Медичне страхування Страхування від нещасних випадків (ризикові види особистого страхування) Страхування життя (довгострокові, накопичені види страхування)

Работа добавлена на сайт samzan.net:

PAGE  298

Обов’язкове страхування

Порядок внесення внесків, тобто категорії страхувальників

Форма проведення

Класифікація договорів страхування від нещасних випадків

Медичне страхування

Страхування від нещасних випадків (ризикові види особистого страхування)

Страхування життя (довгострокові, накопичені  види страхування)

Особисте страхування

страхувальники

договір медичного страхування

страхові  компанії

медичні заклади

фізичні особи

підприємства установи, організації

договір про надання медичних послуг

асоційовані

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ)

Інші страхові резервні фонди

Страхувальники

потерпілі

повні

Страхові організації

члени МТСБУ

Фонд страхових гарантій

Фонд захисту потерпілих

ермін виплати страхового відшкодування та відповідальність страховика за порушення терміну

Найменування суб’єктів договору страхування

Страховий поліс

Визначення інтересу страхування

Розмір страхової суми

Початок та кінець страхування

Розмір страхової премії

Перелік страхових випадків

Основні суб’єкти страхового ринку

Продавці страхових послуг

 

Покупці страхових

послуг, -

страхувальники

Прямі страхові

посередники:

агенти; брокери

Колективне страхування

Індивідуальне

 страхування

Добровільне страхування

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ  УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ

Ярослав Петрович Квач, Ольга Василівна Орлова, Ірина Петрівна Малікова,

Надія Дмитрівна Полтавченко, Людмила Костянтинівна Сергієнко

СТРАХОВІ ПОСЛУГИ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

для студентів вищих навчальних закладів

Одеса    2012

УДК

ББК

С

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист № 1.4/18-Г-1859 від 31.10.07)

Рецензенти:  

Є.А . Бєльтюков, доктор економічних наук, професор  (Одеський                      національний політехнічний університет)

С.К . Харічков, доктор економічних наук, професор (Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України)

                         

 Страхові послуги : навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів / [Я.П. Квач, І.П. Малікова, О.В. Орлова,  Н.Д. Полтавченко, Л.К. Сергієнко] ; за ред. д.е.н., проф. О.С. Редькіна. - Одеса: ОІФ УДУФМТ,  2011.    -   303 с.

 Навчальний посібник підготовлено відповідно до програми з навчальної дисципліни «Страхові послуги», яка входить до навчального плану підготовки бакалаврів з економічних спеціальностей.

Навчальний посібник розкриває зміст страхової послуги, порядок її опрацювання, розглядає умови здійснення основних видів страхування та надає поради щодо укладання страхових угод.

Надаються  типова програма курсу за кредитно-модульною системою, розгорнуті методичні вказівки з кожної теми, плани семінарських занять, плани практичних занять, тести для перевірки знань,  завдання для самостійної роботи студентів, термінологічний словник, рекомендована література.

Розраховано на студентів, бакалаврів, спеціалістів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, слухачів шкіл й інститутів підвищення кваліфікації та інших зацікавлених осіб.

Я.П. Квач, І.П. Малікова,

О.В. Орлова,  Н.Д. Полтавченко,

Л.К. Сергієнко, 2012.  

 

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА……………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 1. Опис курсу „страхові послуги” за кредитно-модульною системою…………………………………………………...6

1.1.  Структура навчального курсу……………………...………………...6

1.2.  Визначення цілей змістових модулів………...…………………….11

РОЗДІЛ 2. Навчально-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ……….24

2.1. Тематичний план лекційних занять…………………………………24

      Лекція № 1. Страховий ринок і його характеристика……………...24

                Лекція № 2. Страхова послуга та особливості її реалізації…….….31

      Лекція № 3. Порядок укладання та ведення страхової угоди……..49

      Лекція № 4. Страхування життя та пенсій………………………….56

      Лекція № 5. Страхування від нещасних випадків………………….64

      Лекція № 6. Медичне страхування……………………………….....75

      Лекція № 7 Страхування підприємницьких ризиків…………….…85

      Лекція № 8. Сільськогосподарське страхування…………………...9

      Лекція № 9. Страхування технічних ризиків……………………...128

     Лекція № 10. Страхування кредитних та фінансових ризиків…....143

     Лекція № 11. Автотранспортне страхування…………………...….160

     Лекція № 12. Морське страхування……………………………...…182

     Лекція № 13. Авіаційне страхування…………………………….....202

     Лекція № 14. Страхування майна громадян…………………….....218

               Лекція № 15. Страхування відповідальності  громадян…………..227

        

          2.2. Плани семінарських занять………………………………………..237

          2.3. Плани практичних занять………………………………………….242

          2.4. Завдання та методичні вказівки до виконання самостійної роботи з курсу ……………………………………………………………………………271

РОЗДІЛ 3. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ЗАОЧНИКІВ…………………………………………………….277

         3.1. Тематичний план курсу……………………………………………..277

         3.2. Методичні рекомендації з підготовки до теоретичних питань…..279

         3.3. Методичні рекомендації щодо виконання практичних завдань…297

         3.4. Приклади розв’язання практичних завдань……………………….303

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК……………………………………………307

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………320

ПЕРЕДМОВА

Кожний власник майна, підприємець, нарешті просто громадянин так чи інакше має справу зі страхуванням.

 Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством. У цьому випадку вага страхування значно підвищується.

Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює необхідність формування попиту на страхові послуги.

  Страхові послуги – це кінцевий результат діяльності страхової компанії щодо задоволення потреб клієнтів, пов’язаних із захистом їх майнових та особистих інтересів. Відносини купівлі-продажу між страховиком і страхувальником є результатом того, що страхувальник отримує страхову послугу.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

Створення та нарощування в Україні належного ринку страхових послуг вимагає оволодіння як зі сторони продавців, так і споживачів цими послугами, спеціальними знаннями, які дають змогу здійснювати страховий бізнес. Певну роль у цьому відіграють такі курси, як «Страхування» та  «Страхові послуги», що дають змогу здобути знання усім бажаючим, у тому числі студентам вищих навчальних закладів, слухачам курсів підвищення кваліфікації та працівникам страхових компаній у сфері страхового бізнесу.

Курс «Страхові послуги» є профілюючою та обов’язковою дисципліною для студентів, які навчаються за планом підготовки бакалаврів з фінансів.

Його мета - допомогти студентові вивчити механізм надання страхових послуг,  що дозволить йому сформувати рівень знань, який дасть змогу плідно працювати в галузі страхування.

Вивчення курсу передбачає засвоєння студентами теоретичних знань і набуття практичних навичок, потрібних для якісної підготовки висококваліфікованих спеціалістів, які володіють професійними знаннями, необхідними в ринкових умовах, формування економічного мислення та «страхової послуги» і в цьому у пригоді стане даний навчальний посібник, який  складається з  типової програми курсу, методичних вказівок з кожної теми, планів семінарських занять, планів практичних занять, завдань для самостійної роботи студентів, термінологічного словника, рекомендованої літератури.

Автори висловлюють щиру подяку рецензентам та всім, хто причетний до видання цього навчального посібника.

РОЗДІЛ 1. Опис курсу „страхові послуги”

за кредитно-модульною системою

1.  Структура навчального курсу

Предмет. Організація роботи страховиків щодо забезпечення та реалізації потреб юридичних осіб і громадян у страхових послугах.

Мета. Сформувати у студентів рівень знань і механізм надання страхових послуг: з'ясувати необхідність та особливість страхових послуг фізичним і юридичним особам; висвітлити порядок укладання та ведення страхової угоди; вивчити умови та правила найбільш поширених видів страхування.

МОДУЛЬ І.  ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ СТРАХОВОЇ ПОСЛУГИ.

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

Тема 1. Страховий ринок і його характеристика

 

Поняття страхового ринку. Структура страхового ринку у різних аспектах. Суб’єкти страхового ринку. Розбіжності між агентами та брокерами. Страховий ринок України, напрями його розвитку.

Тема 2.  Страхова послуга та особливості її реалізації

 Поняття страхової послуги, її економічний зміст та особливості. Споживна та мінова вартість страхової послуги як товару.

Канали продажу страхових послуг та їх характеристика: безпосередній продаж, продаж через посередників, альтернативний канал.

Маркетинг у страховій діяльності, його функції та задачі. Роль реклами в реалізації страхових послуг. Види страхової реклами й вимоги до неї.

Тема 3. Порядок укладання та ведення страхової угоди

Суть договору страхування, його суттєві та несуттєві умови. Етапи проходження страхової угоди: 1) заява про страхування: форма подання, зміст, значення; 2) вирішення страховиком питання щодо прийняття даного  об’єкта на страхування (андерайтинг); 3) укладання договору страхування, видача страхового полісу. Зміст страхового полісу, його зв'язок зі правилами страхування; 4) відшкодування   збитків за   договором  страхування (закінчення дії договору, дострокове припинення договору).

Права та обов’язки суб’єктів страхових відносин у період дії договору страхування. Порядок визначення відшкодування та інших страхових виплат у період дії договорів страхування.

                        Тема 4. Страхування життя і пенсій

Страхування життя як підгалузь особистого страхування. Його значення та принципові відмінності від інших видів страхування.

Основні види договорів страхування життя: змішане страхування життя; страхування дітей; страхування до вступу в шлюб; страхування ренти; страхування пенсій. Основні умови страхування за даними видами: суб'єкти страхування, обсяги страхової відповідальності, строк страхування, страхова сума, порядок визначення й сплати страхових премій та інші.

       Стан, проблеми  та перспективи  розвитку договорів страхування життя в Україні. Стан розвитку договорів страхування життя в інших країнах.

Тема 5. Страхування від нещасних випадків

Загальна характеристика та особливості договорів страхування від нещасних випадків. Класифікація договорів страхування від нещасних випадків за різними ознаками.

Індивідуальні види страхування від нещасних випадків, які укладаються у добровільній формі. Колективні види страхування від нещасних випадків, які укладаються у добровільній формі. Обов’язкові види страхування від нещасних випадків.

Порядок виплати страхових сум за договорами страхування від нещасних випадків.

Тема 6.  Медичне страхування

Необхідність, розвиток і сучасний стан медичного страхування. Суб'єкти страхування й відносини міх ними. Форми проведення медичного страхування та їх особливості.

Обов'язкове медичне страхування, обсяг відповідальності страховика. Страхова сума. Порядок визначення сторін страхових відносин. Організація роботи страхової компанії, пов'язана з настанням відповідальності за фактом страхового випадку.

Добровільне медичне страхування. Договір страхування. Обсяг відповідальності страховика. Термін страхування, страхова сума. Страхова премія. Порядок виплати страхового забезпечення.

Медичне страхування громадян, які виїздять за кордон.

МОДУЛЬ ІІ. СТРАХУВАННЯ МАЙНА ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Тема 7. Страхування підприємницьких ризиків

Зміст поняття «підприємницькі ризики». Роль страхування у забезпеченні потреб підприємця у страховому захисті. Форми й види страхування.

Страхування від вогню та інших небезпек. Особливості страхування основних та оборотних засобів виробництва. Обновні умови страхування. Суб'єкти страхування. Обсяг відповідальності. Об'єкти страхування, їх оцінка. Термін дії договору. Страхова  сума, страховий тариф. Страхова премія. Оцінка збитку. Страхове відшкодування.

Страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна.

Тема 8.  Сільськогосподарське страхування

Економічні завдання страхового захисту у сільському господарстві. Розвиток і сучасний стан страхування майна виробників сільськогосподарської продукції. Форми й види страхування майна сільськогосподарських підприємств.

Обов'язкове та добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. Об'єкти страхування. Обсяг страхової відповідальності. Характеристика страхових випадків. Страхове забезпечення. Визначення вартості врожаю, обчислення й порядок сплати страхових премій. Організація роботи страхової компанії по визначенню збитків і страхового відшкодування.

Страхування сільськогосподарських тварин. Особливості й умови страхування. Страхування будівель та іншого майна сільськогосподарських підприємств.

                       Тема 9. Страхування технічних ризиків

Необхідність і значення страхування технічних ризиків.

Страхування будівельно-монтажних ризиків. Умови страхування. Суб'єкти страхування. Об'єкти страхування, їх оцінка. Обсяг страхової відповідальності. Виняток. Термін дії договору. Страхова сума. Страховий тариф. Страхова премія. Оцінка збитку. Страхове відшкодування.

Страхування машин від поломок. Страхування електронної техніки. Умови страхування. Страхування ризиків, пов'язаних з упровадженням у виробництво нової техніки. Умови страхування. Інші види страхування технічних ризиків.

Тема 10.  Страхування кредитних та фінансових ризиків

Необхідність і значення страхування у фінансово-кредитній сфері. Сутність та економічний зміст страхування кредитів.

Характеристика основних організаційних форм страхування кредитів. Страхування кредитів під інвестиційні засоби. Страхування споживчих кредитів. Страхування матеріальних цінностей, що передаються в заставу. Страхування експортних кредитів. Характеристика окремих видів страхування кредитних ризиків. Страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту. Об'єкт страхування. Обсяг страхової відповідальності. Страхова сума. Термін страхування. Страховий тариф. Страхова премія. Визначення збитків. Страхове відшкодування. Страхування ризику непогашеного кредиту. Страхування банківських гарантій.

 Сутність та економічний зміст страхування фінансових ризиків: страхування комерційної діяльності, страхування прибутку (доходу), страхування біржових та валютних ризиків, інші види страхування.

Тема 11.  Автотранспортне страхування

Необхідність і значення страхування автотранспортних ризиків. Поняття автотранспортного страхування, його сутність. Об'єкти страхування. Розвиток системи автотранспортного страхування. Сучасний стан автотранспортного страхування.

Страхування автомобілів, характеристика об’єктів страхування. Варіанти страхування. Обсяг страхової відповідальності. Страхова сума. Страховий тариф. Фактори, що впливають на розмір страхового тарифу. Страхова премія. Термін страхування. Франшиза. Пільги страхувальникам. Оцінка збитків. Страхове відшкодування.

Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Форми страхування. Суб'єкти страхування. Об'єкти страхування. Обсяг страхової відповідальності. Термін страхування. Оцінка збитків. Страхове відшкодування.

Моторне (транспортне) страхове бюро і його функції. Міжнародна система «зелена картка». Страхування відповідальності власників інших видів транспорту. Суть та значення Европротоколу. Умови за яких складається Европротокол.

Тема 12.  Морське страхування

Необхідність і особливості страхування морських ризиків. Суб'єкти страхування. Клуби взаємного морського страхування. Визначення договору морського страхування в Кодексі торговельного мореплавства.

Страхування морських суден. Об'єкти страхування. Класифікація суден за категоріями ризику. Варіанти страхування. Обсяг страхової відповідальності. Страхова сума. Страховий тариф. Фактори, що впливають на розмір страхового тарифу. Страхова премія. Термін страхування. Оцінка збитків. Страхове відшкодування.

Страхування відповідальності власників суден перед третіми особами за забруднення державних територіальних вод. Обсяг відповідальності. Виняток. Страхова сума. Страховий тариф. Страхова премія. Термін страхування. Оцінка збитків. Страхове відшкодування.

Страхування вантажів. Варіанти страхування. Суб'єкти страхування. Об'єкти страхування, їх оцінка. Обсяг страхової відповідальності. Виняток. Термін дії договору. Страхова сума. Страховий тариф. Страхова премія. Оцінка збитку. Страхове відшкодування.

Перспективи розвитку морського страхування в Україні.

Тема 13.  Авіаційне страхування

Необхідність та особливості страхування авіаційних ризиків. Законодавча база в авіаційному страхуванні.

Страхування повітряних суден. Форми страхування. Суб'єкти страхування. Об'єкти страхування, їх оцінка. Обсяг страхової відповідальності. Виняток. Термін дії договору. Страхова сума. Страховий тариф. Страхова премія. Оцінка збитку. Страхове відшкодування.

Страхування відповідальності власників повітряних суден перед третіми особами. Суб'єкти страхування. Об'єкти страхування, їх оцінка. Обсяг страхової відповідальності. Виняток. Термін дії договору. Страхова сума. Страховий тариф. Страхова премія. Оцінка збитку. Страхове відшкодування.

Страхування відповідальності власника повітряного транспорту перед членами екіпажу, пасажирами та їхнім багажем. Умови страхування.

Тема 14.  Страхування майна і відповідальності громадян

Необхідність і значення страхового захисту майна громадян. Розвиток і сучасний стан страхування особистої власності громадян. Види послуг страхових компаній громадянам-власникам майна. Суб'єкти страхування.

Страхування будівель і споруд. Об'єкти страхування, їх оцінка. Обсяг страхової відповідальності. Виняток. Термін дії договору. Страхова сума. Страховий тариф. Страхова премія. Пільги страхувальникам. Оцінка збитку. Страхове відшкодування.

Страхування тварин у господарстві громадян. Умови страхування.

Страхування домашнього майна. Загальний та спеціальний договір страхування домашнього майна. Умови страхування.

Страхування квартир, що належать громадянам. Умови страхування.

Страховий захист відповідальності громадян перед третіми особами. Види й форми страхування.

Страхування професійної відповідальності громадян. Умови страхування. Страхування відповідальності громадян власників майна.

1.  Визначення цілей змістових модулів

Модуль 1. Економічний зміст та особливості страхової послуги. Особисте страхування
ЗМ 1. Страховий ринок і його характеристика
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Поняття страхового ринку, суб’єкти ринку.  Структуру страхового ринку. 3)  Сучасний стан страхового ринку України та перспективи його розвитку.	1)  Поясняти розбіжності між страховими агентами та брокерами.
ЗМ 2. Страхова послуга та особливості її реалізації
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Поняття страхової послуги, її економічний зміст та особливості.  Канали продажу страхових послуг. 3)  Функції та задачі     служби маркетингу страхової компанії.	Пояснити особливості споживної та мінової вартості страхової послуги як товару.  Показати роль і значення страхової реклами для реалізації страхових послуг.
ЗМ 3. Порядок укладання та ведення страхової угоди
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Суть договору страхування.  Етапи проходження страхової угоди.	1)  Вказати, які умови договору страхування відносяться до суттєвих, а які до несуттєвих.
ЗМ 4. Страхування життя і пенсій
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Принципові відмінності договорів страхування життя від ризикових видів страхування.  Умови основних видів  страхування життя. 3)  Стан, проблеми  та перспективи  розвитку договорів страхування життя в Україні.	1)  Укладати догори страхування життя. 2)  Визначати розмір виплат страхових сум у разі закінчення дії договору страхування, у разі отримання застрахованим травми, у разі смерті застрахованого.
ЗМ 5. Страхування від нещасних випадків
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Загальну характеристику та особливості договорів страхування від нещасних випадків.  Класифікацію договорів від нещасних випадків за різними ознаками. 3)  Умови основних видів страхування від нещасних випадків.	1)  Укладати  індивідуальні та колективні  договори страхування від нещасних випадків. 2)  Визначати  розмір виплат страхових сум у разі отримання застрахованим  тимчасової або стійкої втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку.
ЗМ 6. Медичне страхування
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Стан медичного страхування в Україні та перспективи його розвитку у період радикальних економічних реформ. 2)  Умови медичного страхування громадян, які виїздять за кордон.	Розрізнять поняття «система страхової медицини» та «медичне страхування».  Укладати договори медичного страхування громадян.
Модуль 2.  Страхування майна та відповідальності
ЗМ 7. Страхування підприємницьких ризиків
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Роль страхування у забезпеченні потреб підприємств у страховому захисті.  Основні умови добровільного страхування майна юридичних осіб. 3)  Основні умови договорів страхування відповідальності підприємств за шкоду життю, здоров'ю, майну третіх осіб унаслідок виконання господарської діяльності.	Укладати договори страхування майна та відповідальності підприємств.  Визначати розмір страхового відшкодування та страхових сум при настанні страхового випадку.
ЗМ 8. Сільськогосподарське страхування
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
У чому полягає   економічна необхідність проведення страхового захисту в аграрному секторі та проблеми його розвитку.  Об’єкти, які підлягають добровільному страхуванню, а які обов’язковому  страхуванню.  Порядок укладання договорів страхування.	Оформляти договори обов’язкового та добровільного страхування сільськогосподарських підприємств.  Визначати суму збитку та відшкодування при настанні страхового випадку.
ЗМ 9. Страхування технічних ризиків
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Необхідність і значення укладання договорів страхування технічних ризиків.  Перелік основних видів страхових послуг, які відносяться до технічних ризиків. 3)  Знати основні умови  та особливості договорів страхування технічних ризиків.	1)  Розмір страхових платежів при укладанні договорів страхування, які відносяться до технічних ризиків. 2)  Визначати суму страхового відшкодування та страхову суму  за даними видами.
ЗМ 10. Страхування кредитних та фінансових ризиків
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Необхідність і значення проведення  страхування у фінансово-кредитній сфері.  Перелік основних видів страхових послуг, які відносяться до кредитних і фінансових ризиків.  Основні умови страхування окремих видів, які відносяться до фінансово-кредитних ризиків.	1)  Оформляти договори страхування  за окремими видами, які відносяться до фінансово-кредитних ризиків. 2)  Визначати суму збитку та відшкодування при настанні страхового випадку за окремими видами, які відносяться до фінансово-кредитних ризиків.
ЗМ 11.  Автотранспортне страхування
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Необхідність і значення проведення страхування автотранспортних ризиків.  Функції та права Моторного (транспортного) страхового бюро України.  Основні умови страхування транспортних   засобів   «Каско»   та  обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.  Поняття Європротокол та порядок його складання.  Поняття Міжнародної системи «Зелена картка».	1)  Оформляти договори автотранспортного страхування. 2)  Визначати суму збитку та відшкодування при настанні страхового випадку за договорами страхування «Каско» та обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
ЗМ 12.  Морське страхування
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Необхідність і особливості страхування морських ризиків. 2)  Основні умові договорів     страхування морських суден, страхування вантажів, страхування відповідальності власників суден перед третіми особами, за забруднення державних територіальних вод.	Розкрити стан та перспективи розвитку морського страхування в Україні.
ЗМ. 13.  Авіаційне страхування
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
1)   Необхідність та особливості проведення авіаційного страхування. 2)   Основні умови обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації та страхування об’єктів космічної діяльності та й інші види авіаційного страхування.	1)  Розкрити стан та  перспективи розвитку авіаційного страхування в Україні.
ЗМ 14.  Страхування майна і відповідальності громадян
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
Необхідність і значення страхового захисту майна громадян та відповідальності громадян перед третіми особами.  Перелік основних видів страхових послуг, які надають страховики громадянам щодо захисту їх майна та відповідальності перед третіми особами.	Оформляти договори страхування  майна та відповідальності громадян.  Визначати суму збитку та відшкодування при настанні страхового випадку за основними видами страхування майна громадян та їх відповідальності перед третіми особами.

РОЗДІЛ 2. Навчально-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ

2.1. Тематичний план лекційних занять

Лекція №1. Страховий ринок і його характеристика

Ключові питання

1.  Поняття страхового ринку, суб’єкти ринку.
   1.  Страховий ринок України, напрями його розвитку.

1. Поняття страхового ринку, суб’єкти ринку

Страховий ринок як різновид ринку фігурує в ході становлення товарного господарства і є його невід'ємним та важливим елементом. Відчувається гостра потреба з’ясувати, що таке сучасний страховий ринок і які його характерні риси.

В економічній літературі на сьогодні немає однозначного підходу до визначення терміна „страховий ринок". Однак у загальному понятті можна надати таке визначення.

Страховий ринок - це сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються пропозиція та попит на нього.

Об'єктивною основою розвитку страхового ринку є необхідність забезпечення безперебійного відтворюваного процесу шляхом надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених несприятливих обставин.

Структура страхового ринку може бути охарактеризована в інституційному та територіальному аспектах.

В інституційному аспекті вона представлена акціонерними, корпоративними, взаємними і державними страховими компаніями, об'єднаннями страховиків, перестраховиками тощо.

В територіальному аспекті в залежності від масштабів попиту та пропозиції можна виділити:

•  внутрішній страховий  ринок - місцевий ринок, в якому існує безпосередній попит на страхові послуги, які задовольняються конкретними страховиками;
•  зовнішній страховий ринок - ринок, який знаходиться за межами внутрішнього ринку і прагне до суміжних страхових компаній як у даному регіоні;
•  світовий страховий ринок - під яким слід розуміти пропозицію та попит на страхові послуги в масштабах світового господарства.

За галузевим принципом виділяють ринок особистого страхування, ринок майнового страхування, ринок страхування відповідальності.

Основними суб'єктами страхового ринку виступають продавці, покупці і прямі посередники.

Рис. 1.1. Головні суб’єкти страхового ринку

Категорію продавців складають страхові і перестрахові компанії, об'єднання страховиків.

В якості покупців виступають страхувальники - фізичні або юридичні особи, які виявили бажання оформити договір страхування з тим чи іншим продавцем.

На страховому ринку роль страхових посередників у реалізації страхових послуг є настільки важливою, що їхня діяльність у країнах Євросоюзу вже давно отримала законодавче унормування. Наразі вона регламентується Директивою 2002/92/ЄС Європейського парламенту і Ради «Про страхових посередників» від 9 грудня 2002 року.

Відповідно до Директиви страховий посередник - це «будь-яка фізична чи юридична особа, яка здійснює страхове посередництво на платній основі, за винагороду».

Розвиток в Україні ринку класичного страхування має супроводжуватися зростанням ролі страхового посередництва у реалізації страхових послуг.

Страхових посередників зазвичай поділяють на дві категорії:

•  страхові агенти;
  •  страхові брокери.

Розбіжності між ними можна сформулювати таким чином.

1. Брокер має бути зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, й у багатьох країнах його діяльність ліцензується. Агент не потребує реєстрації та ліцензування.

2.  Будучи суб'єктом підприємницької діяльності, брокер на ринку діє від свого імені, виконуючи при цьому головним чином доручення страхувальника (шукає для страхувальника потрібну страхову компанію, виходячи з його потреб). Діяльність страхових брокерів позбавляє західних страховиків проблем пошуку страхувальників і спілкування з ними, дає змогу економити час і гроші, оскільки складні моменти та спеціальні вимоги щодо реалізації певних страхових послуг, які вимагають спеціальних знань і докладного обговорення, страховику набагато простіше вирішувати з брокерами. Це дає можливість швидко укладати найскладніші договори, що загалом позитивно позначається на інтенсивності страхових операцій та рівні обслуговування страхувальників.

Агент діє не від свого імені, а від імені та за дорученням страховика — переважно страховика єдиного. Такий агент називається «одномандатним агентом». Але існують й інші категорії агентів, які діють на користь певного кола страховиків, спеціалізуючись на якомусь одному або декількох близьких видах страхування. Такі агенти називаються «багатомандатними агентами». Вони поширені, наприклад, на страховому ринку Канади.

3. Страхування для брокера є основним, єдиним заняттям. Страховий агент майже завжди має якусь іншу спеціальність або рід діяльності (наприклад, це може бути пенсіонер, студент, бухгалтер тощо; агентські функції можуть виконувати туристичні фірми, станції технічного обслуговування автомобілів, банки, відділення зв'язку, транспортні організації тощо) й здійснює страхування паралельно зі своєю основною справою. Тобто для агента зазвичай страхування  - це супутній вид діяльності.

4. З огляду на те, що страхування для брокера - це його бізнес, він має бути фахівцем у своїй справі: йому необхідні спеціальні професійні знання. Від нього страхувальник може отримати незалежну консультацію з широкого кола питань. Наприклад, він порадить, яке страхове покриття потрібне страхувальнику; в якій страховій компанії, виходячи з вимог страхувальника, йому краще застрахувати свій ризик; які існують ціни щодо такого страхування; які є обмеження й винятки; які пільги він може отримати. Брокер роз'яснює страхувальникові його права та обов'язки за умовами договору, процедуру задоволення претензій і розслідування страхової події. Він володіє інформацією щодо стану ринків певних видів страхових послуг та орієнтує страхувальника на прийняття оптимальних рішень.

Для агента професійні знання в такому обсязі не є обов'язковими, потрібен їх «необхідний та достатній» мінімум відповідно до конкретних видів страхування, якими займається певний агент. Він так само може консультувати страхувальника, але з обмеженого кола питань і стосовно страхових продуктів «свого» страховика.

5. Брокер через свій особливий професійний статус здебільшого обслуговує страхові інтереси юридичних осіб. Ризики юридичних осіб є великими, складними, дорого вартісними, індивідуалізованими, вони потребують створення специфічних програм страхового покриття.

Все це пояснює, чому на найбільш розвинених страхових ринках найбільша частка страхових послуг надається саме через страхових брокерів. У багатьох випадках брокери пропонують повноцінні послуги великим корпораціям. Страхові премії вимірюються мільйонами доларів, а послуги, які надають брокери, поширюються далеко за межі простого зведення страхувальників зі страховиками: брокери можуть оформляти від імені страхувальника заяви щодо страхування, складати тексти страхових угод, проводити дослідження ризику, надавати інформацію щодо страхових тарифів, здійснювати послуги з ризик-менеджменту тощо.

Деякі промислово-фінансові групи на Заході створюють власні брокерські компанії, які діють в інтересах своєї групи. Величезне значення відіграють брокери для відомої англійської корпорації «Lloyd's», де, власне, й виникла ця професія, сформувався цей вид посередницької діяльності. Синдикати «Lloyd's» узагалі не укладають договорів страхування зі страхувальниками, а діють виключно через страхових посередників — акредитованих при «Lloyd's» страхових брокерів (так званих «брокерів Ллойда»).

Агент обслуговує здебільшого страхові інтереси громадян, укладаючи стандартні страхові угоди й продаючи страхові поліси з масових видів страхування. Цей процес має назву «аквізиція», а страхові агенти, які страхують ризики громадян, — «аквізитори». Діяльність страхових агентів може здійснюватися як безпосередньо, так і через систему генеральних агентств. Безпосередній зв'язок зі страховиком кожного окремого страхового агента — це найпростіша форма таких відносин.

Складнішою формою є так звана система генеральних агентств, яка є зараз переважаючою на західних страхових ринках. Вона зазвичай будується за територіально-адміністративною ознакою: у потрібних страховику адміністративних пунктах створюється 1-2 генеральних агентства, роботу яких організують генеральні агенти. Вони набирають собі штат агентів, проводять навчання, визначають зону їхньої діяльності з обслуговування страхувальників.

З розширенням охоплення страхового поля агенти можуть залучати субагентів і спрямовувати їхню діяльність. Отже, вибудовується така вертикаль продажу страхових послуг: генеральний агент — агент — субагент.

Переваги цієї системи полягають в її гнучкості та мобільності. Страхова компанія має змогу забезпечити свою присутність майже на всій території країни без зайвих витрат на утримання філій і представництв за допомогою мережевого маркетингу.

6. Страхові посередники, як і будь-які посередники, отримують за свої послуги винагороду від страховика у вигляді комісійних. Комісійні установлюються у певному відсотку від зібраних посередниками страхових премій. Цей відсоток коливається за видами страхування залежно від їх трудомісткості. Але брокерська комісія зазвичай є набагато вищою, ніж комісійні страхового агента. Неоднаковим є й її економічний зміст.

Для страхового брокера комісія — це його дохід як суб'єкта підприємницької діяльності. Для страхового агента це — форма заробітної плати. В Україні діяльність страхових агентів і страхових брокерів регулюється Законом України «Про страхування»; Постановами Кабінету Міністрів України № 1523 від 18.12.96. «Про провадження діяльності страховими посередниками» і № 747 від 29.04.99. «Про впорядкування діяльності страхових брокерів»; відповідними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Страховими агентами законодавство України визнає громадян або юридичних осіб, які діють від імені та за дорученням страховика й виконують частину його страхової діяльності, а саме:

•  укладають договори страхування;
  •  отримують страхові премії;
    •  виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат.

Юридичним підґрунтям відносин між страховиком і страховим агентом є договір доручення, який укладається між ними. Страхові агенти виступають на ринку як представники страховика, діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі зазначеного договору доручення.

Страховими брокерами законодавство визнає юридичних осіб або громадян, зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені. Вони мають бути внесені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів, який веде Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, та щоквартально звітувати перед цією Комісією.  

Посередницька діяльність брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і включає:

•  консультування;
  •  експертно-інформаційні послуги;
    •  роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування та перестрахування, в тому числі щодо урегулювання збитків;
    •  інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, установленим Державною Комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Юридичним підґрунтям брокерської діяльності є брокерська угода з особою, яка має потребу у страхуванні в якості страхувальника (тобто зі страхувальником, якщо йдеться про договори страхування або перестрахувальником, якщо йдеться про договори перестрахування).

Страховими брокерами можуть бути як юридичні особи, так і громадяни, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

Перестраховими брокерами можуть бути лише юридичні особи.

Законодавство дозволяє одній і тій самій юридичній особі одночасно здійснювати діяльність як страхового, так і перестрахового брокера, але за умов, що вона виконує установлені законодавством вимоги щодо проведення цих видів діяльності. Існують певні законодавчі обмеження фінансового характеру щодо страхових посередників.

Брокери - юридичні особи мають право одержувати та переказувати сторонам страхової угоди страхові премії та страхові виплати (за угодою зі страхувальником) або перестрахувальником. Брокери - фізичні особи такого права не мають.

Оскільки страховий брокер зобов'язаний забезпечити укладання договору страхування на найбільш вигідних для страхувальника умовах, тобто бути незацікавленим і неупередженим щодо вибору того чи іншого страховика, керуючись лише прагненням найбільш повно догодити страхувальникові, законодавство для заохочення таких дій брокера установлює, що частка страхових премій, зібрана страховим брокером на користь якогось одного страховика, не може перевищувати 35% загальної суми страхових премій, зібраних цим страховим брокером протягом року.

З метою забезпечення ліквідності операцій страхового брокера розмір отримуваних ним страхових премій протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розміру сплаченого статутного капіталу страхового брокера.

Страхові брокери й страхові агенти - юридичні особи мають право отримувати страхові премії, якщо вони забезпечують набрання чинності договором страхування не пізніше одного робочого дня після отримання ними страхових премій. В іншому разі вони не мають права отримувати страхові премії.

Страхові агенти - юридичні особи, які отримують страхові премії, зобов'язані перераховувати ці кошти на рахунок страховика впродовж двох робочих днів після їх отримання. Крім того, вони мають щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих страхових премій.

Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками поки що не допускається. Це обмеження не поширюється на договори перестрахування. Вони можуть укладатися за допомогою брокерів не лише з перестраховиками-резидентами, а й з перестраховиками-нерезидентами.

Страхові або перестрахові брокери, які є нерезидентами, можуть надавати страхові послуги лише через постійні представництва (філії) в Україні, які мають бути зареєстровані як платники податків і включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів. При цьому страхові брокери-нерезиденти можуть надавати посередницькі послуги з перестраховування ризиків на території України у нерезидентів на підставі доручень перестрахувальників-резидентів. Усі ці вимоги страхова компанія має враховувати, використовуючи страхових посередників як канал реалізації страхових послуг.

До суб'єктів страхового ринку також відносяться товариства взаємного страхування, орган державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків (сюрвеєри, андерайтери), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери), страхові бюро (моторне, морське, авіаційне) та Ядерний страховий пул.

Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинену систему зв'язків між ними. Він забезпечує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі, яка пропонується на ринку.

Серед економічних законів, що функціонують на страховому ринку та визначають, які страхові послуги потрібні потенційним страхувальникам, формують ціну на ці послуги, є:

•  Закон попиту та пропозиції;
•  Закон вартості;
•  Закон конкуренції.

Основний принцип ринкової економіки полягає в тому, що вільна гра попиту та пропозиції стимулює виникнення таких страхових послуг, які необхідні потенційному страхувальнику.

Свобода ціноутворення виражається в тарифних ставках на ті чи інші страхові послуги та створює умови для конкуренції між страховиками, які повинні знаходитися в постійному пошуку нових клієнтів, удосконаленні форм і методів страхового обслуговування. Приватна власність, породжуючи конкуренцію, впливає на закон вартості через ціну, яка є сигналом, що надає інформацію про умови на страховому ринку.

Страховий ринок представляє діалектичну єдність двох систем - внутрішньої системи та зовнішнього оточення. Вони взаємодіють одна з одною і чинять взаємний вплив. Внутрішня система повністю може керуватися страховиком.

Зовнішнє оточення ринку - це система взаємодіючих сил, які оточують внутрішню систему. Страховик планує і впроваджує свою ринкову діяльність в умовах зовнішнього оточення, яке в свою чергу складається з перемінних, на які страховик може вплинути (ринковий попит, конкуренція, «ноу-хау» страхові послуги тощо) та змінних, на які страховик не має можливості вплинути (державно-політичне оточення, соціально-етичне оточення, кон'єктура світового страхового ринку).

2. Страховий ринок України, напрями його розвитку

Становлення України, як самостійної, незалежної та демократичної держави обумовлює створення та розвиток національних ринкових відносин. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі, прийняті Україною міжнародні зобов'язання визначають напрями та умови гармонізованого розвитку фінансового ринку в Україні, особливо його частини - страхового ринку.

Передумовами розвитку страхового ринку України є:

•  розвиток відносин власності;
•  побудова   та  створення   ринкових  умов   господарювання,   розвиток конкуренції;
•  ліквідація державної монополії у страхуванні;
•  необхідність забезпечення безперервного відтворювального процесу за допомогою відшкодування збитків у разі настання страхової події, тобто створення фактора стабілізації економіки;
•  можливість акумулювання значних фінансових ресурсів та необхідність їх інвестування в економіку держави тощо.

Поворотним пунктом у розвитку сфери страхування  став “Закон про кооперацію”, прийнятий Радою Міністрів СРСР 26 травня 1988 р.

З прийняттям даного Закону почався процес демонополізації у страхуванні, а саме, почали з’являтися перші страхові кооперативи. З 1990 р. після прийняття Радою Міністрів СРСР “Положення про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю ” та Постанови “Про заходи щодо демонополізації народного господарства” з’являються перші акціонерні страхові компанії.

Таким чином з 1988 р. починається демонополізація страхування та процес зародження  страхового ринку у нашій країні. Зародження страхового ринку в Україні проходило стихійно, у складних умовах інфляції, в обставинах загострювання соціально-економічних проблем, низька економічна й особливо страхова культура суспільства створювали сприятливі умови для розквіту фінансових структур, які обіцяли економічне чудо.

Окремі "заповзятливі" люди бачили страхові підприємства як засіб швидкого збагачення, що дискредитує саму мету страхування, благородними задачами якого є відшкодування збитків та підвищення виживання всіх суб'єктів господарювання.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку України справляють:

•  відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, низька платоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;
•  накопичення неплатежів та збитковість багатьох підприємств;
•  неповна й фрагментарна законодавча база,  відсутність державних преференцій на страховому ринку;
•  прояв монополізму та неефективний державний контроль;
•  слабкий розвиток фінансового ринку, що стримує ефективне розміщення страхових резервів за допомогою цінних паперів та інвестицій;
•  відсутність вторинного ринку страхових послуг;
•  неналежний рівень інформаційного забезпечення; відсутність єдиної комплексної інформаційної бази.

Зростання попиту на страхові послуги, можлива активна державна підтримка страхування, розвиток його інфраструктури призведе до підвищення інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення страхових резервів та розширення напрямів їх вкладання.

Стосовно ж перспектив розвитку ринку страхування в Україні, то його потенціал важко переоцінити. Зараз в Україні на страховому ринку функціонує близько 460 страховиків, більша їх частина займається ризиковими видами страхування. Існує багато сегментів ринку, які поки що слабо розвинені, наприклад страхування підприємницьких ризиків. До того ж позитивним можна назвати суттєве підвищення професіоналізму учасників страхового ринку, а також розвиток культури страхування.

З прийняттям та за умови збереження позитивної тенденції розвитку економіки країни очікується приріст страхових платежів. При цьому випереджаючими темпами планується зростання частки добровільного страхування, переважно майнового та страхування відповідальності.

Проте повного насичення страхового ринку не передбачається у зв'язку з фінансовими можливостями підприємств, які стримуються діючою системою відшкодування витрат на страхування при розподілі виручки та доходу господарюючого суб'єкта.

Лекція № 2. Страхова послуга та особливості її реалізації

Ключові питання

1.  Поняття страхової послуги,  її економічний зміст та особливості.
   1.  Характеристика каналів продажу страхових послуг.
      1.  Маркетинг у страховій діяльності.

1. Поняття страхової послуги,  її економічний зміст та особливості

Протягом усього історичного розвитку суспільство в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, між окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій - ризиків, які негативного впливають на життя людей та діяльність підприємств.

       Настання таких подій  постійно змушувало  людство шукати шляхи надійного захисту від небезпек. Необхідність захисту поступово привело до появи такого виду діяльності, що базується на акумуляції фінансових ресурсів з метою відшкодування збитків, які були спричинені настанням шкідливих для здоров’я або матеріального благополуччя випадків, як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

Такий вид діяльності називається страхуванням, а страхова послуга щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб називається страховою послугою, яку пропонують страхові компанії, що  функціонують на страховому ринку.  

Страховий ринок - це сфера економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист (страховий товар, страхова послуга), формується пропозиція та попит на нього. Основними суб'єктами страхового ринку виступають продавці, покупці і посередники. Категорію продавців складають страхові і перестрахові компанії та їх об'єднання. В якості покупців виступають страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, які виявили бажання оформити договір страхування з тим чи іншим продавцем, або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Посередниками між покупцями та продавцями є страхові агенти або страхові брокери, які своїми зусиллями сприяють укладанню договору.

      Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинену систему зв'язків між ними. Він забезпечує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі, яка пропонується на ринку. Купівля-продаж страхової послуги оформлюється укладанням договору страхування, в підтвердження чому страхова компанія (страховик) видає страхувальнику страхове свідоцтво (страховий поліс, сертифікат).

Страхова компанія продає на ринку послугу, економічний зміст якої, її внутрішня структура, місце у системі товарів та послуг, взаємозв'язок з іншими видами послуг потребують окремого розгляду. 

Страховик надає своєму клієнту страхову послугу, яка виступає як специфічний товар на ринку. У порівнянні зі звичайним товаром, страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність, у зв’язку з цим відноситься до поняття “послуга”.

У відповідності до діючого законодавства України, а саме, Закону України «Про фінансові  послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 р. (з урахуванням змін та доповнень) страхові послуги входять до категорії фінансових послуг.  

Згідно зі ст. 4  даного Закону до складу фінансових послуг відносять: випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту; надання коштів та поручительств; переказ коштів; послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; торгівлю цінними паперами; факторинг; інші операції, які відповідають критеріям, що містяться в законодавчому визначенні фінансових послуг.

Таким чином, спираючись на норми вітчизняного законодавства та зважаючи на визначення, що практикуються у міжнародній торгівлі, можна дійти висновку, що товар, який пропонують на ринку страховики, вважається страховою послугою і розглядається як фінансова послуга.

Отже, страхову послугу можна розглядати як фінансову послугу у вигляді продажу юридично оформлених зобов'язань з надання страхового захисту, яку пропонують на ринку страховики потенційним страхувальникам.

        Згідно з класифікатором ГАТС до страхових послуг відносять:

       ► послуги з проведення прямого страхування (включаючи співстрахування), в тому числі:

•  зі страхування життя;
  •  зі страхування іншого, ніж страхування життя;

      ► послуги з перестрахування і ретроцесії;

       ► послуги страхових посередників, у тому числі страхових брокерів та агентів;

       ► послуги, пов'язані зі страхуванням, такі як консультаційні, актуарні, послуги щодо оцінки ризику та урегулювання збитків.

Основними у цьому переліку є послуги зі страхування, бо саме вони гарантують страхувальнику страховий захист. Решту послуг можна вважати допоміжними, оскільки вони обслуговують процес надання основної послуги, забезпечуючи:

а) фінансову надійність і платоспроможність страховика (послуги з перестрахування й ретроцесії, з оцінки ризиків, актуарні послуги);

б) процес просування страхових послуг до споживача (страхове посередництво, консультаційні послуги);

в) процес урегулювання збитків.

Як було зазначено раніше, страхова послуга створена для продажу і запропонована на ринку покупцям, тому вона приймає статус товару. Однак страховий товар має свої особливості і тільки йому властиві ознаки.

Складність і особливість продажу страхового товару полягає в тому, що його не видно у момент продажу, він пропонується у вигляді обіцяння, обумовленого багатьма умовами, віддаленого від виконання тривалим терміном, і може бути невиконаним, якщо за ризикових видів страхування не відбудеться страхового випадку, від якого покупець страхувався і заплатив гроші (при цьому сплачений внесок не повертається). Тобто страховик на ринку пропонує угоду, за якою страхувальник (покупець) платить гроші негайно при укладанні договору, а страховий товар отримує ще колись. А поки він отримує папір, який обіцяє цей товар-послугу.

  Проте слід уточнити, що непрозорість угоди з купівлі-продажу страхового товару стосується лише пропозиції товару, в той час як попит на страховий захист - це прозора сторона економічного процесу купівлі-продажу страхового товару, бо покупець платить, а продавець отримує реальні гроші.

Складність пропозиції страхового товару посилюється ще й тим, що навіть достатньо досвідчені люди не завжди можуть зрозуміти що написано у  страховому свідоцтві (договорі). По-перше, дуже складні страхові терміни й поняття, а по-друге, часто записи робляться цифровими символами, що відвертає покупця і не тільки незрозумілістю, але й підозрінням: чи не пастка це?  Таким чином, угода купівлі-продажу страхової послуги у покупців дуже часто викликає нерозуміння та недовіру і цей факт страховик повинен обов’язково  враховувати. Тому дуже складна задача для страховиків полягає у тому, щоб добитися високого ступеня довіри населення та підприємств (потенційних страхувальників) до страхової фірми.

Страхова послуга, будучи товаром, має споживну та мінову вартість. Споживна вартість товару «страхова послуга» полягає в потенційний можливості для страхувальника отримати страхове відшкодування для покриття збитків, які виникли в результаті страхового випадку. Тобто споживною  вартістю є забезпечення страховою послугою, яка набуває форми страхового покриття і виражається у сумі виплати страхувальнику після виникнення страхового випадку, обумовленого договором страхування. Споживна вартість страхового товару має свої особливості:

► Здобуває форму страхової послуги, але не існує в момент її продажу;

► Продається на конкретний термін, зазначений в договорі страхування (термін страхування, як правило, визначається за договорами добровільного страхування);

► Страхова послуга тільки ймовірно може бути реалізована для споживача, а може бути нереалізованою до кінця дії договору;

► Покупець страхового товару не  може продати іншій особі право скористатися цією послугою (за винятком випадків передбачених умовою страхування);

► Набуває соціально-суспільну спрямованість. Пояснюється це тим, що акумульовані грошові кошти повинні бути використані на захист потерпілих  за рахунок усіх учасників формування страхового фонду.

   Мінова вартість товару «страхова послуга» знаходить прояв у ціні, тобто безпосередньо через розмір платежу. Ціна страхової послуги виражається у страховому тарифі. Вона складається на конкурентній основі при взаємодії  попиту та пропозиції. Крім того, ціна послуги конкретного страховика залежить від величини та структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат, очікуваного прибутку.   Страховик має змогу свідомо знижувати ціну. Це стає можливим через отримання страховиком доходів від інвестиційної діяльності, здатних компенсувати втрати прибутку від застосування ним низьких цін на страхові послуги. Установлення знижених цін допомагає страховику залучити більшу кількість страхувальників, але водночас негативно впливає на його фінансову стабільність. Особливість мінової вартості товару «страхова послуга» полягає в тому, що в момент продажу страхового полісу її продавець (страховик) не знає скільки коштуватиме йому прийнятий ризик конкретного споживача (страхувальника). Чи його витрати обмежаться тільки витратами на ведення справи, чи  буде виплачена значно більша сума страхового відшкодування, якщо виникне страховий випадок.

 Виходячи зі сказаного, можна дійти висновку, що ні продавець, ні покупець на страховому ринку в момент купівлі-продажу товару «страхова послуга» не мають реальної уяви про його споживну та мінову вартість стосовно конкретного страхового полісу, оскільки мінова і споживна вартість установлюється тільки після реалізації обумовленого договором страхового випадку.

2. Характеристика каналів продажу страхових послуг

Оскільки для реалізації страхових послуг страховику завжди треба прикладати досить значних зусиль, то страхові компанії завжди приділяють особливу увагу організації й удосконаленню системи продажу страхових послуг. Тому найважливішим завданням страхових компаній є ефективна організація техніки просування страхових послуг до страхувальника, тобто вибір відповідних каналів продажу.

Створення адекватної системи продажу страхових послуг значною мірою визначає успіх страхової компанії на ринку. В залежності від форм зв'язку зі страхувальником виділяють декілька традиційних каналів (методів) продажу страхових послуг:

        ► прямий (безпосередній);

        ► за допомогою страхових посередників;

        ► альтернативний.

Прямий (безпосередній) продаж - це продаж страхових послуг через головний офіс або через філію страхової компанії штатними працівниками. У разі застосування даного методу для забезпечення широкого територіального охоплення страхового поля страховики зобов’язані створювати відповідну мережу пунктів продажу, а отже, відкривати й утримувати значну кількість філій. Утримання філій означає додаткові витрати, які часто не підкріплюються відповідними доходами з боку філій. Це призводить до необґрунтованого зростання частки витрат на ведення справи в структурі цін на страхові послуги. Тому даний канал реалізації вважається недостатньо ефективним, тому що він дуже затратний. Проте в Україні метод прямого продажу є нині переважаючим.  

Продаж через страхових посередників, а саме через агентів і брокерів,  є більш ефективним каналом, оскільки підвищується оперативність укладення договорів страхування без відчутних додаткових витрат. Посередники дають змогу забезпечити широке територіальне охоплення страхового поля, географічно наблизити страхувальника до страховика. Цей засіб є набагато дешевшим за попередній.

В країні, з такою площею як Україна, дуже важко досягти «присутності» страховика на всій території за умов використання можливостей лише прямого продажу. З економічної точки зору широка мережа філій не може бути достатньо рентабельною, оскільки їх утримання обходиться страховику дуже дорого.

Послуги посередників обходяться значно дешевше, незважаючи на необхідність виплати їм комісійних. Використання послуг страхових посередників дає можливість страховику підвищувати свою конкурентоспроможність, оскільки він користується цінною інформацією «з перших рук», яку надають страхові посередники щодо потреб страхувальників.

В Україні використання послуг страхових посередників є ще доволі обмеженим, особливо це стосується послуг страхових брокерів..

Альтернативні канали продажу -   це продаж страхових послуг через банки, відділення зв'язку, туристичні фірми, агенції нерухомості, автосалони, станції технічного обслуговування автомобілів тощо.

        Крім перелічених каналів продажу у практиці дуже часто страховики використовують комбіновані системи продажу. Комбінований канал означає одночасне використання для продажу послуг певного виду як прямого продажу, так і продажу із залученням страхових посередників і альтернативних каналів.

Останніми роками у світовій практиці поширюється використання нових каналів збуту:

•  telemarketing (телефонний маркетинг і близькі до нього факс-маркетинг, SMS-повідомлення, використання телефонного автовідповідача);
  •  direct mail advertising (поштою, коли у поштову скриньку вкладаються безплатні листівки або конверти з примірниками договорів страхування, заповнивши та відіславши які страхувальник може застрахуватися без зайвого клопоту);
  •  coupon advertisement (реклама у пресі з відривним купоном; цей купон страхувальник власноруч вирізає, заповнює і, сповістивши про це страховика та сплативши страхову премію, вважається застрахованим);
  •  electronic serves (електронне обслуговування за допомогою Інтернету).

Цей канал продажу в наш час вважається найбільш перспективним. За деякими даними у світі частка продажу страхових послуг через Інтернет становить нині близько 1,5-2%, і вона зростає.

Використання нових каналів дає велику економію, вони є більш вигідним для страховика. Але тут існують певні обмеження. Ці канали придатні лише для продажу стандартизованих страхових продуктів (полісів страхування цивільної відповідальності автовласників, медичного страхування тощо).

Якщо зважити на те, що у страхуванні складних ризиків кожний страховий договір є по-своєму унікальним і має індивідуалізований характер, слід розуміти, що зазначені канали продажу ніколи не зможуть повністю замінити канали традиційні.

Вибір страховиком тих чи інших каналів для просування своїх послуг на ринку визначається різними факторами: структурою страхового портфеля страховика; рівнем розвитку страхового ринку; ступенем територіальної розгалуженості страхової організації; іміджем страхової компанії, її історією, культурою, традиціями; правовим середовищем, в якому здійснюється страхова діяльність; стратегією страхової компанії (тобто заходами, які має вжити страховик для досягнення своїх цілей); витратами на запровадження даного каналу продажу, оцінкою його ефективності та перспективами застосування в майбутньому; якісними характеристиками самої страхової послуги.  

Поєднання уподобань страховика й страхувальника у виборі каналу просування страхових послуг дає страховику додаткові конкурентні переваги.

Отже, створюючи певні канали просування, страховик обов'язково має орієнтуватися на ступінь зручності цих каналів для використання майбутніми споживачами.

3. Маркетинг у страховій діяльності

Попит на страхову послугу виникає тоді, коли з’являється потреба в страховому захисті, але потреба у страховому захисті не забезпечує перетворення потенційного страхувальника в реального.

По-перше, він повинен усвідомити цю потребу, а по-друге, він повинен бути платоспроможним, тобто мати можливість заплатити за страхову послугу.  Звідси виходить, що страховик пропонуючи свої послуги повинен:

      1.  У доступній формі пояснити економічну доцільність і той виграш, який отримає страхувальник, уклавши договір страхування.

      2.  Страхову  послугу   побудувати  таким  чином,  щоб  ціна  на  страхову послугу відповідала можливостям (платоспроможності) тієї групи страхувальників, для якої вона призначена.

       Ці питання вирішує служба маркетингу страхової компанії, яка розглядається як мозковий центр, як джерело інформацій і рекомендацій з багатьох питань поточної і перспективної діяльності страховика.

       Страховий маркетинг є системою взаємодії страховика і страхувальника, яка спрямована на взаємний облік їх інтересів і потреб. Маркетинг може бути визначений як низька функцій страхової компанії, спрямованих на планування, визначення ціни, а також на рекламування i реалізацію страхових послуг, тобто страховий маркетинг - це діяльність, що супроводжує рух послуг від страхової компанії до страхувальника.

Таким чином,  страховий маркетинг - комплексна система дій страховика спрямована на надання таких страхових послуг і в такій кількості, які відповідають потенційному попиту.

Питанням маркетингу відводиться особливе місце в ринковому регулюванні страхової справи, як засобу дослідження  і впливу на  страховий ринок з метою отримання максимального прибутку. Тобто страховий маркетинг можна розглядати як:

     1) Метод дослідження страхового ринку.

      2) Метод впливу на страховий ринок з метою отримання максимального прибутку.

     3) Метод управління комерційною діяльністю страхових компаній.

     Процес маркетингу включає в себе низку дій, які зводяться до двох основних функцій:

        ► Формування попиту на страхову послугу;

        ► Задоволення страхових потреб.

Формування попиту на страхову послугу – це цілеспрямована дія на потенційних покупців з метою підвищення існуючого рівня попиту до бажаного рівня, який наближається до рівня пропозиції даної компанії.

Задоволення страхових потреб: реалізація цієї функції за допомогою високої культури страхового обслуговування є задатком нового попиту на страхові послуги.

Страхові компанії витрачають великі кошти на удосконалення організації продажу страхових полісів, поліпшення обслуговування клієнтів і підтримання іміджу. Маркетинг страховика спирається на такі основні принципи:

•  глибоке вивчення кон'юнктури страхового ринку;
  •  сегментацію страхового ринку;
  •  гнучке реагування на запити страхувальників;
  •  інновацію (постійне удосконалення модифікації, пристосування страхових продуктів до потреб ринку).

Обов’язковими задачами служби маркетингу повинні бути:

      ► збирання, оброблення та аналіз інформації про страховий ринок, існуючий попит на послуги даного страховика і його конкурентів;

       ► глибоке вивчення та прогнозування кон’єктури на страхові послуги;

      ► вивчення потенціальних можливостей страхових компаній;

      ► планування власної стратегії залежно від стану  і кон’єктури ринку;

      ► визначення ціни на страхову послугу;

      ► роз’яснювальна робота та реклама діючих і нових видів страхування.

  За допомогою служби маркетингу повинна передбачатися координація діяльності всіх структурних підрозділів страхової компанії, з тим щоб остання працювала як єдина інтегральна система. Складовою частиною плану служби маркетингу будь-якої страхової компанії є реклама. Реклама підпорядковується цілям, визначеним планами маркетингу, і має розглядатись як один із компонентів маркетингу.

        Реклама - це платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів повідомлення, що здійснюється через засоби масової інформації чи будь-яким іншим способом публічного звертання і агітування на користь певного товару, марки, фірми, особистості тощо.

Страхова реклама - це стисла інформація, де в яскравій, образній та дохідливій формі розкриваються основні умови діючих видів страхування. Вона повинна враховувати інтереси різних груп страхувальників.

Метою реклами страхових послуг є сприяння укладанню нових та відновленню раніше діючих договорів страхування. Отже, потрібні такі заходи:

•  інформування потенційних страхувальників про діючі види страхування;
  •  стимулювання бажання докладніше ознайомитися з даним видом послуг, умовами та перевагами страхування;
  •  формування іміджу компанії.

  До страхової реклами ставляться такі вимоги:

       ►    правдивість: реклама повинна носити діловий характер, відповідати об’єктивній реальності, мати єдині форми та зміст, нести інформацію, яка відповідає дійсності, нічого не перебільшувати;

       ► конкретність: вона полягає в простому, дохідливому та переконливому викладанні тексту, продуманих аргументах і цифрових даних, логічно завершеному художньому рішенні;

          ►   адресність: вона полягає в тому, наскільки рекламні засоби звернені до конкретних верств населення, віковим, соціальним або професійним групам. Досвідчені рекламісти страхової справи затверджують, що  “отримати”  постійного страхувальника можливо тільки адресною рекламою;

       ► плановість: план рекламної кампанії розробляється залежно від стратегії маркетингу. Маркетингова політика буд-якої страхової компанії будується згідно з цілями розвитку ринку;

► комплектність: усі частини реклами мають бути пов'язані одна з одною, а також зі рештою дій, підпорядкованих рекламній меті;

► своєчасність: можна використовувати рекламу та її ідею доти, доки вона лишається дієвою та не набридла - важливо вчасно відмовитися від реклами.

Головним критерієм ефективності реклами, як і маркетингу в цілому, є успішність реалізації рекламованих продуктів, зокрема страхових послуг. Аналіз реклами страхових послуг в Україні свідчить, на жаль, про низьку активність рекламодавців та про майже повну відсутність сьогодні цікавих рекламних продуктів будь-якого виду.

Лекція № 3. Порядок укладання та  ведення  страхової угоди

Ключові питання

1.  Суть договору страхування, його суттєві та несуттєві умови.
   1.  Етапи проходження страхової угоди.
      1.  Права та обов’язки суб’єктів страхових відносин у період дії договору страхування.
         1.  Порядок визначення відшкодування та інших страхових виплат у період дії договорів страхування.

1. Суть договору страхування, його суттєві та несуттєві умови

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою:

► страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо);

► страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Однак страхові договірні зобов`язання мають важливу особливість та відмінності.

Якщо звичайні договірні зобов’язання передбачають неухильне взаємне виконання сторонами умов договору, то при страхуванні одна сторона (страхувальник) завжди сплачує внески, а друга (страховик) виплачує гроші лише за обумовлені наслідки страхового  випадку.

Якщо такого випадку не відбудеться в термін дії договору, то зобов’язання страховика можуть бути невиконаними. В цьому і є специфічність договору страхування, де визначну роль відіграє страховий ризик.

        Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування – це документ, який визначає умови проведення певного виду страхування.

Правила страхування з добровільних видів страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни або доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни або доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу.

Договори в обов’язковій формі укладаються відповідно до Положення про порядок проведення того чи іншого виду обов’язкового страхування, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Кожний страхувальник, який бажає укласти договір добровільного страхування, знайомиться з правилами страхування.

Якщо існуючі правила задовольняють страхувальника, він може укласти договір страхування, у разі, якщо умови страхування не відповідають, або частково відповідають бажанням страхувальника, він  не укладає договір.

Умови страхування можуть бути суттєвими (істотними) і несуттєвими (неістотними). Основу договору складають суттєві умови.

Суттєві умови страхування (за діючим громадянським законодавством) це такі умови, які відображають предмет договору, а також головні інтереси сторін, що дозволяє укласти даний договір. До суттєвих умов договору добровільного страхування належать:

•  контингент страхувальників та застрахованих;
•  об’єкти та предмети страхування;
•  обсяг страхової відповідальності (страхові ризики);
•  термін страхування; страхова сума;
•  тарифні ставки страхових платежів (внесків, премій ) тощо.

Укладаючи договір, страхувальник перед усе пов’язує суттєві умови зі своїми інтересами.

Якщо правила страхування дозволяють, то страхувальник самостійно вибирає об`єкти, які доцільно застрахувати, задовольняючий його обсяг відповідальності (набір страхових ризиків), розмір страхової суми, термін страхування, франшизу, за особовим страхуванням страхувальник назначає посмертного отримувача страхової суми.

Інші суттєві умови установлює страховик, пропонуючи той чи інший вид  страхування за раніше обчисленими тарифними ставками. Зміна  суттєвих умов під час дії договору можлива лише за спільною угодою обох сторін. Суттєві умови складають основну частину тексту страхового свідоцтва (поліса).

Несуттєві умови страхування - це такі умови страхування, які, як правило, деталізують або доповнюють суттєві умови. До них відносяться:

порядок оформлення договору страхування та порядок  вступу договору в дію;

розмір страхових платежів (внесків, премії) та порядок їх сплати і наслідки їх несплати, всілякі перерахунки по платежах;

порядок визначення шкоди, страхового відшкодування і виплат страхового відшкодування (страхових сум), порядок розгляду претензій та інші умови.

Правила страхування пропонують страхувальнику готовий набір несуттєвих умов, які він, по суті тільки бере до уваги, якщо укладає договір даного виду страхування.

Діючі сьогодні  умови всіх видів страхування напрацьовані багаторічною практикою його проведення з урахуванням досвіду зарубіжних країн. Вони постійно удосконалюються для більш певного задоволення інтересів страхувальників. Розвиток страхового ринку і конкуренції вимагають страховиків проводити роботу щодо удосконалення як суттєвих, так і несуттєвих умов страхування.

2. Етапи проходження страхової угоди

Процес укладання страхової угоди складається із декількох етапів, кожен із яких окремо забезпечує вирішення визначеної часткової мети, а в сукупності досягається головна мета страхової послуги – забезпечення страхового захисту майнових та інших інтересів підприємств, організацій та громадян.

Етапи укладання страхової угоди:

      1) подання страхувальником заяви про прийняття об’єкта на страхування;

      2) вирішення страховиком питання щодо прийняття даного  об’єкта на страхування (андерайтинг);

3) укладання договору страхування (видача страхового полісу);

4) відшкодування   збитків за   договором  страхування (закінчення дії договору, дострокове припинення договору).

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику заяву. Заява на укладання договору страхування є проявом волі страхувальника і виконує важливі функції:

•  стає відправною, вихідною юридичною основою для початку страхового процесу;
•  відображає змістову частину майбутнього договору страхування, в тому числі з оцінки ризику, повноваженнях зі способу сплати страхових внесків тощо.

Заява страхувальником подається звичайно у письмовій формі, установленою страховиком, але за деякими видами страхування з громадянами передбачається подача заяви  в усній формі.

Андерайтинг - процес вирішення питань щодо прийняття ризику на страхування. Андерайтинг спрямований на вирішення чотирьох основних завдань:

1) оцінка запропонованого ризику з точки зору характеристики об’єкта страхування та ступеня ризику і розміру максимально можливого збитку;

2) на основі оцінки проводиться вирішення питання щодо прийняття ризику на страхування або відхилення поданої заяви;

3) у разі згоди щодо страхування даного об’єкта проводиться визначення термінів страхування, розмірів страхового забезпечення, обсягу страхової відповідальності (тобто конкретних умов договору страхування);

4) обчислення розміру страхової премії за договором страхування з урахуванням суттєвих характеристик даного об’єкта.

Після отримання заяви від потенційного страхувальника спеціалісти страхової компанії повинні проаналізувати інформацію, яка характеризує ризикові обставини.

Тому страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий склад, підтверджені аудитором, та інші документи, необхідні для оцінювання страхового ризику, виявити вірогідність настання страхового випадку, тобто дати  оцінку ризику.

На основі аналізу ризикових обставин вирішується питання про прийняття об’єкта на страхування.

У разі позитивного вирішення питання уточнюються: термін страхування, обсяг страхової відповідальності та інші умови. Потім проводиться розрахунок страховий премії. 

Страхова премія (страховий платіж) - це  плата за страхування, яку зобов’язаний внести страхувальник страховику відповідно  до договору страхування.

Страхова премія (страховий платіж) розраховується на основі раніше визначених тарифних ставок. Спочатку обчислюється річна страхова премія, тобто страхова премія на термін договору один рік, обчислюється вона за формулою:

Страховий платіж (внесок) =

А потім, якщо термін дії договору страхування складає декілька років, то одержану суму річної страхової премії треба помножити на кількість років, а при терміні страхування декілька місяців, обчислюється визначений відсоток від річної страхової премії або 1/12 річної премії за кожен місяць (порядок розрахунку залежно від того, що передбачено правилами страхування).  

Слід також урахувати, що інколи страхувальникам за певних умов, передбачених правилами страхування, можуть надаватися знижки (пільги) або надаватися надбавки до страхової премії, які необхідно враховувати після розрахунку страхової премії за установлений термін страхування.

Зі страхуванню життя обчислюється місячний внесок за такою ж самою формулою, а надбавки і пільги договорами страхування життя не передбачається.

Укладання договору страхування – це третій  етап укладання страхової угоди. Якщо договір страхування улаштовує обидві сторони і вони готові його підписати, то страховик оформлює страховий договір (страховий  поліс, сертифікат).

Страхова угода може оформлюватись у формі договору, в якому відображаються всі суттєві умови страхування й більша частина несуттєвих умов (розмір страхової премії, порядок сплати страхової премії, порядок виплати страхового відшкодування й інш.), а також обов`язки обох сторін. Крім того страхувальнику може видаватися страховий поліс (свідоцтво, сертифікат), установленого зразка.

Якщо страхувальником є фізичні особи, то страховий поліс, як правило, заповнюється у двох примірниках.

Частіш за все страховий поліс є бланком сурової відповідальності. Він теж містить у собі умови страхування.

Структуру страхового поліса наведено на рис. 3.1.

Рис. 3.1  Структура страхового полісу

Договір страхування як цивільно-правова угода відноситься до реальних договорів. Це означає, що він набуває чинності тільки після внесення повної суми страхового платежу (внеску) або його частини в розмірах і в терміни вказані в договорі. Від того яким чином і коли будуть сплачені страхові платежі залежить початок дії договору страхування. Страхові платежі страхувальник може сплатити безготівковим рахунком, або готівкою (юридичні особи сплачують внески тільки безготівковим рахунком):

Початок дії договору страхування починається:

       ► При сплаті страхової премії (першого внеску) готівкою – з того дня, який слідує за днем сплати. Вважається початок з 00 год.

       ► При сплаті страхової премії (першого внеску) безготівковим розрахунком – з дня надходження страхової премії на рахунок страховика (з 00 годин).

       ► При поновленні договору страхування (укладанні договору на новий термін до закінчення попереднього договору) – з наступного дня, після закінчення попереднього договору (з 00 годин).

Дія договору закінчується через стільки років або місяців на скільки його укладено, у день, що передує числу, з якого договір набуває чинності. Вважається закінчення в 24 години.

Страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - в іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як тільки страхувальник сплатить страхові платежі (початковий внесок), завершується перехід від формальних (юридичних) страхових відносин клієнта і страховика до реальних (економічних).

Після сплати внесків страхувальнику вручається страховий поліс:  при сплаті платежів готівкою - одноразово з сплатою страхових  платежів;  при сплаті безготівковим розрахунком страховий поліс видається страхувальнику у терміни установлені страховою компанією, але не пізніше 15 днів після вступу договору в дію.

Договір страхування є юридичним фактом, з яким норми права пов’язують виникнення страхових правовідносин. Він виступає регулятором поведінки сторін у цих правовідносинах, безпосередньо визначає права та обов’язки його учасників.

 

3. Права та обов’язки суб’єктів страхових відносин у період дії договору страхування

Протягом дії договору страхування за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування, договір страхування може бути достроково припиненим.  

Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі.

Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму.

Викупна сума – це частка внесків за вирахуванням витрат страхової компанії на обслуговування цього договору.

За умови дострокового припинення договору страхування не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі.

У разі настання страхового випадку страхувальник, його правонаступник або третя  особа (визначені умовами страхування) зобов’язані:

•  вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків;
  •  заявити  у  відповідні  правоохоронні  органи: ДАІ,  міліцію,  органи пожежного нагляду та інш.;
  •  у термін не більш ніж трьох діб письмово звернутися до страхової компанії, з якою був укладений договір;
  •  зберегти до прибуття на місце страховика пошкоджені об’єкти в такому стані, який вони мали після припинення впливу страхової події.

       У заяві докладно зазначається, коли і за яких обставин знищено (пошкоджено) об’єкти страхування і в які компетентні органи про це заявлено, які заходи прийняті щодо рятування майна.

До заяви, у разі необхідності, додається список пошкоджених та втрачених  речей і поліс.

На основі письмової заяви страхувальника спеціаліст страхової компанії на місці події в присутності свідків складає акт загибелі або ушкодження майна, установленої форми.

У страховому акті надається характеристика нещастя, причини його виникнення, а також даються відомості про ушкоджені та загиблі об’єкти, роботи з рятування, та приведення в порядок майна, наявність залишків. Такі відомості служать основою для розрахунку розміру шкоди та страхового відшкодування.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

До кожного акту загибелі й ушкодження майна повинні бути прикладені документи, отримати страховиком в органах пожежного надзору, міліції (ДАІ), судово-медичних та інших правоохоронних органах, які володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.  

Визначення шкоди заподіяної стихійним лихом, нещасним випадком, аваріями або пожежею будівлям й іншому майну та відшкодування її потерпілим – найбільш складна і відповідальна робота страхових організацій. Методика визначення  шкоди (збитку) і страхового відшкодування залежить від виду застрахованого майна, ступеня пошкодження майна, а також від того, хто є страхувальником.

4. Порядок визначення відшкодування та інших страхових виплат у період дії договорів страхування

Сумою шкоди (збитку) страхувальника вважається: вартість загиблого майна за страховою оцінкою, вартість пошкодження (ремонту) майна з урахуванням його знецінення, вартість робіт по рятуванню майна та приведення його у порядок. З суми шкоди вилучається вартість залишків майна, придатних для  подальшого використання (дошки, цегла, колоди тощо).

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування розраховується за тією системою страхового забезпечення, яка передбачена умовами страхування. Під системою страхового забезпечення розуміються - методи розрахунку страхового відшкодування за договорами страхування майна та відповідальності. Існує  декілька систем страхового забезпечення:

Пропорційна (часткова) система страхового забезпечення – передбачає виплату  страхового відшкодування у розмірі такої частки шкоди (збитку), яку страхова сума займає по відношенню до страхової оцінки (вартості) об'єкта. Тобто  суму страхового відшкодування можна визначити за формулою:    

             

  .

Якщо майно застраховано в повній вартості, то зникає різниця між страховою оцінкою та страховою сумою і страхове відшкодування буде виплачено в розмірі шкоди (збитку).  

Система забезпечення першого ризику – передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі шкоди, але в межах страхової суми. Тобто вся шкода в межах страхової суми компенсується повністю, а шкода, яка перевершує страхову суму, не відшкодовується зовсім.

Гранична система страхового забезпечення, за якої відшкодовується збиток, визначений  як різниця між раніше обумовленою граничною сумою та досягнутим рівнем доходу. Звичайно вона використовується при страхуванні доходу.

Також при розрахунку суми страхового відшкодування необхідно враховувати франшизу, якщо вона була установлена при укладанні договору страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Франшиза установлюється у відсотках від страхової суми або в абсолютній сумі і може бути умовною й безумовною.

За умовної франшизи не виплачується сума обчисленого страхового відшкодування в межах суми грошових коштів, які складають франшизу. Якщо сума страхового відшкодування більш ніж розмір франшизи, то воно виплачується повністю. За безумовної франшизи - із будь-якої суми страхового відшкодування франшиза віднімається.

Слід пам’ятати, що при розрахунку суми виплати (відшкодування) страхувальнику за договорами страхування, за якими установлена франшиза, спочатку визначається сума страхового відшкодування за тією чи іншою системою страхового забезпечення, а потім ця сума порівнюється з розміром франшизи.

Якщо страховик виплатив відшкодування в розмірі повної страхової суми, то його зобов’язання перед страхувальником вважаються вичерпаними, і договір втрачає чинність. Якщо сума відшкодування менш ніж страхова сума, то договір вважається чинним в обсягах різниці між установленою страховою сумою і сумою виплаченого відшкодування.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Згідно з принципом суброгації до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат,  переходить право вимоги страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки.

По особистому страхуванню страхувальник має право звернутись у страхову компанію з заявою про отримання страхової суми внаслідок страхового випадку протягом трьох років, додавши до заяви необхідні документи, які передбачені правилами страхування. На основі поданої страхувальником заяви і необхідних документів спеціалісти страхової  компанії складають “розрахунок на виплату”. Страховик здійснює страхову виплату, якщо на день страхового випадку договір страхування діяв, тобто був сплачений внесок і це документально підтверджено.

Інколи страховик при прийняті заяви від страхувальника, його правонаступника або третьої   особи  на виплату відшкодування або страхової суми приймає рішення у відмові їм.

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації.  Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, установлюється відповідно до чинного законодавства України;

2)   вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у термін  не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику.

                            Лекція № 4. Страхування життя та пенсій

Ключові питання

1.  Страхування життя як підгалузь особистого страхування. Його значення, види та принципові відмінності від інших видів страхування.
   1.  Змішане страхування життя.
      1.  Страхування дітей та страхування до вступу в шлюб.
         1.  Страхування ренти.
         2.  Страхування пенсій.

1. Страхування життя як підгалузь особистого страхування. Його значення, види та принципові відмінності від інших видів страхування

Якщо предметом договору страхування (згідно зі ст. 4 Закону України «Про страхування») є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані  з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, то дані види страхування відносяться до особистого страхування.

      Особисте страхування має багато спільного із соціальним страхуванням, і насамперед щодо об'єктів страхового захисту громадян. Проте між особистим страхуванням і соціальним є відмінності. Головна з них стосується джерел формування страхових фондів. В особистому страхуванні ними є переважно індивідуальні доходи громадян, а в соціальному - кошти підприємств, установ, організацій.

У свою чергу, особисте страхування, як галузь страхування, поділяється на окремі підгалузі, які мають принципові відмінності. До таких відмінностей у першу чергу слід віднести сукупність ризиків (обсяг страхової відповідальності), тривалість дії договорів страхування, виконання у різному ступені функцій накопичування.

 

 Рис 4.1. Класифікація договорів особистого страхування на підгалузі

За договорами страхування життя передбачається обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку, а також у разі смерті застрахованої особи. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи.

У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом усього терміну дії договору страхування життя.

Таким чином, страхування життя - це довгострокові види страхування, які  водночас поєднує у собі функції страхового захисту громадян та їх збереження  (нагромадження).

         У цивілізованих країнах світу страхування життя добре розвинене, йому приділяється значна увага з боку держави. Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладання коштів. Крім того, значне поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруги та навантаження на соціальний бюджет країни. Довгострокове страхування життя дає можливість накопичувати досить великі страхові фонди, тимчасово вільна частина яких може бути використана як джерело інвестицій у народне господарство, що сприяє стабілізації фінансового стану держави.

В українському страховому бізнесі, на жаль, частка договорів страхування життя займає незначну роль. Таке становище викликане низкою обставин, до яких відносяться:

•  загальна економічна ситуація у країні;
  •  недовіра населення та їх низька платоспроможність;
    •  недоскональне податкове законодавство;   
•  обмеження  для  розміщення   тимчасово  вільних  коштів  страхових компаній та інші причини.

В Україні сьогодні договори страхування життя проводяться тільки у добровільній формі. Страховик, який отримав ліцензію на страхування життя, не має права займатися іншими видами страхування. У світовій та вітчизняній практиці існують такі види страхування життя:

        ► змішане страхування життя;

        ► страхування дітей;

        ► страхування до вступу в шлюб;

        ► страхування пенсії;

        ► страхування ренти та інші види страхування.

2. Змішане страхування життя

Одним із найпопулярніших видів особистого страхування є змішане страхування життя. Страхувальниками за договорами змішаного страхування життя є фізичні особи. У більшості випадків за даним видом страхування страхувальник і застрахований  одна й та сама особа.

        На страхування приймаються громадяни від 16 років і до віку, який вважається середньою тривалістю життя населення. Кожна страхова компанія у своїх правилах конкретно установлює верхню вікову межу застрахованих. Договір страхування, як правило,  не укладається з непрацюючими інвалідами першої групи. Можуть бути також передбачені й інші обмеження щодо інвалідів інших груп, хворих на онкологічні та хронічні захворювання, СНІД тощо. Ці та інші хвороби включені в список тому, що вони можуть призвести до передчасної смерті застрахованого.  

     Страхова компанія перед прийняттям рішення про укладання договору, як правило, заповнює анкету, яка містить докладні відповіді майбутнього застрахованого: про перенесені інфекційні захворювання, оперативні хірургічні втручання, травми тощо. Аналізуючи ці дані страховик може більш точно оцінити ризик і прийняти рішення про укладання договору страхування. Попередній медичний огляд, як правило, проводиться при укладанні договорів тільки на великі страхові суми, а також у випадках, коли є підстави вважати, що майбутній страхувальник навмисно перекручує відомості при заповненні анкети.

Договори змішаного страхування є довгостроковими і можуть укладатися на різні за тривалістю терміни. В Україні договори змішаного страхування життя укладаються терміном на 3, 5, 10, 15 і 20 років.

Страхувальник при укладанні договору має право визначити особу (осіб), яка має право одержати страхову суму, у разі смерті застрахованого. Крім того протягом дії договору призначена страхувальником особа може бути ним замінена іншою.

Розмір страхової суми установлюється за згодою сторін, з урахуванням бажання та можливостей страхувальника. Страхувальник за згодою страховика має право протягом дії договору страхування збільшити або зменшити розмір страхової суми з відповідним перерахунком страхової премії.

Страхова премія розраховується на основі страхової суми та тарифів і може бути сплачена готівковим або безготівковим способом, одноразовим платежем або систематично (щомісячно, щоквартально, що півроку, щорічно). За договором змішаного страхування життя розмір тарифів встановлюється залежно від строку страхування, та віку страхувальника. При розробці тарифів враховуються спеціальні таблиці смертності для чоловіків та жінок.

