Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЧАСТИНА 3. МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЙОВОГО ЧЕРГУВАННЯ І
ВАРТОВОЇ СЛУЖБИ
ГЛАВА 9. Організація морально-психологічного забезпечення виконання завдань бойового чергування З ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ
9.1. Визначення, зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення бойового чергування
Бойове чергування – це особливий вид чергування засобів і сил, що спеціально виділені і знаходяться у більш високих у порівняні з іншими силами і засобами ступенях бойової готовності до рішення задач і введення бойових дій, що заплановані або неочікувано виникають.
Бойове чергування у Збройних силах України є виконанням бойового завдання з охорони державного кордону в повітряному просторі спеціально призначеними силами та засобами. Відповідно до Закону України “Про державний кордон України” це завдання покладено на Збройні сили України, які складом чергових сил Військ ППО виконують завдання попередження та припинення порушень державного кордону України і контролю за порядком його перетинання повітряними судами.
Воно вимагає від особового складу високої виучки, організованості та дисципліни, готовності до рішучих дій, самостійності при виконанні покладених на них бойових завдань. Це найбільш відповідальний вид військової діяльності у мирний час, що пов’язаний із значними духовними, психічними і фізичними навантаженнями перевантаженнями. Він висуває високі вимоги до бойових і морально-психічних якостей посадових осіб чергових бойових змін, обслуг і екіпажів.
Важливість бойового чергування визначається:
вагомістю та особливою значимістю бойового чергування як завдання державного рівня;
вирішальним його значенням у досягненні якісних параметрів підготовки військ (сил), підтриманні високої бойової готовності частин та підрозділів Збройних сил України.
Бойове чергування організовується та здійснюється згідно вимог “Положення про бойове чергування по протиповітряній обороні в Збройних силах України”, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10 березня 1997 року, а також Інструкції щодо організації та несення бойового чергування по протиповітряній обороні у видах Збройних сил.
Особливостями бойового чергування, як основного виду бойової діяльності військ (сил) у мирний час, є:
тривалість (командні пункти органів управлінь об’єднань, з’єднань і частин несуть бойове чергування постійно; бойові підрозділи несуть бойове чергування згідно графіку у визначені терміни);
наявність великих духовних, психічних і фізичних навантажень на особовий склад чергових сил;
специфічність і монотонність (несення служби у бойовому чергуванні відбувається індивідуально у відриві від підрозділу або малими групами в умовах обмеження, монотонності та одноманітності надходження сигналів, несприятливих особливостей мікроклімату у приміщенні, де відбувається несення бойового чергування. Це недостатність свіжого повітря, високий температурний режим, темрява, шум апаратури тощо);
необхідність миттєвого реагування на зміну повітряної обстановки;
необхідність оперативного прийняття єдиного вірного рішення тощо.
Для несення бойового чергування по протиповітряній обороні у Збройних силах України призначаються:
командні пункти видів Збройних сил, об’єднань, з’єднань і частин винищувальної й армійської авіації, зенітних ракетних та радіотехнічних військ, з’єднань кораблів з частинами та підрозділами забезпечення, пункти наведення, центри бойового управління авіації згідно графіка у відповідному ступені бойової готовності;
бойові частини (кораблі), підрозділи та екіпажі винищувальної та армійської авіації, зенітних ракетних та радіотехнічних військ, військ радіоелектронної боротьби згідно графіка у відповідному ступені бойової готовності.
Основними завданнями чергових сил по протиповітряній обороні у процесі бойового чергування є:
безперервне ведення розвідки з метою своєчасного виявлення повітряного нападу противника і оповіщення військ, органів управління Збройних сил і Служби безпеки України, Прикордонних військ і Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
попередження та припинення порушень державного кордону України бойовими повітряними суднами інших держав, надання допомоги повітряним суднам у випадку форс-мажорних обставин;
відбиття раптового удару засобів повітряного нападу по об’єктах та військах (силах);
збір інформації, оповіщення військ (сил) про польоти розвідувальних літаків, космічних апаратів іноземних держав та доведення інформації щодо їх прольоту;
підтримання систем управління військ (сил) у постійній готовності, забезпечення своєчасного приведення пунктів управління, з’єднань та частин до вищих ступенів бойової готовності та в готовність до відбиття раптового удару повітряного противника;
контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору у прикордонній (приморській) смузі та за порядком перетину державного кордону України повітряними суднами.
У зв’язку з цим, набуває особливої важливості діяльність командувачів, командирів, штабів, органів виховної роботи щодо МПЗ виконання завдань бойового чергування.
МПЗ бойового чергування це система організаційних, аналітичних, інформаційно-виховних, соціально-психологічних, психологічних та інших заходів, що проводяться з метою формування у військовослужбовців високих бойових і морально-психічних якостей (насамперед, психічної стійкості і готовності особистості військовослужбовця до дій в екстремальних ситуаціях), позитивних ціннісно-мотиваційних настанов з метою безумовного і якісного виконання ними завдань бойового чергування.
Воно організується і проводиться відповідно до:
Концепції виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України;
Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України;
наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України від 31 січня 2000 року “Про затвердження Інструкції з організації бойового чергування, оперативно-чергової та чергової служби у Збройних силах України”;
директив командувачів видів Збройних сил про МПЗ виконання завдань бойового чергування у військах (силах);
методичних рекомендацій Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України, управлінь виховної роботи видів Збройних сил України.
Керівництво МПЗ бойового чергування здійснюється відповідними командувачами, командирами (начальниками). Безпосередню організацію здійснюють їх заступники з виховної роботи.
Система МПЗ виконання завдань бойового чергування включає:
цілі і завдання МПЗ виконання завдань бойового чергування;
зміст заходів МПЗ виконання завдань бойового чергування;
технологію (принципи, методи, методики, форми, прийоми, способи) впливу на свідомість, підсвідомість, емоційно-почуттєву, вольову і мотиваційну сфери та поведінку військовослужбовців, захист їх духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних якостей, реабілітації тих, хто отримав психогенні розлади;
органи виховної роботи, посадові особи виховних структур та інші посадові особи об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів;
об’єкти морально-психологічного впливу (особистість військовослужбовця і психологія військового колективу);
інфраструктуру органів виховної роботи, технічні засоби виховання та поліграфії, що використовуються в інтересах МПЗ;
оціночно-результативний компонент МПЗ.
