Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Вступ
Площа країни – 313 тис. км2, чисельність населення – 38,6 млн. осіб (за цими показниками в Центральній Європі Польща поступається тільки Україні). Столиця – Варшава. Державний устрій – унітарна республіка. В адміністративно-територіальному відношенні поділяється на воєводства, до яких прирівняні міста Варшава, Лодзь, Познань, Краків і Вроцлав.
Польща є стратегічним партнером України та своєрідним її "адвокатом" у питаннях євроінтеграції.
Початок польської державності припадає на середину X ст. Географічне положення між Західною та Східною Європою зумовило безперервні зміни її кордонів. У кінці XVIII століття внутрішній занепад феодальної Польщі супроводжувався поділом її території між Росією, Австрією та Пруссією. У 1918 р. Польща була відновлена як суверенна держава. Але, крім польських, до її складу увійшли також землі, населені українцями, білорусами і литовцями. В сучасних кордонах Польща існує з 1945 р. Порівняно з довоєнним часом вона втратила Західну Україну, Західну Білорусь і Віленську округу Литви. Натомість, згідно з Потсдамською угодою 1945 р., південь Східної Пруссії передано Польщі, а її західний кордон було встановлено по річках Одрі (Одеру) і Нисі-Лужицькій (Нейсе). Тобто до її складу включили давньослов’янські землі, які в XII-XVI ст. захопили німецькі феодали і які з тих часів належали Пруссії, а потім Німеччині. Це частина Помор’я (Східна Померанія) та Сілезія. В рамках довоєнної Німеччини вони мали значний промисловий потенціал. Площа так званих "возз’єднаних земель" становить близько 100 тис. км2, або майже третину території сучасної Польщі.
Польща є західним сусідом України. Вона межує з Волинською, Львівською і частково із Закарпатською областями нашої держави. До 1991 р. зв’язки між двома країнами здійснювалися переважно через білоруське місто Брест. Зараз відновлені транспортні коридори Ковель – Люблін і Львів – Краків. Київ має повітряний зв’язок з Варшавою. Дніпро-Бузький канал на території Білорусі дає можливість водного зв’язку між Україною і Польщею.
Інші сухопутні сусіди Польщі – це Росія (Калінінградська область), Литва, Білорусь, Словаччина, Чехія, ФРН.
Польща також має близько 450 км незамерзаючого узбережжя Балтійського моря із зручними Щецинською та Віслінською (Гданською) затоками.
1. Природні умови та ресурси
Орографія сприяє розвитку транспорту і господарства – ¾ території країни мають висоти менше 200 м над рівнем моря (Польська низовина з переважно льодовиково-акумулятивними формами рельєфу). Серед височин слід відзначити Сілезьку. Лише 3% території займають гори – герцинсько-каледонські Судети і альпійські Карпати (у Високих Татрах до 2,5 км над рівнем моря).
Корисні копалини різноманітні та досить значні за обсягами. Головним багатством Польщі є вугілля. Сілезький кам’яновугільний басейн є одним з найбільших у світі. Крім нього видобувається кам’яне вугілля у Валбжихському та Люблінському басейнах. У другій половині ХХ століття Польща стала активно експлуатувати й два буровугільних басейни – Конінсько-Турекський (в центрі країни) і Богатинський (на кордоні з ФРН).
Сілезька височина має значні поклади свинцево-цинкових руд, натомість її залізорудні родовища на даний момент є вичерпаними. Сандомирська котловина є провідним регіоном світу з видобутку сірки, також тут є поклади кам’яної і калійної солей, незначні родовища нафти і газу. Польська низовина тривалий час вважалася бідною на корисні копалини, але у 50-х роках ХХ століття тут були відкриті родовища мідної руди із супутнім сріблом. В результаті за видобутком мідної руди та срібла Польща ввійшла до світової "десятки".