Страховими випадками (ризиками) за даним видом страхування є такі події (обсяг страхової відповідальності):

      ► дожиття застрахованого до закінчення терміну дії договору
страхування;

       ►    смерть застрахованого в період дії договору страхування з будь-якої причини;

      ► отримання тимчасової або стійкої непрацездатності застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Однак страховик не несе  відповідальності за договорами змішаного страхування життя, при настанні таких подій:

1)  у разі смерті застрахованої особи  протягом перших шести місяців дії договору від злоякісних пухлин, серцево-судинного захворювання або інших хронічних захворінь;

2)  у зв'язку із вчиненням застрахованим дій, в яких слідчими органами або судом установлено ознаки навмисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

3)  умисного завдання собі тілесних пошкоджень;

4)  в зв'язку з самогубством або спробою самогубства;

5)  військових дій, громадянської війни, страйків;

6)  впливу ядерного  вибуху,  радіації,  хімічного  чи  бактеріологічного зараження.

У разі смерті застрахованого при настанні вище зазначених подій отримувачу страхової виплати повертається частина внесених платежів.

       Для отримання страхової суми при дожитті застрахованого до закінчення терміну дії договору страхування застрахованому необхідно надати у страхову компанію такі документи: поліс (страхове свідоцтво); заяву установленого зразка; документ, що підтверджує особу одержувача страхової виплати. Страхова компанія виплачує страхову суму з урахуванням бонусу (премії), розмір яких був встановлений при укладанні договору страхування. Виплати, які були пов'язані із наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на розмір страхової суми та бонусу, визначених до виплати.

Для отримання страхової суми  у разі смерті застрахованого у період дії договору отримувачу страхової суми необхідно надати аналогічні документи, а також свідоцтво про смерть застрахованого або нотаріально посвідчену копію свідоцтва.

Для отримання страхової суми в разі тимчасової втрати застрахованим працездатності від нещасного випадку необхідно надати такі документи: поліс (страхове свідоцтво); заяву установленого зразка; довідку з медичного закладу установленого зразка; документ, що підтверджує особу отримувача страхової виплати; а також, за необхідності, акт про нещасний випадок. У даному випадку  застрахованому виплачується або 0,5% від страхової суми за кожну добу втрати працездатності, або визначений відсоток від страхової суми згідно з таблицями  витрат залежно від ступеня втрати працездатності.

         За умовами договору страхування страхувальнику надається право достроково припинити договір страхування. У цьому разі страхувальник отримує викупну суму (частку внесків за вирахуванням витрат страхової компанії на обслуговування цього договору). Якщо страхувальник протягом певного терміну, вказаного у договорі, не сплачував внески, договір вважається достроково припиненим.  Водночас договором може бути передбачено пільговий період, протягом якого страхувальнику надається можливість сплатити черговий прострочений внесок. У випадку несплати чергового внеску в установлений договором термін  з урахуванням пільгового періоду договір вважається припиненим з моменту прострочення. При цьому страхувальник може отримати викупну суму або відновити договір страхування. Відповідальність страховика за договором відновлюється після сплати простроченого страхового внеску і неустойки, розмір якої може знаходитися в межах до 10% від простроченої суми.

Вимоги про виплату страхової суми за договором страхування життя можуть бути пред'явлені страховику протягом трьох років з дня настання страхового випадку.

Умовами договору змішаного страхування життя може бути передбачене  право страхувальника на отримання позики в розмірі, що не перевищує розмір викупної суми на момент отримання позики.

3. Страхування дітей та страхування до вступу в шлюб

        Страхування дітей можна назвати різновидом змішаного страхування життя. При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки й інші родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують страхові внески, а застрахованою є дитина у віці з дня народження до 15 років. Як правило, вік, стан здоров'я страхувальника не має значення при укладанні договору страхування, але в окремих випадках страхові компанії можуть це обумовити. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені юридичними особами - підприємствами, установами, організаціями.

Договір страхування укладається на підставі заяви страхувальника установленої форми і передбачає страхову виплату у випадку:

•  закінчення дії договору страхування, тобто досягнення дитиною 18 років;
  •  смерті застрахованої дитини;
  •  втрати дитиною здоров'я від нещасного випадку.

       Страхова сума установлюється за бажанням та можливостями  страхувальника. Максимальний термін страхування дорівнює 18 рокам, якщо вік дитини на момент укладання договору страхування становить до шести місяців. В інших випадках термін страхування визначається як різниця між 18 роками і віком дитини (у повних роках) на момент укладання договору. Мінімальний термін дії договорів становить три роки.

Розмір страхового внеску (страхової премії) залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, у свою чергу, залежить від віку застрахованого і відповідно від терміну страхування.

Якщо у період дії договору страхування наступить смерть страхувальника, то його обов’язки щодо уплати внесків може взяти будь-який інший родич. Якщо не буде установлений новий страхувальник, то на рахунок застрахованого буде перерахована визначена сума, розмір якої залежить від суми внесених внесків.

При укладанні догорів страхування до вступу в шлюб (весільне страхування) страхувальниками виступають батьки, бабусі, дідусі та інші родичі дитини віком від 18 років і до віку, який вважається середнім тривалості життя населення. Не укладаються договори страхування, як правило, з непрацюючими  інвалідами І групи.

Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до 15-ти років. На користь однієї дитини можна укласти кілька договорів страхування. Договір страхування до вступу в шлюб може передбачати відповідальність страховика також при настанні смерті застрахованого під час дії договору та при втраті здоров'я застрахованим у зв'язку із нещасним випадком.

Страхова сума може бути установлена за бажанням та можливостями страхувальника і виплачується після закінчення терміну страхування та у зв'язку з реєстрацією шлюбу одночасно.

        При укладанні договорів  страхування до вступу в шлюб необхідно розрізняти термін страхування і вичікувальний період. Термін страхування визначається так як і при страхуванні дітей.

Період між закінченням терміну страхування і 21 роком застрахованого вважається вичікувальним періодом. Протягом цього періоду діє тільки відповідальність страховика щодо дожиття застрахованого, на відміну від періоду між набуттям договором чинності і закінченням терміну страхування, коли має місце більш широкий обсяг відповідальності страховика.

Вичікувальний період закінчується в день реєстрації шлюбу або в день, коли застрахованому виповниться 21 рік.

      Страхова премія визначається залежно від страхової суми, віку страхувальника і застрахованої особи, терміну страхування та інших умов договору.

Варто зазначити, що відповідальність страховика закінчується тоді, коли дитина досягнула повноліття, але виплата здійснюється лише після реєстрації шлюбу застрахованої особи або її дожиттям до 21 року. Від моменту закінчення терміну дії договору і до моменту виплати страхового забезпечення з приводу реєстрації шлюбу застрахованої особи (або до досягнення нею 21  року) розмір страхової суми зростає на додатковий відсотковий дохід.

Особливістю цього виду страхування є те, що в разі смерті страхувальника дія договору страхування не припиняється, він продовжує діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому отримати страхову суму на підставі дожиття.

Однак дія договору припиняється, якщо смерть страхувальника наступила при настанні таких подій, за якими страховик не несе  відповідальності за договорами змішаного страхування життя. У даному разі на рахунок застрахованої дитини перераховується частина сплачених внесків.

За договорами страхування дітей та весільному страхуванню при настанні смерті застрахованої особи страхувальнику надається одноразова допомога у розміри 30% від страхової суми і повертаються всі сплачені внески.

Страхові випадки, пов'язані з втратою здоров'я застрахованої особи, передбачають виплату страхового забезпечення за тимчасової втрати працездатності у формі грошової допомоги у відсотках від страхової суми (частіш за все 0,5%) за кожний день лікування.

      

4. Страхування ренти

        Специфічними видами страхування життя є договори страхування ренти і пенсії. У зарубіжній практиці страхування ренти часто називають ануїтетом. 

Значення договору страхування ренти полягає в тому, що він призначений для створення додаткового регулярного джерела доходу застрахованій особі.

Даний вид страхування відрізняється від інших договорів страхування життя тим, що має на меті забезпечити застрахованому визначений для нього матеріальний стан незалежно від змін, які пов'язані зі станом здоров'я, втратою тимчасової або постійної працездатності, старістю.

       Договір страхування ренти може бути укладений як фізичною, так і юридичною особою.

Фізичні особи можуть укласти договори страхування щодо себе або іншої особи.

Юридичні особи (підприємства, організації, установи) можуть укладати договори страхування стосовно своїх працівників.

 Суть договорів страхування ренти передбачає, що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку страховик використовує для цілей інвестування.

При дожитті застрахованим до визначеного в договорі страхування терміну або віку страховик зобов'язується виплачувати йому регулярне страхове забезпечення довічно або тимчасово, це залежить від різновиду договору.

Існує кілька різновидів страхування ренти: довічне чи строкове (тимчасове); негайне чи відкладене. Все залежить від термінів внесення внесків і термінів виплати регулярного забезпечення.

      Страхова сума визначається за розміром належних виплат рент за рік. Рента може виплачуватись з будь-якою періодичністю, яка установлюється договором:  щомісячно, щоквартально, щорічно.

      Термін страхування поділяється на період сплати внесків і період виплати рент. Розмір страхових внесків залежить від багатьох факторів, і це ускладнює роботу страхової компанії з їх визначення.

До факторів, які при цьому необхідно врахувати, належить вік страхувальника (застрахованого), стать, періодичність сплати внесків, різновид страхової ренти тощо.

       Специфіка договорів страхування ренти полягає у тому, що страховик виконує свої обов'язки перед страхувальником (застрахованим) лише тоді, коли останній згідно з договором страхування сплатить усю суму внесків і не раніш, тобто страховик починає проводити виплати тоді, коли створений необхідний страховий фонд, призначений для виплати ренти.

         У випадку смерті застрахованої особи договором може бути передбачене повернення спадкоємцям застрахованої частини сплачених страхових внесків або виплата передбачених договором суми рент за мінусом вже отриманих застрахованим.

5. Страхування пенсій

        Пенсійне забезпечення в більшості країн світу здійснюється за рахунок  трьох джерел:

        ► державних пенсійних систем (у межах соціального страхування);

        ► приватними пенсійними фондами (наприклад, пенсійними фондами підприємств);

        ► страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями.

        За такої структури системи пенсійного забезпечення страхування додаткової пенсії здійснюється страховими компаніями та приватними пенсійними фондами, а гарантована (основна) пенсія виплачується державою і залежить від здатності держави акумулювати необхідні для цієї мети грошові засоби.

        У багатьох країнах, а саме в тих країнах, де недостатній розвиток одержали державні пенсійні системи, пенсійне забезпечення громадян здійснюється приватними пенсійними фондами.

До приватних пенсійних фондів у першу чергу відносяться пенсійні фонди підприємств. Зацікавленість підприємств у розвитку приватного страхування пояснюється тим, що продумана пенсійна програма може сприяти зменшенню плинності найбільш кваліфікованих кадрів. Крім того, ці  підприємства мають пільги щодо сплати податків.

        Пенсійне забезпечення може бути здійснене і шляхом купівлі страхових полісів у страхових компаній.

У розвинених країнах  послугами страхових компаній користується значна частина населення, незважаючи на те, що страхування пенсій є одним із найдорожчих видів довгострокового особистого страхування.

        Пенсійне страхування, яке проводять страхові компанії, не замінює державне пенсійне забезпечення.

Страхування пенсії спрямоване на збільшення розмірів пенсійного забезпечення після досягнення громадянами пенсійного віку. Страхові компанії, які пропонують пенсійне страхування, як свідчить зарубіжний досвід, мають дуже великі розміри страхових резервів. Договори страхування пенсій укладаються як індивідуально, так і з групою осіб.

         Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами з урахуванням їх віку та статі і незалежно від стану здоров'я.

Страхова сума обумовлюється при укладанні договору страхування. Укладаючи договір страхування, сторони узгоджують питання про періодичність сплати страхових внесків (страхової премії).

Страхувальнику надається право сплачувати страхову премію за один раз або періодичними платежами (щомісячно, щоквартально, щорічно). Розмір страхових внесків залежить від страхової суми, від віку і статі страхувальника.

         Порядок виплати додаткової пенсії залежить від змісту та умов договору страхування. Обумовлена договором додаткова пенсія виплачується після закінчення терміну страхування і виходу на пенсію, але можна визначити конкретний термін з настанням якого страхова компанія буде здійснювати виплати. При укладенні договору страхування установлюється порядок виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік та інш.).

Протягом життя застрахований особисто отримує додаткову пенсію. Пенсія виплачується довічно, якщо договір повністю виплачений страховими внесками.

        Можливі випадки, коли застрахований не дожив до моменту виплати пенсії, а договір повністю виплачений страховими внесками,  або отримував її лише протягом дуже малого періоду.

У цих випадках відповідно до умов страхування страхова компанія або виплачує вигодонабувачу (спадкоємцям) певну кількість пенсій або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, яка вже була сплачена застрахованому за його життя (детально порядок визначається під час укладення договору страхування).

        Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін. Так, додатково до умов договору страхування додаткової пенсії страхова компанія може взяти на себе відповідальність здійснювати виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого).

У період дії договору страхувальник може збільшувати або зменшувати розмір додаткової пенсії, у даному випадку проводиться перерахунок страхових внесків. Страхувальник  також має право у будь-який час до закінчення терміну страхування припинити його дію, у даному разі йому повертаються внески, які зменшуються  на величину витрат страховика на здійснення страхування.

    

                            Лекція № 5. Страхування від нещасних випадків

                                       Ключові питання

1.  Загальна характеристика та особливості договорів страхування від нещасних випадків.
   1.  Індивідуальні види страхування від нещасних випадків, які укладаються  у добровільної формі.
      1.  Колективні види  страхування від нещасних випадків, які укладаються  у добровільної формі.
         1.  Обов'язкові види страхування від нещасних випадків.
         2.  Порядок виплати страхових сум за договорами страхування від нещасних випадків.

1. Загальна характеристика та особливості договорів страхування від нещасних випадків

Договори страхування від нещасних випадків відносяться до ризикових видів особистого страхування, метою яких є страховий захист громадян на випадок тимчасової чи стійкої втрати працездатності або смерті внаслідок нещасного випадку (страховий ризик, обсяг відповідальності).

На відміну від договорів накопичувального довгострокового страхування життя страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми (у повному розмірі або певної її частини) лише при настанні страхового випадку. Виплата страхової суми або її частини по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.

Страхувальниками за цими видами страхування можуть бути юридичні особи або дієздатні громадяни.

Страховиками можуть бути лише тільки ті страхові компанії, які отримали у відповідному порядку ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових  послуг на проведення конкретних ризикових видів страхування.

Договори страхування від нещасних випадків можна поєднати в окремі групи залежно від різних ознак.

 

                 

Рис. 5.1. Класифікація договорів страхування

від нещасних випадків  за різними ознаками

Залежно від форм проведення виділяють обов’язкове та добровільне страхування від нещасних випадків. Обов'язкові види страхування здійснюються в порядку та за умовами, що затверджує Кабінет Міністрів України. Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, які установлюються страховиком самостійно з урахуванням чинного законодавства.

Залежно від порядку внесення внесків або категорії страхувальників  передбачено дві групи договорів страхування від нещасних випадків: індивідуальне та колективне страхування. Індивідуальне страхування - у даному разі страхувальником є фізична особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізичної особи, сплата страхових платежів здійснюється за рахунок страхувальника. Колективне страхування - коли страхувальником є юридична особа, яка укладає договір страхування на користь своїх працівників або інших осіб. Сплата страхових платежів здійснюється за рахунок бюджетних коштів або за рахунок коштів  підприємств та організацій, з якими застраховані особи перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах.

2. Індивідуальні види страхування від нещасних випадків, які укладаються  у добровільної формі

 В Україні добровільне страхування від нещасних випадків на підставі своїх індивідуальних умов та правил страхування здійснює багато страхових компаній, занесених до Державного реєстру страховиків.

Найбільш поширеним видом індивідуального страхування, яке проводиться у добровільній формі, є індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків. Розглянемо порядок проведення добровільного страхування громадян від нещасних випадків з урахуванням досвіду Національної акціонерної страхової компанії (НАСК) «Оранта», яка здійснює цей вид страхування багато років і пройшла всі етапи його становлення і розвитку.

Страхувальниками за даним видом страхування  можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, у віці від 16 до 69 років, але з умовою, щоб на день закінчення терміну страхування вік застрахованого не повинен перевищувати 70 років. (Однак кожна страхова компанія у своїх правилах конкретно установлює верхню вікову межу застрахованих з урахуванням середньої тривалості життя населення.)

Стан здоров’я  застрахованого за даним видом до уваги не приймається, за винятком непрацюючих інвалідів першої групи. (Окремі страховики  не укладають договори страхування з інвалідами першої та другої групи).

Об'єктом страхування, як і за всяким договором особистого страхування, є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю людини.  

    Договір добровільного страхування громадян від нещасного випадку може бути укладений щодо наступних ризиків (обсяг страхової відповідальності): тимчасової або стійкої втрати застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку; смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку.

До нещасних випадків відносяться:  травми, опіки;  випадкове   гостре  отруєння  отруйними   рослинами,  хімічними речовинами, недоброякісними харчовими продуктами, за винятком харчової токсикоінфекції (сальмонельозу, дизентерії та ін.), ліками;  патологічні пологи або позаматкова вагітність, що призвели до видалення органів;  захворювання на кліщовий енцефаліт, енцефаломієліт або поліомієліт; випадкові переломи, вивихи кісток, зубів, розриви і поранення органів та їх видалення внаслідок неправильних медичних маніпуляцій.

Страхова   організація   може   установлювати   обсяг відповідальності     за варіантами.  Так  НАСК  „Оранта"   проводить страхування за двома варіантами: варіант „А" та варіант «Б».

Згідно з варіантом «А» страхування проводиться на випадок травми внаслідок нещасного випадку, що стався як при виконанні застрахованим своїх службових обов'язків, так і в побуті. Варіант „Б" передбачає страхування на випадок травми внаслідок нещасного випадку, що стався тільки при виконанні застрахованою особою своїх службових обов'язків.

Страхова сума установлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником і повинна бути кратною 100 грн. Термін страхування установлюється  за бажанням  страхувальника в цілих роках від одного до п’яти років, або з одного до 12 місяців, але найбільше розповсюдженим є однорічний період.

Тарифна ставка за договорами індивідуального страхування від нещасних випадків залежить від професії застрахованого, тобто в основу побудови тарифів покладено критерій виробничого ризику. Якщо правилами страхування передбачається страхування за варіантами, тоді  тарифна ставка залежить також й  від варіанта страхування.

Розрізняють  три групи професії для установлення тарифів зі страхування від нещасних випадків: 1 група - професії, які не пов'язані з виробництвом;  2 група - професії, які пов'язані з виробництвом; 3  група - професії,  які  пов'язані з  підвищеним ризиком  (пілоти,  автогонщики, водолази тощо).

Страхова премія (страховий платіж, внесок) залежить від страхової суми, терміну страхування та тарифної ставки. Якщо термін страхування декілька років,   тоді  внесок за весь термін страхування визначається шляхом добутку річної страхової премії на кількість років передбачених договором, а якщо договір укладено на декілька місяців, то у визначеному відсотку від річної страхової премії, який визначається правилами страхування. З метою зацікавлення страхувальників в укладанні договорів на довший термін можуть бути передбачені скидки, тобто  при страхуванні на три роки та більше.

Для постійних страховиків правилами страхування передбачається пільговий місяць. Пільговий місяць надається страхувальникам, які укладали договори страхування від нещасних випадків протягом трьох і більше років без перерви. Страховик у цьому випадку несе відповідальність  протягом місяця після закінчення договору страхування.

Порядок укладання договорів індивідуального страхування від нещасних випадків аналогічний всім ризиковим видам особистого та майнового страхування громадян.

При настанні страхового випадку у період дії договору страхування страховик виплачує страхову суму у наступних розмірах:

► у разі смерті застрахованого отримувачу страхової суми  виплачується страхова сума, передбачена договором страхування, з мінусом раніше виплачених сум. Тобто, якщо раніше в зв’язку з страховою подією застрахований отримував будь-яку суму, то вона утримується із суми, яка виплачується у зв’язку із смертю застрахованого;

► у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності застрахованому виплачується або 0,5% від страхової суми за кожну добу втрати працездатності, або визначений відсоток від страхової суми згідно з таблицями  витрат залежно від ступеня втрати працездатності;

► у разі стійкої втрати застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку, що призвів до установлення інвалідності виплачується:

•  при І групи    – 100% страхової суми;
  •  при II групи   –  75% страхової суми;
  •  при  III групи – 50% страхової суми.

У добровільному порядку батьки, опікуни та інші родичі можуть укласти договір страхування дітей від нещасних випадків. Застрахованими вважаються діти з дня народження до 15 років, термін страхування один рік.

Інші умови договору: установлення страхових сум, обсяг страхової відповідальності, порядок укладання договору, розмір виплат страхових сум при настанні страхового випадку, аналогічні  індивідуальному страхуванню громадян від нещасних випадків.

3. Колективні види  страхування від нещасних випадків, які укладаються  у добровільній формі

Крім індивідуального добровільного страхування від нещасних випадків існує ще й колективне страхування від нещасних випадків робітників та службовців за рахунок підприємств, організацій та установ, в яких зайняті працівники з найбільш небезпечними для здоров'я й життя умовами праці (наприклад, водії, пожежники, рятувальники, монтажники тощо). Ці працівники виступають як застраховані, а страхові внески сплачують підприємства, за рахунок власних коштів, тобто страхувальниками виступають підприємства, організації та установи.

Для укладання колективного договору страхування від нещасних випадків страхувальник надає письмову заяву, в якій повинно бути зазначено:  у відношенні якої категорії робітників буде укладено договір страхування,  розмір страхової суми, термін  страхування. До заяви додається список робітників, на користь яких укладається договір страхування, але якщо страхуються всі робітники даної категорії, список подавати необов'язково.

За таким договорам страховик несе відповідальність у випадку отримання робітником травми або смерті від нещасного випадку, який виник під час виконання ним службових обов'язків, а також по дорозі на роботу або з неї (виробнича травма). На осіб, які звільнилися з роботи в період дії договору, страхування не розповсюджується.

Страхова сума установлюється за домовленістю двох сторін. Усі робітники за списком страхуються на однакову суму. Колективний договір страхування укладається, як правило, на декілька місяців, один рік або на невизначений термін. Якщо договір страхування укладено на декілька місяців, страхові внески розраховуються у визначеному відсотку від річного внеску.

Якщо договір укладається на невизначений термін, внески сплачуються страхувальником щорічно (щоквартально), крім того страхувальник на кінець кожного року повинен письмово повідомити про зміну чисельності  робітників.

До колективних договорів страхування також відносяться договори: «Страхування спортсменів від нещасних випадків», «Страхування студентів від нещасних випадків», «Страхування школярів» та інші види.

За програмою «Спорт», яку пропанує НАСК «ОРАНТА»,  застрахованими особами можуть бути спортсмени, тренери, судді, помічники, лікарі та інші особи, які обслуговують спортивну команду. Страхувальниками виступають спортивні клуби або інші зацікавлені організації.   

Страхуванням покриваються нещасні випадки, які відбулися як безпосередньо в ході спортивного заходу, так і у період тренувань, підготовки і проведення офіційних тренувальних зборів; на шляху слідування до місця проведення заходу, тренування і назад; під час підготовки й обслуговування спортивної техніки та інвентарю; у побуті. Страхова сума встановлюється по домовленості між страховиком і страхувальником. Договори страхування укладаються терміном на один рік або на час проведення спортивних змагань, тобто декілька днів, тижнів.    

Страховий тариф при страхуванні спортсменів залежить від виду спорту, періоду дії страхового захисту протягом доби (чи то цілодобово, чи то тільки в період змагань або тренувань) та терміну дії договору страхування.

Страхування студентів від нещасних випадків проводиться на випадок втрати ними здоров'я або смерті від нещасного випадку у період виробничої практики при перебуванні  їх на виробництві, в будівельних організаціях або на сільськогосподарських роботах. Страхувальниками студентів від нещасних випадків можуть бути виробничі, будівельні або сільськогосподарські підприємства, які залучують студентів до робіт. Страхова сума установлюється за домовленістю між страхувальником і страховиком. Договори страхування укладаються на час залучення студентів до роботи (термін страхування).

У добровільному порядку проводиться страхування школярів. Страхування  школярів  від  нещасних  випадків зумовлено необхідністю гарантувати певну компенсацію через підвищений травматизм дітей у школі. Договори укладаються з батьками школярів чи юридичними особами на користь школярів загальноосвітніх шкіл, шкіл інтернатів, ліцеїв тощо.

Страховими випадками є травми, отримані внаслідок нещасного випадку чи через неправильні дії медичних працівників, отруєння й інші захворювання (енцефаліт, поліомієліт, остеомієліт), отримання інвалідності І-ІІІ груп у зв'язку із нещасним випадком, а також смерть застрахованого в період дії договору.

Договір укладається в навчальному закладі, згідно зі списками учнів окремого класу (групи), терміном на один рік з 1 вересня року, в якому укладається договір, по 31 серпня наступного року.

Виплата страхових сум за договорами колективного страхування від нещасних випадків, які проводяться у добровільній формі, виконується за тими самими розмірами, що й за договорами добровільного індивідуального страхування громадян від нещасних випадків.

4. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків

Згідно з законом України «Про страхування» в Україні проводиться низка видів обов'язкового страхування від нещасних випадків.

Метою обов'язкової форми страхування, яку установлює держава, є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема. Законодавчими актами визначаються: перелік об'єктів страхування, обсяги відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права та обов'язки учасників страхування.

Одним зі специфічних  видів обов'язкового страхування від нещасних випадків є обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Обов’язковому страхуванню за даним видом підлягають (застраховані особі):

► пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

       ►   працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі  водії), а саме: водії автомобільного, електротранспорту: машиністи  і помічники   машиністів   поїздів     (електровозів,  тепловозів,   дизель-поїздів);  машиністи поїздів метрополітену, провідники пасажирських вагонів, начальники  (бригадири)     поїздів;     поїзні  електромонтери;   кондуктора;     працівники вагонів-ресторанів, водії дрезин та інших одиниць рухомого складу;  механіки (начальники) рефрижераторних секцій (поїздів);  працівники бригад медичної допомоги.

Страхування не поширюється на пасажирів: морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях; внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ; автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах.

Застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки на транспортний засіб до моменту закінчення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки.

Страховими випадками вважаються:

•  загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;
  •  тимчасова та стійка втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого складає 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Страховий платіж включається у вартість квитка й утримується з пасажира перевізником, який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення. Розмір страхового платежу складає відповідний відсоток від вартості квитка: на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області; Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5% вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 3% відсотків вартості проїзду; при страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжнародних сполучень у розмірі до 2% вартості проїзду в національній валюті України.

Страхові платежі, отримані від пасажирів, перераховуються перевізниками страховикам. Кожному застрахованому перевізник, що виступає представником страховика, видає страховий поліс. Страховий поліс може видаватися на окремому бланку або міститися на квитку. У страховому полісі зазначається найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми.

Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов'язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового полісу.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх та уклали зі страховиком договори страхування. Страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням водіїв на залізничному, автомобільному та  електротранспорті визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожного застрахованого.

Виплата страхової суми проводиться у наступних розмірах:

►  у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті спадкоємцям виплачується 100% страхової суми;;

       ►  у разі отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при установленні йому інвалідності:   I групи - 90% страхової суми;  II групи - 75% страхової суми; III групи - 50% страхової суми.

► у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті застрахованому виплачується за кожну добу - 0,2% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.

Метою обов'язкового особистого страхування працівників відомчої та місцевої пожежної охорони і членів добровільних  пожежних дружин (команд) є захист їхнього життя та здоров'я під час виконання своїх обов'язків за рахунок коштів, передбачених у кошторисах на їх утримання, підприємств, установ та організацій, де вони створені, а працівників місцевої пожежної охорони - за рахунок юридичних осіб, які утримують підрозділи цієї охорони, або за рахунок місцевого бюджету.

  Страховими випадками за цим видом страхування є: загибель (смерть) застрахованого, тимчасова втрата працездатності або установлення групи інвалідності внаслідок  поранення, контузії, травми, каліцтва або захворювання, отриманих застрахованою особою під час ліквідації пожежі або наслідків аварії згідно з наказом або дорученням.

Максимальний обсяг відповідальності страховика установлюється у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого  за його посадою на момент страхування (страхова сума). Страховий тариф становить 2% страхової суми за кожного застрахованого. Договір страхування укладається на один рік.

При настанні страхового випадку страховик провадить виплату страхових сум у наступних розмірах:  за тимчасової втрати працездатності застрахованому виплачується 0,2% страхової суми за кожну добу, але не більш як 50% страхової суми; у разі установлення застрахованому інвалідності йому виплачується визначений відсоток від страхової суми (І група - 100%; ІІ група – 90%; ІІІ група - 70%); у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям виплачується 100% страхової суми.

Обов'язкове страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, здійснюється  за рахунок  власника  закладу  охорони здоров'я,  науково-дослідних  установ  та  виробника   біологічних препаратів для діагностики,  лікування і профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу. Обов'язкове страхування працівників  бюджетних  установ  і організацій  здійснюється  за  рахунок коштів,  передбачених на цю мету в кошторисах на їх утримання.        Конкретно перелік медичних працівників та інших осіб, які підлягають страхуванню за даним видом, затверджений Кабінетом Міністрів України.

Страхові платежі вносяться страхувальниками  один  раз  на рік у термін, передбачений договором страхування. Страхові платежі вносяться в розмірі 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожного застрахованого працівника.

 Загальна сума страхових платежів визначається страхувальником з урахуванням фактичної чисельності працюючих  осіб,  посади  яких віднесені  до  категорії  медичних працівників та інших осіб,  які підлягають  обов'язковому  страхуванню  за даним видом, станом на 31 грудня попереднього року.

         Страховики виплачують страхові суми у наступних розмірах:

•  у  разі  смерті  працівника  від  захворювань,  зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків,   у  розмірі десятирічної  заробітної плати померлого за останньою займаною ним посадою;
•  у разі визнання працівника інвалідом внаслідок інфікування вірусом  імунодефіциту  людини  під  час виконання ним професійних обов'язків: I групи - у розмірі 100 неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян;  II групи  -  у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  III групи - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян;
•  у   разі   тимчасової  втрати  працездатності  працівником внаслідок  інфікування  вірусом  імунодефіциту  людини   під   час виконання   ним   службових обов'язків - за кожну добу 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, але не більш як 50  неоподатковуваних  мінімумів   доходів  громадян   за  весь  час тимчасової  втрати  працездатності  протягом дії договору обов'язкового страхування;
•  у разі інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини під час виконання  ним  професійних  обов'язків  -  у  розмірі  50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Існує цілий ряд видів обов’язкового державного страхування, які проводяться за рахунок державного бюджету: обов'язкове державне  страхування спортсменів вищих категорій;  обов’язкове державне страхування життя і здоров’я народних депутатів України; державне обов'язкове страхування життя і здоров'я суддів; обов’язкове державне особисте страхування посадових осіб органів державної податкової служби та інші види.

Розглянемо деякі з них.  Обов'язковому державному страхуванню спортсменів вищих категорій підлягають спортсмени збірних команд України (застраховані). Страхування  здійснюється  за   рахунок коштів  державного  бюджету,  що  виділяються на утримання штатних збірних команд України.

Страхові  платежі  сплачують Міністерство освіти, науки, молоді та спорту, МВС,   Міноборони,  Служба безпеки (страхувальники) до  25  числа  кожного місяця  у  розмірі  5% фонду  оплати  праці,  включаючи установлені  чинним   законодавством  доплати та надбавки застрахованим за минулий місяць. При укладанні договору страхувальник зобов’язаний представити список спортсменів, які підлягають обов’язковому страхуванню.

Обов'язкове  державне  страхування  спортсменів   збірних команд України здійснюється  на випадок:  загибелі або смерті  застрахованого  під  час  підготовки  до змагань та участі в них;  втрати застрахованим тимчасової або постійної працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання  чи  інвалідності,  що сталися під час підготовки до змагань та участі в них.

Максимальний розмір виплат страховика (страхова сума)  установлюється  у розмірі десятирічного грошового утримання застрахованого спортсмена за його останньою посадою.

Страховик виплачує страхові суми у разі:

•  загибелі  або  смерті застрахованого під час підготовки до змагань та участі в них його спадкоємцям - у розмірі десятирічного грошового  утримання застрахованого за останньою посадою,  яку він займав;
  •    втрати застрахованим працездатності  внаслідок  поранення, контузії,  травми  або каліцтва,  що сталися під час підготовки до змагань та  участі  в  них,  -  у  розмірі,  який  визначається  з розрахунку  середньої  заробітної плати пропорційно терміну втрати працездатності,установленого медичним  закладом,  за  умови,  що ушкодження  здоров'я  застрахованого віднесено до категорії тяжких травм згідно з медичною класифікацією травм, затвердженою МОЗ;
  •  установлення застрахованому інвалідності в період чинності договору страхування,  до якої призвів нещасний випадок, що стався під час підготовки до змагань або участі в них:  I групи - 100% страхової суми;  II групи -  80% страхової суми; III групи - 60% страхової суми.

Обов’язкове державне страхування життя і здоров’я народних депутатів України: життя і здоров’я народного депутата України  підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок бюджетних призначень, передбачених на забезпечення діяльності Верховної ради України, на суму його десятирічного утримання.

       Народні депутати України вважаються застрахованими на випадок загибелі (смерті)  або  втрати  працездатності  в  період  терміну повноважень,  а  також  після  припинення  повноважень  на випадок насильницької смерті,  каліцтва  чи  іншого  ушкодження  здоров'я, вчиненого  щодо  народних  депутатів  у зв'язку  з  їх попередньою депутатською діяльністю.

 Страхові платежі за обов'язковим державним страхуванням життя і  здоров'я  народних   депутатів   України,   включаючи   витрати страховика на   його   здійснення,  в  розмірі,  що  не  перевищує  6%  загальної  суми   таких   платежів,   перераховуються Управлінням  справами  Апарату  Верховної  Ради  України (страхувальником)  на окремий  рахунок  страховика,  з  яким  укладено договір страхування.

  Розміри страхових платежів страхувальник щороку погоджує з Мінфіном під час формування державного бюджету на наступний рік.      Страхові платежі сплачуються страхувальником щомісячно  до 25 числа в розмірі 1/12 річної суми.

Страховик виплачує страхові суми: у разі  загибелі  (смерті) застрахованого спадкоємцям - у розмірі   десятирічного  грошового  утримання  народного  депутата України на день виплати страхової суми; у разі  втрати  застрахованим  працездатності  внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я застрахованому - у  розмірі залежно  від  ступеня  втрати  працездатності,  що  визначається у відсотках від десятирічного грошового утримання народного депутата України на день установлення втрати працездатності.

Державне обов'язкове страхування життя і здоров'я суддів також здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Страхові платежі за державним обов'язковим страхуванням життя і здоров'я суддів, включаючи пов'язані з цим витрати страховиків, перераховуються Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією (страхувальники) на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.

Суми страхових платежів установлюються щорічно страховиком за погодженням з Мінфіном України  під час формування державного бюджету на наступний рік. Страхові платежі вносяться страхувальниками щомісячна до 25 числа у розмірі 1/12 річної суми на спеціальний рахунок страховика.

Страховик виплачує страхові суми у наступних розмірах:

•  у разі загибелі (смерті) застрахованого, що сталася у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків, - членам сім'ї застрахованого у розмірі його десятирічного грошового утримання за останньою посадою;
  •  у разі заподіяння застрахованому у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, - застрахованому у розмірі його п'ятирічного заробітку;
  •  у разі заподіяння застрахованому у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що не призвело до стійкої втрати працездатності, - застрахованому у розмірі його річного заробітку.

 Згідно порядку та умов обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби страхуванню підлягають посадові особи державної податкової адміністрації, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах (застраховані).

Страхові платежі сплачуються Державною податковою адміністрацією (страхувальник) до 25 числа кожного місяця у розмірі 0,25 відсотків фонду оплати праці, включаючи установлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованих минулого місяця. Облік надходжень страхових платежів і виплат страхових сум повинен вестися окремо від надходжень і виплат за іншими видами страхування. Витрати страховика на здійснення страхування становлять не більше 6% платежів.

Страховик виплачує страхові суми:

•  у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків його спадкоємцям - у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав;
  •  у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до установлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

5. Порядок виплати страхових сум за договорами страхування від нещасних випадків

З заявою про виплату страхової суми застрахований, спадкоємці або вигодонабувачі (одержувачі страхової суми) можуть звернутися протягом трьох років з дня настання страхового випадку.

Для отримання страхової суми у зв'язку з втратою працездатності від нещасного випадку застрахована особа повинна надати наступні документи:  заяву установленого зразка; страховий поліс (за договорами індивідуального страхування);  квиток, а  для пасажира пільгової категорії - документ, що підтверджує право на пільги (за договорами   обов’язкового  особистого  страхування  на транспорті);  копію довідки з медичного закладу, що засвідчив тимчасову непрацездатність громадянина;  копію довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;  акт про нещасний випадок (при необхідності); документ, що підтверджує особу застрахованого.

У разі загибелі (смерті) застрахованої особи спадкоємці або вигодонабувачі подають наступні документи:- заяву встановленого зразка;  страхової поліс (за договорами індивідуального страхування);  квиток, а для пасажира пільгової категорії - документ, що підтверджує право на пільги (за договорами   обов’язкового  особистого  страхування  на транспорті);  копію свідоцтва про смерть; - акт про нещасний випадок (при необхідності);  свідоцтво про право на спадщину (за видами страхування, де не вказується вигодонабувач);  документ, що підтверджує особу, яка отримує страхову виплату.  Копії зазначених документів повинні бути засвідчені нотаріально. В разі необхідності страхова компанія одержує у відповідних установах висновки слідчих або судових органів.

Страховик має право відмовити у виплаті страхової суми у наступних випадках:

1)  у зв'язку із вчиненням застрахованим дій, в яких слідчими органами або судом установлено ознаки навмисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

2) умисного завдання собі тілесних пошкоджень;

3) у зв'язку з самогубством або спроби самогубства;

4) військових дій, громадянської війни, страйків;

5) впливу ядерного  вибуху,  радіації,  хімічного  чи  бактеріологічного зараження.

Смерть або втрата працездатності від простудного захворювання також не є страховим випадком.

У разі відмови у виплаті страхової суми страховик у семиденний термін письмово повідомляє про це застрахованого, його спадкоємців або вигодонабувача із значенням причин відмови.

Виплата страхових сум проводиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за даним договором. Тому загальна сума виплат за одну або декілька страхових подій, що сталися в період дії договору страхування, не може перевищувати страхової суми за договором.

Страхова сума за договорами страхування від нещасних випадків виплачується незалежно від виплат по державному соціальному страхуванню, соціальному забезпеченню та виплатах за іншими договорами особистого страхування.

Виплата страхових сум проводиться  не пізніші як 10 діб  з дня отримання страховиком усіх необхідних документів шляхом їх перерахування на особистий рахунок отримувача в установі банку, видачі чека або поштового переказу за рахунок страхувальника. Неповнолітньому спадкоємцю виплата страхової суми проводиться шляхом перерахування на його особистий рахунок в установі банку за місцем проживання з одночасним повідомленням про це відповідного органу опіки і піклування.

Спори між застрахованим (його спадкоємцями або вигодонабувачами) і страховиком щодо виплати страхової суми вирішуються в установленому законодавством порядку.

Лекція № 6. Медичне страхування

Ключові питання

1.  Особливості медичного страхування.
   1.  Обов'язкове медичне страхування.
      1.  Добровільне медичне страхування.
         1.  Страхування на випадок хвороби при виїзді за кордон.

1. Особливості медичного страхування

Оскільки в нашій державі вже певний час існує проблема підвищення рівня державної охорони здоров'я, питання про збільшення її бюджетного фінансування вимагає пошуку інших позабюджетних джерел відшкодування необхідних витрат. Одним із таких нових джерел є медичне страхування.

Медичне страхування - це страхування на випадок втрати здоров'я від будь-якої причини, у тому числі у зв’язку з хворобою та нещасним випадком.

Його сутність полягає в тому, що сплативши одноразово страховий внесок, значно менший, ніж вартість усіх медичних послуг, громадяни мають змогу протягом року безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках з платним обслуговуванням.

Медичне страхування є соціально важливим видом страхування, метою якого є збереження високого рівня здоров'я населення, досягнення тривалого біологічного та професійного довголіття.

Слід відрізняти медичне страхування від страхової медицини.

Страхова медицина - метод фінансування охорони здоров'я. Вона охоплює фінансування наукових досліджень, підготовку кадрів, медичне обслуговування громадян. Фінансування витрат здійснюється через систему медичного страхування як складової страхової медицини.

Розвиток страхової медицини — один із перспективних напрямів розв'язання проблем фінансування охорони здоров’я. Сьогодні питання страхової медицини є дуже актуальним.

Медичне страхування - це вид страхування, що має своїм об'єктом майнові інтереси громадян, пов'язані зі здоров'ям застрахованої особи, наданням медичної допомоги населенню.

Існує декілька концепцій медичного страхування.

В  Україні  діє  регіональна система  медичного  страхування,  яка передбачає, що структура побудови страхової медицини в Україні повинна спиратися на мережу регіональних систем медичного страхування, кожна з яких своєю діяльністю охоплює певну територію (регіон) України.

Регіональна система містить такі компоненти (табл. 6.1)

Таблиця 6.1

Основні та додаткові компоненти регіональної системи

Основні	Додаткові
Спеціалізована страхова компанія – ССК	Орган контролю за діяльністю
Банк медичного страхування – БМС	Системи медичного страхування
Блок лікувальних закладів регіону	Орган ліцензування персоналу лікарів

Основна функція ССК - здійснення страхування ризику в галузі медичного обслуговування громадян регіону.

Основні функції БМС - здійснення фінансування медичного обслуговування  регіону, кредитування діяльності його лікувальних закладів і розвиток у цілому охорони здоров'я в регіоні.

ССК і БМС мають створюватися на незалежній комерційній основі згідно з чинним законодавством України.

До складу блоку лікувальних закладів регіону входять:

•  лікувальні заклади, що призначені для обслуговування хворих за рішенням органів державної влади;
•  лікувальні заклади госпрозрахункового типу;
•  комерційні лікувальні центри поліклінічного, амбулаторного, діагностичного типу;
•  індивідуальні лікувальні кабінети приватної практики. Загальна схема відносин у медичному страхуванні.

Основною особливістю медичного страхування є його адресність, тобто фінансування медичних заходів не загалом, а спрямованих на конкретного жителя. Крім того страхова виплата може здійснюватися страховиком двома способами:

•  по-перше, безпосередньо страхувальникові (застрахованому) у вигляді повної страхової суми або її частки;
•  по-друге, у вигляді оплати медичній установі вартості лікування застрахованого.

З джерел фінансування медичного страхування можна зазначити:

1.  Державний бюджет для муніципальних лікувальних закладів.
2.  Відрахування   з   діяльності   спеціалізованих,   госпрозрахункових, лікувальних закладів регіону.
3.  Кошти від добровільного медичного страхування громадян регіону.

Загальна схема відносин у медичному страхуванні наведена на рис 6.1.

                                                                                     

                                                  

 

         

                                                                                 

 

Рис. 6.1. Загальна схема відносин у медичному страхуванні

З метою координації зусиль страховиків, що займаються медичним страхуванням, опрацювання їхнього методичного забезпечення з урахуванням світового досвіду та розвиток медичного страхування в Україні створено Медичне страхове бюро.

2. Обов'язкове медичне страхування

Медичне страхування за формами проведення поділяється на обов'язкове й добровільне. Провідна роль у зв'язці "страхова медицина" - "медичне страхування" належить обов'язковому медичному страхуванню. Його об'єктом є пов'язані зі здоров'ям і працездатністю майнові інтереси суспільства з відшкодування витрат на організацію, розвиток і здійснення медичної допомоги населенню в обсягах, передбачених відповідними гарантованими державою страховими програмами.

Страховим ризиком у медичному страхуванні є захворювання застрахованої особи.

Страховим випадком є звернення застрахованої особи до закладів охорони здоров'я з переліку, передбаченого договором страхування.

Базова програма обов'язкового медичного страхування засновується урядом України, а місцеві програми державним управлінням областей та республіки Крим.

У розмірах, необхідних для забезпечення зобов'язань держави, установлюються страхові внески. Вони стягуються зі страхувальників у вигляді податків або інших відрахувань, різниця між якими для підприємств або населення несуттєва, оскільки ті й інші платежі для них є обов'язковими. Якщо ще врахувати, що відносно деяких контингентів страхувальником виступає: сама держава, виділяючи у фонди страхові внески зі свого бюджету, то стає очевидним: належність медицини до категорії страхових визначається не механізмом і самим фактором стягнення страхових внесків, а саме характером їх використання та розподілу на принципах, вироблених практикою страхової справи.

Програми обов'язкового медичного страхування визначають мінімально необхідний перелік медичних послуг, які забезпечують громадянам України можливість отримувати за рахунок страхових резервів медичну та лікарську допомогу в певних обсягах і умовах.

Зазначений перелік охоплює надання громадянам конкретних послуг первинної   медичної   допомоги   -   швидкої   допомоги,   поліклінічної допомоги, допомоги на дому та стаціонарної допомоги. Базова програма обов'язкового медичного страхування не передбачає вимог:

•  по догляду за хворими - лікарняна палата, харчування, оснащення медичним обладнанням і т.д.;
•  дотримання якості лікування;
•  відповідальності медичного   персоналу за виконання своїх фахових обов'язків;
•  проведення профілактичних засобів.

Розмір страхових внесків  обов'язкового медичного страхування установлюються урядом і затверджуються Верховною Радою України.

3. Добровільне медичне страхування

Добровільне медичне страхування є доповненням до обов'язкового і поділяється на індивідуальне і колективне. При індивідуальному страхуванні страхувальниками виступають окремі громадяни, які уклали договір зі страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків) за рахунок власних грошових засобів.

При колективному страхуванні страхувальником є підприємство, організація, установа, що укладає договір зі страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів) за рахунок їхніх грошових засобів.

Кожний страхувальник, стосовно якого укладено договір медичного страхування,  або, який уклав такий договір самостійно, отримує страховий поліс.

Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити застрахованому гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних зі зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.

У правилах добровільного медичного страхування обумовлюється перелік страхових випадків і відповідних медичних послуг, що надаються застрахованим громадянам. До випадків можна віднести:

•  захворювання;
•  травматичні пошкодження;
•  вроджені та набуті дефекти розвитку;
•  деякі природні фізіологічні процеси (вагітність, пологи).

Окремі програми добровільного медичного страхування передбачають не тільки лікування, а її профілактику та діагностику стану здоров'я в певних обсягах і умовах.

Ті   послуги,   які   не   передбачаються   програмами   обов'язкового страхування входять у програми добровільного медичного страхування. Невід'ємною частиною договорів медичного страхування мають бути:

•  медичні програми страхування, обрані страхувальником;
•  перелік медичних закладів, до яких має звертатися застрахована особа;
•  індивідуальні   страхові   тарифи,   визначені   за   результатами обстеження або іншим чином за умовами договору;
•  розрахунок страхових платежів для кожної застрахованої особи на основі медичної програми страхування та індивідуальних тарифів.

Крім загальних положень (предмет договору, обов'язки сторін, умови припинення тощо), договір повинен містити додатки (порядок надання закладом медичних послуг застрахованим особам, положення про медичну експертизу, умови та розміри знижок тарифів на медичну допомогу та ін.).

Страхова сума визначається за згодою сторін. Розмір страхової суми визначається, виходячи з середньоденної вартості лікування, яка припадає на одного хворого, та середньої тривалості лікування застрахованого.

У випадку втрати здоров'я застрахованим страхова організація сплачує рахунки лікувальної установи, виходячи з фактичної кількості днів лікування застрахованого за зазначеними середньоденними нормативами вартості лікування. Виплата страхових сум за страховими випадками здійснюється страховиком на підставі акту про страховий випадок у межах страхової суми, зазначеної у договорі страхування і залежно від сплати страхувальникам страхових платежів і вже здійснених за період дії договору страхових виплат.

Розмір страхових внесків та норми витрат на лікування одного застрахованого за добровільним медичним страхуванням установлюються страховиками.

Договори медичного страхування укладаються на будь-який термін за домовленістю сторін, але не менше місяця.

Розмір страхових тарифів за добровільним медичним страхуванням розраховуються страховиками актуарно для окремих страхових продуктів медичного страхування відповідно до діючої типової  методики розрахунків тарифів із медичного страхування. Їх можуть визначати як у відсотках (переважно вони складають від 10 до 30% на рік під страхової суми), так і в абсолютних цифрах.

Страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування застрахованій особі у випадку її звернення до закладу охорони здоров'я, якщо має місце:

а) хвороба, яка є наслідком вживання застрахованою особою алкоголю, наркотиків, токсичних речовин і медичних препаратів без призначення лікаря (за винятком випадків насильницького застосування таких речовин стосовно застрахованої особи третіми особами), самолікування;

б) хвороба або травма, які є наслідком:

•  замаху  на самогубство,  навмисного спричинення собі  тілесних ушкоджень;
  •  вчинення застрахованою особою навмисного злочину;
  •  перебування застрахованої особи у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
  •  спроби здійснення застрахованою особою дій, в яких правоохоронними органами установлено склад злочину;
  •  управління застрахованою особою транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, а також добровільної передачі ним управління особі у такому стані, а також особі, яка не мала прав водія відповідної категорії.

Крім того, страхове відшкодування не буде здійснюватися (якщо інше не передбачено договором страхування) у випадках:

•  венеричних захворювань, СНІДу - незалежно від терміну виявлення (за   винятком   осіб,  захворювання  яких  виникло  в  результаті виконання ними своїх професійних обов'язків і це передбачено договором страхування);
  •  особливо небезпечних інфекцій (віспа, чума, холера, сибірська виразка);
  •  алкоголізму, наркоманії, токсикоманії — незалежно від терміну виявлення;
  •  оперативного втручання, пов'язаного з пересадкою органів;
  •  захворювань, пов'язаних з епідеміями, при введенні комплексу карантинних заходів (за винятком ОРВІ);
  •  захворювання та травми, що є наслідком військових дій, заколотів, повстань, громадських заворушень, страйків, ядерного вибуху, а також радіації.

Добровільне медичне страхування здійснюється страховими компаніями України вже не один рік і розвивається порівняно високими темпами, але тільки близько  50-ти страхових компаній  мають ліцензії на цей вид страхування.

В Україні поширення набули дві форми добровільного  медичного страхування:

•  безперервне страхування здоров'я;
  •  страхування здоров'я на випадок хвороби.

Безперервне страхування здоров'я - це вид страхування, за якого застрахованій особі надаються медичні послуги з подальшою їх виплатою страховою компанією (за рахунками, які представила лікувальна установа і в межах страхової суми). Договори безперервного страхування здоров'я укладаються на термін не менше трьох років. Страховим випадком за цим видом страхування є захворювання застрахованої особи, яке триває не менше двох тижнів.

Страхування здоров'я на випадок хвороби — вид страхування, за якого лікування окремої хвороби, яка взята на страхування страховою компанією, оцінюється у грошовому вираженні. При настанні страхового випадку застрахована особа отримує суму відшкодування через касу страхової компанії.

Страховим ризиком при страхуванні здоров'я на випадок хвороби є захворювання застрахованої особи. При настанні страхового випадку здійснюється виплата страхової суми (її частини) застрахованій особі.

4. Страхування на випадок хвороби при виїзді за кордон

Медичне страхування дає змогу громадянам, що від'їжджають за кордон, укласти договори страхування (асистанс) на випадок раптового захворювання, тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном.

Довідково: асистування - це комплекс послуг з надання негайної матеріальної або фізичної допомоги, спрямованої на задоволення потреб людей, які опинилися в скрутній ситуації.

Асистанс як концепція з'явився півстоліття тому, розвивався та поширювався не тільки завдяки соціально-економічним змінам, а й модернізації та глобалізації невідкладної медичної допомоги та медичного асистування.

Асистанська компанія — це організація, яка на високому професійному рівні здійснює цілодобову координацію надання допомоги застрахованим особам та контролює процес витрат для страхових компаній та корпоративних клієнтів. З практичної точки зору такі компанії дають змогу страховим організаціям реально реалізувати закладені у страхових полісах механізми захисту застрахованих у таких видах страхування, як медичне, автомобільного транспорту, вантажів тощо. 

Тобто для страховика співробітництво з асистанською компанією є засобом підвищення конкурентоспроможності страхових послуг, підвищення їх привабливості для потенційних клієнтів, оскільки клієнт купує не лише фінансову послугу, а й можливість негайно отримати необхідну допомогу в будь-якій точці земної кулі.

Саме необхідність надання такої допомоги в міжнародному масштабі зумовила виникнення асистанських мереж — компаній з розгалуженою системою філій, розміщених у різних країнах світу.

Стосовно економічної основи асистансу необхідно зазначити, що страховим компаніям невигідно створювати у своїй структурі відповідні служби.

По-перше, функція обслуговування не є власне функцією страхування, а, по-друге, — створення такого підрозділу є дуже затратним і призводить до збільшення витрат на ведення справи страховика.

У той самий час для асистанської компанії надання оперативної допомоги застрахованим - це основний вид діяльності, що дозволяє співробітничати з декількома страховиками, які потребують цих послуг.

Стосовно медичного страхування осіб, що від'їжджають за кордон, асистанські компанії, як правило, виконують такі функції:

1.  Цілодобово приймають заяви від застрахованих осіб зручною для них мовою.
2.  Укладають договори з медичними та технічними організаціями для швидкого реагування у випадку необхідності.
3.  Виступають  незалежними експертами  при оцінюванні страхового випадку.
4.  Спільно з іноземними партнерами здійснюють моніторинг страхового випадку від початку до закриття справи. Моніторинг страхового випадку для України має свою специфіку: виникає потреба ретельніше перевіряти виставлені рахунки, за необхідності вимагаючи додаткову інформацію та суму витрат по страховому випадку.
5.  Вчасно аналізувати та контролювати рахунки щодо орієнтованої суми витрат, виставлених іноземними партнерами за кожним страховим випадком.
6.  Сприяти виявленню страхового шахрайства.
7.  Накопичувати відомості та формувати базу даних про недобросовісних страховиків та випадки шахрайства.

Отже, асистанс передбачає страховий захист не тільки застрахованих осіб, а й забезпечення ефективної діяльності страхової компанії, сприяючи якісному та швидкому наданню послуг щодо медичної допомоги застрахованим особам, які виїжджають за кордон.

Щодо обсягу страхового захисту, який може бути обраний за полісом, то він розподіляється на чотири категорії: А, В, С, Д.

Категорія А передбачає лише надання послуг невідкладної медичної допомоги:

•  оплату медичних витрат та перевезення транспортним засобом до найближчої медичної установи;
•  репатріацію у випадку хвороби до місця постійного проживання;
•  репатріацію у випадку смерті;
•  невідкладну стоматологічну допомогу (зазвичай, на суму не більше ніж 150 доларів США).

Категорія В включає всі пункти, передбачені категорією А, та ще такі:

•  візит третьої особи у випадку перебування в лікарні понад 10 діб;
•  дотермінове повернення застрахованої особи у випадку смерті найближчих родичів (чоловік, дружина, діти, батьки);
•  евакуація дітей.

Категорія С, включаючи категорії А та В, крім медичного страхування, передбачає ще надання юридичної та адміністративної допомоги:

•  можливість зв'язатися з адвокатом;
•  допомога в порушенні справи про захист застрахованої особи;
•  повернення та відправлення багажу за іншою адресою;
•  передача термінових повідомлень;
•  допомога при втраті або викраденні документів для їх заміни (як правило, на суму не більше ніж 200 доларів США).

Категорія Д охоплює категорії А, В, С та додатково обумовлює надання допомоги в разі поломки особистого автотранспорту та захворюванні водія:

•  організація доставки всіх пасажирів до місця проживання в країні перебування (тільки в країнах Європи);
•  надання та оплата послуг іншого водія в разі захворювання водія;
•  забезпечення евакуації пасажирів у країну проживання.

Не підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з наданням застрахованій особі будь-яких видів послуг, що передбачені умовами та правилами страхування, в таких випадках:

•  якщо застрахована особа або особа, що представляє її інтереси, не повідомила асистанську компанію про страхову подію, що трапилась та про витрати, здійснені особисто (при перевищенні витратами суми 200 доларів США - на суму цього перевищення);
•  якщо мала місце будь-яка евакуація чи транспортування з одного медичного закладу до іншого, яка не була організована або не була попередньо погоджена з асистанською компанією;
•  якщо страхова подія трапилася внаслідок будь-яких військових дій та їх наслідків, терористичних актів, народних заворушень, повстань, заколотів, війн, страйків, активної участі застрахованої особи в будь-яких збройних силах та формуваннях;
•  якщо страхова подія сталася внаслідок скоєння застрахованою особою протиправних дій;
•  якщо витрати, пов'язані зі страховою подією, були здійснені до дати початку дії страхового поліса або після закінчення терміну дії страхового поліса та / або після повернення в країну постійного проживання;
•  якщо витрати пов'язані з відшкодуванням моральних збитків внаслідок неможливості взяти участь в екскурсіях чи інших заходах.

Окремо можуть бути застраховані від нещасного випадку, який може статися внаслідок участі застрахованої особи в скачках, автогонках чи внаслідок занять любительським або професійним спортом, а також страховий випадок при виконанні застрахованою особою будь-якої роботи за наймом.

Не підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з наданням застрахованій особі невідкладної медичної допомоги, передбаченої умовами та правилами страхування:

•  якщо подорож було здійснено з метою отримання лікування; якщо витрати пов'язані із захворюванням, яке протягом останніх шести місяців перед датою страхування потребувало лікування або стоматологічної допомоги. Обмеження не застосовується, якщо медична допомога була пов'язана з врятуванням життя, гострим болем чи обов'язковим медичним втручанням заради запобігання тривалій непрацездатності;
•  якщо витрати пов'язані з курсом лікування, що розпочався до початку і триває протягом дії поліса, або якщо подорож здійснено всупереч існуючим медичним протипоказанням до подорожі з боку кваліфікованого лікаря;
•  якщо витрати пов'язані з вагітністю терміном більше ніж три місяці, абортами (за винятком вимушеного переривання вагітності, що сталося внаслідок нещасного випадку) та пологами;
•  якщо витрати пов'язані з нервовими, психічними, хронічними захворюваннями та їх загостренням унаслідок уроджених аномалій або психічної загальмованості, релаксацією та станами, що ще не стабілізувалися й піддавалися лікуванню аж до дати виїзду, і для яких існує реальний ризик швидкого погіршення;
•  якщо страхова подія сталася внаслідок самогубства, замаху на самогубство, навмисного ушкодження тіла, навмисних дій застрахованої особи;
•  якщо витрати пов'язані з венеричними захворюваннями, СНІДом та захворюваннями, що є їх наслідком;
•  якщо витрати пов'язані з втратою працездатності частково або повністю внаслідок інтоксикації після вживання алкоголю, наркотичних або токсичних речовин;
•  якщо витрати пов'язані з протезуванням, включаючи очне та зубне;
•  якщо витрати на медичні огляди чи медичний догляд не пов'язані з раптовим захворюванням чи травмою;
•  якщо витрати пов'язані з пластичною чи косметичною хірургією;
•  якщо витрати пов'язані з послугами, які надаються лікарнею, лікарем чи медсестрою, що не є обов'язковими для діагностики та лікування;
•  якщо витрати пов'язані з профілактичною вакцинацією, дезінфекцією, лікарською експертизою;
•  якщо витрати пов'язані з лікуванням онкологічних захворювань.

У правилах страхування є також низка інших обмежень щодо витрат, які не підлягають відшкодуванню в разі їх виникнення під час перебування застрахованої особи за кордоном. Крім того, визначено, що застрахована особа зобов'язана протягом 48 годин з моменту настання страхової події звернутися в будь-який час доби в центр невідкладної допомоги асистанської компанії, не перешкоджати лікарям у разі необхідності розкрити лікарську таємницю та надати страховику протягом семи днів після повернення до місця постійного проживання такі документи:

1. Довідку-рахунок із медичного закладу на фірмовому бланку або зі штампом медичного закладу, де вказано прізвище лікаря, прізвище пацієнта, діагноз, дані про окремі лікувальні процедури та дати їх проведення.

2. У випадку придбання медикаментів за власні кошти - рецепт зі штампом аптеки й переліком найменування призначених ліків, вартість кожного препарату, інструменту або матеріалу.

3. Квитанції за перевезення.

4. Направлення на проходження лабораторних досліджень у зв'язку з даним захворюванням та зазначенням найменування й вартості наданих послуг.

5. Документи, що підтверджують факт оплати за лікування, медикаменти, юридичні, технічні та інші послуги (розписка про отримання грошей, банківська квитанція, із зазначеною сумою на переказ, рахунок за отримані послуги тощо).

Страхова компанія має право повністю або частково відмовити у виплатах за полісом у випадках, якщо застрахована особа не погодила зі страховиком або асистанською компанією медичні витрати, вартість яких перевищує суму, зазначену в договорі; не надала документів та відомостей, необхідних для відшкодування медичних витрат; подала страховикові свідомо неправдиву інформацію або фальшиві документи щодо стану свого здоров'я чи стосовно надання їй медичних та інших послуг.

Лекція № 7. Страхування підприємницьких ризиків

Ключові питання

1.  Ризик у підприємництві та необхідність страхування.
   1.  Страхування від вогню та інших небезпек.
      1.  Страхування майна юридичних осіб.
         1.  Страхування ризиків у виробничому процесі.
         2.  Страхування відповідальності товаровиробника.
         3.  Страхування відповідальності роботодавця.

1. Ризик у підприємництві та необхідність страхування

Підприємницька діяльність завжди супроводжується різного роду ризиками. Під підприємницькими ризиками розуміють такі, що виникають за будь-яких видів підприємницької діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією: товарно-грошовими і фінансовими операціями: комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів.

Підприємець може зазнавати втрат через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів. Крім цього, можливі значні фінансові втрати через зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, через необхідність компенсувати шкоду, заподіяну найманим робітникам внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства.

Підприємницька діяльність передбачає постійне оновлення основних активів, впровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів новими  тощо. Іншими словами, неможливо вистояти в конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а, значить, без розумного ризику. Звичайно, при цьому дуже вірогідні втрати.

У випадку настання різного роду несприятливих ситуацій, в які рано чи пізно певною мірою потрапляє кожна підприємницька структура, страхування є не тільки спосіб захисту господарства від різного роду руйнівних факторів, а й засіб подолання несприятливих періодів в економічній ринковій кон’юнктурі.

Для підприємця виключного значення набуває страхування від політичних ризиків, комерційних, правових, технічних небезпек. Враховуючи, що метою будь-якої підприємницької діяльності є отримання прибутку, особливо великого значення набуває страхування від можливої його втрати або неодержання передбачуваних доходів.

Прийнято вважати, що фактори, які викликають втрати (неотримання) прибутку, зумовлюються двома групами причин:

–  різні   порушення   нормального   виробничого   процесу   внаслідок стихійних факторів, аварій та інших непередбачуваних подій;

–  зміну ринкової кон’юнктури постачальниками, чи відмову споживачів від замовленої продукції (послуг).

За допомогою страхування створюються певні фінансові гарантії стабільності і прибутковості виробництва на випадок настання несприятливих ситуацій у будь-якій підприємницькій структурі, що входить до складу ринкового механізму.

Сьогодні значного поширення набуває страхування майна підприємств, пов'язане із забезпеченням страхового захисту матеріально-технічної бази виробництва. При страхуванні майна страхувальником може бути його власник або особа, яка отримала майно в користування, оренду, лізинг, на зберігання, під заставу тощо. До цього страхування входить багато видів, які найчастіше поділяються за об'єктами страхування і страховими випадками.

2. Страхування від вогню та інших небезпек

Страхування від вогню є традиційним видом страхування з давнішніх часів (1786 р.) і хоча сучасні умови вогневого страхування значно відрізняється від умов попередніх століть, загальною основною причиною його проведення є вірогідність виникнення пожеж, які приносять збитки.

Сучасні підприємства і виробництва обладнані надійним обладнанням, засобами від аварій та виникнення пожеж, що значно знижує частість виникнення пожеж і аварій. Разом з тим збитки від однієї тільки пожежі і витрати на відновлення виробництва зросли в багато разів. І сьогодні шкода від вогню може перевищувати десятки і сотні мільйонів доларів.

Підприємства починають більш активно користуватися послугами страховиків для отримання гарантій відновлення виробництва, а населення хоче зберегти від нього свій добробут.

Вогневе страхування забезпечує відшкодування збитку внаслідок пожежі, удару блискавки, вибуху та інших причин, які потягли за собою горіння застрахованого майна.

Під поняттям "пожежа" розуміють не контролююче горіння, яке спричиняє матеріальний збиток, шкоду життю і здоров'ю громадян, інтересам суспільства та держави.

Страхові компанії відшкодовують збитки, які:

–   виникли в результаті безпосередньої дії вогню на застраховане майно;

–  виникли від дії побічних явищ - диму, жару, тиску газу або повітря;

–   нанесені зарахованому майну в результаті гасіння пожежі (наприклад, пошкодження майна водою);

–  виникли внаслідок дій страхувальника по рятуванню та приведенню в порядок майна.

Не відшкодовуються збитки, виниклі:

– внаслідок обробки застрахованого майна вогнем, згідно з технологічним процесом;

•  навмисного підпалювання;

– від пожежі, яка виникла в результаті воєнних дій, громадських заворушень, радіаційних заражень, порушення протипожежної безпеки.

Об’єктом страхування може бути будь-яке майно: будівлі, споруди, промислового значення, житлові будинки, дачі, офіси, домашнє майно тощо.

Страхувальником може бути як власник майна, так і особа, яка володіє майном за договором оренди або найма, або приймає його на зберігання, охорону, переробку, комісію тощо.

Серед основних проблем, що виникають при страхуванні майна підприємств від вогню та інших небезпек, особливе значення має проблема оцінювання майна. Це відбувається через постійне зростання цін на рухоме та нерухоме майно.

Значення страхової оцінки полягає в тому, що вона служить головним орієнтиром для визначення страхової суми, яка відображається в договорі страхування і є кількісним показником обсягу відповідальності страхової компанії.

Для оцінювання основних фондів застосовується їхня повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу.

Товарно-матеріальні цінності:

–   як власного виробництва, так і придбані підприємством оцінюються за розміром фактичної собівартості або за цінами, що діяли на день укладання договору з   вирахуванням   зносу;   

– об'єкти   в   стадії   незавершеного будівництва – за розміром матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку;

– продукція в процесі виробництва або оброблення – за вартістю витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці;

– для майна, отриманого за договорами оренди, лізингу – дійсна (балансова) вартість за даними бухгалтерського обліку підприємства, якому належить це майно, але не більше суми, в межах якої страхувальник несе відповідальність перед власником.

Майно  може  бути  також  застраховане  за  відновною вартістю.

Статтею 9 Закону № 2745-III визначено, що при страхуванні майна страхова сума установлюється в межах вартості майна за цінами й тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Термін страхування установлюється за узгодженням сторін.

Тарифні ставки залежать від обсягу страхової відповідальності, галузі виробництва, технології виробництва, призначення майна, виду споруди та категорії будівельних конструкцій і матеріалів, наявності засобів протипожежної безпеки, місцезнаходження майна та інших обставин, які впливають на вірогідність виникнення страхового випадку.

Страхова премія розраховується на основі тарифу, терміну страхування та страхової суми. Згідно з умовами страхування може передбачатись сплата страхової премії частками. Можуть надаватися пільги та надбавки, установлюватись франшиза тощо.

Традиційний страховий поліс зі страхування від вогню не охоплює багато ризиків, які загрожують інтересам страхувальника.

За домовленістю двох сторін стандартні умови можуть бути змінені або доповнені, виходячи з особливостей майна, яке страхується, та бажання страхувальника мати додаткові або особливі умови страхування, зокрема в обсяг відповідальності можуть бути включені збитки, які виникли від:

•    стихійного лиха -  землетрусу, каменепаду, осідання ґрунту, цунамі, зсуву, селю, бурі, урагану, вихору, повені, затоплення, граду тощо.
  •  протиправних дій третіх осіб, в тому числі крадіжок, пограбувань;
    •  вибухів парових котлів, газосховищ, машин і апаратів;
      •  падіння літальних апаратів та їх уламків;
      •  наїзду наземних засобів транспорту;
      •  інших причин, які спричиняють шкоду майну.

Перелічені вище ризики включають у «вогневий» поліс, причому їх набір може бути самим різноманітним у залежності від бажання страхувальника і можливостей страховика.

При збільшенні обсягу відповідальності збільшуються тарифи, на основі яких розраховується страхова премія.

3. Страхування майна юридичних осіб

Об’єктом страхування за договором добровільного страхування майна юридичних осіб є майно, яке належить страхувальнику на правах власності або прийняте ним від інших організацій,  або населення в господарче відання чи оперативне управління, оренду, лізинг, заставу, на зберігання, комісію, продаж або на інших підставах, які не суперечать чинному законодавству.

За договором підлягають страхуванню такі майнові об’єкти (майнові групи):

1) нерухоме майно:

•  будівлі та споруди (або їх частина), включаючи невід’ємні  інженерні комунікації відповідно до проектної документації;
•  оздоблення будівель, а саме, покриття стін, цементні стяжки, ліплення тощо.

2) рухоме майно:

•  виробниче обладнання;
•  торговельне обладнання;
•  комп’ютери та оргтехніка;
•  меблі та офісне обладнання;
•  товарні та матеріальні запаси (виробничі запаси, готова продукція, товари) та інше майно.

Не підлягають страхуванню: гроші, цінні папери, дорогоцінні метали, бухгалтерські документи, технічні носії інформації, а також майно, термін експлуатації якого закінчився згідно з установленими нормами, майно, що перебуває в аварійному стані, майно, яке знаходиться у зоні, що оголошена небезпечною (з моменту офіційного оголошення про таку загрозу).

Страхувальник може  застрахувати як все майно, а може  здійснити вибіркове страхування, тобто застрахувати  окрему його групу. Майно вважається застрахованим тільки в тих приміщеннях (території, за адресою), які вказані в договорі страхування.

Страхування майна суб'єктами різних форм власності в цілому застосовується однакова сукупність страхових ризиків. Капітальні споруди та інше майно вважаються застрахованими  на випадок пошкодження чи загибелі:

– від дії стихійних сил природи, припинення подачі тепла, стисненого повітря чи електроенергії, що викликане стихійними лихами;

– пожежі, що виникла внаслідок займання, стихійного лиха, падіння літальних апаратів та їх частин;

– майно вважається застрахованим і на той випадок, коли у зв'язку з вогнем чи раптовою загрозою стихійного явища його необхідно розібрати або перенести на інше місце.

Додатково за особливими умовами, майно може бути застрахованим і від інших ризиків, а саме аварії, в тому числі комунальних мереж; проникнення води із сусіднього приміщення; неправомірних дій третіх осіб, включаючи крадіжку зі зломом, пограбування, пошкодження вітрин.

Не підлягають страховій відповідальності збитки:

•  причиною яких є об'єктивні технологічні або природні процеси: фізичне зношування основних активів; корозія, загнивання, усихання;

–   що завдані застрахованим товарам у результаті обробки їх термічним впливом з метою переробки сировини, готової продукції чи з іншою метою (дія на продукти харчування, плавлення чи гаряча обробка металів тощо);

–   що завдані навмисними діями страхувальника та осіб, що знаходяться з ним у трудових відносинах;

–   які виникли в результаті воєнних дій, громадських заворушень, ядерної енергії, порушення протипожежної безпеки.

Термін страхування.

Договір може бути укладений на будь-який термін за домовленістю сторін (1-5 років, зі щорічним уточненням вартості майна, або декілька місяців). Якщо ті чи інші матеріальні активи використовуються для проведення експериментальних чи дослідницьких робіт, а також експонуються на виставці, то вони страхуються окремим договором на термін проведення робіт або виставки і дія договору страхування в цьому випадку починається з моменту переміщення їх з постійного місця знаходження на місце випробування або експонування і до їх повернення.

Страхова сума установлюється за домовленістю сторін і не може перевищувати вартість майна за страховою оцінкою.

Страхова оцінка основних засобів виробництва визначається в розмірі дійсної вартості, тобто з урахуванням зносу. Оборотні засоби виробництва приймаються на страхування за балансовою вартістю (собівартістю або за цінами придбання). Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат, вітрини тощо приймаються на страхування за вартістю, визначеній пред'явленими страхувальником документами або згідно з експертною оцінкою.

У період дії договору страхова сума в зв'язку зі зміною вартості майна може бути збільшена за письмовою заявою страхувальника. Страхові платежі у цьому разі перераховуються за термін, що залишився до закінчення дії договору, а саме за кожен місяць додатково нараховується 1/12 річного страхового платежу (неповний місяць вважається як повний).

При укладанні договору може установлюватися умовна або безумовна франшиза, надаватися скидки або надбавки.

Основою відшкодування збитків при пошкодженні чи загибелі матеріальних активів є система пропорційної відповідальності. Зміст її полягає в тому, що при пошкодженні (загибелі) майна, що належить страхувальнику, відшкодування установлюється в такому відсотку від величини збитків, в якому воно було застраховане. Разом з тим, якщо в договорі про добровільне страхування перевіркою буде установлено зниження вартості матеріальних активів  порівняно з фактичною сумою, то відсоток, в якому вони були застраховані, відповідно зменшується.

4. Страхування ризиків у виробничому процесі

Успішна комерційна діяльність будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності залежить від безперервного випуску продукції, її продажу або надання послуг. Але випадкові події можуть призвести до перерв у господарській діяльності підприємства. Якщо підприємство має страховий поліс, що покриває збитки, пов'язані з пошкодженням або знищенням майна, то недоотриманий прибуток унаслідок зупинки виробництва через шкоду, завдану майну підприємства, за цим полісом не компенсується. Такі втрати підприємств відшкодовуються лише за договором страхування від перерв у виробництві.

Страхування на випадок збитків від перерв у виробництві (вимушеного простою техніки й обладнання) – важлива частина підприємницьких ризиків.

Тому за сучасних умов в Україні поширеним стає страховий захист підприємств від перерв у виробництві через пошкодження або знищення майна внаслідок пожежі, вибуху, стихійних явищ. Практика його застосування залежить від виду бізнесу, що веде підприємство, а інколи від оцінки недоотриманого доходу, яка досить складна. В умовах, коли підприємство-страхувальник систематично знижує прибуток, то неможливо адекватно оцінити його фінансові ризики. Крім того, неможливо оцінити ризик перерв у виробництві в тому випадку, коли власне виробництво почалося зовсім недавно.

Цей вид страхування є логічним доповненням до страхування основних та оборотних активів, оскільки доволі часто збитки через пошкодження або знищення майна внаслідок подій, обумовлених договором, призводять до перерви у виробництві та втрати підприємством очікуваного прибутку.

Виходячи з цього, і склад страхувальників, і перелік страхових випадків при названих видах страхування може бути однаковим. Разом з тим це не означає їх автоматичного зв'язку. Клієнти можуть укладати договори з обох видів страхування або за одним із них. Економічний інтерес підприємства у проведенні цих двох видів страхування разом очевидний, адже пошкодження або знищення майна внаслідок страхового випадку дуже часто призводить до зупинки у виробництві. Втрати, які несе підприємство під час зупинки, можуть у кілька разів перевищувати матеріальні збитки. У разі поєднання цих двох видів страхування страхова компанія зацікавлена провести швидше виплати з майнового збитку, оскільки внаслідок їх затримання збільшується термін простою й відповідно зростають виплати за другим договором (страхування від перерв у виробництві).

Об'єктом страхування від перерв у виробництві є фінансові втрати під час зупинки, які включають:

–  поточні витрати страхувальника з продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

–     втрату прибутку внаслідок перерви у виробництві.

Обсяг відповідальності за договором страхування від перерв у виробництві ширший, ніж у страхуванні майна підприємств. У разі непередбаченої зупинки виробництва у страхову відповідальність можуть включатись втрати від простою, зумовленого перервами в електро- і газопостачанні, не подачі води, стисненого повітря тощо, причинами яких є аварії, що відбулись не у страхувальника, а у відповідних його постачальників.

Страхова сума у страхуванні від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження майна визначається таким чином, щоб вона покривала недоотримання виручки в розмірі прибутку й поточних витрат страхувальника.

У страхуванні малих підприємств від перерв у виробництві фахівці радять застосовувати спрощену форму визначення страхової суми. Отже, страхова сума установлюється в такому розмірі, в якому визначається страхова сума зі страхування майна від вогню та інших небезпек. Такий підхід мотивований тим, що суми страхового відшкодування, які виплачуються малим підприємствам унаслідок втрати прибутку не надто перевищують виплати зі збитків, завданих майну підприємства.

Страхова сума може також установлюватись у розмірі, що дорівнює показникам випуску продукції за попередній рік.

Термін страхування установлюється за домовленістю сторін, найчастіше це один рік.

Особливістю страхування від простоїв є те, що розмір збитку при цьому  значною мірою залежить від тривалості вимушених зупинок виробництва. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування дуже важливо установити тривалість відповідальності страхової організації, тобто період часу, протягом  якого діють зобов'язання щодо відшкодування збитків від простою. Тому в договорах страхування збитків від простою здебільшого передбачається й установлення деякої межі, перевищення якої зумовлює виникнення відповідальності страховика. В значенні такої межі може бути використана франшиза в грошовому виразі, або в одиницях часу.

У першому випадку за власної участі страхувальника залишається збиток, розмір якого не перевищує величину, установлену у вигляді певної грошової суми. У другому – установлюється мінімальна кількість днів простою, які не покриваються страховим захистом. Тривалість простою в одиницях часу залежить від розміру підприємства та його резервів, складових приміщень, де можуть зберігатися власні напівфабрикати та можливість їх використання у складних ситуаціях.

З іншого боку, страховик обмежує свою відповідальність гарантійним терміном, який передбачає максимальний термін зупинки господарської діяльності страхувальника, за наслідками якої він несе відповідальність щодо збитків. Гарантійний термін відповідальності установлюється в межах від трьох місяців до двох років. Максимальний термін відповідальності визначають так, щоб цей період був достатнім для відновлення виробництва та комерційної діяльності підприємства. Тому період відповідальності страховика може перевищувати термін дії договору страхування. У такому разі, навіть після закінчення терміну дії договору відносини між страховиком і страхувальником зберігаються.

