слідування виникає у авторів при продажу тільки оригіналів твору, тобто саме унікальних матеріальних носіїв творів живопису, скульптури, графіки тощо. Це право не поширюється на оригінали рукописів літературних, драматичних, музичних та інших творів, хоча останні також можуть бути предметом купівлі-продажу як самих авторів, так і їх спадкоємців, а пізніше перепродуються по більш високій ціні.
Зазначене право поширюється тільки на публічний перепродаж творів. Публічний перепродаж — це перепродаж, який здійснюється через аукціон, галерею образотворчого мистецтва, художній салон, крамницю тощо. Якщо перепродаж здійснюється в приватному порядку, права слідування не виникає. Перепродажем вважається будь-який продаж картини чи скульптури, що здійснюється за першим продажем. Безперечно, перепродаж має своєю метою перехід права власності на твір від однієї особи до іншої.
Зазначене право слідування є невідчужуваним, хоча й носить майновий характер і його скоріше варто було б віднести до особистих прав. За життя автора воно залишається за ним.
Білет № 10
2. При виконанні трудових обов'язків працівник Дубов створив винахід «Коректор обліку витрат газу». Вважаючи, що йому належать особисті немайнові і майнові права інтелектуальної власності, він подав заявку з метою отримання охоронного документа на зазначений об'єкт. Довідавшись про це, роботодавець, оскільки в трудовому договорі не було вирішено питання розподілу прав на створені винахо ди, звернувся до юриста з проханням дати роз'яснення, які права він має на цей об'єкт і яким чином він може їх реалізувати та захистити.
Дайте аргументовану відповідь. Який винахід визна ється службовим? Як розподіляються права між працівни ком і роботодавцем на об 'єкт, створений у зв 'язку з виконан ням трудового договору?
Приблизна відповідь на питання № 2: Отже, розглянувши надану фабулу задачі, можна дати наступну аргументовану відповідь: У ст.1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» також передбачається визначення службового винаходу (корисної моделі). Це винахід (корисна модель), створений працівником:
- у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;
- з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.
В нашому випадку працівник Дубов створив винахід при виконанні трудових обов’язків. В ст.429 ч.1 Цивільного кодексу України зазначено, що особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт,тобто Дубову, оскільки в трудовому договорі не було вирішено питання розподілу прав на створені винахо ди.
У ст.9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» ч.1,ч.3-4 зазначено, що право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника. Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. У фабулі задачі про виконання зазначених дій з боку роботодавця зазначено не було.
В ч.4 цієї статті йдеться про те, що якщо роботодавець не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії.
Білет № 11
2. ТОВ «Альфа» у квітні 2006 р. отримало патент на промисловий зразок «Поліетиленова пляшка» (дата подачі заявки - вересень 2005 р.) і почало їх виробництво з метою використання для розливу і продажу безалкогольних напоїв. Довідавшись, що АТ «Омега» виробляє такі ж поліетиленові пляшки, ТОВ «Альфа» звернулося до нього з позовом про припинення дій, які порушують права на промисловий зразок. АТ «Омега» проти позову заперечувало, оскільки такі поліетиленові пляшки воно в невеликих масштабах випускає ще з червня 2004 р., і пояснило, що з липня 2005 р. планується випуск такої продукції в значних масштабах.
ТОВ «Альфа» з такою аргументацією не погодилося і вимагає або припинити використання промислового зразка, або укласти ліцензійний договір. Проаналізуйте ситуацію. Що таке право попереднього користувача? Чи можна передати це право інший особам?
Приблизна відповідь на питання № 2: Відповідно до ст. 470 ЦК України та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений промисловий зразок чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).
Отже, бачимо, що в разі якщо дійсно АТ «Омега» ще з червня 2004 р. виробляє такі ж поліетиленові пляшки що і ТОВ «Альфа» ( яке у квітні 2006 р. отримало патент на промисловий зразок «Поліетиленова пляшка», а дата подачі заявки - вересень 2005 р. і почало їх виробництво), і з липня 2005 р. планується випуск такої продукції в значних масштабах, то АТ за законодавством має право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, і суд відповідно до поданої позовної заяви ТОВ «Альфа» про припинення дій, які порушують права на промисловий зразок не може зобов’язати АТ «Омега» припинити дії, які порушують права на промисловий зразок ТОВ «Альфа». У зв’язку з вищевикладеним, «Омега» може без укладання будь-яких договорів безоплатно продовжити це використання або використання промислового зразка.
Відповідаючи на питання задачі чи можна передати право попереднього користувача інший особам, слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлений промисловий зразок чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.
Білет № 12
Чи є відмінність у відповідальності правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача як продавця і як виробника продукції? Дайте обґрунтовану відповідь по справі.
Приблизна відповідь на питання № 2: Згідно з п.2 ч.1 ст. 1121 ЦК України користувач зобов’язаний забезпечувати відповідність якості аналогічних товарів, що виробляються право володільцем. А згідно з п. 3 ч.2 ст. 1120 ЦК України право володілець зобов’язаний контролювати якість товарів, що виробляються користувачем на підставі договору комерційної концесії.