Головними завданнями МПЗ бойового чергування є:
роз’яснення особовому складу воєнно-політичної, воєнно-стратегічної та оперативної обстановки, положень нормативно-правових актів України з оборонних питань, суспільно-політичних умов виконання бойового завдання;
виховання у військовослужбовців відданості Україні та її народу, Військовій присязі, свідомого виконання положень Конституції України, військових статутів, наказів командирів і начальників, високої пильності та постійної готовності до виконання поставлених бойових завдань;
створення сприятливих соціально-психологічних і психічних умов несення бойового чергування через професійний психологічний добір військовослужбовців, оптимальну комплектацію малих груп, забезпечення сучасного дизайну робочих місць, створення режиму оптимальної психологічної напруженості в ході несення бойового чергування, надання своєчасної психологічної допомоги;
здійснення заходів щодо всебічного зміцнення єдиноначальності, правопорядку і організованості, дотримання соціальної справедливості, турботи про задоволення потреб і інтересів особового складу;
формування позитивних ціннісно-мотиваційних настанов військовослужбовців щодо підготовки та несення бойового чергування, своєчасне зняття настроїв безпечності оптимальним проведенням агітаційно-пропагандистської роботи, емоційним здійсненням ритуалу заступу на бойове чергування, стимулюванням передового досвіду;
організація і проведення загальної, спеціальної та цільової психологічної підготовки з метою формування психічної стійкості військовослужбовців, що несуть бойове чергування;
формування, підтримка і розвиток у особового складу емоційно-вольової готовності до виконання конкретних бойових завдань;
підтримання в органах управління, з’єднаннях та частинах високого рівня морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни, що забезпечувало б готовність до якісного виконання завдань бойового чергування;
попередження і нейтралізація негативних явищ, що можуть виявитися в діях і поведінці військовослужбовців;
проведення розвантажувальних заходів, зняття зайвої психічної напруженості, відновлення морально-психологічного потенціалу особового складу шляхом фізичного і психологічного відпочинку та оптимальної організації дозвілля.
На органи виховної роботи військових частин з проблем МПЗ бойового чергування покладається:
планування заходів МПЗ під час підготовки та виконання завдань бойового чергування та організація їх якісного виконання;
участь у відборі та атестуванні усіх категорій військовослужбовців, які можуть залучатися у склад чергових сил бойового чергування;
організація інформування особового складу чергових сил з воєнно-політичних, соціально-економічних, правових і військово-технічних проблем та про хід виконання завдань бойового чергування;
проведення заходів щодо вивчення, діагнозу та корекції морально-психологічного стану особового складу чергових сил, забезпечення психологічної сумісності й дотримання статутних норм взаємовідносин між військовослужбовцями, чіткості та злагодженості дій бойових обслуг (екіпажів) та чергових змін в екстремальних ситуаціях;
організація постійного вивчення індивідуальних морально-психічних станів особового складу, який залучається до бойового чергування з метою недопущення до нього військовослужбовців без попереднього вивчення їх ситуативного (на момент заступлення на бойове чергування) морально-психічного стану;
організація обладнання наочною агітацією ритуального майданчика (приміщення на командному пункті) для проведення ритуалу заступлення на бойове чергування;
забезпечення чергових сил технічними засобами виховання, друкованими періодичними виданнями та культурно-просвітницьким майном;
участь в організації та проведенні підведення підсумків несення бойового чергування (з складом чергових змін щоденно після закінчення чергування, у підрозділах щотижня, у частинах щомісячно);
пропаганда кращих військовослужбовців в стінгазетах, бойових аркушах (блискавках), у військових та місцевих ЗМІ, організація та проведення злетів відмінників, конкурсів на кращого фахівця та інших заходів щодо розповсюдження передового досвіду;
піклування про повне, своєчасне і якісне соціально-побутове забезпечення особового складу чергових сил (житловими умовами, харчуванням, тепло-, енерго- і водозабезпеченням);
участь в аналізі причин не виконання військовослужбовцями окремих завдань бойового чергування, порушень військової дисципліни та заходів безпеки;
проведення інструктивно-методичних (показних) занять з керівним складом частин та підрозділів щодо змісту, форм та методів МПЗ бойового чергування;
аналіз ефективності МПЗ бойового чергування, оцінка внеску кожного офіцера виховної роботи, організація усунення виявлених недоліків та удосконалення форм та методів роботи з особовим складом чергових сил.
9.2. Обов'язки посадових осіб органів виховної роботи щодо МПЗ бойового чергування та зміст їх діяльності
Заступник командира військової частини з виховної роботи (начальник відділення) безпосередньо організовує у військовій частині МПЗ бойового чергування та несе персональну відповідальність за його стан. Він зобов’язаний:
1) в період підготовки особового складу до несення бойового чергування:
разом з командиром та начальником штабу військової частини брати участь у підборі та підготовці особового складу, який залучається до несення бойового чергування;
роз'ясняти особовому складу задачі підрозділу та окремо завдання кожного військовослужбовця під час несення бойового чергування;
інструктувати старших чергових сил щодо практики організації МПЗ в ході бойового чергування;
доводити до особового складу воєнно-політичну, воєнно-стратегічну та оперативну обстановку, що склалася у районах відповідальності;
узагальнювати та розповсюджувати передовий досвід виконання завдань бойового чергування, активно використовуючи індивідуальні та групові бесіди, пам’ятки, бойові аркуші, інформаційні бюлетені, фотогазети, матеріали друкованих ЗМІ;
відпрацьовувати та затверджувати у командира графік роботи офіцерів відділення виховної роботи частини з особовим складом чергових сил по наданню допомоги в організації та проведенні МПЗ підготовки та несення бойового чергування;
організовувати та проводити вивчення морально-психічних якостей особового складу, який залучається до несення та забезпечення бойового чергування;
приймати участь в створенні необхідних матеріально-побутових умов для особового складу на бойовому чергуванні.