Тарифні ставки установлюються здебільшого індивідуально для кожного страхувальника (з урахуванням особливостей його господарської діяльності) у відсотках до прибутку від валової продукції, яка випускалась до настання страхового випадку. Можливе й використання середніх ставок за видами діяльності чи галузями з коригуванням їх стосовно конкретних підприємств. Тут необхідне урахування загального техніко-економічного стану майна, чіткості та організації виробництва, господарських зв'язків, ступеня ймовірності виникнення втрат. Вивчення цих факторів може бути в одних випадках підставою для зниження страхових платежів, а в інших – для їх підвищення.

Залежно від конкретної ситуації виправданим може бути надання скидки зі ставки платежів у випадку, якщо страхувальник зумів не допустити настання страхових випадків протягом декількох років, і він у цей період не претендував на страхове відшкодування. Навпаки, при частих чи крупних збитках на деяких виробництвах доцільно для них підвищувати ставки страхових платежів.

До збитків, які підлягають страховому відшкодуванню від простою, входять такі елементи:

–  поточні витрати страхувальника з продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

–     втрати прибутку від вимушеної перерви у виробництві;

–     додаткові затрати на ліквідацію наслідків страхового випадку.

Поточні витрати страхувальника з продовження господарської діяльності – це витрати, які він за будь-яких обставин продовжує нести в період перерви у виробництві, аби після відновлення майна, пошкодженого або знищеного внаслідок страхового випадку, якнайшвидше поновити перервану господарську діяльність.

До поточних витрат включають:

–  заробітну плату робітників і службовців;

–  орендну плату;

–  амортизаційні відрахування;

–  податки та збори, які підлягають сплаті підприємством незалежно від результатів своєї господарської діяльності;

–  відсотки по кредитах або інших залучених коштах;

–  інші витрати.

До складу поточних витрат не включають:

–  податок на додану вартість та інші непрямі податки;

–  витрати на придбання сировини та матеріалів, які використовуються в господарській діяльності страхувальника;

– штрафи, пені та інші штрафні санкції, якщо вони безпосередньо не пов'язані із застрахованою діяльністю.

Під втратою прибутку розуміють той очікуваний прибуток, який страхувальник отримав би від своєї господарської діяльності за період вимушеної перерви у виробництві.

Під додатковими затратами на ліквідацію наслідків страхового випадку включають витрати страхувальника, здійснені з метою скорочення збитку. Наприклад, витрати, пов'язані з уведенням додаткових змін, терміновим ремонтом, переданням частини роботи іншим підприємствам, прискоренні поставки майна, необхідного для відновлення господарської діяльності тощо. Але не підлягають відшкодуванню такі витрати, унаслідок яких страхувальник отримує певну вигоду: збільшує обсяг випуску продукції, скорочує витрати, модернізує виробництво.

Договором можуть покриватися як поточні витрати і втрачений прибуток разом, так і кожна з фінансових втрат окремо. Звернемо увагу на те, що розрахунок обсягу збитку, як правило, досить складний, і вимагає, насамперед глибокого знання специфіки виробничого процесу на тому чи іншому підприємстві, що виступає в ролі страхувальника. Необхідний і аналізі значного обсягу інформації, що характеризує різні сторони його діяльності.

Страховики не сплачують страхове відшкодування за додаткові збитки страхувальника, які збільшують термін перерви у виробництві через:

–  воєнні дії та їх наслідки, страйки, конфіскації, арешти, знищення або пошкодження майна за розпорядженням органів влади;

– розширення та оновлення діяльності підприємства порівняно з виробничою діяльністю, що мала місце до настання страхового випадку;

–  зміною затвердженого проекту чи  реконструкції пошкоджених активів;

– відсутність коштів для відновлення пошкодженого або заміни втраченого майна;

– обмеження з боку влади відновлюваних робіт або господарської діяльності страхувальника;

–  надзвичайні затримки у відновленні виробництва, пов'язані, наприклад, з веденням справ у суді або арбітражі, з'ясуванням відносин власності, володіння чи оренди майна тощо.

Страхові компанії України в комплексі своїх страхових послуг пропонують клієнтам страхування від перерви у виробництві. Але цей вид страхування поки що мало користується попитом у потенційних страхувальників, хоча в розвинених країнах страхування від перерви у виробництві є невід'ємною складовою системи ризик-менеджменту підприємства.

5. Страхування відповідальності товаровиробника

Розвиток техніки, нових технологій у XX-ХХІ століттях сприяють масовому виробництву значної кількості товарів, а підвищення життєвого рівня населення спонукало до їх придбання та використання. А оскільки кінцевий продукт сьогодні – це результат проходження багатьох процесів, етапів (проектування, обробіток, виготовлення тощо), то на кожному з них існує небезпека виготовлення неякісного товару. Причини виникнення збитків можуть бути пов'язані з помилками під час проектування продукції, її виробництва, а також з використанням недоброякісної сировини, матеріалів, зі складанням інструкцій та роз'яснень з використання продукції тощо.

За серійного виробництва шкода, завдана бракованим продуктом, спричиняє значну кількість позовів. І свідченням цього є щорічне стійке їх зростання. Тому страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції є досить поширеним у світі і ґрунтується на нормах міжнародного права.

Через збільшення останніми роками таких позовів і розмірів виплат зростає необхідність охоплення все більшої кількості товаровиробників цим видом страхування. Міжнародними промисловими і торговельними контрактами наявність поліса страхування відповідальності товаровиробника розглядається як обов’язкова умова допуску даного товару на ринок більшості розвинених країн світу.

В Україні даний вид страхування почав розвиватися недавно – після уведення в дію Закону України «Про захист прав споживачів» і проводиться тільки у добровільній формі.

Метою цього страхування є:

1) захист підприємства від фінансових втрат, пов’язаних з компенсацією шкоди, заподіяної споживачам його продукції в разі висування останніми претензій;

2)  захист майнових інтересів постраждалих осіб, пов’язаних зі шкодою через вживання ними неякісних товарів, продукції з дефектами.

Страхування відповідальності товаровиробника є вигідним для виробника, споживача продукції (робіт і послуг), а також для держави як останньої інстанції в управлінні якістю продукції.

Споживачі внаслідок страхування отримають додаткові гарантії реалізації їх прав щодо відповідної якості продукції за рахунок своєчасних виплат страхового відшкодування внаслідок страхових подій.

Виробники (продавці), отримуючи страховий захист, звільняються від тягаря виплат компенсацій, пов'язаних із спричиненням шкоди внаслідок використання, споживання дефектної продукції.

Зацікавленість держави насамперед полягає в тому, що страховий захист дасть змогу підвищити конкурентність вітчизняної продукції, обсяг валютної виручки країни та її економічний потенціал.

Страхувальниками за страхуванням відповідальності товаровиробника за якість продукції можуть бути товаровиробники – юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з його відповідальністю за шкоду, заподіяну здоров'ю або майну третьої особи (споживача продукції) через вади виготовленого або реалізованого товару.

Обсяг відповідальності за цим видом страхування зобов'язання страховика сплатити страхове відшкодування настає внаслідок:

•   шкоди, заподіяної життю і здоровю споживача продукції;
•   майнового збитку, завданого споживачеві продукції через товари, роботи, послуги, надані товаровиробником.

Додатковими ризиками, у страхуванні яких може бути зацікавлений страхувальник, є такі:

•  витрати щодо виявлення небезпечних властивостей продукції та їх усунення;
•  витрати з інформування споживачів щодо небезпечних властивостей продукції, що перебуває в експлуатації;
•  витрати, пов'язані з усуненням вад продукції, виявлених упродовж гарантійного терміну;
•  витрати, пов'язані з поверненням продукції.

Страховик несе відповідальність тільки за прямі та ненавмисні збитки, спричинені неякісними, дефектними товарами. Шкода, якої завдано самим товарам не компенсується.

Страховики у договорах конкретно визначають номенклатуру продукції та ризики, що страхуються. При укладенні договору страхування у ньому зазначаються ті види продукції, які можуть бути причиною заподіяння шкоди. А також тара, в якій зберігаються товари, маркіровка й упаковка, оскільки і вони можуть бути причиною ушкоджень. Для визначення ступеня ризику усі товари поділяються на декілька груп за ступенем зростання небезпеки. В окремих випадках страховики можуть обмежуватися тільки ризиками, пов’язаними з дефектом виробничого характеру.

Страхова сума визначається у вигляді ліміту відповідальності й установлюється залежно від розміру товарообігу підприємства за рік на основі даних попередніх періодів.

Страховий тариф залежить від галузі виробництва, характеру діяльності страхувальника (товаровиробник, постачальник, продавець), тривалості участі страхувальника у даному бізнесі, виду і терміну зберігання продукції, її упаковки, системи контролю за якістю продукції, умов і місця реалізації (вітчизняний чи зарубіжний ринок), суми позовів щодо страхувальника в попередні роки тощо.

Розмір тарифних ставок варіюється залежно від характеру діяльності страхувальника. Страховий ризик товаровиробників зазвичай є більш високим, ніж продавців, оскільки останні можуть у порядку суброгації перекласти відповідальність на виробників.

Договори страхування укладаються, як правило, на термін, що відповідає гарантійному терміну на продукцію даного страховика.

Характерним для цього виду страхування є те, що шкода може виявитися не відразу після вживання споживачем певного товару, а через деякий термін. У зв’язку з цим заяви страхувальників на відшкодування збитків досить часто дуже “розтягнуті” у часі, що породжує проблеми створення відповідних страхових резервів, оцінки ризиків, розрахунку тарифів.

6. Страхування відповідальності роботодавця

Досить значного поширення в західних країнах набрало страхування відповідальності роботодавця. Страхування відповідальності роботодавця в більшості зарубіжних країн є обов’язковим і доповнює державну систему соціального страхування.

Об’єктом страхування є майнові інтереси роботодавця, пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю і здоров’ю його робітників у процесі виконання ними своїх службових обов’язків у разі:

•  особистої необережності роботодавця (якщо він є фізичною особою);
•  якщо роботодавець не зміг забезпечити відповідним та безпечним обладнанням, обладнати безпечне робоче місце та організацію роботи, а також підібрати кваліфікованих, компетентних службовців;
•  порушення законодавчих актів, які можуть призвести до відповідальності роботодавця;
•  необережності одного зі службовців, що призвела до травми іншого службовця.

Страхова сума визначається у вигляді певного ліміту відповідальності, за основу для визначення лімітів береться річна заробітна плата. Також обов’язково застосовується франшиза.

Договори страхування укладаються на невизначений термін. Наприкінці року переглядаються умови договору страхування, уточнюється страхова премія. Здебільшого у полісі обумовлюється територія страхування, наприклад територія заводу або будівельного майданчика, окремо обумовлюється захист працівників у відрядженнях.

Тарифні ставки залежать від виду виробництва, умов праці, специфіки діяльності, дотримання техніки безпеки, кількості працівників, їх стажу та кваліфікації.

За договором страхування відповідальності роботодавця страховики відшкодовують збитки страхувальникові в разі притягнення його до відповідальності за шкоду, якої було заподіяно життю та здоров’ю службовця (включаючи латентні захворювання), і сталося це в період дії договору страхування, коли службовець працював на страховика, виконуючи службові обов’язки. Додатково страховики платять виправдані витрати страхувальника, пов’язані з розслідуванням, медичними та технічними звітами про обставини пригоди, а також із захистом у суді.

Страховик не відшкодовує витрати:

•  за будь-якими видами штрафів та неустойок;
•  викликані навмисними діями страхувальника.

Якщо працівникові було завдано шкоди під час виконання роботи у будь-якому місці, не пов’язаному з діяльністю роботодавця, останній жодної відповідальності за це не несе і компенсація не виплачується.

В Україні страхування відповідальності роботодавців розвитку поки що не набуло. Певною мірою його заміною є обов’язкове страхування робітників ризикових професій народного господарства за рахунок коштів підприємств.

Лекція № 8. Сільськогосподарське страхування

Ключові питання

1.  Економічна необхідність і сучасний стан страхування аграрного сектору.
2.  Страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.
3.  Страхування сільськогосподарських тварин, будівель, споруд, обладнання, техніки та інших об’єктів.

 

1. Економічна необхідність і сучасний стан страхування аграрного сектору

Сільське господарство – найдавніша і одна із найважливіших та водночас найбільш ризикованих галузей економіки, яка постійно перебуває під впливом стихійних сил природи. Тому одним із важливих елементів гарантування економічної безпеки й стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників повинно стати страхування.

До об'єктів сільськогосподарського страхування належать:

•  будівлі, споруди, обладнання, техніка та інші об'єкти;
•  врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;
•  сільськогосподарські тварини.

Згідно з Законом України „Про страхування”  окремі з даних об’єктів  підлягають обов’язковому страхуванню, а інші страхуються у добровільній формі.

      Ринок страхування аграрного сектору в Україні вже більше десяти років не може вийти із зародкового стану. Через фінансові потрясіння і призупинення державної підтримки аграрні підприємства і страхові компанії втрачають інтерес до таких послуг. Одні не вірять у виплату компенсацій, а інші не хочуть брати на себе високі ризики.

Механізм страхового захисту аграріїв потребує значного удосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками та їхніми партнерами, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи та звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків.

2. Страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень

      Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень в Україні проводиться як в обов’язковій так і в добровільній формах.

Обов'язковому страхуванню підлягає:

► врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державних сільськогосподарських підприємств;

► врожай зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарських підприємств усіх форм власності.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Страховим випадком вважається заподіяння страхувальнику прямих збитків у результаті часткової або повної загибелі врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень унаслідок прямої дії страхових ризиків.

        Не підлягає обов'язковому страхуванню врожай:

•  природних сінокосів і пасовищ;
•  сільськогосподарських культур, що висівалися понад три роки і жодного разу сільськогосподарські підприємства не отримали врожаю;
•  підпокривних та безпокривних багаторічних трав;
•  посівів та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування.

Відповідальність страховика починається з часу:

а) появи сходів озимих культур (зернових і зернобобових) восени, інших культур (крім багаторічних сіяних трав) - навесні, культур, посіяних у парниках або теплицях, - у будь-яку пору року;

б) посадки однорічних культур і картоплі, а також посадкових культур у парниках і теплицях;

в) забарвлення бутонів культур у садах і ягідниках;

г) викидання суцвіття у виноградниках;

д) входу в зиму багаторічних сіяних трав;

е) появи весняних гонів інших багаторічних культур, у тому числі у розсадниках.

Відповідальність страховика припиняється з моменту зібрання врожаю, але не пізніше ніж термін збирання врожаю у даній місцевості у поточному році.

Страхова сума по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 центнера продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

За умови чіткої періодичності плодоношення багаторічних насаджень середня врожайність визначається за показниками п'яти років, в яких плодоношення насаджень відповідає рокові страхування.

        У разі коли страхувальник протягом п'яти років вирощує культуру менше ніж три роки, у розрахунок вартості врожаю береться планова врожайність на поточний рік, але не вище ніж середня врожайність у районі за останній рік.

Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню за договором страхування, визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф та відсоток страхового покриття.

Відсоток страхового покриття за обов’язковим страхуванням установлюється у розмірі 70 %, за договорами добровільного страхування за домовленістю двох сторін.

Тарифна ставка установлюється за областями залежно від виду культури. У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та неотримання страхового відшкодування протягом двох років страхувальник має право на зменшення розміру страхового тарифу до 10 відсотків.

Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, що виникла внаслідок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з гектара, визначеною в договорі страхування, та фактичною врожайністю з гектара в поточному році на площу посіву (насаджень) та ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу ніж на момент виплати страхового відшкодування.

СЗ = Ц  (ВФ – ВСП)  ПП

де: СЗ – страховий збиток;

      Ц – ціна, що зафіксована в договорі страхування;

      ВФ – фактичний врожай культури з одного гектара;

      ВСП – середня п’ятирічна врожайність;

      ПП – площа посіву.

У разі загибелі сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень з наступним їх пересівом (пересадженням) для визначення загального збитку враховується  витрати на пересів. Відшкодування виплачується у розмірі страхового покриття від розміру збитків.

При страхуванні багаторічних насаджень величина збитку у випадку повного їх знищення визначається за видами, породними групами. До загальної суми збитку включаються лише фруктові дерева, ягідні кущі, виноградні лози, які загинули на тій чи іншій площі.

Грошова оцінка збитку багаторічних насаджень  установлюється на основі їх вартості з урахуванням зносу. Якщо висновки спеціалістів переконують у доцільності викорчування дерев чи  інших багаторічних насаджень, які ще зберегли свою продуктивність, то відшкодуванню підлягає не лише збиток у розмірі вартості загиблих багаторічних насаджень, а й затрат на викорчування. Страхове відшкодування розраховується за пропорційною системою страхового забезпечення.

У випадку повної втрати врожаю багаторічних насаджень до збирання врожаю в даному році збиток розраховується конкретно по насадженнях і врожаю.

Страхове відшкодування  зі страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень не виплачується, якщо:

•  врожай загинув внаслідок навмисних дій страхувальника;
•  збитки є результатом безгосподарності.

3.  Страхування сільськогосподарських тварин, будівель, споруд, обладнання, техніки та інших об’єктів

Страхування тварин, як і врожаю сільськогосподарських культур, також може здійснюватися в обов'язковій і добровільній формах. Але тут форма страхування не залежить від того, хто є власником об'єкта страхування.

 Обов'язковому страхуванню підлягають племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопородні або отримали за затвердженою програмою породного удосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися у селекційному процесі) віком від одного року. Усі інші сільськогосподарські тварини можуть бути застраховані на добровільних засадах.

На страхування можуть бути прийняті такі тварини:

велика рогата худоба (ВРХ) віком від шести місяців до п’ятнадцяти років;

коні віком від одного року;

вівці, кози, віслюки, мули віком від шести місяців;

свині, хутрові звірі (кролі, нутрії) віком від чотирьох місяців;

домашня птиця яйценосних порід у віці від п’яти місяців. Птиця м'ясних порід - віком від одного місяця;

молодняк ВРХ, овець, кіз, коней, свиней, хутрових звірів, домашньої птиці, який не досяг віку, зазначеного вище для відповідних тварин;

сім'ї бджіл.

Страхуються тільки здорові тварини. Договір добровільного страхування може бути укладений на всіх тварин або на окремий його вид. Застрахованими мають бути всі тварини одного виду й страхового віку, наявні в господарстві страхувальника.

Обсяг відповідальності передбачає перелік ризиків, на випадок яких здійснюється страхування тварин. Цей перелік містить, зокрема, такі ризики загибелі, знищення або втрати тварин:

пожежа (крім її виникнення внаслідок дій третіх осіб);

удар блискавки; вибух; дія електричного струму;

стихійне лихо (ураган, шторм, град, злива, повінь, тиск снігового шару, зсув, землетрус, гірський обвал і сходження лавин);

інфекційні хвороби;

закупорка шлунково-кишкового тракту в результаті потрапляння сторонніх предметів;

асфіксія (зупинка дихання внаслідок закупорки верхніх дихальних шляхів сторонніми предметами);

отруєння на природному пасовищі отруйними травами або хімічними речовинами;

укус змій або отруйних комах;

утоплення; падіння в ущелину; потрапляння під рухомий засіб транспорту;

напад диких звірів і здичавілих собак;

крадіжка, грабіж, а також знищення, травмування тварин унаслідок замаху на ці дії;

вимушений забій тварин унаслідок їхньої інфекційної чи іншої хвороби, травми, що не підлягає лікуванню.

Перелічені ризики повністю стосуються ВРХ, коней, свиней, овець, кіз, домашньої птиці. Для молодняку тварин визначено вужче коло страхових ризиків. Він не страхується на випадок інфекційних хвороб і вимушеного забою. Ці ризики не поширюються також на сім'ї бджіл.

Страхова сума визначається за домовленістю між сторонами страхового договору в межах дійсної вартості застрахованих тварин на час укладення договору чи внесення змін до нього.

При розрахунку дійсної вартості за страхування тварин, які перебувають у володінні підприємств, приймається до розрахунку балансова вартість, на основі бухгалтерської звітності страхувальника або підтверджена відповідною довідкою вартість придбання аналогічних тварин у регіоні перебування застрахованих тварин; вартість придбаних тварин (за довідкою-рахунком торгівельної організації). Для визначення вартості тварин можуть бути використані акти їхнього оцінювання, складені відповідно до чинного законодавства.

У разі, коли страхова сума виявиться більшою за дійсну вартість тварин, договір діє лише в тій частині страхової суми, яка не перевищує дійсну вартість застрахованих тварин.

Якщо впродовж дії договору страхування вартість тварин, прийнятих на страхування, збільшилася, то страховик несе зобов'язання пропорційно відношенню страхової суми, установленої для таких тварин в договорі страхування, до нової вартості тварин, або договір страхування підлягає переукладенню чи внесенню в нього змін.

Договір страхування тварин укладається терміном на один рік на підставі заяви страхувальника. Базові страхові тарифи установлюються залежно від вікової групи тварин.

Страхова премія розраховується за кожним страховим ризиком або групою ризиків, виходячи з величини страхової суми, базового тарифу та поправочних (підвищувальних і знижувальних) коефіцієнтів.

Господарства, що впродовж двох і більше років безперервно страхували тварини й не отримали страхового відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів. Страхувальнику також надається місячний пільговий термін для укладення нового договору, незалежно від того, отримав він страхове відшкодування чи ні.

Розмір прямого збитку за загиблих тварин визначається шляхом установлення середньої страхової суми за одну голову за договором страхування та множенням її на кількість загиблих голів, а за вимушено забитих тварин – з вирахуванням вартості реалізованих придатних до використання продуктів забою (м'яса, шкіри). У разі розрахунку розміру збитку за молодняк тварин спочатку установлюють вікову групу на день загибелі, за якою тварини обліковуються, потім визначається страхова сума за одну голову згідно з договором страхування й множиться на кількість загиблих голів. Витрати на лікування до прямого збитку не відносяться.

Страхове відшкодування страхувальнику сплачується за пропорційною системою страхового забезпечення з урахуванням виду та розміру франшизи, не сплачених страхувальником чергових платежів страхової премії.

У разі здійснення виплати страхового відшкодування страхова сума вважається зменшеною на розмір виплати.

      Для сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання страхування будівель, споруд, обладнання, техніки, передавальних пристроїв, транспортних засобів, обладнання, риболовецьких суден та засобів лову, інвентарю та іншого майна страхування проводиться згідно з умовами "Добровільного страхування майна юридичних осіб".

Лекція № 9. Страхування технічних ризиків

Ключові питання

1.  Необхідність і значення страхування технічних ризиків.
   1.  Страхування будівельно-монтажних ризиків.
      1.  Страхування машин від поломок.
         1.  Страхування електронної техніки.
         2.  Страхування ризиків, пов'язаних з впровадженням у виробництво нової техніки та технології.

1. Необхідність і значення страхування технічних ризиків

З часу виникнення матеріального виробництва суспільство постійно має справу з його непередбаченими порушеннями. Вони викликаються як природними стихійними лихами, відвернути які неможливо, так і технологічними аваріями, пожежами тощо. В міру розвитку виробництва постійно зростає частка затрат на створення умов його безпеки й досягнення прийнятного рівня ризику. При цьому збитки підприємства пов'язані не лише з втратою основних чи оборотних активів. Для відновлення нормального відтворювального процесу необхідні додаткові кошти, які нерідко буває важко отримати навіть у борг. Серед різноманітних ризиків, що супроводжують підприємницьку діяльність, вагоме місце також посідають технічні ризики. Вони виникають у суб'єктів господарювання під час експлуатації техніки та здійснення будівельно-монтажних робіт і пов'язані з раптовим виходом з ладу машин, обладнання, порушенням технологічного процесу внаслідок механічних поломок, помилок під час проектування, монтажу, пожежі, вибуху тощо. Передбачити всі ці небезпеки зазвичай неможливо, тому завжди є ризик зазнати збитків. Необхідність покриття можливих збитків унаслідок прояву технічних ризиків викликає потребу в їх страхуванні.

Страхування технічних ризиків – комплекс страхових ризиків, що пов’язані з будівельними, монтажними, експлуатаційними роботами; роботою машин, механізмів, електронного обладнання; після пусковими гарантійними зобов’язаннями.

У сучасній міжнародній практиці страхування технічних ризиків відокремлюють:

•  страхування будівельного підприємця від усіх ризиків;
•  страхування всіх монтажних ризиків;
•  страхування будівельних машин та обладнання;
•  страхування промислових машин і технологічного обладнання від поломок;
•  страхування електронного обладнання;
•  страхування від псування заморожених продуктів;
•  страхування завершених об'єктів цивільного будівництва;
•  страхування ризику втрати прибутку внаслідок поломок промислових машин і технологічного обладнання.

Страхування технічних ризиків є досить складним за своєю сутністю й потребує від страховика особливого підходу щодо його здійснення, зокрема, наявності відповідної законодавчої бази, професійних андерайтерів, фахівців з міжнародного права, широкої системи перестрахування, постійного контролю з боку представників страхової компанії за процесом виробництва.

Особливістю договорів страхування технічних ризиків є те, що на страхування приймаються об'єкти, які дорого коштують, й відповідно договори страхування укладаються на дуже великі страхові суми.

Обсяг відповідальності страховика за договорами страхування технічних ризиків охоплює ризики, що виникають під час здійснення будівельно-монтажних робіт (пожежа, вибух, стихійні явища, виробничі аварії, протиправні дії третіх осіб, помилки будівельного персоналу тощо), та ризики, що виникають при експлуатації машин, механізмів, обладнання (помилки в конструкціях, обслуговуванні, вибух, коротке замикання тощо).

За видами страхування технічних ризиків страховик відшкодовує прямі збитки страхувальника, компенсуючи вартість утраченого або пошкодженого майна. Непрямі збитки суб'єктів господарювання, пов'язані з втратою прибутку внаслідок використання машин, установок та обладнання можуть бути відшкодовані за умовами «страхування ризику втрати прибутку внаслідок поломок промислових машин і технологічного обладнання». Це самостійний вид страхування, який передбачає захист від непередбачуваних несприятливих наслідків, які викликані експлуатацією техніки, установок і технологічного обладнання й призвели до перерв процесу виробництва.

Таким чином, страхування технічних ризиків – це комплексне поняття, яке охоплює види страхування, пов'язані з відшкодуванням втрат страхувальника у зв’язку з виконанням будівельно-монтажних робіт та експлуатацією техніки.

В Україні страхування технічних ризиків виникло й почало розвиватися порівняно недавно – у середині 90-х років XX століття. В нашій країні проводяться такі види страхування, які підпадають під поняття технічних ризиків, включаючи спільні підприємства: страхування будівельно-монтажних ризиків (будівництво будинків та споруд або монтаж обладнання); страхування машин від поломок; страхування після пускових гарантійних зобов'язань; страхування електронної техніки; страхування відповідальності перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах. Серед видів страхування технічних ризиків найбільший розвиток в Україні отримало страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок і страхування електронного обладнання.

Великого значення набуло страхування технічних ризиків у зовнішньоекономічній діяльності. Так, у сферу страхування зовнішньоекономічних ризиків входить страхування промислових та інших об'єктів, які будуються в нашій країні за допомогою зарубіжних фірм, а також об'єктів, які будуються за кордоном за нашого сприяння; страхування імпортованого в нашу країну комплектного обладнання; страхування відповідальності спричиненої підрядчику і третім особам у період монтажних, пусконалагоджувальних робіт та гарантійного терміну експлуатації обладнання; страхування електронного обладнання тощо.

Страхування технічних ризиків може здійснюватися як у добровільній, так і в обов'язковій формах. До видів обов'язкового страхування, згідно зі  ст. 7 Закону України «Про страхування» належить страхування будівельно-монтажних робіт забудовником, але механізм його здійснення поки що не визначений. Тому цей вид страхування здійснюється в добровільній формі. Інші перелічені види страхування технічних ризиків проводяться в добровільній формі.

2. Страхування будівельно-монтажних ризиків

Технічний прогрес, підвищення попиту на всі види будівельних робіт, постійне зростання вартості окремих будівельних об’єктів і пов’язане з цим збільшення ступеня технічного та економічного ризиків будівництва зумовили в усьому світі підвищений попит на страхування будівельно-монтажних ризиків. Нерідко забудовники, архітектори, кредитори та інші суб’єкти будівельної галузі при видачі замовлень на будівництво наполягають на укладенні договору страхування будівельного підприємця від усіх ризиків.

В Україні серед видів страхування технічних ризиків найбільший розвиток отримало страхування будівельного підприємця. Але останнім часом страховики почали використовувати комбіновані правила страхування будівельно-монтажних робіт, які поєднали умови страхування будівельного підприємця від усіх ризиків і страхування всіх монтажних ризиків.

Страхування будівельно-монтажних робіт – добровільний вид страхування технічних ризиків, що передбачає захист майнових інтересів замовників (забудовників), підрядників та інших осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування під час виконання будівельних, монтажних і пусконалагоджувальних робіт.

Суб'єктами страхування будівельно-монтажних ризиків є страховик і страхувальник.

Страховик – фінансова установа, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування страхувальникові в разі настання страхового випадку, передбаченого договором страхування.

Страхувальник.  Договір страхування будівельно-монтажних робіт може укласти замовник (забудовник) або підрядник.

Кожен учасник будівництва може застрахувати тільки свій, окремий від інших осіб страховий інтерес. Зацікавленість щодо укладання договору страхування залежить від того, на яких умовах споруджується об’єкт. У разі будівництва об’єкта на умовах контракту «під ключ» відповідальність за постачання матеріалів та обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи повністю лежить на генеральному підряднику, який відповідно має інтерес щодо укладання договору страхування.

У разі спорудження об'єкта на умовах контракту «поставка й контроль» (або «шефмонтаж») у підрядника немає страхового інтересу, бо все обладнання, будівельні матеріали й робоча сила є власністю замовника. Підрядник лише здійснює контроль за будівництвом і монтажем. Відповідно цього страховий інтерес поширюється лише на помилки його працівників під час здійснення безпосередньо будівельно-монтажних робіт. Таким чином, у разі здійснення будівельно-монтажних робіт майнові ризики доцільно страхувати замовнику, а ризики відповідальності — підряднику.

Крім того, договір страхування будівельно-монтажних робіт може укласти виробник чи постачальник монтажного об'єкта, якщо монтажні роботи виконуються ним самим або під його відповідальність; фірма, якій доручено виконати монтаж; покупець або кредитор.

Проектні організації можуть застрахувати свій інтерес щодо відшкодування збитків, завданих унаслідок помилок у проектуванні будівництва за договором страхування професійної відповідальності, а постачальники обладнання - за договором страхування вантажів.

Вигодонабувач. Під час укладення договору страхування страхувальник може визначити юридичну особу (наприклад, кредитора), яка матиме право отримати страхове відшкодування в разі знищення або пошкодження застрахованого майна.

Об'єктами страхування за договором страхування будівельно-монтажних робіт виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, розпорядженням, користуванням майном, необхідним для виконання ним будівельно-монтажних та інших робіт під час спорудження промислових споруд, електростанцій, мостів, каналів, дорожніх і залізничних об'єктів, конторських будівель, лікарень, шкіл, житлових будинків тощо. Відповідно страховому захисту підлягають:

–  майно, яке є предметом будівництва й монтажу, зокрема й усі будівельні матеріали та конструкції, витрати на транспортування, митний збір;

–  майно, призначене для виконання будівельно-монтажних робіт: машини, пристрої та обладнання для проведення монтажних робіт;

–   допоміжні споруди (наприклад, тимчасові обвідні канали та захисні дамби);

–  обладнання будівельного майданчика (тимчасові будівлі, складські приміщення, гуртожитки та ін.);

–   витрати з розчищення території після страхового випадку.

Перелік об'єктів страхування за договором страхування будівельно-монтажних робіт може бути розширено за домовленістю сторін, зокрема додатково страховик може прийняти на страхування будівельні машини й обладнання, закріплені на об'єкті будівництва; предмети, що знаходяться на будівельному майданчику або в безпосередній близькості до нього, які належать замовнику або підряднику; після пускові гарантійні зобов'язання. За окремим договором може бути застрахована цивільна відповідальність страхувальника за шкоду, завдану третім особам, що виникла внаслідок матеріальних втрат, або тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням будівельних і монтажних робіт у межах будівельної площадки та на визначеній в умовах страхування відстані від неї (не поширюється на працівників і службовців, зайнятих у будівельно-монтажних роботах).

За договором страхування будівельно-монтажних робіт не приймаються на страхування ескізи, плани, креслення, фотографії, зразки, макети, цінні папери, гроші, бухгалтерські та інші документи.

Страхові ризики. Страхування будівельно-монтажних робіт передбачає страхове покриття з відповідальністю «за всі ризики», тобто за непередбачені й раптові збитки, що виникли внаслідок таких подій:

– пожежа, вибух, удар блискавки, падіння пілотованих літальних апаратів;

–  повінь, затоплення, дощ, сніг, підтоплення ґрунтовими водами, лавина, землетрус, буря, ураган, тайфун, опускання ґрунту, зсув, обвал, сель;

–   протиправні дії третіх осіб, зокрема, крадіжка, грабіж, розбій;

•    аварія інженерних мереж (наприклад, електропостачання, водопроводу тощо) та інші виробничі аварії;

– обвалення або пошкодження об'єкта, зокрема й частинами, що обвалюються або падають.

У міжнародній практиці страхування будівельного підприємця від усіх ризиків і страхування всіх монтажних ризиків стандартний поліс (договір) передбачає страхування від усіх ризиків, крім тих, які зазначені як винятки з відповідальності страховика.

У разі страхування після пускових гарантійних зобов'язань страховик несе відповідальність за збитки, що сталися внаслідок недоліків, допущених підрядником під час здійснення будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, але виявлених у період гарантійної експлуатації об'єкта.

Винятки. Зазвичай за договором страхування будівельно-монтажних робіт не відшкодовуються збитки, що сталися внаслідок військових дій, громадських заворушень, революції, арешту, конфіскації майна органами влади, тероризму, впливу ядерної енергії, навмисних дій або грубої необачності страхувальника чи його представника, внутрішніх пошкоджень будівельних машин, корозії, гниття, природного зношення. Страховик не несе відповідальності і тоді, коли знищення або пошкодження майна є наслідком експериментальних або дослідницьких робіт; повного або часткового припинення будівельних робіт, стихійних лих, якщо територію страхування було оголошено зоною стихійного лиха до часу укладення договору страхування; нормальних погодних умов для місцевості, на якій здійснюються будівельно-монтажні роботи; невиконання страхувальником правил техніки безпеки під час здійснення будівельно-монтажних робіт.

Термін страхування. Договір страхування зазвичай укладається на період, визначений у контракті на виконання будівельно-монтажних робіт. Страховий захист починається після вивантаження будівельних матеріалів і техніки на будівельному майданчику за умови сплати страхових платежів.

Страхова сума установлюється за кожним окремим об'єктом страхування, визначеним у договорі страхування. Об'єкти будівництва (монтажу) приймаються на страхування у розмірі договірної вартості будівництва згідно з проектно-кошторисною документацією; допоміжні споруди, обладнання будівельного майданчика та будівельні машини — у розмірі залишкової вартості; витрати з розчищення території будівельного майданчика після страхового випадку – у розмірі 2–5% страхової суми за договором страхування.

Якщо майно застраховане не на повну вартість, збитки у разі настання страхового випадку відшкодовуються за пропорційною системою страхового відшкодування.

Якщо в період дії договору збільшиться вартість будівництва, то страхова сума може бути збільшена за письмовою заявою страхувальника. Страхові платежі у цьому разі перераховуються за термін, що залишився до кінця дії договору за кожен місяць – 1/12 річної премії.

Наприкінці терміну дії договору страховик перевіряє відповідність розміру страхової суми вартості спорудженого об'єкта і в разі потреби страхувальник доплачує частину залишкової премії за скоригованою страховою сумою.

Страхові тарифи. У практиці страхування будівельно-монтажних робіт відсутні загальноприйняті ставки премій. Адже різноманітність видів виробництва навіть у межах однієї галузі, постійне ускладнення технологічних процесів, поява нових будівельних матеріалів та обладнання, а також наявність значної кількості індивідуальних факторів робить майже неможливим уніфікований підхід до умов договору страхування та визначення ставок премій. Ставки премій страховик визначає індивідуально за кожним договором страхування будівельно-монтажних робіт з урахуванням ступеня ризику (умов та особливостей здійснення будівельно-монтажних робіт), власного досвіду страхової компанії за цим видом страхування, наявності підтримки перестраховиків, рівня конкуренції на страховому ринку та інформації, що міститься в заяві-анкеті страхувальника про укладення договору страхування, підрядному контракті та документації до нього (кресленнях, описі будівельного об'єкта, планах-графіках, кошторисах витрат тощо).

Тарифи установлюються окремо за видами ризиків, передбаченими договором страхування, й коригуються шляхом використання знижувальних або підвищувальних коефіцієнтів, які враховують такі фактори ризику:

•     характер будівельного майданчика та ступінь його зараження на ризик (кліматичні та тектонічні умови);

–   призначення і складність будівельних об'єктів;

– конструктивні особливості об'єкта та властивості будівельних матеріалів;

–   ризики, які впливають на виконання графіка робіт тощо.

Франшиза. У страхуванні будівельно-монтажних робіт обов'язково застосовується безумовна франшиза, розмір якої визначається за домовленістю страховика та страхувальника, за кожним об'єктом, прийнятим на страхування.

Територія страхування. Об'єкти страхування вважаються застрахованими на території будівельного майданчика, зазначеного в договорі страхування. Будь-яке переміщення застрахованого майна з місця проведення будівельно-монтажних робіт, зазначеного в договорі, автоматично веде до зупинки страхового захисту відносно вилученого майна.

Порядок укладання договору страхування. Договір страхування будівельно-монтажних робіт укладається на підставі письмової заяви-анкети страхувальника, яка має містити необхідну для визначення ступеня ризику, інформацію про об'єкт страхування, зокрема:

•  повну назву страхувальника; реквізити контракту на проведення будівельно-монтажних робіт;
•  кошторисну вартість будівельно-монтажних робіт;
•  місцезнаходження будівельно-монтажного майданчика, його обладнання;
•  вид, тип і призначення об'єкта будівництва (монтажу);
•  дані про проектувальника й виробника будівельних матеріалів, конструкцій і монтажного обладнання;
•  технологію здійснення будівельно-монтажних робіт;
•  кількість і кваліфікацію будівельних і монтажних робітників, інженерів та інші відомості. До договору може залучатись опис усього застрахованого майна.

Страхова премія за договором страхування будівельно-монтажних робіт може бути сплачена страхувальником одноразово за весь термін страхування або періодично впродовж терміну страхування шляхом переказу на рахунок страхової компанії.

Договір страхування починає діяти за умови сплати страхової премії, у момент початку будівельних робіт або після вивантаження будівельних матеріалів на будівельному майданчику, але не раніше дати, зазначеної в договорі страхування, й триває впродовж усього часу будівництва (монтажу) й закінчується прийманням чи пуском в експлуатацію об'єкта будівництва (монтажу).

Відповідальність за обладнання будівельного майданчика та будівельні машини починається після їх вивантаження на будівельному майданчику й закінчується після вивезення з нього.

Якщо в період дії договору страхування змінюється ступінь ризику (наприклад, збільшується вартість робіт чи майна), то здійснюється перерахунок страхової суми й платежів та укладається додатковий договір (адендум) на термін до закінчення дії основного договору.

У разі прискорення робіт і дотермінового прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва (монтажу) страхова премія, сплачена страхувальником, не повертається. Якщо будівельно-монтажні роботи були призупинені або повністю зупинені (на термін понад три місяці), дія договору страхування також призупиняється й може бути поновлена тільки після відновлення відповідних будівельно-монтажних робіт, за додатковим узгодженням сторін і лише після сплати додаткової страхової премії.

Визначення збитку й виплата страхового відшкодування. За настання страхового випадку страхувальник повинен негайно вжити заходів щодо рятування застрахованого майна, відразу ж повідомити про настання події у відповідні установи згідно з їх компетенцією (міліцію, пожежну, аварійну служби тощо) та страховика про завдання збитку засобами фіксованого зв'язку (факс, телекс тощо).

Для отримання страхового відшкодування страхувальник має подати страховій компанії письмову заяву про відшкодування збитку, в якій необхідно зазначити причини виникнення збитку, його розмір з додатком розрахунків, очікуваний розмір страхового відшкодування та розмір збитку, компенсованого йому іншими особами. За умовами договору страхування будівельно-монтажних робіт страхувальник повинен також надати можливість представнику страховика здійснити огляд знищеного та пошкодженого майна, розслідувати причини настання збитку, визначити його розмір. Крім того, відповідно до конкретного страхового випадку страхувальнику слід подати вказані страховиком документи, необхідні для установлення факту, причин і розміру збитку.

Після надходження заяви страховик має оглянути знищене та пошкоджене майно й у присутності страхувальника скласти страховий акт, в якому обов'язково мають бути зазначені причини виникнення збитку, зроблений його опис, визначений розмір і здійснений розрахунок суми страхового відшкодування.

Страхове відшкодування виплачується, виходячи з реального збитку, заподіяного страхувальнику. Розмір збитку страхова компанія визначає шляхом проведення експертизи з урахуванням страхової вартості пошкодженого майна. У разі знищення майна збиток визначається в розмірі його вартості з урахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання, та витрат на його рятування. У разі пошкодження застрахованого майна збиток визначається як розмір витрат на його відновлення (ремонт) з урахуванням витрат на рятування. До витрат на відновлення майна включається вартість матеріалів і запасних частин, необхідних для ремонту, та витрати на оплату ремонтних робіт за тарифами, що діяли на дату страхового випадку. Витрати, пов'язані з додатковим удосконаленням застрахованих об'єктів до суми збитку не входять.

Страхове відшкодування виплачується за пропорційною системою забезпечення, тобто у такому відсотку від суми збитку, в якому об'єкт був застрахований.

Рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування страховик приймає впродовж визначеного умовами страхування терміну (наприклад, 10 днів) від дня отримання ним документів, що підтверджують факт настання страхового випадку й розміру збитку.

Але страхова компанія може відмовити у страховій виплаті, якщо страхувальник вчинив навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку або отримав повне відшкодування збитків від винної особи. Страховик не несе відповідальності й тоді, коли страхувальник подав свідомо неправдиві відомості про об'єкт страхування; несвоєчасно повідомив про настання страхового випадку або створив страховику перешкоди у визначенні обставин і розміру збитку.

3. Страхування машин від поломок

Страхування машин від поломки – це вид майнового страхування, який активно використовується в індустріально розвинених країнах для захисту підприємців від небезпеки механічних поломок машин, які здебільшого входять до складу важливих технологічних ліній або є ключовими виробничими агрегатами.

Цей вид страхування технічних ризиків є досить динамічним напрямом страхування, потреба в якому виникла у зв’язку з розвитком технологій. Власникам і тим, хто експлуатує складне промислове обладнання, відомо, що трапляються випадки аварійного виходу з ладу дорогих машин. Усі небезпеки, що супроводжують діяльність підприємства, пов’язані з використанням дорогих машин, становлять ризик, запобігти якому силами одного підприємства дуже складно. В усьому світі єдиним варіантом страхового захисту такого обладнання є страхування промислових машин від поломки, страхове покриття якого допоможе захистити від великих витрат на відновлення після виходу машин з ладу.

Страхування машин має велике значення для кожного, хто їх експлуатує. І це стосується не лише промислових підприємств, на яких працюють великі машини чи повністю автоматизовані виробничі установки. Вирішальне значення страхування машин має саме для середніх та невеликих підприємств, де пошкодження машин може потягти за собою фінансові та економічні збитки.

Об’єкти страхування. У рамках страхування машин можуть бути застраховані всі машини, апарати, механічне обладнання й установки, наприклад:

•  машини, що виробляють енергію (парові котли, турбіни, генератори);
•  машини й установки для розподілу енергії (трансформатори, високо й низьковольтні установки):
•  усі виробничі й допоміжні машини (верстати, мішалки, насоси, компресори, трубопроводи тощо).

    Не підлягають страхуванню, як правило, лише деякі предмети, термін служби яких порівняно з терміном служби всього об'єкта невеликий. Здебільшого до них належать такі предмети:

•  усі види змінного інструмента;
•  пуансони, матриці, троси, ланцюги, ремені, стрічки, сита;
•  вироби зі скла, кераміки, деревини, а також шини;
•  матеріали виробничого призначення усіх видів (наприклад, паливо, газ, засоби охолодження, каталізатори, рідини, мастила).

Страховими ризиками є такі події, що мають ознаки ймовірності та випадковості, внаслідок яких завдається шкода машинам:

•  аварія, якщо вона не є винятком, обумовленим умовами страхування або договором (відповідно до правил техніки безпеки);
•  помилки в конструкції та розрахунках, допущені при монтажі, дефекти лиття та матеріалу;
•  помилки в обслуговуванні, необачність, необережність;
•  розрив внаслідок дії від центрової сили;
•  коротке замикання, перенапруження;
•  нестача води в парогенераторах;
•  фізичний вибух;
•  буря, мороз.

 Страховик не несе відповідальності, якщо шкоду майну завдано з таких причин:

•  воєнні чи подібні до них події, усі види громадського безладдя, а також дії страйкарів чи робітників і службовців, що підпадають під локаут;
•  намір чи груба необережність страхувальника або його представника;
•  ризики, страхування яких передбачено іншими видами страхування (наприклад, вогонь, блискавка, вибух, спричинений хімічною реакцією, затоплення, повінь, землетрус, просідання ґрунту, зсув, крадіжка, злом та крадіжка зі зломом, дії наземних, водних та повітряних транспортних засобів);
•  спрацювання внаслідок звичайного використання чи експлуатації, а також дія ерозії, корозії та накипу;
•  помилки або несправності, що існували на момент укладання договору страхування і про які страхувальник знав чи мав знати;
•  помилки чи недостачі, за які несе відповідальність постачальник (у рамкам гарантійних зобов'язань).

Страхова сума у страхуванні машин завжди установлюється згідно з балансовою вартістю. Якщо змінюється страхова вартість, наприклад за рахунок підвищення цін, то страхувальник зобов’язаний повідомити про це страховика, щоб уникнути неповного страхування.

Ставки премій у страхуванні машин визначаються окремо за кожним типом машин. Порівняно з іншими видами страхування (наприклад, з вогневим страхуванням), премії можуть здаватися високими, що зумовлюється підвищеною частотою страхових випадків у цій галузі.

У разі страхування машин за своєчасної сплати страхових платежів страховий захист починає діяти з часу прийняття застрахованих машин на облік.

За умови настання страхового випадку, що заподіяв ушкодження машинам, страхове відшкодування виплачується виходячи з вартості відновлення, що враховує вартість необхідних для цього деталей, витрати на демонтаж і повторний монтаж, транспортні витрати, митні платежі.

4. Страхування електронної техніки

Страхування електронних пристроїв почалося в 20-х роках у Німеччині зі страхування слабкострумових установок. На той час страхувалися майже виключно засоби зв’язку, наприклад, телефон і телетайп.

  У 50-ті роки застосування слабкострумових установок спостерігалось особливо бурхливо (зокрема, в таких галузях, як промислова електроніка, медична електроніка та техніка зв’язку) завдяки можливостям техніки напівпровідників, що характеризується різнобічністю та економічністю. У сфері промислової електроніки особливо прогресивним стало на той час застосування електронно-обчислюваних машин (ЕОМ) для обробки даних, страхування яких було новим для страховиків.

Після 1980 року поступовий розвиток електронних систем виявився вирішальним для страхування ЕОМ у рамках цієї галузі страхування. Цей розвиток знайшов своє відображення в перейменуванні страхування слабкострумових установок на страхування електронних пристроїв, що згодом перетворилося на окремий вид у галузі страхування технічних ризиків.

Страхувальники. При страхуванні електронного обладнання та пристроїв страхувальниками електронних пристроїв можуть бути:

•  власники електронних систем (експлуатаційник або фірма, що обслуговує застраховану установку);
•  наймач, який страхує обладнання від імовірних збитків, за які він згідно з договором про найм несе відповідальність.

Об'єкти страхування. У рамках майнового страхування електронних пристроїв можуть бути застраховані всі електронні системи. До них належать:

•  ЕОМ для обробки даних (ЕОМ, які використовуються в галузі
  наукових досліджень, у комерційних обчислювальних центрах і промисловості) та носії даних;
•   електронні та ядерні медичні апарати (рентгенівські апарати для
  діагностики та терапії, випромінювачі типу бетатрон, гамматрон, великогабаритні стерилізатори, апарати «залізні легені» тощо, тобто всі
  електронні та ядерні апарати, що використовуються в лікарнях, лікарняних та стоматологічних кабінетах, медичних лабораторіях);
•   пристрої передавання інформації (телетайпи, центральні телефонні станції (комутатори) та засоби зв’язку, установки спрямованого
  радіозв’язку, радіолокаційні установки, пристрої в неземних станціях
  авіанавігації та супутникового зв’язку, радіо - і телепередавачі, великі
  антенні пристрої, системи телевідеотексту, факсимільні апарати тощо);
•   телевізійні пристрої, які використовуються у виробничих цілях,
  апаратно-студійні блоки для кіно - і телестудій, аналізатори, електронні мікроскопи, клітографи, годинникові пристрої, викликальні та розмовні пристрої, пристрої управління дорожнім рухом, тоталізатори і т. ін.;
•   конторські машини, наприклад адресо друкувальні, бухгалтерські, фактурні автомати, автоматичні друкарські машинки й настільні
  калькулятори;
•   диктофони, копіювальні машини, пристрої мікрофільмування, множильна техніка.

Крім того, можуть бути застраховані носії даних та додаткові витрати, які пов'язані з виходом із ладу ЕОМ для обробки даних.

Обсяг відповідальності. Страхування цих ризиків передбачає захист на випадок загибелі, пошкодження або втрати застрахованого майна в результаті непередбачених подій незалежно від того, пов’язані причини збитків з експлуатацією майна чи ні. Зокрема, страховий захист розповсюджується на збитки, які виникли внаслідок помилок при експлуатації майна, необережності обслуговуючого персоналу. Матеріальні збитки мають торкнутися реальної вартості застрахованого предмета, через що постає потреба його ремонту чи заміни.

До страхових випадків, як правило, належать:

•  пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів;
•  скупчення диму, сажі, газів;
•  дія води, вологи (якщо вона не спричинена атмосферними опадами чи не зумовлена умовами виробництва);
•  коротке замикання та інші аварійні ситуації, пов'язані з дією
  електроенергії;
•  помилки в конструкціях та розрахунках, помилки виробника, помилки при виготовленні та монтажу, дефекти лиття й матеріалу;
•  помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність;
•     злий намір та зазіхання третіх осіб;
•     град, мороз, буря;
•     зсув ґрунту, обвал, лавини та інші стихійні лиха.

Винятки. Основні причини, з яких збиток не відшкодовується, такі:

•  воєнні дії та всі види суспільних хвилювань;
•  пошкодження, зумовлені впливом ядерної енергії;
•  пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої необачності страхувальника або його представника;
•  спрацювання у процесі експлуатації, а також через корозію;
•  помилки чи несправності, за які на підставі договору або за законом несе відповідальність третя особа;
•  витрати на виконання робіт з технічного обслуговування;
•  суто зовнішні недоліки (подряпини на лакованих чи полірованих поверхнях).

Страхова сума. Страховою сумою є вартість електронних пристроїв, які підлягають страхуванню.

Страхове відшкодування — це вартість відновлення пристроїв у межах страхової суми чи ліміту відповідальності за кожним об’єктом. Якщо змінюється страхова вартість (наприклад, за рахунок підвищення цін), то страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика, щоб уникнути неповного страхування.

Страхові тарифи. При установленні розміру премій користуються нормативами, якими враховуються звичайні (не підвищені) ризики. Спеціальні пристрої або пристрої, які вперше з'являються на ринку, тарифікують з урахуванням специфічних особливостей ризику.

Становлення ринкових відносин в Україні, приватизація державної власності, розвиток інвестування та збільшення числа власників – потенційних страхувальників, а також вихід нашої держави на міжнародну арену в плані економічних взаємовідносин – усе це позитивно вплине на ситуацію з проведенням технічних видів страхування.

НАСК „ОРАНТА” пропонує страхування електронних обчислювальних машин; електронних медичних апаратів та ін. Крім того, можуть бути застраховані : магніті диски, стрічки, карти і т.п., а також витрати, пов’язані з виходом зі ладу ЕОМ, витрати з відновлення інформації на носіях. Термін страхування від одного місяця і більше. У страхову суму, яка установлюється в межах вартості електронного обладнання, включаються витрати на перевезення, монтаж, мито.

Для укладання договору необхідні: установленої форми заява – анкета страхувальника, технічна документація електронного обладнання.

Страхові платежі можуть бути сплачені одноразово в розмірі річної суми або в два терміни, за першим із яких повинно надійти в установлений договором термін не менше 50% річної суми, а решта – протягом 4 місяців після нього. За одноразової сплати річної суми обчислених платежів надається знижка до 10%.

Останнім часом в окремий вид страхування виділився такий вид, як страхування комп’ютерної техніки, хоча комп’ютерна техніка може бути й об’єктом за договором страхування електронного обладнання.  

Об’єктом страхування комп’ютерної техніки є комп’ютерна техніка КТ і пов’язане з нею комп’ютерне обладнання.

Страховими ризиками можуть бути:

•  викрадення КТ, включаючи центральний процесор і периферійні пристрої;
•  знищення КТ;
•  механічне пошкодження;
•  зупинки виробничої діяльності внаслідок вибуття комп’ютерів;
•  знищення допоміжних установок, носіїв інформації.

У договорі страхування ризики зазначаються окремо для центрального процесора й периферійної системи.

Розрахунок страхової премії залежить від багатьох факторів:

•  приміщення, де установлені комп’ютери;
•  особливостей контрактів за гарантійним і сервісним обслуговуванням;
•  типу комп’ютера, зіставлення з аналогічними;
•  можливості пошкоджень, внаслідок зміни температурного режиму, збою в роботі допоміжних систем;
•  особливостей зберігання комп’ютерних записів.

У більшості випадків страхувальник несе основні збитки не у випадку загибелі комп’ютерів, а від утрати бази даних і файлів, які знаходяться в них. Вартість поновлення баз даних може набагато перевищувати вартість самого комп’ютера. Тому страхування «комп’ютерних баз даних» теж виділилось в окремий вид страхування, який набуває все більшої актуальності.

В Україні страхування комп’ютерної техніки не становить окремого виду страхування.

5. Страхування ризиків, пов'язаних з впровадженням у виробництво

нової техніки та технології

Певні особливості є у страхуванні ризиків, пов'язаних з упровадженням у виробництво нової техніки та технології. Ці ризики залежать від конкретних напрямів страхування.

Одним із них є страхування самої техніки, транспортних засобів та обладнання технологічних ліній тощо на випадок їх загибелі, зупинки, порушення ритму роботи. В цьому разі передбачається відшкодування від прямих збитків, пов'язаних із застрахованими об'єктами.

Другий напрям – це страхування від раптових несприятливих наслідків, викликаних впровадженням науково-технічних новинок, їх аваріями, руйнуванням. Тут йдеться про непрямі збитки страхувальника, який змушений нести додаткові витрати та не отримувати  протягом деякого часу запланований обсяг прибутку. За вказаними напрямами страхування може здійснюватись як окремо, так і в комплексі.

Обсяг відповідальності. Страхування нової техніки та технології стосується ризиків, пов'язаних з їх експлуатацією. До них відносяться:

•  конструктивні помилки у виготовленні техніки та розробці технології, підбиранні матеріалів, їх використанні;
•  непередбачене надходження на ринок більш конкурентоспроможної чи дешевшої техніки або технології;
•  не виявлені під час випробувань дефекти;
•    неправильні показання або відмова вимірювальних, регулюючих чи запобіжних приладів, що приводять до зниження якості продукції, інших негативних наслідків;
•  непередбачені показники напруги й тиску, коротке замикання, які викликають зупинку техніко-технологічного процесу;
•  непрофесійні дії при обслуговуванні обладнання, технологічних ліній, машин та механізмів.

Можливе страхування й від інших ризиків, реалізація яких приводить до зруйнування, поломки активної частини основних активів і зупинки виробництва.

Винятки. В разі страхування від технічних та технологічних ризиків не покриваються збитки від стихійних природних явищ, вибухів, пожеж, тому що ці страхові випадки, включені у відповідальність зі страхування основних й оборотних активів підприємств. Як і при укладанні інших договорів страхування, не підлягають відшкодуванню збитки від військових дій, страйків, конфіскації нової техніки. Правом страхової організації є об'єднання за бажанням страхувальника в одному договорі страхового захисту від технічних, технологічних ризиків та ризику втрати чи пошкодження майна від пожежі.

Як можна помітити, особливість даного страхування полягає у відшкодуванні збитків, що виникли з вини окремих юридичних або фізичних осіб. Але необхідно також і підкреслити, що обов'язковою умовою для страхового відшкодування повинно бути визнання конкретної події страховим випадком з точки зору його непередбаченості, раптовості. Іншими словами, страхова відповідальність наступає тоді, коли збитки спричинились випадковою помилкою чи професійними діями працівників, які мали документи про необхідну підготовку для роботи з новою технікою чи технологіями. Коли ж ця умова не виконана, збитки від некваліфікованих дій спеціалістів не можна вважати випадковими.

Коли страховий випадок стосується технічних об'єктів і технологій, розмежовують їх повну загибель і часткові пошкодження. Частковим є такий збиток, коли застраховані активи лише певною мірою втратили свою цінність, а вартість її відновлення менша ціни придбання та монтажу на підприємстві. При частковому пошкодженні відшкодовуються затрати, здійснені страхувальником для приведення в первісний експлуатаційний стан пошкодженого майна.

Однак, якщо вартість його відновлення перевищує ціну придбання (включаючи затрати на монтаж), то фіксується повна загибель техніки чи обладнання. Це зумовлює необхідність відшкодування їх первісної ціни.

Враховуючи, що страхування нової техніки й технології стосується високо вартісних активів, його доцільно проводити з певними мінімальними затратами.

Разом з тим, їх власник повинен мати право збільшувати розмір франшизи і таким чином, розраховувати на відповідне зниження ставок платежів. Їх величину доцільно визначати в залежності від типів технічних або технологічних засобів.

Унаслідок пошкодження чи зруйнування основних активів можливі й непрямі збитки, які також підлягають страхуванню. Для його організації використовують такі ж принципи,  як при страхуванні від збитків, зумовлених перервами у виробництві, що викладені в темі 7 «Страхування підприємницьких ризиків».

Разом з тим, страхуванню непрямих збитків властиві й деякі особливості. Слід нагадати, що страхування від простоїв у виробництві розраховане на відшкодування збитків, що розраховуються на основі середнього рівня прибутку.

Проте застосування нової техніки й технології за деяким винятком (екологічний результат, соціальні ефекти) сприяє збільшенню норми прибутку для страхувальника. Тому його втрати внаслідок невиявлених дефектів технічних засобів чи технології можуть бути значними.

Зниження ефективності їх потенціалу можуть перевищувати звичайні збитки, викликані зупинкою виробничого процесу.

Враховуючи це, страхування непрямих збитків від пошкодження чи загибелі нової техніки та технологічного обладнання правомірно проводити, беручи до уваги необхідність відшкодування підвищених результатів від їх застосування.

Лекція № 10. Страхування кредитних та фінансових ризиків

Ключові питання

1.  Необхідність, значення та економічний зміст страхування кредитних та фінансових ризиків.
   1.  Страхування товарних кредитів.
      1.  Страхування ризику непогашення кредитів.
         1.  Страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів.
         2.  Страхування заставного майна.
         3.  Страхування  комерційних і фінансових ризиків.
         4.  Страхування депозитів.

1.  Необхідність, значення та економічний зміст страхування

кредитних та фінансових ризиків

Страхування фінансових і кредитних ризиків належить до порівняно нових видів страхових послуг, які динамічно розвиваються в останні десятиліття. Це пов'язано передусім з широкою сферою застосування кредитів, яка охоплює всі галузі господарства (понад 80% світової торгівлі здійснюється з наданням кредитів).

Намагання визначення теоретичної сутності страхування кредитів, дослідження його особливостей тривають уже давно. Ще у 70-х роках XIX століття професор Львівського університету Леон Бєлінський визначав його зміст як захист кредитора від негативних для нього наслідків кредитування. Німецький вчений Г. Генріх підкреслює, що страхування кредитів переважно пов'язане з обслуговуванням торгових операцій і тому окремими авторами називалося «страхуванням проти торгових збитків». Уже значно пізніше, у XX столітті, страхування кредитів було визнане окремим видом страхування проти збитків від невиконання вимог.

В Україні послуги зі страхування фінансово-кредитних ризиків страховики активно почали надавати на початку 90-х років минулого століття передусім банкам. Але у зв'язку з низькою платоспроможністю більшості страхових компаній, які спеціалізувалися на цьому виді страхування, та неспроможністю їх відшкодовувати банкам завдані збитки, значного поширення цей вид страхування не набув.

Сьогодні страхування кредитних і фінансових ризиків уже отримало широке застосування, зріс також інтерес до його тлумачення. Під фінансово-кредитними ризиками розуміють ймовірність настання збитків у суб'єктів господарювання в результаті:

•  проведення будь-яких операцій у фінансово-кредитній і біржових сферах, здійсненні операцій з фондовими цінностями;
•  інвестуванні грошових та інших ресурсів у будь-який вид виробництва, робіт чи послуг;
•  повного або часткового невиконання дебіторами договірних зобов'язань, їх банкрутства та пов'язаних з цим втрат підприємства тощо;
•  завдання страхувальнику збитків (як прямих, так і непрямих) унаслідок будь-якого порушення учасником угоди (контрагентом) прав і законних інтересів страхувальника невиконанням (неналежним виконанням) фінансових зобов'язань перед останнім.

Більшість науковців у своїх дослідження дотримуються думки, що фінансові ризики є поняттям більш широким, ніж кредитні ризики та включають в себе кредитні ризики.

Під фінансовим ризиком розуміють ризик, який виникає у процесі здійснення підприємництва або фінансових угод. Кредитний ризик пов'язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у результаті використання для фінансування своєї діяльності зовнішньої позики. 

До основних видів фінансових ризиків можна віднести: ризик зниження фінансової стійкості; ризик неплатоспроможності; інвестиційний ризик; податковий ризик; інфляційний ризик; відсотковий ризик; дисконтний ризик; валютний ризик; ризик вкладання коштів у цінні папери; кредитний ризик тощо.

Як бачимо, залежно від характеру господарської операції фінансові ризики можуть бути майновими, виробничими, торговими чи фінансовими. А кредитні ризики мають виразний фінансовий характер, хоча й побудовані на елементах правової (майнової) відповідальності.

Особливістю кредитних ризиків є те, що у стосунках між кредитором та його боржником предмет їхнього спільного інтересу (кредит) ставить дані сторони в діаметрально протилежні економічно-правові умови. Боржник зобов’язаний повернути отриману позику, а кредитор має право вимагати повернення наданої позики за попередньо узгодженими умовами. Невиконання цих умов загрожує кредитору фінансовими збитками. Основний ризик кредитної операції з матеріальної точки зору проявляється в неповерненні заборгованості, а з юридичної – у невиконанні зобов’язань. З цієї причини існує об'єктивна потреба в захисті майнових інтересів кредитора. Одним зі засобів такого захисту є страхування.

Сутність страхування кредитних ризиків полягає в зменшенні або усуненні кредитного ризику.  Об’єктами страхування можуть бути комерційні кредити, які надаються покупцю, зобов’язання  і поруки  по кредиту, довготермінові інвестиції  тощо.

Серед  різновидів цього страхування своїми специфічними особливостями виділяється страхування експортних кредитів, яке поряд з переліченими видами охоплює низку інших видів страхування, таких, як страхування від інфляції.

Страхування кредитних ризиків захищає інтереси продавця або банка-кредитора на випадок неплатоспроможності боржника чи несплати боргу з інших причин. Погашення наданого кредиту при несплаті боржником бере на себе страхова компанія.

Сьогодні в усіх промислово розвинених країнах існують спеціалізовані страхові компанії зі страхування кредитних ризиків, які мають у розпорядженні системи страхування експортних   кредитів, зарубіжних  інвестицій  тощо.

Основними видами страхування кредитних ризиків є:

•  страхування товарних кредитів;
•  страхування кредитів під інвестиційні засоби;
•  страхування споживчих кредитів;
•  страхування матеріальних цінностей, що передаються в заставу;
•  страхування експортних кредитів тощо.

У сфері кредитних відносин існують такі форми забезпечення кредитів: матеріальна і юридична. У зв’язку з цим слід з’ясувати, які ж фактори впливають на застосування певної форми забезпечення кредитів, визначити зміст кожної форми. Використання цих форм поряд з їх надійністю є трудомістким в кредитних операціях. А позичальник не завжди має достатню можливість матеріального або юридичного забезпечення кредиту. В таких випадках найбільш вірогідною і надійною формою забезпечення кредитів виступає страхування. Економічний зміст страхової гарантії зводиться до того, що страховик замість отриманої страхової премії бере на себе - замість боржника - роль гаранта оплати його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого (бенефіціанта) цієї гарантії.

Таким чином, кредитне страхування - це комплекс страхових послуг, які забезпечують страховий захист майнових інтересів кредиторів, пов'язаних з існуванням ризику неповернення кредиту внаслідок неплатоспроможності позичальника.

2.   Страхування товарних кредитів

У процесі товарообігу часто виникає ситуація, коли покупець з різних причин не може відразу розплатитися з постачальником. У цьому випадку постає необхідність у відстрочці платежу – комерційному кредиті. За кордоном такий кредит називають також товарним, торговим або внутрішнім кредитом, адже, на відміну від експортних кредитів, предметом яких є надання відстрочки платежу іноземним фірмам, йдеться про кредити всередині країни.

Страхування товарних кредитів – це страхування ризиків, які виникають у процесі реалізації товарів і надання послуг. За такого страхування страховик зобов'язується відшкодувати збитки постачальнику (наприклад, продавцю) у разі несплати контрагентами (наприклад, покупцями) за реалізовані товари чи надані послуги, що проведені без попередньої або з частковою оплатою.

Головною метою страхування товарних кредитів є гарантія повернення підприємствами у визначений термін грошових коштів, якщо клієнт, якому поставлено товари чи надано послуги в кредит, не в змозі їх своєчасно сплатити через свою неплатоспроможність чи з інших причин.

Страхувальниками за страхування товарних кредитів є постачальники, тобто кредитори. Страховиком – страхові компанії України.

Об'єктом страхування за договором є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з його комерційною діяльністю та комерційним ризиком, що виникає під час цієї діяльності, а саме ризиком прямих матеріальних збитків, завданих йому внаслідок невиконання (неналежного виконання) обов'язків за контрактами купівлі-продажу.

Обсяг відповідальності. Згідно з договором страхування товарних кредитів страховим випадком є отримання прямих матеріальних збитків страхувальником, пов'язаних з порушенням його прав і законних інтересів під час здійснення ним комерційної діяльності в частині виконання перед ним грошових зобов'язань контрагентів за контрактами. Страхові компанії можуть в договорах прописувати обмеження щодо ризиків, унаслідок яких настає відповідальність страховика. Наприклад, страхова відповідальність може наставати лише в разі навмисного невиконання контрагентом страхувальника рішення  Господарського суду щодо зобов'язань з контракту впродовж 30 днів або ж визнання банкрутом контрагента страхувальника тощо.

Страхова сума установлюється:

1.  в межах залишку заборгованості згідно з бордеро ризиків, яке є невід'ємною складовою генерального договору страхування ризику неплатежу контрагентів. Страховий захист за кожним окремим ризиком починає діяти з часу, зазначеного в такому бордеро;
2.  в межах вартості всього товарообігу підприємства протягом року.

Страховий тариф залежить від низки факторів (страхової суми, франшизи, фінансового стану контрагента, переліку ризиків) і в кожному конкретному випадку визначається страховою компанією. Базові тарифні ставки страховиків визначаються відповідними правилами страхування, на підставі яких укладається договір страхування. На ринку страхові тарифи з цього виду страхування залежно від переліку ризиків можуть становити       1–10% страхової суми.

Термін страхування зазвичай збігається в часі з періодом дії договорів поставок продукції чи надання послуг.

За договорами, згідно з якими розрахунок страхової премії здійснюється, виходячи із залишку заборгованості, дія страхового захисту припиняється із закінченням терміну дії договору страхування кредиту.

Коли страхова премія розраховується, виходячи з обсягу товарообігу страхувальника, страховик і після закінчення терміну дії договору несе відповідальність щодо застрахованих вимог страхувальника до своїх партнерів, які з'являлись під час дії договору.

Усі зміни, що стосуються обсягу страхового покриття та умов його надання, документуються відповідними кредитними повідомленнями та можуть бути включені в страхове покриття за додаткову премію на основі спеціальної угоди сторін.

В українській страховій практиці цей вид страхування набуває все більшого значення. Так, провідне підприємство в галузі виробництва ліків в Україні ВАТ «Фарма» разом зі страховою компанією «Вексель» розробило та реалізує програму комплексного страхування неплатежу контрагентів у разі поставок їм фармацевтичних препаратів.

Страховими ризиками за цією програмою є ризик неплатежу контрагентами згідно з умовами договору поставки. Страхова сума установлюється на кожну поставку та зазначається у страховому полісі. Страховий тариф установлено у розмірі 4% страхової суми. Страхова премія визначається на кожну поставку товару окремо та зазначається в страховому полісі. Договором визначено безумовну франшизу в розмірі 7% страхової суми за кожним страховим випадком.

Предметом страхування кредитних ризиків може бути не лише забезпечення вимог виробника, які виникають під час поставок товарів і послуг, а й вимог, пов'язаних з наданням послуг, супутніх реалізації торгової угоди. У такий спосіб можуть бути застраховані збитки продавця, понесені внаслідок невиконання експедитором або неналежного виконання своїх обов'язків (втрата, пошкодження, арешт вантажу тощо).

Усіма видами страхування кредитних і фінансових ризиків передбачена обов'язкова особиста участь страхувальника у кожній завданій шкоді з метою підвищення відповідальності постачальника за рівень дебіторської заборгованості та заохочення його до дій, спрямованих на її погашення. Застосування обов'язкової франшизи в страхуванні примушує страхувальника вживати заходів щодо недопущення збитків і ретельно перевіряти надійність і кредитоспроможність своїх контрагентів.

3. Страхування ризику непогашення кредитів

Одним  із важливих видів ризиків у фінансово-господарській діяльності є кредитний ризик, пов'язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед банками, іншими кредиторами чи інвесторами в результаті використання для виробничо-господарської чи іншої діяльності позик.

Причинами страхування фінансових (грошових) кредитів є ризик банкрутства боржника, відмова від платежу в обумовлений термін. Такі ризики зазвичай пов'язані з погіршенням конкурентних позицій на ринку підприємства, яке отримало кредит, несприятливою економічною кон'юнктурою, некомпетентністю керівництва підприємства тощо.

До основних видів страхування фінансових (грошових) кредитів належить:

•  страхування ризику непогашення кредитів як юридичними, так і фізичними особами;
•  страхування відповідальності позичальника за непогашення кредитів;
•  страхування інвестицій тощо.

Страхувальниками зі страхування ризику непогашення кредитів виступають установи банку або інші кредитні установи (зокрема, кредитні спілки), які можуть укласти договори страхування ризику непогашення всіх наданих кредитів або окремо взятих кредитів. 

За страхування ризику непогашення кредитів, виданих юридичним особам, об'єктом, що підлягає страхуванню, як і за страхування товарних кредитів, є відповідальність всіх або деяких позичальників перед банком за своєчасне та повне погашення кредитів і відсотків. Страхувальник може застрахувати суму виданого кредиту з відсотками або лише суму основного боргу. Доцільно страхувати суму кредиту з відсотками кожного позичальника окремо, але слід враховувати, що під час страхування всіх кредитів досягається автоматизм відповідальності страхової організації, що є вагомим фактором гарантії повернення кредитів, до того ж за такими договорами установлюється більш пільгова тарифна ставка.

Термін страхування:

•  при укладанні договору страхування ризиків усіх наданих  кредитів – один рік;
•  при укладанні договору страхування ризиків окремого кредиту – термін наданого кредиту.

Страхова сума установлюється пропорційно визначеній у договорі страхування відповідальності страховика, виходячи з усієї суми заборгованості (включаючи відсотки за використання кредиту, якщо таке буде зазначено в договорі страхування). За страхування ризику непогашення кредитів усіх позичальників страхова сума збільшується на суму кредитів, виданих після укладення договору страхування, якщо страхувальник сплатить за цими кредитами страхові платежі. У цьому разі страхова сума визначається, виходячи із суми заборгованості на визначену дату без урахування кредитів з простроченою заборгованістю.

Страхові компанії можуть приймати у страхування суму заборгованості з відсотками за нею як з урахуванням франшизи так і без франшизи. Можливим є варіант прийняття у страхування суми кредиту або певного відсотку від суми основного боргу без урахування розміру відсотків. Воднораз найчастіше страхові компанії укладають договори страхування ризику неповернення кредиту з урахуванням франшизи, яка може складати 5–10% суми неповерненого боргу, на страхову суму, що складає 50–90% суми позики з відсотками за нею.

Тарифна ставка залежить від терміну страхування, причому при страхуванні ризику непогашення всіх наданих кредитів, вона більш низька, ніж при страхуванні окремо наданих кредитів. У залежності від ступеня ризику в кожному конкретному випадку, ставки страхових платежів можуть бути знижені або підвищені, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів.

Відповідальність страховика виникає тоді, коли страхувальник не отримав обумовлену кредитним договором суму впродовж визначеного часу після настання терміну платежу, передбаченого кредитним договором (найчастіше від 10 до 30 днів залежно від місця знаходження позичальника) або терміну, установленого банком у разі невиконання позичальником умов кредитного договору (таке страхування в останньому випадку дає можливість отримати кошти не лише в обумовлений договором термін, а й у більш ранні терміни, установлені в договорі як санкція, наприклад за порушення цільового призначення кредиту тощо). Межа та термін настання відповідальності страховика установлюються договором страхування.

Виплата страхового відшкодування проводиться за пропорційною системою страхового забезпечення, тобто виплачується такий відсоток від суми несплаченого боргу (основний борг плюс відсотки за користування позичкою), який страхова сума займає від суми наданого кредиту плюс відсоток по ньому.

Страховик зобов'язаний виплатити належне страхувальнику страхове відшкодування впродовж часу, зазначеного в договорі (зазвичай це 15–30 днів). Після виплати банку страхового відшкодування останній передає страховику право вимоги відшкодування збитків, спричинених боржником у межах виплаченого банку страхового відшкодування. Банк, своєю чергою, зобов'язаний передати страховику документи, необхідні для реалізації права вимоги.

Досвід страхування таких ризиків в Україні свідчить, що неврегульованість відносин між страховою компанією та банком у питаннях відшкодування та регресу гальмує нині подальший розвиток цього виду страхового захисту. Проте вже існують дієві тандеми страховика та банку в процесі страхування кредитних ризиків («Аваль» і СК «Еталон», Промінвестбанк та ACT «Вексель», банк «Форум» і СК «Провіта», «ВАБАНК» і страхова група «Лідер» тощо).

Сьогодні в Україні динамічно розвивається страхування банками споживчих кредитів – кредити фізичним особам на споживні потреби, тобто для невиробничого споживання. Основними причинами неповернення фізичними особами кредитів банкам є зазвичай смерть позичальників, позбавлення їх можливостей отримувати повноцінний, регулярний дохід через повну або часткову втрату працездатності та втрата постійного місця роботи.

При цьому слід враховувати, що банки під час відпрацювання договорів страхування споживчих кредитів не обмежуються лише вищезазначеними ризиками. Зазвичай споживчі кредити страхуються від непогашення позичальником з будь-якої причини. Таку практику запроваджують у роботі з банками майже всі банківські страхові компанії (компанії, створені й контрольовані банками).

За страхування споживчих кредитів страхувальником є банк чи інша кредитна установа. Наявність страхового забезпечення є необхідною (але не обов'язковою) умовою укладання кредитної угоди. За кредитування працівників великих підприємств банки можуть, наприклад, додатково вимагати від підприємства надання гарантії за виданими працівникам кредитами або поруки двох колег фізичної особи – позичальника.

Під час формування страхових тарифів, що застосовуються у цьому виді страхування, враховуються надійність позичальника, місце його роботи (наприклад, для працівників пріоритетних клієнтів банків тарифи можуть бути значно меншими тих, що установлюються для клієнтів, які не відносяться до останніх – 2–3% і 4–6% відповідно), термін кредитування, об'єкт купівлі тощо. Розмір тарифів на ринку складає 2–7% у різних страхових компаніях, залежно від категорії позичальників.

Страхові компанії в процесі проведення страхування споживчих кредитів і страхування кредитів юридичним особам постійно зіштовхуються з проблемами, що виникають під час такого страхування, а саме:

•  висока збитковість операцій страхування;
•  труднощі під час реалізації права регресу;
•  неготовність більшості страховиків проводити докладне та кваліфіковане розслідування страхових випадків;
•  зниження пильності банківських установ щодо оцінювання кредитоспроможності позичальника, оскільки ризик неповернення кредиту застрахований і в будь-якому разі банк повертає собі кошти тощо.

За цих умов усе більшого значення набуває тісна взаємодія страховика та банку щодо установлення платоспроможності позичальника та подальшого супроводження споживчого кредиту й проведення ефективної претензійно-позовної роботи з недобросовісними позичальниками.

4. Страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів

Важливим видом страхування ризиків банків за кредитування є страхування відповідальності позичальника за непогашення кредитів.

Згідно з правилами страхування відповідальності позичальників за непогашення кредиту об’єктом страхування виступає відповідальність окремого позичальника перед банком, який надав йому кредит, за своєчасне й повне погашення кредиту та відсотків за його користування.

Страхувальниками за даним видом страхування виступають підприємства, організації та установи будь-якої форми власності або громадяни, які отримали в банку кредит, тобто позичальники. Договір страхування в такому разі укладається між страховою компанією та фізичною або юридичною особою-позичальником.

Термін страхування збігається з терміном надання позички згідно з кредитним  договором.

Страхові тарифи за страхування відповідальності є вищими (у межах 4–8% страхової суми), ніж, наприклад за страхування споживчих кредитів, коли страхувальником виступає банк.

Основні умови даного виду страхування (страхова сума, установлення тарифів, настання відповідальності страховика та виплата страхового відшкодування) аналогічні умовам страхування ризику непогашення кредитів. Однак існують деякі особливості. Так, страхові компанії за страхування відповідальності позичальників за повернення банку кредитів обмежують перелік страхових випадків, унаслідок яких настає відповідальність страховика. Страхується зазвичай ризик неповернення кредиту банку внаслідок смерті позичальника, позбавлення його можливостей отримувати дохід через повну або часткову втрату працездатності внаслідок нещасного випадку, втрати постійного місця роботи за незалежними від страхувальника причинами. За таких умов і страховий тариф може бути зменшений і становити 2–3,5% суми боргу.

