Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
21. Методи вивчення граматики.
Еврестичний метод
Суть цього методу полягає в організації на уроках граматики пошукової діяльності учнів. Головним прийомом роботи, що лежить в основі евристичного методу, є евристична бесіда. Нею користуються тоді, коли в учнів є попередні знання, спираючись на які на основі спостереження за мовним матеріалом діти більш чи менш самостійно можуть прийти до узагальнення, зробити потрібний висновок.
Проблемний метод.
Спрямований на активізацію пошукової діяльності школярів. Під час організації навчання з використанням проблемного методу учні вчаться мислити логічно, науково, творчо, а навчальний матеріал стає для них змістовним і цікавим. Головними прийомами, що лежать в основі проблемного методу, є спостереження за мовним методом, яке викликає проблемну ситуацію, та евристична бесіда, яка допомагає вийти із ситуації інтелектуального утруднення. Поштовхом до пошуків, шляхів виходу з проблемної ситуації є суперечливість між відомим і невідомим. Шляхи створення проблемної ситуації різноманітні:
- створення ситуації вибору (виписати однокореневі слова з такого ряду слів: сільський, село, сіль, посолити)
- класифікація слів за певною граматичною ознакою.
- виконання певного практичного завдання.
- спеціально організоване порівняння явищ і фактів.
Отже, практична ситуація виникає внаслідок постановки перед учнями проблемного завдання чи запитання.
Частково-проблемний метод
Суть методу полягає в тому, що учні оволодівають лише окремими елементами пошукової діяльності. В основі цього методу лежать такі прийоми як евристична бесіда, робота з підручником та граматичний розбір.
Пояснювально-ілюстративний
Підлягає засвоєнню внаслідок запам’ятовування (назви відмінків іменників, поділ іменника на відміни, дієслів на дієвідміни, тощо) Під час вивчення такого матеріалу вчитель користується пояснювально-ілюстративним методом. Суть його полягає в тому, що вчитель різними прийомами (повідомленням, демонстрацією схем, таблиць, карт) організовує сприймання учнями потрібної їм інформації, яку вони фіксують у пам’яті.
22. Методика роботи над елементами синтаксису. Обсяг роботи з синтаксису. Відомості про речення, його будову.
Методика роботи над елементами синтаксису.
1 клас. Початкові відомості про речення. Будова. Розділові знаки.
2 клас. Поняття про речення. За метою висловлення та за інтонацією. Головні слова в реченні. Зв’язок слів у реченні. Практично засвоюють, що слова в усному мовленні виділяються інтонаційно, а на письмі розділовими знаками.
3 клас. Узагальнюють набуті знання про різні типи речення за метою висловлювання та за інтонацією. Вводиться поняття звертання. Розділові знаки. Членами речення: головними і другорядними. Встановлюють зв’язок слів у реченні. Підкреслюють умовними позначками та за даною схемою складають речення.
4 клас. Закріплюють поняття про види речень за метою висловлювання та за інтонацією. Встановлюють зв’язок слів у реченні за допомогою запитань. Вводять термін однорідні члени речення. Учні засвоюють, що однорідні члени речення можуть поєднуватися між собою та за допомогою сполучників (і, й, а, але)
Вводиться пунктуаційне правило: перед а, але, ставиться кома. Практично ознайомлюються із складним реченням і проводять синтаксичний розбір речень.
Обсяг роботи з синтаксису.
Вивчення елементів синтаксису в поч. класах набуває особливого значення. Це насамперед пояснюється значенням уроків української мови в поч.. ланці освіти: допомогти молодшим школярам оволодіти нормами граматичної структури (будови) рідної мови, збагатити мовлення різноманітними формами і способами висловлення думки, піднести рівень розвитку зв’язного мовлення.
Вивчення у школі синтаксису, як і граматики взагалі, має на меті, по –перше, поступово формувати у дитини правильне уявлення про мову як особливу сферу дійсності, сприяти одержанню певного об’єму лінгвістичних знань; по –друге, всемірно підвищувати рівень розвитку мовлення школярів.
Відомості про речення та його будову.
Початкові уявлення про речення та його будову учні одержують у період навчання грамоти. Вони засвоюють смислові та формальні ознаки речення: служить для висловлення думки; вимовляється з розповідною, питальною чи окличною інтонацією; скл. із слів, пов’язаних за смислом і граматично; у реченні про когось або про щось розповідається, запитується, стверджується або заперечується; на початку речення пишеться велика буква, в кінці – ставиться крапка (знак питання або оклику). Усі ознаки речення, як і самий термін, діти мають засвоїти практично, в ході виконання різноманітних тренувальних вправ.
Вчителеві слід пам’ятати, що правильні уявлення про речення та його будову сформуються лише тоді, коли учні глибоко усвідомлять кожну його ознаку. Щоб учні усвідомили будову речення, вони повинні зрозуміти, що речення скл із слів. Однак не всі слова, які входять до складу речення, рівнозначні. Є повнозначні і неповнозначні, і роль їх різна. На початковому етапі навчання учні, не маючи достатніх знань, щоб усвідомити роль кожного слова у реченні, нерідко сприймають лише повнозначні слова. Через це учні, записуючи речення самостійно чи під диктовку, або пропускають службові слова ( найчастіше це бувають прийменники), або пишуть їх разом з повнозначними словами. Однією з причин таких помилок є недостатня робота вчителя над вимовою і написанням службових слів.
23. Види вправ із синтаксису і пунктуації, методика їх проведення.
