Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
УДК 167.7 + 124.5
Роман Ігор Олегович
09.00.09 –філософія науки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктор філософських наук, професор
кафедри філософії і соціології Сумського
державного педагогічного університету
імені А.С.Макаренка;
Зорій Ніна Іванівна, завідувач кафедри
психології та соціології Буковинського
державного медичного університету.
Центр гуманітарної освіти НАН України,
кафедра філософії науки і культури.
Захист відбудеться “ ____ ” ______________ 2005 р. о _____ год.
на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.08 у Чернівецькому
національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою:
58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, корп. VI, ауд. 31.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою:
Чернівці, вул. Л.Українки, 23.
Автореферат розісланий “ _____ ” ________________ 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
І.Г.Чеховський
Актуальність теми дослідження. Наприкінці ХХ –початку ХХІ століття герменевтика стала одним із найбільш актуальних і перспективних напрямів у сфері досліджень з філософії науки. Не лише філософи, які безпосередньо займаються методологічними проблемами, зокрема –філософськими питаннями гуманітарних наук, а й представники природничих дисциплін визнають її ефективність у розв’язанні цілої низки проблем наукового пізнання.
Герменевтична філософія науки, незважаючи на безперечні досягнення, відкрита для подальшого розвитку. Понад те, вона спонукає до творчих пошуків і нетривіальних висновків, оскільки окремі питання герменевтики можуть бути осмислені саме в контексті сучасної філософії науки, а деякі суто методологічні проблеми наукового пізнання –за допомогою герменевтичної філософії науки, яка перебуває в процесі становлення та самовизначення. Ще не до кінця розвіданою залишається “територія” найбільш доцільного застосування герменевтики у цій сфері наукознавства, не з’ясовані передумови її ефективності в процесі вдосконалення методології наукового пізнання, не виявлені потенційні можливості розуміння змісту давно вже, здавалося б, осмислених у філософії науки ідей, підходів, категорій і понять.
Загальні питання герменевтичної концепції знання, сформульовані в сучасній філософії науки, відкривають широкі можливості для постановки і розв’язання більш конкретних завдань, осмислення, розробки й доведення до рівня стандартних процедур окремих “технологічних” аспектів означеної проблематики. Особливо важливим у цьому плані, на наш погляд, є дослідження нормативно-ціннісного потенціалу науки, його визначальної ролі в процесі становлення та подальшого розвитку системи наукового знання.
“Норма”, “нормативність” є фундаментальними категоріями сучасної філософії та методології науки. Саме завдяки прихованому в них евристичному потенціалу загальна картина соціокультурно та ціннісно зумовленого процесу наукового пізнання набуває структурованості, системності, впорядкованості тощо. Разом із тим, унікальний змістовний потенціал поняття “норма”, його методологічні можливості ще й досі належною мірою не з’ясовані.
Обраний у дисертації напрям аналізу нормативних аспектів наукового знання ґрунтується на ефективності герменевтичного дослідження науки, її найбільш актуальних проблем. Ця методологічна “презумпція” відкриває нові можливості виявлення не тільки тих аспектів, які неявно завжди були притаманні науковому дослідженню, а й тих, які здатні спрямувати його в русло конструктивного розв’язання найбільш актуальних проблем сучасності.
Тож є всі підстави вважати, що всебічне дослідження герменевтичного потенціалу норми –актуальна проблема сучасної філософії та методології науки, успішне розв’язання якої буде внеском у її поступальний розвиток.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і пов’язана з комплексними науково-дослідними темами “Філософсько-соціологічні проблеми розвитку науково-пізнавального потенціалу особи і суспільства” (номер державної реєстрації 019U001865) та “Сучасна філософія науки і проблеми гуманітарного дискурсу” (номер державної реєстрації 0105U002884).
Стан опрацювання проблеми. Актуальна проблема герменевтичного потенціалу норми в науковому пізнанні висвітлена в спеціальній літературі недостатньо. За відсутності фундаментальних досліджень означеної проблематики і загальновизнаної філософської концепції норми, як правило, досліджуються тільки певні аспекти проблеми герменевтичного потенціалу норми, які побіжно згадуються авторами в ході розв’язання інших завдань.
Від самого початку методологічна рефлексія європейської філософії рухалась у герменевтичному руслі: це принциповість християнства у питаннях догматики, методологічні пошуки Ф.Бекона й Р.Декарта, аксіологічні розмисли І.Канта, нормативно-ціннісні концепції В.Віндельбанда, Г.Рікерта та ін.
Герменевтичні характеристики норм осмислювали М.Вебер, Р.Мертон, Т.Парсонс, П.Сорокін, які підкреслювали їх аксіологічну зумовленість і соціокультурну значущість. Ф.Знанецький, Дж.Коул, Л.Флек, У.Хенгстром аналізували норми і цінності науки з метою виявлення кореляцій між структурою наукового співтовариства та механізмами функціювання знання. Герменевтичну природу дослідження нормативності у своїх пізніх публікаціях визнавав і Т.Кун.
