Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний торговельно – економічний Університет
Вище комерційне училище
Творча робота
Професія: Продавець продовольчих товарів; Продавець непродовольчих товарів
Тема роботи: Організація роботи у відділі хутряних та овичинно – шубних виробів.
Та товарознавча характеристика асортименту хутряних та овчинно – шубних виробів.
Вимоги до якості, упакування, маркування та зберігання.
Учениця 1 курсу групи ТПН – 101
Купчук Наталія
Викладач: Сафонова Світлана Петрівна
Майстер виробничого навчання:
Зінченко Людмила Миколаївна
м. Київ – 2013
План роботи
Розділ 1
1.1 Значення даного товару.
1.2 Сировина для виробництва.
1.3 Особливості виробництва даного товару.
1.3 Класифікація товарів даної групи
1.4 Асортимент товарів, їх характеристика, відміні особливості, поради покупцям.
1.5 Показники якості, правила пакування, маркування.
1.6 Висновок.
Розділ 2
2.1 Організація робочого місця продавця у відділі по продажу товарів
2.2 Організація приймання товару.
2.3 Підготовка товарів до продажу
2.4Розміщення та викладка товарів на робочому місці
2.5Організація продажу даних товарів в магазині
2.6 Висновок
ВСТУП.
Хутрянi та овчинно-шубнi товари - це хутряна та овчинно-шубна сировина, шкурки виробленi, хутрянi й овчинно-шубнi вироби.
У хутряну та овчинно-шубну сировину включають хутро, хутряну сировину i невиробленi шкурки морських звiрiв; у хутрянi товари - шкурки виробленi зимово-весняних видiв хутра, шкурки хутрянi i виробленi шкурки морських звiрiв; у хутрянi й овчинно-шубнi вироби - хутряний i овчинно-шубний одяг, хутрянi головнi убори, комiри, хутра, пластини, скрiй, жiночi хутрянi убори (горжетки, пелерини), рукавицi, рукавички та iншi хутрянi вироби.
Товарознавство вивчає фактори, що визначають якiсть товарiв, споживчi властивостi товарiв, розробляє методи вимiру властивостей i оцiнки рiвня якостi товарiв, визначає умови i методи збереження якостi товарiв пiд час перевезення, збереження, експлуатацiй, дослiджує причини йхнього фiзичного i морального зносу .
При пiдвищеннi якостi, наприклад при збiльшеннi довговiчностi товару, скорочується кiлькiсть виробiв, необхiдних для задоволення в них.
Якiсть не тiльки технiчна, але i суспiльна категорiя. Оцiнка якостi залежить як вiд властивостей, властивим товарам, так i вiд рiвня суспiльних потреб у цих властивостях, вiд умов споживання. Важливим моментом у визначеннi якостi є рiвень суспiльних витрат на виробництво товару.
У сучасних умовах вихiдним пунктом формування асортименту, рiвня якостi i планування кiлькостi товарiв, що випускаються, стало задоволення потреб споживачiв. Тому товарознавство вiд аналiзу окремих споживчих властивостей товарiв переходить до оцiнки i вимiру якостi товарiв з погляду ступеня задоволення вiдповiдной потреби. Товарознавство активно включається у вирiшення проблем керування якiстю на всiх стадiях життєвого циклу продукцiй - проектування, виробництва, звертання i споживання. Особлива увага звертається на розробку рацiональних умов збереження, перевезення, а також використання товарiв, правил догляду за ними. Змiнюється пiдхiд товарознавства до дослiдження асортименту товарiв: на перший план висувається проблема розробки оптимального призначення i комплексу виробiв, прогнозування асортименту.
В Украйнi нараховується бiльше 100 видiв хутрових звiрiв i тварин. Для збереження i розширення поголiв'я, хутрових звiрiв i збiльшення заготiвель сировини в нашiй крайнi проводиться аклiматизацiя коштовних видiв хутрових звiрiв (ондатри, нутрiй, американськой норки), створена система заказникiв, заповiдникiв.
ВИРОБНИЦТВО ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБРЖВ
Хутряний напiвфабрикат являє собою виробленi шкурки хутра, хутряной сировини i морських тварин, що мають натуральне фарбу чи фарбованi.
Вироблення шкурок, знятих з подовжнiм розрiзуванням по череву i лапах (спосiб шаром) або знятих цiлими (способи трубкою, панчохою) i попередньо законсервованих (прiсно-сухим способом, мокро- i сухосоленням, квашенням i iн.), полягає в проведеннi пiдготовчих операцiй.
Пiдготовчi операцiй включають вiдмотування шкурок, йхню розбивку (механiчне розпушення шкiрной тканини), стрижку зайвого довгого волоса, знежирення шкiрной тканини i волосяного покриву миючими речовинами чи органiчними розчинниками.
Власне вироблення шкурок полягає в пiкелюваннi, жируваннi шкурок (обробцi жировими емульсiями для пiдвищення тягучостi, м'якостi i стiйкостi шкiровой тканини до дiй вологи i температури) i йхньому сушiнню.
Оздоблювальнi операцiй: вiдкочування шкурок у глухих барабанах з обпилюваннями, змоченими розчинникамм жирiв, для очищення поверхнi волосся вiд жиру i додавання м'якостi шкiровой тканини; розбивка шкiровоС тканини на спецiальних машинах чи ручних скобах для пiдвищення її м'якостi i пластичностi; повне очищення вiд обпилювань, пили i розчiсування поплутаного волосся.
Виробленi шкурки при необхiдностi пiддають фарбуванню рiзними способами: зануренням (суцiльне однотонне фарбування волосяного покриву i шкiрової тканини); намазним способом i комбiнованим. Існує кiлька рiзновидiв намазного способу: пробивання (нанесення барвника за допомогою твердих щiток через усю товщу волосяного покриву зi збереженням природного фарбування шкiрової тканини); верхiвкове фарбування; аерографне фарбування (напилювання барвника для створення тонiв, пiвтонiв i т.д.); трафаретне фарбування.
Овчинне хутро часто пiддають особливiй обробцi: на волосяний покрив впливають люстром - водяним розчином спирту i мурашиної кислоти, а потiм розгладжують i випрямляють звитi кiнцi волосся для додання їм блиску. Довговолосу овчину використовують для iмiтацiї лисицi, песця; вона призначена для комiрiв, головних уборiв.
Хутрянi вироби виготовляють у процесi кушнiрського i пошивного виробництва.
Кушнiрське виробництво полягає у виробленнi з хутряного напiвфабрикату ВлчорновихВ» деталей одягу) Основнi технологiчнi операцiї цього виробництва: виробниче сортування шкурок - добiрка однорiдних по зовнiшньому виглядi шкурок для визначених видiв виробiв i їх наборка для кожного виробу, у тому числi найбiльш якiсних - для основних деталей одягу, наприклад спинки, поличок; видалення дефектiв шляхом їх прорiзки спецiальними способами й ушиття уздовж шкурки; розкрiй шкурок простим обкроем для додання їм форми пластин, а при необхiдностi змiни форми i розмiрiв напiвфабрикату - розкрiй шкурок складними методами: розпуск (подовження коротких шкурок), осаду (укорочення довгих), розбивка (вирiвнювання двох шкурок по довжинi) i iн.
Пошивне виробництво хутряних виробiв включає зборку (зшивку) хутряних деталей скроя; розкрiй пiдкладки, що утеплює i прикладних матерiалiв; комплектування всiх необхiдних деталей фурнiтури для визначених виробiв; пошиття виробiв i їхню заключну обробку - чищення, пiдрiвнювання, розчiсування волосяного покриву, колочення.
Овчинно-шубнi вироби повиннi бути виготовленi з овчин, однорiдних по щiльностi, м'якостi, фарбуванню i товщинi шкiрної тканини, з однорiдним по висотi, густотi, i фарбуванню волосяним покривом. Шкiряна тканина повинна бути м'якою на дотик, пластичною, мiцно пофарбованою. Волосяний покрив i шкiряна тканина повиннi бути знежиренi; дiлянки пашин - закритi наклеєним чи нашитим шубним шматком, що не вiдрiзняється по зовнiшньому виглядi вiд основного матерiалу; з'єднання деталей - мiцним; шви - рiвними. Волосяний покрив повиненин бути спрямованим зверху вниз.
Сорт виробiв встановлюється в залежностi вiд дефектiв шкiряної тканини, волосяного покриву, а також дефектiв кушнiрського i пошивного виробництва .
Склад сировини для виробництва
Хутряна шкiра має волосяний покрив i шкiрну тканину, тобто будова аналогiчна шкiрам тварин, що використовуються для виготовлення шкiр.
Епiдермис складає 2-5 % загальної товщини шкiрного покриву i складається з рогового i паросткового шарiв.
Мiж колагенними пучками розташованi сальнi i потовi залози, коренi волосся. Нижня границя сосочкового шару умовно проходить на глибинi залягання волосяних сумок. У рiзних видiв хутряних шкiр глибина залягання i кут нахилу волосяних сумок неоднаковi. Протягом року глибина залягання волосяних сумок мiняється: сумки зростаючого волоса в перiод линяння хутрових звiрiв розташовуються в нижнiх шарах дерми, а сумки у поверхневих. Сiтчастий шар розташований пiд сосочковим i характеризується бiльш рiвномiрним переплетiнням могутнiх кологенових волокон. Пiдшкiрно-жирова тканина знаходиться безпосередньо пiд дермою. Це пухка сполучна тканина зв'язує шкiрову тканину з тушкою тварини, у якiй розрiзняють три шари: жировий, мускульний i пiдшкiрна клiтковина. У процесi вироблення хутра пiдшкiрно-жирова тканина вiддаляється.
Волосяний покров - сукупнiсть рiзноманiтного волосся, що покриває тiло тварини i виконують ряд фiзiологiчних функцiй: вiн є теплорегулюючим шаром i охороняє органiзм вiд зайвої втрати тепла i вологи, а також механiчних впливiв.
Кератин є основним бiлком, що утворить волос i основний шар епидермiсу.
Волос складається з двох частин: коренi, що залягають в шкiрному покривi, i стрижня, що виходить на поверхню шкiрного покриву. Стовщення на кiнцi кореня утворює цибулину волоса. Корiнь i цибулина оточенi декiлькома оболонками. Зовнiшнi оболонки, освiченi зi сполучної тканини дерми, називаються волосяною сумкою, а внутрiшнi оболонки епiдермiчного походження - кореневою пiхвою.
До нижньої частини волосяної сумки примикає вузький пучок гладких м'язових волокон, один кiнець якого прикрiплений до волосяної сумки, а iнший губиться в прилягаючих волокнах дерми. Скорочуючи, цей мускул може змiнювати кут нахилу волосяної сумки, при цьому мiняється теплоiзолюючий прошарок повiтря у волосяному покривi.
Стрижень волосся складається з трьох шарiв: кутикули (зовнiшнього лускатого шару), коркового шару i серцевини.
Кутикула - дуже тонка, зовнiшня оболонка волоса, що складається з ороговiлих пластинчастих клiток, що мiстять аморфний кератин. Лусочки покладенi одна на iншу на зразок луски риби так, що вiльнi кiнцi їх спрямованi до вершини стрижня волоса. Кутикула захищає волос вiд зовнiшнiх впливiв, а так само визначає його блиск, стiйкiсть до стирання.
Корковий шар - концентруючий шар волоса, що знаходиться пiд кутикулою й утворений веретеноподiбними ороговiлими клiтками, розташованими уздовж осi волоса. Клiтки з'єднанi один з одним мiжклiтинною речовиною i покладений щiльно один до одного. Корковий шар обумовлює механiчнi властивостi волосся: мiцнiсть на розрив, пружнiсть, розтяжнiсть. Фарбування волосся залежить вiд присутностi в клiтках коркового шару чорного чи жовтого пiгменту. Вiд сполучення i ступеня розвитку цих пiгментiв залежать усi варiацiї фарбування волосяного покриву. При вiдсутностi пiгменту волосяний покрив має бiле фарбування.
Серцевина волосся являє собою пухку, пористу тканину, що складається з багатогранних клiток з ороговiлими оболонкою i протоплазмою.
Усерединi клiток знаходяться пухирцi повiтря i зерна пiгменту, повiтря знаходиться й у мiжклiтинних просторах.
