Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 10
Тема 6. Захист права споживачів на належну якість та безпеку товарів.
Лекція – 1 год.
План.
Самостійна робота – 12 год.
План
Семінарське заняття – 1 год.
План
Лекція – 1 год.
1. Право споживача на належну якість.
Право споживача на належну якість товарів, робіт, послуг передбачено ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до цієї статті споживач має право жадати від продавця (виробника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару, робо ти, послуги відповідала вимогам ▪ нормативних документів, ▪ умовам договору, ▪ інформації про товар (послугу).
До споживчих властивостей товарів і послуг, що характери зують якість у техніко-економічному змісті, відносяться, зокрема, надійність, довговічність і ефективність. Ці властивості товарів виявляються в процесі їхнього використання (експлуатації) і по лягають у тому, що товари повинні мати властивості, визначені договором або звичайно пропонованим вимогам, не тільки при передачі товару (результату роботи) споживачеві, але і зберігати їх після передачі . Тому згідно з п. 5 ст. 6 Закону, виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити можливість використання товару за призначенням протягом терміну його служби, визначеного нор мативними документами, або за домовленістю із споживачем, а якщо термін служби не встановлений, - протягом 10 років.
Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її ви пуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслу говування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запас них частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності тако го строку - протягом 10 років.
На виробника покладається обов'язок протягом гарантійного терміну на вимогу спо живача безоплатно усунути недоліки в товарі або замінити товар з недоліками на товар, придатний до використання (п. 1 ст. 8 За кону України «Про захист прав споживачів»).
Ще один обов'язок виробника, а відповідно і гарантія якості товару (продукції), був встановлений Постановою KM України від 25.10.91 р. «Про порядок зняття з виробництва й експлуатації, вилучення з реалізації, відкликання, повернення від споживачів неприпустимо небезпечної продукції». Порядок зобов'язав виробника негайно призупинити виробництво (реалізацію) про дукції, якщо встановлено, що використання або збереження такої продукції заподіює або може заподіяти шкоду здоров'ю, життю або майну споживача, до усунення причин, які викликають таку шкоду. Якщо причини усунути не можна - виробник зобов'яза ний зняти таку продукцію з виробництва.
У випадку реалізації неякісної, неприпустимо небезпечної продукції виробник зобов'язаний відкликати продукцію від спо живача, а продавець - вилучити з обороту. Крім того, виробник (продавець) зобов'язаний відшкодувати в повному обсязі заподія ні споживачам збитки, пов'язані з відкликанням продукції, а та кож сплатити штраф у розмірі вартості реалізованої неприпусти мо небезпечної продукції.
Більш конкурентоспроможним буде той товар, який має більш ▪ високу якість, для якого ▪ організовані ремонт і ▪ сервісне обслуго вування, ▪ запасні частини до якого можна придбати в торговель ній мережі. Вибір того або іншого варіанта забезпечення спожи вачеві можливості використовувати товар протягом терміну слу жби в умовах ринкової економіки повинний належати виробнику (виконавцю).
2. Право споживача на безпеку продукції (товарів, робіт).
Застосування в повсякденному житті різних механізмів, що можуть вийти з-під контролю людини, не дозволяє цілком виклю чити заподіяння шкоди. Щоб мінімізувати можливість виникнення шкоди при реалізації товарів, Закон надає великого значення реалі зації права споживачів на безпеку.
Право споживачів на безпеку означає, що товар (робота, по слуга) при звичайних умовах його використання, збереження, транспортування й утилізації повинний бути безпечним для жит тя, здоров'я споживача, навколишнього середовища і не заподію вати шкоди майну споживача.
Закон передбачає ряд заходів, спрямованих на запобігання заподіяння шкоди життю і здоров'ю споживачів. Умовно ці захо ди можна поділити на дві групи:
- заходи, спрямовані на недопущення надходження в обо рот товарів, що можуть заподіяти споживачам шкоду;
- заходи щодо запобігання нанесення шкоди товарами, що вже реалізуються споживачам.
Проводячи заходи першої групи, держава встановлює обо в'язкові вимоги, яким повинні відповідати товари, реалізовані споживачам. Ці вимоги містяться в стандартах, вони підлягають обов'язковому дотриманню. Контроль за дотриманням цих вимог покладається на державні органи, насамперед на виконавчі орга ни зі стандартизації, метрології, органи санітарно-епідеміологічного нагляду тощо. Додатковою перешкодою над ходження в продаж небезпечних товарів є державна система сер тифікації.
Ще однією гарантією забезпечення безпеки для життя, здо ров'я і майна споживача при використовуванні ним товарів, є передбачений Законом обов'язок виробника в необхідних випадках розробити і вказати в супровідній документації на товар, на етикетці, маркуванням або іншим способом спеціальні правила ▪ використання товару, його ▪ збереження, ▪ транспортування й ▪ утилізації і довести ці правила до відома споживача.
Продукція, на яку актами законодавства або іншими норма тивними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо за безпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, на вколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності де кларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, ви даних згідно із законодавством.
Якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків робіт) вони завдають або можуть завдати шкоду життю, здо ров'ю, майну споживача чи навколишньому природному середо вищу, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний негайно припинити їх виробництво (реалізацію) до усунення причин за подіяння шкоди, а в необхідних випадках - вжити заходів щодо вилучення їх з обороту та відкликання від споживачів.