Соціальні, гносеологічні, ціннісні параметри норм у науковому пізнанні досліджувались у працях А.І.Антипенко, Л.Г.Дротянко, Р.А.Віхаллем, В.Ж.Келле, В.В.Кизими, У.Коллінза, М.Малкея, О.А.Мамчур, Н.І.Микешиної, В.А.Рижка, Т.Д.Суходуб. Герменевтичні аспекти нормативності пов’язуються з методологічними проблемами історико-наукових досліджень у публікаціях Вік.П.Візгіна, В.Ж.Келле, М.К.Мамардашвілі, Л.А.Маркова, В.Л.Рабінович, І.С.Тімофеєва та ін. Можливості герменевтики в аналізі ціннісних потенцій знання виявляє М.Г.Марчук, показуючи контекстуальний характер пізнання, важливість надраціональних, інтуїтивних способів осягнення буття –не тільки актуально наявного, а й потенційно можливого.
П.П.Гайденко, Л.В.Губерський, І.Т.Касавін, С.Б.Кримський, В.А.Лекторський, І.С.Нарський, М.В.Попович, О.В.Потьомкін, Б.В.Починок, І.П.Проценко, В.О.Цикін, В.Л.Чуйко, М.В.Швирьов висвітлюють герменевтичні питання наукового світогляду в зв’язку з різноманітними культурно-історичними традиціями.
Такі відомі дослідники логіки норм, як В.фон Врігт, А.Івін, В.О.Лобовіков, А.Хінтікка вказують на герменевтичну проблематику деонтичних логік. М.М.Бахтін, М.Вартофський, О.С.Гасяк, А.Є.Конверський, А.Н.Лой, В.С.Малахов, О.Л.Нікіфоров, В.Огурцов осмислюють норми з погляду розуміння та репрезентації знання. Автори різними шляхами приходять до проблеми контекстуальних чинників логіки наукового пізнання. Взаємодія норми з культурно-мовним середовищем побічно розглядається в герменевтичних розвідках Н.С.Автоновмової, В.І.Агапова, А.В.Гайди, Т.А.Клименкової, Я.Р.Козьмука, М.Х.Куле, В.В.Петрова, П.Рікера, І.П.Чорного.
Дж.Агассі, В.Куайн, Л.Лаудан, В.Ньютон-Сміт, Х.Патнем, Е.Штрекер аналізують норми в контексті ціннісної проблематики науки. Соціологічні та комунікативні аспекти норм осмислювали Е.Бетті, Дж.Блейчер, І.А.Бутенко, С.А.Даштаміров, А.А.Ігнатьєв, Л.Г.Іонін, Н.Г.Каралаш, І.П.Касавін, А.М.Маковецький, В.С.Малахов, О.Л.Нікіфоров, Б.І.Новиков і багато інших.
Евристичний потенціал когнітивних принципів герменевтики в контексті методологічної проблематики класичної науки представлений у публікаціях Б.Т.Алексєєва, Є.К.Бистрицького, І.А.Бутенко, С.М.Вовка, В.Дмитрієвської, М.С.Кагана, В.В.Каліниченко, Е.А.Косолапова, С.А.Кошарного, В.П.Литвинова, Л.А.Мікешиної, А.А.Михайлова, В.С.Ратнікова. Семантичні можливості наукових норм аналізують І.С.Добронравова, Л.І.Лазарев, В.Л.Матросов. Метафізичні та інтуїтивні аспекти нормативної свідомості висвітлюють Л.М.Архангельський, Н.А.Альошина, П.І.Бистров, М.В.Козякова, В.П.Мойсеєв, Г.І.Рузавін, Л.А.Соловей, О.В.Фурманова.
Цікавими є дослідження біологічної парадигми норми в поєднанні з розробкою проблем етосу медицини. М.Вартофський, Ж.А.Дрогаліна, Н.І.Зорій, А.А.Корольков, В.В.Лучков, А.Маслоу, В.В.Налімов, А.А.Осіпов, В.П.Петленко, В.Р.Рокитнянський, Л.І.Сидоренко, М.М.Сидоренко, В.В.Твердяков пов’язують гносеологічні проблеми біолого-медичних норм не тільки з етосом науки, а й з пошуком нових моделей потенційних можливостей людини. Актуальною залишається правова й етична проблематика філософії норми. Епістемологічну цінність етичних і юридичних норм виявляють Г.Х.Гадамер, Дж.Джіл, І.П.Грязін, І.Кельзен, А.А.Козловський, Г.В.Мальцев, П.Є.Недбайло, П.Рікер, А.Ф.Черданцев, Р.Чісхолм, В.С.Шаповал та ін.
Незважаючи на досягнуті результати в осмисленні норм у сфері наукового пізнання, проблема герменевтичного потенціалу нормативності в науці залишається відкритою для подальшого дослідження.
Метою дослідження є всебічне висвітлення герменевтичних аспектів нормативності як актуальної проблеми філософії науки, а також можливостей синтезу герменевтичного і нормативного підходів у сучасній епістемології.
Реалізація поставленої мети передбачає такі завдання:
–Здійснити аналіз функціонально-семантичного поля категорії “норма” з метою встановлення валентності значень цього поняття в тих галузях наукознавства, де цей термін має вирішальне теоретичне та практичне значення.
–Дослідити кореляцію структури розуміння з науковими та соціокультурними нормативами виробництва та інституціалізації знання.
–Довести сумірність нормативного підходу в науці з ключовими поняттями і принципами філософської герменевтики, показати герменевтичну природу дискусій стосовно нормативної регуляції науково-пізнавального процесу.
–Дати комплексну характеристику герменевтичного потенціалу норми як важливого чинника інтелектуального та соціокультурного контексту формування та функціювання наукового знання.
