Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 1
ГРУНТОЗНАВСТВО
Засновником генетичного ґрунтознавства є:
М.М. Сибірцев;
К.К. Гедройць;
В.В. Докучаєв;
В.Р. Вільямс;
О.Н. Соколовський.
Ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва характеризується наступними особливостями:
родючістю, обмеженістю у просторі, незамінністю, непереміщаємістю;
різноманітністю, обмеженістю у просторі, родючістю, незамінністю;
розораністю, обмеженістю у просторі , родючістю, незамінністю.
Факторами й умовами ґрунтотворення є:
вода, повітря, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, рослинний і тваринний світ;
клімат, рослинний і тваринний світ, ґрунтотворні породи, рельєф, вік;
клімат, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, вода, повітря.
Чим відрізняється ґрунт від геологічної породи?
Забарвленням.
Гранулометричним складом.
Родючістю.
Реакцією середовища.
Сольовим складом.
Наукою, що вивчає ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва, є:
меліоративне ґрунтознавство;
генетичне ґрунтознавство;
агрономічне ґрунтознавство;
екологічне ґрунтознавство.
Відклади, що утворюються внаслідок геологічної роботи річкової води в заплаві річки, називають:
колювіальними;
делювіальними;
пролювіальними;
елювіальними;
алювіальними.
Механічне дроблення і зміна хімічного складу ґрунтотворних порід в результаті життєдіяльності живих організмів називається:
фізичне вивітрювання;
хімічне вивітрювання;
біологічне поглинання;
біологічне вивітрювання;
біологічна продуктивність.
Продукти геологічної діяльності тимчасових потоків атмосферної води називаються:
колювіальними;
делювіальними;
пролювіальними;
алювіальними;
елювіальними.
Назвіть найпоширенішу в Україні материнську породу:
леси та лесоподібні суглинки;
флювіогляціальні відклади;
сучасні та давньоалювіальні відклади;
морена.
Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром менше 0,01 мм називається:
глина;
суглинок;
фізичний пісок;
фізична глина;
мул.
Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром понад 0,01 мм називається:
глина;
суглинок;
фізичний пісок;
фізична глина;
мул.
Ґрунти, які виявляють значний опір під час обробітку, глинисті або суглинкові за гранулометричним складом, називаються:
легкими;
важкими;
теплими;
вологими;
сухими.
Ґрунти, які виявляють слабкий опір засобам обробітку (піщані, супіщані), називаються:
легкими;
важкими;
теплими;
вологими;
сухими.
Продукти руйнування (вивітрювання) корінних гірських порід, які залишаються на місці свого утворення, називаються:
колювіальними;
делювіальними;
пролювіальними;
алювіальними;
елювіальнимими.
Осадові породи, що утворилися завдяки геологічній дії вітру, називаються:
колювіальними;
делювіальними;
пролювіальними;
еоловими;
елювіальними.
Частина долини річки, що періодично затоплюється водою під час повені, називається:
терасою;
заплавою;
старицею;
боровою терасою;
берегом.
Верхні шари літосфери, змінені під впливом фізичного, хімічного та біологічного вивітрювання, називаються:
педосферою;
біосферою;
корою вивітрювання;
грунтом.
Пухка, пилувата, карбонатна суглинкова ґрунтотворна порода палевого кольору називається:
елювієм;
делювієм;
лесом;
мореною;
алювієм.
Породи, які утворилися в результаті дії льодовиків, називаються:
елювієм;
делювієм;
лесом;
мореною;
алювієм.
З хімічної точки зору до складу гумусу входять:
кальцій, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;
свіжі і відмерлі нерозкладені органічні рештки, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;
вуглець, кисень, водень, азот.
Найбільше у складі гумусу з хімічної точки зору:
кальцію;
вуглецю;
кисню;
азоту;
водню.
Найвищим умістом гумусу характеризуються ґрунти:
дерново-підзолисті;
сірі лісові;
чорноземи типові;
чорноземи звичайні;
каштанові;
чорноземи південні.
Найнижчим умістом гумусу характеризуються ґрунти:
сірі лісові;
дерново-підзолисті;
чорноземи типові;
чорноземи звичайні;
каштанові;
чорноземи південні.
Факторами гумусонакопичення є:
оптимальні природно-кліматичні умови, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);
структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);
глибина залягання ґрунтових вод, структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту.
