Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Інформаці́йні проце́си (англ. Information processes) — послідовна зміна стану та (або) уявлення про інформацію в результаті дій, які з нею можна виконувати. Такими діями є — створення, збирання, зберігання, обробка, відображення, передавання, розповсюдження, використання і захист інформації.
Повідомлення і інформація –дані які передаються до джерела отримувача через канал зв’язку. Види: текстові,слухові,графічні,відео. Властивості: Об’єктивність, одно знач.,зрозумілість,корисність,адекватність,відпов. Реал.обєктам,актуальність,достовірність,повнота.
Кодування та подання ІНФ на КП -Кодування – це перетворення інформації у зручну для передачі або збереження форму. Кодування – перетворення вхідної інформації у форму, що сприймається комп'ютером, тобто двійковий код.
Способи подання ІНФ : текстова,числова,графічна, звукова.
Осн.ІНФ процеси – створення,передавання,зберігання,пошук,перетв, захист,подання.
Засоби Збер і перед ІНФ- До сучасних засобів зберігання і опрацювання інформації відносяться: електронні пристрої в основі яких є мікропроцесор та пам’ять: комп’ютери, мобільні телефони, ауді та відео системи, тощо. Сучасні засоби передавання інформації використовують класичну схему Шенона:
Джерело інформації => Приймач => Адресат.
Носі́й інформа́ції (data medium) середовище, призначений для зберігання даних. Пристрої, призначені для зберігання файлів даних укомп'ютерних системах, відрізняючи їх від пристроїв для введення-виведення інформації та пристроїв для обробки інформації.
2. Характеристика різних поколінь ЕОМ.
Виділяють 5 поколінь ЕОМ.
1. (50 рр.) Електронною базою ЕОМ першого покоління були вакуумні лампи. Тисячі ламп розмішувалися в металевих шафах, які займали великі приміщення. Для її роботи потрібна була невелика електростанція. Для охолодження машини використовувались вентилятори. Програмування здійснювалося в машинних кодах. невелика оперативну пам'ять.
2. (60 рр.) Електронною базою ЕОМ були транзистори. Менше споживали енергію. Розміри ЕОМ зменшилися. З'явилися можливості програмування за рахунок мов програмування високого рівня та програмного забезпечення. До програмного забезпечення входили заздалегідь розроблені програми. Швидкодія машини досягала сотень тисяч операцій за секунду. Значно збільшилась оперативна пам'ять. 3. (70 рр.) Електронною базою ЕОМ стали інтегральні схеми. Значно зросла швидкодія ЕОМ та обсяг оперативної пам'яті. Розвинуте програмне забезпечення та зручність у використанні забезпечували відкритий широкий доступ до ЕОМ. Така машина могла працювати з
декількома програмами одночасно. Для зберігання інформації почали використовувати магнітні стрічки та магнітні диски. Почався перехід до баз популярної інформатики,
4. (80 рр.) Елементарною базою ЕОМ 4-го покоління є великі інтегральні схеми. На одному кристалі кременю стало можливим розмістити схему, яка відтворює роботу процесора ЕОМ. Такі однокристальні процесори називаються мікропроцесорами. Зросла швидкодія до міліарда операцій за секунду, обсяг оперативної пам'яті, зручність у використанні. Найпотужніший процесор 4-го покоління - "Ельбрус". На рівні 4-го покоління відбувся поділ на великі обчислювальні машини та персональні комп'ютери.
5. (90 рр) Елементарною базою ЕОМ 5-го покоління є підвищені інтегральні схеми, які містять до сотні тисяч елементів на квадратний сантиметр. 5 покоління - це не тільки нова елементарна база це прогрес та досягнення нових якісних зрушень у всіх галузях. У 1980 році Сенонський уряд оголосив десятирічну програму створення комп’ютерної системи 5-го покоління, яка базувалась би на використанні штучного інтелекту, експертного мислення та природної мови спілкування.