Клімат Польщі помірно континентальний. Середня температура січня становить -3°С (на заході -1°С, а на сході -4°С); липня +23 °С (на Балтійському узбережжі +17-19°С, а в горах ще нижче). В середньому за рік випадає до 610 мм опадів (в приморській смузі до 800 мм, в Судетах і Карпатах – 1200 мм і більше). Країна має густу річкову мережу і надзвичайно багата на озера.
Найбільшими є річки Вісла (найважливіші притоки – Сан і Західний Буг) та Одра (найважливіші притоки Варта, Ниса-Лужицька і Ниса-Клодзка). Але при цьому Польща погано забезпечена водними ресурсами, оскільки її територія складена пухкими водопроникними породами, через що має високий коефіцієнт підземного стоку. Поверхневий стік доводиться перерозподіляти: водогони побудовані від карпатських річок у Сілезію та від Вісли до Лодзі. Енергопотенціал річок через рівнинність рельєфу низький. Одра майже повністю зарегульована шлюзами та з’єднана із Сілезією Глівіцьким каналом, по якому баржі вивозять вугілля до Щецину, де воно перевантажується на морські судна. У зворотному напрямку транспортується шведська залізна руда. На Віслі у літню межень судноплавство можливо лише нижче Варшави.
У ґрунтовому покриві абсолютно переважаючими є піщані та супіщані підзолисті ґрунти, природна родючість яких є невисокою. Натомість їх дуже "любить" картопля за легкий механічний склад. Невеликий масив чорноземів на лесовидних суглинках сформувався лише на Південному Сході.
Польща розташована в зоні широколистяних лісів, але в природному стані вони практично не збереглися. Лісистість території становить близько 25%, але 70% лісовкритої площі припадає на сосну (штучні ліси). Промислову цінність мають ліси Карпат і Судет, де збереглися букові та ялинові деревостани.
Польща має значні рекреаційні ресурси. Серед її національних парків найвідомішими є Татринський і Біловезька Пуща. Головний балтійський курорт – Сопот, популярними є також карпатські курорти Закопане, Криниця та ін.
2. Населення
До 1939 р. Польща була багатонаціональною країною. Майже третину її мешканців становили українці, євреї, німці, білоруси і литовці. В роки Другої світової війни людські втрати Польщі були одними з найбільших у світі. Загинуло понад 6 млн. осіб, у тому числі практично все єврейське населення (2,7 млн.). Важливою подією у післявоєнній Польщі було виселення в Німеччину 5 млн. німців – жителів територій, які Польща отримала за Потсдамською угодою, і заселення цих земель поляками. Репатріація мала місце і на сході: майже 0,5 млн. українців переселилися з Польщі в Україну в перші післявоєнні роки.
Сучасна Польща належить до однорідних в етнічному відношенні держав. Майже 98 % її населення – поляки, серед національних меншин – українці, литовці, словаки й білоруси.
Польська мова належить до західнослов’янської підгрупи слов’янської групи індоєвропейської сім’ї. Польська культура має давні традиції і тісно пов’язана з католицизмом. Дякуючи цьому факту країна швидко поновила втрати населення та ніколи не мала проблем із трудовими ресурсами, незважаючи навіть на значну еміграцію до США, Канади, Великобританії, Франції, ФРН. Демографічна формула Польщі 12 – 10 = 2‰, тому незважаючи на від’ємне сальдо міграцій країна має простий режим відтворення населення. Середня тривалість життя становить 71,1 р.
Середня густота населення в Польщі – 123 особи на 1 км2 (у Катовіцькому воєводстві – 525 осіб/км2). Рівень урбанізації становить 66% (у Катовіцькому воєводстві – 88%). Серед найбільших міст – Варшава (2,2 млн. жителів), Лодзь (1 млн.), Краків (740 тис.), Вроцлав (640 тис.), Познань (580 тис.), Гданськ (470 тис.), Щецин (390 тис.). Унікальною не тільки для Польщі, а в цілому для Європи, є Верхньосілезька поліцентрична міська агломерація (інколи її називають Катовіце-Домбровіцькою).