Більш високим умістом гумусу (за однакового гранулометричного складу) характеризується:
сірозем;
сірі лісові;
чорнозем південний;
чорнозем типовий;
чорнозем звичайний.
Процес розкладу органічних решток до вуглекислоти, води та простих солей називається:
гуміфікацією;
гуміфіксацією;
мінералізацією;
конденсацією.
Вміст азоту в гумусі становить, %:
3-5;
15-20;
32-39;
52-69;
78-85.
В якому ценозі надходження органічної маси до ґрунту найвище?
У лісі під широколистими деревами.
У лісі під хвойними деревами.
Під просапними культурами.
На природному лузі.
Під культурами суцільного посіву.
Перехід ґрунтових колоїдів зі стану золю у стан гелю під впливом розчинів електролітів називається:
електролітна коагуляція;
взаємна коагуляція;
термічна коагуляція;
гідрофобна коагуляція;
гідрофільна коагуляція.
Здатність ґрунту затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища називається:
вологоємність;
адгезія;
вбирна здатність;
когезія;
адсорбція.
Загальна кількість катіонів, які утримуються у ґрунті і здатні до заміщення на інші катіони, виражена у мг-екв/100 г ґрунту, називається:
вбирна здатність;
ємність обміну катіонів;
обмінне вбирання;
біологічне вбирання;
фізичне вбирання.
Здатність ґрунту механічно затримувати тверді часточки із суспензій та колоїдних розчинів, що фільтруються через ґрунт, називається:
обмінним вбиранням;
фізичним вбиранням;
біологічним вбиранням;
механічним вбиранням;
хімічним вбиранням.
Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні катіони чи аніони з розчинів, виділяючи при цьому в розчин еквівалентні кількості катіонів чи аніонів іншого роду (виражається в мг-екв/100 г ґрунту), називається:
фізико-хімічним вбиранням;
фізичним вбиранням;
біологічним вбиранням;
механічним вбиранням;
хімічним вбиранням.
Катіони, що утримуються в колоїдному комплексі і здатні обмінюватися на інші катіони, які трапляються у ґрунтовому розчині, називаються:
обмінні катіони;
необмінні катіони;
іони;
лужноземельні катіони.
Здатність ґрунту як пористого тіла затримувати тверді часточки, які можуть потрапляти у ґрунт разом із водою, що фільтрується крізь нього, називається:
хімічним вбиранням;
фізичним вбиранням;
біологічним вбиранням;
механічним вбиранням;
обмінним вбиранням.
Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні речовини з навколишнього середовища називається:
реакційною здатністю ґрунту;
вбирною здатністю ґрунту;
буферною здатністю ґрунту;
відновлювальною здатністю ґрунту.
Здатність ґрунту вбирати речовини у вигляді цілих молекул називається:
хімічним вбиранням;
фізичним вбиранням;
біологічним вбиранням;
механічним вбиранням;
обмінним вбиранням.
Кислотність ґрунту, яка обумовлена наявністю у ґрунтовому розчині іонів водню, називається:
пасивна;
обмінна;
гідролітична;
активна;
потенційна.
Спосіб хімічної меліорації кислих ґрунтів з метою заміни у вбирному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони кальцію називається:
гіпсуванням;
вапнуванням;
кислуванням;
удобренням;
підживленням.
Здатність ґрунту зберігати реакцію середовища (рН), протистояти дії кислот
і лугів називається:
коагуляцією;
буферністю;
пептизацією;
вбирною здатністю;
структурністю.
Частина пасивної кислотності, яка виявляється за взаємодії ґрунту з розчинами гідролітично лужних солей (ацетат натрію рН 8,3), називається:
обмінною;
гідролітичною;
активною.
Один з методів меліорації содових солонців шляхом внесення у ґрунт кислих хімічних речовин (сірчаної кислоти, сульфатів заліза, алюмінію тощо), які підвищують розчинність сполук кальцію та нейтралізують соду, називається:
гіпсування;
вапнування;
кислування;
удобрення;
підживлення.
Кислотність ґрунту, яка обумовлена вмістом обмінно-увібраних іонів водню та алюмінію у колоїдному вбирному комплексі ґрунту, називається:
потенціальною;
актуальною;
активною.