Волосся за формою можуть бути трьох типiв: веретеноподiбнi, цилiндричнi i конiчнi.
Найбiльше часто зустрiчаються веретеноподiбне волосся, що складаються з чотирьох частин: кiнчика, гранi (найбiльш широкої частини), шейки i пiдстави. У поперечному перерiзi гранi волосся мають рiзну форму: округлу (крiт, хом'як), овальну (песець, соболь, куниця), плоску (видра, нутрiя), бобовидну (бабак).
Конiчне волосся поступово розширюються вiд кiнчика до пiдстави.
По характеру i ступеню волосся у хутрових звiрiв буває рiзної форми: пряме, вигнуте пiд кутом, вигнуте по довжинi, хвилясте, спiральне.
Топографiя хутряної сировини також вiдрiзняється вiд топографiї шкiри, призначенi для виготовлення, i складається з хвоста, огузка, хребта, зашийка, мордка, душки, бокiв, черева, лап.
Шкуркою називають зовнiшнiй покрив тварини вiддiленої вiд тушки. Шкурка складається з шкiряної тканини i волосяного покриву. Крiм того шкурка складається з хребтової частини (спинний i черевний). На хребтовiй сторонi шкурки, видiляють наступнi дiлянки: голову, шию, зашийок, хребет огузок. На черевний видiляють тушку (груди, горло, черевок i пахни). На шкурках бiльшостi видiв зберiгаються лапи i хвiст. Шкiряна тканина складається з нерiвних коштовних по товщинi своїй - тонкого эпидермiсу, основного шару - дерма, основного мускулистого i жирового шару. Пiдшкiрно-мускульний, а також i жировий шар при обробцi цiлком видаляють. Волосся складається з кореневої частини, що знаходиться в товщинi шкiряної тканини розташованої над її поверхнею .
Бiологiчнi основи сортування сировини i напiвфабрикату.
Пiд сортуванням хутряної сировини розумiється пiдроздiл шкурок на рiзнi якiснi групи: кряжi, сорти, колiрнi категорiї, розмiри, категорiї дефектiв.
Хутряна сировина є сировиною природного проходження, його якiсть i властивостi залежать в основному вiд природних, бiологiчних особливостей шкурки.
Волосяний покрив тварин пiд впливом рiзних факторiв зовнiшнього середовища пiддається сильнiй мiнливостi, що пов'язана з умовами проживання, умовами змiсту i годiвлi, географiчним районом (географiчна мiнливiсть), часом року (сезонна мiнливiсть), пiдлогою, вiком (вiкова мiнливiсть) i iндивiдуальними вiдхиленнями (iндивiдуальна мiнливiсть).
Великий вплив на будову i властивостi волосяного покриву роблять умови проживання хутрових звiрiв.
У хутрових звiрiв, що ведуть наземний образ (бiлка, соболь, куниця, лисиця), рiзко виражена рiзниця в опушеннi окремих частин тiла: хребет завжди покритий бiльш густим волосяним покривом, чим черево. Фарбування волосяного покриву хребта бiльш темне. Шкiрний покрив на хребтi бiльше, нiж на черевi.
Звiрi, що ведуть пiдземний спосiб життя, тобто проводять велику частину часу в норах (крiт), покритi одноманiтним волосяним покривом. Направляюче i остьове волосся у них ненабагато довше пухових, якiсть хутра на рiзних дiлянках тiла майже однакова. Шкiрний покрив на черевi значно товще, нiж на хребет.
Фарбування i товщина шкiрного покриву хребта i черева в бiльшостi видiв земноводних однаковi.
У звiрiв, що велику частину життя проводять у водi, спостерiгається зникнення волосяного покриву. У дорослих тюленiв волосяний покрив складається з грубих рiдких, переважно остьового волосся. Вiд холоду органiзм звiрiв захищений не хутряним покривом, а шаром пiдшкiрного жиру.
Одним з факторiв, що рiзко впливають на якiсть волосяного i шкiрного покриву, є клiматичнi особливостi того району, у якому живе звiр. У залежностi вiд клiмату мiняються наступнi ознаки шкурок: розмiр, густота, довга волос, м'якiсть i офарблення волосяного покриву i товщина шкiрної тканини. Пiвнiчнi хутровi звiрi покритi бiльш густим i довгим волосяним покривом чим пiвденнi звiрi того ж виду.
Звичайно шкурки пiвнiчних звiрiв покритi бiльш м'яким волосяним покривом, чим шкурки звiрiв з пiвденних районiв. Зi збiльшенням густоти, волосся тонше i здається бiльш м'яким. На м'якiсть волосся також впливає вологiсть повiтря. Звiрi, що живуть у бiльш вологому клiматi мають бiльш грубе хутро.
Товщина шкiрного покриву також рiзна в рiзних районiв проживання хутрових звiрiв. Нiж сильнiше розвинутий волосяний покрив, тим тонше буває шкiрний покрив. У звiрiв, що живуть на пiвночi, покритих густим високим волоссям, шкiрний покрив тонше, нiж у звiрiв пiвденних районiв.
У такий спосiб у зв'язку з рiзкими розходженнями у властивостях шкурок, добутих у рiзних географiчних районах, хутро подiляють по кряжах.
Кряжем називається сукупнiсть визначених товарних властивостей, характерних для хутрових шкурок даного виду, добутих у визначеному географiчному районi. Кряжу, як правило, дається найменування того географiчного району, вiд куди надходять шкурки: бiлка амурська, якутська, алтайська.
Якiсть хутряних шкурок залежить вiд часу їхнього видобутку. Сезонна мiнливiсть шкiрного i волосяного покриву є результатом пристосованостi органiзму тварини до маєткiв умов зовнiшнього середовища, у першу чергу температури.
Зимньо-лiтнiй волосяний покрив хутрових звiрiв бiльшостi видiв вiдрiзняється фарбуванням, висотою, густотою, рiзним спiввiдношенням кiлькостi остьового i пухового волоса, формою i будовою волосся. Найбiльше сильно цi розходження вираженi в хутрових звiрiв, що живуть в умовах континентального клiмату.
Змiна волосяного покриву хутрових звiрiв називається линянням.
При утвореннi i росту нового волоса у волосянiй сумцi разом зi стрижнем утвориться пiгмент волоса, що добре помiтний з боку мiздрi у виглядi синiх плям, що точно вiдповiдають топографiї линяння. В мiру пiдростання волосся синi плями зникають. По синьому малюнку мiздрi легко визначити сорт шкурки.
По якостi хутро самцiв i самок не має рiзких розходжень. Рiзниця полягає у величинi шкурок, довжинi i товщинi волосся, товщинi шкiряної тканини. Шкурки самок, як правило, дрiбнiшi чим у самцiв, а волосяний покрив - нiжнiше, рiдше i нижче.
Хутряний покрив, що не залежать вiд пiдлоги, вiку, сезону i мiсця проживання, називаються iндивiдуальною мiнливiстю, що обумовлена спадковiстю, розходженнями в умовах життя i виявляється в рiзнiй густотi, висотi, пишних видiв хутрових звiрiв вона виражена слабко (видра), в iнших (соболь) - на стiльки сильно, що це вiдбивається на цiнностi шкурки.
Інодi спостерiгається рiзкий деморфiзм у фарбуваннi (у бiлих i блакитних песцiв). Зустрiчаються шкурки з рiзним кольором вiдхилення вiд нормального фарбування. Це виявляється у видi альбiнiзму, меланiзмi i хромизмi.
Альбiнiзм - вiдсутнiсть пiгментiв у хутрi. Буває повним, частковим i зонарним. Повний альбiнiзм - вiдсутнiсть пiгменту у всьому волосяному покривi. Частковий альбiнiзм - наявнiсть бiлого волосся тiльки на деяких мiсцях шкурки, у той час як iнший покрив пiгментований нормально.
При зональному альбiнiзмi волосяний покрив позбавлений пiгменту тiльки у визначений час росту волосся, по цьому хутро складається з волоскiв, у яких кiнчики пiгментованi, а пiдстави - немає. Спостерiгається в бiлки, крота й iн.
Основнi процеси виробництва.
Пiсля зйомки шкурки з тушки й обрядки обов'язково йде процес консервування сировини для запобiгання в дермi шкурки гнильних бактерiй.
Технологiя виготовлення хутра складається з пiдготовчого процесу, операцiї обробки i крошення.
Пiдготовчi процеси:
-видалення речовин, що консервують;
- видалення пiдшкiрної жирової клiтковини;
- знежирення (видалення жиру з шкiряної тканини).
Операцiє виробництва:
- пiкелювання (видозмiна структури шкiряної тканини для додання їй м'якостi i пiдвищених пластичних властивостей шляхом обробки розчинами кислоти i харчової солi);
- дублювання (обробка шкiр дубильними розчинами хрому, алюмiнiю, формальдегiду для закрiплення придбаних властивостей);
- жирування для додання шкiряної тканини м'якостi й еластичностi (жири тварин, риб, мiнеральнi олiї, синтетичнi жири);
- сушiння до вологостi 16 - 18 %.
Операцiї обробки:
- вiдкочування (вiдчищання волосяного покриву), пiдвищує м'якiсть i еластичнiсть шкiряної тканини; проводять (у глухих обертових барабанах iз присутнiстю сухих обпилювань i обпилювань змочених чи скипидаром уайт-спиритом);
- розбивка (пiдвищення м'якостi i пластичностi шкiряної тканини на спецiальних розбивочних машинах);
- вибивання;
- гладiння (виробляється на гладильних машинах);
- щипка (видалення шляхом вищипування грубого i товстого остьового волосся на машинi чи в ручну);
- стрижка (вирiвнювання волосся по висотi);
- епiлювання (зрiзання остьового i направляючого волосся в пiдстави на епiлювальнiй машинi);
- облагороджування (застосовується для хутряної овчини) з метою полiпшення її зовнiшнього вигляду (обробка волосяного покриву в два етапи: обробка волосся водяним розчином спирту i мурашиної кислоти i прасування на гладильнiй машинi - смуг розпрямляється i розм'якшується; обробка волосся розчином формальдегiду i наступними прасуванням - закрiплюється ефект першого етапу, волосся здобуває блиск, шовковистiсть, розсипчастiсть).
Для пiдвищення водостiйкостi шубної овчини шкiряну тканину обробляють синтетичними латексами. Одержують тонке, м'яке й еластичне покриття.
Операцiї фарбування:
- нейтралiзацiя (обробка волосся слабким лужним розчином (для знежирення);
- протравлення (обробка шкiри розчином солi хрому, мiдi, залiза, що покращує колiр хутра);
- вiдбiлювання (обробка волосяного покриву окислювачами (перекисом водню, хромпиком) з метою фарбування волосся в будь-який колiр).
Принципи сортування напiвфабрикату.
Напiвфабрикат пiдроздiляють по кряжах, розмiрах, сортах, кольору i групах порокiв.
Розподiл по кряжах характерно для шкурок бiлки, соболя, червоної лисицi, вiльної норки, бiлого песця, бабака, тарбагана. Шкурки рiзних кряжiв вiдрiзняються поруч товарних властивостей, властивим шкуркам добутих тiльки в донному географiчному районi. Такими властивостями є: розмiр шкурки, пишнiсть, висота, густота, фарбування, шовковистiсть волосяного покриву, товщина шкiряної тканини, маса шкурки.
По розмiрах виробляється розподiл шкурок тих видiв хутра, у яких спостерiгається значна рiзниця у величинi в залежностi вiд вiкової мiнливостi i пiдлоги. Як правило, хутровий напiвфабрикат подiляють на три (рiдко на 4-i) категорiї - дрiбнi, середнi, великi, особливо великi. Розмiр шкурки визначають шляхом вимiру її довжини, ширини (по середнiй лiнiї) i перемножування цих величин.
Сорт шкурки вiдбиває стан волосяного покриву напiвфабрикату в залежностi вiд сезону видобутку хутрового звiра. Пiд сортом хутра розумiється сукупнiсть визначених товарних ознак, що залежать вiд ступеня розвитку волосяного покриву шкурки. Товарними ознаками, що визначають сорт, її пишнiсть, густота, довгота i м'якiсть волосяного покриву.
