Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Походження терміна “ризик” має свої витоки із грецьких слів rіdsіkon, rіdsa — стрімчак, скеля. В італійській мові rіsіko — небезпека, погроза; rіsіcare — лавірувати між скель. У французькій мові rіsqoe — погроза, ризикувати (буквально — об’їжджати стрімчак, скелю).
У словнику Вебстера “ризик” визначається як “небезпека, можливість збитку чи втрат”. У словнику Ожегова “ризик” визначається як “можливість небезпеки” чи як “дія наудачу в надії на щасливий результат”.
Як показує аналіз, у літературі значно поширене судження про ризик як про можливість небезпеки чи невдачі.
Аналогічне положення склалося і в економічній літературі. У книзі “Фінансовий менеджмент” дається таке визначення. Ризик — це імовірність виникнення збитків чи недоодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом.
У книзі “Ризик у сучасному бізнесі” відзначається: Під ризиком прийнято розуміти імовірність (погрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи поява додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності.
Найповніше визначення ризику наведено в книзі “Ризик і його роль у суспільному житті”: Ризик — це діяльність, пов’язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого мається можливість кількісно і якісно оцінити імовірність досягнення передбаченого результату, невдачі і відхилення від мети.
Таким чином, категорію “ризик” можна визначити як небезпеку втрати ресурсів чи недоодержання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів.
Слід зазначити, що поняття «ризик» має достатньо тривалу історію, але найактивніше почали вивчати різні аспекти ризику в кінці XIX — на початку XX століття.
Для розуміння природи підприємницького ризику фундаментальне значення має зв’язок ризику і прибутку. Адам Сміт у «Дослідженнях про природу і причини багатства народів» відзначав, що досягнення навіть звичайної норми прибутку завжди пов’язане з більшим чи меншим ризиком.
Особливо цікавим є розгляд класичної і неокласичної теорії підприємницького ризику і її економічного застосування.
На рівні теорії проблема ризику почала розроблятися в рамках класичних ідей Мілля і Сеньора. Вони визначали в структурі прибутку підприємця відсоток ризику як частку на вкладений капітал, заробітну плату капіталіста і плату за ризик як відшкодування можливих збитків, пов’язаних з підприємницькою діяльністю. Тобто у класичній теорії підприємницького ризику він ототожнюється з математичним очікуванням утрат, які можуть відбутися в результаті ухвалення рішення. Ризик — збиток, який спричиняється здійсненням даного рішення.
Подальшого розвитку теорія ризиків набула в неокласиків. У 30-ті роки економісти А. Маршалл та інші відкрили неокласичну теорію ризиків. Альфред Маршалл розклав прибуток, подібно до класиків, на заробітну плату керівникам, відсоток на капітал і плату за ризик. У його розумінні ризик — підприємницька заслу-га, він не розглядається лише як імовірність утрат.
Зміст неокласичної теорії ризиків полягає в тому, що підприємець, який працює в умовах невизначеності при укладанні угоди чи прийнятті рішення, керується двома критеріями: розміром очікуваного прибутку і величиною його можливих коливань.
При наявності двох варіантів капітальних вкладень, які дають однаковий очікуваний прибуток, підприємець вибере той варіант, де коливання очікуваного прибутку менші.
Ha відміну від неокласиків, Джон Мейнард Кейнс стверджував, що ризиком є частина вартості, пов'язана з можливими витратами, які виникли через непередбачені зміни ринкових цін, надмірною спрацьованістю оснащення чи ризиком унаслідок катастроф. Особливістю теорії Кейнса є те, що він виділяє саме фінансові ризики.
Принципово нове трактування ризику запропонував американський економіст Френк Найт. На його думку, ризик — не просто матеріальний збиток, а наслідок невизначеності прибутку. Концепція Френка Найта є першим кроком до розробки сучасної теорії фінансового ризику, головна мета якої — оптимізація функції ризику.
Сутність економічного ризику становлять такі елементи:
- можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснювалася обрана альтернатива;
- імовірність досягнення бажаного результату;
- відсутність впевненості в досягненні поставленої мети;
- можливість матеріальних, моральних та інших утрат, пов’язаних зі здійсненням обраної в умовах невизначеності альтернативи.
Важливим елементом економічного ризику є наявність імовірності відхилення від обраної мети. При цьому можливі відхилення як негативного, так і позитивного характеру. Зазначені елементи, їхній взаємозв’язок і взаємодію відбивають змістовність економічного ризику.
Поряд з цим економічному ризику притаманні ряд рис, що сприяють розумінню його змісту. Можна виділити такі основні риси економічного ризику:
- суперечливість;
- альтернативність;
- невизначеність.
