Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
УКРАЇНА
КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ»
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
«МЕДИЧНА ТА СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ»
Напрям підготовки: 6.120101 Сестринська справа
Спеціальність: 5.12010102 Сестринська справа
Відділення: «Сестринська справа»
2013-2014 н.р.
Робоча програма «Медична та соціальна реабілітація» для студентів
(назва навчальної дисципліни)
за напрямом підготовки 6.120101 Сестринська справа, спеціальністю 5.12010102 Сестринська справа. «02» вересня, 2013року.
Розробник: Светлинський Дмитро Андрійович
(ПІБ викладача)
Викладач «Медичної та соціальної реабілітації»
(посада)
_____________________________________________________________________
(кваліфікаційна категорія, педагогічне звання)
Робоча програма затверджена на засіданні циклової комісії з терапії та дисциплін терапевтичного профілю
Протокол від «____»________________20__ року № ___
Голова циклової комісії ___________________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
«_____»___________________ 20___ року
Схвалено методичною радою КВНЗ «Мелітопольський медичний коледж» ЗОР за напрямом підготовки 6.120101 Сестринська справа
(спеціальністю) 5.12010102 Сестринська справа
(шифр, назва)
Протокол від. «____»________________20___ року № ___
«_____»________________20__ року
Голова ______________________________________ Гетьман Н.М.
(підпис) (прізвище та ініціали)
Светлинський Д.А., 2013рік
ТЕМА VI. ВОДОЛІКУВАННЯ. ПЕЛОЇДОТЕРАПІЯ
Водолікування. Фізіологічна дія води, температурні режими, механізм дії. Процедури водолікування (ванни, душі, компреси, кишкові промивання, обливання, обтирання тощо). Класифікація, механізм лікувальної дії, особливості проведення радонових і вуглекислих ванн. Душі, класифікація їх, фізіотерапевтична дія на організм. Показання та протипоказання до процедури. Поєднання водолікувального чинника з іншими методами фізіотерапії.
Правила техніки безпеки, охорона праці в галузі, протиепідемічний режим, професійна безпека в бальнеологічних відділеннях.
Водолікування або гідротерапія – це зовнішнє застосування з лікувальною метою прісної води (водопровідної, річкової, озерної) у вигляді обливань, обтирань, закутувань, душів, ван, купання тощо.
Основу дії гідротерапевтичних процедур на організм складає поєднання різних за силою температурного та механічного подразників.
Гідротерапевтичні процедури поділяються на місцеві (грілки, припарки, компреси тощо) і загальні (обливання, закутування, ванни, душі тощо). Обливання, обмивання, обтирання, закутування може бути загальне і місцеве.
ДУШІ
Душі – це водолікувальні процедури при яких на тіло пацієнта впливають водою у вигляді струменя або багатьох струменів дозованої температури і тиску. Основними діючими факторами душів є температурне і механічне подразнення. Для проведення душів користуються душовою кафедрою. Душі бувають загальні і місцеві, рухомі і нерухомі.
РІЗНОВИДИ ДУШІВ:
ЗА МЕХАНІЗМОМ ДІЇ ТА ІНТЕНСИВНІСТЮ МЕХАНІЧНОГО ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗМ ДУШІ МОЖНА РОЗМІСТИТИ В ТАКОМУ ПОРЯДКУ:
Застосовуються душі (крім промежинного) при функціональних розладах ЦНС, порушеннях обміну речовин, деяких серцево-судинних захворюваннях.
Підводний душ-масаж – масажують хворого, який знаходиться у ванні не руками, а струменем води, температура якої відповідає температурі води у ванні. В основі дії лежить температурне і механічне подразнення. У хворого, який лежить у ванні розслаблені м’язи і при дії струменя води подразнюються і масажуються глибокі тканини.
Ванни - процедура, основним діючим фактором якої є гідростатичний тиск водяного стовпа, а також механічне та хімічне подразнення рецепторів шкіри і слизових оболонок водою та розчиненими в ній речовинами.
РОЗРІЗНЯЮТЬ ВАННИ:
ЗА СКЛАДОМ ВОДИ ВАННИ БУВАЮТЬ:
ЗА ТЕМПЕРАТУРОЮ ВОДИ РОЗРІЗНЯЮТЬ ВАННИ:
Тривалість ванн тісно пов'язана з температурою води. Теплі ванни тривають 10-20 хвилин, гарячі і холодні — від 2 до 5 хвилин, оскільки навіть при незначному зниженні температури води (порівняно з температурою тіла), холодна вода забирає багато тепла.
