Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство охорони здоров'я України
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
ДЄНЬГА ОКСАНА ВАСИЛІВНА
УДК 616.31-084-08-053.2/.6
АДАПТОГЕННІ ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ
ОСНОВНИХ СТОМАТОЛОГІЧНИХ
ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ
14.01.22 - стоматологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Київ-2001Дисертацією є рукопис
Робота виконана в інституті стоматології АМН України
Науковий консультант - доктор медичних наук,
професор Хоменко Лариса Олександрівна,
Національний медичний університет
ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
завідуюча кафедрою дитячої терапевтичної
стоматології з курсом профілактики
стоматологічних захворювань.
Офіційні опоненти:
Провідна установа - Українська медична стоматологічна академія, кафедра стоматології дитячого віку, МОЗ України, м. Полтава
Захист дисертації відбудеться 29.03.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.05 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця за адресою:
03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1, стоматологічний корпус.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця за адресою:
, м. Київ, вул. Зоологічна, 1, стоматологічний корпус.
Автореферат розісланий 22.02.2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Політун А.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Наявність значної поширенності основних стоматологічних захворювань у дітей і частих рецидивів хвороби після лікування та профілактики свідчить про необхідність подальшого пошуку більш загальних та універсальних засобів впливу на дитячий організм, які у поєднанні з сучасними специфічними препаратами та методами давали б більш пролонгований карієс- і пародонтитопротекторний ефект.
Розвиток дитячого організму та його зубощелепної системи проходить у складних взаємовідносинах генотипічних та фенотипічних чинників. У зв'язку з фундаментальними перебудовчими процесами, що протікають у ньому, системи дитячого організму, як правило, недосконалі і не здатні впоратися з тривалими факторами ризику різної етіології, зокрема, у порожнині рота.
Крім того, на проблеми, пов'язані з розвитком дитячого організму і його зубощелепної системи, накладається триваюче, у різних регіонах зі своїми особливостями, погіршення соціального та екологічного стану, харчування.
Комплексні дослідження застосування адаптогенних препаратів, стимулюючих та підтримуючих адаптаційні реакції на низькоенергетичному рівні, підвищуючих неспецифічну резистентність організму, в дитячій стоматології практично відсутні. Широке застосування адаптогенів у дитячій стоматології на Україні в наш час вимагає розробки і експериментально-клінічного випробовування нових ефективних нешкідливих і доступних препаратів рослинного походження. Крім того, в дитячій стоматології практично не випробувані такі перспективні фізичні впливи керуючого адаптогенного характеру, як міліметрове електромагнітне випромінювання (ЕМВ) нетеплової інтенсивності надзвичайно високої частоти (НВЧ-терапія) і постійний електричний струм фізіологічної величини (ПЕСФВ).
При застосуванні адаптогенних препаратів і адаптоген-чинників впливу необхідний постійний кількісний і функціональний контроль за параметрами та реакціями організму. У стоматології, зокрема дитячій, практично відсутні об'єктивні експрес-методи кількісної оцінки результатів профілактики і лікування основних стоматологічних захворювань, які б дозволяли відстежувати у динаміці безпосередні результати, особливо при масових санаційно-профілактичних заходах.
Таким чином, комплексне дослідження впливу на стоматологічний статус дітей нових адаптогенних препаратів рослинного походження і фізичних квазі-адаптогенних чинників впливу, а також розробка інформативних експрес-методів оцінки стану резистентності у порожнині рота є актуальними проблемами сучасної стоматології дитячого віку, розвўязання яких спрямоване на визначення науково обгрунтованих шляхів і методів істотного зниження інтенсивності та поширення основних стоматологічних захворювань за рахунок підвищення ефективності лікування і зниження рецидивів хвороби.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті восьми науково-дослідних робіт, що виконувалися ОНДІС і затверджених МОЗ України:
Мета і задачі дослідження. Основною метою роботи було теоретичне, експериментальне та клінічне обгрунтування застосування нових адаптогенних препаратів рослинного походження і квазі-адаптогенних фізичних чинників впливу в стоматології дитячого віку для підвищення ефективності лікування основних стоматологічних захворювань та зниження при цьому частоти і важкості рецидивів хвороби.
Теоретичною основою досягнення поставленої мети є наше припущення щодо можливості за допомогою вказаних препаратів і фізичних чинників впливу ефективного переводу адаптаційно-компенсаторних реакцій організму дитини загалом, і порожнини рота зокрема, зі стану дистреса в нормальний фізіологічний стан, що характеризується меншим значенням ентропії клітин, зростанням інформативності міжклітинних взаємодій і, як наслідок, істотним зростанням неспецифічної резистентності, що забезпечує також підвищення карієс- і пародонтиторезистентності.
Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:
1. Експериментально і клінічно перевірити висунутий автором ряд гіпотез, що стосуються можливості існування, використання і диференційної корекції функціональних захисно-пристосувальних реакцій у порожнині рота дітей, що визначають їх стоматологічний статус, а також використання спектроколориметричних, радіотехнічних і електрофізичних методів для контролю за цими реакціями.
2. Розробити і впровадити у клініку дитячої стоматології нові електрофізичні, радіотехнічні та оптичні експрес-методи кількісної та функціональної оцінки параметрів стоматологічного статусу у дітей, що дозволяють оцінювати в динаміці дію адаптогенних препаратів і фізичних адаптоген-чинників впливу.
3. Провести порівняльний моніторинг стоматологічного захворювання дітей 7…15 років м. Одеси за останні 25 років.
4. Вивчити вікові особливості показників ротової рідини, пульпи зубів, слизової оболонки порожнини рота, що впливають на основні стоматологічні захворювання у дітей і пов'язані з ними.
5. Вивчити вікову динаміку імунологічного статусу у дітей м. Одеси.
6. Оцінити методом HLA-типування генетичну резистентність організму під час карієсу зубів і захворювань тканин пародонта в Одеському регіоні.
7. Дослідити морфологічними, біохімічними і біофізичними методами в експерименті на тваринах карієс- і пародонтитопротекторну дію адаптогенних препаратів і фізичних чинників впливу, що вивчаються.
8. Дослідити клінічними, біохімічними, біофізичними, електрофізичними, спектроколориметричними та імунологічними методами дію адаптогенних препаратів, квазі-адаптогенних чинників впливу та їх сполучень на стоматологічний статус дітей.
Обўєкт дослідження - карієс та гінгівіти у дітей, наявність частих рецидивів після лікування.
Предмет дослідження - вплив адаптогенних препаратів та квазі-адаптогенних факторів на підвищення карієс- та пародонтиторезистентності у дітей.
Методи дослідження: теоретичні - для визначення задач і шляхів вирішення проблеми; експериментальні на тваринах - для вивчення напрямку та механізмів адаптогенної дії препаратів та чинників впливу; клінічні - для визначення ефективності впливу препаратів та фізичних факторів на стоматологічний статус дітей; клінічно-лабораторні - для кількісної оцінки безпосередньої та подальшої дії препаратів на параметри та стан функціональних реакцій у порожнині рота дітей.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше теоретично, експериментально і в клініці дитячої стоматології продемонстровано можливість диференційного підходу до керування адаптаційними реакціями організму загалом і в порожнині рота зокрема, і завдяки цьому підвищення ефективності профілактики і лікування, зниження рецидивів основних стоматологічних захворювань. Сформульована внаслідок проведених досліджень нова концепція у профілактиці і терапії карієсу та гінгівітів, заснована на тому, що при зниженій неспецифічній резистентності організму ефективність лікувально-профілактичних заходів не може бути високою і має супроводжуватися рецидивами. Доказом цього є високий ступень поширення стоматологічних захворювань у всьому світі.
Вперше виявлено в порожнині рота дітей ряд нових функціональних реакцій та закономірностей, що дозволило розробити 9 нових електрофізичних, радіотехнічних і оптичних експрес-методів діагностики та контролю адаптаційно-компенсаторних реакцій, місцевої неспецифічної резистентності, що визначають стоматологічний статус дитини.
Подальша розробка висунутої нами концепції дозволила вперше сформулювати гіпотезу та реалізувати новий засіб підвищення ефективності НВЧ-терапії, що широко застосовується в наш час у медицині, шляхом поєднання її з білковими, мембранотропними та біостимулюючими харчовими добавками, особливо діючий у дитячому віці.
Отримані результати свідчать про те, що для досліджених препаратів і фізичних чинників характерні як загальні закономірності в зміні адаптаційно-компенсаторних реакцій, так і певні особливості, що дозволяє їх використовувати цілеспрямовано в стоматології, а також, що їх дія загалом вписується в запропоновану модель підвищення неспецифічної резистентності в порожнині рота у дітей. Це свідчить про обгрунтованість початкових наукових положень, достовірність зроблених висновків та одержаних результатів, які є науковою базою для подальшого пошуку ефективних активаторів неспецифічної резистентності у дітей при стоматологічних захворюваннях.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні дослідження, підтверджені експериментально і клінічно, розроблені методи профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей, а також нові експрес-методи функціональної діагностики і досліджень, дозволяють істотно підвищити ефективність профілактики та лікування. Отримані результати є базою для подальших конкретних розробок адаптаційной концепції в стоматології. Їх впроваджено у практику в Одеському обласному центрі стоматології дитячого віку і ортодонтії, дитячого відділу ОНДІС, дитячих стоматологічних поліклінік і відділень 8 районів м. Одеси, обласної стоматологічної поліклініки м. Львова. Ці результати також включено в учбовий процес профільних кафедр Одеського, Львівського і Національного медичних університетів.
Особистий внесок здобувача. Автором обгрунтовано напрям, сформульовано мету і задачі дослідження, висунуто гіпотези, розроблено програму і організовано наукові дослідження, вибрано методики дослідження і розроблено нові методи дослідження, проведено експериментальні і клінічні дослідження, аналіз отриманих даних, наукова інтерпретація отриманих результатів і підготовка їх до публікації.
Біохімічні, морфологічні та імуногенетичні дослідження проведено спільно із співробітниками відповідних відділів інституту і обласної станції переливання крові за безпосередньою участю автора*.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації викладено та обговорено на: Міжнародній науково-технічній конференції "Їжа. Екологія. Людина" (Москва, 1995); Першому національному з'їзді фармакологів України "Сучасні проблеми фармакології" (Київ, 1995); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика та лікування" (Полтава, 26-27 вересня 1996 р.); науковій конференції з підсумків роботи ОНДІС в 1995 році (Одеса, 29-30 травня); Шостому конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Одеса, 9-12 вересня 1996 р.); науково-практичній конференції "Актуальні питання стоматології" (Одеса, 11-12 вересня 1997 р.); Сьомому Українському біохімічному з'їзді (Київ, 1997 р.); науково-практичній конференції "Актуальні проблеми стоматології. Нові методики та технології" (Львів, 1998 р.); Першій україно-американській конференції "Стоматологія та екстремальна медицина" (Львів, 19-23 жовтня 1998 р.); П'ятій Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні досягнення валеології спортивної медицини" (Одеса, 12-14 травня 1998 р.); Першому українському з'їзді стоматологів (Київ, 30 листопада - 3 грудня 1999 р.).
