Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І Теоретичні основи вивчення історії будівництва в готельних підприємствах
будівель готелів 19
Висновки до РОЗДІЛУ І 27
РОЗДІЛ ІІ Сучасні принципи будівництва готельного комплексу «ДРУЖБА»
2.1 Основні принципи будівництва готелю «ДРУЖБА» 28
2.2 Розташування готелю в планувальній структурі міста «ДРУЖБА» 28
2.3 Основні блоки приміщень «ДРУЖБА» 29
2.4 Інтер’єр готелю «ДРУЖБА" 30
Висновки до РОЗДІЛУ ІІ 32
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ 35
Вступ
Нині, за визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), готелями називають колективні засоби розміщення, що складаються з певної кількості номерів, які мають єдине керівництво і надають певні послуги. Вони згруповані в класи та категорії у відповідності з видами послуг, що надаються, з устаткуванням, що є в них.
Також готелем називають житловий майновий комплекс (будівля, частина будівлі, устаткування та інше майно), призначений для надання послуг.
Послуги готелю зв'язані з забезпеченням "гостинності" клієнтам, що проводять тривалий час під її дахом. І якість персональної взаємодії співробітників готелю з клієнтом-єдиний інструмент створення в клієнта відчуття гостинності й уваги в обраному їм готелі.
Сьогодні готельне господарство стає все більш прибутковою справою, і будівництво готелів здійснюється переважно з урахуванням комерційних цілей. Такому рішенню сприяв розвиток туризму. Готельний бізнес і туристський бізнес нерозривно зв’язані поняття. Розвиток туристської індустрії викликав небачений зріст готельного господарства. У зв’язку з цим багато країн почали вкладати великі кошти у розвиток цієї галузі економіки. Отже з точки зору бізнесу готель є комерційним виробництвом, яке пропонує на ринку свій товарний продукт у вигляді послуги (комплексу послуг). Армію туристів обслуговують сотні тисяч готельних робітників. У багатьох країнах готельне господарство стає однією з найважливіших сфер заняття населення.
Актуальність цієї наукової роботи полягає в тому, що Україна, володіючи численними історичними та культурними цінностями, унікальними рекреаційними ресурсами, зможе досягти значного економічного ефекту в туристичному бізнесі. Якщо в розвинених країнах ця галузь діяльності перетворилась на індустрію туризму, то Україна робить лише перші кроки в цьому напрямі. У світовій практиці поняття «індустрія туризму» включає в себе підприємства інфраструктури, що зайняті задоволенням потреб туристів, у тому числі служби побуту, підприємства місцевої промисловості, що виробляють товари та сувенірну продукцію для туристів, товари та устаткування для готелів, ресторанів, кафе, а також напівфабрикати продуктів харчування тощо. Особливе місце в інфраструктурі займають підприємства готельного та ресторанного господарства тому, що сприяють задоволенню таких важливих потреб туристів як проживання та харчування.
Готельне господарство є однією зі складових туристської індустрії. Матеріальна база, що призначена для розміщення туристів, посідає одне із перших місць при формуванні туристичної інфраструктури, оскільки якість проживання та відповідне обслуговування помітно впливають на рівень туристичного сервісу. Отже, готельна індустрія стає швидко зростаючим бізнесом, що приносить значні грошові надходження, в тому числі валютні. Готельний бізнес як індустрія складається з готелів та організацій, які випускають товари і надають послуги, тісно пов’язані з готельним бізнесом. Готельний бізнес як індустрія також надає послуги, які мають попит у туристів.
Дана тема є актуальною бо готельна база є основою індустрії туризму.
Метою роботи – аналіз сучасних принципів будівництва готельного комплексу «ДРУЖБА» готельного будівництва, розгляд особливостей озеленення та інтер’єрного вирішення в готелях.
Відповідно до мети були поставленні наступні завдання:
Об’єкт дослідження – будівництво сучасних готелів
Предмет дослідження – принципи будівництва готельних комплексів
Наукова новизна роботи робота полягає в розгляданні принципів будівництва готелів, розташування в планувальній структурі міста, з яких основних блоків приміщень складається готель.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається з 2 розділів, сторінок та 9 використаних джерел.
РОЗДІЛ І Теоретичні основи вивчення історії будівництва готельних підприємств
Створення готелів пов'язане з icтopiєю виникнення потреби в подорожах i поїздках, які здiйcнювaлиcя людьми. Люди, які опинилися далеко від місць свого постійного проживання, мали піклуватися про забезпечення себе харчуванням, притулком i відпочинком.
Подорожі були пов'язані з ризиком, мандрівники йшли на нього не заради власного задоволення: купці розраховували дістати прибуток, прочан кликало в дорогу релігійне натхнення, учених-дослідників пізнання світу, розширення свого кругозору тощо. Туризм завжди впливав на розвиток готельної справи i, навпаки, від рівня готельної справи завжди залежав розвиток туризму.
У далекі часи Єгипет уже вважався не лише осередком пам'яток культури, про що свідчать виявлені численні написи на пірамідах, залишені екскурсантами i туристами античності, але i є лiкyвaльним курортом. Ці потреби спонукали влади займатися спорудженням наметових містечок, павільйонів, усіляких будинків i споруд для подорожуючих, а також організацією їхнього харчування i побутового обслуговування. Накопичені знання i досвід спорудження об'єктів розміщення, зафіксовані в icтopiї Древнього Єгипту, з ycпixoм використовувалися пізніше в спорудженні подібних об'єктів греками i римлянами.
Готелі в сучасному розумінні були відомі ще в часи Древньої Греції. Споруджувалися вони поблизу місць, де відбувалися громадські свята, поблизу численних храмів, як, наприклад, в Олімпії біля храму Афродіти й інших культових i курортних визначних пам'яток.
Мобільність населення в епоху античності була напрочуд високою. Такі події, як Олімпійські ігри, збирали атлетів, глядачів, а також торговців i peмесників (тобто споживачів i постачальників товарів i послуг) з yciєї Древньої Гpeції. В околицях Олімпу будувалися споруди, павільйони для проживання в них атлетів, а також для організації всіляких побутових послуг.
В притулках (готелях) для подорожуючих («hospitіum») зупинялися лише в тому випадку, коли була відсутня можливість зупинитися у знайомих або родичів. У притулках (готелях) того часу часто протікали дахи, але небезпечним було i саме проживання.
