Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1/роль господарського суду у здійсненні правосуддя
Конституцією України, Законами України «Про статус суддів», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами закріплено правовий статус суддів господарських судів. Суддею господарського суду є посадова особа, наділена повноваженнями здійснювати правосуддя з господарських відносин. На посаду судді місцевого господарського суду може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший за двадцять п ять років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше як три роки, а також проживає в Україні не менше десяти років і володіє українською мовою. Суддя обіймає посаду безстроково, крім суддів, які призначаються на цю посаду вперше. Вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу, зміст якої визначено ч. 2 ст. 10 Закону України «Про статус суддів». Присяга судді складається перед Президентом України. Судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької і творчої.
2/джерела та норми господарського законодавства
Господарське законодавство – це самостійна галузь законодавства, що являє собою систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо організації і здійснення господарської діяльності у галузі суспільного виробництва і обігу. Класифікація НПА господарського законодавства:Акти, норми яких є загальними правилами функціонування господарських правовідносин. Вони містяться у ГКУ, ЦКУ та інших кодексах.Компетенційні акти – визначають права і обов’язки господарських суб’єктів щодо їх господарювання.Акти планування, програмні. Наприклад, програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки, затверджена Постановою КМУ.Комплексний характер господарського права обумовлює і комплексний характер його джерел. До системи відносин, що складають предмет господарського права, разом із цивільно-правовими відносинами входять адміністративно-правові, кримінально-правові, фінансово-правові, земельно-правові та інші відносини, що, у свою чергу, обумовлює включення до джерел господарського права відповідних нормативних актів. Так, наприклад, відносини оренди земельної ділянки для провадження господарської діяльності регулюються Земельним кодексом України, Законом України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 05.11.2009 р.), що дозволяє віднести відповідні положення цих актів до джерел господарського права. Гл. 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить норми щодо правопорушень у галузі підприємницької діяльності, отже, і цей нормативно-правовий акт належить до джерел господарського права.У системі джерел господарського права виокремлюються нормативні акти, що спеціально регулюють порядок зайняття підприємницькою діяльністю. До таких, зокрема, належать ГК України, Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства" та інші.
3/предмет і система курсу господарського процесу
Господарський процес - це передбачена нормами господарського процесуального права формаздійснення правосуддя, тобто форма діяльності господарського суду щодо захисту порушених або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб, громадян та інших осіб у сфері підприємницькоїта іншої господарської (економічної) діяльності. А сукупність правових норм, що регулюють таку діяльність господарського суду, називають господарським процесуальним правом. Томугосподарський процес (господарське судочинство) є предметом господарського процесуального права. Предметом певної галузі є ті відносини, які регулюють норми цієї галузі. Предметом господарського процесуального права є юридичні процесуальні дії суду і зацікавлених осіб при здійсненні правосуддя по справах, підвідомчих господарським судам. Методом правового регулювання визначають сукупність юридичних способів і прийомів впливу на відносини, які є предметом даної галузі права. Основним методом господарського процесуального права є імперативний (владних приписів) за наявності диспозитивних (дозволу) елементів.Відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій України» господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Господарські суди складають єдину систему спеціалізованих судів, яку складають: - місцеві господарські суди – господарський суд автономної республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя; - апеляційні господарські суди – 11 апеляційних господарських судів; - Вищий господарський суд України. Очолює всю систему судів загальної юрисдикції Верховний Суд України, у складі якого діє судова палата у господарських справах, яка фактично є четвертою ланкою системи господарських судів. Місцеві господарські суди є судами першої інстанції.
4/МІСЦЕ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ В СИСТЕМІ ПРАВА
Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб’єктів господарювання. Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Госпоарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду називається процесуальною формою.Метою даної роботи є визначення місця господарського процесу в системі права, а також значення при вирішені господарських спорів.В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Формалізація господарського процесу не є випадковою. Роль і значення процесуальній форми полягає в тому, щоби забезпечити захист дійсно існуючих прав суб’єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов’язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу. Тому господарський процес можна визначити як систему послідовно здійснюваних процесуальних дій, які здійснюють господарський суд та інші учасники судочинства у зв’язку з розглядом і вирішенням конкретної справи. Кінцева мета процесу — відновлення порушеного права (2, С.56).