Публікації. Результати дисертації повністю відображено в опублікованих 74 роботах, серед них в 1 монографії, в 36 статтях у наукових журналах затверджених ВАК, в 3 інформаційних листках, в 5 реєстрах нововведень, в 1 описі до винаходу, в 20 матеріалах і тезах конференцій, у 8 звітах про завершення науково-дослідних робіт.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, загальних висновків, викладена на 434 сторінках, включаючи 148 сторінок цілком зайнятих таблицями, малюнками і бібліографією, містить 54 малюнки, 125 таблиць, 543 найменування використаних літературних джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі подається огляд літератури з питань особливостей розвитку дитячого організму на різних етапах його формування, поширеності та інтенсивності при цьому основних стоматологічних захворювань, ефективності різних видів профілактики, ролі адаптаційних реакцій в підвищенні неспецифічної резистентності організму. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про необхідність продовження пошуку більш універсальних, ефективних і безпечних методів впливу на дитячий організм у поєднанні з традиційною терапією для зниження рецидивів, підвищення карієс- і пародонтиторезистентності, а також розробки відсутніх методів контролю за захисно-пристосувальними реакціями в порожнині рота.
У другому розділі запропоновано гіпотетичну модель переведення адаптаційних реакцій із стану дістреса у стан з низькою ентропією клітин, подано характеристику та обгрунтування вибору для цього нових препаратів адаптогенного характеру дії, а також НВЧ-терапії і постійного електричного струму фізіологічної величини, експериментальних груп тварин і клінічних груп дітей, використаних у роботі загальноприйнятих методів дослідження.
Для моделювання процесів поліпшення стоматологічного статусу шляхом направленої зміни захисно-пристосувальних реакцій були вибрані представницькі препарати рослинного походження, характерні для різних класів адаптогенів, а також квазі-адаптогенні фізичні чинники впливу, що грають роль інформаційних, керуючих сигналів.
За модельний адаптоген-біостимулятор для досліджень було взято препарат "Біотрит", що являє собою екстракт паростків пшениці, який містить життєво важливі біологічно активні комплекси. Проведені дослідження продемонстрували високу імунотропну активність препарата, більш високу, ніж у екстрактах алое і плаценти, біологічну активність (відповідно в 2,1 і 1,78 рази) і концентрацію амінокислот (відповідно в 8,12 і 4,64 рази). Крім того, біотрит містить вітаміни В1, В2, В3, В6 і U. Препарат застосовувався нами також у поєднанні з вітаміном С.
Як представник мембранотропних препаратів адаптогенної дії було досліджено препарат "Катомас", що являє собою суміш рослинних олій із доданням b-каротина та a-токоферола. Препарату властиві такі біологічні функції, як захист фосфоліпідного шару мембран клітин від нефізіологічного вільнорадікального окислення (ВРО), перетворення b-каротина у вітамін А.
За дозоване джерело білків було обрано препарат СБЖЗ (соєвий білково-жировий збагачувач), що являє собою харчовий добавку, що містить 40 % білків, 30 % жирів, вітамін Е, харчові волокна, лінолеву та ліноленову кислоти, що не синтезуються в організмі людини. Препарат не містить холестерину, сприяє оптимізації метаболічних процесів у клітинах, нормалізації ліпідного обміну, підтримує амінокислотний склад білкової матриці емалі та дентину зубів, поставляє та затримує Са в организмі, сприяє мінералізації зубів.
Як препарат, що нормалізує кислотно-лужний баланс в організмі і в ротовій порожнині, використовувався комплекс препаратів намацит-глутамевіт, що містить бікарбонат і цитрат натрію, сірчанокислі магній, марганець і цинк, глутамінову кислоту. Препарат нормалізує окислювально-відновні та анаболічні процеси в клітинах, прискорює відновлення тканини, знижує рівень холестерину в крові.
Як інформаційна терапія, що нормалізує метаболічні процеси в організмі, в експерименті та клініці використовувалося НВЧ амплітудно-модульоване ЕМВ низької інтенсивності (0,5…1,0 мВт/см2) з частотою 40 ± 2,5 ГГц (l = 7 мм) та в експерименті ПЕСФВ (1…3 мкА). НВЧ-терапія в клініці застосовувалась у сполученні з СБЖЗ і катомасом.
В експериментальних дослідженнях було використано 240 білих різностатевих пацюків стадного розведення. У клінічних дослідженнях брали участь 1281 дитина віком від 7 до 16 років, 63 дорослих пацієнти і використовувались для зіставного аналізу дані по HLA-типуванню та імунологічному статусу 1598 незалежних донорів м. Одеси.
У роботі використовувались загальноприйняті у стоматології експериментальні, клінічні, біохімічні, морфологічні та електрофізичні методи дослідження. Крім того, для оцінки генотипу та імунного статусу при карієсі і гінгівітах використовувалися загальновизнані методики HLA-типування, комплекс методик аналізу стану Т- і В-систем імунітету, показників неспецифічного захисту.
Всі результати зазнавали математичної обробки для оцінки похибок та достовірності їх відмінностей.
У третьому розділі описано нові, розроблені нами експрес-методи контролю стану твердих тканин зубів, тканин пародонту, функціональних реакцій у порожнині рота і місцевої неспецифічної резистентності.
Було встановлено, що довірчий інтервал коливань величини рН ротової рідини в декількох її пробах (DрН) та її зміна у процесі профілактики та лікування є більш репрезентативною характеристикою нестабільності гомеорезису, здатності організму підтримувати кислотно-лужну рівновагу в порожнині рота, ніж саме значення рНсер. Запропоновано оцінювати також відносне відхилення цієї величини (DрН/рНсер), пропорційне ймовірності демінералізації емалі зубів. Продемонстровано, що при низькій карієсрезистентності у дітей величини DрН лежать приблизно в інтервалі 0,2…1, DрН/рНсер - в інтервалі 0,03…0,15, а при високій - 0,01…0,1 і 0,001…0,03 відповідно. Показано також, що найменш стійкий гомеорезис спостерігається у дітей молодшого шкільного віку. Отримані результати дозволили запропонувати новий рН-тест ротової рідини для оцінки карієсогенної ситуації у ротовій порожнині.
Проведені дослідження продемонстрували, що при високому ступені кристалічності ротової рідини дітей частотна залежність її електричного імпедансу більш крута, ніж за слабко вираженої кристалічної фази (коефіцієнт дисперсії КД = Zнч/Zвч досягає значень 60…70 і 10…15 відповідно). Отримані результати дозволили запропонувати новий метод оцінки міри міцелярності і, отже, мінералізуючої здатності ротової рідини по вимірюванню коефіцієнта дисперсії її електричного імпедансу (КД = 5…18 - нестійка низькокристалічна фаза, мінералізуюча функція ослаблена; КД = 42…73 - висока міцелярність і мінералізуюча здатність).
Одним із шляхів ліквідації організмом чинника ризику в порожнині рота є зміна кількості та складу слини під час прийому їжі та після нього. Найбільш чутливою, як показали наші дослідження, до регламентованого жувального навантаження (ЖН) виявилася зміна типу кристалізації ротової рідини при наявності запальних процесів у пародонті. У цих випадках при високій реактивності у дітей тип кристалізації змінювався з V на I…II. За зниженої реактивності організму тип кристалізації поліпшувався в меншій мірі або взагалі не змінювався. Проведені паралельно реопародонтографічні та спектроколориметричні дослідження показали при цьому погіршення під дією ЖН кровопостачання тканин пародонту в тому числі і пульпи, що, можливо, і є сигналом для збільшення міцелярності ротової рідини, поліпшуючої зовнішні умови для твердих тканин зубів за порушеного кровопостачання. Отримані результати дозволили запропонувати у дітей простий функціональний навантажувальний тест, що характеризує наявність захисної для зубів реакції при порушеному кровопостачанні.
Роль пульпи у побудові, живленні, забезпеченні міцності та стійкості параметрів зубів загальновідома. Нашими дослідженнями продемонстровано конкретну карієспротекторну реактивну роль пульпи на різних етапах дозрівання емалі зуба, регулюючу проникність твердих тканин зубів для електричного струму і барвників. Активність пульпи пропонується оцінювати по виявленій нами зміні електричного імпеданса структури емаль-дентин-слизова оболонка за кислотної обробки поверхні даного зуба (ФКПАП, А = Z2/Z1). Виявлений ефект зменшується при збільшенні мінералізації емалі зуба, тобто з віком дітей. Величина А корелює за наявності пульпи з показниками ТЕР-тесту, що оцінює кислотостійкість емалі зубів по її профарбовуванню. Отримані результати дозволили запропонувати метод оцінки захисної реакції пульпи у процесі дозрівання емалі і формування кореневої системи зубів. Середні межові значення величини А у дітей 6…8 років досягають 20…50 в нормі і 5…15 при середньому карієсі, а у віці 14…17 років, відповідно, 1,5…2 і 0,75…1. За флюорозу, гіпоплазії, наявності бляшки - ФКПАП значно знижена або відсутня.
Існуючі методи контролю in vivo мінералізаційних процесів у твердих тканинах зубів не можуть ефективно використовуватись за масових профілактичних заходів і санацій для відстеження динамічних змін. Тому нами було проведено численні спектроколориметричні дослідження in vitro та in vivo для вивчення оптичних і колірних параметрів зразків гідроксиапатиту, видалених за ортодонтичними виказами зубів до і після їх декальцинації, при пошарному зніманні емалі і дентину зубів під час підготування їх до протезування, в процесі мінералізуючої терапії. Було показано, що гідроксиапатит і білкова матриця зуба мають різні спектри відбиття світла у видимій області довжин хвиль 380…720 нм. Наслідком цього є відмінність спектрів відбиття і колірних параметрів зубів з різною мірою їх мінералізації. При цьому добре мінералізовані зуби мають невелику колірну насиченість - 8,6 ± 1,4 (гідроксиапатит - 7,3 ± 0,6; декальціновані зуби - 22,7 ± 3,5) і декілька максимумів відбиття в синьо-зеленій області спектра, характерних для гідроксиапатита. Усереднений градієнт коефіцієнта відбиття світла за довжиною хвиль 450…580 нм для добре мінералізованих зубів, гідроксиапатита і декальцінованих зубів має, відповідно, значення: 5,0 ± 1,0Ч10-4 нм; 5,0 ± 0,7Ч10-4 нм і 17,0 ± 3,0Ч10-4 нм. Отримані результати дозволили запропонувати спектроколориметричний експрес-метод оцінки зміни міри мінералізації зубів у процесі профілактичної і лікувальної терапії, при перевантаженнях пародонту, ортодонтичному та ортопедичному лікуванні, хронічних стресах як за вказаними окремими оптичними й колірними параметрами зубів, так і за їх сукупністю.
Під впливом ЖН у мікрокапилярному руслі виникає функціональна гіперемія. Виникнення і зникнення функціональної гіперемії визначається станом клітин організму, їх здатністю реагувати на зовнішні чинники, станом капілярів, тонусом судин, адекватною вазомоторною реакцією. Частка кровотоку в слизовій оболонці ясен складає 70 % від загального кровообігу тканин пародонту, і тому інтенсивність кровотоку визначає яскравість забарвлення ясен. На основі проведених відповідних досліджень нами було запропоновано спектроколориметричний метод оцінки функціонального стану мікрокапілярного русла слизових оболонок ясен, заснований на зміні її колірних та оптичних параметрів під дією регламентованої ЖН. Як ЖН пропонується використовувати жувальну гумку. У випадку інтактного пародонту ЖН завжди викликає позитивну гіперемію, що полягає в збільшенні на певний час кровонаповнення і у артеріальній, і у венозній частинах мікрокапілярного русла. При наявності запальних, в тому числі прихованих процесів у тканинах пародонту ЖН зменшує кровообіг у капілярному руслі в залежності від міри запалення. Всі колірні і оптичні зміни в слизових оболонках ясен під дією ЖН фіксуються в координатах кольору і у вигляді спектрального розподілу коефіцієнта відбиття світла, що дозволяє відстежувати навіть незначні зміни в гемодинаміці тканин пародонту. Розроблений метод можна використовувати для оцінки ефективності профілактичних і лікувальних заходів, жувального тренінгу, перевантажень на пародонт під час ортодонтичного й ортопедичного лікування.