Основний спосіб боротьби з підвищеною кислотністю ґрунту:
внесення добрив;
гіпсування ґрунту;
вапнування ґрунту;
піскування ґрунту;
мульчування ґрунту.
Вид вбирної здатності, що лежить в основі хімічної меліорації ґрунтів:
механічний;
фізичний;
фізико-хімічний;
хімічний;
біологічний.
Ємність вбирання ґрунту залежить від:
щільності ґрунту;
пористості ґрунту;
температури ґрунту;
кількості у ґрунті колоїдів;
структурного стану ґрунту.
Під час механічного вбирання відбувається:
поглинання катіонів;
поглинання аніонів;
поглинання цілих молекул речовин;
поглинання часток, розмір яких більший за діаметр пор ґрунту;
поглинання часток, розмір яких менший за діаметр пор ґрунту.
За фізичного вбирання відбувається:
поглинання катіонів;
поглинання аніонів;
поглинання цілих молекул речовин;
поглинання часток, розмір яких більший за діаметр пор ґрунту;
поглинання часток, розмір яких менший за діаметр пор ґрунту.
Укажіть, яка вбирна здатність проявляється під час адсорбції водяної пари ґрунтом, висушеним до абсолютно сухого стану:
механічна;
фізична;
фізико-хімічна;
хімічна.
Як називається здатність ґрунту затримувати частки, суспендовані у воді, що фільтрується через ґрунт:
фізична вбирна здатність;
хімічна вбирна здатність;
механічна вбирна здатність;
біологічна вбирна здатність.
Як називається кислотність ґрунтів, обумовлена іонами водню ґрунтового розчину?
Активна.
Потенціальна.
Обмінна.
Гідролітична.
Які з обмінних катіонів визначають кислу реакцію ґрунтового розчину?
Ca2+, Mg2+.
H+, Al3+.
Ca2+, Mg2+, Na+.
NH4+.
Який вид кислотності проявляється під час взаємодії ґрунту з 1 н СН3СООNа?
Гідролітична.
Актуальна.
Обмінна.
Активна.
Ґрунтові агрегати діаметром понад 0,25 мм називаються:
мікроагрегатами;
макроагрегатами;
мулом;
колоїдами.
Руйнування структури ґрунту, яке обумовлюється дією різних ґрунтообробних знарядь, називається:
фізико-хімічним;
біологічним;
механічним.
Ґрунтові агрегати діаметром менше 0,25 мм називаються:
мікроагрегати;
макроагрегати;
пісок;
гравій.
Агрономічно цінною структурою є:
брилувата;
грудкувато-зерниста;
призматична;
горіхувата.
58.Руйнування структури ґрунту, що обумовлюється мінералізацією органічних речовин, називається:
фізико-хімічним;
біологічним;
механічним.
59.До типу кубоподібної структури належить:
призматична;
лускувата;
зерниста;
листувата.
60.До типу призмоподібної структури належить:
призматична;
лускувата;
зерниста;
листувата.
61.До типу плитоподібної структури належить:
призматична;
лускувата;
зерниста.
62.Факторами структуроутворення є:
грунтотворні породи, клімат, рослинність;
поживні речовини, вода, тепло;
глина, гумус, кальцій.
63.Здатність ґрунту розпадатися на окремі агрегати називається:
структурою;
структурністю;
пухкістю;
зв’язністю.
64.Який ґрунт характеризується більш високою капілярною шпаруватістю і більш високим сумарним випаровуванням вологи?
Структурний.
Безструктурний.
65.Структура ґрунту, що характерна для чорноземів:
стовпчаста;
призматична;
пилувата;
зерниста;
горіхувата.
66.Склад обмінних катіонів ґрунту, що сприяє утворенню агрономічно цінної структури:
Ca2+, Mg2+, H+.
Ca2+, Mg2+, H+, Al3+.
Ca2+, Mg2+.
Ca2+, Mg2+, Na+.
67.Здатність ґрунту чинити опір зовнішнім механічним силам, які намагаються роз’єднати його часточки або структурні агрегати (вимірюється в кг/см2), називається:
щільність ґрунту;
щільність твердої фази ґрунту;
шпаруватість ґрунту;
зв’язність ґрунту;
липкість ґрунту.
68.Негативне явище, яке найчастіше має місце на поверхні безструктурних і слабоструктурних суглинистих і глинистих ґрунтів після рясного зволоження їх поверхні і подальшого швидкого висихання, називається:
плужна підошва;
кіркоутворення;
замулювання;
ерозія.