Перш ніж перейти до розгляду питання суті та місця Господарського процесу у системі права, необхідно з’ясувати, що собою являє Господарський суд, його місце в системі судоустрою України та призначення.Так, Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.
5/предмет і система господарського процесу як науки
Господарське процесуальне право як юридична наука являє собою сукупність правових знань щодо організації і діяльності господарських судів та інших органів, що вирішують господарські спори. Тому система науки багато в чому збігається із системою господарського процесуального права як галуззю права.Наука господарського процесуального права є самостійною галуззю юридичної науки, яка займається вивченням господарського процесу. Як юридична наука господарське процесуальне право має свій предмет та об’єкт дослідження. Предметом науки є система нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання процедур господарського судочинства, тобто правове регулювання процесуальної діяльності, механізм якої включає формування і реалізацію господарського процесуального законодавства, а також охоплює питання історичного розвитку законодавства про господарське судочинство, організацію господарських судів, правового статусу суддів, господарських судів, загальної характеристики органів господарської юрисдикції та інші питання, що мають загальнотеоретичне значення.Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають при вирішенні господарських спорів. Як наука господарське процесуальне право має мету — теоретичне відображення всіх основних проявів правового регулювання, здійснення господарського судочинства^ також досудового врегулювання господарських спорів.
Відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій України» господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Господарські суди складають єдину систему спеціалізованих судів, яку складають: - місцеві господарські суди – господарський суд автономної республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя; - апеляційні господарські суди – 11 апеляційних господарських судів; - Вищий господарський суд України. Очолює всю систему судів загальної юрисдикції Верховний Суд України, у складі якого діє судова палата у господарських справах, яка фактично є четвертою ланкою системи господарських судів. Місцеві господарські суди є судами першої інстанції.
6/Основні положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів»
8 глав 45 ст.цей Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України, охорони прав і свобод громадян. Щодо засад організації судової влади 1.Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя уже не вважається їх громадянським обов’язком.
2. Верховний Суд України уже не вважається судом касаційної інстанції. 3. Вперше кожному, хто не є стороною у справі, надається право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. 4. Вперше у судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» в порядку, встановленому процесуальним законом. 5. У судах загальної юрисдикції передбачається функціонування автоматизованої системи документообігу. Цією системою передбачено визначення персонального складу суду для розгляду конкретної справи за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг. При визначенні персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизованою системою документообігу забезпечується врахування ступеня завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону. Щодо судів загальної юрисдикції1.До таких принципів побудови судів загальної юрисдикції як територіальність та спеціалізація, додано ще інстанційність.2. Із системи судів загальної юрисдикції виключено Апеляційний суд України.3. Законом також передбачається ліквідація військових судів. При цьому суддям військових судів створюються можливості для переходу до судів загальної юрисдикції та передбачається надання соціальних гарантій у випадку їх відставки з посади судді чи з військової служби.4. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, а не за поданням Міністра юстиції України погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.5. До числа підстав для утворення чи ліквідації суду додано потребу поліпшити доступність правосуддя.