Розроблено також метод кількісної оцінки стадії запалення в тканинах пародонту, заснований на спектроколориметруванні слизових оболонок ясен до і після обробки їх розчином Шиллєра-Писарєва (Ш-П). Дослідження показали, що фарбування слизової оболонки можливе за двох причин: внаслідок реакції йодного розчину з глікогеном, при якій максимум коефіцієнта відбиття світла R зміщується в область 710 нм та зменшується його величина, а також за рахунок профарбовування ясен самим йодним розчином, при якому спектр змінюється в області 380…580 нм. Показано, що при інтактному пародонті спектри відбиття світла і колірні параметри ясен до і після обробки розчином Ш-П мало відрізняються. При наявності запалення збільшується проникність епітелію і профарбовування ясен відбувається за рахунок обох причин. При подальшому розвитку запального процесу і зниженні резистентності глікоген, що є резервним полісахаридом, поступово зникає і залишається тільки профарбовування ясен самим йодним розчином. Фіксуючи зміни глікогену, можна відстежувати зміну неспецифічної резистентності в тканинах пародонта. Потрібно підкреслити, що відсутність глікогена можлива також і у випадку відносно високої місцевої резистентності, коли організму не треба підключати резерви. Запропонованим методом можна діагностувати і слизову оболонку язика, щік, твердого і м'якого піднебіння, зміни концентрації мет- і оксигемоглобіна в мікрокапілярному руслі.
Застосування спектроколориметрії також дозволило нам істотно підвищити інформативність ТЕР-тесту і реакції Ш-П, заснованих на суб'єктивному сприйнятті міри фарбування емалі зубів і слизових оболонок ясен. У розроблених нами методах фарбування емалі зубів і слизових оболонок ясен оцінюється кількісно в колірних координатах і оптичних параметрах. При цьому найбільш показовими виявилися такі параметри, як домінуюча довжина хвилі в спектрі відбиття світла, що забезпечує колірний тон об'єкта фарбування, чистота кольору або колірна насиченість його. Аналіз зміни спектра відбиття світла об'єктом і його колірних параметрів дозволяє уточнювати причини фарбування об'єкта: порушення мінералізації зуба, ослаблення пульпи, наявність бар'єрної проникності для барвника слизових оболонок ясен, наявність глікогена в ній. Чутливість і відтворюваність результатів у запропонованих апаратурних методах оцінки фарбування зубів і слизових оболонок ясен значно вищі, ніж у візуальних, а фіксація колірних і оптичних параметрів у цифрах дозволяє відстежувати кількісно навіть незначні їх зміни.
У роботі було продемонстровано, що відсоток рухливих ядер, амплітуди зміщення у зовнішньому електричному полі ядер та плазмолем клітин букального епітелію (КБЕ) та їх співвідношення залежать від наявності запальних процесів у тканинах пародонту і пов'язані з біогенезом та рівнем неспецифічної резистентності, в тому числі в порожнині рота. Причому вказані електрофоретичні параметри КБЕ залежать як від міри запального процесу (або визначають її), так і від причини, що викликала його. При генералізованих хронічних гінгівітах відношення амплітуди зміщення плазмолем до амплітуди зміщення ядер в середньому майже в 2 рази менше, ніж в нормі, а під час запальних процесів, викликаних ортодонтичною апаратурою, на 25 % вище, ніж в нормі. На підставі отриманих результатів запропоновано метод оцінки зарядового і, як наслідок, функціонального стану КБЕ, завдяки якому можна судити про рівень адаптаційних реакцій в організмі, порожнині рота, і зміни цього рівня в процесі профілактики та лікування.
Розроблені експрес-методи діагностики і досліджень впроваджені в клінічну стоматологію дитячого віку.
У четвертому розділі аналізуються вікові аспекти основних стоматологічних захворювань у дітей, активність ферментів, імунологічний статус, а також роль генетичної реактивності у карієс- і пародонтиторезистентності.
Проведені нами дослідження виявили, що поширеність карієсу постійних зубів у 7-річних дітей у 1995 р. зросла до 37,5 % порівнянно з 1,5 % у 1970 р. Це пов'язано, на нашу думку, з погіршенням екологічної і соціальної обстановки в регіоні (насамперед води, повітря, їжі, що містить нітрати тощо), що являють собою хронічний стрес для дитячого організму і знижують його адаптаційно-компенсаторні можливості, в тому числі в порожнині рота. З віком, по мірі становлення нейро-ендокринної та імунної систем і дозрівання емалі зубів, відмінність в поширеності карієсу у дітей в 1995 р. і 1970 р. меншає. Те, що в 1995 р. спостерігається деяке зменшення інтенсивності каріозного ураження постійних зубів дітей 7…15 років у порівнянні з 1970 р., можна пояснити поліпшенням гігієни порожнини рота, насамперед значним збільшенням асортименту зубних паст, що містять фтор, а також зменшенням споживання в 90-х роках вуглеводів (цукор). Отримані результати свідчать про необхідність корекції в 90-х роках методів і засобів профілактики та лікування з метою підвищення загальної і місцевої неспецифічної резистентності організму. Показано, що під час профілактики і лікування запальних процесів в тканинах пародонту також необхідна вікова корекція методів і засобів, оскільки в період з 7 до 14 років поширеність по індексу CPITN по м. Одесі збільшується на 72 %, а інтенсивність в 2…2,5 рази, істотно збільшується з віком і міра ураження. Проведені дослідження показали, що з віком у дітей спостерігається значна ензимна перебудова. Поєднане, особливо при гінгівітах, зниження в ротовій рідині активності аеробних ізоферментів ЛДГ, ГЛДГ і підвищення a-ГТП в період 13…16 років дозволили зробити висновок, що в цьому віці падає активність окислювально-відновних процесів, що супроводиться падінням інтенсивності тканинного дихання і анаеробного гліколізу. У той же час у дітей 6…7 років активність загальної ЛДГ і її аеробних ізоферментів при гінгівітах не знижується, що свідчить, на наш погляд, про більшу резистентність організму в цьому віці до виникнення захворювання. Крім того, при карієсі та гінгівітах в ротовій рідині дітей 9…10 років спостерігалося достовірне зниження вмісту магнію, що є активатором багатьох ферментів.
Проведені дослідження виявили також наявність у дітей вікової залежності реакції пульпи зуба на кислотний подразник, нанесений на його поверхню (ФКПАП). Ця відповідь виявилася максимальною у віці 6…8 років, в період формування постійного прикусу і мінералізації емалі зубів, практично зникаючи до 17…18 років. При слабкій мінералізації емалі інтактних зубів через пульпу, на наш погляд, реалізовується один з механізмів місцевого захисту. Цей механізм виявляється істотно ослабленим при наявності карієсу і хронічних стресів різної етіології. Отже, профілактика і лікування карієсу у дітей на стадії формування постійного прикусу мають проводитись обов'язково у поєднанні зі стимуляцією захисних властивостей пульпи. По мірі відмирання цієї реакції акценти профілактики повинні бути зміщені на поліпшення зовнішніх умов для зубів, підвищуючи ефективність доцентрового, "слинного" чинника в їх мінералізації.
Одну з найважливіших ролей в функціональному стані живої клітини грає величина і розподіл в ній електричних зарядів. Нами продемонстровано на прикладі електрофоретичної рухливості ядер КБЕ істотну відмінність в функціональному стані клітин в нормі і при стоматологічній патології (карієс, гіпоплазія, гінгівіт), що збільшується з віком. Якщо в 7…8 років відсоток рухливих ядер КБЕ в нормі, при карієсі та гінгівітові становив відповідно 37 %, 29,8 % і 19,8 %, то в 16 років він був 61 %, 42 % і 21 % відповідно. Спостерігається кореляція вікових коливань поширеності й інтенсивності карієсу та гінгівіту у дітей з коливаннями електрофоретичної рухливості ядер КБЕ. Отримані результати свідчать про те, що карієс і гінгівіти пов'язані кількісно з фізіологічним станом клітин організму і його зміною з віком, що також необхідно враховувати при профілактиці і лікуванні.
Проведені дослідження вікових особливостей загального і місцевого імунного статусу здорових дітей м. Одеси свідчать про те, що показники резистентності лейкоцитарної і лімфоцитарної ланок з віком дещо знижуються. Відмінність у динаміці зниження окремих показників приводить до зростання до 12 років індексу цитотоксичності до величини 2,1 (відношення кількості лімфоцитів з фенотипами СД4 і СД8). Рівень JgG, JgA, JgE в крові збільшується з віком. Є тенденція до зниження з віком показників киснезалежних і кисненезалежних мікробицидних механізмів, деяке зменшення показників лімфокінової регуляції до 9...12 років, і підвищення в цей період активності фагоцитарної ланки, незначне збільшення до 15 років кількості продуктів катаболітного розпаду клітинних рецепторів (р-білків). До 9…12 років спостерігається зменшення рівня лізоцима в ротовій і ясенній рідинах і збільшення у ротовій рідині до 12 років рівня імуноглобулінів SIgA, IgA, IgG. Отримані результати показують, що в середньому імунний статус у дітей м. Одеси з віком дещо знижується, незважаючи на становлення і стабілізацію в цей період нейро-ендокринної системи.
Захисні реакції організму на 10…15 % визначаються генетичною програмою. Однак реалізація цього каналу резистентності залежить від зовнішніх чинників, наявності патології і віку. Тому корекція загальної і місцевої резистентності, особливо в дитячому віці, повинна проводитись, на наш погляд, із врахуванням генотипу індивіда. Проведені нами в м. Одесі методом HLA-типування дослідження генотипу стоматологічно здорових людей та при наявності стоматологічних патологій показали, що за високої частоти типувания антигенів А1, А10, В5, В8, В14, С2 і відсутності А26, А28, В7, В22, В27 і В35 можна говорити з певною ймовірністю про генетичну карієсрезистентність організму. За високої частоти типувания антигенів А1, А9, А26, В13, С4 і відсутності А28, В7 і В27 можна говорити про детерміновану пародонтиторезистентність. При наявності генетичної каріесрезистентності або пародонтіторезистентності необхідно спрямувати зусилля на виявлення, ліквідацію або компенсацію певних фенотипічних причин, що викликали стоматологічну патологію. У разі генетичної схильності до даного стоматологічного захворювання необхідно використовувати широкий комплекс підтримуючих і зміцнюючих заходів та препаратів, поліпшуючих фенотипічні умови загалом для організму і порожнини рота зокрема.
Отримані результати пропонується враховувати при плануванні лікувально-профілактичних заходів.
У п'ятому розділі приведено експериментальне обгрунтування на прикладі пацюків адаптогенної дії препаратів і фізичних чинників впливу, що досліджуються, уточнено механізми і особливості цієї дії.