69.Властивість вологого ґрунту прилипати до ґрунтообробних знарядь називається:
щільність ґрунту;
щільність твердої фази ґрунту;
шпаруватість ґрунту;
зв’язність ґрунту;
липкість ґрунту.
70.Збільшення об’єму ґрунту в разі зволоження називається:
набухання ґрунту;
усадка ґрунту;
шпаруватість ґрунту;
зв’язність ґрунту;
липкість ґрунту.
71.Здатність вологого ґрунту змінювати форму під впливом зовнішньої сили із збереженням суцільності та наданої форми після усунення зовнішньої сили називається:
набухання ґрунту;
усадка ґрунту;
пластичність ґрунту;
зв’язність ґрунту;
липкість ґрунту.
72.Фізичними показникаи ґрунту є:
липкість ґрунту, зв’язність ґрунту;
усадка ґрунту, набрякання ґрунту;
щільність ґрунту, щільність твердої фази ґрунту;
твердість ґрунту, вологість ґрунту.
73.До фізико-механічних властивостей ґрунту належать:
щільність ґрунту, щільність твердої фази ґрунту;
липкість ґрунту, зв’язність ґрунту;
шпаруватість ґрунту, вологість ґрунту;
структурність ґрунту, вміст гумусу.
74.Зменшення об’єму ґрунту внаслідок підсихання називається:
набрякання;
усадка;
просадка;
змивання;
дефляція.
75.Маса абсолютно сухого ґрунту в одиниці об’єму непорушеної будови називається:
щільність твердої фази ґрунту;
щільність ґрунту;
шпаруватість ґрунту;
структурність ґрунту;
зв’язність ґрунту.
76.Відношення маси ґрунту до маси рівного об’єму води, взятої за температури +4оС, називається:
щільність твердої фази ґрунту;
щільність ґрунту;
шпаруватість ґрунту;
структурність ґрунту;
зв’язність ґрунту.
77.Найбільш оптимальні фізико-механічні властивості будуть проявлятися у ґрунті, який насичений катіонами:
Ca2+, Mg2+.
Na+, K+.
H+, Al3+.
78.Найвищою липкістю характеризуються ґрунти, які насичені катіонами:
Ca2+, Mg2+.
Na+, K+.
H+, Al3+.
79.Опір ґрунту проникненню в нього будь-якого тіла певної форми (циліндра, конуса, клина тощо), що вимірюється у кгс/см2, називається:
зв’язність ґрунту;
твердість ґрунту;
щільність ґрунту;
липкість ґрунту.
80.Стан ґрунту за вологістю, коли він не липне до ґрунтообробних знарядь, називається:
пластичність ґрунту;
липкість ґрунту;
фізична стиглість ґрунту;
біологічна стиглість ґрунту.
81.Усадка ґрунту – це
збільшення об’єму ґрунту в разі його висихання;
зменшення об’єму ґрунту в разі його висихання;
зменшення об’єму ґрунту в разі його зволоження;
збільшення об’єму ґрунту в разі його зволоження;
збільшення щільності ґрунту.
82.Зі збільшенням набрякання, усадка ґрунту:
зменшується;
збільшується;
залишається незмінною.
83.За насичення ґрунту якими катіонами спостерігається набрякання?
Натрію.
Кальцію.
Магнію.
Алюмінію.
Заліза.
84.У якому ґрунті набрякання буде більшим?
Легкосуглинковому.
Середньосуглинковому.
Важкосуглинковому.
Легкоглинистому.
Середньоглинистому.
85.Набрякання ґрунту – це:
зменшення об'єму ґрунту в разі зволоження;
збільшення об'єму ґрунту в разі зволоження;
збільшення об'єму ґрунту в разі висихання;
зменшенні об'єму ґрунту в разі висихання;
збільшення об'єму ґрунту.
86.Щільність ґрунту – це:
маса одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту;
маса одиниці об'єму ґрунту взятого у непорушеному стані;
відношення маси одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту до такого самого об'єму води;
маса одиниці об'єму ґрунту за польової вологості;
маса одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту взятого у непорушеному стані.
87.Оптимальна щільність орного шару ґрунту становить, г/см3:
0,8-0,9.
1,0-1,3.