2) в ході бойового чергування:
постійно знати морально-психологічний стан особового складу, який виконує завдання бойового чергування;
забезпечувати ефективність впливу ритуалу заступлення на бойове чергування на кожного військовослужбовця та орієнтації психіки військовослужбовців на бойовий лад;
щодобово особисто організовувати інформування військовослужбовців чергових сил, оперативно доводити до них зміни у воєнно-політичній, воєнно-стратегічній та оперативній обстановці;
постійно отримувати інформацію про хід виконання бойового чергування, приймати участь у визначенні кращих військовослужбовців серед усіх фахівців;
знати потреби і запити особового складу, який несе бойове чергування, вживати заходів щодо їх задоволення (вирішення), підтримувати тісний зв`язок з сім`ями військовослужбовців, які залучені до бойового чергування;
своєчасно доповідати командиру військової частини про стан МПЗ виконання завдань бойового чергування;
турбуватися про своєчасне забезпечення особового складу гарячою їжею, періодичною пресою, забезпечувати роботу технічних засобів виховання;
дбати про створення умов для відпочинку та психічної релаксації особового складу, який залучається до бойового чергування;
при переведенні чергових сил у готовність №1, а також в інших необхідних випадках, за вказівкою командира, негайно прибувати на командний пункт або на позицію чергових сил та:
а) з'ясувати обстановку;
б) поставити завдання підлеглим офіцерам виховної роботи на додаткове проведення виховних та інших заходів;
в) вживати заходи щодо забезпечення успішного виконання особовим складом чергових сил поставлених завдань;
г) доповідати у вищі органи виховної роботи про заходи, що проводяться, обстановку, підсумки дій чергових сил та морально-психологічний стан особового складу.
3) по закінченню бойового чергування:
приймати участь у підведенні підсумків несення бойового чергування, аналізувати ефективність заходів МПЗ;
організовувати розповсюдження передового досвіду несення бойового чергування, брати участь у заохоченні особового складу, який відзначився при несенні бойового чергування;
дбати про забезпечення особового складу повноцінним відпочинком;
аналізувати причини виявлених недоліків та вживати заходи щодо їх усунення;
вирішувати соціально-побутові проблеми військовослужбовців, які залучаються до несення бойового чергування, та членів їх сімей;
доповідати старшому начальнику про підсумки виконання завдань бойового чергування.
Заступник командира підрозділу з виховної роботи безпосередньо проводить з особовим складом підрозділу заходи МПЗ бойового чергування. Він зобов’язаний:
знати особистісні, морально-психічні якості кожного військовослужбовця, який виконує завдання бойового чергування;
проводити підбір особового складу у чергові зміни бойового чергування та їх психологічну підготовку;
щоденно інструктувати особовий склад військового підрозділу, що залучається до бойового чергування;
не менше одного разу на тиждень особисто приймати участь у інформуванні військовослужбовців, проведенні занять з особовим складом чергових сил;
за окремим розпорядженням командира військової частини бути присутнім на постановці завдань на бойове чергування та проведенні ритуалу заступання на бойове чергування;
аналізувати підсумки несення бойового чергування та дієвість заходів МПЗ;
піклуватися про створення належних умов для підтримання високої працездатності особового складу чергових сил;
вживати заходи щодо забезпечення особового складу чергових сил періодичними виданнями.
У підрозділах, де штатом не передбачена посада заступника командира з виховної роботи, ці обов`язки виконує призначений командиром офіцер.
9.3. Основні етапи планування і проведення заходів морально-психологічне забезпечення виконання завдань бойового чергування
МПЗ виконання завдань бойового чергування планується та проводиться в три етапи:
перший етап: проводиться вивчення та відбір серед військовослужбовців, які прибули до підрозділу, тих, хто за своїм індивідуальними морально-психічними якостями та станом здоров’я можуть бути допущені до виконання завдань бойового чергування;
другий етап – це створення збалансованих за психічними показниками бойових обслуг (екіпажів) та чергових змін (добір, допуск особового складу до бойового чергування, його підготовка до несення бойового чергування, комплектування збалансованих за психічними показниками бойових обслуг (екіпажів) та чергових змін);
третій етап – це морально-психологічне супроводження виконання завдань бойового чергування. В ході етапу реалізуються практичні заходи МПЗ.
Зміст першого етапу складає:
проведення спеціальної та цільової психологічної підготовки особового складу до виконання завдань бойового чергування;
визначення індивідуальних морально-психічних якостей і стану здоров’я кожного військовослужбовця;
роз’яснення особовому складу положень нормативно-правових актів України з оборонних проблем, завдань чергових сил і умов виконання завдань бойового чергування;
аналіз соціально-психологічної, психічної й біологічної адаптації військовослужбовців до умов військової служби та конкретної військово-професійної діяльності.
Підготовка військовослужбовців до несення бойового чергування на цьому етапі відбувається у системі початкової підготовки особового складу до виконання службових завдань у складі частини та підрозділу. Тривалість етапу перші 1,5 місяці служби (до закінчення періоду роздільного навчання особового складу). Ефективність заходів цього етапу залежить від якості професійно-психологічного добору військовослужбовців на конкретні посади та спеціальності на основі діагностування їх індивідуально-психічних якостей та оптимального розподілу по підрозділах.
З прибуттям поповнення до військової частини протягом перших 3-4 днів з ним проводяться бесіди, в ході яких звертається увага на рівень їх загальноосвітньої підготовки, з’ясовується усвідомлення молодими воїнами соціального значення військової служби, необхідності виконання свого обов’язку перед батьками та Батьківщиною, відповідальності за свої вчинки тощо.
Роботу щодо МПЗ бойового чергування на першому етапі необхідно спрямувати на нейтралізацію пасивності молодих воїнів, усвідомлення важливості бойових завдань, що будуть виконуватися у недалекому майбутньому ними, формування у них чітких мотиваційних настанов на якісне виконання службових завдань взагалі, а також завдань бойового чергування в складі чергових бойових обслуг, зокрема.
Це досягається під час занять з гуманітарної підготовки, заходів інформування, індивідуальних бесід та інших форм виховної роботи з особовим складом. У ході занять з бойової та гуманітарної підготовки слід ознайомити військовослужбовців з історією і бойовим шляхом військової частини, власного підрозділу, роз’яснювати завдання чергових сил на бойовому чергуванні та оптимально показати його організацію. Доцільно роз’яснювати особовому складу основні положення нормативно-правових актів України з оборонних питань, вимоги керівних документів щодо організації бойового чергування по протиповітряній обороні, а також суспільно-політичні умови виконання поставлених завдань частиною, підрозділом. Подальшу роботу необхідно спрямувати на формування у воїнів прагнення сумлінно оволодівати бойовою технікою та зброєю, якісно виконувати свої службові обов’язки, професійно та рішуче діяти в екстремальних ситуаціях.
Протягом першого етапу проводиться також робота щодо визначення особистісних, психічних, психофізіологічних і фізичних якостей військовослужбовців, вивчення стану їх здоров’я, визначення “груп ризику”. Це має бути комплексною роботою командирів, штабів, структур виховної роботи та медичних працівників військової частини.