Отримані результати впливу біотриту, СБЖЗ, ЕМВ НВЧ і ПЕСФВ на морфологічні параметри альвеолярного паростка щелепи і СОПР пацюків свідчать про те, що вони не викликають деструктивних змін, включаючи клітинний рівень. Всі зміни носили виражений захисно-пристосувальний, адаптаційний характер, що супроводиться структурними клітинними змінами з подальшими змінами в кісткових тканинах і слизовій оболонці. При цьому спостерігаються як загальні механізми дії препаратів і фізичних чинників, так і певні особливості в них. Всі вони спричиняють на перших етапах посилення мікроциркуляції крові, що активізує перебудовчі процеси, на різних етапах посилюють ядерно-цитоплазматичні відношення в клітинах, що супроводяться посиленням синтезу специфічних білків, РНК, а у разі необхідності і ДНК, необхідних для посилення метаболічних процесів в них. Причому біотрит і ЕМВ НВЧ безпосередньо і відразу посилюють ядерно-цитоплазматичні відношення в клітинах (Я/Ц-індекс зростає на 22 %), збільшують зміст РНК у цитоплазмі (на 62 %). СБЖЗ і ПЕСФВ насамперед оптимізують метаболічні процеси в клітинах, забезпечуючи їх укрупнення (на 30 %), збільшення числа двоядерних клітин (на 58 %), збільшення зон незроговілих клітинних шарів у епітелії (на 26 %) і кісткових балок у альвеолярному паростку (на 20 %). У той же час ЕМВ НВЧ в більшій мірі діє на процеси диференціювання епітеліальної тканини СОПР, а біотрит - на проліферативні процеси у клітинах. Морфологічні особливості дії препаратів і фізичних чинників показують, що їх можна використовувати цілеспрямовано при різних стоматологічних патологіях. У всіх випадках перебудова в клітках і тканинах під їх впливом закінчується нормалізацією процесів, включаючи адаптаційні реакції, з наближенням їх до фізіологічного рівня.
Введення пацюкам препарату "Біотрит-С" на фоні карієсу істотно впливало позитивним чином на ключові ферменти в сироватці крові, ротовій рідині, тканинах пародонту і пульпи зубів. Активність лужної фосфатази (ЛФ) при цьому достовірно досягала норми (збільшувалася в сироватці крові, пульпі зубів і знижувалася в ротовій рідині, тканинах пародонту). Активність кислої фосфатази (КФ) у пульпі зубів знизилася в 2 рази, в ротовій рідині - на 30 %, наблизившись до норми, в тканинах пародонту - на 25 %. Активність протеолітичних ферментів в сироватці крові, ротовій рідині і тканинах пародонта зменшилась при цьому відповідно з 3,8 ± 0,6 нкат/л до 2,2 ± 0,4 нкат/л, з 5,6 ± 0,6 нкат/л до 3,8 ± 0,4 нкат/л і з 87,6 ± 7,0 нкат/л до 72,0 ± 4,6 нкат/л. Зміни активності ферментів, що спостерігаються під дією біотрита-С, очевидно, є чинниками підвищення стійкості зубів до карієсу.
Введення тваринам при експериментальному карієсі, що супроводжувався спонтанним пародонтитом, препарату "Катомас" приводить до зменшення активності протеолітичних ферментів в сироватці крові, ротовій рідині і гомогенатах ясен з 3,8 ± 0,6 нкат/л до 1,91 ± 0,24 нкат/л, з 5,6 ± 0,6 нкат/л до
,60 ± 0,35 нкат/л і з 87,0 ± 0,9 нкат/л до 53,9 ± 0,7 нкат/л відповідно, фактично нормалізуючи цей параметр. На ферменти, пов'язані з процесом мінералізації зубів, катомас при карієсі справляє менш виражений ефект.
При застосуванні препарата СБЖЗ на фоні карієсогенної дієти у пацюків активність ЛФ в сироватці крові збільшувалася до 3,51 ± 0,30 мккат/л (при нормі - 2,67 ± 0,32 мккат/л, карієсі - 2,40 ± 0,32 мккат/л), що можна пояснити інтенсифікацією процесів обміну в кістковій тканині. Висока активність ЛФ -
,7 ± 4,8 мккат/кг в пульпі зубів пацюків, що отримували СБЖЗ (при карієсі - 29,4 ± 2,4 мккат/кг, в нормі - 48,3 ± 3,5 мккат/кг) повинна сприяти і активізації процесів мінералізації зубів. Активність ЛФ в ротовій рідині і тканинах пародонту знижується при цьому до норми. Отримані результати свідчать про активацію препаратом СБЖЗ насамперед діяльності остеобластів кісткової тканини і зубів, а також нормалізації активності ключових ферментів при відхиленні їх від норми.
ЕМВ НВЧ при карієсі найбільш ефективно впливало на ЛФ і протеази сироватки крові пацюків, а також протеази і КФ в тканинах пародонту. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що НВЧ-терапія при карієсі у тварин запобігає або гальмує розвиток запальних процесів як загального, так і місцевого характеру і в меншій мірі впливає на мінералізаційні процеси в порожнині рота.
Різке зростання у пацюків при карієсі під дією ПЕСФВ активності ЛФ в сироватці крові до 3,47 ± 0,43 мккат/л і в пульпі зубів до 59,1 ± 4,8 мккат/кг, а також зниження її активності в ротовій рідині до 2,35 ± 0,30 мккат/л (карієс -
,08 ± 0,51 мккат/л, норма - 2,70 ± 0,34 мккат/л) свідчить про активацію при цьому остеобластів кісткових тканин і твердих тканин зубів. Крім того, під дією ПЕСФВ знижується активність протеаз в досліджених об'єктах, що свідчить про зниження загальних і місцевих запальних процесів.
Нормалізація ферментативної активності в організмі тварин під дією досліджених препаратів і фізичних чинників також свідчить, на наш погляд, про нормалізацію при цьому адаптаційно-компенсаторних реакцій, що забезпечують його гомеостаз, в тому числі і стабільність ключових ферментів.
Результати морфологічних і біохімічних досліджень узгоджуються з результатами аналізу міри атрофії альвеолярного паростка і ураженості зубів карієсом у пацюків, що брали участь в експерименті.
Результати дослідження впливу використаних препаратів і фізичних чинників на електрофоретичну рухливість ядер та плазмолем КБЕ тварин дозволяють додатково уточнити напрями і механізми їх дії. Курс біотрита-С (ендогенно) та ЕМВ НВЧ викликає збільшення відсотку рухливих ядер і плазмолем КБЕ більш ніж в 2,5 рази у порівнянні з контрольною групою пацюків, що знаходились на карієсогенній дієті. При цьому усереднена амплітуда електрофоретичного зміщення ядер клітин збільшується майже в 4,5 рази у порівнянні з контролем, в той час як амплітуда зміщення плазмолем зростає тільки в 3,0 рази, внаслідок чого відношення їх амплітуд (Апл/Ая) зменшується до 0,82 для біотриту і 0,70 - для ЕМВ НВЧ (у контролі - 1,18). Через 7 діб після закінчення прийому біотриту і курсу НВЧ-терапії усереднене значення амплітуди зміщення ядер КБЕ дещо знижувалось, а плазмолем - продовжувало збільшуватись, внаслідок чого їх відношення зросло для біотриту - до 1,01 і ЕМВ НКВЧ - до 1,08.
Аплікаційне застосування катомасу в 1,76 раз збільшує відсоток рухливих ядер КБЕ, в 2,5 рази - плазмолем, не змінює амплітуду зміщення ядер і в 1,57 раз збільшує амплітуду зміщення плазмолем у порівнянні з контролем. Відношення Апл/Ая при цьому збільшується до 1,64. Ендогенне застосування катомасу трохи змінює відсоток рухливих ядер та плазмолем КБЕ, більш ніж в 2 рази збільшує амплітуду зміщення ядер і майже в 3,5 рази плазмолем в порівнянні з контролем. Відношення Апл/Ая при цьому досягає величини 1,8. Відсоток рухливих ядер і плазмолем КБЕ в цьому випадку збільшується приблизно в 2 рази у порівнянні з контролем тільки через 7 діб по закінченні курсу терапії, величина відношення Апл/Ая при цьому зменшується до 1,13. При апликаційному застосуванні катомасу амплітуда зміщення ядер через 7 діб збільшилася в 2 рази, а плазмолем - на 20 %, внаслідок чого величина відношення Апл/Ая зменшилась з 1,8 до 0,98.
Дія СБЖЗ і ПЕСФВ на зарядовий стан КБЕ, на наш погляд, однотипна. Вони трохи збільшують відсоток рухливих ядер КБЕ, в 2…3 рази збільшують відсоток рухливих плазмолем, приблизно в 2 рази збільшується амплітуда зміщення ядер і більш ніж в 4 рази - плазмолем. Внаслідок цього величина відношення Апл/Ая досягає значення 1,75 для СБЖЗ і 2,0 - для ПЕСФВ. Через 7 діб істотно збільшився відсоток рухливих ядер КБЕ і їх амплітуда зміщення. Відповідні зарядові зміни плазмолем виявилися меншими. Внаслідок цього величина відношення Апл/Ая зменшилась для СБЖЗ до 1,39, для ПЕСФВ - до 1,42.
Отримані дані підтверджують результати морфологічних досліджень і свідчать про те, що внаслідок дії біотриту і ЕМВ НВЧ процеси перебудови починаються з ядерно-цитоплазматичних відносин в клітинах, з ініціювання і зростання негативного заряду ядер клітин, зростання відсотку рухливих ядер та їх амплітуд зміщення в електричному полі. Внаслідок посилення метаболічних процесів в клітинах згодом зростає і заряд плазмолем (збільшення амплітуди їх зміщення через 7 діб після закінчення курсу), яке, в свою чергу, підвищує ефективність роботи клітини, що дозволяє ядерно-цитоплазматичним відносинам і всій клітині поступово перейти на більш низький енергетичний рівень з тією ж ефективністю процесів.
Препарат "Катомас", що є насамперед антиоксидантом, зменшує ВРО і поліпшує структуру матриці плазмолем, що виявляється і в зміні їх зарядового стану. Препарат СБЖЗ, що є постачальником необхідних клітині білків, прискорює, на наш погляд, створення в клітинах підстроюючих структур, що виводять мембрани клітин з патологічного деформованого стану, що супроводжується нормалізацією їх зарядового стану. Відомо, що ПЕСФВ безпосередньо впливає на середній мембранний потенціал клітин, який визначає процеси їх життєдіяльності. Тому під дією катомасу, СБЖЗ і ПЕСФВ насамперед і істотно змінюється заряд плазмолем КБЕ. Зміна зарядового стану ядер, необхідна для використання інформації ДНК і РНК, і стимуляція регенераційних процесів у цих випадках є наслідком посилення метаболізму в клітинах за рахунок поліпшення роботи їх мембран і спостерігається на пізніших стадіях. При достатній тривалості і дозуванні впливу адаптаційна хронічна стрес-реакція, що існувала та супроводжувалась виснаженням клітини і не була здатна впоратись з патологією, переходить у нормальну фізіологічну, що забезпечується тривалий час регенеративними процесами і характеризується оптимальним зарядовим станом ядер та плазмолем клітин.
У шостому розділі описані клінічно-лабораторні дослідження використаних адаптогенів і квазі-адаптогенних чинників впливу.
