Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
СВОБОДА ЛЮДИНИ: ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ВИМІРИ
Спеціальність 09.00.03 –соціальна філософія та філософія історії
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
ЛЬВІВ –
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі філософії Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.
|
Науковий керівник: |
Мельник Володимир Петрович, доктор філософських наук, професор, декан філософського факультету, завідувач кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету імені Івана Франка |
|
Офіційні опоненти: |
Бичко Ігор Валентинович доктор філософських наук, професор кафедри історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
|
Скринник Михайло Антонович кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Національного лісотехнічного університету України (м. Львів) |
|
|
Провідна установа |
Інститут філософії імені Григорія Сковороди національної академії наук України (м. Київ) |
Захист відбудеться 10 квітня 2007 року о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 301.
Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.
Автореферат розіслано 7 березня 2007 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02
кандидат філософських наук, доцент О. Б. Сінькевич
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дисертаційного дослідження. Свобода як феномен, ідея, цінність та ідеал —один із найважливіших аспектів буття людини. Представники різних історичних періодів своєрідно підходили до тлумачення цієї проблематики. Розвиток сучасної західної цивілізації значною мірою ґрунтується на тому розумінні свободи, яке постало впродовж останніх століть у різних течіях філософської думки. Особливе значення в підході до свободи як до субстанційної цінності належить лібералізму як важливому напряму західної соціально-філософської думки. Свободу визначають як основну його категорію: навколо неї будують міркування, концепції та теоретичні структури ліберального характеру, у яких особливо наголошено на діалектичному співвідношенні індивідуального та соціального в житті людини, на тому, яким чином окрема особа здатна актуалізовувати й реалізовувати свободу, притаманну кожному індивідові від народження. Наприкінці ХХ –на початку ХХІ століття ця проблематика стає об’єктом інтенсивних дискусій між лібералізмом та комунітаризмом, в яких лібералізм постає як виразник індивідуалістичної тенденції, а комунітаризм, своєю чергою, звертає увагу на соціальну складову життя людини. Можна стверджувати, що в сучасній філософській думці західних (передовсім англосаксонських) країн аналіз співвідношення індивідуального й соціального вимірів свободи передбачає неминуче звернення до ліберальних та комунітаристських концепцій, у яких ці виміри виявляють себе через розкриття змісту індивідуалізму, приватності, публічності, автономії, спільноти та низки інших категорій.
Розвиваючись як незалежна держава протягом останніх шістнадяти років, Україна з необхідністю залучена до контексту сучасного глобалізованого світу і зазнає його впливу (в економічній, гуманітарній, політичній та інших галузях). Свобода як ідеал стає важливим предметом аналізу соціально-політичних процесів останніх десятиліть у вітчизняному дискурсі, проте відзначимо, що українська академічна спільнота повинна більш активно залучатись в опрацювання здобутків, невдач та обґрунтованих теоретичних напрацювань розвинутих країн із ліберально-демократичним типом суспільства, зокрема аналізувати діалог між лібералізмом та його комунітаристською критикою. Отже, це вказує на актуальність дослідження таких індивідуальних та соціальних вимірів свободи, як індивідуалізм, приватність, публічність, автономія, спільнота в межах ліберально-комунітаристського дискурсу. Пропоноване дисертаційне дослідження обґрунтовує ключову взаємопов’язаність індивідуального й соціального початків та їх нерозривний зв’язок через ідею свободи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в контексті науково-дослідницької роботи кафедри філософії філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Тема дослідження тісно й безпосередньо пов’язана з держбюджетною темою “Громадянське суспільство як здійснення свободи: соціальний, релігійний та економічний виміри” (державний реєстраційний номер 0103U006795), над якою колектив названої вище кафедри працював протягом останніх років.
Мета дисертаційного дослідження —проаналізувати індивідуальні та соціальні виміри свободи в сучасному ліберально-комунітаристському дискурсі.
Досягнення зазначеної мети є можливим за умови розв’язання таких необхідних завдань:
Об’єктом дисертаційного дослідження є феномен свободи в контексті ліберально-комунітаристського дискурсу (праці мислителів другої половини ХХ –початку ХХІ століття).
Предмет дисертаційного дослідження —індивідуальні та соціальні виміри свободи: індивідуалізм, приватність, публічність, автономія, спільнота.
Методологічною основою дослідження є теоретичні здобутки пізнавального арсеналу філософської та наукової думки мислителів та дослідників із проблематики свободи. Для найповнішої реалізації поставлених завдань та досягнення зазначеної мети використано низку як філософських, так і загальнонаукових методів:
Наукова новизна дисертації тісно пов’язана з її актуальністю та висновками, яких було досягнуто у процесі роботи над цією темою. До тверджень, що мають наукову цінність та характеризують новизну дисертаційної роботи, включено такі положення, які виносяться на захист:
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає у внеску в теоретичну базу осмислення феномену свободи в сучасному світі, який представлений в контексті поєднання важливих дотичних феноменів (індивідуалізм, приватність, автономія), що їх можна розглядати і як його складники, і як його прояви в соціальній дійсності.Матеріали та висновки дослідження можуть бути використані для підготовки лекційних курсів із соціальної філософії, філософської антропології, етики, політичної філософії й політології та інших суспільнознавчих дисциплін; спецкурсів, присвячених проблематиці свободи та дотичних до неї понять.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Різні аспекти дослідження, деякі ідеї та обґрунтовані висновки дисертації викладено в 11-ти наукових публікаціях (із них п’ять статей у фахових виданнях, визначених ВАК України; та шість тез доповідей на конференціях).