Створюючи новий (модернізований) товар, розробник пови нний подати технічну документацію відповідному органу для про ведення державної експертизи на його відповідність вимогам що до безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навко лишнього природного середовища.
Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати спожива ча про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень.
Європейська Рада 27.01.77р. відкрила для підписання Страсбурзьку конвенцію про відповідальність за продукти у ви падку заподіяння ними тілесної шкоди або смерті. Положення цієї Конвенції були сприйняті в Україні Законом «Про якість і безпеку харчової продукції і продовольчої сировини». Він передбачає обов'язкову вимогу до виготовлювача вказувати на етикетці ▪ повне найменування продукції, ▪ склад, ▪ найменування й адресу виготовлювача, інші реквізити (усього 13 позицій), за якими можна безпомилково визначити, яка це продукція.
Отже, що стосується харчових продуктів, їхня безпека - це відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергічної або іншої несприятливої для організму людини дії харчових продук тів при їхньому споживанні в загальноприйнятих кількостях, межі яких встановлюються Міністерством охорони здоров'я Украї ни (ст. 1 Законові України «Про якість і безпеку харчових проду ктів і продовольчої сировини»).
Можна виділити наступні способи забезпечення безпеки продуктів харчування:
1) розробка і затвердження стандартів, екологічних норма тивів, технічних умов;
2) державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів, за умови, наявності методик визначення залишкової кількості препаратів у сільськогосподарській продукції, харчових продуктах;
3) сертифікація;
4) здійснення державного нагляду за дотриманням стандар тів, норм і правил у цій сфері;
5) здійснення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного і рослинного походження;
6) контроль за експортом та імпортом;
7) здійснення радіологічного і токсикологічного контролю продуктів харчування на ринках, м'ясокомбінатах, оптових базах;
8) вилучення, утилізація або знищення продукції у випадку забруднення її радіонуклідами понад встановлені норми.
Як уже згадувалося, відповідальність виготовлювача за зроблений товар обмежується терміном служби або терміном придатності товару, а якщо ці терміни не встановлені, то вигото влювач зобов'язаний забезпечити безпеку товарів протягом деся ти років з моменту передачі споживачеві.
У законодавстві ряду закордонних країн встановлено пра вило, згідно з яким якщо в порушення вимог законодавства ви готовлювач не встановив термін служби на товар, на який установлення такого терміну обов'язково, він буде нести від повідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживачів незалежно від часу його заподіяння. Даний поря док безперечно збільшує відповідальність виробника, однак представляється, що встановлене українським законодавцем обмеження відповідальності терміном у 10 років цілком виправдано і відповідає здоровому глузду.
Самостійна робота – 12 год.
Розрізняють недоліки фізичні і недоліки юридичні.
1. До недоліків фізичних відносять такі, що або знижують її ціну виходячи з недостатньої придатності речі до її призначення, або річ не має якостей, про існування яких продавець запевнив покупця, або покупцеві передана некомплектна (неукомплекто вана) річ.
У міжнародній практиці виникли сумніви щодо критерію для визначення відповідності речі її призначенню й умов вико ристання відповідно до договору купівлі-продажу. Судова практика здебільшого виходить із критерію функціональності, зокрема реалізації технічних нормативів речі в процесі її вико ристання.
Іншою формою фізичного недоліку є відсутність тих якос тей речі, що повинні були б бути по запевненню продавця. Ця форма недоліку є в сучасній купівлі-продажі найбільш розповсю дженою, особливо в умовах широкої реклами, що обіцяє в пропо нованих речах різні достоїнства, яких у дійсності немає. Декла рована якість товару може стосуватися енергоємності, безпеки, сертифікованості і т.п., невідповідність чому виявляється не від разу, а в процесі експлуатації.
Наступною формою фізичного недоліку є неукомплектованість речі. Нерідко це досить важко виявити, оскільки потрібна не тільки відповідна кваліфікація покупця, але і знання комплек тації речі.
Закон України «Про захист прав споживачів» поділяє мож ливі недоліки в проданому товарі на істотні і несуттєві.
Недолік - це «невідповідність товару стандарту, умовам дого вору або звичайно пропонованим вимогам до якості товару». Невід повідність товару стандарту може бути встановлено незалежною то варною експертизою. Невідповідність товару умовам договору та кож можна встановити за допомогою експертів, а якщо невідповід ність очевидна, у проведенні експертизи немає необхідності.
Під істотним недоліком товару (роботи, послуги) Закон ро зуміє такий недолік, що:
- унеможливлює або робить неприпустимим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільових призна чень;
- не може бути усунутий;
- виявляється знову після усунення;
- вимагає великих витрат для усунення;
- у значній мірі позбавляє споживача того, на що він мав право розраховувати при укладанні договору.
Таким чином, якщо товар має хоча б одну з перерахованих вище ознак, якість товару варто вважати неналежною, а товар - таким, що має істотний недолік. Факт неможливості усунення не доліку може бути встановлений тільки експертним дослідженням.
2. До юридичних (правових) недоліків речі відносяться недоліки, пов'язані з продажем її особою, що не є власником і не уповноваже на власником на розпорядження річчю, а також продаж речі, обтяженої зобов'язаннями, у тому числі правами третьої особи.