Структура обчислювальної системи, взаємодія апаратної та програмної складової. -. Вона включає: пристрої введення-виведення інформації (периферійні пристрої), процесор та пам'ять.. Шлях обробки інформації полягає у її введенні через відповідні пристрої інформації, її кодуванні, обробки, декодуванні та виведенні. Основний робочий елемент комп'ютера — ЦП — працює з інформацією, поданою у двійкових кодах. Інформація зберігається в пам'яті комп'ютера. Складовою частиною інформації є команди, які виконує ЦП для того, щоб розв'язати поставлене завдання. Кожна команда має свій двійковий код (машинний код команди), відомий ЦП. Цей код позначає певну дію, яку має виконати ЦП після добування відповідної команди з пам'яті. Дій, які відрізняються за змістом (різних команд), що їх виконує ЦП, зовсім небагато.Це команди: виконання арифметичних дій; виконання логічних операцій; обмін інформацією між ЦП і пам'яттю; управління порядком роботи ЦП;введення і виведення.
Мікропроцесор (МП) - здійснює обчислення по програмі, що зберігається в основній пам'яті (ОП) і забезпечує загальне управління комп'ютером. Він є центральним елементом ПЭВМ і виконується у вигляді однієї або декількох мікросхем.
Пам'ять ЕОМ(електронна обчислювальна машина), сукупність технічних пристроїв і процесів, що забезпечують запис, зберігання і відтворення інформації в ЕОМ(електронна обчислювальна машина).
11
Робота з графічними об'єктами
У документах Microsoft Word можна використовувати два типи графічних об'єктів: малюнки і зображення.
Малюнки — об'єкти векторної природи (лінії, прямі і криві, геометричні фігури, стандартні і нестандартні). Найпростіші засоби для їхнього створення є в самому текстовому процесорі.
Зображення — растрові об'єкти. Текстовий процесор не має засобів для їхнього створення, тому вони вставляються як зовнішні об'єкти з файлу, підготовленого іншими засобами (графічним редактором, за допомогою сканера, цифрової камери, графічного планшета).
Малюнки вставлені в документ можна редагувати безпосередньо на місці. Зображення вставляють у документ методом зв'язування або впровадження. Їхнє редагування засобами текстового процесора можливо, але тільки в обмежених межах.
Робота з малюнками. Панель малювання.
Створення і редагування малюнків. Для роботи з векторними малюнками служить панель інструментів Рисование (Вид > Панель инструментов > Рисование.
Основним засобом цієї панелі, призначеним для створення найпростіших об'єктів, є список, що розкривається, Автофигуры. У його категоріях представлені заготовки для створення ліній, прямих і кривих, найпростіших геометричних фігур, фігурних стрілок і виносних ліній, креслярських елементів для блок-схем і функціональних схем та інше. При створенні і редагуванні векторних об'єктів використовують наступні прийоми і засоби.
1. Векторні об'єкти створюють шляхом їхнього вибору з категорій списку Автофигуры.
2. Їх розмір редагують шляхом перетаскування маркерів виділеного об'єкта в полі документу.
3. Зручним засобом, що спрощує створення геометричних фігур, є допоміжна координатна сітка. Командою Действие > Сетка відкривають діалогове вікно Привязка к сетке. У ньому задають крок сітки і спосіб відображення горизонтальних і вертикальних ліній. Прапорець Привязать к сетке забезпечує точне розміщення вузлових точок фігур у вузлах координатної сітки. Він зручний, якщо створюються прості (переважно прямолінійні) геометричні фігури. При редагуванні готових фігур прив'язка до вузлів сітки може створювати незручності — у цьому випадку її відключають або виконують переміщення об'єктів при натиснутій клавіші ALT.
4. Товщина контурної лінії і колір заливання об'єкта відносяться до властивостей об'єкта. Усі властивості об'єктів можна редагувати в діалоговому вікні Формат автофигуры, що відкривають командою Формат > Автофигура, або через контекстне меню об'єкта, чи подвійним натисненням мишки на самому об'єкті. Зокрема, для керування товщиною і формою контурних ліній, а також параметрами заливання служать елементи керування вкладки Цвета и линии даного діалогового вікна.
5. Поворотом об'єкта можна керувати дискретно і безупинно. Для довільного повороту фігури використовують кнопку Свободное вращение на панелі інструментів Рисование. Для повороту на фіксований кут значення кута вводять у поле лічильника Поворот на вкладці Размер діалогового вікна Формат автофигуры.