До першого сорту вiдносяться шкурки повноволосянi, з високою, частою остю, густим пухом; до другого сорту - менш повноволосянi шкурки, з недорозвиненими остю i пухом; до третього сорту - напiвволосянi шкурки; до четвертого сорту - шкурки з низьким грубим волосяним покривом, майже без пуху. Шкурки деяких видiв хутра бувають вищого сорту (экстра).
По квiтам подiляють шкурки тих видiв хутра (бiлка, норка, куниця, соболi, срiблисто-чорна лисиця й iн.), у яких сильно виражена мiнливiсть волосяного покриву. Особливо сильно колiрна мiнливiсть з'являється в норки, нутрiї, блакитного песця клiтинного розведення.
У залежностi вiд наявностi i розмiрiв порокiв шкурки бiльшостi видiв хутра пiдроздiляються на три чи чотири групи дефектiв.
Основними дефектами хутряного напiвфабрикату є:
- битiсть остi (обламанi i потертi кiнцi направляючого i остьового волосся);
- витертi мiсця;
- вихвати волосяного покриву (у стрижених шкурок);
- вихвати шкiряної тканини;
- дiлянки зi звитими кiнчиками остьового волосся;
пошкодження шкiряної тканини при розривi епидермiсу;
- прострожка;
- наскрiзний волос (випадання волосся в результатi пiдрiзання волосяної сумки);
- цвiлiсть волосяного покриву (вицвiтання в процесi експлуатацiї i зберiгання);
- шви.
Сортування хутряного напiвфабрикату зимового волосся подiбне iз сортуванням хутра, однак, у них немає пiдроздiлу на кряжi. Шкурки кiшки, собаки, кролика подiляють по розмiрах, квiтам, сортам i групам порокiв.
Шкурки весняних видiв хутряного напiвфабрикату пiдроздiляють по воротним групам, розмiрам, кольору, характеру волосяного покриву, сортам i категорiям дефектностi.
Сортнiсть шубної овчини встановлюється в залежностi вiд значимостi i кiлькостi дефектiв (дiри, прорiзи, пiдрiзи, ломени i т.д.).
Хутрянi вироби пiдроздiляють по функцiональному призначенню на наступнi групи:
- хутряний верхнiй одяг;
- хутрянi деталi для одягу з верхи зi шкiри, тканин;
- хутрянi жiночi убори;
- хутрянi головнi убори;
- хутряна галантерея;
- хутряне взуття;
- хутрянi побутовi вироби;
- пластини i хутра.
По статево-вiковiй ознацi окремi групи пiдроздiляють на пiдгрупи: жiноча; чоловiча; дитяча.
У залежностi вiд фасону i моди шкурки у виробах мають у свому розпорядженнi рiзнi способи. Усi стриженi i епiлiрованi шкурки розташовують так, щоб волосяний покрив йшов знизу нагору i можна було зробити волосся. Довговолосi види хутра пiдбирають таким чином, щоб волос був спрямований зверху вниз. Інодi розташовують шкурки в поперечному напрямку. У сучасних виробах часто використовують складнi методи розкрою.
Хутряна частина одягу являє собою комiри, хутряну пiдкладку. Хутрянi комiри пiдроздiляють по статево-вiковим групах, фасонам, розмiрам, квiтам, сортам i групам дефектностi. Фасони комiрiв дуже рiзноманiтнi i залежать вiд моди. Для жiночих комiрiв використовуються хутрянi напiвфабрикати майже усiх видiв для чоловiчих - з каракулю, смушка, кролика, овчини стриженої фарбованої i тд. Дитячi комiри виготовляють з дешевих видiв хутряних напiвфабрикатiв - кролика, бiлки, смушка, овчини стриженої фарбованої. Хутряну пiдкладку для зимових пальто i курток виготовляють з кролика, лапок каракулю, лапок i душок лисицi, кушнiрського шматка.
Жiночi хутрянi убори. Цi вироби пiдроздiляють на 2-i групи: на пiдкладки iз шовку (пелерини, напiвпелерини, палантини, плоскi горжети); без пiдкладки (трубчастi горжети).
Пелерина - накидка без рукавiв. Фасони найрiзноманiтнiшi - довгi, короткi, широкi, вузькi. До подiлу пелерин часто пришивають хвости. Виготовляються з коштовних видiв хутра - норка, бiлка, хохуля, соболь, куниця, колонок, горностай, срiблисто-чорна лисиця, песець, котик, ондатра, каракульча i т.д. При шиттi застосовується складнi методи розкрою - перекидання, розшивка, розпуск.
Горжети виготовляють круглими з нерозрiзаних шкурок з головами, чи плоскими в розпластаному виглядi на шовковiй пiдкладцi. Плоскi горжети розпускають своєрiдним образом вони мають трохи округлу форму (лисиця, песець, куниця, соболь). Шкурки песця iнодi розшивають у довгi, у наслiдок чого вони робляться бiльш довгими, а якiсть волосяного покриву не знижується.
Асортимент головних уборiв рiзноманiтний. Випускають чоловiчi, жiночi i дитячi головнi убори. Розмiр визначається довгої окружностi по внутрiшнiй сторонi нижнього борта. Розмiри головних уборiв для дорослих - 54 -64 (чоловiчi), 54 - 62 (жiночi), для дiтей 49 - 5, фасони жiночих головних уборiв змiнюються досить часто (капелюх з полями, фантазiї, струм, берет, боярка, капор, куля i т.д.). Для них використовуються шкурки песця, соболя, лисицi, нутрiї, каракулю, каракульчи, горностая, нутрiї, выдри, кролика, бiлки, нерпи, овчини i тд. Асортимент чоловiчих головних уборiв бiльш стабiльний (боярка, московська, гоголь, шапка-вушанка, папаха, кубанка, спортивна, олiмпiйська). Виготовляються чоловiчi головнi убори з коротковолосих видiв пушно-хутряного напiвфабрикату: каракулю, смушка, смушка, шкiр морського звiра, опойка, жеребка, кролика, овчини, а також норки i соболя.
Виробу, виготовленi iз шубної овчини без пiдкладки шкiряною тканиною називаються нагольними (овчинно-шубними) для цих товарiв характернi високi теплозахиснi властивостi i гарна носкiсть. Цi вироби традицiйнi для України i поширенi в сiльськiй мiсцевостi.
Асортимент їх розширився в останнi роки за рахунок використання хутряної шубної овчини кольорового фарбування з облагородженим волосяним покривом i шкiряної тканини, обробленої пiд велюр чи iз плiвковим покриттям. Сучаснi конструкцiї виробiв i полiпшена обробка вiдповiдають вiковим вимогам споживачiв до цього одягу. Для них використовуються стриженi хутрянi шубнi овчини з довжиною волосся в розправленому станi 30мм.
Овчинно-шубнi вироби пiдроздiляються по статево-вiковiй ознацi: на чоловiчi, жiночi i дитячi; по видах: на кожухи, кожушки, пiджаки, пальто, пiвпальто, жакети, желети; по розмiрах.
Асортимент хутряних та овчинно-шубних виробiв та полiпшення їх якостi.
Асортиментом називають пiдбiр товарiв, об'єднаних по якiй-небудь ознацi. В основi асортименту лежить науково система класифiкацiї. Розрiзняють промисловий i торговий асортимент.
Промисловий асортимент являє собою номенклатуру продукцiї, що виробляє пiдприємство чи галузь промисловостi.
Торговий асортимент - номенклатура товарiв, що знаходяться в оптовiй i роздрiбнiй торгiвлi. Вiн рiзноманiтнiше промислового, оскiльки включає й iмпортнi товари. Торговий асортимент пiдроздiляють на асортимент товарної групи й асортимент торгового пiдприємства. Асортимент товарної групи являє собою перелiк товарiв, що входять в одну з 19 товарних груп. Вiн може формуватися з продукцiї рiзних галузей промисловостi (галантерейнi товари, скляний посуд i iн.).
У торгiвлi видiляють товари простого i складного асортименту. Товари простого асортименту розрiзняються по невеликiй кiлькостi ознак, наприклад шкiльнi зошити, олiвцi, чорнило. Товари складного асортименту класифiкують по призначенню, матерiалах, способу виробництва, конструкцiї, розмiру, декору й iншим ознакам. До них вiдносяться одяг, взуття, тканини, склянi i керамiчнi вироби й iн. очевидно, що асортимент товарної групи подiбних товарiв бiльш рiзноманiтний.
Асортимент торгового пiдприємства (бази, складу, магазина) визначається типом пiдприємства. Вузькоспецiалiзованi пiдприємства реалiзують товари однiєї товарної групи (наприклад, одяг), пiдгрупи (костюми) чи навiть окремих видiв (краватки). Але вiдповiднi товари представленi в них у повнiй номенклатурi. В асортимент унiверсальних товарiв магазинiв входять товари рiзних груп - одяг, взуття, тканини, галантерея, парфумерiя косметика й iн.
В останнi роки торгiвля переходить на формування асортименту i реалiзацiю товарiв по комплексах, наприклад ці товари для житла», ці товари для домашнього господарства».
Асортимент характеризується поруч ознак: структурою, широтою, глибиною, повнотою, взаємозамiннiстю виробiв одного призначення, економiчнiстю.
Пiд структурою асортименту розумiють кiлькiсне спiввiдношення товарних груп, пiдгруп, видiв i рiзновидiв товарiв у товарообiгу. Це спiввiдношення повинно бути науково обгрунтовано, побудовано на даних вивчення потреб i купiвельного попиту з урахуванням практичного досвiду. Так, асортимент взуття припускає визначену структуру по розмiрах (ростовку), що розробляється на основi масових обмiрювань населення. Коли кiлькiсне спiввiдношення взуття по розмiрах не вiдповiдає попиту населення даного району, тодi взуття одного розмiру недостатньо, а взуття iншого розмiру буде в надлишку.
Широта асортименту визначається кiлькiстю пiдгруп i видiв виробiв того чи iншого призначення, а глибина - кiлькiстю рiзновидiв усерединi виду. Розширення асортименту доцiльно лише до оптимального рiвня.
Пiд повнотою асортименту розумiють вiдношення фактичної кiлькостi рiзновидiв товару до кiлькостi рiзновидiв цього товару, передбачених прейскурантом (специфiкацiєю до договору).
Вiдновлення асортименту характеризується питомою вагою (у вiдсотках) нових виробiв у загальному випуску i повинне забезпечувати найбiльш повне задоволення iснуючих i нових потреб населення.
Взаємозамiннiсть виробiв, їхня економiчнiсть у виробництвi й експлуатацiї також мають значення при оцiнцi асортименту.
Потреби населення зростають, диференцiюються, поглиблюються разом з розвитком суспiльства, пiдвищенням матерiального i культурного рiвня народу.
Продукцiя, вироблена промисловiстю i реалiзована торгiвлею, по асортиментi i структурi повинна вiдповiдати структурi суспiльних потреб, що виявляються в купiвельному попитi, у противному випадку товари перетворюються в марний продукт. Тому найважливiша задача побудови асортименту - найбiльш повне задоволення постiйне зростаючих потреб, попиту населення.
Доцiльна структура асортименту сприяє пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва, ощадливiй витратi трудових i матерiальних витрат. Якщо асортимент не вiдповiдає попиту, утворити запаси товарiв, що наносять iстотний матерiальний збиток.
Формування асортименту повинне сприяти подоланню розходжень мiж мiстом i селом, вирiвнюванню рiвнiв розвитку окремих республiк i районiв країни й окремих соцiальних груп, вихованню в населення художнього смаку. Необхiдно Влактивно впливати на формування розумних потреб i естетических смакiв населення.
Асортимент хутряного напiвфабрикату включає наступнi основнi групи: хутровий напiвфабрикат, хутряний, каракулесмушковий, овчинно-хутряний i шкiри морського звiра.
Хутровий напiвфабрикат, як i хутряна сировина, пiдроздiляють за часом видобутку (забою) тварин на зимовi i веснянi види. Основне мiсце в асортиментi займають зимовi види хутра. Шкурки класифiкують (сортують) на групи по кряжах, сортах, розмiрах, дефектностi, обробцi.
По кряжах подiляють лише тi види напiвфабрикату, що живуть у рiзних географiчних районах i помiтно вiдрiзняються розмiрами i масою шкурки, товщиною шкiряної тканини, а також товарними властивостями волосяного покриву (пишнiстю, висотою, i густотою фарбуванням i шовковистiстю). По кряжах подiляють шкурки соболя (баргузинский, камчатський, амурський, якутський, минусинский, алтайський, тобольский), бiлки, норки, червоної лисицi, бiлого песця, бабака, тарбагана, куницi й iн.