Головною вадою цього виду страхування для страхових компаній (й водночас головною перевагою для страхувальників) є відсутність права регресу до винних осіб.

За такого страхування банк не зазнає додаткових витрат і забезпечує собі майже 100%  повернення виданих кредитів, при цьому банк вимагає від позичальника, щоб він страхував усі 100% суми отриманого кредиту. Усі витрати, пов’язані зі страхуванням, таким чином, бере на себе позичальник. Але настання хоча б одного страхового випадку цього виду страхування, за умови, якщо страхується великий кредит підприємства, може доволі сильно вплинути на фінансовий стан страховика. Але споживчих кредитів це не стосується. Тому зазвичай цей вид страхування кредитів використовується за споживчого кредитування. Страхова компанія «Вексель», наприклад, страхує відповідальність позичальників банку на описаних вище умовах. Водночас у своїй практичній діяльності компанія надає більшу перевагу страхуванню ризику неповернення кредитів самим банком.

З метою отримання гарантії у поверненні банку кредиту або погашення збитків страховика, за несвоєчасного погашення кредитів договори страхування кредитних ризиків можуть укладатися з одночасним укладанням договору про заставу. Заставою можуть служити будь-які види майна: споруди, будівлі, сировина, основні засоби виробництва, засоби транспорту тощо, які до того ж обов’язково повинні бути застраховані.

Значному розвитку в Україні цього виду страхування сприяла саме ефективна співпраця банків з певними страховими компаніями. На сьогодні доволі поширеною є практика, коли банк підписує з однією чи кількома страховими компаніями угоду про співпрацю на страховому ринку. Страхова компанія зазвичай має розрахунковий рахунок у цьому ж банку, страхові платежі, що надходять на рахунок страхової компанії, використовуються банком як ресурси. При цьому можна спостерігати корпоративні взаємовідносини, коли представник страховика входить у Правління банку й навпаки. У випадках, коли позичальник страхує свій кредит у новій для банку страховій компанії, банк вимагає у страховика проходження акредитації (надання статуту, балансу, інших фінансових та установчих документів).

5. Страхування заставного майна

Одним із найбільш поширених видів страхування за кредитування в Україні є страхування заставного майна. Він застосовується тоді, коли позичальник забезпечує повернення кредиту переданим у заставу належним йому нерухомим чи рухомим майном.

Страхування кредитів, виданих під заставу, здійснюється з метою захисту майнових інтересів банку чи іншої кредитної установи, яка здійснює кредитування, та підприємства-страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням заставним майном.

Будь-якому майну загрожує небезпека знищення або пошкодження. Особливо важливим є питання збереження застави за кредитування позичальників, оскільки її пошкодження може загрожувати платоспроможності позичальника та призвести до втрати ним можливості повернення боргу.

Закон України «Про заставу» визначає механізм страхування заставлених предметів. Він, зокрема, покладає на заставодавця обов'язок страхування іпотеки (нерухоме майно) та закладу (рухоме майно), переданих ним у заставу.

Передане в заставу заставодавцем майно страхується за його власний рахунок у повному обсязі на користь заставоотримувача. Водночас у разі застави рухомого майна такий обов'язок може бути покладено на заставоотримувача.

Об'єктом страхування є заставне майно, яке передається банку в заставу та належить зазвичай страхувальнику на правах власності або повного господарського відання (оренда, лізинг): будівлі, споруди, обладнання, передавальні пристрої, робочі машини та інші пристрої, товарні запаси на складі, об'єкти незавершеного будівництва, готова продукція, сировина тощо.

Страхова сума установлюється за згодою сторін на основі документів, що підтверджують вартість майна й може бути визначена в розмірі дійсної вартості (у такому разі під час розрахунку страхового відшкодування буде враховуватись амортизація) або в розмірі повної відновлювальної вартості (під час розрахунку страхового відшкодування амортизація не враховується).

Заставне майно може страхуватися від різних ризиків:

1) пожежі (пошкодження чи повне знищення об'єктів страхування внаслідок впливу вогню, а також продуктів горіння та засобів гасіння пожежі), ураження блискавкою, вибуху газу;

2) стихійних лих (повінь, землетрус, шторм, буря, вихор, ураган, смерч, град, зсув ґрунту тощо) і падіння керованих літальних об'єктів або їх уламків;

3) часткової або загальної аварії обігрівальної, водогінної, каналізаційної систем, систем пожежогасіння, вибуху вибухонебезпечних речовин, матеріалів, котлів, апаратів, обладнання, зокрема й тих, в яких використовується високий тиск;

4) протиправних або умисних дій третіх осіб (підпал, крадіжка зі зламом, пограбування, псування, побиття скла тощо).

Страхування майна може бути здійснене також на випадок вимушеної перерви у виробництві внаслідок настання страхового випадку, а також інших, зокрема специфічних ризиків, що має бути додатково узгоджене зі страховиком.

Страховий тариф за страхування заставного майна залежно від ризиків, від яких воно страхується, може коливатись в межах 0,1—1%.

Остаточний розмір тарифу визначається на підставі характеристик об'єкта, зокрема пожежної безпеки, наявності систем захисту та охорони тощо.

Страхові компанії можуть установлювати знижки на страхування заставного майна. Так страхова компанія «Вексель» надає знижку в розмірі 10% ставки страхового тарифу за умови наявності охоронної та протипожежної сигналізації, охорони, а страхувальникові, який страхував майно впродовж одного, двох, трьох років і не отримував страхове відшкодування, річна ставка страхового тарифу зменшується відповідно на 5, 10, 15%.

Сплата страхової премії з метою досягнення економічної моделі майнового страхування здійснюється зазвичай так:

•  для майнового комплексу – одноразовий річний платіж на основі середньозваженого єдиного тарифу;
•  для товарних запасів – авансована щоквартальна сплата за фактичними щомісячними залишками.

Для мінімізації ризиків банка-позичальника за кредитування дуже важливо, щоб заставне майно страхувалось за повним пакетом ризиків майнового страхування. Це пов'язано з тим, що заставне майно може бути знищене (пошкоджене). А за умови комплексного страхування застави від усіх ризиків у разі настання страхового випадку страховик сплачує банку-вигодонабувачу страхове відшкодування або за письмовою згодою банку виплата проводиться заставодавцю.

Якщо ж майно страхувалось лише за обмеженим переліком ризиків (наприклад, від стихійного лиха), то можлива ситуація, коли воно буде знищене внаслідок пожежі, й підприємство та банк не отримають страхового відшкодування та зазнають втрати.

Співпраця банків і страхових компаній на ринку страхування заставного майна є на сьогодні чітко відпрацьованою та взаємовигідною для обох сторін.

Провідні банки України, такі як «Промінвестбанк», «Аваль», «Укрсоцбанк», «Приватбанк» та інші є засновниками (акціонерами) страхових компаній та переконалися в позитивності такого досвіду. Ефективність тісної взаємодії банку зі страховиком полягає, по-перше, у можливості перерозподілити функції оцінки надійності позичальника, які покладено на страховика, та функції обслуговування кредиту як такого; по-друге, страховик у разі настання страхового випадку, погашаючи кредит власними коштами, звільняє банківську установу від довгої та зазвичай безперспективної роботи з повернення боргу. І, по-третє, співпраця банку зі страховою компанією формує нову фінансову структуру – «фінансовий супермаркет», в якому клієнт може отримати весь спектр банківських і страхових послуг.

6. Страхування комерційних і фінансових ризиків

Комерційний ризик – це ризик, який виникає в процесі капітальних вкладень страхувальника в комерційні чи фінансові операції та реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем. Сюди відносять ризики, пов’язані з реалізацією товару на ринку, його транспортуванням, з прийомом товару покупцем, з платоспроможністю покупця та ризик форс-мажорних обставин.

За допомогою страхування створюються певні фінансові гарантії стабільності і прибутковості виробництва на випадок настання несприятливих ситуацій у будь-якій підприємницькій структурі, що входить до складу ринкового механізму.

Страхування комерційної діяльності – одне з найбільш складних як на стадії укладання договору, так і  протягом усього періоду його дії. Справа в тому, що відповідальність страховика з забезпечення захисту комерційних ризиків полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, що виникли внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни ринкової кон'юнктури та погіршення інших умов для здійснення комерційних операцій.

Обсяг страхової суми як межа відповідальності з договорами такого характеру (як і за іншими видами страхування) установлюється за заявою страхувальника, але, звичайно, за погодженням зі страховою організацією. При цьому можливі два підходи до визначення величини страхової суми. Згідно з першим, її величина установлюється, не виходячи за межі капітальних вкладень страхувальника в комерційні чи фінансові операції, які він бажає застрахувати. Змістом другого підходу є включення в страхову суму не лише капітальних затрат, а також і певного прибутку (в межах нормативної величини), який очікується від вкладених коштів.

Страхування комерційних та фінансових операцій полягає в тому, щоб відшкодувати можливі втрати у випадку, коли через певний період застраховані угоди не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі установлюється в обсязі різниці між страховою сумою та отриманим прибутком від застрахованої комерційної діяльності.

Таким чином, при першому підході в обсяг відшкодування включаються затрати страхувальника. Йдеться, фактично, про страхування інвестицій. Застосування другого підходу дозволяє відшкодувати затрати й величину нормативного прибутку, а тому таке страхування можна назвати страхуванням доходу.

Термін дії договору страхування визначається періодом окупності капітальних вкладень, враховуючи, що змістом страхування є захист від можливих втрат інвестиційних вкладень. Очевидно, що конкретні терміни окупності дуже розрізняються за видами діяльності (напрямах вкладень) навіть в одній галузі. Це залежить від часу функціонування підприємства, рівня його технічної озброєності, якості організації та управління, ступеня включення в інфраструктуру тощо. Тому терміни дії та умови договорів переважно носять індивідуальний характер, хоча й можлива їх певна уніфікація. Зазначимо, що при визначенні терміну дії договору страхування комерційних та фінансових операцій інтереси партнерів проявляються по-іншому, ніж в будь-якому виді страхування майна.

Так, страхувальник зацікавлений в якнайшвидшому окуплені затрат на підприємницьку діяльність, а тому об'єктивно прагне скоротити термін дії договору. Разом з тим, при цьому підвищується ризик для страхової організації, який пов'язаний з можливою невиправданою виплатою відшкодування.

Даний вид страхування має ту особливість, що виплата відшкодування переважно відбувається після закінчення терміну дії договору, коли будуть підведені підсумки реалізації застрахованих комерційних операцій. Щодо інших видів страхування, то необхідність виплати страхової суми може виникнути в будь-який момент. Установлення терміну можливих виплат у страхуванні комерційних ризиків дозволяє страховику використовувати суми, отримані у вигляді страхових внесків, для інвестиційних проектів, і своєчасно, в повному обсязі створювати на визначену дату резерви.

Зміст й орієнтація даного виду страхування викликають деякі обов'язкові вимоги до укладання договорів. Страхувальник повинен мати дозвіл, ліцензію чи патент на ведення комерційної діяльності та інші необхідні документи. У своїй письмовій заяві він повинен інформувати страхову організацію про передбачувані операції, очікувані витрати та доходи, підписані контракти й інші обставини, які дозволяють страховику оцінити ступінь ризику. Безперечно, що й спеціалісти страхової організації повинні збирати й аналізувати інформацію про різні сторони діяльності страхувальника, зокрема, рівень рентабельності, кредиторську й дебіторську заборгованість тощо.

При укладанні договорів страховим організаціям доцільно оговорити обов'язок партнерів повідомляти про всі відомі їм зміни на рівні страхового ризику та попереджувати дії, що ведуть до його зростання.

При страхуванні комерційних ризиків також застосовуються деякі обмеження в прийомі на страхування. Зокрема, з нього виключається посередницька діяльність, вклади в організацію казіно, тоталізаторів тощо. Зі страхової відповідальності, як правило, виключаються можливі збитки внаслідок військових дій, змін політичного курсу, негативної динаміки курсів валют.

Це стосується і відшкодування збитків, що виникли внаслідок певних дій страхувальника чи його партнерів, зокрема, з умисних заходів, спрямованих на нанесення шкоди застрахованій діяльності, зміни профілю комерційного підприємства, застосування некваліфікованого управління ним.

Тарифні ставки зі страхування комерційних ризиків визначаються в залежності від багатьох факторів, рівня стабільності ринкових відносин й прогнозу перспектив їх динаміки, терміну страхування, виду діяльності тощо. Враховуючи, що для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, необхідна конкретизація ставок страхових платежів.

До страхування комерційної діяльності відноситься, хоч і з деякими особливостями, страхування біржових ризиків. Цей вид страхування уводиться в багатьох країнах світу як обов'язковий з метою стимулювання розвитку зовнішньої торгівлі для підприємств, які займаються поставками продукції на зовнішній ринок. Він надає гарантії і забезпечує відшкодування збитків, що зазнали зовнішньоторговельні об'єднання в результаті зміни курсів валют в країнах-експортерах. Ці види страхування поки ще слабо застосовуються в Україні, що зумовлено нерозвиненістю ринкових відносин. На українських біржах домінують наявні контракти, коли реалізуються угоди на купівлю виставленого товару з його негайною оплатою й поставкою, а також форвардні контракти. Останні виражають угоди на купівлю-продаж наявного товару (його можна побачити, оцінити й отримати повний документальний опис) з поставкою в обумовлений термін. Тут не передбачається негайна поставка товару, а лише фіксується ціна або форми розрахунків при отриманні товарної партії. Навіть за наявного і форвардного ринку нерідко відбувається порушення умов або ж відмова від виконання укладених контрактів, особливо з боку постачальника (продавця). Тому в правила торгівлі багатьох бірж включені положення про те, що біржа бере на себе відповідальність за збитки, зумовлені невиконанням умов угоди з одним із партнерів. Вказана відповідальність учасників біржових контрактів може бути об'єктом страхування.  

У світовій страховій практиці страхуються збитки інвесторів, які зумовлені шахрайством чи неплатоспроможністю члена біржі, а також збитки членів біржі від неплатоспроможності одного з них.

Враховуючи, що страхова відповідальність за збитки при здійсненні (чи нездійсненні) біржових угод лежить на страховій організації, біржа не завжди намагається прискіпливо вибирати собі клієнтів, здійснювати відбір учасників торгів, контролювати виконання ними умов контрактів. Тому страхування біржових контрактів доцільно проводити у вигляді взаємного біржового страхування або через акціонерні страхові компанії з участю капіталу біржі (коли пов'язуються взаємною зацікавленістю біржа й страховик).

Договір страхування контрактів на реальний товар може укладатись як з продавцем, так і з покупцем. Якщо договір укладається з покупцем, відповідальність страховика виникає у випадку відмови продавця від поставки товару або затримки його поставки. Відшкодування згідно з умовами такого договору може мати місце в різній формі:

•  поставка страхувальнику аналогічних за своїми техніко-економічними характеристиками товарів;
•  компенсація певної частини ціни неодержаного товару або оплата додаткових витрат на придбання необхідних товарів у інших продавців.

Страхувальнику повинно бути надано право вибирати найбільш прийнятну для нього форму відшкодування.

Коли договір страхування укладається з продавцем, відповідальність страхової організації виникає в разі відмови покупця оплатити товар або затримки з його оплатою. Відповідальність страховика в цьому разі може виражатись відповідно в таких формах:

•  відшкодуванні страхувальнику різниці між попередньою та нинішньою продажною ціною (якщо вона знизилась);
•  компенсації певної частини ціни неоплаченого товару.

Серед біржових контрактів значний розвиток одержали ф'ючерсні угоди, що укладаються на поставку через певний термін товарів, які в даний момент можуть бути і не виготовлені. Призначення ф'ючерсних контрактів - захист інтересів продавця й покупця від втрат внаслідок несприятливої для них динаміки цін. Виходячи з свого змісту, ф'ючерсні угоди одночасно виконують і функцію страхування від можливих збитків.

Саме ф'ючерсні контракти можуть застосовуватись для страхування від форс-мажорних обставин або неподоланих перешкод для виконання угоди. Наприклад, неможливості виконати умови з поставки сільськогосподарської продукції внаслідок повені, заморозків, засухи, захворювання худоби тощо. Об'єктом страхування можуть бути як грошова оцінка непоставленої продукції, так і виробничі (непрямі) збитки покупця, який передбачав її переробку. За ф'ючерсними і форвардними контрактами можуть страхуватись інтереси продавця на випадок нездійснення покупцем оплати одержаного товару за незалежними від нього непередбаченими причинами.

Страхуватись можуть і збитки біржі в цілому, спричинені несприятливими для її діяльності природними та суспільно-політичними подіями.

Страхування валютних ризиків – страхування від зміни курсів валют. Певною мірою страхування валютних ризиків має деякі аналогічні риси зі страхуванням біржових ризиків. Разом з тим, воно зумовлено специфічними умовами зовнішньоекономічних контрактів. Турботою українських страховиків, природно, повинен бути, насамперед, захист вітчизняних експортерів, імпортерів та інших їх учасників.

Страхування валютних ризиків необхідне, в першу чергу, для відшкодування наступних можливих втрат:

•  по-перше, пов'язаних з виробництвом експортної продукції в разі відмови від її оплати зарубіжного імпортера з будь-яких причин;
•  по-друге, збитків від неплатежів за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги в разі загострення фінансового положення або навіть банкрутства іноземного партнера. Страхуються й збитки, зумовлені політичною нестабільністю в країні імпортера;
•  по-третє, страхуванню підлягають збитки від коливань валютних курсів за період від укладення контракту до закінчення його дії, які негативно впливають на купівельну спроможність валюти платежу.

Зазначимо, що в перших двох наведених випадках йшлося про втрати для вітчизняного експортера. В третьому ж випадку збитки можуть стосуватись як експортера, так і зарубіжного покупця. Перший несе збитки при зниженні курсу валюти платежу, другий – в разі його підвищення.

Все більшого значення набуває страхування інтересів інвесторів (страхування інвестицій) на випадок заборони вивозу прибутку, отриманого від інвестування, та інших порушень прав іноземного інвестора внаслідок рішень Законодавчих чи виконавчих органів влади, політичних обставин. В сучасних умовах таке страхування особливо актуальне для залучення в нашу країну коштів іноземних інвесторів, але його не можуть ігнорувати й українські бізнесмени, що вкладають ресурси в зарубіжний бізнес.

Названі види страхування в широкому плані можуть розглядатися як страхування експортних кредитів, хоча, звичайно, кожний з них має певні особливості.

7. Страхування депозитів

Важливим видом страхування є страхування депозитів. Депонування грошових коштів у комерційних банках часто розглядається їх вкладниками (депонентами) як форма прибуткової інвестиційної діяльності. Тоді співучасть депонентів у ризику неплатоспроможності банків, яка настала внаслідок неповернення йому кредитів, певною мірою може вважатися доречною. Проте в Україні найбільш масова категорія депонентів, передусім фізичні особи, роблять вклади лише з огляду на потребу заощадження та надійного зберігання власних коштів. Крім того, й багато юридичних осіб іноді змушені зберігати кошти на депозитних рахунках у банках згідно з вимогами чинного законодавства. У зв'язку з цим об'єктивно в них виникає потреба в гарантованому збереженні депозитних коштів. Однією з форм надійного збереження депозитів є страхування ризику неплатоспроможності банку та повернення депозитів клієнтам – юридичним та фізичним особам.

Страхувальниками можуть бути як самі банки або кредитні спілки (страхують свою відповідальність з повернення депозитів), так і вкладники (страхують ризик своєчасного повернення банками депозитів і відсотків).

Згідно з правилами страхування депозитів, об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з фінансовим ризиком у його підприємницькій діяльності, а саме:

•  втратою коштів та (або) банківських металів, вкладених на депозитне зберігання;
•  втратою відсотків від коштів та (або) банківських металів, вкладених на депозитне зберігання;
•  збитками, що виникли внаслідок невиконанням контрагентом страхувальника договірних зобов'язань.

Страхова сума за договором страхування визначається в межах:

•  вкладених коштів та (або) банківських металів на депозитне зберігання та відсотків за ними;
•  грошової оцінки зобов'язань контрагента страхувальника відповідно до укладеної з ним угоди (договору, контракту).

У договорі страхування може бути передбачена франшиза (умовна чи безумовна).

Страховими випадками є:

1) втрата (часткова або повна) коштів та (або) банківських металів страхувальника, вкладених на депозитне зберігання внаслідок банкрутства кредитної установи, яка отримала кошти та (або) банківські метали на депозитне зберігання;

2) втрата (часткова або повна) відсотків від коштів та (або) банківських металів страхувальника, вкладених на депозитне зберігання внаслідок банкрутства кредитної установи, яка отримала кошти та (або) коштовні метали на депозитне зберігання;

3) втрата (часткова або повна) коштів та (або) банківських металів страхувальника через невиконання (неналежного виконання) договірних зобов'язань контрагентом страхувальника за укладеною між ними угодою, внаслідок:

4) смерті громадянина - контрагента страхувальника; ліквідації та (або) банкрутства юридичної особи - контрагента страхувальника;

   5) стихійного лиха.

Страховик звільняється від виплати страхового відшкодування при настанні подій, що мають ознаки страхового випадку, але не визнаються такими, які відбулись внаслідок:

а) ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного забруднення;

б) громадянської війни, народних заворушень різного роду та страйків;

в) усякого роду військових дій або військових заходів та їх наслідків, повстань, заколотів;

г) конфіскації, націоналізації та інших подібних заходів політичного характеру, здійснених за наказом військової або цивільної влади та політичних організацій;

д) зміни законодавства під час дії договору страхування;

е) заборона (обмеження) діяльності контрагента страхувальника.

Страхування не поширюється на неустойку та інші непрямі витрати.

Термін дії договору страхування установлюється за домовленістю сторін від одного  місяця до одного року. Термін дії договору страхування може також залежати від терміну депозитного зберігання та терміну чинності угоди (договору, контракту), укладеної між страхувальником та його контрагентом.

Страховий тариф при страхуванні фінансових ризиків визначається з урахуванням характеру та виду діяльності страхувальника та його контрагента, фінансового стану контрагента, змісту укладеної угоди (договору, контракту) та інших суттєвих у кожному конкретному випадку факторів. В окремих випадках страховик може застосовувати при установленні тарифів підвищуючи поправні коефіцієнти від 1 до 3, а також понижуючі коефіцієнти – від 1 до 0,3. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Нормативні витрати страховика на ведення страхової справи зі страхування фінансових ризиків, визначені при розрахунку страхових тарифів, становлять 25% від величини страхового тарифу.

Страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (вигодонабувача) та страхового акта (аварійного сертифіката), після отримання всіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку та визначають розмір завданого збитку. Остаточний розмір страхового відшкодування установлюється після відрахування зі збитків франшизи (якщо вона передбачена в договорі страхування).

Значного поширення страхування депозитів в Україні в практичній діяльності комерційних банків не набуло. Це пов'язано з тим, що банки не зацікавлені в проведенні цього страхування з таких причин:

1)  страхування ними своєї відповідальності з повернення депозитів буде вказувати на їх ненадійність, неможливість прогнозувати власні кредитні ризики й терміни повернення депозитів (цього банки не можуть собі дозволити, оскільки всі ці показники та багато інших свідчать про платоспроможність, надійність, ліквідність банку);

2)  це додаткові витрати банків, а оскільки маржа між ставками кредитів і депозитів з кожним роком зменшується, рентабельність банківських операцій не є такою високою, то банки не бажають проводити таке страхування.

Загалом найбільш зацікавленими в такому страхуванні є саме вкладники, які не завжди володіють достатньою інформацією про фінансовий стан банку, якому довіряють свої заощадження, й, враховуючи порівняно невисокі страхові тарифи за страхування депозитів (у середньому 2-4% суми депозитів), вони і є основними страхувальниками.

Лекція № 11. Автотранспортне страхування

Ключові питання

1.  Стан і тенденції розвитку ринку страхування автотранспортних ризиків.
   1.  Страхування автотранспорту.
      1.  Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
         1.  Моторне (транспортне) страхове бюро та його функції.

1. Стан і тенденції розвитку ринку страхування автотранспортних ризиків

З кожним роком збільшується кількість наземних транспортних засобів, які використовуються як підприємствами, організаціями й установами, так і громадянами. Уже зараз автомобільний парк України налічує понад 9 млн. транспортних засобів різних марок і призначення. У міру зростання платоспроможності громадян, розвитку кредитування і страхування попит на автомобілі та інші транспортні засоби безперечно збільшуватиметься.

Автомобілізація зумовила багато проблем екологічного, енергетичного, транспортного, криміногенного характеру. Найбільш відчутною є проблема безпеки руху. Щорічно на дорогах України гине 5–7 тис. людей і ще 30–55 тис. чол. зазнають травм різної важкості. Автоаварії з пошкодженнями транспортних засобів, дорожніх споруд та інших об'єктів, призводять до сотень мільйонів гривень матеріальних втрат. Виплати винними компенсації потерпілим здебільшого затягуються на тривалий час. Багато ДТП відбуваються з вини нез'ясованих водіїв, що потребує особливої системи соціального захисту потерпілих.

Отже, автомобільний транспорт залишається найбільш поширеним і водночас небезпечним як для його власників, так і оточуючих: водіїв інших транспортних засобів, пасажирів, пішоходів. Усе це зумовлює об'єктивні підстави для страхування як своїх транспортних засобів, так і відповідальності за збитки, що можуть бути завдані цим транспортом життю, здоров'ю та майну третіх осіб.

З метою захисту інтересів власників транспортних засобів та осіб, які можуть постраждати від будь-яких транспортних пригод в Україні впроваджуються такі форми і види страхування, як:

1.  добровільне страхування транспортних засобів (авто-каско) на випадок його пошкодження або повного конструктивного знищення внаслідок ДТП, стихійного лиха або крадіжки;
2.  обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу від шкоди, що може бути заподіяна експлуатацією автомобіля чи мотоцикла здоров'ю й майну третіх осіб;
3.  добровільне страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспорту (може здійснюватися з метою збільшення ліміту відповідальності страховика);
4.  страхування водіїв на випадок смерті або тілесних ушкоджень унаслідок ДТП;
5.  страхування пасажирів на випадок смерті або втрати здоров'я внаслідок транспортної пригоди;
6.  добровільне страхування вантажів і багажу;
7.  добровільне страхування відповідальності автоперевізника та експедиторів.

Страхування автомобілів має вже більш як столітню історію. Перший автомобіль був застрахований у 1901 році в Лондоні. Спочатку для страхування автотранспорту використовувався морський страховий поліс.

Вважалося, що новий вид транспорту є аналогом корабля, але призначений для навігації на суші. Згодом, коли швидкими темпами зростала кількість автомобілів, посилювалася потреба у страховому захисті автомобілів з урахуванням специфіки, зумовленої цим транспортом. Усе це сприяло виокремленню страхування автомобільних ризиків та удосконаленню умов надання таких послуг.

Зараз у більшості країн світу автотранспортне страхування посідає за обсягами продажу страхових послуг перше місце серед загальних видів страхування. Причинами того, що страхові компанії проявляють значну зацікавленість у наданні таких послуг можна назвати:

•  по-перше, об'єкти автотранспортного страхування за вартістю є відносно невеликими. Тому страховики мають можливість самостійно утримувати більшість таких ризиків, уникаючи перестрахування й відповідного перерозподілу отриманої премії;
•  по-друге, страхування автотранспорту забезпечує значні надходження страхових премій. Вміло управляючи використанням тимчасово вільних коштів резервів, страховики мають можливість отримувати значні доходи від інвестиційної діяльності, які здебільшого перекривають можливо негативний наслідок від реалізації послуг зі страхування автотранспорту;
•  по-третє, страхування автотранспорту дає змогу організовувати для клієнтів додаткові сервісні послуги (ремонт автомобіля на дочірніх підприємствах страховика, надання в користування на час ремонту пошкодженого або вирішення питання про відшкодування вартості знищеного чи викраденого застрахованого автомобіля іншого транспортного засобу на умовах прокату або оренди). Це підвищує імідж страховика й приваблює власників транспортного засобу купувати поліси зі страхування будівель, домашнього майна, тварин, медичного страхування тощо.

Однак в Україні зараз менше 30% автовласників мають поліси зі страхування транспортного засобу. Назвемо головні причини такого явища:

1.   Понад 50% парку становлять транспортні засоби, випущені до 1995 року, або старші 10 років. Отже, переважна їх кількість уже відслужила нормативний термін експлуатації, тому більшість компаній не бере на страхування такий транспорт на умовах авто-каско.
2.   Рівень платоспроможності населення ще дуже низький. Зокрема, серед тих громадян, які 5–10 років придбали автомобілі, нині уже багато пенсіонерів, які здебільшого неспроможні сплатити страхові премії на загальних підставах. Це призводить до необхідності надання такій категорії людей страхового захисту з обов'язкового страхування на пільгових засадах, а від страхування на добровільних умовах такі автовласники  зазвичай  утримуються.
3.   Тривалий час було відсутнє цілісне законодавче забезпечення автострахування. Так, після визнання страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів обов'язковим видом (передбачено ще Законом України «Про страхування» від 06.03.96) Верховна Рада лише 01.07.04 ухвалила Закон про умови його здійснення з 01 січня 2005 року. Перший рік його застосування показав наявність у Законі багатьох вад і несумісності з іншими законодавчими актами, на усунення більшості з яких витрачено багато часу. Залишався відсутнім ефективний контроль за наявністю в автовласників полісів обов'язкового страхування. Через це та деякі інші фактори більшість водіїв ще не вдалося залучити до страхування їхньої відповідальності перед третіми особами.
4.   В Україні все ще низький рівень страхової культури як серед автовласників, так і працівників місцевих адміністрацій, правоохоронних, податкових органів, банків. Це заважає реалізації вигод, які міг би дати би більш високий рівень охоплення автовласників страхуванням. Досвідом багатьох країн доведено, що чим більш освоєне страхове поле, тим менші питомі витрати на страхування з розрахунку на один договір страхування.

Названі фактори відчутно впливають на розвиток страхування автомобільних ризиків. Але, попри це, ринок автострахування з кожним роком зростає більш високими темпами, ніж приріст ВВП.

У країні посилюється конкуренція серед страховиків, які надають страховий захист на випадок автомобільних ризиків. Тому власники ТЗ мають можливість обирати страхові послуги з урахуванням їх якості та інших інтересів споживача. Наявність конкурентів зумовлює коливання цін (тарифів) на добровільні види страхових послуг.

Але під час вибору страховика було б неправильно орієнтуватися лише на низькі тарифи. Слід враховувати рівень покриття ризику, фінансову надійність і професійність страховика.

Укладенню договору на страхування передує прийом від страхувальника письмової заяви. Останніми роками багато страховиків застосовують комбіновану форму заяви для більшості видів страхування, пов'язаних з використанням транспортних засобів.

Заява містить великий обсяг інформації, яка використовується як під час оформлення страхового поліса, так і в разі розгляду питання щодо визначення страхового відшкодування.

Договори страхування авторизиків можуть укладатися напряму між страхувальником і страховиком або через посередника. Останнього цікавить розмір комісійної винагороди. Вона доволі вагома й серйозно позначається на витратах страховика. Крім того, розвиток страхового посередництва надто гальмувався невизначеністю їх правового статусу, особливостями оподаткування тощо. Тому поки що переважає надання страхових послуг через центральні офіси та філії страховиків.

У 80-х роках XX століття у світовій практиці з'явилися компанії, що здійснюють страхування за допомогою електронного зв'язку. Компанія має можливість користуватись основними інформаційними базами країни щодо зареєстрованих автомобілів та їхніх власників, стану доріг, кримінальних, транспортних та інших пригод.

Це дає можливість здійснювати перевірку наданої страхувальником інформації за лічені секунди та в автоматичному режимі приймати рішення про можливість надання страхового покриття.

Клієнти можуть цілодобово звертатися за страховим покриттям й отримувати його дуже оперативно та здебільшого за нижчими тарифами, ніж пропонують конкуренти. Це вигідно й страховикам. Вони можуть різко нарощувати обсяги послуг, скоротити питомі витрати на ведення справи й досягати належного рівня рентабельності за меншої ціни за послугу.

Застосування «дистанційного автострахування» прийнятне й для України. Тут розширюються можливості продажу страхових послуг через Інтернет. За таким обслуговуванням майбутнє.

Проте ця форма спілкування з потенційними страхувальниками вимагає удосконалення засобів зв'язку, умов надання послуг, зокрема, посилення захисту автовласників і страховиків від шахрайства, яке ще сягає понад 10% здійснених страховиками виплат.

У зв'язку з різким зростанням попиту на страхові послуги зі страхування ТЗ, а також цивільної відповідальності їхніх власників може суттєво збільшитись і реалізація полісів через агентів і страхових брокерів. Слід очікувати, що на агентських засадах більш активно працюватимуть зі страховиками автосалони, СТО, банки, гаражі, автостоянки, туристичні фірми тощо.

2. Страхування автотранспорту

Страхування транспортних засобів - вид страхування, де об'єктом виступають механізовані й інші транспортні засоби. Залежно від виду шляху транспортне страхування поділяється на наземне, річкове, морське і повітряне. Страхування самих транспортних засобів називається каско. 

Каско - борт транспортного засобу (річкового, морського, повітряного судна чи автомобіля). Страхування каско передбачає відшкодування збитку тільки від пошкодження чи конструктивної загибелі транспортного засобу. Виключається відповідальність страховика за збиток у зв'язку зі смертю пасажирів і спричиненням шкоди їх здоров’ю, загибеллю чи пошкодженням вантажів чи майна, що перевозиться.

Страхування каско (hull insurance) – страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів.

Страхувальником автотранспортного засобу може бути фізична чи юридична особа, яка є власником транспортного засобу, використовує транспортний засіб на правах оренди, прокату тощо, особа, яка має нотаріально оформлене доручення власника на право користування (управління) транспортним засобом.

Об’єктом страхування є: транспортні засоби (ТЗ), які підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства  внутрішніх справ України, або в інших відповідних органах і мають індивідуальні заводські номери двигуна, кузова, або інших агрегатів - автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли, мотоколяски, причепи, напівпричепи; трактори, сільськогосподарські й дорожні машини тощо.

Разом із ТЗ за бажанням страхувальника і якщо це передбачено умовами страхування, можуть бути застраховані:

•  додаткове обладнання та обладнання для ТЗ, які не входять у його комплект згідно з інструкцією виробника;
•  товарна вартість ТЗ на випадок її втрати, за наявності підстав для страхування цього об'єкта.

      Не підлягають страхуванню:

•  моральна (немайнова) шкода;
•  недодержані доходи внаслідок пошкодження чи втрати ТЗ;
•  багаж;
•  скло автотранспортних засобів, що має будь-які пошкодження і дефекти.

Можуть укладатися договори де об'єктами страхування окремо вказуються скло та автомобіль за винятком скла, але в даному випадку скло не страхується без страхування самого транспорту.

 На страхування, як правило, не приймаються ТЗ, які перебувають в експлуатації понад 10 років, а також такі, що мають значну корозію або інші серйозні пошкодження. Виняток становлять ТЗ, що пройшли капітальний ремонт або на них здійснено заміну кузова.

Обсяг страхової відповідальності дуже широкий - страхування проводиться на випадок пошкодження або загибелі ТЗ внаслідок будь-яких подій, крім природного зносу та поломки в результаті неправильної експлуатації.

Обсяг страхової відповідальності частіш за все установлюється за варіантами страхової відповідальності, які включають у себе ті чи інші страхові випадки. Рідко можна знайти страхову компанію, яка взяла б на страхування автомобіль від усіх ризиків. Наприклад, у відповідності з правилами страхування транспортних засобів № 100 НАСК "Оранта", страховими ризиками вважаються:

1. ДТП - зіткнення рухомого застрахованого ТЗ з рухомими або нерухомими іншими ТЗ чи предметами, перевезення ТЗ.

2.  Стихійне лихо - злива, градобій, снігопад, паводок, повінь, землетрус, зсув, удар блискавки, буря, ураган, буревій, напад тварин, падіння предметів на ТЗ або нападу тварин.

3.  Пожежа - пожежа, вибух, не пов’язані з протиправними діями 3-х осіб.

4. Протиправні дії 3-х осіб - знищення ТЗ, знищення або пошкодження окремих його часток,  деталей.

5. „Незаконне заволодіння" - втрата ТЗ внаслідок пограбування, крадіжки або розбою.

Особливості страхування мотоциклів. Водії й пасажири цього виду транспорту найбільш часто потрапляють в аварії, внаслідок яких гинуть або отримують значні травми. Цілком очевидно, що викрасти мотоцикл значно простіше, ніж інший ТЗ. У зв'язку з цим більшість страхових компаній відмовляється страхувати ризик угону мотоцикла, обмежуючись лише ризиком його знищення чи пошкодження.

Страхова сума визначається окремо для кожного об'єкта, який передбачений правилами страхування. Транспортний засіб та додаткове обладнання до нього може бути застрахований на страхову суму, яка становить повну або частку дійсної його вартості. Дійсна вартість визначається на основі довідки-рахунку автомагазину, спеціальних каталогів або письмової експертної оцінки страховика.

Термін страхування може бути визначений - один рік, або декілька місяців. У разі страхування транспортного засобу на термін менший одного року, розмір страхового платежу визначається у відсотках від річного платежу або 1/12 від річного платежу за кожний місяць дії договору страхування.

За бажанням страхувальника при укладанні договору страхування може бути заявлена також франшиза. Страхувальникам згідно з правилами страхування можуть надаватися різноманітні пільги (за безаварійність, постійним страхувальникам тощо) та надбавки.

Страховий тариф визначається страховиком диференційовано в залежності від виду ТЗ, об’єму двигуна, варіанта страхування та включення в умови додаткових об'єктів, наявності франшизи, терміну експлуатації ТЗ, професіоналізму водія та інших факторів, що визначають ступінь ризику.

Права та обов'язки сторін, які визначаються договором, мають загальноприйнятий характер з поправкою на специфіку об'єкта страхування та перелік страхових ризиків.

Розмір збитків, заподіяних застрахованому транспортному засобу, визначається:

1.   При повному або конструктивному знищенні автотранспортного засобу  в розмірі його дійсної вартості (з урахуванням зносу) за договором страхування за вирахуванням вартості вузлів, деталей та обладнання, що придатні для подальшого використання або реалізації.
   1.   При пошкодженні автотранспортного засобу чи додаткового обладнання - в розмірі витрат на його відновлення згідно з кошторисом-розрахунком, який складено експертом страховика і погоджено зі страхувальником.

       Витрати на відновлення включають:

       1. Витрати на матеріали і запасні частини, які необхідні для ремонту, за цінами на дату страхового випадку за вирахуванням зносу частин, вузлів, агрегатів та деталей, які замінюються в процесі відновлення (ремонту).

      2. Витрати на оплату ремонтних робіт за тарифами на дату настання страхового випадку.

За згодою сторін (або за вимогою однієї зі сторін) після настання страхового випадку розмір збитку може бути установлений експертами. Експертиза може також проводитися для установлення фактичних причин настання страхового випадку та визначення законності отримання страхового відшкодування страхувальником. Експертиза проводиться за рахунок сторони, що вимагала її проведення.

Не включаються до суми збитку :

•  вартість ремонту та технічного обслуговування автотранспортного засобу, що не викликані настанням страхового випадку;
•  вартість робіт, що пов'язані з переобладнанням автотранспортного засобу, ремонтом або заміною окремих його частин, деталей і приладдя внаслідок їхнього зносу, технічного браку, поломки тощо;
•  вартість заміни замість ремонту тих чи інших вузлів та агрегатів через відсутність у ремонтних підприємствах необхідних запасних частин і деталей для ремонту цих вузлів та агрегатів;
•  втрати експлуатаційних якостей;
•  суми, які перевищують ціни на запасні частини до автотранспортних засобів, запропоновані страховиком та/або спеціалізованою сервісною станцією, якщо страхувальник відмовився від таких послуг і придбає запасні частини за більш високими цінами.

У більшості українських компаній правила страхування передбачають у разі пошкодження ТЗ здійснення відшкодування збитків на заміну запасних частин, деталей і приладів з урахуванням їх зносу. Це має сенс, оскільки під час розрахунку страхових премій страховик виходить зі страхової суми, визначеної за вирахуванням відсотка зносу. Проте такі коригування сум виплат негативно позначаються на престижі автострахування. Тому в останні роки набула поширення практика надання можливості страхувальникам укладати договори страхування ТЗ на умовах відшкодування в разі заміни запасних частин і деталей, зумовленого страховим випадком, виходячи з реальних цін на ці матеріальні цінності зі сплатою додаткової премії до тарифу каско.

При визначенні суми страхового відшкодування враховуються страхова сума, вартість автотранспортного засобу та франшиза.

Якщо майно було прийняте на страхування в зазначеній частці (відсотку) від повної його вартості, то страховик здійснює виплату страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності, але не виключається можливість виплати страхового відшкодування за системою забезпечення першого ризику. Деякі компанії висувають низку додаткових умов до застосування «системи  забезпечення першого ризику», наприклад, страхова сума повинна складати не менше 70% вартості автомобіля, термін страхування не менше одного року тощо.

Остаточний розмір страхового відшкодування визначається за вирахуванням франшизи, зазначеної в договорі.

Не відшкодовуються збитки, пов'язані зі знищенням або пошкодженням транспортного засобу внаслідок:

•  страхувальник учинив навмисні дії, спрямовані на завдання збитків або скоєння злочину, в тому числі використання транспорту у заздалегідь відомому страхувальникові аварійному стані;
•  пошкодження (знищення) шин, які завдані внаслідок руху й не спричинили ДТІІ; крадіжку інструментів і коліс, що входять у комплектність ТЗ; 
•  крадіжка   коліс,   у   тому   числі   запасних,   установлених   на автотранспортному засобі та причепах до нього, якщо крадіжка коліс сталася окремо, без викрадення транспортного засобу або причепу;
•  вибуху внаслідок перевезення, зберігання боєприпасів, вибухових речовин;
•  пожежі через порушення правил техніки безпеки при користуванні горючими рідинами на транспортних засобах;
•  про страховий випадок було заявлено невчасно, або порушені вимоги щодо дій страхувальника при страховому випадку і це не дає змоги визначити причини й розмір збитку;
•  при пошкодженні або загибелі транспортного засобу внаслідок воєнних дій, громадських заворушень, уведення воєнного стану, екологічних катастроф, радіоактивного забруднення;
•  при управлінні автотранспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія;
•  якщо водій перебував за кермом у стані алкогольного, наркотичного, токсичного оп'яніння або передав управління такому;
•  не підпорядкування  владі  (втеча з  місця  дорожньо-транспортної події, переслідування працівниками дорожньо-патрульної служби), скоєння карних дій, крім дій, що пов'язані з порушенням Правил дорожнього руху;
•  перевезення транспортного засобу морським, залізничним та іншими видами транспорту;
•  участі в спортивних змаганнях;
•  використання автотранспортного засобу для учбової їзди.

До страхових випадків не відносяться також захоплення транспортного засобу третіми особами, добровільно допущеними страхувальником або його довіреною особою в салон та при використанні транспортного засобу в якості таксі, якщо це не обумовлено в заяві про страхування.

Відшкодуванню не підлягають непрямі збитки, пов'язані зі страховим випадком: штраф, плата за використання орендованого транспортного засобу, плата за проживання в готелі під час ремонту, витрати на відрядження, втрати внаслідок простою тощо.

Страхувальник, який отримав від особи, винної в настанні страхового випадку, повне відшкодування збитків, втрачає право на отримання страхового відшкодування. Якщо збитки винною особою відшкодовано частково, страховик виплачує лише різницю між належним за умовами договору страховим відшкодуванням за певним випадком і сумою збитку, відшкодованого страхувальнику безпосередньо винною особою.

У разі, якщо страхувальнику було передано знайдений ТЗ, яким незаконно заволоділи треті особи, він зобов'язаний повернути страховику отримане страхове відшкодування за вирахуванням витрат на ремонт та приведення ТЗ у належний стан після страхового випадку.

Договір страхування, за яким виплачене страхове відшкодування, зберігає силу до закінчення терміну страхування. При цьому страхова сума складає різницю між початковою страховою сумою і виплаченим страховим відшкодуванням. Договір, за яким страхове відшкодування виплачене в розмірі страхової суми або виплачене відшкодування за системою забезпечення першого ризику, припиняє свою дію.

Страховик має право пред'явити позов до третьої особи, відповідальної за заподіяні збитки в межах виплаченого страхового відшкодування.

3. Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Страхування відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу, посідає особливе місце серед численних видів страхування відповідальності і є найбільш популярне. Призначення цього виду страхування полягає в одночасному виконанні двох основних завдань:

     1. Забезпеченні потерпілим відшкодування збитку, нанесеного власником засобу транспорту під час його експлуатації.

     2. Охороні економічних інтересів специфічної групи страхувальників – власників автотранспорту.

Обов’язкова форма здійснення цього виду страхування зумовлюється тим, що:

•  транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, тому ймовірність потрапити в ДТП дуже велика;
•  такі цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства та мають масовий характер;
•  великі суми коштів, необхідні для відшкодування збитку постраждалим від ДТП, розподіляються між усіма власниками транспортних засобів, що дозволяє зменшити страхові внески.

Вперше цей вид страхування в Україні було запроваджено 1 січня 1996 року на підставі Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого Постановою КМУ від 28.09.1996 за № 1175. Дія положення поширювалась на нерезидентів та резидентів - власників транспортних засобів (автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски), що експлуатують їх на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком транспортних засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів яких Моторне (транспортне) страхове бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Транспортні засоби резидентів-власників підлягають державній реєстрації та обліку в органах Державтоінспекції МВС.

Від 1 квітня 2005 року набув чинності Закон № 1961- IV „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", прийнятий Верховною Радою України       1 липня 2004 року.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності є страхувальники, страховики (страхові організації), Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) і треті особи - юридичні та фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Страхувальниками даного виду страхування є юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації ТЗ. Такі ТЗ називають забезпеченими.

Об'єктом страхування відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду заподіяну третім особам унаслідок ДТП, а саме:

► життю або здоровю фізичних осіб;

► майну фізичних та юридичних осіб.

      Відшкодуванню страховиком підлягає шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв'язок між рухом транспортного засобу і заподіяною ним шкодою.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника.

Відповідно до Закону № 1961, укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:

1) внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

2) договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

         Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах. Такий сертифікат повинен мати також власник ТЗ, зареєстрований в іншій країні під час в'їзду на територію України. У разі відсутності «Зеленої картки» зарубіжний гість має укласти внутрішній договір на умовах, які діють в Україні.

«Зелена картка» – це страховий поліс цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що визнається усіма державами-членами міжнародної системи «Зелена картка». Міжнародна система «Зелена картка» почала діяти з 01.01.1953 р. як система економічного захисту третьої сторони, яка постраждала внаслідок ДТП, скоєного водієм-іноземцем на зарубіжній території, назву ж отримала за кольором страхового поліса. Кількість учасників системи складає 45 країн у тому числі Україна з 1997 року.  Страховий поліс, що виданий у будь-якій країні – члені угоди «Зелена картка», дійсний на території усіх країн, що приєдналися до цієї угоди.

 Внутрішні договори страхування діють виключно на території України. Існує три типи внутрішніх договорів.

        Договір першого типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

          Договір другого типу – страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного із транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування.

          Договір третього типу – страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Страхувальник має право вибору терміну страхування (від одного місяця до одного року) та страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності має бути укладений протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації транспортного засобу.

Законом № 1961 визначено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000 грн. на одного потерпілого.  У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

Розмір безумовної франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, установлюється за бажанням страхувальника і не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100000  грн. на одного потерпілого.

Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується. Розміри лімітів відповідальності страховика мають переглядатися Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Страхові платежі страховики визначають на підставі базового платежу та коригуючих коефіцієнтів. Базовий платіж та коригуючі коефіцієнти розраховуються МТСБУ актуарним методом на основі статистичних даних та рівня збитковості даного виду страхування в цілому по галузі за останній розрахунковий період, який становить не менше як один рік, та затверджуються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів, при укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності більше ніж на півроку, страховики мають право застосовувати коефіцієнт страхових тарифів залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована в період дії попередніх аналогічних договорів (бонус-малус).

Бонус-малус – система надбавок або знижок до базової ставки страхового тарифу, за допомогою якої страховик коригує страхову премію залежно від того, чи були страхові випадки по відношенню до об'єкта страхування в певному проміжку часу.

Крім того, страхові компанії застосовують інші типи коригувальних коефіцієнтів, що в кінцевому підсумку суттєво впливає на величину страхового платежу. Але максимальний розмір страхового платежу з урахуванням коригувальних коефіцієнтів не може перевищувати більше ніж у три рази або бути меншим ніж 50% базової ставки, до якої застосований коригувальний коефіцієнт. Учасники бойових дій, інваліди першої групи, які особисто керують транспортними засобами, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ.

За умови страхування не більше одного транспортного засобу з робочим об'ємом двигуна до 1600 куб. см включно розміри страхових платежів за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - пенсіонерів - громадян України та інвалідів другої групи, які особисто керують такими транспортними засобами, становлять 50% розміру базового платежу з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, наведених у Законі № 1961.

Якщо в договорі страхування зазначено кілька осіб, відповідальність яких застрахована, то під час розрахунку страхового платежу застосовується коефіцієнт, що відповідає особі, яка має найменший водійський стаж.

Розміри страхових платежів щодо „Зеленої картки" не є предметом регулювання Законом № 1961. Вони визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 5 від 06 січня 2005 року „Про установлення розміру страхових платежів за міжнародними договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту".

Розрахунок страхових платежів за додатковими договорами страхування цивільної відповідальності власників зареєстрованих в Україні транспортних засобів проводиться залежно від типу транспортного засобу, терміну дії договору страхування та країни, на територію якої поширюється дія договору страхування. У разі укладення додаткового договору страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, дія якого поширюється на всі країни, що є членами „Зеленої картки", застосовуються страхові платежі, які обчислюються множенням на офіційний обмінний курс гривні на євро, установлений Національним банком на дату укладення договору.

У разі настання страхового випадку учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика.  

Особа, що має право на виплату страхового відшкодування, подає страховикові (або якщо страховик невідомий – МТСБУ) відповідну заяву, довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про установлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) в разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені в установленому порядку.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів або в терміни та в обсягах, визначених рішенням суду. Якщо потерпілими є юридичні особи, то їм відшкодовується шкода, що завдана лише майну.

Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана:

•  з лікуванням потерпілого;
•  з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
•  зі стійкою втратою працездатності потерпілим;
•  зі смертю потерпілого.

У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземних державах, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено зі страховиком чи МТСБУ. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

1) для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - не отримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

2) для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, – не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

3) для непрацюючої повнолітньої особи - допомога в розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, установленої чинним законодавством.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний дохід з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та дохід протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

У зв'язку зі стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, що не отримані ним у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування. Страхове відшкодування за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності, виплачується не рідше ніж один раз на місяць до відновлення працездатності потерпілого.

За умовами договору або за поданням потерпілого до страховика та за погодженням зі страховиком страхове відшкодування може бути виплачене у вигляді одноразової компенсації.

Якщо потерпілий, який навчається на денному (очному) відділенні закладу освіти, в результаті стійкої втрати працездатності не має можливості продовжувати навчання на денному (очному) відділенні, то страховик чи МТСБУ оплачують його навчання на заочному відділенні акредитованого закладу освіти України. Якщо потерпілий, у якого настала стійка втрата працездатності, має можливість освоїти одночасно нову професію з метою отримання доходів від праці, яка сумісна з його теперішнім станом здоров'я, страховик чи МТСБУ оплачують його професійну освіту, що відповідає освіті того ступеня, яка була в потерпілої особи на момент дорожньо-транспортної пригоди. Потерпілим, які на момент настання страхового випадку не отримували доходів у зв'язку зі стійкою втратою працездатності, відшкодовуються витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

У зв'язку зі смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають:

•  діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття;
•  непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки – до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо в сім'ї є діти віком до восьми років;
•  інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

Страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком такої дорожньо-транспортної пригоди. У зв'язку зі смертю годувальника відшкодовується частина не отриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи, – це шкода, що пов'язана з:

•  пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
•  пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
•  пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
•  проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
•  пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
•  евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, установленому Уповноваженим органом, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. При відшкодуванні збитків майну третіх осіб враховується франшиза.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливий чи економічно необґрунтований та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо власник транспортного засобу не згоден визнати транспортний засіб фізично знищеним, то йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Вказані суми страхового відшкодування виплачуються за кожним страховим випадком, виниклим у період дії договору в  межах сумарного ліміту відповідальності страховика – 76500 грн. У випадку коли виплачена сума перевищує 76500 грн. дія договору припиняється.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратах з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Страхова компанія не відшкодовує шкоду:

1)   заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;

2) заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими
відповідно до пункту 6 ст. 7 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР);

3) заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

4)  заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;

5)  яка прямо чи опосередковано викликана, чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;

6)   шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу;

7) заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;

8) заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з дорожньо-транспортною пригодою.

           Контроль    за    наявністю   договорів   обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників  наземних транспортних засобів здійснюється:

•  Державтоінспекцією  МВС України при складанні протоколів щодо порушень  правил  дорожнього  руху  та оформленні матеріалів  дорожньо-транспортних  пригод;  
•  органами Державної   прикордонної   служби  України  під  час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

        Верховна Рада затвердила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування», який набув чинності з 18 вересня 2011 року. Цим документом у вітчизняну практику вводиться поняття Європротоколу.

       За своїми формою і суттю Європротокол - це лише офіційне повідомлення страхових компаній про ДТП, складене і підписане особисто його учасниками, які застрахували свою відповідальність на умовах обов’язкового страхування громадянської відповідальності власників транспортних засобів. Його поява в Україні пов’язана з наближенням Євро-2012. Він дасть змогу водіям оформляти ДТП, не передбачаючи обов’язкової участі ДАІ.

       Однак складання Європротоколу можливо тільки за певних умов, до яких слід віднести:

•  за участю лише забезпечених транспортних засобів, тобто за наявності страхового полісу обов’язкового страхування гражданської відповідальності власників транспортах засобів в усіх учасників ДТП;
•  за умови відсутності травмованих (загиблих) людей;
•  за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння;
•  за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

      Бланк Європротоколу буде надаватися страхувальнику одночасно зі страховим полісом.

      Що нам дає впровадження Європротоколу? З одного боку це плюс: водії транспортних засобів після складення европротоколу мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди – це значна економія часу. Однак слід зазначити особливості нашого менталітету. Можливі домовленості між страхувальниками, які інколи спробують видавати окремі випадки за страхові.  Тому щоб звести до мінімуму дані хитрості громадян установлено ліміт виплати. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати 10000 грн.

 

4. Моторне (транспортне) страхове бюро та його функції

Моторне (транспортне) страхове бюро України - професійне об'єднання страхових компаній України, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та відшкодовують збитки, спричинені водіями в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та майну третіх осіб. Участь страховиків у Моторному (транспортному страховому бюро) є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени. На поточний момент до складу Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) входить 107 страхових компаній на правах асоційованих членів, які здійснюють страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України. Тринадцять із них отримали статус повних членів і відповідно мають право на реалізацію полісів міжнародного страхування - української „Зеленої картки".

МТСБУ має статус юридичної особи, є неприбутковою організацією і створене на підставі Закону України „Про страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1175. З 1997 року - член міжнародної системи автострахування „Зелена Картка". МТСБУ координує діяльність страхових компаній - його членів у сфері страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів з відшкодування шкоди, заподіяної третім особам унаслідок дорожньо-транспортних пригод. Крім того, МТСБУ було створено з метою реалізації угод, конвенцій та домовленостей з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших країн.

Основні завдання Моторного транспортного страхового бюро:

•  здійснення виплат зі централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань;
•  управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій;
•  забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи;
•  збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
•  співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників (водіїв) транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України;
•  співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
•  розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються Уповноваженим органом;
•  надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників.

Фінансування статутної  діяльності  МТСБУ   здійснюється   за рахунок  внесків  страховиків – членів МТСБУ,  а також за рахунок пасивних доходів від тимчасово розміщених коштів  цього  фонду  та інших   джерел,   не   заборонених   законодавством,   у  порядку, визначеному Статутом МТСБУ, та в обсягах, передбачених кошторисом, що затверджується президією МТСБУ.

МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди:

•  на території країн – членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка ", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ;
•  на території України, заподіяної водіями-нерезидентами, на умовах та в обсягах, установлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн – членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

Для  забезпечення  виконання  зобов'язань  членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при  ньому  створюються  такі централізовані страхові резервні фонди:

•  фонд страхових гарантій, призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями  інших  країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності,  з якими МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів   такого  страхування  та  взаємне  врегулювання  питань стосовно відшкодування шкоди.  Мінімальний розмір фонду  страхових гарантій  установлюється  на  рівні  установленого Законом України "Про  страхування" (85/96-ВР)  мінімального  розміру  статутного фонду  страховика,  що  займається видами страхування іншими,  ніж страхування життя;
•  фонд  захисту  потерпілих   у   дорожньо-транспортних пригодах  (фонд  захисту  потерпілих),  призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених Законом № 1961- IV „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
•  фонд попереджувальних заходів МТСБУ, який створюється з метою проведення попереджувальних заходів, спрямованих на підвищення безпеки  дорожнього  руху  та  зменшення кількості   страхових   випадків   за   обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності.      

       Членами МТСБУ для забезпечення своєї платоспроможності створюються інші страхові резервні фонди.

За рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснюються відшкодування у разі завдання шкоди:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність;

б) неустановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

    в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

     ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

    д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу працівникам міліції та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством;

    е) за інших обставин, визначених законодавством про цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів.

      МТСБУ   за  рахунок  коштів  фонду  страхових  гарантій відшкодовує шкоду на умовах,  визначених Законом,  у  разі  її заподіяння:

    а) коли недостатньо коштів та майна страховика – повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

    б) власниками зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники надали відповідним уповноваженим органам інших країн страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ, та за умови, що такий страховик не відшкодував шкоду;

    в) на території України, водіями-нерезидентами, на умовах та в обсягах, установлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка";

    г) за інших обставин, визначених законом про цивільно-правову відповідальність та міжнародними договорами стосовно обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

До Моторного (транспортного) страхового бюро, яке здійснило виплату компенсацій, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке потерпілий або інша особа, яка одержала таку компенсацію, має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Взаємодію суб’єктів страхових відносин і механізм фінансового забезпечення при виплаті страхового відшкодування МТСБУ можна зобразити у вигляді такої схеми:

     

          

                      

 

    

                            

Рис. 10.1.  Механізм фінансового забезпечення суб’єктам страхових відносин при виплаті страхового відшкодування МТСБУ

Як вже зазначалося, згідно із Законом України "Про страхування", страхові об'єднання не можуть здійснювати страхову діяльність. Виняток нині становить Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ). Право укладення договорів міжнародного страхування надається тільки повним членам МТСБУ.

Лекція № 12. Морське страхування

Ключові питання

1.  Загальні положення морського страхування.
   1.  Страхування каско суден.
      1.  Страхування вантажів.
         1.  Страхування відповідальності судновласника та організація взаємного страхування.

1. Загальні положення морського страхування

Морське страхування – вид транспортного страхування, яке покриває ризики, пов’язані з торговельним мореплавством.

Більше ніж за три століття розвитку морського страхування було відпрацьовано головні принципи, поняття й механізми, які застосовуються й донині, іноді лише з невеликими змінами.

Незважаючи  на деякий занепад вітчизняної морської індустрії в середині 90-х років, останнім часом в Україні спостерігаються тенденції до оздоровлення галузі. Поступово зростає попит на послуги національних страховиків з боку власників річкових і морських суден, фрахтувальників, операторських компаній, морських посередників, таких як суднові агенти й брокери. Нині в Україні у сфері морського страхування працюють страхові компанії, переважно зосереджені у великих портових містах: Одесі, Миколаєві, Севастополі, Маріуполі, Іллічівську.

У системі світових торгових, транспортних та інших взаємозв`язків страхування суден є одним із найважливіших видів страхування. Це обумовлено характером небезпек, супроводжуючих водне плавання, а також величезною вартістю суден, особливо морських.

Об`єктом морського страхування може бути будь-який пов`язаний з торговим мореплаванням інтерес: судно, в тому числі на стадії побудови, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, прибуток від реалізації вантажу й інші вимоги, які мають відношення до судна, вантажу, фрахту, а також відповідальність судновласника. Крім того, пасажири й команди суден підлягають обов’язковому страхуванню від нещасних випадків на транспорті.

Головні особливості морського страхування полягають у такому:

1.  У морському страхуванні йдеться про великі й найбільші ризики. Тому воно, як правило, проводиться не окремими страховиками, а об'єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування й перестрахування.
2.  Морські перевезення передбачають широкі міжнародні контакти. Тому в цій сфері існує низка міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування і яких повинні дотримуватися національні страховики.
3.  Більшість договорів морського страхування укладається на основі Морського страхового поліса Ллойда (Lloyds Marine Policy) та Застережень Інституту лондонських страховиків.
4.  Невід'ємним  і дуже важливим елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників, які здебільшого забезпечують страхування відповідальності.
5.  Договори морського страхування у зв'язку з їхньою складністю переважно укладаються за посередництвом страхових брокерів, кваліфікація яких дозволяє забезпечити найбільш прийнятне для страхувальника страхове покриття.

Можна виокремити два основні джерела морського страхового права: в міжнародному масштабі – англійський Закон про морське страхування          1906 року, у національному – Кодекс торговельного мореплавання України     1995 року.

Кодекс торговельного мореплавства України є базовим національним нормативним документом. У Кодексі торговельного мореплавання України найважливішим є розділ І «Договір морського страхування» частини VIII «Морське страхування». Крім того, в розділі IX «Надзвичайні морські події» розглядаються питання загальної та часткової аварії, порятунку, зіткнень суден і забруднення довкілля, які безпосередньо пов'язані з морською страховою тематикою, а в розділі І «Межі відповідальності судновласника» частини X є положення, що стосуються страхування відповідальності.

Стаття 239 Кодексу говорить, що «за договором морського страхування страховик зобов'язується за обумовлену плату (страхову премію) в разі настання передбачених у договорі небезпек чи випадків щодо об'єкта страхування (страховий випадок) відшкодувати страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір, понесений збиток».

Норми Кодексу торговельного мореплавства стосовно укладених договорів страхування є пріоритетними перед будь-якими іншими нормами внутрішнього законодавства України.

Відповідно до змісту ст. 7 Закону України «Про страхування» (2002 року) в обов'язковій формі визначено здійснення таких видів морського страхування:

•  п.8.  Страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
•  п.10.  Страхування засобів водного транспорту;
•  п.26. Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

Водночас ст. 6 цього Закону в добровільній формі передбачає здійснення страхування решти видів морського страхування, зокрема страхування вантажів і багажу.

Договори морського страхування зі страхувальниками – резидентами укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, отримали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового бюро України.

Морське страхове бюро України (МСБУ) здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє їх інтереси в міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворення Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 561 від 27.04.98 року створено Морське страхове бюро, яке, крім координації діяльності страховиків у сфері страхування на морському транспорті, здійснює дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у сфері торговельного мореплавства, перерозподіляє ризики між  членами бюро всередині України тощо. На поточний момент членами Морського страхового бюро є 29 страхових організацій. Згідно зі ст. 242 Кодексу торговельного мореплавства, тільки вони мають право займатися страхуванням морських ризиків.

Морське страхове бюро є юридичною особою і розміщується в Одесі. Фінансування його здійснюється за рахунок вступних і членських внесків членів бюро та інших дозволених видів комерційної діяльності.

Крім цього, бюро готує пропозиції про внесення змін до Кодексу торговельного мореплавання та до Закону України "Про страхування".

Умови страхування суден та інших видів морського страхування, розроблені страховиками України, відповідають міжнародним вимогам, але сфера їх використання поки що дуже вузька.

Деякі судновласники страхують свої інтереси в закордонних страхових  товариствах.

2. Страхування каско суден

Страхування каско суден (СКС) – вид морського страхування, що забезпечує захист судновласників та інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден, від ризиків заподіяння збитку через загибель належних їм суден або іншої шкоди належних їм й юридично інакше пов'язаних з ними суден.

Страхувальником може бути фізична чи юридична особа, яка є власником чи експлуатантом судна та має в ньому страховий інтерес.

Об’єктом за договором страхування суден може бути визнано корпус судна, судно з його машинами, обладнанням і такелажем, фрахт (плата за морське транспортування вантажів), судно, що будується, витрати зі спорядження та інші витрати, пов'язані з експлуатацією судна.

Суттєвим як для страховиків, так і для судновласників є питання про мореплавність судна (Ship’s Seaworthiness), точніше важливі ті випадки, коли страховики визнають судно не морехідним (unseaworthy) і страхове відшкодування не виплачується.

Судно вважається морехідним, коли воно з усіх поглядів підготовлене до того, щоб протистояти звичайним небезпекам мореплавання під час застрахованого морського походу. Якщо за участю і з відома страхувальника судно посилається в рейс у не морехідному стані, страховик не несе відповідальності за збитки, пов'язані з такими обставинами.

Обсяг відповідальності. Згідно з договором страхування відшкодовуються збитки, які трапилися внаслідок непередбачених випадків і небезпек плавання, а також причин раптового і непередбаченого характеру за будь-яких умов страхування каско суден підлягають  відшкодуванню збитки, які виникли внаслідок:

•  вогню, блискавки, бурі, вихру та інших стихійних лих;
•  катастрофи, посадки на мілину, зіткнення з іншим судном або яким-небудь нерухомим чи плавучим об'єктом, включаючи лід;
•  від повної загибелі судна (фактичної або конструктивної);
•  прихованих дефектів корпуса судна, або внаслідок того, що судно перекинеться чи затоне;
•  нещасних випадків при навантаженні, укладанні і вивантаженні вантажу або прийманні палива;
•  вибуху на борті судна, поломки валів, вибуху котлів;
•  недбалості або помилки капітана, механіка або інших членів команди або лоцмана;
•  пропажі судна безвісти.

Винятки. У правилах існує так само застереження про події внаслідок яких збитки, що настали, не відшкодовуються. Так, не відшкодовуються збитки, які виникли внаслідок:

•  воєнних подій і заходів, піратських нападів, громадських зворушень і  страйків;
•  конфіскації, реквізиції, арешту й знищення судна за вимогою уряду;
•  злого наміру або брутальної недбалості страховика;
•  не мореплавності судна, його ветхості та зносу;
•  вантаження без відома страховика вибухонебезпечних самозаймистих речовин.

Окремі з перелічених випадків можуть бути включені в страхову відповідальність за згодою сторін за додаткову плату (наприклад, воєнні ризики).

Правила страхування передбачають п'ять різновидів умов страхування суден:

1. Страхування на умовах "З відповідальністю за загибель і пошкодження". Найбільший обсяг відповідальності страховика за цими умовами виявляється, по-перше, в тому, що за страховими ризиками, перерахованими вище, страховик відшкодує збитки як від повної загибелі, так і від ушкодження судна; по-друге, в тому, що коло страхових ризиків за умов значно ширше, ніж за інших, і до того ж містить:

•  збитки від ушкодження судна внаслідок заходів, вжитих для порятунку або гасіння пожежі;
•  збитки, внески і витрати по загальній аварії;
•  збитки, які страхувальник зобов'язаний оплатити власникові іншого судна внаслідок зіткнення суден;
•  усі необхідні й доцільні витрати щодо порятунку судна, зменшення збитку й установлення його розміру, якщо збиток підлягає відшкодуванню за умовами страхування.

2.   Страхування на умовах "Без відповідальності за ушкодження крім випадків катастрофи". Ці умови відрізняються від попередніх, ширших умов страхування суден, такими моментами. Умови зобов'язують страховика лише до відшкодування збитків від повної загибелі судна. Збитки від ушкодження підлягають відшкодуванню, тільки якщо їх причинами були катастрофа, посадка на мілину, пожежа або вибухи на борту судна, зіткнення суден або судна з різними нерухомими або плавучими предметами (включаючи лід), перевертання або затоплення судна, заходи, вжиті для рятування або гасіння пожежі. За цими умовами страхування відшкодовуються також:

•  збитки від пропажі судна безвісти;
•  збитки, внески і витрати по загальній аварії;
•  збитки, які страхувальник зобов'язаний оплатити власникові іншого судна внаслідок зіткнення суден;
•  усі необхідні і доцільно зроблені витрати щодо рятування судна.

 3. Страхування на умовах "Без відповідальності за окрему аварію". Специфіка цих умов, порівняно з попередніми, полягає в подальшому обмеженні випадків, що стосуються відшкодування збитків при частковому пошкодженні судна. Збитки, що відносяться до загальної аварії, відшкодовуються тільки в тому випадку, якщо ушкодження заподіяні обладнанню, механізмам, машинам і котлам, але не корпусу судна і керму. За цими умовами відшкодовуються тільки збитки від ушкодження судна, заподіяні гасінням пожежі або зіткненням з іншим судном під час рятувальних операцій, і не відшкодовуються збитки, спричинені посадкою судна на мілину, пожежею або вибухом на борті судна, зіткненням суден між собою (не вчасно здійснених рятувальних операцій) або судна з рухомим або нерухомим предметом (включаючи лід), перевертанням або затопленням судна.

4. Страхування на умовах "З відповідальністю тільки за повну загибель судна, включаючи витрати по рятуванню". За цими умовами страхування відшкодовуються збитки тільки від повної загибелі судна і пропажі судна безвісти (що прирівнюється до повної загибелі судна), а також розумні і необхідні витрати по рятуванню судна. Ніякі інші збитки, в тому числі й ті, що відносяться до загальної аварії, не підлягають відшкодуванню.

5. Страхування на умовах "З відповідальністю тільки за повну загибель судна". За цими умовами відшкодовуються збитки від повної загибелі судна і пропажі його безвісти. Не відшкодовуються навіть необхідні й доцільні витрати по рятуванню судна.

Термін страхування. Договір страхування може укладатися на визначений термін або на окремий рейс. Відповідальність страховика  поширюється на збитки, які виникають у визначеному в договорі районі плавання або рейсі. Дія договору зберігається у випадках, коли вихід судна з обумовленого району плавання пов’язаний зі спасінням людей, суден і  вантажів або забезпеченням безпеки рейсу.

Страхова сума. Страхування суден упроваджується в сумі заявленої страхувальником, але не більше дійсної вартості судна.

Тарифні ставки зі страхування морських суден залежить від матеріалу корпуса, класу й віку суден, роду двигуна, району плавання, призначення судна (торгове, промислове, пасажирське, спортивне і т.ін.), а також від спеціалізації судна (танкер, лісовоз, зерновоз і  т.ін.).

Взаємодія сторін при виникненні страхового випадку визначається загальними вимогами, як і за іншими видами страхування. Але існують також особливості. Капітан судна повинен по  прибутті у порт заявити про аварію і скласти морський протест, де відображаються обставини морського випадку, дія команди судна по запобіганню й зменшенню наслідків даного випадку. Важливу роль відіграє судовий журнал.

Страхове відшкодування виплачується за пропорційною системою забезпечення, тобто у такому відсотку від суми збитку, в якому об'єкт був застрахований.

На практиці застосовуються також додаткові види страхування до страхування каско.

Охарактеризуємо коротко кілька видів страхування, які можна об'єднати в три групи:

     А.  Додаткове (до стандартного страхування каско) річне страхування для звичайних суден, які плавають у нормальних умовах.

     Б.  Страхування на певний термін для звичайних суден, що перебувають в умовах на відміну нормальних.

     В.  Спеціалізоване страхування для «незвичайних» (специфічних) суден та іншого майна.

Докладніший перелік видів страхування, що входять до цих груп, такий:

А1.  Страхування воєнних і страйкових ризиків.

А2.  Страхування втрати фрахту (Loss of Hire чи Loss of Earrings).

А3. Страхування особливих майнових інтересів (Increased Value, Disbursements).

А4. Страхування додаткової чи незастрахованої відповідальності (Excess liabilities).

А5.  Страхування майнових інтересів кредиторів (Mortgagees’ Interests).

Б1.  Страхування на рейс.

Б2.  Страхування на період побудови чи ремонту (Builders’ Risks).

Б3. Страхування на час плавання в межах невеликої акваторії             (Port Risks).

В1.  Страхування рибальських суден.

В2.  Страхування яхт.

В3.  Страхування контейнерів.

Розглянемо кожний з названих видів страхування окремо.

А1. Воєнні та страйкові ризики. Стандартне страхування каско не охоплює збитків від воєнних, страйкових ризиків і протиправних дій. Отже, потрібно укладати окремий договір страхування, який забезпечив би захист від ушкодження чи загибелі судна та інших збитків, спричинених воєнними діями, страйками, громадянськими повстаннями тощо.

Техніка страхування дуже цікава. Договір укладається на рік за порівняно невисокою ставкою і покриває плавання суден в усіх «спокійних» районах земної кулі, де небезпека виникнення таких збитків невелика. А якщо судно відправляється в одну з «гарячих точок», список яких постійно переглядається, необхідно заздалегідь (але не раніше ніж за тиждень) сповістити про це страховикам і погодити розмір додаткової премії. У деяких випадках вона буде незначною чи нульовою - якщо ситуація в даному районі нормалізується.

А2. Ризик втрати фрахту. Зауважимо відразу, що цей вид страхування не покриває ризику несплати фрахту. Вибір ненадійних партнерів - це ризик комерційний, який не підлягає страхуванню. Договір-страхування щодо втрати фрахту (Loss of Hire) нерозривно пов'язаний зі страхуванням каско. Нехай, скажімо, стався інцидент, передбачений полісом каско: судно сіло на мілину (з подальшим рятуванням, буксируванням і ремонтом днища), через що на місяць вийшло з експлуатації.

Втрата фрахту за період рятування, буксирування й ремонту покривається за погодженою до початку страхування середньою денною ставкою з відрахуванням франшизи (у цьому разі - тимчасової).

Наприклад, якщо ставка 5000 дол. на день, ремонт тривав 20 днів, а франшиза – 7 днів, то відшкодування обчислюється так:

5000 (20 – 7) = 65 000 (дол.).

А3. Страхування особливих майнових інтересів. Назва цього виду страхування в літературі іноді перекладається як «страхування збільшеної (підвищеної) вартості» (Increased Value).

Ці види страхування мають на меті зекономити на страхуванні, оскільки покривають лише ризик повної загибелі судна. Ставки премії тут нижчі, ніж у разі страхування на повних умовах.

Розглянемо приклад, коли судно коштує 10 000 000 дол. Ставка премії зі страхування на повних умовах – 0,9%, тобто 90 000 дол. на рік. Проте за теорією ймовірності часткова аварія – поломка машин, посадка на мілину, рятування) не перевищує, як правило, 3/4 вартості судна. Ставка зі страхування лише від повної загибелі - 0,1%. Логіка підказує застрахувати 3/4 вартості судна на повних умовах, а «верхню» чверть – лише від повної загибелі. Сума премії тоді становитиме:

7 500 000  0,009 + 2 500 000  0,001 = 70 000 (дол.), тобто буде досягнуто економії 20 000 дол.

Такий підхід дещо суперечить інтересам страховиків. Тому на британському, норвезькому та інших ринках йдуть на компроміс: судновласник може укладати договори страхування особливих майнових інтересів, але в певних межах. Частина вартості, яка страхується на умовах «від повної загибелі» (поліси типу «Increased Value», «Disbursements»), не має перевищувати 25% частини вартості за повним каско. Зауважимо, що виписуються два поліси: власне страхування каско (Hull & Machinery) і страхування особливих майнових інтересів (Increased Value, або Disbursements). Важливо, що страховик погоджується на укладання таких договорів лише стосовно нестарих суден (віком до 15 років) і при цьому він має бути певен того, що страхова сума за полісом каско не занижена порівняно зі страховою вартістю.

А4. Незастрахована відповідальність. Зміст цього виду страхування - надати сумлінному судновласникові захист від кари за неповне страхування, тобто заниження страхової суми порівняно зі страховою вартістю судна, яка прирівнюється звичайно до його реальної ринкової вартості. Неповне страхування буває навмисним і ненавмисним. Наприклад, договір міг бути укладений, коли сума відповідала вартості, але за півроку ринкова вартість судна підвищилася. Отже, стався збиток, страховики каско через неповне страхування, нехай і ненавмисне, виплатять відшкодування не повністю. Решту можна покрити за полісом страхування незастрахованої відповідальності.

А5. Страхування майнових інтересів кредиторів (ММІ). Цей поліс захищає інтереси банків та інших кредиторів, які видають кредити під заставу судна. Звичайною умовою кредиту є страхування судна на користь банку.

Нехай судно потонуло, було заарештоване через ушкодження причалу або з ним сталася ще якась покрита страхуванням подія. Страховики каско, страховики воєнних ризиків за полісом не платять, якщо судновласник порушив одну із суттєвих умов договору, наприклад не сплатив вчасно премію. У цьому разі кредитор отримає відшкодування збитків за полісом ММІ.

Б1. Страхування на рейс. Нагадаємо, що в підрозділі А4 йшлося про розширення стандартних умов страхування. Тут ми стикаємося не з додатковими, а з незалежними договорами страхування каско. Вони укладаються на будь-які нестандартні випадки, які не охоплюються звичайним страхуванням на термін. Відмінність між умовами страхування на один рейс та стандартними умовами (Застереження 280) дуже незначна.

Б2. Страхування на час побудови чи ремонту  суден. Умовами страхування покриваються корпус, машини та обладнання судна, а на початку будівництва  їх складові. Оскільки сума майна, що піддається ризику, зростає поступово, страховикові важливо знати, як розподіляється вартість за суднами та за часом. Наприклад, у перші три місяці робіт поставляється й збирається близько 10% остаточної вартості, причому йдеться лише про деталі корпуса; в наступні чотири місяці – 30% вартості корпуса, а ще 30% припадає на двигуни, які зберігаються на верфі тощо.

Премія розраховується від кінцевої контрактної ціни і залежить від тривалості будівництва, типу судна, досвіду суднобудівного заводу.

Умови договору дуже широкі: страхується практично все, що може відбутися із судном, у тому числі й не з вини заводу. Становить інтерес ризик помилок у проекті (faulty Design). Якщо їх виявлено до закінчення терміну договору, то виплачується сума витрат з усунення дефекту (але не вартість самої дефектної частини). На останній стадії побудови судна, під час ходових випробувань, воно цілком застраховане, якщо не віддаляється більше ніж на 200 миль від верфі. До того ж застрахована відповідальність перед третіми особами. Цікаво, що не покриваються збитки від землетрусів і вивержень вулканів, які охоплюються звичайним страхуванням каско. Це пояснюється тим, що зазначений вид страхування містить певний елемент не морських видів страхування.