Визначено, що біотрит-С в 7-літньому віці знизив збільшення поширеності карієсу за 2 роки до 3,9 % в порівнянні з 20,1 % у контролі, карієспрофілактичний ефект становив 28,1 %. Поширеність гінгівітів при цьому за 2 роки спостережень знизилася на 5 %, а у контролі збільшилась на 13,1 %, індекс кровоточивості зменшився на 1,0 бал, у контролі збільшився на 0,46 бали. Достовірно та істотно (в 2…3 рази) поменшали в дослідній групі за 2 роки індекси Г-В, Турескі, РМА, в той час як у контролі вони або практично не змінювались, або збільшувались. В 12-літньому віці за другий рік спостережень приріст карієсу в дослідній групі виявився в 4 рази меншим, ніж у контролі, а карієспрофілактичний ефект становив 17,9 %. Поширеність гінгівітів у 12-літніх дітей дослідної групи знизилась на 35,3 %, а в контролі збільшилась на 9,7 %, індекси кровоточивості, Ш-П, РМА, Турескі, Г-В зменшились за 2 роки спостережень відповідно на 25 %, 0,32, 0,93, 1,89 і 1,0 бал, тоді як у контрольній групі кровоточивість збільшилась на 30 %, індекси Ш-П, РМА і Г-В не змінювались, а індекс Турескі зменшився на 0,45 бали.
Біофізичні дослідження ротової рідини дітей 7 років, що отримували біотрит-С, показали деяке недостовірне збільшення її рНсер у порівнянні з контролем і достовірне зменшення DрНсер. В 12-літньому віці за 2 роки спостережень при прийомі біотриту-С величина рНсер ротової рідини стабільно збільшувалась з 7,03 ± 0,16 до 7,26 ± 0,14, DрНсер впала з 0,27 ± 0,03 до 0,11 ± 0,04, а DрНсер/рНсер - з 0,038 до 0,015. Відповідні величини у контролі при цьому практично не змінювались. Проведені в обох вікових групах дослідження частотної залежності електричного імпедансу ротової рідини свідчать про те, що біотрит-С в молодшій віковій групі викликає більш істотне, але менш стабільне, ніж в группі 12-літніх дітей збільшення коефіцієнту дисперсії КДсер і, отже, її міцелярності.
Біохімічні дослідження ротової рідини (зміст білка, активність протеаз, лужної і кислої фосфатаз) також показали позитивний вплив біотриту-С на запальні і мінералізаційні процеси в порожнині рота дітей. Концентрація білка в ротовій рідині стабільно зменшувалась і за 2 роки знизилася в 2,86 рази в молодшій групі і в 2,38 рази - в старшій. Активність протеолітичних ферментів за цей проміжок часу стабільно змінювалася від 7,4 ± 0,6 нкат/л до 3,6 ± 0,2 нкат/л в 7-літньому віці і від 4,8 ± 0,5 нкат/л до 2,4 ± 0,2 нкат/л - в 12-літньому. У обох вікових дослідних групах за 2 роки ЛФ і КФ знизилися приблизно в 1,5 рази. Відповідні зміни біохімічних параметрів у контрольних групах були достовірно меншими, ніж у досліді.
Величина функціональної карієспротекторної активності пульпи під дією біотриту-С зросла за 2 роки в групі 7-літніх дітей від 9,5 ± 0,8 до 13,1 ± 1,0, а в групі 12-літніх - від 1,1 ± 0,3 до 5,6 ± 0,45. Причому в молодшій групі і цей параметр зменшувався за 5 місяців між терапевтичними курсами більш істотно, ніж в групі 12-літніх дітей. У контролі ця усереднена по групі величина за 2 роки спостережень тільки зменшувалась. У разі відсутності карієсу, гіпоплазії, флюорозу біотрит-С не стимулював зміну величини ФКПАП.
Спектроколориметричні дослідження слизових оболонок ясен і зубів дітей, що отримували біотрит-С, показали більш помітну і менш стабільну у молодшій віковій групі, в порівнянні зі старшою, нормалізацію кровообігу в артеріальній і венозній частинах мікрокапілярного русла (збільшення у разі ослабленого і зменшення при посиленому), перехід негативної гіперемії в мікроциркуляторному руслі під дією ЖН, що спостерігалася при запальних процесах, в позитивну гіперемію, поява в спектрі відбиття світла слизових оболонок ясен мінімуму на довжині хвилі 575 нм, характерного для оксигемоглобіну і зникнення мінімуму на 500 нм, характерного для метгемоглобіну. Нормалізація кровообігу в капілярному руслі супроводилася функціональною зміною кількості глікогену в яснах, зменшенням бар'єрної проникності слизової оболонки. У 7-літньому віці при цьому спостерігалась більш помітна, ніж в 12-літньому, стимуляція мінералізаційних процесів у твердих тканинах зубів. У обох вікових контрольних групах достовірних змін вказаних параметрів не спостерігалося. Потрібно зазначити, що усереднення по групі індивідуальних оптичних і колірних параметрів зубів і слизових оболонок ясен може привести до великих похибок через їх відмінність, і тому наводяться усереднені зміни цих величин, а не самі параметри.
Результати дослідження електрофоретичної рухливості ядер і плазмолем КБЕ у дітей, що отримували біотрит-С, підтверджують висновки експерименту на пацюках про першочергову активацію біотритом ядерно-цитоплазматичних відносин. У 7-літньому віці після місячного курсу вказаної терапії усереднений відсоток рухливих ядер КБЕ збільшився більш ніж в 2,5 рази, амплітуда їх зміщення більш ніж в 4 рази, амплітуда зміщення плазмолем в 2 рази, відношення амплітуд зміщення плазмолем і ядер зменшилась при цьому від 1,41 ± 0,24 до 0,68 ± 0,12. Вказана активація процесів в клітинах за допомогою біотриту-С виявилася нестійкою: в наступних після першого курсу терапії 5 місяців зарядовий стан ядер і плазмолем КБЕ практично повертався до початкового, із середньою швидкістю зменшення кількості рухливих ядер 6,36 % в місяць. При повторенні кожні 0,5 року курсів терапії швидкість рецидивування зарядового стану КБЕ поступово зменшувалась і після четвертого курсу (через 1,5 роки) швидкість зменшення кількості рухливих ядер становила 2,94 % в місяць. У 12-літньому віці після місячного курсу терапії вказані зміни в зарядовому стані КБЕ виявилися трохи меншими, ніж в молодшій групі, але стабільнішими у часі. Швидкість зменшення відсотку рухливих ядер після першого курсу терапії в цьому віці становила всього 1,76 % в місяць, а після четвертого - 0,44 %. У цьому віці вже через рік стійко встановлювався високий відсоток рухливих ядер КБЕ, характерний для норми. При цьому і в 7-літньому, і 12-літньому віці поступово у процесі повторення курсів терапії нормалізувалися амплітуди зміщення ядер і плазмолем КБЕ і їх відношення. Стабілізація досить великого відсотку рухливих ядер КБЕ (що наближається до норми) при оптимальних амплітудах зміщення ядер і плазмолем і їх відносинах свідчить, на наш погляд, про перехід клітин із стану з високою дисипацією енергії і великою ентропією у стан функціонування з меншими втратами енергії, тобто більш фізіологічний.
Проведені в групі 12-літніх дітей з гінгівітами, що в основному супроводяться карієсом, імунологічні дослідження показали, що біотрит-С стійко до норми підвищує вміст лізоциму в ротовій і ясенній рідині, знижує в ній кількість SIgA, IgA, IgG, а також зменшує практично до норми фагоцитарний індекс і фагоцитарне число венозної крові.
Таким чином, засвідчено високу ефективність дії препарату "Біотрит-С" при основних стоматологічних захворюваннях у дітей, що базується на активації ядерно-цитоплазматичних відносин у клітинах, зніманні "клітинного стресу", підвищенні ефективності адаптаційних реакцій і, як наслідок, підвищенні неспецифічної резистентності організму, в тому числі в порожнині рота.
Враховуючи антиоксидантні, киснепов'язуючі властивості препарату "Катомас", досліджено його дію насамперед на запальні процеси в тканинах пародонту у дітей 9 і 12 років (перед- і пубертатний період). Показано, що у дітей 9 років за 2 роки спостережень поширеність гінгівітів у дослідній групі зменшилась на 23,42 %, а в контролі збільшилась на 7,22 %, незважаючи на проведення кожні 0,5 року базової терапії. Швидкість рецидивування хвороби після кожного лікувально-профілактичного курсу препарату знижується і за 2 роки в сумі становить 2,41 % за поширенням, в той час як у контролі ця величина становить 10,33 %. Кількість уражених сегментів на одну обстежену дитину за 2 роки в дослідній групі зменшилась на 1,36, а в контролі збільшилась на 0,27. У дітей 12 років зменшується ефект дії місячного курсу препарату, проте зменшується і швидкість рецидивування хвороби у порівнянні з 9-літнім віком (в досліді поширеність за 2 роки зменшилась на 10,69 %, в контролі збільшилась на 13,74 %, рецидивування в досліді відсутнє, а в контролі становить 16,03 %, інтенсивність ураження в дослідній групі зменшилась на 1,28, а в контролі збільшилась на 0,99). Карієспрофілактичний ефект у дітей дослідної групи 9 років за 2 роки становив 39,01 %, а у 12-літніх - тільки 7,7 %.
Біохімічні дослідження параметрів ротової рідини показали, що катомас знижував рівень білка, активність протеаз, ЛФ і КФ в дослідній групі 12-літніх дітей більш ефективно і стабільно, ніж у 9-літніх, підтверджуючи свою протизапальну спрямованість в цьому віці.
Динаміка зміни величини DрНсер після курсової терапії і в проміжках між курсами свідчить, що тільки в групі 12-літніх дітей після повторного курсу спостерігається певна стабілізація величини DрНсер під дією препарату.
Більш вираженим був у групі 9-літніх дітей вплив катомаса на величину ФКПАП, де вона за 2 роки виросла більш ніж в 2,5 рази, а в групі 12-літніх - в 1,6.
Спектроколориметричні дослідження слизових оболонок ясен показали, що після місячного курсу прийому катомасу в групі 9-літніх дітей збільшення кровообігу в мікрокапілярному руслі ясен в порівнянні з 12-літніми на 50…70 % більше, в 2 рази більше підвищення вияв всіх колірних координат після обробки їх розчином Ш-П, що говорить про зменшення бар'єрної проникності і кількості глікогену. Крім того, в середній віковій дослідній групі (9 років) завжди більш яскраво виражене виникнення або посилення спектрального мінімуму на 575 нм (збільшення в крові оксигемоглобіну) і зникнення або ослаблення мінімуму на 500 нм (зменшення у крові мегемоглобіну). Спектри відбиття світла твердими тканинами зубів і їх колірні параметри свідчать про незначний вплив катомасу на мінералізаційні процеси в емалі. За наступні 5 місяців після курсу прийому препарату отримані позитивні зміни оптичних і колірних параметрів слизових оболонок ясен і твердих тканин зубів зменшуються на 50…70 % в групі 9 років і на 30…40 % - в 12 років. У контрольних групах, що отримували тільки базову терапію, вказані вище зміни параметрів слизових оболонок ясен були в декілька разів меншими і за наступні 5 місяців цілком зникали, а параметри емалі зубів достовірно не змінювалися. Результати, виведені в таблицях, представлені у вигляді усереднених змін оптичних і колірних параметрів, а не самих параметрів, що є індивідуальними. Спектри коефіцієнта відображення світла слизових оболонок ясен і твердих тканин зубів представлені для конкретних дітей.