Вивчення якостей особистості військовослужбовця на першому етапі проводиться за такими параметрами:
соціально-демографічні показники, ставлення до служби, особливості сімейного стану, переконання, досвід професійної діяльності, загальні життєві орієнтири й цінності, мотиви й мотивація військової служби;
спрямованість особистості (професійна, політична, побутова; активна чи пасивна; змістовна чи меркантильна), акцентуації її характеру, тип темпераменту, розвиненість загальних і спеціальних здібностей, особливості функціонування нервової системи, рівень конформності тощо;
розвиненість і сформованість психічних утворень (знання, навички і вміння), особливості функціонування пізнавальної сфери психіки військовослужбовця;
загальний духовний, психічний, психофізіологічний і фізичний стан військовослужбовця;
загальний стан здоров’я, наявність соматичних і психосоматичних захворювань;
наявність негативних соціальних звичок, настанов, стереотипів поведінки тощо.
В цей період рекомендується використовувати такі методи і методики вивчення особистості військовослужбовця:
аналіз і вивчення особистих документів військовослужбовця (характеристик, документів з військових комісаріатів, медичних документів, довідок, у тому числі, з особової справи військовослужбовця);
метод опитувань (бесіда, інтерв’ю, анкетування);
спостереження;
експеримент (рекомендуються індивідуальні доручення військовослужбовцям в спеціально створеній виховній ситуації для вивчення їх індивідуально-психічних особливостей в конкретних ситуаціях поведінки);
аналіз незалежних характеристик (зокрема, для цього обов’язково рекомендується зв’язок з батьками та військовими комісаріатами, школами та підприємствами);
тестування (рекомендуються: методики “Прогноз”, “Акцентуація характеру”, “Суїцид”, “Тип поведінки особи в групі”, “Тип поведінки особи в конфліктній ситуації”, “ПОКС”).
Висновки з вивчення особистості військовослужбовця оформляються в її “Особовій справі”. На їх підставі заступник командира з виховної роботи формулює відповідні рекомендації щодо подальшої виховної роботи з ним його безпосередньому командиру (начальнику).
Важливим напрямком роботи на першому етапі МПЗ бойового чергування є аналіз адаптації (соціально-психологічної, психічної, біологічної) військовослужбовців до умов військової служби.
Необхідність такого аналізу обумовлена тим, що враження, які виникають у людини в перші години і дні перебування в частині, коли ще не склався певний військовий колектив, надовго визначають його ставлення до військової служби. Слід враховувати, що людина, яка позбавлена орієнтирів в новій для неї ситуації, неспроможна одразу визначити правильну лінію поведінки. Це може стати основною причиною неоптимальної адаптації окремих військовослужбовців до військового соціального середовища та умов конкретної військово-професійної діяльності.
Під впливом різних обставин (позитивних і негативних) військової служби у них можуть виникнути певні розлади психіки, загубленість, втрати життєвих орієнтирів і цінностей. Зовнішньо такі стани у військовослужбовців виявляються у формі необґрунтованої активності або повної апатії, зниження швидкості реакції. В цьому випадку особам з ознаками такої адаптації необхідно надавати своєчасну психологічну і медичну допомогу, приділяти їм підвищену увагу, але не підкреслюючи таке ставлення. Водночас, їм слід роз’яснювати тимчасовий характер негативних їхніх переживань і труднощів. Ця робота повинна проводитися більш ретельно і цілеспрямовано протягом перших трьох місяців служби молодими воїнами.
Головним змістом другого етапу є добір військовослужбовців, які за своїми особистісними та індивідуально-психічними якостями можуть бути допущені до виконання завдань бойового чергування, комплектування бойових обслуг та чергових змін.
Він включає:
аналіз результатів вивчення особистісних й індивідуально-психічних якостей військовослужбовців, уточнення списку “групи ризику”;
визначення категорій військовослужбовців, які можуть бути допущені до несення бойового чергування;
аналіз морально-психічної готовності особового складу до несення бойового чергування;
визначення і коригування складу чергових бойових обслуг та чергових змін;
всебічну психологічну підготовку чергових бойових обслуг до виконання завдань в період підготовки до заступу на бойове чергування.
Командирами, офіцерами органів виховної роботи та медичними працівниками на цьому етапі проводиться аналіз результатів вивчення особистісних і індивідуально-психічних якостей особистості військовослужбовців. В ході роботи уточнюється список “групи ризику”. При необхідності проводиться додаткове медичне обстеження військовослужбовців, які входять до її складу. Військовослужбовці, які віднесені до “групи ризику”, до несення бойового чергування не допускаються.
За поданням комісії професійно-психологічного добору військової частини визначаються категорії військовослужбовців, які можуть бути допущені до несення бойового чергування і здатні самостійно вирішувати питання, що виникають у процесі його несення. За підсумками цієї роботи готується відповідний наказ командира частини.
Аналіз особистісної й морально-психічної готовності військовослужбовця до несення бойового чергування проводиться методами спостереження, експерименту, опитування. Ці методи дозволяють: аналізувати психічний стан військовослужбовця за зовнішніми проявами, такими як перезбудження або емоційна загальмованість; діагностувати конкретні якості військовослужбовця на основі його вчинків і поведінки в спеціально створеній виховній ситуації. На підставі результатів спостереження і опитування особового складу офіцер-психолог має можливість рекомендувати командиру заходи по корегуванню складу чергових обслуг та змін.
На другому етапі в період підготовки до заступу на бойове чергування проводиться спеціальна психологічна підготовка, основним змістом якої є:
нейтралізація наслідків негативних психічних станів, втомленості, монотонності виконання обов’язків шляхом своєчасного проведення ефективних організаційних, виховних і спеціальних релаксаційних заходів;
оптимальний розподіл військовослужбовців в чергових обслугах і чергових змінах за графіком чергування з урахуванням їх особистісних властивостей і індивідуально-психічних якостей, добових ритмів психічної активності, соціальної, психічної й психофізіологічної сумісності;
формування позитивних мотиваційних настанов, стійких навичок і умінь діяльності та оптимального виконання функціональних обов’язків в екстремальних ситуаціях.
Третій етап – морально-психологічне супроводження виконання завдань бойового чергування – здійснюється за такими напрямками:
психологічного забезпечення;
інформаційного забезпечення;
воєнно-соціальної та правової робота;
культурно-виховної та дозвільної роботи.