Б3. Портові ризики. Для суден, які ходять у межах акваторії – суден порто флоту, землечерпалок тощо, застосовується страхування на базі британських Застережень 311 і 312 від 20 липня 1987 року Institute Time Clauses Hulls Port Risks (страхування каско суден на термін – портові ризики). Покриваються такі самі ризики, як і передбачені стандартним Застереженням 280. Виняток, як і в разі будівельних ризиків, становлять землетруси й виверження вулканів. Головна характерна особливість – за цими умовами, так само, як і за умовами страхування рибальських суден, покривається не лише відповідальність за зіткнення, а й чимало інших ризиків із традиційного портфеля.

В1. Страхування рибальських суден. У британській практиці застосовуються умови Institute Fishing Vessel Clauses  – Застереження 346 від 20/7/87 (про страхування рибальських суден). Важливо, що так само, як і в разі страхування портових ризиків, існують спільні умови страхування ризиків каско та майже всіх ризиків відповідальності перед третіми особами. Виняток становлять відповідальність за забруднення вод, за вантажі та деякі інші ризики. Слід зазначити, що повністю покривається відповідальність стосовно зіткнень. Власне, страхування відбувається за умовами, майже тотожними стандартним (Застереження 280).

В2. Страхування яхт. У цілому умови страхування, яке здійснюється на підставі Застереження 328 від 1/11/85 Institute Yacht Clauses (про страхування яхт), подібні до передбачених стандартним Застереженням 280.

В3. Страхування контейнерів. Від самого початку контейнерної революції, яка припала на 70-ті роки XX ст., було вирішено, що контейнер - це не частина судна і не упакування вантажу, а тому страхуватися він має за окремими умовами. Найбільш поширені британські умови Institute Container Clauses-Time (Застереження 338 від 1 листопада 1987 року про страхування контейнерів тільки від повної загибелі, загальної аварії, рятування і витрат, а також  за воєнними ризиками).

Страхуються тільки фізичні збитки. Покривається все, що не виключено. Випадки непоясненого зникнення контейнерів страхуванням не покриваються.

3. Страхування вантажів

Страхування вантажів (cargo insurance) – один із найпоширеніших видів страхових операцій, що передбачає страхування вартості вантажів на всіх видах транспорту, без урахування страхового захисту самого транспортного засобу.

Об'єктом страхування вантажів є вантаж, перевезення якого обумовлюється економічними взаємовідносинами сторін.

Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, що отримала ліцензію Укрстрахнагляду і має право здійснювати цей вид страхування згідно з її установчими документами. Цей вид страхування найбільш актуальний для підприємців, які мають іноземних партнерів в інших країнах, оскільки вантажі, які пересікають кордон України, страхуються в обов'язковому порядку.

Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією. Переважно різниця між правилами різних страхових компаній полягає у визначенні обсягу відповідальності.

 Страхувальниками вантажів можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, вантажовідправники чи отримувача вантажів. Не виключається укладання договору страхування перевізником вантажів. На практиці вантаж страхує та сторона, яка найбільше зацікавлена в його збереженні. Як правило, це сторона, на яку за договором лягає ризик втрати чи пошкодження вантажу.

При внутрішніх перевезеннях – це продавець-вантажовідправник. У міжнародних перевезеннях у більшості випадків обов'язок страхування лежить на покупці-вантажоотримувачі.

Як для винятків непорозумінь, що виникають внаслідок різного трактування в різних країнах одних і тих самих понять, Міжнародна торгова палата в Парижі ще у 1936 році розробила Міжнародні правила тлумачення торгових термінів (ІНКОТЕРМС – скорочене від англ. „International Commercial Terms"). Вони являють собою зведення умов укладання контрактів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах, розподіляють зобов’язання між продавцями й покупцями, в тому числі визначають сторону, на яку покладається обов'язок страхування вантажу. Зазвичай їх називають "базові умови поставки ". Розроблені Міжнародною торговельною палатою, правила ІНКОТЕРМС не є обов'язковими для їх виконання й дотримання, а мають рекомендований характер. Проте Україна своїм внутрішнім законодавством установила обов’язкове використання Правил ІНКОТЕРМС національними суб'єктами в їх зовнішньоекономічних угодах.

Практикою доведено, що серед умов торговельних угод найширшого застосування набули чотири основні базисні умови страхування: CIF, CAF, FOB, FAS.

СІF (Cost, Insurance and Freight – вартість, страхування, фрахт) означає, що продавець зобов’язаний оплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати чи пошкодження товару, що виникає після переходу товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Продавець повинен забезпечити морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення.

CAF (Cost and Freight – вартість, фрахт) передбачає, що продавець має власним коштом укласти договір транспортного перевезення вантажу до місця призначення, вказаного у контракті, та забезпечити доставку вантажу на борт судна. Обов’язок страхування вантажу лежить на покупцеві.

FOB (Free On Board – «вільно на борту»). За даною угодою продавець зобов’язується провести завантаження вантажу на борт судна (транспортного засобу), що попередньо був зафрахтований покупцем. Продавець виконав своє зобов’язання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. 3 цього моменту всі витрати й ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець, тобто страхування вантажу належить покупцеві.

FAS (Free Alongside Ship – «вільно вздовж борту») передбачає, що продавець має організувати доставку вантажу до пункту навантаження і вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, коли товар розміщений уздовж борту судна на причалі. 3 цього моменту покупець несе всі витрати й ризики втрати або пошкодження товару.

При перевезенні вантажів наземними видами транспорту також застосовуються умови за угодою «Поставка до кордону». За її умовами обов’язки продавця вважаються виконаними в момент прибуття вантажу на митний кордон країни, зазначеної в договорі купівлі-продажу.

Сьогодні страхуються майже всі експортно-імпортні вантажі, а у випадку укладання договору купівлі-продажу, страхування товару є необхідною умовою самого договору.

Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією. Переважно різниця між правилами різних страхових компаній полягає у визначенні обсягу відповідальності.

Договори страхування вантажів можна класифікувати за різними ознаками:

•  за видами транспорту (договори залізничних, морських, внутрішньо водних, автомобільних і повітряних перевезень);
•  за територією (внутрішньодержавні та міжнародні перевезення);
•  за кількістю перевізників, що беруть у цьому участь (місцеві перевезення, перевезення в прямому сполученні, прямі змішані перевезення тощо).

Класифікувати види транспорту з огляду на безпеку вантажу досить складно. Необхідно промоделювати весь ланцюг транспортної операції і тільки тоді можна визначити ті ланки, що є найбільш ризикованими чи небезпечними для вантажу.

Ризики перевезення, як правило, досить докладно описано в правилах (умовах) страхування будь-якої страхової компанії, що страхує вантажі.

Ось найважливіші з них:

1. «З відповідальністю за всі ризики» (загальна аварія). За договором страхування, що укладений за цією умовою, відшкодовуються:

а) збитки від пошкодження або повної загибелі всього або частини вантажу або багажу, що сталися з будь-якої причини, крім загальних винятків;

б) видатки та внески по загальній аварії, вчинені для запобігання збитків зі будь-якої причини, крім загальних винятків;

в) усі необхідні та доцільно вчинені видатки з рятування вантажу, а також із зменшення збитку та установлення його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування, крім загальних винятків.

2. «Зі відповідальністю за приватну аварію». За договором страхування, що укладений за цією умовою, відшкодовуються, крім загальних винятків:

а) збитки від повної загибелі або пошкодження всього або частини вантажу, завдані пожежею, блискавкою, бурею, вихором та іншими стихійними лихами, загибеллю або зіткненням поїздів, суден, літаків та інших засобів перевезення між собою або ударом їх об нерухомі або плавучі предмети, посадкою судна на мілину, провалом або обвалом мостів, намокання водою через борт, а також унаслідок заходів, прийнятих для рятування вантажу або для гасіння пожежі;

б) збитки внаслідок зникнення транспортних засобів безвісти;

в) збитки від повної загибелі всього або пошкодження всього чи частини вантажу внаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладанні, вивантаженні й прийманні судном палива;

г) збитки від повної загибелі або пошкодження всього або частини вантажу внаслідок викидання на берег, затоплення або перевертання судна, перевертання або сходження з рейок наземного засобу транспортування, розвантаження вантажу в порту під час лиха, пожежі або вибуху на судні, літаку чи іншому засобі перевезення;

д) видатки та внески по загальній аварії, понесені для запобігання збитків за будь-якої причини, крім загальних винятків;

е) збитки від загибелі або пошкодження вантажу внаслідок викидання за борт при небезпеці аварії або змиву за борт, надходження води моря, озера або річки всередину судна, корабля, засобу транспортування, контейнера або місця зберігання, повної втрати будь-якої упаковки, що впала за борт або була впущена під час навантаження чи розвантаження судна, якщо вони не віднесені на рахунок загальної аварії;

є) усі необхідні й доцільно здійснені витрати щодо рятування й збереження вантажу, а також запобігання подальшому його пошкодженню.

3. «Без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастроф». За договором страхування, укладеним за цією умовою, відшкодовуються, крім загальних винятків:

а) збитки від повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок вогню, блискавки, бурі, вихору та інших стихійних лих, катастрофи чи зіткнення суден, літаків та інших транспортних засобів між собою або удару їх у непорушні чи плаваючі предмети, посадки судна на мілину, провалу мостів, вибуху, пожежі, пошкодження судна льодом, відмокання внаслідок дії забортної води, а також унаслідок дій, прийнятих для рятування або гасіння пожежі;

б) збитки внаслідок пропажі судна або літака безвісти;

в) збитки від повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладці, вивантаженні вантажу та прийманні судном палива;

г) збитки від пошкодження вантажу внаслідок катастрофи або зіткнення судів, літаків та інших транспортних засобів між собою або з будь-яким непорушним чи плаваючим предметом (включаючи кригу), посадки судна на мілину, пожежі або вибуху на судні, літаку чи іншому транспортному засобі;

д) видатки та внески по загальній аварії, понесені для запобігання збитків за будь-якої причини, крім загальних винятків;

е) збитки від загибелі вантажу внаслідок викидання за борт при небезпеці аварії або змиву за борт; проникнення морської, річкової або озерної води на судно, контейнер, човен або підйомник; повної втрати будь-якої упаковки, що впала за борт або була впущена під час навантаження або розвантаження судна, якщо вони не віднесені на рахунок загальної аварії;

є) усі необхідні та доцільно вчинені видатки по рятуванню вантажу, а також по зменшенню збитку та установленню його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування.

За угодою сторін вантаж може бути застрахований за іншими умовами.

Винятки. Не відшкодовуються збитки, причиною яких були:

•  будь-які військові, піратські дії, конфіскація чи знищення на вимогу влади (ці ризики можуть бути застраховані за додаткову плату);
•  застосування атомної енергії або радіоактивних матеріалів;
•  намір або груба необережність страхувальника, відправника, отримувача, а також їх представника;
•  порушення установлених правил перевезення, пересилання і зберігання вантажів, невідповідності пакування;  
•  перевезення вибухонебезпечних матеріалів, що завантаженні без дозволу страховика;
•  пошкодження товарів гризунами, комахами, хробаками;
•  несприятлива дія температури, вологості, повітря в трюмі; злипання, усихання або інші природні властивості вантажу;
•  сповільнення в доставці вантажу і падіння цін тощо.

Страхувальник, який страхує багаж, пише заяву, де описує упакування вантажу, вказує його найменування, кількість і масу, а також номери супроводжуючих документів (накладних), пункт відправлення, пункт призначення, дату початку перевезення, перевізника, вид транспорту, страхову суму. Страхувальникові також слід обрати потрібний йому набір ризиків. При цьому необхідно враховувати, що при перевезенні вантажів у країнах – членах СНД одним із основних є ризик пограбування, крадіжки, шахрайства з вантажами. Тому в договорі страхування або в правилах (умовах) страхування ці ризики мають бути викладені досить чітко і зрозуміло.

Страховий поліс видається страховиком лише від свого імені й набирає чинності з моменту сплати страхувальником страхової премії.

Страхова сума може складати повну або часткову вартість вантажу,  включаючи митні збори, комісійні та інші витрати, зазначені в рахунку-фактурі та інших документах. Визначається вона на основі міжнародних контрактів або договорів, якщо йдеться про перевезення всередині країни, які підтверджують вартість багажу.

Розміри тарифних ставок установлюються у відсотках від страхової суми. Він визначається у кожному конкретному випадку залежно від:

•  виду вантажу (точна назва, тип пакування, число місць і маса);
•  виду транспортного засобу (наприклад, при морському перевезенні назва судна, рік побудови, тоннаж);
•  способу відправлення вантажу (в трюмі, на палубі, навалом, наливом, насипом, у контейнерах);
•  маршруту (пункт відправлення, перевантаження, призначення транспортного засобу);
•  вартості вантажу;
•  типу обсягу страхової відповідальності (умов страхування).

Середньо ринковий тариф зі страхування вантажів становить  0,5 – 1,5% (декількома різними видами  транспорту 2,0 – 3%) від страхової суми. Страхова компанія може зробити надбавку до тарифу, якщо має місце невиправданий ризик, наприклад, перевезення золота без охорони. На основі страхового тарифу визначається розмір страхової премії.

Термін страхування. Договір страхування вантажів може бути укладений:

•  на окремий рейс, тобто вантаж страхується від одного пункту до іншого;
•  на визначений період часу (квартал, півріччя, рік);
•   на невизначений термін, якщо страхувальник здійснює транспортування вантажів протягом тривалого часу.

Договір, укладений на невизначений термін, вважається продовженим на наступний рік, якщо до закінчення поточного року, внесено не менш як 50% суми страхових платежів, обчислених на наступний рік на підставі бухгалтерських даних про вартість вантажів.

Широке застосування в зовнішньо - та внутрішньо-економічних зв'язках набула особлива форма – генеральний поліс.

За угодою зі страхувальником, страховик зобов'язується протягом визначеного терміну (як правило, рік) страхувати всі вантажі, отримує чи відправляє страхувальник. Зручність полягає в тому, що за багаторазових поставок відпадає потреба оформляти поліс страхування за кожною окремою партією вантажу.

Страховик несе відповідальність за всі вантажі, що підпадають під страхування, в разі якщо страхувальник заповнив заяву на страхування вантажу і страхові премії перераховано вчасно. Крім терміну дії, в генеральному полісі зазначається обсяг і межа відповідальності страховика, інші спеціальні умови.

Зокрема, за генеральним полісом страхувальник зобов'язаний з кожним відправленням вантажу, що підпадає під дію генерального поліса, повідомити страховій компанії всі необхідні відомості негайно після їх отримання. Ці відомості стосуються найменування судна, на якому перевозиться вантаж, шляху прямування вантажу та страхової суми.

Страхувальник не звільняється від цього обов'язку, навіть якщо він отримає відомості про відправку після доставки вантажу до місця призначення в непошкодженому стані.

При неповідомленні або несвоєчасному повідомленні страхувальником необхідних відомостей страховик має право відмовити у відшкодуванні збитків за відповідними вантажами. При цьому за страховиком зберігається право на страхову премію, яку він міг би отримати, якщо страхувальник не доведе, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення відомостей не може бути поставлене йому в провину.

Якщо страхувальник умисно повідомив відомості несвоєчасно або не повідомив їх зовсім чи умисно неправильно позначив вантаж або страхову суму, то страховик має право відмовитися від страхування за генеральним полісом. При цьому за страховиком зберігається право на страхову премію, яку він міг би отримати в разі сумлінного виконання в повному обсязі страхувальником договору морського страхування.

При страхуванні вантажів установлюється франшиза, розмір якої обумовлюється при укладенні договору страхування.

При настанні страхового випадку власник вантажу чи його представник зобов’язані:

•  вжити заходів для врятування і збереження пошкодженого вантажу чи забезпечення права на регрес до винної сторони;
•  терміново сповістити компанію про те, що сталося, страховикові;
•  подати в страхову компанію заявку на відшкодування збитків.

Невиконання будь-якої з цих умов, а також приховування якихось відомостей, суттєвих даних про перевезення (відсутність охорони, зміна маршруту) може коштувати страхувальнику страхового відшкодування. Страхові компанії також не відшкодовують збитків від ушкодження вантажу за відсутності зовнішніх ушкоджень транспортного засобу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу. До страхової компанії потрібно подати документ, який підтверджує право власності на застраховане майно. Ним може бути CMR – міжнародна транспортна накладна, коносаменти, залізничні накладні, копії контракту і банківських документів, фактури, рахунки, які підтверджують право страхувальника розпоряджатися вантажем.

Наявність страхового випадку повинна бути документально зафіксована у випадку крадіжки – міліцією, стихійного лиха – метеостанцією, пошкодження – торгово-промисловою палатою. Якщо збитки дуже великі, то на місце страхового випадку виїжджає представник страхової компанії чи її іноземний партнер, якщо подія виникла за кордоном. Страховик виплачує страхове відшкодування за пропорційною системою страхового забезпечення на основі документів, які підтверджують факт страхової події і розмір збитку.

Отримуючи виплату, страхувальник підписує гарантійний лист, згідно з яким він передає всі права з регресного позову страховій компанії.

4. Страхування відповідальності судновласника та організація

взаємного страхування

Страхування відповідальності судновласників (СВСВ) – вид страхування відповідальності, що передбачає створення такої системи страхового захисту власників, менеджерів, операторів, а також інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден, яка діє у визначених договором страхування чи передбачених законодавством випадках і стосується зобов'язань судновласників перед третіми особами, включаючи команду судна.

У світовій практиці цей вид страхування відомий під назвою «Пі енд Ай» (Р&І = Protection and Indemnity), що традиційно перекладалася як «страхування захисту й відшкодування». Товариства взаємного страхування, які здійснюють цей вид операцій, іменуються «Клубами Пі енд Ай» (Р&І Clubs).

Клубне страхування виникло й розвивалося в міру того, як перед судновласниками поставала проблема в покритті ризиків, які через різні причини не могли бути застрахованими в звичайному порядку. До таких подій відносяться відмова страховиків каско покривати повністю відповідальність за збиток, спричинений зіткненням суден, прийняттям законів про підвищення вимог до перевезення пасажирів, відповідальності судновласника за життя та здоров'я команди, за пошкодження вантажів, за забруднення моря нафтопродуктами. Крім того, судновласники повинні були не тільки відшкодувати збитки, а й організувати допомогу з їх урегулювання, чого не могли забезпечити страховики. Усі ці обставини змусили судновласників об'єднатися в асоціації-клуби для взаємного страхування відповідальності за спричинені їх суднами збитки та для організації спільних дій з урегулювання претензій.

У зв'язку з тим, що діяльність товариств взаємного страхування не передбачає отримання прибутку, а здійснюється з метою забезпечення надійного страхового захисту кожного судновласника-члена товариства, то у страхуванні відповідальності судновласників страховик / страхувальник, по суті, є однією особою.

Умови клубного страхування мають індивідуальний характер. Вони відрізняються між собою залежно від потреб судновласників, які є членами клубів. Але конкуренція та необхідність спільного перестрахування сприяли деякій уніфікації умов.

Обсяг відповідальності. У цілому клубним страхуванням покривається значна кількість ризиків, перелік їх перевищує цифру 30. За відсутності єдиних умов страхування відповідальності судновласника наведемо перелік основних ризиків, що покриваються за цим договором, які можна поділити на шість груп. Отже, судновласник несе відповідальність за збитки, завдані:

1. Життя і здоров'я. На судновласника можуть покладатися зобов'язання стосовно широкого кола осіб, у тому числі членів команди, пасажирів, лоцманів, вантажників і т. ін. Зобов'язання можуть виникати у зв'язку з такими подіями:

•  смертю, травмами, захворюваннями (стосовно членів команди це нагадує звичайне групове страхування життя та від нещасливих випадків);
•  необхідністю здійснення певних витрат – на лікування, похорон, репатріацію, заміну померлого чи захворілого члена команди, зумовлених відхиленням від заданого маршруту з огляду на необхідність надати комусь із команди медичну допомогу тощо.

2. Майно третіх осіб. Найширший перелік видів майна, за загибель чи ушкодження якого може відповідати судновласник, охоплює:

•  інші судна, ушкоджені з вини застрахованого судна через зіткнення, а також у разі відсутності безпосереднього контакту;
•  вантажі на борту застрахованого судна та інших суден (у разі зіткнення), так само як і вантажі, що навантажуються (розвантажуються) чи готуються до навантаження (розвантаження) на борт;
•  особисті речі членів команди, пасажирів та інших осіб;
•  будь-які інші об'єкти на воді, суходолі чи в повітрі – причали, крани, бурові установки, засоби навігаційної безпеки.

3. Навколишнє середовище. За законодавством різних країн, відповідальність може бути покладена на судновласника внаслідок забруднення довкілля різноманітними речовинами – від нафти й нафтопродуктів до сіна й соломи. Претензії можуть стосуватися щодо:

•  витрат з очищення довкілля – збору забруднювачів з поверхні води чи суходолу, очищення й миття постраждалих рослин і тварин;
•  непрямих збитків – недоотримання доходу власниками прибережних ресторанів і рибних ферм.

4. Компетентні органи. До них належать портові адміністрації, митниця, карантинні органи тощо. Види зобов'язань:

•  вилучення уламків судна – такі операції бувають дорожчими, ніж саме судно;
•  різного роду штрафи: за порушення митного та імміграційного законодавства, забруднення навколишнього середовища, невідповідність описів вантажів у різних супровідних документах;
•  накладання на судна карантину.

5. Особливі види договорів: рятувальні, на буксирування та на перевезення пасажирів. Деякі види зобов'язань можна одночасно віднести до однієї з попередніх груп, тоді як решту можна помістити лише в цю групу.

6. Витрати судновласника:

•  витрати, що мають на меті запобігти збитку чи зменшити його або визначити розмір (наймання сюрвеєрів, адвокатів, експертів, делегування членів команди як свідків на суд чи арбітраж);
•  тільки стосовно клубів взаємного страхування – витрати, прямо не обумовлені в договорі страхування, але які по суті своїй пов'язані з діяльністю судновласника.

Практикою доведено, що найбільш запитуваною для страхування є перша група ризиків (60% усіх виплат), на другу групу ризиків припадає набагато менше – близько 1% виплат, на третю – 5,2%, на четверту – 28%, на п'яту – 1,3%, на шосту – 1,6%.

Страхове покриття. Зазвичай, клуби надають своїм членам необмежене за розмірами покриття. Це означає, що якими б великими не були виплати за претензіями до судновласника, вони мають бути виплачені за рахунок розподілу їх між членами клубу. Значна частка відповідальності клубів перестрахована в комерційних страхових компаніях у дуже великих обсягах.

Термін дії договору. Зважаючи на специфіку діяльності товариств взаємного страхування страхові договори укладаються на один рік.

Страхова премія. Важливим та дуже складним елементом страхування відповідальності є розрахунок страхових внесків судновласників, тобто страхових премій. Страхові премії в товариствах взаємного страхування визначаються й сплачуються за певною схемою.

Так, на початку фінансового року кожен судновласник вносить визначену керуючою компанією Клубу авансову премію за кожне своє судно. За кілька місяців до цього оголошується розмір додаткової премії, що є попередньою оцінкою очікуваних витрат судновласника. За результатами поточного фінансового року Клуб підводить підсумки (упродовж 1–2 років) і повідомляє про остаточний фактичний розмір додаткової премії.

У разі високої збитковості розмір додаткової премії може сягати 80% вартості судна. При цьому він сплачується всіма членами клубу поза фактичними результатами їх страхування й розраховується як відношення зібраних премій до збитків клубу за рік.

У клубах взаємного страхування страхова премія на одну брутто-регістрову тону коливається в межах  2 – 20 дол. США залежно від кількості суден, переданих на страхування, терміну їх експлуатації, необхідних обсягів та лімітів покриття.

Порядок укладення договору страхування судновласником загальноприйнятий. Судновласник подає заяву, в якій він зобов'язаний повідомити точні дані про об'єкт страхування. З огляду на такий об'єкт страхування, як відповідальність судновласника, в договорі вказується не страхова сума, а ліміт відповідальності страховика. Ліміт відповідальності установлюється страховиком з урахуванням кількості та якості ризиків, які покриваються договором. Ліміти відповідальності судновласників установлюються законами різних країн та різними конвенціями, які прийняті Міжнародною Морською Організацією (ІМО).

Факт страхування підтверджується договором страхування чи страховим полісом. Договір є двостороннім документом і складається в двох примірниках, а поліс є одностороннім документом, підписаним страховиком. Але як у полісі, так і в договорі страхування вказуються терміни страхування, найменування сторін, особи, уповноважені на отримання страхового відшкодування, детальна характеристика об'єкта, що страхується, пункти відправлення, заходу та призначення, ліміт відповідальності страховика, умови страхування, розмір страхової премії та терміни її сплати.

Якщо в договорі страхування чи в полісі не оговорено іншого, то договір набуває чинності з моменту внесення страхувальником страхової премії. Страховик виписує поліс після сплати страхувальником страхової премії.

На відміну від звичайного страхування, клубне страхування включає в себе повне сервісне обслуговування судновласника при врегулюванні претензій. Для обслуговування інтересів своїх членів клуби мають широку мережу кореспондентів в усіх портах світу. Ці кореспонденти (здебільшого юридичні фірми), ведуть роботу з врегулювання претензій, звільняючи від неї судновласника та забезпечуючи, у випадку необхідності, клубну гарантію для звільнення судна від арешту.

В Україні інститут страхування відповідальності судновласника має обов’язковий характер і перебуває на етапі становлення.

У листопаді 2002 року було створено Український пул зі страхування відповідальності судновласників, до якого увійшли такі страхові компанії: ВАТ «Гарант-Авто», ВАТ «Кримська страхова компанія», ЗАТ «Морська страхова компанія», АСК «Остра Київ», ОДО «Чорноморське страхове товариство», ЗАТ «Європейський страховий альянс».

Управління діяльністю пулу здійснює компанія «Кейсел Єнтерпрайзес Лтд.». Розроблена перестрахувальна програма з використанням можливостей аналогічного російського пулу. Вона дає можливість надавати нашим судновласникам рівень сервісу, що за своєю якістю не поступається сервісу клубів взаємного страхування, але при помірних перестрахувальних преміях. За рахунок нижчих ставок перестрахування вже на першому етапі страхування в пулі дасть змогу українським судновласникам зекономити значні кошти, а Україні в цілому зменшити відтік валюти за кордон. У подальшому, зі збільшенням портфеля страхування та обсягу власного утримання пулу, ці суми можуть бути досить значними.

Напрями страхування відповідальності судновласників та інших осіб, які здійснюються в Україні, розглянемо на прикладі страхової компанії  АСК «Остра»:

•  відповідальність за вантаж, призначений для перевезення, який перевозиться чи є вже перевезеним на застрахованому судні;
•  відповідальність за майно на застрахованому судні;
•  відповідальність за зіткнення застрахованого судна з іншими суднами;
•  відповідальність за пошкодження плавучих та нерухомих об'єктів;
•  відповідальність за договором буксирування;
•  відповідальність за видалення затонулого в результаті аварії корабля майна;
•  відповідальність за збиток, спричинений забрудненням вод, а також будь-якого майна в цих водах, внаслідок скидання зі застрахованих суден нафти чи інших забруднювальних речовин;
•  відповідальність за збиток, спричинений фізичним особам (крім членів екіпажу застрахованого судна); 
•  відповідальність, яка виникла у зв'язку з накладенням штрафу на страхувальника та /або його службовців (у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків);
•  витрати щодо запобігання та /або зменшення збитків.

Усі ці ризики стандартні. Але за бажанням страхувальника додатково може бути застрахована:

•  відповідальність, яка виникла внаслідок військових дій чи військових заходів та їхніх наслідків, громадянських війн, народних збурень, трудових конфліктів;
•  відповідальність буксира чи іншого судна-рятувальника;
•  відповідальність за відхилення застрахованого судна від передбаченого маршруту;
•  відповідальність за витрати за заявою зустрічних претензій третім особам (правозахисне страхування);
•  відповідальність за порушення договору перевезення вантажу.

Крім того, за бажанням клієнта АСК „Остра Київ" забезпечує медичне страхування та страхування від нещасних випадків членів екіпажу судна.

Отже, страхування відповідальності судновласника є новою справою для українських страхових компаній.

Тому створення Українського Р&І з точки зору обов'язковості страхування відповідальності судновласників є своєчасним та логічним кроком. За умови опрацювання якісної схеми перестрахувального захисту, який включатиме можливість отримання зарубіжних банківських гарантій та доступу до мережі аварійних сюрвеєрів по всьому світу, таке об'єднання надасть суттєвого прискорення становленню інституту страхування відповідальності судновласників в Україні.

Лекція № 13. Авіаційне страхування

Ключові питання

1.  Необхідність значення й особливості страхування авіаційних ризиків.
   1.  Обов’язкове страхування авіаційних ризиків.
      1.  Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів.
         1.  Добровільні види авіаційного страхування.
         2.  Космічне страхування.

1. Необхідність, значення й особливості страхування авіаційних ризиків

Авіаційне страхування – це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

Міжнародна практика до авіаційного страхування, крім авіа-каско, відносить багато інших видів страхування, зокрема страхування авіа запчастин та двигунів, спеціального обладнання установленого на борту і пов’язаного з забезпеченням польоту, страхування вантажів, страхування від нещасних випадків пасажирів, членів екіпажів, авіадиспетчерів, авіаційних спеціалістів від втрати ліцензії, страхування відповідальності аеропортів і власників ангарів, відповідальність виробників повітряних суден та іншої продукції авіаційно-промислового комплексу і пов’язаних з авіацією галузей.

Незважаючи на розширене розуміння терміна „авіаційне страхування” головним носієм ризику в цих видах страхування є повітряне судно. Тобто авіаційне страхування включає цілий комплекс страхових послуг, що тягне за собою відповідальність з багатьох різних об’єктів, яка проявляється при настанні одного спільного для всіх випадку - авіаційної катастрофи.

До авіаційного страхування входить також страхування відповідальності перед третіми особами за нанесення можливої шкоди під час експлуатації повітряних об`єктів або при будівництві літаків та їх ремонті, страхування відповідальності доходів власників аеропортів, страхування втрат доходів унаслідок неможливості експлуатувати літак чи гелікоптер, причиною чого є метеорологічні умови, зруйнування злітно-посадочної смуги тощо.

Страхове покриття всіх видів відповідальності перед пасажирами і третіми особами в 10 разів перевищує страхову вартість літака.

Можна виокремити такі особливості авіаційного страхування:

•  комплектність (майнове, особисте, відповідальності); великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;
•  дія полісів за межами України;
•  значна акумуляція ризиків;
•  необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.

Отже, авіаційне страхування є досить складним за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.

В авіаційному страхуванні ризики можуть бути застраховані як в обов’язковій, так і в добровільній формах.

В Україні, згідно із законом “Про страхування” проводиться обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації.

Однією з причин уведення обов’язкової форми авіаційного страхування в Україні можна вважати вступ держави в члени ІКАО – Міжнародної організації цивільної авіації, а також приєднання до міжнародних конвенцій, які стосуються міжнародного права у сфері цивільної авіації. Обов’язкове авіаційне страхування поширюється на всіх авіа експлуатантів України як на території нашої країни, так і за її межами.

Усі види страхування авіаційних ризиків регламентуються Повітряним Кодексом України, прийнятим 04.05.1993 року: ст. 103 (обовязкове страхування) і ст. 105 (страхування при авіаційних роботах).

Суб'єктами ринку авіаційного страхування є страхувальники (власники або експлуатанти повітряних об’єктів), страховики, які мають ліцензію на право проведення страхування повітряних об’єктів, Національний консорціум авіа страховиків, Авіаційне страхове бюро.

Авіаційне страхове бюро, створене для координації діяльності національних страховиків у галузі авіаційного страхування, збору статистичних даних, розробки програм та методів страхування авіаційних ризиків.

Страховики авіаційних ризиків у СНД працюють з двома категоріями клієнтів. Це авіалінії, що використовують тільки вітчизняне обладнання і ті, які використовують західні літаки шляхом лізингу.

Авіалінії, що користуються вітчизняним обладнанням страхуються від відповідальності перед пасажирами і третіми особами тільки у випадку міжнародних польотів і частіш за все рішення про страхування приймаються тому, що західні аеропорти вимагають наявність такого страхування. Деякі оператори не страхують свою відповідальність перед пасажирами, але це виникає здебільшого через економічні причини.

Другою категорією клієнтів є ті, хто здебільшого використовує лізинг західних літаків, не будучи їх власниками. Це покладає відповідальність на авіалінії відносно страхування активу для задоволення вимог власників літаків (лізингової компанії чи банку), що вміщують контрактну умову страхування від всіх ризиків: відповідальності перед пасажирами, перед третіми особами, страхування від політичних ризиків тощо.

2. Обов’язкове страхування авіаційних ризиків

Закон України «Про страхування» передбачає як обов’язковий вид – страхування цивільної авіації.

Авіація є дуже сильно регламентованим сектором економіки. Під повітряним транспортом розуміють:

1.   повітряні судна цивільної авіації, що входять до Єдиного державного реєстру цивільної авіації України;
2.   повітряні судна та літальні апарати, що не входять до реєстру ЦА;
3.   повітряні судна та літальні апарати, що входять до Єдиного державного реєстру військово-транспортної авіації.

З усіх перелічених об’єктів обов’язковому страхуванню підлягає тільки цивільний повітряний транспорт п.1.

Повітряний кодекс цивільної авіації (ЦА) регламентує діяльність тільки повітряного транспорту п.1, тобто повітряного транспорту, що входить до Єдиного реєстру ЦА.

Повітряний кодекс у ст. 103 та Постанова КМУ № 1535 визначають порядок та  умови  проведення  обов'язкового  авіаційного страхування  і  включають  п’ять  видів страхування:

1.   страхування повітряних суден;
2.   страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;
3.  страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам;
4.  страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу;
5.   страхування працівників  замовника  авіаційних  робіт, осіб, пов'язаних  із  забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Конкретні умови обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються договорами обов'язкового страхування.

Зауважимо, що серед цих видів авіаційного страхування обов'язковою з погляду міжнародних вимог є лише відповідальність повітряного перевізника перед третіми особами, пасажирами, власниками багажу, вантажу та пошти. В Україні обов’язковість страхування повітряних суден та членів екіпажу установлено лише внутрішнім законодавством.

Закон України «Про страхування» п. 26 визначає як обов'язковий і такий вид «страхування, як відповідальність суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів».

Звичайно ж суб'єктом перевезення небезпечних вантажів може бути й авіа експлуатант, і тоді він також страхує свою відповідальність в обов’язковому порядку.

1.  Обов'язкове страхування каско повітряних суден

Цей вид страхування здійснюється з метою захисту майнових інтересів власника повітряного судна, що пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном і не суперечать законодавству.

Застрахованими вважаються ризики, що виникають під час руління, у повітрі чи на землі. Якщо договором обов'язкового страхування повітряних суден передбачено одночасне страхування двох чи більше повітряних суден, то законодавчі вимоги застосовуються окремо для кожного з повітряних суден.

Страхувальником за цим договором страхування визнано юридичну чи фізичну особу – власника повітряного судна або його експлуатанта, який здійснює експлуатування означеного повітряного судна на законних підставах.

Слід зауважити, що під час укладання договорів обов'язкового страхування страхувальники мають право призначати бенефіціарів – фізичних чи юридичних осіб, з метою отримання останніми сум страхового відшкодування за умови настання страхових подій,

Страховим випадком у разі страхування повітряних суден може бути визнано: повну загибель (зникненням безвісти) повітряного судна або пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції внаслідок будь-яких причин, окрім наперед обумовлених у договорі як винятки.

Згідно з міжнародною авіаційною практикою судно визнається повністю втраченим, якщо вартість відновлювальних, рятувальних і супутніх витрат перевищує 75% узгодженої страхової суми. Під зникненням безвісти повітряного судна, що здійснювало плановий політ у період дії страхового договору, розуміють:

а) неприбуття повітряного судна до пункту призначення та відсутність наслідків від пошукових заходів щодо нього впродовж 60 діб;

б) офіційне припинення розшуку до закінчення зазначеного вище терміну, що прирівнюється до повної загибелі повітряного судна.

Страхова сума, установлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою, ніж балансова вартість повітряного судна.

Страховий тариф для цього виду обов'язкового страхування законодавчо обумовлено в максимальному розмірі брутто-тарифу на один рік, що залежить від максимальної злітної маси та виду повітряного судна. Розміри максимальних страхових тарифів на один рік для повітряних суден із максимальною злітною масою до 15000 кг не повинні перевищувати 8%, від 15001 кг і більше - 6%, для вертольотів - 10% страхової суми, визначеної договором обов’язкового страхування.

Страхові платежі вносяться страхувальником у національній валюті України (за офіційним обмінним курсом Національного банку на день внесення). Платіж вважається внесеним з дати його списання з розрахункового рахунка страхувальника.

У разі, коли будь-який зі страхових платежів не вноситься страхувальником у зазначений термін, страховик має право в односторонньому порядку припинити дію договору шляхом повідомлення про це страхувальника та одночасно уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

При цьому дія договору не може бути припинена раніше ніж за десять робочих днів після такого повідомлення.

Після погашення заборгованості дія договору може бути поновлена з відповідним повідомленням страхувальника та уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

Страхове відшкодування здійснюється у межах реально завданого збитку, але не більше розміру страхової суми. Розрахунок та виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі заяви страхувальника та страхового акта, що складається страховиком протягом 10 робочих днів від дня підписання технічного акту огляду повітряного судна.

Якщо повітряне судно є власністю кількох осіб, кожна особа отримує страхове відшкодування пропорційно її частці в праві власності на повітряне судно.

Якщо заподіяну шкоду компенсовано іншими особами, страховик сплачує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договором обов’язкового страхування, і сумою, що компенсована іншими особами.

Про таку компенсацію страхувальник зобов’язаний повідомити страховика.

2) Обов'язкове страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року за    №1535 передбачено обов’язкове страхування всіх членів екіпажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу. За своєю природою цей вид страхування — відповідальність авіаційного експлуатанта (авіакомпанії) за життя та здоров'я членів екіпажів під час виконання ними своїх професійних обов'язків. Вони мають бути внесені до сертифіката експлуатанта даної авіакомпанії.

Страхувальником є авіаексплуатант, а члени екіпажу та авіаперсонал – застрахованими.

Об'єктом страхування є майнові інтереси, авіаексплуатанта, що не суперечать законодавству, пов’язані з життям і здоров'ям членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу.

Прізвища та імена застрахованих осіб вносяться до страхового поліса (сертифіката) або в додаток до поліса (сертифіката), який є його невід’ємною частиною і засвідчується підписами та печатками страховика і страхувальника.

Страховим випадком вважається подія, внаслідок якої заподіяна шкода життю і здоров'ю членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу (смерть, інвалідність, тимчасова втрата працездатності) під час виконання ними службових обов'язків (з початку перед польотної підготовки до закінчення після польотних робіт).

Страхова сума.    Мінімальна страхова сума установлена у розмірі 100000 грн. за одну особу.

Тарифна ставка.   Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати 2% страхової суми, визначеної договором обов’язкового страхування.

Виплата. Для отримання суми страхової виплати страхувальник зобов’язаний надати страховику оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов’язкового страхування.

Страховик не пізніше ніж через 10 днів після отримання необхідних документів за умови установлення факту настання страхового випадку згідно з договором обов’язкового страхування виплачує:

1) у разі загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок страхового випадку - спадкоємцю загиблого (померлого) згідно з законодавством - 100% страхової суми;

1.   у разі установлення застрахованій особі інвалідності

                 першої групи – 100%;

                 другої  групи – 80%;

                 третьої групи – 60% страхової суми;

1.   у разі тимчасової втрати працездатності застрахованою
   особою за кожну добу – 0,2 відсотки, але не більш як 50% страхової суми.

3) Обов'язкове страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам

Як уже зазначалося, страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна входить до комплексу обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації. Розглянемо характеристики страхової послуги, що забезпечує страховий захист відповідальності експлуатанта повітряного судна.

Страхувальником є експлуатант повітряного судна, який експлуатує його на законних підставах.

Об'єктом страхування виступають майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов’язання відшкодовувати в порядку, установленому законодавством, збитки третім особам, заподіяні під час експлуатації повітряного судна.

Третіми особами вважаються фізичні й юридичні особи (їх майно), які не пов'язані зі страхувальником договірними зобов’язаннями (у тому числі договором на перевезення) та які не є працівниками страхувальника або не діють за його дорученням.

Страховим випадком вважається авіаційна подія за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну життю й здоров'ю фізичних осіб, та майну фізичних і юридичних осіб.

Страхова сума, установлена за договором обов’язкового страхування, не повинна бути меншою, ніж:

•  для польотів, що виконуються у межах України, на повітряному судні залежно від максимальною злітної маси:

а) до   500 кг злітної маси –  100 000 грн.;

б) від  501       до     1000 кг злітної маси  –        200 000 грн.;  

в) від  1 001    до     2 000 кг злітної маси –        500 000 грн.;

г) від  2 001    до     5 000 кг  злітної маси –    1 000 000 грн.;

д) від  6 001    до   25 000 кг злітної маси –     5 000 000 грн.;

е) від  25 001   до   50 000 кг злітної маси –  25 000 000 грн.;

є) від  50 001   до 100 000 кг злітної маси –  50 000 000 грн.;

ж) від 100 001 до 500 000 кг злітної маси –  100 000 000 грн.;

з) більш ніж 500 001 кг злітної маси –  150 000 000 грн.

•  для міжнародних польотів – у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країн, на території яких виконуються польоти повітряного судна.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати 1% страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

Страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком, у термін протягом 10 днів після підписання страхового акта.

 4) Обов'язкове страхування  відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті та вантажу

Страхування відповідальності повітряного перевізника перед пасажирами, власниками багажу, вантажу та пошти має обов’язковий характер повітряний транспорт, як і інший, може бути небезпечним для учасників перевезення і для людей та їхнього майна. Адже після великих авіакатастроф буває, що авіакомпанія банкрутує і стає неспроможною виплатити відшкодування потерпілим сторонам. Тому держави світу, які, відстоюючи інтереси своїх громадян, приєдналися до відповідних міжнародних конвенцій, вимагають від кожної авіакомпанії авіаперевізника обов'язково застрахувати свою відповідальність, причому на ліміт, не менший за установлений у країні, на території якої виконуються польоти.

Страхувальником є повітряний перевізник, який має право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення.

Об'єкт страхування – майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати  у порядку, установленому законодавством,  пасажирам (спадкоємцям), вантажовласникам збитки, заподіяні внаслідок страхового випадку.

Страховими випадками вважаються:

1.    подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю й здоров'ю пасажирів;
2.    подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду (втрату, пошкодження), заподіяну багажу, поклажі, пошті, вантажу.

Відповідальність перед пасажиром вважається застрахованою за наявності в пасажира авіаквитка з моменту його реєстрації та внесення до поіменного списку перевізника до моменту, коли він (пасажир) залишив перон аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника.

Відповідальність за майнові збитки вважається застрахованою на час офіційного находження багажу, пошти та вантажу на борту повітряного судна та під час завантаження (розвантаження) повітряного судна.

Страхова сума, установлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою:

•  за шкоду, заподіяну життю й здоров'ю пасажирів:

а) під час виконання польотів у межах України - суми, еквівалентної       20 000 дол. США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожне пасажирське крісло і відповідно до кількості   пасажирських   крісел,    передбаченої    сертифікатом експлуатанта повітряного судна.  Страховик сплачує страхове відшкодування кожному пасажиру або його спадкоємцю;

б)  під час виконання міжнародних польотів – у межах,  передбачених міжнародними угодами або законодавством країни, на території якої здійснюються пасажирські перевезення, відповідно до умов, що застосовуються в міжнародній практиці;

•  за втрату або шкоду, заподіяну багажу, пошті або вантажу –
  суми, еквівалентної 20 дол. США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожен кілограм маси;
  •  за речі (поклажу), що знаходяться в пасажира – суми, еквівалентної 400 дол. США за офіційним обмінним курсом Національного банку.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати двох відсотків страхових сум, визначених договором обов'язкового страхування.

Умови виплати страхового відшкодування відповідають умовам, які діють при настанні страхового випадку, пов'язаного з відповідальністю експлуатанта повітряного судна за шкоду, яка може бути завдана третім особам.

5) Обов'язкове страхування працівників  замовника  авіаційних  робіт, осіб, пов'язаних  зі  забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт

Об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов’язані з життям і здоров'ям членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу працівників  замовника  авіаційних  робіт, осіб, пов'язаних  із  забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Вказані особи вважаються застрахованими з моменту заходу на борт повітряного судна з метою виконання ними своїх обов’язків до моменту виходу з нього.

Страхувальником є фізична або юридична особа, яка є замовником авіаційних робіт, що уклала відповідну угоду з виконавцем авіаційних робіт.

Страховим випадком вважається подія, внаслідок якої заподіяна шкода життю і здоров'ю застрахованих осіб (смерть, інвалідність, тимчасова втрата працездатності) під час виконання ними службових обов'язків з забезпечення технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Страхова сума, установлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою 100000 грн. для кожної застрахованої особи.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати двох відсотків страхових сум, визначених договором обов'язкового страхування.

Виплата. Страховик за умови установлення факту настання страхового випадку згідно з договором обов’язкового страхування виплачує:

1) у разі загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок страхового випадку – спадкоємцю загиблого (померлого) згідно з законодавством – 100% страхової суми;

    2) у разі установлення застрахованій особі інвалідності:

  першої групи – 100%;

  другої групи – 80%;

  третьої групи – 60% страхової суми;

    3) у разі тимчасової втрати працездатності застрахованою особою за кожну добу – 0,2 відсотки, але не більш як 50% страхової суми.

Для отримання страхової виплати страхувальник зобов’язаний представити страховику оригінали або нотаріально завірені копії документів, передбачені договором обов’язкового страхування, а саме:

•  заяву про страхову виплату;
  •  страховий поліс (сертифікат);
    •  розрахунковий документ, який підтверджує внесок страхових платежів;
    •  листок непрацездатності або довідку спеціалізованого медичного закладу про установлення інвалідності;
    •  свідоцтво про смерть  і документи, що підтверджують право спадкоємця на одержання страхової виплати (в разі загибелі або смерті застрахованої особи).

Прийняття рішення та здійснення страхової виплати страховиком має бути не пізніше десяти днів з моменту отримання від страхувальника зазначених вище документів.

3. Страхування відповідальності суб'єктів перевезення

небезпечних вантажів

Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів – вид страхування відповідальності, що здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.

Об'єктом страхування є майнові інтереси суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, що не суперечать законодавству та пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів у порядку, визначеному законодавством.

Страховиками за цим договором страхування є юридичні особи – резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів.

Страхувальниками за цим договором є суб’єкти перевезення небезпечних вантажів:

•  відправник – зазначена в перевізних документах юридична  або фізична особа, яка готує та подає цей вантаж для перевезення;
•  перевізник – юридична або фізична особа, яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;
•  отримувач – зазначена в перевізних документах юридична  або фізична особа, яка отримує небезпечний вантаж від перевізника.

Страхувальником також може виступати особа, яка виконує експедиторські функції в разі згоди на це перевізника.

Третьою особою в договорі визначені фізичні та юридичні особи, яким заподіяна шкода – їхньому життю, здоров'ю, майну в зв'язку з настанням негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Страховим випадком визнається будь-яка подія, що мала місце під час перевезення небезпечних вантажів, унаслідок якої заподіяна шкода життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб і виникла цивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшкодування цієї шкоди.

При цьому всі збитки, спричинені внаслідок настання однієї події, вважаються одним страховим випадком.

Термін дії договору визнається з початком діяльності суб'єкта перевезення, пов'язаної з перевезенням небезпечного вантажу від місця його виготовлення до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів й екіпажу, з прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій і короткотерміновим зберіганням вантажу на всіх етапах перевезення, й закінчується після завершення процесу перевезення.

Ліміт відповідальності (Страхова сума) – це сума, у межах якої страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або за його дорученням постраждалій – третій особі. Ліміт відповідальності установлюється залежно від класу небезпеки вантажу за кожну повну та неповну тонну у наступних розмірах:

Клас небезпечного вантажу	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Ліміт відповідальності (неоподатковані мінімуми доходів громадян)	110	70	100	70	70	120	80	100	60

Страховий тариф визначається залежно від класу небезпечного вантажу та виду транспорту за спеціальною таблицею згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.02 року № 733.

Важливими факторами впливу на ступінь ризику виникнення страхового випадку, який доцільно враховувати під час визначення страхового тарифу, є обсяг небезпечних вантажів, що підлягають перевезенню; відстань перевезення; термін страхування та ін.

Страхові виплати за договором страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів доцільно групувати за напрямом заподіяної шкоди:

1. На відшкодування шкоди, нанесеної життю і здоров’ю третіх осіб – 50% страхової суми, в тому числі на одну особу страхова сума установлюється:

•  у разі смерті в результаті страхового випадку, спадкоємцям – 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
•  у разі призначення постраждалій особі першої, другої і третьої груп інвалідності – відповідно 450, 375 та 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
•  за кожен день непрацездатності постраждалої третьої особи – один неоподаткований мінімум доходів громадян за кожен день втрати працездатності, але  не більше 250.

2. На відшкодування збитків, нанесених навколишньому природному середовищу – 30% страхової суми.

3. На відшкодування збитків, нанесених майну третіх осіб – 20% страхової суми.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування за умов:

•  вчинення навмисних дій страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку;
•  чинення страхувальником (фізичною особою) або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
•  подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку;
•  несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або перешкоджання страховикові у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству.

 

4. Добровільні види авіаційного страхування

Добровільні види авіаційного страхування – це насамперед види, передбачені Законом «Про страхування» ст. 6, а саме п. 7 «Страхування повітряного транспорту» та п. 13 «Страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)». Поняття «повітряний транспорт» є багато ширшим і виходить за межі регламентації цивільної авіації. Якщо страхувальник бажає застрахувати, наприклад, військовий літак при виконанні ним показових виступів чи страхувальник страхує дельтаплан або повітряну кулю, то він укладає договір добровільного страхування.

Але, крім того, договори добровільного страхування можуть укладатись і для страхового захисту різних ланок авіаційно-транспортної системи.

Функціонування авіаційно-транспортної системи забезпечується дуже широким спектром робіт, без яких неможливо здійснити кінцевий результат – політ. Це – технічне обслуговування і ремонт літака та двигунів, підготовка пілотів та авіаційних техніків, забезпечення якісним паливом, утримання злітно-посадкової смуги у відповідному стані, аеронавігаційне забезпечення польоту та багато інших. Переважно це ризики, пов'язані з відповідальністю. Усі ці ризики можуть бути застрахованими, й у більшості розвинених країн світу так воно і є. Тобто страхове поле авіаційного страхування дуже велике.

Страхування повітряних суден (літаків і гелікоптерів) – є найбільш розповсюдженим видом добровільного авіаційного страхування.

Страхувальником з цього виду страхування може виступати юридична або фізична особа – власник повітряного судна або повітряний перевізник, що експлуатує дане повітряне судно на законних підставах.

Об’єктом страхування є повітряне судно, яке повинно мати реєстраційне посвідчення про державну реєстрацію, посвідчення (сертифікат) про придатність до польотів, інші документи, яких вимагають державні і відомчі органи регулювання діяльності повітряного транспорту.

Обсяг відповідальності дуже широкий. Страхування проводиться на випадок загибелі чи пошкодження внаслідок будь-якої причини, крім того в суму відшкодування включаються також усі обґрунтовані витрати страхувальника  з протидії настання страхової події, рятування, охорони та транспортування пошкоджених повітряних об`єктів.

Страховий захист діє як для окремих періодів експлуатації під час польоту, руху по злітно-посадочній смузі, перебування на землі чи на воді, так і для будь-якої їх комбінації. При цьому ризик, що страхується, розбивається на етапи:

•  політ;
•  вирулювання;
•  буксировка;
•  стоянка.

Така розбивка, пов’язана з різними франшизами, які застосовуються на кожному з цих етапів.

Винятки. Зі страхової відповідальності при авіаційному страхуванні виключаються випадки, що характерні для всіх видів транспортного страхування – воєнні дії, громадянські заворушення, страйки, вплив атомного вибуху, груба недбайливість страхувальника тощо. Разом із тим є й специфічні для даного виду. До них відносяться:  

•  використання повітряних об’єктів для виконання робіт, які не передбачені договором страхування або за межами установленої території (якщо це не зумовлене надзвичайними обставинами);
•  використання   спеціальних площадок на льотному полі, що не передбачені для застрахованих об’єктів, крім екстраординарних подій;
•  управління апаратом особою, яка не має на це юридичних прав;
•  перевантаження літака чи гелікоптера пасажирами або вантажем.

Термін страхування. Зі страхування повітряних суден (літаків і гелікоптерів) договори укладаються на визначений термін, або на виконання демонстраційних перельотів, чартерних рейсів тощо.

Страхова сума установлюється за домовленістю сторін, але не повинна перевищувати дійсної вартості об’єкта страхування.

Ставки платежів розраховуються кількома методами:

1.  у фіксованій сумі;
2.   за кожну годину польоту (застосовуються при нерегулярних і короткочасних польотах);
3.   за кожен політ (застосовується при перегонах, окремих одночасних рейсах);
4.   у відсотках від вартості літака (при страхуванні літаків компаній, що здійснюють регулярні рейси).

При установленні ставок платежів з авіаційного страхування використовується принцип індивідуального підходу до оцінки ризиків.

Здебільшого ці індивідуальні ставки залежать від: моделі повітряного засобу, її технічних характеристик, дальності перельоту, статистичних річних показників (пасажиро-кілометри, тонно-кілометри й ін.), даних про загибель літаків за останні роки, погодно-метеорологічних умов та ін. Також при розрахунку страхових тарифів зі страхування “авіа-каско” враховуються: дані про аварії у страхувальника, технічний рівень обслуговування літаків, кваліфікація та досвід пілотів, характер здійснюваних операцій.

Укладаючи договори страхування повітряного судна з кількома страховиками (співстрахування), страховик відшкодовує збитки в розмірі, що не перевищує його частки в загальній сумі за всіма договорами страхування зазначеного повітряного судна.

До традиційних авіаційних ризиків відносять також страхування воєнних політичних ризиків при експлуатації повітряного транспорту; страхування запасних частин повітряного судна; страхування відповідальності за забруднення навколишнього середовища радіоактивними джерелами, що входять до комплекту штатного обладнання повітряного судна; ризик «порушення гарантій» авіатехніки (заводу-виготовлювача, конструкторського бюро або авіатехнічного підприємства); страхування франшизи і т. п.

Важливою складовою авіаційного страхування є страхування відповідальності під час управління повітряним простором. Польоти усіх літаків здійснюються під керуванням авіадиспетчерів – працівників відповідних аеронавігаційних організацій (в Україні така організація має назву Украерорух). Крім того, ця діяльність забезпечується безперебійною експлуатацією дуже складного обладнання та апаратури (локаторів, приводів, комп'ютерів і т. ін.). Ризик відповідальності в даному разі – це й ризик «людського фактора», тобто помилки авіадиспетчера, і ризик збоїв або відмов обладнання, через що може статися помилка. Помилка в управлінні повітряним простором, як правило, коштує дуже дорого, і страхові суми дуже великі (від 500 млн. до 3 млрд. дол.). Якщо в результаті такої помилки зіткнуться в повітрі два літаки і буде доведено, що таке зіткнення сталося саме з вини аеронавігаційної організації, то загальна сума відшкодування може сягати сотень мільйонів або навіть мільярдів доларів США.

Заслуговує уваги також страхування відповідальності технічного обслуговування повітряних суден. Існує кілька форм технічного обслуговування повітряних суден та двигунів залежно від їх складності. Деякі форми, так звані легкі, виконуються технічним персоналом авіакомпанії, а «тяжкі» форми виконують авіатехнічні підприємства компаній, що мають відповідні сертифікати – дозволи на виконання таких робіт від конструкторських бюро та заводів – виготовлювачів авіатехніки. Якісне проведення технічних робіт значною мірою впливає не безпеку польотів, і підприємства страхують свою відповідальність.

Вітчизняні страхові компанії, що проводять страхування авіаційних ризиків співпрацюють з іноземними страховиками, укладаючи контракти перестрахування, що дає змогу знижувати страхові премії.

5. Космічне страхування

Космічне страхування як вид – один із наймолодших у світі, що, аналогічно до авіаційного страхування охоплює сукупність ризиків усіх трьох галузей страхування. Воно з кожним роком відіграє все більшу роль у забезпеченні економічного захисту космічної діяльності держав при реалізації космічних проектів, що здійснюються за участю як українських, так і закордонних інвесторів.

Щорічно страхується понад  15 космічних проектів.

В освоєнні космічного простору роль страхування важко переоцінити, особливо в галузі страхування телекомунікаційних супутників. Спеціалісти в цій галузі стверджують, що низка космічних проектів не була б здійснена, якщо б світовий страховий ринок не прийняв на себе ризик невдачі.

Абсолютно виключним і дуже сприятливим для розвитку космічного страхування епізодом стало повернення на Землю в 1984 році супутників "Палана В-2" і "Вестер-6", що "заблукали", та їх ремонт. Цю операцію запропонував і повністю фінансував консорціум страхових компаній на чолі зі страховим товариством "Ллойд". Уся операція по поверненню та їх ремонту коштувала близько 10 млн. дол.; повна втрата супутників обійшлася б страховим товариствам у 170 млн. дол.

Як супутники так і ракети-носії з моменту їхнього виготовлення і до експлуатації на орбіті піддаються небезпеці, яка може призвести до повного знищення об’єкта або порушення окремих його функцій. Ризики, що виникають при реалізації космічних проектів, можна поділити на такі види: технічні; відповідальності перед третіми особами; контрактні та фінансові; політичні та форс-мажорні.

Об'єктом космічного страхування можуть вважатися:

а) майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням ракетами космічного призначення, розгінними блоками, головним оптичником, космічними апаратами, їх складовими частинами, супутнім обладнанням, необхідним для здійснення робіт на космодромі; будівлями та спорудами технічних і стартових комплексів космодрому; наземним технічним обладнанням, обладнанням заправної станції;

б) фінансові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству й пов'язані з втратою доходу внаслідок прямих чи приведених майнових витрат страхувальника.

Страхове покриття та ризики. На сьогодні у світовій практиці опрацьовано чотири типових варіанти страхування космічних ризиків, застосування яких зумовлене життєвим циклом космічного засобу.

Страховик несе відповідальність за:

1) ризик загибелі (втрати) та пошкодження застрахованої техніки на період виготовлення, складання, з наступним випробовуванням вузлів, агрегатів, систем космічних засобів на підприємстві-виробнику;

   2) ризик загибелі (втрати) та пошкодження застрахованої техніки на період транспортування космічних засобів, їх зберігання, передстартової підготовки на космодромі до моменту включення двигунів під час пуску ракет космічного призначення. У разі відміни пуску страхова відповідальність зберігається впродовж обумовленого в договорі терміну або до повторного пуску;

  3) ризик загибелі (втрати) та пошкодження застрахованої техніки на стадії запуску:

        а) ризик загибелі (втрати) застрахованої техніки під час
виведення космічного апарату у визначену точку космічного простору;

         б) ризик часткової чи повної втрати можливості застосування космічного апарата за цільовим призначенням під час перевірки готовності апаратури та обладнання космічного апарата;

           в) ризик відповідальності перед третіми особами під час пуску ракети космічного призначення;

 4) ризики загальної і часткової загибелі об’єкта на стадії експлуатації: 

       а) ризик порушення працездатності космічного апарату, що обмежує чи унеможливлює його застосування за цільовим призначенням під час орбітальної експлуатації;

        б) ризик відповідальності оператора космічного апарату перед третіми особами під час орбітальної експлуатації космічного апарату;

Винятком зі страхового покриття на сьогодні є ризик тероризму.

Страхувальниками в кожному космічному проекті є кілька юридичних осіб, серед яких: замовник проекту; головний розробник-виготовлювач космічного апарату; головна компанія з надання носія виведення космічного апарату на задану орбіту («пускове агентство»); експлуатуюча організація, що володіє наземною космічною інфраструктурою.

Тому страхування може бути проведено принципово двома різними способами:

1) або кожен учасник проекту страхує свої ризики самостійно;

2) або учасники консолідуються й страхують свої ризики сумісно.

Звичайно, найбільш оптимальним зі технічного й економічного погляду є принцип консолідації, тому що для кожного космічного проекту спеціально розробляється консолідована програма управління ризиками. Така програма є одним із необхідних елементів страхового обслуговування космічних ризиків і передує укладенню договору страхування. Програма узгоджується з усіма учасниками космічного проекту.

Термін дії договору за базовим полісом страхування визнається як «Пуск +180 діб експлуатації на орбіті».

Страхова сума не повинна перевищувати дійсної вартості об'єктів космічного страхування.

Страховий тариф розраховується залежно від обсягу відповідальності та типу космічної техніки. Наприклад, для згаданого вище базового поліса тариф може становити 19– 30% вартості ракетоносія чи космічного апарату.

Страхова премія визначається аналогічно до решти видів загального страхування та має бути повністю сплачена страховику за 30 діб до визначеної дати старту.

Завважимо, що у разі повної загибелі (конструктивної чи фізичної) та часткової конструктивної загибелі космічного апарату передбачено застосування безумовної франшизи. І тільки за умови беззаперечного доведення вини можливе застосування суброгації.

Законом України «Про страхування» (ст. 7) передбачені такі види обов'язкового страхування космічних ризиків:

п. 22) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

п.23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

п.24) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна Інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі;

п.25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних із підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.

Умови та порядок здійснення кожного з перелічених видів регламентуються відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.

Лекція № 14. Страхування майна громадян

Ключові питання

1.  Значення та стан страхового захисту власності громадян.
2.  Страхування будівель і споруд у господарстві громадян.
3.  Страхування тварин у господарстві громадян.
4.  Страхування домашнього майна.
5.  Страхування квартир, що належать громадянам.

1.  Значення та стан страхового захисту громадян

Зі зростанням суспільного виробництва і розвитком ринкових відносин зростає і власність громадян. У власності громадян, яка є складною частиною приватної власності, можуть знаходитись земельні ділянки, будинки, квартири, дачі, гаражі, предмети домашнього господарства, особистого споживання, домашні тварини, цінні папери та інше майно. Зміна структури власності громадян в бік зростання частки дорожчих предметів тривалого споживання і зростання їхньої  маси породжують необхідність їх страхового захисту, що створює сприятливі умови для розвитку страхування цього майна.

З погляду на важливість майна для задоволення сімейних потреб його мажна розподілити на дві категорії:

       1. Пріоритетне майно – є основою життєдіяльності людини і задовольняє її найважливіші базові потреби матеріального плану. Саме це зачіпає й суспільні інтереси.

       2. Менш важливі для життя й здоровя людини матеріальні обєкти, загибель яких здебільшого обмежує лише реалізацію особистих інтересів громадян.

З метою підвищення відповідальності громадян з експлуатації й зберігання майна першої категорії держава може уводити принцип обовязкового страхування на певний мінімум до його повної оцінки. Крім того добровільне страхування майна першої категорії має найбільший розвиток і здебільшого виконується державною страховою компанією. Майно другої категорії підлягає лише добровільному страхуванню, умови якого поширюються на всі обєкти страхування. Незалежно від ступеня важливості всі види майна, що належить фізичним особам, в Україні страхуються виключно на добровільних засадах.

Діючі умови добровільного страхування охоплюють не всі групи майна громадян, наприклад – гроші, рукописи, документи, фотографії тощо. Вилучення окремих обєктів зі страхування обумовлено двома факторами:

1.  Невизначеністю страхової оцінки відповідних обєктів.
2.  Неможливістю установлення факту загибелі та розміру збитку.

Згідно з Законом України „Про страхування” послуги щодо страхування майна громадян надаються відповідно до правил страхування розроблених страховиками. Правила страхування можуть суттєво відрізнятися у різних страховиків, але характерними для всіх є певні умови, які ми розглянемо за такими видами страхування:

•  страхування будівель і споруд в господарстві громадян;
•  страхування тварин, що належать громадянам;
•  страхування домашнього майна;
•  страхування транспортних засобів;
•  страхування квартир, які належать громадянам.

Крім цих основних видів страхування майна громадян проводяться й інші види страхування, наприклад: “страхування індивідуальної трудової діяльності”, “страхування мисливської зброї”, “страхування майна на садибі”, “страхування надмогильників”, “страхування мисливських собак” тощо.

Страхувальниками майна громадян можуть бути громадяни, які проживають на території України, які мають у своїй власності відповідне майно.

1.  Страхування будівель і споруд у господарстві громадян

        За договором страхуванням будівель і споруд можна застрахувати будівлі та споруди (житлові будинки, садові будиночки, дачі, господарські будівлі: гаражі, погреби, сараї, огорожа й ін.):

        ► що належать страхувальнику на правах власності, у тому числі придбане у кредит, є предметом іпотеки, а також передане страхувальником (майновим поручителем) в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника;

        ► отримані страхувальником за договором оренди;

        ► які знаходяться у тимчасовому користуванні чи розпорядженні на інших законних підставах.

Договір страхування може бути укладено:

•  на всі будівлі, що знаходяться на відведеній страхувальнику земельній ділянці (загальний договір);
•  на частку будівель, що належить страхувальнику;
•  на окремі будівлі;
•  на окремі конструктивні елементи (дах, вікна, двері, внутрішнє оздоблення й таке ін.);
•  на будівлі, зведення яких ще не завершено.

Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них: газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо. Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпорядженні) будівлями.

Не укладаються договори:

•  на будівлі, що знаходяться в зоні, оголошеній небезпечною, якій загрожують обвали, зсуви або інші стихійні лиха (крім випадку, коли договір відновлюється до закінчення попереднього договору страхування);
•  на будівлі ветхі, аварійні, а також такі, що підлягають знесенню.

Обсяг страхової відповідальності. Страхування будівель у господарстві громадян проводиться на випадок – пожежі, вибуху, удару блискавки, стихійного лиха, нещасного випадку, навмисних неправомірних дій третьої особи, аварії опалювальної системи, водопровідної і каналізаційної мереж (в тому числі внаслідок низьких температур), наїзду транспортних засобів, виходу підґрунтових вод просідання ґрунту, а також коли для припинення поширення пожежі або у звязку з раптовою загрозою будь-якого страхового випадку необхідно було розібрати будівлі або перенести їх на інше місце.

Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос, ураження домовим грибком, конструктивні вади будівель, які були відомі страхувальникові до настання страхового випадку, навмисні дії страхувальника або дорослих членів родини, ведення військових дій, виникнення громадських заворушень, конфіскацію майна, екологічні катастрофи.

За договором страхування будівель може бути передбачена повна або часткова відповідальність страховика. Повна відповідальність охоплює всі страхові випадки, а часткова може обмежуватися лише кількома або одним конкретним ризиком.

Страхова сума за договором страхування установлюється за бажанням страхувальника (договірна), але не повинна перевищувати дійсної вартості будівель.

Термін страхування може установлюватись від одного до п’яти років або декілька місяців. Якщо договір укладено на термін менше року, то страхова премія (страховий платіж) розраховується – як 1/12 річної премії за кожен місяць.

Постійним страхувальникам, при поновленні договору може надаватись пільговий місяць. Пільговий місяць надається страхувальникам, які укладали договори страхування будівель протягом трьох і більше років без перерви. Страховик у цьому випадку несе відповідальність за застраховані будівлі  протягом  місяця після закінчення договору страхування і має право відновити договір страхування. Можуть надаватися й інші пільги, передбачені умовами страхування. Порядок укладання договору звичайний.

У збиток страхувальника зі страхування будівель громадян включається вартість пошкоджених або знищених в наслідок страхового випадку будівель з урахуванням зносу, вартість ремонту (вартість будівельних матеріалів та будівельних робіт), витрати на проведення робіт по рятуванню будівель і приведенню їх в порядок після страхового випадку. Вартість пошкоджених та непошкоджених залишків майна, які ще придатні для використання, виключаються з обсягу збитку.

Страхове відшкодування виплачується за системою забезпечення першого ризику або за пропорційною системою забезпечення в залежності від того, що передбачено правилами страхування.

1.  Страхування тварин у господарстві громадян

На умовах страхування тварин, що належать громадянам на  страхування беруться тварини, які належать на правах приватної власності страхувальнику і членам його родини, що разом з ним проживають і ведуть спільне господарство.

Об’єкти страхування. За договором можуть бути застраховані:

•  велика рогата худоба – віком від одного місяця;
•  коні – віком від одного місяця:
•  свині – віком від шести місяців;
•  вівці, кози, віслюки, мули – віком від одного року;
•  собаки – віком від шести місяців до 10 років, які зареєстровані у клубах собаководів;
•  бджолосім’ї:
•  хутрові звірі (кролі, нутрії);
•  декоративні та екзотичні птахи і тварини – коти, хом’яки, мавпи, змії, папуги, канарейки тощо.

На страхування беруться тільки здорові тварини за умови страхування усіх наявних у господарстві тварин даного виду, що досягли страхового віку. При цьому всі тварини даного виду повинні бути застраховані на однакову страхову суму.

Якщо на день загибелі свиней, кіз чи інших тварин у страхувальника в господарстві було більше голів тварин страхового віку ніж застраховано, і неможливо установити, які саме з них були застраховані, то страхова сума, установлена за договором, ділиться на фактичну кількість голів тварин, що були у страхувальника на день страхового випадку, тобто відповідальність страховика (відсоток, в якому вони були застраховані), відповідно зменшується.

Договір не може бути укладений в тій місцевості, де уведено карантинні обмеження, за винятком страхування тварин таких видів, які не сприйнятливі до хвороби, на яку введено такі обмеження.

Обсяг страхової відповідальності. Страхування тварин має свої особливості, тому тварини, які можуть бути застраховані, умовно поділено на пять підгруп, кожна з яких має свою специфіку страхування:

1.  Продуктивна худоба: велика рогата худоба, коні, мули, віслюки, свині, вівці і кози.
2.  Бджолосімї.
3.  Собаки.
4.  Хутрові звірі (кролі, нутрії).
5.  Декоративні тварини (коти, хомяки тощо), декоративні птахи (папуги, канарейки тощо), екзотичні тварини (мавпи, змії тощо).

При страхуванні продуктивної худоби: великої рогатої худоби, коней, мулів, віслюків, свиней, овець і кіз, а також хутрових звірів страхування тварин проводиться на випадок загибелі або вимушеного забою внаслідок хвороби, пожежі, вибуху, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, стихійного лиха (землетрусу, урагану, повені, обвалу, бурі, бурану, граду), замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змій або отруєних комах, утоплення, падіння в ущелину, падіння під засіб транспорту та інших травматичних пошкоджень, викрадення, дії третіх осіб, нападу диких звірів та бродячих собак.

При страхуванні свиней страховим випадком вважається також знищення (вилучення) на ринку туші внаслідок її зараження трихінельозом, коли страхувальник планував реалізувати мясо з господарських міркувань.

При страхуванні бджолосімей в обсяг страхової відповідальності,  крім перелічених випадків, можуть включатися знищення або ушкодження вуликів, повне або часткове знищення чи  викрадення бджільницької продукції з окремим визначенням страхової суми.

При страхуванні собак, страхуванні декоративних та екзотичних птахів і тварин в обсяг страхової відповідальності,  крім перелічених випадків, можуть включатися лікування від хвороби чи травми, отриманої застрахованими птахом або твариною внаслідок нещасного випадку.

Страховим випадком також вважається вимушений забій або знищення тварини, що виключає подальшу можливість використання тварини за розпорядженням спеціаліста ветеринарної медицини, повязані з проведенням заходів боротьби з епізоотією або невиліковною хворобою.

Страхова сума за договором страхування установлюється за домовленістю двох сторін (договірна страхова сума), але вона не повинна перевищувати ринкової вартості голови тварини, звіра чи птаха даного виду, а зі страхування продуктивної худоби 80% їх ринкової вартості (коней, мулів, віслюків з урахуванням їх зносу).

Термін страхування – звичайно один рік, але деякі страховики можуть укладати договори страхування тварин і на інший термін.

Порядок укладання договору звичайний.

Страхова шкода зі страхування тварин в особистому господарстві громадян включає ринкову вартість худоби (коней, мулів, віслюків з урахуванням їх зносу). Якщо має місце вимушений забій, то збиток (шкода) оцінюється в розмірі різниці між їх ринковою вартістю тварин та вартістю придатного до їжі мяса. Також відраховується вартість шкури або шкурки, якщо її можна використати.

Страхове відшкодування зі страхування тварин, що належать громадянам, виплачується за пропорційною системою страхового забезпечення.

1.  Страхування домашнього майна

Згідно з умовами страхування домашнього майна на страхування беруться предмети домашньої обстановки, побуту та споживання за постійним місцем проживання, які належать страхувальнику і членам його родини, що разом з ним проживають і ведуть спільне господарство.

Домашнє майно страхується:

•  за загальним договором;
•  за окремими групами предметів (майна).

Особливо цінне майно може прийматися на страхування за спеціальним договором.

За загальним договором вважається застрахованим усе домашнє майно, що є у даному господарстві, крім:

1.  Документів, цінних паперів, грошових знаків, рукописів, слайдів та фотознімків, носіїв технічної інформації, запасних частин, деталей та приладдя до транспортних засобів, кімнатних та інших рослин та їх насіння, предметів культу, а також майна, страхування якого проводиться за умовами інших правил страхування.
2.  Виробів з дорогоцінних металів, коштовних, напівкоштовних та виробних (кольорових) каменів.
3.  Колекцій, картин, унікальних та антикварних речей.

Договір страхування за окремими групами майна може включати окремі групи, наприклад: меблі та килими, одяг та взуття, електропобутові прибори, теле-відео-аудіо-радіотехніку та інші групи.

Якщо договір укладається за групами домашнього майна, то в окремі групи можуть входити також вироби з дорогоцінних металів, коштовних, напівкоштовних та виробних каменів; колекції; унікальні та антикварні речі за наявності документів, що підтверджують їх вартість. У даному випадку договір, як правило, називають спеціальним.

Деякі страхові компанії можуть включати в об’єкти страхування домашнього майна елементи оздоблення та обладнання житлових і господарських приміщень на випадок їхнього пошкодження, майно на вулиці, на роботі та інших громадських місцях, цивільну відповідальність страховика тощо.

Обсяг страхової відповідальності. Страхування домашнього майна проводиться на випадок загибелі або пошкодження внаслідок пожежі, удару блискавки, вибуху, стихійного лиха, виходу підґрунтових вод, просідання ґрунту, неправомірних дій третьої особи, нещасного випадку, аварії опалювальної системи, водопровідної і каналізаційної мереж, попадання води із сусідніх приміщень, викрадення або замаху на викрадення, а також на випадок рятування при настанні страхового випадку та приведення його в порядок.

Обсяг страхової відповідальності може установлюватись за варіантами. Наприклад, НАСК “Оранта” проводить страхування домашнього майна за трьома варіантами відповідальності:

1 варіант – від будь-якого із перелічених страхових випадків;

2 варіант – від усіх перелічених випадків, крім викрадення;

3 варіант – тільки на випадок викрадення (замах викрадення).

Страхова сума установлюється за бажанням страхувальника (договірна), але не  більше дійсної вартості майна за постійним місцем проживання. Якщо договір укладається за групами майна, то страхова сума установлюється за кожною групою майна окремо.

Якщо ліміти відповідальності (розмір страхової суми) невисокі, то страхова компанія може застрахувати майно без огляду й оцінки. При значних страхових сумах майно береться на страхування з обов’язковим оглядом і оцінкою.

Якщо під час дії основного договору страхувальник виявить бажання підвищити страхову суму, застрахувати інші групи домашнього майна або укласти договір за іншим варіантом страхування, то він може укласти додатковий договір на термін, що залишився до кінця дії основного договору.

Термін страхування може установлюватись від одного до п’яти років або декілька місяців за бажанням страхувальника. Якщо договір укладається на термін менше року, то страхова премія розраховується як 1/12 річної премії за кожен місяць.

Тарифна ставка за даним видом страхування установлюється диференційовано і залежить від умов, в яких знаходиться майно; обсягу відповідальності, вибраних ризиків, умов зберігання майна, наявності пожежної та охоронної сигналізації, типу будівлі, в якій знаходиться майно, регіону, умов дотримання правил безпеки тощо, а також може бути різною для міської і сільської місцевості.

Порядок укладення договору звичайний.

Страхова шкода (збиток) визначається в розмірі дійсної вартості знищеного або викраденого майна та суми знижки вартості (знецінення), спричиненої внаслідок страхового випадку, пошкодженого майна.

Страхове відшкодування виплачується системі страхового забезпечення першого ризику.

1.  Страхування квартир, що належать громадянам

Договори страхування квартир укладаються з фізичними особами, яким на території України належить квартира на правах приватної, спільної (сумісної або часткової) власності. До складу квартири входять: житлові кімнати, передпокій, коридори, кухня, ванна та туалетна кімнати, внутрішньо квартирні сходи, балкони, лоджії, вбудовані шафи й антресолі.

Об’єкти страхування. За адресою, указаною страхувальником, вважаються застрахованими елементи обладнання та оздоблення квартири: стіни, перегородки (обклеєні шпалерами та іншим покриттям); підлога (дощата, паркетна, покрита лінолеумом та ін.); стеля, двері (в т.ч. з оббивкою), віконні та дверні коробки і рами; скло і вітражі; декоративні (звичайні) дверні та віконні ручки; дверні замки; електричні дзвінки, електропроводка та електролічильник (якщо він знаходиться у квартирі); радіо та телефонна проводки, газові та водяні лічильники, сантехнічне обладнання, газові й  електричні плити, опалювальні установки, газові балони і т. ін.

Будь-які самостійно збудовані страхувальником споруди за межами квартири (передпокій у загальному коридорі тощо) на страхування не приймаються.

Не можуть бути застрахованими пошкоджені і не відремонтовані квартири (якщо наявні протікання, здування підлоги, пошкодження покриття стін, відшарування фанерування і т.ін.). Не приймаються на страхування квартири, які знаходяться в аварійних або ветхих будинках.

Одночасно зі страхуванням квартири, на договірну страхову суму, може бути застрахована цивільна відповідальність страхувальника та членів його родини на випадок пошкодження (знищення) обладнання та оздоблення квартири, що належить третій особі.

Обсяг страхової відповідальності.  Страхування квартир проводиться на випадок пошкодження або знищення елементів її обладнання та оздоблення внаслідок пожежі, землетрусу, вибуху, удару блискавки, повені, паводка, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, селю, лавини, виходу ґрунтових вод, просідання ґрунту, проникнення води з сусідніх (чужих) приміщень, аварії опалювальної системи, водопровідної чи каналізаційної мереж, раптового зруйнування основних конструкцій житлових та підсобних приміщень (якщо це не викликано проведенням в них додаткових будівельних або оздоблювальних робіт), наїзду транспортних засобів, викрадення (замах викрадення) обладнання або оздоблення квартири, пошкодження або знищення внаслідок дій третіх осіб.