Розподiл шкурок по розмiрах поширюється лише на тi види, у яких рiзко виражена залежнiсть даної ознаки вiд пiдлоги (горностай, колонок) i вiку тварини. По розмiрах шкурки подiляють на великi, середнi, дрiбнi; для деяких введена додаткова категорiя - особливо великi.
Сорт хутрового напiвфабрикату залежить вiд ступеня розвитку волосяного покриву, що обумовлено часом видобутку звiра. При визначеннi сорту напiвфабрикату враховують наступнi товарнi властивостi: пишнiсть, густоту, висоту, м'якiсть волосяного покриву. Кiлькiсть сортiв для рiзних видiв хутра по-рiзному (вiд двох до чотирьох)
Розподiл деяких видiв хутра по квiтам обумовлено значною iндивiдуальною мiнливiстю природного фарбування їхнього волосяного покриву. По квiтам подiляють шкурки норки, соболя, куницi, срiблисто-чорної лисицi, бiлки, видри й iн.
Група дефектностi напiвфабрикату визначається наявнiстю i розмiрами порокiв волосяного покриву i шкiряної тканини. У межах кожного сорту шкурки подiляють чотири групи дефектностi: нормальну, малу, середню i велику (I, II, III, IV).
По характеру обробки розрiзняють шкурки стриженi, фарбованi, а також щипанi, епiлiрованi й iн.
Хутряний напiвфабрикат, як i хутряна сировина, пiдроздiляють на зимовi i веснянi види. Важливими ознаками його сортування також її розмiр, колiр, сорт, група дефектностi.
Каракулесмушковий напiвфабрикат - це виробленi шкурки ягняти рiзних порiд овець (каракульских українських смушкових, курдючних i iнших порiд грубошерстих) з характерним завитком. До нього вiдносяться каракулевий напiвфабрикат, смушок i iн.
Каракулевий напiвфабрикат: шкурки ягняти утробного розвитку (викиднi) - шарпак, каракульча, каракуль-каракульча (виразнiсть завитка поступово збiльшується вiд першого виду до останнього); шкурки ягнят у вiцi 1-3 днiв - карлючок; у вiцi до одного мiсяця.
Смушок - шкурка ягняти у вiцi 1-4 днi вiд овець смушкових порiд. Завиток бiльш пухкий, чим у каракулю, рiзнотипний.
Смушок - шкурки ягняти грубошерстих пiвнiчних i степових (курдючних) порiд овець, у вiцi до 30 днiв. Завиток пружний i безформний.
Каракулесмушковий напiвфабрикат пiдроздiляють по сортах, кольору, групам дефектностi.
Сорт напiвфабрикату визначається станом волосяного покриву шкурки (типом, розмiрами, i розташуванням завиткiв на шкурцi, густотою, блиском волосяного покриву). Цi показники каракулесмушкового напiвфабрикату на вiдмiну вiд хутрового рiзко змiнюються з вiком тварини, особливо в першi днi його життя. Кiлькiсть сортiв i їхнє позначення для рiзних видiв каракулесмушкового напiвфабрикату по-рiзному.
По кольору карлючок чистопорiдний подiляють на чорний, сiрий (ясно-сiрий, сiрий, темно-сiрий, чорно-сiрий) i кольоровий. Останнiй пiдроздiляють на свiтло- i темно-коричневий, коричневий, сур (срiблистий i золотавий кольори з нерiвномiрним зонарним розподiлом пiгменту у волосi), гулигаз (сполученням бiлого волосся з коричневими), бiлий i iн. Смушок буває сiрим, темно-сiрим, коричневим; смушок - чорним, коричневим, бiлим.
Овчинно-хутряний напiвфабрикат являють собою виробленi шкiри тонкорунних, напiвтонкорунних i напiвгрубошерстих порiд овець. Виробляються в стриженому виглядi нефарбованим чи, що буває частiше, фарбованим (окуночним, аерографним, трафаретним чи резервним способом). Фарбованi шкiри можуть бути звичайної особливої чи обробки. У деяких випадках обпрасовують шляхом нанесення завиткiв (тиснення рельєфною плиткою) пiд каракуль чи каракульчу. По якостi хутряну овчину подiляють на 1-й i 2-й сорт; у межах кожного сорту - на п'ять груп дефекту - I, II, III, IV, V.
Хутрянi шкiри морських тварин - це шкiри морського котика i деяких видiв тюленiв.
Шкiри морського котика, знятi з тварин 2-4 рокiв, дають найбiльш коштовний напiвфабрикат з рослим, шовковистим, густим i рiвним пухом природного коричневого кольору i грубим остьовим волосом темно-сiрого кольору, що iнодi видаляють (общипанi шкурки). Пуховий покрив може бути зверху пофарбований у чорний чи темно-коричневий колiр. Часто вони бувають нещипаними натурального кольору. Шкурки котика подiляють по якостi на 1,2 i 3-й сорти i чотири види дефектностi.
У шкiр тюленя волосяний покрив рiзко змiнюється в залежностi вiд вiку тварини. У народженого тюленя (белька) вiн щiльний, м'який i блискучий, вiд бiлого до кремоватого вiдтiнку. Тюлень у вiцi бiльше 15 днiв змiнює волосяний покрив на бiльш рiдкий, грубий i короткий. Шкiри дорослого тюленя покритi ще бiльш рiдким грубим волосяним покривом без пуху, переважно темно-сiрого фарбування. Використовують їх для пошиття пiджакiв, головних уборiв.
Асортимент мiстить у собi хутрових звiрiв: ондатри, нутрiї, американська норка, єнот-полоскун, камчатська червона лисиця, дика французька норка, енотовидна собака, хорей, бiлок, каракуль соболь, куниця, песець.
Хутровий напiвфабрикат пiдроздiляються на 16 товарних груп:
Зимовi
1. Видровi (Видра, калан, норка).
2. Бобровi (Бобр рiчковий, нутрiя).
3. Куньци (Соболь, куниця м'яка, куниця горянська, харза).
4. Тхорячi (Тхiр темний, тхiр свiтлий, перев'язка, колонок, солонгой, горностай, ласка).
5. Лисi (Лисиця, корсак, песцi, шакал, вовк, єнот-полоскун).
6. Котячi (Дикi кiшки, рись, леопард, тигр).
7. Росомаховi (Росомаха).
8. Борсуковi (Барсук).
9. Ведмежi (Ведмiдь бiлий, ведмiдь лiсовий).
10. Заячi (Заєць-бiляк, заєць-русак).
11. Бiлячi (Бiлка, бiлка-летяга).
12. Ондатровi (Ондатра, хохуля).
Веснянi
13. Бабаковi (Бабак, тарбаган, ховрашки).
14.Дрiбнi гризуни (Бурундук, водяний пацюк, комiрний пацюк, хом'як, цокорь, тушканчик).
15. Кротячi (Крiт).
Споживчi властивостi хутряних та овчинно-шубних товарiв.
Споживчi властивостi овчинно-хутряних товарiв у залежностi вiд виду потреб, що задовольняються, пiдроздiляються вiдповiдно до вимог до товарiв на наступнi групи: соцiального призначення, функцiональнi, надiйнiсть у споживаннi (експлуатацiї), ергономiчнi, естетичнi, екологiчнi, безпека i нешкiдливiсть споживання. У структуру якостi можуть входити вся чи деяка групи споживчих властивостей, що визначається характером i призначенням овчинно-хутряних товарiв.
Стосовно до даного виду виробiв кожна група споживчих властивостей пiдроздiляється на пiдгрупи й iншi категорiї класифiкацiї бiльш низького рiвня. На нижчому рiвнi класифiкацiї лежать природнi властивостi - фiзичнi, хiмiчнi, бiологiчнi, технологiчнi, котрi обумовлюють кориснiсть речей i можуть бути безпосередньо обмiрюванi. Вiд природних властивостей залежать вищi рiвнi споживчих властивостей (кориснiсть, зручнiсть, краса). Однак споживчi властивостi є суспiльно-цiннiсними властивостями. Тому при змiнах у суспiльних процесах i потребах людини вони потребують змiни, хоча природнi властивостi i залишаються колишнiми. Наприклад, вироби морально застарiвають з появою аналогiчних, але бiльш зроблених по конструкцiї, фасону, обробки виробiв.
Показники соцiального призначення характеризують суспiльну потребу пушно-хутряних товарiв з даною функцiєю. До них вiдносяться наступнi показники: суспiльної доцiльностi випуску даного овчинно-хутряного товару; соцiальної адреси i споживчого класу товару; вiдповiдностi товару оптимальному асортименту; морального зносу; супутнiх соцiальних ефектiв.
Показники соцiального призначення розглядаються головним чином на стадiї проектування i розробки товарiв.
Функцiональнi показники характеризують вiдповiднiсть пушно-хутряних товарiв своєму прямому призначенню, ефективнiсть його використання i кориснiсть. Вони пiдроздiляються на показники: досконалостi виконання основної функцiї, унiверсальностi застосування i досконалостi виконання допомiжних операцiй.
Показники досконалостi виконання основної функцiї надзвичайно рiзноманiтнi i залежать вiд виду овчинно-хутряних товарiв. Це можуть бути показники складу i структури.
Показник унiверсальностi застосування характеризує широту можливостей використання виробiв по призначенню i можливiсть виконання виробом додаткових функцiй.
Показник досконалостi виконання допомiжних операцiй характеризує зручнiсть i витрати часу i сил на чищення, сушiння.
Показник функцiональних властивостей деяких овчинно-хутряних товарiв власне кажучи збiгаються з показниками iнших груп властивостей.
Показники надiйностi характеризують здатнiсть виробiв виконувати свої функцiї, зберiгаючи експлуатацiйнi показники в заданих межах протягом необхiдного промiжку часу чи необхiдного наробiтку. Надiйнiсть - складна властивiсть, обумовлена такими вiдносно простими властивостями, як безвiдмовнiсть, довговiчнiсть.
Показники безвiдмовностi характеризують здатнiсть зберiгати природний вид, колiр. Довговiчнiсть залежить вiд iнтенсивностi фiзичного i морального зносу овчинно-хутряних виробiв. Фiзичний знос викликають стирання. Моральний знос виробу виражається в невiдповiдностi його конструкції
по ефективностi i зручностi новим вимогам, а також у невiдповiдностi модi, престижностi. Унаслiдок науково-технiчного прогресу, ряду соцiальних причин моральний знос випереджає фiзичний. Тому загальний термiн служби усе в бiльшому ступенi визначається моральним зносом, а не фiзичним.
Показники ремонтопридатностi характеризують пристосованiсть овчинно-хутряних виробiв до ремонту, виявленню й усуненню пошкоджень. Оцiнюються вони тривалiстю i вартiстю гарантiйного i поточного ремонтiв.
Показники ергономiчних властивостей характеризують зручнiсть i комфорт споживання (експлуатацiї) виробу в системi Вллюдина - вирiб - середовище. У группу цих показникiв входять:
- гiгiєнiчнi показники, що визначають вплив виробiв i елементiв їхньої конструкцiї на органiзм людини i його працездатнiсть овчинно-хутряних товарiв.
- показники, що характеризують вироби i їхнi елементи з погляду вiдповiдностi їхнiм розмiрам i формi тiла, правильної постави, зручної робочої пози людини (вiдповiднiсть форми i розмiрiв одягу).
- показники естетичних властивостей характеризують здатнiсть предмета виражати в ознаках форми свою суспiльну цiннiсть (соцiально-культурну значимiсть, ступiнь корисностi, доцiльностi й iн.). Естетичнi властивостi мають двоїстий характер. Зручно зробленi речi викликають у людини почуття задоволення, тому в людини встановлюється зв'язок мiж зовнiшньою формою i кориснiстю речi. Форма як би iнформує людину про суспiльну цiннiсть виробiв. У той же час людинi може подобається форма сама по собi, що залежить вiд її композицiйної цiлiсностi i художньої виразностi. Естетично зроблений вирiб повинний бути не тiльки красивим, але i корисним, зручним. Предмети красивої форми, але мало ефективнi, незручнi не можуть мати високої естетичнi оцiнки.
