Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Між різними землями Русі відбувався економічний обмін, що сприяло
забезпеченню продуктами харчування, сировиною й ремісничими виробами тих
районів, в яких вони не вироблялися. Міста і великі торгові села мали
ринки. У значних міських центрах вони діяли постійно, а в Києві, Новгороді
Великому, Чернігові, Галичі, Смоленську, Владимирі-на-Клязьмі та ін.
збиралися мало не щодня.
Головним напрямком давньоруської зовнішньої торгівлі був східний. Грецький
шлях вів до Візантії, а Залозний — до країн Кавказу й Арабського Сходу.
Велика торгівля провадилася також з країнами Поволжя: Хозарським каганатом
і Волзькою Болгарією. Постійними були торговельні контакти Русі з
Германією, Угорщиною, Чехією, Польщею. Головним осередком торгівлі з
країнами Півдня і Заходу був Київ.
З Візантії на Русь довозили золоті й срібні вироби, посуд, дорогі тканини,
олію, вино, фрукти, різноманітні ремісничі вироби. Русь постачала на ринки
своїх близьких і далеких сусідів хутра, мед, віск, шкіряні й металеві
вироби, прикраси із золота й срібла, а також рабів.
Головними платіжними засобами внутрішньої й зовнішньої торгівлі Русі IX—XI
ст. були іноземні монети — переважно арабські срібні куфічні дирхеми.
Використовувались, хоча й у меншій кількості, візантійські міліарісії,
західноєвропейські денарії.
Кілька разів робилися спроби запровадити в Давньоруській державі власну
монету. Але карбування давньоруських монет мало дуже скромний обсяг, вони
призначалися не стільки для торгівлі, скільки правили за своєрідні візитні
картки названих вище князів, пропагуючи Давньоруську християнську державу
та її володарів
Між різними землями Русі відбувався економічний обмін, що сприяло
забезпеченню продуктами харчування, сировиною й ремісничими виробами тих
районів, в яких вони не вироблялися. Міста і великі торгові села мали
ринки. У значних міських центрах вони діяли постійно, а в Києві, Новгороді
Великому, Чернігові, Галичі, Смоленську, Владимирі-на-Клязьмі та ін.
збиралися мало не щодня.
Головним напрямком давньоруської зовнішньої торгівлі був східний. Грецький
шлях вів до Візантії, а Залозний — до країн Кавказу й Арабського Сходу.
Велика торгівля провадилася також з країнами Поволжя: Хозарським каганатом
і Волзькою Болгарією. Постійними були торговельні контакти Русі з
Германією, Угорщиною, Чехією, Польщею. Головним осередком торгівлі з
країнами Півдня і Заходу був Київ.
З Візантії на Русь довозили золоті й срібні вироби, посуд, дорогі тканини,
олію, вино, фрукти, різноманітні ремісничі вироби. Русь постачала на ринки
своїх близьких і далеких сусідів хутра, мед, віск, шкіряні й металеві
вироби, прикраси із золота й срібла, а також рабів.
Головними платіжними засобами внутрішньої й зовнішньої торгівлі Русі IX—XI
ст. були іноземні монети — переважно арабські срібні куфічні дирхеми.
Використовувались, хоча й у меншій кількості, візантійські міліарісії,
західноєвропейські денарії.
Кілька разів робилися спроби запровадити в Давньоруській державі власну
монету. Але карбування давньоруських монет мало дуже скромний обсяг, вони
призначалися не стільки для торгівлі, скільки правили за своєрідні візитні
картки названих вище князів, пропагуючи Давньоруську християнську державу
та її володарів