3. Галузева структура господарства
Польща класична середньорозвинена індустріальна країна постсоціалістичного типу. ВНП на душу населення за рік становить 2100 $. Темпи її індустріалізації у 50-70-х роках ХХ ст. були невиправдано високими, великі обсяги капітального будівництва без відповідного зростання продуктивності праці і обсягів експорту привели до великого зовнішнього боргу, обслуговування якого загальмувало соціально-економічний розвиток. Колись залежна від "соціалістичного табору" і зорієнтована на безмежний та невибагливий радянський ринок надмірно енерго- та матеріаломістка промисловість виявилася неконкурентоспроможною на світовому ринку. У 90-х роках минулого століття країна розпочала переструктуризацію своєї економіки.
4. Промисловість
Енергетика Польщі базується на кам’яному вугіллі. Максимальний його видобуток становив 180 млн. тон у 1989 р., зараз показник знизився до 150 млн. тон (7 місце в світі). Добувають також буре вугілля (60 млн. т.). Все буре вугілля спалюється на місці видобутку в топках ТЕС (найпотужніша електростанція працює в місті Белхатув поблизу Лодзі). Майже всю нафту і половину природного газу, потрібних країні, імпортують з Росії. Нафту транспортують через Білорусь (нафтопровід "Дружба"), природний газ – через Україну (газопровід "Союз"). Польща широко використовує коксовий газ, який отримують на коксохімічних підприємствах Сілезії.
Зрозуміло, що в електроенергетиці домінують ТЕС, на ГЕС припадає всього 2% виробленої електроенергії. Польща навіть пішла на побудову АЕС поблизу Гданську у комплексі з ГАЕС. Але електроенергію доводиться докуповувати (зокрема в Україні).
Головними галузями обробної промисловості є металургія, хімічна, текстильна, харчова промисловість і машинобудування. Негативним у розвитку чорної металургії (пік виплавки сталі – 16 млн. тон припав на 1989 р.) є її практично повна залежність від імпорту залізної руди з України та Швеції. Чорна металургія сконцентрована у Верхній Сілезії (Катовіце, Заверце та ін.). Але найбільший металургійний комбінат повного циклу ("Нова Гута") розташований під Краковом. Варшава і Стальова-Воля мають підприємства переробної металургії, що працюють переважно на металобрухті. Польща займає також одне з провідних місць у Європі за виплавкою цинку та свинцю (Катовіце, Буковно), міді та срібла (Легниця). Значними є обсяги виплавки алюмінію (Конін) з угорських бокситів.
Традиційними для Польщі є галузі основної хімії, сировиною для яких слугує коксовий газ, а також власна природна сірка, кам’яна і калійна солі. Крупний азотно-туковий комбінат працює в Пулавах (сировина постачається газопроводом "Союз"). Високий рівень розвитку нафтохімії (комбінат в Плоцьку переробляє щорічно 13 млн. тон російської нафти, а комбінат у Гданську – 3 млн. тон арабської) сприяє виробництву продуктів тонкого органічного синтезу. Значним є випуск фармацевтичних препаратів і парфумерно-косметичних виробів. Але в цілому зведений баланс хімічної галузі від’ємний, оскільки доводиться багато купувати не тільки нафти і газу, але й фосфатів (польські ґрунти вимагають великої кількості добрив, особливо фосфорних, за їх виробництвом Польща займає 1 місце в Європі).
У машинобудуванні головним є виготовлення гірничошахтного обладнання, сільськогосподарської техніки (трактори, комбайни та ін.), будівельних машин і транспортних засобів. Серед останніх – рухомий склад залізниць, автобуси, вантажні та легкові автомобілі, рибальські та суховантажні судна, авіаційна техніка. В цілому польське машинобудування розміщене переважно на землях, які в той чи інший час перебували в складі Німеччини. Це Верхня і Нижня Сілезія, міста Познань, Щецин, міська агломерація "Труймясто" (Гданськ–Сопот–Гдиня). Винятком є Варшава і Краків, в яких у післявоєнний період здійснювалася цілеспрямована урядова політика розвитку машинобудування. На даний час саме машинобудування зазнає найбільших змін, що пов’язано з процесами транснаціоналізації після вступу до ЄС.