Методологічною основою дослідження є герменевтичний та порівняльно-історичний аналіз норм у сфері наукового пізнання, семантичний, інформаційний та синергетичний підходи у висвітленні механізмів нормативної регуляції науково-пізнавальної діяльності. Важливу методологічну роль у дисертаційному дослідженні зіграли герменевтичні методики Августина, В.Дільтея, М.Гайдеггера, Г.Гадамера, П.Рікьора. Автор послуговувався також концепціями “нормальної науки” Т.Куна, “особистісного знання” М.Полані, “трьох світів” К.Поппера, “ціннісного потенціалізму” М.Марчука та ін.
Об’єктом дослідження є норми у сфері наукового пізнання.
Предметом дослідження є герменевтичний потенціал норми.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено спеціальне комплексне дослідження герменевтичних аспектів норм у сфері наукового пізнання, введено в науковий обіг поняття герменевтичного потенціалу норми, обґрунтовано необхідність нового напряму дослідження нормативності, розкрито евристичний потенціал нормативної герменевтики в контексті новітньої філософії та методології науки.
У результаті дисертаційного дослідження було отримано результати, які містять елементи наукової новизни і виносяться на захист:
1. Розкрито методологічні можливості герменевтики в дослідженні норм у сфері філософії науки, соціології знання, епістемології та історії філософії. Встановлено ще недостатньо висвітлену сферу нормативності, що вимагає вироблення нових підходів і методів, одним із яких є застосований у дисертаційному дослідженні герменевтичний потенціалізм.
. Вперше експліковано ключові характеристики герменевтичного потенціалу норм і специфіку його реалізації в конкретних наукових дисциплінах; окреслено сфери, в яких він актуалізується; висвітлено нові ракурси тлумачення ідеалів і норм науки в сучасному соціокультурному й світоглядному контексті.
. Досліджено кореляцію норм науки і норм культури в комунікативному просторі сучасного суспільства; виявлено їхні внутрішні потенції, взаємозв’язок яких уможливлює процеси самоорганізації інтелектуального контексту та комунікативного поля наукового пізнання.
. Виявлено новий перспективний напрям дослідження взаємодії науки і культури –нормативну герменевтику; показано її актуальність як засобу формування постнекласичної наукової картини світу, моделювання нормативно-ціннісного середовища науки, деконструкції архетипів пізнавальної діяльності тощо.
. Доведено необхідність експлікації метафізичних і метанаукових засад ідеалів і норм науки як основи адекватного тлумачення потенційних референцій і когнітивних настанов наукового співтовариства –джерела семантичної валентності наукових теорій і причини динаміки значень їх основних понять і категорій.
. Запропоновано нове, зумовлене логікою дослідження герменевтичного потенціалу норми в контексті герменевтичної філософії науки, тлумачення наукової раціональності як форми самоусвідомлення та реалізації творчих сил особистості.
Практичне значення отриманих результатів. Виявлені в роботі герменевтичні характеристики наукових норм є, на нашу думку, важливими для ефективного розв’язання найбільш актуальних проблем сучасної філософії та методології наукового пізнання, особливо тих, які пов’язані з питаннями гуманізації та гуманітаризації науки.
Основні положення дисертації можуть посприяти вдосконаленню герменевтичних методик, які використовуються в історії науки і техніки, культурології, нормативній епістемології, соціології науки та інших дисциплінах. Ідеї та висновки автора можуть також знайти застосування в загальній лінгвістиці, зокрема –когнітивній лінгвістиці, соціолінгвістиці, текстології тощо.
Результати дисертаційного дослідження можуть успішно використовуватись у процесі викладання цілої низки загальних і спеціальних гуманітарних дисциплін, у тому числі й таких, як історія науки, загальне мовознавство, соціологія, психологія, філософія та методологія гуманітарних наук, герменевтика та ін.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, методологічні висновки та рекомендації дисертації обговорювалися на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри філософії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Вони апробовані на міжнародних науково-практичних конференціях “Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції” (Чернівці, 1997), “Біблія і світова література” (Чернівці, 1999), на міжнародному науковому конгресі “Українська історична наука на порозі XXI століття” (Чернівці, 2000), науково-практичних конференціях “Освітньо-виховний та професійний потенціал світоглядно-філософських дисциплін: класичні парадигми та альтернативи ХХІ століття” (Чернівці, 2001), “Українська культура: реалії та виклики ХХІ століття” (Чернівці, 2002), на “Синергетичних читаннях пам’яті Іллі Пригожина” (Київ, 2004).
Результати дисертаційного дослідження викладені у восьми наукових публікаціях у фахових виданнях з філософії.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (сім підрозділів) і висновків; загальний обсяг –сторінок основного тексту. Список використаної літератури включає 333 джерела.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У “Вступі” обґрунтовано вибір теми, її актуальність, проаналізовано ступінь наукової розробки теми, запропоновано авторський підхід до її розв’язання, визначені об’єкт і предмет дослідження, мета і завдання роботи, методи дослідження. Сформульовано ряд положень, які претендують на наукову новизну та виносяться на захист.
Перший розділ “Методологічні засади осмислення герменевтичного потенціалу нормативності в науці” присвячено висвітленню тих аспектів норм, які дозволяють актуалізувати герменевтичні техніки тлумачення в різних галузях наукової діяльності.
У підрозділі 1.1 “Герменевтика норми як проблема філософії та методології науки” досліджується генеза герменевтичної проблематики у філософських дискусіях про нормативну структуру науки.