Для посилення дії хімічного фактора подразнення до прісної води додають різноманітні солі, гази й ароматичні речовини.
ДО АРОМАТИЧНИХ ВАН ВІДНОСЯТЬСЯ:
В механізмі дії газових ван крім температурного та механічного факторів роль відіграє особливість самого газу. Міхурці газу, які осідають на шкірі подразнюють рецептори шкіри, що спричинює тактильний масаж. Крім того, температура води у ванні становить +37º - +34 ºС, а у міхурці +25º - +12ºС, що спричинює температурний масаж.
Хімічна дія газової ванни проявляється при проникненні газу в кров і при вдихуванні газу, що виділяється з води. Найпоширеніші газові ванни – вуглекислі, сірководневі, азотні, перлинні, радонові, комбіновані.
Природними газовими ваннами пацієнти лікуються на курортах. У водолікарнях поза курортами застосовують штучні газові ванни.
Бальнеотерапія – розділ водолікування, завданням якого є застосування мінеральних вод з метою профілактики, лікування та відновлення порушених хворобою функцій організма.
Мінеральні води – це природні води, хімічний склад і фізичні властивості яких дозволяють застосовувати їх з лікувально-профілактичною метою. Мінеральні води можна застосовувати для зовнішнього (мінеральні ванни) та внутрішнього (пиття, інгаляції, зрошення, клізми) використання.
В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД АНІОНА, ЩО ПЕРЕВАЖАЄ У СКЛАДІ ВОДИ РОЗРІЗНЯЮТЬ ВОДУ:
ОСНОВНИМИ КАТІОНАМИ ВОДИ Є:
ЗА ГАЗОВИМ СКЛАДОМ РОЗРІЗНЯЮТЬ ВОДУ:
ЗА ВМІСТОМ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ ВОДА ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА:
Кількість (в грамах) мінеральних солей, що розчинені в 1 літрі води називається мінералізацією. ЗА ЦИМ ПОКАЗНИКОМ РОЗРІЗНЯЮТЬ ВОДУ:
Крім того враховують рН (кислотність) мінеральної води, її температуру.
До мінеральних питтєвих вод відносять води із загальною мінералізацією не менше, ніж 2 г/л. Їх поділяють на 4 групи:
Кількість органічних речовин не повинна бути більшою 30 мг/л (у лікувальних водах) і 10 мг/л (у лікувально-столових).
Мінеральна вода діє на шлунково-кишковий тракт через рецептори ротової порожнини, язик та слизову шлунково-кишкового тракту.
При тривалій затримці мінеральної води в порожнині рота її рефлекторна дія сильніша. Тому, якщо ми хочемо посилити секреторну та моторну функцію шлунково-кишкового тракту мінеральну воду треба пити повільно, окремими маленькими ковтками. І, навпаки, для зниження секреторної та моторної функції шлунково-кишкового тракту воду треба пити залпом, великими ковтками. Тепла вода – понижує моторику і секрецію шлунка, холодна вода, навпаки, підвищує і тим самим послабляюче діє на стілець. Мінеральна вода, що знаходиться у шлунку подразнює слизову і посилює моторику та секрецію. Це, так звана, пілорична дія води. Щоб досягти цього ефекту воду треба приймати за 15 хвилин до прийому їжі. Якщо вода переходить у 12-палу кишку, моторика і секреція шлунка пригнічується. Це, так звана, дуодентальна дія води. Щоб досягти цього ефекту воду треба приймати за 1-1,5 год до приймання їжі.
МЕТОДИКА ПРИЙМАННЯ МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ.
Приймають натщесерце 3-4 рази в день перед їдою. На 1 кг маси тіла приймають приблизно 3 мл мінеральної води.
При хронічному гастриті з підвищеною секрецією – мінеральну воду температурою +38-45 ºС в кількості 180-250 мл приймають 3-4 рази в день за 1-1,5 год до їди, швидко, великими ковтками (дуодентальна дія).
При хронічному гастриті з пониженою секрецією – мінеральну воду температурою +18-25 ºС в кількості 180-250 мл приймають 3-4 рази в день за 15-20 хв до їди, повільно, невеликими ковтками (пілорична дія).
При хронічному гастриті з нормальною секреторною активністю – мінеральну воду температурою +28-35 ºС в кількості 180-250 мл приймають 3-4 рази в день за 45-60 хв до їди, повільно, невеликими ковтками (пілорична і дуодентальна дія).
Крім того, специфіка дії питтєвих мінеральних вод залежить від їх хімічного складу.