Слід зазначити, що Закон України «Про захист прав спожи вачів» говорячи про неналежну якість товару має на увазі тільки фізичні недоліки. Скористатися правами, передбаченими ст. 8 За кону, споживач може тільки в тому випадку, якщо неналежна якість товару не було обговорено продавцем під час продажу. Якщо ж під час продажу товару окремі недоліки були обговорені, це не позбавляє покупця права висунути претензії з приводу ін ших виявлених недоліків, що не були обговорені при покупці.
Отже, споживач, якому проданий товар неналежної якості, якщо це не було обговорено продавцем, має право за своїм вибо ром вимагати:
при наявності недоліку:
- безкоштовного усунення недоліків товару. Цю вимогу спо живач має право пред'явити продавцеві, виробнику або організаціям, що виконують їхні функції на підставі договору;
- відшкодування витрат на їхнє усунення споживачем або третьою особою. Такий спосіб захисту прав споживачів при по купці неякісного товару широкого поширення на практиці не одержав;
- пропорційного зменшення покупної ціни. Цю вимогу споживач має право пред'явити продавцеві або організації, що виконує його функції на підставі договору;
при наявності істотного недоліку:
- заміни на товар аналогічної моделі (марки, артикула). У цьому випадку законодавець має на увазі, що ціни замінного то вару, і товару, на який провадиться заміна, однакові, і ніякого пе рерахунку не провадиться.
У закордонній практиці виникла проблема права вимоги заміни всієї речі на нову у випадку неякісної деталі, що є части ною купленої речі і яку можливо замінити без заміни всієї речі. Судова практика встала на позицію захисту інтересів продавця, якого не можна зобов'язати замінити всю річ, якщо можливо за мінити тільки її частину, як це нерідко буває при експлуатації автомобіля. Цим обґрунтовують еквівалентність взаємних зобо в'язань сторін у купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 680 ЦК України споживач (покупець) має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умо ви, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, якщо на товар не встановлено гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені про тягом розумного строку, але в межах 2 років, а щодо нерухомо го майна - в межах 3 років від дня передання товару покуп цеві, якщо договором або законом не встановлено більший строк. Якщо встановити день передання нерухомого майна не можливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору.
Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.
Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками комплек туючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом га рантійного строку на основний виріб.
Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з не доліками товару, якщо недоліки у комплектуючому виробі ви явлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб.
Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлено строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.
Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу га рантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.
Товари неналежної якості (ст. 8 Зако ну про захист прав споживачів) – це товар з недоліком; товар з істотним недоліком, фальсифікований товар.
Якщо виявлено істотний недолік, що виник з вини виробника (продавця) товару, або факт фальсифікації товару і це за необхідності підтверджено висновком експертизи, у покупця є право ви бору одного з таких варіантів:
а) розірвати договір та отримати сплачену за товар суму;
б) замінити товар на такий самий товар належної якості або на аналогічний з числа наявних у продавця (виробника).
Споживач, як правило, самостійно визначає, яку з названих ви мог обрати. Однак без згоди продавця не обійтися при реалізації споживчих прав щодо вживаних непродовольчих товарів, придба них через роздрібні комісійні торговельні підприємства.
Продовольчі товари з недоліком, строк придатності яких ще не минув, покупець зможе або обміняти в продавця на якісні, або ви магати повернення сплачених коштів. На практиці буває так, що у поспіху через неуважність чи нерозбірливу дату кінцевого спожи вання на упаковці придбали вже прострочений товар. Безумовно, у такій ситуації покупець може сміливо вимагати у продавця задово льнити одну з вищеперелічених вимог. А оскільки реалізовувати товар після закінчення терміну споживання заборонено (абз. З ч. З ст. 7 Закону про захист прав споживачів та п. 14 Правил роздрібної торгівлі продтоварами), то в інтересах продавця піти назустріч клі єнту.
Вимоги споживачів імпортних товарів задовольняють продав ці (імпортери) за свій рахунок.
Продавець, виробник (третє підприємство, що задовольняє вимо ги споживача) можуть відмовити замінити товар (повернути гроші, відшкодувати витрати на ремонт чи інше), якщо доведуть, що не доліки виникли внаслідок порушення споживачем правил викорис тання або зберігання товару (ч. 14 ст.8 Закону про захист прав спо живачів).
Тепер про якісний товар, що не підійшов своєю формою, габа ритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не стане вам у нагоді. Такий товар (звісно, непродовольчий) міняють лише за умови, що його не використовували, тобто збережено товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром (ст. 9 Закону про захист прав споживачів).
Із заміною (поверненням) якісного товару не варто зволікати, адже Закон дає лише 14 днів, не враховуючи дня покупки (звісно, якщо більший строк не оголо шений продавцем - п. 1.30 Правил роздрібної торгівлі), але не всі якісні товари можна обміняти чи повернути.
Коли на момент обміну відсутня необхідна для заміни (анало гічна) річ, у споживача є вибір (ч. 2 ст. 9 Закону про захист прав споживачів):
Процедура звернення
Наприклад, покупець твердо вирішив замінити товар. Для цьо го йому потрібно звернутися за місцем придбання товару, до виробника або підприємства, що задовольняє ці вимоги у зруч ному для споживача регіоні (підприємства, створеного власни ком продавця торговельного підприємства та філії, що торгують аналогічним товаром; підприємства, на яке ці функції покладено на підставі договору). Про останні продавець має повідомити під час продажу.