Текстильне виробництво – перша за часом виникнення галузь обробної промисловості Польщі. Розвинені всі її підрозділи: текстильна (в першу чергу бавовняна) промисловість, трикотажна і швейна тощо. Територіально галузь сконцентрована в Лодзинському текстильному районі та в Нижній Сілезії. Експортність галузі останнім часом зменшується.
Натомість Польща нарощує експортний потенціал у харчовій промисловості. Серед її галузей по вартості виробленої продукції лідирують м’ясна і молочна, виділяються обсягами виробництва цукрова (до 1,7 млн. т цукру на рік), пивоварна, горілчано-спиртова, рибопереробна, харчосмакова.
5. Сільське господарство
За розмірами посівних площ Польща в Європі поступається лише Україні та Франції, але по зборам зерна, цукрових буряків, виробництву м’яса і молока та більшості інших сільськогосподарських продуктів займає 5-6 місця. А от за валовими зборами картоплі, жита, ягід та льону-довгунця стабільно утримує 1 місце в Європі.
Тип сільського господарства – близький до середньоєвропейського, але співвідношення між рослинництвом і тваринництвом – паритетне. В рослинництві Польща має специфічну спеціалізацію. Хоча зернові й займають 55-56% посівних площ (як у більшості сусідів), але зерно Польща ввозить. Головною її зерновою культурою є жито (ця культура має нижчу врожайність ніж інші зернові). Ячмінь, кукурудза і пшениця вирощуються майже виключно на півдні країни. Частка технічних (цукровий буряк та льон-довгунець – головні серед них) та кормових культур в посівах порівняно із країнами-сусідами низька, пояснюється це підвищеною часткою картоплі. Польща виділяється високою врожайністю овочів і ягід та експортує їх у замороженому вигляді.
За інтенсивністю тваринництва Польща поступається своїм західним сусідам. М’ясо-молочне скотарство і свинарство є провідними підгалузями. У приміських зонах представлене птахівництво (м’ясний напрямок більш поширений, ніж яєчний). Вівчарство зберігає своє значення лише у гірських районах.
Характерною рисою сільського господарства Польщі є те, що навіть за планової системи (1945–1989 рр.) основу його становили дрібні одноосібні ферми. Середній розмір їхніх земельних наділів – 5 га.
6. Транспорт
Транспортна система Польщі базується на залізницях. Вони перевозять основну частину вантажів і пасажирів (⅔ вантажообігу та ⅓ пасажирообігу). Велика роль залізниць пов’язана з переважанням в структурі перевезень масових вантажів – вугілля, залізної руди, металів, пиломатеріалів, добрив, зерна та ін. До того ж Польща має значний транзит (Чехія, Словаччина та Угорщина портом приписки своїх морських флотів мають Щецин). Третина залізниць електрифікована, зокрема найважливіші магістралі від Сілезії та Кракова через Варшаву до "Труймяста", від Сілезії до Щецина, а також вся польська частина транс’європейської магістралі "Гамбург–Берлін–Варшава–Мінськ–Москва".
Автомобільний транспорт традиційно лідирує у внутрішніх пасажироперевезеннях. Мережа автомобільних шляхів досить щільна, насиченість ними сільської місцевості пояснюється потребою у вивезенні сільськогосподарської продукції. Але найбільшу пропускну здатність і на сьогодні мають автобани "возз’єднаних земель", збудовані німцями ще в часи підготовки до Другої світової війни.