Психологічне забезпечення спрямовується на формування, підтримання і відновлення у військовослужбовців бойових, морально-психічних і фізичних якостей з метою досягнення ними високої активності та психічної стійкості під час виконання завдань бойового чергування у складі чергових сил.
Основні напрямки роботи:
аналіз стійкості психіки осіб чергових сил, помилок та порушень, які допущені ними, під час несення бойового чергування;
повсякденне спостереження морально-психічного стану військовослужбовців, які несуть бойове чергування, застосування в залежності від обстановки організаційних, виховних і психокорекційних та інших заходів для оптимізації їх стану;
створення і удосконалення системи мотивів і мотивацій, які стимулюють якісне виконання завдань бойового чергування;
навчання особового складу чергових сил методам саморегуляції і аутотренінгу, формування інших навичок і вмінь психічної саморегуляції;
обладнання місць несення бойового чергування (командних пунктів, пунктів управління, робочих місць фахівців) з урахуванням особливостей протікання психічних процесів військовослужбовця у екстремальних ситуаціях.
Головним змістом інформаційного забезпечення є збір, аналіз та роз’яснення особовому складу інформації щодо оцінки воєнно-політичної, воєнно-стратегічної та оперативної обстановки, соціально-психологічних та інших умов виконання завдань бойового чергування частиною, підрозділом. Для цього доцільно використовувати заняття з гуманітарної підготовки, суспільно-політичне інформування, щоденне інформування чергової бойової обслуги, проведення ритуалу заступу на бойове чергування, засоби наочної агітації та інші форми і методи інформаційно-психологічного впливу на особовий склад.
Основними напрямами воєнно-соціальної та правової роботи є:
створення соціально-правових умов мобілізації внутрішніх сил військовослужбовців на якісне виконання завдань бойового чергування;
досягнення свідомого виконання воїнами вимог законодавства та керівних документів з проблем організації бойового чергування;
підтримання свідомої дисципліни і високої організованості військовослужбовцями, які несуть бойове чергування;
доведення та роз’яснення особовому складу відповідальності за порушення правил несення бойового чергування;
реалізація соціальних гарантій особового складу та членів їх сімей згідно чинного законодавства.
Заходи культурно-виховної та дозвільної роботи проводяться з метою підтримки та відновлення моральних, психічних та фізичних сил особового складу чергових змін, задоволення їх духовних, інтелектуальних, культурних та релігійних потреб.
Основні заходи МПЗ, що проводяться під час підготовки чергової зміни командного пункту, бойової обслуги (екіпажу) напередодні дня заступання на бойове чергування включають:
інформування особового складу (суспільно-політичне, бойове, правове, технічне);
заходи щодо зниження рівня тривожності перед заступленням на бойове чергування:
усне опитування особового складу бойової обслуги для виявлення скарг та особистої оцінки своєї готовності до несення бойового чергування;
проведення самооцінки ситуативної тривожності у осіб за шкалою Спілберга-Ханіна;
проведення діагностичних бесід;
навчання особового складу бойової обслуги методикам аутогенного тренування, методам саморегуляції та вольової самомобілізації в екстремальних ситуаціях.
З метою підвищення знань й удосконалення навичок і умінь офіцерів командного пункту клас по підготовці чергової зміни командного пункту, бойової обслуги (екіпажу) забезпечується необхідною методичною літературою з основ психологічного забезпечення, застосування методик аутогенного тренування, саморегуляції, спеціальних фізичних вправ в умовах малорухомості та екстремальної ситуації. Клас може обладнуватися робочим місцем для проведення тестування особового складу з використанням ПЕОМ. При цьому застосовується комп'ютерна система психологічних тестів. Їх можна використовувати як усі разом, так і вибірково, зміст та послідовність застосування яких визначається офіцером-психологом.
Для визначення оцінки самопочуття, активності, настрою, рівня збудженості особи використовується скорочений тест Спілберга-Ханіна, опитувальник САН (Самопочуття, Активність, Настрій), адаптований варіант восьмикольорового тесту Люшера.
При виявленні будь-яких відхилень офіцер-психолог звіряє отримані результати з результатами своїх спостережень та робить висновок про можливість несення військовослужбовцем бойового чергування.
Одним із важливих елементів етапу морально-психологічного супроводження виконання завдань є організація і проведення ритуалу заступання бойового чергування. Головною метою цього заходу є перехід особового складу від повсякденного психічного стану до стану високої зосередженості й відповідальності за свої дії.
Проведення ритуалу заступання на бойове чергування покладається на:
командирів з’єднань, частин (кораблів), підрозділів, їх заступників, начальників штабів та їх заступників на командних пунктах частин, (кораблів), підрозділів;
оперативних чергових на командних пунктах за умов неможливості прибуття відповідних командирів (начальників).
Важливою складовою морально-психологічного супроводження виконання завдань бойового чергування є психологічне розвантаження особового складу чергових сил.
На командних пунктах обладнуються кімнати психологічного розвантаження, де проводяться сеанси релаксації особового складу чергових змін безпосередньо після несення чергування. Таку роботу організовує і проводить в частині офіцер-психолог, у підрозділі – заступник командира з виховної роботи.
Заключний елемент третього етапу МПЗ бойового чергування підведення підсумків, що проводиться в частинах один раз у місяць, в підрозділах, що несуть бойове чергування, щоденно.
При аналізі результатів чергування визначаються недоліки, що мали місце під час бойового чергування, їх причини, позитивні сторони. При підведенні підсумків ретельно аналізується стан МПЗ виконання завдань бойового чергування, визначається рейтинг чергових підрозділів і частин, фахівців усіх категорій, узагальнюється і розповсюджується передовий досвід. Значна увага приділяється моральному та матеріальному заохоченню особового складу.
При здійсненні заходів МПЗ враховується специфіка організації несення бойового чергування в органах бойового управління, родах військ, частинах і підрозділах спеціального призначення. Особлива увага звертається на роботу з оперативними черговими командних пунктів, провідними фахівцями чергових бойових обслуг.
Заходи МПЗ повинні носити неформальний творчий характер, здійснюватися з урахуванням якісних змін в особовому складі, його морально-психічного стану, особливостей суспільно-політичних умов виконання завдань бойового чергування.