Продавець попросить пред'явити оригінал розрахункового до кумента, який підтверджує факт купівлі (касовий чек, квитанцію тощо). А якщо товар на гарантії - технічний паспорт або документ, який його замінює (гарантійний талон чи товарний чек із зазначен ням гарантійного строку обслуговування), з позначкою про дату продажу.
Далі споживач письмово оформляє свої вимоги, подаючи про давцю заяву (п. 1.32 Правил роздрібної торгівлі). У нашому випад ку це заява на заміну товару, її складають у двох примірниках. Один з них продавець залишає у себе, а другий з відміткою про да ту прийняття, призвіща, імені, по-батькові та посади працівника, що прийняв заяву, віддає покупцю.
Наступний крок - передача товару для заміни. У результаті спо живач отримує документ (накладну), який підтверджує цю опера цію (п. 1.32 Правил роздрібної торгівлі). Є ще й третій документ – акт про повернення товару та видачу коштів, але ним оформля ють повернення товару в обмін на грошову суму у разі розірвання договору з продавцем, якщо сума повернення більше 100 грн. Його складають також у 2-х примірниках, один з яких призначено для покупця, а другий - для продавця.
При наявності заявленого на обмін товару вимогу споживача задовольняють негайно. Причому витрати на доставку великога баритного і товару вагою понад 5 кг з дефектом у магазин (серві сний центр, склад та ін.) і заміненого - у потрібне вам місце бере на себе продавець (ч. 5 ст. 8 Закону про захист прав споживачів).
Однак продавець може не повірити на слово, що куплений у нього товар має істотний недолік, а покупець жодним чином не приче тний до поломки, і забажати пронести експертизу якості товару. На неї ч. 6 ст. 8 Закону про захист прав споживачів відводить 2 тижні, хоча можна домовитися про інший строк. Як правило, витрати на проведення експертизи несе продавець. Проте споживачу доведеться відшкодувати їх, якщо доведуть, що недоліки виникли внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання, транспортування чи дій третіх осіб. У результаті вимоги споживача не задовольняють. Споживач має право не погодитись і оскаржити висновок експертів у судовому порядку.
Якщо в день обміну в магазині не виявиться товару для обміну, доведеться чекати щонайбільше 2 місяці з моменту подання заяви. Або ж заявити будь-яку іншу з вищеперелічених вимогу. Напри клад, безоплатно усунути недолік протягом 14 днів. Аби ви не від чували дискомфорту без речі, яку ремонтують, на письмову вимогу вам нададуть (із доставкою) аналогічну з обміненого фонду.
Ціна та швидкість розрахунків
Ціни постійно змінюються. Вартість (ціну) товару, яку беруть для розрахунків при заміні (поверненні) товару, дано у таблиці (при її складанні керувалися ч. 7 ст. 8 і ч. 2, ч. З ст. 9 зазначеного Закону). Як бачимо, заміну товару якісного і неякісного на аналогічний товар тієї ж марки, моделі, артикулу, модифікації проводять без пе рерахунку вартості незалежно від зміни ціни.
При обміні товару належної якості на будь-який інший з наявно го у продавця асортименту для розрахунків використовують вартість на час купівлі. Тому за дорожчу річ доведеться доплатити, а коли вибір впав на товар з меншою ціною, споживачу повернуть різни цю між вартістю купленого і заміненого товару. Суму, зазначену в чеку, також застосовують у розрахунках із клієнтом при розірванні договору (ч. З ст. 9 Закону про захист прав споживачів).
Визначення ціни товару при заміні (повернення)
|
Вимога споживача |
Розрахункова вартість товару |
|
|
неякісного |
якісного |
|
|
Обмін на аналогічний товар |
не перераховують |
|
|
Обмін на інший товар |
при зростанні ціни — вартість на час обміну |
ціна придбання |
|
при зниженні ціни – вартість на час купівлі |
||
|
Розірвання договору купівлі-продажу і повернення коштів |
вартість на час пред’явлення вимоги, а при зниженні ціни - вартість на час купівлі |
Обмінюючи неякісний товар, ціна на який зросла, споживачу не потрібно нічого додатково сплачувати. А при зниженні ціни не варто розраховувати на відшкодування різниці.
Після розірвання договору з продавцем і повернення неякісного товару споживач отримає суму, розраховану виходячи або з варто сті на час пред'явлення вимоги (коли ціна зросла), або з купіве льної вартості (у разі зниження ціни). Якщо ціну підвищено, покупець отримує суму більшу, ніж сплатив при купівлі товару.
Гроші, сплачені за товар, повертають у день розірвання догово ру, а коли з об'єктивних причин це неможливо (наприклад, у касі магазину немає потрібної суми) - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж через 7 днів (ч. 7 ст. 8 та ч. З ст. 9 Закону про захист прав споживачів).