До показникiв естетичних властивостей вiдносяться показники iнформацiйної виразностi, рацiональностi форми, цiлiсностi композицiї i досконалостi виробничого виконання.
Показники iнформацiйної виразностi овчинно-хутряних товарiв характеризують здатнiсть виробу виражати через особливостi форми сформованi в суспiльствi культурнi норми i представлення. Це вiдповiднiсть виробiв вимогам моди i стилю, оригiнальнiсть.
Показники рацiональностi форми овчинно-хутряних товарiв характеризують вiдповiднiсть форми призначенню, конструкцiї, використовуваному матерiалу, технологiї виготовлення, ергономiчним вимогам.
Показники цiлiсностi композицiї овчинно-хутряних товарiв визначають красу i художню виразнiсть виробу. Цiлiснiсть композицiї забезпечується домiрнiстю, спiвпiдпорядкованiстю елементiв форми, їхнiм єдиним характером, правильним колiрним рiшенням i iн.
Показник досконалостi виробничого виконання характеризує стараннiсть виготовлення виробу i впливає на особливостi естетичного сприйняття форми овчинно-хутряного товару.
Показники безпеки овчинно-хутряних товарiв характеризують особливостi виробiв, що забезпечують їхня нешкiдливiсть i безпека для людини.
Економiчнi показники свiдчать про витрати споживача на придбання, експлуатацiю й обслуговування виробу.
В основi споживчих властивостей лежать природнi (морфологiчнi) властивостi матерiалiв i виробiв - хiмiчнi, фiзичнi фiзико-хiмiчнi, бiологiчнi. Вони залежать головним чином вiд хiмiчного складу i будови речовини.
Хiмiчнi властивостi овчинно-хутряних товарiв характеризують стiйкiсть матерiалiв i виробiв до дiї рiзних регенератiв - води, кислот i лугiв, окислювачiв. Пiд впливом зазначених реагентiв матерiали i вироби можуть розчинятися, утрачати механiчну мiцнiсть, можуть також мiняться їхнiй колiр, блиск поверхнi.
Стiйкiсть до тих чи iнших речовин обумовлюється природою, станом поверхнi матерiалу, тривалiстю впливу реагентiв i iнших факторiв. Ступiнь i характер хiмiчної враховується при виборi виробництва виробiв, умов їхнього використання, методiв упаковки, збереження i перевезення i навiть способiв очищення i вiдходу за виробами.
Бiльшiсть матерiалiв i виробiв повинне бути водостiйкими.
Пiд впливом свiтлi, погоди органiчнi матерiали старiють - стають твердими i тендiтними, змiнюється їхнє фарбування. Стiйкiсть до дiї розчинникiв варто враховувати при хiмiчному чищеннi виробiв.
Мiцнiстю називається здатнiсть матерiалiв i виробiв не руйнуватися пiд дiєю навантажень. Розрiзняють мiцнiсть при розтяганнi, стиску, вигину, ударi й iнших видах деформацiї. Показниками мiцностi можуть бути руйнiвне навантаження, руйнiвне напруження й iн.
Термiчнi властивостi можуть обумовлювати функцiональнiсть, довговiчнiсть (теплопровiднiсть, знос одягу).
Пiд проникнiстю розумiють здатнiсть матерiалiв i виробiв пропускати повiтря, пару, газ, воду, пил. Величина проникностi залежить головним чином вiд пористостi матерiалу, характеру i розмiру пор, а також вiд його вологостi. Проникнiсть характеризується вiдповiдними коефiцiєнтами i вимiряється кiлькiстю речовини, що прошли через одиницю поверхнi матерiалу в одиницю часу при визначеному тиску речовини.
Бiологiчнi властивостi - стiйкiсть матерiалiв i виробiв до дiї мiкроорганiзмам, комах (моль, жуки), гризунiв. При дiї мiкроорганiзмiв (цвiлевих грибкiв, бактерiй i дрiжджiв) змiнюються блиск i колiр матерiалiв, з'являється гнильний запах, не бажане фарбування, знижується мiцнiсть. Особливо сильно вони руйнують матерiали органiного походження - хутро, шкiру. Гусеницi моли, що харчуються кератином, перегризають волосся хутра. Жук-короїд, меблевий точильник руйнують хутро.
Мiкроорганiзми i комахи швидко розвиваються в умовах пiдвищеної температури i вологостi при вiдсутностi сонячного свiтла. Тому режим при збереженнi товарiв повинний бути несприятливим для розвитку мiкроорганiзмiв i комах.
При виборi способiв упакування, умов перевезення, збереження й експлуатацiї товарiв необхiдно знати їхню бiологiчну стiйкiсть.
В ассортимент хутряних виробiв входять хутрянi деталi одягу, верхнiй хутряний одяг, хутрянi жiночi убори, головнi убори, хутрянi вироби домашнього побуту.
Найбiльш важливими властивостями шкiряної тканини є температура зварювання, хiмiчний склад, деформацiя, мiцнiсть, i мiцнiсть зв'язку волосся з шкiряною тканиною.
Класифiкацiя хутряних та овчинно-шубних товарiв.
Класифiкацiя - це логiчний процес розподiлу будь-якої безлiчi (понять, явищ, предметiв) по категорiях чи ланкам рiзного рiвня в залежностi вiд загальних ознак.
У товарознавствi i торгiвлi об'єктом класифiкацiї є товари. У сферi товарного звертання в даний час нараховується бiльш 120 000 найменувань тiльки непродовольчих товарiв усiляких властивостей i призначення, причому номенклатура товарiв постiйно розширюється й обновляється.
У товарознавствi наукова класифiкацiя полегшує вивчення споживчих властивостей однорiдних груп (товарiв) дозволяє встановлювати оптимальний рiвень цих властивостей, розробляти груповi методи вимiру й оцiнки споживчих властивостей i якостi товарiв, оцiнювати повноту асортименту кожної класифiкацiйної ланки i визначати напрямок розвитку асортименту. Класифiкацiя полегшує розробку режимiв збереження, перевезення й умов експлуатацiї товарiв з подiбними властивостями.
Вид товару являє собою кiнцевий продукт виробництва, що має конкретне призначення i власна назва, що виражає його зовнiшню особливiсть чи внутрiшнiй змiст.
Основнi ознаки класифiкацiї непродовольчих товарiв, що вiдбивають їхнi споживчi властивостi, - призначення й область застосування товарiв. При цьому ознака призначення може бути використана як у вищих, так i в нижчих ланках класифiкацiї.
Для деяких товарiв застосовують специфiчнi ознаки класифiкацiї, обумовленi їх природою.
Класифiкацiю варто починати з ознак високого ступеня спiльностi (призначення, вихiдний матерiал, метод виробництва) i в наступних ланках переходити до менш загальних ознак (конструкцiя, фасон, обробка).
Торгово-товарознавчi класифiкацiї застосовуються в торгово-оперативнiй роботi. Вони дозволяють проаналiзувати весь асортимент товарiв, полегшують вивчення їхнiх споживчих властивостей. Цi класифiкацiї є галузевими.
До хутряних деталей одягу вiдносяться комiри, манжети, хутряна пiдкладка.
Манжети для обробки рукавiв виготовляють з напiвфабрикату такого ж виду, сорту, кольору, що i комiри. У продаж вони надходять у комплектi з комiром.
Хутряна пiдкладка призначена для зимових чоловiчих i жiночих пальто з верхи з тканин. Виготовляють її зi шкурок козлика, смушка, тхора, лап каракулю й iн.
Верхнiй хутряний одяг - пальто, пiвпальто, пiджаки, жакети, жилети, куртки. По статево-вiковому призначенню їх подiляють на жiночий, чоловiчий i дитячий. По видах напiвфабрикату хутряний одяг пiдроздiляють приблизно так само, як хутрянi комiри. Фасони одягу рiзнi.
Пальто, пiвпальто i жакети жiночi вiдрiзняються в основному довжиною. Вони бувають з центральною i змiщеною бортовою застiбкою, що прилягають, напiвприлягаючими, прямими i вiльним кроєм (переважно пальто жiночi), з комiрами рiзної форми.
Жилети - вироби без рукавiв i комiра, бувають чоловiчi i жiночi, виробляються з текстильним верхом на пiдкладцi з хутра.
Хутрянi жiночi убори: пелерини - накидки без рукавiв з дорогих видiв хутра; напiв-пелерини - комiри на пiдкладцi; палантини - широкi хутрянi шарфи з коштовних видiв напiвфабрикату на шовковiй пiдкладцi; горжети - шкурки лисицi, песця, куницi, соболя норки з голiвками, хвостами, лапами, бувають круглi чи плоскi на пiдкладцi.
До овчинно-шубного вiдносять вироби, виготовленi з овчини шубної, шкiряною тканиною назовнi без пiдкладки.
До овчинно-шубного напiвфабрикату вiдноситься овчина романiвська - з довгим, м'яким бiлим пуховим волосом iз завитком i бiльш короткою чорною остю; овчина росiйська - з довгою остю i бiльш грубим волосяним покривом вiд чорної до сiрого фарбування; овчина степова - з найбiльш грубим волосяним покривом рудуватим фарбуванням.
Овчинно-шубнi вироби пiдроздiляють: по статево-вiковому призначенню - чоловiчi, жiночi, дитячi; по обробцi - з натуральним кольором, фарбованi, з водостiйким латексним покриттям шкiряної тканини, зi стриженим i облагородженим волосяним покривом, з обробкою шкiряної тканини пiд велюр; по видах, фасонах i розмiрах.
Маркування хутряних та овчинно-шубних товарiв.
Марка - це виробниче клеймо, знак фiрми. Розрiзняють виробничi i торговi марки. Виробничу марку носить вирiб, його упаковка чи промислове пiдприємство. Торгову марку ставлять на товари, виготовленi за замовленням великих торгових пiдприємств.
Змiст i спосiб маркування регламентуються стандартами i технiчними умовами. Виробнича марка має текстовий характер i мiстить повне чи скорочене найменування пiдприємства, його мiсце перебування, пiдпорядкованiсть, назва й артикул товарiв, сорт, цiну, дату випуску. У залежностi вiд особливостей товару в нiй можуть указуватися призначення товару, розмiр, обробка, спосiб застосування, артикул, марка чи склад використовуваного матерiалу й iн. У виробничу марку включається товарний знак, а для товарiв, атестованих по виший категорiї якостi, - зображення державного знака якостi.
Маркування має iстотне значення для торгiвлi i споживача. Вказiвка на найменування пiдприємства i його пiдпорядкованiсть пiдвищує вiдповiдальнiсть виготовлювача, полегшує торговi операцiї. Найменування, артикул товару характеризують даний товар, iнодi пiдкреслює вузьке призначення, прискорює перевiрку цiн.
Дата випуску важлива для товарiв з гарантiйним термiном експлуатацiї i збереження.
Товарний знак - постiйний, оригiнально оформлений знак виробничого пiдприємства, що помiщається на товарi, упаковцi, а iнодi i на супровiдних документах. Товарний знак регіструється в державному комiтетi по справах винаходiв i вiдкриттiв i може бути зарегистрований в iнших країнах. Закон охороняє право виняткового користування товарним знаком. Товарний знак може бути словесним, образотворчим (малюнки - вензель пiдприємства, зображення тварин, птахiв, предметiв i т.п.), комбiнованим (слово i малюнок), об'ємним i iншим, але завжди повинний бути виразним i легко запам'ятовується.
Товарний знак є засобом боротьби за якiсть товарiв, iндивiдуалiзує товар, випущений конкретним пiдприємством, служить цiлям реклами. Окремим великим пiдприємствам надане право помiщати на виробах у мiсце виробничої марки товарний знак iз вказiвкою сорту товару i номера стандарту.
Знак якостi - п'ятикутник зi стилiзованим зображенням ваг - свiдчення високих утилiтарних i естетичних достоїнств товару, привласнюється виробам вищої категорiї якостi.
До хутряних виробiв, що надходять у торгiвлю, повинний бути прикрiплений ярлик i з щiльного картону, розмiром не бiльш 60х80 мм, iз гладкою поверхнею по обидва боки. Вiн повинний бути художньо оформлений i чiтко видрукуваний, у верхнiй частинi мати отвiр дiаметром 2-5 мм.