Суперечливість як риса економічного ризику виявляється в різних аспектах. Являючи собою різновид діяльності, економічний ризик орієнтований на одержання значимих результатів неординарними новими способами в умовах невизначеності і в ситуації неминучого вибору. Тим самим він дає можливість переборювати консерватизм, догматизм, психологічні бар’єри, що перешкоджають впровадженню нових, перспективних видів діяльності, стереотипи, що виступають гальмом суспільного розвитку, і забезпечує здійснення ініціатив, новаторських ідей, різних експериментів, спрямованих на досягнення успіху. Ця особливість ризику має важливі економічні, політичні і духовно-моральні наслідки, тому що прискорює суспільний і технічний прогрес, впливає на суспільну думку, духовну атмосферу суспільства.
З іншого боку, економічний ризик веде до авантюризму, волюнтаризму, суб’єктивізму, до певних соціально-економічних і матеріальних витрат, якщо в умовах неповної інформації, чи в ризиковій ситуації альтернатива вибирається без належного урахування об’єктивних закономірностей розвитку події, стосовно якої приймається рішення.
Суперечлива природа економічного ризику виявляється в зіткненні об’єктивно існуючих ризикованих дій і суб’єктивною оцінкою. Так, один підприємець, який робить вибір, здійснює певні дії, може вважати їх ризикованими, а інші люди їх можуть розцінювати як обережні, позбавлені всякого ризику, і навпаки.
Альтернативність пов’язана з тим, що вона припускає необхідність вибору з двох чи декількох можливих варіантів рішень, дій. Відсутність можливості вибору знімає питання про наявність економічного ризику. Там, де немає вибору, не виникає ризикова ситуація і, отже, не буде ризику.
Невизначеність виступає джерелом виникнення економічного ризику. Відзначимо, що ризик є одним із засобів зняття невизначеності, що виникає через невірогідність інформації і відсутність однозначності. Акцентувати увагу на цій властивості ризику важливо у зв’язку з тим, що оптимізувати на практиці процеси управління і регулювання, ігноруючи об’єктивні та суб’єктивні джерела невизначеності, безперспективно. Причому йдеться не про те, щоб знайти засіб, який дозволяє цілком позбутися впливу факторів невизначеності (що практично, мабуть, нездійсненне), а про необхідність урахування ризику з метою вибору раціональних альтернатив.
Дамо означення таким елементам ризику, як об’єкт та суб’єкт економічного ризику.
Об’єктом економічного ризику виступає керована економічна систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі.
Під суб’єктом економічного ризику розуміється підприємець, керівник або колектив, які зацікавлені в результатах управління об’єктом ризику і мають компетенцію приймати рішення щодо об’єкта ризику.
Процес управління ризиками включає:
- передбачення ризиків;
- визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків;
- розробку і реалізацію заходів по запобіганню чи мінімізації зв'язаних з ризиками втрат.
Методологія управління ризику допускає визначення загальних підходів:
- виявлення причин виникнення ризиків в економіці взагалі і специфічних причин виникнення ризиків зокрема;
- опис видів ризиків, створення їхньої класифікації;
- дослідження співвідношення невизначеності і ризику; оцінку ступеня ризику тощо.
Управління ризиками - це процеси, які пов'язані з ідентифікацією, аналізом ризиків і прийняттям рішення, що включає максимізацію позитивних і мінімізацію негативних наслідків настання ризикових подій. Процес управління ризиками при обґрунтуванні господарських рішень включає виконання таких процедур: планування управління ризиками; ідентифікація ризиків; якісна оцінка ризиків; кількісна оцінка; планування реагування на ризики та моніторинг і контроль ризиків.
Ідентифікація ризиків визначає, які ризики здатні вплинути на проект, і документує характеристики цих ризиків. Ідентифікація ризиків не буде ефективною, якщо вона не буде проводитися регулярно протягом реалізації прийнятого господарського рішення. Ідентифікація ризиків повинна залучати якнайбільше учасників: менеджерів проекту, замовників, користувачів, незалежних фахівців.
Якісна оцінка ризиків - це процес представлення якісного аналізу ідентифікації ризиків і визначення ризиків, що вимагають швидкого реагування. Така оцінка ризиків визначає ступінь важливості ризику й вибирає спосіб реагування. Доступність супровідної інформації допомагає легше розставити пріоритети для різних категорій ризиків. Якісна оцінка ризиків - це оцінка умов виникнення ризиків і визначення їх впливу на проект стандартними методами й засобами. Використання цих засобів допомагає частково уникнути невизначеності, яка часто зустрічається в проекті. Протягом життєвого циклу проекту повинна відбуватися постійна переоцінка ризиків.