Основні положення роботи були висвітлені в доповідях та виступах на таких міжнародних та всеукраїнських конференціях: Третя і Четверта міжнародні науково-практичні конференції “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 2005, 2006); Міжнародні наукові конференції “Дні науки філософського факультету” (Київ, 2005, 2006); Наукова конференція “Російський срібний вік: проблема особистості” (Дрогобич, 2005); Всеукраїнська наукова конференція “Духовні виміри європейської цивілізації: виклики ХХІ століття” (Львів, 2005); Третя міжнародна наукова конференція “Політологічні, соціологічні та психологічні виміри перехідного суспільства: як зробити реформи успішними” (Суми, 2006).
Плідну роботу над запропонованим дисертаційним дослідженням було здійснено під час Літнього інституту демократії та різноманіття (Краків, Польща, 2002) та впродовж річного академічного стажування в Оксфордському Університеті (Великобританія, 2003-2004).
Окрім цього, результати дослідження апробовано на щорічних науково-звітніх конференціях та теоретичних семінарах кафедри філософії філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Структура дисертації зумовлена її метою, завданнями та концептуальним баченням проблематики. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (які містять вісім підрозділів), висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 184 сторінки (із них 163 сторінки основного тексту). Список використаних джерел містить 217 позицій.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено зв’язок з науково-дослідницькою роботою кафедри, на якій виконано дисертацію; вказано об’єкт і предмет дослідження; проаналізовано застосовані в дослідженні методи і принципи; сформульовано мету та завдання; визначено наукову новизну положень, що виносяться на захист; розкрито теоретичне та практичне значення роботи; подано відомості про апробацію дослідження та його структуру.
У першому розділі “Теоретико-методологічні підвалини соціально-філософського аналізу феномена свободи” розкрито засади й елементи історичної спадщини розуміння ідеї свободи.
Феномен свободи є предметом зацікавлення мислителів різноманітних течій та напрямів. У першому підрозділі “Джерельно-методологічна база дисертаційного дослідження” зазначено тих авторів, праці яких слугували методологічним підґрунтям дослідження. Серед них виділено такі, що присвячені аналізу ідеї свободи, а також феноменам індивідуалізму, приватності та автономії. Окрему групу становлять праці авторів, які досліджують системи лібералізму та комунітаризму, адже в контексті дискусії між ними розкрито тему дисертації. У межах цієї дискусії можна виділити мислителів, які досліджують лібералізм у його різноманітних подобах в сучасному світі (Д. Боаз, Ф. Гаєк, Дж. Грей, Р. Дворкін, В. Заблоцький, Дж. Крістман, П. Манан, Л. фон Мізес, М. Прунак, Дж. Роулз, Г. Рормозер, Г. Тульчинский, М. Фріден, С. Фрімен), та таких, які присвячують свої праці взаємозв’язку між лібералізмом та комунітаризмом в різноманітних формах (Ш. Авінері, Г. Блокланд, М. Волцер, Е. Гутман, В. Заблоцький, Ф. Зелцнік, В. Кимліка, Я. Кіш, Ч. Кукатас, А. Макінтайр, С. Мулгалл, Ф. Петтіт, П. Рахшмир, А. Свіфт, М. Сендел, Ч. Тейлор, А. де-Шаліт).
Поняття свободи в контексті теми дисертації проаналізовано у працях насамперед таких сучасних авторів, як: Г. Арендт, Р. Арон, О. Бандура, С. Бенн, І. Берлін, І. Бичко, Г. Блокланд, В. Вайштайн, Б. Вілльямс, Ф. Гаєк, Дж. Грей, Т. Грін, Дж. Данфорд, М. Дімова-Куксон, В. Заблоцький, А. Карась, Я. Картер, Дж. Крістман, Дж. Маккелем, В. Пазенок, Дж. Раз, Дж. Рейчелз, Дж. Роулз, А. Свіфт, Л. Ситниченко, Ч. Тейлор, В. Шаповал. Найбільш цікавими є міркування ліберального спрямування, які демонструють, чим є свобода в сучасному західному суспільстві та які її виміри набувають особливої ваги сьогодні.
Для розкриття теми дисертаційного дослідження важливими є праці, у яких ідею свободи розкрито через поняття індивідуалізму, приватності та автономії. Такі дослідники, як А. Байєр, І. Берлін, Г. Блокланд, Ф. Гаєк, Д. Готьєр, Г. Дилигенский, Л. Дюмон, В. Заблоцький, Ю. Замошкин, В. Кимліка, О. Коропецька, О. Корх, С. Люкс, М. Недашківська, М. Новинская, Д. Різмен, І. Старовойт, Н. Скотна, С. Cухачов, З. Шевченко роблять акцент на аналізі індивідуалізму, зокрема на історичній його генезі, розглядові індивідуалізму в межах ліберального світогляду західної філософії, на встановленні зв’язків поняття індивідуалізму з дотичними поняттями та ін.