У Римі таверни можна було пізнати по колонах, оперезаних ланцюгом фляг, i по червоних ковбасах, що висіли уздовж стін. Підлоги були прикрашені яскравою мозаїкою, а стіни оживляли розвішені картини. Цікаво, що термінологія індустрії гостинності багато чим зобов'язана римлянам. Слово «hospitality» (гостинність) походить від латинського «hospitium» (госпіції). Однокорінними словами е «host» (хазяїн), «hospice» (притулок), «hotel» (готель, отель)
3 появою регулярного державного поштового сполучення з'явилися i державні постоялі двори. Держава влаштовувала двори в містах i на головних шляхах, якими проїжджали кур'єри i державні службовці з Риму аж до Малої Азії або до Галiї. Створювалися державі постоялі двори, віддалені один від одного на відстань одного дня поїздки конем. По мipi завоювання нових територій i розширення Римської імперії її звичаї, господарська й організаційна структури застосовувалися також у нових провінціях i підкорених країнах. Проте, наскільки серйозно розглядалася в древності надійність закладу, що надавав мандрівникам притулок, харчування i нічліг, свідчить факт особливої зацікавленості держави. Так, у зведенні римських законів булла передбачена відповідальність такого закладу за речі гостя. Навітъ i сьогодні законодавство ряду держав регулює це питання, грунтуючись на наведених положеннях Римського цивільного права.
В основу організації готельної справи в Римській імперії була покладена розроблена державною владою певна класифікація готелів. Існувало два типи готелів: лише для патриіїв (манеюнес), та для плебеїв (стабулярії).
Римський готель являв собою певний комплекс приміщень досить широкого функціонального призначення: це не лише кімнати для розміщення подорожуючих, але i складські приміщення, стайні. крамниці, майстерні тощо. Готелі. як правило, будувалися з каменю i мали у своєму розпорядженні необхідний перелік послуг.
У зимовий час обігрівалися. Деякі готелі обслуговували лише офіційних ociб зі спеціальними документами, що видавались державною владою. Ця традиція збереглась до тепер у формі спеціальних приміщень для особливо важливих персом в аеропортах, вокзалах.
В світі розвитку господарських відносин у Римській імперії зростали вимоги подорожуючих до умов проживання i їхнього обслуговування постоялими дворами. Виникає багато упоряджених i багатих постоялих дворів. Як повідомляє Цицерон, у них були лазні, масажні, пральні, чищення взуття. Спостерігали за порядком, чистотою i дотриманням законності при наданні послуг державні чиновники. Постоялі двори зобов'язані були вести список гостей i бухгалтерію.
Караван – сарай, або караванні будинки, служили тимчасовим притулком учасникам караванів. Вони стали попередниками постоялого двору для поштових карет, a пізніше мотелю, i надавали послуги караванам i іншим мандрівникам. Караван-capai були розташовані на території сучасної Туреччини, Ірану, Афганістану i Північної Індії на відстані одного дня шляху один від одного. Типовий караван-сарай складався з внутрішнього дворика для тварин i простих кімнат для мандрівників. Подоpoзi від сучасного Стамбула до столиці Агри Могхула в північній Індії (Палац Тадж-Махал) мандрівник міг відпочити i знайти захист від бандитів. Приміщення можна було зняти за певну плату .
Турки-сельджуки, що побудували багато караван-сараїв, виходили із соціальних міркувань. Кожен мандрівник незалежно від національності i релігії одержував на три дні нічліг з харчуванням, медичним доглядом, а бідняки одержували i нове взуття, i все це безкоштовно; за рахунок держави.
З огляду на наявність великої кількості в'ючних тварин, та вантаж, що перевозився, будувалися караван – сараї у формі великих громадських будівель не лише в містах, але i на дорогах, у населених пунктах. Караван-сарай був одночасно постоялим i торговельним двором.
Особливо велике поширення вони набули в IX-XVIII століттях у зв'язку із зростанням міст i посиленням транзитної караванної торгівлі Найбільш поширені два типи караван-сараїв: зальні i з внутрішнім двором. Зальні караван-capaї (зустрічаються у Bipмeнiї) це прямокутні будинки, розділені на нефи. Середній неф призначався для людей i товарів, у бічних нефах знаходилися тварини.
В другому типі караван – сараїв для розміщення людей i збереження товарів служили відкриті у внутрішній двір невеликі приміщення, розташовані в один або кілька ярусів, тварини знаходилися в дворі Караван-capaї на дорогах зміцнювалися оборонними стінами або приєднувалися до ремісно-побутових передмість i культових будівель. На транзитних шляхах караван-capaї стали втрачати своє значення з розвитком залізниць i інших сучасних видів транспорту.
Один зі збережених до сьогоднішнього часу караван-сараїв знаходиться в Іспанії в Гренаді. Навколо внутрішнього двору на трьох поверхах розташовані номери. Такі караван-capaї зустрічаються й у Стамбулі
У Туреччині збереглося понад сто караван-capaїв, однак вони не функціонують, хоча доступні екскурсантам як музеї.
1.2. Від середини віків до XIX століття
Масові поїздки купців, підмайстрів, духівництва, а також численних у середньовіччя пілігримів i прочан дають новий напрямок у формах надання притулку. Спочатку цей притулок був безкоштовним, заради любові до ближнього, що надавався монастирями, церковними організаціями, князівськими дворами тощо.
Центром міжнародної торгівлі в ІХ-ХІ століттях був Константинополь, куди з'їжджалися купці з півночі і півдня; болгари, вірмени, росіяни, араби, італійці. Звідси товари поширювалися вже по всій Європі. Для притулку прибуваючих у місто будувалися вітальні двори, деякі з них збереглися дотепер.
Створенню аналогічних готельних підприємств сприяли і знамениті ярмарки у Франції (у Сен-Дені, Труа), в Італії (у Феррарі, Павії), у німецьких князівствах (у Вормсі, Кельні, Майнці, Шлейрі) тощо.
У Європі світська традиція «платної гостинності» пов'язана із зростанням міст. Не випадково перші заклади такого роду (цілодобова торгівля вином) з'явилися на Рейні та Мозелі (найважливіша торговельна дорога Середньовіччя). Відомості про них містяться в резолюції місцевого архієпископа VIII століття, що забороняла духовним особам відвідування цих «злачних місць». У народних піснях і баладах часто зустрічаються мотиви, пов'язані з ночівлею втомленого подорожанина (солдата, підмайстра, купця тощо) під гостинним (або негостинним) дахом. На постоялих дворах хазяїн часто тримав спеціальну кімнату, призначену для ночівлі гостей. Постоялі двори розташовувалися звичайно на перетині важливих торговельних доріг або в центрі міста на ринковій площі, де знаходилися головний собор і ратуша
Хрестові походи сприяли відродженню постоялих дворів, спочатку в північній Італії. Готельна справа стала там ґрунтовним бізнесом. Гільдії власників постоялих дворів процвітали, встановлюючи правила і статути для своїх членів і для гостей. Наприклад, у Флоренції в 1282 році гільдія власників постоялих дворів контролювала цей бізнес до такої міри, що міські чиновники опитували мандрівників прямо біля міських воріт і направляли їх у гільдію, де їх розподіляли по певних готелях.
Готелі існували у великих містах і на перехрестях, біля переправ. Будинки були більше схожі на притулки з мінімумом меблів. Очерет, що кидали на земляну або кам'яну підлогу, служив як килимом,так і поверхнею на котру зручно було кидати кістки й інші залишки їжі.