8.4. Особливості морально-психологічного забезпечення виконання завдань бойового чергування в авіаційних частинах і підрозділах
При проведенні заходів МПЗ особлива увага звертається:
З льотним складом на:
формування у льотного складу відчуття впевненості в авіаційній техніці та озброєнні, в своїй майстерності та спроможності виконати поставлені завдання за будь-яких обставин, в умовах фізичних та моральних перевантажень;
вдосконалення теоретичних знань та практичних навичок і вмінь умілого володіння авіаційною технікою та озброєнням, здатності повного використання їх тактико-технічних можливостей, готовності льотного складу до впевнених дій у нестандартних та нештатних ситуаціях;
швидку перебудову свідомості льотного складу з мирного на бойовий лад, сприяння виробленню у нього таких якостей як мужність, володіння собою в критичних ситуаціях, активність, рішучість, ініціативність, готовність йти на розумний ризик для виконання поставлених бойових завдань;
підтримання впевненості у чітких діях групи керівництва польотами та пошуково-рятувальної служби, особового складу служб тилу, частин зв`язку та РТЗ з проблем всебічного забезпечення польотів
З інженерно-технічним складом на:
суворе дотримання технологічної дисципліни підготовки авіаційної техніки та озброєння, формування високої культури виконання регламентних робіт;
забезпечення постійної готовності авіаційної техніки та озброєння до бойового застосування;
здійснення об’єктивної оцінки технічного стану агрегатів та обладнання, вжиття заходів щодо своєчасного їх ремонту чи заміні;
підтримання заходів безпеки при обслуговуванні авіаційної техніки та озброєння.
З офіцерами командного пункту й груп керівництва польотами на:
високу дисципліну несення бойового чергування на командних пунктах та під час керівництва польотами;
точне виконання вимог керівних документів з питань бойового чергування, польотних завдань, підтримання безперервного стійкого зв`язку та радіолокаційного забезпечення.
З особовим складом служб тилу, аеродромно-технічного забезпечення, зв’язку, АСУ та радіотехнічного забезпечення на:
доведення даній категорії військовослужбовців важливості якісного та своєчасного виконання ними завдань тилового, аеродромно-технічного та радіотехнічного забезпечення;
підбір особового складу та забезпечення їх психологічної сумісності для виконання завдань на своїх об`єктах;
дотримання заходів безпеки при експлуатації автомобільної, спеціальної техніки та техніки зв’язку;
забезпечення льотного складу соціально-побутовими умовами в повсякденному житті та при виконанні ними завдань бойового чергування.
З особовим складом підрозділів охорони на:
створення здорової морально-психологічної обстановки у військових підрозділах, підтримання високого морально-психічного стану кожного військовослужбовця перед заступленням у варту та на пост;
проведення заходів щодо забезпечення психологічної сумісності військовослужбовців у складі варти (підбір начальника варти та розвідних, їх інструктування про суворе дотримання статутних взаємин у стосунках між військовослужбовцями, правильного й справедливого розподілу обов`язків тощо);
доведення правил безпеки при користуванні зброєю та визначений законом порядок її застосування;
дотримання принципу недоцільності передачі особистої кореспонденції військовослужбовцям на передодні та під час несення вартової служби.
Ефективності виконання завдань бойового чергування у значній ступені сприяє професійно-психологічний добір спеціалістів, які призначаються до бойового чергування. Наслідком цієї діяльності є складання професіограми, що має такі розділи:
1) психічні властивості: направленість, темперамент, характер, задатки. Стосовно до несення бойового чергування це виражається у наявності військово-професійної спрямованості, розвиненості мотивів і мотивації військової служби, врівноваженості характеру, розвиненості спеціальних здібностей, що сприяють якісне виконання службових обов’язків під час бойового чергування;
2) психічні процеси, особливості їх протікання і проявлення у військовослужбовців. До числа найбільш значимих психічних процесів відносяться: спеціальні відчуття і сприйняття, розподіленість і зосередженість уваги, оперативне мислення і пам`ять;
3) основні біографічні дані військовослужбовця, склад сім`ї, аналіз соціальних умов життєдіяльності до призову, умов побуту, особливості виховання та розвитку, поведінки в позаслужбовий час.
В професіограму включаються також інші дані, що необхідні для визначення професійних та психологічних якостей, що необхідні для виконання військовослужбовцем завдань бойового чергування. Вона складається на основі:
а) аналізу документів (характеристик, висновків атестаційних комісій, подання на присвоєння чергових звань, просування по службі, медичної книжки тощо);
б) проведення спеціальних медичних, психологічних та соціологічних досліджень особистості (спостережень, бесід, узагальнення незалежних характеристик, тестувань, аналізу результату діяльності, експериментів, виконання спеціальних завдань та доручень).
Морально-психічні якості, що необхідні для виконання військовослужбовцем задач бойового чергування:
1) глибоке усвідомлення кожним військовослужбовцем особистої відповідальності за виконання задач бойового чергування;
2) висока емоційно-вольова стійкість;
3) впевненість у своїх професійних навичках і уміннях, озброєнні та військовій техніці;
4) стан мобільності, активності, рішучості, що дозволяють в короткий термін приймати найбільш доцільні рішення;
5) швидка оцінка обстановки і виявлення причин нештатних (аварійних) ситуацій;
6) цілеспрямованість і наполегливість щодо реалізації прийнятого рішення;
7) спроможність чіткого аналізу всіх обставин ситуацій, чітко і ясно доповісти начальникам або поставити задачу підлеглим.
Протипоказано залучати до виконання задач бойового чергування військовослужбовців "групи ризику", під якими розуміються військовослужбовців із числа солдатів, сержантів, прапорщиків та офіцерів, у яких в силу певних життєвих обставин чи неадекватного сприйняття реальності може виявлятися девiантна поведінка чи нервово-психічні розлади (зриви).