Витоки сучасної проблематики герменевтичного потенціалу норми знаходимо в І.Канта. Його ідея трансцендентальної рефлексії не лише виявила певні конституюючі елементи, іманентні людському світосприйняттю, а й показала певні межі застосування розсудку в пізнанні власних передумов. Він одним із перших звернув увагу на недостатність формальної логіки для змістовного пояснення наукового знання. Нормативна логіка показує, що структуру науки неможливо вивчати в ізоляції від суспільних вірувань, цінностей, симпатій і антипатій, фобій та інших елементів духовного світу суб’єкта пізнання.
Комплекс уявлень, пов’язаний з нормативною структурою науки, має важливе значення для пояснення законів зростання наукового знання, але всі ці інтенції, референції та інші модальності наукових норм не знаходять прямого відображення в наукових текстах. Необхідність їх експлікації спонукає рано чи пізно до визнання герменевтичної природи проблеми нормативності в контексті філософії науки.
Досліджуючи аксіоматику конкретних наук, герменевтика вводить у науковий дискурс значення, зафіксовані в особистому досвіді та інтенціях авторів, і співвідносить їх зі знаковими системами історичних культур. Незалежно від того, чи це вірш, чи це математична формула, чи взаємозв’язаний комплекс моделей і образів, вони можуть бути сприйняті як текст. Опираючись на публікації В.фон-Врігта, А.А.Івіна, П.Горського, Є.В.Ільєнкова та інших, автор досліджує можливості герменевтики в осмисленні колективно сповідуваних уявлень і знання реального матеріального світу, маючи на увазі, що принцип “герменевтичного кола” передбачає наявність певного перед-розуміння.
Причетність до аксіологічних проблем науки переводить герменевтику норми у план різноманітних модальностей наукового світогляду. Сумірність принципу “герменевтичного кола” з концепціями генотипу та фенотипу, мови i мовлення, свiдомостi й дiяння, iнформацiї та коду, смислу та символу спонукає до висновку, що норма в цих дихотомiчних переходах стосується не тільки особливостей природних процесів, а й динаміки розуміння та репрезентації когнітивного досвіду в науці.
Підрозділ 1.2 “Контури ідентифікації герменевтичного потенціалу наукових норм” присвячено критиці стереотипів, які сформувались у герменевтичній філософії науки, окреслено ключові характеристики авторської концепції герменевтичного потенціалу норми, обґрунтовано можливості герменевтичної парадигми в нормативній епістемології.
Синхронічний і діахронічний аналіз нормативної структури знання виявив імпліцитний зв’язок між окремими підходами до вивчення “нормального” в науці, хоч у межах традиційних методів неможливо систематизувати накопичений досвід нормативної регуляції. Потрібен принципово новий погляд на проблему, якісно новий духовно-інтелектуальний контекст розуміння нормативно-ціннісної детермінації знання. Його, на думку автора, й покликана забезпечити нормативна герменевтика.
Обстоюється думка, що не слід обмежувати герменевтичну філософію науки виключно мовною текстурою теорій. Автор пов’язує герменевтичну проблематику філософії науки з концепцією “особистісного знання” М.Поланi, та теорією “нормальної науки” Т.Куна. Важливим елементом герменевтичної філософії науки є культурно-історичний образ норми, який істотно впливає на використання даної категорії в дослідженнях прогностичного характеру, поясненні законів буття через узгодження актуальних і потенційних характеристик об’єктів. У цьому контексті автор звертає увагу на той факт, що герменевтичну концепцію передрозумiння, iсторизму та передання неправильно тлумачити з погляду минулого –як те, що вiдбулося. Через норму розкривається потенцiалiзм герменевтики, адже в концепції передрозумiння в її гайдеггерiвському тлумаченні норма може поставати як один iз конституюючих чинників присутностi (Dasein).
Iєрархiчна взаємозумовленiсть iдеалiв i норм наукового пiзнання вiдображає також i спiввiдношення потенцiйного з актуальним. Так, фундаментальне відкриття є знанням потенційного щодо знань, якими володіє наукове співтовариство, а професійні знання науковців є потенційними по відношенню до знань, які чітко зафіксовані на соціокультурному рівні.
В контексті проблеми розуміння зв’язок наукової норми з культурно-історичними архетипами, з образно-символічною системою мислення та різноманітними семантичними аспектами теорії інформації дозволяє говорити про значний герменевтичний потенціал нормативної свідомості, який потребує всебічного дослідження в епістоемології та філософії науки.
У другому розділі “Світоглядно-філософський статус і теоретичні можливості нормативної герменевтики” аналізуються метанаукові, соціокультурні та методологічні детермінанти нормативної структури науки, конкретизуються функції нормативної герменевтики в сучасній гносеології та філософії науки.
У підрозділі 2.1 “Метафізичні витоки проблеми герменевтичного потенціалу нормативності” показано прогалини в науковому дослідженні методологічної норми, неможливість експлікувати чи формально зафіксувати динаміку одночасної взаємодії численних смислових констант, які впливають на функціювання інтелекту. Окреслено певний неконцептуалізований надлишок (потенціал), який можна сприймати, лиш актуалізувавши особисте розуміння.