Страхова сума за договором установлюється за бажанням страхувальника (договірна), але не повинна перевищувати вартості квартири за ринковими цінами даного регіону. Можуть установлюватись мінімальні страхові суми за договорами страхування.

 Страхувальник може укласти договір страхування квартири з умовою власної участі у відшкодуванні збитку – умовною франшизою. А також постійним страхувальникам можуть надаватися пільги.

Порядок укладання договору звичайний.

Страхова шкода (збиток) у разі настання страхового випадку визначається у розмірі вартості ремонту квартири. До вартості ремонту квартири включається:

•  вартість штукатурки та пофарбування стін, пофарбування підлоги, дверей, віконних рам, побілки стелі тощо;
•  вартість заміни (робота і матеріали) – шпалер, лінолеуму та інших покриттів стін та підлоги, оббивки дверей, заміна замків та ручок, віконного скла, електричних дзвінків, електропроводки, сантехнічного та газового обладнання тощо.

Для визначення розміру збитку в разі настання страхового випадку представником страховика або за його дорученням ремонтно-будівельною організацією, що виконує ремонт квартир громадян, складається кошторис, виходячи з розцінок на будівельні матеріали і ремонтні роботи , що діяли на день настання страхового випадку.

Страхове відшкодування виплачується за системою страхового забезпечення першого ризику.

За всіма видами страхування майна громадян (страхування будівель, тварин, домашнього майна, засобів транспорту тощо) страхове відшкодування не виплачується, якщо:

1.  Страхувальник або повнолітній член його родини вчинили навмисні дії, які завдали збиток або їх дії кваліфіковані як злочинні. Наявність навмисного наміру у діях страхувальника або повнолітнього члена його родини установлюється на підставі документів суду або відповідних компетентних органів.
2.  Внаслідок несвоєчасного звертання страхувальника, коли неможливо установити факт та причину знищення або пошкодження домашнього майна і визначити розмір завданого збитку.
3.  Пошкоджене або знищене майно внаслідок воєнних дій, громадських заворушень, введення воєнного стану, екологічних катастроф, радіоактивного забруднення.
4.  Якщо компетентними органами не підтверджується факт страхового випадку.
5.  Майно викрадено, знищено або пошкоджено при його реалізації або якщо майно підлягає конфіскації.
6.  Пошкоджено або знищено транспортний засіб внаслідок того, що водій перебував за кермом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного оп’яніння.

Тема №15. Страхування відповідальності  громадян

Ключові питання

1.  Страхування професійної відповідальності.
   1.  Обов’язкове страхування відповідальності власників собак.
      1.  Обов’язкове страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності зброю.

1. Страхування професійної відповідальності

Страхування професійної відповідальності об'єднує види страхування майнових інтересів різних категорій осіб, які при виконанні професійної діяльності можуть завдати матеріальних збитків третім особам.

Головна особливість страхування професійної відповідальності полягає в тому, що об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відповідальністю за шкоду, завдану третім особам унаслідок помилки або упущення, скоєних при виконанні службових обов'язків. Ризик відповідальності за шкоду, завдану при виконанні службових обов'язків умисно, не покривається умовами страхування.

У зв'язку з цим суттєвим є установлення факту й обставин виникнення майнової відповідальності страхувальника (застрахованої особи) за завдання шкоди третім особам, а також установлення розміру завданих їм збитків.

На відміну від страхування майна або особистого страхування, при страхуванні професійної відповідальності настання страхового випадку залежить не від зовнішніх факторів (стихії, природних явищ, дії третіх осіб), а від кваліфікації особи, яка виконує професійну діяльність.

Необхідність укладання договорів страхування професійної відповідальності обумовлена тим, що, по-перше, ніхто не застрахований від помилок і упущень під час здійснення професійних обов'язків, а збитки, завдані такими помилками, підлягають обов'язковому відшкодуванню. Завдані клієнту збитки можуть бути величезними.

Відомі випадки, коли неправильно зроблені нотаріусом виконавчі написи або помилки оцінювачів при оцінці нерухомості завдали їхнім клієнтам неабияких фінансових збитків.  По-друге, фірми, що займаються оцінкою, наданням ріелторських послуг, лікарі, які мають приватну практику, нотаріуси та ін. не мають резервних фондів або інших джерел, що дають змогу компенсувати завдану шкоду.

Уклавши договір страхування професійної відповідальності, фірма має фінансові гарантії перед своїми клієнтами.

Зі страхування відповідальності можуть бути застраховані дві групи ризиків:

1.  Ризики, повязані з можливістю нанесення третім особам тілесних пошкоджень і спричинення шкоди здоровю. Такі ризики викликаються роботою лікарів, фармацевтів, власників транспортних засобів, що працюють за наймом тощо.
2.  Ризики, повязані з імовірними матеріальними збитками від неякісного виконання ними своїх обовязків. Ці ризики  існують в професійній діяльності архітекторів, інженерів-будівельників та ін.

Для практики страхування відповідальності властиві різноманітні об’єкти, так ними можуть бути:

1.  Страхування загальної відповідальності громадян.
   1.  Страхування відповідальності домовласників.
   2.  Страхування професійної (ділової) відповідальності.
   3.  Обов’язкове страхування відповідальності власників собак.
   4.  Страхування відповідальності за забруднення навколишнього середовища й інші види відповідальності, крім відповідальності за моральну шкоду.

Договори страхування відповідальності власників майна можуть бути укладені окремо або одночасно з укладанням договору страхування відповідного майна з окремим визначенням страхової суми.

Кожен вид страхування професійної відповідальності має свої особливості. Так, для здійснення одних видів діяльності потрібна ліцензія (нотаріуси, охоронці, лікарі, оцінювачі нерухомості та ін.), при здійсненні інших - не потрібна.

Це враховується при укладанні договору страхування, але враховується також і кваліфікація страхувальника, стаж роботи, регіон діяльності та ін.

На підставі правил страхування професійної відповідальності укладаються договори з юридичними та фізичними особами, в тому числі з іноземними, які мають кваліфікаційний сертифікат (свідоцтво) та ліцензію на здійснення діяльності з надання професійних послуг (медичних, юридичних, аудиторських, нотаріальних, експертних, журналістських та інших) на території України.

Страховим ризиком є  ймовірність спричинення страхувальником прямих матеріальних збитків третім особам внаслідок неналежного виконання ним своїх обовязків або порушення положень законодавчих актів під час надання професійних послуг.

Об’єктом страхування є матеріальні втрати, яких зазнала третя особа внаслідок ненавмисно завданих страхувальником їй фактичних прямих матеріальних збитків під час надання послуг.

Обсяг страхової відповідальності. Страховик бере на себе зобовязання відшкодувати третім особам, які скористувалися послугами страхувальника, прямі матеріальні збитки, що виникли в порядку правової відповідальності в період дії договору страхування, внаслідок страхової події за наявності рішення суду або офіційного розпорядження представників державної податкової адміністрації.

Страхова сума (межа відповідальності) визначається страхувальником, але вона не може перевищувати:

•  200-кратної мінімальної заробітної плати для фізичних осіб;
•  обсяг власного річного фонду заробітної плати для юридичних осіб.

Термін страхування. Договори страхування професійної відповідальності укладаються на термін не менше одного року.

Тарифні ставки залежать від виду професійної діяльності, від стажу (років) роботи за професією, дати отримання кваліфікації, загальної кількості службовців та інших факторів.

Договором страхування можуть бути установлені:

1) ліміт відповідальності страхової компанії за кожним окремим страховим випадкам, що може статися в період його дії;

2) частка власної участі страхувальника у відшкодуванні втрат (безумовна франшиза) з відповідним зменшенням страхових платежів.

Матеріальні втрати, заподіяні страхувальником третій особ, визначаються лише рішенням судової установи або офіційним розпорядженням представника державної податкової адміністрації.   

Якщо одним страховим випадком прямі матеріальні збитки завдані кільком третім особам і їх загальна сума перевищує розмір страхової суми за договором страхування, страхове відшкодування визначається пропорційно до суми збитків кожної потерпілої особи від загальної суми втрат.

В обсяг страхової відповідальності за даним видом страхування можуть бути також включені ризики, пов’язані з можливістю нанесення третім особам тілесних пошкоджень і спричинення шкоди здоровю.

Розглянемо докладніше страхування професійної відповідальності приватного нотаріуса.

Об'єктом страхування є професійна відповідальність приватного нотаріуса за шкоду, заподіяну фізичним або юридичним особам при вчиненні нотаріальних дій, передбачених ст. 34 та ст. 36 Закону України "Про нотаріат".

Відповідальність страховика настає в разі виникнення матеріальних збитків у особи, яка звернулася до приватного нотаріуса, внаслідок професійних помилок, браку досвіду при вчиненні нотаріальних дій у період чинності договору страхування.

Страховим ризиком є спричинення страхувальником прямих матеріальних збитків третім особам (юридичним чи фізичним) внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків або ненавмисні порушення при вчиненні нотаріальних дій, передбачених ст. 34 та ст. 36 Закону України "Про нотаріат".

Страховим випадком є виникнення зобов'язань страхувальника відшкодувати матеріальні збитки, завдані третій особі внаслідок виконання ним своїх службових обов'язків. Страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати третім особам прямі матеріальні збитки, що виникли в порядку правової відповідальності в період дії договору страхування внаслідок страхового випадку, яка підтверджена необхідними документами та за наявності рішення суду.

Страхове відшкодування поширюється лише на майнову відповідальність страхувальника згідно з чинним цивільним законодавством і не поширюється на кримінальну та моральну відповідальність.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо матеріальні витрати третій особі завдано страхувальником унаслідок:

•  передачі страхувальником права надання професійних послуг особам, які не мали на це законних підстав;
•  при наданні страхувальником професійних послуг третім особам у стані наркотичного або алкогольного сп'яніння;
•  при установленні факту, що за цим ризиком страхувальник не мав підстав на подання професійних послуг.

Страхова сума визначається за домовленістю сторін, але її розмір не може бути менше 100-кратної мінімальної заробітної плати.

Страхові платежі визначаються за тарифами до страхової суми залежно від професійного стажу роботи страхувальника на посаді   нотаріуса   й   ступеня   ризику   в   межах   2-15%.

Нараховані страхові платежі можуть бути внесені готівкою, при укладанні договору страхування або шляхом перерахування суми платежу на розрахунковий рахунок страховика в банку одноразово або в два терміни (протягом 3-х місяців по 50% від суми страхового платежу).

При внесенні нарахованого страхового платежу одноразово страхувальнику надається знижка в розмірі до 15% від суми страхового платежу.

Якщо страхувальник безперервно відновлює страхування своєї відповідальності протягом одного, двох, трьох і більше років і не отримував при цьому страхового відшкодування, то сума наступних страхових платежів зменшується відповідно на 5,10 і 15%.

Договір страхування укладається на підставі заяви страхувальника та документів, які підтверджують його професійний стаж і посвідчують право на заняття приватною нотаріальною діяльністю.

Договір страхування професійної відповідальності приватних  нотаріусів  має  чинність  лише  на території  України.

Підставою для виплати страхового відшкодування за настання страхового випадку є такі документи:

•  договір страхування відповідальності приватного нотаріуса перед третіми особами;
•  заява страхувальника в довільній формі на виплату страхового відшкодування;
•  копії матеріалів справи і відповідних рішень компетентних органів, які мають чинність (при розгляді справи судом, арбітражем або іншими правовими органами).

Страхове відшкодування виплачується в розмірі, установленому судом або іншими компетентними органами, але не більше страхової суми, зазначеної у договорі страхування.

Страхове відшкодування виплачується в національній валюті. Страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 72 годин після отримання страховиком усіх документів.

2. Обов’язкове страхування відповідальності власників собак

Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від  9 липня 2002 р., № 944.

Власником собаки вважається юридична чи фізична особа, яка здійснює догляд за собакою, що належить їй на праві власності або на інших підставах, які не суперечать законодавству (договір оренди, доручення тощо).

Суб'єктами обов'язкового страхування є страхувальники, страховики і треті особи.

Страхувальники - дієздатні громадяни та юридичні особи (крім підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань, органів внутрішніх справ, прокуратури, суду та інших державних органів, які утримують собак для виконання службових обов'язків), які на законних підставах є власниками собак.

Страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення цього виду обов'язкового страхування. Треті особи - фізичні та юридичні особи, яким (або майну яких) заподіяна шкода внаслідок агресивної та/або непередбачуваної дії собаки.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб унаслідок агресивної та/або непередбачуваної дії собаки.

Відшкодуванню підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі внаслідок агресивної та/або непередбачуваної дії собаки, якщо має місце причинний зв'язок між цією дією собаки і заподіяною нею шкодою. Розмір шкоди визначається в установленому законодавством порядку.

Страховими ризиками, внаслідок яких настає цивільно-правова відповідальність страхувальника, є смерть, інвалідність чи втрата працездатності фізичної особи, тимчасовий розлад здоров'я у дитини, а також пошкодження (знищення) майна третьої особи.

Страхова сума установлюється:

•  у разі відшкодування спадкоємцям особи, яка померла внаслідок страхового випадку, - 11 000 гривень;
•  у разі призначення потерпілій фізичній особі першої, другої або третьої групи інвалідності - відповідно 8250, 5500, 2750 грн.;
•  за кожний день непрацездатності   потерпілої   фізичної особи, розладу   здоров'я   дитини - 20 грн.,   але не більше як 2500 грн.;
•  у разі пошкодження (знищення) майна третьої особи – у розмірі його балансової вартості,    але не більше як 30 000 грн.;
•  у разі відсутності балансової вартості майна його  розмір  установлюється страховиком    за    домовленістю з третьою особою, але не більше як 30 000 грн. Якщо така домовленість не була досягнута, розмір збитків установлюється за рішенням суду;
•  у разі часткового   пошкодження   майна   для   виплати   страхового відшкодування оцінюється вартість майна, що підлягає заміні або відновленню (вартість відновлення),  у визначеному законодавством порядку.

Страховий тариф установлюється в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян терміном на один рік незалежно від породи собаки для фізичних осіб та два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян терміном на один рік для юридичних осіб.

Договором страхування передбачається франшиза. Розмір франшизи становить три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян на страховий випадок.

Власники собак, породи яких зазначені нижче, до або під час реєстрації, перереєстрації повинні в установленому порядку укласти договір обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам. У разі відсутності договору страхування реєстрація, перереєстрація собак не проводиться.

Договір страхування може бути укладений на термін від одного до трьох років. Допускається укладення договорів страхування    юридичними особами на користь штатних та позаштатних працівників, якщо вони для виконання службових обов'язків використовують власних собак згідно із законодавством.

Договір страхування набирає чинності з дати, зазначеної в страховому полісі, але не раніше внесення страхувальником страхового платежу на користь страховика, що засвідчується відповідними документами.

У разі зміни власника собаки дія договору страхування поширюється на нового власника за умови переоформлення цього договору на його ім'я.

У разі в'їзду на територію України та відсутності договору страхування, укладеного в Україні, власник собаки повинен укласти договір страхування, крім випадків, коли власник собаки уклав відповідний договір у державі, з уповноваженою організацією зі страхування відповідальності власників собак з якою Україна уклала угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Інформацію про порядок укладення договору страхування надає страховик.

Страховим випадком є подія, в результаті якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшкодування ним шкоди, заподіяної третій особі та/або її майну внаслідок агресивної та/або непередбачуваної дії собаки. Сукупність претензій та позовів, пред'явлених третіми особами щодо відшкодування шкоди, заподіяної однією подією, вважаються одним страховим випадком.

У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний у триденний термін повідомити про це страховика, а для отримання страхового відшкодування подати такі документи:

•  заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку;
•  договір страхування;
•  акт про розслідування страхового випадку (у разі проведення розслідування);
•  витяг з   рішення суду про стягнення зі страхувальника збитків у розмірі заподіяної шкоди (у разі розгляду матеріалів у суді);
•  документи, які засвідчують задоволення претензії  третьої особи;
•  копія листка непрацездатності потерпілої фізичної особи чи довідки медичного закладу про тимчасовий розлад здоров'я у дитини, засвідчена в установленому порядку;
•  копія рішення   медико-соціальної   експертної   комісії про установлення інвалідності потерпілій фізичній особі, засвідчена в установленому порядку;
•  копія свідоцтва про смерть потерпілої фізичної особи, засвідчена в установленому порядку.

У разі загибелі чи смерті потерпілої фізичної особи внаслідок настання страхового випадку її спадкоємці повинні подати документ про правонаступність.

На підставі отриманих документів страховик або уповноважена особа складає у триденний термін страховий акт у формі, що визначається страховиком, який є підставою для виплати страхового відшкодування.

Прямий збиток, що відшкодовується страховиком, визначається у розмірі загального збитку, який зафіксований у страховому акті.

Розмір страхового відшкодування обчислюється шляхом множення прямого збитку на відсоток страхового покриття й віднімання від цього добутку франшизи.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страховик повинен прийняти протягом 10 днів з дати отримання всіх необхідних документів, крім випадків, коли спори, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, розглядаються у судовому порядку.

У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін з дати його прийняття повідомляє заявника у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом п'ятнадцяти робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

За несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми страхового відшкодування за кожний день прострочення.

3. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності зброю

Цей вид страхування здійснюється на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї"' від 29.03.2002 р., № 402.

Суб'єктами страхування відповідальності власників чи користувачів зброї є страхувальники, страховики і треті особи, яким заподіяна шкода.

Об'єктом страхування відповідальності власників чи користувачів зброї є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю та/або майну фізичних і юридичних осіб, внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї.

Страхувальниками є громадяни України, які володіють, зберігають або використовують:

•  бойову нарізну   вогнепальну зброю армійських зразків або зброю, виготовлену за спеціальним замовленням;
•  вихолощену та навчальну зброю;
•  несучасну стрілецьку зброю;
•  мисливську нарізну вогнепальну зброю (карабіни, малокаліберні гвинтівки, комбіновані рушниці тощо);
•  мисливську гладкоствольну вогнепальну зброю;
•  спортивну вогнепальну зброю (спортивні пістолети, револьвери, гвинтівки, рушниці, призначені для використання в спортивних цілях тощо);
•  холодну зброю (арбалети, луки, мисливські ножі, катани, мечі, палаші, ятагани, фінські ножі, кортики, кинджали, багнети, багнети-ножі,   які   не   перебувають   на озброєнні військових формувань);
•  пневматичну зброю (пістолети,   револьвери,   гвинтівки калібру більше  як 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, в яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснених газів).

Страхувальниками є також громадяни, які на законних підставах зберігають та використовують зброю, власниками якої є юридичні особи (крім військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, суду та інших правоохоронних органів під час виконання ними службових обов'язків).

Страховими ризиками, в результаті яких настає цивільно-правова відповідальність страхувальника, є смерть, інвалідність чи втрата працездатності фізичної особи, а також пошкодження (знищення) майна фізичної та/або юридичної особи внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї.

Страховий тариф установлюється в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян терміном на один рік незалежно від виду та кількості зброї в одного громадянина.

Громадяни України до або під час реєстрації, перереєстрації зброї, отримання дозволу на право зберігання, носіння відомчої зброї під час виконання службових обов'язків, закріплення за ними зброї повинні в установленому порядку укласти договір страхування відповідальності власників чи користувачів зброї.

У разі відсутності договору страхування реєстрація, перереєстрація, видача дозволу на право зберігання, носіння відомчої зброї під час виконання службових обов'язків, закріплення зброї не проводиться.

Договір страхування може бути укладений на термін від одного до десяти років.

Страховий платіж може бути перерахований на розрахунковий рахунок страховика або внесений готівкою в його касу.

Договір набирає чинності з дня надходження страхового платежу на рахунок страховика.

Юридичні особи можуть на законних підставах передавати громадянам зброю на зберігання та використання, тільки в разі наявності у цих громадян договорів страхування.

Допускається укладання таких договорів і сплата страхових платежів юридичною особою - власником зброї зі зазначенням у кожному договорі прізвища того, хто буде зберігати або використовувати зброю.

У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний у триденний термін після отримання інформації про страховий випадок повідомити про це страховика.

Документи на виплату страхового відшкодування можуть подаватися страхувальником або третьою особою (її спадкоємцями).

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страховик повинен прийняти протягом 15 діб від дати отримання всіх необхідних документів.

Страховик має право відмовитись від виплати страхового відшкодування страхувальнику в разі невиконання ним взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.

У разі коли заподіяна шкода частково або повністю компенсована іншими причетними до страхового випадку особами, страховик відшкодовує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договором страхування, і сумою, що компенсована іншими особами.

Про таку компенсацію страхувальник, треті особи (їхні спадкоємці) зобов'язані повідомити страховикові.

2.2. Плани семінарських занять

Семінарське заняття № 1

Тема. Страхування життя та пенсій.

Мета. Поглибити, систематизувати і закріпити знання з питань проведення страхування життя та пенсій. Розібратися в умовах укладання договорів страхування життя, їх дії та виплатах страхових сум у разі настання страхового випадку.

План

1.  Зміст та призначення страхування життя.
2.  Умови страхування життя при укладанні договору.
3.  Змішане страхування життя.
4.  Страхування ренти.
5.  Страхування пенсій.

Питання для дискусій

1.  Проблеми страхування життя в Україні і перспективи його розвитку.
2.  Яким чином можна посилити зацікавленість громадян в укладанні договорів страхування життя?
3.  З якою метою, на Вашу думку, роботодавці здійснюють пенсійне страхування своїх працівників?

Доповіді

1.  Місце страхування життя у системі особистого страхування.
2.  Особливості розвитку страхування життя в Україні.
3.  Передумова виникнення страхування життя.
4.  Переваги і недоліки страхування життя в Україні.

Рекомендована література

1.  Закон України  «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»» від 04.10.2001 р., № 2745 –III // www.rada.gov.ua.
2.  Страхування: підручник /Керівник авт. кол. і наук. ред. С. С. Осадець, д-р, екон. наук, проф. - К.: КНЕУ, 2002. - 528 с.
3.  Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. -  [2-ге вид. перер. та доп.] / Говорушко Т.А. - К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.
4.  Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін. ]; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.
5.  Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В. - К.: Знання, 2008. – 350.
6.  Таркуцяк А.О. Страхові послуги: навч. посіб. / Таркуцяк А.О. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 584 с. – Бібліогр. - с. 573-579.

Семінарське заняття № 2

Тема. Медичне страхування.

Мета. Поглибити, систематизувати і закріпити знання з питань проведення медичного страхування. Розглянути форми і умови медичного страхування. Розібратися в умовах медичного страхування та їх особливостях.

План

1.  Економічна необхідність і значення медичного страхування.
2.  Особливості  медичного  страхування.   
3.  Обов`язкове медичне  страхування.
4.  Добровільне  медичне  страхування.
5.  Страхування  на  випадок  хвороби  при  виїзді  за кордон.

Питання для дискусій

1.  Проблеми впровадження медичного страхування в Україні.
2.  Чим можна пояснити збільшення надходження платежів з медичного страхування останніми роками?
3.  Яких заходів повинні вжити страхові компанії, що займаються медичним страхуванням, для залучення клієнтів?
4.  Зробити порівняльну характеристику обов’язкового та добровільного медичного страхування.

Доповіді

1.  Історичний розвиток медичного страхування в Україні.
2.  Роль страхової компанії в системі медичного страхування.
3.  Пропонування програм добровільного медичного страхування на страховому ринку України.
4.  Особливості медичного страхування  громадян, виїжджаючих за кордон.

Рекомендована література

1.  Закон України  «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»» від 04.10.2001 р., № 2745 –III // www.rada.gov.ua.
2.  Страхування: підручник /Керівник авт. кол. і наук. ред. С. С. Осадець, д-р, екон. наук, проф. - К.: КНЕУ, 2002. - 528 с.
3.  Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. -  [2-ге вид. перер. та доп.] / Говорушко Т.А. -  К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.
4.  Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін. ]; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.
5.  Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В. - К.: Знання, 2008. - 350 с.
6.  Таркуцяк А.О. Страхові послуги: навч. посіб. / Таркуцяк А.О. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 584 с. – Бібліогр. - с. 573-579.

Семінарське заняття № 3

Тема.   Страхування технічних ризиків.

Мета. Поглибити, систематизувати і закріпити знання з питань страхування технічних ризиків. Розглянути основні умови страхування будівельно-монтажних ризиків та ризиків, пов’язаних з впровадженням нової техніки і технології. З’ясувати особливості страхування електронної техніки.

План

1.  Необхідність, значення страхування технічних ризиків.
2.  Страхування будівельно-монтажних ризиків.
3.  Страхування ризиків, пов’язаних з впровадженням нової техніки та технології.
4.  Страхування електронної техніки.
5.  Страхування машин від поломок.

Питання для дискусій

1.  Чому, на Вашу думку, в обсяг відповідальності зі страхування будівельно-монтажних ризиків слід включати відповідальність перед третіми особами?
2.  Проблеми та перспективи розвитку страхування технічних ризиків в Україні.
3.  У чому особливість страхування непрямих збитків при страхуванні ризиків, пов’язаних з впровадженням нової техніки і технології?

Доповіді

1.  Роль страхування технічних ризиків в підприємницькій діяльності.
2.  Особливості страхування електронного обладнання.
3.  Передумова виникнення страхування технічних ризиків.
4.  Розвиток страхування технічних ризиків і будівельно-монтажних в Україні.

Рекомендована література

1.  Закон України  «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»» від 04.10.2001 р., № 2745 –III // www.rada.gov.ua.
2.  Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. -  [2-ге вид. перер. та доп.] / Говорушко Т.А. - К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.
3.  Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін. ]; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.
4.  Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В. - К.: Знання, 2008. - 350 с.
5.  Таркуцяк А.О. Страхові послуги: навч.посіб. / Таркуцяк А.О. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 584 с. – Бібліогр. - с. 573-579.

Семінарське заняття № 4

Тема. Морське та авіаційне страхування.

Мета. Поглибити, систематизувати і закріпити знання з питань страхування морських та авіаційних об’єктів. Визначити сутність, особливість і основні умови страхування морського та авіаційного транспорту й інших об’єктів (пасажирів, багажу тощо).

План

1.  Необхідність, сутність і значення морського страхування.
2.  Страхування суден.
3.  Страхування вантажів.
4.  Страхування відповідальності судновласників.
5.  Необхідність і особливості страхування авіаційних ризиків.
6.  Страхування повітряних суден.
7.  Страхування відповідальності власників повітряних суден.

Питання для дискусій

1.  Аналіз  причин, які обумовлюють той факт, що морське страхування в Україні почало розвиватися лише останнім часом.
2.  Страховий захист громадян від нещасних випадків на морському та повітряному транспорті.
3.  Порівняйте спільні та відмінні риси страхування різноманітних засобів транспорту: автотранспорту, морських та авіаційних суден.

                                                       

Доповіді

1.  Економічна сутність, роль та основні етапи розвитку морського страхування.
2.  Порівняльна характеристика за формами проведення у вітчизняній та міжнародній практиці.
3.  Роль суб’єктів інфраструктури в реалізації видів авіаційного страхування.
4.  Специфіка ринку космічного страхування.

Рекомендована література

1.  Закон України  «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»» від 04.10.2001 р. № 2745 –III // www.rada.gov.ua.
2.  Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. -  [2-ге вид. перер. та доп.]/ Говорушко Т.А.   – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.
3.  Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін. ]; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.
4.  Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В. - К.: Знання, 2008. - 350 с.

2.3. Плани практичних занять

Практичне заняття  № 1

Тема. Порядок укладання та  ведення  страхової угоди.

Мета. Засвоєння принципових моментів взаємовідносин страховика та страхувальника на всіх стадіях проходження страхової угоди.

Методичне забезпечення.  Закон України „Про страхування”, Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками.

План

1.  Обговорення взаємовідносин сторін на всіх стадіях страхової угоди.
2.  Обговорення конкретних ситуацій.
3.  Виконання практичного завдання.
4.  Підведення підсумків заняття.

Тестові завдання

Визначити одну або декілька правильних відповідей:

1. Договір страхування - це письмова угода між:

а) страхувальником і страховиком;  б) страхувальником та державою;

в) страховиком та Уповноваженим органом з питань страхування.

2. Правила страхування – це:

а) договір страхування;         б) аварійний сертифікат;

в)документ, який визначає умови проведення певного виду страхування;

г) перелік претензій страхувальника до страховика.

3. Правила страхування з добровільних видів розробляються:     

а) страховиком для кожного виду страхування окремо;

б) Кабінетом Міністрів України.

4. Правила страхування з обов’язкових видів розробляються:     

а) страховиком для кожного виду страхування окремо;

б) Кабінетом Міністрів України.

5. До суттєвих умов договору добровільного страхування відносяться:

а) контингент страхувальників та застрахованих;

б) порядок оформлення договору страхування та порядок  вступу договору в дію;

в) об’єкти та предмети страхування;

г)  обсяг страхової відповідальності (страхові ризики);

д) порядок визначення шкоди та страхового відшкодування;

е) термін страхування; страхова сума;

є) тарифні ставки страхових платежів (внесків, премій ).

6. Порядок оформлення договору страхування та порядок  вступу договору в дію відноситься до:

а) суттєвих умов страхування;                б) несуттєвих умов страхування.

7. До етапів укладання страхової угоди відносяться:

а) подання страхувальником заяви про прийняття об’єкта на страхування;

б) розробка страховиком правил страхування;

в) вирішення страховиком питання щодо прийняття даного  об’єкта на страхування (андерайтинг);

г) отримання страховиком дозволу на укладання договору;

д) укладання договору страхування (видача страхового полісу);

е) відшкодування   збитків за   договором  страхування (закінчення дії договору, дострокове припинення договору).

8. Заява  на  укладання договору  добровільного страхування  подається страхувальником:

а) за всіма видами тільки в письмової формі;

б) за деякими видами страхування передбачається подача заяви  в усній формі.

9. Андерайтинг – це процес:

а) подальшої передачі раніше прийнятих ризиків на перестрахування іншим страховикам;

б) вирішення питань щодо прийняття ризику на страхування;

в) пов'язаний із залученням нових видів страхування.

10. Плата за страхування, яку зобов’язаний внести страхувальник страховику відповідно  до договору страхування, називається:

а) страховим тарифом;                      б) страховою  сумою;

в) страховою премією;                         г) страховим відшкодуванням.

11. Розмір страхового платежу за рік обчислюється за формулою:

  а) страховий платіж (внесок) =  страхова сума  х  тариф  ;

                                                                 100

б) страховий платіж (внесок) = страхове відшкодування х тариф

                                                                     100

12. Розмір страхового платежу залежить від:

а) страхової суми;      б) терміну страхування;      в) розміру відшкодування;          г) вартості майна;     д) тарифної ставки;             е) форми страхування.                     

13. Початок дії договору страхування при сплаті страхової премії (страхового платежу) готівкою починається:

а) з дня надходження страхової премії на рахунок страховика;

б) з того дня, який слідує за днем сплати.

14. При поновленні договору початок дії договору страхування починається:

а) з дня надходження страхової премії на рахунок страховика;

б) з того дня, який слідує за днем сплати;

в) з наступного дня, після закінчення попереднього договору.

15. Дію договору страхування може припинити:

а) наглядовий орган у сфері страхування;

б) страховий брокер або страховий агент;

в) страховик;               г) аварійний комісар;          д) страхувальник

 16. У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику:

а) повертаються повністю сплачені ним страхові платежі;

       б) страховик виплачує страхувальнику викупну суму.

 17.Страховик виплачує викупну суму:

а) у разі дострокового припинення дії договору страхування життя;

б) у разі закінчення дії договору страхування життя.

18. Страхове відшкодування - це:

а) плата за страхування, яку сплачує страхувальник у момент укладання договору;

б) фінансування запобіжних заходів;

в) комісійні страхового агента;

г) виплата, яка здійснюється страховиком при настанні страхового випадку.

 19. При  розрахунку  суми  виплати  за  пошкоджене  майно  вартість залишків майна, придатних для  подальшого використання:

а) включається у суму страхового збитку;

б) вилучається із суми страхового збитку (шкоди);

в) включається у суму страхового відшкодування;

г) вилучається із страхової суми.

20. Під системою страхового забезпечення розуміється:

а) система розрахунку страхових тарифів;

б) сукупність заходів, пов’язаних з попередженням страхових випадків;

в) методи розрахунку страхового відшкодування;

г) система управління у сфері страхової діяльності.

21. Виплата страхового відшкодування в розмірі шкоди, але в межах страхової суми, передбачає:

а) система забезпечення першого ризику;

б) пропорційна система страхового забезпечення;

в) гранична система страхового забезпечення;

г) страхування за системою «дробової частини».

22. Виплату  страхового відшкодування у розмірі такої частки шкоди (збитку), яку страхова сума займає по відношенню до страхової оцінки (вартості) об'єкта, передбачає:

а) система забезпечення першого ризику;

б) пропорційна система страхового  забезпечення;

в) гранична система страхового забезпечення;

г) система страхування за дійсною вартістю майна.

23. При настанні страхового випадку страхувальник зобов’язаний:

а) письмово звернутися в страхову компанію;

б) скласти страховий акт;                    в)  почати відновлювальні роботи;

г)  обчислити суму збитку;

д)  заявити у відповідні  правоохоронні  органи, органи пожежного нагляду.

24. Франшиза – це:

а) системний підхід щодо укладання договору страхування;

б) розробка каналів реалізації страхових послуг;

в) система страхового забезпечення.

г) частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

25.Франшиза встановлюється:

а) у відсотках від страхової суми;               б) в абсолютній сумі;

в) у відсотках від суми відшкодування.

26. Франшиза може бути:

а) повною;                       б) частковою;                  в) умовною;                    

г) безумовною;                д) внутрішньою;             е) зовнішньою.

є) номінальною;              ж) реальною;

27. Договір страхування домашнього майна громадянина укладається на рік на страхову суму 10000 грн., а тарифна ставка складає 2,5%, то страхова премія буде складати:

а) 2500 грн.;         б) 250 грн.;           в) 500 грн.;            г) 3000 грн.

28. Якщо за договором страхування майна вартістю 4000 грн., застрахованого на 3000 грн., визначено збиток 3172 грн., то страхове відшкодування за системою першого ризику складає:

а) 3000 грн.;     б) 3172 грн.;   в) 172 грн.;     г) 2379 грн.

29. Якщо за договором страхування автотранспорту вартістю 50000 грн., застрахованого на 25000 грн., визначено збиток 4750 грн., то страхове відшкодування за пропорційною системою складає:

а) 50000 грн.;    б) 2500 грн.;     в) 2375 грн.;    г) 25000 грн.

30. Якщо сума страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності визначена  у розмірі 17200 грн., а безумовна франшиза складає 3500 грн., то виплата страхувальнику складає:

а) 3500 грн.;      б) 13700 грн.;   в) 17200 грн.;      г) виплати не буде.

31. Якщо сума страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності визначена  у розмірі 3200 грн., а умовна франшиза складає 3500 грн., то виплата страхувальнику складає:

а) 3200 грн.;      б) 3500 грн.;    в) 6700 грн.;     г) виплати не буде.

Практичні завдання

Завдання 1. Страхувальник уклав договір страхування майна на страхову суму 40 тис. грн. терміном на 1один рік, тарифна ставка за даним договором складає 2,1%.

      Визначити страховій платіж за договором страхування.

Завдання 2. Громадянин уклав договір страхування домашнього майна на страхову суму 30 тис. грн. терміном на 7 місяців. Страховій внесок (платіж) він сплатив готівкою 7 червня поточного року. Тарифна ставка складає 1,9%.       

      Визначити страховий платіж за договором страхування, вказати початок та кінець дії договору страхування.

 

Завдання 3. Страхувальник уклав договір страхування майна терміном на три роки на страхову суму 50 тис. грн. Тарифна ставка складає 2,4%, при укладанні договору  страхування  страховик  установив скидку  у розмірі 5%.

      Визначити страховий платіж за договором страхування.

Завдання 4. Страхувальник уклав договір страхування майна за системою першого ризику на страхову суму 25 тис. грн.  У період дії договору страхування майно  було пошкоджено, розмір збитку був визначений у розмірі 28 678 грн.  

        Визначити розмір страхового відшкодування.

Завдання 5. В страхову компанію подані заяві від страхувальників на отримання страхового відшкодування  у разі отримання збитків в період дії договору страхування від страхових випадків:

Підприємство (страхувальник)	Вартість майна, тис. грн.	Страхова сума, тис. грн.	Франшиза, %	Сума збитку, грн.
			Умовна	Безумовна
А	4566,8	4566,8		5	125678
Б	6566,5	3939,9		2	297857
В	750,6	375,3	3		34785
Г	840,5	504,3	5		39856

     

Визначити яку суму відшкодування отримує кожний страхувальник згідно з договором страхування, якщо договори страхування були укладені за системою пропорційної відповідальності.

Рекомендована література

1.  Закон України „Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.2001 р., № 2745 – III // www.rada.gov.ua.
2.  Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. -  [2-ге вид. перер. та доп.]/ Говорушко Т.А. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.
3.  Безугла В.О. Страхування: навч. посіб./ Безугла В.О., Постіл І.І., Шаповал Л.П. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 582 с.
4.  Ткаченко Н.В. Страхування. Практикум: навч. посіб./ Ткаченко Н.В.  – К.: Ліра-К, 2007. – 270 с.
5.  Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін. ]; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.
6.  Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В. – К.: Знання, 2008. – 350 с.

Практичне заняття  № 2

Тема. Страхування від нещасних випадків.

 Мета. Формування у студентів навичок та вмінь укладання договорів страхування від нещасних випадків.

Методичне забезпечення. Правила індивідуального страхування від нещасних випадків. Правила  обов’язкових видів страхування від нещасних випадків.

План

1.  Обговорення правил та порядку укладання договорів добровільного та обов’язкового страхування від нещасних випадків.
2.  Розв’язання задач.
3.  Оформлення договорів страхування від нещасних випадків.
4.  Підведення підсумків заняття.

Тестові завдання 

Визначити одну або декілька правильних відповідей:

 1. Договори страхування від нещасних випадків відносяться до:

а) ризикових видів особистого страхування;

б) накопичених довгострокових видів особистого страхування.

     2. Послуги з укладання  договорів  страхування від нещасних випадків  надає:

а) будь-яка страхова компанія;

б) тільки ті страхові компанії, які отримали у відповідному порядку ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових  послуг на проведення договорів особистого страхування;

в) тільки ті страхові компанії, які отримали у відповідному порядку ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових  послуг на проведення конкретних ризикових видів страхування.

   3. За договорами страхування від нещасних випадків передбачається  виплата страхової суми у повному розмірі або певної її частини при  настанні:

  а) тимчасової втрати застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку;

  б) стійкої втрати застрахованим працездатності  внаслідок нещасного випадку, що привело до установлення інвалідності І, ІІ або ІІІ групи;

  в) смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку;

  г) по закінченні терміну дії договору страхування.

     4. До страхування від нещасних випадків належать наступні види:

      а) довічне страхування;                    б) страхування школярів;

      в) змішане страхування життя;        г) страхування до вступу в шлюб;

      д) обов’язкове особисте страхування на транспорті.

     5. Залежно від форм проведення виділяють:

а) обов’язкове страхування від нещасних випадків; 

б) добровільне страхування від нещасних випадків;

в) індивідуальне страхування від нещасних випадків;

г) колективне страхування від нещасних випадків.

  6.  Договір добровільного страхування від нещасних випадків може бути:

      а) лише індивідуальним;                                б) лише колективним;

     в) індивідуальним або колективним;          г) взаємним.

 7. При укладанні колективного договору від нещасних випадків страхувальником виступає:

  а) фізична особа;                   б) юридична особа.

   8. До добровільних  видів страхування від нещасних випадків відносяться:

а) страхування дітей від нещасних випадків;

б) індивідуальне страхування від нещасних випадків;

в) страхування студентів;           г) державне  страхування суддів;

д) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

   9. Страхова сума за договорами індивідуального добровільного страхування від нещасних випадків встановлюється:

  а) за домовленістю між страховиком і страхувальником;

  б) залежно від розміру заробітної плати за останньою посадою;

  в) залежно від  неоподаткованого  мінімуму доходів  громадян  на  момент укладання договору.

    10. Страхувальниками за договорами індивідуального страхування громадян від нещасних випадків є:

  а) фізичні особи незалежно від віку;                б) юридичні особи;

  в) громадяни у віці від 16 до конкретної верхньої вікової межі.

     11. Договір індивідуального страхування громадян  від нещасних випадків може бути укладений за умови, що страхувальник:

  а) доведе свою платоспроможність;

  б) надасть страховику заяву про страхування;

  в) надасть страховику довідку з місця своєї роботи.

    12. Термін страхування за договорами індивідуального страхування громадян від нещасних випадків складає:

 а)  від одного до п’яти  років;                   б) невизначений термін;

 в) з одного до 12 місяців.

      13. Страховий платіж (внесок) за договорами індивідуального страхування громадян від нещасних випадків залежить від:

  а) страхової суми;                         б) віку застрахованого;

  в) терміну страхування;                г) тарифної ставки.

     14. Тарифна ставка за договорами індивідуального страхування громадян від нещасних випадків залежить від:

 а) варіанта страхування;                 б) віку застрахованого;

 в) від професії застрахованого;      г) терміну страхування;

 д) розміру скидки;                           е) статі застрахованого.

     15. За договорами страхування дітей від нещасних випадків застрахованими вважаються:

  а) батьки, опікуни та інші родичі;

  б) діти з моменту народження до 15 років;

  в) діти з моменту народження до 16 років.

     16. Обов'язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті  підлягають (застраховані особі):

  а) пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

  б) працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях  (водії);

 в) пасажирів морського, автомобільного транспорту на прогулянкових лініях;

  г) пасажири автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах.

  17. Розмір страхової суми для кожного застрахованого за обов’язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті  складає:

  а) 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

  б) 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

  в) 6000 прожиткових мінімумів.

    18. Страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті:

 а) включається у вартість квитка;   

 б) відраховуються із заробітної плати або пенсії;

в) сплачуються за місцем роботи пасажира;

г) сплачуються за рахунок коштів Державного бюджету.

  19. Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства:

 а) підлягають обов'язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу;

 б) не підлягають обов’язковому страхуванню;

 в) вносять платіж за місцем проживання або роботи.

  20. За рахунок коштів державного бюджету проводяться наступні види обов’язкового страхування:

      а) від нещасних випадків на транспорті;

      б) страхування спортсменів вищих категорій;

      в) цивільної відповідальності власників транспорту;

      г) життя і здоров’я народних депутатів України.

 21. У разі отримання травми за договором страхування громадян від нещасних випадків застрахованому виплачується сума, яка залежіть

 а) від розміру його місячної заробітної плати;

б) страхової суми;

в) тривалості лікування внаслідок отриманої травми.

 22.  Громадянин уклав договір страхування від нещасних випадків на страхову суму 4000 грн. У період дії договору він загинув у автокатастрофі, раніше  він отримував  страхову виплату за травму у розміри 865 грн. Тоді виплата по смерті застрахованого складає:

 а) 4000 грн.;                        б) 3135 грн.;

 в) виплати не буде, оскільки це не страховий випадок.

 23. У разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за договором обов’язкового страхування від нещасних випадків на транспорті застрахованому виплачується сума:

а) у розмірі 0,2% страхової суми за кожну добу лікування, але не більше 50% страхової суми;

б) у розмірі 0,5% страхової суми за кожну добу лікування, але не більше 50% страхової суми;

в) у розмірі 0,2% місячної заробітної плати за кожну добу лікування;

г) визначений відсоток згідно з таблицями витрат залежно від ступеня втрати працездатності.

 24. У разі отримання пасажиром травми внаслідок нещасного випадку на транспорті та установлення йому інвалідності виплачується сума:

а) у розмірі 0,2% страхової суми за кожну добу лікування, але не більше 50% страхової суми;

б) у розмірі 0,5% страхової суми за кожну добу лікування, але не більше 50% страхової суми;

в) у розмірі 0,2% місячної заробітної плати за кожну добу лікування;

г) визначений відсоток від страхової суми залежно від групи інвалідності.

 25. За обов’язковим державним особистим страхуванням посадових осіб органів державної податкової служби страховик у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків призводить виплату страхової суми його спадкоємцям:

а) у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав;

б) 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

в) у розмірі п’ятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав.

  26. Застрахований, його спадкоємці або особи, які визначеним у договорі страхуванням (вигодонабувачі) можуть звернутися до страховика за виплатою страхової суми за договорами страхування від нещасних випадків:

а) протягом трьох  років з дня настання страхового випадку;

б) протягом 10 діб з дня настання страхового випадку;

в) протягом шести місяців з дня настання страхового випадку;

г) термін звертання невизначений.

Практичні завдання

 Завдання 1. Громадянин, який працює слюсарем на заводі, 24 серпня поточного року уклав договір страхування від нещасних випадків на страхову суму 20000 гривень на строк один рік за варіантом «А». Страховий внесок (страховий платіж) він сплатив готівкою при укладанні договору страхування.

         Необхідно  визначити суму страхового внеску та вказати початок і закінчення дії договору страхування, якщо розмір тарифної ставки 1,5%.

 Завдання 2. Громадянин, який працює монтажником бетонних конструкцій,  виявив бажання відновити договір страхування від нещасних випадків до закінчення попереднього договору. Попередній договір  діє до 30 вересня поточного року включно. Наступний договір він укладає на страхову суму 10000 грн. строком на рік за варіантом «А». Як постійному страхувальнику йому надана знижка в розмірі 5%. Страхову премію страхувальник сплатив готівкою 17 вересня поточного року.

        Необхідно  визначити суму страхового внеску та вказати початок і закінчення дії договору страхування, якщо розмір тарифної ставки складає 1,8%.

 Завдання 3.  Студент інституту 30 жовтня поточного року уклав договір страхування від нещасних випадків на страхову суму 10000 гривень на термін  шість місяців за варіантом «Б». Страховий внесок (страховий платіж) він сплатив готівкою при укладанні договору страхування. Тарифна ставка 1,2%, при укладанні договору на термін шість місяців розмір внеску враховується у розмірі 65% річного внеску.

         Необхідно  визначити суму страхового внеску та вказати початок і закінчення дії договору страхування (для розрахунку страхового внеску необхідно користуватися додатками).   

        

 Завдання 4.  Водій міського електротранспорту виявив бажання укласти договір страхування від нещасних випадків на страхову суму 5000 гривень на термін три роки за варіантом «А». Страховий внесок був удержаний з заробітної плати та поступив на рахунок страхової компанії 17 листопада поточного року. При укладанні договору страхування на термін три роки страховик дає знижку (пільгу) у розмірі 10%.

         Необхідно  визначити суму страхового внеску та вказати початок і закінчення дії договору страхування, якщо тарифна ставка складає 1,5%.

 Завдання 5.  До страхової компанії звернувся громадянин з заявою  для отримання страхової суми.  Він має договір страхування громадян від нещасних випадків на страхову суму 5000 грн. Протягом дії договору страхування він отримав травму, внаслідок якої лікувався з 22 серпня по 17 листопада включно поточного року.

    Визначити страхову суму, яку застрахований отримує від страхової компанії.  Перелічити   документи, які  застрахований повинен подати до страхової компанії для отримання страхової суми?

 Завдання 6.  До страхової компанії звернулись з заявою для отримання страхової суми спадкоємці застрахованого. Застрахований мав договір страхування громадян від нещасних випадків на страхову суму 10000 грн., у  період дії договору страхування він загинув в автомобільній катастрофі. Було установлено, що раніше застрахований отримав за даним договором страхову суму у розмірі 1250 грн.

      Необхідно:  

       1) Перелічити документи, які спадкоємці повинні подати до страхової компанії для отримання страхової суми?

       2) Визначити  страхову суму, яку вони отримають  від страхової компанії.

 Завдання 7. Громадянин має договір страхування від нещасних випадків на страхову суму 4000 грн. У термін дії договору страхувальник отримав травму, внаслідок якої згідно з таблицями витрат залежно від ступеня втрати працездатності йому була установлена втрата працездатності  у розмірі 15%.

Визначити розмір страхової суми, яку  отримає страхувальник по травмі.

 Завдання 8. В результаті аварії на залізниці 4 липня поточного року декілька пасажирів електропоїзда отримали травми різних ступеня тяжкості. Так, Іванченко С.Р. лікувався по 11 жовтня включно, Сидоренко П.С. лікувався по 30 серпня включно, Смирнову Н.Л. була установлена інвалідність ІІ групи.

Необхідно вказати, які документи повинні представити застраховані особи  для отримання страхових сум та яку суму  отримає кожний із застрахованих.

 Завдання 9. Автотранспортне підприємство уклало колективний договір страхування водіїв від нещасних випадків на загальну страхову суму 230000 грн. За штатним розкладом на підприємстві працює 46 водіїв. У термін дії договору водій Іванов І.О. отримав травму при виконанні службових обов’язків і лікувався 27 днів.

Визначити страхову суму, яку одержить застрахований водій за отриману травму.

 Завдання 10.  До страхової компанії звернувся громадянин з заявою  для отримання страхової суми за договором державного обов’язкового страхування посадових осіб органів державної податкової служби. Під час виконання службових обов’язків він отримав травму. Згідно зі спеціальними таблицями ступінь втрати працездатності була встановлена у розмірі 23%. Розмір місячної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до установлення втрати працездатності, складав 4355 грн.

Вказати страхову суму, яка буде виплачена застрахованому.

Рекомендована література

   1.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» від 14.08.1996 р., № 959 // www.rada.gov.ua.

   2. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку та   умов обов'язкового державного страхування спортсменів вищих категорій від 31 травня 1995 р., № 378 // www.rada.gov.ua.

   3.  Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. / Говорушко Т.А. -  [2-ге вид. перер. та доп.] – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.

   4. Безугла В.О. Страхування: навч. посіб. / Безугла В.О., Постіл І.І., Шаповал Л.П.  – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 582 с.

    5. Ткаченко Н.В. Страхування. Практикум: навч. посіб. / Ткаченко Н.В. – К.: Ліра-К, 2007. – 270 с.

    6. Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін. ]; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.

   7. Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В. - К.: Знання, 2008. - 350 с.

Практичне заняття  № 3

Тема. Страхування підприємницьких ризиків. Сільськогосподарське страхування

Мета. Розібратися в порядку укладання договорів страхування підприємницьких ризиків та сільськогосподарських об’єктів страхування і забезпечення їх виконання.

Методичне забезпечення. Закон України „Про страхування”, Правила страхування майна юридичних осіб. Правила страхування майна сільськогосподарських підприємств.

План

    1. Обговорення порядку укладання договорів страхування майна підприємств та забезпечення їх виконання.

2. Обговорення порядку укладання договорів сільськогосподарських об’єктів страхування і забезпечення їх виконання.

    3. Виконання практичного завдання.

4. Підведення підсумків заняття.

Тестові завдання

              Визначити одну або декілька правильних відповідей:

 1. До об’єктів  страхування за договором добровільного страхування майна юридичних осіб відносяться:

 а) будівлі та споруди;                            б) виробниче обладнання;

 в) комп’ютери та оргтехніка;                г) технічні носії інформації;

 д) готова продукція;                              е) бухгалтерські документи.

  2. Страхова сума за договором добровільного страхування майна юридичних осіб установлюється:

а) за домовленістю сторін у межах вартості майна на момент страхового випадку;

б) за домовленістю сторін в межах вартості майна на момент укладання договору;

в) на будь-яку  суму за бажанням страхувальника.

 3. Яке майно юридичних осіб (підприємств) не береться на страхування:

 а) сировина, готова продукція;                         б) цінні папери, готівка;

 в) обладнання, інвентар;                                    г) будівлі та споруди.

 4.  Страховик з “вогневого” страхування відшкодовує збитки, які виникли внаслідок:

а) воєнних дій;                                  б) обробки вогнем;

в) удару блискавки;                          г) радіаційного зараження.

 5. Об’єктами страхування від перерв у виробництві є:

а) фінансові втрати від перерви у виробництві;

б) втрата прибутку від невиконання умов комерційної угоди;

в) поточні витрати виробництва;

г) втрата прибутку, внаслідок реконструкції активів.

 6. Об’єктом страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції є:

а) шкода, заподіяна життю і здоровю споживача продукції;

б) моральна шкода, заподіяна споживачу продукції;

в) шкода, заподіяна споживачем самій продукції товаровиробника;

г) шкода, заподіяна споживачем майну товаровиробника.

 7. Термін страхування при страхуванні відповідальності товаровиробника за якість продукції:

а) обмежується роком;

б) обмежується терміном позовної давності;

в) обмежується гарантійним терміном експлуатації продукції;

г) обмежується шести місяцями.

 8. За договором  страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції відшкодовуються збитки, спричинені:

а) неправильним зберіганням продукції на складі страховика;

б) дефективними товарами;

в) пошкодженням самого товару;

г) неправильним застосуванням самого товару.

 9. Найбільше зумовлює потребу в сільськогосподарському страхуванні:

а) сезонність вирощування сільськогосподарських культур;

б) коливання цін на сільськогосподарську продукцію;

в) знищення врожаю сільськогосподарських культур через засуху;

г) захворювання тварин унаслідок годування неякісними кормами.

 10. До об'єктів сільськогосподарського страхування належать:

 а) будівлі, споруди, обладнання, техніка та інші об'єкти;

 б) природні сінокоси і пасовища;

 в) підпокривні та безпокривні багаторічні трави;

 г) врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;

 д) сільськогосподарські тварини.  

11. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень в Україні проводиться:

  а) як в обов’язковій так і добровільній формі;

  б) тільки в обов’язковій формі:

  в) тільки у добровільній формі.   

  12. До страхових ризиків, на випадок яких проводиться страхування врожаю сільськогосподарських культур, належать

  а) град;      б)  пожежа;     в) внесення неякісних добрів;     

  г) ураган;  д) сель;            е) хвороби рослин.

  13. Страхова сума по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю та залежить від:

а) середньої врожайності з гектара за останні п'ять років;

б) тарифної ставки;                         в)  ціни одного центнера продукції;

г) площі посіву;                               д) франшизи.

 14. Розмір страхового платежу за обов’язковим страхуванням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень визначається шляхом:

а) множення страхової суми на страховий тариф та відсоток страхового покриття;

б) множення страхової суми на страховий тариф та термін страхування;

в) множення страхової суми на страховий внесок та відсоток страхового покриття.

  15. Тарифна ставка за обов’язковим страхуванням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень визначається:

а) на розсуд страхової компанії з урахуванням якості земель;

б) за областями залежно від виду культури.

   16. Відсоток страхового покриття за обов’язковим страхуванням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень установлюється:

а) у розмірі 70%;     б) у розмірі 100%;    в) за домовленістю двох сторін.

 17. Відсоток страхового покриття за договорами добровільного страхуванням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень установлюється:

а) у розмірі 70%;      б) у розмірі 100%;    в) за домовленістю двох сторін.

 18. За обов’язковим страхуванням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень страхувальник має право на зменшення розміру страхового тарифу до 10 відсотків у разі:

а) безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та неотримання страхового відшкодування протягом двох років;

б) установлення страхового покриття у розмірі 100%.

       19. Обов'язковому страхуванню у сільськогосподарських підприємствах підлягають наступні види тварин:

       а) племінні тварини віком від одного року;           б) сім'ї бджіл;

       в) вівці, кози;                                                             г) домашня птиця.

  20. Страхування будівель споруд, обладнання, техніки та інших об'єктів сільськогосподарських підприємств здійснюватися:

а) в обов’язковій формі;                 б) у добровільній формі.

 21. Страхове відшкодування зі страхування тварин визначається за:

а) системою забезпечення першого ризику;

б) пропорційною системою страхового  забезпечення;

в) граничною системою страхового забезпечення;

г) системою страхування за дійсною вартістю.

 22. Якщо в середньому п’ятирічна  врожайність пшениці складає 30 ц з гектара, площа посіву 100 га, а ціна 200 грн. за центнер, то страхова оцінка врожаю пшениці буде складати:

а) 600000 грн.;   б)  60000 грн.;   в) 20000 грн.;     г)  3000 грн.

 23. Якщо недобір врожаю цукрових буряків складає 10 ц з гектара, площа посіву 50 га, а ціна 100 грн. за центнер, то страхове відшкодування за обов’язковим страхуванням складає:

а) 50000 грн.;     б) 6000 грн.;   в)  35000 грн.;       г)  3000 грн.

 24. Якщо балансова вартість тварини становить 4500 грн., а відповідальність страховика 60%, то страхове відшкодування в результаті загибелі тварини від нещасного випадку складає:

 а) 4500 грн.;      б) 1800 грн.;       в) 2250 грн.;            г)  2700 грн.

Практичні завдання

 Завдання 1. Підприємство уклало договір страхування майна на страхову суму, яка складає 70% його вартості. Вартість майна підприємства 640 тис. грн., термін страхування сім місяців, тарифна ставка складає  2,7%. При укладанні договору страхування страхувальнику надана надбавка в розмірі 5%. Страхові платежі надійшли на рахунок страхової організації 11 серпня поточного року.             

Визначити:   

1. Початок і закінчення договору страхування.

2. Страхову суму за договором страхування.

3. Страхову премію, яку сплатив страхувальник, враховуючи коефіцієнт короткотерміновості:

Термін страхування, місяців	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Коефіцієнт	0,3	0,4	0,5	0,6	0,65	0,7	0,75	0,8	0,85	0,9	0,95	1,0

 Завдання 2. Підприємство має договір страхування майна, який укладено на страхову суму 112000 грн., що складає 70% вартості майна. Дія договору установлена з 1 травня поточного року по 30 квітня наступного року.

Страхувальник вирішив збільшити страхову суму до повної вартості майна і в жовтні місяці поточного року уклав додатковий договір страхування.     

Визначити:

1.   Страхову суму за додатковим договором страхування.

       2. Страхову премію за додатковим договором, якщо тарифна ставка складає 1,4%.

 Завдання 3. Підприємство уклало договір страхування майна на страхову суму, яка складала 60% його вартості терміном на один рік. Вартість майна підприємства на момент укладання договору згідно з бухгалтерськими документами складала 7578,5 тис. грн. Початок дії договору 27 квітня поточного року, тарифна ставка за даним договором складала 2,7%. Страховик  2 листопада поточного року отримав від страхувальника заяву з бажанням збільшити розмір страхової суми до повної вартості майна, страховик зобов’язався сплати платіж за додатковим договором до 10 листопада.

      Визначити страховий платіж (страхову премію) за додатковим договором страхування, вкажіть  кінець його дії.

 Завдання 4. Фермерське господарство засіяло пшеницею 300 га. Протягом останніх п’яти років врожайність зернових у господарстві становила 35, 38, 32, 39, 36 центнерів з гектара.

Врожай зернових підлягає обов’язковому страхуванню врожаю зернових культур. Ціна пшениці складає 315 грн. за центнер. Страховий тариф 8%.

Визначити суму страхових платежів.

 Завдання 5. Сільськогосподарське підприємство засіяло озимою пшеницею  250 га. Врожайність з 1 га за останні п’ять  років, за даними обліку страхувальника, становила 35, 36, 32, 39, 33 ц/га. Ціна 1 ц пшениці, що склалася за минулий рік 315 грн. за центнер. Страховий тариф 8,5%, страхове покриття становить 70%.  

Страхувальник протягом останніх чотирьох років безперервно укладав договір страхування та не отримував страхове відшкодування, тому йому надається знижка у розмірі 10%.

Визначити розмір страхового платежу за договором обов’язкового страхування врожаю зернових культур.

 Завдання 6.  До страхової компанії подані заяви на виплату страхового відшкодування за втрачене та пошкоджене майно підприємств  у зв’язку зі страховими випадками, які відбулися в період дії договорів страхування.

Визначити суму виплати страхувальникам за пропорційною системою страхового забезпечення на підставі наведених в таблиці даних:

Назва підприємства	Вартість майна, тис. грн.	Страхова сума., тис. грн.	Франшиза в %	Сума збитку, тис. грн.
			умовна	безумовна
Ф-ка іграшок	2234	1117	5		1891,2
Маг.„Верона”	1420	1420		5	65,6
АО „ Краян”	3640	2912		3	1245,6

 Завдання 7.  Сільськогосподарське підприємство застрахувало врожай цукрових буряків на площі 70 га.  У результаті посухи підприємство недоотримало врожай. У договорі страхування було визначено: середня врожайність з 1 га  за п’ять останніх років 30 ц, ціна 1 ц 60 грн. Фактична підприємство отримало 1575 ц цукрових буряків.

Визначити розмір страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування, якщо страхове покриття становить 70%.  

 Завдання 8. Сільськогосподарське підприємство засіяло 200 га яровою пшеницею. У зв’язку з сильними морозами, які не властиві для даної місцевості, врожай був пошкоджений і виникла потреба на площі 80 га провести пересів тієї ж культури. Вартість витрат на пересів 1 га склала 1245 грн. Господарством було отримано пшениці 3800 ц. Ціна та середня врожайність пшениці, які визначені у договорі страхування,  складають відповідно  280 грн. за 1 ц та 32,8 ц/га.

Визначити розмір страхового відшкодування за обов’язковим страхуванням зернових культур, якщо страхове покриття становить 70%.

 

 Завдання 9.  У господарстві засіяно 300 га озимою пшеницею на зерно. У зв’язку з сильними морозами, які не властиві для даної місцевості, врожай був пошкоджений і виникла потреба пересіяти 120 га  яровим ячменем на зерно. Вартість витрат на пересів 1 га склала 1574 грн. Господарством було отримано 2750 ц пшениці та 860 ц ячменю. При укладанні договору страхування середня врожайність пшениці за п’ять останніх років була визначена у розмірі 30,2 ц/га гектару, ціна пшениці – 250 грн. за 1 ц, ячменю – 175 грн. за 1 ц.

Визначити розмір страхового відшкодування за обов’язковим страхуванням зернових культур, якщо страхове покриття становить 70%.

 

 Завдання 10. На момент укладання договору страхування у сільськогосподарському  підприємстві налічувалося 15 тис. кущів винограднику, балансова вартість винограднику згідно з бухгалтерськими документами  підприємства 640 тис. грн., відсоток зносу 17%. Договір страхування був укладений з рахунком страхового покриття 70% Страховим випадком було пошкоджено 2510 кущів.

Визначить розмір страхового відшкодування.

 Завдання 11. Сільськогосподарське підприємство застрахувало  худобу на 80% їх балансової вартості. Під час хвороби загинуло сім корів та племінний бик. Балансова вартість однієї корови складає 2220 грн., бика 3100 грн.  Визначити суму страхового відшкодування.

 Завдання 12.  Сільськогосподарське підприємство застрахувало  худобу у розмірі 80% їх балансової вартості. Під час пожежі на фермі дві корови загинули, а на лікування чотирьох інших корів витрачено 856 гривень.  Балансова вартість усіх 25 тварин складає 92360 гривень. Доброякісне м’ясо від загиблих корів страхувальник здав на м'ясокомбінат, за що отримав 1520 грн.

Визначити суму страхового відшкодування.

Рекомендована література

     1. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" від 12.07.2001 р., № 2664 – III / www.rada.gov.ua.

     2. Закон України „Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.2001 р., № 2745 – III / www.rada.gov.ua.

     3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та правил обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень сільгосппідприємствами державної форми власності та врожаю цукрових буряків і зернових культур сільгосппідприємствами всіх форм власності» від 11.07.2002 р., № 1000.

     4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування  тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків» від 23.04.2003 р., № 590 / www.rada.gov.ua.

      5. Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. /  -  [2-ге вид. перер. та доп.] / Говорушко Т.А.  – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.

       6. Безугла В.О. Страхування: навч. посіб. / Безугла В.О., Постіл І.І., Шаповал Л.П.  – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 582 с.

      7. Ткаченко Н.В. Страхування. Практикум: навч. посіб. / Ткаченко Н.В. – К.: Ліра-К, 2007.- 270 с.

      8. Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін.]; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.

       9. Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В. - К.: Знання, 2008.- 350 с.

Практичне заняття  № 4

Тема. Страхування кредитних і фінансових ризиків.

Мета. Формування у студентів навичок та вмінь розраховувати страхову премію зі страхування кредитних ризиків та суму відшкодування при неповерненні кредиту.

Методичне забезпечення. Закон України „Про страхування ”; Правила страхування ризику непогашення кредитів; Правила страхування відповідальності позичальників за непогашення  кредитів.

План

    1. Обговорення порядку укладання договорів страхування кредитних та фінансових ризиків і забезпечення їх виконання.

   2. Проведення дискусії з конкретних ситуацій.

    3. Виконання практичного завдання.

    4. Підведення підсумків заняття.

Тестові завдання

Визначити одну або декілька правильних відповідей:

 1. Які з нижчезгаданих видів ризиків не належать до фінансових:

а) ризик втрат прибутку;        б)  ризик коливань економіки;

в) інвестиційний ризик;           г) ризик вкладання коштів у цінні папери.

 2. До страхування фінансових ризиків відносять:

а) страхування майна від вогневих ризиків;

б) страхування відповідальності власників транспортних засобів;

в) страхування біржових і валютних ризиків;

г) страхування професійної відповідальності.

 3. Причинами страхування фінансових (грошових) кредитів є:

а) ризик банкрутства кредитора;

б) відмова від платежу в обумовлений термін;

в) форс-мажорні обставини, які вплинули на боржника;

г) зміна керівництва компанії – отримувача кредиту.

 4. Основні розділи договору страхування кредитних ризиків не включають:

а) предмет та об'єкт договору страхування;

б) докладний перелік страхових випадків та виняток з них;

в) страхова сума, страховий тариф, франшиза, порядок розрахунків;

г) особливі побажання клієнта в разі виникнення ризику.

 5. При страхуванні ризику непогашення кредиту роль страхувальника відіграє:

а) позичальник;    б) гарант позичальника;    в) банк;

г) позичальник або банк в залежності від того, на які цілі береться кредит.

 6. Договір страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту укладається на термін:

а) тільки на один рік;                            б) тільки на термін до одного року;

в) на декілька років;                            г)  на термін дії кредитного договору.

 7. При страхуванні відповідальності позичальника за непогашення кредиту відшкодуванню в межах страхового покриття підлягає:

а) сума непогашеного кредиту;

б) відсотки за непогашеним кредитом;

в) сума непогашеного кредиту і відсотків за його використання;

г) пеня за несвоєчасне погашення кредитного договору.

 8. Страхування товарних кредитів – це страхування ризиків, які виникають:

а) під час перевезення товарів;  

б) у процесі реалізації товарів і надання послуг;

в) під час завантажування;                 г) під час пакування товарів.

 9. Договір страхування товарних кредитів укладається:

а) на визначений термін (від одного місяця до одного року);

б) на невизначений термін;

в) на термін дії договорів поставок продукції чи надання послуг;

г) на термін, що відповідає гарантійному терміну на товар.

 10. Які з перелічених далі форм забезпечення кредиту мають матеріальний характер?:

а) порука третьої особи;                     б) застава нерухомого майна;

в) страхування;                                    г) гарантія.

 11. Страхування заставного майна здійснюється в:

а) обов'язковій формі;                                 б) добровільній формі;

в) обов'язковій та добровільній формах;

г) залежно від місця знаходження заставного майна.

 12. В обсяг відповідальності страховика зі страхування заставного майна не включаються ризики:

а) пожежі;                                     б) стихійних лих;

в) падіння керованих літаючих об'єктів або їх уламків;

г) форс-мажорних обставин.

 13. Ризик втрати коштовних металів вкладених на зберігання у банк внаслідок банкрутства банку включається в обсяг страхової відповідальності:

а) страхування кредитів;                   б) страхування депозитів;

в) страхування від втрат прибутку;  г) страхування інвестиційних ризиків.

 14. Страхувальниками за договором страхування депозитних вкладів можуть бути:

а) банки;    б) ломбарди;      в) вкладники;      г) кредитні спилки.

 15. Найбільш зацікавленими у страхуванні депозитів є:

а) банки;    б) ломбарди;      в) вкладники;       г) кредитні спилки.

 16. Відповідальність страхової організації при страхуванні комерційних ризиків полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, які виникли:

а) внаслідок несприятливих, непередбачених змін кон’юнктури ринку;

б) погіршення умов для здійснення комерційної діяльності;

в) банкрутства банків;                   г) правильна відповідь а) і б).

 17. Договір страхування біржових контрактів на реальний товар може укладатись:

а) тільки з продавцем;                                б) тільки з покупцем;

в) як з покупцем так і з продавцем;  

г) з банками, через які ведуться розрахунки.

 18. Страхування валютних ризиків передбачає:

а) страхування втрат прибутку при зміні ринкової кон’юнктури;

б) страхування від втрат у разі зміни валютних курсів;

в) відшкодування втрат внаслідок невиконання кредитних вимог;

г) страхування ризику непогашення кредиту у іноземній валюті.

 19. По закінченню терміну договору страхування ризику непогашення кредиту заборгованість банку склала: за кредитом 14000 грн., за відсотками за кредит 1000 грн. Якщо відповідальність страховика 50%, то страхове відшкодування складає:

а) 7000 грн.;      б) 14000 грн.;   в) 15000 грн.;      г) 7500 грн.

 20. Відповідальність страховика за договором страхування ризику непогашення кредиту 50%. Якщо кредит взято на один рік у сумі 10000 грн. під 20% річних, то страхова сума складає:

а) 6000 грн.;      б) 5000 грн.;    в) 10000 грн.;       г) 12000 грн.

Практичні завдання

 Завдання 1.  Позичальник отримав кредит у сумі 120 тис. грн. на термін п’ять місяців. Відсотки за кредит становлять 29% річних. Кредит  було  застраховано  зі  страхування  ризику  непогашення кредиту за тарифною ставкою 2,3%, але страховик, оцінюючи слабку кредитоспроможність позичальника, використовує поправний коефіцієнт 1,1. Ліміт відповідальності страховика - 85%.

      Визначити страхову суму і страхову премію.

 Завдання 2.  Підприємство уклало зі страховою компанією договір страхування  депозитів терміном на 1 рік. Сума термінового вкладу складає 125 тис. грн., депозитний відсоток – 10% річних. Страхове покриття 75%.

Визначити:

а) страхову суму за даним договором страхування;

б) страхову премію, якщо тарифна ставка складає 3,1%.

 Завдання 3.  Мале підприємство уклало договір страхування інвестицій зі страховою компанією на суму 75 тис грн. (загальна сума інвестицій 100 тис. грн.). Внаслідок недостатньої обґрунтованості бізнес-плану інвестиційного проекту мале підприємство зазнало збитків у сумі 40 тис грн.

Визначити розмір страхового відшкодування за пропорційною системою та розмір страхового платежу, за умови, що страховий тариф дорівнює 8,6%.

 Завдання 4. Позичальник по закінченню терміну страхування не повернув банку ні боргу, ні відсотків за користування кредитом. Сума кредиту дорівнює 18 тис. грн., термін кредиту шість місяців. Плата за кредит становить – 30% річних.        Відповідальність страховика – 70%.

       Розрахувати розмір заборгованості і страхового відшкодування. 

 Завдання 5. Банк видав позичальнику кредит у сумі 45 тис. грн. на один рік. Відсотки за кредит становлять 26% річних. Кредит  було  застраховано  зі  страхування  ризику  непогашення кредиту за тарифною ставкою 1,8%. Межа відповідальності страховика – 70%.

      По закінченню терміну страхування залишилася заборгованість банку за даним кредитом у розмірі 14175 грн., з урахуванням відсотків за кредит.

      Визначити:

1. Страхову суму за даним договором страхування та  страхову  премію,  яку  сплатив  страхувальник  при  укладанні договору.

2. Суму страхового відшкодування.

 Завдання 6.  Позичальник отримав кредит у сумі 32 тис. грн. на вісім місяців. Відсотки за кредит становлять 24% річних. Межа відповідальності страховика – 80%.  По закінченню терміну страхування позичальник погасив суму кредиту у розмірі 12 тис. грн., та відсотки у розмірі 1920 грн.

       Розрахувати розмір непогашеної заборгованості і суму страхового відшкодування.

Рекомендована література

    1. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" від 12.07.2001 р., № 2664 – III  / www.rada.gov.ua.

    2. Закон України „Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.2001 р., № 2745 - III / www.rada.gov.ua.

    3. Закон України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 р., № 2740 - III / www.rada.gov.ua.

    4. Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. -  [2-ге вид. перер. та доп.] / Говорушко Т.А.  – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.

    5. Безугла В.О. Страхування: навч. посіб./ Безугла В.О., Постіл І.І., Шаповал Л.П.  – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 582 с.

    6. Ткаченко Н.В. Страхування. Практикум: навч. посіб. / Ткаченко Н.В. – К.: Ліра-К, 2007. – 270 с.

    7. Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін.]; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.

    8. Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В.  -К.: Знання, 2008.- 350 с.

Практичне заняття № 5

Тема. Автотранспортне страхування.

Мета. Формування у студентів навичок та вмінь розрахунку страхової премії зі страхування транспорту і страхування цивільної відповідальності власників транспорту та суми відшкодування при настанні страхових випадків за даним видом страхування.

Методичне забезпечення. Закон України „Про страхування”; Закон України ”Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Правила добровільного страхування транспортних засобів.

План

    1. Обговорення порядку укладання договорів страхування автотранспорту і забезпечення їх виконання.

    2. Обговорення умов обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів транспорту.

    3. Виконання практичного завдання.

4. Підведення підсумків заняття.

Тестові завдання

Визначити одну або декілька правильних відповідей:

 1. Які з названих видів страхування не охоплюються поняттям «автотранспортне страхування»:

 а) страхування цивільно-правової  відповідальності власників наземних транспортних засобів;

 б) страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції;

 в) страхування вантажів;                     г)  страхування автомобілів.

 2. Страхування «каско» - це:

  а) страхування вантажів;                   б) страхування самого транспорту;

  в) страхування відповідальності власників транспорту перед третіми особами;

  г) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

 3. В якій формі проводиться страхування наземних видів транспорту:

а) лише в добровільній формі;                         б) лише в обов’язковій формі;

в) у добровільній та обов’язковій формах;  г) не підлягає страхуванню.

 4. Об’єктами за договором страхування автомобілів можуть бути:

а) товарна вартість автомобіля на випадок її втрати;

б) тільки лобове скло автомобіля;

в) недотримані доходи внаслідок втрати автомобіля;

г) моральна шкода.

 5. При укладанні договору страхування автотранспорту не береться до уваги:

а) вартість і дата випуску автомобіля;

б) водійський стаж водія автомобіля;

в) пробіг автомобіля до оформлення страхування;

г) умови зберігання (охорона) автомобіля.

 6. На розмір страхового платежу при страхуванні автомобіля впливає:

а) маршрут автомобіля;

б) вид вантажу, що перевозиться автомобілем;

в) водійський стаж водія автомобіля;

г) місце покупки автомобіля.

 7. На вірогідність настання яких страхових випадків впливає такий фактор, як стаж та вік водія:

 а)  пошкодження автомобіля в результаті протиправних дій третіх осіб;

 б)  дорожньо-транспортної пригоди;       в)  стихійного лиха;

 г)  крадіжки транспортного засобу.

 8. На вірогідність настання яких страхових випадків впливають такі фактори,  як наявність сигналізації, місце зберігання транспорту:

а)  протиправних дій третіх осіб або крадіжки транспортного засобу;

б)  стихійного лиха;                      в)  дорожньо-транспортної пригоди;

г)  пожежі, не пов’язаної з протиправними діями третіх осіб.

 9. Які випадки зі страхування автотранспорту вважаються страховими:

 а) пошкодження автомобіля під час перевезення залізничним або водним транспортом;

 б)  деформація кузова автомобіля падаючими під час бурі деревами;

 в) викрадення багажу з автомобіля під час його знаходження на автостоянці;

 г) пожежа, що сталося внаслідок помилки страхувальника під час ремонту електросистеми.

 10. Страхувальником зі страхування цивільної відповідальності власників транспорту може бути:

а) будь-яка особа;                                               б) третя особа;   

в) Моторне (транспортне) страхове бюро;   г) власник автомобіля.

 11. Об’єктом страхування за договором страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту визначається:

а) транспортний засіб;

б) відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам унаслідок ДТП;

в) некваліфіковане виконання страхувальником своїх обов’язків;

г) багаж, який знаходиться у транспортному засобі.

 12. Види договорів  обов'язкового     страхування      цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів:

  а) внутрішній;                             б) односторонній;

  в) багатосторонній;                     г )міжнародного страхування.

 13. Базовий  платіж  та коригуючі коефіцієнти за договорами страхування  цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів розраховуються:

 а) страховиком самостійно;       б) Кабінетом Міністрів України;

 в) Моторно (транспортним) страховим бюро України.

 14. Страховик може відмовити у виплатах третім особам за шкоду, заподіяну власником забезпеченого автомобіля, якщо:

а) водій  автомобіля, якому внаслідок ДТП завдано шкоду, загинув;

б) під час ДТП завдана шкода автомобілю юридичної особи;

в) страховий випадок мав місце за межами області, в якій зареєстрований автомобіль;

г) третю особу визнано винною в настанні страхового випадку.

 15. Хто є гарантом страхових виплат з обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспорту  у разі банкрутства страховика, який продав поліс:

а) акціонери страхової компанії;

б) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг;

в) Моторне (транспортне) страхове бюро;

г) Міністерство фінансів України.

 16. Завданням Моторного (транспортного) страхового бюро України є:

   а) укладання внутрішніх договорів цивільної відповідальності власників транспорту;

  б) укладання договорів страхування автотранспорту;    

  в) виплата компенсацій за міжнародними договорами цивільної   відповідальності власників транспорту;

  г) виплата компенсацій за договорами страхування автотранспорту.

 17. Якщо власник «Зеленої картки», купленої в АСК Інго-Україна під час туристської поїздки територією Польщі, завдав своїм автомобілем шкоду третім особам (громадянам Німеччини), до кого повинні звернутися потерпілі за страховими компенсаціями завданих збитків:

а) безпосередньо до АСК Інго-Україна;

б) до Посольства України в Польщі;

в) до Польського національного транспортного страхового бюро;

г) до Посольства Німеччини у Варшаві.

       18. Якщо винний у ДТП спричинив матеріальну шкоду третій особі в розмірі 2000 грн., то згідно з умовами обов’язкового страхування відповідальності власників транспорту страховик виплатить:

а) 1490 грн.;           б) 2000 ;              в) 510 грн.;              г) 2510 грн.

  19.  При укладанні договору обов'язкового   страхування цивільно-правової відповідальності   власників транспортних засобів:

 а) франшиза не може   перевищувати   2%   від  ліміту  відповідальності;

 б) розмір франшизи може бути будь-яким;

 в) франшиза не може  перевищувати  2%   від  розміру страхової суми.