До "групи ризику" відносять військовослужбовців за:
сімейними обставинами (військовослужбовці, які не мають батька, матері або обох батьків, важка хвороба або смерть когось із близьких родичів, складні побутові умови проживання сім’ї, погані взаємини із батьками, дружиною чи дівчиною та інші складні сімейні обставини);
станом здоров'я i фізичного розвитку (військовослужбовці, які перенесли травми голови, захворювання нервової системи, перебували на обліку в нервово-психiатричних диспансерах, хворіють такими хворобами як енурез, екзема та мають деякі інші соматичні захворювання, мають скарги на стан свого здоров'я або тимчасову фізичну ослабленість, недоліки фізичного розвитку, що гостро переживаються);
психічними проявами особистості та наявним психофізичним станом (неврівноважені в нервово-психiчному відношенні військовослужбовці, які перенесли стрес-потрясiння, мають високий рівень ситуативної тривожності, з вираженими ознаками адаптаційних розладів, з боку яких ймовірно суїцидальна поведінка; з такими рисами характеру легко піддаються емоційному збудженню, вони конфліктні, схильні до конформізму, злобні, гнівливі, замкнуті, слізливі, легко ранимі, схильні до самотності, зі стійко пониженим настроєм, сором’язливі, надто підозрілі);
соціальною поведінкою (військовослужбовці, які схильні до порушень військової дисципліни, важковиховувані, які перебували на обліку в правоохоронних органах, до служби в армії утікали з дому, схильні до вживання спиртних, наркотичних та інших токсичних речовин, являються лідереами мікрогруп негативного спрямування, ті, які в колективі перебувають в соціальній ізоляції, є об'єктами насмішок, словесних чи навіть фізичних образ з боку товаришів по службі, перебувають у конфлікті із соціальним оточенням, побоюються притягнення до карної відповідальності чи відчувають страх ганьби за свої вчинки);
результатами службової діяльності (військовослужбовці, які перебувають у конфлікті із командирами чи начальниками, понесли незаслужені, на їх думку, стягнення, відстають у бойовій і гуманітарній підготовці, мають низький інтелектуальний рівень та інші службові проблеми).
Включення військовослужбовців в групу ризику може носити тимчасовий, довготривалий або постійний характер і відбувається на підставі інформації, отриманої із доповідей безпосередніх командирів та начальників, медпрацівників, аналізу документів, індивідуальних i групових бесід, спостережень, тестувань, аналізу службової діяльності, аналізу незалежних характеристик, анкетувань, соцiометричних досліджень малих соціальних груп військовослужбовців. З даною категорією військовослужбовців обов’язково необхідно проводити психокорекційну роботу.
Метою психокорекцiйної роботи з військовослужбовцями “групи ризику” є:
вчасне визначення конкретних військовослужбовців, а в деяких випадках i цілих підрозділів, з ознаками чи прогнозом девiантної поведінки;
організація й проведення оптимальних виховних i психокорекцiйних заходів з метою зменшення сили дії негативних факторів;
подання відповідним командирам i начальникам рекомендацій щодо подолання виявлених об'єктивних й суб'єктивних причин появи стрес-факторів;
психореабiлiтацiя, релаксація окремих військовослужбовців;
адаптація окремих військовослужбовців чи навіть певних груп, підрозділів до зміни обставин, їх морально-психологічна підготовка до самостійного подолання негараздів у майбутньому;
подання рекомендацій відповідним командирам (начальникам) на постійне чи тимчасове відсторонення окремих військовослужбовців від виконання задач бойового чергування.
Обладнання будинку чергових сил. В будинках чергових сил, приміщеннях чергових розрахунків командних пунктів, чергових змін військ зв`язку для проведення виховної роботи з особовим складом має бути:
кімната морально-психологічного розвантаження;
табло з оцінками за бойове чергування;
стенд “Ми захищаємо Батьківщину”;
карта України з задачами чергових сил, описом випадків порушення бойового чергування, дій чергових сил щодо захисту повітряного простору;
стенд “Край, у якому ми служимо”;
стенд “Бойовий шлях військової частини”;
стенд з інформацією про вид Збройних Сил та тактико-технічні дані основних типів озброєння, військової техніки, що залучається до несення бойового чергування;
тактико-технічні дані основних типів озброєння, військової техніки збройних сил суміжних держав;
стенд “Керівний склад Збройних сил України”.
текст Військової присяги;
основні положення про чергування у системі протиповітряної оборони;
Воєнна доктрина України;
вимоги Міністра оборони України щодо військової дисципліни під час бойового чергування;
методичні рекомендації щодо МПЗ бойового чергування;
довідковий матеріал щодо збройних сил суміжних держав;
інформаційно-довідковий матеріал про регіон, в якому дислокується військова частина;
фотографії зразків озброєння, військової техніки, що знаходяться на озброєні виду ЗС, військової частини;
виписку із закону про кримінальну відповідальність за порушення правил несення бойового чергування;
Крім того, обов’язково:
1) ведеться щоденник обліку проведених заходів виховної роботи на бойовому чергуванні;
2) систематично готуються свіжі інформаційно-методичні матеріалами для чергової зміни:
3) регулярно обновлюються підшивки газет та журналів;
4) комплектується бібліотечка спеціальної та художньої літератури (20- 30 книг);
5) забезпечуються магнітофоном, радіоприймачем і телевізором;
6) комплектується валіза з бланками бойових аркушів, блискавок та канцелярським приладдям
У кімнаті морально-психологічного розвантаження слід мати:
телевізор;
радіоприймач;
відеомагнітофон;
магнітофон;
тренажери (за рішенням командирів військових частин);
акваріум;
м`які меблі;
настільні ігри (шахи, шашки та інше);
живописні картини (фотографії) куточків України.
Обладнання майданчика для проведення ритуалу заступання на бойове чергування. Для забезпечення проведення ритуалу заступання на бойове чергування необхідно мати обладнану площадку, де повинні бути: флагшток з Державним Прапором України, прикордонний стовп, виписки із керівних документів про бойове чергування, радіотехнічне обладнання для трансляції Державного Гімну України (магнітофон, касету з записом Державного Гімну України, підсилювач з виносними колонками).
Методика проведення ритуалу заступання на бойове чергування. Ритуал заступання на бойове чергування важливий юридичний та психологічний акт, що визначає для кожного військовослужбовця момент початку виконання бойової задачі. Він відіграє значну роль у перебудові свідомості та психіки воїнів на бойовий лад, значно підвищує у них відповідальність, пильність та морально-психічну готовність військовослужбовців до негайних дій за бойовим призначенням.
Ритуал заступлення на бойове чергування одна із впливових форм виховання у особового складу патріотизму, почуття гордості за належність до свого виду (роду) військ (сил), формування почуття особистої відповідальності за безумовне і точне виконання поставлених на бойове чергування завдань.
Ритуал повинен виконуватися чітко та урочисто. На ритуал залучається особовий склад командного пункту, частини (корабля), підрозділу, який заступає на бойове чергування. Категорії особового складу, які залучаються до бойового чергування, в залежності від специфіки військової частини та задач, визначаються наказами відповідних командирів і начальників.