У літературі, присвяченій проблемі приватності, виділено праці, спрямовані на якісний аналіз цієї ідеї, визначення її сутності (С. Бенн, М. Вайнштайн, Е. Ван-ден Гааг, В. Заблоцький, В. Калуга, Ф. Ольсен, П. Фронд, Дж. Чепмен). Інша група авторів передусім цікавляться можливостями розрізнення між приватним та публічним (С. Барсукова, С. Бенн, Дж. Гауз, А. Райан). А також існує низка праць, автори яких розглядають приватність у її зв’язку з іншими дотичними поняттями й ідеями (Г. Арендт, Г. Блокланд, В. Вайнштайн, Ю. Габермас, Г. Гросс, Дж. Іннесс, Е. Кемеров, М. Недашківська, А. Сіммел, Е. Трубина, К. Фрідріх). Зауважмо, що український академічний дискурс лише починає ґрунтовні дослідження в цьому перспективному напрямі.
Питання взаємозв’язків людей у соціальній групі та значення автономії висвітлено у працях таких дослідників: С. Бенн, Б. Берофскі, Г. Блокланд, Л. Гаворт, Г. Гросс, Дж. Дворкін, Р. Ліндлі, Е. Мезон, А. Меле, М. Ошана, Дж. Раз, А. Свіфт, Ч. Тейлор, Дж. Файнберг та ін.
У другому підрозділі “Ідея свободи в історії філософської думки” проаналізовано історичні етапи розгляду ідеї свободи. На підставі традиційного поділу на епохи —Античність, Середньовіччя, Відродження та Новий час —виявляємо, що свободу тлумачили залежно від світоглядних та культурних установок названих історичних періодів. Зокрема в давньогрецькій культурі свобода мала соціально-публічне трактування і виражалася в організації спільного життя співгромадян полісу (згідно з Г. Арендт та Б. Констаном). Тільки пізніше, під впливом стоїків, а згодом і християнської філософії, проблематикау свободи було переведено з політично-соціальної площини в метафізичну, вона трансформувалась у проблему свободи волі. Упродовж епохи Середньовіччя мислителів найбільше цікавила метафізичне бачення свободи, і тільки з циркуляцією ідей Відродження відновлюється аналіз її соціально-політичної природи. Від епохи Нового часу соціально-політичний аспект свободи знову опиняється у фокусі філософських дискусій.
Важливим стимулом розгляду свободи в соціальному житті людини стало формування лібералізму. Для історії цієї системи поглядів і для її сучасних форм особливо важливе значення мали кілька визначних постатей, серед них Дж. Ст. Міл, Ф. Гаєк та І. Берлін. Зокрема Дж. Ст. Міл обстоював свободу індивідуальності, під якою він розумів право на вільне самовираження та захист від панування загальноприйнятих поглядів (наукових, релігійних і ін.). Яскраво виражений утилітарист, він наполягав на тому, що така свобода передусім вигідна самому суспільству як соціальному організмові: якщо підтримуються нестандартні рішення, нові пошуки в різноманітних галузях науки та гуманітарних дисциплін, то це сприяє прогресу в найширшому розумінні. Непохитна віра та захист індивідуальності, неповторності, відмінності, толерантності —визначальні риси позиції англійського мислителя. Так само і Ф. Гаєк, відданий захисник найширших свобод у суспільстві, згідно з висновками дисертаційного дослідження, обстоює фундаментально інтелектуальне розуміння свободи. Мається на увазі спосіб обґрунтування та вкорінення ідеї свободи як життєво важливого елементу цивілізаційного розвитку. Австрійський мислитель наголошував насамперед на значенні знання та незнання і на необхідному елементі оновлення наявних теорій. Свобода постає в цьому випадку гарантом та регулятором прогресу. І. Берлін, відомий своїм есе “Два концепти свободи”, розкрив зміст негативної та позитивної свободи. Зазначимо, що під поняттям негативної свободи І. Берлін розумів деяку приватність, притаманну кожній особі (існування особистої сфери, у межах якої людина робить те, що обирає й хоче, у яку не має права втручатися ніхто сторонній), а поняття позитивної свободи тісно пов’язане з поняттям автономії (невід’ємне право на самовизначення кожної особи).
Щодо сучасної української філософської думки, виділімо два напрями розгляду ідеї свободи: з одного боку, буття особи, де свобода постає самодостатньою цінністю у вираженні таких онтологічних характеристик, як екзистенційний вибір, автентичність, самість, ідентичність тощо (І. Бичко, С. Кримський, В. Лях, В. Мовчан М. Попович, Л. Подолянко, К. Райда, І. Сімон, В. Скотний, М. Скринник та інші); а з іншого, свобода як невід’ємний складник соціального буття людини, що є визначальним елементом побудови сучасних соціальних систем (В. Андрущенко, І. Бойченко, А. Єрмоленко, В. Заблоцький, А. Карась, В. Крисаченко, М. Михальченко, І. Надольний, В. Пазенок, Л. Ситниченко та інші).
