У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

На тему- ФАКСИМІЛЬНІ АПАРАТИ Виконав ст

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-06-20

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 2.2.2025

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

ІнРТЗП

Кафедра ТКСТБ

Контрольна робота

На тему:

ФАКСИМІЛЬНІ АПАРАТИ

Виконав ст..гр. ТСМ-13

Лободзінський А.В.

Викладач: Сторонський В.В.

Вінниця 2013

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості про системи факсимільного зв'язку

2. Фази сеансу факсимільного зв'язку

3. Принципи факсимільного способу передачі інформації

4. Служби факсимільного зв’язку

5. Види факсимільних апаратів

6. Структура, технічні засоби і методи факсимільного зв’язку

7. Режими роботи факсимільних апаратів

8. Основні параметри факсимільних апаратів і факсимільного зв’язку

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Телефаксимільний зв'язок – передача фотознімків, малюнків, карт і рукописних або надрукованих текстів електричними сигналами. Назва «факсимільний зв'язок» отримала від латинського слова і перекладається - відтворити подібне. Основна особливість методу полягає в тому, що він забезпечує найбільш повну відповідність переданого зображення оригіналу. Впервше її здійснив італійський фізик Дж. Казеллі в 1855 році. Світло, відбите від зображення, перетворюється в електричні сигнали, які передаються по проводах або за допомогою радіосигналів на віддалений приймач, де відновлюються на папері або плівці у вигляді копії оригіналу. Факсимільний зв'язок використовується службами для розсилки новин і фотознімків газетам і телецентрам, державними службами, банками, авіакомпаніями і залізницями - для  передачі змісту документів, а також багатьма іншими підприємствами та організаціями як допоміжний засіб при обробці даних, збір та реєстрації інформації. Послідовність роботи факсимільної системи наступна: оптичне сканування, кодування сигналів, модуляція, передача сигналів, демодуляція, декодування і виготовлення копій.

1. Загальні відомості про системи факсимільного зв'язку

Техніка факсимільного зв'язку, що дозволяє передавати зображення, була винайдена в 1843 р. - за 60 років до винаходу друкарської машинки і за 138 років до появи IBM PC. Протягом багатьох років факсимільний зв'язок не знаходив широкого застосування із-за відсутності ефективних комунікаційних інфраструктур. У 20-і рр. ХХ століття факсимільний зв'язок став більшою мірою використовуватися службами новин для передачі фотографій (телефакс). Факсимільний зв'язок, як і раніше є кращим методом передачі карт погоди у віддалені місця й на судна в море. Техніка факсимільного зв'язку, яка використовується для цих цілей сьогодні, змінилася в плані компактності, інтегрованості і багатофункціональності, але технологія залишилася незмінною.

При всій своїй складності, передача даних є просто передача чисел. Наприклад, щоб передати сторінку тексту, символи цього тексту кодуються в послідовність числових величин, переданих по каналу зв'язку, а потім декодуються назад в символи для обробки на приймальній стороні каналу. Однак, при факсимільному зв'язку передача інформації здійснюється дещо інакше. У цьому випадку кодуються не окремі символи повідомлення, а ціла сторінка, яка розглядається, як одне зображення. Сигнал, що передається по каналу зв'язку, представляє собою картину розподілу чорних і білих областей, що формують зображення. На приймальному боці каналу факсимільна копія вихідної сторінки (оригіналу) відтворюється шляхом прорисовування зображення відповідно до прийнятого сигналу. Передача сторінки, тексту методом факсимільного зв'язку займає більше часу, ніж передача того ж самого тексту як блоку даних (послідовності символів). На передачу тексту, який містить 60 рядків по 80 символів у кожному рядку зі швидкістю 9600 біт / с потрібно 5 секунд. На передачу тієї ж сторінки з використанням сучасного факсимільного обладнання знадобилося б 60 секунд, але факсимільний зв'язок має певні переваги порівняно з простою передачею даних, які компенсують збільшення часу, що витрачається на передачу. Найголовніша перевага - можливість передачі графічних зображень. Факсимільний зв'язок дозволяє також передавати друкований текст без повторного введення з клавіатури.

2. Фази сеансу факсимільного зв'язку

Стандарт Т. ЗО розглядає сеанс факсимільного зв'язку як послідовну реалізацію п'яти різних фаз.