У методиці викладання мови у поч..класах вправи з реченням ділять на аналітичні і синтетичні. Найчастіше синтетичні вправи виконуються на основі аналітичних. Спочатку діти аналізують готове речення, вказуючи із скількох слів воно складається, визначають основу речення тощо, а потім самост. конструюють речення такої самої будови.
Синтетичні вправи можуть виконуватись і без попередніх аналітичних, але обов’язково супроводжуються внутрішньою аналітичною роботою мислення, у процесі якої здійснюється контроль за правильністю побудови речення, поєднання слів і т.д.
До конструктивних відносять вправи на побудову і перебудову речень . При їх ви конанні учні спираються на теоретичні знання. Конструктивні вправи застосовуються в 2-4 класах після вивчення певних відомостей з синтаксису. Мета їх – закріпити набуті знання на практиці. До них належать такі:
1. Відновлення або побудова речень із розрізнених слів. Виконуючи таку вправу, діти встановлюють порядок розташування слів у реченні, пов’язують слова з допомогою закінчень, прийменників і сполучників.
2. Поділ деформованого тексту, надрукованого без великих букв і крапок, на окремі речення. Виконуючи такі вправи, діти замислюються над змістом написаного, вчаться правильно оформляти речення на письмі.
3. Поступове розширення речень за допомогою питань – це перші справи, спрямовані на вироблення навичок удосконалення написаного, редагування.
4. Поступове скорочення речень. Такі вправи допомагають простежити, як речення втрачає виразність, усвідомити, до якої межі можливе скорочення.
5. Об’єднання кількох речень в одне з однорідними членами. Це теж вправа на вдосконалення висловлювання – учні вчаться уникати без потреби одних і тих самих слів.
6. Складання речень з конкретними завданнями: з головних членів і одного другорядного, залежно від присудка; з двома однорідними підметами; з двома або кількома однорідними присудками і т.д.
7. Складання речень за схемою. Схеми можна доповнювати і видозмінювати залежно від виучуваного матеріалу і навчальної мети уроку.
Творчі вправи передбачають повну самостійність виконання. Тому важливо сформулювати завдання так, щоб не сковувати творчої ініціативи учня.
Види творчих вправ:
- складання речень 1 на задану тему, 2 за сюжетним малюнком, 3 за 2-3-ома опорними словами, 4 за опорними словосполученнями або порівняльними зворотами чи фразеологізмами, 5 речень запитань і речень відповідей,6 на основі власних спостережень за змінами в природі, 7 на основі переглянутого фільму чи вистави, 8 скл. Різних варіантів речень про одне і те саме.
24. Методика вивчення морфемної будови слова. Значення і завдання роботи з вивчення морфемної будови слова. Етапи вивчення.
Вивчення теми «Будова слова» має важливе значення в лінгвістичному розвитку учнів. Ознайомлення молодших школярів із морфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення і уточнення словника дітей, оволодіння одним із способів розкриття лексичного значення слова. Під час вивчення цієї теми учні ознайомлюються із словотворчими засобами. Усе це сприяє розвиткові точного і образного мовлення дітей.
Завдання вивчення морфемної будови слова в поч..класах полягає у формуванні в учнів понять: основа, закінчення, корінь, суфікс, префікс, усвідомленні їх ролі, а також у практичному оволодінні морфологічним способом словотвору(без називання термінів), у збагаченні і розширенні словника учнів.
Тема «Будова слова» як самостійна починає вивчатися у 2-ому класі і закінчується у 3-ому. Вона скл.з таких основних етапів:
25. Методика вивчення частин мови. Система вивчення іменника.
Вивчення частин мови у поч..класах має на меті:
- ознайомлення учнів з такими самостійними частинами мови, як іменник, прикметник, дієслово, числівник, особові займенники, прислівник і з службовою частиною мови прийменником. (без уживання термінів «самостійні» і «службові» частини мови);
- усвідомлення того, що кожне слово є назвою предмета, ознаки чи дії і відповідає на питання Хто? Що? Який? Яка? Яке? Що робить? Скільки? Котрий? І под..
- засвоєння форм словозміни передбачених програмою частин мови;
- засвоєння орфографічних правил, таких як правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників, особових закінчень дієслів тощо.;
- розвиток усного і писемного мовлення учнів шляхом збагачення їх словника новими іменниками, прикметниками чи дієсловами, уточнення змісту окремих слів, розвитку уміння підбирати слова для передачі своїх думок;
- з’ясування синтаксичної функції того чи іншого слова ( частини мови)
Система вивчення іменника
С-ма роботи над вивченням теми іменник має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих на формування навичок точного вживання іменників у мовленні і правильного їх написанні.
Формування у молодших школярів граматичного поняття іменник скл. з кількох етапів.
Перший – підготовчий, який збігається з періодом навчання грамоти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття іменник передбачає навчання розрізняти предмет і його назву, розвиток уміння класифікувати слова за певною смисловою ознакою(назви овочів, фруктів…)
Другий етап передбачає ознайомлення учнів із граматичними ознаками слів у єдності з їх смисловим значенням (відповідають на питання хто?що? називають предмети) і закріплення їх у терміні іменник. Ця робота потребує від учня більш високого ступеня узагальнення, ніж це було на підготовчому етапі.
Третій етап полягає у поглибленні знань про смислове значення іменників, засвоєння форм роду, числа, підготовці до усвідомлення відмінків, розширенні знань про власні і загальні назви.
Четвертий етап – передбачає формування уміння відмінювати іменники, свідомо вживати відмінкові форми для висловлення своїх думок і правильно писати відмінкове закінчення.