У внутрішніх вантажоперевезеннях важливу функцію виконує річковий транспорт, який суттєво "розвантажує" найнапруженіші залізниці та автошляхи. Вісла й Одра пов’язані каналами між собою, а також з Ельбою на заході та Дніпром на сході. Значення Одри як транспортної артерії набагато більше, ніж Вісли. Одра дає вихід у море виробникам Верхньої і Нижньої Сілезії завдяки Глівіцькому "вуглевозному" каналу; умови судноплавства на Одрі суттєво поліпшені людиною.
Польща має великі морські торговий і рибальський флоти. Велике значення морського транспорту для Польщі пояснюється її роллю у міжнародному поділі праці. Морськими воротами країни є порти Гданськ, Гдиня, Щецин, Свиноуйсьце. Головні порти – Гданськ і Щецин – гирлового типу, здатні приймати судна дедвейтом до 100 тис. тон. Пізніше збудовані Гдиня і Свиноуйсьце приймають й більші кораблі. У Гдині діє сучасний контейнерний термінал.
Трубопровідний транспорт важливий у доставці і транзиті вуглеводневої сировини і води.
Авіаційний транспорт важливий лише у зовнішніх пасажироперевезеннях.
7. Зовнішні зв’язки
Експорт Польщі включає кам’яне вугілля, мідь, цинк, сірку, сірчану кислоту, промислове обладнання, судна, ліки, косметику, текстильні, швейні і трикотажні вироби, харчові продукти (шинка, масло, пташине м’ясо, харчові концентрати). Імпортує країна природний газ, нафту і нафтопродукти, залізну руду, фосфати і калійні солі, бавовну і вовну, промислове обладнання і хімічні продукти, зерно.
Зовнішньоторговельний баланс країна постійно зводить з дефіцитом, оскільки ціни на нафту зростають швидше, ніж ціни на вугілля, до того ж обсяги закупівлі мінеральної сировини лишаються завеликими.
Головними торговими партнерами Польщі після вступу до ЄС стали країни Західної Європи, особливо ФРН та Великобританія. Традиційним партнером є США. Частка України у зовнішньому товарообігу Польщі невелика і зростає повільно.
8. Територіальна структура господарства
1. Центральний економічний район займає історичну область Мазовія. Тут розташовані 2 найбільших міста країни – Варшава і Лодзь.
Варшава стала столицею Польщі у 1596 р., тобто після об’єднання Польщі та Литви й утворення Речі Посполитої. До цього впродовж сторіч місто було центром Мазовецького князівства.
Місто розташоване в середній течії Вісли на обох її берегах. Під час Другої світової війни Варшава була практично повністю зруйнована, її сучасна забудова, включно з архітектурною спадщиною (Старе місто, королівський замок, оперний театр тощо), є творінням післявоєнного часу. Варшава – найбільший політичний, культурний, науковий, транспортний і промисловий центр Польщі. Промисловість міста включає харчову, автомобілебудування, електронну, загальне машинобудування і металообробку, поліграфію, швейну і фармацевтичну галузі. Місто є важливим залізничним вузлом Центральної Європи і річковим портом на Віслі.
Лодзь – друге за кількістю населення і промисловим значенням місто Польщі. Воно ще у XIX столітті зажило слави "польського Манчестера". Лодзь і довколишні міста спеціалізуються на виробництві тканин (переважно бавовняних), одягу, трикотажу. Розвинене тут і виробництво барвників та синтетичних волокон, а також текстильне машинобудування. Лодзь – центр польської кіноіндустрії.
Важливим промисловим центром району є Плоцьк (нафтопереробка, виробництво зернозбиральних комбайнів).
Сільське господарство Центрального району інтенсивне, овоче-молочного (приміського) спрямування, але не може забезпечити великі міста м’ясом.
2. Центрально-Західний економічний район охоплює території Куявії і частково Великопольщі. В природному відношенні – це середньопольський низинний край у басейнах Варти і Вісли. Саме тут народилася Польська держава і була її перша столиця – місто Гнєзно.
Промислове обличчя району визначається заводами Познані, Торуні, Бидгоща, Коніна.