У цьому підрозділі акцентовано на проблематиці так званого “ліберального” ґатунку, тобто на індивідуальних вимірах свободи людини в контексті її життя в соціумі. Це передбачає й аналіз соціальних моментів здійснення свободи. У такому світлі ідеї зазначених постатей в історії філософської думки лібералізму творять фундамент сучасних дискусій із приводу багатьох явищ соціального світу, серед яких феномен свободи є одним із найвизначальніших.
У третьому підрозділі “Категоризація ідеї свободи” розкрито багатовимірність свободи як поняття на підставі дослідження, яке провела дослідницька група М. Адлера в середині ХХ століття. Вони виділили такі аспекти свободи, які мислителі обстоювали в різні часи: обставинна свободи самоздійснення, набута свобода самовдосконалення, природна свобода самовизначення, політична свобода, колективна свобода. Обставинна свобода самоздійснення —це свобода, залежна від умов, тобто від зовнішніх, ситуативних для сутності людини чинників. Набута свобода самовдосконалення асоціюється із деяким станом, якого досягає людина. Для її здійснення потрібно докласти зусилля, вона не є вродженою. Природна свобода самовизначення постає як одна із сутнісних рис людини, як притаманна їй за означенням. Основну увагу група М. Адлера присвятила аналізові цих рівнів свободи, а два інші —політична свобода та колективна свобода —постають як допоміжні.
У цьому підрозділі зазначено, що аспекти свободи, які стосуються предмету аналізу дисертаційного дослідження, частково виражені означеними вище категоріями “обставинна свобода самоздійснення” та ”політична свобода”. Це передбачає абстрагування від інших категорій, які виділив М. Адлер та його група.
У другому розділі “Ліберально-комунітаристський діалог як пошук компромісу між індивідуальним та соціальним в житті людини” розкрито сучасний інтелектуальний контекст, у межах якого індивідуальні та соціальні виміри свободи набувають особливого значення —дискусії між двома важливими течіями соціально-філософської думки сьогодення лібералізмом та комунітаризмом.
У першому підрозділі “Лібералізм та комунітаризм як системи соціально-філософських поглядів” здійснено критичний аналіз сучасного лібералізму. Методологічно важливими є зауваження дослідників (Л. фон Мізес, М. Фріден, Д. Боаз, Є. Шацькі, В. Заблоцький і інші) із приводу необхідності розуміння того факту, що визначення лібералізму в наш час є непростим завданням через його варіативність та розвиток протягом останніх чотирьох століть. Зауважимо, що лібералізм існує і як політична теорія, і як філософська система поглядів. Остання й цікава в контексті соціальної філософії. У наш час це досить гнучка інтегральна система, яка містить як деякі колишні консервативні, так і колишні соціалістичні ідеї. Нині лібералізм залишається панівною системою в соціальному світі західних розвинених країн. Особливо зазначмо, що останнім часом сучасні українські дослідники виявляють більше зацікавлення ідеями лібералізму і що бачення лібералізму як суто політологічної та політичної ідеології поступається врівноваженій оцінці його соціально-філософських ідей та їхнього підґрунтя.
Популярний у суспільствах західного типу, лібералізм має своїх опонентів, одним із яких став наприкінці ХХ –на початку ХХІ століть комунітаризм у його сучасному вигляді. Методологічно суттєвим висновком дисертаційного дослідження є твердження про взаємодоповнюваність лібералізму як системи, яка первинну увагу звертає на окремого індивіда, та комунітаризму як системи, зверненої на соціальні групи, у яких живе людина.
У другому підрозділі “Комунітаристська критика філософської антропології лібералізму” проаналізовано основне поле дискусій між лібералізмом в інтерпретації визначного ліберала ХХ століття Дж. Роулза і його послідовників та комунітаризмом, основними представниками якого є М. Сендел, Ч. Тейлор, А. Макінтайр, М. Волцер. На думку комунітаристів, дихотомія індивідуального й соціального в філософській антропології лібералізму спотворена, бо таке зображення людини є суперечливим і не відповідає дійсності. На думку критиків, ліберали не беруть до уваги важливого зв’язку особи зі спільнотою та процесу набуття, формування ціннісного світу людини, що веде до прикрих помилок у розумінні особи. Загалом можна простежити два загальні напрями в комунітаристській критиці ліберальних ідей: нормативний й методологічний. Нормативна критика стосується міри відповідності ліберальних ідей соціальній дійсності сучасного світу, вона наголошує на розпорошеності, на втраті автентичного зв’язку між людьми, на фрагментації життя сучасної людини. Комунітаризм пропонує свій підхід, який полягає в поверненні до справжніх спільнотних цінностей. Методологічна критика заперечує, нібито ліберали мають рацію, визначаючи людину занадто індивідуалістично й асоціально. Згідно з методологічною критикою, це викривлення специфіки життя людини в соціумі. Сáме в цьому контексті розвиваються найжвавіші дискусії між лібералізмом та комунітаризмом.