На лицьовiй сторонi товарного ярлика наносять: зображення товарного знаку пiдприємства виробника; найменування органiзацiї, куди входить пiдприємство виробник; найменування i мiсцезнаходження пiдприємства виробника. Іншi реквiзити - на зворотнiй сторонi. Клеймо контролера пiдприємства виробника не повинне закривати реквiзитiв товарного ярлика. Товарний ярлик прикрiплюють: у хутряному одязi - до петлi чи борта вiшалки, якщо у виробах немає петель; у комiрах, манжетах - до кiнця правої половини виробу; у жiночих хутряних уборах: горжетках - до головної частини, шарфах, палантинах, напiвпелеринах - до вiшалки виробу.
Товарний ярлик, прикрiплений до хутряного й овчинно-шубного одягу, головних уборах, жiночим хутряним уборам, рукавичкам i рукавицям, повиннi мiстити наступнi реквiзити в зазначеному порядку: позначення стандарту чи технiчних умов; номер прейскуранта; номер по прейскурантi чи артикулу; найменування виробу; модель, вид хутра, вид овчини, вид обробки, кряж, група якостi чи м'якостi, породнiсть: колiр, фарбування, чистоту фарбування, групу срiблястостi; номер i групу кольору; сорт (марку): групу дефектiв: розмiр, рiст, група пiдкладкової тканини, артикул; роздрiбну цiну комiра: дату випуску (мiсяць i двi останнi цифри року).
Крiм товарного ярлика до хутряного одягу, до головних уборiв, жiночим хутряним уборам, рукавичкам, рукавицям пришивають контрольний ярлик, на якiй повиннi мiститися наступнi реквiзити (у зазначеному порядку): розмiр, рiст, вид хутра - для рукавичок i рукавиць, сорт, група порокiв; цiна, дата виготовлення. На контрольному ярлику, прикрiпленому до горжетам, палантинам, шарфам, пелеринам, напiвпелеринам, рукавичкам, рукавицям, додатково проставляють товарний знак пiдприємства виготовлювача i клеймо контролера.
У жiночих хутряних уборах контрольний ярлик вшивають у шов пiдкладки чи в шов з'єднання пiдкладки з хутряним верхом i нижньої частини виробу; у трубчастих горжетках у шов з'єднання; у рукавицях.
Найменування реквiзитiв товарного i контрольного ярликiв повиннi бути нанесенi типографським способом. Заповнення їх - друкованим способом.
Вимоги до якостi хутряних та овчинно-шубних виробiв.
Вiдповiдно до Держстандарту якiсть продукцї являє собою сукупнiсть властивостей продукції, що обумовлюють її придатнiсть задовольняти визначенi потреби вiдповiдно до її призначення.
Властивiсть овчинно-хутряних товарiв умовно подiляють на простi i складнi. Складнi властивостi складаються з декiлькох простих. Наприклад, надiйнiсть - складна властивiсть, що включає такi вiдносно простi властивостi, як безвiдмовнiсть, довговiчнiсть, ремонтопридатнiсть.
Показники властивостей, що входять до складу якостi, називаються показниками якостi. Показники якостi в залежностi вiд кiлькостi властивостей, що вони характеризують, пiдроздiляються на одиничнi i комплекснi.
Одиничнi показник якостi характеризує тiльки одна проста властивiсть товарiв.
Комплексний показник характеризує одночасно кiлька простих чи складних властивостей. Комплекснi показники пiдроздiляються на груповi. Інтегральнi й узагальненi.
Комплексний груповий показник характеризує групу простих властивостей (наприклад, гiгiєнiчнi властивостi одягу, що включають повiтропроникнiсть, паропроникнiсть, теплопровiднiсть i iн. властивостi) чи складна властивiсть (естетичнiсть, надiйнiсть).
Комплексний узагальнений показник характеризує всю сукупнiсть властивостей, по яких оцiнюється якiсть товарiв.
Властивiсть овчинно-хутряних товарiв, що входять до складу якостi, повиннi забезпечувати не тiльки кориснiсть товарiв, але i їхня здатнiсть задовольняти потреби людини. Критерiєм якостi повинна бути ступiнь задоволення суспiльних потреб. Товари, що найбiльш повно задовольняють потребу, мають бiльш високу якiсть. Для оцiнки якостi варто зiставити ефект вiд експлуатацiї (споживання) товару з поточною потребою в ньому.
Систематичне полiпшення якостi й удосконалювання асортименту товарiв є неодмiнними умовами виконання однiєї з головних задач держави - задоволення постiйно зростаючих матерiальних i духовних потреб i попиту населення. Якiсть товарiв повинна постiйно приводиться у вiдповiдностi з попитом.
Пiдвищення якостi продукцiї - важлива умова розширення зовнiшнiх економiчних зв'язкiв, полiпшення структури зовнiшньої торгiвлi, пiдвищення конкурентноздатностi наших товарiв на свiтовому ринку.
Усi овчинно-хутрянi товари повиннi вiдповiдати визначеним вимогам. Пiд вимогами розумiють умови й особливостi, яким повинний вiдповiдати товар. Вимоги до овчинно-хутряних товарiв зростають у мiру удосконалювання i культури населення, а також насичення ринку.
Вимоги до товарiв можуть бути поточними, пропонованими до продукцiї поточного виробництва i зафiксованими в нормативно-технологiчнiй документацiї i перспективними.
Вимоги в залежностi вiд того, якi сторони потреби вони характеризують, пiдроздiляються на соцiальнi, функцiональнi, вимоги до надiйностi товарiв, ергономiчнi, естетичнi, екологiчнi, вимоги до безпеки й економiчнi.
Соцiальнi вимоги - це вiдповiднiсть виробiв суспiльно необхiдним потребам, суспiльна значимiсть виробiв для рiзних груп споживачiв.
Функцiональнi вимоги - це вимоги вiдповiдностi виробiв своєму призначенню. Вирiб повинний задовольняти визначену потребу чи служити засобом задоволення її. Так, найважливiшi функцiональнi вимоги пропонованi до зимового одягу - це його тепло i захист вiд вологи.
Вимога до надiйностi - характеризують здатнiсть виробу виконувати заданi функцiї протягом визначеного часу i необхiдного наробiтку. Вимога до надiйностi припускає безвiдмовнiсть, довговiчнiсть, ремонтопридатнiсть.
Ергономiчнi вимоги - це вимоги, обумовленi властивостями людини i характеристиками середовища використання i пропонованi до виробу для пiдвищення ефективностi взаємодiї людини з цим виробом. Вони характеризують зручностi i комфорт експлуатацiї.
Естетичнi вимоги - вимоги рацiональностi й iнформацiйної виразностi форми, цiлiсностi композицiї виробу, досконалостi виробничого виконання.
Вимоги безпеки - це нешкiдливiсть i безпека експлуатацiї (споживання) виробу.
Економiчнi вимоги - вимоги мiнiмальних витрат на виробництво й експлуатацiї товарiв (витрати на запаснi частини, що чистять засоби).
Основнi вимоги, що пред'являються до якостi овчинно-хутряного напiвфабрикату визначається їхнiм призначення. Для визначення вимог до конкретного виду овчинно-хутряного напiвфабрикату необхiдно також проаналiзувати умову в якiй буде експлуатуватися вирiб з хутра (температура, вологiсть, опади, їхня кiлькiсть i вид). Споживчi вимоги до хутра визначаються в першу чергу його експлуатацiйними властивостями. Хутро повинно захищати тiло людин вiд несприятливих зовнiшнiх умов, мати достатню довговiчнiсть при експлуатацiї, зберiгати свої властивостi протягом тривалого часу, вiдповiдати вимогам гiгiєни, вiдповiдати силовим, енергетичним можливостям людини, мати високому, вiдповiдному сучасному напрямку моди, естетичним властивостями i мати визначенi властивостi, необхiднi для кушнiрсько-пошивних процесiв.
Овчинно-хутрянi вироби виготовляються у вiдповiдностi технiчним описам моделi. Деталi повиннi бути рiвними i симетрично розташованими. Особлива увага придiляється пiдбору шкурок по вiдтiнку, висотi волосяного покриву, його блиску, товщинi шкiряної тканини, що повинна бути однаковою в одному виробi. Пiдкладка повинна гармонiювати з хутряним верхом виробу, нитки, якими виконанi шви - вiдповiдати кольору шкiряної тканини. Неприпустимi захоплення волосся в шов. Волосяний покрив повинний бути прочосом, очищений вiд пилу, жиру i т.д. Не допускається наявнiсть незв'язаного барвника на волосяному покривi i шкiрянiй тканинi виробу з фарбованого напiвфабрикату. Шкiряна тканина виробу повинна бути м'якою i пластичною, не повинна гримiти.
Стандарти на овчинно-хутрянi напiвфабрикати i товари можна роздiлити на стандарти вироблення шкурки рiзних видiв, що характеризують, хутра i методи iспиту шкурок, стандарти на хутрянi вироби рiзних видiв.
Сортування овчинно-хутряних товарiв полягає в пiдроздiлi їх по розмiрам, сортам, групам дефектiв, кряжам.
Верхнiй хутряний одяг подiляють по розмiрах i росту. Для цього вимiрюють м'яким метром ширину виробу на рiвнi пройма пiд рукавом вiд середини спинки до краю лiвого борта, надягнувши вирiб на манекен.
Сорт хутряного виробу встановлюють у залежностi вiд густоти, блиску, шовковистостi волосяного покриву. Вiн повинний вiдповiдати сорту напiвфабрикату, з якого вирiб виготовлений. Звичайно готовi вироби пiдроздiляють на 2-3 сорти.
При визначеннi групи дефектiв враховуються дефекти шкiряної тканини i волосяного покриву. До першої групи вiдносять вироби, що не мають дефектiв, до 2 i т. д. - вироби з дефектами рiзної величини.
Особливостi зберiгання.
Продукцiя хутряної промисловостi включена в перелiк товарiв, що пiдлягають обов'язковiї сертифiкацiї. Для овчинно-хутряних товарiв виробляється сертифiкацiя вироблених хутряних шкурок, що є сировиною для виготовлення хутряних виробiв, а також сертифiкацiя готових хутряних виробiв. Сертифiкацiя вироблених хутряних шкурок виробляється для визначення вiдповiдностi показникам, установлених стандартами на кожен вид шкурок. При сертифiкацiї хутряних виробiв перевiряють у вiдповiдностi застосовуваних при виготовленнi вироблених хутряних шкурок вимогам стандартiв на шкурки, а також проводять iдентифiкацiю на вiдповiднiсть вимогам стандартiв на однорiднi групи продукцiї в частинi виконання кушнiрсько-пошивних робiт. Необхiдною умовою сертифiкацiї овчинно-хутряних товарiв є вiдповiднiсть вимогам стандартiв по стану волосяного покриву i дефектам волосяного покриву, що допускаються, i шкiряної тканини.
Перелiк основних показникiв, що перевiряються, при сертифiкацiйних iспитах включають наступнi показники:
- рн водяної витяжки;
- температура зварювання шкiряної тканини;
- розривне навантаження;
- масова частка незв'язаних жирових речовин у шкiрянiй тканини й у волоссi;
- стiйкiсть фарбування волосяного покриву чи шкiряної тканини до сухого тертя.
Хутрянi комiри маркують штампом на шкiрянiй тканинi з вказiвкою всiх даних про вирiб його площi. Для комiрiв з коштовних видiв хутра картоннi ярлики з усiма реквiзитами.
Головнi убори також маркують за допомогою картонного ярлика з повною iнформацiєю, товарного знаку, нанесеного в центрi пiдкладки i текстильної стрiчки, що вшили в шов талiї з указiвкою необхiдних даних.
Картонний ярлик усiх виробiв в обов'язковому порядку опломбують.
Упакування хутряних товарiв виробляється у вiдповiдностi зi стандартом: складають усередину, упаковують у дерев'яну чи картонну шухляди, вистеленi чистим папером. Вироби з коштовних видiв хутра спочатку помiщають у картоннi коробки чи в полiетиленовi пакети, а потiм у шухляди. У шухляди також кладеться мiшечок з нафталiном. Комiри складаються пачками по двадцятьох штук волоссям усередину; перев'язанi шпагатом бруньки упаковуються в картоннi коробки, шухляди. У кожну шухляду мiститься упакований лист iз указiвкою кiлькостi одиниць i повної маркувальної iнформацiї. Головнi убори мiстяться в iндивiдуальнi коробки, що потiм укладаються в коробки. Збереження хутряних виробiв повинно здiйснюватися в спецiальних холодильних камерах при температурi +4 - +7 В°С, тому що при такiй температурi припиняється життєдiяльнiсть комах-шкiдникiв.