7. організаційна структура господарських судів україни
Суд очолює голова суду, який :1. представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;2. визначає адміністративні повноваження заступника голови Суду;3. здійснює інші повноваження, визначені законом.Голова суду має заступника, які здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.Організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолюєкерівник апарату. До складу апарату Суду входять 4 структурні підрозділи:1. Відділ документального забезпечення, канцелярія, основними завданнями якого є:- організація діловодства суду;- документальне забезпечення суду;2. Відділ кадрової роботи, та аналітично-статистичної роботи, основними завданнями якого є:- здійснення аналітичної та організаційної роботи з кадрового менеджменту;- задоволення потреби суду в кваліфікованих кадрах та їх ефективне використання;- пронозування розвитку персоналу, заохочення працівників до службової кар'єри, забезпечення їх безперервного результативного навчання;3. Відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності основними завданнями якого є:- ведення бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності суду;- відображення у документах достовірної та у повному обсязі інформації про господарські операції і результати діяльності, необхідної для оперативного управління бюджетними призначеннями (асигнуваннями) та фінансовими і матеріальними (нематеріальними) ресурсами.4. Відділ матеріально-технічного та господарського забезпечення,основними завданнями якого є:- здійснення матеріально-технічного забеспечення діяльності суду, суддів та працівників суду;- підтримання належного внутрішнього порядку в приміщеннях суду;- налагодження безперебійного функционування систем життєзабеспечення приміщень суду;
8. Принципи господарського процесуального права.
Принципами господарського процесуального права є основоположні ідеї,уявлення про суд та правосуддя, які закріплені в процесуальномузаконодавстві і визначають характер господарського процесуального правата порядок його застосування.До функціональних належать такі принципи: Принцип законності є конституційним принципом, оскільки в ч.2 ст.19 Конституції України зазначається, що органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Процесуальна рівність усіх учасників судового процесу. Цей принцип закріплено у п.1 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.7 Закону України «Про судоустрій України», ст.4-2 ГПК України, де зазначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип об’єктивної істини. Цей принцип означає вимогу повної відповідності рішення дійсним відносинам сторін. Відповідно до цього принципу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Принцип обов’язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду. Цей принцип сформульовано в ст.11 Закону України «Про судоустрій України». До організаційних принципів належать такі: Принцип призначення суддів господарських судів вищими органами державної влади. Судді обираються Верховною Радою України безстроково в порядку, встановленому Законом України «Про статус суддів». Принцип одноособового і колегіального розгляду справи. Відповідно до ст.4-6 ГПК України справи в місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Принцип самостійності судів, незалежності суддів і підкорення їх тільки законові. Цей принцип означає, що суд є незалежним у здійсненні правосуддя від органів законодавчої та виконавчої влади і підкоряється тільки закону. Принцип мови судочинства. Відповідно до Конституції України, Закону України «Про судоустрій», ГПК України судочинство здійснюється державною мовою. Принцип гласності й відкритості господарського процесу.
9. значення досудового врегулювання господарських спорів
Досудове врегулювання господарських спорів являє собою систему заходів, що здійснюються організаціями, іншими суб єктами господарювання, майнові права яких порушено, з метою безпосереднього вирішення конфлікту (спору) до звернення у господарський суд. Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарських спорів за домовленістю між собою (ст. 5 ГПК). Метою досудового врегулювання господарських спорів є усунення або запобігання негативного впливу на господарську діяльність з боку контрагентів. Добровільне задоволення претензійних вимог забезпечує найбільш швидке відновлення порушених прав кредитора. В цьому полягає позитивний аспект досудового порядку врегулювання спорів. Такий порядок є позитивним і для добросовісного боржника, оскільки позбавляє його додаткових витрат на судові видатки. Право на судовий захист не позбавляє суб єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено господарським договором, коли суб єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту своїх прав. Досудове врегулювання спорів може мати місце за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності в договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Порядок досудового врегулювання спорів визначається ГПК України, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин. Зокрема, спеціальний порядок врегулювання господарських спорів передбачається Статутом автомобільного транспорту України, Статутом залізниць України, Кодексом торговельного мореплавства України, Повітряним кодексом України. Порядок досудового врегулювання спорів не поширюється на спори: про визнання договорів недійсними; спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств і організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій; спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями; спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ; спори про звернення стягнення на заставлене майно.
10. основні положення досудового врегулювання спорів
торони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин. Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій (далі - акти), спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.
11. Порядок пред’явлення претензії
Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії.Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. У претензії зазначаються:а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред’являється; дата пред’явлення і номер претензії;
б) обставини, на підставі яких пред’явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;в) вимоги заявника;г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.