Як повернути товар, за який розрахувалися платіжною карткою
Згідно з другим абзацом п. 3.14 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснен ня операцій і їх застосуванням, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.04.05 р. № 137, повернення коштів за повернений товар (за яким розрахувалися платіжною карткою) здійснюється:
1) готівкою, якщо це не суперечить правилам платіжної системи;
2) шляхом їх зарахування на картрахунок відповідно до правил платіжної системи;
З цього випливає: останнє слово при визначенні способу (готів ковий чи безготівковий) та терміну виплати коштів - за правилами платіжної системи.
Якщо вони дозволяють повернути належну суму з каси, у спожи вача є вибір: отримати її або готівкою, або на картрахунок. Якщо ж забороняють, потрібно чекати перерахунку на картку. Продавець має сплатити кошти у день звернення споживача (це день подання заяви). Хоча при без готівковому розрахунку можливе відстрочення платежу, що пов'язане з порядком перерахування, який передбачено все тими ж правилами платіжної системи. Приміром, в останніх зазначено: по вернення грошей відбудеться лише після їх зарахування на рахунок продавця або ж протягом 2 банківських днів. Тоді доведеться по чекати. Віддати кошти споживачу повинні впродовж 7 днів, а про відстрочення сплати та його причини споживача мають повідомити.
Товари різні за своїм призначенням, характеристиками, якістю споживчими властивостями. Останні два показники бажано перевірити, придбаваючи, наприклад, автомобіль, побутову техніку, взуття, одяг тощо.
Згідно із Законом України "Про захист прав споживачів" споживачі мають обов'язки (ст. 4);
1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
2) в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;
3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.
Отже, придбаваючи, скажімо, одяг чи взуття, покупцеві треба по міряти його на місці і тільки після цього купувати. Продавець пови нен видати покупцеві розрахунковий документ (касовий або това рний чек). Він неодмінно знадобиться, якщо виникне необхідність повернути товар. Повернувшись додому, слід повторно приміряти покупку. Якщо річ з будь-яких причин покупця не влаштовує (не той розмір, колір тощо), то протягом 14 днів її можна обміняти на аналогічну або ж забрати гроші (якщо немає аналогічного товару). Але тільки за умови, що товаром ще не користувалися.
Купуючи, скажімо, побутову техніку, спочатку слід ознайомити ся з інструкцією з експлуатації, паспортом) товару, а також із га рантійними зобов'язаннями. Такими Закон про захист прав спо живачів називає гарантію виробника (продавця) товару на його нормальну експлуатацію протягом певного періоду часу - гаран тійного строку. Даний строк зазначають як в інструкції з експлуа тації (паспорті) товару, так і в гарантійному талоні.
Гарантійні зобов'язання поширюються на будь-який товар. Тому покупцеві потрібно звернути увагу на такі особливості:
1. До товарів має бути додано спеціальний документ, що найчас тіше називається гарантійними умовами або гарантійними зо бов'язаннями. У ньому, зокрема, зазначають: ▪ строк гарантії, ▪ пере лік поломок, що не підпадають під гарантію, а також ▪ список та адреси підприємств, які здійснюють гарантійне обслуговування. До них звертаються у разі несправностей протягом гарантійного стро ку. Зауважте: якщо гарантійний строк не встановлено, покупець має право висунути претензії до якості товару продавцеві (виробникові) протягом 2-х років.
2. При купівлі продавець має зробити в гарантійних зо бов'язаннях позначку, що свідчить про початок гарантійного стро ку, встановленого для даного виду покарань.
3. Складова гарантійних зобов'язань гарантійні талони. Тому рекомендуємо покупцеві перевірити їх наявність та вивчити зміст.
Після ознайомлення з документацією на товар покупцеві треба випробувати його в різних режимах. Деяка складна побутова техніка(кухонні комбайни, пилососи, електром'ясорубки і т. ін.) та меблі продаються у розібраному (розукомплектованому) вигляді. Тому перед придбанням необхідно попросити продавців зібрати то вар, перевірити його роботу і знову розібрати перед упакуванням. Потім бажано самостійно повторити збирання-розбирання товару у присутності продавця.
Якщо товар доставили додому, покупцеві потрібно попросити зібрати його і продемонструвати всі особливості функціонування (включити, перевірити роботу в різних режимах експлуатації то що). Тільки тоді уповноважений працівник продавця заповнює га рантійні зобов'язання на товар.
Однак не завжди впевнитися в якості товару можна під час його купівлі. Існують так звані приховані недоліки, що визначаються протягом гарантійного строку експлуатації. Що ж тоді робити?
Відповідно до ст. 8 Закону про захист прав споживачів, якщо по купець помітив недоліки в товарі протягом гарантійного строку, він має право вимагати:
1) пропорційно зменшити ціну;
2) безоплатно усунути недоліки (найчастіше це безкоштовний га рантійний ремонт);
3) відшкодувати витрати на усунення недоліків.
Якщо ж брак суттєвий, покупець вправі повернути товар і вима гати повернення грошей або обмін товару на аналогічний. Усі ви щезазначені вимоги покупець може пред'явити на власний вибір або ▪ виробникові, або ▪ продавцеві, або ж ▪ організації, яка взялася за гарантійне обслуговування.