6. Взаємодія мальованого об'єкта з навколишнім текстом може бути досить складним. Так, наприклад, текст може обтікати малюнок за заданою схемою, але він може лежати і поверх малюнка, і під ним. Вибір методу взаємодії малюнка з текстом виконують на вкладці Положение в діалоговому вікні Формат автофигуры.
Створення написів у полі малюнка. Мальовані об'єкти можуть містити текстові елементи, наприклад заголовки, буквені або цифрові позначення на схемах і кресленнях. У принципі, необхідні написи можна створити й основними засобами текстового процесора, але в цьому випадку дуже важко забезпечити точне положення малюнка щодо зв'язаного з ним тексту, особливо якщо текст не остаточний і може далі редагуватися і форматуватися. Для Web-сторінок цей метод взагалі неприйнятний, оскільки вони форматуються при кожному перегляді, причому непередбаченим чином.
Для створення текстових елементів, приєднаних до автофігур або малюнків, служить спеціальний засіб Надпись (Вставка > Надпись). Створивши автофігуру, поруч створюють елемент Надпись. У полі напису вводять необхідний текст, після чого напис можна редагувати. Її розмір підганяють під розмір тексту, що міститься в ній, перетаскуванням маркерів. Інші властивості напису задають у діалоговому вікні Формат надписи, що для виділеного напису відкривають командою Формат > Надпись. Елементи керування, представлені на вкладках цього вікна, дозволяють настроїти:
• фоновий колір (якщо задати параметр Нет заливки, напис буде лежати на прозорому тлі);
• колір, тип і товщину ліній, що обрамляють (якщо при виборі кольору задати параметр Нет линий, те інші параметри не мають змісту);
• розміри внутрішніх полів між текстом і зовнішньою рамкою поля Надпись (призначаються на вкладці Надпись).
Створивши об'єкт Надпись, його можна згрупувати з малюнком, і тоді вони будуть представляти цільну композицію.
Для автофігур є особливий засіб створення текстового оформлення — текст може розміщатися в полі Автофигуры. Це виконують командою Добавить текст у контекстному меню Автофигуры. Якщо текст занадто великий, можна змінити розмір автофігури шляхом перетаскування її маркерів, або змінити формат тексту, зменшивши розмір шрифту засобами панелі Форматирование. Цей прийом використовують при створенні блок-схем і функціональних схем пристроїв.
Робота з композиціями малюнків. Більш складні малюнки створюються шляхом комбінування найпростіших малюнків, тобто є композиціями. У випадку, коли готується композиційний малюнок, варто брати до уваги не тільки взаємодія об'єктів з навколишнім текстом, але і їхня взаємодія між собою.
1. Кілька найпростіших об'єктів групують в один композиційний об'єкт командою Групировка > Групировать контекстного меню. Для групування всі об'єкти повинні бути попередньо виділені, наприклад натисненням лівої кнопки миші при натиснутій клавіші SHIFT. Зворотна операція Групировка > Разгрупировать дозволяє “розібрати” композиційний об'єкт на складові.
2. Якщо об'єкти, що складають композицію, перекривають один одного, важливо мати засіб керування їх взаємним положенням по осі Z (по нормалі до площини малюнка). За замовчуванням передбачається, що кожен об'єкт має власний “шар” у малюнку. Об'єкти, створені раніш, лежать нижче, а об'єкти, створені пізніше, розташовуються на більш високих шарах. Відповідно, при накладенні більш пізні об'єкти перекривають більш ранні. Цей порядок можна змінити, змінюючи положення виділеного об'єкта щодо інших об'єктів і щодо основного тексту. Засобу для цього представлені в пункті Порядок контекстного меню об'єкта.
3. Якщо об'єкти, що складають композицію, не перекривають один одного, важливо мати засіб їхнього відносного вирівнювання між собою. Вирівнювання об'єктів виконують до групування. У цьому випадку операція групування виконує роль закріпляючої операції. Після неї об'єкти вже не можуть зрушитись один відносно одного, і положенням усієї групи на сторінці можна керувати як єдиним об'єктом. Для вирівнювання декількох об'єктів між собою їх варто виділити, а потім дати команду Действия > Выровнять/распределить (за допомогою кнопки Действия панелі інструментів Рисование).
