Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 29.4.2025

Тема3

2. товар і його властивості.

3. Теорії вартості.

4. закон вартості.

Історія розвитку суспільства від нижчих ступеней до вищих свідчить що сусп. виробництво на різних етапах розвитку змінювало свої економічні форми. Первинною вихідною формою було натуральне гос-во. Натуральне в-цтво – це така форма гос-ва, при якій матеріальні блага і послуги створюються для власного споживання тобто у середині окремої господарської одиниці. Зовнішні зв’язки тут не розвинені. Тут кожна господарська одиниця робить усі види робіт, починаючи від добування різних видів сировини і кінчаючи повною підготовкою продуктів праці до споживання. Натуральна форма панувала в замкнутій первісній громаді примітивних селянських господарствах і феодальних маєтках. Виробничі відносини при такій формі господарювання виступали у своєму безпосередньому виді як відносини між людьми а не як відносини через продукти їхньої праці. Натуральна форма виробництва жорстко замикає всі економічні процеси в рамки локальних одиниць. Не дозволяє мати зовнішні зв’язки. Її елементи збереглися й донині а в слабо розвинених країнах існують у масових масштабах. У процесі тривалої еволюції у більшості країн світу затвердилось панування ринкової економіки. Її основу складають товарне виробництво. Під ним розуміється виробництво продуктів окремо відособленими виробниками, кожен з яких спеціалізується на виробництві якого-небудь продукту, тому для задоволення суспільних потреб небхідн. купівля продаж продуктів на ринку їх обмін як товарів. Причиною виникнення товарних відносин є суспільний поділ праці який означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих продуктів. Першим суспільним поділом було відокремлення тваринництва від рослинництва в первісній общині. В рабовласницькому суспільстві ремесло відокремилось від землеробства і з’явився обмін. Третій етап – розвиток торгівлі як самостійного виду діяльності. Четвертий і п’ятий етапи відбулися в 20 столітті. Це відокремлення нематеріального виробництва (науки, освіти) від матеріального, а також виділення інформаційної діяльності із сфери інформаційних послуг. Другою причиною зародження товарного виробництва була соціальна економічна обособленість виробників, яка дозволила їм привласнювати вироблений продукт, та розпоряджатися ним. Розрізняють 2 види товарного господарства: просте і розвинуте капіталістичне. Просте товарне виробництво – це господарство ремісників і селян воно засноване на особистій праці і має на меті задоволення потреб виробника. Капіталістичне товарне виробництво засноване на найманій праці й у повному обсязі зв’язане з ринком. Його мета отримання прибутку. При капіталізмі товаром стає і робоча сила.

Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну. Найважливішими характеристиками товару є споживча вартість і вартість . споживча вартість – це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини. Вартість товару – це уречевлена товарів суспільна праця виробника. Вартість проявляється в процесі обміну через мінову вартість. Мінова вартість – це кількісна пропорція, в якій товари обмінюються один на інший – це трудова теорія вартості. Неокласична теорія вводить наукових обіг поняття корисність, цінність та рідкість товару. Корисність на відміну від споживчої вартості поняття чисто суб’єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідом називають цінністю. Тому цінність для них категорія суб’єктивна поєднання вартості цінності та їхнє суспільне визнання відбивається в ціні. Ціну можна вважати формою грошового вираження вартості і цінності товару. Рідкісним характеристикам економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільств. Наприклад: вода має більшу корисність для людини ніж діаманти, але води є достатньо, а діамантів мало, тому діаманти корисність яких набагато менша для задоволення життєвих потреб оцінюється людьми дорожче ніж вода.

В економічній науці розуміння категорії вартості значною мірою формувалося під впливом двох найпоширеніших теорій, класичної теорії трудової вартості та марденалістської теорії граничної корисності. Представники трудової теорії вартості визначали вартість товару за витратами суспільно-необхідної праці. Теорії граничної корисності за ступенем корисності речі для споживача. Прихильники останньої виходять із тези що цінність речі вимірюється величиною граничної корисності цієї речі для споживача. Гранична корисність – це додаткова корисність, як отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги. В міру споживання кожна додаткова одиниця товару втрачає для споживача свою корисність і цінність. Якщо зіставити теорію трудової вартості з теорією граничної корисності, то вони нібито заперечують одна одну. Однак об’єктивних аналіз дає підстави для висновку що вартість(цінність) вступає результатом поєднання товарів двох чинників: витрат праці і його корисності. Тобто вона водночас є категорією виробництва і категорією обміну. Тому вже на рубежі 19-20 століть деякими економістами, зокрема Туган-Барановським і Маршалом були зроблені спроби об’єднати їх і показати що вони не протистоять а доповнюють одна одну. Звідси з’явилась неокласична теорія попиту і пропозиції, згідно якої реальна цінність товару виявляється на ринку встановленням цін під впливом попиту та пропозиції.

Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їх вартості, тобто як обмін еквівалентів. Він діє через відхилення цін від вартості. Механізмом дії закону вартості є коливання цін. В ринковій економіці закон вартості виконує такі функції: регулююча роль закону вартості виявляється в тому, що через механізм коливання цін навколо вартості, відбувається розподіл робочої сили і капіталу між різними галузями виробництва, внаслідок чого стихійно досягається певна пропорційність і збалансованість суспільного виробництва. Відхилення цін від вартості економічно сигналізує виробнику і споживачу про ситуацію на ринку, тобто які товари виробляти і купувати. Закон вартості також стимулює розвиток продуктивних сил. Кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розорення прагне здобути найбільших прибуток. Цього можна досягти якщо індивідуальна вартість його товару буде нижчою ніж суспільна ринкова вартість. А це можливо за умови зменшення індивідуальних затрат праці на виробництво товару, на основі впровадження нової продуктивнішої техніки, поліпшення організації виробництва тощо. Закон вартості спричиняє диференціацію і розшарування товаровиробників. В умовах конкуренції відповідно до закону вартості економічні переваги отримують ті товаровиробники,які домоглися зниження індивідуальної вартості своїх товарів і навпаки, потерпають ті у кого індивідуальна вартість товару вища за суспільну. Перші отримують додаткові прибутки, збагачуються, процвітають,зміцнюють своє економічне становище. Другі не можуть покрити своїх витрат зазнають збитків і згодом банкрутують. Таким чином суспільство звільняється від економічно неефективних господарств.