Дослідження електрофоретичної рухливості ядер і плазмолем КБЕ показали, що катомас першочергово впливає на зарядовий стан плазмолем клітин і більш опосередковано на заряд їх ядер. Амплітуда зміщення плазмолем КБЕ після місячного курсу терапії в дослідній групі 9 років збільшується в 2,36 рази, амплітуда зміщення ядер при цьому зростає недостовірно, а кількість рухливих ядер збільшується на 15 % (в групі 12-літніх дітей відповідно: 2 рази, недостовірно, на 10 %). Швидкість рецидивування між курсами терапії за кількістю рухливих ядер в молодшій дослідній групі становила 1,3 % в місяць, а в старшій - 0,47 % в місяць. Зростаюче вище за норму після курсу терапії відношення амплітуд зміщення плазмолем і ядер (Апл/Ая) в групі 9 років за 5 наступних місяців знижується нижче норми і поступово наближається до неї у процесі повторення курсів. У групі 12-літніх дітей величина Апл/Ая за 5 наступних місяців знижується до норми і надалі практично не змінюється. У дітей контрольних груп зміни зарядових параметрів КБЕ були недостовірні.
Імунологічні дослідження, проведені в групах 9-літніх дітей, показали достовірне зниження під дією катомасу в ротовій та ясенній рідинах лізоциму, що свідчить про зменшення активності запального процесу і подразнення макрофагальної ланки місцевого імунітету, вмісту b-лізинів та імуноглобулінів SIgA, IgA, IgG. Крім того, можна відзначити при використанні катомасу поліпшення порушеного слиновиділення у дітей.
Активізація карієс- і пародонтитопротекторних процесів у дитячому організмі шляхом заповнення білкового дефіциту в ньому з використанням СБЖЗ дозволила в групі 7-літніх дітей отримати за 2 роки карієспрофілактичний ефект у 40 %, знизити поширеність гінгівітів на 5,95 %, а в групі 12-літніх - відповідно 30 % і на 18,99 %. У відповідних контрольних групах поширеність гінгівітів за 2 роки збільшилася на 15,05 % і 11,6 %. Аналіз даних в дослідних і контрольних групах за приростом карієсу по КПВз і КПВп, за приростом інтенсивності гінгівітів і їх рецидивів дозволяє зробити висновок, що харчова добавка СБЖЗ сприяє більш вираженому карієспрофілактичному ефекту в молодшій віковій групі (7 років) і пародонтитопротекторному ефекту - в старшій (12 років).
Результати біохімічних і біофізичних досліджень ротової рідини свідчать про те, що СБЖЗ нормалізує ферментативну активність протеаз, ЛФ, КФ і рівень білка при наявності запальних процесів, істотно зменшує величину DрН і поліпшує гомеорезис, особливо в молодшій віковій групі, стимулює появу або посилення функціональної реакції зміни типу мікрокристалізації ротової рідини під дією ЖН, поліпшує тип мікрокристалізації і міцелярність її через 1…2 роки. Аналіз отриманих результатів у окремих дітей показує, що перебудова адаптаційної реакції під дією СБЖЗ в залежності від резистентності організму може носити аперіодичний характер, при якому ті чи інші параметри (наприклад, DрН) досягають норми швидко і потім досить стабільні, так само і коливальний, при якому параметри приймають значення як більші, так і менші за норму, і досягають стабільних нормальних значень тільки при багаторазовому повторенні курсової терапії і менш стійкі.
Дослідження впливу СБЖЗ на зарядовий стан ядер і плазмолем КБЕ у дітей показує, що курсове застосування його на відміну від інших адаптогенів відносно мало змінює відсоток рухливих ядер, амплітуди зміщення ядер і плазмолем (в 7-літній групі, відповідно, на 8,4 %, 37 % і 26 %, а в 12-літній - на 6 %, 13 % і 76 %), але практично відразу і стійко приводить до оптимуму відношення амплітуд плазмолем і ядер, що свідчить, на наш погляд, про швидке і стійке зниження енергетичного рівня реакцій клітини, наближення його до фізіологічної норми.
Спектроколориметричні дослідження показали, що вже через 2…3 тижні прийому СБЖЗ спостерігається посилення мінералізації зубів в обох вікових групах, що продовжується 2…3 місяці після закінчення курсу терапії, після чого відбувається стабілізація цього процесу, а потім повільний його спад, що переходить у ряді випадків в демінералізацію. У групі 7-літніх дітей демінералізаційні процеси мали місце вже через 5 місяців після курсу терапії, тоді як в групі 12-літніх вони спостерігалися лише через 1…1,5 роки в тих випадках, коли періодичний прийом СБЖЗ за яких-небудь причин припинявся. На кровонаповнення мікроциркулярного русла ясен СБЖЗ діяв нормализуюче, зменшувалась бар'єрна проникність слизової оболонки.
Усереднені за групами зміни оптичних і колірних параметрів слизових оболонок ясен і твердих тканин зубів в групах контролю були в декілька разів меншими, ніж в дослідних, або були відсутні взагалі. Спектроколориметричні зміни, що спостерігаються, також були більші за величиною, але менш стабільні в молодшій віковій дослідній групі.
Застосування антиацидотичного комплексу препаратів намацит-глутамевіт, що також підвищує адаптаційні здібності організму і його резистентність, дозволило за 2 роки спостережень отримати карієспрофілактичний ефект у 7-літніх дітей в 38,5 %, а у 12-літніх - в 28 %. При цьому поширеність гінгівітів знизилася в молодшій дослідній групі на 7,2 %, в старшій - на 28,9 %, а в контрольних групах збільшилася відповідно на 12,5 % і 9,6 %. Біохімічні дослідження ротової рідини показали, що комплекс різною мірою знижує її показники, що характеризують ступінь запального процесу (білок, активність протеаз, ЛФ, КФ).
Сформульована нами гіпотеза про можливість підвищення ефективності НВЧ-терапії в піднятті неспецифічної резистентності дитячого організму шляхом поєднання її з прийомом білкових і мембранотропних препаратів була підтверджена при поєднанні ЕМВ НВЧ з СБЖЗ (9-літні групи) і катомасом (12-літні). Саме в перед- і пубертантному періодах звичайно існує дефіцит білка і підвищені органічні ураження клітинних мембран. За 2 роки спостережень в дослідній групі, що застосовувала ЕМВ НВЧ в поєднанні з СБЖЗ, приріст карієсу по КПВз і КПВп виявився в 5 раз нижче, ніж в групі плацебо, а карієспрофілактичний ефект становив 48,5 %. Ці показники вищі, ніж в групі дітей, що отримували тільки СБЖЗ. У дослідній групі у порівнянні з плацебо в декілька разів нижче виявилася швидкість рецидивів за різними пародонтологічними індексами, нижчою вона є і у випадку роздільного використання НВЧ-терапії і СБЖЗ. Звертає на себе увагу те, що швидкість рецидивування за різними показниками запального процесу в тканинах пародонту в дослідній групі є постійною на протязі 2-х років спостережень, в той час як при роздільному застосуванні СБЖЗ і ЕМВ НВЧ швидкість рецидивування змінювалася, зменшуючись після кожного курсу терапії. На наш погляд, це свідчить про те, що при сполученій терапії адаптаційна реакція нормального фізіологічного рівня встановлюється відразу після першого курсу терапії, а при роздільному використанні ЕМВ НВЧ і СБЖЗ необхідний більш тривалий і системний вплив. За кутом нахилу прямої, що визначає швидкість рецидивування, можна судити, на наш погляд, також про стійкість адаптаційної реакції і прогнозувати значення показників. Отримані результати свідчать про те, що, незважаючи на істотне підвищення ефективності НВЧ-терапії у сполученні з СБЖЗ, при використаному дозуванні і тривалості курсів досяг в даній віковій групі повної нормалізації адаптаційних реакцій все ж не вдається (у окремих дітей є невеликі рецидиви).
Результати дослідження сполученої дії ЕМВ НВЧ з катомасом у групі 12-літніх дітей свідчать про карієспрофілактичний ефект в 37,6 % і фактичну відсутність рецидивів гінгівіту за всіма пародонтологічними показниками. Більше того, за п'ять місяців між курсами сполученої терапії спостерігається подальше поліпшення показників, що свідчить про досягнення стійкості адаптаційної реакції, при якій організм здатний самостійно справлятися із запальним процесом в тканинах пародонту. У групі плацебо швидкість рецидивування за основними пародонтологічними показниками була досить висока, що нівелювало результати базової терапії вже через 0,5…1 рік.
Біохімічні дослідження ротової рідини дітей за сполученою НВЧ-терапією також свідчать про те, що викликані при цьому ефективні адаптаційні реакції фізіологічного рівня наближаються до стабільної норми в 9-літньому і досягають цієї норми в 12-літньому віці. При цьому в групі ЕМВ НВЧ в поєднанні із СБЖЗ після першого курсу терапії білок зменшився з 9,4 г/л до 5,1 до/л і через 2 роки становив 5,2 ± 0,6 г/л, активність протеаз - відповідно з 6,6 нкат/л до 3,5 нкат/л і 4,7 ± 0,6 нкат/л, активність ЛФ - з 12,3 нкат/л до 8,1 нкат/л і 7,8 ± 1,4 нкат/л, активність КФ - з 51,8 нкат/л до 30,7 кат/л і 37,0 ± 3,4 нкат/л. В групі ЕМВ НВЧ з катомасом концентрація білка змінювалася відповідно з 8,0 г/л до 5,2 г/л і через 2 роки досягала 3,9 ± 0,3 г/л, активність протеаз - з 6,4 нкат/л до 3,1 нкат/л і
,5 ± 0,4 нкат/л, активність ЛФ - з 8,7 нкат/л до 5,9 нкат/л і 4,5 нкат/л, активність КФ - з 38,4 нкат/л до 17,2 нкат/л і 21,0 ± 2,8 нкат/л. У групі 9-літніх дітей спостерігалося зменшення в 3,63 разу під дією сполученої НВЧ-терапії величини DрНсер, а в групі 12-літніх - в 6,85 разів. У групах плацебо достовірних змін величини DрНсер не спостерігалося. При застосуванні тільки НВЧ-терапії у віці 7…9 років зменшення величини DрНсер було нестійким.
Під дією сполученої НВЧ-терапії швидше, ніж при роздільному використанні НВЧ, СБЖЗ і катомасу нормалізуються і зарядові відношення в КБЕ (зростає відсоток рухливих ядер і плазмолем, відношення їх амплітуд наближається до норми). Зміни зарядового стану в КБЕ у групах плацебо при цьому були нестабільними і достовірно меншими, ніж в дослідних.
Усереднені за групами зміни оптичних і колірних параметрів зубів і слизових оболонок ясен під дією сполученої НВЧ-терапії свідчать про прискорення при цьому мінералізаційних процесів в зубах, прискорення нормалізації кровообігу в мікрокапілярному руслі ясен і поліпшення складу крові (збільшення оксигемоглобіну, зникнення метгемоглобіну), прискорення нормалізації параметрів запального процесу (бар'єрної проникності епітелію ясен, глікогену), зникнення негативної гіперемії під дією ЖН.
Результати дослідження впливу сполученої ЕМВ НВЧ на стан місцевого імунітету в порожнині рота у дітей зі стоматологічною патологією показали, що у багатьох дітей після місячного курсу терапії кількість лізоциму в ротовій та ясенній рідинах, відсоток b-лізінів, концентрація SIgA, IgA і IgG в ротовій рідині були нижчими, ніж в контролі, що являв собою статистичний фон дітей м. Одеси.