Намагаючись пояснити свою позицію та обґрунтувати свої погляди, ліберали вирізняють як концептуально всеохопне (чи то метафізичне) розуміння особи, так і інструментально-політичні теорії людини як громадянина. Власне останнє і є предметом розгляду ліберальних теорій, як стверджують їх автори. У підході до людини як до громадянина поза увагою залишається буття людини як особи з вичерпною сукупністю її соціально-культурних взаємин. Отже, коли комунітаристи приписують лібералам хибне розуміння соціальності людини, вони забувають про інструментальність ліберальних інтерпретацій особи. Однак протягом останніх десятиліть саме в межах соціальної філософії лібералізму формується теорія так званого мультикультуралізму, яка полягає в особливій увазі до культурних (етнічних) спільнот, які формують людину як індивідуальність. Так проявляє себе вплив комунітаристської критики та адаптація лібералізму до неї. Події останніх десятиліть зумовили прийняття національно-етнічної ідентичності як однієї з важливих характеристик людини, яку необхідно брати до уваги і теоретично, і практично.
Третій розділ “Свобода як чинник особистої ідентичності” репрезентує аналіз ідеї свободи в контексті сучасних дискусій між лібералізмом та комунітаризмом. Тут ідею свободи аналізовано на підставі понять індивідуалізму, приватності, публічності, автономії, спільноти, які дають змогу виявити такі вимірі феномену свободи: індивідуальні (поняття індивідуалізму, приватності, поняття автономії) і соціальні (поняття публічного простору та його зв’язок з приватним, поняття спільноти та комунітарності).
Першій підрозділ “Індивідуалізм як вираження індивідуальної свободи людини” розкриває змістовний зв’язок між індивідуалізмом та свободою. Як методологічний підхід запропоновано розрізнення між двома тенденціями в аналізі індивідуалізму в сучасній дослідницькій літературі: реабілітаційної та адаптивно-захисної. Як свідчить проведене дослідження, перша —реабілітаційна —тенденція притаманна дискурсові так званих пострадянських країн, на теренах яких у минулому домінували ідеали колективізму, а індивідуалізм засуджували як “хижий” егоїзм та неприйнятну настанову на нігіляцію всього колективного. Сьогодні відбувається переоцінка можливостей індивідуалізму як етичної настанови та як умови свободи людини. Друга —адаптивно-захисна —тенденція притаманна дискурсові розвинених західних країн, зокрема це стосується англосаксонських держав. У цьому випадку ідеали індивідуалізму загалом отримують визнання та схвалення як одна із засадничих цінностей лібералізму. Проте в останні десятиліття відбувається жвава дискусія щодо феномену індивідуалізму та його сумісності з соціальними ідеалами суспільства. Зокрема, це виражає діалог між теоретичними системами лібералізму й комунітаризму. У ньому поняття індивідуалізму адаптується та узгоджується відповідно до реалій сучасності, що сприяє його збагаченню та розвитку.
У лібералізмі та комунітаризмі аналіз індивідуалізму насамперед пов’язаний з розглядом взаємин між особою та соціумом. У дисертації підкреслено хибність того тлумачення індивідуалізму, зокрема в умовах сучасного світу, яке наголошує на різкому протиставленні індивіда й суспільства. Такий підхід яскраво проявив себе в історії Радянського Союзу, де індивідуалізм усіляко засуджували як егоїзм та асоціальність. У наш час ці поняття чітко розмежовують, а неодмінне вороже протиставлення між особою та соціальною групою в понятті індивідуалізму заперечують.
Стверджено, що сам факт комунітаристської критики індивідуалізму лібералів запобігає можливим викривленням зв’язку “людина-соціум”. У традиційно спрощену дихотомію “індивідуалізм-колективізм” додано третій елемент —комунітарність, який дає змогу суттєво збагатити можливості розвитку особи, яка при цьому не втрачає тісного зв’язку зі спільнотою. У роботі запропоновано й охарактеризовано поняття комунітарного індивідуалізму, яке припускає гармонійне поєднання індивідуалістського та соціального початків. Ідеться про індивідуалізм, серед основних засад якого не тільки поціновування окремого індивіда, а який визнає і важливість соціальних зв’язків. Комунітарний індивідуалізм знімає антагонізм між індивідуальним та соціальним і стверджує такий взаємозв’язок, у результаті якого не заперечується ні індивідуальність людини, ні визначальне значення соціальних чинників, за яких така індивідуальність народжується, формується, зростає та змінюється.
Зазначено, що найважливішим питанням є не проблема первинності індивіда щодо спільноти, або ж навпаки, первинності спільноти щодо окремого індивіда (власне тут найяскравіше видно розходження між лібералами та комунітаристами), а методологічна проблема того, як індивід “вписується” у спільноту, у соціальне оточення. Це питання супроводжується роздумами про свободу людини.