Фаза А: Виклик (встановлення зв'язку)

Фаза В: Процедура, що передує передачі повідомлення

Фаза С: Передача повідомлення

Фаза D: Процедура, що завершує передачу повідомлення

Фаза Е: Завершення виклику (розрив зв'язку)

Період від фази А до фази Е включно відомий як сеанс факсимільного зв'язку. Період, який включає фази В, С і D, називається процедурою факсимільного зв'язку. Перша фаза називається фазою виклику, або фазою встановлення зв'язку. Це просто означає, що абонент (неавтоматизована станція) або сам апарат (автоматична станція) викликає приймаючу станцію. На приймальному боці відповідає факсимільний апарат (автоматична станція) або інший абонент (неавтоматизована станція). На неавтоматизованих станціях виконується деяка процедура для підключення факсимільного обладнання до каналу зв'язку. Фаза виклику завершується, коли два факсимільних апарати зв'язуються один з одним. У фазі виконання процедури, що передує передачі повідомлення (фаза В), два факс-термінали погоджують, вибирають і підтверджують параметри зв'язку. Ці параметри включають термінальну групу і підтримують опції. Після узгодження параметрів термінали обмінюються сигналами фазування та калібрувальними сигналами, встановлюють синхронізацію і виконують інші дії, необхідні для забезпечення стабільного зв'язку. Фаза З включає як передачу повідомлення, так і процедури, що супроводжують цю передачу. Передача факсимільного повідомлення є просто форматування і передача звичайних даних, які утворюються при обробці зображення. Процедура супроводу повідомлення виконується у той же самий час, коли передається повідомлення. Вона включає команди і відповіді, які управляють синхронізацією, виявленням і корекцією помилок і здійснюють диспетчерські функції на лінії зв'язку. Процедура, завершаюча передачу повідомлення (фаза D), може включати обмін різними повідомленнями. Типовими повідомленнями в цій фазі є запити або інформація про передачу додаткових сторінок, вказівки на завершення передачі основного повідомлення (підтвердження отримань цих вказівок) або на початок процедури завершення сеансу зв'язку. Кінцева фаза будь-якого успішного сеансу зв'язку (фаза Е) - розрив зв'язку. У цій фазі обидві станції просто відключаються від лінії («вішають трубку») вручну, автоматично або за допомогою тієї або іншої комбінації цих двох способів

3. Принципи факсимільного способу передачі інформації.

Факсимільний спосіб передачі інформації полягає в:

1) формуванні елементарних пікселів на поверхні оригіналу розгортаючим елементом передавального апарату. Розмір елементарних пікслів вздовж рядків розгортання визначає роздільну здатність апарату, а розмір в напрямку, перпендикулярному рядку розгорнення, визначає щільність розгортки факсимільного зображення;

2) розгортка полягає у переміщенні розгортаючого елемента по поверхні носія запису. Розгортка здійснюється по рядках і по кадру. Нормовані параметри розгортки - швидкість, напрямок, крок і щільність, модуль і коефіцієнт взаємодії, формат документа. Пристрої розгортки, що розгортають елемент і фотоелектричний перетворювач складають аналізуючий пристрій передавача;

3) перетворення оптичних густин пікселів оригіналу в тимчасову послідовність електричних сигналів за допомогою фотоелектричних перетворювачів завдяки їх здатності реагувати на відмінності яркостей поверхні підкладки оригіналу від знаків, нанесених на підкладку таким чином, щоб одержати необхідні величину і різницю рівнів відеосигналу підкладки і знаків. Фотоелектричні перетворювачі фотофаксімільной апаратури повинні забезпечувати пропорційну залежність амплітуди вихідного сигналу від яскравості зображення;

4) обробці та перетворенні факсимільного сигналу до виду, зручного для передачі по каналах зв'язку. Обробка залежить від групи апаратури. У факсимільного апаратурі першої групи та фотофаксімільной апаратурі застосовується амплітудна (AM) або частотна (ЧМ) модуляція. У апаратурі другої групи використовується амплітудно-фазова модуляція (АФМ) з частково пригніченою верхньою бічною смугою. Апаратура третьої і четвертої груп має цифрову форму сигналу;

5) передачі факсимільного сигналу по мережі зв'язку. У фотофаксімільной апаратурі з AM при роботі по каналах ТЧ використовується двосмугова передача з несучою частотою 1900 Гц, пікової потужністю -3 дБ в точці нульового відносного рівня і співвідношенням амплітуд сигналу білого поля до сигналу чорного поля 30 дБ. У фотофаксімільній апаратурі з ЧМ середня частота 1900 Гц, частота білого поля 1500 Гц, частота чорного поля 2300 Гц і рівень сигналу на виході передавача вибирається так, щоб максимальний рівень потужності сигналу не перевищував - 13 дБ. У факсимільній апаратурі першої групи AM несуча частота вибирається в межах 1300-1900Гц. Рівень на виході передавача від 0 до 7 дБ. Рівень білого поля на 15 дБ нижче рівня чорного поля. Середньочасовий рівень потужності сигналу в межах - 15 дБ. У факсимільного апаратурі першої групи з ЧС середня частота 1700 Гц, рівень на виході передавача від 0 до -15 дБ, потужність сигналу не повинна перевищувати -13 дБ в точці нульового відносного рівня. У факсимільного апаратурі другої групи використовується АФМ з несучою частотою 2100 Гц. Рівень сигналу білого поля вище рівня сигналу чорного поля на 26 дБ. Рівень сигналу на виході передавача від 0 до -15 дБ. Середньочасовий рівень потужності не повинен перевищувати -15 дБ. У факсимільного апаратурі третьої і четвертої груп параметри цифрового сигналу визначаються типом використовуваних модемів;

6) прийомі факсимільного сигналу. Факсимільні приймачі апаратів першої і другої груп мають здійснювати нормальний прийом факсимільних сигналів при їх потужності від 0 до -40 дБ, а приймачі апаратів третьої і четвертої груп-від 0 до -43 дБ;

7) перетворенні сигналу до виду, зручного для управління записуючим пристроєм. Перетворення полягає у посиленні прийнятого сигналу, перетворення його у відеосигнал і при необхідності - у формуванні певним чином фронтів імпульсів для поліпшення спрацьовування записуючого пристрою;

8) розгортці факсимільного бланка на прийомі, що виробляється синхронно і синфазно розгортці оригіналу на передавальному апараті;

9) запису факсимільних сигналів на носій запису. Пристрої розгортки і запису складають синтезуючий пристрій приймача;

10) фазування факсимільних апаратів, що полягає у встановленні однакового положення розгортають елементів передавального і приймального апаратів по відношенню до початку рядка;

11) синхронізації факсимільних апаратів, що полягає у встановленні рівності швидкостей розгорнення в передавальному і приймальному апаратах;

l2) управлінні циклом прийому - передачі, що полягає в технічному забезпеченні виконання операцій прийомопередачіі, процедур взаємодії факсимільних апаратів в їх логічній послідовності.

Кожна з наведених технічних операцій виконується відповідним технічним пристроєм. Конструктивно об'єднана сукупність цих пристроїв є факсимільний апарат.

4. Служби факсимільного зв’язку

1) Телефакс

Телефакс являється поширеним способом передачі чорно-білої графічної інформації. В якості кінцевого обладнання виступають факсимільні апарати, підключені до телефонної лінії, являють собою гібрид електронного телефону і друкуючого пристрою. Сам факсимільний апарат забезпечений електронною системою автоматичного прийому і передачі графічної інформації, закодованої в цифровому вигляді. В якості служби, що відповідає за саму передачу інформації, виступають автоматичні телефонні станції з витікаючими звідси недоліками і перевагами. Абонент ставиться в залежність від якості каналу, наданого телефонною станцією. Канал може мати шуми, перешкоди або малий рівень сигналу (тихо чутно). Для передачі мовної інформації ці умови можуть бути достатні, але для передачі цифрової інформації абсолютно неприйнятні. Сучасні цифрові АТС надають такий вид послуг, як надання високоякісних каналів зв'язку для певних абонентів, що використовують цифрову апаратуру зв'язку (факси та модеми).

2) Бюрофакс

Служба "Бюрофакс" введена для надання послуг з передачі факсимільних повідомлень з використанням більш якісної крайовою і проміжної апаратури зв'язку для більш широкого кола споживачів. Апаратура для прийому і передачі факсимільних повідомлень розміщується у відділеннях зв'язку, де можна розмістити замовлення на прийом або передачу факсимільного повідомлення. Це так звана клієнтська служба факсимільного зв'язку.