Варто звернути увагу на особливість дії команд вирівнювання. Так, наприклад, якщо два об'єкти вирівнюються по нижньому полю, виходить, вони вирівнюються по нижньому полю нижнього об'єкта. Вирівнювання по правому полю — це вирівнювання по правому полю самого правого об'єкта з числа виділених і так далі. Якщо необхідно виконати вирівнювання відносно поля сторінки, варто попередньо встановити прапорець Действия > Выровнять/распределить > Относительно страницы.
Операція розподілу виконується, тільки якщо група складається більш ніж із двох об'єктів. Між об'єктами автоматично встановлюються рівні інтервали. При вирівнюванні по вертикалі об'єкти можна рівномірно розподілити по горизонталі і, відповідно, навпаки.
Робота з кліпартами. Створення достатньо складних композицій може бути дуже трудомістким. У таких випадках використовують готові бібліотеки (колекції) малюнків (кліпартів), у тому числі і тематичних. Такі бібліотеки поширюються на окремих компакт-дисках, їх можна знайти в Інтернеті, але базова, найпростіша колекція, може бути встановлена разом з текстовим процесором — вона входить у комплект постачання пакета Microsoft Office.
Для вставки кліпартів використовують команду Вставка > Рисунок> Картинки. Відповідна кнопка є і на панелі інструментів Рисование. Вікно, що при цьому відкривається називається Вставка Картинки. Ця назва досить умовна, оскільки кліпарт — поняття розширене. До кліпартів відносять не тільки графічні об'єкти, але і звукові кліпи і відеокліпи — їх теж можна вставити в документ засобами даного діалогового вікна.
Графічні кліпарти зосереджені на вкладці Рисунки. Вони класифіковані по категоріях (мал1.1). Розшукавши потрібний кліпарт, досить виділити його і вставити в документ натисненням на кнопці Вставить клип.
При роботі з кліпартами варто мати на увазі, що підібрати саме той кліпарт, який щонайкраще відповідає характеру документа, можна далеко не завжди. Тому кліпарти варто розглядати не як готові засоби оформлення, а як заготовки для їхнього створення. Кліпарти — це композиційні об'єкти. Їх можна “розбирати” на складові, редагувати їхні елементи окремо, створювати композиції з об'єктів, взятих з різних кліпартів. Усе це виконується шляхом редагування кліпартів, вставлених у Документ.
Звичайний порядок редагування кліпартів — наступний:
• кліпарт виділяють натисненням лівої кнопки миші;
• відкривають його контекстне меню клацанням правої кнопки;
• у контекстному меню вибирають команду Сменить рисунок — він відкривається в окремому вікні редагування;
• у цьому вікні працюють з окремими об'єктами, що складають малюнок.
При роботі з об'єктами кліпарта використовують команди розгрупування і зміни порядку. Якщо зі складної композиції треба виділити один складовий об'єкт, то найпростіший прийом складається не в тому, щоб виділити всі елементи, що у нього входять, а в тому, щоб видалити ті, котрі в нього не входять. Після кожного з видалень можна подавати команду, що скасовує, CTRL+Z, перевіряючи, що змінилося в складі малюнка. Якщо зміни бажані, їх відновлюють командою CTRL+Y, а якщо немає — переходять до вибору і видалення інших елементів.
Спеціальні засоби оформлення. Засоби оформлення представлені кнопками на панелі інструментів Рисование. Вони дозволяють:
• керувати кольором заливання, кольором контуру і кольором тексту;
• керувати товщиною суцільних ліній і параметрами штриха для штрихових ліній;
• перетворювати лінії в стрілки і керувати формою їхніх кінців;
• створювати тіньові ефекти;
• створювати тривимірні ефекти.
Для кожної з зазначених кнопок відкривається палітра, що дозволяє настроїти результат дії ефекту. Якщо до об'єкта застосований тіньовий чи тривимірний ефект, то редагувати результат цього ефекту безпосередньо в полі документу не можна, оскільки на відміну від контурів плоских об'єктів контури тривимірних ефектів не є об'єктами і не мають керуючих маркерів. Тому для об'єктів, що мають тіньове чи тривимірне оформлення, використовують інші прийоми редагування:
• виділяють об'єкт у полі документа;
• використовують кнопку Тень або Объем на панелі інструментів Рисование;
• у палітрі, що відкрилася, вибирають елемент керування Настройка тени або Настройка объема;
• при цьому відкривається однойменна панель інструментів, за допомогою яких і редагують спеціальні об'єкти.
Робота з зображеннями
Під зображеннями розуміються растрові графічні об'єкти, виконані сторонніми програмними засобами або отримані з зовнішнього джерела. Вони вставляються в документ методом зв'язування або вставляння. Загальна команда для вставки таких об'єктів — Вставка > Рисунок> Из файла. По цій команді відкривається стандартне діалогове вікно Добавить рисунок, у якому і виробляється вибір файлу, що містить зображення.
Вибір методу вставки. У текстовому процесорі Microsoft Word 2000 обраний малюнок можна вставити в документ трьома способами: вставка, зв'язування і вставка із зв'язуванням.
1. У першому випадку об'єкт вставиться в документ і може передаватися разом з ним.
2. В другому випадку він залишиться на місцеві свого збереження, а в документ увійде тільки покажчик на першоджерело.
3. У третьому випадку об'єкт ввійде в документ, але його зв'язок з першоджерелом збережеться. Це корисно, якщо передбачається можливість редагування першоджерела і треба забезпечити синхронне редагування і вставленого об'єкту.
Вибір методу вставки виконують у діалоговому вікні Добавить рисунок. У його правому нижньому куті є список, що розкривається, у якому варто вибрати один метод із трьох можливих.
Зміна методу вставки. Якщо в якості методу вставки було обрано вставку, то нічого змінити вже не можна. Користувач документа, у який вставлено зображення, природним чином позбавлений доступу до оригіналу. Якщо ж при вставці був використаний один із двох методів, що припускають зв'язок з оригіналом, то метод змінити можна.
При виділенні об'єкта, що має зв'язок з оригіналом, у меню Исправления активізується пункт Связи, що відкриває діалогове вікно Связи.
Елементи керування цього діалогового вікна дозволяють:
• обновити зв'язок (якщо оригінал змінився);
• розірвати зв'язок (і перейти до збереження об'єкта в документі);
• змінити джерело (встановити зв'язок з іншим об'єктом або з тим же об'єктом, але який зберігається в іншім місці);
• перейти до методу одночасного впровадження і зв'язування шляхом установки прапорця Сохранить в документе.
Взаємодія зображення з текстом. Основна частина інструментів для настроювання властивостей зображень у текстовому документі зосереджена на панелі інструментів Настройка изображения (Вид > Панель инструментов > Настройка изображения).
Показати все
Деякі матеріали в цьому розділі можуть бути незастосовні до окремих мов.
На екрані відобразиться діаграма і пов'язані з нею дані у вигляді таблиці.
Якщо таблиця даних закрита, то її можна повторно відкрити. Для цього двічі клацніть діаграму, а потім виберіть у меню Вигляд команду Режим таблиці.
ТАБЛИЦІ
Розглянемо більш детальніше кожен спосіб. У наслідок виконання запропонованої команди, отримаємо діалогове вікно, де треба задати кількість рядків і стовпців майбутньої таблиці. Після натискання ОК таблиця розміститься там де був курсор. Якщо рамки таблиці мають вигляд крапок, то таблиця буде не розграфлена, тобто на папері рамки виводиться не будуть. Щоб їх відобразити, то в пункті меню ФОРМАТ>МЕЖІ І ЗАЛИВКА встановимо потрібний нам вигляд меж таблиці. Після виконання другої команди, з'явиться панель інструментів ТАБЛИЦЯ І МЕЖІ. Курсор миші набуде вигляду олівця. На цій панелі вибирають тип ліній, її товщину колір тощо. Спочатку рисують зовнішній прямокутник, а потім - усі потрібні лінії. Клацнувши двічі в клітинці лівою кнопкою миші, можна вводити дані. Щоб продовжити рисування, треба клацнути на кнопці з зображенням олівця, а щоб витерти нарисоване - гумку. Цей спосіб дуже простий: спочатку треба ввести дані. Між даними обов'язково треба набрати розділював - символ, якого немає в даних, наприклад, пропуск, кому, крапку чи інше. Введений текст виокремлюють і застосовують команду ПЕРЕТВОРИТИ ТЕКСТ У ТАБЛИЦЮ з пункту
меню ТАБЛИЦЯ.
12
Для створення документів стандартної структури в складі Word ’97 існують шаблони, які для зручності розділені на групи: “Публикации”, “Письма и Факсы”, “Отчеты”, “Другие документы”, “Записки”, “Общие”. Обов’язковими елементами шаблонів є набір стилів, формат документу, а також стандартні для документів даного типу текст і графіка. Крім того, шаблони можуть містити макроси, елементи авто тексту і установки, зроблені при настройці команд, панелей інструментів і клавіатури. Будь-які елементи шаблону при необхідності можуть бути змінені.
При відкритті вже існуючого на даний момент файла документу його вміст завантажується в основну пам’ять і стає доступним для редагування. Якщо файл документу створений або відредагований в іншому текстовому процесорі, то при його відкритті виконується конвертування в формат, прийнятний для редагування в
Word ’97.
13
призначена для розроблення презентацій.
Презентація - це набір слайдів, у яких текст поєднується з графічними об'єктами, рисунками, звуком, відео та мультиплікаційними ефектами.
Засобами PowerPoint слайди можна подавати як у чорно-білому форматі, так і у вигляді кольорових зображень. Для цього використовують шаблони оформлення, створені професійними дизайнерами. Шаблони можна створювати і за власною ініціативою.
Слайди PowerPoint можуть містити такі елементи: текст (написи, колонтитули, об'єкти WordArt, символи, вбудовані об'єкти, дату, час, нумерацію); таблиці; зображення (рисунки, графіку, фотоальбоми, фігури, SmartArt фігури, діаграми); медіакліпи (фільми та звуковий супровід); гіперпосилання на інші слайди та документи (презентації, таблиці, діаграми та ін., які знаходяться на даному комп'ютері або в Інтернеті). Окремі об'єкти слайдів можуть мати ефекти анімації. Готуючи презентацію, можна використовувати фрагменти документів Word, електронних таблиць і діаграм Excel та ін. Створені в PowerPoint слайди можна відразу переглянути і, при потребі, змінити.
Презентації, створені в PowerPoint, можна продемонструвати: на моніторі для невеликого кола осіб (у тому числі в Інтернеті); на екрані за допомогою мультимедійного проектора; як матеріали на папері.
Завантаження програми PowerPoint. Вікно PowerPoint
Програма PowerPoint входить до складу MS Office тому має риси, спільні з іншими додатками Office. Завантажити її можна так само, як і будь-який інший додаток - через меню Пуск, за допомогою панелі Office, або подвійним натисканням лівої кнопки миші на його ярлику чи підготовленій раніше презентації.
В режимах підготовки презентації вікно PowerPoint (Рис. 4.18) за своєю структурою нагадує вікна інших додатків.
Вікно містить панель швидкого доступу, смугу заголовка, стрічка вкладок, робочу ділянку слайда, ділянку слайдів (структури), ділянку нотаток, кнопки режимів, масштаб, рядок стану
Після введення тексту клацніть за межами таблиці.
ПОРАДА Щоб додати рядок у кінець таблиці, клацніть останню клітинку останнього рядка та натисніть клавішу TAB.
иконайте одну з таких дій.
Створення діаграми
Щоб вставити малюнок одночасно на декілька слайдів, додайте його до зразка слайдів. Якщо малюнок має відображатися лише на слайдах із розміткою Титульний слайд, його слід додати до зразка титульного слайда.
Інструкції
Вставка малюнка з файлу
Вставка малюнка безпосередньо зі сканера або з цифрової камери
Можливо, вам знадобиться анімувати об’єкт на слайді PowerPoint, щоб створити особливі ефекти – наприклад, щоб емблема з’являлася на слайді та рухалася по ньому. Навіть якщо у великій колекції анімації у програмі PowerPoint не знайдеться потрібний ефект, ви можете створити його самостійно, скомбінувавши кілька анімаційних ефектів або накресливши шляхи переміщення.
Якщо вам потрібно освіжити свої знання з анімації, див. статтю Додавання або видалення анімаційного ефекту. Якщо ні, розгляньмо, як створити власний ефект, а потім перейдімо до прикладу.
ПОРАДА Звісно, анімація – це добре, проте її може бути забагато. Експерти зі створення презентацій радять помірно використовувати анімацію та звукові ефекти, оскільки вони можуть відволікати від презентації. Навряд чи вам потрібно, щоб глядачі ігнорували вас, стежачи під час презентації за рухомими елементами.
Коли ви працюєте з кількома анімаційними ефектами для одного об’єкта або слайда, радимо використовувати область анімації. Щоб відкрити її, послідовно виберіть елементи Анімація > Додаткові параметри анімації > Область анімації.
14
Комп’ютерна мережа – це система розподіленої обробки інформації між комп’ютерами за допомогою засобів зв’язку.
Комп’ютерна мережа являє собою сукупність територіально рознесених комп’ютерів, здатних обмінюватися між собою повідомленнями через середовище передачі даних.
По ступеню розсередження комп’ютерні мережі поділяються на локальні, регіональні і глобальні.
Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) — сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм[1][2].
Розрізняють системне програмне забезпечення (зокрема, операційна система, транслятори, редактори, графічний інтерфейс користувача) таприкладне програмне забезпечення, що використовується для виконання конкретних завдань, наприклад, статистичне програмне забезпечення[3].
Виконання програмного забезпечення комп'ютером полягає у маніпулюванні інформацією та керуванні апаратними компонентами комп'ютера. Наприклад, типовим для персональних комп'ютерів є відтворення інформації на екран та отримання її з клавіатури.
Програмне забезпечення (software) та апаратне забезпечення (hardware) — це два комплементарні компоненти комп'ютера, причому межа між ними нечітка: деякі фрагменти програмного забезпечення на практиці реалізуються суто апаратурою мікросхем комп'ютера, а програмне забезпечення, в свою чергу, здатне виконувати (емулювати) функції електронної апаратури. По суті, призначення програмного забезпечення полягає в керуванні як самим комп'ютером так і іншими програмами та маніпулюванні інформацією.
Апаратне забезпечення (англ. hardware) — комплекс технічних засобів, який включає ЕОМ: зовнішні пристрої, термінали, абонентські пункти тощо, які необхідні для функціонування тієї чи іншої системи; фізична частина ЕОМ.
Поняття комп'ютерної техніки вбирає в себе не тільки апаратне, але також і програмне забезпечення, яке встановлюється на даного типу пристроях і забезпечує підтримку виконання їх базових функцій. Практично, самі пристрої і працюючі на них програми розглядаються в рамках нього, як складові єдиного апаратно-програмного комплексу.
Апаратно-програмний комплекс - сукупність технічних і програмних засобів, що дозволяє автоматизувати виконання комплексу завдань і забезпечує функціонування електронних інформаційних ресурсів та інформаційних систем.
Інтернет
Інтерне́т (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються накомплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.
В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа чи навіть одне слово Мережа, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі. Все частіше Інтернет вживається і з малої літери, що можна пояснити паралелями з термінами «радіо», «телебачення», які пишуть з малої.
15
Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів.
Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного життя людини. З 2011 року понад 2,1 мільярда людей користуються послугами Інтернету.
Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного простору Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.
Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних.
БРАУЗЕР (англ. browser МФА: [ˈbraʊ̯zɚ] бра́взер — переглядач) — програмне забезпечення для комп'ютера або іншого електронного пристрою, як правило, під'єднаного до Інтернет, що дає можливість користувачеві взаємодіяти з текстом, малюнками або іншою інформацією на веб-сторінці. Тексти та малюнки можуть містити посилання на інші веб-сторінки, розташовані на тому ж веб-сайті або на інших веб-сайтах. Веб-переглядач з допомогою посилань дозволяє користувачеві швидко та просто отримувати інформацію, розміщену на багатьох веб-сторінках.
Сьогодні є ціла низка програм для навігації в Інтернет. Найпопулярніші з них: Microsoft Internet Explorer, Mozilla Firefox, Google Chrome, Safari, Opera. Кожний переглядач має свої відмінності в інтерпретації гіпертексту, що пов’язано з різною реалізацією рушіїв відображення та створенням пропрієтарних тегів для розширення можливостей стандартного HTML. Так, один текст може бути відтворено по різному в Internet Explorer та Mozilla Firefox. Багато Інтернет-сервісів оптимізують свої сторінки під один стандарт, віддаючи повагу одному переглядачу (приклад Flickr з Mozilla Firefox). Найпершим веб-переглядачем був Mosaic
18
Усі послуги надані мережею Internet можна умовно поділити на двох
категорій: обмін інформацією між абонентами мережі і використання баз
дані мережі.
Електронна пошта - обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом
мережі Internet. Існує можливість відправлення як текстових, так і
двійкових файлів. На розмір поштового повідомлення в мережі Internet
накладається наступне обмеження - розмір поштового повідомлення не
повинен перевищувати 64 кілобайт.
Talk - дає можливість відкриття "розмови" з користувачем вилученої ЕОМ.
При цьому на екрані одночасно видний текст, що вводиться, і відповідь
вилученого користувача.
Чат відносять до відкритих груп спілкування в Інтернеті, де ви можете розмовляти з іншими користувачами в режимі реального часу, використовуючи нік (псевдонім). Чат-групи або чат-кімнати часто називають відповідно до теми або вікової групи учасників. У спілкуванні можуть брати участь багато користувачів; можливі також приватні розмови між двома користувачами. Спілкуванню в чаті характерні своя мова, етикет і культура. Батькам слід знати про чат-протоколи. Бажано, щоб вони дізналися про них за допомогою дітей
ІCQ, АйСіК'ю — мережевий протокол, який забезпечує миттєве відправлення та отримання текстових повідомлень, а також однойменнапрограма миттєвого обміну повідомленнями (клієнт), що реалізує цей протокол.
Назва «ICQ» фонетично співзвучна англійській фразі «I seek you» (я шукаю тебе, вимовляється ай-сік-ю́).
ICQ розроблена ізраїльською компанією Mirabilis. Перша версія програми вийшла в листопаді 1996 року. У червні 1998 AOL придбала активи Mirabilis, основним з яких був ICQ, але ця служба не стала рентабельною. У квітні 2010 року російський фонд Digital Sky Technologies (DST, пізніше перейменований на Mail.ru Group) купив сервіс ICQ у компанії AOL за $187,5 млн.
В українському комп'ютерному сленгу ICQ називають «а́ською».
Сьогодні аською користуються близько 33 млн користувачів в усьому світі, особливо розповсюджена в Україні, Білорусі, Молдові, Болгарії,Литві, Латвії, Німеччині, Росії, Чехії Казахстані, Грузії, Туркменістані, Таджикистані, Азербайджані.
Skype допомагає вам бути разом, яка б відстань вас не розділяла. Завдяки миттєвим повідомленням, голосовим викликам і відеозв'язку в Skype дуже легко спілкуватися з близькими, де б вони не були.
За допомогою Skype можна обмінюватися новинами, святкувати дні народження, вивчати мови, проводити наради, працювати з колегами – робити майже все, чим ви займаєтесь разом щодня. Користуватися Skype можна на різних пристроях — телефонах, комп'ютерах, телевізорах із підтримкою Skype тощо. Почати користуватися Skype, наприклад розмовляти, користуватися відеозв'язком або надсилати миттєві повідомлення іншим користувачам Skype, можна безкоштовно. Можна навіть спробувати провести відеоконференцію, використовуючи найновішу версію Skype.
Сплативши невелику суму, ви отримаєте ще більше можливостей, ще більше спілкування, наприклад дзвінки на телефони, доступ до мереж Wi-Fi і надсилання SMS-повідомлень. Можна оплачувати лише отримані послуги або оформити передплату — обирайте самі. Для компаній це означає, що можна об'єднати працівників, партнерів та клієнтів. Спробуйте Skype сьогодні та почніть додавати друзів, рідних та колег. Знайти їх дуже легко: сотні мільйонів людей уже використовують Skype для спілкування та роботи.
Skype засновано у 2003 році. Штаб-квартиру компанії розташовано в Люксембурзі. Skype є підрозділом корпорації Майкрософт.