Основнi дефекти.
Битiсть осi - це дiлянки волосяного покриву з обiрваними чи обламаними кiнцями остьового волосся.
Вихвати волосяного покриву - це дiлянки хутра стрижених шкiр, на яких волос зрiзаний нижче, нiж в iнших мiсцях шкурки.
Вихри - розбiжнi вершинами в рiзнi сторони пучки волосся, що зустрiчаються на шкурках кротiв, бабакiв, ховрашкiв, барсукiв.
Дирки - отвори в шкiрянiй тканинi шкурок.
Твердi мiсця - дiлянки шкiряної тканини шкурки з пiдвищеною твердiстю i зниженою пластичнiстю при неправильному технологiчному процесi.
Жировi плями - видiляють iншим вiдтiнком i жирним блиском на овчинi.
Запав волосся - дiлянки волосяного покриву шкурки зi звитим чи крученим остьовим волосом.
Зашмати - ушкодження шкiряного чи волосяного покривiв у результатi укусiв тварин.
Зарубки волосяного покриву - смуги на стрижених шкурках, що утворюються при низькiй стрижцi волосся на цих дiлянках у порiвняннi з усiєю поверхнею.
Кущi волосся - нерiвномiрнiсть покриву по висотi i вiдтiнку волосся на окремих дiлянках шкурок крота.
Ломiни - трiщини на поверхнi шкiряної тканини в результатi ушкодження епiдермiса.
Вiспини - враження шкiрного покриву гнiйними пухирцями; вiспи у виглядi невеликих знебарвлених цяток. Зустрiчаються переважно в овчини i козлика.
Ороговiлiсть шкiряної тканини - заглиблення, що непiддаються вiдмиву дiлянки дерми шкурки.
Плiшини - дiлянки шкурки, позбавленi волосяного покриву.
Рiзнотоннiсть волосяного покриву - нерiвномiрне фарбування його i шкурок, пiдданих фарбуванню.
Протяг - оголення коренiв волосся.
Цвiлiсть - змiна фарбування волосяного покриву вiд вицвiтання.
Шитiсть - наявнiсть швiв на мiсцях розривiв i розрiзiв чи на мiсцях вставки i пiдставки.
Болячки - ушкодження шкiрного покриву в результатi захворювань механiчних чи хiмiчних ушкоджень шкiри при життi тварини.
Організація робочого місця — це система заходів щодо його спеціалізації, оснащення необхідними засобами і предметами праці, їхнього розміщення на робочому місці, його зовнішнього оформлення і створення належних умов праці. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.
Основними напрямами в організації робочих місць вважають:
— ефективне розміщення устаткування, оснащення, предметів праці;
— раціональну спеціалізацію;
— освітлення робочої площі;
— обслуговування;
— умови безпечної й високопродуктивної праці
Крім того, важливе значення має безпека розміщення й оснащення робочого місця.
Залежно від спеціалізації робочого місця здійснюється його відповідне елементне оснащення.
Комплексне оснащення робочого місця є необхідною передумовою ефективної організації процесу праці. Однак не менш важливим е раціональне просторове розміщення засобів оснащення на робочому місця так, щоб забезпечити зручність їх обслуговування, вільний доступ до механізмів, економію рухів і пересувань працівника, зручну робочу позу, гарний огляд робочої зони, безпеку праці, економію виробничої площі, зручний взаємозв'язок із суміжними робочими місцями, з підлеглими і керівниками. Забезпечення цих умов досягається в процесі планування робочих місць.
Організація приймання товарів за якістю
Приймання товарів за якістю є важливою операцією торгово-технологічного процесу складу, яка покликана забезпечити надходження на склад тільки товарів належної якості відповідно до умов договорів та нормативно-технічної документації.
Приймання товарів за якістю полягає в зіставленні якості товару, що надійшов, та його комплектності, а також тари, упаковки і маркування з вимогами стандартів, технічних умов (ТУ), умовами договорів і з даними супровідних документів постачальника, які засвідчують якість даних товарів (технічні паспорти, сертифікати,рахунки-фактури, специфікації та ін.); для окремих товарів встановлюється відповідність їх кресленням або зразкам (еталонам). Приймання товарів за якістю, як правило, проводиться на складі кінцевого покупця.
Приймання товару за якістю здійснюється в терміни, які визначаються умовами договору або встановлюються стандартами чи технічними умовами для окремих видів товарів.
У торговельній практиці найчастіше застосовуються такі терміни приймання товарів за якістю:
На складах оптових торговельних підприємств товари в переважній більшості випадків не повинні прийматися за якістю, оскільки вони пере-відправляються покупцям у тарі чи упаковці виробника або початкового відправника. Водночас приймання товарів за якістю на складах оптового торговельного підприємства є обов'язковим тоді, коли це передбачено умовами договору, а також У разі отримання товарів у пошкодженій, відкритій або немаркованій тарі, у тарі з пошкодженою пломбою, за наявності ознак псування (витікання, бій склопосуду та ін.).
У разі приймання товарів від органів транспорту покупці — бази збутових, постачальницьких, заготівельних організацій, оптових і роздрібних торгових підприємств, котрі переправляють товари в тарі або упаковці початкового відправника (виробника), повинні проводити приймання товарів за кількістю, якістю і комплектністю всередині тарних місць лише у випадках, передбачених обов'язковими правилами чи договором, а також за невідповідності фактичної маси брутто масі брутто, вказаній у супровідних документах, або при отриманні товарів у пошкодженій, відкритій або немаркованій тарі, у тарі з пошкодженою пломбою чи за наявності псування або биття виробів. Ці покупці зобов'язані належним чином зберігати товари, які підлягають перевідправленню, і не звільняються від відповідальності за псування товарів. Приймання товарів за якістю та комплектністю може здійснюватися також і на складі постачальника, але тільки у випадках, прямо передбачених умовами договору.
Приймання товарів за якістю та комплектністю має проводитись у точній відповідності з вимогами стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та умов договору.
У разі браку всіх або окремих документів, які засвідчують якість та комплектність товарів (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість, рахунок-фактура, специфікація та ін.), приймання за якістю не припиняється, а за підсумками перевірки складається Акт про фактичну якість і комплектність товарів з вказанням документів, яких бракує.
Якість отриманих у партії товарів встановлюється:
• способом зовнішнього огляду та перевіркою розмірів окремих одиниць (органолептична оцінка);
• лабораторним аналізом відібраних зразків (лабораторна оцінка). При цьому зовнішньому оглядові може підлягати або вся партія товару (суцільна перевірка), або тільки її частина у вигляді зразків чи проб (вибіркова перевірка). Для більшості товарів застосовують метод суцільної перевірки. Вибіркова перевірка допускається у випадках, передбачених угодами, стандартами, технічними умовами, а результати її розповсюджуються на всю партію товару. Для визначення якості товару у випадках, передбачених стандартами, угодами та іншими нормативно-договірними актами, учасники приймання товарів за якістю здійснюють відбір зразків (проб) згідно з вимогами нормативних актів.
В акті про відбір зразків (проб) вказуються такі дані:
Під час приймання товарів за якістю перевіряють правильність маркування товарів і їх комплектність.
Маркування повинно містити: товарний знак підприємства (вензель, рисунок); найменування підприємства; найменування виробу; артикул; ширину, розмір, ріст, повноту, ростовку; вид обробки, фасон; дату випуску; сорт, номер стандарту чи ТУ тощо.
Перевірка комплектності товарів проводиться у випадку отримання технічно складних товарів (техніки, обладнання, механізмів тощо), для яких у договорі чи нормативно-технічній документації передбачена умова щодо комплектності виробу. Комплектність товарів, як правило, перевіряється способом встановлення наявності складових частин вантажу (комплектуючих виробів, вузлів та ін.), вказаних у договорі, стандартах, технічних умовах або іншій нормативно-технічній документації. Перевірка якості і комплектності товарів, які надійшли в тарі, повинна проводитися підчас розкривання тари, але не пізніше від установлених термінів, якщо інші терміни не передбачені у договорі в зв'язку а особливостями постачання комплектних вантажів. Машини, обладнання, прилади та інші види товарів, які надходять у тарі і мають гарантійні терміни роботи чи зберігання, повинні перевірятися за якістю та комплектністю під час розкривання тари, але не пізніше від встановлених гарантійних термінів.
При виявленні невідповідності якості товару, його комплектності, маркування, а також тари та упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, указаним у маркуванні та супровідних документах, ! які засвідчують якість товарів, одержувач повинен призупинити дальше приймання товару і скласти односторонній акт, в котрому потрібно вказати кількість перевіреного товару та характер виявлених під час приймання дефектів.
Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання товарів неналежної якості або некомплектних товарів в умовах, які б запобігали погіршанню їхньої якості га змішуванню з іншими однорідними товарами. Одночасно з цим викликається представник постачальника (виробника) для участі в остаточному прийманні товару.
У випадку постачання товарів від місцевого постачальника (виробника) товарів виклик представника і його прибуття для участі в прийманні товарів за якістю та складання двостороннього акта є обов'язковими; при іногородній поставці повідомлення постачальника (відправника) про виклик його представника є обов'язковим тоді, коли його участь у дальшому прийманні та складанні двостороннього акта передбачені договором.
Повідомлення про виклик представника постачальника (виробника) необхідно направити не пізніше від 24 годин після виявлення невідповідності отриманих товарів щодо їх якості, комплектності або маркування. Виклик представника місцевого постачальника здійснюється телефонограмою, іногороднього — телеграмою. У свою чергу, іногородній постачальник зобов'язаний не пізніше від наступного після отримання виклику дня повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде скерований його представник для участі у прийманні. У разі відсутності такого повідомлення отримувач має право розпочати приймання товарів до настання терміну, встановленого для прибуття представника. У повідомленні про виклик представника вказується:
Представник місцевого постачальника (виробника) повинен з'явитися не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику (для товарів, що швидко псуються, — протягом 4 годин після отримання виклику, якщо в ньому не вказаний інший термін прибуття); представник іногороднього постачальника (виробника) повинен прибути не пізніше ніж у 3-денний термін після отримання виклику, не враховуючи часу на проїзд, якщо інший термін не передбачено договором.
Представник постачальника (виробника) повинен мати належним чином оформлене посвідчення (довіреність) на право участі в прийманні даної партії товарів. За згодою постачальника (виробника) для участі в остаточному прийманні товарів за якістю як його представники можуть залучатися працівники підприємства аналогічного профілю, розташованого за місце знаходженням одержувача товарів. У разі неприбуття представника постачальника (виробника) в установлений термін або ж у випадках, коли виклик представника не є обов'язковим, для проведення перевірки якості товарів потрібно запросити експерта Торгово-промислової палати (ТТП) України, відділення якої розташовані в кожному обласному центрі. Якщо ТПП відмовилася призначити експерта, перевірка якості товарів може проводитися за участі компетентного представника іншого підприємства чи організації, за участі компетентного представника громадськості підприємства-одержувача товарів або односторонньо підприємством-одержувачем (якщо постачальник (виробник) дав згоду на одностороннє приймання товарів). Порядок призначення даних осіб для участі в прийманні товарів за якістю, обмеження щодо їх професій і посад, оформлення посвідчень на право участі в прийманні аналогічні порядку, обмеженням та оформленню посвідчень для осіб, які залучаються до участі в прийманні товарів за кількістю.
Особи, які здійснюють перевірку якості та комплектності товарів, зобов'язані суворо дотримуватися правил і процедури приймання товарів за якістю та комплектністю і засвідчувати своїми підписами лише ті факти, які були встановлені за їхньої участі.
Результати приймання товарів, якість, комплектність, маркування, упаковка або тара яких не відповідала вимогам, відображаються в акті про фактичну якість і комплектність товарів, який має бути оформлений у день закінчення приймання товарів.