Отже, зв’язок між свободою й індивідуалізмом розкривається через виявлення особою своєї індивідуальності. У дисертації наголошено, що в сучасному світі швидкісних змін та динамічного розвитку особливу вагу має свобода, що здійснює себе в просторі, який можна визначити як ціннісно-культурний. Індивідуалізм в такому разі є незаперечним виявом свободи самовираження та творчості. Незважаючи на питання, які ставлять сучасні соціальні процеси, подальший розвиток суспільства загалом можливий тільки за прийняття ідеї свободи особи як однієї з базових та узгодження всіх інших цінностей таким чином, щоб вони могли гармонійно існувати.
У другому підрозділі “Приватність та її зв’язок з публічністю як межі функціонування індивідуального та соціального вимірів свободи” розкрито зміст приватності та її значення в житті особи. Проблематика приватності надзвичайно важлива для людини того типу, який сформувався в сучасних розвинених суспільствах. Свободу особи в сучасному розумінні не можна вповні сприйняти без аспекту приватності.
Аналізуючи відмінність між приватним і публічним, дослідники (С. Бенн, Дж. Гаус) методологічно виділяють кілька їхніх сутнісних вимірів, а саме: доступ (фізичний доступ, діяльнісний доступ, інформаційний та ресурсний доступ), діяльність та інтерес. Як доповнення до цього аналізу, у дисертації запропоновано та визначено низку можливих обґрунтувань цінності приватності в житті людини: етичне, психологічне, соціологічне та культурологічне.
Базуючись на континуумному виділенні приватності та публічності, у дисертації введено до наукового обігу та охарактеризовано поняття самоприватності та міжприватності. Самоприватність слід розглядати як один із визначальних принципів лібералізму, адже йдеться про саморефлексію особи і ствердження її окремішності, тобто про людину “саму з себе”. Самоприватність виражає здатність особи приймати незалежні рішення і вміти відповідати за них, обирати цілі і бути суб’єктом моральних дій. З іншого боку, міжприватність постає як підстава комунітаризму через свою первинну увагу до особливого взаємозв’язку, який створюється між окремими людьми і який, властиво, може бути визначений як сфера міжприватності.
У роботі наголошено, що дискусію між лібералізмом та комунітаризмом можна розглядати і як незгоду щодо того, що є первинним у контексті формування особи: само- чи міжприватність. Можна стверджувати, що лібералізм визначає самоприватність як таку, що передує всім іншим формам соціального життя, у той час як комунітаризм захищає первинність міжприватності, через яку, згідно з цією системою, формується самоприватність. Зауважимо, що саме так можна інтерпретувати наголошування комунітаризму на моральній ідентичності, яка формується через групову ідентичність. Проте в цьому питанні необхідно брати до уваги обидва складника —самоприватність і міжприватність —адже значення обох форм у житті людини є фактично однаковим та важливим. Вони взаємозалежні і можуть існувати тільки в тісній кореляцій та єдності.
Окремо виділяючи питання взаємозв’язку приватності та свободи в сучасному соціальному світі, у цьому підрозділі проаналізовано дотичність та взаємонакладання приватності та такого різновиду свободи як негативна свобода (термін І. Берліна). Підкреслено, що приватність не заперечує соціальне, а тільки свободу від нього в деяких межах й за конкретних умов та свободу залучення в соціальні зв’язки.
Запропоновано та охарактеризовано два підходи до приватності як до критерію свободи: інструментально-функціональний та ціннісно-сутнісний. У першому випадку приватність виявляє себе як запорука індивідуальних проявів свободи в суспільстві, яке побудоване та розвивається за ліберальними законами демократії. Таке суспільство передбачає необхідність існування та практичного здійснення ідеї приватності заради існування та підтримання багатьох його інституцій. У другому випадку вона є сутнісним виміром особи, однією з її визначальних характеристик, що зумовлює її незалежну самоцінність.
У третьому підрозділі “Феномен автономії, ідея свободи та співбуття людей в соціальній групі” проаналізовано питання соціального характеру буття людини. З одного боку, ідеться про деяку напругу між особою та групою, про те, як поняття автономії вписується в контекст дискусії між лібералізмом та комунітаризмом і які інтерпретації та розуміння пропонують різні автори. З іншого боку, це не тільки аналіз зв’язку між лібералізмом та комунітаризмом, а й визначення природи зв’язку між людьми у спільноті: його підґрунтя, динаміки, можливих різновидів та значення феноменів свободи й автономії в ньому.
В автономії, як і в свободі, можна виділити такі методологічні підходи, як метафізичний та соціально-філософський. У метафізичному аспекті автономія виявляється формою раціонального ідеалу, що припускає виділення в людині по-різному спрямованих елементів її самості та визначення автономного вибору. Соціально-філософський підхід визначає пошук умов та можливостей, за яких людина здатна бути автономною, залишаючись при цьому соціальною істотою. Цей підхід є в фокусі дисертаційного дослідження.
Потреба в автономії постає зі самої суті підходу лібералізму до розгляду людини. Коли йдеться про те, що хтось автономний, мається на увазі, що перш, ніж діяти, людина оцінює все у світлі своїх принципів, ідеалів та загального світогляду, які автономна особа формує у процесі критичної рефлексії. Особа автономна настільки, наскільки вона здатна покладатися на себе в своїх власних рішеннях. Однак подібне тлумачення автономії не дуже прояснює взаємодії між людьми в соціальній групі. Власне комунітаристські ідеї звертають на це особливу увагу, у такий спосіб актуалізуючи кореляцію “бути автономним” та “бути соціальною істотою”.