Таким чином, ТОВ «Черевичок» зобов’язано було забезпечувати відповідність якості взуття, що вироблялось АТ «Монарх», а воно, в свою чергу, зобов’язано було контролювати якість взуття, що виробляється ТОВ «Черевичок» на підставі договору комерційної концесії. Згідно зі ст. 1123 ЦК України правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем. За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.
Таким чином, відмінність полягає саме у виді відповідальності, тобто якщо користувач виступає в якості продавця, то правоволоділець несе субсидіарну (додаткову) відповідальність, а якщо користувач виступає виробником продукції, то право володілець несе солідарну відповідальність. Отже, доводи АТ «Монарх» є неправомірними, оскільки відповідно до умов задачі, споживачі звернулися саме до АТ «Монарх», яке повинно нести солідарну відповідальність, суть якої полягає в тому, що такий вид відповідальності дозволяє кредитору притягнути до відповідальності будь-кого з боржників у повному обсязі або частково, дає кредитору додаткові гарантії щодо завданої шкоди та її відшкодування, дає можливість звернутися з вимогою про стягнення до будь-кого з боржників, у кого є достатньо майна для задоволення вимог. Усі боржники залишаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не буде виконане повністю. При цьому, виконання солідарного зобов'язання звільняє решту боржників від відповідальності перед кредитором. Натомість у решти боржників виникають зобов'язання перед боржником, що виконав зобов'язання, який фактично стає кредитором щодо решти боржників. Солідарний боржник, який виконав зобов'язання у повному обсязі, має право звернутися до решти боржників зі зворотною вимогою (регресом) (ст. 544 ЦК України). Розмір зворотної вимоги дорівнює розміру відшкодованих кредитору збитків за виключенням частки самого боржника, що виконав солідарну вимогу, і розподіляється між рештою боржників порівну, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівних частках.
Білет № 13
2. ПАТ «Владібор» на комерційній основі здійснювало розповсюдження на дискетах комп'ютерної програми для ав томатизації бухгалтерського обліку «Влад». ТОВ «Парус» звернулося до суду з позовом про припинення продажу ПАТ «Владібор» даної продукції та стягнення з відповідача компен сації за порушення авторських прав. Свої вимоги ТОВ «Па рус» мотивувало тим, що воно є розробником цієї програми, тому розповсюджувало програму під назвою «Парус», а ПАТ «Владібор» вкрало програму та поширювало її під іншою на звою. Представники ТОВ «Парус» стверджувати, що програ ма «Влад» містить явну подібність з програмою «Парус», і тому що опис та тексти програми були скопійовані.
ПАТ «Владібор» заперечувало проти висунутих вимог, посилаючись на те, що програма «Влад» була розроблена його співробітником Петровим. Авторські,права на цю програму зареєстровані 30.05.2004р. в Агентстві з авторських та суміж них прав на його ім'я, після чого Петров передав права на розповсюдження програми ПАТ «Владібор».
Судова експертиза встановила, що програми «Влад» та «Парус» являють собою один і той же програмний продукт під різними назвами і мають неістотні відмінності. З представлених до суду письмових доказів (договорів ТОВ «Парус» зі своїми замовниками-користувачами програми) з'ясувалося, що програмний продукт «Парус» реалізовувався ТОВ «Парус» з квітня 1993р. Чи має місце порушення авторських прав ТОВ «Па рус»? Яке рішення повинен прийняти суд?
Приблизна відповідь на питання № 2: Відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права» комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, яку читає машина, і які приводять її у дію для досягнення певної мети або результату. Це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному коді, включаючи підготовчі матеріали та аудіовізуальні відображення, одержані внаслідок розробки комп'ютерної програми. Відповідно до статті 11 вищезазначеного закону: «Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор.
Автором вважається особа, зазначена як автор на примірнику обнародуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.
Стаття 433 ЦКУ зазначає, що «об’єктами авторського права є твори, а сам:
…..2) комп’ютерні програми… Комп’ютерні програми охороняються як літературні твори…..»
Виходячи зі частини 3 статті 9 Закону України «Про авторське право та суміжні права»
Особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, для свідчення про авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах.
Державна реєстрація здійснюється відповідно до встановленого порядку Державним агентством України з авторських і суміжних прав, яке складає і періодично видає каталоги всіх реєстрацій.
Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво. При виникненні спору реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.
Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому виражено твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у реєстрації.
Відповідно до пункту 4 Постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 4.06.2010р. « Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»
Реєстрація права на об’єкти інтелектуальної власності у відповідності з вимогами чинного законодавства здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Проте необхідно враховувати, що авторське право на твір виникає в наслідок факту створення твору. Тому для виникнення та здійснення авторського права не вимагається реєстрація права на твір чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Реєстрація може здійснюватись на вимогу суб’єкта авторського права, але вона не має правовстановлюючого характеру.