1,4.
1,5-1,6.
0,8-1,8.
88.Які ґрунти раніше набувають фізичної стиглості?
Середньосуглинкові.
Важкосуглинкові.
Легкосуглинкові.
Легкоглинисті.
Середньоглинисті.
89.Насичення ґрунту катіонами натрію:
збільшує липкість;
зменшує липкість;
не впливає на липкість.
90.Які показники ґрунту належать до фізичних?
Ємність катіонного обміну та гідролітична кислотність.
Щільність, щільність твердої фази ґрунту та шпаруватість.
Липкість та пластичність.
Повна та капілярна вологоємність.
91.Якими властивостями наділена фракція мулу?
Достатньою водопроникністю.
Слабким набряканням.
Великою вологоємністю.
Слабкою пластичністю.
92.Визначте, який з ґрунтів має мінімальний питомий опір до обробітку в етапі фізичної стиглості:
піщано-супіщаний;
пилувато-супіщаний;
пилувато-важкосуглинковий.
93.Ґрунти легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємність, а тому швидко прогріваються весною, називаються:
сухі;
вологі;
теплі;
холодні;
повітряно-сухі.
94.Ґрунти, які характеризуються великою вологоємністю, можуть утримувати багато води, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи, називаються:
сухі;
вологі;
теплі;
холодні;
повітряно-сухі.
95.Здатність ґрунту проводити тепло називається:
теплопровідність ґрунту;
теплоємність ґрунту;
тепловий режим ґрунту.
96.Сукупність усіх видів надходження та витрат тепла у ґрунт за певний проміжок часу називається:
теплопровідність ґрунту;
теплоємність ґрунту;
тепловий режим ґрунту.
97.Основним джерелом тепла у ґрунті є:
внутрішня теплота Землі;
розклад органічних решток;
променева енергія Сонця;
життєдіяльність мікроорганізмів.
98.Ґрунти легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємність, а тому швидко прогріваються весною (піщані, супіщані ґрунти), називаються:
холодні;
теплі.
99.Ґрунти, що характеризуються великою вологоємністю, можуть утримувати багато води, мають важкий гранулометричний склад, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи, називаються:
холодні;
теплі.
100.Співвідношення між кількістю води, що надходить, і тією, що витрачається з ґрунту за певний відрізок часу (виражається в мм водного шару або м3/га), називається:
водний режим;
водний баланс;
тип водного режиму;
водопроникністю ґрунту;
вологоємністю ґрунту.
101.Тип водного режиму, характерний для природних зон, де кількість води опадів дорівнює або, частіше, менша кількості води випаровуваної з ґрунту, називається:
промивний;
ексудативний;
пермацидний;
непромивний;
випітний.
102.Тип водного режиму, характерний для природних зон, де опадів випадає більше, ніж випаровується з грунту, називається:
промивний;
ексудативний;
випітний;
непромивний;
мерзлотний.
103.Здатність ґрунту пропускати через себе воду називається:
водний режим;
водний баланс;
тип водного режиму;
водопроникність ґрунту;
вологоємність ґрунту.
104.Вода, що пересувається у ґрунті під дією сил тяжіння, називається:
гігроскопічна;
капілярна;
плівкова;
гравітаційна;
кристалізаційна.
105.Вода, що утримується або пересувається в ґрунті під дією капілярних (меніскових) сил, називається:
гігроскопічна;
капілярна;
плівкова;
гравітаційна;
кристалізаційна.
106.Рідка вода, яка обволікає тверді часточки ґрунту суцільною плівкою, утримується завдяки молекулярним силам зчеплення між твердими часточками ґрунту та орієнтованими навколо них молекулами води, називається:
гігроскопічна;
капілярна;
плівкова;
гравітаційна;
кристалізаційна.
107.Пароподібна вода, яку ґрунт поглинає з повітря, називається:
гігроскопічна;
капілярна;
плівкова;
гравітаційна;
кристалізаційна.
108.Вологість ґрунту, за якої проявляються перші ознаки в’янення рослин, які не зникають під час переміщення рослин в атмосферу, насичену водяними парами, називається:
вологість уповільнення росту рослин;
вологість ґрунту;
вологість стійкого в’янення рослин;
вологість прилипання ґрунту;
найменша вологоємність ґрунту.