         20. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за договорами обов'язкового   страхування цивільно-правової відповідальності   власників транспортних засобів   за шкоду, заподіяну майну потерпілих,  становить:

  а) 50000  грн.  на  одного потерпілого;

  б) 100000 грн. на одного потерпілого;

  в) 25000 грн.  на одного потерпілого.

    21.  Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за договорами обов'язкового   страхування цивільно-правової відповідальності   власників транспортних засобів   за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих,  становить:

 а) 50000  грн.  на  одного потерпілого;

 б) 100000 грн. на одного потерпілого;

 в) 25000 грн. на одного потерпілого.

     22.  Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної  пригоди за договорами обов'язкового   страхування цивільно-правової відповідальності   власників транспортних засобів,  є  шкода, яка  пов'язана: 

  а) з лікуванням потерпілого;

 б) з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

 в) зі стійкою втратою працездатності потерпілим;

 г) пошкодженням особистого майна потерпілого;

 д) зі смертю потерпілого.

     23.  Контроль    за    наявністю   договорів   обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників  наземних транспортних засобів здійснюється:

 а)  Державтоінспекцією  МВС України при складанні протоколів щодо порушень  правил  дорожнього  руху  та оформленні матеріалів  дорожньо-транспортних  пригод;

 б) Моторно (транспортним) страховим бюро України;

 в) органами Державної   прикордонної   служби  України  під  час перетинання транспортними засобами державного кордону України.     

    24.  За своїми формою і суттю європротокол – це:

  а)  офіційне повідомлення страхових компаній про ДТП, складене і підписане особисто його учасниками, які застрахували свою відповідальність на умовах обов’язкового страхування гражданської відповідальності власників транспортних засобів;

  б) страховий поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які прибувають в Україну з інших країн.

 25. Складання європротоколу можливо тільки за наступних умов:

  а) за наявності страхового полісу обов’язкового страхування гражданської відповідальності власників транспортах засобів в усіх учасників ДТП;

  б) за наявності страхового полісу з урахуванням франшизи у розмірі 2%;

 в) за умови відсутності травмованих (загиблих) людей;

 г) за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння;

 д) розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати 10000 грн.

Практичні завдання

 Завдання 1. Страхувальник відновлює договір страхування автомобіля. Попередній договір діє до 27 листопада  поточного року включно. Наступний договір укладається на суму 23500 грн. терміном на один рік. Страхувальнику, за наявність сигналізації на автомобілі надається знижка в розмірі 5%.  Страхову премію страхувальник сплатив готівкою 20 листопада поточного року.                      

Визначити страхову премію (платіж), якщо тарифна   ставка  складає 4,4%. Вказати початок і кінець договору страхування.

 Завдання 2.  Між страховою компанією та громадянином був укладений договір страхування транспортного засобу на суму 20 тис грн., який дії до 14 грудня  поточного року включно. У період дії договору страхування страхувальник у зв’язку з інфляцією 3  липня подав заяву про збільшення страхової суми до повної вартості (ринкова ціна даної марки автомобіля на момент укладання договору 55400 грн.).

Розрахувати розмір страхового платежу на залишок періоду страхування, якщо страховий тариф становить 6%.

 Завдання 3. Автотранспортне підприємство застрахувало за договором страхування 15 вантажних автомобілів вартістю 65 тис грн. кожен строком на один рік. Автомобілі страхуються на повну вартість. Страхові тарифи диференціюються залежно від стажу водіїв, які керують даними вантажівками, таким чином:

Стаж водія, років	Тариф, %	Кількість автомобілів, шт.
від 1 до 3	3,5	2
від 3 до 10	3,1	7
понад 10	2,6	6

Розрахувати страховий платіж, який має сплатити автотранспортне підприємство страховій компанії.

 Завдання 4. Автотранспортне підприємство застрахувало за договором страхування 20 автобусів вартістю 52 тис грн. кожен терміном на один рік. Автобуси страхуються на 75% вартості. Страхові тарифи диференціюються залежно від стажу водіїв, які працюють на даних автобусах, таким чином:

Стаж водія, років	Тариф, %	Кількість автобусів, шт.
від 1 до 3	3,1	5
від 3 до 10	2,7	7
понад 10	2,3	8

     

Розрахувати страховий платіж, який має сплатити автотранспортне підприємство страховій компанії.

Завдання 5. У період дії договору страхувальник попав у ДТП. Після аварії страхувальнику була зроблена калькуляція, згідно з якою:

- вартість ремонтних робіт 2864,20 грн.;

- витрати на фарбування  412,20 грн.;

- вартість запчастин, які треба замінити  1279,25 грн.

Визначити розмір страхового відшкодування, якщо коефіцієнт фізичного зносу  автомобіля 0,25. Договір страхування був укладений за системою першого ризику на страхову суму 35 тис. грн.

 Завдання 6. Договір страхування транспорту укладено на страхову суму 24000 грн., яка складає 75% вартості автомобіля. Після аварії, яка відбулася у термін дії договору страхування, страхувальнику була зроблена калькуляція, згідно з якою:

- вартість запчастин, які треба замінити – 1612,50 грн.;

- вартість ремонтних робіт та фарбування – 3125,20 грн.

  Визначити страхове відшкодування за пропорційною  системою страхового забезпечення, якщо коефіцієнт фізичного зносу автомобіля 0,26. Договір страхування був укладений з урахуванням умовної франшизи у розмірі 5%.

 Завдання 7. Договір страхування транспорту укладений на страхову суму, яка складає 75% вартості автомобіля. Вартість автомобіля 35500 грн. При укладанні договору визначена безумовна франшиза в розмірі 6%.  Після аварії, яка відбулася у термін дії договору страхування, страхувальник зазнав матеріальної шкоди у розмірі 11785 грн.

Визначити суму страхового відшкодування за пропорційною системою страхового забезпечення, яку отримає страхувальник.

 Завдання 8.  Громадянин «А» уклав договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з урахуванням франшизи у розміри 1,5%.  Страхувальник порушив правила дорожнього руху і наїхав на автомобіль «Волга».  В результаті ДТП страхувальнику спричинена матеріальна шкода у розмірі 19459 грн.; власнику автомобіля «Волга» спричинена матеріальна шкода в розмірі 18905 грн.

Визначити, кому  та які суми будуть  виплачені за даним договором страхування.

 Завдання 9. Громадянин Іванов Н.Л уклав договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з урахуванням франшизи у розміри 2%.  Страхувальник порушив правила дорожнього руху і наїхав на автомобіль «Волга». У результаті ДТП страхувальнику спричинена матеріальна шкода у розмірі 13456 грн.; власнику автомобіля «Волга» спричинена матеріальна шкода в розмірі 29505 грн.; один з пасажирів автомобіля «Волга» отримав травму. Обґрунтовані витрати на його лікування склали 1249 грн., середній розмір заробітної за період втрати працездатності 1456,75 грн.

Визначити, кому  та які суми будуть  виплачені за даним договором страхування.  

Рекомендована література

    1. Закон України „Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.2001 р., № 2745 - III / www.rada.gov.ua.

    2. Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту» від 01.07.2004 р., №1961-IV / www.rada.gov.ua.

    3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження розмірів страхових платежів за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 06.01.2005 р., № 5 / www.rada.gov.ua.

    4. Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. -  [2-ге вид. перер. та доп.] / Говорушко Т.А.  – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.

    5. Безугла В.О. Страхування: навч. посіб. / Безугла В.О., Постіл І.І., Шаповал Л.П.  – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 582 с.

     6. Ткаченко Н.В. Страхування. Практикум: навч. посіб. / Ткаченко Н.В.  – К.: Ліра-К, 2007. – 270 с.

    7. Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін.]; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.

    8. Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В. - К.: Знання, 2008. -  350 с.

Практичне заняття № 6

Тема.  Страхування майна громадян.

Мета. Формування у студентів навиків та вмінь укладання договору страхування майна, яке належить громадянам.

Методичне забезпечення. Правила страхування будівель і споруд в господарстві громадян. Правила страхування домашнього майна. Правила страхування тварин, що належать громадянам. Правила страхування транспортних засобів. Бланки страхових свідоцтв та заяв страхувальника для оформлення договору страхування домашнього майна.

План

1.  Обговорення порядку укладання договорів страхування майна та відповідальності громадян і забезпечення їх виконання.
2.  Розв’язання задач.
3.  Оформлення договорів страхування домашнього майна.
4.  Підведення підсумків заняття.

Тестові завдання

Визначити одну або декілька правильних відповідей:

 1. Майнове страхування є:

а) ризиковим видом страхування;  б) накопичувальним видом страхування;

в) особистим страхуванням;          г) взаємним страхуванням.

 2. Потреба у страхуванні майна громадян зумовлена:

а) помилками, допущеними під час користування майном;

б) нестачею власних коштів для фінансування потреб родини;

в) зростанням цін на предмети тривалого споживання;

г) виникненням стихійних явищ та пожеж;

д) крадіжки.

 3. За договором страхуванням будівель і споруд можна застрахувати будівлі і  споруди:

 а) що належать страхувальнику на правах власності;

 б) отримані страхувальником за договором оренди;

  в) які знаходяться у тимчасовому користуванні чи розпорядженні на інших законних підставах;

  г) конфісковані у судовому порядку.

 4. Договір страхування може бути укладено:

  а) на всі будівлі, що знаходяться на відведеній страхувальнику земельній ділянці;

б) на окремі будівлі;

  в) на окремі конструктивні елементи (дах, вікна, двері, внутрішнє оздоблення й таке ін.);

  г) на будівлі, зведення яких ще не завершено;

  д) на будівлі ветхі, аварійні, а також такі, що підлягають знесенню.

         5. До укладення договору страхування будівель і споруд  страховик має:

а) оглянути будівлю та з’ясувати її вартість;

б) скласти страховий акт;

в) обчислити суму страхового відшкодування;

г) з’ясувати стаж роботи страхувальника.

         6.  За договором страхування будівельних споруд громадян сума збитку від страхового випадку включає:

а) вартість придатних для використання залишків майна;

б) вартість знищених будівель з урахуванням зносу;

в) вартість знищених будівель без урахування зносу;

г) вартість конфіскованої будівлі з урахуванням зносу.

 7. Страховому захисту за загальним договором страхування домашнього майна підлягають:

а) меблі;                         б) носії технічної інформації;

в) кімнатні рослини;      г) документи, рукописи;             д) одяг та взуття;

  е) вироби з дорогоцінних металів, коштовних, напівкоштовних та виробних (кольорових) каменів;

є) електропобутові прибори.

 8. За окремими групами майна можна застрахувати:

а) гроші та цінні папери;                          б) носії технічної інформації;

в) кімнатні рослини;                                 г) документи, рукописи;

  д) вироби з дорогоцінних металів, коштовних, напівкоштовних та виробних (кольорових) каменів.

 9. На розмір тарифних ставок у разі страхування домашнього майна впливають:

а) тип будівлі, в якій знаходиться майно;

б) сімейний стан страхувальника;

в) вік страхувальника;

г) кількість кімнат в будівлі, де знаходиться майно.

 10.  Додатковий договір страхування домашнього майна укладається, якщо страхувальник:

а) бажає збільшити страхову суму;

б) хоче застрахувати деякі групи домашнього майна;

в) переїздить на нове місце проживання;

г) бажає застрахувати дачний будинок.

 11. Страховик несе відповідальність за збитки завдані домашньому майну в результаті:

а) знищення або пошкодження гризунами, комахами;

б) заволодіння третьою особою шляхом шахрайства;

в) знищення або пошкодження при реалізації;

г) аварії опалювальної системи.

 12.  Виплата зі страхування тварин у господарстві громадян проводиться за системою:

а) страхового забезпечення першого ризику;

б) пропорційного страхового забезпечення;

в) граничного відшкодування;

г) за будь-якою з перелічених.

 13.  В обсяг страхової відповідальності зі страхування тварин включаються:

а) загибель від нещасного випадку;

б) лікування від хвороб;

в) забою з господарських міркувань;

г) загибелі в результаті  воєнних дій.

 14.  За договором страхування квартир не підлягають страховому захисту:

а) стіни й перегородки;                     б) віконні та дверні коробки і рами;

в) газові й електричні плити;            г) передпокій у загальному коридорі.

 15. Договори страхування професійної відповідальності з юридичними та фізичними особами укладаються, якщо вони мають:

а) досвід виконання професійних обов’язків;

б) можливості надання професійних послуг, які бажають застрахувати;

в) кваліфікаційний сертифікат та ліцензію на здійснення діяльності з надання професійних послуг;

г) відповідну матеріально-технічну базу.

 16. Об’єктом страхування професійної відповідальності є:

а) нематеріальні втрати, яких зазнала третя особа від страхувальника;

б) матеріальні втрати, яких завдала третя особа страхувальнику;

в) матеріальні втрати, яких зазнала третя особа внаслідок навмисних дій страхувальника;

г) прямий матеріальний збиток, який зазнала третя особа внаслідок ненавмисних дій страхувальника під час надання послуг.

 17. Страхова сума при страхуванні професійної відповідальності для юридичних осіб не може перевищувати:

а) обсягу власного річного фонду заробітної плати;

б) 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

в) 200-кратної мінімальної заробітної плати;

г) 30000 грн. на одного потерпілого.

 18. Страхова сума при страхуванні професійної відповідальності для фізичних осіб не може перевищувати:

а) обсягу власного річного фонду заробітної плати;

б) 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

в) 200-кратної мінімальної заробітної плати;

г) 30000 грн. на одного потерпілого.

 19. Розмір страхової суми за обов’язковим страхуванням  власників собак за заподіяну шкоду життю та здоров’ю третіх осіб складає:

а) 11000 грн. на одного потерпілого;

б) 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

в) 51000 грн. на одного потерпілого;

г) 30000 грн. на одного потерпілого.

 20. Який з видів відповідальності не страхується:

а)  відповідальність товаровиробника за якість продукції;

б)  моральна відповідальність;

в)  професійна відповідальність;

г) відповідальність роботодавця.

 21. За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, які мають у власності зброю, страховик відшкодовує збитки:

а) за шкоду, заподіяну життю страхувальника;

б) за шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи;

в) за знищене майно третьої особи;

г) за пошкоджене майно страхувальника.

 22. В результаті крадіжки застрахованого майна страхувальник позбувся нової відеокамери вартістю 3000 грн., пляшки коньяку вартістю 100 грн. і грошей на суму 10000 грн. Страхова шкода в цьому випадку складає:

 а) 13100 грн.;    б) 13000 грн.;   в) 3100 грн.;    г) 3000 грн.

Практичні завдання

 Завдання 1. Громадянин уклав договір страхування житлового будинку на страхову суму, яка складає 60% його вартості. Вартість житлового будинку 354 тис. грн. Термін страхування два роки. Страховий платіж страхувальник сплатив готівкою 17 лютого поточного року.

Визначити  страхову премію (платіж),  якщо тарифна  ставка складає  1,5%,  вказати початок і закінчення договору страхування.

 Завдання 2. Громадянин застрахував 25 овець на страхову суму, яка складає 70% вартості тварин, терміном на один рік. Вартість однієї вівці 900 грн. Тарифна ставка зі страхування тварин складає 3,5%. Страхова премія сплачена страхувальником готівкою 30 жовтня поточного року.      

Визначити  страхову премію, яку сплатив страхувальник. Вказати початок і закінчення договору страхування.

 Завдання 3. Громадянин уклав договір страхування домашнього майна терміном на вісім місяців на страхову суму  60000 грн.  Страхові платежі сплатив готівкою 25 вересня поточного року.

Визначити страхову премію (платіж), якщо тарифна ставка складає 90 коп. Вказати початок і закінчення договору страхування.

 Завдання 4. Громадянин застрахував житловий будинок на страхову суму, яка складає 80% його вартості. Вартість будинку на момент укладання договору 250,5 тис. грн. В період дії договору в результаті пожежі будинок було знищено, але експертами установлено, що залишки, придатні для будівництва становлять 35 тис. грн., витрати з врятування будинку склали 10 тис. грн. Відсоток зносу будинку 12%.  

Визначити суму страхового відшкодування за пропорційною системою страхового забезпечення, якщо договір був укладений з урахуванням безумовної франшизи у розмірі 5%.

 Завдання 5. Громадянин застрахував житловий будинок на страхову суму 350 тис. грн., яка складає 85% від вартості майна. Після пожежі, яка сталася в період дії договору страхування, визначена шкода в розмірі 45221 грн.

Визначити суму страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності. При укладанні договору визначена безумовна франшиза   в розмірі 5%. 

 Завдання 6.  Громадянин уклав договір страхування домашнього майна на суму 20 тис. грн. У результаті вибуху  був  знищений холодильник. Вартість нового холодильника – 7500 грн. Знос на день страхового випадку становив 10%.

Визначити суму страхового відшкодування, яку отримає страхувальник, якщо договір був укладений з урахуванням умовної франшизи у розмірі 3%.

 Завдання 7. Домашнє майно страхувальника застраховано за загальним договором на страхову суму 25000 грн.

В період дії договору страхування, злочинці вкрали: нову норкову шубу вартістю 18600 грн.; комп’ютер вартістю 6445 грн.; фотоапарат вартістю 1750 грн.; золотий ланцюжок вартістю 823 грн.; гроші у сумі 6590 грн.

Визначити суму страхового відшкодування, якщо відомо, що знос на комп’ютер 15%, а на фотоапарат – 10%.

 Завдання 8. Страхувальник має загальний договір страхування домашнього майна на страхову суму 25 тис. грн. з урахуванням безумовної франшизи у розмірі 5%.

Внаслідок крадіжки страхувальник втратив: телевізор вартістю 1800 грн.; шубу вартістю 10800 грн.; золоту обручку вартістю  980 грн.; фотоапарат вартістю 1400 грн. та дві склянки червоної ікри  за ціною 55 грн.   Знос на телевізор складає 18%, на фотоапарат 10%, шуба нова.

Визначити суму страхового відшкодування.

 Завдання 9. Будинок громадянина вартістю 350000 грн. застрахований у двох страхових компаніях: у першій – на суму 250000 грн. (установлена безумовна франшиза в розмірі 8%), а у другій – на 300000 грн. (установлена умовна франшиза в розмірі 10%).

Визначити суму страхового відшкодування, якщо в результаті страхового випадку будинок був повністю знищений.

Рекомендована література

    1. Закон України „Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.2001 р., № 2745 - III / www.rada.gov.ua.

    2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та правил обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, що може бути заподіяна третім особам» від 09.07.2002 р.,        № 944 / www.rada.gov.ua.

     3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї» від 29.03.2002 р., № 402 / www.rada.gov.ua.

    4. Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. -  [2-ге вид. перер. та доп.] / Говорушко Т.А.   – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.

    5. Безугла В.О. Страхування: навч. посіб. / Безугла В.О., Постіл І.І., Шаповал Л.П.  – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 582 с.

         6. Ткаченко Н.В. Страхування. Практикум: навч. посіб. – К.: Ліра-К, 2007. – 270 с.

    7. Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін. ]; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.

    8. Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В. - К.: Знання, 2008. - 350 с.

2.4. Завдання та методичні вказівки

до виконання самостійної роботи з курсу

Загальні  методичні вказівки з виконання СРС

     В умовах перебудови вищої освіти особливе місце відводиться  самостійній роботі студентів. Вона повинна активізувати засвоєння знань, їх поглиблення, набувати навичок  та вмінь студентів для успішного застосування їх у подальшій роботі.

При вивченні курсу «Страхові послуги» самостійна робота здійснюється як на лекціях, так і на семінарських та практичних заняттях. Самостійна робота може відбуватися як за безпосередньої участі викладача, так і без його участі протягом вивчення даного курсу.

Види самостійної роботи

         1. Обов’язкові аудиторні заняття та індивідуальні консультації викладача зі студентами - у цьому випадку діяльність викладача носить спрямовуючий, консультативний та контролюючий характер.

         2. Позаурочні часи студентів - у цьому випадку викладачі розробляють методичні рекомендації та літературу для надання допомоги студентам при підготовці до лекцій, семінарських та практичних занять.

Самостійна робота включає два етапи

•  теоретичний;
•  виконання індивідуальних завдань.

Теоретичний етап передбачає вивчення студентами окремих питань курсу або поглиблення знань.

      Основна форма контролю цього етапу самостійної роботи студентів – перевірка їх знань на семінарських та практичних заняттях. Припускається контроль самостійної роботи у формі бесіди чи письмової відповіді. Студенту виставляється диференційована оцінка або ставиться «зараховано».

Виконання індивідуальних завдань – це форма самостійної роботи студентів.

Мета даної роботи – набуття студентами практичних навичок та  вмінь, поглиблене вивчення теоретичних основ курсу. Ця діяльність розширює кругозір, дозволяє відвідати фінвідділи, ознайомитися з його роботою.

    Індивідуальні завдання за темами видаються студентам на заняттях.

     Основна форма контролю цього етапу – це виступи на семінарських заняттях або захист рефератів, конспектів. Реферат (конспект) віддається на перевірку викладачу, виставляється оцінка.    

Правила виконання самостійної роботи студентів

     1. Для самостійної роботи необхідно завести окремий зошит, в якому слід виконувати завдання.

    2. Треба повністю вказати зміст завдання, скласти його план.

    3. Обов’язково вказати літературу, яка використана студентами при виконанні роботи.

    4. Всі види самостійної  роботи  повинні здаватись в обумовлений графіком  термін.

     5. Викладач робить вiдмiтку про факт здачі кожного завдання СРС та її оцінку в таблиці, яку студент складає на перший сторiнцi  зошиту за такою формою:

Номер і види самостійної роботи	Термін здачі	Кількість балів
	за графіком	фактично	максимальна	фактична

Тема 1. Страхова послуга та особливості її реалізації

Скласти конспект за питаннями:

1.  Зміст та ознаки страхових послуг.
2.  Страхова послуга як специфічний товар.
3.  Служба маркетингу страхової компанії та її функції.
4.  Роль реклами в реалізації страхових послуг.

Тема 2. Порядок укладання та ведення страхової угоди

Скласти конспект за питаннями:

1.  Договір страхування: зміст, правила, процедура укладення.

    2. Основні обов’язки страховика та страхувальника згідно з укладеним договором страхування.

    3. Випадки відмови страховика страхувальникові у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування.

    4. Спірні питання при укладанні договорів страхування.

    5. Можливість припинення страхових відносин достроково.

    

Тема 3. Страхування життя та пенсій

Скласти конспект за питаннями:

1.  Розвиток страхування життя в Україні.
2.  Накопичувальні види страхування в Україні.

    3. Договори страхування життя: страхова сума, страхове відшкодування, страхові тарифи, обсяг відповідальності.

    4. Розвиток пенсійного забезпечення громадян.

    5. Таблиці смертності та мета їх використання у страхуванні життя.

    6. Місце страхових компаній та недержавних пенсійних фондів у реалізації реформи пенсійного забезпечення громадян України.

Тема 4. Страхування від нещасних випадків

Скласти конспект за питаннями:

1.  Передумови виникнення страхового випадку.
2.  Об’єкти страхування від нещасних випадків.

    3. Проведення андерайтингу на предмет страхування від нещасних випадків.

     4. Загальні умови при укладанні договору страхування від нещасних випадків.

5. Колективне страхування від нещасних випадків.

6. Індивідуальне страхування від нещасних випадків.

Тема 5. Медичне страхування

Скласти конспект за питаннями:

     1. Необхідність, розвиток і сучасний стан медичного страхування в Україні.

    2. Обов’язкове медичне страхування: обсяг відповідальності страховика.

1.  Добровільне медичне страхування: обсяг відповідальності страховика.
2.  Медична страхова компанія: функції та роль.
3.  Основні положення медичного страхування, що виїжджають за кордон.

Тема 6. Страхування підприємницьких ризиків

Скласти конспект за питаннями:

1.  Ризик у підприємництві та необхідність страхування.
2.  Страхування майна юридичних осіб.
3.  Страхування ризиків у виробничому процесі.
4.  Страхування відповідальності товаровиробника.
5.  Страхування відповідальності роботодавця.

Тема 7. Сільськогосподарське страхування

Скласти конспект за питаннями:

1.  Економічні завдання страхового захисту у сільському господарстві.

    2. Розвиток і сучасний стан страхування майна виробників сільськогосподарської продукції.

3. Організація роботи страхової компанії з визначення збитків та відшкодування в аграрному секторі.

Тема 8. Страхування технічних ризиків

Скласти конспект за питаннями:

1.  Необхідність і значення страхування технічних ризиків.
2.  Основні види страхування технічних ризиків.

         3. Страхові послуги при проведенні будівельно-монтажних та експлуатаційних робіт.

         4. Страхування ризиків, пов'язаних з впровадженням у виробництва нової техніки: умови страхування.

Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків

Скласти конспект за питаннями:

1.  Необхідність і значення страхування у фінансово-кредитній сфері.
2.  Сутність та види страхових послуг на кредитному ринку.
3.  Механізми надання страхових послуг у разі неповернення кредиту.
4.  Страхові послуги на ринку іпотечного кредитування.

Тема 10. Автотранспортне страхування

Скласти конспект за питаннями:

1.  Необхідність і значення страхування автотранспортних ризиків.
2.  Суть та види страхових послуг в автотранспорті.

    3. Основні умови укладання договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

    4. Порядок здійснення страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

5. Міжнародна система страхових автомобільних послуг «Зелена картка».

Тема 11. Морське страхування

Скласти конспект за питаннями:

1.  Необхідність і особливості страхування морських ризиків.

    2. Визначення договору морського страхування в Кодексі торговельного мореплавства.

    3. Перспективи розвитку морського страхування в Україні.

      4. Страхові морські послуги: об’єкти та види.

      5. Страхування відповідальності власників суден перед третіми особами, за забруднення державних територіальних вод.

      6. Клуби взаємного морського страхування.

Тема 12. Авіаційне страхування

Скласти конспект за питаннями:

1.  Необхідність та особливості страхування авіаційних ризиків.
2.  Законодавча база в авіаційному страхуванні.

    3. Страхування відповідальності власників повітряних суден перед третіми особами.

    4. Страхування відповідальності власника повітряного транспорту перед членами екіпажу, пасажирами та їхнім багажем.

5. Розвиток авіаційного страхування в Україні.

Тема 13. Страхування майна й відповідальності громадян

Скласти конспект за питаннями:

1.  Необхідність і значення страхового захисту майна громадян.
2.  Розвиток і сучасний стан страхування особистої власності громадян.
3.  Види послуг страхових компаній громадянам-власникам майна.
4.  Механізм укладання договору страхування будівель фізичних осіб.
5.  Розмір збитку за умовами договору страхування домашнього майна.
6.  Загальний та спеціальний договір страхування домашнього майна.

РОЗДІЛ 3. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ЗАОЧНИКІВ

3.1. Тематичний план курсу

Тема 1. Страхова послуга й особливості її реалізації

1.  Страховий ринок України, напрями його розвитку.
2.  Страхова послуга як специфічний товар.
3.  Служба маркетингу страхової компанії та її функції.
4.  Роль реклами в реалізації страхових послуг.

Тема 2. Порядок укладання та ведення страхової угоди

1.  Суттєві та несуттєві умови договору добровільного страхування.

2.  Етапи проходження  страхової угоди.

3.  Урегулювання вимог страховика щодо відшкодування збитків.

Тема 3. Страхування життя та пенсій

1.  Зміст та призначення страхування життя.
2.  Змішане страхування життя.
3.  Страхування дітей та страхування до вступу в шлюб.
4.  Страхування ренти. Страхування пенсій.

Тема 4. Страхування від нещасних випадків

1.  Індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків.

Колективне та інші види добровільного  страхування від нещасних випадків.

Обов’язкові види страхування від нещасних випадків.

Виплата страхових сум зі страхування від нещасних випадків.

 

Тема 5. Медичне страхування

1. Особливості медичного страхування.

2. Обов’язкове медичне страхування.

3. Добровільне медичне страхування.

4. Страхування на випадок хвороби при виїзді за кордон.

    Тема 6. Страхування підприємницьких ризиків

    1. Ризик у підприємництві та необхідність страхування.

2. Страхування майна юридичних осіб.

    3. Страхування ризиків у виробничому процесі.

4.Страхування відповідальності товаровиробника.

5. Страхування відповідальності роботодавця.

Тема 7. Сільськогосподарське страхування

1.  Економічна необхідність і сучасний стан сільськогосподарського страхування.
2.  Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур.

3.  Добровільне страхування врожаю сільгоспкультур.

4.  Обов'язкове страхування тварин.

5.  Добровільне страхування  сільськогосподарських тварин.

Тема 8. Страхування технічних ризиків

1.  Необхідність і значення страхування технічних ризиків.
2.  Страхування будівельно-монтажних ризиків.
3.  Страхування ризиків, пов’язаних з упровадженням у виробництво нової техніки та технології.
4.  Страхування машин від поломки.
5.  Страхування електронної техніки.
6.  Страхування комп’ютерної техніки.

Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків

1.  Необхідність, значення та економічний зміст страхування кредитних ризиків.
2.  Страхування  кредитних  ризиків.
3.  Страхування депозитів.
4.  Страхування комерційної діяльності.

5.  Страхування біржових та валютних ризиків.

Тема 10. Автотранспортне страхування

1.  Страхування засобів транспорту.

2. Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

3.  Моторне (транспортне) страхове бюро та його функції.

4. Страхування залізничного транспорту.

Тема 11. Морське страхування

1.   Особливості страхування морських ризиків.

2.   Страхування морських суден.

3.   Страхування вантажів.

4.   Страхування відповідальності перед  третіми особами при морському плаванні.

Тема 12. Авіаційне страхування

1.   Необхідність значення й особливості страхування авіаційних ризиків.

2.  Обов’язкове страхування авіаційних ризиків.

3.   Добровільне страхування повітряних суден.

4.   Космічне страхування.

5.   Авіаційне страхове бюро.

Тема 13. Страхування  майна  й відповідальності  громадян

1.  Значення та стан страхового захисту власності громадян.

2.  Страхування будівель і споруд у господарстві громадян.

3.  Страхування тварин у господарстві громадян.

4.  Страхування домашнього майна.

5.  Страхування квартир, що належать громадянам.

6.  Страхування професійної та іншої відповідальності.

    7.  Обов’язкове страхування відповідальності власників собак.

3.2. Методичні рекомендації з підготовки до теоретичних питань

Тема 1. Страхова послуга й особливості її реалізації

Ця тема присвячена висвітленню сутності страхової послуги як специфічного товару на страховому ринку. Під час її вивчення студентам слід звернутися до теоретичних засад страхування. Адже саме суть страхування як економічної категорії обумовлює ті особливі властивості, якими відрізняється страхова послуга від інших товарів і послуг.  Розуміння цього зв’язку дає змогу усвідомити характерні ознаки страхової послуги та їхню економічну природу.

Розглядаючи страхову послугу як товар, студенти повинні з’ясувати, в чому полягає її споживна та мінова вартість. Звернути увагу на особливості установлення ціни на страхову послугу.

Характер страхової послуги обумовлює специфіку її реалізації. Покупець цього товару, як правило, не одразу відчуває його корисність. Студентам необхідно з’ясувати особливості та складності пропозиції страхового товару та засоби нейтралізації недовіри та непорозумінь, які виникають при укладанні угоди купівлі-продажу страхової послуги.

Перед страховиком постає досить складне завдання: створити такі страхові послуги, які могли б знайти свого покупця, і реалізувати ці послуги шляхом створення системи найбільш ефективного їх просування на ринку. Вирішенням цього завдання займається служба маркетингу страховика. Системі маркетингу відводиться особливе місце в ринковому регулюванні страхової справи, як засобу дослідження  і впливу на  страховий ринок з метою отримання максимального прибутку. Планомірна стратегія і тактика маркетингу має мету не тільки заволодіти страховим ринком, але й постійно контролювати формування попиту, з тим щоб в необхідний момент перебудувати стратегічні програми і тактику конкурентної боротьби в потрібному напряму.

Студент повинен дати визначення маркетингу, виділити особливості маркетингу саме у страхуванні, з’ясувати його функції і задачі, усвідомити роль кожної ланки страхового маркетингу в забезпеченні успішної реалізації страхових послуг. Особливу увагу приділити можливим шляхам продажу страхових послуг, доцільності їх використання (тобто організації так званих “каналів збуту”). Страхова компанія може здійснювати прямий продаж страхових послуг і також продаж через посередників, слід також застосовувати комбіновану систему продажу.

 Усвідомлюючи роль страхових посередників на страховому ринку, студенти повинні чітко відрізняти поняття „страховий агент” та „страховий брокер”. Треба вміти показати принципові розбіжності між ними. Доцільно звернутися до „Положення про порядок проведення діяльності страховими посередниками”, затвердженого КМУ Постановою № 1523 від 18.12.1996 року.

Характеризуючи практичний маркетинг  страхової компанії слід звернути особливу увагу на роль реклами в реалізації страхових послуг.

Реклама – це платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів повідомлення, що здійснюється через засоби масової інформації чи будь-яким іншим способом публічного звернення й агітує на користь певного товару, марки, фірми, особистості тощо.

Страхова реклама – це стисла інформація, де в яскравій, образній та дохідливій формі розкриваються основні умови діючих видів страхування. Студенти повинні засвоїти принципи та вимоги до страхової реклами, основні види реклами, яка може бути застосована у страховому бізнесі, і зрозуміти, чим обумовлюється вибір маркетинговою службою страхової компанії  того чи іншого виду реклами.

Весь процес від стадії розробки окремих видів страхування до стадії їх кінцевої реалізації у вигляді надання страхових послуг перебуває під постійним контролем, як з боку страховика, так і збоку державного контролюючого органу у сфері страхування. Студент повинен зрозуміти характер і завдання такого контролю, а також засоби його здійснення на різних стадіях розробки і реалізації страхових послуг.

Тема 2. Порядок укладання та ведення страхової угоди

Ця тема присвячена висвітленню взаємовідносин між страховиком і страхувальником від укладання договору страхування до закінчення терміну його дії.

Дуже важливо зрозуміти, що стосунки між страховиком і страхувальником базуються на фундаментальних принципах страхування: наявності майнового інтересу; дотриманні найвищої сумлінності; наявності причинно-наслідкового зв’язку між збитком і подією, що його викликала; відшкодуванні збитків у межах дійсних втрат. Необхідно з’ясувати, що будь-яка страхова угода є складовою частиною громадянсько-правових відносин і проходить декілька етапів.     

1 – подання страхувальником заяви про прийняття об’єкта на страхування;

2  – вирішення страховиком питання щодо прийняття даного  об’єкта на страхування (андерайтинг);

3  – укладання договору страхування (видача страхового полісу);

4  – припинення договору страхування (закінчення дії договору, дотермінове розірвання договору, відшкодування збитків за договором страхування).

1. Подання заяви. На стадії подання заяви починається реалізація принципів наявності страхового інтересу і найвищої сумлінності. У заяві, яка подається за розробленою страховиком формою, страхувальник повинен довести свій інтерес в об’єкті страхування і надати правдиву інформацію про об’єкт страхування. Крім того, заява зазвичай містить застереження страховика про відповідальність за неправдиві відповіді стосовно об’єкта.  

2. Андерайтинг – процес прийняття ризику на страхування. Отримавши заяву, страховик на її основі вирішує, чи приймати йому пропозицію страхувальника. Спеціалісти страхової компанії повинні підібрати і проаналізувати необхідну інформацію, яка характеризує ризикові обставини,  виявити вірогідність настання страхового випадку, тобто дати  оцінку ризику.

На основі аналізу ризикових обставин вирішується питання про прийняття об’єкта на страхування, а також питання про надання скидок (пільг) або надбавок до страхової премії (платежів).

Треба вміти відповісти на питання, чи завжди проводиться андерайтинг у повному розумінні цього слова; від чого залежить тривалість процесу андерайтингу; що таке фізична і психологічна небезпека при визначенні андерайтингом можливості застрахувати певний об’єкт.

3. Укладання договору. Договір страхування повинен відповідати певним вимогам згідно із законодавством країни, де він укладається. У зв’язку з цим треба добре засвоїти вимоги щодо змісту договору страхування, викладені у статті 15 „Договір страхування” Закону України „Про страхування”, і вміти пояснити ці вимоги.

4. Закінчення дії договору страхування (виплата відшкодування). Необхідно добре засвоїти законодавчо визначені умови припинення дії договору страхування, а також фінансові зобов’язання сторін  при розірванні договору. Засвоїти процес розслідування характеру страхової події та її наслідків, а також вирішенні питання щодо виплати страхового відшкодування. Особливу увагу слід приділити методам розрахунку страхового відшкодування.

Тема 3. Страхування життя та пенсій

Студент повинен з’ясувати загальну характеристику страхування життя, функції, які воно виконує, умови довготермінових видів страхування, а також  причини низького рівня розвитку довготермінових видів страхування в нашій державі.

Здійснення особистого страхування має особливості. Зокрема при його проведенні дуже важко правильно оцінити той ризик, який береться на страхування. Тому таке страхування пов’язане з установленням умовної страхової суми, яка тільки наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Страхування життя — підгалузь особистого страхування.

Страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику, застрахованій особі, отримувачу страхової суми або іншим третім особам, які мають право на отримання страхової виплати за чинним законодавством, при настанні подій, що визначені умовами договору страхування.  

Страхування життя довготерміновий вид страхування і водночас поєднує у собі функції страхового захисту та нагромадження. Нормативними документами мінімальний термін страхування установлено не менше трьох років, здійснюється на підставі договору, яким регулюються права й обов’язки страхувальника та інших осіб, що можуть бути включені в договір страхування життя.

Страхування життя передбачає відповідальність страховика щодо здійснення страхових виплат суворо визначеної в договорі                  страхування суми у випадку: смерті застрахованої особи внаслідок будь-якої причини; дожиття застрахованого до визначеного умовами договору терміну. Додатково умови страхування можуть передбачати й іншу відповідальність.

Для визначення тарифів страхові компанії використовують статистичні таблиці тривалості життя населення. Сучасні прийоми визначення тарифів зі страхування життя спираються на актуарні розрахунки, які здійснюються за допомогою комп’ютерних програм і залежать від обраного страхувальником виду та варіанта страхування, віку, статі, стану здоров’я, терміну дії договору, установленого порядку сплати внесків, урахування норми дохідності від інвестування страхових внесків.

У цивілізованих країнах світу страхування життя добре розвинене; йому приділяється значна увага з боку держави, страхових компаній, банків. В українському страховому бізнесі частка страхування життя у структурі страхових платежів становить менше 1%. Це свідчить проте, що поки не відбувається його нормальний розвиток. Таке становище викликане низкою обставин, найголовніша з яких – це недовіра та низька платоспроможність населення. Крім того, здійснення страхування життя ускладнюється: наявною економічною ситуацією в країні; недосконалим податковим законодавством; нерозвиненістю фондового ринку; обмеженнями для розміщення тимчасово вільних коштів страхових компаній.

У вітчизняній практиці існують такі види страхування життя:

– змішане страхування життя;            

–  страхування до вступу в шлюб;      

–  страхування додаткової пенсії;

–  страхування дітей;

–  довічне страхування.

Треба засвоїти, що в практиці зарубіжного страхування життя поділяється на страхування капіталів та страхування рент, і знати, чим вони між собою відрізняються.

Студентам необхідно добре засвоїти правила існуючих видів страхування життя. Розгляд правил страхування доцільно почати з визначення суб’єктів страхування, а також вимог, які до них ставляться умовами страхування. Треба розібратися, яким чином визначається розмір страхової суми і що на неї впливає, які за характером можуть бути виплати страхової компанії і протягом якого часу вони передбачаються.

Важливим моментом при розгляді умов проведення страхування життя є визначення осіб, які мають право на отримання страхової суми при дожитті застрахованого до закінчення терміну страхування або виплат у разі настання інших страхових випадків в залежності від виду страхування. При проведенні різних видів страхування життя важливе значення має термін дії договору страхування. Визначення такого терміну повинно привернути увагу студента під час підготовки.

Тема 4. Страхування від нещасних випадків

Студенти повинні з’ясувати необхідність і значення страхового захисту громадян від нещасних випадків. Форми й види страхування.

Страхування від нещасних випадків відноситься до ризикових видів страхування, метою якого є страховий захист громадян на випадок втрати здоров’я або смерті внаслідок нещасного випадку. На відміну від накопичуваного довготермінового страхування життя, страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку у повному розмірі або певної її частини.

Об’єктом страхування за цим видом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані зі життям, здоров’ям і працездатністю страхувальника (застрахованої особи).

Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути юридичні особи або дієздатні громадяни, які уклали із страховиком договір страхування.

Передбачено кілька видів страхування від нещасних випадків:

– з оплатою внесків за рахунок страхувальників – індивідуальний вид страхування від нещасних випадків;

– з оплатою внесків за рахунок підприємств і організацій – колективний вид страхування від нещасних випадків.

Необхідно досконало розібратися в умовах добровільних видів страхування від нещасних випадків: індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків, страхування дітей (школярів) від нещасних випадків, колективні види добровільного страхування від нещасних випадків. Чітко визначати суб’єкти страхування, обсяг страхової відповідальності, приділити увагу визначенню страхової суми та терміну страхування, порядку укладання договорів та виплати страхових сум при настанні страхового випадку, права та обов’язки сторін при веденні страхової угоди.

Розглядаючи добровільну форму страхування від нещасних випадків необхідно враховувати наступне. Страхові компанії можуть пропонувати страхувальникам послуги як індивідуального, так і колективного страхування від нещасних випадків. Ці послуги можуть здійснюватися за окремими розробленими страховою компанією правилами, або єдиними правилами, які враховують особливості як індивідуального, так і колективного страхування.

Страхування від нещасних випадків, проводиться також і в обов’язковій формі. У Законі України «Про страхування» чітко визначені ті види страхування від нещасних випадків, які проводяться в обов’язковій формі.

Метою обов’язкової форми страхування, яку установлює держава, є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема. Законодавчими актами визначається перелік об’єктів страхування, обсяги відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обов’язки учасників страхування.

Обов’язкові види страхування від нещасних випадків, як правило, проводяться в колективній формі. Розглядаючи їх, слід звернути увагу на суб’єкти страхування, порядок укладання договору страхування, обсяг відповідальності страховика, час вступу і закінчення терміну дії договору, визначення розміру страхової суми, порядок визначення, джерела і терміни сплати страхових внесків. Необхідно розібратися в тому, які права і обов’язки мають суб’єкти страхування, зокрема, які обов’язки на них покладаються у разі настання страхового випадку, як розраховується належна сума виплати і від чого залежить її розмір.

Студент повинен розібратися в сутності видів страхування, які проводяться як в обов’язковій, так і в добровільній формах, зосередити увагу на особливостях кожного виду.

Тема 5. Медичне  страхування

Самостійна підготовка з цієї теми має починатися із визначення необхідності медичного страхування. Треба розібратися в передумовах виникнення медичного страхування, а також у його розвитку. Особливу увагу слід приділити сучасному стану медичного страхування.

Неабияке значення під час розгляду цієї теми має з’ясування суті таких понять, як „медичне страхування” і „страхова медицина”.

Медичне страхування – це страхування на випадок втрати здоров`я від будь-якої причини, у тому числі  у зв’язку з хворобою та нещасним випадком.

Його сутність полягає в тому, що сплативши одноразово страховий внесок, значно менший, ніж вартість усіх медичних послуг, громадяни мають змогу протягом року безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках із платним обслуговуванням.

Медичне страхування є соціально важливим видом страхування, метою якого є збереження високого рівня здоров’я населення, досягнення тривалого біологічного та професійного довголіття.

Існує декілька концепцій медичного страхування. В Україні діє регіональна система медичного страхування, яка передбачає, що структура побудови страхової медицини в Україні повинна спиратися на мережу регіональних систем медичного страхування, кожна з яких своєю діяльністю охоплює певну територію (регіон) України.

Медичне страхування за формами проведення поділяється на обов'язкове і добровільне. Провідна роль у понятті "страхова медицина" — "медичне страхування" належить обов'язковому медичному страхуванню. Його об'єктом є пов'язані зі здоров'ям і працездатністю майнові інтереси суспільства з відшкодування витрат на організацію, розвиток і здійснення медичної допомоги населенню в обсягах, передбачених відповідними гарантованими державою страховими програмами.  

Програми обов’язкового медичного страхування визначають мінімально необхідний перелік медичних послуг, які забезпечують громадянам України можливість отримувати за рахунок страхових резервів медичну та лікарську допомогу в певних обсягах і умовах. Зазначений перелік охоплює надання громадянам конкретних послуг первинної медичної допомоги – швидкої допомоги, поліклінічної допомоги, допомоги на дому та стаціонарної допомоги.

Добровільне медичне страхування є доповненням до обов'язкового і поділяється на індивідуальне і колективне. При індивідуальному страхувальниками виступають окремі громадяни, які уклали договір зі страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків) за рахунок власних грошових засобів.

При колективному страхуванні страхувальником є підприємство, організація, установа, що укладає договір зі страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів) за рахунок їхніх грошових засобів.

Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних зі зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.

У правилах добровільного медичного страхування обумовлюється перелік страхових випадків і відповідних медичних послуг, що надаються застрахованим громадянам.

Українські страхові компанії, які мають на те право, укладають договори страхування на випадок хвороби при виїзді за кордон з юридичними та фізичними особами, що виїжджають за кордон. Відповідальність страховика наступає у випадку раптової хвороби  або нещасних випадків, потребуючих негайної медичної або іншої допомоги, що відбулися під час перебування застрахованої особи за межами України в країні, вказаної в договорі страхування.

Даний вид страхування здійснюється через „асистанс” – організацію надання допомоги. Асистанс-компанії працюють за угодами зі страховими компаніями. Головна мета асистансу — негайне реагування в надзвичайних обставинах, надання клієнтові моральної, медичної, а також технічної допомоги.

Студент повинен досконало розібратися в умовах проведення медичного страхування в Україні. Після того, як студент розбереться в сутності обов’язкового і добровільного медичного страхування, він має порівняти ці дві форми страхового захисту громадян, визначити спільні їх риси і розбіжності.

Тема 6. Страхування підприємницьких  ризиків

Під час вивчення цієї теми студент повинен з’ясувати поняття „підприємницькі ризики”, вміти  визначити роль страхування у забезпеченні потреб підприємця у страховому захисті, особливо в умовах ринкової економіки, скласти достатньо точну уяву щодо основних видів страхування, які пов’язані з підприємницькими ризиками.

Підприємницька діяльність завжди супроводжується різного роду ризиками. Під підприємницькими ризиками розуміють такі, що виникають за будь-яких видів підприємницької діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів.

Підприємець може зазнавати втрат через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів. Крім цього, можливі значні фінансові втрати через зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, через необхідність компенсувати шкоду, заподіяну найманим робітникам внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства.

Підприємницька діяльність передбачає постійне оновлення основних активів, впровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів новими  тощо. Іншими словами, неможливо вистояти в конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а, значить, без розумного ризику. Звичайно, при цьому дуже  вірогідні втрати.

У випадку настання різного роду несприятливих ситуацій, в якi рано чи пізно певною мірою потрапляє кожна підприємницька структура, страхування є не тільки спосіб захисту господарства від різного роду руйнівних факторів, а й засіб подолання несприятливих періодів в економічній ринковій кон’юнктурі.

За допомогою страхування створюються певні фінансові гарантії стабільності і прибутковості виробництва на випадок настання несприятливих ситуацій у будь-якій підприємницькій структурі, що входить до складу ринкового механізму.

Сьогодні значного поширення набуває страхування майна підприємств, пов’язане із забезпеченням страхового захисту матеріально-технічної бази виробництва. При страхуванні майна страхувальником може бути його власник або особа, яка отримала майно в користування, оренду, лізинг, на зберігання, під заставу тощо. До цього страхування входить багато видів, які найчастіше поділяються за об'єктами страхування і страховими випадками.

Студент повинен з’ясувати умови та порядок проведення таких основних добровільних видів страхування підприємницької діяльності,  як: страхування від вогню та інших небезпек; страхування майна юридичних осіб; страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна; страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції; страхування відповідальності роботодавця та інші. З’ясувати особливості кожного виду страхування. Приділити особливу увагу суттєвим умовам кожного з видів страхування підприємницької діяльності: об’єктам страхування, обсягу страхової відповідальності, установленню страхової суми та терміну дії договору, визначенню суми страхового відшкодування.

Студент повинен розібратися чим відрізняється поняття „страхова оцінка”  і „страхова сума”, чим небажане страхування на завищену страхову суму.

Необхідно чітко усвідомити від яких факторів залежить розмір страхового тарифу, як впливає на тариф група, до якої належить майно; перелік ризиків, на випадок яких забезпечується страховий захист; термін дії договору; франшиза; фізичні характеристики об’єкта страхування й особливості виробничого процесу.

Термін дії договору, його початок і закінчення; порядок і терміни сплати страхової премії за договором; права й обов’язки сторін; дії сторін при настанні страхового випадку; порядок і терміни сплати відшкодування; право суброгації – усі ці важливі моменти страхової угоди за видами страхування підприємницьких ризиків треба засвоїти досконало.

Тема 7. Сільськогосподарське страхування

Сільське господарство — найдавніша і традиційно одна із найважливіших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки, яка постійно перебуває під впливом стихійних сил природи. Одним зі важливих елементів гарантування економічної безпеки й стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників повинно стати страхування. При цьому для ефективного ведення страхової діяльності необхідна значна кількість об’єктів страхування на значній території для створення і перерозподілу відповідного страхового фонду, що зумовлює необхідність розвитку регіональних ринкових інфраструктур і створення фінансово міцних і надійних страхових компаній.

Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробництва полягає у створенні і використанні страхового фонду з метою відшкодування непередбачених збитків, заподіяних сільськогосподарським підприємствам стихійними лихами, іншими несприятливими подіями, що порушують нормальний процес відтворення.

Вивчаючи цю тему, доцільно виходити з необхідності послідовного розгляду форм і видів проведення страхування.

Необхідно врахувати, що сільськогосподарське страхування може проводитися як в обов’язковій, так і в добровільній формах, але сфера обов’язкового страхування в Україні зараз значно звужена.

Відповідно до закону України “Про страхування” (ст. 6) в обов'язковій формі здійснюється лише страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державних сільськогосподарських підприємств, а страхування врожаю зернових та цукрового буряку у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності. В обов’язковій формі також проводиться страхування деяких видів тварин, згідно з переліком установленим урядом. Таким чином,  всі інші види сільськогосподарського страхування проводяться виключно в добровільній формі.

Треба мати на увазі, що обов'язкова форма страхування урожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та визначених видів тварин не виключає їх страхування в добровільній формі.

Разом з цим, необхідно зазначити, що перелік об’єктів, які страхуються в добровільній формі, значно ширший і це обумовлює необхідність приділити йому увагу. До об’єктів добровільного страхування належать:

– будівлі, споруди, обладнання, техніка та інші об'єкти;

– врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;

– сільськогосподарські тварини.

Для різноманітних об’єктів страхування характерні й певні ризики, які враховуються страховою компанією при розробці конкретних умов і правил страхування.

Студентам слід усвідомити, що для сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання (радгоспи, колгоспи, асоціації, орендні та фермерські господарства тощо) страхування будівель, споруд, обладнання, техніки, передавальних пристроїв, транспортних засобів, обладнання, риболовецьких суден та засобів лову, інвентарю та іншого майна страхування проводиться згідно з умовами “Страхування майна юридичних осіб”.

Студенти повинні з’ясувати основні умови та порядок проведення страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та страхування сільськогосподарських тварин: об'єкти страхування; обсяг страхової відповідальності; страхове забезпечення; обчислення й порядок сплати страхових премій; термін дії договору, його початок і закінчення; організацію роботи страхової компанії з визначення збитків і страхового відшкодування; визначення вартості врожаю; визначення оцінки збитків при загибелі (пошкодженні) врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень; порядок і терміни сплати відшкодування; особливості страхування тварин.

Слід також зазначити, що умови страхування можуть передбачати певні пільги для страхувальників, які в цілому спрямовані на зацікавлення їх в укладенні договору.

Тема 8. Страхування технічних ризиків

З розвитком техніко-технологічного процесу посилюється ризиковий характер виробництва внаслідок зростання техногенного навантаження на довкілля, загострюються суперечності між діяльністю людини й екологічним потенціалом, який усе більше втрачає можливості природного відтворення. Імовірність технологічних катастроф стає все більш реальною, а значить, і необхідність відшкодування грандіозних збитків від них усе більше стає суттєвим фактором виробництва, що можливо на основі його страхового захисту.

Ефективна підприємницька діяльність неможлива без освоєння нової техніки, без розумного ризику в пошуках нових технологій, що, у свою чергу, може мати непередбачені втрати. І як наслідок науково-технічного прогресу, збільшується роль страхування технічних ризиків.

Страхування технічних ризиків – комплекс страхових ризиків, що пов’язані з:

– будівельними, монтажними, експлуатаційними роботами;

– роботою машин, механізмів, електронного обладнання;

– після пусковими гарантійними зобов’язаннями.

У нашій країні проводяться такі види страхування, підпадаючі під поняття технічних ризиків, включаючи спільні підприємства: страхування будівельно-монтажних ризиків (будівництво будинків та споруд або монтаж обладнання); страхування машин від поломок; страхування після пускових гарантійних зобов'язань; страхування електронної техніки; страхування відповідальності перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах.

Велике значення набуло страхування технічних ризиків у зовнішньоекономічній діяльності. Так, до сфери страхування зовнішньоекономічних ризиків входить страхування промислових та інших об'єктів, які будуються в нашій країні за допомогою зарубіжних фірм, а також об'єктів, які будуються за кордоном за нашого сприяння; страхування імпортованого в нашу країну комплектного обладнання; страхування відповідальності спричиненої підрядчику і третім особам у період монтажних, пусконалагоджувальних робіт та гарантійного терміну експлуатації обладнання; страхування електронного обладнання тощо.

Для того щоб зрозуміти у чому полягає особливість страхування технічних ризиків і навіщо їх окремо виділяють серед послуг майнового страхування, студенту необхідно з’ясувати характерні риси такого страхування. Для цього треба врахувати, що страхування технічних ризиків, по-перше, є важливою підтримкою науково-технічного прогресу; по-друге, проводиться з обов’язковим використанням франшизи; по-третє, проводиться за системою пропорційного страхового забезпечення; по-четверте, для страхування технічних ризиків характерна значна вартість об’єктів страхування; по-п’яте, жодна страхова компанія у світі не приймає на страхування такі ризики в повному обсязі на себе, без їх перестрахування.

Студенту треба також знати, що всі послуги зі страхування технічних ризиків надаються тільки в добровільній формі.

З’ясувавши зазначені питання, слід детально розібратися у сутності конкретних послуг зі страхування технічних ризиків: страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування ризиків, пов’язаних з упровадженням у виробництво нової техніки та технології, страхування електронної техніки, страхування комп’ютерної техніки та інших. Засвоїти за кожним  видом страхування: суб'єкти страхування, об'єкти страхування та їх оцінку, обсяг страхової відповідальності, виняток з обсягу відповідальності, термін дії договору, визначення страхової суми, страховий тариф та порядок визначення страхової премії, оцінку збитку, порядок визначення та сплати страхового відшкодування, виділити особливості кожного з видів страхування технічних ризиків.

Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків

Починаючи розгляд цієї теми, студент повинен зосередити увагу на визначенні необхідності, ролі та значущості страхування у фінансово-кредитних відносинах.

Особливе місце серед інших видів ризиків займає страхування кредитних ризиків. Сутність його полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику. Об’єктами страхування можуть бути комерційні кредити, які надаються покупцю, зобов’язання  і поруки  з кредиту, довготермінові інвестиції тощо.

Особливістю страхування кредитних ризиків є те, що у стосунках між кредитором та його боржником предмет їхнього спільного інтересу (кредит) ставить дані сторони в діаметрально протилежні економічно-правові умови. Боржник зобов’язаний повернути отриману позику, а кредитор має право вимагати повернення наданої позики за попередньо узгодженими умовами. Невиконання цих умов загрожує кредитору фінансовими збитками. Основний ризик кредитної операції з матеріальної точки зору виявляється в неповерненні заборгованості, а з юридичної – у невиконанні зобов’язань.

У сфері кредитних відносин існують різні форми забезпечення кредитів: матеріальна та юридична. У зв’язку з цим слід з’ясувати, які ж фактори впливають на застосування певної форми забезпечення кредитів, визначити зміст кожної форми.

Страхування кредитних ризиків захищає інтереси продавця або банка-кредитора на випадок неплатоспроможності боржника чи несплати боргу з інших причин. Погашення наданого кредиту при несплаті боржником бере на себе страхова компанія.

Сьогодні в усіх промислово розвинених країнах існують спеціалізовані страхові компанії зі страхування кредитних ризиків, які мають у розпорядженні системи страхування експортних   кредитів, зарубіжних  інвестицій  тощо.

Студенту необхідно ознайомитись з основними організаційними формами страхування кредитів. У практиці страхування найбільш вживаними організаційними формами страхування кредитів виступають: страхування товарних кредитів; страхування споживних кредитів; страхування кредитів під інвестиційні засоби; страхування експортних кредитів. Вищезазначені форми відрізняються за характером наданого кредиту, що забезпечується страховим захистом. Студенту треба зупинитися на сутності, економічному змісті та сфері використання цих форм та видів страхування кредитів.

Для кращого розуміння механізму дії кредитного страхування студенту необхідно більш детально зупинитися на характеристиці страхування банківських кредитів, а саме: страхування ризику неповернення кредитів, страхування відповідальності позичальника за непогашення кредитів.

Після визначення змісту кредитних ризиків, характеристики основних видів страхування і механізму їх дії доцільно перейти до з’ясування поняття фінансових ризиків.

До фінансових ризиків належать:

•  страхування комерційної діяльності (недоотримання прибутку);
•  страхування ризиків впровадження нової техніки і технології;
•  страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;
•  страхування ризику засновника;
•  страхування біржових та валютних ризиків тощо.

Студенту необхідно більш детально зупинитися на характеристиці та механізмі дії таких видів страхування, як: страхування комерційної діяльності, страхування ризиків впровадження нової техніки і технології, страхування біржових та валютних ризиків.

Страхування комерційної діяльності – одне із найбільш складних як на стадії укладання договору, так і протягом усього періоду його дії. Справа в тому, що відповідальність страховика щодо забезпечення захисту комерційних ризиків полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, що виникли внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни ринкової кон`юнктури та погіршення інших умов для  здійснення  комерційних  операцій і полягає в тому, щоб відшкодувати можливі втрати у випадку, коли через певний період застраховані угоди не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі установлюється в обсязі різниці між страховою сумою та отриманим прибутком від застрахованої комерційної діяльності.

Студент повинен усвідомити, що страхування біржових та валютних ризиків (страхування від зміни  курсів валют) уводиться в багатьох країнах світу як обов`язковий з метою стимулювання розвитку зовнішньої торгівлі для підприємств, які займаються поставками продукції на  зовнішній ринок. Він надає гарантії і забезпечує відшкодування збитків, що зазнали зовнішньоторговельні об`єднання  в результаті зміни курсів валют у країнах-експортерах. Ці види страхування поки ще слабо застосовуються в Україні, що зумовлено нерозвиненістю ринкових відносин.

 

Тема 10. Автотранспортне страхування

З кожним роком збільшується кількість транспортних засобів, які використовуються як підприємствами, організаціями й установами, так і громадянами, що збільшує вірогідність дорожньо-транспортних пригод та інших непередбачених негативних подій. З метою захисту інтересів власників транспортних засобів та осіб, які можуть постраждати від будь-яких транспортних пригод упроваджуються такі види страхування, як:

–   страхування транспортних засобів;

•  страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів транспорту;
•  страхування вантажів;
•  страхування від нещасних випадків на транспорті тощо.

Для того щоб зрозуміти, наскільки інтенсивно й ефективно розвивається автотранспортне страхування, студент повинен зосередити увагу на тому, коли воно виникло та які має закономірності розвитку. При цьому студент має врахувати, що в Україні страхування автотранспортних засобів та вантажів проводиться тільки в добровільній формі; страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та страхування від нещасних випадків на транспорті,  як в обов’язковій, так і в добровільній формах.

Одним із основних видів автотранспортного страхування є страхування автотранспортних засобів. Під час вивчення цього виду страхування студент повинен звернути увагу на суб’єкти страхових відносин, з’ясувати, які об’єкти приймаються на страхування.

У страховій практиці використовують різні варіанти проведення страхування і за кожним з них визначається різноманітний обсяг відповідальності страховика. Тому студенту необхідно:

–  з’ясувати сутність повного та часткового обсягу відповідальності страховика;

•  розглянути можливі варіанти часткового страхування та відповідний варіант повного страхування;
•  з’ясувати перелік ризиків, за які страховик несе відповідальність;
•  усвідомити, які можливі варіанти установлення страхової суми за договором страхування;
•  звернути увагу на його короткотерміновий характер.

Крім того, за кожним варіантом страхування може установлюватись участь страхувальника у відшкодуванні збитків, тобто франшиза.

З’ясувавши загальні умови страхування автотранспорту, студенту слід розглянути процедуру укладання договорів страхування. Звернути увагу на пільги для страхувальників; взаємовідносини сторін у разі настання страхового випадку; методику визначення суми збитку; порядок визначення суми страхового відшкодування. Студент повинен розібратися у тому, на підставі яких документів, у який термін і кому виплачується страхове відшкодування.

Для того щоб розкрити сутність обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів транспорту студенту необхідно звернутися до Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів транспорту” від 01.07.2004 р., № 1961-ІV. Крім того, студенту треба звернути увагу на систему „Зелена картка” та Моторне (транспортне) страхове бюро України. При цьому слід з’ясувати фактори, які стали причиною створення системи „Зелена картка”; установити територіальну дію цієї системи; засвоїти основні її принципи; вивчити механізм функціонування Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Вивчати сутність страхування від нещасних випадків на транспорті можна з урахуванням вказівок і порад, поданих до теми 5 „Страхування громадян від нещасних випадків”.

Тема 11. Морське страхування

Ця тема охоплює дуже важливу й складну сферу діяльності страховиків: страхування ризиків, пов’язаних з мореплавством. Студенту насамперед треба зосередити увагу на визначенні поняття „морське страхування” та особливостях його організації.

Слід зазначити, що морське страхування – один з найдавніших класів страхування зі своїми багатовіковими традиціями, до складу морського страхування входять основні види страхування, а саме:

•  страхування суден (каско);
•  страхування вантажів (карго);
•  страхування відповідальності судновласників.

Об’єктом морського страхування може бути будь-який пов’язаний з торговим мореплаванням інтерес: судно, в тому числі на стадії побудови, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, прибуток від реалізації вантажу й інші вимоги, які мають відношення до судна, вантажу, фрахту, а також відповідальність судновласника. Крім того, пасажири й команди суден підлягають обов’язковому страхуванню від нещасних випадків на транспорті.

У системі світових торгових, транспортних та інших взаємозв’язків страхування суден є одним із найважливіших видів страхування. Це обумовлено характером небезпек, супроводжуючих водне плавання, а також величезною вартістю суден, особливо морських.

В Україні морське страхування тільки-но починає розвиватися. Сьогодні в Україні у сфері морського страхування працюють страхові компанії, переважно зосереджені у великих портових містах: Одесі, Миколаєві, Севастополі, Маріуполі, Іллічівську.

Постановою Уряду України від 27 квітня 1998 р., № 561 створене Морське страхове бюро України. Членство в бюро є обов'язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків.

Основою для проведення морського страхування в Україні є Кодекс торговельного мореплавства України (прийнято 09 грудня 1994 року), який містить окремий розділ 8 “Морське страхування”. Норми Кодексу торговельного мореплавства стосовно укладених договорів страхування є пріоритетними перед будь-якими іншими нормами внутрішнього законодавства України.

Умови страхування суден та інших видів морського страхування, розроблені страховиками України, відповідають міжнародним вимогам, але сфера їх використання поки що дуже вузька. Деякі судновласники страхують свої інтереси в закордонних страхових  товариствах.

Студент повинен з’ясувати сутність, необхідність та особливості морського страхування, а також умови таких видів страхування, як: страхування суден, страхування вантажів та страхування відповідальності при морському плаванні. Усвідомити за вказаними видами страхування об’єкти страхування; обсяг відповідальності (перелік ризиків, що покриваються полісом); загально прийнятий перелік винятків з обсягу відповідальності; варіанти страхового покриття зі страхування суден та страхування вантажів; порядок визначення терміну страхування, страхової суми та страхової премії за договорами за кожним з зазначених видів страхування. Вміти пояснити фактори, що беруться до уваги під час визначення остаточного розміру страхової премії.

Дуже важливим є засвоєння прав і обов’язків сторін у разі настання страхового випадку і відшкодування збитків. Так само важливим є усвідомлення причин, з яких страхова компанія може відмовити страхувальнику у виплаті, відхилити його заяву на відшкодування збитків.

Для забезпечення страхового захисту життя і здоров’я членів екіпажів суден, а також пасажирів в Україні на внутрішніх водних маршрутах використовується обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, яке здійснюється відповідно до „Положення щодо обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті”, затвердженого Постановою Кабінету  міністрів України від 14.08.1996 р.  № 959.

Тема 12. Авіаційне страхування

Починаючи вивчати тему „Авіаційне страхування”, студент, насамперед, повинен зробити акцент на його необхідності, сутності і значенні.

Авіаційне страхування – це галузь страхування, яка включає цілий комплекс страхових послуг, що тягне за собою відповідальність за багатьма різними об’єктами, яка проявляється при настанні одного спільного для всіх випадку авіаційної катастрофи.

Об’єктом авіаційного страхування може бути будь-який майновий інтерес, пов’язаний з виробництвом, ремонтом або експлуатацією авіатранспорту.

З огляду на світовий досвід, до галузі авіаційного страхування крім страхування авіатранспорту, відносять багато інших видів страхування: страхування авіа запчастин і двигунів, спеціального обладнання установленого на борту і пов’язаного з забезпеченням польоту, страхування вантажів, страхування від нещасних випадків пасажирів, членів екіпажів, авіадиспетчерів, авіаційних спеціалістів від втрати ліцензії,  страхування відповідальності аеропортів і власників ангарів та іншої продукції авіаційно-промислового комплексу і пов’язаних з авіацією галузей. До авіаційного страхування входить також страхування відповідальності перед третіми особами за нанесення можливої шкоди під час експлуатації повітряних об`єктів або при будівництві літаків та їх ремонті, страхування відповідальності доходів власників аеропортів, страхування втрат доходів унаслідок неможливості експлуатувати літак чи гелікоптер, причиною чого є метеорологічні умови, зруйнування злітно-посадочної смуги тощо.

Страхове покриття всіх видів відповідальності перед пасажирами і третіми особами в 10 разів перевищує страхову вартість літака.

В авіаційному страхуванні ризики можуть бути застраховані, як в обов’язковій, так і в добровільній формах. В Україні, згідно із законом “Про страхування” проводиться обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації.

Однією з причин уведення обов’язкової форми авіаційного страхування в Україні можна вважати приєднання до міжнародних конвенцій, які стосуються міжнародного права у сфері цивільної авіації.

Усі види страхування авіаційних ризиків регламентуються Повітряним Кодексом України: стаття 103 (обов’язкове страхування) і стаття 105 (страхування при авіаційних роботах).

Авіаційне страхове бюро, створене для координації діяльності національних страховиків у галузі авіаційного страхування, збору статистичних даних, розробки програм та методів страхування авіаційних ризиків і та ін. На вітчизняному страховому ринку сьогодні працює Національний консорціум авіа страховиків.

Для більшого розуміння сутності і взаємозв’язків у страхуванні авіа ризиків студенту необхідно детальніше розглянути умови таких видів страхування, як: страхування повітряних суден, страхування вантажів при авіа перевозах та страхування відповідальності власника повітряного судна перед  третіми особами. Студенту треба скласти чітку уяву про об’єкти страхування; обсяг відповідальності; загально прийнятий перелік винятків з обсягу відповідальності та перелік винятків, які установлені при авіаційному страхуванні; порядок визначення терміну страхування, страхової суми та страхової премії за договорами по кожному з зазначених видів страхування; варіанти тарифних ставок при страхуванні літаків та гелікоптерів. Дуже важливим є засвоєння прав і обов’язків сторін у разі настання страхового випадку і відшкодування збитків.

При подальшому вивченні авіаційного страхування треба зупинитися на таких двох видах обов’язкового страхування:

•  страхування цивільної авіації;
•  страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу.

Розглядаючи ці види страхування, слід з’ясувати, як же визначається страхова сума, страхова премія, яким є обсяг відповідальності, термін страхування, які фактори впливають на страховий тариф, в чому полягають особливості щодо виплат страхового відшкодування.

Тема 13. Страхування майна й відповідальності громадян

Зі зростанням суспільного виробництва і розвитком ринкових відносин зростає і власність громадян. У власності громадян, яка є складною частиною приватної власності, можуть знаходитись земельні ділянки, будинки, квартири, дачі, гаражі, предмети домашнього господарства, особистого споживання, домашні тварини, цінні папери та інше майно. Зміна структури власності громадян в бік зростання частки дорожчих предметів тривалого споживання і зростання їхньої маси породжують необхідність їхнього страхового захисту, що створює сприятливі умови для розвитку страхування цього майна.

З погляду на важливість майна для задоволення сімейних потреб його можна розподілити на дві категорії:

•  пріоритетне майно – життєві блага першої необхідності, без яких не може існувати людина, бо, в іншому випадку, стан відтворення її робочої сили буде жалюгідним. Саме це зачіпає й суспільні інтереси;
•  менш важливі для життя й здоровя людини матеріальні об’єкти, загибель, яких здебільшого, обмежує лише реалізацію особистих інтересів громадян.

З метою підвищення відповідальності громадян з експлуатації й зберігання майна першої категорії держава може вводити принцип обов’язкового страхування на певний мінімум до його повної оцінки. Крім того, добровільне страхування майна першої категорії має найбільший розвиток і в основному, виконується державною страховою компанією.

Майно другої категорії підлягає лише добровільному страхуванню, умови якого поширюються на всі об’єкти страхування.

Діючі умови добровільного страхування охоплюють не всі групи майна громадян, наприклад – гроші, рукописи, документи, фотографії тощо. Вилучення окремих об’єктів зі страхування обумовлено двома факторами:

•  невизначеністю страхової оцінки відповідних об’єктів;
•  неможливістю установлення факту загибелі та розміру збитку.

Добровільне страхування майна проводиться за такими основними видами страхування:

•  страхування будівель у господарстві громадян;
•  страхування тварин, що належать громадянам;
•  страхування домашнього майна;
•  страхування транспортних засобів;
•  страхування квартир, які належать громадянам.

Асортимент послуг страхування майна, що належать громадянам не обмежується видами страхування, зазначеними вище. В Україні набули розвитку й інші види страхування майна громадян, серед яких  страхування індивідуальної трудової діяльності, страхування на випадок ремонту квартир, страхування мисливської зброї, страхування мисливських собак тощо.

Студент повинен з’ясувати основні умови основних видів страхування майна громадян, порядок укладання договорів, порядок виплати страхового відшкодування та обов’язки сторін. Слід з’ясувати, як же визначається страхова сума, страхова премія, яким є обсяг відповідальності, термін страхування, які фактори впливають на страховий тариф, в чому полягають особливості щодо виплат страхового відшкодування.

Важливу роль у страхуванні відіграє комплексний підхід до страхового захисту майнових інтересів громадян. Поряд зі страхуванням інтересів, пов’язаних із володінням майна, громадяни можуть водночас захистити свою відповідальність за шкоду, заподіяну ними майну третіх осіб. За такими видами страхування, як страхування будівель, тварин, додатковим об’єктом страхування може бути застрахована відповідальність страхувальника (власника майна) за шкоду заподіяну третій особі.

Враховуючи це, студент має звернути увагу на особливості страхування відповідальності як виду діяльності страховика, розібратися в суб’єктах страхування, обсязі відповідальності страхової компанії, визначенні розміру страхової суми та страхових платежів. Необхідно також з’ясувати, які права й обов’язки покладаються на суб’єкти страхування, в якому порядку визначається сума збитків і страхових виплат. Розглядаючи це питання треба пам’ятати, що страхування відповідальності громадян не обмежується вищезгаданими видами. Сюди належить страхування професійної та іншої відповідальності і розглянути їх необхідно у тій самій послідовності.

3.3. Методичні рекомендації щодо виконання практичних завдань

При виконанні поставлених практичних завдань необхідно пам’ятати, що всі завдання виконуються згідно з правилами (умовами) за відповідними видами страхування. Крім того необхідно звернути увагу на наступне:

І. При розрахунку страхової премії за ризиковими видами страхування (страхування майна, страхування від нещасних випадків) спочатку обчислюється страхова премія на термін договору – один рік за формулою:

СП = СС × ТС / 100,

де

СП – страхова премія;

СС - страхова сума за договором;

ТС- тарифна ставка.

А потім, якщо термін дії договору страхування складає декілька років, то отриману суму річної страхової премії треба помножити на кількість років, а при терміні страхування декілька місяців, обчислюється визначений відсоток від річної страхової премії або 1/12 річної премії за кожен місяць – залежно від того, що передбачено правилами страхування.  Слід також врахувати, що страхувальникам за певних умов, передбачених правилами страхування, можуть надаватися знижки (пільги) або надаватися надбавки до страхової премії, які необхідно враховувати після розрахунку страхової премії за установлений термін страхування.

ІІ. Від того, яким чином і коли будуть сплачені страхові платежі залежить початок дії договору страхування.

Страхові платежі страхувальник може сплатити безготівковим рахунком або готівкою:

•  при сплаті страхової премії (першого внеску) готівкою – з того дня, який слідує за днем сплати. Вважається початок з 00 годин;
•  при сплаті страхової премії (першого внеску) безготівковим розрахунком – з дня надходження страхової премії на рахунок страховика (з 00 годин);
•  при поновленні договору страхування (укладанні договору на новий термін до закінчення попереднього договору) – з наступного дня, після закінчення попереднього договору (з 00 годин).

Дія договору закінчується через стільки років або місяців на скільки його укладено, у день, що передує числу, з якого договір набуває чинності. Вважається закінчення в 24.00.

ІІІ. Необхідно з’ясувати, який розрахунок суми страхового відшкодування передує визначенню страхової шкоди (збитку), що одержав страхувальник у результаті страхового випадку.

Сумою шкоди страхувальника вважається: вартість загиблого майна (його складових частин) з урахуванням зносу, вартість пошкодження (ремонту) майна, вартість робіт з рятування майна та приведення його у порядок.

З суми шкоди вилучається вартість залишків майна, придатних для  подальшого використання (дошки, цегла, колоди тощо), якщо вони є.

Розрахунок суми страхового відшкодування з майнового страхування та страхування матеріальної відповідальності перед третіми особами залежить від тої системи страхового забезпечення, яка передбачена правилами страхування.

Під системою страхового забезпечення розуміється – методи розрахунку страхового відшкодування. Існує  декілька систем страхового забезпечення:

•  пропорційна (часткова) система страхового забезпечення – передбачає виплату  страхового відшкодування у розмірі такої частки шкоди, яку страхова сума займає по відношенню до страхової оцінки  об'єкта. Суму страхового відшкодування можна визначити за формулою:

СВ = СС × СЗ / ВО ,

де

       СВ - страхове відшкодування;

       СЗ- фактична сума збитку;

       СС - страхова сума за договором;

       ВО - вартісна оцінка об'єкта.

Дана система страхового забезпечення частіш за все використовується при страхуванні майна юридичних осіб, страхування тварин, засобів транспорту:

•  система забезпечення першого ризику – передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі шкоди, але в межах страхової суми. Тобто вся шкода в межах страхової суми компенсується повністю, а сума шкоди, що перевершує страхову суму, не відшкодовується;
•  дана система страхового забезпечення частіш за все використовується при страхуванні домашнього майна, обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів транспорту за шкоду заподіяну майну третьої особи;
•  система граничного страхового забезпечення, за якої відшкодовується збиток, визначений  як різниця між раніше обумовленою граничною сумою та досягнутим рівнем доходу. Звичайно, вона використовується при страхуванні доходу.

Також при розрахунку суми страхового відшкодування необхідно враховувати франшизу, якщо вона була установлена. Слід пам’ятати, що при розрахунку суми виплати страхувальнику спочатку визначається сума страхового відшкодування і порівнюється з сумою франшизи. Якщо сума франшизи перевищує суму страхового відшкодування, то виплати страховик не проводить. А якщо сума франшизи менша за суму відшкодування, то страховик виплачує:

–   всю суму відшкодування за умовної франшизи;

– суму відшкодування за мінусом суми франшизи, коли франшиза безумовна.

Слід також зважити на те, що франшиза може бути установлена в абсолютних цифрах або у відсотках від страхової суми.

При розв’язанні задач на визначення виплати відшкодування за обов’язковим страхуванням відповідальності власників транспортних засобів необхідно знати, що страхова сума за даним видом страхування складає:

– за шкоду нанесену здоров’ю та життю людини: 100000 грн.;

– за матеріальну шкоду заподіяну третій особі: 50000 грн., крім того установлена безумовна франшиза в розмірі не більше 2%.

IV. Виплати страхових сум зі страхування від нещасних випадків виконуються на підставі «Розрахунку на виплату», який складається інспектором страхової компанії.

1. За добровільними видами страхування від нещасних випадків страховик виплачує страхові суми:

•  у разі смерті застрахованого отримувачу страхової суми (спадкоємцям, якщо отримувач помер раніше або разом із застрахованим) - у розмірі страхової суми, передбаченої договором страхування, з відрахуванням раніше виплачених сум. Тобто, якщо раніше у зв’язку зі страховою подією застрахований отримував будь-яку суму, то вона  утримується із суми, яка виплачується у зв’язку зі смертю застрахованого;
•  у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності (здоров’я) застрахованому виплачується або 0,5% від страхової суми за кожну добу втрати працездатності, або визначений відсоток від страхової суми за таблицею витрат залежно від ступеня втрати працездатності (здоров’я);
•  у разі постійної втрати застрахованим працездатності виплачується певний відсоток від страхової суми залежно від установленої групи інвалідності, який повинен бути вказаний в правилах (умовах) страхування.

2. За обов’язковим  страхуванням від нещасних випадків на транспорті страховики виплачують страхові суми:

– у випадку загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім’ї загиблого або його спадкоємцю в розмірі 100% страхової суми;

– у випадку отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при установленні йому інвалідності:

першої групи – 90% страхової суми;

другої групи – 75% страхової суми;

третьої групи – 50% страхової суми.

–  у випадку тимчасової втрати застрахованим працездатності (здоров’я) внаслідок нещасного випадку на транспорті за кожну добу – 0,2% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.

Слід також пам’ятати, що страхова сума за обов’язковим  страхуванням від нещасних випадків на транспорті складає 6000 неоподаткованих мінімумів громадян.