У головній кімнаті уздовж стін були розкладені матраци, на яких спали. Харчування було особистою справою кожного, тому що більшість гостей привозило свою власну їжу.
У XV столітті в деяких готелях вже було від 20 до ЗО кімнат Георгіївський готель, один з найбільш відомих, мав винний підвал, комору, кухню, кімнату для господаря і господарки був і спеціальний працівник, що доглядав за кіньми. Кімнати для гостей, або номери, були названі на честь відомих людей, міст або видатних чиновників. Серед них були кімнати «Граф», «Оксфорд», «Сквайр», «Лондон» тощо.
Готелі і таверни можна було впізнати за вивісками із простими символами, а не словами, оскільки багато хто не вмів читати. Таким чином, було багато готелів «Лев», «Золоте Руно», «Білий заєць», «Чорний лебідь», «Дельфін» тощо
Наприкінці XVIII століття назви стали містити слово arms (зброя), наприклад, «Kings Arms» («Зброя короля»). Виставлена напоказ зброя лорда в готелі часто означала, що готель знаходився на території, що належала певному знатному родові, і була під його захистом. Деякі геральдичні знаки належали споконвічним власникам землі, на якій розташовувався готель, або ж бувало, що власник готелю, що вийшов зі слуг, повинний був використовувати зброю або відзнаки свого колишнього господаря. Навіть зараз існують 400 пивних, названих «Голова короля», 300 з назвою «Голова королеви» і більше тисячі зі словом «корона» у назві.
У деяких готелях були відкриті галереї, на які можна було піднятися сходами, що знаходилися зовні. Згодом ці галереї відгороджувалися від непогоди. Стійла для коней, приміщення для запрягання знаходилися у внутрішньому дворику. Спеціальне пристосування у куті слугувало для того, щоб особливо огрядні постояльці могли піднятися на коня. У більш великих готелях під стайнею було приміщення для посильних, що розносили пошту.
У багатьох готелях був сад і галявина для гри в кулі. Деякі готелі мали броварні і варили своє власне пиво. Довга кімната для зборів,з великим каміном служила місцем проведення банкетів і танців
Розвиткові готельної справи побічно сприяв англійський король Генріх VIII. Прочани, що йшли головними шляхами до великих соборів, могли зупинятися на два дні в приміщеннях, прибудованих до абатства або монастиря, де їх розміщували і годували відповідно до їхнього статусу. Перепис 1577 року виявив 14202 пивних, 1631 готелів і 329 таверн в Англії й Уельсі.
Задовго до того, як з'явилася національна поштова система, окремі готелі повинні були мати стайні і коней для використання їх королівською поштою. Це також сприяло розвитку готелів.
У середині 1600-х років деякі готелі стали випускати неофіційні грошові знаки, які шановані власники готелів гарантували викупити за гроші королівства. Подібний дозвіл випускати монети (торговельні знаки) означав, що готелям і їх власникам у той час приділяли особливу увагу.
Англійський готель був місцем різноманітних розваг. Існували різні ігри з дротиками і гральними кістьми, доміно, більярд. Мали успіх і півнячі бої. Ті, хто віддавав перевагу активним видам розваг, використовували готелі як місця зборів для риболовлі, стрільби, полювання, зокрема соколиного. Кровожерливі могли насолоджуватися цькуванням ведмедів і биків собаками, а також киданням каменів у півнів. Собачі бої і бокс на голій землі теж були популярними. Однак головним способом проведення часу вважалося вживання пива, елю, вина, а пізніше джину.
1.3. Розвиток готельної справи в ХІХ-ХХ століттях
Подальший розвиток різних форм туризму створював постійно зростаючі потреби в готелях і закладах харчування. Виникають великі готелі, розміщені в спеціально для цієї мети побудованих будівлях типу приватних резиденцій або ж чудових державних особняках. Звідси ж походить французька назва «отель», що означає міський палац магната, місце перебування представника іноземної держави або міської влади.
Таким чином, у той час назва «отель» надавалася палацам або будинкам палацового типу, передбаченим для розміщення в них важливих гостей. крім основного палацу, у якому проживав сам власник «отелю». Як правило, у такому палаці знаходилися гості, їхня прислуга тощо.
У XIX столітті зростають запити готельної клієнтури переважно багатої, і все більше підвищується комфорт і рівень оснащення готелів. Виникають свого роду величезні готельні комбінати з фешенебельними ресторанами і кафе, що знаходилися при них.
XIX століття стало переломним у розвитку готельного господарства. Разом з перенесенням назви «отель», що позначала раніше приватну міську резиденцію французького аристократа, на будинок, що служить тимчасовим місцем перебування кожного подорожуючого, що має достатню кількість грошей, почався період будівництва постоялих дворів-готелів палацового типу і підвищеної комфортності по всій Європі. Приплив заможних англійців і американців у Європу змінює традиційну культуру готельних послуг; вони
набувають усе більш і більш уніфікованого і стандартизованого характеру. Саме тоді в ужиток входять англійські слова «експрес», «комфорт», «дизайн». З кінця XIX століття в Європі (насамперед у Швейцарії) починають будувати сучасні готелі з високим рівнем комфорту. На зміну традиційним готелям зі скромними назвами («Англійський двір», «Стара пошта» тощо) з’являються розкішні готелі під звучними назвами: «Брістоль», «Мєтрополь», «Палас» «Савой», «Ексельсіор» або просто «Гранд-Отель», позбавлені будь-яких зв’язків з місцевими традиціями.
Відповідно, у туристів, які представляли країни, що знаходилися на «різних полюсах» технічного прогресу, були різні уявлення про комфорт. Незважаючи на критику з боку захисників культурних традицій, технічний прогрес і цивілізація з такими їхніми атрибутами, як розширення і модернізація сфери готельних послуг, були нестримні. З кінця XIX століття готельний бізнес починає діяти як самостійний фактор розвитку туризму ; він формує для себе ринки збуту готельного продукту. Туризм досить швидко починає набувати ознак «масовизации». Створюються туристські бюро (за зразком Товариства Томаса Кука) і рекламні агентства, що спеціалізуються на рекламі готельних послуг.
Підвищення якості та надійності транспортних перевезень у сукупності з їхнім здешевленням обумовили істотне збільшення потоків подорожуючих. Відповідно повсюдно виникали перші підприємства, що спеціалізувалися на обслуговуванні тимчасових відвідувачів. На зміну скромним пансіонам і «кімнатам для гостей» у будинках священнослужителів, монастирях і релігійних місіях відкриваються перші комфортабельні (якщо не сказати розкішні) готелі. У 1812 році в центральній Швейцарії вступає в дію готель «Риги-клес-терли», у 1832 році; готель у м. Фаульхорн. У 1801 році в Німеччині відкривається першокласний готель «Бадише Хоф» у Баден-Бадені, У 1859 у Швейцарії — «Гранд-отель Швайцер-хоф» у м. Інтерлакені. У Німеччині на межі ХVІІІ-ХІХ століть виникають перші курорти мінеральних вод ; у Хайлиген-дамі, Нордернеї, Травемюнді. У цей період становлення туризму будувалися в першу чергу розкішні готелі, що обслуговували представників аристократичних кіл, «нового дворянства», вищого офіцерства.
Залежно від пори року еліта або перебувала на французькій чи італійській Рив’єрі, або відпочивала на термальних курортах Швейцарії і Німеччини, або починала тривалі подорожі в Північну Африку. Єгипет, Грецію. Багатоваріантність можливих місць від починку обумовлювалася обов’язковою наявністю комфортабельних готелів.
Загальним завданням готельного руху, створенню єдиної класифікації готелів та інших важливих питань цієї галузі повинний був служити Міжнародний Союз власників готелів, що об’єднав 1700 готелів у різних країнах світу.
Готелі почали надавати масові і різноманітні послуги після закінчення Другої світової війни. Саме в цей період туризм набуває дійсно масового характеру: із предмета розкоші він стає потребою для більшості населення високорозвинених індустріальних країн. Формується могутня індустрія відпочинку зі своїми інститутами, продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом. У західноєвропейських країнах 50-60-і роки це період масового будівництва готелів, мотелів, різноманітних розважальних закладів.
Аналізуючи масове будівництво готелів, швейцарський професійний журнал ще в грудні 1958 року констатував: «…готелі зростають, як гриби…»
Особлива роль у розвитку підприємств гостинності належить США. На думку істориків, перший постоялий двір з’явився тут значно пізніше ,ніж у Європі, лише у 1607 році. у Нью-Йорку (тоді він називався Новий Амстердам) таверну відкрили голанці. Відтоді таверни стали центрами громадського життя, місцем зустрічей солдатів і бізнесменів. Вони процвітали не тільки в містах, а й уздовж великих доріг,і особливо на перехрестях шляхів.
Європейські переселенці, що ступили на землю Американського континенту, принесли з собою той досвід будівництва й управління постоялими дворами і тавернами, що був накопичений ними за сторіччя.
З погляду архітектури, розташування, запропонованого обслуговування американські постоялі двори і таверни багато в чому нагадували європейські з незначними відмінностями. Наприклад, при розміщенні людей не було дискримінації за класовою ознакою. На відміну від європейських підприємств, які багато в чому виконували соціальну функцію, американські таверни з самого початку свого існування мали комерційну спрямованість, тобто створювалися з метою отримання прибутку.
Першим готелем, відкритим у США, був 70-кімнатний «Сіті-готель» на Бродвеї в Нью-Йорку. Ця знаменна подія відбулася в 1794 р. У 1829 р. у Бостоні відкрився готель «Тремонт» перший у США готель першого класу з коридорними, реєстратурою (рецепцією), замками на дверях номерів і навіть із безкоштовним милом для гостей. Відкриття цього готелю поклало початок готельному буму, що пронісся у США насамперед містами Східного узбережжя, а потім на Заході і Півдні.
У 1794 році з’явився перший комерційний готель, побудований винятково з метою обслуговування клієнтів. Відкриття готелю «Сіті Отель» у Нью-Йорку було початком будівництва дуже скромних за сьогоднішніми мірками готелів і в інших містах. Усі приміщення як для відпочинку, так і для прийняття їжі носили комунальний характер. У 1829 році в Бостоні відкрився готель «Тремонт», перший в країні готель першого класу, що став, по суті, детонатором готельного буму в США, який пронісся спочатку по містах Східного узбережжя, а потім по Середньому Заходу, Заходу і Півдню.
До кінця XIX століття вже були розповсюдженими два типи готелів великі і розкішні, а також маленькі і застарілі. Усі ці готелі будувалися поблизу міських транспортних вузлів, головним чином залізничних.
Перші роки XX століття вважаються часом початку будівництва готелів для бізнесменів і комерсантів. Першим це зрозумів Елсворт Статлер. У 1908 році він відкриває готель у Буффало за назвою «Буффало Статлер». Це була принципово нова концепція в готельній справі, заснована на наданні клієнтам максимальних зручностей. Що особливо важливо, цей перший у своєму роді готель був орієнтованим винятково на бізнесменів.
У роки Першої світової війни готельне будівництво в США припиняється. Багато готелів у той період ледь зводили кінці з кінцями. Подальший розвиток готельної індустрії відновився в 20-і роки. У цей період технології готельного бізнесу досягли свого найвищого рівня. Саме в цей час почав розвиватися готельний бізнес Конрада Хілтона.
У 30-і роки, у середині періоду Великої депресії, цей бізнес знову занепав. Це було найбільше лихо, яке коли-небудь випадало на долю готельної індустрії США. Відродження індустрії гостинності почалося лише на початку 40-х років.
Друга світова війна, на відміну від Першої, диктувала необхідність значних переїздів територією США великої кількості людей, що не могло не позначитися на готельній індустрії. Потреба в номерах у той час була настільки велика, що готелі були змушені працювати зі 100% навантаженням.
Після Другої світової війни, у 50-і роки, відбулися значні зміни. Як відповідь на зміни в американському способі життя з’являтися мотелі. У 1952 ропі Кемонс Уілсон побудував один з перших готелів для автомобілістів «Холідей-Інн». В цей час американці почали більше подорожувати, що вимагало нових типів готелів Виникла необхідність у приміщеннях, зручних для сімейного розміщення, але без необхідності оплати всього комплексу послуг, пропонованих готелем. Поява мотелів з обмеженим набором послуг за більш низькими цінами була найкращим рішенням.
Зростання числа і популярності мотелів як нової готельної концепції створило значну напруженість у відносинах між власниками цих двох видів підприємств розміщення. Справа в тому, що перевага, яка віддавалася клієнтами мотелям, робила багато невеликих готелів більш ранньої побудови неконкурентоспроможними. Багато з них були змушені закритися назавжди. Боротьба набувала в деяких місцях драматичного характеру, не обходилося і без підпалів та вбивств. Мир настав лише в 60-х роках, коли власники традиційних готелів сприйняли нарешті цю «нову ідею», усвідомивши, що вона є необхідним доповненням до готельної індустрії США.
Визнання нової готельної концепції проявилося в прийнятті власників мотелів і готелів для автотуристів до Американської Готельної Асоціації, що трохи пізніше була перейменована в Американську Асоціацію Мотелів і Готелів
Після Другої світової війни в американському готельному бізнесі стали з’являтися нові тенденції. Найбільш вагомим став вихід на міжнародний ринок послуг.
Кілька перших готелів «Інтер-Континентал» були побудовані авіакомпанією Пан-Амерікен. У 1948 році Конрад Хілтон також включився до цієї нової міжнародної справи.
Незважаючи на ці кроки, американський вплив у світі був незначним аж до кінця 60-х років. Лише на початку 70-х американська готельна експансія почала набувати глобальних розмірів.
У післявоєнний період у США відбулося різке, як у жодній країні світу, збільшення обсягу капіталовкладень у будівництво нових готельних комплексів. Із середини 50-х років капіталовкладення в створення нових видів готельних підприємств зросли більш ніж у 20 разів, склавши в 1967 році 1,7 млрд доларів. У результаті місткість номерного фонду мотелів, готелів, рейлер них парків, спортивних і рекреаційних таборів, а також усіляких спеціалізованих підприємств відпочинку і розваг істотно збільшилася, зазнавши помітних змін, що відбивають зрушення в характері попиту і у структурі рекреаційних галузей.
Статистика США свідчить, що з 1958 по 1977 рік число підприємств індустрії готельного сервісу зросло зі 180 тис. до 247,5тис, а в розрахунку на 10 тис. чоловік приходилося чотири готельних підприємства, з яких два були мотелями, а два приходилися в середньому на готелі, кемпінги, туристські табори тощо. Загальне розширення готельного фонду в 60-70-і роки минулого століття (з 2,1 до 2,6 млн номерів) відбулося за рахунок розвитку мотелів: з 1958 по 1977 рік число номерів у мотелях збільшилося більш ніж у 2 рази з 0,6 до 1,3 млн
При спорудженні фешенебельних готелів обов’язковими стали такі спортивно-розважальні елементи, як плавальні басейни сучасних конструкцій закритого і відкритого типу, сауни, солярії, гімнастичні і спортивні зали з кабінетами для масажу, косметичні салони,бари, нічні клуби.
1.4. Основні принципи, що беруться до уваги при спорудженні будівель готелів, такі:
1. Будівля (або комплекс будівель) повинні органічно вписуватися до навколишнього середовища, не порушуючи особливості міського або сільського ландшафту.
2. Необхідно враховувати природно-кліматичні фактори, температуру та вологість повітря, кількість опадів, інсоляцію, швидкість і напрямок вітру тощо.
3. Архітектурне, конструктивне і планувальне вирішення будівлі не повинні бути надмірно дорогими. Планування будівлі повинне забезпечувати економічність її експлуатації.
4. При проектуванні готелю певну роль відіграють рекламні міркування: забезпечення оформлення фасаду, що підкреслює престижність готелю; встановлення рекордів певного напрямку (будівництво найвищої будівлі, найбільш екзотичної будівлі тощо); розташування вітрин готельних торгових центрів і т. ін.
5. Планування будівлі повинне забезпечувати раціональну організацію обслуговування і відповідний комфорт проживаючим, відповідати функціональним вимогам.
6. Будівля повинна відповідати естетичним, технічним, санітарно-гігієнічним, екологічним нормам і рекомендаціям. Варто передбачати можливість її реконструкції.
7. Необхідно дотримуватися умови економічності процесу будівництва будинку.
Будівлі готелів призначені для короткочасного проживання людей з метою здійснення різних видів діяльності. Це можуть бути ділові контакти під час відряджень, участь у роботі нарад, конференцій, симпозіумів і ін., туристичні поїздки з метою ознайомлення з природними визначними пам'ятками, історичними та архітектурними пам'ятниками (міста, регіону, країни); поїздки з метою відпочинку, курортного лікування, оздоровлення, а також для здійснення спортивних змагань та ін.
1.5. Розташування готелю в планувальній структурі міста.
Функціональне призначення готелів істотно впливає на їхнє розташування в планувальній структурі міста. Містобудівний аналіз розміщення готелів у планувальній структурі великих та найбільших міст дозволяє виділити кілька характерних прийомів їх розташування:
- у центрі міста;
- на територіях, що прилягають до центра;
- у центрі житлових районів і мікрорайонів;
- на межі міста;
- за межами міста.
Готелі, розташовані в центрі міста, є невід'ємним планувальним елементом центральних площ міста (готель «Україна» (колишній «Москва») у Києві), розташовуються на центральних магістральних вулицях. Практика експлуатації готелів показує, що найбільш ефективно їхнє розташування в центрі міста з багатьох причин. Центр, будь-якого міста, як правило, добре пов'язаний у транспортному відношенні з усіма його районами та основними комунікаціями - вокзалами (залізничним, автовокзалом, аеровокзалом). На території історичного центру міста знаходяться в основному архітектурні та історичні пам'ятники, що створює комфортні умови для туристів, оскільки об'єкти їхніх інтересів знаходяться в зоні пішохідної досяжності. Розташування готелю в центрі міста - важливий фактор економії часу для багатьох приїжджаючих людей. Тому пріоритетною територією для будівництва готелів є саме центральна частина міста.
Але вартість землі в цих зонах безупинно зростає й усе складніше виділити ділянку для будівництва. Виникає необхідність зносу існуючих будинків, і це істотно збільшує вартість нового будівництва. Утруднені під'їзди, відсутні місця для будівництва стоянок тощо. У зв'язку з цим намічається тенденція децентралізації мережі міських готелів. Готельні будівлі найчастіше розташовують у зоні, що прилягає до центру. Тут значно більше придатних для будівництва територій, вартість землі нижче, комфортність середовища вища, шумове забруднення відносно невелике. Таке розташування найбільш оптимальне і найбільш поширене. У цьому варіанті трохи погіршується транспортна досяжність у порівнянні з центром, але економічні показники ефективності будівництва набагато вищі.
Кращі сучасні готелі являють собою багатофункціональний комплекс, до якого включаються і власне готельний фонд, і зали (виставочні, банкетні, конференц-зали тощо), і численні харчові блоки. У силу цього, з огляду на зростаюче громадське значення готелів, останнім часом розвивається тенденція будувати нові готелі як композиційні центри житлових районів і мікрорайонів.
Розташування готелів на «порозі» міста і за його межами має свою специфіку. Такі готелі, як правило, призначені для автотуристів. Вони, в основному, розташовуються на основних автомагістралях міста, у зоні в'їзду до великих міст.
Невід'ємною умовою будівництва таких готелів є створення зручних з'їздів з транспортних артерій і добра видимість готелю вже на далеких підступах до нього.
Заміське розташування готелів також породжує певні складності, пов'язані з доступністю до центру міста і роботою окремих блоків готелю, таких, наприклад, як ресторан, перукарня, що розраховані і на обслуговування міського населення.
Готельні комплекси являють собою складні, найчастіше унікальні споруди. їхнє розміщення в планувальній структурі міста є складним і відповідальним процесом. Вибір ділянки для розташування готельного комплексу визначається багатьма факторами.
Ділянка, що обирається для будівництва готельного комплексу, насамперед повинна мати достатню площу території з урахуванням специфіки експлуатації готельного комплексу і його місткості. Бажано, щоб ділянка мала прямокутну форму і не більш ніж із двох сторін була обмежена магістральними вулицями. Недоцільне розташування готельних комплексів на ділянках з гострими кутами, що ускладнить процес проектування і будівництва готелю.