Автор дисертації спирається на міркування видатних учених про метафізичні аспекти теорії еволюції, теорії відображення, теорії генетичної передвизначеності. Важливе значення мають судження видатних учених про вплив християнства на становлення інституту науки, її ідеалів і принципів. Як свідчать публікації останніх років, саме норми християнського світогляду мали вирішальний вплив на формування ідеалів, норм і цінностей науки. Йдеться про важливість таких аспектів християнського світогляду, як віра в раціональну організацію всесвіту, пошанування істини, людиноцентризм, розмежування творіння і творця, віра в богонатхненність людини, заповідь опановувати землю. При цьому треба мати на увазі не тільки позитивні, а й негативні впливи релігійної традиції на методологічні проблеми науки. Захоплення раціоналістично-логічною стороною пізнання в середньовічному богослов’ї вплинуло на переорієнтацію теоретичної думки з Логосу на sсіеnсіа. Науковий логоцентризм втратив пізнання типу Noesis, яке згодом намагається відтворити Е.Гуссерль.
Окремим аспектом метафізичності норм науки є проблема розмежування віри і знання. Автор дисертації проводить паралелі між ученнями Августина Блаженного про знак і анамнезис, І.Канта про апріорні форми знання та концепцією передрозуміння М.Гайдеггера. Ці фундаментальні теорії відображають герменевтичну лінію онтологічних і гносеологічних пошуків європейської філософії. Представлено аналіз християнської традиції осмислення світоглядних засад людського пізнання, дораціональних і домовних чинників структури розуміння. Автор посилається на міркування науковців щодо спорідненості механізмів дії релігійних норм і нормативної регуляції в науці (праці В.А.Вейніка, Войно-Яснецького, В.Є.Обухова, публічні висловлювання М.Планка та В.Гайзенберга).
У підрозділі 2.2 “Соціокультурні та власне наукові детермінанти нормативної герменевтики” автор намагається встановити когнітивні та методологічні витоки проблеми герменевтичного потенціалу норми у філософії науки. Розкрито герменевтичні аспекти проблеми норми у конкретних дисциплінах. Показано необхідність переосмислення проблеми нормативності з герменевтичного погляду.
Порівняльний аналіз концепції норми у конкретних наукових дисциплінах виявив невпорядкованість і спонтанність тлумачення норми в різних практичних і теоретичних ситуаціях. Показано, що левова частка методологічних норм науки має аксіоматичний характер, оскільки вони не підтверджені експериментом, запозичені з інших дисциплін, породжені свідомими і несвідомими настановами вчених. Очевидно, що в багатьох випадках результати наукових досліджень опираються не так на експліцитні, як на інтуїтивні уявлення про норму.
Сліпе перенесення досвіду нормативності з однієї дисципліни в іншу не лише розриває зв’язок між теоретичними нормами і прагматикою наукового пізнання, а й перешкоджає адекватному сприйняттю фактів. Виникає ілюзія методологічної анархії та релятивізму в епістемології, тому що жодна наукова дисципліна поки що не може претендувати на вичерпне визначення норми. Автор покладається на праці Р.Декарта, А.А.Королькова, А.Маслоу, В.П.Петленко, Р.Рорті та інших дослідників, аби перевести проблему норми в онтологічний вимір і показати хибність номіналістичних настанов класичної раціональності.
За таких умов надзвичайно важливою для сучасної герменевтики є біологічна та медична парадигми норми. Прагматизм медико-біологічної парадигми не дозволяє скасувати онтологічну норму, а радше вимагає розмежувати онтологічну норму та її відображення в конкретно-історичній свідомості. Тут у пригоді можестати досвід соціологічної парадигми. Соціологія вже виробила певні механізми реалізації гносеологічної функції норм. Соціальна норма представлена у свідомості індивіда не тільки у вигляді чітко сформульованого правила, а й у вигляді певного образу, тіснопов’язаного, з одного боку, з цінностями, а з іншого –з енергетично-вольовою структурою мотивації.
Історія операціоналізації поняття норми в гуманітарних та природничих науках заслуговує на увагу ще й з огляду на те, що важливо окреслити специфіку нормативної герменевтики по відношенню до інших лінгвістичних методик. Мовознавцям у визначенні норми важко подолати позитивістські принципи, незважаючи на численні декларації, що пояснюється відчуженням семантичних концепцій мови від духовного світу людини.
Саме цілісність життєвого і духовного світу суб’єкта пізнання й покликана відкрити для нормативної епістемології герменевтика. На думку автора, розрізнені аспекти норм об’єднує проблема розуміння, фіксуючи закономірності формування норм науки у мінливих ситуаціях пізнання.
У третьому розділі “Герменевтичний потенціал норм у структурі сучасного методологічного знання” на основі нормативного аналізу проблеми розуміння долається протиставлення герменевтики і природознавства, розкрито нові можливості конструктивної взаємодії герменевтики з традиційними науковими методами.
Підрозділ 3.1 “Герменевтика нормативної структури природничонаукового знання” присвячений висвітленню герменевтичних аспектів нормативності в окремих природничих дисциплінах. Визначення поняття норми в методології цих дисциплін автор пов’язує з осмисленням потенціалу взаємодії суб’єкта зі світом у динаміці реальних обставин діяльності науковця.
Герменевтичний аналіз норм природничонаукового знання автор здійснює на засадах, сформульованих ще Блаженним Августином: “Усяка наука займається або предметами, або знаками, які ці предмети виражають. Немає сумніву, що всі предмети ми взагалі пізнаємо за допомогою знаків...”. Фокус дослідження зосереджується на інтенціональній структурі розуміння та на контекстуальних вимірах знання. Автором показано, що норма забезпечує комплексну організацію евристичних потенцій суб’єкта пізнання через кореляцію з духовним і матеріальним “інтер’єром”. Дається перелік герменевтичних ситуацій у природничих дисциплінах. Це переходи від теорії до практики, від буденного мислення до теоретичного, від одного культурно-мовного контексту до іншого та ін.