Якщо покупцеві відмовлять у його правах (наприклад, тому що недоліки виникли з його вини), то згідно зі ст. 17 Закону про захист прав споживачів у нього є право на експертизу, що визначить реа льні причини втрати якості товару: це приховані недоліки або ж не правильна експлуатація. Для цього покупцеві необхідно пред'явити продавцю або виробникові товару письмову вимогу. Отримавши її, продавець (виробник) зобов'язаний організувати експертизу. У разі відмови покупець може надіслати скаргу до органів захисту прав споживачів. Витрати на експертизу покладають на продавця (виробника) і тільки якщо експертиза встановить вину покупця у псуванні товару, він компенсує витрати, його вимоги при цьому не задовольнять.
При придбанні товару в інтернет-магазині (далі – і-магазин) споживач заходить на сайт продавця, знаходить потрібний йому товар (при цьому можна роздивитися його фотознімки, прочитати опис, а нерідко ще й відгуки тих, хто встиг його купити раніше), потім обирає спосіб доставки і оплати.
Доставляють товари, як пра вило: - кур'єр магазину;
- поштою;
- кур'єрські служби;
- залізницею.
Найпоширеніші способи оплати: - готівкою (кур'єру);
- банківським переказом;
- платіжними картками (далі - кредитками) на сайті магазину.
Дехто згадає ще один варіант інтернет-торгівлі – покупець знахо дить товар на сайті продавця, а потім іде за вказаною адресою і купує те, що йому потрібно. Вся відмінність від звичайного походу в мага зин у тому, що людина спочатку пересвідчується, що продавець має необхідну їй річ. Назвати цей спосіб реальною торгівлею через Інтер нет не можна, тому все сказане нижче його не стосується.
Отже, основні особливості інтернет-торгівлі, з точки зору покуп ця, такі:
1) отримання товару і оплата за нього не збігаються у часі (крім випадку, коли доставку здійснює кур'єр і він же забирає гроші);
2) при отриманні товару не завжди можна перевірити його ком плектність та якість (наприклад, якщо товар надсилають по штою).
Крім того, поки що не всі і-магазини повідомляють на своїх сайтах власну адресу та інші реквізити. А тому покупець не знає, де шукати продавця, якщо той не відвантажив товар замовнику або підсунув брак.
Говорячи далі про споживача (покупця), будемо мати на увазі виключно фізосіб, які придбавають продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльніс тю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 За кону про захист споживачів).
Купівлю-продаж товарів в Інтернеті п. 8 ст. 1 Закону про захист споживачів відносить до договорів, укладених на відстані. Це договір, укладений продавцем зі споживачем за допомогою "засобів дистан ційного зв'язку", до яких належать телекомунікаційні мережі, пошто вий зв'язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема Інтернет.
Вимоги до інтернет-торговця досить суворі. Перед укладенням договору купівлі-продажу він повинен (ч. 2 ст. 13 Закону про за хист споживачів) надати споживачеві інформацію про:
1) найменування продавця та його місцезнаходження. Якщо з найменуванням у більшості і-магазинів проблем немає, то власну адресу оприлюднюють лише поодинокі сміливці;
2) порядок прийняття претензії (покупця до продавця);
3) основні характеристики продукції (детальний опис товару, і його фотознімки);
4) ціну, включаючи плату за доставку. Якщо і-магазин бере окрему плату за доставку, про це, здебіль шого, зазначають на його сайті;
5) умови оплати;
6) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утри манням чи ремонтом продукції. Переважно на товари, придбані в і-магазині, поширюється така ж гарантія від виробника, як і на про дукцію у звичайних магазинах;
7) інші умови поставки;
8) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає пе ріодичні поставки продукції;
9) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізня ється від граничного тарифу. Найвірогідніше, що до інтернет-торгівлі подібна вимога не має ніякого стосунку. Адже за те, що покупець відвідує сайт і-магазину, останньому він нічого не пла тить;
10) період прийняття пропозицій (якщо продавець закуповує і постачає то вар тільки під конкретне замовлення);
11) порядок розірвання договору.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону про захист споживачів те, що спожи вачу надано наведені вище відомості, і-магазин повинен підтвер дити письмово або за допомогою електронного повідомлення. Та ким повідомленням називають інформацію, яку споживач може у будь-який спосіб відтворити або зберегти в електронному вигляді (п. 10 ст. 1 Закону).Наприклад, інтернет-сторінка, на яку покупець потрапляє перед тим, як запит на купівлю товару буде сформовано. Однак радимо продавцям потурбуватись і про дублю вання всіх даних на папері або хоча б в електронному листі.
Якщо інше не передбачено договором, продавець повинен по ставити товар не пізніше 30 днів із моменту одержання згоди споживача на укладення договору (ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів). Коли продавець не має замовленого товару і тому він не може виконати договір, йому необхідно повідомити споживача якнайшвидше, але не пізніше 30 днів з моменту одержання його згоди на укладення договору.
Правочини між фізичною та юридичною особою, а також між фізособами на суму, що перевищує 340 грн., треба вчиня ти у письмовій формі (ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України (ЦКУ)). Виняток знайдемо у ч. 1 ст. 206 ЦКУ - усно можуть вчиняти правочини, які сторони повністю виконують у момент вчинення.
Виходить, договір купівлі-продажу не потрібно оформляти письмово, коли:
- товар через і-магазин продає фізособа-підприємець і вартість товару не перевищує 340 грн.;
- момент оплати й отримання товару збігаються (незалежно від вар тості покупки: і того, кому належить і-магазин), тобто замовлення доставляє кур'єр магазину і він же приймає готівку в оплату.