Познань (580 тис. мешканців) розташована на річці Варта. Це стародавнє польське місто: вже в X–XI століттях тут була одна з резиденцій польських князів. Зараз це важливий транспортний вузол, промисловий, науковий і культурний центр. Промисловість Познані різноманітна, але головну роль у ній відіграє металообробний комбінат, який об’єднує з десяток великих машинобудівних заводів. Він виник ще в середині XIX століття і виготовляв паровози на експорт. Нині його спеціалізація – суднові двигуни (дизелі), пасажирські і вантажні вагони, локомотиви, підшипники і засоби автоматизації виробництва.
Важливим центром видобутку бурого вугілля, електроенергетики та виплавки алюмінію виступає місто Конін.
Сільськогосподарська спеціалізація району – вирощування картоплі, жита, ячменю, вівса, цукрових буряків, садівництво, ягідництво, у тваринництві – відгодівля свиней. Тому в структурі промисловості велика роль належить таким галузям як цукрова, борошномельна, м’ясна, крохмальна, спиртова. Потреби сільського господарства у фосфорних добривах задовольняє хімкомбінат у місті Торунь (180 тис. мешканців). Торунь – відомий культурно-освітній центр (університет ім. Миколи Коперніка, який, до речі, тут народився).
3. Південний економічний район займає територію Верхньої Сілезії. Саме він володіє найбільшим у Польщі природно-ресурсним потенціалом.
Верхньосілезька агломерація – це 14 міст, що зрослися між собою, із загальним населенням у 3,5 млн. Найбільшим серед них є місто Катовіце (350 тис. осіб). Ця агломерація – не тільки найбільше міське утворення Польщі, а й найбільший її промисловий район. Основою його виникнення стали мінеральні багатства, у першу чергу Верхньосілезький кам’яновугільний басейн, свинцево-цинкові руди та інше. Єдиним недоліком є те, що Південний район не має власної залізорудної бази.
Верхньосілезька агломерація займає лише 1% території країни, але тут створюється 17,4% її промислової продукції. Промислове обличчя району визначають видобуток вугілля, коксохімія, ТЕС, чорна і кольорова металургія, металомістке машинобудування, виробництво цементу, скла, фарфору, будматеріалів тощо. Для використання жіночих трудових ресурсів створювалися підприємства текстильної і шкіряно-взуттєвої промисловості.
Південний район є лідером в галузі автомобілебудування – у містах Тихи, Бєльсько-Бяла і Ниса виробляються дрібнотоннажні й легкові автомобілі, мікроавтобуси тощо.
Промисловий комплекс Верхньої Сілезії являє собою один з найбільших та найстаріших вугільно-металургійних районів світу. Не дивно, що стан природного середовища тут – найгірший у Польщі.
Сільське господарство – інтенсивне, приміського типу (м’ясне птахівництво і скотарство, розведення свиней; вирощування овочів, ягід, фруктів, в зерновому господарстві з’являються пшениця і кукурудза).
Образ району доповнює Ченстохов – місто найбільшої релігійної прощі в країні.
4. Південно-Західний економічний район обіймає територію Нижньої Сілезії і частини Великопольщі. За своїми природними характеристиками це один з найкращих районів країни: значний масив досить родючих ґрунтів, Валбжихський кам’яновугільний басейн, Богатинський буровугільний басейн, поклади мідної руди і срібла, лісові та рекреаційні ресурси в Судетах.
Південно-Західний район є лідером у мідеплавильній, лісовій та деревообробній промисловості, виробництві фарфору.
Головним організуючим центром виступає Вроцлав (640 тис. мешканців), серед інших міст слід згадати Легницю – важливий центр кольорової металургії, Валбжих і Богатин – центри видобутку вугілля (кам’яного і бурого відповідно), Єленю-Гуру – центр деревообробки і меблевого виробництва.