По-новому осмислюється герменевтичний аспект природознавства. За допомогою концепції герменевтичного потенціалу норми показано багатомірність впливу методологічних норм на інтелектуальні та вольові потенції суб’єкта пізнання. Виявляються шляхи вдосконалення критеріїв точності в філософії науки
Досліджується роль метафори у взаємодії свідомого та периферичного знання. Метафора –це засіб фіксації екстралінгвістичного когнітивного змісту наукового поняття. Якби денотативні значення наукових термінів і норм наукового пізнання були абсолютно фіксованими, то не було б ніякої можливості для розвитку наукового світогляду. Динаміка ж смислу наукових понять багато в чому залежить від взаємодії норм і образно-символьного виміру науки в процесі формування світоглядних “інтер’єрів” наукового знання. “Парадигма”, “дисциплінарна матриця”, “наукова програма”, “теорія” розглядаються як різні типи усталених контекстів, які дозволяють актуалізувати когнітивний зміст наукових понять.
Герменевтична експлікація семантики методологічних і етичних норм природознавства важлива для усунення конфлікту неусвідомлених мовних і образних асоціацій. Сфера дослідження сучасного природознавства давно вже вийшла за межі суто фізичної перцепції: природознавці мають справу не так із об’єктивною реальністю, як із інтуїтивними припущеннями, здогадами тощо. Інтелект науковця поряд із теоретичними конструктами наукового досвіду зазнає серйозного впливу соціокультурних нормативів, символів, архетипів.
Трансформація структури розуміння внаслідок рефлексії над нормами актуалізує фундаментальну значимість їх герменевтичного потенціалу в контексті наукового пізнання, адже норма моделює горизонт розуміння, структуру комунікативного простору науки, програмує механізми і перспективи світоглядних аплікацій наукового знання в постмодерній культурі.
У підрозділі 3.2 “Нормативна герменевтика в контексті соціогуманітарного пізнання” особливої уваги надається взаємозв’язку нормативістських концепцій права з юридичною герменевтикою. На конкретному матеріалі доводиться можливість і необхідність розвитку нового напряму філософської герменевтики –нормативної герменевтики.
Аналіз інтерпретованого потенціалу норми доводить актуальність семантичного підходу до ідеальної реальності. Розуміння перманентно націлене на семантичний потенціал явища. Семантичне ядро будь-якого тексту міститься не в самому тексті, а в духовності суспільства. Джерелом осмислення явищ i кожного аспекту події слугує глибинна, духовно-практична надсвiдомiсть i більш поверхнева соціокультурна та професійна інтуїція. Методологічну й етичну норму можна вважати “порогом” можливостей сучасної наукової парадигми в структуризації семантичного потенціалу цих невербальних пластів мислення. Онтологічний підхід до знання вимагає об’єктивного врахування i цих елементів думки, однак формально-логiчний інструментарій точних наук виявився безпорадним перед ідеальною сутністю людського духу, яка традиційно вважалася цариною теології та мистецтва.
У європейському раціоналізмі усталеним є об’єктивістський підхід у вивченні нормативної структури мислення та її впливу на iнтелектуально-вольовi процеси суспільства. Цей досвід знаходимо і в юридичній герменевтиці. Експліцитне значення висловлення чи діяння та їх тлумачення є символом невимовного –того, про що дане висловлення мовчить. Епістемологічна й феноменологічна цінність герменевтичної інтерпретації норми полягає в тому, що вона дозволяє утримувати в полі зору смисл, який буденне, звичне розуміння має на увазі, хоч і ніколи остаточно не зможе його виразити. Тож для юриста цілком природно розв’язувати проблему тлумачення не у зв’язку з тим, про що закон твердить, а у зв’язку з тим, про що закон мовчить, у зв’язку з тим що він має на увазі.
Смисл правових і моральних норм є силовим полем комунікації у сфері права та моралі, він корелює з інтенціональною свідомістю та формує мотиваційні вектори суспільної діяльності. Правосвідомість і культура постають як потенціал, динамічна сила, резерв багатовекторних смислових орієнтирів у середовищі невизначеностей, умовностей, інтенцій, мотивацій, пресупозицій, моделей і оцінних схем, які і є, зрештою, підґрунтям для розуміння правових текстів. Нормативна й соціологічна концепції права спонукають до висновку, що існує межа конвенціональності й довільності у правовій нормотворчості. В протилежному випадку норма права або стає неактуальною, або спотворює людську природу, робить соціум недієздатним.
Підрозділ 3.3 “Евристичний потенціал нормативної герменевтики в методології науки” завершує здійснене в дисертації дослідження. Герменевтична концепція норми аналізується з погляду прогностичної функції філософії науки. Сформульована ще Аристотелем проблема співвідношення акту і потенції розглядається тут у контексті нормативно-ціннісного підходу як мірила внутрішньої форми смислу.