Активні речовини, які містяться в деяких водах всмоктуючись у шлунково-кишковому тракті мають специфічну дію:
Мінеральні ванни – це зовнішнє застосування природної мінеральної води із загальною мінералізацією не менше 2 г/л або штучно приготовлених мінеральної і газованої води. На відміну від прісних, ванни з мінеральної води крім температурного та механічного впливу проявляють на організм ще й хімічний вплив (діє через рецептори і безпосередньо на клітини і структури організму).
Мінеральні ванни бувають сульфідні, хлоридні, йодобромні, миш’яковисті, шлакові.
Мінеральну воду слабкої мінералізації (2-8 г/л) можна використовувати для промивання й орошення кишечника. При цьому на слизову кишечника здійснюється температурна, механічна і хімічна дія води.
Для передачі конвекційного тепла організму, крім води, застосовуються фізичні фактори, які проявляють вплив шляхом контактного прикладання теплової енергії. До них відносяться:
Вони є теплоносіями або пелоїдами, тому їх застосування з лікувальною метою називають пелоїдотерапією.
Пелоїди можна вважати лікувальними, якщо вони відповідають певним вимогам, а саме:
Пелоїди забезпечують інтенсивне і рівномірне прогрівання тканин в місці їх накладання (мають високу теплоємкість і низьку теплопровідність).
Особливе і основне місце серед пелоїдів займають лікувальні грязі.
Лікувальні грязі - це природні органічно-мінеральні, колоїдні утворення, яким притаманна висока теплоємкість і теплоутворююча здатність і які містять, як правило, терапевтично активні речовини (солі, гази, біостимулятори) та живі мікроорганізми. Є 4 основних групи грязей:
Грязева мікрофлора відіграє головну роль у руйнуванні і переробці рослин і тварин, що загинули, сприяє збагаченню грязей сірководнем та іншими газами, надає їй бактерицидні та адсорбційні властивості, бере участь в процесах регенерації грязі. За структурою грязі поділяються на 3 основні частини:
Грязі готують до застосування у грязевій кухні.
Враховуючи важливість в’язкопластичних властивостей грязі, переважання у ній грубих фракцій (частинок діаметром більше 0,01 і 0,1 мм) небажане. Засміченість грязі частинками діаметром більше 0,25 мм не повинна перевищувати 2-3 %. При цьому, надлишковий тонкий склад скелета грязі робить її надмірно м’якою, текучою, нездатною “тримати” форму (грязева аплікація, грязевий комок тощо).
Колоїдний комплекс грязі забезпечує пластичність і визначає вологоємкість. Колоїдний комплекс може досягати 60-70 % від сухої маси грязі. Він утворюється з органічних решток, що розклалися (амінокислоти, жирні кислоти, бітуми).
Грязевий розчин (віджим) – це рідка частина грязі, яка складається з води і розчинених у ній мінеральних речовин, органічних речовин та газів. Грязевий розчин – це найбільш активна у терапевтичному відношенні чаcтина пелоїда.
У грязі виділяють органічну та неорганічну (мінеральну) частину, які можуть знаходитися у твердому (тверда фаза), рідкому (рідка фаза) та газоподібному (газова фаза) станах. За вмістом органічних речовин грязі поділяються на:
За вмістом водорозчинних солей лікувальні грязі поділяються на:
За реакцією середовища:
МЕХАНІЗМ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ ЛІКУВАЛЬНИХ ГРЯЗЕЙ
Грязі - це природні подразники. За своїм складом вони складніші багатьох фармакологічних препаратів. Тому, їх дія є менш специфічною і більш складною та інтегрованою.
Дія на організм лікувальних грязей здійснюється шляхом рефлекторного, нервового та гуморального впливів. Утворення БАР носить вторинний характер.
Лікувальні грязі впливають на організм через температурний, хімічний та механічний фактори.
Температурний вплив залежить від ступеня нагріву грязі. Температурний фактор тим сильніше діє, чим більша різниця температури між тілом пацієнта і лікувальним середовищем. Грязі, як правило, застосовують при температурі + 40 - +44 ºС.
Механічний фактор реалізує свою дію через:
Хімічний фактор реалізує свою дію через хімічні речовини (сірководень, аміак, леткі речовини, іони), які містяться у лікувальних грязях. Хімічні речовини можуть впливати різними шляхами:
Речовини, які не проникають через шкіру, просочують поверхневі шари шкіри, шкірні залози та волосяні фолікули і стають джерелом тривалого по силі хімічного подразнення. В основному лікувальні грязі діють неспецифічно.