109.Вміст вологи у ґрунті за умови повного заповнення всіх пор водою називається:
найменша вологоємність ґрунту;
вологоємність ґрунту;
максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;
повна вологоємність ґрунту;
капілярна вологоємність ґрунту.
110.Максимально можливий вміст підвішеної води після відтоку всієї гравітаційної води називається:
найменша вологоємність ґрунту;
вологоємність ґрунту;
максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;
повна вологоємність ґрунту;
капілярна вологоємність ґрунту.
111.Найбільша кількість пароподібної вологи, яку ґрунт може поглинути з повітря, насиченого (на 98%) вологою, називається:
найменша вологоємність ґрунту;
максимальна гігроскопічність ґрунту;
максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;
повна вологоємність ґрунту;
капілярна вологоємність ґрунту.
112.Здатність ґрунту сорбувати на поверхні своїх часточок молекули води з навколишнього середовища називається:
гігроскопічність ґрунту;
вологоємність ґрунту;
максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;
повна вологоємність ґрунту;
капілярна вологоємність ґрунту.
113.Ґрунти, які формуються і розвиваються за рахунок води атмосферних опадів, надлишок якої стікає схилами, називаються:
гідроморфні;
автоморфні;
викопні;
зональні;
слаборозвинені.
114.Ґрунти різних типів, які формуються під впливом стійкого надлишкового зволоження, що проявляється в будові профілю (оглеєння), називаються:
гідроморфні;
автоморфні;
викопні;
зональні.
слаборозвинені.
115.Найбільша кількість пароподібної води, яку може поглинати (вбирати) ґрунт з повітря, називається:
максимальна гігроскопічність ґрунту;
максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;
максимальна вологоємність ґрунту.
116.Яка форма води в ґрунті найбільш доступна і корисна для живлення рослин?
Гігроскопічна.
Конституційна.
Капілярна.
Кристалогідратна.
Гравітаційна.
117.Тип водного режиму ґрунту з коефіцієнтом зволоження більше 1:
непромивний;
мерзлотний;
промивний;
випітний;
періодично-промивний.
118.Тип водного режиму ґрунтів Степової зони:
мерзлотний;
випітний;
непромивний;
періодично промивний;
промивний.
119.Чорноземи утворилися за:
промивного типу водного режиму;
непромивного типу водного режиму;
мерзлотного типу водного режиму;
випітного типу водного режиму;
іригаційного типу водного режиму.
120.Здатність ґрунту адсорбувати пароподібну воду з повітря називається:
вологоємність;
гігроскопічність;
вбирна здатність;
вологість;
механічне вбирання.
121.Повна вологоємність визначається величиною:
загальної пористості;
шпаруватості аерації;
капілярної пористості;
некапілярної пористості;
максимальної гігроскопічності.
122.Якими негативними водними властивостями наділена піщана фракція?
Дуже набрякає.
Має високу водопідіймальну здатність.
Висока пластичність і липкість.
Незначна вологоємність.
123.Надходження повітря, особливо кисню, у ґрунт з атмосфери називається:
адсорбція;
адгезія;
аерація;
абсорбція.
124.Організми, для життєдіяльності яких необхідна присутність вільного молекулярного кисню, називають:
анаероби;
аероби;
ксерофіти;
солероси.
125.Здатність ґрунту пропускати через себе повітря називається:
адсорбція;
адгезія;
повітропроникність;
абсорбція.
126.Обмін повітрям між ґрунтом та атмосферою внаслідок змін температури та вологості ґрунту, змін атмосферного тиску, пересування води, а також вітру та дифузії називається:
адсорбція;
повітрообмін;
повітропроникність;
повітроємність.
127.Об’єм ґрунтових пор, які утримують повітря, за вологості ґрунту, що відповідає найменшій вологоємності, називається:
адсорбція ґрунту;
повітрообмін ґрунту;
повітропроникність ґрунту;
повітроємність ґрунту.
128.Сумарний об’єм пор між твердими часточками ґрунту та всередині їх, виражений у відсотках від загального об’єму ґрунту в непорушеному стані, називається:
пористість ґрунту;
повітрообмін ґрунту;
повітропроникність ґрунту;
повітроємність ґрунту.
129.Ґрунтове повітря порівняно з атмосферним містить більше:
кисню;
азоту;
вуглекислого газу.
130.Ґрунтове повітря порівняно з атмосферним містить менше:
кисню;
азоту;
вуглекислого газу.
131.Ґрунтове повітря, що знаходиться в порах ґрунту з усіх сторін ізольованих вологою, називається:
адсорбоване;
защемлене;
розчинене;
вільне.
132.Ґрунтове повітря, яке розчинене у ґрунтовому розчині, називається:
адсорбоване;
защемлене;
розчинене;
вільне.
133.Ґрунтове повітря, що знаходиться в порах ґрунту, вільно переміщується в них і контактує з атмосферним повітрям, називається:
адсорбоване;
защемлене;
розчинене;
вільне.
134.До складу ґрунтового повітря входять гази:
N2, О2, CO2;
N2, О2;
О2, CO2;
N2, CO2.
135.У складі газів ґрунтового повітря переважає:
О2;
N2;
CO2.
136.Вміст кисню в ґрунтовому повітрі становить (об’ємних %):
78-80;
0-15;
0,1-15;
0,01-0,1.
137.Потенційна здатність ґрунту відновлювати нітрати та нітрити до газоподібних окислів азоту, аміаку та молекулярного азоту називається:
каталазна активність ґрунту;
біологічна активність ґрунту;
денітрифікуюча активність ґрунту;
нітрифікуюча активність ґрунту;
уреазна активність ґрунту.
138.Потенційна здатність ґрунту накопичувати нітрати під час окиснення солей амонію в результаті життєдіяльності мікроорганізмів називається:
каталазна активність ґрунту;
біологічна активність ґрунту;
денітрифікуюча активність ґрунту;
нітрифікуюча активність ґрунту;
уреазна активність ґрунту.
139.Ґрунтові бактерії, які утворюють бульбочки на коріннях бобових рослин і фіксують молекулярний азот у симбіозі з цими рослинами, називаються:
амоніфікатори;
денітрифікатори;
бульбочкові;
антибіотики.
140.Хімічні елементи, які засвоюються рослинами у великих кількостях, називаються:
мікроелементи;
макроелементи;
важкі метали;
мінеральні добрива.
141.Хімічні елементи, що необхідні рослинам у незначних кількостях для нормального розвитку, називаються:
мікроелементи;
макроелементи;
важкі метали;
мінеральні добрива.
142.Речовини або елементи, які потрібні для живлення рослин, називаються:
поживні речовини;
важкі метали;
антибіотики;
інгібітори.
143.Здатність ґрунту задовольняти потреби рослин у поживних речовинах, воді, біотичному та фізико-хімічному середовищі називається:
поживний режим ґрунту;
родючість ґрунту;
тепловий режим ґрунту.
144.Природними факторами родючості ґрунту є:
материнські породи, клімат, рослинність, рельєф, вік;
вміст поживних речовин, вода, тепло, повітря, кореневмісний шар ґрунту, відсутність шкідливих речовин;
гумус, глина, кальцій.
145.Наявність в ґрунті карбонатів позначається індексом:
k;
s;
gl;
h;
T.
146.Горизонт материнської породи позначається:
Н;
Р;
І;
Е;
k.
147.Гумусово-акумулятивний горизонт позначається:
Н;
Р;
І;
Gl;
E.
148."Білозірка" – це:
новоутворення оксидів заліза;
включення ґрунту;
новоутворення вапна;
новоутворення кремнезему;
новоутворення закисних сполук заліза.
149.Горизонт Н – це:
елювіальний горизонт;
ілювіальний горизонт;
нижній перехідний горизонт;
гумусово-акумулятивний горизонт;
верхній перехідний горизонт.
150.Який захід використовують для меліорації ґрунтів підзолистого типу?
Гіпсування.
Промивання.
Вапнування.
Кислування.
151.Який з нижчевказаних ґрунтів формується у Лісовій зоні?
Чорнозем вилужений.
Дерново-підзолистий.
Чорнозем типовий.
Чорнозем звичайний.
Каштановий.
152.Для профілю ґрунтів підзолистого типу характерно:
акумуляція гумусу;
наявність кротовин;
засолення;
диференціація профілю за елювіально-ілювіальним типом;
виділення карбонатів у вигляді «псевдоміцелію».
153.Який тип водного режиму має місце при формуванні ґрунтів підзолистого ряду?
Випітний.
Непромивний.
Промивний.
Періодично-промивний.