Феномен розуміння значно ширший від його знакових репрезентацій. Розуміння, пояснення та інтерпретація опосередковують перехід від внутрішнього логосу до зовнішнього, від внутрішньої, потенційної форми смислу до його знакового вираження. Онтологічний вимір знання багато в чому визначається несвідомими соціальними нормами і цінностями. Епістемологічне дослідження ускладнюється й тим, що первинна ціннісно-нормативна структура мотивації суб’єкта пізнання сама зазнає змін у процесі переходу до нових форм життєдіяльності та нового наукового світогляду. Людина з усіма своїми творчими потенціями постає своєрідним “енергетичним” наповненням будь-якої інформації. Силовим полем права, моралі, культури, наукової інформації постають не логічні формули і не культурні символи, а “семантичні поля”, актуалізовані в різноманітних соціокультурних сферах життєдіяльності. Яскравим прикладом тут є модель “правового поля”, яке хоч і піддається квантуванню, поясненню правової ситуації, проте чинить опір повній формалізації та автоматизації правового регулювання. Функціональність правової системи забезпечується інтелектуально-вольовими втручаннями юристів і законодавців, вона вимагає не формального дотримання букви закону, а рецепції духу законів, яка можлива тільки на рівні “схоплювання” як результат інтуїтивного зусилля. Ця ж сама властивість традиції по-різному пояснюється у працях з філософії науки.
Наявність надсвідомих смислів, які багатомірно корелюють із нормативно-ціннісною структурою мотивації індивіда, не слід співвідносити зі сферою ірраціонального, доконечно несвідомого. Неусвідомленими та неконцептуалізованими енергії душевного устрою людини постають лише в класичній науковій парадигмі. За умов застосування герменевтичних технік уже можлива об’єктивація та концептуалізація багатьох надсвідомих аспектів розуміння й осмислення. Взаємодія “функціонально-семантичного поля” з нормативно-ціннісною системою формує традицію чи “дисциплінарну матрицю” наукової парадигми. Проте пізнавальні потенції людини мають свої межі –тілесні, нормативні, а також в розумінні потужності вольового імпульсу до творчості. Інтерпретація смислового поля норми дозволяє моделювати процеси, які передують трансформації експліцитних значень елементів наукової парадигми.
Результатом дослідження поставленої в дисертації проблеми є такі висновки:
1. Причиною прогалин між теорією і прагматикою норми в конкретних наукових дисциплінах є відсутність феноменологічного розуміння функцій норми у пізнавальному процесі.
. Характер дослідження герменевтичного потенціалу нормативності відображається на кореляції духовного й тілесного в структурі пізнавальної діяльності наукового співтовариства. Фундаментальною проблемою дослідження тут є неможливість повної формалізації змістовного потенціалу норми, яку й покликана подолати герменевтична концепція норми.
. Концепція герменевтичного потенціалу норми дозволяє об’єднати розрізнені загальнотеоретичні та конкретно-наукові дослідження нормативності в єдине функціонально-семантичне поле нормативної герменевтики й систематизувати розрізнені контексти нормативних систем.
. В сучасній епістемології більше неможливо ігнорувати суб’єктивну реальність як універсальний контекст наукового пізнання. Проте побудована на фізикалістських ідеалах філософія науки неспроможна адекватно відобразити людиномірність науки. Виходом із кризи може бути герменевтичне дослідження, побудоване на аналізі механізмів кореляції ідеалів і норм науки зі світоглядними основами культури.
5. Нормативна герменевтика постає в ролі методу підвищення критеріїв точності інтенціонального та феноменологічного дослідження наукового знання та засобу експлікації метанаукових і особистісних його складників. Цінність даного підходу полягає не тільки у можливостях аналізу знаково-символічної системи комунікації, а й у специфічному застосуванні інтерпретації з метою висвітлення смислової валентності лінгвістичних параметрів функціювання наукової теорії та об’єктивації екстралінгвістичних невербалізованих чинників зростання знання.
. Підвищення соціальної значущості науки вимагає врахування можливості втручання норм науки в усталені етичні та світоглядні структури суспільного буття. Важливим знаряддям контролю за гуманістичними наслідками розростання інформаційних технологій є врахування герменевтичного потенціалу норми в контексті наукового пізнання.
Основний зміст і висновки дисертаційного дослідження висвітлені в наукових публікаціях автора:
1. Роман І.О. Герменевтика як метод соціолінгвістики // Науковий вісник Чернівецького державного університету: Збірник наук. праць. –Вип. 8: Філософія. –Чернівці: Рута, 1997. –С. 135-140.
2. Роман І.О. Герменевтична трансформація норм наукового пізнання // Науковий вісник Чернівецького державного університету: Збірник наук. праць. –Вип. 35: Філософія. –Чернівці: Рута, 1998. –С. 183-187.
3. Роман І.О. Потенціал теологічної парадигми в онтології норми // Науковий вісник Чернівецького державного університету: Збірник наук. праць. –Вип. 64: Філософія. –Чернівці: Рута, 1999. –С. 17-20.
. Роман І.О. Біблія і соціальні норми українців // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Біблія і світова література”. –Чернівці: Рута, 2000. –С. 120-125.
. Роман І.О. Нормативізм як одна з проблем філософії науки // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Збірник наук. праць. –Вип. 69: Філософія. –Чернівці: Рута, 2000. –С. 29-31.
6. Роман І.О. Герменевтична парадигма норми в лінгвістиці // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Збірник наук. праць –Вип. 101: Філософія. –Чернівці: Рута, 2001. –С. 63-66.
. Роман І.О. Нормативна структура розуміння та ідоли герменевтики в філософії науки // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Збірник наук. праць. –Вип. 130: Філософія. –Чернівці: Золоті литаври, 2002. –С. 42-46.