Порівняльний аналіз отриманих даних свідчить про те, що випробування сполученої НВЧ-терапії насамперед пролонгує дію лікування, знижує і ліквідує рецидивування хвороби. Додаток у вигляді СБЖЗ широкого набору білкових молекул, що надходять у клітини, і зменшення насамперед ВРО під дією катомасу накладається на посилення ядерно-цитоплазматичних відносин в клітинах за рахунок реплікації РНК під дією ЕМВ НВЧ, що прискорює створення в клітинах необхідних перебудовчих білкових утворень, відповідних переведенню клітин в стан функціонування з меншою ентропією, тобто прискорює перехід адаптаційних реакцій, серед них у порожнині рота, із дистресу в нормальний фізіологічний стан, характерний для здорового організму.
ВИСНОВКИ
В роботі вперше отримані та виносяться на захист такі результати:
. Теоретично, експериментально та клінічно обгрунтована адаптаційна концепція профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей, що є новим рішенням проблеми зниження поширеності карієсу та гінгівітів. Концепція грунтується на сполученні специфічної терапії з переведенням за допомогою адаптогенів захисно-пристосувальних реакцій организму та порожнини рота в нормальний фізіологичний стан із низькою ентропією клітин для забезпечення високої неспецифічної резистентності, у тому числі карієс- і пародонтиторезистентності. При цьому значно пролонгується дія лікувально-профілактичних засобів, знижуються рецидиви.
. Запропоновано гіпотетичну модель виведення адаптаційних реакцій із стану дістреса, що полягає у прискоренні створення у клітинах необхідних білкових підструктур за допомогою адаптогенних харчових добавок і підвищення при цьому неспецифічної резистентності в организмі і в порожнині рота.
. Виявлено і досліджено у дітей ряд нових захисно-пристосувальних реакцій і закономірностей, пов'язаних з ротовою рідиною, що дозволило розробити три експрес-методи діагностики для оцінки гомеорезису, ступеня міцелярності і мінералізуючої здатності ротової рідини, ймовірності де- і ремінералізаційних процесів у твердих тканинах зубів.
. Виявлено і досліджено у дітей явище зміни електричного імпедансу зуба при кислотному подразненні його емалі, що дозволило запропонувати експрес-метод оцінки стану пульпи та її карієспротекторної активності.
. Застосування спектроколориметрії для оцінки стану твердих танин зубів, тканин пародонту і мікрокапілярного русла слизової оболонки рота і виявлені при цьому закономірності дозволили розробити 4 нові експрес-методи для діагностування і досліджень, пов'язаних з вказаними об'єктами.
. Виявлено кореляцію зарядового стану КБЕ дітей (відсоток рухливих в електричному полі ядер і плазмолем, усереднені амплітуди зміщення ядер і плазмолем та їх співвідношення) із стоматологічною патологією і параметрами, характеризуючими стан ротової рідини, твердих тканин зубів і тканин пародонту, що дозволило запропонувати метод експрес-оцінки рівня адаптаційних реакцій і неспецифічної резистентності, в тому числі в порожнині рота.
. Проведеними дослідженнями обгрунтована необхідність диференційного підходу до профілактики і лікування основних стоматологічних захворювань у дітей з врахуванням неспецифічної резистентності організму, генетичної схильності до певних захворювань і віку.
. Морфологічними, біохімічними і біофізичними дослідженнями альвеолярного відростку и СОПР пацюків продемонстровано, що дія біостимулятору біотрит, антиоксидантного препарату "Катомас", дозованого джерела білків СБЖЗ, ЕМВ НВЧ і постійного електричного струму фізіологічної величини не викликає альтеративних змін, включаючи клітинний рівень, та носить адаптаційний характер.
. Морфологічними і біофізичними дослідженнями на тваринах, які знаходились на дієті віварія (норма), продемонстровано, що всі досліджені у роботі препарати та фізичні фактори впливу викликають посилення кровообігу, ядерно-цитоплазматичних відносин у клітинах, синтезу РНК і ДНК в СОПР, збільшують число двоядерних клітин, негативний заряд ядер КБЕ тощо, тобто створюють адаптаційний "структурний слід", який запам'ятовується організмом, у результаті чого його загальна і місцева реактивність збільшується. Це дозволяє використовувати зазначені препарати і фактори впливу для профілактики стоматологічних захворювань і серед здорових дітей.
10. Препарати "Біотрит" і "Біотрит-С" в досліджених дозуваннях викликають у дитячому організмі оптимальні адаптаційні реакції тимчасового характеру, що поліпшують стоматологічний статус більш істотно, але менш стабільно в молодшому шкільному віці. Біотрит в першу чергу ініціює негативний заряд ядер клітин букального епітелію, ядерно-цитоплазматичні відношення, відновлює та активізує роботу пульпи зубів, збільшує міцелярність ротової рідини і може бути рекомендований, особливо при системних хронічних та гострих ураженнях твердих тканин зубів (флюорозі, гіпоплазії, множинному каріесі).
. Препарат "Катомас" має високу протизапальну ефективність у порожнині рота у дітей різного віку. Карієспрофілактичний ефект при цьому спостерігався лише у дітей молодшого шкільного віку. Катомас в першу чергу збільшує заряд плазмолем КБЕ, зменьшує бар'єрну проникність СОПР, поліпшує гемодинаміку мікрокапілярного русла тканин пародонту і може бути рекомендований насамперед для профілактики та лікування у випадку зниження ефективності фізіологічної антиоксидантної системи і підвищення надлишкового ВРО.
. Перепарат СБЖЗ викликає виразний карієспрофілактичний ефект у молодшому шкільному віці та дає більш стабільну пародонтитопротекторну дію в старшому. СБЖЗ в першу чергу оптимізує співвідношення зарядів плазмолем та ядер КБЕ, значно посилює мінералізацію твердих тканин зубів, поліпшує гомеорезис, функціональні захисно-пристосувальні реакції у порожнині рота та може бути рекомендований насамперед для профілактики та лікування стоматологічних захворювань при дефициті білків в организмі.
. Антиацидотичний комплекс препаратів намацит-глутамевіт викликає в молодшому шкільному віці карієспрофілактичний ефект в 1,5 рази більший, ніж в старшому, і знижує розповсюдженість гінгівітів у старшому віці в 4 рази більше, ніж у молодшому. Комплекс в першу чергу нормалізує біохімічні параметри і кислотно-лужний баланс у ротовій рідині та може бути рекомендований для профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей при наявності різних соматичних захворювань.
. НВЧ-терапія у сполучені з СБЖЗ і катомасом більш ефективна при лікуванні стоматологічних захворювань у дітей, ніж при роздільному їх використанні. При цьому вдалось практично цілком ліквідувати рецидиви запальних процесів у 12…14-літньому віці. Сполучена НВЧ-терапія може бути рекомендована в першу чергу у випадку послабленого організму, при хронічних формах захворювань і дистресах.
. Проведені багатопланові дослідження та розроблені методи диференційної і сполученої адаптогенної та квазі-адаптогенної профілактики і лікування основних стоматологічних захворювань у дітей, а також експрес-методи функціональної діагностики та досліджень, втілено в клініку стоматології дитячого віку. У зв'язку з доступністю для практичної стоматології та нешкідливістю досліджених адаптогенних препаратів і фізичних факторів впливу їх можна рекомендувати для широкого використання.
СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Галузевий медико-економічний стандарт надання стоматологічної допомоги на І, ІІ та ІІІ рівнях. Амбулаторна допомога / Косенко К.М., Бахуринський Ю.М., Скиба В.Я., Чумакова Ю.Г., Коломієць С.П., Бахуринський М.Ю., Гулюк А.Г., Пасечник А.М., Хоменко Л.О., Дєньга О.В., Іванов В.С., Пашківська Л.А., Репужинський Й.М., Радочина С.В. - 2000. - 384 с.
. Деньга О.В., Деньга Э.М., Левицкий А.П., Спичка И.А. Количественная оценка цветовых параметров окрашивания эмали зуба при ТЭР-тесте и его разновидностях у детей // Вісник стоматології. - 1994. - № 1. - С. 53-55.
. Деньга О.В., Деньга Э.М., Левицкий А.П., Скоркина Е.В. Информативность рН-теста слюны при проведении санационно-профилактических мероприятий у детей // Вісник стоматології. - 1995. - № 1. - С. 42-45.
. Деньга О.В., Деньга Э.М., Левицкий А.П., Иванов В.С. Возможность оценки кариесогенной ситуации по электрофизическим параметрам слюны // Вісник стоматології. - 1995. - № 2. - С. 81-85.
. Деньга О.В., Деньга Э.М., Левицкий А.П. Оценка карие-протекторной активности пульпы при кислотном воздействии на эмаль зуба // Вісник стоматології. - 1995. - № 3. - С. 164-169.
. Деньга О.В., Деньга Э.М., Левицкий А.П., Репужинский Й.М., Анисимова Л.В. Оптические и цветовые параметры слизистой полости рта в норме и патологии // Вісник стоматології. - 1995. - № 5-6. - С. 322-328.
7. Деньга О.В., Иванов В.С., Косенко К.Н., Левицкий А.П., Терешина Т.П. Кариеспрофилактическая эффективность эликсира Биодент-2 // Вісник стоматології. - 1995. - № 5-6. - С. 355-360.
. Терешина Т.П., Деньга О.В. Патогенетический аспект обоснования применения для профилактики кариеса различных зубных паст // Вісник стоматології. - 1995. - № 5-6. - С. 366-372.
. Деньга О.В., Деньга Э.М., Иванов В.С., Косенко К.Н, Левицкий А.П. Экзогенная профилактика заболеваний тканей пародонта у детей биостимулятором Биотрит // Вісник стоматології. - 1996. - № 2. - С. 144-148.
. Деньга О.В., Иванов В.С. Мониторинг заболеваемости кариесом зубов у детей г. Одессы // Вісник стоматології. - 1996. - № 5. - С. 379-383.
. Данилевский Н.Ф., Деньга О.В., Деньга Э.М. Влияние жевательной нагрузки, осуществляемой жевательной резинкой "Orbit" без сахара на кровоснабжение тканей пародонта у детей // Вісник стоматології. - 1997. - № 1. - С. 91-98.
. Деньга О.В. Функциональный тест оценки кариесрезистентности у детей // Вісник стоматології. - 1997. - № 1. - С. 98-101.
. Деньга О.В., Моисеев И.Н., Репужинский И.М., Валиева Т.В., Соколовский И.И. Влияние электромагнитных волн миллиметрового диапазона на компенсаторно-приспособительные реакции в альвеолярном отростке у животных // Вісник стоматології. - 1997. - № 2. - С. 148-152.
. Анисимова Л.В., Деньга О.В. Возрастная зависимость электрофоретической подвижности ядер клеток буккального эпителия у детей при воспалительных процессах в тканях пародонта // Вісник стоматології. - 1997. - № 3. - С. 283-285.
. Деньга О.В., Иванов В.С., Левицкий А.П., Макаренко О.А. Влияние адаптогенного препарата "Биотрит" на ферментативную активность в слюне, пульпе и тканях пародонта у крыс // Вісник стоматології. - 1997. - № 3. - С. 290-293.
. Мороз О.В., Деньга О.В., Бирюлина Т.В. Оценка состояния генетической реактивности организма при кариесе зубов методом HLA-типирования // Вісник стоматології. - 1997. - № 3. - С. 293-295.