154.Під дією яких рослинних формацій утворюються ґрунти підзолистого типу?
Мохово-лишайникова.
Трав’яна.
Деревна.
155.Для якої зони характерні опідзолені ґрунти?
Степ.
Лісостеп.
Напівпустеля.
Полісся.
156.Підзолистий процес ґрунтоутворення характерний для ґрунтово-кліматичної зони:
лісостепова;
субтропіки вологі;
субтропіки сухі;
тайгово-лісова;
тундрова.
157.Під якою рослинністю формуються сірі опідзолені ґрунти?
Змішані хвойно-дрібнолистні ліси.
Світло-хвойні ліси з мохово-трав’яним вкриттям.
Злакове різнотрав’я.
Широколистяні (або дрібнолисті) ліси з розвинутим трав’янистим покривом.
158.Ґрунти, що властиві Лісостеповій зоні:
чорнозем типовий;
чорнозем звичайний;
чорнозем південний;
каштановий;
дерново-сильопідзолистий.
159.Для чорноземів характерною структурою є:
грудкувата і зерниста;
горіхувата;
стовпчаста;
призмовидна;
листувата.
160.Ґрунти властиві Степовій зоні:
дерново-слабопідзолистий;
чорнозем звичайний;
чорнозем типовий;
сірозем.
161.Для чорноземів типових характерні виділення карбонатів кальцію у вигляді:
«білозірки»;
шарів мергелю та лучного вапна;
«псевдоміцелію»;
«журавчиків».
162.Для чорноземів звичайних та південних характерні виділення карбонатів кальцію у вигляді:
«дутиків»;
шарів мергелю та лучного вапна;
«журавчиків»;
«білозірки».
163.На яких породах переважно утворюються чорноземи?
Пролювій.
Алювій.
Лесові породи.
Флювіогляціальні відклади.
164.Який тип водного режиму має місце під час формування чорноземів?
Промивний.
Непромивний.
Випітний.
Періодично-промивний.
165.Яка рослинна формація є головним фактором розвитку гумусово-акумулятивного процесу?
Деревна.
Мохово-лишайникова.
Трав’яна.
166.Які обмінно-увібрані катіони переважають у ґрунтовому колоїдному комплексі чорноземів?
H+, Fe3+.
Ca2+, Mg2+.
Na+, K+, Mg2+.
167.Агротехнічні прийоми в чорноземній зоні повинні бути спрямовані на:
регулювання окисно-відновного режиму;
збереження та поновлення кількості вологи в ґрунті;
запобігання вторинного засолення ґрунтів.
168.Реакція ґрунтового розчину, якою характеризуються чорноземи:
сильнокисла;
нейтральна;
лужна;
середньокисла;
середньолужна.
169.Для чорноземів співвідношення СГК/СФК становить:
менше 0,6;
0,6-0,8;
0,8-1,0;
1,0-1,2;
понад 1,2.
170.Чорноземи утворилися за:
промивного типу водного режиму;
непромивного типу водного режиму;
мерзлотного типу водного режиму;
випітного типу водного режиму;
іригаційного типу водного режиму.
171.Найбільшу потужність (грубизну) гумусованого профілю має чорнозем:
південний;
звичайний;
типовий;
опідзолений;
реградований.
172.Підтипи чорноземів поширені в зоні Лісостепу:
чорноземи звичайні і південні;
чорноземи опідзолені і звичайні;
чорноземи опідзолені, вилугувані і типові;
чорноземи типові і південні.
173.Ґрунти, для яких є характерним гуматний тип гумусу:
чорноземи типові;
чорноземи опідзолені;
ясно-сірі лісові;
червоноземи.
174.Для хімічної меліорації солонцюватих ґрунтів використовують:
вапно;
дефекат;
гіпс.
175.Якою реакцією ґрунтового розчину характеризуються солонці?
Кислою.
Нейтральною.
Лужною.
176.Солонці мають реакцію ґрунтового розчину:
лужну;
кислу;
нейтральну.
177.Який процес ґрунтотворення відбувається в умовах перезволоження та повного анаеробіозу?
Солонцюватий.
Гумусово-акумулятивний.
Болотний.
Підзолистий.
178.Тип водного режиму, що мають ґрунти болотного типу ґрунтотворення:
автоморфний;
напівгідроморфний;
гідроморфний.