Ділянка повинна мати добру транспортну досяжність, зручний зв'язок з центром міста і вокзалами. Вона повинна також мати вільні території для влаштування під'їздів і стоянок для пасажирських і екскурсійних автобусів, автомашин.
Крім того, для служби постачання численних різноманітних груп приміщень готелю (ресторани, торгівля) має бути створений цілий ряд спеціальних допоміжних і складських зон, що вимагають індивідуального під'їзду вантажного транспорту та організації незалежного їхнього завантаження, розвантаження, зберігання товарів.
До ділянок для розташування готелів слід пред'являти й архітектурно-ландшафтні критерії: наявність озеленення, водних поверхонь, рельєфу. Бажано, щоб поруч з готелем розташовувався парк, сад або сквер.
При проектуванні готелів необхідно правильно використовувати рельєфно-ландшафтне довкілля для досягнення органічного зв'язку зовнішнього і внутрішнього простору. Особливо доцільно розташовувати готелі на терасах, пагорбах. Так, наприклад, найбільший американський готель «Хілтон» розташований на пагорбі й органічно вписаний до його планувальної структури. Так само вирішений готель «Кавальєрі» в Римі, при будівництві якого чудово використаний рельєф пагорба Монте-Карло.
У вітчизняній практиці ця тенденція набуває все більшого поширення, особливо в Криму і Західній Україні. Рельєф і природне оточення є основними компонентами для досягнення естетичної виразності готелю. Тому необхідно зберігати і підсилювати ландшафтні особливості ділянок за рахунок закріплення природних домінант - пагорбів, мисів, терас тощо. їх ні в якому разі не можна руйнувати.
Однією з обов'язкових умов будівництва готелю є те, що його ділянка має бути екологічно комфортною. Готель ні в якому разі не повинний розташовуватися в екологічно кризових зонах міст. Санітарно-гігієнічні параметри його довкілля (чистота повітряного басейну, рівень шуму, аерація, інсоляція) повинні відповідати нормативним вимогам.
При виборі ділянки варто також враховувати наявність міських інженерних комунікацій (водопровід, каналізація, електрокабель), можливість телефонізації і підключення до існуючих інженерних міських мереж, що значно знижує вартість будівництва готелю.
Функціональна організація будівлі будь-якого готелю насамперед залежить від його типу і місткості. Місткість готелів визначається числом постійних спальних місць. Диференціація готелів за місткістю в багатьох країнах світу різна. Наприклад, у Швейцарії та Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими; 100-200 місць - середніми; більше 200 місць - великими. У США готелі до 100 номерів вважаються малими, до 500 номерів - середніми, понад 500 - великими. Світовий готельний фонд розташований, в основному, у малих і середніх готелях.
Для функціональної організації готелю істотне значення має також число входів у будинок. Готелі великої місткості й високого рівня комфорту звичайно мають не менше 3-4 входів.
Готелі малої місткості нерідко обмежуються двома входами (головним і до службово-побутового приміщення), а також вантажно-розвантажувальним майданчиком на господарському подвір'ї.
1.6. Основні блоки приміщень готелів.
Найголовнішими функціональними приміщеннями розвинутого готелю є:
- блок приймально-допоміжних приміщень;
- блок приміщень житлової групи;
- блок приміщень харчування;
- блок приміщень адміністрації;
- блок підсобних і господарських приміщень.
Усі перераховані блоки повинні бути взаємозалежні з урахуванням специфіки функціонального процесу. У залежності від типу готелю до його структури можуть включатися додаткові блоки.
Блок приміщень вестибюльної групи є основною сполучу вальною ланкою всіх груп приміщень готелю. Він створює перше враження про готель. У цьому блоці здійснюються: прийом, оформлення і розміщення приїжджаючих, розрахунки з ними, видача різних довідок про готель, зберігання та транспортування багажу тощо.
Функціональна організація приміщень вестибюльної групи повинна забезпечити раціональне взаємне розташування вертикальних комунікацій і входів для того, щоб рух основного людського потоку був найбільш коротким. Функціональний зв'язок між зонами і приміщеннями вестибюльної групи повинний виключити перетинання людських потоків.
У вестибюлі має дотримуватися чітке зонування, що зводить до мінімуму перетинання потоків проживаючих, від'їжджаючих і приїжджаючих гостей, персоналу, епізодичних відвідувачів і шляхів доставки багажу до номерів і до автобусів.
У вестибюлях передбачаються такі основні зони: інтенсивного пішохідного руху, екстенсивного пішохідного руху, рекреаційна і допоміжна.
Зона інтенсивного пішохідного руху включає маршрут транзитного руху до ліфтів і сходів.
Зона екстенсивного пішохідного руху включає пішохідні підходи до допоміжних приміщень гардероба, торговельних кіосків, телефонів-автоматів і групи прийому. Нормативна площа вестибюля з гардеробом приймається 0,74 м2 на 1 місце.
У групі приміщень прийому знаходяться: черговий адміністратор, що веде облік зайнятих номерів, попередніх замовлень; каса, де клієнтами проводиться оплата всіх наданих послуг, автоматично зареєстрованих на індивідуальних картках; портьє, що веде облік ключів (а по них - присутність клієнтів), видає кореспонденцію, виконує особисті доручення.
Допоміжна зона включає такі приміщення: відділення зв'язку, ощадну касу, транспортне агентство, перукарню, пункти прийому речей до ремонту, хімчистку і пральню, камеру схову.
Рекреаційна зона забезпечує короткочасний відпочинок від'їжджаючих і прибуваючих гостей.
Розташування функціональних зон може бути різним, його характеризують такі основні схеми: фронтальна, поздовжня і концентрична. Слід зазначити, що склад зон та їхня планувальна організація залежить від типу готелю.
У чотирьох-п'ятизіркових готелях передбачаються магазини і торговельні кіоски. При вестибюлях повинні існувати спеціальні приміщення для сортування багажу, звідки він спеціальним ліфтом доставляється на відповідні житлові поверхи та до номерів приїжджаючих і від'їжджаючих. З приміщень сортування багажу повинен існувати безпосередній доступ до під'їждаючих і від'їжджаючих автобусів і автомобілів.
Розташування допоміжних приміщень готелю навколо його основної ланки - вестибюля повинне передбачати можливість швидкого орієнтування прибуваючих, зорового контролю за відвідувачами і виключати можливі (у туристичних готелях) скупчення груп гостей.
Велике значення має вибір місця встановлення ліфтів. Ліфти, як правило, компонуються групами по кілька в кожній. Місця розташування цих груп повинні забезпечувати найкоротші шляхи потрапляння до номерів; у вестибюлі ліфти необхідно розташовувати так, щоб їх можна було легко знайти.