У решті випадках правочин, який виникає при купівлі товару в і-магазині, оформляють письмово. При цьому правочин вважають вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одно му або в кількох документах: у листах, телеграмах, якими обміня лися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦКУ). Наприклад, у рахунку-фактурі, яку і-магазин надсилає покупцю після того, як той замовить щось на сайті. Правочин буде укладеним письмово тоді, коли і-магазин письмово підтвердить інформацію зі ст. 13 Закону про захист спо живачів. Про те, що покупець визнає правочин, свідчитиме надхо дження від нього оплати або листа (телеграми), у якому він пого джується придбати товар. Крім того, ЦКУ допускає, що сторони можуть виражати свою волю за допомогою телетайпного, електронного або іншого техніч ного засобу зв'язку. Тобто, якщо продавець і покупець обмінялися електронними листами, можна б сказати, що договір купівлі-продажу укладений письмово. Можна було б, аби обидві сторони дотримувалися при цьому вимог Закону про цифровий підпис. Але поки що він не набув в Україні широкого поширення.
І-магазин має видати покупцю розрахунковий документ, що за свідчує купівлю, з позначенням дати продажу (ч. 11 ст. 8 Закону про захист споживачів), а ще суб'єкти підприємницької діяльності (і-магазини) зобов'язані (ст. З Закону про РРО):
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, розрахун ковий документ встановленої форми (фіскальний касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція тощо) на повну суму проведеної операції.
РРО та розрахункові книжки не застосовують (ст. 9 Закону про РРО), серед іншого, при:
виконанні банківських операцій (тобто коли покупець перерахо вує гроші за товар через банк);
- продажу товарів у системах електронної комерції (коли замов лення та оплату здійснюють на сайті продавця (ввівши дані бан ківської платіжної картки) або за допомогою електронного банкінгу);
- продажу товарів фізособами-підприємцями, які придбали фіксо ваний патент або сплачують єдиний податок і ведуть Книгу об ліку доходів і витрат.
Тоді і-магазину слід виписати покупцю товарний чек (якщо про давець - фізособа-підприємець) або накладну (якщо продавець -юридична особа).
Крім того, до товару повинні додати документ (паспорт, талон тощо), у якому виробник зазначає гарантійний строк на свою продукцію (ч. 2 ст. 7 Закону про захист споживачів).
Договір купівлі-продажу, укладений через Інтернет, покупець може розірвати протягом 14 днів із моменту підтвердження інфо рмації про укладення договору від продавця або з моменту одер жання товару чи його першої поставки (ч. 4 ст.13 Закону про захист споживачів). Якщо згадане підтвердження не відповідає наведеним вище вимогам, покупець вправі розірвати договір протягом 90 днів від дати отримання інформації. Утім продавець може виправитися і надіслати нове, правильне підтвердження. У такому випадку поку пцю дозволено відмовитися від договору протягом 14 днів з момен ту одержання уточненого повідомлення.
Якщо покупець вирішив розірвати договір, він має повідомити продавця про місце, де продукцію можна забрати назад (ч. 5 ст. 12 Закону про захист споживачів). Обов'язок споживача зберігати її в себе припиняється по закінченні 60 днів після одержання. Якщо протягом цього часу продавець не приїде за товаром, товар стає власністю споживача, причому безоплатно. Коли для доставки використовували послуги пошти, у договорі може бути передбаче но, що покупець повертатиме товар також поштою. Тоді будь-які витрати, пов'язані з пересиланням продукції, покладають на про давця (він має відшкодувати споживачу гроші, які той заплатив у зв'язку з поверненням).
Щоб мати змогу розірвати договір купівлі-продажу, споживач повинен зберігати товар у незмінному стані (ч. 7 ст. 12 Закону про захист споживачів).
Однак повернути товар, що не сподобався, вдасться не завжди. У ч. 5 ст. 13 Закону про захист споживачів перелічено обставини, за яких це неможливо:
1) за згодою споживача поставка товару електронними засобами зв'язку відбулася до закінчення строку розірвання договору, про що споживачеві повідомлено у підтвердженні інформації (наприклад, при купівлі через Інтернет комп'ютерної програми її можуть наді слати споживачу дуже оперативно);
2) ціна товару залежить від котировок на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;
3) договір стосується виготовлення або переробки товару на за мовлення споживача, тобто товар не можна продати іншим особам (або можна з істотними фінансовими втратами для продавця);
4) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення (компакт-диск), які постачають запе чатаними;
5) договір стосується доставки періодичних видань;
6) договір укладено щодо лотерей чи інших азартних ігор.
Ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів дозволяє продавцю ви користовувати у договорі стандартну умову про можливість заміни товару за його відсутності іншим. Про це покупця повинні повідомити перед укладенням договору.
Продавець може замінити товар тільки тоді, коли одноча сно виконуються три умови:
1) інший товар відповідає меті використання замовленого;
2) мас таку ж або кращу якість;
3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару. Наприклад, людина замовила в і-магазині кольоровий телевізор. А їй надіслали аналогічний телевізор (за ті ж гроші), але ще й з функцією телетексту. Навряд чи хтось буде заперечувати. Та й можливість повернути протягом 14 днів товар, що не сподобався, у покупця залишається.