Кількісна оцінка ризиків визначає ймовірність виникнення ризиків і вплив наслідків ризиків на проект, що допомагає групі управління проектами вірно ухвалювати рішення й уникати невизначеностей. Кількісна оцінка ризиків дозволяє визначати:
- ймовірність досягнення кінцевої мети проекту
- ступінь впливу ризику на проект і обсяги непередбачених витрат і матеріалів, які можуть знадобитися.
- ризики, що вимагають якнайшвидшого реагування й більшої уваги, а також вплив їх наслідків на проект.
- фактичні витрати, передбачувані терміни закінчення.
Планування реагування на ризики - це розробка методів і технологій зниження негативного впливу ризиків на проект. Бере на себе відповідальність за ефективність захисту проекту від впливу на нього ризиків. Ця процедура процесу управління ризиками містить у собі ідентифікацію й розподіл кожного ризику по категоріях. Ефективність розробки реагування прямо визначить, чи будуть наслідки впливу ризику на проект позитивними або негативними.
Моніторинг і контроль відслідковують ідентифікацію ризиків, визначають залишкові ризики, забезпечують виконання плану ризиків і оцінюють його ефективність із урахуванням зниження ризику. Моніторинг і контроль супроводжує процес впровадження проекту в життя. Якісний контроль виконання проекту надає інформацію, що допомагає ухвалювати ефективні рішення для запобігання виникнення ризиків. Для надання повної інформації про виконання проекту необхідна взаємодія між усіма менеджерами проекту.
Зміст ризику як економічної категорії зумовлює його основні функції, що виконуються в процесі підприємницької діяльності:
- інноваційну;
- регулятивну;
- захисну;
- аналітичну.
Інноваційна функція ризику стимулює пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем. Ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до більш ефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспільство в цілому.
Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивній і деструктивній. У першому випадку — коли властивість ризикувати — один зі шляхів успішної діяльності. Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб’єктивізму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, без належного урахування закономірностей розвитку явища. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючий фактор.
Захисна функція полягає в наступному. Якщо для підприємця ризик — природний стан, то нормальним повинне бути і терпиме відношення до невдач. Ініціативним, заповзятливим підприємцям потрібний спеціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що виключають покарання і стимулюють виправданий ризик.
Аналітична функція ризику зв’язана з тим, що наявність ризику передбачає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішення, у зв’язку з чим підприємець у процесі прийняття рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні (прибуткові) і найменш ризиковані
Основні джерела економічного ризику, до яких відносяться:
- спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха;
- випадковість подій;
- наявність різних тенденцій, зіткнення суперечливих інтересів (наприклад, конкуренція);
- імовірний характер науковоотехнічного прогресу;
- неповнота і невірогідність інформації про об’єкт, явище;
- обмеженість і недостатність ресурсів;
- неможливість однозначного пізнання об’єкта, процесу, явища;
- відносна обмеженість свідомості діяльності підприємця, розбіжності в соціально-психологічних установках, оцінках, стереотипах поведінки;
- незбалансованість основних компонентів господарського механізму.
Розрізняють наступні види ризику згідно з класифікаційними ознаками:
1). За належністю до країни функціонування господарського об'єкта:
- внутрішні;
- зовнішні.
2). За рівнем виникнення:
- фірмовий (мікрорівень);
- галузевий;
- міжгалузевий;
- регіональний;
- державний;
- глобальний.
3). За сферою походження:
- соціально-політичний;
- адміністративно-законодавчий;
- виробничий;
- комерційний;
- фінансовий;
- природно-екологічний;
- демографічний;
- геополітичний.
4). В залежності від причин виникнення:
- ризики, пов’язані з невизначеністю майбутнього;
- пов’язані з нестачею інформації;
- пов’язані із суб’єктивним впливом.
5). За ступенем обґрунтованості прийнятого ризику:
- обґрунтований;
- частково обґрунтований;
- авантюрний.
6). За ступенем системності:
- системний (систематичний);
- несистематичний (унікальний – носять разовий характер).
7). У відповідності до допустимих меж:
- допустимий;
- критичний;
- катастрофічний.
8). За адекватністю часу прийняття рішення:
- попереджувальний;
- поточний;
- запізнілий.
9). В залежності від кількості осіб, що приймають рішення:
- індивідуальний;
- колективний.
10). За характером дії:
- динамічний – це ризик непередбачуваних втрат, які може нести підприємство протягом деякого періоду часу;
- статистичний – це ризик можливих втрат, які несе підприємство за короткий період часу.
11). В залежності від можливого результату:
- чистий;
- спекулятивний.
Чисті ризики – передбачають отримання або нульового, або негативного результату. До них належать: погодні ризики, виробничі ризики.
Спекулятивні – виражаються в можливості отримання як позитивного, так і негативного результату. До них відноситься більша частина фінансових ризиків, в тому числі інвестиційний ризик.