У дисертації розглянуто, як може бути організоване спільне життя людей в соціальній групі і наскільки різні форми такого життя містять ідею автономії. Лібералізм пропонує деякі моделі співіснування людей у спільноті. Індивідуалістичні моделі соціальної групи базуються на важливості індивідуальної влаштованості. Згідно з цією ідеєю, індивіди співпрацюють, коли можуть отримати прибуток від такої співпраці, для досягнення поставленої мети. Проте в дослідженні наголошено, що цей прибуток можна розуміти дуже широко —не тільки в матеріальному, а й в емоційному, духовному, психологічному сенсі також.
Однак можливі й інші варіанти побудови взаємин у соціальній групі, зокрема С. Бенн пише про тотальну спільноту, взаємність та приятелювання (товариськість). На підставі його аналізу та на класифікації В. Ларцева, можна чітко побачити, що людина потребує зв’язків різного типу, які проявляються відповідно до ситуації, власного бажання та соціальних умов. Ми перебуваємо у глобалізованому світі і будуємо стосунки по-різному, особливо поціновуючи тісний, якісно важливий зв’язок з обраним колом людей. Очевидно, автономія також набуває різноманітних форм залежно від соціальних зв’язків, які сформувала окрема людина та люди загалом.
У зв’язку з ідеєю автономії в дисертації виділено та охарактеризовано два аспекти комунітаристської критики ліберальних ідей: розрив та спотворення міцного інструментального зв’язку між особою та її соціальним оточенням, а також розрив та спотворення міцного емоційного-афективного зв’язку між особою та її соціальним оточенням. Проте, згідно з висновками дисертації, сучасні ліберали не заперечують соціальної природи людини, а ставлять проблему перетворення гетерономії в автономію. Вони визнають природу суспільства в інший спосіб, аніж це роблять комунітаристи. Поняття автономії не заперечує гармонійного існування всередині спільноти й підтримує наші взаємозв’язки з іншими людьми у вільний спосіб. Критичний підхід та незалежність суджень не зумовлюють заперечення та переступання нашої соціальної природи.
ВИСНОВКИ
У висновках сформульовано основні результати дисертаційного дослідження, які можна звести до таких позицій:
Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:
АНОТАЦІЯ
Слободянюк Людмила Михайлівна. Свобода людини: індивідуальний та соціальний виміри. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 –соціальна філософія та філософія історії. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2007.
Проведено аналіз індивідуального та соціального вимірів свободи сучасної людини. Оскільки підґрунтям здійснення свободи є діалектична єдність “особа-суспільство”, “індивід-спільнота”, що найяскравіше виражено в діалозі між філософіями та ідеологіями сучасного лібералізму та комунітаризму, дослідження спрямоване на з’ясування глибоко взаємного зв’язку індивідуального й соціального через явища індивідуалізму, приватності, автономії, соціальності, публічності, спільноти. На підставі дослідження індивідуалізму як світоглядної позиції запропоновано поняття комунітарного індивідуалізму, яке дає змогу гармонійно узгоджувати індивідуальне й соціальне в особі. Здійснено ґрунтовний та всебічний аналіз приватності та її зв’язку з ідеями публічності і свободи, запропоновано концептуальне бачення приватності: розрізнення між формами самоприватності та міжприватності, відповідно до яких можна характеризувати стосунки людини з собою та іншими. Уведено до наукового обігу й окреслено два підходи до значення приватності в житті сучасної людини: інструментально-функціональний та ціннісно-сутнісний. Проведено детальний аналіз ідеї автономії в контексті взаємодії людей між собою та взаємодії людини й соціальної групи, на основі якого сформульовано й визначено два аспекти зв’язку між людиною та спільнотою: інструментальний та емоційно-афективний. Доведено, що автономія особи —важливий феномен не тільки в житті осібної людини, а й у побудові якісно важливих соціальних зв’язків з іншими людьми в соціумі, що позначає поняття автономії в соціально-філософському контексті.
Ключові слова: свобода, лібералізм, комунітаризм, індивідуалізм, комунітарний індивідуалізм, приватність, самоприватність, міжприватність, автономія, спільнота.
SUMMARy
Slobodyanyuk Lyudmyla Mykhaylivna. Human liberty: individual and social dimensions. –Manuscript.
Dissertation for earning an academic degree in philosophical sciences in speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. Lviv Ivan Franko National University. Lviv, Ukraine. 2007
The examination of the individual and social dimensions of liberty in the context of the important contemporary dialogue between social systems of liberalism and communitarianism was made. These dimensions disclose themselves through the categories of individualism, privacy, autonomy, sociality, publicity, community that express a dialectical unity “person-society”, “individual-community”. Liberalism and communitarianism have different approaches to many phenomena in social life, but the most important conclusion of this dissertation is a statement on mutual supplemental relationship between these two systems of ideas. In order to reflect and analyse the contemporary world of social and societal structures adequately both liberal and communitarianist approaches have to be used. Even though the author of the dissertation takes liberal ideas as a starting point of her reflections, the communitarianist critique is considered to be very important and relevant. This context is a background for the analysis of certain dimensions of liberty today.