Коридори, як і вестибюль, формують першу уяву про готель. Ширина коридору розраховується так, щоб у ньому легко могли розійтися дві людини з валізами в руках. Звідси необхідна ширина однобічного коридора не менше 1,3- 1,4 м, а двостороннього - 1,6-2,0 м (якщо двері відкриваються усередину номера). Якщо ж двері відкриваються в коридор, ширина його відповідно збільшується.
Блок приміщень житлової групи є основним у готелях будь-якого типу. Ці приміщення складають більше 50% об'єму будівлі і являють собою житлові кімнати - номери, а також безпосередньо пов'язані з ними допоміжні і службові приміщення.
Готельний номер містить у собі майже всі елементи житла людини (крім кухні), тут повинне бути місце для відпочинку і сну, роботи, прийому гостей. У ньому є передпокій, шафа для одягу, санвузол.
Номери розташовуються на житлових поверхах, де знаходяться також приміщення для чергового персоналу, що їх обслуговує, загальної горизонтальної комунікації, вітальні, ліфтові або сходово-ліфтові холи. Основні вертикальні комунікації (сходи і ліфти) часто поєднують у єдиний сходово-ліфтовий вузол, розташування якого залежить багато в чому від форми плану житлових поверхів.
Як показує аналіз практики проектування і будівництва готелів, житлову частину проектують із прямокутною, компактною, атриумною та ускладненою формою плану. Готелі з прямокутною та ускладненою формою плану поширені більше, ніж з компактною й атриумною. На вибір форми плану впливають: містобудівні особливості ділянки будівництва, її розмір і форма, санітарно-гігієнічні і протипожежні вимоги, техніко-економічні міркування, а також творчий задум архітектора.
Прямокутна форма плану застосовується в будівлях готелів різної поверховості і довжини. На основі прямокутних планів звичайно створюють лаконічні об'єми будинків у формі паралелепіпеда.
Компактна форма плану (близька до кола, еліпса, квадрата, трикутника) більше властива багатоповерховим готелям баштового типу. Вузол вертикальних комунікацій при такому плануванні часто розташовується у центральній частині будівлі. Загальні поверхові коридори не розтягнуті; відстані від вертикальних комунікацій до входів до усіх номерів відносно невеликі. Готелі з компактною формою плану доцільні на невеликих ділянках, що звільняються при реконструкції міст; у районах, які багаті на зелені насадження, при максимальному збереженні цих насаджень; у складних ґрунтових умовах (на гірських схилах, скельних грунтах тощо).
Ускладнена форма плану житлової частини має багато варіантів: «трилисники», «хрестовини»; різні криволінійні форми.
Зміна напрямку загальних горизонтальних комунікацій дозволяє уникнути враження монотонності коридора, що виникає в протяжних будівлях із прямокутною формою плану. Однак при складних формах плану, що згинаються, не всі номери знаходяться в однакових умовах. Наприклад, у номерах, розташованих у внутрішніх кутах будівлі, погіршуються умови освітлення та інсоляції (можливе затінення номерів, особливо розташованих у нижніх поверхах), у ряді випадків не виключене «проглядання» номера з вікон інших приміщень.
Атріумна форма плану (із внутрішнім подвір'ям, забудованим по периметру) дозволяє розташувати на поверсі велику кількість номерів. Найчастіше у внутрішнє замкнуте подвір'я повертають загальні галереї або обслуговуючі приміщення. Іноді до внутрішнього двору повернені номери. При орієнтації номерів до внутрішнього подвір'я готелю вони позбавляються видових якостей, погіршується ізоляція номерів від вікон, розташованих навпроти приміщень.
ВИСНОВКИ до РОЗДІЛУ І
У цьому розділі було вивчено історію найдавніших готелів, різних, від середини віків до ХІХ століття, розвиток готельної справи в ХІХ-ХХ століттях , основні принципи, що беруться до уваги при спорудженні будівель готелів розташування готелю в планувальній структурі міста ,основні блоки приміщень готелів.
РОЗДІЛ ІІ Сучасні принципи будівництва готельного комплексу «ДРУЖБА»
2.1 основні принципи будівництва готелю «ДРУЖБА»
Готельний комплекс органічно вписується в навколишнє середовище, зберігаючи особливості навколишнього ландшафту.
Враховані природно-кліматичні чинники: температуру і вологість повітря, кількість опадів, інсоляцію, швидкість і напрям вітру тощо.
Архітектурне, конструктивне і планувальне рішення споруди не надмірно дороге. Планування споруди забезпечує економічність її експлуатації. Основні зусилля проектантів були спрямовувані на раціональне поєднання поточних і одноразових витрат.
При проектуванні споруди певну роль відіграли рекламні міркування: забезпечення оформлення фасаду, що підкреслює престижність готельного комплексу.
Планування споруди забезпечує раціональну організацію обслуговування та відповідний комфорт мешканцям, відповідає функціональним вимогам.
Споруда відповідає естетичним, технічним, санітарно-гігієнічним, екологічним нормам і рекомендаціям.
Дотримання умови економічності процесу будівництва споруди. Проектування готельного комплексу здійснювалося на основі документів нормативного і рекомендаційного характеру.
2.2 Розташування готелю «ДРУЖБА» в планувальній структурі міста
Готель "Дружба" м. Луганськ, знаходиться в центральній частині міста і є однією з пам'яток міста із-за своєї креативної будови, а навколишня територія має незвичайний ландшафтний дизайн, стилізований під українське село. Життя в цій частині Луганська відрізняє розміреністю, спокоєм і безпекою. І в той же час, вируюче життя центру міста Луганська, якє знаходиться всього в декількох сотнях метрів від готелю "Дружба" г.Луганск доповнює її своєю зручністю. Поряд з готелем "Дружба" г.Луганск знаходиться безліч ділових і культурних місць, а так само кафе і ресторанчики на будь-який смак - від недорогих бістро до статусних місць, відомих усім городянам. Недалеко від готелю "Дружба" г.Луганск знаходиться аеропорт і ЖД вокзал.
Відстань: Аеропорт - 20 км
Залізничний вокзал - 1,5
2.3 Основні блоки приміщень «ДРУЖБА»
За функціональним призначенням у готельних комплексах виділяють групу приміщень вестибюля; житлову частину; приміщення для харчування гостей; приміщення культурно-масового, спортивно-оздоровчого і ділового призначення; приміщення торгово-побутового обслуговування; службові та побутові приміщення; технічні та адміністративні приміщення.
Група приміщень вестибюля - одна з відповідальних частин готельного комплексу. Вона орієнтована на зустріч і проведення гостей, у ній здійснюється функція розподілу і перерозподілу деяких робіт.
Житлова частина готельного комплексу містить місця для ночівлі відвідувачів (номери) і приміщення, необхідні для нормального функціонування і підтримки чистоти в номерах.
У ресторанах, барах, кафе та інших закладах ресторанного господарства готельного комплексу проживаючі та клієнти з вулиці разом з їжею можуть розважатися й спілкуватися.