. Деньга О.В.,. Мороз О.В., Бирюлина Т.В., Анисимова Л.В., Иванов В.С., Горохивский В.Н. Антигенный ряд HLA-системы при заболеваниях пародонта // Вісник стоматології. - 1997. - № 3. - С. 305-307.
. Деньга О.В. Метод оценки поверхностного заряда плазматических мембран клеток буккального эпителия у детей // Вісник стоматології. - 1997. - № 3. - С. 450-452.
. Деньга О.В. Частотная зависимость электрического импеданса ротовой функции как показатель ее минерализующей функции у детей // Вісник стоматології. - 1997. - № 4. - С. 507-509.
. Моисеев И.Н., Деньга О.В., Левицкий А.П., Репужинский И.Н., Омельченко Н.А., Пуго С.Д. Морфологические характеристики адаптогенного действия биотрита и пищевого соепродукта // Вісник стоматології. - 1997. - № 4. - С. 514-517.
. Деньга О.В., Горохивский В.Н. Коррекция адаптационно-компенсаторных реакций у детей при флюорозе // Вісник стоматології. - 1997. - № 4. - С. 639-643.
. Деньга О.В. Применение адаптогена катомас в профилактике и лечении заболеваний тканей пародонта у детей // Вісник стоматології. - 1998. - № 1. - С. 91-92.
. Деньга О.В. Оценка адаптационно-компенсаторных реакций при стоматологических заболеваниях у детей // Вісник стоматології. - 1998. - № 1. - С. 93-96.
. Моисеев И.Н., Деньга О.В., Анисимова Л.В. Структурные изменения в слизистой оболочке полости рта крыс под воздействием миллиметровых электромагнитных волн // Вісник стоматології. - 1998. - № 3. - С. 6-10.
. Деньга О.В.,. Анисимова Л.В. Клиническая эффективность применения миллиметровых электромагнитных волн при лечении заболеваний пародонта у детей // Вісник стоматології. - 1998. - № 3. - С. 31-35.
. Левицкий А.П., Макаренко О.А., Деньга О.В., Бурдейный В.С. Противокариозная активность гигиенических таблеток "Биотрит-Дента" // Вісник стоматології. - 1998. - № 4. - С. 2-5.
. Моисеев И.Н., Деньга О.В., Омельченко А.Л., Пуго С.Д. Внутриклеточные реакции в эпителии слизистой оболочки полости рта крыс под воздействием миллиметровых электромагнитных волн // Вісник стоматології. - 1998. - № 4. - С. 5-7.
. Мороз О.В., Смирнов В.С., Деньга О.В., Петленко С.В. Состояние иммунной системы при эндемическом флюорозе // Иммунология. - 1999. - № 6. - С. 52-54.
. Мороз О.В., Смирнов В.С., Деньга О.В. Иммуномодулирующая эффективность биотрита у детей с гингивитами // Медицинская иммунология. - 1999. - Т. 1. - № 3-4. - С. 125-126.
30. Деньга О.В. Спектроколориметрическая оценка процессов минерализации в твердых тканях зубов // Вісник стоматології. - 1999. - № 1. - С. 2-4.
. Деньга О.В., Бурдейный В.С., Косенко К.Н., Левицкий А.П. клинические исследования лечебно-профилактического действия препарата "Биотрит-Дента" // Вісник стоматології - 1999. - № 3. - С. 56-58.
. Деньга О.В. Сочетанная терапия основных стоматологических заболеваний у детей // Вісник стоматології. - 1999. - № 4. - С. 51-53.
. Косенко К.Н., Левицкий А.П., Подорожная Р.П., Кнава О.Э., Деньга О.В., Светличная О.Н. Активность ферментов смешанной слюны детей при гингивите и кариесе // Вісник стоматології. - 2000. - № 1. - С. 45-46.
. Левицкий А.П., Деньга О.В., Макаренко О.А., Горохивский В.Н., Софронов И.В., Россаханова Л.Н. Кариеспрофилактический и противовоспалительный эффект препарата "ЕКСО" // Вісник стоматології. - 2000. - № 2. - С. 6-8.
35. Левицкий А.П., Косенко К.Н., Подорожная Р.П., Кнава О.Э., Деньга О.В., Светличная О.Н. Влияние гигиенических таблеток "Биотрит-Дента" на активность ферментов метаболизма глутамата и содержание магния в смешанной слюне детей при кариесе и гингивите // Вісник стоматології. - 2000. - № 2. - С. 33-36.
36. Пахомова В.А., Белоклицкая Г.Ф., Деньга О.В., Протункевич О.О. Экспериментальное обоснование применения витаминов в комплексном лечении стоматологических заболеваний // Вопросы медицинской химии. - 1992. - Т. 38. - № 4. - С. 57-61.
Анотація
Дєньга О.В. Адаптогенні профілактика та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2001.
Дисертація присвячена питанням використання адаптогенних препаратів рослинного походження, квазі-адаптогенних фізичних факторів впливу нетеплової інтенсивності та їхніх сполучень при лікуванні основних стоматологічних захворювань у дітей. Обгрунтовується адаптаційна концепція, заснована на сполученні специфічної терапії з переведенням захисно-пристосувальних реакцій в організмі дитини в нормальний фізіологічний стан, що характеризується високою неспецифічною резистентністю. Виявлено і досліджено у дітей ряд нових захисно-пристосувальних реакцій і закономірностей корелюючих зі стоматологічною патологією і зв'язаних з ротовою рідиною, пульпою зубів, тканинами пародонту, твердими тканинами зубів, зарядовим станом клітин букального епітелію. Розроблено та впроваджено в практику дитячої стоматології 9 нових безпечних, неінвазивних, електрофізичних, радіотехнічних, спектроколориметричних експрес-методів кількісної діагностики та досліджень.
Розроблені методи профілактики і лікування, а також експрес-методи діагностики та досліджень впроваджено в клініку стоматології дитячого віку і рекомендовано для широкого використання.
Ключові слова: стоматологічні захворювання, адаптація, неспецифічна резистентність, експрес-методи діагностики.
Аннотация
Деньга О.В. Адаптогенные профилактика и лечение основных стоматологических заболеваний у детей.- Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, 2001.
Диссертация посвящена вопросам использования адаптогенных препаратов растительного происхождения, квази-адаптогенных физических факторов воздействия нетепловой интенсивности и их сочетаний при лечении основных стоматологических заболеваний у детей. Теоретически, экспериментально и клинически обосновывается адаптационная концепция, основанная на сочетании специфической терапии с переводом защитно-приспособительных реакций в организме ребенка в целом и в полости рта в частности из состояния дистресса в нормальное физиологическое с низкой энтропией клеток, характеризующееся высокой неспецифической резистентностью. Предложена гипотетическая модель ускорения вывода клеток организма из состояния дистресса, усиления и оптимизации метаболических процессов с помощью биостимулирующих, антиоксидантных и белковых пищевых добавок, которые могут сочетаться с КВЧ-терапией и постоянным током физиологической величины. Показано, что они не вызывают деструктивных изменений на клеточном уровне и их действие носит адаптогенный характер. Направленность действия имеет как общие закономерности, так и особенности, что позволяет их использовать дифференцированно. При этом создается адаптационный "структурный след" и в здоровых организмах, повышая его реактивность, что позволяет их использовать и для лечения при наличии патологии, и для профилактики при отсутствии таковой. Обнаружены и исследованы у детей ряд новых защитно-приспособительных реакций и закономерностей корреллирующих со стоматологической патологией и связанных с ротовой жидкостью, пульпой зубов, тканями пародонта, твердыми тканями зубов, зарядовым состоянием клеток буккального эпителия (КБЭ). На этой основе разработано и внедрено в практику детской стоматологии 9 новых безопасных, неинвазивных электрофизических, радиотехнических, спектроколориметрических экспресс-методов количественной диагностики и исследований для оценки гомеорезиса, степени мицеллярности и минерализующей способности ротовой жидкости, функциональной активности пульпы, состояния микроциркуляторного русла десны, ее барьерной проницаемости, наличия гликогена в ней, степени минерализации зубов, энергетического уровня адаптационных реакций и неспецифической резистентности. Обоснована необходимость дифференцированного подхода к профилактике и лечению основных стоматологических заболеваний у детей с учетом неспецифической резистентности организма, генетической предрасположенности к определенным заболеваниям и возраста. Показано, что биотрит (экстракт проростков пшеницы) в первую очередь инициирует ядерно-цитоплазматические отношения в клетках, увеличивает отрицательный заряд ядер КБЭ, восстанавливает и активизирует работу пульпы зубов и может быть рекомендован при хронических и острых системных поражениях твердых тканей зубов (множественный кариес, флюороз, гипоплазия) и тканей пародонта. Катомас (смесь растительных масел с добавкой b-каротина и a-токоферола) обладает высокой противовоспалительной эффективностью у детей различного возраста, увеличивает заряд плазмолемм КБЭ, уменьшает барьерную проницаемость СОПР, улучшает гемодинамику микрокапиллярного русла тканей пародонта и может быть рекомендован для профилактики и лечения стоматологических заболеваний в случае снижения эффективности физиологической антиоксидантной системы. Соевый белково-жировой обогатитель (СБЖО) вызывает выраженный кариеспрофилактический эффект, оптимизирует соотношение зарядов ядер и плазмолемм КБЭ, усиливает минерализацию твердых тканей зубов, улучшает гомеорезис, защитно-приспособительные реакции в полости рта и может быть рекомендован для профилактики и лечения стоматологических заболеваний в периоды активного роста и формирования организма. Антиацидотический комплекс намацит-глутамевит нормализует биохимические параметры и кислотно-щелочной баланс в ротовой жидкости и особенно эффективен при наличии соматических заболеваний. Сочетанная с СБЖО и катамасом КВЧ-терапия более эффективна при лечении основных стоматологических заболеваний у детей, чем при раздельном их использовании, позволяя во многих случаях ликвидировать рецидивы болезни.
Разработанные методы профилактики и лечения, а также экспресс-методы функциональной диагностики и исследований внедрены в клинику стоматологии детского возраста и рекомендуются для широкого использования.
Ключевые слова: стоматологические заболевания, адаптация, неспецифическая резистентность, экспресс-методы диагностики.
Annotation
Denga О.V. Adaptogen preventive maintenance and treatment of basic stomatological diseases of children. - Manuscript.
Dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of medical sciences on the speciality 14.01.22 - stomatology. - National Medical University, Kiev, 2001.
The dissertation is devoted to the questions of using adaptogen preparations of vegetative origin, quasi-adaptogen physical factors of influence of not thermal intensity and their combinations at treating basic stomatological diseases of children. The tesic deals with the conception of adaptation based on the combination of specific therapy with the transitionof adaptation reactions from the condition of distress to the normal physiological state characterised by high non-specific resistance. There have been investigated a number of new reactions and appropriateness correlating with stomatological patology and connected with mouth liquid, pulp of teeth, fabrics of the paradont, hard fabrics of teeth, charging condition of cells of buccal epitelium. It has allowed to develop and introduce in the practice of children's stomatology of 9 new safe, non-invasive electrophysical, radiotechnical, spectrocolormetric express methods of quantitative diagnostic and research.
The methods of preventive maintenance and treatment and express-methods of diagnostics and research are introduced into the clinic of stomatology of children and are recommended for wide use.
Key words: stomatological diseases, adaptation, non-specific resistance, express-methods of diagnostic.