. Роман І.О. Проблема експлікації метафізичних аспектів наукового пізнання // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Збірник наук. праць. –Вип. 244-250: Філософія. –Чернівці: Рута, 2005. –С. 128-134.
АНОТАЦІЯ
Роман І.О. Герменевтичний потенціал норми в контексті наукового пізнання. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.09 –філософія науки. –Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. –Чернівці, 2005.
У дисертації проаналізовано важливі аспекти проблеми норми в контексті сучасної філософії та методології науки. З’ясовуються можливості герменевтики в дослідженні нормативно-ціннісної структури смислу наукових висловлень. Обґрунтовується актуальність даного підходу в процесі трансформації дослідження змісту категорії норми з суб’єкт-об’єктної в суб’єкт-суб’єктну площину природничонаукового та гуманітарного знання. Виявлено методологічні можливості застосування категорії норми в науковому пізнанні. Герменевтична концепція норми визначена як одна з реалістичних позицій у суперечці про зміст універсалій. На основі досвіду тлумачення норм у правових і моральних ученнях встановлено, що співвідношення раціонального та ірраціонального в структурі будь-якої норми є свідченням її внутрішнього потенціалу, що й зумовлює потребу в його герменевтичному дослідженні. На противагу панлінгвістичним концепціям, нормативно зорієнтована герменевтика надає великого значення сфері невербального, домовного мислення. Показано, що інтерпретація є основним інструментом об’єктивації змісту герменевтичного потенціалу наукової норми. Пояснення і розуміння тлумачаться як взаємозумовлені методи актуалізації потенціалу соціальних цінностей і норм у феноменологічному полі свідомості дослідника.
Ключові слова: герменевтика, знання, метафізика, методологія, норма, потенціал.
Роман I.O. Герменевтический потенциал нормы в контексте научного познания. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.09 –философия науки –Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. –Черновы, 2005.
В диссертации проанализированы важные аспекты проблемы нормы в контексте современной философии и методологии науки. Выясняются возможности герменевтики в исследовании нормативно-ценностной структуры смысла научных высказываний. Обоснована актуальность данного подхода в процессе трансформации исследования нормы из субъект-объектной в субъект-субъектную плоскость. На примере герменевтического анализа естественных дисциплин выявлены метафизические аспекты функционирования норм научного познания. Герменевтическая парадигма нормы определена как одно из реалистических течений в современном споре об универсалиях. На основе опыта интерпретации норм в правовых и моральных учениях установлено, что соотношение рационального и иррационального в содержании любой нормы удостоверяет ее внутренний потенциал, что и обусловливает потребность в его герменевтическом анализе. В противоположность панлннгвистическим концепциям, нормативно ориентированная герменевтика предоставляет больше значения сфере невербального и доязыкового мышления. Показано, что интерпретация является основным инструментом объективации содержания герменевтического потенциала научной нормы. Объяснение и понимания трактуются как взаимообусловленные методы актуализации потенциала социальных ценностей и норм в феноменологическом поле сознания исследователя.
Ключевые слова: герменевтика, знание, метафизика, методология, норма, потенциал.
SUMMARY
Roman Ihor Olehovych - The Hermeneutic Potential of Norm in the Context of Scientific Cognition. - Manuscript.
Candidate thesis for obtaining a degree of Candidate of Philosophical Sciences in speciality 09.00.09 –philosophy of science. – Chernevtsi National University by Juriy Fedcovich.
The dissertation paper analysez norms of scientific cognition in the context of modern philosophy and methodology of science. The notion of “norm” is investigated as a basic category for an interdisciplinary theory of science. The author casts light upon important aspects of normative consciousness which cannot be conceptualized within the classical methodological paradigm
Within the leading conceptions of norm in history of philosophy, sociology, linguistics, medicine and biology a common methodological gap is found up. In this respect, possibilities of hermeneutics are aсtualized from the positions of informational approach to the reality. A hermeneutic analysis of cognitive norms of the natural sciences has been undertaken in the dissertation thesis. It showed that topicality of normativism in sciences roots in the necessity to study the “gnosseological subject” of scientific experiment as one of the central components of knowledge production. The norm turns out to be a universal, presenting ideal reality rather then a parameter of material objects. It has been showed that classical criteria of scientific cognition had been worked out within the subject-object paradigm, whereas normative structure of scientific knowledge is a great deal aimed to regulate the subject-subject dimensions of human activity. The author presented some mechanisms of hermeneutic transformation of science which haven’t been adequately evaluated in modern philosophy of science.
The hermeneutic potential of norm was explicated on the model of legal hermeneutics. It has been showed that in practice the idea of normativism as an alternative to the natural sciences should collaborate with philosophical hermeneutics. On the one hand, objectivation of the normative structure of presupposition brings elements of systemness and concreteness into hermeneutics. On the other hand, fundamental investigation in the field of deontic logic undertaken by native and foreign specialists showed that it is impossible to completely formalize the process of interpretation of moral and legal norms. Only specific features of the lawyer’s professional intuition help them to control the implicit power vectors in the semantic field of legal and moral norms.
As a result, hermeneutics is treated as one of the realistic decisions of modern discussion about universals. While analyzing the problem of understanding and explanation the author grounds the importance of overcoming punlinguictic conceptions of hermeneutics. The hermeneutic potential of norm could be realized much wider in modern philosophy of science as well as in concrete disciplines if it were studied as a method of investigation of the extralinguistic and non-formalized layers of consciousness.
The key words: hermeneutics, knowledge, methaphisics, norm, metodology, potential.