Two tendencies in the analysis of individualism were defined: rehabilitative one (typical for the post-Soviet researchers) and adaptive-defensive one (typical for the so-called Western researchers). The main task of both tendencies is to revive the meaning of individualism in the life of a person and to give it new features that are caused by deeper understanding of human sociality and the role of such sociality. According to communitarianism, liberals defend so-called asocial individualism that presupposes rupture of the ties between a person and a social group. The author of the dissertation asserts that liberalism has evolved through the centuries being aware in our days that sociality of a human is one of his/her most important and essential features. Therefore, liberals adapt their basic ideals to its requirements.
Thus, based on the analysis of individualism the new notion of communitarian individualism was proposed and defined. It confirms a deep mutual connection of the individual and the social in a person and it is capable of dismissing a dialectical contradiction between individualism and collectivism. Such a notion presents a new understanding of the ties between a person and a social group when requirements of individuality and sociality exist in harmony.
The detailed and thorough consideration of privacy and its ties with publicity and liberty was given. Privacy is regarded as a conceptual structural particularity of human being that raises as a result of individualisation of a person and her/his self-awareness. A conceptual vision of privacy was introduced and developed: differentiation between the forms of self-privacy and inter-privacy. The relationships with other people and with oneself could be characterised according to these two forms of privacy. While self-privacy is close to the ideals of liberalism (this notion confirms independence and subjectivity of a person as such), inter-privacy is transmitting the ideas of communitarianism (the emphasis is on the important ties that a person creates with other people).
Two approaches to the meaning of privacy in human life, in particular, in terms of contemporary Western culture, were formulated: instrumental-functional and value-essential ones. The first one – instrumental-functional approach –asserts the necessity of privacy for the normal and appropriate functioning of certain institutions in the contemporary society of Western type (for instance, it concerns the institution of family). The second one –value-essential one – asserts privacy as an essential dimension of a person, as a necessary foundation for understanding the authentic processes of human being, criterion of their accomplishment and comprehension.
The analysis of the idea of autonomy in the context of human interactions (relationships human/human and human/social group) was made. Based on it two aspects of the ties between a person and a community were defined: instrumental and emotional-affective ones. Instrumental tie consists in the inclusion of a person into social context in the process of so-called socialisation. Emotional-affective approach articulates a deeply rooted need of a person in close communication with other people when self-comprehension and comprehension of the outward in existential terms take place. The fact that autonomy is a very important phenomenon not only in life of a separate person, but also in building qualitatively important social ties with other people in society was proved. This defines the notion of autonomy in the social-philosophical context.
Key words: liberty, liberalism, communitarianism, individualism, communitarian individualism, privacy, self-privacy, inter-privacy, autonomy, community.
АННОТАЦИЯ
Слободянюк Людмила Михайловна. Свобода человека: индивидуальное и социальное измерения. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 –социальная философия и философия истории. Львовский национальный университет имени Ивана Франка. Львов, Украина. 2007.
Проанализировано индивидуальное и социальное измерения свободы современного человека. Беря во внимание тот факт, что фундаментом реализации свободы является диалектическое единство “человек-общество”, “индивид-сообщество”, что наиболее ярко выражает себя в диалоге между философиями и идеологиями современного либерализма и коммунитаризма, исследование направлено на раскрытие глубоко взаимной связи индивидуального и социального через явления индивидуализма, приватности, автономии, социальности, публичности, сообщества. На основании анализа индивидуализма как мировоззренческой позиции предложено понятие коммунитарного индивидуализма, которое позволяет гармонически согласовывать индивидуальное и социальное в человеке. Проведен фундаментальный и всесторонний анализ приватности и ее связи с идеями публичности и свободы, предложено концептуальное видение приватности: различие между формами самоприватности и междуприватности, соответственно с которыми можно характеризировать отношения человека с собой и с другими. Введено в научный оборот и раскрыто два подхода к значению приватности в жизни современного человека: инструментально-функциональный и ценностно-сущностный. Проведено детальный анализ идеи автономии в контексте взаимодействия людей между собой, а также взаимодействия человека и социальной группы, на основании которого сформулировано и определено два аспекта связи между человеком и сообществом: инструментальный и эмоциально-аффективный. Доказано, что автономия —важный феномен не только в жизни отдельного человека, но и в построении качественно важных социальных связей с другими людьми в социуме, что определяет понятие автономии в социально-философском контексте.
Ключевые слова: свобода, либерализм, коммунитаризм, индивидуализм, коммунитарный индивидуализм, приватность, самоприватность, междуприватность, автономия, сообщество.
Підписано до друку 06.03.2007 р. Формат 60х90/16.
Ум. друк. арк. 1,0. Облік.-вид. арк. 1,0.
Тираж 100 прим. Папір офсетний. Зам. № 57.
Надруковано видавничим центром
Львівського національного університету імені Івана Франка
, м.Львів, вул. Дорошенка, 41