Вроцлав (давньопольська назва Бреславль, німецька – Бреслау) – старовинне польське місто. Географічне положення на Одрі вздовж Судетських гір є дуже вдалим. Вроцлав є вузлом залізниць і шосейних доріг та річковим портом. Ще в складі Німеччини це був важливий текстильний і машинобудівний центр з відомими вагонобудівними заводами. І зараз за розмірами машинобудування в Польщі він поступається лише Варшаві. В його промисловості привертає увагу в першу чергу електроніка (виробництво ЕОМ і комплектуючих, компонентів і приладів), різноманітне важке машинобудування, текстильна і харчова галузі. Вроцлав – відомий науковий і культурний центр. В ньому багато наукових та освітніх закладів, музеїв, театрів, видавництв, історичних та архітектурних пам’яток.
На південь і захід від Вроцлава в напрямку Судетських гір знаходиться другий за значенням після Лодзинського текстильний район Польщі – Нижньосілезький. Він складається з чотирьох десятків дрібних міст, їхня текстильна спеціалізація зародилася ще в середні віки і включає всі сучасні підрозділи цієї галузі. У районі діє також чимало машинобудівних заводів, підприємств целюлозно-паперової, меблевої, фарфоро-фаянсової і цукрової промисловості.
Багатогалузева промисловість доповнюється високорозвиненим сільським господарством: пшениця, кукурудза і цукровий буряк представляють рослинництво, а тваринництво репрезентують скотарство і птахівництво м’ясного напрямку. У передгір’ях Судет представлено ягідництво, у горах – вівчарство.
5. Північний економічний район охоплює історико-географічний регіон Помор’я і частину колишньої Східної Пруссії. В природному відношенні – це Балтійська прибережна рівнина і Балтійський озерний район.
Найбільшими багатствами району є його географічне положення і рекреаційні ресурси. Морське узбережжя має чудові піщані пляжі та помірний клімат. У внутрішній частині багато лісів і невеликих озер. Значні площі на Півночі заболочені й тому непридатні для господарського використання.
Серед міст району домінують Гданськ (470 тис.) і Щецин (390 тис.). Це старовинні міста і відомі порти на Балтиці.
Гданськ розташований в гирлі Вісли, його хінтерландом став увесь її басейн, тобто добра половина Польщі. В середні віки цей фактор зумовив перетворення Гданська на один з найбільших портів Балтійського моря і один з провідних торгових пунктів Ганзейського союзу.
При поділі Польщі в 1793 р. місто відійшло до Пруссії і отримало назву Данциг. За Версальською угодою 1919 р. Гданськ було перетворено у "Вільне місто Данциг" під управлінням Ліги Націй. Відмова Польщі в 1939 р. повернути Данциг Німеччині стала безпосереднім приводом для початку Другої світової війни. Сучасний Гданськ – важливий центр суднобудування і нафтохімії.
З Гданськом являють одне ціле міста Сопот і Гдиня (міська агломерація "Труймясто"). Сопот – відомий морський курорт з міжнародним визнанням. Гдиня – порт (з торговою, рибальською і військовою гаванями), спеціально споруджений у 20-х роках ХХ ст. як повністю підпорядкований Польщі. Головна галузь промисловості Гдині – суднобудування і виробництво відповідного обладнання і механізмів. Це один з найбільших у світі центрів суднобудування з давньою історією і традиціями. Інші галузі його промисловості пов’язані або з суднобудуванням, або з переробкою імпортної сировини.
Щецин (нім. Штеттін) – порт у гирлі Одри. Його хінтерланд включає Сілезію, крім того, він обслуговує також Чехію, Угорщину і Словаччину. Вугілля і залізна руда домінують у його вантажообігу, а в промисловості – суднобудування, рибопереробна і паперова.
Серед визначних місць Північної Польщі – Мальборк (нім. Марієнбург) – колишня столиця ордену хрестоносців. Його середньовічна фортеця та цінні історичні колекції добре збереглися і відомі за межами Польщі.