З особовим складом військової частини ритуал проводиться командиром, або одним із його заступників, а з скороченими бойовими розрахунками командних пунктів частин, з`єднань та об`єднань особою, яка призначена начальником штабу відповідного рівня.
Під час ритуалу проводиться:
шикування особового складу чергової зміни;
зустріч командира частини (його заступника);
доповіді старших чергових підрозділів (бойових розрахунків) про готовність особового складу, техніки, озброєння до виконання бойової задачі;
перевірка готовності особового складу до заступання на бойове чергування;
доведення інформації та умов на період виконання задач бойового чергування;
оголошення наказу про заступання на бойове чергування;
підйом Державного Прапору України з одночасним виконанням Державного Гімну України;
проходження урочистим маршем до місць виконання бойової задачі.
Ритуал проводиться в день заступання на бойове чергування, як правило, у ранкові часи, в термін, визначений наказом командира військової частини на період навчання.
Ритуал заступання на бойове чергування скорочених бойових розрахунків командних пунктів, чергових змін радіолокаційних груп та інших підрозділів, що віддалені на значні відстані від будинку чергових сил, за рішенням командира військової частини можуть проводитись самостійно оперативним черговим (начальником зміни) в спеціально обладнаній ритуальній кімнаті.
У призначений час особовий склад чергових змін по команді старшого оперативного чергового у встановленій формі одягу шикується на ритуальному майданчику у двошеренговий стрій за бойовими розрахунками (екіпажами) обличчям в сторону флагштока.
Для зустрічі командира частини старший оперативний черговий подає команду: “Чергова зміна СТРУНКО, рівняння право-РУЧ (ліво-РУЧ, на СЕРЕДИНУ)” і приклавши руку до головного убору стройовим кроком підходить до командира та віддає рапорт: “Товаришу полковник! Особовий склад чергових сил 22 винищувального авіаційного полку та підрозділів забезпечення для заступання на бойове чергування вишикуваний. Старший оперативний черговий командного пункту майор Петренко”.
Заступник командира частини з виховної роботи прямує за командиром частини на відстані двох кроків позаду та один крок праворуч (ліворуч).
Прийнявши рапорт, командир частини стає перед строєм та вітається з особовим складом, після чого подає команду “ВІЛЬНО” та наказує: “Командири чергових підрозділів доповісти про готовність до виконання бойової задачі”.
Командири чергових підрозділів доповідають у встановленому порядку.
Командир частини разом з заступником командира частини з виховної роботи проводить огляд зовнішнього вигляду особового складу. Шляхом постановки контрольних запитань він переконується в готовності особового складу до несення бойового чергування, після чого заслуховуються доповіді. Серед них обов’язковою є доповідь про особливості воєнно-політичної обстановки, морально-психологічного стану особового складу.
Після цього командир частини разом з заступником командира частини з виховної роботи проводить інструктування особового складу, який залучається до несення бойового чергування.
Після проведення інструктажу та перевірки готовності особового складу командир частини подає команду: “Чергова зміна СТРУНКО! Наказую: черговим екіпажам, бойовим розрахункам командного пункту, підрозділам забезпечення на бойове чергування по охороні повітряних рубежів України ЗАСТУПИТИ!”
Якщо ритуал проводить особа, яка заміщає командира частини, або ним призначена то подається команда: “Чергова зміна СТРУНКО, слухай наказ: (ця особа оголошує наказ командира частини про заступлення на бойове чергування)”.
Після оголошення наказу командир (його заступник) подає команду: “Старшому чергової ланки для підйому Державного Прапора України ВИЙТИ ЗІ СТРОЮ!”
За цією командою, старший чергової ланки виходить зі строю та стає біля флагштоку та за командою командира “Державний Прапор України ПІДНЯТИ“, піднімає прапор. Одночасно, з підйомом Державного Прапора України виконується Державний Гімн України, а особовий склад повертає голови в сторону прапора та супроводжує поглядом його підйом. Командир частини повертається в сторону прапора та прикладає руку до головного убору.
По закінченню звучання Державного Гімну України старший чергових сил стає на своє місце у стрій.
Командир частини подає команду: “Чергова зміна СТРУНКО! Право-РУЧ (ліво-РУЧ). На бойове чергування кроком-РУШ!” По цій команді особовий склад чергової зміни проходить урочистим маршем перед командиром частини та прямує в місця для несення бойового чергування.
Державний Прапор України спускається за 10 хвилин до закінчення бойового чергування попередньою черговою зміною.
Ритуал заступлення на бойове чергування на командних пунктах частин, (з'єднань, об'єднань) проводиться встановленим порядком у кімнаті для проведення ритуалу з урахуванням особливостей командних пунктів, при цьому Державний Прапор України може не підійматися.
Перевірка несення бойового чергування проводиться на основі Інструкцій про проведення перевірок бойового чергування по протиповітряній обороні у видах Збройних сил України, що затверджуються наказами відповідних командувачів їх видів.
Перевірки проводяться раптово з встановленою періодичністю в ході повсякденної діяльності військ, під час інспектування, часткових, контрольних і підсумкових перевірок військ (сил) переведенням їх у готовність № 1 та відповідною оцінкою дій з метою визначення здатності чергових сил виконати поставлені завдання.
Перелік посадових осіб для здійснення перевірок бойового чергування по протиповітряній обороні військ (сил), а також їх періодичність визначаються керівними документами Міністерства оборони України, наказами відповідних командувачів видів Збройних сил України, оперативних командувань, корпусів, з'єднань та частин.
Перевірка бойового чергування включає:
перевірку стану організації та несення бойового чергування;
перевірку рівня підготовленості особового складу і злагодженості бойових обслуг;
перевірку готовності озброєння та техніки, бойового управління та зв`язку до бойового застосування;
перевірку дій чергових сил по контрольних або імітованих цілях;
перевірку МПС-у особового складу чергових сил.
Під час перевірки МПС-у особового складу чергових сил оцінюється:
ставлення військовослужбовців до виконання службових обов`язків;
рівень морально-психічної готовності особового складу чергових сил виконати бойові завдання за призначенням;
ступінь виконавчої дисципліни;
стан організації МПЗ дій чергових сил.
МПС особового складу чергових сил оцінюється:
“задовільно”, якщо МПС та військова дисципліна особового складу, який призначений до бойового чергування забезпечують підтримання встановленого рівня бойової готовності, якісне несення бойового чергування, дотримується встановлений розпорядок дня та внутрішній порядок;
“незадовільно”, якщо не виконані вимоги на оцінку “задовільно”.
196