Чи має право споживач повернути купленим чі складу товар? За яких умов це неможливо? чи правомірна відмова продавця?
Останнє слово при визначенні способу (готів ковий чи безготівковий) та терміну виплати коштів – за правилами платіжної системи.
Якщо продавець дозволить повернути належну суму з каси, у спожи вача є вибір: отримати її або готівкою, або на картрахунок. Якщо ж заборонить, то залишиться чекати перерахунку на картку. При цьому (ч. 7 ст. 8 Закону про захист прав споживачів) продавець має сплатити кошти у день звернення споживача(це день подання заяви). Хоча при без готівковому розрахунку можливе відстрочення платежу, що пов'язане з порядком перерахування, який передбачено все тими ж правилами платіжної системи. Приміром, в останніх зазначено: по вернення грошей відбудеться лише після їх зарахування на рахунок продавця або ж протягом 2 банківських днів. Віддати кошти споживачу повинні впродовж 7 днів. А про відстрочення сплати та його причини споживача мають повідомити.
Продавець діє правомірно, якщо у нього були об'єктивні при чини для відмови в поверненні коштів у день звернення. А для того, щоб зміцнити свої аргументи, йому слід документально підтвердити неможливість сплати коштів. Скажімо, представити пра вила платіжної системи, що містять обмеження, чи надати довідку про відсутність необхідної суми у касі чи інші документи - залежно від обставин, що перешкоджають сплатити суму в день розірвання договору. Інакше його відмова є безпідставною.
Якщо спосіб отримання коштів безготівковий, тобто їх споживачу перераховують на картрахунок, не забудьте вказати у заяві його реквізити. У протилежному випад ку гроші не знайдуть свого адресата.
В цій ситуації є альтернативні варіанти:
- отримати кошти може інша людина, звісно, за проханням фізособи. Але для цього потрібна довіреність (нотаріально завірена), оскі льки при розрахунках карткою видно, хто оплатив товар. Тому повернути гроші можуть лише власнику картки або уповноваже ній ним особі;
- з вимогою повернути гроші чи замінити товар особа може звер нутися до створених власником продавця торговельних підпри ємств та філій, що продають товари, аналогічні придбаним, або до підприємства, на яке покладено таку функцію, чи до виробни ка. Про такі підприємства споживача повинні були поінформува ти ще під час купівлі. За ненадання таких відомостей продавцю загрожує штраф за ст. 15 і ст. 23 Закону про захист прав спожи вачів (ч. 4. ст. 8 цього Закону). Тож вибір оптимального варіанта за споживачем. Якщо прохання споживача не знайшли відгуку у продавця, тоді варто звернутися до ▪ територіа льного органу сфери захисту прав споживачів, ▪ місцевої держад міністрації чи ▪ суду (ч. З ст. 5 Закону про захист прав спожива чів).
До товарів належної якості, які взагалі не підлягають обміну (поверненню) відносяться такі:
|
|
Кожен споживач має право купувати якісний товар (роботу, по слугу). Це повинно регламентуватися вимогами нормативно-пра вових актів, умовами договорів, а також інформацією про товар, яку надає продавець (виробник, виконавець).
Існують окремі групи товарів, вимоги до яких встановлюються законодавчими актами України.
Товар, який споживач купує у продавця (виробника, виконавця) повинен бути якісним і відповідати вимогам нормативно-правових актів, а також іншим документам та інформації, що надається спо живачеві в момент придбання товару.
Також, обов'язково у документах на товар повинні бути вказані гарантійні терміни та зобов'язання продавця (виробника, вико навця), або якщо таких немає, споживач має право пред'явити про давцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом 6 місяців, а стосовно нерухомого май на - не пізніше трьох років від дня передачі їх споживачеві.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про захист прав спо живачів» забороняється:
1) обіг харчових продуктів на потужностях (об'єктах), що не відповідають вимогам санітарних заходів;
2) продаж харчових продуктів домашнього виготовлення;
3) обіг необроблених харчових продуктів тваринного поход ження, у тому числі туш тварин, на яких безпосередньо та/або на упаковці відсутня позначка придатності (маркування у формі позначки придатності) за відсутності відповідних вете ринарних документів.
Забороняється також обіг об'єктів санітарних заходів, як що ці об'єкти:
1) небезпечні;
2) непридатні до споживання;
3) неправильно марковані;
4) не зареєстровані або не затверджені відповідно до поло жень цього Закону або містять харчові добавки, ароматизато ри, які не зареєстровані відповідно до цього Закону;
5) не відповідають технічним регламентам;
6) завезені на територію України контрабандно;
7) дата споживання «Вжити до» яких минула.
Вилучені харчові продукти, які неможливо повернути в обіг, використовуються для інших, ніж споживання людьми, цілей або підлягають знищенню у порядку, встановленому за коном.
Знищення харчових продуктів, повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших, ніж споживання люди ною, цілей здійснюється виробником (власником) за його ра хунок. Порядок знищення харчових продуктів або умови, які повинні виконуватися для повернення їх в обіг для споживан ня людиною або для інших, ніж споживання людиною, цілей, встановлюються відповідним головним санітарним лікарем або головним ветеринарним інспектором.