Специфічна дія їх визначається наявністю у них різних компонентів в іонній та дисоційованій формах.
На дію лікувальних грязей великий вплив має ще й реактивність організму. Сприятливий клінічний ефект відмічається при застосуванні грязей температура яких близька до температури тіла (так звана холодна грязь). Чим більша температура грязі, тим менше треба часу для аплікації (для всмоктування хімічних компонентів пелоїда).
Грязелікування є високо навантажувальним і при його призначенні треба звертати увагу на стан серцево-судинної системи.
Основна група хвороб при яких показано грязелікування є хронічні хвороби запального характеру.
Протипоказанням до грязелікування, крім загальних до фізіотерапії, є гострі запальні процеси. З пелоїдотерапією несумісні ванни і душі низьких температур ( у зв’язку з контрастною дією).
Розрізняють загальні і місцеві грязеві процедури. До загальних відносяться грязеві ванни і загальні грязеві аплікації. Місцеві проводяться у вигляді локальних грязевих аплікацій.
У практиці грязелікування цей метод переважає. Методика проведення наступна. На кушетці послідовно розстеляють ковдру, простирадло, медичну клейонку і шматок грубого полотна. На полотно кладуть нагріту (від +40 до +48 °С) грязьову паляницю товщиною 5-7 см. Уражену ділянку змащують тонким шаром грязі, після чого ділянку швидко загортають пошарово. Процедура триває 20-30 хв. Процедури проводять через день. Курс лікування — 12-15 процедур. У гінекологічній практиці застосовують аплікації у вигляді "трусів" і грязьових тампонів. У проктології - застосовуються у вигляді ректальних тампонів.
Показання для локальних грязевих аплікацій: радикуліти, неврити, невралгії, артрити, артрози, переломи із сповільненим утворенням кісткової мозолі, хронічні запальні процеси органів черевної порожнини.
ПРОТИПОКАЗАННЯ:
Загальні для фізіотерапевтичних процедур.
Застосовуються і електрогрязеві методики, коли лікувальна дія грязі посилюється за допомогою електричного струму.
Парафін поряд з тепловою дією проявляє незначну механічну (компресійну) дію, здійснюючи тиск на шкіру, який посилюється в міру остигання і затвердіння парафіну. Методика застосування парафіну - місцева.
Озокерит (гірський віск) – це мінерал нафтового походження. Він складається із суміші вуглеводнів парафінового ряду, мінеральних масел, асфальтосмолистих речовин та газоподібних вуглеводнів. Лікувальна дія його реалізується не тільки за рахунок теплового та механічного ефектів, але й впливу БАР з ацетилхоліноподібною та естрогенною дією, які є у складі цього мінералу, тобто має місце ще й хімічна дія. Методика застосування – місцева. Проникаючи через непошкоджену поверхню шкіри, ці речовини проявляють як рефлекторну, так і резорбтивну дії, впливають на стан вегетативної нервової системи, крово- та лімфообіг, обмін речовин.
Лікування парафіном і озокеритом проводиться за такими методиками:
Підготовка парафіну та озокериту до застосування здійснюється у спеціальних приміщеннях з витяжкою. Розплавлений парафін та озокерит може зберігатися у спеціальних ємкостях. Найбільш широко використовується кюветно-аплікаційна методика: на відповідні ділянки тіла накладають аплікацію (товщина паляниці - 3-4 см) розплавленого і застиглого до +45- +65 °С парафіну (озокериту), накривають ватником і обгортають ковдрою. Тривалість процедури 30-60 хв, щоденно або через день, курс лікування — 10-15 процедур.
ПОКАЗАННЯ:
Запальні та дегенеративно-дистрофічні захворювання опорно- рухового апарату, хронічні запальні процеси органів малого таза, неврити, невралгії, спайкова хвороба.
ПРОТИПОКАЗАННЯ:
Гострі запальні процеси будь-якої локалізації та загальні протипокази до фізіотерапевтичних процедур.
ТАКИМ ЧИНОМ, ПЕЛОЇДИ ЗДІЙСНЮЮТЬ НАСТУПНУ ДІЮ:
Місцевості, які мають природні лікувальні фактори (мінеральні джерела, лікувальні грязі, сприятливий клімат тощо), а також бальнеологічні, гідротехнічні споруди і лікувально-профілактичні заклади називаються курортами.
На курортах створюються спеціальні лікувальні заклади – санаторії, будинки відпочинку, курортні поліклініки.