3) Комфакс

Комфакс є абонентської службою передачі факсимільних повідомлень з накопиченням. Служба комфакс використовується у випадку якщо необхідна пересилання факсимільних повідомлень великій кількості адресатів, що мають у своєму розпорядженні факсимільні апарати, але немає повної впевненості в тому, що приймальна сторона буде готова до прийому і зв'язок не буде перервана з будь-якої причини. Служба комфакс складається з автоматизованого центру з прийому факсимільних повідомлень, сервера для тимчасового зберігання розсилаються повідомлень та апаратури для передачі збережених факсимільних повідомлень зазначеним адресатам. Ця служба отримала широке розповсюдженням з появою комп'ютерної пошти і зокрема з появою мережі Інтернет. Для передачі факсимільного повідомлення достатньо вислати електронною поштою замовлення на передачу документа. При цьому немає необхідності у зв'язку з міжміським лініях і постійному контролі за ходом самої пересилки. Завдання по пересилці повідомлень абонентам лягає на сам центр служби комфакс.

5. Види факсимільних апаратів

Факсимільний апарат, фототелеграфний апарат, комплекс механічних, світлооптичних і електронних пристроїв, призначений для передачі зображень нерухомих плоских об'єктів (оригіналів) по електричних каналах зв'язку або для прийому таких зображень (з відтворенням об'єкту передачі у вигляді його копії – факсиміле). Ф. а. підрозділяються на передавальні, приймальні і прийомо-передавальні (рисунок 1).

Рисунок 1. - Факсимільний апарат

Факсимільні апарати загального призначення згідно з МККТТ поділяються на чотири основні групи:

  1.  апарати з часом передачі сторінки формату А4 (210х297 мм) по телефонній мережі з роздільною здатністю 4 лін / мм в межах 6 хв;
  2.  апарати, що забезпечують передачу в зазначених умовах протягом 3 хв;
  3.  апарати, що використовують засоби цифрової обробки сигналу з метою скорочення надмірності і забезпечують час передачі менше 1 хв,
  4.  апарати, призначені для використання на мережах передачі даних, а також на телефонній мережі.

6. Структура, технічні засоби і методи факсимільного зв’язку

Тракт факсимільного зв’язку включає передавач, лінію зв'язку і приймач.

Передавальний Ф. а. містить (рис. 2) аналізуючу систему. В передавачі факсимільного апарату здійснюється аналіз оригінала точковою світловою плямою – розгортаючим елементом, який відрядковий оббігає всю площу оригінала, розбиваючи її на пікселі, що характеризуються здатністю різною мірою відображати падаючий на них світловий потік. Відбитий від поверхні оригінала світловий потік, що модулюється по інтенсивності відповідно до відбиваючої здатності пікселів, падає на фотоелектричний перетворювач, де перетворюється на пропорційний світловому потоку електричний струм – відеосигнал. Як фотоелектричні перетворювачі у факсимільній апаратурі використовують фотоелектронні помножувачі (ФЕУ) або (рідше) фотоелементи. Далі в передавачі виробляється модуляція ВЧ (висока частота) коливань відеосигналом з метою перетворення останнього до форми, зручної для передачі по каналу зв'язку. У факсимільному зв’язку,

Рисунок 2. - Структурна схема передачі і прийому факсимільної інформації

Як канали використовують стандартні телефонні канали дротяного зв'язку або радіотелефонні канали, пропускання, що характеризуються смугою, від 0,3 до 3,4 кГц. Для швидкої передачі великих об'ємів факсимільної інформації (наприклад, газетних смуг) вказаний діапазон частот стає недостатнім, в цьому випадку для передачі зображень необхідні більш широкосмугові канали – первинний, із смугою 48 кГц, або вторинний – 240 кГц.

В приймачі факсимільного апарату перш за все здійснюється демодуляція прийнятого лінійного сигналу, тобто виділення з нього відеосигналу. Далі виконується перетворення відеосигналу в зображення (копію), записуване на носій. Копія синтезується в приймачі зі всіх пікселів, що розташовуються на носієві в тій же послідовності, в якій відповідні пік селі розташовувалися на оригіналові. Цю операцію називають згорткою зображення.

Синхронізація розгортаючих пристроїв передавального і приймального Ф. а. здійснюється або автономно (в цьому випадку електродвигуни розгортаючих пристроїв харчуються від високостабільних по частоті камертонних або кварцевих генераторів незалежно друг від друга), або примусово (по сигналах синхронізуючої частоти, що поступають від передавального Ф. а. на приймальний, або за допомогою включення синхронних двигунів в єдину електроенергетичну систему). фазування розгортаючих пристроїв здійснюється в приймальному Ф. а. автоматично, напівавтомат або уручну.

У факсимільному зв’язку знайшли застосування наступні способи запису зображення, що приймалося: фотографічний, при якому як носій використовується фотопапір або фотоплівка (запис ведеться точковим джерелом світла, яскравість якого змінюється відповідно до зміни відеосигналу в часі); електрохімічний заснований на використання спеціального паперу, чорніючого при пропусканні електричного струму (записуючим елементом служать 2 точкових електроду, між якими розташовується папір, і запис здійснюється безпосередньо відеосигналом, посиленим до необхідної величини); штриховий, або чорнильний, при якому носієм є звичайний папір, а записуючим елементом – ролик, змащений спеціальною фарбою, або чорнильне перо, що приводиться в рух електромагнітом (модифікацією цього способу є запис через копіювальний папір). Фотографічний спосіб – закритий: фотопапір або плівка поміщається в світлонепроникну касету. Це не дозволяє контролювати візуально якість копії до закінчення прийому і подальшої фотохімічної обробки носія. Відкриті способи запису – електрохімічний і штриховий – позбавлені цього недоліку і не вимагають додаткової обробки носія після запису. Інші способи записи – електротермічний і електростатичний – не набули значного поширення.

При всіх способах запису записуючий елемент переміщається по носієві уздовж рядка, а потім переходить на наступний рядок. Розгортаючий елемент передавача також рухається по рядках. Для забезпечення точної відповідності копії оригіналові необхідно, щоб передавач і приймач працювали синхронно і синфазний, тобто рух розгортаючого елементу передавача і записуючого елементу приймача відбувалося з однаковою швидкістю і починалося для кожного з рядків в один і той же момент часу. Недотримання цих умов приводить до появи геометричних спотворень прийнятого зображення або повної втрати зображення. Синхронізація і фазування у факсимільних апаратах здійснюються вручну або автоматично, за допомогою спеціальних пристроїв, керівників переміщенням розгортаючого і записуючого елементів.

Всі зображення, передавані засобами факсимільного зв’язку (а також самі факсимільні апарати), підрозділяються на 2 групи: чорно-білі, такі, що мають лише дві градації оптичної щільності – чорну і білу (до них відносять рукописи, креслення, карти, зображення газетних смуг і машинописний текст); півтонові, декілька градацій щільності, що мають, наприклад чорну, темну, сіру, світлу і білу (прикладом півтонових зображень є художні фотографії, для високоякісного відтворення яких необхідно мати можливість передавати не менше 8–12 градацій оптичної щільності). Чорно-білі зображення можуть бути записані в приймачі будь-яким з перерахованих способів запису. Півтонові матеріали добре відтворюються лише фотографічним способом.

Факсимільний апарат являє собою нерозривну єдність механічних, електричних і модулючих систем. Так само важливий, хоча і менш помітний, протокол, керуючий передачею факсимільного інформації. Об'єднуючою основою всіх протоколів, керуючих передачею факсимільних повідомлень, є МККТТ-стандарт Т. ЗО: «Процедури для факсимільної передачі документів по комутованій телефонній мережі загального користування».

7. Режими роботи факсимільних апаратів

Одним із найголовніших параметрів, що впливають на якість документів, є розрізнення. Режими розрізнення факс-апаратів: STANDARD (стандартний), FINE (детальний), SUPER FINE (понаддетальный), HALF TONE (напівтональний).

Для передачі сторінок, надрукованих великим шрифтом типу машинописного, зазвичай, буває досить стандартного режиму, що характери-зується найвищою швидкістю передачі.

Швидкість передачі сторінки, що зазначається виробниками в технічних описах, наведена при стандартній роздільній здатності (при передачі з цифрової пам'яті).

Режими FINE і SUPER FINE зазвичай, застосовуються під час передачі документів, надрукованих дрібним шрифтом або графічними зображеннями, виконаними тонкими лініями.

Встановлювати режим високого або надвисокого розрізнення має сенс тільки в тому випадку, якщо приймаючий факс теж переведений у відповідний режим.

8. Основні параметри факсимільних апаратів і факсимільного зв’язку

До основних параметрів факсимільних апаратів відносяться: швидкість розгортки, тобто число рядків розкладання в мін N, індекс взаємодії (модуль), рівний D × m для барабанних і L ( т/ (для площинних Ф. а. ( D – діаметр барабана, L – довжина рядка, т – щільність рядків розгортки, тобто їх число на мм ), час передачі, рівний h ( m/n ( h – висота кадру). 

Кількісні показники факсимільного зв’язку: 1) Розмір передаваного зображення. Стандартний формат зображення – 220 х 290 мм, при передачі газетних смуг він складає 422 х 600 мм. 2) Швидкість факсимільної передачі, вимірювана кількістю рядків, передаваних в хвилину. При передачі зображень по телефонних і радіотелефонних каналах стандартізовани швидкості 60, 120 і 250 рядків в хв. Передача газетних смуг ведеться з швидкостями 178, 1500 або 2250 рядків в хв. 3) Час передачі зображення. Воно складає (залежно від швидкості передачі): для формату 220 Х 290 мм – від 6 до 25 хв., для газетної смуги – від 2,8 до 50 хв. 4) Чіткість, або роздільна здатність, що характеризує якість відтворення дрібних деталей зображення. Вимірюється максимальною кількістю ліній, що доводяться на 1 мм довжини рядки, які окремо (не зливаючись) відтворюються приймачем. Значення чіткості в звичайних факсимільних апаратах – 5 ліній на мм, а в апаратурі для передачі газетних смуг – від 13 до 16 ліній на мм. 5) Кількість градацій оптичної щільності, окремо відтворних на прийнятій копії (лише для півтонових апаратів).

Висновки

Факсимільний апарат (телефакс) - обов'язковий атрибут сучасного офісу. За своєю структурою він містить у собі і принтер, і сканер. факсимільний апарат - пристрій вузько спеціалізований. Він може бути підключено тільки до телефонної лінії. Комп'ютер же, оснащений факс-модемом (ними є всі сучасні модеми), може працювати з факсимільним апаратом як з принтером та сканером через АТС.

Сучасні факсимільні апарати володіють великою кількістю додаткових функцій або можуть бути одною із функціональних складових іншого роду пристроїв (приміром багато мультифункціональних пристроїв мають в собі крім принтера, сканера і ксерокса ще і факс). Нові моделі дозволяють значно пришвидшити і автоматизувати процес відправки факсів, крім того його можна використовувати як принтер, ксерокс, так і простий стаціонарний телефонний апарат.

З масовим поширенням Інтернет технологій, стало простіше обмінюватись різного роду документацією з допомогою електронної пошти. Проте свою долю ринку факсимільні апарати досі утримують, адже в кожному офісі є в наявності хоча б один такий апарат.

Використані джерела інформації

  1.  Дубовик А. С., Фотографічна реєстрація швидкопротікаючих процесів, М., 1964.
  2.  Мірошник С. О., Оксман М. І., Фототелеграфні апарати, М., 1966; Фототелеграфна передача і децентралізоване друкування центральних газет, М., 1971; Копнічев Л. Н., Коган Ст С., Телеграфні апарати і апаратура передачі даних, М., 1975.
  3.  Мельник З. Про., Оксман М. І., «Фототелеграфные апарати», М., 1966;
  4.  Передача дискретної інформації і телеграфія, 2 видавництва, М., 1974; Копнічев Л. Н., Коган Ст С., Телеграфні апарати і апаратура передачі даних, М., 1975.




1. Реферат- Основы естествознания
2. Практическое значение и охрана подземных вод
3. внешнекоммуникативная направленная на установление связей и координацию действий между микрогруппами г
4. Россия в клубке международных взаимосвязей накануне и в ходе I мировой войны
5. Солнечные и лунные затмения
6. сировинних парках НПЗ і НХП вимоги до типів насосів які застосовуються основних і допоміжних числу робочи
7. Лекция ’1 МЕХАНИКА Вводная лекция физика как наука механика как часть физики Физика наряду с другими.html
8. Куда деваются отходы
9. ДЮСШ Начальник Управления культуры Президент ВООО Начальник д
10. Язык культуры 2 курс рус