Виходячи з умов задачі в судовому порядку за допомогою договорів які були укладені між ТОВ «Парус» та замовниками – користувачами програм, було доведено, що програмний продукт використовувався з 1993 року, а отже і право на цей твір виникло в 1993 році.
Отже враховуючи норми вище зазначених документів суд повинен прийняти рішення про те, що автором даної програми є ТОВ «Парус» і виключні права на реалізацію даної продукції належать йому, а отже реєстрація тотожної програми від 30.05.04 має бути визначена недійсною.
Білет № 14
2. Архітектор Мисляк М. на основі контракту працював у ТОВ «Архітектурне бюро В. Смолія», яке спеціалізувалося на проектуванні малих архітектурних форм, зокрема торгівельних кіосків. Виконуючи трудові обов'язки, Мисляк М. виготовив малюнок торгівельного кіоску. Він подав роботодавцю письмове повідомлення про створений ним промисловий зразок. Відповіді від роботодавця про використання цього зразка Мисляк не отримав. Через шість місяців він подав заявку до Патентного Відомства на одержання патенту. ТОВ «Архітектурне бюро В. Смолія» після цього також звернулося з заявою до Патентного відомства, стверджуючи, що право на одержання патенту має роботодавець, бо промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням М. Мисляком службових обов'язків. Проаналізуйте цю ситуацію.
Чи може бути об'єктом промислового зразка малюнок торгівельного кіоску? Хто має право на одержання патенту у даному випадку ?
Приблизна відповідь на питання № 2: Глава 35 Цивільного кодексу України містить норми, пов’язані з регулюванням правовідносин з права інтелектуальної власності.
Ст. 418 ЦК - Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Створення об’єкта інтелектуальної власності має своїм наслідком виникнення двох груп прав:
Відповідно до ст. 421 ЦК, суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Стаття 429 ЦК регламентує порядок регулювання правовідносин, пов’язаних з об’єктом права інтелектуальної власності, створеного у зв'язку з виконанням трудового договору. Зокрема п. 1. Статті наголошує: «Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.
п. 2 ст. 439 - Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.
У фабулі задачі мова йде про промисловий зразок, в зв’язку з чим, при її вирішенні слід звернутися до Глави 39 ЦК а також до ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки».
Зокрема, ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» містить визначення поняття «промисловий зразок», а саме:
промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.
Ч. 2 ст. 5 закону - Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та
ергономічних потреб.
Ч 3. Ст. 5 - Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону: об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;
Ст. 462 ЦК - Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.
П 1 ст. 7 закону - Право на одержання патенту має автор або його спадкоємець, якщо інше не передбачено цим Законом.
Ст. 8 закону - Право на одержання патенту має роботодавець, якщо
промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду автору відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.
Спори щодо умов одержання винагороди та її розміру розв'язуються у судовому порядку.
2. Автор промислового зразка подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним промисловий зразок з матеріалами, що розкривають суть промислового зразка досить ясно і повно. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подасть заявки до Установи, то право на одержання патенту переходить до автора.
Виходячи з усього вищевказаного, можемо зробити наступні висновки:
Білет № 15
2. Видавництво «Корона» за договором із приватним акціонерним товариством «Центр эстетичного виховання» опублікувало альбом, у якому використовувало малюнки студентів художніх вузів, що експонувалися на виставці їхніх дипломних робіт. Від продажу альбому ПАТ дістало прибуток. На прохання видавництва укласти з авторами малюнків, включених в альбом, авторські договори на відтворення малюнків і виплатити студентам гонорар «Центр естетичного виховання» відповів відмовленням, мотивувавши його тим, що малюнки не є авторськими добутками, а являють собою лише навчальні роботи, виконані відповідно до навчальних програм. Усі малюнки виконувалися під керівництвом викладачів і тому не можуть вважатися об'єктами авторського права. Крім того, на думку ПАТ, закон допускає вільне використання творів образотворчого мистецтва, постійно розташованих у місцях, відкритих для вільного відвідування, а саме таким місцем була виставка дипломних робіт студентів вузів.
Як, на вашу, думку треба вирішити цю суперечку?
Приблизна відповідь на питання № 2: Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до об'єктів авторського права відносяться твори образотворчого мистецтва. Вільне використання творів образотворчого мистецтва і фотографії, постійно розташованих у місцях, відкритих для вільного відвідування, допускається як їхнє відтворення, так і передача в ефір чи повідомлення для загального відома по кабелях. Заборонено це робити лише у випадках, коли зображення твору є основним об'єктом відтворення, передачі чи повідомлення. Інакше кажучи, можна показувати по телебаченню виставлені на постійній виставці твори образотворчого мистецтва, але не можна робити на їхній основі листівки.
Отже, можна зробити висновок, що малюнки студентів дійсно є об’єктами авторського права і підлягають охороні та закрите акціонерне товариство «Центр естетичного виховання» порушило авторські права цих студентів оскільки опублікування твору, в якому містилися малюнки студентів художніх вузів, що експонувалися на виставці їхніх дипломних робіт, не є вільним використанням твору