В Акті про фактичну якість і комплектність товарів зазначаються:
Акт про фактичну якість і комплектність товарів повинні підписати всі особи, які брали участь у прийманні товарів за якістю та комплектністю. У разі коли особа, яка брала участь у прийманні товару, не згодна зі змістом акта, вона зобов'язана підписати його з вказанням своїх зауважень.
Якщо між постачальником (виробником) товарів і їх одержувачем виникають розбіжності щодо оцінки характеру виявлених вад (дефектів) і причин їх виникнення, то для визначення якості товарів необхідно запросити експерта компетентної організації.
Акт про фактичну якість і комплектність товарів затверджується керівником підприємства-одержувача товарів або його заступником не пізніше від 3 днів після його складання і служить підставою для пред'явлення претензій постачальникам. У претензії потрібно вказати загальну суму і зміст претензійних вимог, що підтверджені посиланнями на документи і нормативні акти; до претензії додаються двосторонні акти та всі додані до них документи (або їх копії — у встановлених випадках). Терміни подання претензії одержувачем товарів, терміни її розгляду і відповіді на неї постачальником обумовлюються в договорі.
Якість товарів не завжди можна визначити безпосередньо під час приймання та оприбуткування на склад оптового торговельного підприємства; в окремих випадках вади товарів виявляються значно пізніше, оскільки вони належать до категорії так званих прихованих вад.
Прихованими визнаються такі вади, котрі не могли бути виявлені під час звичайної для даного виду товарів перевірки і які виявляються лише у процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування, використання або зберігання товару.
Акти на виробничі та приховані вади складаються одержувачем у порядку, передбаченому Інструкцією про приймання товарів за якістю. Так: 1) акт про приховані вади у виробах може складатися після закінчення загальних термінів приймання товарів при виявленні прихованих вад продукції протягом 5 днів після їх виявлення, але не пізніше від 4 місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, який виявив ці вади, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами; 2) акт про приховані вади, виявлені в продукції з гарантійними строками служби або зберігання повинен складатися в 5-денний термін після виявлення цих вад, але в межах встановленого гарантійного терміну. Прихованими визнаються такі недоліки, котрі не могли бути виявлені під час звичайної для даного виду товарів перевірки і які виявляються лише у процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання або зберігання товару. Якщо для участі в складанні акта викликається представник виробника (відправника), то до встановленого строку (5 днів) додається час, необхідний для його приїзду; 3) акт про приховані вади товарів, гарантійний термін на які вираховується з моменту їх роздрібного продажу, може бути складений також у період зберігання до продажу незалежно від часу отримання товарів. Це правило розповсюджується як на роздрібні, так і на оптові підприємства та організації.
Організація приймання товарів за кількістю
Приймання товарів за кількістю полягає у визначенні кількості товарів, що надійшли покупцеві, і зіставленні фактично] їх кількості з даними транспортних і супровідних документів відправника (постачальника, виробника) та умовами договору, угоди, контракту. У разі відсутності супровідних документів (або їх частини) приймання товарів не припиняється, але додатково складається акт про фактичну наявність вантажу, в якому також перераховуються документи, яких бракує.
Перевірку кількості товарів проводять у тих одиницях виміру, які зазначені у супровідних документах. Якщо відправник (постачальник, виробник) вказав не тільки масу товарів, але й кількість вантажних місць, то під час приймання необхідно визначити як масу товарів, так і кількість місць.
Як правило, приймання товарів за кількістю здійснюють способом суцільного підрахунку кількості одиниць, визначення міри або маси товарів у даній партії (окрім товарів у фабричній упаковці). Проведення вибіркової перевірки кількості товарів з поширенням ЇЇ результатів на всю партію товарів допускається лише у випадках, передбачених державними стандартами, технічними умовами чи укладеними угодами.
Визначення маси вантажів може здійснюватися різними способами, зокрема, зважуванням, обмірюванням, за трафаретом або за стандартом; при цьому найточнішим способом визначення маси товарів вважається їх зважування.
Масу насипних, навальних, наливних вантажів (товарів), які надходять без транспортної тари, визначають зважуванням транспортного засобу разом з наявними в ньому товарами або розрахунком маси даного вантажу за його об'ємом і питомою вагою.
Основними елементами процесу приймання за кількістю товарів у транспортній тарі є:
• підрахунок кількості тарних місць, визначення маси брутто;
• розкривання тари;
• підрахунок кількості одиниць або зважування товарів (визначення маси нетто);
• звіряння з транспортними та супровідними документами;
• укладання товарів на піддони.
Порядок і терміни приймання товарів за кількістю визначається місцем проведення приймання товарів, видом упаковки, характером поставки (місцева чи іногородня — з інших населених пунктів).
Підготовка товарів до продажу
Важливе значення для раціоналізації процесу продажу товарів і впровадження прогресивних методів обслуговування покупців має попередня підготовка товарів до продажу.
Необхідність проведення операцій попередньої підготовки товарів до продажу в магазинах обумовлюється тим, що значна частина товарів, вироблених промисловими та переробними підприємствами України, надходить у торгівлю в непідготовленому до реалізації стані (у великогабаритній тарі, навалом, розібраними і не укомплектованими). Тому працівники магазинів вимушені виконувати перед подаванням товарів у торговий зал різноманітні операції, які фактично є продовженням процесу виробництва у сфері обігу.
Попередня підготовка товарів до продажу — це комплекс операцій, які виконуються з товаром у магазині перед подання його у торговий зал (до місць продажу) і спрямовані на доведення його до повної готовності для продажу покупцям. Характер і обсяги операцій цього комплексу визначаються складністю асортименту товарів, властивостями окремих товарів, особливостями їх пакування (тара, упаковка), рівнем готовності товарів до продажу, розміром покупок, застосуванням тих чи інших методів продажу товарів і т.п.
Усі операції попередньої підготовки товарів до продажу поділяють на загальні, яких потребує будь-який товар, і специфічні, які обумовлені конкретними особливостями окремого товару.
Комплекс загальних операцій попередньої підготовки товарів до продажу включає розпаковування товарів, їх облагородженим (надання товарам товарного вигляду), сортування, перевірку цін та маркування товарів (заповнення ярликів, цінників на товар), комплектування подарункових наборів і підготовку товарів до подачі на робоче місце.
До специфічних операцій підготовки товарів до продажу відносять операції, необхідність виконання яких перед поданням у торговий зал обумовлюється специфікою конкретних товарів. Прикладом таких операцій можуть бути з фасування т. зв. вагових продовольчих та окремих дрібноштучних непродовольчих товарів, накатування тканин, намотування стрічки або тасьми, попереднє нарізання товарів, розрубування м'яса, усунення дрібних дефектів у взутті, попереднє групування дрібноштучних виробів на картах, шитках, дрібна штопка трикотажних виробів, настроювання музичних інструментів, перевірка якості дії чи звучання механічних і розмовних виробів, перевірка комплектності і випробування в дії радіотоварів, настроювання телевізорів, очищення меблів від пороху тощо.
Загальні операції попередньої підготовки товарів до продажу в магазинах передбачають:
Підготовку товарів до продажу проводять, як правило, у спеціально відведених для цієї мети приміщеннях магазинів: розпакувальних, фасувальних, майстернях з дрібного ремонту товарів тощо; операції з комплектування подарункових наборів і оформлення та прикріплення етикеток (цінників) можуть здійснюватися безпосередньо в торговому залі.
Розміщення товарів у торговому залі
Розміщення товарів – цей розподіл товарів площею торгового залу відповідність до планом приміщення.
Ефективність роботи магазинів, якість обслуговування покупців великою мірою залежить від раціонального розміщення товарів у торговому залі. Воно дозволяє правильно спланувати купівельні потоки, скоротити час наотборку товарів, збільшити пропускну спроможність магазину, зменшити витрати персоналу магазину при поповненні товарних запасів у торговому залі. Тому розміщення товарів у торговому залі магазину слід здійснювати з урахуванням таких засадничих вимог:
При розміщення асортименту у торгівельному залі слід передусім враховувати споживчі і купівельні звички населення.
Поведінка покупця важко класифікувати, але є критерії, які допомагають роздрібному продавцю створити концепцію – стратегію роздрібної торгівлі. Розглянемо маршрути руху покупців і вплив розташування відділів і товарів усередині магазину на поведінка покупця. Існує генетично певна програма руху чоловіка, що поширюється і правила орієнтації покупців. Майже 70% їх мають тенденцію правобічної орієнтації біля входу до магазин. Це потрібно враховувати в плануванні відділів.
У супермаркетах, універсамах та інших універсальних продовольчих магазинах права (від входу) стіна торгового залу її вважають найбільш виграшним ділянкою у залі. Це початок маршруту майже всіх покупців, що входять у магазин; саме права стіна створює перший і найяскравіше враження про магазині. Права стіна – ідеальне місце для викладки товарів, що розвиваються імпульсивно. Багато фахівців вважає, що м'ясо, м'ясопродукти, овочі виглядають привабливішою від інших товарів хороших і тому створюють більш сприятливе перше враження.
До того ж, можна диференціювати чотири різні типології руху по магазину:
Товари частого від попиту й простого асортименту в непродовольчих магазинах необхідно розташовувати на основних шляхах руху покупців досить рівномірно отже, щоб забезпечити найменший шлях проходження покупця до місця перебування товару.
У продовольчих ж магазинах розміщення товарів частого попиту трохи інакше. Найбільш доцільною є угруповання товарів у залежність від частоти їх спільного придбання. У зв'язку з цим під час розміщення продовольчих товарів у торговому залі магазину вони мають розташовувати окремими групами у певному сусідстві.
Основним завданням роздрібних торговельних підприємств в умовах посилення конкуренції на споживчому ринку товарів і послуг за залучення і розширення контингенту клієнтів і їх грошових доходів є вдосконалення організації продажу товарів і підвищення якості обслуговування покупців.
Якість торгового обслуговування нерозривно пов'язана з наявністю в продажу широкого асортименту високоякісних товарів, професійними знаннями і навичками торгового персоналу, дотриманням ним правил торгівлі, установленням зручного для покупців режиму роботи магазинів, розвитком їх матеріально-технічної бази. На якість торговельного обслуговування сильний вплив чинять також форми і методи продажу товарів.
Форма продажу товарів — це сукупність засобів і методів продажу товарів, за допомогою яких здійснюється торговельне обслуговування населення.
Роздрібний продаж товарів може здійснюватися за допомогою магазинної, позамагазинних і особливих форм продажу товарів.
Безпосередні відпуск товарів покупцям на підприємствах роздрібної торгівлі може здійснюватися різними методами.
Метод продажу товарів – це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких забезпечується обслуговування покупців у процесі продажу товарів. Існує значна кількість методів продажу товарів, вибір яких визначається такими чинниками, як форма продажу товарів, фізико-хімічні властивості товарів, стан матеріально-технічної бази тощо.
Найбільш поширеними методами продажу товарів у сучасних умовах є продаж через прилавок, з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговування, продаж за зразками, попередніми замовленнями тощо (вони детально розглядаються далі.)
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Бурова М. Товароведение непродовольственных товаров: Конспект лекций. - Москва, 2000.
2. Демидова Г. А. и др. Товароведение непродовольственных товаров. В 4-х т. - М.: Экономика, 1988.
3. Исследование непродовольственных товаров /И. М. Лифиц, Е. Д. Леженин, А. И. Меркулова и др. - М.: Экономика, 1988.
4. Коломiєць Т. Товарознавча експертиза непродовольчих товарiв: опорний конспект лекцiй. - Києв, 1999.
5. Под ред. Г. А. Васильева. Коммерческое товароведение и ексертиза: Учебн. пособие. - Москва, 1997.
6. Сероштан М., Михеева Е. Качество непродовольственных товаров: Учебн. Пособие. - Москва, 2000.
7. Справочник товароведа: Непродовольственные товары: В 3-х томах./Т. Г. Богатырева, Ю. П. Грызанов, Е. Е. Задесенец и др. - М.: Экономика, 1988.
8. Под ред. А. Неверова Товароведение и организация торговли непродовольственными товарами: Учебник. - Москва, 2000.
9. Шепелев А., Печенежская И. Товароведение и экспертиза пушно-меховых товаров: Учебн. пособие. - Ростов-на-Дону, 2001.
10. Царева В. Н. Товароведение пушно-мехового сырья и готовой продукции. Учебник для проф. - техн. Учеб. Заведений. - М.: Легкая индустрия, 1974.