Санаторно-курортне лікування вважається найбільш природним, фізіологічним. На курортах поряд з природними лікувальними факторами широко застосовують і преформовані. Застосування медичних препаратів зводиться до мінімуму, а деколи і зовсім від них відмовляються.
На курорт направляються особи з хронічними захворюваннями в стадії стійкої ремісії без виразних порушень функції відповідних органів (серцево-судинної системи, дихальної системи та ін.).
Санаторно-курортне лікування протипоказане хворим з:
Санаторії бувають певних профілів в залежності від захворювань анатомічної системи або органів, які там лікують. В залежності від цього виділяють санаторії для хворих із захворюваннями:
Курорти поділяються на кліматичні, бальнеологічні та грязьові. Більшість з них є змішаними – бальнеокліматичними, бальнеогрязевими та ін.
За кліматичними особливостями розрізняють курорти:
Основні кліматичні курорти – Кисловодськ, Алупка, Ялта, Алушта, Євпаторія, Сочі та ін.
Головними лікувальними чинниками кліматичних курортів є:
БАЛЬНЕОЛОГІЧНІ КУРОРТИ
Основний лікувальний чинник - це мінеральна вода. Бальнеологічні курорти поділяються на чисто бальнеологічні, у яких мінеральну воду застосовують лише для ван та інших водних процедур та бальнеопитні, у яких мінеральну воду застосовують не лише для ван, але й для пиття (Трускавець, Моршин).
В залежності від води, яка застосовується, курорти поділяються:
На бальнеологічних курортах застосовуються як основні лікувальні заходи ванни (купання в басейнах з мінеральною водою). Ванни призначають за навантажувальним режимом (з одним днем перерви на тиждень), або частіше за щадним режимом (через день), за тренувальним режимом (2 дні підряд з одним днем перерви). Всього на курс лікування призначають здебільшого 12-15 ван. Температура ван — від +34 до +37 °С.
Бальнеологічні курорти з газовими водами в основному показані для лікування хворих на хронічні захворювання міокарда, з вадами клапанів серця при явищах компенсації, помірним атеросклерозом, гіпертонічною хворобою І-ІІ ст.; на всіх бальнеологічних курортах лікуються пацієнти із хронічними захворюваннями суглобів та хребта, а також хронічними захворюваннями периферичної й центральної нервової систем, хронічними запальними захворюваннями статевої системи.
ГРЯЗЬОВІ КУРОРТИ
Головний чинник це грязі. До грязьових курортів відносять Саки, Євпаторію, Куяльник, П'ятигорськ, Липецьк, Миргород, Конопківку (Тернопільської обл.).
Є курорти, у яких грязі застосовують лише як додаткові лікувальні чинники (Любень Великий, Трускавець).
До групи змішаних курортів відносять такі бальнео-питтьові, як Єсентуки, П'ятигорськ, Кисловодськ, Трускавець, Моршин, Миргород тощо.
Для хворих, яким важко переміщатися на великі відстані, а також хворим з недостатніми процесами акліматизації показане лікування в місцевих санаторіях, де використовуються кліматичні умови, ванни, апаратна фізіотерапія, масаж, ЛФК.
Медичний відбір хворих для санаторно-курортного лікування належить до обов’зків лікаря, який веде хворого і завідувача відділенням, а у лікарнях, в яких його немає – головного лікаря.
Лікарі, які ведуть хворого несуть відповідальність за правильність відбору для санаторного лікування на курортах і санаторіях.
Обов’язковий перелік досліджень і консультацій, які необхідні для рекомендації санаторно-курортного лікування:
Для уточнення показань можуть бути проведені додаткові дослідження:
Лікар, який веде хворого видає йому на руки для отримання путівки медичну довідку (Ф 070 0), у якій вказує рекомендовані курорти або санаторії, спеціалізацію санаторію, необхідність санаторного або курсового лікування. Довідку хворий пред’являє у профспілкову організацію за місцем роботи. Вона дійсна протягом 2 місяців.
Після отримання путівки лікар контролює відповідність її рекомендованому курорту і видає пацієнту санаторно-курортну карту (Ф 072 0), без якої путівка не дійсна.
Після санаторного лікування пацієнту видають на руки курортну книжку, у якій вказується, яке лікування він отримав у санаторії і з якими рекомендаціями виписаний.
Курс санаторно-курортного лікування умовно поділяється на 3 періоди:
Всі лікувально-оздоровчі заходи санаторно-курортного лікування проводяться комплексно в рамках 3-х кліматорухових режимів.
ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ:
ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ: