Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
21. Утворення та діяльність ЗУНР. Акт злуки.
На західноукраїнських землях активізувався національно-визвольний рух. Серед населення монархії Габсбургів розгорнувся рух за утворення національних самостійних держав. 13 листопада 1918 р. було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУН Р). П резидентом її став Євген Петрушевич.
ЗУНР ухвалила низку законів: про державну мову (15 лютого 1919 р.) - державною проголошувалась українська мова з правом національних меншостей зноситися з урядом і адміністрацією на місцях своїми рідними мовами; про шкільництво (13 лютого); про громадянство (8 квітня); про земельну реформу (14 квітня). Особливо важливим був останній закон, який передбачав наділення землею малоземельних і безземельних селян на правах приватної власності. Проте втілити його в життя уряд ЗУНР не встиг - надто короткий час відвела історія для існування республіки. Не був здійснений і закон про 6-годинний робочий день.
15 квітня вийшов також закон про сейм як законодавчий орган ЗУНР. Передбачалося пропорційне представництво основних національностей, що проживали в Галичині. З 226 депутатів українці мали обирати 160, поляки -33, євреї - сім, німці - шість чоловік. Проте цей закон не був реалізований з тих самих причин, що й закон про аграрну реформу.
Але найважливішим актом, який встигла здійснити ЗУНР, був славнозвісний Акт злуки 1919 р.
Глибоке усвідомлення правіковічної спільності походження, єдності завдань у відстоюванні загальнонаціональних інтересів вимагали консолідації всіх сил українського народу. Тому уряд ЗУНР уже наприкінці листопада встановив зв'язки з Директорією.
1 грудня 1918 р. у Фастові підписано "Передвступний договір між Українською Народною Республікою і Західноукраїнською Народною Республікою про маючи наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю". Після того як Директорія встановила свою владу у Києві, 3 січня 1919 р. у Станіславові було ухвалено злуку ЗУН Р з УНР.
22 січня 1919 р. на Софіївський площі в Києві відбулося урочисте проголошення Акту злуки. З цієї нагоди Директорія видала Універсал, в якому, зокрема, зазначалося: "Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина, незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, увільнений могучим поривом своїх сил, має тепер змогу з'єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної української держави на добро і щастя робочого народу".
Наступного дня угода була ратифікована Трудовим конгресом, головою якого обрано представника ЗУНР С. Вітика. Назву ЗУНР змінено на Західну область Української Народної Республіки (ЗО-УН Р), єдиним державним гербом став Тризуб. С. Петрушевич став шостим членом Директорії. Проте реального об'єднання двох держав не відбулося, воно відкладалося до скликання Установчих Зборів об'єднаної України. Але ці збори так ніколи й не зібралися.
Вже 2 лютого Директорія змушена була відступати з Києва під тиском більшовицьких військ. Незабаром під її владою залишився тільки невеликий клаптик української території навколо Кам'янця-Подільського.
Які причини поразки ЗУН Р? Серед них можна назвати і помилки, допущені урядом та військовим командуванням, і відсутність єдності між ЗУНР і УНР, і слабку соціальну політику, яка зумовила пасивність значної частини народних мас. Але головна біда ЗУН Р полягала втому, що в неї були надто сильні зовнішні вороги, а союзників практично не було. Міжнародна ситуація загалом виявилася несприятливою, а власних ресурсів було замало для відсічі інтервентам. За цих умов історичні шанси вистояти були для ЗУНР мізерні.
Але все це не означає, що боротьба за національну державність в Україні була марною. Цей досвід ЗУНР мав величезний вплив на формування національної свідомості українського народу, увійшов у його історичну пам'ять, став прикладом для наступних поколінь. І нарешті, саме в ті часи остаточно утвердилася в свідомості українців ідея національної єдності України. Та потрібні були ще десятиліття, щоб самостійна українська держава стала реальністю.