Склад приміщень розважального призначення обширний. Сюди включаються кіноконцертні, банкетні, танцювальні зали. Спортивні споруди представлені басейном, спортивними залами, кегельбаном тощо. Приміщення для ділових зустрічей включають різні конференц-зали, зали для ділових і банківських операцій, виставкові зали.
У групі приміщень торгово-побутового обслуговування надають послуги клієнтам торгові комплекси, перукарня, хімчистка, фотоательє тощо.
Службові та побутові приміщення готельного комплексу забезпечують умови роботи, побуту, харчування персоналу, включаючи господарські та підсобні потреби.
У технічних приміщеннях розташовуються служби, що контролюють роботу систем кондиціонування, централізованого сміттєвидалення, зв´язку, сигналізації та інших систем життєзабезпечення готельного комплексу.
Склад і площа окремих груп приміщень різні та залежать від типу готельного комплексу, умов його експлуатації та його місткості.
Функціональною зоною готельного комплексу є також територія, що прилягає до готельної споруди. Вона забезпечує ізоляцію клієнтів і персоналу готельного комплексу від зовнішнього середовища (шум, загазованість, бруд тощо), доступність для мешканців. З цієї точки зору важливо розташування готельного комплексу відносно транспортних вузлів, відповідне рекламне оформлення споруди. Біля готельного комплексу мають передбачатися місця відпочинку гостей, парковка і стоянка транспортних засобів
2.4 Іінтер’єр готелю «ДРЖБА»
Готель "Дружба" міста Луганська і її ціни, теж приємно порадують вас. Ціна на номери у нас досить прийнятні, не дивлячись на те, що знаходиться в центрі міста Луганська і повинні були б взвентить ціни на свої послуги під стелю, але готель працює для людей, і на благо людей.
У готелі "Дружба" г.Луганск є: 6 поверхів, 54 номери
Категорії: "апартаменти", "люкс", "напівлюкс", "стандарт ВК", "стандарт".
Пару слів про номери:
- "Президентські Апартаменти" безперечно підкорять вас. Тут є все, що дозволить вам відчути себе на самому вищому рівні. Просторі і комфортабельні, розкішні і затишні, вони мають винятковий дизайн. Широке і дуже зручне ліжко, телевізор, сучасний дизайн приміщення не залишать вас байдужим. Держтванна з красивими і комфортними м'якими меблями вдало продумана для поєднання затишного відпочинку і роботи. Простора ванна кімната обладнана телефоном, міні-сауною, ванною типу джакузі.
- Номери "Люкс" усі ці номери стилізовані під визначені під разні стилі як: Грецький, Японський, Малазійський, Європейський, Єгипетський.
- "Стандарт ВК" це номери однокімнатні площею 16 м2, з двоспальним ліжком.
- "Стандарт" це номери однокімнатні площею 16 м2, з двома односпальними ліжками.
У усіх номерах є: кабельне телебачення, цифровий телефонний зв'язок, холодильник, міні-бар, кондиціонер(окрім номерів стандарт).
Сервіс: 2 цілодобові ресторани, бари, більярдний клуб, сауна, конференц-зал на 20 і 60 місць, перукарня, косметологічний салон, центр лазерної медицини, стоянка, що охороняється, пральня.
ВИСНОВКИ до РОЗДІЛУ ІІ
У цьому розділі було вивчено основні принципи будівництва готелю «ДРУЖБА», розташування готелю в планувальній структурі міста «ДРУЖБА», основні блоки приміщень «ДРУЖБА» інтер’єр готелю «ДРУЖБА
ВИСНОВКИ
У ході проведеної роботи можна зробити висновки, що готельне будівництво розвивалося не поступово. Це пов’язано з деякими історичними аспектами. Такими як: економічний занепад, війни тощо. Готелі змінювались, починаючи з примітивних таверн та закінчуючи сучасними багатоповерховими готелями.
Сучасний тип готелів затвердився у ХІХ столітті.
Нині, за визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), готелями називають колективні засоби розміщення, що складаються з певної кількості номерів, які мають єдине керівництво і надають певні послуги. Вони згруповані в класи та категорії у відповідності з видами послуг, що надаються, з устаткуванням, що є в них.
Також готелем називають житловий майновий комплекс (будівля, частина будівлі, устаткування та інше майно), призначений для надання послуг.
Сучасність
Готель - це основне підприємство індустрії гостинності, метою діяльності якого є прийом, обслуговування, забезпечення відпочинку і харчування відвідувачів.
Функціональне призначення готелів істотно впливає на їхнє розташування в планувальній структурі міста. Містобудівний аналіз розміщення готелів у планувальній структурі великих та найбільших міст дозволяє виділити кілька характерних прийомів їх розташування:
Інтер'єр готелів - це організація внутрішнього простору будівлі, що являє собою зорово обмежене, штучно створене середовище, яке забезпечує нормальні умови життєдіяльності людини. Це складне, багатопланове явище, яке здатне справляти величезний естетичний психофізіологічний вплив на людину.
Інтер'єр будь-якого приміщення готелю повинний володіти екологічним, функціональним та естетичним комфортом.
Екологічний комфорт в інтер'єрах створюється, в основному, завдяки системам інженерного забезпечення готелів: вентиляції, кондиціонування повітря, централізованого пиловидалення, опалення тощо.
Функціональний комфорт в основному забезпечується оптимальним набором меблів і обладнання. Меблі є одним з активних компонентів у формуванні інтер'єрів багатьох приміщень готелів.
А також: дізналися основні принципи будівництва готелю «ДРУЖБА», розглянули розташування готелю «ДРУЖБА» в планувальній структурі міста, розглянути основні блоки приміщень готелю «ДРУЖБА», розглянути інтер’єр готелю «ДРУЖБА»
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Байлик С. И. Гостиничное хозяйство. Проблемы, перспективы, сертификация / С. И. Байлик К.: ВИРА-Р, "Альтерпрес", 2001 208 с.
2. Браимер Р. Основы управления в индустрии гостеприимства / Р. Браимер М.: Аспект Пресс, 1995. 382 с.
3. Волков Ю. Ф. Введение в гостиничный и туристический бізнес/ Ю.Ф Волков М.: Феникс, 2003. 348 с.
4. Волков Ю. Ф. Интерьер и оборудование гостиниц и ресторанов/ Ю. Ф М.: Феникс, 2003. 352 с
5. Герасименко В. Г. Основи туристичного бізнесу/В. Г Герасименко Одеса: Чорномор'я, 1997. 160 с
6. Кабушкин П. И., Бондаренко Г. А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. Учебное пособие. Серия: Экономическое образование/ П.И Кабушкин, Г. А Бондаренко Минск: Новое знание, 2000 г. 216 с.
7. Містобудування та територіальне планування. К.: КНУБА, 1999. 161с.
8. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. К.: КНУБА, 1999. 192с.
9. Перелік чинних в Україні нормативних документів у галузі будівництва. К: "Будтехнормування", 1999. 130с.