Сільське господарство виділяється молочним скотарством, свинарством та виробництвом насіннєвої картоплі, яка експортується. У рослинництві представлені також сіяні трави, значні площі зайняті житом.
6. Північно-Східний економічний район охоплює історико-географічні області Мазури і Підляшшя. Територія має найнижчу густоту населення, найнижчі рівні урбанізації та індустріалізації в країні. Натомість високими є показники лісистості і заболоченості. Найбільше місто – Білосток (230 тис. мешканців).
Це район жита, картоплі, льону, вівса, сіяних трав, молочного тваринництва і, почасти, курортно-рекреаційної діяльності.
Промисловість зорієнтована на використання власної сільськогосподарської та лісової сировини. Тут працюють найбільші в країні лісохімічний (Хайнувка) та целюлозно-паперовий (Остролєнка) комбінати. Багато дрібних підприємств харчової і текстильної промисловості.
7. Східний економічний район розташований у міжріччі Вісли і Західного Бугу, в історико-географічному відношенні – це Холмщина.
В Пулавах працює великий азотно-туковий комбінат, у місті Хелм (Холм) працює найбільший в країні цементний завод, у Свіднику (це супутник Любліна) – єдиний в Польщі авіазавод.
Основою подальшої індустріалізації району може стати використання люблінського кам’яного вугілля.
В сільському господарстві переважає рослинництво із зерновими (ячмінь, жито, пшениця) і технічними (рапс, хміль, льон, цукровий буряк) культурами, картоплею і садівництвом тощо. Тваринництво представлене свинарством і м’ясним скотарством.
8. Південно-Східний економічний район майже повністю співпадає з історико-географічним регіоном Малопольща. Район багатий на корисні копалини: тут функціонують найстаріші в країні нафтопромисли і солеварні, мармурові каменоломні, у великих масштабах видобувається сірка.
Район має найліпші в країні агрокліматичні умови, найродючіші ґрунти, виділяється найвищою густотою сільського населення. Карпати з їх цілющими джерелами, лісами і гірськими ландшафтами є привабливими у туристично-рекреаційному відношенні. Всі названі факти створили гарні умови для збалансованого комплексного розвитку господарства.
У промисловості представлені чорна металургія (повний цикл у Кракові й переробна металургія у Стальовій-Волі), різноманітне машинобудування і хімія, деревообробка, виробництво будматеріалів, дуже потужна і диверсифікована харчова галузь.
Головним містом Південно-Східного району є Краків (740 тис. мешканців), який виник на берегах Вісли в її верхній течії ще у VIII столітті. Впродовж п’яти з половиною віків (1038–1596 рр.) він був столицею Польщі. Це перш за все важливий історичний і культурний центр. В Кракові найстаріший у Польщі Ягеллонський університет, заснований в 1364 р., багато архітектурних та історичних пам’яток і музеїв, що мають світове значення. Серед них Вавель – королівський палац і середньовічна ринкова площа. У місті розвинені харчова, текстильна, шкіряна, фармацевтична галузі. Краків – побратим Києва.
Значними центрами автомобілебудування є міста Кельце (вантажні машини) і Санок (автобуси і шини). Розвитком основної хімії виділяються Тарнув, Жешув і Тарнобжег. Харчова промисловість має повсюдне поширення.
У Карпатах функціонує низка курортно-рекреаційних центрів, найвідоміший серед яких – Закопане.
Сільське господарство району представлене вирощуванням пшениці, кукурудзи, овочів, картоплі; розведенням великої рогатої худоби м’ясного напрямку, свинарством, птахівництвом. У міжгірних котловинах значного поширення набувають ягідництво і садівництво. В горах – вівчарство.
Названі 8 економічних районів за схожістю між собою можна об’єднати у три групи (по суті – економічні зони). Це – північна (Північний та Північно-Східний райони), центральна (Центральний, Центрально-Західний, Східний райони) і південна (Південний, Південно-Західний, Південно-Східний райони) економічні зони.