3. За страхуванням службових осіб державних податкових інспекцій страховики виплачують страхові суми:

•  у разі загибелі або смерті застрахованого – у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав;
•  у разі втрати застрахованим працездатності – у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п’ятирічної заробітної плати  за останньою посадою, яку він займав до установлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою.

4.  За обов’язковим страхуванням життя та здоров’я народних депутатів та суддів страховик виплачує страхові суми:

•  у разі загибелі (смерті) застрахованого – у розмірі десятирічного грошового утримання застрахованого за останньою посадою, яку він займав;
•  у разі втрати застрахованим працездатності – у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотках десятирічного грошового утримання застрахованого за останньою посадою, яку він займав до установлення втрати працездатності.

5. За обов’язковим страхуванням життя та здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини страховики виплачують страхові суми:

•  у разі загибелі (смерті) застрахованого внаслідок страхового випадку – у розмірі п’ятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою;
•  у разі установлення застрахованому інвалідності першої або другої групи внаслідок страхового випадку – у розмірі чотирирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою;
•  у разі установлення застрахованому інвалідності третьої групи внаслідок страхового випадку – у розмірі трирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою.

6. За обов’язковим страхуванням працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) страховики виплачують страхові суми, якщо застрахованому внаслідок виконання ним обов'язків щодо гасіння пожеж або ліквідації наслідків аварії установлено першу групу інвалідності (або має місце загибель чи смерть застрахованого), то страховик зобов'язаний виплатити 100% страхової суми, другу групу інвалідності - 90% страхової суми, третю групу інвалідності - 70% страхової суми, а за тимчасової втрати працездатності внаслідок страхового випадку застрахованому виплачується 0,2% страхової суми за кожну добу, але не більше 50% страхової суми.

Страхова сума за даним видом страхування установлена у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав на день страхування.

7. Страхові суми виплачується на підставі заяви застрахованого (його сім’ї або спадкоємця), акта про нещасний випадок, листка непрацездатності або довідки спеціалізованої установи про установлення інвалідності або копії свідоцтва про смерть, а також страхового поліса або документа, який його замінює.

Виплата страхових сум з усіх видів страхування від нещасних випадків проводиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цей  самий страховий випадок.

V. При розрахунку збитку сільськогосподарських культур слід пам’ятати, що загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, що виникла внаслідок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з гектара, визначеною в договорі страхування, та фактичною врожайністю з гектара в поточному році на площу посіву (насаджень) та ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу, ніж на момент виплати страхового відшкодування.

Якщо на всій площі, де загинула чи пошкоджена культура, або на частині такої площі здійснено пересів або підсів, то при пересіві чи підсіві пошкоджених рослин розмір збитку визначають з урахуванням, пов'язаних з цим додаткових витрат і вартості врожаю знову посіяних рослин.

Страхове відшкодування, визначається у відсотках від розміру загального збитку з урахуванням відсотка страхового покриття, який зафіксований у відповідних актах обстеження після настання кожного страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У разі сплати страхувальником чергового страхового платежу за договором обов'язкового страхування не в повному обсязі, прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі сплачених страхових платежів.

VІ. При виконанні поставлених завдань зі страхування банківських кредитів необхідно пам’ятати, що страхова сума установлюється за узгодженням сторін (страховика і банку; страховика і позичальника), але не може перевищувати суму боргу: сума кредиту + відсотки за їх користування. Страхувальник має право укласти договір страхування кредиту як на всю суму боргу, так і на певну його частину. Частіш за все відповідальність страховика складає певний відсоток від зазначеної суми.

Також необхідно взяти до уваги, що тарифна ставка залежить від терміну страхування. В залежності від ступеня ризику в кожному конкретному випадку, ставки страхових платежів можуть бути знижені або підвищені, шляхом застосування відповідних коригуючих коефіцієнтів. Наприклад, якщо страховик не впевнений в надійності позичальника, він може підвищити ставку шляхом застосування коефіцієнта – 1,3.

У цьому випадку спочатку розраховується індивідуальна тарифна ставка:  установлена тарифна ставка за даним видом страхування множиться на коефіцієнт, а потім розраховується сума страхової премії за формулою:       

СП = СС × ТС / 100,

де  

СП – страхова премія;

СС - страхова сума за договором;

ТС- тарифна ставка.

Слід також звернути увагу на те, що отримана сума премії за даною формулою розраховується на весь термін страхування, який збігається з терміном надання позички згідно з кредитним  договором.

При розрахунку суми виплати у разі неповернення кредиту слід пам’ятати, що виплата страхового відшкодування проводиться за пропорційною системою страхового забезпечення, тобто виплачується такий відсоток від суми несплаченого боргу, включаючи відсотки за користування позичкою, який страхова сума займає від суми загального боргу за позички (наданого кредиту + відсоток по ньому).

3.4. Приклади розв’язання практичних завдань

Приклад № 1. Страхувальник уклав договір страхування від нещасних випадків на страхову суму 3000 грн. на термін чотири роки. При укладанні договору страхування страхувальнику надана знижка страхової премії у розмірі 30%.

Страхову премію (внесок) страхувальник сплатив готівкою 2 вересня поточного року.

1. Визначити розмір страхової премії (внеску), яку сплатив страхувальник за даним  договором страхування, якщо  тарифна ставка складає 1,2%.

2. Указати початок і закінчення дії договору страхування.

Розв’язання

1.  Визначаємо річну страхову премію за формулою

СП = СС × ТС / 100:

3000 · 1,2 / 100 = 36 (грн.)

- визначаємо страхову премію за 4 роки:

36 · 4 = 144 (грн.)

      - визначаємо розмір знижки:

144 · 30 / 100 = 43,20 (грн.)

•   визначаємо страхову премію, яку сплатив страхувальник за даним договором страхування (з урахуванням знижки):

144 – 43,20 = 100,80 (грн.)

2. При сплаті страхової премії готівкою термін договору починається з наступного дня після сплати внесків – з 03 вересня поточного року і закінчується через чотири роки – 02 вересня.

Приклад №2. Розрахувати страхову шкоду, спричинену власнику застрахованого автомобіля в результаті ДТП, якщо відомі такі показники:

Коефіцієнт фізичного зносу ДТЗ = 0,38.

Вартість ремонтних робіт склала 1184, 40 грн.

Витрати на фарбування склали 436,32 грн.

Заміна деталей в період ремонту складає 4499,22 грн.

Розв’язання

Розмір збитків, заподіяних застрахованому транспортному засобу, включає:

а) витрати на ремонтні роботи та фарбування;

б) вартість запасних частин, що замінюються (з урахуванням зносу) за цінами, які діють на день страхового випадку.

Спочатку знаходимо вартість запасних частин, що замінюються з урахуванням зносу:

4499,22 × 0,38 = 1709,70 (грн.) – сума зносу;

4499,22 – 1709,70 = 2789,52 (грн.) - вартість запасних частин, що замінюються з урахуванням зносу.

Матеріальний збиток, спричинений власнику застрахованого автомобіля: 2789,52 + 1184, 40 + 436,32 = 4410,24 (грн.).

Відповідь.  Матеріальний збиток, спричинений власнику застрахованого автомобіля складає 4410 грн. 24 коп.

Приклад №3. Вартість майна підприємства 1240 тис. грн. Договір страхування майна підприємства укладено на страхову суму 930 тис. грн. При укладанні договору установлена безумовна франшиза в розмірі 3%.

У термін дії договору страхування на підприємстві виникла пожежа, внаслідок якої підприємство зазнало шкоди на суму 464420 грн.

Визначити суму страхового відшкодування, яку отримає  страхувальник, якщо правилами страхування майна підприємств передбачається виплата страхового відшкодування за пропорційною системою страхового забезпечення.

Розв’язання

Пропорційна система страхового забезпечення передбачає виплату страхового відшкодування в такій частці від шкоди, яку частку займає страхова сума від вартості майна. Сума страхового відшкодування визначається за формулою: СВ = СС × СЗ / ВО.

Визначимо суму страхового відшкодування без урахування франшизи:

930000  464420  / 1240000 = 348315(грн.).

Франшиза - це частка участі страхувальника у страховому відшкодуванні, яка визначена у відсотках від страхової суми. Визначимо суму франшизи: 930000  3 / 100 = 27900 (грн.).

Оскільки франшиза безумовна, вона відраховується від суми страхового відшкодування: 348315 – 27900 = 320415 (грн.).

Відповідь. Страхувальник одержить страхове відшкодування у сумі 320415 грн.

Приклад №4. Договір страхування житлового будинку укладено на страхову суму 17000 грн. При укладанні договору визначена умовна франшиза в розмірі 2%. Після страхового випадку, який відбувся у термін дії договору страхування, страхувальник зазнав шкоди у розмірі 310 грн.

Визначити суму виплати страхувальнику, якщо правилами страхування передбачена відповідальність страховика за системою страхового забезпечення першого ризику.

Розв’язання

Система забезпечення першого ризику – передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі шкоди, але в межах страхової суми. Оскільки сума шкоди менша за страхову суму, то страхове відшкодування дорівнює шкоді, тобто сума страхового відшкодування – 310 грн.

Визначимо суму франшизи: 17000  2 / 100 = 340 (грн.).

Оскільки сума умовної франшизи більша за суму страхового відшкодування (340 >310), то страхувальник страхового відшкодування не отримує, сума шкоди залишається на відповідальності страхувальника.

Відповідь. Страхувальник страхове відшкодування не отримує.

Приклад  №5. Позичальник отримав кредит у сумі 70 тис. грн. терміном на п’ять місяців (відсотки за кредит становлять 38% річних) і уклав договір відповідальності за непогашення кредитів. Ліміт відповідальності страховика 75%.

Тарифна ставка зі страхування відповідальності за непогашення кредитів складає 2,8%.

Визначити:

1.  Страхову суму за договором страхування.
2.  Страхову премію за даним договором.

Розв’язання

Для визначення страхової суми необхідно спочатку визначити суму боргу: суму наданої позички + відсотки.

70000 × 38 / 100 = 26600 (грн.) – відсотки за користування кредиту терміном року.

26600 / 12 × 5 = 11083,33 (грн.) – відсотки за користуванням кредиту терміном п’ять  місяців.

 70000 + 11083,33 = 81083,33 (грн.) – загальна сума боргу.

Страхова сума складає 75% від загальної суми боргу:

81083,33 × 75 / 100 = 60812,50 (грн.) – страхова сума.

Страхова премія розраховується за формулою: СП = СС × ТС / 100

Страхова премія за даним договором буде складати:

60812,50 × 2,8 / 100 = 1702, 75 (грн.).

Відповідь. Страхова сума складає – 60812,50 (грн.); страхова премія –1702, 75 (грн.).

 

Приклад №6. Внаслідок пограбування застрахованого домашнього майна, страхувальник втратив:

1.  Новий телевізор «Електрон» вартістю .…1700 грн.
2.  Нову куртку вартістю………………………190 грн.
3.  Золотий перстень вартістю………………....380 грн.
4.  Гроші у сумі …………………………….....2150 грн.

Крім того злочинець прихопив з собою закупорену пляшку коньяку вартістю 26 грн. 50 коп.:

1. Пояснити дії страхувальника після пограбування.

2. Визначити  суму страхового відшкодування, якщо відомо, що майно на момент крадіжки було застраховане за загальним договором страхування домашнього майна на страхову суму 2000 грн.

Розв’язання

1. Страхувальник повинен негайно повідомити міліцію про факт пограбування, потім у письмовій формі протягом трьох робочих днів звернутися з заявою до страхової компанії, з якою уклав договір страхування. До заяви додати список пограбованих речей та страхове свідоцтво. Також пред’явити документ, який засвідчує його особу.

2. Згідно з умовами загального договору страхування домашнього майна страховик, зокрема, не несе відповідальності  за гроші та вироби з дорогоцінних металів та каменів, тому збиток страхувальника складає:

1700 + 190 +   26,50 = 1916,50 (грн.).

Зі страхування домашнього майна сума страхового відшкодування розраховується за системою забезпечення першого ризику, тобто виплачується страхове відшкодування в сумі збитку в межах страхової суми.

Оскільки 1916,50 < 2000, то страхувальник отримає 1916,50 грн.

Відповідь. Страхувальник отримає страхове відшкодування у розмірі 1916,50 грн.

Приклад №7. Фермерське господарство засіяло пшеницею 300 га. Протягом останніх п’яти років врожайність зернових у господарстві становила 35, 38, 32, 39, 36 центнерів з гектара. Врожай зернових підлягає обов’язковому страхуванню врожаю зернових культур. Ціна пшениці, що склалася за минулий рік - 315 грн. за центнер. Страховий тариф 8%.

Визначити вартість врожаю, страхову суму та суму страхових платежів.

Розв’язання

Вартість врожаю обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років на ціну одного центнера продукції, що склалася за минулий рік та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

(35+38+32+39+36) : 5 = 36 (грн. з 1 га) – середня п’ятирічна врожайність;

315  36  300 = 3402000 (грн.) – вартість врожаю.

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі 50%  від вартості врожаю.

3402000  0,5 = 1701000 (грн.) – страхова сума;

1701000  0,08 = 136080 (грн.) – сума страхових платежів.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Аварійна ситуація − 1) стан потенційно небезпечного об'єкта, що характеризується порушенням меж та (або) умов безпечної експлуатації, але не перейшов в аварію, за якої всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище утримуються у прийнятих межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом; 2) умови, які відмінні від умов нормального перевезення вантажів, пов'язані із загорянням, витіканням, розсипанням небезпечного вантажу, пошкодженням тари або рухомого складу з небезпечним вантажем і які можуть призвести чи призвели до вибуху, пожежі, отруєння, опромінення, захворювань, опіків, обморожень, загибелі людей і тварин, небезпечних для природного середовища наслідків, а також випадки, коли в зоні аварії на залізниці виявлено вагони, контейнери або вантажні місця з небезпечними вантажами.

Аварійне забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів − раптове, ненавмисне забруднення довкілля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за участі транспортного засобу, що здійснює перевезення, довільної розгерметизації ємностей та/або товарної упаковки з небезпечною речовиною, довільного вибуху небезпечних речовин, самозаймання, аварійних ситуацій при вантажно-розвантажувальних роботах та ін., що виявилося в попаданні шкідливих речовин в атмосферу або воду, розповсюдженні твердих, рідких або газоподібних речовин на ґрунті чи в надрах або утворенні шумів, радіації, температурних змін, а також електромагнітному, світловому чи іншому фізичному, хімічному, біологічному негативному впливі, що перевищують установлений граничний рівень.

Аварійне сповіщення − система заходів, спрямованих на своєчасне повідомлення відповідних органів та організацій про повітряні судна, яким необхідна допомога пошуково-рятувальних служб, та сприяння таким органам і організаціям.

Агенти Ллойда − фізичні чи юридичні особи, які здійснюють управління бізнесом для членів страхової корпорації Ллойда з питань урегулювання збитків. А.Л. присутні через відповідну акредитацію в усіх великих морських портах на всіх континентах. В обов'язки А.Л. входить інформування членів Ллойда про рух суден в акваторії і на підходах до певного порту, аваріях, інцидентах, катастрофах з морськими судами на шляхах сполучення та ін.; вивчення, аналіз й узагальнення фактів та зобов'язань спричинення збитків морським судам і вантажів, задоволення заявлених претензій за договорами морського страхування, укладеним Ллойдом.

Аварійний комісар  −  особа (юридична або фізична), яка на прохання страховика з'ясовує причини настання страхового випадку та розмір збитків у страхуванні переважно транспортних ризиків. За наслідками роботи аварійний комісар складає аварійний сертифікат.

Аварійний сертифікат − документ, що складається аварійним комісаром і фіксує розмір і причини збитків та містить інші відомості, які характеризують обставини, пов'язані з минулим страховим випадком.

Аварія  −  раптова подія, така як потужний викид небезпечних речовин, пожежа або вибух, внаслідок порушення експлуатації підприємства (об'єкта), яка призводить до негайної та/або наступної загрози для життя і здоров'я людей, довкілля, матеріальних цінностей на території підприємства та/або за його межами.

Агентська діяльність − діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка й укладання договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Агентська (страхова) угода − (договір про надання страхових агентських послуг) − письмова угода між страховиком і страховим агентом, в якій визначаються права та обов'язки сторін щодо порядку укладання, обслуговування і виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.

Агентство страховика − організація, що виконує всі функції представництва і певні страхові операції (укладання й обслуговування договорів страхування тощо) в межах агентської угоди зі страховиком.

Аджастер (оцінювач страхових збитків) − фізична або юридична особа, що представляє інтереси страховика при вирішенні питань щодо урегулювання заявлених претензій страхувальника у зв'язку зі страховим випадком.

Аквізитор − страховий агент або інший страховий працівник, що займається укладанням нових або поновленням раніше діючих договорів страхування.

Аквізиційні витрати −  витрати, пов'язані з укладанням страхових договорів. До них відносять як прямі витрати, такі як комісії щодо залучення страхування і витрати на ведення справ чи зарахування договорів страхування в портфель страхування, так і побічні: витрати на рекламу чи адміністративні витрати, які відносять до опрацювання заяв щодо страхування і видачі полісів.

Актуарій −  фахівець, що здійснює актуарні (математичні) розрахунки на основі відповідної статистики настання страхових випадків для обчислення базових страхових тарифів страховика і проведення робіт з формування й оптимізації страхового портфеля, у тому числі за рахунок перестрахувальної діяльності.

Актуарні розрахунки − система математичних і статистичних закономірностей, що визначають собівартість і вартість послуги, яка надається страховиком страхувальникові. На їх основі визначається частка участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду (резервів).

Актуарний ризик − страховий ризик, який покривається страховою компанією в обмін на виплату страхової премії. А.р. обчислюється за допомогою актуарної калькуляції. В найпоширенішій формі А.р. є не що інше як математичне очікування страхового випадку (виходячи з накопичених, систематизованих і узагальнених матеріалів статистики за певну кількість років).

Андерайтер − 1) висококваліфікований фахівець у сфері страхового бізнесу, що має владні повноваження від керівництва страховика приймати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки й конкретні умови договору страхування цих ризиків, виходячи з норм страхового права й економічної доцільності. Андерайтер може виконувати функції сюрвейєра. Можливе обмеження сфери діяльності андерайтера виключно перестрахуванням; 2) член страхової корпорації «Ллойд», що самостійно або в межах окремого синдикату підписує страхові поліси «Ллойда»; 3) фізична або юридична особа, що займається продажем страхових полісів потенційним клієнтам або здійснює професійний консалтинг у сфері страхування для зацікавленої сторони.

Андерайтинг − процес оцінювання та прийняття ризиків на страхування (перестрахування).

Аномальна подія  −  відхилення від нормального режиму експлуатації, викликане виходом із ладу обладнання, помилкою або іншими недоліками роботи персоналу.

Ануїтет − 1) договір страхування пенсій або ренти, згідно з яким страховик в обмін на сплату, як правило, одноразову, страхової премії зобов'язується виплачувати застрахованому визначену річну суму доходу протягом його життя; 2) сучасна вірогідна вартість ренти.

Асистанс − перелік послуг (у рамках договору страхування), які надаються в потрібний момент через медичну, технічну і фінансову допомогу здебільшого, туристам у закордонних поїздках (у разі хвороби, нещасного випадку).

Аквізиція  − комплекс організаційно-масових заходів серед фізичних і юридичних осіб (реклами, маркетингу, колективних і індивідуальних бесід) з метою залучення нових договорів страхування. А. орієнтована на розкриття переваг окремих видів договорів страхування в конкретній страховій компанії.

Авіаційне страхування − страхування ризиків, пов'язаних із використанням авіаційної та космічної техніки. Іноді страхування космічних ризиків виділяється в окремий вид. Авіаційне страхування охоплює страхування літаків, вертольотів та іншої авіаційної техніки від пошкодження та знищення; страхування відповідальності перед пасажирами, перед третіми особами за шкоду, заподіяну їхньому здоров'ю та майну; відповідальність власників повітряних суден як роботодавців; страхування деяких інших ризиків.

Авто-комбі − комбіноване страхування автотранспортних засобів разом із відповідним багажем, водієм та пасажирами.

Акт про нещасний випадок − документ, що його складають адміністрація та комітет професійної спілки підприємства (установи), якщо з їхнім працівником (застрахованою особою) стався нещасний випадок і пов'язаний з перебуванням на роботі або виконанням службових обов'язків. У випадках з пасажиром відповідний документ складається на транспорті. У разі, якщо потерпілий застрахований від нещасних випадків, акт надсилається до страхової організації з метою оформлення страхової виплати.

Банківсько-страхові (офшорні) зони − це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участі лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Бенефіціар − це страхувальник, застрахований (в особистому страхуванні), потерпілий (при страхуванні відповідальності), інша третя особа, визначена договором страхування.

Бордеро − перелік ризиків зі зазначенням частини страхової суми та відповідної страхової премії.

Бордеро-премії − перелік ризиків, які підпадають під дію облігаторного договору перестрахування.

Бордеро-збитки − перелік обсягів збитків, які повинні бути відшкодовані перестраховиком.

Боржник − суб'єкт підприємницької діяльності, не спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання установленого терміну їх сплати.

Брокерська діяльність − професійна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахувальника (цедента) (далі − страхувальник), спрямована на визначення його потреби в отриманні страхових послуг, консультуванні, наданні допомоги у розробленні умов договору страхування, пошуку страховиків, які відповідають вимогам страхувальника, веденні переговорів та укладанні договорів страхування за дорученням страхувальника, здійсненні розрахунків за договорами страхування, підготовці документів для урегулювання питання про збитки у разі настання страхового випадку.

Брокерська угода (договір про надання страхових брокерських послуг) − письмова угода між страхувальником та страховим брокером, в якій визначаються права та обов'язки сторін, порядок і умови набуття чинності договору страхування, що укладається при посередництві страхового брокера, порядок внесення страхових платежів та інформування страхувальника про набуття чинності договору страхування, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.

Брутто-ставка − тарифна ставка, що становить основу страхового внеску. Вона складається з нетто-ставки і навантаження.

Бонус − а) знижка, що її надає страховик із суми страхового платежу за оформлення договору страхування на особливо вигідних умовах. Таку знижку у страхуванні називають також рабатом. Бонус визначається переважно у відсотках; б) сума прибутку страховика, що спрямовується на збільшення страхових сум за договорами довгострокового страхування життя.

Бонус-малус − система підвищень і знижок до базової ставки страхового тарифу, за допомогою якої страховик коригує страховий платіж у випадку, якщо у відношенні до об'єкта страхування (переважно транспортних засобів) у певному проміжку часу не було страхового випадку.

Брутто-премія − загальна сума страхових платежів, що їх сплачує страхувальник. Визначається на підставі страхової суми і брутто-ставки.

Венчурний капітал  −  високо ризикове фінансування з розрахунком на виключно високу рентабельність проекту, яка надасть можливість отримати за рахунок продажу акцій прибуток, який виправдає ризик.

Відокремлений підрозділ юридичної особи  −  це підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою і не є юридичною особою.

Відсоток − 1) сота частка числа; 2) ціна, яку сплачує позичальник за право користуватися позиковими коштами чи матеріальними цінностями і яка установлюється у вигляді річної відсоткової ставки від основної суми позики.

Відсоткова ставка (може бути кредитна та депозитна) − розмір відсотка за кредит або депозит; відносна величина відсоткової плати, сплаченої позичальником кредитору за певний період часу.

Вільні резерви страховика − це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Виділення −  створення страховика або більше страховиків, до яких за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майно, права та обов'язки страховика − юридичної особи, що реорганізовується.

Вищий орган страховика −  загальні збори акціонерів для страховика, створеного у формі акціонерного товариства, або збори учасників для страховика, створеного у формі товариства з додатковою відповідальністю, повного або командитного товариства.

Втрати − частина понесених витрат матеріально-технічних ресурсів, яка не виконує незалежної функції і не споживається у процесі виробництва товару, що експортується (наприклад, через неефективність), і не відновлюється, не використовується або не продається одним і тим самим виробником.

Валюта страхування − валюта, якою сплачуватимуться страхові платежі та здійснюватимуться страхові виплати.

Вигодонабувач − особа, визначена страхувальником для отримання страхових виплат тоді, коли страхувальник (застрахована особа) не буде здатний скористатися ними самостійно. В особистому страхуванні страхові виплати вигодонабувачу здійснюються у випадку смерті застрахованої особи. В майновому страхуванні права вигодонабувача можуть набувати особи, які мають страховий інтерес (орендодавці, кредитори тощо, майно яких може бути знищено або пошкоджено).

Вина страхувальника − відношення страхувальника до своєї протиправної поведінки та її можливих наслідків, що може спричинитися до завдання шкоди. Розрізняють вину двох видів: навмисні дії та необережність. Остання, у свою чергу, поділяється на просту і грубу необережність. Наявність навмисної дії або грубої необережності може бути підставою для повного або часткового звільнення страховика від його обов'язків зі страхової виплати.

Внесок страховий − страхова премія: грошова сума, яка сплачується страхувальником страховику за прийняте останнім зобов'язання відшкодувати матеріальний збиток, спричинений застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій у житті застрахованого. В.с. виплачується або відразу за весь термін страхування, або періодично. Вираховується за встановленими страховими тарифами і розміром страхової суми, в багатьох випадках визначається з урахуванням знижок, наданих страхувальнику: при укладанні договору добровільного страхування на довгостроковий період, при безаварійній експлуатації засобів автотранспорту протягом багатьох років та ін.

Гарантійний фонд страховика − додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Розмір гарантійного фонду страховика приймається до уваги при визначенні його платоспроможності.

Генеральний поліс − а) письмова угода з фіксованою страховою сумою, розмір якої дає змогу покрити страхуванням кілька відправлень вантажів за умови, що про них буде своєчасно декларовано страховику. Генеральний поліс діє доти, доки не буде використано (задекларовано) увесь ліміт установленої страхової суми; б) договір, на підставі якого протягом обумовленого часу страхувальник передає, а страховик приймає на страхування всі об'єкти, що відповідають угоді.

Галузевий страховий фонд документації − це банк документів СФД, який створюється відповідними міністерствами та іншими органами виконавчої влади і є складовою частиною СФД України.

Дисконтування витрат − приведення майбутніх витрат до теперішнього періоду, установлення сучасного еквівалента суми, що буде сплачена в майбутньому. Сучасна вартість майбутньої суми визначається за допомогою дисконтованої величини, що залежить від норми банківського відсотка та терміну, періоду дисконтування.

Диспашер − фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між судном, вантажем і фрахтом.

Договір страхування − це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Добровільне страхування − форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником. Добровільне страхування здійснюється згідно з правилами страхування, що їх розробляє страховик та погоджує в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Діючий поліс − договір страхування з моменту акцепта страховиком до моменту закінчення терміну його дії або анулювання.

Декларація страхова − заява страхувальника про об'єкт страхування і про характер ризику. Д.с. містить відомості про місцезнаходження, вартість, стан, порядок зберігання чи використання, технічну готовність протипожежної й іншої аварійної сигналізації, також якісні характеристики (марка, модель, сорт, структура, склад тощо). Сюрвейєр як довірена особа страховика перевіряє відомості Д.с. і робить висновок про характер і ступінь ризику. Спотворення відомостей про об'єкт страхування в Д.с. звільняє страховика від відповідальності щодо укладеного договору страхування (якщо попередній огляд майна сюрвейєром не проводився). Д.с. складається за формою, яка встановлюється страховою компанією.

Делькредере − а) особлива обумовленість у трудовому контракті страхового агента, відповідно до якої  він виступає гарантом сплати страхової премії з укладеного договору страхування і зобов'язується виплатити її страховику (якого він представляє у взаємовідносинах з потенційним клієнтом), якщо страхувальник відмовиться це зробити сам; б) страхування дебіторської заборгованості.

Демонополізація страхової справи − процес, обернений встановленню державної страхової монополії, виражений у створенні соціально-економічних і політичних умов для організації страхового ринку як загальної частини фінансової інфраструктури (разом із комерційними банками, товарними і фондовими біржами, пенсійними фондами тощо). Д.с. закріплюється правовими нормами, які передбачають порядок організації і функціонування акціонерних страхових компаній і товариств взаємного страхування, а також системи державного страхового нагляду за їх діяльністю.

Денонсація − відмова від договору. За відсутності письмової заяви про відмову від договору до закінчення терміну його дії від однієї зі сторін договір залишається в силі.

Диверсифікація − Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за межі основного бізнесу обмежені. Закон України "Про страхування" передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням і розміщенням страхових резервів, а також з управління ними. Водночас принцип диверсифікації має істотне значення всередині окресленої щойно діяльності. Йдеться про територіальне та галузеве розосередження взятих на страхування ризиків. Чим воно відчутніше, тим імовірність одночасного настання страхових подій, що можуть мати критичні наслідки для страховика, менша. Надзвичайно важливо додержуватися принципу диверсифікації при розміщенні страхових резервів.

Договір спеціальний − договір на проектування, монтажні роботи, технічне обслуговування, постачання спеціалізованої продукції, запасних частин, проведення випробувань, спільних і замовлених робіт тощо. Д.с. здебільшого не передбачає умов страхування угоди.

Екологічне страхування − форма колективного захисту економічних і соціальних інтересів виробників і населення. Воно запроваджується для об'єднання фінансових ресурсів підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності й підпорядкування, а також громадян для створення колективних страхових фондів шляхом сплати страхових внесків, для відшкодування збитків, завданих навколишньому природному середовищу, юридичним і фізичним особам, а також для фінансування превентивних заходів, спрямованих як на запобігання аварій, так і на ліквідацію її шкідливих наслідків. Об'єктом  Е.с. є відповідальність підприємств за збитки, заподіяні третім особам внаслідок діяльності, яка шкідливо впливає на навколишнє середовище, а також прямі й непрямі витрати підприємств, пов'язані з екологічними аваріями і ліквідацією шкідливих наслідків.

Застрахована особа − особа, яка бере участь в особистому страхуванні, об'єктом страхового захисту якої є життя, здоров'я і працездатність. Застрахована особа може бути одночасно і страхувальником.

Збиток страховий − а) втрата (шкода), заподіяна майновим інтересам страхувальника, що підлягає відшкодуванню страховиком; б) факт настання страхового випадку (реалізації страхового ризику); в) справа, що містить документи страховика з конкретного страхового випадку, які підтверджують обґрунтованість страхової виплати.

„Зелена картка" − назва однойменної системи міжнародних договорів і страхового полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни − члени цієї системи. Дістала назву від кольору і форми полісу. Заснована в 1949 році. Нині членами Міжнародної системи "Зелена картка" є понад 40 країн Європи, Азії і Африки. У червні 1997 року до складу членів системи "Зелена картка" прийнято Україну.

Змішане страхування життя − вид особистого страхування, в якому передбачається страховий захист на випадок смерті застрахованої особи з будь-якої причини протягом терміну дії договору, у разі дожиття її до її закінчення терміну договору і в разі, коли через нещасний випадок було завдано шкоди її здоров'ю.

Закон про страхування − нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України 7 березня 1996 року. Регулює відносини у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилення надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Збитки − витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отримані кредитором доходи, які він отримав би, якщо б зобов'язання було виконано боржником.

Збитковість страхової суми − економічний показник діяльності страховика, який характеризує співвідношення між страховими виплатами та страховою сумою.

Злиття − припинення діяльності двох або більше страховиків як юридичних осіб та перехід за передавальним актом усього майна, прав і обов'язків до страховика-правонаступника, що створюється в результаті реорганізації.

Інвестиції − 1) капіталовкладення підприємців на відновлення зношеного основного капіталу та його розширення з метою отримання прибутку; 2) сукупність витрат, що реалізуються у формі довготермінових вкладень капіталу у різні галузі та сфери економіки; 3) грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку від цієї діяльності (у вигляді відсотків, роялті, дивідендів та орендних доходів чи приросту капіталу) або досягнення соціальної вигоди.

Інвестиція − господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестор −  суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладання власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Імунітет державних морських торгових суден − принцип міждержавного морського права, який базується на повазі прав суверенної держави відносно належних йому морських суден. Полягає в недопущенні застосування до таких суден позовів у іноземних судових органів, а також застосування до них примусових заходів (арешту і затримання в порядку забезпечення пред'явленого ризику, виконання судового рішення тощо).

Інститут актуаріїв − професійна асоціація актуаріїв Англії й Уельсу (Великобританія). Заснована 1848 р. у Лондоні. Користується міжнародним авторитетом серед спеціалістів. Проводить сертифікацію актуаріїв шляхом здачі кваліфікованого екзамену і присвоєння відповідного диплома. Здійснює заочне навчання зі спеціальності актуарних розрахунків. Вивчає методичну і наукову літературу з цієї проблематики. Колективними членами І.а. є національні асоціації актуаріїв Австралії, Індії, Нової Зеландії, ПАР. І.а. бере участь у роботі Міжнародних конгресів актуаріїв.

Ймовірність страхового випадку − кількісна (математична) оцінка можливості настання і періодичності страхових випадків для окремих об'єктів страхування, з яких виплачується страхове відшкодування. Й.с.в. служить основою для встановлення страхових тарифів, ставок премії, знижок і надбавок до них. Й.с.в. обчислюється із застосуванням математичного апарату теорії ймовірностей, а також застосуванням закону великих чисел, виходячи з наявного масиву накопичених статистичних даних про факти й обставини страхових випадків. Й.с.в. відображає особливий тип зв'язків між явищами, характерними для масових процесів.

Класифікація страхування −  наукова система розподілу страхування на різні сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, підвиди та форми, яка спирається на специфіку діяльності страхових компаній, об'єкти страхування та категорії страхувальників.

Комісія − це узгоджена частина понесених цедентом витрат з укладання договорів страхування.

Комутаційні числа (функції) − допоміжні розрахункові величини, які використовуються для спрощення математичних формул і полегшення розрахунків фінансових тарифів, резервів внесків щодо різних видів страхування життя. Величину цих чисел визначають за відповідними показниками таблиці смертності, яка використовується для побудови тарифів страхування життя, а також за нормою дохідності.

Кредит − позичковий капітал у грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання.

Каско − страхування корпуса та механізмів транспортного засобу. Відшкодовуються збитки, зумовлені здебільшого пошкодженням або конструктивним знищенням автомобіля, судна, літака, залізничного транспорту.

Карго − страхування вантажів, що перевозяться морським, повітряним або наземним транспортом, без страхування самого транспортного засобу.

Катастрофічний ризик − а) збиток або серія зв'язаних між собою збитків, які можуть одночасно виникнути в певному місці; б) значна кількість можливих ризиків; в) стихійне лихо; г) надзвичайна ситуація.

Кодекс торгового мореплавання − основний законодавчий акт, який регулює відносини, що виникають із торгового мореплавання. К.т.м. містить важливі положення, що стосуються правового положення судна, екіпажу, організації перевезень, договорів морського перевезення вантажів, морського страхування, порядку відшкодування збитків від зіткнення суден, морських протестів тощо.

Коефіцієнт смертності табличний − в демографічній статистиці показник смертності, дорівнює  відношенню кількості помираючих за таблицею смертності до табличної кількості проживаючих у даному віці (інтервалі віку). К.с. табличний, як правило, не входить до складу показників таблиць.

Контрибуція − це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією поділити витрати з відшкодування збитків. Застосування цього принципу стримує нечесних страхувальників від бажання застрахувати одне й те саме майно кілька разів з метою наживи.

Кептив − акціонерна страхова компанія, яка обслуговує повністю або частково корпоративні страхові інтереси засновників, а також самостійних господарюючих суб'єктів, що входять за структури багатопрофільних концернів чи великих фінансово-промислових груп. К. може бути дочірньою страховою компанією. За кордоном діяльність багатьох  К. концентрується на операціях перестрахування, в тому числі через страховий офшор.

Кептивні страхові компанії − компанії, що створюються промисловими, торговельними, банківськими та іншими структурами з метою задоволення їхніх потреб у страхових послугах.

Класифікація страхування − система поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види і форми. Класифікація страхування має на меті сприяти формуванню страхового ринку, впорядкуванню звітності та державному регулюванню страхової діяльності, розвитку міжнародної інтеграції у страхуванні.

Ковер-нота страхова − свідоцтво про страхування, яке видається страховим брокером страхувальникові на знак підтвердження укладання договору страхування з переліком списку страховиків. Ковер-нота страхова не має юридичної сили, а виконує лише довідкову функцію. В обумовлений час страховий брокер має вручити страхувальникові страховий поліс.   Ковер-нота страхова застосовується і в перестрахуванні, де може мати юридичну силу і замінювати сліп.

Колективне страхування життя − страхування, за якого може укладатися договір на страхування за рахунок коштів підприємства всіх працівників або їх групи. За колективним страхуванням життя страхувальником є підприємство, а застрахованою особою - кожний працівник, прізвище якого внесено до списку, що є невід'ємною частиною договору страхування.

Кумуляція страхових ризиків − а) концентрація страхових ризиків в одній компанії в обсязі, що може призвести до багатьох збитків унаслідок одного страхового випадку; б) зосередження застрахованих об'єктів на одній території, вулиці, будинку, порту, залізничній станції, судні, що в разі одночасного страхового випадку (наприклад, землетрусу) може призвести до порушення фінансової стабільності страховика. Кумуляція страхових ризиків має враховуватися при визначенні частини ризику, що залишається на утриманні страховика.

Ліквідація збитків − термін означає комплекс робіт з визначення та виплати страхового відшкодування у страхуванні майна і відповідальності.

Ліквідність − 1) спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання, передусім сплачувати борги; 2) показник того, як швидко можна реалізувати матеріальні цінності та отримати кошти, необхідні для покриття зобов'язань.

Ліміт відповідальності страховика − гранична відповідальність страховика з окремого ризику або страхового випадку, що випливає з умов укладеного договору страхування або закону.

Ліміт страхового покриття − гранична страхова сума, яку можна визначити стосовно конкретного ризику, прийнятого на страхування.

Ліцензування  − видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ.

Ліцензія − документ державного зразка, який засвідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність з конкретного виду страхування протягом визначеного терміну за умови виконання ліцензійних умов.

Ллойд − 1) міжнародний страховий ринок, розташований у Лондоні; 2) корпорація (об'єднання) юридично незалежних страховиків, кожний з яких самостійно бере на страхування ризики, виходячи зі своїх фінансових можливостей. Кожний член Л. на забезпечення своєї діяльності має внести вагому суму у вигляді депозиту. Члени Л. об'єднані в синдикати, які очолюють андерайтери. Останні беруть на страхування ризики від імені членів синдикату. Заснований в 1734 році. Нині є великим страховиком і перестраховиком, особливо морських, авіаційних, автомобільних нафтогазодобувних ризиків. Багато українських страховиків перестраховують ризики на ринку Ллойда. Переважає страхування морських, авіаційних, автомобільних, нафтогазодобувних ризиків.

Моторне (транспортне) страхове бюро − об'єднання страховиків, які здійснюють страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Мета об'єднання − координація діяльності членів цього об'єднання з питань оформлення страхування і покриття шкоди, завданої третім особам внаслідок дорожньо-транспортних пригод на території України, а також за її межами, реалізація договорів, конвенцій і домовленостей з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності транспортних засобів інших країн.

Майнове страхування − галузь страхування, в якій об'єктом страхування є майно, що належить юридичним або фізичним особам.

Місткість страхового ринку − максимально можливий продаж страхових послуг певного виду за обумовлений термін. Залежить від попиту на страхові послуги, рівня страхових тарифів, фінансових можливостей страхувальників і страховиків, рівня розвитку перестрахувальних операцій.

Морське страхування − один із найдавніших видів страхування. Охоплює страхування суден, вантажів і фрахту, екіпажу та пасажирів від різних видів небезпеки під час виконання рейсів. Страхові ризики: збитки від вогню, блискавки, шторму та іншого стихійного лиха, від зіткнення суден, посадки судна на мілину, зникнення судна безвісти тощо. Крім того, морське страхування покриває витрати, зумовлені загальною аварією, крадіжкою і пропажею вантажу. Обсяг відповідальності визначається спеціальними умовами.

Математичний резерв − грошова сума, необхідна для того, щоб задовольнити потенційно взяті зобов'язання за договором особистого страхування.

Міжнародна організація актуаріїв − заснована в 1895 р. у зв'язку з проведенням першого Міжнародного конгресу актуаріїв у Бельгії.          Штаб-квартира знаходиться в Брюсселі. Здійснює міжнародне співробітництво і координацію діяльності національних асоціацій актуаріїв багатьох країн, у тому числі на підготовчому етапі проведення Міжнародних конгресів актуаріїв. Сприяє науковим дослідженням у галузі страхової математики, видає матеріали конгресів та іншу наукову літературу з актуарних питань. Членами М.о.а. можуть бути окремі спеціалісти-актуарії, які поділяють мету і завдання асоціації, а також її статут.

Монреальська угода − угода міжнародних перевізників (1966 р., Монреаль, Канада), згідно з якою відповідальність Аерофлоту й інших авіаперевізників при польотах до США за спричинення смерті чи пошкодження здоров'я пасажира обмежується доказаним збитком, але не більше 75 000 дол. США.

Навантаження − частина страхового тарифу, що не пов'язана з формуванням фондів для здійснення страхових виплат. За рахунок навантаження покриваються витрати, обумовлені організацією та забезпеченням страхової справи (оплата праці персоналу страховика, оплата посередницьких послуг, оренда приміщень офісу, витрати на придбання й експлуатацію обчислювальної техніки, рекламу, транспортні послуги, сплату деяких податків та обов'язкових платежів тощо). Навантаження є також джерелом отримання певної суми прибутку від страхової діяльності.

Незароблена премія − частина страхового платежу за договором страхування або страховим портфелем, що припадає на ще непочатий або залишок періоду страхування. Наприклад, якщо договір страхування укладено на календарний рік, то за станом на 1 липня незароблена премія становитиме суму страхових платежів, яка припадає на період до кінця року (6 місяців).

Надзвичайна ситуація − порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Нерезиденти − юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України.

Нетто-ставка − тарифна ставка, яка призначена для формування страхових резервів, їх основної частини, що використовується для виплат страхового відшкодування.

Нетто-премія − брутто-премія за вирахуванням навантаження. Нетто-премія призначена для формування страхового фонду, з якого здійснюються страхові виплати.

Нон-стендарт − фізична особа, чиє життя не може бути застраховане за установленими ставками премій, внаслідок суттєвих відхилень у стані здоров'я за медичними показниками (установленими страховиком за даними статистики смертності) або інформації, що вміщується в анкеті (заяві про прийом на страхування).

Нещасний випадок  −  це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настання смерті.

Об'єднання страховиків − спілки, асоціації та інші об'єднання для координації діяльності страховиків, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм. Мають бути зареєстровані в установленому порядку як юридичні особи і не можуть безпосередньо займатися страховою діяльністю. Серед функціонуючих об'єднань страховиків вагоме місці посідають Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Ядерний страховий пул України, які утримуються за рахунок внесків страхових компаній.

Об'єкт страхування − конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи (майно, відповідальність перед третьою особою, життя та здоров'я тощо), якому може бути завдано шкоди в разі стихійного лиха, нещасного випадку або іншого страхового випадку.

Офшорна страхова компанія − страхова компанія, яка має спеціальний статус; як правило, виведена з-під національного регулювання страхової діяльності (в місці перебування) або розміщена в офшорному фінансовому центрі (зоні офшорного бізнесу), наприклад, Бермуди, Кайманові острови тощо. Як правило, створюються О.с.к. з метою мінімізувати податки, за рахунок податкових пільг, які надаються іноземним страховикам із офшорних фінансових центрів.

Оцінка ризику − натурально-речовий і вартісний аналіз усіх ризикових обставин, що характеризує параметри ризику. Виділяють відповідні групи ризику, виходячи з найсуттєвіших ознак, які служать критерієм оцінки. Наприклад, вік (інколи вага і зріст) людини на момент укладання договору особистого страхування. Додатково може проводитися попереднє медичне обстеження з метою виявлення небезпечних захворювань, які можуть викликати смерть чи інвалідність страхувальника відразу після укладання договору страхування.

Оцінка вартості ризику − визначення ймовірності настання події чи сукупності подій, на випадок яких проводиться страхування, і їх наслідків, виражених в грошовій формі. Розмір О.в.р. під дією об'єктивних і суб'єктивних факторів (ймовірності настання і характеру дії стихійних сил природи, стану протипожежної безпеки, інтенсивності руху, стану охорони праці на підприємстві тощо) може зростати чи, навпаки, зменшуватися.

Об'єкт страхування від нещасного випадку − життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Обов'язкове авіаційне страхування − страхування, яке передбачено як обов'язкове згідно з чинним законодавством України, а саме: страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу; страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за заявкою замовника без придбання квитків; страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу; страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт; страхування авіаційних суден.

Передавальний акт − це баланс страховика, що реорганізовується шляхом злиття, приєднання або перетворення на день припинення його діяльності, за яким усе його майно, права та обов'язки переходять до страховика-правонаступника.

Перестрахування − страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (цесіонарія, перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Перестрахувальна комісія − узгоджена частина понесених цедентом витрат з укладання договорів страхування.

Перетворення − зміна організаційно-правової форми страховика, за якої  до страховика, створеного в результаті реорганізації, за передавальним актом переходять усе майно, права та обов'язки страховика, що реорганізовується.

Платоспроможність − здатність споживача своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.

Позичковий відсоток − ціна, що сплачується власниками капіталу за використання позикових коштів протягом певного періоду.

Поділ − припинення діяльності одного страховика як юридичної особи і перехід за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах усього майна, прав та обов'язків до страховиків-правонаступників, створених у результаті реорганізації

Правила страхування − опрацьовуються страховиком на кожний вид страхування і погоджуються з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. П. с. мають містити: перелік об'єктів страхування, порядок визначення страхових сум, перелік страхових ризиків, термін і місце дії договору страхування, порядок його укладання, права й обов'язки сторін, дії страхувальника в разі настання страхового випадку та перелік документів, що підтверджують ці випадки, порядок і умови сплати страхових сум, термін прийняття рішення про виплату або відмову щодо відшкодування, умови припинення дії договору і порядок вирішення суперечок. До П. с. додаються страхові тарифи. Якщо П. с. не відповідають цим вимогам, Укрстрахнагляд може відмовити страховикові у видачі ліцензії.

Представництво страховика − це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє згідно з Положенням про представництво, не маючи права безпосередньо займатися страховою діяльністю, продавати страхові поліси, а також здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність. Представництво виконує функції і завдання, які сприяють організації та здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика і фінансується ним.

Приєднання − припинення діяльності одного або більше страховиків як юридичних осіб та перехід за передавальним актом усього майна, прав та обов'язків до іншого страховика-правонаступника.

Провізія  −  плата страховому агенту за посередницьку діяльність та за укладені зі страхувальником договори страхування.

Пул перестраховувальний − об'єднання декількох страховиків, які проводять страхування самостійно і передають у пул лише ту частину страхового ризику, яка не може бути покрита власними ресурсами. П. п. діє як посередник, який розподіляє ризики, що передаються на перестрахування.

Подвійне страхування − одночасне повне страхування одного й того самого об'єкта від одних і тих самих ризиків у кількох страховиків, через що страхова сума значно перевищує страхову вартість. У разі виявлення подвійного страхування кожний страховик покриває страхувальникові збиток у межах страхової вартості об'єкта пропорційно до своєї частки в загальній страховій сумі.

Превентивні заходи у страхуванні − сукупність здійснюваних страховиком або за його рахунок заходів, пов'язаних з попередженням або зниженням руйнівного впливу можливих страхових випадків. Страховики можуть передбачати проведення за рахунок коштів страхових резервів низки заходів, спрямованих на запобігання пожежам, повеням, інфекційним хворобам тварин, що зумовлює потребу всебічного обґрунтування правил страхування і тарифів, а також застосування ефективних форм розрахунків, кваліфікованого оцінювання ризиків і визначення страхових виплат.

Претензія − вимога платежу в розмірі шкоди, завданої страховим випадком, але не більшому за страхову суму.

Поділ ризиків вторинний − спосіб зменшення страхового ризику і побудови страхових операцій, який здійснюється шляхом перестрахування.

Поділ ризиків первинний − спосіб зменшення страхового ризику і побудови страхових операцій, який здійснюється шляхом співстрахування, тобто залучення до участі в ризику кількох страховиків.

Перспективна оцінка − визначення андерайтером страхової премії на основі попереднього досвіду (спираючись на дані страхової статистики) як з фіксованою, так і з плаваючою ставкою.

Покриття завданих збитків − вид договору перестрахування, при якому відшкодовуються тільки збитки в період дії договору.

Поле страхове − максимальна кількість об'єктів страхування, які можуть бути охоплені тим чи іншим видом страхування. За відсотком охоплення П.с. установлюється рівень розвитку даного виду страхування.

Поліс генеральний − письмова угода між страхувальником і страховиком у тому, що протягом обумовленого періоду перший буде передавати, а другий приймати на страхування на погоджених умовах всі об'єкти, що відповідають певним наказам. В іноземній практиці угоди такого типу позначаються різними термінами: "відкритий поліс", "поліс-абонемент" тощо. У вітчизняній практиці П.г. знайшли широке застосування при страхуванні зовнішньоторгових вантажів.

Поліс  страховий − документ, який засвідчує факт укладання договору страхування. П.с. видається страховиком страхувальнику. П.с. служить вирішальним доказом страхового інтересу. Страховик не може вимагати від страхувальника яких-небудь додаткових доказів з цього приводу. У випадку втрати П.с. за заявою страхувальника страховику видається дублікат.

Політика тарифна у страхуванні − цілеспрямована діяльність страховика щодо установлення, уточнення, впорядковування і диференціації страхових тарифів в інтересах страхувальників і беззбиткового розвитку страхування. Базується на таких основних принципах: еквівалентність   нетто-платежів і виплат страхового відшкодування та страхових сум; доступність розмірів страхових тарифів для основної маси страхувальників; стабільність розмірів страхових тарифів; прагнення до розширення обсягу страхової відповідальності; забезпечення самоокупності і рентабельності страхових операцій.

Політичний ризик − небезпеки, які виникають для об'єкта страхування в результаті дії державних органів чи організованих груп осіб, що діють з політичних мотивів. П.р. охоплює війну (оголошену чи неоголошену), революцію, громадянські заворушення, націоналізацію, експропріацію, конфіскацію, мораторій.

Пролонгація − продовження терміну дії договору страхування за взаємною згодою сторін. П. може бути підтверджена в письмовій формі.

Регресний позов − право вимоги страховика до особи, яка винна за заподіяння шкоди.

Рентабельність страхових операцій − показник рівня прибутковості страхових операцій: відсоткове відношення суми отриманого прибутку до загальної суми страхових платежів, яке визначають також у розрізі видів страхування.

Рекапітуляція − документ, що містить перелік висланих перестрахувальником перестраховику бордеро протягом кварталу.

Ретроцесія − подальша передача цесіонарієм (частково або цілком) ризику наступному перестрахувальнику.

Ретроцедент − сторона, що передає третьому учаснику ризик у наступне перестрахування.

Ретроцесіонарій − сторона, що бере на себе ретроцедентний ризик.

Ризикова надбавка  −  частина страхового тарифу, яка передбачається для створення щорічного фонду страхування у розмірах, що забезпечують виплату страхового відшкодування при підвищених збитках.

Роздільний акт (баланс) − це баланс страховика, що реорганізовується шляхом поділу або виділення на день припинення його діяльності, за яким його майно, права та обов'язки у відповідних частинах переходять до страховика-правонаступника або страховиків-правонаступників.

Самострахування − ризик, який перебуває на відповідальності самого страхувальника і є формою захисту майнових інтересів створенням децентралізованих резервних фондів (фондів ризику) безпосередньо на підприємствах та в організаціях. Здебільшого самострахування забезпечує покриття збитків, зумовлених малими ризиками. Щодо збитків за середніми та великими ризиками самострахування виявляється в застосуванні франшизи.

Секція страхування (підгалузь страхування) − частина страхового портфеля (об'єктів страхування) з рівно ризиковими ознаками.

Сліп − страховий документ, що використовується для попереднього розміщення ризику та містить дані про цедента, стислий опис ризику, страхову суму, умови страхування, ставку премії, власне утримання цедента.

Співстрахування − страхування кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні бути умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика. За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

Спільне підприємство − юридична особа, діяльність якої базується на спільному капіталі, управлінні, розподілі ризиків та результатів господарювання суб'єктів господарської діяльності України та інших іноземних держав.

Стійка втрата професійної працездатності − будь-яка її втрата (установлення групи інвалідності потерпілому, установлення групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому, а також лише установлення ступеня втрати професійної працездатності потерпілому), що визначена медико-соціальними експертними комісіями на обумовлений термін або безстроково.

Ставка дисконту − норма доходу на вкладений капітал, який застосовується для визначення поточної вартості грошових потоків, що очікуються в майбутньому.

Страхова вартість − вартість, що її установлює страхувальник, оцінюючи об'єкт страхування, критерій оцінки страхового ризику.

Страхова відповідальність (страхове покриття) − зобов'язання страховика сплатити страхове відшкодування або страхову суму в разі настання обумовлених наслідків страхового випадку.

Страхова виплата − грошова сума, що виплачується страховиком відповідно до умов договору при настанні страхового випадку.

Страхова компанія −  це юридична особа (страховик), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно страховики. С. к. створюється з метою концентрації капіталів страховиків-учасників компанії, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їхньою діяльністю.

Страхова комісія − винагорода, що виплачується страховиком страховим посередникам (брокерам і агентам) за укладання договорів страхування, оформлення документації, інкасацію страхових внесків, а в деяких випадках − і за розгляд страхових претензій. Страхова комісія нараховується у відсотках від страхових платежів. Розмір відсотка залежить від виду страхування та деяких інших факторів.

Страхове поле − максимальна кількість об'єктів, які потенційно можна застрахувати. Наприклад, при страхуванні майна юридичних осіб - кількість підприємств, які знаходяться в певному регіоні, при особистому страхуванні − кількість населення, яке має самостійні доходи.

Страхове право − сукупність загальноприйнятих правил (норм) поведінки страхувальників, страховиків та їхніх посередників, визначених державою і закріплених у законах і підзаконних актах, які стосуються страхової діяльності.

Страховий ринок − 1) економічний простір, в якому взаємодіють страхувальники (формують попит на страхові послуги), різноманітні за формами організації страхові компанії (страховики, які задовольняють попит на послуги), страхові посередники (агенти і брокери), а також організації страхової інфраструктури (об'єднання), асоціації (страховиків, консалтингові фірми, навчальні центри); 2) сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар − страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї; 3) форма взаємозв'язку між учасниками страхових правовідносин (страхувальники, страховики та страхові посередники).

Страхові операції − сукупність видів діяльності страховика, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням обов'язкового і добровільного страхування юридичних і фізичних осіб. До страхових операцій відносяться: оцінювання майна та інших об'єктів, що підлягають страхуванню, розрахунок страхових платежів, укладання договорів страхування, інкасація страхових платежів і виконання безготівкових розрахунків, ведення нагромаджувальних рахунків страхувальників, укладання страхових актів тощо.

Страхова оцінка − критерії оцінки страхового ризику.

Страхова подія − подія, що передбачена договором страхування або чинним законодавством, з настанням якої виникає обов'язок страховика відшкодувати завдані цією подією збитки або виплатити страхове забезпечення страхувальнику.

Страхова премія − ціна страхової послуги.

Страхова сума − грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.

Страхова сума редуційована − страхова сума за договорами страхування життя, зменшена у зв'язку з достроковим припиненням сплати чергових страхових платежів.

Страхове відшкодування − грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. С.в. не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, с. в. виплачується у такій самій частці від визначених за страховою подією збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Страхове забезпечення − рівень страхової оцінки щодо вартості майна, яке прийняте для цілей страхування.

Страхові агенти − громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, отримання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

Страхові брокери −  громадяни або юридичні особи, які зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Страхові посередники − це посередники, які можуть здійснювати послуги і виконувати роботи, що безпосередньо пов'язані з продажем страхових продуктів і обслуговуванням договорів страхування.

Страховий акт − документ, що складається за наслідками огляду застрахованого об'єкта, який постраждав у результаті настання страхової події.

Страховий випадок − подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий договір − письмова угода між страхувальником і страховиком, яка передбачає зобов'язання страховика в разі настання страхового випадку здійснити виплату страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладена угода страхування, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначені терміни.

Страховий експерт з охорони праці − особа з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Страховий захист − сукупність специфічних економічних інтересів, пов'язаних з подоланням або відшкодуванням втрат від страхових ризиків.

Страховий збір − плата, установлена чинним законодавством України, яку вносить пасажир під час оформлення проїзду для обов'язкового особистого страхування від нещасного випадку.

Страховий інтерес − міра матеріальної зацікавленості фізичної або юридичної особи у страхуванні об'єктів, до яких страхувальник має стосунок як власник, орендар, перевізник. Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожен власник зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещасний випадок, пограбування тощо. Ще більший страховий інтерес мають фізичні (а нерідко й юридичні) особи в організації захисту на випадок втрати свого (або своїх працівників) здоров'я. Це гарантує отримання певних доходів у разі втрати годувальника, за тривалої або постійної втрати працездатності застрахованого, а також у разі настання інших, спеціально обумовлених подій. Очевидно, що страхові виплати не повинні перевищувати реально втрачених доходів страхувальника і його витрат на лікування, аби не стимулювати завищення необхідних термінів лікування.

У свою чергу, організації, які беруть на себе ризики, як і будь-яка інша комерційна структура, мають інтерес отримати прибуток. Йдеться про загальну масу прибутку, тобто з урахуванням і наслідків інвестиційної діяльності.

Страховий нагляд − це контроль за діяльністю страхових установ, який здійснюється державними органами.

Страховий об'єкт − життя, здоров'я, працездатність громадян, майно, матеріальні цінності, майнові інтереси громадян та юридичних осіб.

Страховий портфель − кількість діючих угод страхування (для даної страхової компанії).

Страховий поліс − форма договору страхування, що видається страховиком страхувальнику і містить умови укладеного договору страхування.

Страховий фонд − фонд, призначений для погашення платіжною організацією заборгованості банку - члена платіжної системи у разі його фінансової неспроможності.

Страховик − особа, створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про страхування», а також яка отримала в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України.

Страховик від нещасного випадку − Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Страховик-правонаступник − страховик, до якого в результаті реорганізації переходить усе або відповідна частина майна, прав та обов'язків страховика, що реорганізовується, або страховиків, що реорганізовуються.

Страховик, що реорганізовується − страховик, який внаслідок реорганізації передає усе або відповідну частину свого майна, прав та обов'язків страховику-правонаступнику або страховикам - право наступникам за передавальним актом або роздільним актом (балансом) і припиняє свою діяльність як юридична особа (за винятком виділення).

Страхові виплати −  грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові резерви − грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування страхувальником залежно від видів страхування (перестрахування), шляхом відрахувань від страхових платежів з цих видів страхування та доходів, отриманих від розміщення тимчасово вільних коштів.

Страхові фонди − органи, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Страхувальник − юридична особа та дієздатний громадянин, який уклав зі страховиками договори страхування або є страхувальником відповідно до законодавства України.

Страхування − це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страхування від нещасного випадку − самостійний вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Страхування життя − це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику, застрахованій особі, вигодонабувачу або іншим третім особам, які мають право на отримання страхової виплати згідно з чинним законодавством, при настанні подій, що визначені умовами договору страхування.

Страхування вантажів − один з видів майнового страхування, який може здійснюватися в різних варіантах, зокрема: з відповідальністю за всі ризики чи з відповідальністю за часткову аварію без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи або аварії. При будь-якому варіанті не підлягають страхуванню ризики, збитки з яких виникають внаслідок неакуратності або навмисних дій страхувальника.

Страхування від вогню − один із найбільш давніх і традиційних видів майнового страхування. У сучасній практиці - забезпечує компенсацію в разі збитків, завданих майну вогнем, ударом блискавки, вибухом та іншими причинами, що призвели до пожежі. До обсягу відповідальності за додаткову плату можуть бути включені збитки, що виникли внаслідок землетрусу, бурі, граду та іншого стихійного лиха, пошкодження водопровідною водою тощо.

Страхування від перерви виробництва − вид страхування, відповідно до умов якого страховик компенсує втрати в зв'язку із зупинкою виробничої діяльності страхувальника. Страховими випадками можуть бути комерційні фактори (зупинка виробництва у зв'язку з непостачанням матеріальних ресурсів, відсутністю коштів, зміною кон'юнктури ринку тощо), суспільно-політичні фактори (наприклад, воєнні дії, страйки), технічні несправності обладання, пожежа, вибух, аварії, стихійні лиха, несприятливі кліматичні умови, розкрадання майна. Перелічені випадки входять до обсягу страхової відповідальності різних видів майнового страхування. Збитком від перерви виробництва вважається упущений виробничий прибуток, додаткові витрати зі скорочення розміру збитків і поточні витрати страхувальника. Час простою, протягом якого страховик несе відповідальність, коливається від 3 до 24 місяців. За страхову суму звичайно беруть суму прибутку від реалізації товарів і надання послуг страхувальником і витрат, які й далі відбуваються в разі призупинення процесу виробництва. Розмір утраченого прибутку обчислюється віднесенням нормативу прибутку до суми виручки, не отриманої через зупинку процесу виробництва. Поточні витрати на виробництво відшкодовуються лише в тому разі, якщо їх необхідно було здійснювати з огляду на правову чи економічну необхідність.

Страхування від поломки машин − вид майнового страхування, який активно використовується в індустріально розвинених країнах для захисту підприємців від небезпеки механічних поломок машин, які здебільшого входять до складу важливих технологічних ліній або є ключовими виробничими агрегатами.

Страхування групове − один або кілька договорів особистого страхування, що укладаються не безпосередньо із застрахованими фізичними

особами, а з адміністрацією підприємств, які відіграють роль страхувальників своїх працівників.

Страхування депозитів − здійснюється банками з метою забезпечення вкладникам, насамперед фізичним особам, гарантії повернення вкладів у разі банкрутства банку.

Страхування дітей − страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованою особою - дитина до досягнення нею віку 16 років. Страхова сума виплачується застрахованій особі при дожитті до закінчення терміну страхування. За наслідки нещасного випадку із застрахованою особою під час дії договору страхові виплати здійснюються страхувальникові.

Страхування електронного обладнання − становить інтерес для банків, телекомунікаційних компаній та інших організацій, що мають „електронні ризики", і здійснюється на випадок знищення, пошкодження або втрати обладнання. Нерідко страхувальник через пошкодження електронної техніки може нести ще більші збитки внаслідок втрати баз даних. Страхуванню витрат на відновлення баз даних відводять окремий страховий поліс.

Страхування засобів автотранспорту − страхування авто-каско, об'єктами якого є вантажні, легкові, спеціальні автомобілі, мотоцикли та деякі інші транспортні засоби, що належать юридичним або фізичним особам. Страхування здійснюється за тарифами, розрахованими з урахуванням типу транспортного засобу, його віку, вартості, характеру використання, стану зберігання. Беруться також до уваги стаж водія, випадки участі в ДТП, тривалість здійснення страхування та деякі інші фактори. Головними ризиками є пошкодження, знищення, угон транспортного засобу.

Страхування карго − страхування вартості вантажів на всіх видах транспорту без страхування самого транспортного засобу.

Страхування каско − страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів, багажу, екіпажу та пасажирів.

Страхування комбіноване − комплексне страхове покриття з кількох видів страхування, передбачене договором страхування, наприклад, авіаційне, морське страхування, авто-комбі, змішане страхування життя.

Страхування контейнерів − звичайно здійснюється на стандартних умовах, як правило, „від усіх ризиків".

Страхування космічних ризиків − страхування майнових інтересів космічної діяльності у світовій практиці розпочато 1965 року. Воно охоплює космічні програми в цілому, розробку і запуск одного або серії супутників, проведення експериментів у космосі, життя і здоров'я космонавтів і наземного персоналу, втрату доходів, відповідальність перед третіми особами.

Страхування кредитів − вид страхування, об'єктами якого можуть бути банківські та комерційні позики. Має кілька варіантів, а саме: а) страхування ризику непогашення кредиту. В цьому разі страхувальником виступає банк-позичальник, який страхує кредити, видані, як правило, усім клієнтам; б) страхування ризику відповідальності за неповернення кредиту. Страхувальником є особа, яка отримує в банку кредит; в) страхування ризику неплатежу, коли страхувальником є продавець або постачальник, який страхує від ризику неплатежу суму, що її покупець має сплатити згідно з контрактом за товари, поставлені в кредит. У зв'язку з активним переходом банків на кредитування під заставу матеріальних цінностей (підлягають страхуванню), посиленням контролю за роботою банків і страховиків інтенсивність безпосереднього страхування кредитів різко впала.

Страхування майна громадян − комплекс видів майнового страхування фізичних осіб. У вузькому розумінні включає страхування будівель, домашніх тварин, домашнього майна і легкових транспортних засобів, приватних колекцій. Головні ризики − знищення, втрата або пошкодження майна внаслідок стихійного лиха, вогню, аварії водо- чи електроопалювальних систем, крадіжки.

Страхування на випадок смерті і втрати працездатності −  вид особистого страхування. Може здійснюватися в обов'язковій формі для категорій працівників, визначених законодавством, і в добровільній формі. До традиційних страхових випадків належать тимчасова або постійна втрата працездатності, смерть застрахованої особи.

Страхування пенсій − вид особистого страхування, за яким страхувальник бере на себе зобов'язання сплатити одноразово або в розстрочку  протягом кількох років страховий платіж, а натомість страховик зобов'язується періодично виплачувати страхувальникові (застрахованому) пенсію протягом обумовленого терміну або пожиттєво.

Страхування персональної відповідальності − охоплює фізичних осіб, які своїми діями можуть завдати шкоди здоров'ю або майну третіх осіб. Потреба в цьому виді страхування виникає в тих випадках, коли є ризик можливості висунення до винної сторони претензії матеріального характеру, або претензії, що випливає з чинного законодавства і договірних зобов'язань між сторонами.

Страхування професійної відповідальності − призначене для покриття збитків, завданих третім особам, внаслідок помилок і упущень таких посадових осіб, як адвокати, архітектори, аудитори, бухгалтери, нотаріуси та ін.

Страхування суден − охоплює страхування корпусу судна (включаючи машини й обладнання), фрахту та деяких інших витрат, пов'язаних з ризиками плавання на морях, ріках та озерах. Поширюється також на ризики у процесі будівництва та ремонту суден.

Страхування тварин − охоплює добровільні види майнового страхування вартості тварин на випадок знищення, загибелі або вимушеного забою: а) у сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах;  б) у домашньому господарстві громадян. Страхові випадки − стихійне лихо, інфекційні хвороби, пожежа тощо.

Страхування технічних ризиків − комплекс видів страхування, що включає страховий захист на випадок будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок, страхування електронного та пересувного обладнання, страхування інженерних споруд.

Страхування титулу − захист власника нерухомості від фінансових втрат на випадок виникнення претензій третіх осіб, невідомих страхувальникові на день придбання майна.

Страхування туристів − є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають ліцензію на таке страхування, та передбачає покриття медичних витрат  у разі нещасного випадку.

Страхування урожаю сільськогосподарських культур − вид майнового страхування. У державних сільськогосподарських підприємствах здійснюється в обов'язковій формі. Ця ж форма застосовується в разі страхування  врожаю зернових культур та цукрових буряків у колективних, фермерських та інших господарствах. Страхування здійснюється на випадок втрати врожаю сільськогосподарських культур унаслідок заморозку, граду, зливи, посухи, повені, пожежі та низки інших ризиків.

Страхування фрахту − його може здійснювати судновласник або вантажовласник. Якщо інтерес у страхуванні фрахту має судновласник, він реалізує його одночасно зі страхуванням судна укладанням додаткової угоди до договору страхування судна. Коли у страхуванні фрахту більше зацікавлений власник вантажу, то він оформляє це страхування в такому самому порядку, як і страхування вантажу. 

Страхування цивільної відповідальності − страхування, за якого страховик бере на себе зобов'язання сплатити страхувальникові суми, пред'явлені йому відповідно з законом і в межах юридичної відповідальності страхувальника перед третіми особами. Найбільш поширене страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхування ядерних ризиків − вид страхування, який передбачає відшкодування  матеріальних збитків або шкоди, завданої особі внаслідок радіоактивного впливу, зумовленого непередбаченими обставинами при добуванні, виробництві, зберіганні й транспортуванні і використанні радіоактивних речовин. У світовій практиці застрахованим вважається майно страхувальника і його відповідальність за можливу шкоду третім особам. З огляду на масштаби атомних ризиків велике значення в такому страхуванні має об'єднання зусиль страховиків.

Стихійне лихо (небезпечне природне явище) − подія природного походження або результат впливу природних процесів, що за своєю інтенсивністю, масштабом поширення та тривалістю може становити загрозу для людей, об'єктів економіки та довкілля.

Страхова діяльність − це урегульована нормами права, господарська діяльність страхової організації з надання страхових послуг, як правило, з метою отримання прибутку, здійснювана на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Страхова медицина − форма медичного обслуговування населення з фінансуванням витрат на основі медичного страхування.

Страхова монополія − може бути: повною, якщо існує виключне право держави або державної організації на проведення всіх форм і видів страхування у країні; частковою, коли страховик є монополістом за окремими видами страхування.

Страхова претензія − вимога страхувальника (вигодонабувача, іншої третьої особи) про відшкодування страховиком збитку, спричиненого випадком, що передбачає перелік страхових випадків у договорі страхування.

Страховий збиток − шкода, завдана страхувальникові внаслідок страхового випадку.

Суброгація − перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування.

Сюрвейєр − експерт, інспектор, агент страховика, який оглядає судна, вантажі та інше майно, що приймається на страхування. На підставі висновку сюрвейєра страховик розраховує тарифну ставку, приймає рішення про укладання договору страхування.

Таблиця смертності − числова модель процесу вимирання за віком деякої абстрактної сукупності людей.

Тантьєма  −  право на комісію з прибутку, яку перестраховик може мати за результатами проходження перестрахувального договору, передаючи ризик у перестрахування. Т. виплачується щорічно із суми чистого прибутку, отриманого перестрахувальною компанією та є формою заохочення перестраховиком перестрахувальника за надання участі в перестрахувальних договорах і за обачливе ведення справи.

Термін страхування − період дії страхового захисту за договором страхування. Звичайно починається не раніше від терміну сплати першого внеску страхової премії і закінчується з настанням страхового випадку, за яким виплачена вся страхова сума, припинення дії договору через несплату чергових платежів або з інших причин, а також після закінчення визначеного договором страхування терміну.

Технічні резерви − обсяг зобов'язань страховика в грошовій формі для здійснення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.

Товариство взаємного страхування − форма організації страхування на основі створення страхових фондів шляхом пайової участі членів товариства. Страхувальникам належать усі активи товариства.

Транспортне страхування − узагальнене поняття при страхуванні всіх видів транспортних ризиків. Транспортним страхуванням можуть бути охоплені як самі транспортні засоби (страхування каско), страхування вантажів (страхування карго), а також відповідальності перевізника перед третіми особами, у тому числі й пасажирами.

Третя сторона − особа, що не є страховиком або страхувальником за конкретним договором страхування.

Утримання власне − обґрунтований рівень страхової суми, в межах якої страховик залишає на своїй відповідальності частку страхових ризиків, а решту передає на перестрахування.

Учасники реорганізації − страховики, що реорганізовуються, та страховики-правонаступники.

Філія страховика − це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик отримав ліцензії Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями.

Фінанси страховика − засоби, які забезпечують діяльність з надання страхового захисту та дозволяють відшкодовувати страхувальнику заподіяну шкоду.

Фінансовий механізм страхової компанії − це сукупність форм і методів, за допомогою яких забезпечується здійснення розподілу, перерозподілу, контролю фінансів; створення, мобілізація і використання децентралізованих і централізованих грошових доходів, фондів і резервів.

Франшиза − визначена договором страхування страхова частина страхового збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона може бути визначена в сумі або у відсотках до страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням. Підприємства, щоб забезпечити самострахування дрібних ризиків, створюють власні фонди ризику. З огляду на наявність такого фонду страхувальники можуть звертатися до страховиків з проханням узяти ризик на страхування частково. Застосовувати франшизу зацікавлені і страховики. Оскільки при цьому частина ризику утримується на відповідальності страхувальника, він стає зацікавленим вжити превентивних заходів.

Розрізняють умовну та безумовну франшизу.

Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правила страхування можуть фіксувати кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги.

Безумовна франшиза означає, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за відкиданням франшизи. Такі поліси поширені при страхуванні автотранспорту та деяких інших об'єктів. Це дає змогу страховикам уникнути розрахунків з дрібних ризиків і тим самим значно зменшити витрати на ведення справи.

Форми страхування − страхування може бути обов'язковим і добровільним. Обов'язкове страхування запроваджується або скасовується законами України. Нині існує 40 видів обов'язкового страхування, що регламентуються законодавчими актами. Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страховиком і страхувальником. Умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що готуються страховиком і реєструються в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Форс-мажор − 1) події, надзвичайні ситуації, які не можуть бути передбачені, попереджені або усунені якими-небудь заходами; 2) обумовлені правилами страхування надзвичайні обставини, на випадок яких страховик звільняється від виконання зобов'язань за договором страхування. Більшість страховиків відносять сюди випадки, що зумовлені воєнними діями, ембарго, міжнародними санкціями, валютними обмеженнями, страйками, запровадженням надзвичайного стану, радіоактивними викидами, дії держави, які унеможливлюють виконання сторонами страхового договору своїх зобов'язань.

Цедент − страхове товариство, що передає ризик (перестрахувальник).

Цесіонарій − страхове товариство, що приймає ризик (перестраховик). Цесія − процес, пов'язаний з передачею ризику.

Централізований страховий резервний фонд страхових гарантій − створюється для забезпечення платоспроможності Моторного (транспортного) страхового бюро України під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших держав, з якими Моторне (транспортне) страхове бюро України уклало угоди про взаємне визнання договорів такого страхування, та взаємне урегулювання питань стосовно відшкодування шкоди.

Централізовані страхові резервні фонди − створюються страховиками для забезпечення виконання окремих видів обов'язкового страхування. Положення про ці фонди затверджуються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Джерелами цих фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових премій, внески власних коштів страховика та доходи від розміщення коштів.

Частота страхових випадків − показник, що є елементом збитковості страхової суми, який визначається відношенням кількості страхових випадків до кількості застрахованих об'єктів або договорів страхування в розрізі видів страхування.

Шкода − наслідок порушення прав, що охороняються законом, та інтересів суб'єктів цивільних правовідносин (держави, організацій або громадян). Може бути майновою або моральною. Майнова шкода − це наслідок правопорушень, що мають вартісну форму. Шкода моральна − це моральні та фізичні страждання, спричинені правопорушенням. Вона не може бути виражена у грошовій формі.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" від 12.07.2001 р., № 2664 - III // www.rada.gov.ua.
2.  Закон України „Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.2001 р., № 2745 - III // www.rada.gov.ua.
3.  Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту» від 01.07.2004 р., №1961-IV // www.rada.gov.ua.
4.  Закон України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 р., № 2740 - III // www.rada.gov.ua.
5.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» від 14.08.1996 р., № 959 // www.rada.gov.ua.
6.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками» від 18.12.1996 р., № 1523 // www.rada.gov.ua.
7.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів» від 29.04.1999 р., №747 // www.rada.gov.ua.
8.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та правил обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень сільгосппідприємствами державної форми власності та врожаю цукрових буряків і зернових культур сільгосппідприємствами всіх форм власності» від 11.07.2002 р., № 1000 // www.rada.gov.ua.
9.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та правил обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, що може бути заподіяна третім особам» від 9.09.2002 р., № 944 // www.rada.gov.ua.
10.   Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї» від 29.03.2002 р., № 402 // www.rada.gov.ua.
11.   Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та правил обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації» від 12.10.2002 р., № 1535 // www.rada.gov.ua.
12.   Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та правил обов'язкового страхування сільськогосподарських тварин» від 23.04.2003 р., № 590 // www.rada.gov.ua.
13.  Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження розмірів страхових платежів за міжнародними договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 06.01.2005 р., № 5 // www.rada.gov.ua.
14.  Базилевич В.Д. Страхування. / Базилевич В.Д., Базилевич К.С. – К.: Знання, 2005. − 216 с.
15.  Безугла В.О. Страхування: навч. посіб. / Безугла В.О., Постіл І.І., Шаповал Л.П. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 582 с.
16.  Внукова Н.М. Практикум зі страхування. - Випуск 1./ Внукова Н.М. − К.: Лібра, 1998. − 40 с.
17.  Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. / Говорушко Т.А.  – К.: Центр учбової літератури, 2005. − 400 с.
18.  Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посіб. – [2-ге вид.  перер. та доп.] / Говорушко Т.А.  – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344 с.
19.  Загородній А.Г. Страхування: термінологічний словник. − [2-ге вид., випр. та доп.] / Загородній А.Г., Вознюк Г.Л.  –  Львів: Видавництво „Бес-кит Біт", 2002. − 104 с.
20.  Клюй С.В. Добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності. / Клюй С.В. -  Економіка АПК. − 2003. − № 9. − С. 55-59.
21.  Ротова Т.А. Страхування: навч. посіб. / Ротова Т.А., Руденко Л.С. − К.: К. нац. торг. - кон. ун-т, 2001. − 400 с.
22.  Страхове право: навч. посіб. / За ред. Ю.О. Заїки. −  К.: Істина, 2004. −192 с.
23.  Страхування:   теорія   і   практика /   За   загл.   ред.  Н.М. Внукової. − Харків: Бурун книга, 2004. − 376 с.
24.  Страхові послуги: підручник / [С.С. Осадець, Т.М. Артюх, О.О. Гаманкова та ін.].; Кер. авт. кол. й наук. ред. проф. С.С. Осадець і доц. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2007. – 464 с.
25.  Таркуцяк А.О. Страхові послуги: навч. посіб. / Таркуцяк А.О. − К.: Європейський університет, 2003.
26.  Ткаченко Н.В. Страхування. Практикум: навч. посіб. / Ткаченко Н.В.  – К.: Ліра-К, 2007. – 270 с.
27.  Шелехов К.В. Страхування. Страхові послуги. / Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. − К.: ІЕУГП, 2000. − 268 с.
28.  Шумелда Я. Страхування: навч. посіб./ Шумелда Я.   − Тернопіль: Джура, 2004. −   280 с.
29.  Яворська Т.В. Страхові послуги: навч. посіб. / Яворська Т.В.  – К.: Знання, 2008. –     350 с.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Квач Ярослав Петрович

Орлова Ольга Василівна

Малікова Ірина Петрівна

Полтавченко Надія Дмитрівна

Сергієнко Людмила Костянтинівна

СТРАХОВІ ПОСЛУГИ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК